Удосконалення цінової політики на експортну продукцію на підприємстві ТОВ "Завод сталевої дробі"

У ринковій економіці механізм формування цін значною мірою залежить від співвідношення попиту і пропозиції.

Попит показує кількість продукту, яку споживач готовий і здатний купити за певною ціною протягом певного часу. Попит та ціна перебувають, як правило, у зворотній залежності між собою.

Пропозиція -- це кількість продукту, яку продавець бажає і здатний запропонувати до продажу на ринку за конкретною ціною протягом певного періоду. Пропозиція показує прямий зв'язок між ціною і кількістю запропонованого продукту. Ціна, за якою кількість виробленого і запропонованого до ринку продукту дорівнює тій його кількості, яку споживач бажає і в змозі купити, називається ціною ринкового клірингу, або ціною рівноваги. При ціні вищій за рівноважну величина пропозиції стане більшою від величини попиту. Цей надлишок спричинить конкурентне зменшення ціни продавцями, які прагнутимуть звільнитися від нього. Зниження ціни скоротить пропозицію продукції та одночасно спонукатиме покупців купувати її в більшій кількості.Балансування ціною - є основним методом управління ціновою політикою на підприємстві.

Перш ніж перейти до безпосереднього опису видів знижок на ціну і до їх економічній оцінці, слід зупинитися на принципах їх застосування, виконання яких має забезпечувати ефективність всієї системи знижок. По-перше, застосування системи знижок має призвести до позитивного економічного ефекту. Тобто знижки не повинні сприйматися як неминуче зло, з яким доводиться миритися компанії. Навпаки, вони повинні служити, принаймні, збереженню рівня прибутковості, а краще - його підвищення. По-друге, що надається знижка повинна викликати у покупця реальний інтерес і прагнення до виконання обговорених умов. По-третє, система знижок повинна бути проста і зрозуміла клієнтам і співробітникам компанії. Наявність в одній системі одночасно великої кількості різних видів знижок може створити плутанину і нерозуміння у покупця і значно ускладнити роботу відділу продажів.

Основні види знижок - прогресивні знижки при великих обсягах закупівлі. Це найбільш поширений вид знижок. Компанія встановлює їх прогресивну шкалу в залежності від обсягу партії товару або обсягу закупівель за певний період. Однак у більшості випадків такі системи складаються інтуїтивно і дуже часто є недостатньо ефективними. Для розрахунку шкали знижок може служити принципу не зменшення рівня прибутку - прибуток при ціні зі знижкою і новим об'ємом продажів повинна бути не менше, ніж при початкових значеннях ціни і рівня продажів.

Оскільки ціна на продукцію є одним з основних показників конкурентоспроможності, найбільш важливе значення набуває питання допустимих знижок на ціну продукції підприємства.

Можна з точністю стверджувати, для того щоб вибрати адаптовані до реальних умов знижки на продукцію, необхідно оцінити реальний попит на продукцію або його еквівалент-еластичність. Приріст обсягу продукції (ДV) від величини еластіічності попиту (Е) і варьируемой величини знижки можна оцінити за формулою:

ДV = | E | * C * V, (3.1)

де: C - величина знижок;

V - об'єм продукції, що продається.

Тоді, обчислена на основі маржинального методу прибуток (П), определяеться за алгоритмом:

П = V (1 + | E | * C%) * Ц (1-C)-V (1 + | E | * C%) * Пер-П, (3.2)

де: Пер - змінні витрати на виробництво продукції;

П - постійні витрати;

| E | - модуль еластичності.

Максимальне значення прибутку можна визначити в залежності від величини знижок, взявши першу похідну від прибутку і прирівнявши її нуль. Тоді, оптимальна залежність від величини знижок определяеться за виразом:

C_опт = (| E | * (Ц-П_ер)-Ц) / (2 * | E | * Ц) (3.3)

Ступінь реакції споживачів на зміну ціни може значно варіюватися від продукту до продукту. Більше того, реакція споживачів відносно однієї й тієї самої продукції суттєво змінюється при зміні цін у різних межах. Ступінь чутливості споживачів до зміни ціни продукції називається ціновою еластичністю.

Попиту на деякі продукти притаманна відносно висока чутливість споживачів до зміни цін, тобто невеликі зміни в ціні приводять до значних змін у кількості продукції, що купується. Попит на такі продукти прийнято називати «еластичним». Стосовно зміни цін на інші продукти споживачі відносно нечутливі, тобто навіть значна зміна в ціні приведе лише до невеликої зміни в кількості придбаної продукції. У таких випадках попит називають «нееластичним».

Ступінь цінової еластичності або нееластичності вимірюється за допомогою коефіцієнта еластичності. Цінова еластичність показує реакцію попиту у відповідь на зміну ціни і визначає, на скільки відсотків зміниться величина попиту при зміні ціни на 1 %. Якщо абсолютна величина цінової еластичності > 1, то попит вважається еластичним, а якщо < 1, -- то нееластичним.

На цінову еластичність впливає чимало чинників. По-перше, еластичність залежить від наявності товарів-замінників (аналогів). Чим більше таких товарів існує на ринку, чим ближчі їхні основні властивості, тим еластичніший попит на них.

По-друге, еластичність залежить від питомої ваги товару в доході споживача. Чим більша питома вага витрат на придбання товару в бюджеті споживача, тим вищою буде еластичність попиту на нього.

