Шляхи вдосконалення управління прибутком підприємства

В результаті дослідження дочірнього підприємства «Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького» було виявлено, що резервного фонду на даному підприємстві немає. Це означає, що існує значний ризик, в разі виникнення надзвичайної ситуації, поглиблення економічної кризи країни, знецінення грошової одиниці, оскільки коли необхідно буде фінансування для підтримки діяльності, для забезпечення ліквідності підприємства, воно не матиме достатньо коштів для цього. Отже, фабриці рекомендовано створити такий резервний фонд, який би можна було використати в разі виникнення не прогнозованої надзвичайної ситуації.

4. Кошти, спрямовані на погашення кредитів банку. Більшість суб'єктів підприємництва не може обійтися без кредитів, як короткострокових, так і довгострокових [42]. Кошти, які спрямовуються на виплату відсотків за користування кредитом та погашення самого кредиту має здійснюватися у точно визначені терміни.

На щастя, ДП «Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького» не має кредитів, тому прибуток, який залишається в його розпорядженні може бути використаний на більш ефективні напрямки, наприклад, на створення резервного фонду підприємства. Тому рекомендації будуть такі:

-- продовжувати вести таку політику підприємства, без використання кредитів, так як під час кредиту суб'єкти господарської діяльності сплачують набагато більше коштів;

-- заощаджені кошти на виплаті кредиту, використовувати на створення резервного фонду, який зменшить ризики підприємства;

5. Кошти, спрямовані на соціальний розвиток та заохочення трудового колективу. Кошти фонду матеріального заохочення, фонду соціально-культурних заходів і житлового будівництва, утворених на підприємствах і в організаціях, не можуть бути вилучені без згоди трудового колективу. Ця сфера включає різного роду матеріальні виплати (як у грошовій, так і в натуральній формі) не тільки працівникам підприємства, а також і колишнім працівникам - пенсіонерам, ветеранам праці, особам похилого віку. У рамках соціальної діяльності в колективному договорі підприємства можуть передбачатися як різні види матеріального заохочення, так і додаткові соціальні виплати:

1) оплата гарячого харчування працівникам підприємства;

2) укладення договорів про додаткове медичне, оздоровче обслуговування працівників за рахунок коштів підприємства;

3) індексація заробітку працівника в більш високих розмірах порівняно із законодавством;

4) доплати за зниження норм праці для осіб із зниженою працездатністю, неповнолітніх, осіб перед пенсійного віку;

5) доплати за додаткові відпустки і скорочений робочий час працівникам, які поєднують роботу з навчанням;

6) фінансування платного навчання працівників підприємства за рахунок коштів підприємства;

7) оплата транспортних витрат і витрат на житло працівникам за рахунок коштів підприємства;

8) виділення коштів профкому на культурні, спортивні й оздоровчі програми;

9) виплата одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію;

10) встановлення заводської пенсії працівникам підприємств;

11) додаткові виплати сім'ям з дітьми.

Потрібно особливо підкреслити роль трудового колективу у встановленні умов праці. Передусім колективний договір обговорюється на загальних зборах трудового колективу, і лише після прийняття позитивного рішення. Зазначені фінансування дають змогу значно покращити умови праці та відпочинку працівників трудового колективу, заохочують та спонукають їх до ще більш ефективної та високопродуктивної роботи. Що ж до питань соціального розвитку, то вони вирішуються трудовим колективом за участю власника відповідно до статуту підприємства. Така норма існує, але практично не реалізується. На момент реєстрації підприємства, коли виробляється зміст статуту, ніякого трудового колективу ще не існує. А коли здійснюється набір працівників, тобто формується трудовий колектив, статут вже затверджений, і, звичайно ж, його права в розподілі прибутку щонайбільш мінімальні.

На основі проведеного дослідження фінансового стану ДП «Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького» ми побачили, що матеріальне заохочення працівникам в період економічного зростання регулярно виплачується, що сприяє збільшенню прибутку підприємства [50]. Оскільки працівники зацікавлені в отриманні премій, вони згоді працювати понаднормово, так як впевнені, що ця їх робота буде гідно оплачена.

Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних -- заходів, витрат по змісту об'єктів і установ невиробничої сфери тощо [31, с. 290].

Стосовно цього напрямку використання прибутку рекомендації будуть наступні: не зупинятися на досягнутих результатах, запроваджувати нові методи виробництва, які забезпечать ефективнішу роботу працівників, а відповідно і підвищать прибуток підприємства, та заробітну плату робітників.

Отже, підсумовуючи сказане можна зробити наступні висновки: критичний стан багатьох підприємств в Україні зумовлює необхідність вивчення шляхів покращення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства та пошук резервів і можливостей щодо його подолання, оскільки від результатів фінансово-господарської діяльності кожного підприємства в країні залежить стан економіки держави й рівень добробуту населення.

3.2 Шляхи вдосконалення управління прибутком підприємства

Нинішня ситуація, що склалася на ринку потребує від підприємств економічно обізнаного, обґрунтованого та раціонального підходу до планування своєї господарської діяльності, до визначення засад фінансової, виробничої та соціальної політики, проведення аналітичних робіт.

На сьогоднішній день, для кожного підприємства прибуток являється найбільш значущим критерієм при веденні бізнесу. Стабілізація прибутку та пошук резервів його зростання є чи не найголовнішим завданням управлінців. З огляду на це, на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, використання і розподілу прибутку, щоб знати величину прибутку, його складові частини і основні тенденції їх змін.

Кожне підприємство, керуючись законодавством, економічною термінологією та прийомами, підприємницькою логікою, повинно для себе визнати, що для ефективності ведення фінансової політики невід'ємним є повна максимізація отриманого ним прибутку.

Прибуток, по своїй суті, являється певним мірилом знань, вмінь, навичок та здатностей підприємця завоювати певне місце на ринку. Адже, керуючись величиною майбутнього доходу, підприємець ладен зробити все, що від нього залежатиме: буде шукати найкращу можливість як, де і кому продати свій товар (виконати роботи, надати послуги тощо).

Дослідження формування прибутку, рентабельності підприємства, валових доходів та витрат, є найважливішим чинником при прийнятті організаційних і господарсько-управлінських рішень, створення сприятливих умов для реалізації планів і програм по нарощуванню прибутку. Іншими словами підприємства повинні чітко уявляти резерви збільшення прибутку, від чого він залежить і які основні параметри [42].

Основна мета управління прибутком підприємства -- забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об'єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл [51]. Проблема ефективності розподілу прибутку підприємств є однією з найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

Управління прибутком підприємства можна визначити як сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механізмів та методів прогнозування, планування та контролю доходів та витрат підприємства з метою забезпечення оптимального рівня рентабельності суб'єкта в довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей корпоративної стратегії, та представляє собою процес розробки та прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу та використання на підприємстві. По мірі формування, прибуток підприємства розподіляють та використовують, зокрема спрямовують на роботи по створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки; на удосконалення технології і організації виробництва; на модернізацію обладнання; покращення якості продукції; технічне переобладнання.

Подоланню проблем фінансово-господарської діяльності та управління фінансовим станом буде сприяти введення в практику і забезпечення дієвості механізму комплексного управління фінансовими показниками діяльності підприємств [34, с. 145]. При цьому одним з головних завдань є підвищення точності, гнучкості та оперативності управління ними.

У цьому напрямку проводиться багато наукових досліджень, проте процес створення та використання методів моделювання при управлінні фінансовими показниками діяльності підприємств відбувається досить повільно. В першу чергу, це відбувається через широке застосування адміністративних методів управління фінансово-господарською діяльністю на більшості вітчизняних підприємств, відсутність єдиної методики управління та інструментарію моделювання фінансових показників.

Фінансовий стан підприємства є найважливішою характеристикою його ділової активності і надійності. Він визначає конкурентоздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної діяльності, як самого підприємства, так і його партнерів.

