Шляхи вдосконалення управління прибутком підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність прибутку підприємства та його економічне значення

В умовах переходу до ринкової економіки головну роль в системі економічних показників відіграє прибуток -- кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність всього підприємства та становить основу економічного розвитку підприємства, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства:

? виробництво і реалізація;

? якість і асортимент;

? ефективність використання виробничих ресурсів;

? собівартість продукції.

Чим вищий є прибуток, тим більші можливості має підприємство для свого розвитку та самофінансування, для здійснення розширеного відтворення та виконання зобов'язань перед різними кредиторами. Таким чином, прибуток можна вважати найважливішою складовою, яка використовується для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства.

Зростання прибутку значною мірою визначає темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного багатства і підвищення життєвого рівня населення. Чинниками, що впливають на фінансові результати у різних галузях економіки, можуть бути: діючий порядок формування та використання прибутку підприємств, зміни обсягів виробництва в галузі, ефективність фінансового менеджменту підприємств, тощо [10, с. 213].

Прибуток вважається найбільш простою й одночасно найбільш складною категорією ринкової економіки. Її простота полягає в тому, що вона є стержнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в цій економіці та певним гарантом прогресу економічної системи, а відсутність прибутку є яскравим доказом регресу та соціальної напруженості як на підприємстві так і в країні загалом.

Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, інвестиційної, фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами. Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників та власників підприємства.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у виді податків та обов'язкових платежів, Економічний інтерес прибутків з точки зору підприємства -- це прибуток, що залишається в його розпорядженні і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань розвитку.

Економічний інтерес робітників підприємства пов'язаний з розміром прибутку, який буде спрямовано на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток.

Власника підприємства цікавить розмір прибутку, який направляється на виплату дивідендів та на виробничий розвиток підприємства.

Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відображена зміна обсягу товарообігу, доход підприємства, рівень використання ресурсів, величина витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства [48].

Вирішення цих завдань пов'язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров'я. Таким чином, у збільшення прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Як активний та універсальний важіль державного впливу, регулювання економічних процесів та суспільно-економічних інтересів прибуток дуже чутливий до великої кількості внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, а також до бюджетної, податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої та виконавчої влади.

Насамперед на формування прибутку впливає:

? сфера діяльності підприємства;

? галузі господарства;

? форма власності;

? розвиток ринкових відносин;

? фінансово-господарська діяльність підприємства;

? облік фінансових результатів.

Отже, поняття прибутку можна сформульовати наступним чином: «Прибуток -- це виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що являється винагородою за ризик здійснення підприємницької діяльності, представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення діяльності» [1, с. 41].

Прибуток, як головний фінансовий результат діяльності підприємства, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та незвичайної діяльності і є системою прибутків і доходів. Він включає :

? чистий доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

? валовий (балансовий) прибуток (збиток);

? фінансовий результат від операційної діяльності (основної діяльності

підприємства, я також інші види діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими);

? прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

? прибуток (збиток) від звичайної діяльності (будь-якого виду основної діяльності підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її здійснення);

? прибуток від іншої (надзвичайної) діяльності.

Прибуток утворюється в результаті реалізації продукції. Її величина визначається різницею між доходом, отриманим від реалізації продукції, і витратами на її виробництво і реалізацію. Загальна маса отримуваного прибутку залежить, з одного боку, від обсягу продажів і рівня цін, які встановлюються на продукцію, а з іншого -- від того, наскільки рівень витрат виробництва відповідає суспільно необхідним витратам [15, с. 32].

Прибуток від реалізації = виторг від реалізації продукції без непрямих податків - витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Важливим для оцінки ефекту від основної діяльності підприємства є показник прибутку від реалізації. Цей прибуток входить до складу виручки від реалізації, але фіксується по періодам (місяцям, кварталам, рокам). Реально формування прибутку здійснюється в процесі надходження грошових коштів на поточний рахунок підприємства. Прибуток від реалізації залежить від виручки від реалізації і собівартості. Собівартість -- виражені в грошовій формі поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції. Склад витрат, що відноситься на собівартість регламентується державою.

Всі ці фактори, що впливають на величину маси прибутку, є функцією багатьох умов. Так, по-перше, обсяг продажу залежить від ефективності здійснення комерційної роботи: від уміння створювати вигідні умови для реалізації своєї продукції, тобто організувати рекламу, збут, сформувати цінову і товарну політику і т.д., по-друге, рівень витрат виробництва залежить від раціональності організації виробництва і праці, обраної технології, технічної оснащеності підприємства [29, с. 140-143].

Разом з тим прибуток на підприємстві залежить не тільки від реалізації продукції, але і від інших видів діяльності, які її або збільшують, або зменшують. Тому в теорії і на практиці виділяють так званий «балансовий прибуток». Його назва говорить сама за себе. Він складається з прибутку від реалізації продукції (виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т . п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на виробництво, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів і т.д.).