На еластичність попиту впливає також чинник часу. Попит на товар буде тим еластичнішим, чим більше часу для прийняття рішення має споживач.

До чинників, які впливають на цінову еластичність, можна віднести ототожнення споживачами високої ціни товару з його високою якістю, а також небажання покупців змінювати свої звички й шукати дешевші товари.

Концепція цінової еластичності також може бути застосована щодо пропозиції. Якщо виробники чутливі до зміни цін, то пропозиція еластична, і навпаки. Еластичність пропозиції залежить від таких чинників: вартості виробничих ресурсів, рівня технології виробництва, змін у системі оподаткування тощо.

Визначення еластичності попиту та пропозиції має велике значення для вироблення цінової стратегії підприємства. Так, якщо попит на товар еластичний, то виробник (продавець) повинен у своїх діях ураховувати ефект зниження ціни. Зменшена ціна може принести йому більший прибуток за рахунок збільшення обсягів продажу.

Прогресивні знижки при великих обсягах закупівлі - це найбільш поширений вид знижок. Компанія встановлює їх прогресивну шкалу в залежності від обсягу партії товару або обсягу закупівель за певний період. Однак у більшості випадків такі системи складаються інтуїтивно і дуже часто є недостатньо ефективними.

Для розрахунку шкали знижок може служити принципу не зменшення рівня прибутку - прибуток при ціні зі знижкою і новим об'ємом продажів повинна бути не менше, ніж при початкових значеннях ціни і рівня продажів.

Враховуючи цей принцип, можна вивести формулу для розрахунку знижок.

(3.4)

де V_з - необхідний обсяг продажів зі знижкою;

М_п - поточна маржа ( це виручка за вирахуванням змінних витрат для виробничого підприємства або вартість закупівлі для торгових компаній);

М_б - бажаний приріст маржі.

Якщо у торгової компанії велика величина власних змінних витрат, то їх так само слід додавати до вартості закупівлі; бажаний приріст маржі - це показник бажаного приросту маржі по відношенню до поточного рівня. Як видно з формули, для розрахунку шкали знижок використовуються укрупнені дані (маржа ) за товарної категорії. При цьому в самій товарній категорії може міститися велика кількість товарних позицій з різними цінами, одиницями вимірювання та обсягами продажів. Використання вихідних даних по категорії продуктів робить формулу не оптимальною.

Можливі два варіанти застосування формули: 1) якщо клієнт просить додаткову знижку, то компанія повинна вирішити, які зустрічні умови запропонувати, для того щоб як мінімум зберегти рівень прибутку; 2) розробка загальної шкали знижок для всіх клієнтів по певній товарній категорії.

Рис. 3.1 - Доход в залежності від знижок на ціну

Виходячи з графіка на рис. 3.1 маємо, що оптимальна знижка складає 0,15.

3.2 Впровадження заходів по удосконаленню цінової політики на експортну продукцію

Система знижок установлюється підприємствами залежно від кількісних характеристик покупки (розміру товарної партії, кількості одиничних екземплярів товарів), часу продажу (сезонний розпродаж), стабільності придбання товарів (знижки для постійних покупців) та інших критеріїв.

Для організації процесу необхідно залучити менеджера ЗЕД, який збиратиме інформацію щомісяця за обсягами продажів і цінами реалізації, з метою оцінки цінової еластичності, яка розаховується по формуле:

 (3.5)

Найчастіше гнучка система знижок, що зменшують закупівельну ціну залежно від розміру товарної партії, забезпечує конкурентоспроможність товару, а також масовість його продажу. В зв'язку з залученням менеджера ЗЕД та наданням додаткового обсягу робіт необхідно його стимулюваня в розмірі 10% посадового окладу.

3.3 Економічний ефект від удосконалення цінової політики на підприємстві

Проведемо кількісну оцінку прогнозної (на основі попиту) зовнішньоекономічної діяльності на ТОВ «Завод сталевої дробі». Для цього необхідно обчислити ефект від експорту товарів.

1) ефект від експорту розрахуємо за формулою 3.6:

Еексп. = Вексп - Зексп, (3.6)

де Еексп - ефект від експорту продукції;

Вексп - доход від експорту продукції;

Зексп - витрати на виробництво та збут експортної продукції.

Прибуток при збільшені обсягів реалізації на 1300 т досягає величини 1047202,65 грн.

Витрати на оплату праці менеджмеру 10% від посадового окладу в місяць за рік складатимуть 11000,4грн.

Чистий прибуток від удосконалення цінової політики на підприємстві складатиме 1046102,25грн.

Удосконалення цінової політики ставить за мету на підставі сприяти удосконаленню структури експорту, оптимізації зовнішньоекономічної діяльності і забезпеченню на цій підставі високоприбуткової роботи підприємства.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Система управління охороною праці на підприємствах (СУОПП)

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність управлінських дій, що направлені на підвищення ефективності діяльності з метою забезпечення безпечних і нешкідливих для здоров'я умов праці. При створенні СУОП повинні бути чітко визначені:

- мета і об'єкт управління,

- завдання і заходи щодо охорони праці,

- функції і методи управління охороною праці,

- організаційна структура управління охороною праці,

- склад нормативно-методичної документації.