Важко переоцінити роль грамотного управління фінансовим станом для сучасного підприємства будь-якої форми власності. Вміле розпорядження активами і пасивами, оперативне маневрування вільними ресурсами, своєчасне стягнення боргів є запорукою виживання підприємства в умовах сучасного господарювання. [3, c. 60]

В економічній науці відсутній єдиний підхід до управління фінансовим станом підприємства. Науковий доробок з цього і суміжних питань можна умовно за основною суттю запропонованих науковцями рішень оділити на два основні напрямки: вдосконалення організації управління підприємством в цілому (в тому числі і фінансовим станом); вдосконалення інструментарію управління фінансами підприємства.

Метою управління фінансовими показниками діяльності підприємства є отримання ключових параметрів, які дають об'єктивну та всебічну оцінку його фінансово-господарської діяльності і фінансового стану, дозволяють визначити не лише конкретні шляхи покращення організації фінансової роботи на підприємстві, але й забезпечити інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність на ринку.

На сьогоднішній день існує досить велика кількість класифікацій загроз фінансовій стійкості підприємства. Зовнішні загрози можуть проявлятися у таких несприятливих макроекономічних умовах, як: загальноекономічна ситуація в країні і регіоні, кризи; нестабільність нормативно-правової бази; нестабільність податкової, кредитної та страхової політик і т.д. До внутрішніх загроз відносять: загалом: слабке маркетингове опрацювання ринку; серйозні помилки в організації, збереження фінансових та матеріальних цінностей і т.д.

Вплив саме цих факторів є найвагомішим щодо діяльності підприємства.

Тому при побудові системи стратегічного аналізу зовнішнього середовища на підприємстві необхідно створити підсистему регулярного моніторингу джерел, що становлять інтерес.

Аналіз причин фінансової нестабільності та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Дослідження передумов виникнення фінансової нестабільності проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на підставі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежувальні чинники (слабкі місця) можуть виявлятися в таких сферах:

? залучення капіталу (наприклад утрата довіри кредиторів);

? ринок (бар'єри на шляху входження чи виходу з ринку);

? персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психологічні фактори);

? законодавство (податки, заборона звільнення працівників) [2, с. 70].

Після встановлення факту кризового становища підприємства спеціальними службами необхідно прийняти рішення щодо санації підприємства. Основними критеріями оцінки ефективності проведеної санації є такі:

? ліквідність та платоспроможність;

? прибутковість;

? додаткова вартість, створена в результаті санації;

? конкурентні переваги.

Подоланню проблем фінансово-господарської діяльності та управління фінансовим станом буде сприяти введення в практику і забезпечення дієвості механізму комплексного управління фінансовими показниками діяльності підприємств. При цьому одним з головних завдань є підвищення точності, гнучкості та оперативності управління ними.

Слід зазначити, що дослідження управління фінансовими показниками діяльності підприємств за традиційною схемою не дає повної, чіткої картини їх фінансово-економічного стану і саме тому постає необхідність проведення комплексного їх аналізу та створення його єдиної системи.

Заходи для вдосконалення управління фінансовою діяльністю підприємств поділяються на два напрямки:

1. Удосконалення інформаційної бази та модифікація і поглиблення аналізу та оцінки результативних показників. При цьому пропонується поєднати два види аналізу: статичний та динамічний. Першим кроком до удосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств має бути зміна інформаційної бази.

Перш за все на даному етапі необхідно: обґрунтувати методологічні засад управління фінансовими показниками діяльності підприємств, визначити критерії обґрунтування фінансових показників діяльності підприємства; провести дослідження існуючої практики управління у розрізі головних показників фінансової діяльності та визначити шляхи для удосконалення управління фінансовими прибутком підприємства [52].

Статистичний аналіз - це процес вивчення та зіставлення отриманих цифрових даних між собою та з іншими даними, їх узагальнення. В аспекті, який ми розглядаємо, аналіз - це єдність пізнання та оцінки. Через систему ознак і характеристик у процесі пізнання дослідник отримує фактичні дані про правопорушення та державні заходи протидії їм. Оцінка ж вимагає зіставлення розрахованих статистичних показників з низкою інших даних для прийняття правильних управлінських рішень. Предмет статистичного аналізу - це сукупність якісних і кількісних характеристик явища, що вивчається, в їх єдності й розвитку.