Балансовий прибуток = прибуток від реалізації + позареалізаційні доходи - позареалізаційні витрати.

Балансовий прибуток -- це сума фінансових результатів від усіх видів діяльності підприємства за звітний період, що складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи продукцію підсобних, допоміжних та обслуговуючих виробництв і господарств, основних фондів, нематеріальних активів,цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та інших позареалізаційних операцій. Балансовий прибуток -- це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності Більшу частину прибутку підприємство отримує від основної виробничої діяльності. Балансовий прибуток характеризує фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства.

Балансовий прибуток визначається балансуванням загальної суми всіх прибутків і всіх збитків. У балансовий прибуток включають:

? прибуток (збиток) від реалізації товарів;

? прибуток (збиток) від реалізації матеріальних оборотних коштів та інших активів;

? прибуток (збиток) від реалізації та іншого вибуття основних засобів;

? доходи і втрати від валютних курсових різниць;

? доходи від цінних паперів та інших довгострокових фінансових вкладень, включаючи вкладення в майно інших підприємств;

? витрати і втрати, пов'язані з фінансовими операціями;

? позареалізаційні доходи (втрати) [8, с. 96].

Аналіз балансового прибутку можна представити у вигляді моделі фактичного аналізу цього показника (рис.1.1.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Структурно-логічна модель системи балансового прибутку

Аналіз балансового прибутку проводиться шляхом зіставлення фактично одержаного балансового прибутку за звітний період із даними за минулий рік (розраховується темп зростання прибутку) з даними плану (прогнозу) прибутку за звітний період. При цьому детально аналізуються складові частини балансового прибутку, вивчаються напрямки їх розвитку за звітний період, аналізується структура прибутку за звітний період.

З метою досконалого вивчення балансового прибутку на підприємстві може застосовуватися така модель економічного аналізу, що базується на даних фінансової звітності.

Крім того, виділяється валовий прибуток, який являє собою балансовий прибуток за мінусом фінансового результату від операцій з основними фондами (засобами), нематеріальними активами та іншим майном. У всіх країнах з ринковою економікою прибуток обкладається податком. Тому на практиці прийнято виділяти оподатковуваний прибуток, який представляє собою валовий прибуток за вирахуванням доходів за видами діяльності, звільненої від оподаткування.

Валовий прибуток -- загальна сума прибутку отримана підприємством від підприємницької діяльності. Визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю цієї продукції. Оскільки продукція, використана у внутрішньогосподарському обороті, оцінюється за собівартістю, то прибуток від неї не одержують. Тому величина прибутку, визначена на основі товарної продукції, збігається з величиною прибутку, визначеною на основі валової продукції, оціненої за фактичними цінами її реалізації. З суми валового прибутку підприємство сплачує податки, відсотки за кредити, ренту, штрафи тощо. З вирахуванням цих витрат у розпорядженні підприємства залишається чистий прибуток, який використовують для розширення виробництва (фонд нагромадження), утворення фондів матеріального стимулювання, страхових і резервних фондів та ін.

Валовий прибуток (збиток) є тією сумою чистого доходу підприємства, що залишається після вирахування витрат, що входять до собівартості продукції. Якщо чистий дохід від реалізації продукції зменшити на величину її собівартості, тоді одержимо валовий прибуток підприємства. А в разі, коли собівартість перевищує суму чистого доходу, то підприємство має не валовий прибуток, а валовий збиток. Порядок розрахунку валового прибутку подано на рис.1.2.

прибуток рентабельність фінансовий платоспроможність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Порядок розрахунку валового прибутку

Отже, валовий дохід -- це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Скоригований валовий дохід -- валовий дохід, скоригований (зменшений) на суму певних податків та зборів, а також надходжень, які не є доходом від здійснення господарської діяльності чи були оподатковані за місцем виплати.

Для податкових органів і підприємства великий інтерес представляє оподатковуваний прибуток, оскільки від цього залежить сума податку на прибуток, а відповідно і сума чистого доходу.

Оподаткований прибуток -- це різниця між прибутком звітний період і сумою прибутку, оподаткованого з доходу (по цінних паперів і зажадав від дольової участі в спільні підприємства), і навіть суми пільг щодо податком з прибутку відповідно до податковим законодавством, яке періодично змінюється.

Об'єктом оподаткування є оподатковуваний прибуток, який за економічним змістом є оподатковуваним доходом. Він визначається в такій послідовності:

? визначають сукупний валовий дохід від усіх видів діяльності, отриманий платником протягом звітного періоду;

? коригують валовий дохід, зменшуючи його на суму доходів, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування;

? зменшують скоригований валовий дохід на суму валових витрат і на суму амортизаційних відрахувань.