Головною метою управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювань. В спрощеному вигляді СУОП представляє собою сукупність суб'єкта та об'єкта управління.

Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник, а в цехах, на виробничих дільницях і в службах - керівники відповідних структурних підрозділів. Об'єктом управління в СУОП є діяльність підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (головному інженеру). Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах. При управлінні охороною праці не повинні прийматись рішення та здійснюватись заходи, що суперечать діючому законодавству, державним нормативним актам про охорону праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці. До основних функцій управління охороною праці належать:

- прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

- організація та координація робіт;

- облік показників стану умов і безпеки праці;

- аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

- контроль за функціонуванням СУОП;

- стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.

Основні завдання управління охороною праці:

* навчання працівників безпечним методам праці та

пропаганда питань охорони праці;

* забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

* нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

* забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

* забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

* організація лікувально-профілактичного обслуговування;

* професійний добір працівників з окремих професій;

* удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Загальна структурна схема СУОП підприємства представлена на рис.4.1



Рис.4.1 - загальна структурна схема СУОП підприємства

4.2 Виробниче середовище та умови безпеки праці

Підприємство ТОВ «Завод сталевої дробі» спеціалізується на виговлені сталевої дробі, яка широко використовується для обробки металу. За даними підприємства у 2011 році на заводі працювало 200 працівників різноманітних професій, від керівників, інженерів, бухгалтерів і економістів, до робочих спеціальностей - ливарників, механіків, електриків, зварювачів, і т. д.

Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці -- це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори -- це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.

Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат в колективі.

У відповідності з рекомендаціями Міжнародної організації праці виділяють десять основних груп факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають у неї втому:

фізичне зусилля (пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо). Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке;

нервова напруга (складність розрахунків, висока відповідальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров'я тощо). Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня, підвищена;

темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу). Розрізняють три рівні: помірний, середній, високий;

робоче положення (положення тіла людини щодо засобів виробництва). Розрізняють чотири види робочого положення: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів). Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена;

температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Розрізняють п'ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

забрудненість повітря (вміст домішок в 1 куб. м або t літрі повітря і вплив їх на організм людини). Розрізняють п'ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в Децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

освітленість у робочій зоні (в люксах). Розрізняють два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча.

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб, по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійної му забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу тощо). Основним завданням вивчення умов праці залишається пошук можливостей створення на робочих місцях нормальних умов для роботи за такими напрямками:

технічний (створення пової техніки, що забезпечує збереження здоров'я і мінімізацію витрат праці);

технологічний (впровадження нових технологічних режимів, що дозволяють виводити людей із безпосередньо робочих зон);

організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, y підвищенні інтересу до роботи та її результатів;

естетичний (зміна кольорів, звуків, світла, форм, які застосовуються у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці).

Відповідальність за стан охорони праці покладено на головного інженера. На підприємстві забезпечується дотримання законів, норм, правил та інструкцій з охорони праці. У відділі охорони праці працюють інженери з техніки безпеки та пожежної безпеки, крім того, на підприємстві є санітарна лабораторія, яка здійснює постійний контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.На підприємстві діє адміністративно-громадський контроль охорони праці. У кожному цеху на кожній ділянці виробництва є журнали контролю, в яких постійно ведуться записи та відмітки про виконання робіт по створенню безпечних умов праці.Умови праці визначаються технологією виробництва, його організацією і трудовим процесом з одного боку, і навколишнього робочого санітарно-гігієнічної обстановкою, з іншого. До санітарно-гігієнічним умовам праці належать метеорологічні умови і фактори, ступінь забруднення повітря парами, пилом, газами, а також шуми і вібрації. У 2003 році був прийнятий колективний договір, де в розділі «Умови та охорона праці» адміністрація зобов'язується:

1. Виконувати 33 заходи щодо поліпшення умов праці, передбачених угодою до договору на суму 508тис. грн.

2. Забезпечити суворе дотримання посадовими особами законодавства про охорону праці.

3. Організувати контроль за дотриманням повітря робочої зони відповідно до вимог ГОСТу 121005 - 88.

4. Утримувати промислові та допоміжні будівлі і споруди, територію та агрегати у відповідності з вимогами «Правил охорони праці» та санітарних норм СН і ПП - 92.76 і забезпечити культуру виробництва.

5. Забезпечити організацію та проведення навчання, стажування робітників і фахівців, з подальшою перевіркою знань правил інструкцій з охорони праці.

6. Забезпечити безпечні умови ведення робіт на всіх фазах виробництва, не допускати до експлуатації машини, механізми та обладнання, що не відповідають вимогам охорони праці, забезпечити суворе дотримання посадовими особами технологічної дисципліни та графіків планово-попереджувальних ремонтів.

7. Систематично оновлювати і поповнювати навчальні посібники, засоби агітації і пропаганди для кабінету охорони праці.

8.Своєчасно видавати працівникам спецодяг, спецвзуття та захисні пристосування належної якості, кількості та розмірів відповідно до норм.

9. Контролювати справність і обов'язкове носіння спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

10.Мати у всіх підрозділах і цехах аптечки з необхідною кількістю медикаментів та перев'язувальних засобів за встановленою нормою на одного працюючого.

12. Дотримуватися трудового зобов'язання в частині умов праці жінок і підлітків.