Для аналізу зміни економічних явищ і процесів за певний період широко використовуються ряди динаміки. Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. Це хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи того економічного явища.

Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами [3, с. 237-239].

Аналіз динамічних рядів уможливлює виявлення низки закономірностей і тенденцій, які виявляються в досліджуваному явищі. За допомогою рядів динаміки можна одержати такі дані:

? інтенсивність зміни досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільність);

? середній рівень показника і середню інтенсивність змін;

? тенденції щодо зміни показників.

Одержані дані дають змогу за необхідності прогнозувати характер зміни показника в майбутньому.

Використання даних методів аналізу дасть змогу отримати об'єктивну оцінку фінансового стану підприємств, тобто оцінити фінансово-економічний стан підприємства не на певну дату, а за певний проміжок часу.

2. Зміна значущості розрахункових показників - рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності.

Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал. На підприємстві, яке досліджувалося рівень рентабельності становив у 2013 році 8,8% та 20,1 % у 2014 році, що говорить про ефективність роюоти підприємства, так як рентабельність підвищилась за один рік на 11,3 %. В результаті це дасть змогу взаємопов'язати та комплексно й системно оцінити фінансово-економічний стан підприємства. Якщо показник рентабельності є недостатнім, необхідно вживати заходи щодо його збільшення, насамперед, потрібно скоротити всі витратні статті, а саме: зменшити транспортні витрати; налагодити систему збуту; підвищити продуктивність праці; підприємству необхідно скоротити витрати на виробництво та реалізацію продукції. Для зростання ефективності управління фінансовими ресурсами доречно використовувати системний підхід до реалізації цілей (рис. 3.2.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2 Схема функціонування управління фінансовими ресурсами підприємств

Отже, аналізуючи наведену на рисунку 3.2. схему можна зробити висновок, що існує система взаємозв'язку управління фінансовими ресурсами з зовнішнім середовищем підприємства. У тісному взаємозв'язку знаходяться прогнозування фінансових результатів та встановлення стратегічних цілей, фінансового планування та оперативного управління фінансами, встановлення фінансових критеріїв діяльності підприємства та контролюванням за досягненням та регулювання фінансових критеріїв. Зовнішнє середовище впливає на сутність підвищення ефективності процесу управління фінансовими ресурсами, кожен з описаних шляхів є зменшеною підсистемою дій щодо організації ефективної діяльності в умовах нестабільності.

На сьогоднішній день не можливо точно сказати, що компанії не приділяють уваги питанням забезпечення захисту фінансових інтересів. На багатьох підприємствах створені і функціонують служби внутрішнього контролю, спеціальної та економічної безпеки, підрозділи з управління ризиками, впроваджуються сучасні інформаційні системи, технології фінансового планування та прогнозування. Але кожна з цих систем націлена на вирішення локальних завдань [5, с. 62].

В ході дослідження було визначено найбільш ефективний спосіб управління фінансовими ресурсами на основі впровадження системного підходу, що включає в себе створення керівництвом і власниками підприємств єдиних вимог і стандартів відносно всіх елементів системи управління підприємством та організації контролю їх виконання, розподіл сфер відповідальності за всім категоріями персоналу, встановлення нормативних значень показників фінансової стійкості.

Системний підхід характеризує загальну стратегію управління фінансовими ресурсами, яка крім сценарію функціонування компанії в так званих штатних умовах визначає і напрями дій керівництва в умовах нестабільної (кризової) ситуації, серед яких можна відзначити проведення моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього діагностування кризових явищ, а також постійну оцінку потенційних можливостей щодо подолання загрози фінансової кризи, виокремлення переліку заходів щодо запобігання загроз фінансовому стану підприємства та оцінку ефективності планованих заходів з точки зору нейтралізації негативних чинників і. т.д. [52].