Методика визначення податку на прибуток підприємств проілюстрована структурно-логічною схемою на рис.1.3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3 Структурно-логічна схема визначення податку на прибуток

Отже, оподатковуваний прибуток -- це податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

У результаті на підприємстві, як це прийнято називати в теорії і на практиці, залишається так званий чистий прибуток. За своєю величиною він представляє оподатковуваний прибуток за мінусом податку на прибуток.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Розподіл чистого прибутку -- один із напрямів внутрішньо-фірмового планування, значення якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства.

З чистого прибутку підприємство виплачує дивіденди і різні соціальні податки і утворює фонди. У результаті залишається нерозподілений прибуток. Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується як сума нерозподіленого прибутку за попередній рік і сума чистого прибутку за поточний рік. Від цієї суми вираховуються суми нарахованих дивідендів за поточний рік і суми внесків на поповнення резервного капіталу (якщо такі здійснюються). Непокриті збитки утворюються в результаті діяльності підприємства, коли витрати перевищують його доходи. У більшості випадків така несприятлива ситуація ймовірна в перші й останні роки існування підприємства.

Нерозподілений прибуток включається до власного капіталу підприємства, тим самим збільшуючи його. Непокриті збитки зменшують власний капітал. Нерозподілений прибуток -- це частина отриманого у звітному періоді прибутку, що утворився після нарахування й сплати до бюджету податку на прибуток. Він призначена для капіталізації, тобто для реінвестування у виробництво. За своїм економічним змістом він є однією з форм резерву власних ресурсів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток. Нерозподілений прибуток, у широкому розумінні як прибуток, що використовується в діяльності підприємства свідчить про його фінансову стійкість, про наявність джерела для подальшого розвитку.

Багатогранний характер прибутку означає, що його дослідження має нести системний підхід. Такий підхід передбачає аналіз сукупності чинників утворення, взаємовпливу, розподілу і використання.

1.2 Джерела формування величини прибутку та його види

Прибуток -- це грошове вираження основної частини грошових нагромаджень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності.

Прибуток підприємства характеризує результати його фінансово-господарської діяльності [53]. Прибуток є основним джерелом поповнення власних фінансових ресурсів підприємства, формування грошових фондів, необхідних для фінансування поточної діяльності і розвитку підприємства. Фахівці фінансових служб повинні вміти визначати, планувати, аналізувати і розподіляти прибуток підприємства для того щоб забезпечити зростання рентабельності та конкурентоспроможності підприємства на ринку.

На рівні підприємства прибуток є частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування з суми доходів підприємства суми пов'язаних з ними витрат.

Сума прибутку підприємства залежить від таких основних факторів:

? від обсягів виробництва і реалізації продукції;

? від ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства (ефективності використання основних засобів, виробничих запасів, нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат підприємства) [39, с. 320]. Окрім того, формування прибутку підприємств залежить від нормативно-правового регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування діяльності підприємства та інших чинників. Згідно чинного законодавства розрізняють обліковий і податковий прибутки (збитки) підприємства.

Основні види прибутку можна поділити на такі види: бухгалтерський тобто обліковий та нормальний, прибуток від позареалізаційних операцій та інноваційний, прибуток від іншої реалізації та економічний (чистий) (рис.1.4.).



Рис.1.4. Основні види прибутку

Податковий прибуток (об'єкт оподаткування) -- це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством (згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), який є об'єктом оподаткування за звітний період [54]. Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку” оподаткований прибуток обчислюється по формулі:

По = Дв - (Вв +АВ) (1.1)

де Дв - валовий дохід;

Вв - валові витрати;

Ав - сума амортизаційних відрахувань Обліковий прибуток - це сума прибутку до оподаткування, визначена в бухгалтерському (фінансовому) обліку, яку записують у звіті про фінансові результати підприємства за звітний період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку підприємства через відмінності у методиках їх обчислення.

Можна виділити такі види облікового прибутку підприємства

- валовий прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;

- прибуток від операційної діяльності;

- прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

- прибуток від надзвичайних подій [15, с. 473-474];

В процесі розподілу облікового прибутку розраховують прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток та нерозподілений прибуток підприємства.

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:

1) продаж (реалізація) продукції

2) продаж іншого майна

3) позареалізаційні операції.

1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору).

Пр=ВД - S вир - ПДВ - А зб (1.2)

де ВД - виручка;

S вир - витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ - податок на додану вартість;

А зб - акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

Пр = ВР - Sрнв - Sн (1.3)

де ВР - виручка;

S рнв - собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

S н - витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.

2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.

Пін = Цпр - Ц прид (1.4)

де Ц пр - ціна продажу;

Ц прид - ціна придбання.

3) прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Ппр = Д - Sп.р. (1.5)

де Д - дохід;

S п.р. - витрати на виконання.