13. Забезпечити під час вступу на роботу проведення попередніх, а так само, періодичних медичних оглядів працівників відповідно до наказу МОЗ України від 21.05.2007г. № 246.

14. Виробляти відшкодування праці відповідно до «Правил відшкодування роботодавцями шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням, іншими пошкоджень здоров'я, пов'язаними з виконанням трудових обов'язків», затвердженими постановою КМУ від 30.10.2011г. № 1232

15. Адміністрація щоквартально проводить аналіз захворюваності, медичного обслуговування, виробничого травматизму та умов праці.

4.3 Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму і професійних захворювань на виробництві ТОВ «ЗСД»

З метою аналізу стану охорони праці, прогнозування рівня травматизму, профзахворювань і їхньої профілактики застосовують різні методи. Вони базуються на статистичній звітності, актах розслідування нещасних випадків і профзахворювань та на матеріалах комплексних обстежень стану охорони праці. Найбільш часто використовують статистичний метод досліджень, який базується на вивченні причин нещасних випадків, що вже сталися. Цей метод дає змогу визначити динаміку травматизму в окремих підрозділах, на підприємствах і в галузі в цілому. При поглибленому статистичному аналізі травматизму аналізують також нещасні випадки за видами робіт, порівнюють дані про потерпілих (професія, стаж, стать, вік), вивчають такі допоміжні характеристики, як час, коли стався нещасний випадок (рік, місяць, день тижня, час робочого дня). Динаміку травматизму протягом певного часу можна визначити за даними звітів 7-ТНВ (звіт про травматизм на виробництві - річний) шляхом підрахунку таких показників:

1) Кч - коефіцієнт частоти нещасних випадків за звітний рік, що приходяться на 1000 працюючих:

Кч = Т/П ·1000, (4.1)

де Т - кількість нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, що мали місце за звітний рік; П - середньостатистична кількість працюючих за звітний рік.

Кч2009 = 1/124 ·1000=8,06

Кч2010 = 1/183 ·1000=5,46

Кч2011 = 0/200 ·1000=0

2) Кт - коефіцієнт важкості травматизму, який вказує кількість днів непрацездатності, що в середньому приходиться на один нещасний випадок за звітний рік:

Кт = Д/Т, (4.2)

де Д - загальна кількість днів непрацездатності по нещасних випадках, пов'язаних з виробництвом, за звітний рік.( сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду)

Кт2009 = 48/1=48;

Кт2010 = 69/1=69;

Кт2011 = 0/0=0

3) К_НВ - коефіцієнт небезпеки виробництва, який вказує кількість днів непрацездатності, що в середньому приходиться на 1000 працюючих за звітний рік:

К_НВ = Д/П 1000, (4.3)

К_НВ2009 = 48/124* 1000=387,1

К_НВ2010 = 69/183* 1000=377,05

К_НВ2011 = 0/200*1000=0

4) К_П - питомий коефіцієнт травматизму різних професій або технологічних процесів:

К_П = Н/ДО, (4.4)

де Н - кількість нещасних випадків, що приходиться на дану професію або технологічний процес у відсотках від загальної кількості травм за звітний період; ДО - кількість працюючих на даному технологічному процесі або професії у відсотках від загальної кількості працюючих за звітний період.

К_П2009 = 100/87,9=1,13

К_П2010 = 100/89,07=1,12

К_П2011 = 0/89=0

Дані аналізу наведемо у таблиці 4.1

Таблиця 4.1 - Динаміка травматизму на підприємстві ТОВ «ЗСД»

Період	Кількість нещасних випадків	Коефіцієнт частоти	Коефіцієнт травматизму	Кількість втрачених днів працездатності	Середньо Облікова чисельність працівників
	всього	у т.р. зі смертельним наслідком
2009рік	1	-	8,06	48	48	124
2010рік	1	-	5,46	69	69	183
2011рік	-	-	-	-	-	200

5) Крім цих показників, застосовується показник, за яким визначається кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають на 1000 працюючих. Його називають коефіцієнтом мінімальних матеріальних збитків або коефіцієнтом трудових втрат. Він підраховується як добуток двох вищенаведених показників:

Ктв = Кч • Кт = 1000Д / С, (4.5)

де С - середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.

Ктв2009 = 8,06 • 48 = 1000• 48 /124=386,88

Ктв2010 = 5,46 •69 = 1000• 69 / 183=376,74

Ктв2011 = 0 •0 = 1000•0 /200=0

6) Наступним є розрахунок матеріальних наслідків травматизму який можна розрахувати таким чином:

М_Н = Д • S • Ф, (4.6)

де S - середньоденна заробітна плата одного працівника;

Ф - коефіцієнт матеріальних наслідків (страхові внески, штрафи, матеріальні втрати), Ф = 1,3.

М_Н2009 = 48 • 60,94 •1,3=3802,66грн

М_Н2010 = 69 • 82,56 •1,3=7405,63грн

М_Н2011 = 0 • 98,54 •1,3= 0 грн

7) Економія (перевитрата) від зниження або росту виробничого травматизму (Ек) розраховується за формулою:

Ек = М_Н¹ - М_Н² , (4.7)

де М_Н¹ - матеріальні наслідки травматизму у поточному році;

М_Н² - матеріальні наслідки травматизму у попередньому році.