На жаль, управління фінансовими ресурсами часто здійснюється в умовах відносно безперебійного функціонування бізнесу, коли використовується «реактивна» форма управління: прийняття управлінських рішень для реагування на поточні проблеми [4]. Для вирішення проблеми фінансової нестабільності підприємства необхідно розглянути основні етами ефективного управління фінансовими ресурсами підприємств:

? виявлення та формулювання проблеми чи задачі управління фінансовими ресурсами підприємств;

? прийняття управлінського рішення щодо використання фінансових

? ресурсів та його реалізація;

? аналіз ефективності прийнятого рішення.

На сьогоднішній день, існує повноцінна система управління фінансовими ресурсами підприємства, які залежать від стадій їх кругообігу: трансформації фінансових ресурсів у капітал, розподілу джерел фінансових ресурсів, трансформації грошового капіталу у матеріально-продуктивну форму, реалізації вартісного еквівалента виготовленої продукції.

Отже, для деталізації процесу підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами необхідно розробити повний механізм управління фінансовими ресурсами. Розроблений механізм є основною складовою фінансової стратегії підприємства. Можна зробити висновок, що для підвищення ефективності управління необхідно звертати увагу на систему факторів та важелів впливу на діяльність організації.

Виходячи з проведеного дослідження поетапна схема підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами виглядає наступни чином:

1. Формулювання проблеми на підприємстві.

2. Збір даних.

3. Встановлення критеріїв ефективності.

4. Розробка ефективної фінансової стратегії

5. Впровадження механізму управління фінансовими ресурсами.

6. Оцінка результату реалізації стратегії.

Кожен із запропонованих етапів є важливим під час пошуку виходу з фінансової нестабільності підприємства. Та на кожному з них необхідно проводити моніторинг сучасного становища підприємства, аналізувати діяльність конкурентів на ринку у певній галузі та приймати рішення щодо впровадження ефективної політики для підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.

Досвід у використанні антикризового фінансового управління на підприємствах на сьогодні є і в Україні, але шляхи його удосконалення та розширення не розроблені на достатньому рівні. Завдяки теоретичному обґрунтуванню сутності та засад антикризового управління на підприємствах можна досягнути значних успіхів, але для цього необхідно використовувати систему методів та важелів для його реалізації.

Необхідність поліпшення ефективності управління, підвищення прибутковості праці, ефективності виробництва, конкурентоспроможності підприємства вимагає проведення реструктуризації підприємства [36]. Реструктуризація в широкому розумінні передбачає комплексність змін, а не зміну тільки однієї сфери функціонування; є постійним інструментом управління, а не реалізації одноразової цілі; може охоплювати майнові перетворення вона може бути спрямована на зміну; підлягає модифікації та коригуванню в ході реалізації. Вона може бути спрямована на зміну майна, структури виробничої програми, структури залученого капіталу, активів, доходів та витрат, структури персоналу, інформації або інших структур.

В умовах нестабільності сучасної світової економіки і, як наслідок, зростаючих загроз для бізнесу зростає потреба у наявності адекватної системи управління фінансовими ресурсами підприємства.

Недостатня увага до проблем підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами підприємства може призвести до того, що підприємство, навіть за умов високої рентабельності бізнесу, може стати неплатоспроможним [43].

На фоні світової фінансової кризи з'явилось багато нових і залишається багато невирішених.

Так як, оцінку фінансового стану об'єктивно здійснити можна лише за допомогою системи фінансових показників, що детально і всесторонньо характеризують діяльність підприємства.

Саме тому, рекомендовано розробити певний перелік груп фінансових показників, які слід розглядати згідно тієї чи іншої мети аналізу [35, с. 542].

Виходячи з даних опрацьованих мною літературних джерел та фінансової звітності досліджуваного підприємства можна зробити висновок, що основним завданням суб'єктів господарювання є вдосконалення управління прибутком.

Для цього необхідно постійно проводити аналіз та оцінку результатів фінансової діяльності, на основі яких керівник підприємства зможе прийняти правильне рішення щодо напрямів використання прибутку та розробити план управління доходами на короткостроковий період.

Це матиме позитивний вплив на економічні результати діяльності підприємства в майбутньому.

Побудова ефективної системи управління фінансовими ресурсами під час кризових явищ неможлива без розробки фінансової стратегії та її адаптації відповідно до змін зовнішнього середовища.