Отже, загальний прибуток підприємства

Пб = Пр + Ппр + Пін (1.6)

де Пр - прибуток від реалізації продукції;

П пр - прибуток від позареалізаційних операцій;

П ін - прибуток від іншої реалізації.

Обчислення величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об'єкт оподаткування [5, с. 209-212].

Прибуток -- це грошове вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво В умовах ринкової економіки він є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності.

Прибуток як один з показників досягнення цілей роботи підприємства:

1) є основним елементом формування грошових ресурсів підприємства,

2) джерелом самофінансування, стимулювання соціально-економічного розвитку виробництва і матеріального заохочення персоналу;

3) забезпечує виконання податкових зобов'язань державі [32, с. 199].

Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств валовий прибуток за всіма видами діяльності визначається на основі чистих грошових потоків, як різниця доходів мінус видатки мінус амортизаційні відрахування:

(1.7)

де Пвал - прибуток до оподаткування (валовий прибуток);

В чистл - чисті доходи, тобто надходження коштів без ПДВ і АЗ;

Р - видатки, відтік грошей (повна собівартість за винятком амортизаційних відрахувань;

Ам - амортизаційні відрахування, які не є грошовим потоком, але входять до собівартості продукції [54].

Визначення прибутку здійснюється на основі скорегованого валового доходу. До складу скорегованого валового доходу не включаються:

? сума податку на додану вартість (ПДВ) і акцизного збору (АЗ);

? сума коштів або вартість майна, отриманих за рішенням суду як компенсація видатків або збитків;

? сума коштів або вартість майна, які надходять у формі прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;

? сума отриманого платником податку емісійного доходу

? кошти або майно, які надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги тощо [40].

Істотне значення для визначення суми оподаткованого доходу має визначення валових видатків підприємства. Валові видатки збільшуються в тім податковому періоді, у якому відбулася перше з подій:

а) списання коштів з банківського рахунку на оплату придбаних товарів або нааних послуг (попередня оплата);

б) оприбуткування товарів або фактичне одержання результатів виконаних робіт (послуг).

До складу валових видатків включають видатки на капітальний і поточний ремонт, суму податків, які відносяться на собівартість продукції (сума зборів на обов'язкове державне пенсійне й соціальне страхування, податок на землю, митні збори й мита, місцеві податки й збори).

Відповідно до Закону, дозволено включати до складу валових видатків добровільні страхові платежі на користь найманих робітників, але не більше 15% від їхньої заробітної плати.

До складу валових видатків дозволено включати видатки на гарантійний ремонт, на рекламні заходи, на утримання фондів природоохоронного призначення.

Не дозволяється включати до складу валових видатків суму збитків, пов'язаних із продажем або обміном товарів за цінами, нижче звичайних. Звичайної вважається ціна товару, що визначається сторонами договору й відповідає рівню справедливих ринкових цін [6, с. 78-79].

Для розрахунку чистого доходу з валового доходу від реалізації продукції треба відняти податок на додану вартість і акцизний збір:

- Зінші (1.8)

де 1/6 - це ставка ПДВ, що визначена по відношенню до валового доходу з ПДВ і АЗ;

Зінші.- інші відрахування з виручки, а саме: надані знижки, повернення товарів тощо.

Далі валовий операційний прибуток (збиток) від реалізації продукції (Пвал) визначається як різниця між чистим операційним доходом мінус виробнича собівартість реалізованої продукції:

Пвал. =Ввал. - С (1.9)

де С - виробнича собівартість реалізованої продукції.

Виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

1) прямих матеріальних витрат;

2) прямих витрат на оплату праці;

3) інших прямих витрат;

4) виробничих накладних витрат.

Отже, прибуток (збиток) від операційної діяльності утворюється як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) від реалізації продукції, інших операційних доходів за мінусом адміністративних і збутових витрат та інших операційних витрат. До одержаного результату додаються інші можливі операційні доходи, наприклад, надходження грошей від оренди активів, доходи від операційних курсових різниць тощо [19, с. 365]. Таким чином, механізм формування операційного прибутку охоплює комплекс надходжень і відрахувань грошових коштів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг).

Механізм формування прибутку від звичайної діяльності до оподаткування містить в собі, крім операційного прибутку, доходи і видатки від фінансових та інвестиційних операцій.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення. Методика визначення прибутку від звичайної діяльності побудована таким чином, що нею враховуються фінансові результати від усіх видів діяльності. А це означає, що підприємство може мати операційний прибуток, але через неефективне господарювання за окремими напрямами звичайної діяльності воно може понести істотні втрати цього прибутку і навіть отримати збиток. Ефективне господарювання передбачає, що прибуток від звичайної діяльності повинен перевищувати операційний прибуток. Порядок формування фінансовго результату від звичайної діяльності схематично зображено на рис. 1.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5. Схема формування прибутку від звичайної діяльності

Таким чином, прибуток (збитки) від звичайної діяльності до оподаткування формується як сума прибутку від операційної діяльності, фінансових та інших доходів і витрат.