Ек2010 = 7405,63 - 3802,66=3602,97грн

Ек2011 = 0 - 7405,63= -7405,63грн

Проаналізуємо отримані результати.

За наявними даними можна визначити, що гіршими роками щодо стану охорони праці на підприємстві і виконання вимог техніки безпеки були 2009 p., 2010 p. У 2011 p.відсутні нещасні випадки і кількість днів непрацездатності на 69днів менш в порівнянні з 2010 р.

Коефіцієнт частоти травматизму має тенденцію постійного зниження в даному періоді. На 2,6% в 2010 р. в порівнянні з 2009 роком. На 5,46% в 2011р. в порівнянні з 2010 роком. Це вказує на зниження кількості нещасних випадків і травм з розрахунку на 1000 працівників. Тенденція позитивна.

Показник загального травматизму найбільший в 2010p., що більше на 21% в порівнянні з 2009 р. Але в 2011р. цей показник знижується - це обґрунтовує всі заходи щодо охорони праці і зниження травматизму, що проводяться на підпртємстві в останні роки.

У останній рік (2011р.) заходи щодо охорони праці призвели до поліпшення умов праці, зниження травматизму і тяжкості травм, а також матеріальних витрат. Економія від зниження виробничого травматизму склала 7405,63грн.

Питання з охорони праці є одним з найважливіших на сучасному етапі життя нашого суспільства, у період коли роботодавці ставлять для себе основним завданням як найшвидше й з мінімальним вкладенням засобів отримати найбільший прибуток, мало уваги приділяється, а часом і взагалі ігноруються вимоги безпеки праці.

5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «ЗСД»

5.1 Характеристика можливої ??обстановки на території підприємства при виникненні виробничих аварій, катастроф та стіхійніх лих

Суб'єкт господарської діяльності, яким є підприємство ТОВ «ЗСД» підпадає під вплив можливих надзвичайних ситуацій техногенного, природного та соціально-політичного характеру. Найнебезпечнішими з них для суб'єкта господарської діяльності є: надзвичайні ситуації техногенного характеру:

1. Транспортні аварії (катастрофи) можуть частково впливати па функціонування суб'єкта господарської діяльності.

2. Пожежі (вибухи) з наступним горінням можливі на спорудах, комунікаціях і технологічному обладнанні, на складах сировини і паливно-мастильних матеріалів та інших об'єктах житлового, соціально-побутового і культурного призначення.

3. Аварії з викидом (загрозою викиду) хімічно небезпечних речовин можливі на суб'єктах господарської діяльності, які виробляють або використовують ХИР, а також на транспорті, що перевозить їх.

4. Несподіване обвалення споруд (будинків) можливе на території суб'єкта господарської діяльності, в першу чергу цс споруди господарсько-складської зони та інші, знос основних фондів яких - більше 70 %.

5. Аварії на електроенергетичних системах можуть призвести до тривалої перерви електропостачання суб'єкта господарської діяльності і припинення виробничої (іншої) діяльності на тривалий час.

6. Аварії на комунальних системах життєзабезпечення можуть призвести до часткового або тривалого припинення виробничої (іншої) діяльності.

7. Аварії на очисних спорудах міста (населеного пункту) в промислових підприємств з масовим викидом неочищених газів можуть частково призвести до припинення виробничої діяльності суб'єкта господарської діяльності.

8.Надзвичайні ситуації природного, екологічного та соціально-політичного характеру можуть призвести до часткового порушення господарської (іншої) діяльності суб'єкта господарської діяльності.

Найбільшу небезпеку складають метеорологічні (сильний вітер, дощ, налипання мокрого снігу, ожеледь, сильний мороз, повені) і геологічні (землетруси, зсуви, обвали, провали) та інші надзвичайні явища, пожежі в природних екосистемах, інфекційна захворюваність людей, надзвичайні ситуації екологічного характеру на об'єктах, які розташовані поруч з об'єктом.

5.2 Заходи цивільного зазисту при загрозі та виникненні аварій, катастроф та стіхійніх лих

Цивільна оборона на підприємстві ТОВ «ЗСД» будується за типовою структурою з урахуванням особливостей виробництва. Керівництво підприємства ТОВ «ЗСД» забезпечує своїх працівників засобами колективного й індивідуального захисту, забезпечує проведення евакуації, створює сили по ліквідації надзвичайних ситуацій (НС) і забезпечує їхню готовність до практичних дій, виконує інші заходи цивільної оборони (ЦО) і несе відповідальність зв'язаних з ними матеріальними і фінансовими витратами в обсязі, передбаченим законодавством.

У керівництво входять начальник ЦО і його заступники по евакуації і розосередженню; другий заступник по інженерно-технічній частині; заступник по матеріально-технічному постачанню і заступник по оперативним питанням. Органом керування у начальника ЦО є штаб ЦО, що очолює перший заступник ЦО.

Керування підприємством ТОВ «ЗСД» у надзвичайних ситуаціях. Серед захисних заходів, що здійснюють заздалегідь, важливе значення має оповіщення про погрозу виникнення НС. Для забезпечення оповіщення використовуються засоби зв'язку (телефон, радіостанції), технічні засоби масової інформації (телевізор, радіо), електросирени, допоміжні засоби.

При аваріях з викидом хімічно небезпечних речовин планується часткова евакуація.