Шляхи реалізації завдань управління фінансовими ресурсами мають визначатися фінансовою політикою підприємства залежно від конкретних умов та особливостей діяльності кожного суб'єкта господарювання.

Отже, основними шляхами покращення структури формування та розподілу прибутку підприємства є визначення пріоритетного напрямку використання прибутку, що зумовить майбутній розвиток підприємства, проведення економічного аналізу динаміки та факторів отриманого прибутку, виявлення резервів, що буде сприяти максимізації прибутку, а також ефективному плануванню формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.

ВИСНОВОК

В ході даної дипломної роботи був проведений аналіз процесу формування, розподілу й використання прибутку на підприємстві та досліджено проблеми організації управління прибутком суб'єктами господарювання, які виникають в процесі фінансово-господарської діяльності. В результаті розгляду теоретичних та практичних питань щодо фінансового менеджменту управління фінансовими результатами підприємства було розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення процесів формування, планування та розподілі прибутку в умовах ринкових відносин на щодо удосконалення формування та використання прибутку на підприємстві ДП «Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького».

Отже, головну роль в системі економічних показників відіграє прибуток -- це показник, який відображає кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність всього підприємства та становить основу економічного розвитку підприємства.

Зростання прибутку значною мірою визначає темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного багатства і підвищення життєвого рівня населення. Чинниками, що впливають на фінансові результати у різних галузях економіки, можуть бути: діючий порядок формування та використання прибутку підприємств, зміни обсягів виробництва в галузі, ефективність фінансового менеджменту підприємств, тощо.

Стосовно основних питань роботи на основі отриманих результатів дослідження підприємства, можна зробити наступні висновки:

? при веденні фінансово-господарської діяльності на підприємстві, яке замай мається виробництвом художніх виробів потрібно в першу чергу звертати увагу на те, що головними факторами збільшення прибутку підприємства від реалізації продукції є розширення асортименту продукції та пошук нових ринків збуту, враховуючи специфіку виробів, а саме: народних художніх промислів, не тільки на території України, а й за її межами.

? для збільшення обсягу реалізації продукції необхідно впроваджувати новітні технології, забезпечити виробництво сучасним обладнанням, за допомогою якого підприємство зможе підвищити якість товарів та знизити їх собівартість;

? кожен зацікавлений в отриманні позивного результату діяльності свого підприємства керівник, повинен велику увагу приділяти проведенню ефективної політики з приводу підготовки персоналу, постійно проводити підвищення кваліфікації працівників;

? щоб підвищити швидкість руху оборотних коштів, необхідно прагнути до максимально швидкого просування продукції від виробника до споживача;

? постійно впроваджувати нові методи реклами, підвищувати зацікавленість покупців у виборі саме даного підприємства, а не будь-якого іншого;

? одним із важливих факторів збільшення обсягу виробництва є зниження собівартості товарів, за рахунок підвищення рівня продуктивності праці робітників, ефективного використання матеріалів, палива, електроенергії та правильно експлуатації устаткування.

Реалізація цих рекомендацій на практиці значно підвищить результати фінансової діяльності підприємства та виведе його на новий рівень.

Фінансові ресурси для збільшення прибутку та ефективності його розподілу визначаються напрямками господарювання підприємства. Керівників повинні враховувати масштаби дії, визначати ефективні форми контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління.

Отже, основними напрямками вдосконалення механізму формування і використання прибутку на ДП «Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького» можна визначити такі:

— удосконалення інформаційної бази та поглиблене вивчення й аналіз основних показників фінансової діяльності;

— розробка комплексу заходів, що забезпечують ефективне використання прибутку, наприклад, створення бізнес-плану на короткостроковий період;

— оптимізація розподілу чистого прибутку після сплати податків, на створення фонду нагромадження та резервного фонду;

— зміна значущості таких розрахункових показників, як рентабельність фінансова стійкість, платоспроможність підприємства.

Отже, основними шляхами покращення структури формування та розподілу прибутку підприємства є визначення пріоритетного напрямку використання прибутку, що зумовить майбутній розвиток підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посіб. / І. М. Бойчик. - К.: Атіка, 2012. - 543 с.і

2. Величко В. В. Економіка підприємства: навчальний посібник Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. / В. В. Величко - Х. - ХНАМГ -2010. - 169 с.

3. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства. 2-ге видання. Навчальний посібник / В. І. Гринчуцький - К.: Центр учбової літератури, 2012, - 304с.

4. Гура Н. О. Облік видів економічної діяльності: підручник / Н. О. Гура. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 392 с.

5. Давидова Г. М. Облікова політика: навчальний посібник / Г. М. Давидова. - К.: Знання, 2010. - 479 с.

6. Джур О. Є. Економіка високотехнологічних підприємств: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. / О. Є. Джур. - Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. - Дн-ськ: Арт-Прес, 2010. - 319 с.

7. Дробязко С. І. Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу: навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл.. / С. І. Дробязко - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 414 с.

8. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підручник.2-е вид. / О. С. Іванілов - К. : Центр учбової літератури. 2011. - 728 с.

9. Іванова В. В. Планування і контроль на підприємстві: навч. посібник / В. В. Іванова. - Суми : Університетська книга, 2011. - 443 с.

10. Карлін М. І. Правові основи підприємництва: Навч. посіб. 2-е вид., випр. і доповн. / М. І. Карлін - К.: Кондор, 2011. - 368 с.

11. Козак Ю. Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс: навчальний посібник / Ю. Г. Козак. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 288 с.

12. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства / М. Я. Коробов. - К. : Знання, 2010. - 276 с.

13. Крупельницька І. Г. Звітність підприємств: навчальний посібник

для вищої школи / І. Г. Крупельницька - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 232 с.

14. Кужельний М.В. Організація обліку: підручник / М. В. Кужельний, С. О. Левицька. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 352 с.

15. Лень С.В. Фінансовий облік: навчальний посібник / В. С. Лень. - К.: Академія, 2011. - 608 с.

16. Маслак О. І. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник / О. І. Маслак - К. : Центр учбової літератури. 2011. - 172 с.

17. Меглаперідзе А. С. Фінанси: навчальний посібник / А. С. Меглаперідзе. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 419 с.

18. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємства: навч. посіб. / Й. М. Петрович. - К. : Знання, 2010. - 490 с.

19. Примак Т. О. Економіка підприємства: навч. посіб. / Т. О. Примак. - К.: Вікар, 2011. - 580 с.

20. Тюріна Н. М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник / Н. М. Тюріна. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 408 с.

21. Хмурова В. В. Менеджмент підприємницької дяльності: навч. посібник / В. В. Хмурова. - Київ. нац. ун-т технологій та дизайну. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 284 с.

22. Гетьман О. О. Економіка підприємства: навчальний посібник / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.

23. Гой І. В., Основи підприємницької діяльності: Навч.-методичний посібник / І. В. Гой, Т.П. Смелянська. - Хмельницький, 2012. - 45 с.

24. Довбенко В. І. Потенціал і розвиток підприємства: навчальний посібник / В. І. Довбенко, В. М. Мельник. - Львів : Львівська політехніка, 2010. - 232 с.

25. Єрмошенко М. М. Аналіз і оцінка інвестиційних проектів: Навч. посібник 2-ге вид. / М. М. Єрмошенко, Плужников І. О. - К.: Національна

академія управління, 2009. - 156 с.

26. Жигалов В. Т. Основи менеджменту і управлінської діяльності / В. Т.Жигалов, Л. М. Шимановська. - К.: Вища шк., 2010. - 223 с.

27. Кравчук О. М. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: навч. посібник / О. М. Кравчук, В. П. Лещук. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 504 с.

28. Череп А. В. Стратегічне планування і управління: навчальний посібник / А. В. Череп, А. В. Сучков. - К.: Кондор, 2011. - 334с.

29. Березін О. В. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Березін О. В., Березіна Л. М., Бутенко Н. В. - К.: Знання, 2009. - 390 с.

30. Березін О. В. Управління потенціалом підприємства: навч. посібник / О. В. Березін, С. Т. Дуда, Н. Г. Міценко. - Львів : Магнолія - 2006, 2011. - 308 с.

31. Войнаренко М.П. Міжнародні стандарти фінансової звітності та аудиту: навчальний посібник / М.П. Войнаренко, Н.А. Пономарьова, О.В. Замазій. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.

32. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник / В. І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В. Погріщук. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с.

33. Новак В. О. Організаційна поведінка. Підручник / В. О. Новак, Т. Л. Мостенська, К. М. Ільєнко. - К.: Кондор-Видавництво, 2013. - 498с.

34. Хомяков В. І. Потенціал і розвиток підприємства: навч. посібник / В. І. Хомяков, В. М. Бєлінська, О. В. Федоренко. - К. : Кондор, 2011. - 432 с.

35. Мостенська Т. Л Менеджмент. Підручник: 2-ге видання / Т. Л. Мостенська, М.Г. Луцький, О. В. Ільєнко, В. О. Новак - К.: Кондор-Видавництво, 2012. - 758с.

36. Cкібіцька Л. І. Антикризовий менеджмент: Навчальний посібник для студентів економічних вузів / В. В. Матвєєв, В. І. Щелкунов,

С. М Подрєза.- К.: Центр учбової літератури, 2014. - 580 с.

37. Шило В. П. Фінанси підприємств: теорет.-практ. посіб. / В. П. Шило,

Шило, С. Б. Ільїна, С. С. Боровська, В. В. Барабанові. - К.: ВД „Професіонал”, 2012. - 288 с.

38. Економічна діагностика. Практикум / [Костенко Т. Д., Герасимов А. А., Рижиков В. С., Добикіна О. К., Касьянюк С. В.] - К: ЦУЛ, 2008 . - 186 с.

39. Фінанси підприємств: підручник / [А. М. Поддєрьогін, М. Д .Білик, Л. Д. Буряк та ін. ]: кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2012. - 546 с.

40. Зінченко О. А. Нормативний метод визначення якості прибутку підприємства / О. А. Зінченко // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 3. - С. 110-114.

41. Кривицька О. Р. Планування прибутку підприємства / О. Р. Кривицька // Фінанси України. - 2009, №6 - С.12-16.

42. Лаврененко В. В. Концепція ключових показників ефективності (KPI) в управлінні підприємствами / В. В. Лаврененко // Стратегія економічного розвитку України. - 2010 - Вип. 26-27. - с. 151-156.

43. Лутчин Н .П., Карпова Я. Ю. Наукові підходи до визначення і структури товарного ринку / Н. П. Лутчин, Я. Ю. Карпова // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 3 (117). - С. 63.

44. Ляпіна Н. С. Теоретико - методичні підходи до визначення прибутковості / Н. С. Ляпіна // Держава та регіони. - 2010. - № 3. - С. 96-100.

45. Олександренко І. В. Методичні підходи до діагностики ефективності діяльності підприємства / І. В. Олександренко // Економічний форум. - 2013. - № 4. - с. 125 - 135.

46. Осацька Ю. Є. Проблеми функціонування суб'єктів інфраструктури товарного ринку в ринковій економіці / Ю. Є. Осацька // Економічний форум. 2011. - № 48/2. - С. 44.

47. Турило А. М. Теоретико-методичні засади визначення фінансової

ефективності на підприємстві / А. М. Турило // Фінанси України. - 2010. -

2010. - № 11. - С. 87-92.

48. Ушеренко С. В. Прибутковість підприємства: теоретичні основи дослідження / С. В. Ушеренко // Формування ринкових відносин. - 2010. - № 12. - С. 144-147.

49. Шмиголь Н. М. Аналіз методів формування доходів підприємства в ринковій економіці / Н. М. Шмиголь // Держава та регіони. - 2010. - № 2. - С. 233-236.

50. Скібіцький О. М. Управління людським потенціалом: персонал, психологія, мотивація, відповідальність: [монографія] / О. М. Скібіцький. - К.: ТОВ «Три-К», 2013. - 582 с.

Размещено на Allbest.ur

...