Чистий прибуток (фінансовий результат) від звичайної діяльності дорівнює різниці між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі чистого прибутку сума відрахувань була оптимальна. При цьому, знижуються фінансові витрати організації на залучення додаткових джерел (можна не брати кредити з невигідною для організації процентною ставкою, а просто обчислити на необхідні потреби організації грошові кошти з власного фонду накопичення).

Розподіл чистого прибутку дозволяє розширювати діяльність організації за рахунок власних, більш дешевих джерел фінансування.

Після цього з одержаного фінансового результату віднімаються надзвичайні збитки (доходи). Надзвичайні доходи (збитки) формуються в залежності від надходження страхових відшкодувань і покриття втрат з інших джерел (викликаних стихійним лихом, пожежами, техногенними аваріями) [8, с. 503-054].

Одним з важливих напрямків оздоровлення фінансового стану підприємства є удосконалення напрямків формування прибутку, аналіз методів його максимізації, оптимізація витрат та розробка стратегії управління прибутком. Крім того, кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток . Прибуток - це грошовий дохід, утворений в результаті виробничо-господарської діяльності. Прибуток виконує такі основні функції:

? оцінка підсумків діяльності підприємства;

? розподіл доходу між підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою;

? джерела утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів.

Отже, у зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшення трудового внеску колективу підприємства, а і за рахунок інших факторів. Саме тому, на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб'єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків).

1.3 Розподіл та використання прибутку підприємства

Використання прибутку на підприємстві таке ж важливе, як і його накопичення. Використання грошових коштів відбувається згідно з чинним законодавством України.

Згідно Господарського кодексу України, прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З чистого прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету [55]. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним законодавством.

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу:

? на першому етапі - платежі у бюджет податку на прибуток;

? на другому етапі відбувається розподіл і використання чистого прибутку.

Підприємства розподіляють прибуток, що залишається у їх розпорядженні, за напрямами використання на власний розсуд. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення:

? фонд коштів, які спрямовуються на розвиток та вдосконалення виробництва;

? фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби;

? фонд коштів для матеріального заохочення;

? резервний (страховий) капітал;

? фонд коштів, які спрямовуються на фінансові інвестиції;

? фонд коштів, які використовуються на інші цілі [30, с. 250-252].

У процесі прийняття рішень про розподіл чистого прибутку підприємство повинне знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів для виробничо-технічного та соціального розвитку, матеріального заохочення трудівників (акціонерів, пайовиків) та ін.

Чистий прибуток, отриманий після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства. Його розподіл і використання здійснюється відповідно до уставу підприємства (рис.1.6.). На величину чистого прибутку в розпорядженні підприємства впливає облікова політика (наприклад, спосіб списання витрат на малоцінні й швидкозношувані предмети, порядок нарахування зношування основних фондів і нематеріальних активів, методи оцінки виробничих запасів, способи списання витрат по капітальному ремонту).

Введені поняття звичайна, надзвичайна діяльність охоплюють всі події, які можуть вплинути на фінансовий результат підприємства. До звичайної діяльності відносять будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, пов'язані з нею. До надзвичайної діяльності відносять діяльність, яка не очікується і не відбувається часто або регулярно. Це стихійне лихо, пожежа, аварії. Втрати від надзвичайних подій та їх покриття за рахунок страхового відшкодування враховуються у фінансових результатах.

Прибуток або збиток від фінансових операцій визначається як різниця між доходами від участі у капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів і фінансовими витратами, втратами та іншими витратами.

Прибуток (збиток) від фінансових операцій включає результати інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства протягом звітного періоду. В цьому розділі констатується факт отримання прибутку від цих видів діяльності. Особливості управління інвестиційною і фінансовою діяльністю відображаються в інших розділах.

Якщо в результаті звичайної діяльності підприємство отримало прибуток, то його сума зменшується на суму нарахованого податку. В разі зізнання збитку нарахований податок на прибуток додається до збитку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.6 Схема розподілу й використання прибутку

Підприємство в нових умовах оподаткування прибутку зацікавлене в тому, щоб його прибуток, визначений з метою оподаткування, був якомога меншим. Тому в процесі аналізу виявляються причини, які призвели до штучного завищення валових доходів і заниження валових витрат і, отже, зростання оподатковуваного прибутку та податку на прибуток. Серед причин, які призводять до цього, слід насамперед врахувати такі обставини:

? якщо підприємство за звітний період допускає приріст балансових залишків покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, у залишках готової продукції, витрати коштів на суму цього приросту не вважаються валовими витратами, і це спричиняє до збільшення прибутку як об'єкта оподаткування;