Головною задачею ЦО на підприємстві ТОВ «ЗСД» є проведення рятувальних і невідкладних робіт, що проводяться в першу чергу й у найкоротший термін. До проведення робіт залучаються спеціально підготовлені формування, оснащені спеціальною технікою й інструментами. Спеціальні невідкладні роботи проводяться по керівництвом командирів формування, що повинні добрі орієнтуватися в обстановці, знаті техніку й особовий склад.

Рятувальні і невідкладні роботи проводяться з метою порятунку людей, надання допомоги ураженим, локалізації і ліквідації аварій, що перешкоджають проведенню рятувальних робіт, створення умов для послідовного відновлення виробничої діяльності об'єкта.

Види, послідовність і способи робіт визначаються в залежності від стану, а також наявності сил і засобів для ведення робіт.

Особливості забезпечення і використання засобів індивідуального захисту у випадку виникнення НС. Для захисту від СДОР і отруйних речовин (ОР) робітників та службовців підприємства ТОВ «ЗСД», особового складу формувань ЦО і населення використовуються засоби індивідуального захисту.

Розробка умов по забезпеченню стійкої роботи підприємства ТОВ «ЗСД»у НС. Під стійкістю роботи об'єкта господарської діяльності (ОГД) розуміють його спроможність в умовах надзвичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв'язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни.

Основними шляхами підвищення стійкості роботи підприємства в умовах НС є:

- забезпечення надійного захисту робітників та службовців від уражаючих факторів сучасної зброї, аварії, катастрофи і стихійного лиха;

- захист основних виробничих фондів від уражаючих факторів, в тому числі і від вторинних, які виникають в умовах НС;

- стійке забезпечення всім необхідним для випуску запланованої продукції;

- підготовка до відновлення порушеного виробництва;

- підвищення надійності та оперативності управління виробництвом та ЦО.

Розробка умов по забезпеченню захисту співробітників підприємства ТОВ «ЗСД» у НС. Однією з найважливіших умов стійкості функціонування у НС регіонів, галузей і ОЕ є захист персоналу від негативного впливу вражаючих факторів джерел НС (аварій, катастроф, пожеж та ін.).

Для цих цілей використовують засоби колективного й індивідуального захисту, евакуацію і розосередження людей, захисні спорудження для захисту техніки та майна. Засобами колективного захисту (ЗКЗ) служать захисні спорудження (ЗС), якими є інженерні спорудження, призначені для укриття людей, техніки і майна від небезпек, що виникають у результаті аварій і катастроф.

5.3 Матеріальние-технічне забезпечення при загрозі та виникненні чрезвичайних ситуацій

Матеріальне забезпечення організується з метою своєчасного і повного постачання формувань ЦО підприємства інженерною та автотракторною технікою, пальним та мастильним матеріалами, технікою і майном радіаційного та хімічного захисту і розвідки, засобами оповіщення та зв'язку, медичним майном, продовольством, будівельними матеріалами, обмінним і спеціальним одягом, взуттям та іншими видами матеріальних та технічних засобів, необхідними для проведення заходів щодо захисту населення, об'єктів та матеріальних цінностей при НС. Воно здійснюється за видами постачання відповідними службами та органами постачання;

технічне забезпечення організується для підтримання всіх видів інженерної, автотракторної та іншої спеціальної техніки у постійній готовності до виконання задач ЦО. Воно полягає у здійсненні заходів щодо технічного обслуговування, експлуатації і ремонту автомобільної, інженерної та іншої спеціальної техніки, а також в організації своєчасного постачання запасних частин і ремонтних матеріалів.

ДОДАТОК А

Баланс на 31 грудня 2009 року

														КОДИ
													Дата (рік, місяць, число)	2009	12	31
Підприємство	ТОВ «Завод сталевої дробі»	за ЄДРПОУ	32804063
Територія	ЛУГАНСЬКА	за КОАТУУ	4411200000
Форма власності	ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ	за КФВ	10
Орган державного управління	ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ ОБЛАСТЕЙ, МІСТ КИЄВА І СЕВАСТОПОЛЯ	за СПОДУ	1005
Галузь	ПРОМИСЛОВІСТЬ	за ЗКГНГ	10000
Вид економічної діяльності	Виробництво чавуну, сталі та феросплаві	за КВЕД	27.10.0
Одиниця виміру: тис. грн.		Контрольна сума
Адреса	94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Вокзальна 122 -Б
Баланс
на 31 грудня 2009 р.
								Форма N 1	Код за ДКУД	1801001
Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010
первісна вартість	011
накопичена амортизація	012
Незавершене будівництво	020	2770	3316
Основні засоби:
залишкова вартість	030	9533	8142
первісна вартість	031	17730	17906
знос	032	8197	9764
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035
первісна вартість	036
накопичена амортизація	037
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040
інші фінансові інвестиції	045
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Відстрочені податкові активи	060
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом I	080	12303	11458
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	2973	3027
Поточні біологічні активи	110	-	-
Незавершене виробництво	120	1642	2148
Готова продукція	130	1645	3591
Товари	140	176 28
Векселі одержані	150	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	5599	9430
первісна вартість	161	5599	9430
резерв сумнівних боргів	162	-	-
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	2973	2665
за виданими авансами	180	-	-
з нарахованих доходів	190	-	-