? якщо підприємство, відвантаживши продукцію покупцеві і не отримавши платежу за неї, не виконує встановлені законом процедури з приводу передачі до судово-господарських органів позовних заяв щодо стягнення боргу або визнання боржника банкрутом, сума відвантаженого товару (наданих послуг) вважається валовим доходом і оподатковується податком на прибуток;

? якщо підприємство витрачає кошти на потреби, не пов'язані з веденням його господарської діяльності (їх перелік жорстко регламентується чинним законодавством), ці витрати до складу валових витрат не включаються, що призводить до зростання податку на прибуток;

? при реалізації (продажу) товарів пов'язаним особам за цінами, нижчими від звичайних цін на такі товари, валовий доход обчислюється, виходячи із звичайних цін, тобто податок на прибуток зростає. Аналогічно, якщо підприємство має витрати на закупівлю товарів (робіт, послуг) у пов'язаних осіб за цінами, вищими за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), до валових витрат включаються такі витрати за звичайними цінами, що також збільшує податок на прибуток [7, с. 287-290].

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організаційно-правової форми господарювання. Так, якщо торгове підприємство має статус акціонерного товариства, то при розподілі прибутку виникає потреба формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду в обсягах, визначених законодавством. Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від обсягу та структури акціонерного капіталу, кон'юнктури фінансового ринку та типу дивідендної політики, яку проводить торгове підприємство. В підприємствах з участю іноземного капіталу передбачається поділ чистого прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно з умовами установчого договору. Для підприємств споживчої кооперації одним із напрямів використання прибутку є відрахування на пайові (членські) внески [4, с. 124]. В орендних підприємствах за рахунок чистого прибутку сплачується частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а також може створюватися фонд викупу (рис.1.7.). Основною метою планування розподілу чистого прибутку є оптимізація пропорції між частиною чистого прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається в кругообороті коштів підприємства.

Планування розподілу прибутку здійснюється в такому порядку:

1. Визначення потреби у прибутках за напрямами його використання.

2. Формування цільової структури розподілу прибутку.

3. Визначення пріоритетності у використанні прибутку за окремими напрямами використання.

4. Збалансування потреби в прибутку за напрямами його використання з можливостями отримання прибутку при здійсненні господарсько-фінансової діяльності підприємства [41].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.7 Схема розподілу чистого прибутку

Розрахунок потреби в прибутках за напрямами його використання здійснюється за окремими елементами його складових:

? фінансуванням розвитку матеріально-технічної бази підприємства (авансування основного капіталу);

? фінансуванням приросту власних оборотних коштів (авансування власного оборотного капіталу);

? фінансовим резервом (фонд розвитку чи фонд регулювання цін);

? погашенням довгострокових і середньострокових кредитів банків;

? погашенням інших видів кредитних зобов'язань підприємства і виплатою відсотків з них;

? придбанням кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств;

? фінансуванням діяльності об'єднань, асоціацій, концернів й інших господарських структур, членом яких є підприємство;

? здійсненням соціального розвитку і заохоченням трудового колективу;

? виплатою дивідендів власникам підприємства;

? сплатою податків, інших обов'язкових платежів і внесків, передбачених законодавством.

Потреба в прибутках для авансування власного оборотного капіталу визначається, виходячи з суми власних оборотних коштів, потрібних підприємству при плановому обсязі діяльності. Розрахунок суми цих коштів можна здійснити за методом техніко-економічних розрахунків або спрощено на основі даних про наявність оборотних коштів на початок планового періоду, прогнозних темпів зміни товарообороту, зміни часткової участі власних оборотних коштів у кредитуванні товарно-матеріальних цінностей і частки кредитованого товарообороту в його загальному обсязі. Потреба у формуванні резервного фонду може бути визначена як відсоток відрахувань від прибутку, передбачений статутом підприємства чи чинним законодавством, виходячи з фактичної потреби в коштах цього фонду в базовому періоді, планового зростання обсягу діяльності підприємства та зміни ступеня її ризикованості.

Потреба в прибутку для погашення середньо- і довгострокових кредитів банків, а також інших видів кредитних зобов'язань та виплаті відсотків з них визначається, виходячи з умов і термінів надання цих коштів.

Використання прибутку на придбання кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств визначається експертним шляхом з урахуванням цілей, які ставить перед собою підприємство.

Потреба в прибутку для фінансування діяльності об'єднань, асоціацій та інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство, визначається, виходячи з умов договорів і статутів цих структур в абсолютній сумі або в процентах від одержаного прибутку чи обсягу діяльності підприємства.

Потреба в прибутку для здійснення соціальних, культурних заходів і житлового будівництва, а також обсяг коштів, що спрямовуються на заохочення працівників за принципом "участь у прибутку", повинна визначатися, виходячи з умов найму робочої сили та вимог профспілкових комітетів трудових колективів до обсягу цих витрат [23, с. 29-32].