Продовження додатку А

Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	17300	17300
Пайовий капітал	310	-	-
Додатковий вкладений капітал	320	-	-
Інший додатковий капітал	330	-	-
Резервний капітал	340	-	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	353	1202
Неоплачений капітал	360	( - )	( - )
Вилучений капітал	370	( - )	( - )
Усього за розділом I	380	17653	18502
II. Забезпечення таких витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	-	-
Інші забезпечення	410	-	-
Цільове фінансування	420	-	-
Усього за розділом II	430	-	-
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	-	-
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	-	-
Відстрочені податкові зобов'язання	460	-	-
Інші довгострокові зобов'язання	470	-	-
Усього за розділом III	480	-	-
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	7899	10069
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	-	-
Векселі видані	520	20	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	1465	3354
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	-	-
з бюджетом	550	56	50
з позабюджетних платежів	560	-	-
зі страхування	570	151	117
з оплати праці	580	299	264
з учасниками	590	-	-
із внутрішніх розрахунків	600	-	-
Інші поточні зобов'язання	610	-	-
Усього за розділом IV	620	9895	13858
V. Доходи майбутніх періодів	630	-	-
Баланс	640	27548	32360

ДОДАТОК Б

Баланс на 31 грудня 2010 року

														КОДИ
													Дата (рік, місяць, число)	2010	12	31
Підприємство	ТОВ «Завод сталевої дробі»	за ЄДРПОУ	32804063
Територія	ЛУГАНСЬКА	за КОАТУУ	4411200000
Форма власності	ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ	за КФВ	10
Орган державного управління	ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ ОБЛАСТЕЙ, МІСТ КИЄВА І СЕВАСТОПОЛЯ	за СПОДУ	1005
Галузь	ПРОМИСЛОВІСТЬ	за ЗКГНГ	10000
Вид економічної діяльності	Виробництво чавуну, сталі та феросплаві	за КВЕД	27.10.0
Одиниця виміру: тис. грн.		Контрольна сума
Адреса	94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Вокзальна 122 -Б
Баланс
на 31 грудня 2010 р.
								Форма N 1	Код за ДКУД	1801001
Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	-	-
первісна вартість	011	-	-
накопичена амортизація	012	-	-
Незавершене будівництво	020	3316	3327
Основні засоби:
залишкова вартість	030	8142	7942
первісна вартість	031	17906	19011
знос	032	9764	11069
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035	-	-
первісна вартість	036	-	-
накопичена амортизація	037	-	-
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	-	-
інші фінансові інвестиції	045	-	-
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	-	-
Відстрочені податкові активи	060	-	-
Інші необоротні активи	070	-	-
Усього за розділом I	080	11458	11269
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	3027	2607
Поточні біологічні активи	110	-	-
Незавершене виробництво	120	2148	2105
Готова продукція	130	3591	2470
Товари	140	28	28
Векселі одержані	150	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	9430	13454
первісна вартість	161	9430	13454
резерв сумнівних боргів	162	-	-
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	2665	5214
за виданими авансами	180	-	-
з нарахованих доходів	190	-	-
із внутрішніх розрахунків	200	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	8	-
Поточні фінансові інвестиції	220	-	-
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	5	6
в іноземній валюті	240	-	-
Інші оборотні активи	250	-	-
Усього за розділом II	260	20902	25884
III. Витрати майбутніх періодів	270<...

Подобные документы

• Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"

  Сутність ціни та цінової політики. Ціноутворення - важливий економічний інструмент формування показників підприємства. Оцінка й аналіз діючої цінової політики ТОВ "Медикор". Принципи формування цінової політики підприємств медичного обслуговування.
  
  дипломная работа [344,3 K], добавлен 29.11.2010
  

• Формування цін на міжнародному ринку

  Вивчення методів ціноутворення на міжнародному ринку. Аналіз факторів ціноутворення на експортовану продукцію. Розробка бізнес-процесу цінової політики на експортовану продукцію металургійного підприємства, оцінка економічного ефекту даних заходів.
  
  дипломная работа [816,2 K], добавлен 11.10.2014
  

• Цінова політика підприємства в сучасних умовах

  Дослідження існуючих методів встановлення ціни. Аналіз підприємства текстильної галузі ЗАТ "Піонтекс", рівень рентабельності виробництва основної продукції. Методика удосконалення цінової політики політики підприємства за допомогою маркетингових підходів.
  
  дипломная работа [889,3 K], добавлен 13.09.2010
  

• Дослідження цінової політики торгового підприємства

  Сутність, принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки, види ціноутворення. Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства "Фармація". Метод мінімальних витрат, надбавки до ціни, цільового ціноутворення.
  
  курсовая работа [76,7 K], добавлен 20.09.2013
  

• Вдосконалення цінової політики як чинник підвищення ефективності господарювання підприємств

  Сутність цінової політики підприємства. Вплив цінової політики на формування доходів, фінансового результату та беззбитковості підприємства. Типи ефективності господарювання підприємства та фактори її зростання. Аналіз цінової політики підприємства.
  
  курсовая работа [261,7 K], добавлен 23.07.2011
  

• Ціни на промислову продукцію. Загальна характеристика, методи встановлення і регулювання

  Аналіз основних блоків системи тарифів для окремої підприємницької структури. Розгляд методів та стратегій ("зняття вершків", проникнення, витіснення, вхідний бар'єр) ціноутворення. Дослідження ефективності проведення цінової політики на ВАТ "Скарлетт".
  