Розмір необхідних дивідендних виплат визначають так, щоб рівень виплачуваного дивіденду дозволяв забезпечити економічну зацікавленість власників у зростанні ефективності роботи підприємства. При цьому слід використовувати інформацію про рівень дивідендів на інших підприємствах, рух позичкової ставки та відсотка за депозитними вкладами. Сумарна потреба в прибуткові за всіма напрямами його використання може бути прийнята як один з варіантів плану цільового чистого прибутку підприємства. Після визначення потреби в прибутку за окремими напрямами його використання здійснюють формування цільової структури розподілу прибутку. При проведенні цієї роботи потрібно враховувати значну кількість факторів, найважливішими з яких є:

? стадія життєвого циклу підприємства та стратегічні цілі його розвитку; - темпи зростання товарообороту, передбачені стратегічним планом розвитку підприємства;

? наявна структура капіталу підприємства та ступінь її оптимальності, можливість залучення капіталу з альтернативних джерел;

? потреба здійснення реального інвестування з метою раціональної диверсифікації, впровадження нових технологій, розширення, оновлення та модернізація основних фондів;

? потреба здійснення проектів фінансових інвестицій з метою отримання додаткових, у тому числі спекулятивних, доходів, перелив капіталу в більш ефективні та прибуткові сфери бізнесу;

? прийнята на підприємстві система матеріального заохочення персоналу, потреба у використанні різних форм участі персоналу в капіталі підприємства -- обсяги соціальної сфери підприємства, потреба в її поточному фінансуванні та подальшому розвитку;

економічні інтереси власників підприємства на короткостроковий та довгостроковий періоди, рівень оподаткування дивідендних виплат.

Оцінка впливу перелічених факторів дозволяє здійснювати ранжування потреб у використанні прибутку при його формуванні.

Наявність нерозподіленого прибутку свідчить, що активи підприємства будуть збільшені за рахунок операцій, за якими одержано прибуток (рис.1.8.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.8 Планування нерозподіленого прибутку

Основною метою планування розподілу чистого прибутку є оптимізація пропорції між частиною чистого прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається в кругообороті коштів підприємства.

Остаточне рішення про плановий розподіл прибутку приймається після затвердження плану формування прибутку підприємства [16, с. 117]. Якщо прийнятий план формування прибутку менший за сумарну потребу в прибутку за окремими напрямами його використання, то слід переглянути розміри його використання на різні потреби з урахуванням визначення пріоритетів у розвитку підприємства.

РОЗДІЛ 2. аналіз джерел формування та напрямів використання прибутку підприємства

2.1 Загальна характеристика дочірнього підприємства «Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького»

Дочірнє підприємство «Фабрика імені Богдана Хмельницького» ВАТ «Укрхудожпром» займається виробництвом сучасних художніх виробів, які є дуже популярними як на Київщині так й у всій країні. Для виготовлення своєї продукції на даному підприємстві використовують тільки якісну тканину, всі майстри фабрики добросовісно виконують свою роботу і з повагою відносяться до кожного клієнта, завдяки чому мають хорошу репутацію.

Метою діяльності підприємства є досягнення економічної ефективності та отримання прибутку, шляхом здійснення господарської діяльності, спрямованої на збереження та розвиток експортної бази України.

Головним завданням підприємства є задоволення потреб населення в товарах народного споживання, а також надання послуг з високою споживчою якістю при мінімальних затратах, забезпечуючи на цій основі розвиток виробництва.

Предметом діяльності підприємства є розвиток й удосконалення асортименту художніх виробів, розповсюдження своєї продукції через музеї, виставки, пресу та інших засобів масової формації, організація реклами, а також реалізація товару.

Підприємство «Фабрика імені Богдана Хмельницького» ВАТ «Укрхудожпром» за своєю організаційною формою є дочірнім підприємство та діє на підставі статуту зареєстрованого виконкомом Переяслав-Хмельницької міської Ради «06» грудня 2001 року та затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Укрхудожпром» протоколом зборів №3 від «09» жовтня 2001 року.

Підприємство засноване на власності однієї особи - Власника та

Засновника підприємства. Єдиним Засновником та Власником підприємства є Відкрите акціонерне товариство «Укрхудожпром».

Управління підприємством здійснюється на основі поєднання принципів врахування інтересів акціонерів і трудового колективу, закріпленого колективним договором і прав власника - Засновника підприємства щодо господарського використання належного йому майна.

Підприємство очолює директор, який одноосібно керує йог діяльністю, та є підзвітний Правлінню Засновника і несе перед ним персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань та ефективність своєї роботи. Директор призначається на посаду та звільняється з посади Правлінням акціонерного товариства та затверджується Головою Правління.

На фабриці вже понад півстоліття виготовляють український національний одяг. Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького -- одне із найстаріших підприємств в Україні, воно функціонує з 1960 року. Одяг на фабриці виготовляють за допомогою швейного обладнання і вручну, зберігаючи при цьому найдавніші традиції.

В асортименті фабрики різноманітні вироби машинної та ручної вишивки, художнього ткацтва. Це - вишиті жіночі, чоловічі та дитячі сорочки й блузи, різноманітні рушники, скатертини, серветки, постільна білизна, знамениті плахтові вироби. Окрім того, на підприємстві створюються моделі сучасного одягу на основі використання традицій крою та художнього оформлення народного вбрання, декоративних тканин. [57]

Підприємство славиться виготовленням українського національного одягу. Свій товар фабрика представляє на виставках і фестивалях у Києві та інших регіонах України. Тут можна придбати прекрасні чоловічі і жіночі вишиванки ручної роботи, сценічні костюми, святкове вбрання і одяг на кожен день на будь-який смак. На підприємстві виготовляють різноманітні ткацькі вироби: рушники, серветки, постіль [56].

Щодо фінансового стану даного підприємства, то щоб визначити наскільки фективною є діяльність даного суб'єкта господарювання проведемо аналіз його основних фінансових показників.

Платоспроможність - це можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов'язання. Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань.

Для оцінки ліквідності підприємства необхідно порахувати такі коефіцієнти:

- Коефіцієнт поточної ліквідності;

- Коефіцієнт швидкої ліквідності;

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Інформацію, яка дозволить нам розрахувати ці показники ми беремо у формі 1 «Баланс».

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) - дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує.

Кзл = ОА / ПЗ, (2.1)

Де ОА - оборотні активи

ПЗ - поточні зобов'язання.

Отже, на досліджуваному підприємстві коефіцієнт поточної ліквідності на початок 2015 року становив:

Кзл =589,5 / 591,3 = 1

А на початок 2014 року:

Кзл =756,6 / 757,8 = 1

Нормативним вважається значення цього коефіцієнта більше 2. Цей коефіцієнт іноді називають коефіцієнтом покриття. Якщо значення коефіцієнта Кпл менше від одиниці, це свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки у підприємництві готівкові кошти важливіші, ніж прибуток. Низький рівень загальної ліквідності може бути наслідком труднощів у збуті продукції, поганої організації матеріально-технічного постачання тощо [12, с. 232-234]. Оскільки в нашому випадку значення коефіцієнта, рівне 1, можна припустити, що поточні активи дорівнюють пасивам й дане значення вважається мінімально допустимим. Нижня межа обумовлена тим, що обігових коштів повинно бути щонайменше достатньо для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під загрозою банкрутства, оскільки для покриття своїх поточних зобов'язань змушена розпродувати основні засоби. Перевищення обігових коштів над короткостроковими зобов'язаннями більше ніж у три рази також є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру активів. Збільшення коефіцієнта загальної ліквідності може свідчити про заморожування частини грошових ресурсів у вигляді або невиправдано тривалої дебіторської заборгованості, або надмірних запасів власних обігових коштів.

Нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності Кпл.І повинне оцінюватися для кожного конкретного підприємства, за його балансовими даними. Для такої оцінки треба визначити, скільки обігових коштів повинно залишитися в розпорядженні підприємства після погашення поточних боргових зобов'язань на інші потреби: безперебійне ведення виробничого процесу, погашення довгострокових зобов'язань і т.д. Крім того, варто врахувати, що при визначенні коефіцієнта загальної ліквідності приймається в розрахунок джерело погашення короткострокових зобов'язань на всю дебіторську заборгованість. Однак, серед дебіторів підприємства можуть зустрічатися покупці і замовники, не здатні оплатити рахунки в термін. Усі ці обставини і визначають, наскільки вище одиниці повинен бути коефіцієнт поточної ліквідності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності) - враховує якість оборотних активів. При його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (крім запасів). Він показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою:

КШЛ = (ОА - ВЗ) / ПЗ, (2.2)

де: ВЗ - виробничі запаси.

Розраховуємо коефіцієнт швидкої ліквідності на початок 2015 року

Кшл = (589,5-519,2) / 591,3 = 0,1

Та на початок 2014 року:

Кшл = (757,8-673,0) / 757,8 = 0,1

Теоретично нормальним вважається значення коефіцієнта в районі одиниці. Однак, ця оцінка носить умовний характер. Тому вказується, що цей показник повинен знаходитися в діапазоні 0,3 - 0,7, рекомендується значення 0,6 - 0,7. Для роздрібної торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 - 0,5. В даному випадку коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,1 (менше 1), то це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50 коп. ліквідних активів. Це є низьким показником за мірками більшості галузей [27, с. 385]. Однак у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невисокий, оскільки велика частина грошових коштів вкладена в запаси.

...