  курсовая работа [94,7 K], добавлен 22.01.2010
  

• Розрахунок оптимальних цін на продукцію підприємства

  Методи ціноутворення та їх застосування. Визначення ціни на основі повних затрат. Визначення цін з врахуванням еластичності попиту. Стратегічна форма цінової політики та варіанти її здійснення. Підприємству доцільно застосувати стратегію низьких цін.
  
  курсовая работа [28,1 K], добавлен 04.06.2007
  

• Державне регулювання промислової політики України

  Перспективи створення конкурентоспроможного промислового комплексу України. Вплив фінансово-боргової кризи у країнах Європи на скорочення попиту на основну експортну продукцію держави. Модернізація як спосіб формування ефективної економіки країни.
  
  контрольная работа [886,7 K], добавлен 18.12.2013
  

• Цінова політика ПАТ "Зарічненський молокозавод"

  Дослідження стану молокопереробної галузі України, аналіз виробничої діяльності та цінової політики. Економічне оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства, аналіз його фінансового стану. Діагностика макросередовища та ділового оточення.
  
  курсовая работа [303,3 K], добавлен 22.05.2019
  

• Ціноутворення на металургійну продукцію на зовнішньому ринку

  Розвиток систем ціноутворення в галузі підприємств металургії та управління цим процесом в сфері ЗЕД, задля сприяння підвищенню ефективності їх виробничої діяльності. Удосконалення системи ціноутворення на експортовану металургійну продукцію ВАТ "АМК".
  
  дипломная работа [636,8 K], добавлен 27.07.2014
  

• Теоретико-методичні засади побудови системи ціноутворення на продукцію підприємств

  Аналіз діяльності вітчизняного бізнесу, пошук шляхів його виживання та забезпечення беззбиткового функціонування. Встановлення оптимального рівня цін на товари, роботи чи послуги. Формування ефективної цінової стратегії, політики і тактики підприємств.
  
  статья [155,5 K], добавлен 05.10.2017
  

• Формування цінової політики підприємств в умовах конкурентної боротьби

  Фактори, які впливають на формування та реалізацію конкурентної цінової стратегїї. Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності організації на прикладі міжнародного підприємства ІКЕА. Вибір загальної орієнтації в ціноутворенні компанії.
  
  курсовая работа [41,2 K], добавлен 28.12.2013
  

• Економіка підприємства

  Характеристика маркетингової діяльності на підприємствах ринкової орієнтації. Етапи здійснення політики ціноутворення. Визначення показника цінової еластичності. Цільовий ринок товару та методика його вибору. Головна мета та схема сегметування ринку.
  
  курсовая работа [197,8 K], добавлен 16.02.2014
  

• Методичні підходи до визначення ціни

  Встановлення ціни як один із найважливіших етапів цінової політики підприємства. Інформація про урядову політику та власне виробництво. Методи обліку ціни продукції в рамках витратного підходу. Методи визначення ціни на основі попиту споживачів.
  
  доклад [12,6 K], добавлен 10.11.2010
  

• Оцінка ефективності дивідендної політики підприємства в умовах розвитку

  Сутність, поняття і види дивідендної політики, її значення для розвитку підприємства. Загальна характеристика підприємства ЗАТ "Барошник". Формування капіталу, фінансові показники діяльності, аналіз керування, удосконалення дивідендної політики.
  
  курсовая работа [170,3 K], добавлен 28.03.2011
  

• Шляхи вдосконалення цінової політики на ВАТ "ХТЗ"

  Методи і види ціноутворення в умовах конкуренції, монополії та олігополії. Аналіз рентабельності і фінансової стійкості підприємства. Особливості технології виробництва і системи менеджменту на ВАТ "ХТЗ". Розрахунок продажної ціни на товари та послуги.
  
  дипломная работа [280,1 K], добавлен 08.11.2010
  

• Теоретичні основи і методології формування та управління амортизаційною політикою на підприємстві

  Сутність поняття амортизаційної політики, правове регулювання, механізм управління амортизацією. Методи розрахунку амортизаційних відрахувань, вплив амортизаційної політики на результати фінансової діяльності Публічного підприємства "Сумиобленерго".
  
  дипломная работа [289,3 K], добавлен 28.12.2011
  

• Моделі формування промислової політики в умовах сучасної економіки

  Дослідження основних моделей формування та реалізації промислової політики в сучасній Україні. Визначення її першочергових завдань, а саме: розробки і впровадження інновацій та формування інвестиційного попиту на продукцію вітчизняного виробництва.
  
  статья [24,3 K], добавлен 06.09.2017
  

• Ціноутворення в умовах монополії

  Характеристика монополії як ринкової структури. Ціна та її формування на конкурентному ринку. Попит на продукцію монопольної фірми. Максимізація прибутку фірмою-монополістом. Державна політика по відношенню до монополії, напрямки регулювання діяльності.
  
  курсовая работа [508,8 K], добавлен 24.12.2012
  

• Знаряддя монетарної політики та особливості їх застосування

  Монетарна політика у системі макроекономічного регулювання. Особливості та причини неефективності грошово-кредитної політики на початку 90-х років XX ст. Роль монетарної політики у досягненні фінансової стабільності та економічного зростання в Україні.
  
  курсовая работа [76,0 K], добавлен 03.10.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам