Облік та аналіз трудових ресурсів на прикладі підприємства Цегловий завод "Фагот"

, (1.2)

де ТРi - тарифні розряди по i-й групі робіт;

ТМі - трудомісткість групи робіт, віднесена до і-го тарифного розряду тарифної сітки, нормо-годин.

Середній тарифний розряд по j- й групі робітників визначається:

, (1.3)

де ТРj - середній тарифний розряд робітників,

ТРjі - тарифний розряд j- ї групи робітників;

Чjі - чисельність j- ї групи робітників, яким привласнений і-й розряд, чол.

У тому випадку, коли на підприємстві застосовується єдина тарифна сітка й відомі тарифні розряди робіт і робітників, а отже, і їхні тарифні коефіцієнти, середній тарифний коефіцієнт групи робітників визначається як середньозважена арифметична величина тарифних коефіцієнтів по числу робітників у кожному розряді, а середній коефіцієнт робіт - як середньозважена величина тарифних коефіцієнтів по трудомісткості робіт (у нормо-годинах) кожного розряду за формулами:

середній тарифний коефіцієнт по j- й групі робітників:

, (1.4)

де Кj- середній тарифний коефіцієнт по групі робітників;

Кi - тарифний коефіцієнт Я-го тарифного розряду тарифної сітки;

Чi - кількість робітників, яким привласнений Я-й розряд, чол.;

середній тарифний коефіцієнт по групі робіт:

, (1.5)

де Кj- середній тарифний коефіцієнт по групі робіт;

Кi - тарифний коефіцієнт Я-го тарифного розряду тарифної сітки;

ТМi - трудомісткість групи робіт, віднесених до Я-го тарифного розряду тарифної сітки, нормо-годин.

Диференціація тарифних коефіцієнтів характеризується діапазоном тарифної сітки й між розрядними відхиленнями [13].

Діапазон тарифної сітки - це інтервал між тарифним коефіцієнтом першого розряду тарифним коефіцієнтом останнього розряду і тарифної сітки.

Тарифна ставка являє собою величину оплати праці робочого відповідного тарифного розряду за одиницю відпрацьованого робочого часу. За допомогою тарифних ставок здійснюється диференціація й регулювання рівня заробітної плати й посадових окладів залежно від якісних характеристик виконуваної роботи й кваліфікації працівника.

Залежно від характеру роботи й діючої системи обліку праці й вироблення виділяють часові, денні тарифні ставки. Для окремих категорій промислово-виробничого й управлінського персоналу замість годинних і денних тарифних ставок застосовуються місячні тарифні ставки - посадові оклади.

Система посадових окладів удосконалюється з метою оплати праці робітників - почасовиків, зайнятих на допоміжних роботах, праця яких по своєму змісту не відрізняється від праці службовців або фахівців.

У тому випадку, коли відомі тарифні ставки по оплаті праці робітників (робіт), середня тарифна ставка визначається як середньозважена арифметична величина або тарифні ставки (ТСі) або чисельності персоналу (Чjі), що мають однакові ставки:

, (1.6)

де ТМ - середня тарифна ставка, грн.;

ТСі - середньозважена арифметична величина або тарифні ставки, грн.;

Чjі - чисельність персоналу, чол.

Аналогічний розрахунок середньої тарифної ставки може бути здійснений на підставі даних про трудомісткість робіт, які оплачуються по різних тарифних ставках. У цьому розрахунку замість чисельності робітників у наведеній формулі використовуються дані про трудомісткість робіт (ТМі) (у нормо-годинах), які оплачуються по і-й тарифній ставці, і формула визначення середньої тарифної ставки приймає вид:

, (1.7)

де ТС - середня тарифна ставка оплати праці групи робітників (робіт), грн.;

ТСі - тарифна ставка відповідного і- го тарифного розряду тарифної сітки, грн.

У тому випадку, коли тарифні ставки робітників (робіт) невідомі, але відомі їх середній тарифний коефіцієнт і тарифна ставка першого розряду, середню тарифну ставку обчислюють за формулою:

, (1.8)

де ТСj - тарифна ставка оплати праці першого тарифного розряду j- ї групи робітників (робіт), грн.;

Kj - середній тарифний коефіцієнт j- ї групи робітників (робіт).

Для того щоб не допустити розбіжності в оцінці складності різних робіт, на підприємствах різних галузей виробництва коректуються єдині тарифні умови оплати праці робітників та службовців по загальним (наскрізним) професіях і посадам.

Тарифно-кваліфікаційний довідник - це нормативний документ, призначений для тарифікації робіт і присвоєння кваліфікаційних розрядів виробничому й управлінському персоналу підприємств, установ і організацій. Він являє собою звіт кваліфікаційних характеристик робіт кожного розряду й вимоги до професійних знань і трудових навичок робітника.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики, які наведено в довіднику, складаються із трьох розділів. У першому розділі приводяться тарифно-кваліфікаційні ознаки виконуваних робіт, вказується ступінь самостійності робітника при цьому. У другому розділі вказується: що повинен знати робітник відповідної професії й кваліфікації про своє встаткування, фізичні властивості оброблюваних матеріалів, технологію й послідовність процесу обробки, властивості оздоблювальних і вимірювальних інструментів, раціональний режим роботи встаткування й т.п.

У третьому розділі приводяться приклади робіт, типові для кожного розряду. Це сприяє швидкому й точному визначенню, до якого розряду необхідно віднести ту або іншу роботу. Цей розділ має важливе значення для визначення розрядів робітників.

1.5 Безтарифна система оплати праці

Економічна свобода, що підприємства одержали з початком переходу до ринку, сприяла росту активності в пошуках найбільш раціональної організації праці і її оплати. Такі фактори, як інфляція, проблеми збуту, порушення господарських зв'язків, нестабільність податкового законодавства й т.п. ускладнюють роботу підприємств настільки, що не завжди є можливість платити працівникам гарантовану тарифною системою заробітну плату. Все це спричинило виникнення й поширення так званих безтарифних моделей організації оплати праці.

Загальним для безтарифних систем оплати праці є наступне:

працівникам гарантується мінімальний обов'язковий розмір заробітної плати, передбачений законодавством. Це обов'язкова гарантована заробітна плата може бути однакова для всіх працівників, а може відрізнятися залежно від кваліфікації й відповідальності робіт;

спочатку визначається загальна сума заробітної плати колективу, потім з неї віднімається сума гарантованої мінімальної оплати всіх працівників підприємства, а залишок (назвемо його "фондом стимулювання праці") розподіляється між членами колективу по певним попередньо встановленим правилам. У цьому випадку всі члени трудового колективу зацікавлені в поліпшенні кінцевих результатів загальної роботи;

у рівні умови, щодо можливості впливу на розмір своєї заробітної плати, поставлені всі працівники підприємства, незалежно від категорії й посади.

Правила розподілу колективного заробітку встановлюються так, щоб зацікавити кожного працівника в поліпшенні саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного загального кінцевого результату. Оскільки таке поліпшення не обмежено, то й можливості росту індивідуального заробітку також не обмежені (при тарифній системі ці можливості фактично обмежуються досягненням найвищих кваліфікаційних розрядів).

Питання соціальної справедливості є дуже гострими. Ефективне застосування безтарифних систем організації оплати праці можливо тільки в таких колективах, де працівники добре знають один одного, бачать і можуть оцінити роботу інших, цілком довіряють своїм керівникам. Як правило, це невеликі трудові колективи з постійним складом працівників, об'єднаних однією метою. При безтарифній системі оплати праці зарплата кожного учасника трудового процесу є частиною в загальному фонді оплати праці.

Фактична величина зарплати конкретного працівника залежить від:

кінцевих результатів діяльності колективу, які визначають загальний фонд оплати праці;

кваліфікаційного рівня працівника;

коефіцієнта трудової участі (КТУ);

фактично відпрацьованого часу.

Кваліфікаційний рівень працівника при переході на безтарифну модель організації оплати праці більше простіше визначається як частка від розподілу його фактичної заробітної плати за попередній період (рік) на мінімальний рівень зарплати на підприємстві за той же період. У невеликих колективах можна визначити цей показник і іншими, більш індивідуальними й точними, але, відповідно, більш трудомісткими методами.

Після визначення кваліфікаційного рівня всі працівники (якщо їх багато) діляться на кілька кваліфікаційних груп з обліком їхнього кваліфікаційного рівня й кваліфікаційних вимог до представників різних професій.

Для кожної з таких груп установлюється кваліфікаційний бал. Система кваліфікаційних рівнів створює більше для матеріального стимулювання кваліфікаційної сумлінної праці, ніж система тарифних розрядів, по якій у робочих найвищих розрядів уже немає перспективи росту заробітної плати. Кваліфікаційний рівень працівника може підвищуватися протягом всього трудового життя.

У таблиці 1.1 орієнтовно показана відповідність кваліфікаційних рівнів категоріям персоналу. Реально ж питання про приналежність працівника до певної кваліфікаційної групи, як і визначення КТУ, вирішується індивідуально (на загальних зборах невеликого колективу, на раді трудового колективу). Основна вимога при цьому - забезпечення справедливої оцінки, оскільки, як уже вказувалося, по безтарифній системі збільшити заробіток конкретної людини без збільшення його трудової участі можна тільки за рахунок заробітку інших. У такому випадку зникає мотивація.

Таблиця 1.1 - Зразкова система кваліфікаційних рівнів

Кваліфікаційна група	Кваліфікаційний бал
Директор	5
Головні фахівці, заступники директори	4,2
Начальники підрозділів	3,6
Провідні спеціалісти	3,2
Професіонали	2,8
Фахівці й висококваліфіковані працівники	2,4
Кваліфіковані працівники	2,0
Висококваліфіковані технічні службовці	1,7
Технічні службовці	1,4
Низько кваліфіковані працівники	1

Розрахунок заробітної плати при безтарифній моделі здійснюється в такій послідовності:

1)визначається кількість балів, зароблених і-м працівником (Бі):

Бi = Кi * Тi * КТУi , (1.9)

де Кі - кваліфікаційний рівень і-го працівника;

Ті - кількість відпрацьованих ним людино-годин;

КТУі - коефіцієнт трудової участі і-го працівника;

2)визначається загальна сума балів, набраних всіма працівниками (?Б);

3)розраховується частка фонду стимулювання праці (ФСП), що відповідає одному балу - "ціна бала" (б):

б = ФСП / ?Б; (1.10)

4) розраховується заробіток конкретних працівників як добуток набраних кожним з них балів на "ціну бала".

Як бачимо, основна перевага безтарифної системи оплати праці полягає в оптимальному сполученні індивідуальної й колективної зацікавленості в поліпшенні результатів роботи. Заробіток кожного працівника рівною мірою залежить і від розміру "пирога", що є результатом загальної роботи, і буде ділитися між всіма членами колективу відповідно до індивідуальних результатів праці.

Розробка безтарифних моделей є непростим завданням. Але за допомогою їхнього грамотного впровадження можна досягти значного підвищення трудової мотивації працюючих, що буде сприяти істотному росту продуктивності праці й підвищенню ефективності використання трудовіх ресурсів на підприємстві.

2. Організація обліку трудових ресурсів на цегловому заводі "ФАГОТ"

2.1 Коротка характеристика підприємства

Цегловий завод "Фагот" створений наказом Міністерства промисловості України від 30 листопаду 1993 року №320 шляхом перетворення державного підприємства "Краснолуцький цегловий комбінат" у відкрите акціонерне товариство згідно Указу Президента України: „Про корпоратизацію державних підприємств» від 15 червня 1993 року.

Цегловий завод "Фагот" - самостійний господарюючий суб'єкт, діючий на основі комерційного розрахунку, створює свою діяльність за рахунок власних або позикових засобів на договірній основі. Підприємство є юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в установах банків, друк, штампи і бланки з своїм найменуванням на українській мові, емблему і інші реквізити. Завод є правонаступником державного підприємства "Краснолуцький цегловий комбінат" і відповідає за своїми зобов'язаннями всім що належить йому майном, на яке за діючим законодавством може бути обернутий вислів. Держава і його органи не відповідають за своїми зобов'язаннями всім що належить йому майном, на яке за діючим законодавством може бути обернутий вислів. Держава і його органи не відповідають за зобов'язаннями заводу, рівно як і завод не відповідає за зобов'язаннями держави і його органів.

В своїй діяльності Цегловий завод "Фагот" керується Статутом.

Місцезнаходження заводу - Україна, Луганська обл., місто Красний Луч, вулиця Кислородна , 2.

Підприємство створено для здійснення виробничої і підприємницької діяльності з метою насичення народного споживання і послугами, а також отримання відповідного прибутку на користь акціонерів.

Предметом діяльності підприємства є:

- виробництво вогнетривкої продукції, товарів народного споживання і надання послуг;

- експлуатація родовищ корисних копалин, питної і технічної води з підземних і поверхневих джерел;

- будівництво житла і ін. об'єктів соціально-культурного призначення;

- надання послуг з перевезення вантажів і людей автотранспортом;

- здійснення науково-дослідних, проектно-пошукових, конструкційно-технологічних, інформаційних і ін. видів робіт;

- здійснення інших видів діяльності, що не суперечать чинному законодавству України.

Підприємство відповідно до предмету своєї діяльності і в порядку, встановленому чинним законодавством України, має право:

- створювати як на території України, так і закордоном операції і інші юридичні акти, у тому числі укладати договори, а також брати участь в конкурсах і надавати гарантії;

- будувати, придбавати, відчужувати, брати і здавати в наймання придатні для своєї діяльності підприємства, а також всякого роду рухоме і нерухоме майно;

- самостійно планувати всі види діяльності;

- створювати на території України і за межами свої філіали, представництва і інші підприємства, брати участь в спільних підприємствах на території України і закордоном;

- реалізовувати свою продукцію, послуги і майно за цінами і тарифами, встановлюваними самостійно або на договірній основі;

- самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, відповідну меті підприємства, передбаченим Статутом.

Підприємство зобов'язано:

- активно здійснювати виконання задач, що стоять перед заводом;

- в статутному порядку проводити переліки податків і інших платежів в дохід держави;

- виконувати прийняті на себе зобов'язання за договорами з контрагентами, використовувати всі передбачені законом засоби захисту своїх прав і законних інтересів;

- надавати акціонерам для ознайомлення річні баланси, звіти про діяльність суспільства, протоколи зборів.

Засновником Цеглового заводу "Фагот"» є держава в особі Міністерства Промисловості України. Акціонерами підприємства є юридичні особи різних форм власності і громадяни, які придбали права власності на акції підприємства в процесі приватизації і на вторинному ринку цінних паперів.

Акціонери мають право:

- брати участь в управлінні справами підприємства, визначеному Статутом і чинним законодавством;

- брати участь в розподілі доходів підприємства і отримувати їх частку;

- купувати додатково акції підприємства;

- одержувати інформацію про діяльність підприємства;

- отримати частину вартості майна підприємства у разі його ліквідації пропорційно вартості належних акцій.

Акціонери зобов'язані:

- дотримуватись положення засновницьких документів, виконувати рішення загального збору і інших органів управління підприємство;

- виконувати свої зобов'язання;

- не розголошувати конфіденційну інформацію;

- не допускати дій, що суперечать меті і задачам підприємства;

- сприяти підприємству в здійсненні ним своєї діяльності.

Цегловий завод "Фагот" має Статутний фонд у розмірі 13837600,57 гривень, розділений на тринадцять мільйонів вісімсот тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят сім простих іменних акції номінальною вартістю одна гривна кожна. Підприємство має право змінювати розмір Статутного фонду.

Розмір Статутного фонду після повної оплати всіх навіть випущених акцій може бути збільшений шляхом:

- випуску і реалізації у встановленому чинним законодавством порядку нових акцій;

- збільшення номінальної вартості випущених акцій.

Майно підприємства складає основні фонди і оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Здійснюючи право власності, підприємство володіє, користується і розпоряджається майном на свій розсуд, роблячи відносно його будь-які дії, що не суперечать Статуту і чинному законодавству.

У "Фагот" створюється резервний фонд у розмірі 25% статутного фонду товариства, утворюваний за рахунок використовування резервного фонду приймається загальним збором акціонерів. Призначення, розміри, джерела освіти і порядок використовування інших фондів підприємства визначається також Загальним збором акціонерів. Частина чистого прибутку від діяльності тпідприємства, прямує на виплату дивідендів акціонерам . Термін і порядок виплати дивідендів визначається рішенням Загального збору. Виплата проводиться один раз в рік за підсумками календарного року. Положення про порядок освіти і користування фондів підприємства затверджуються Загальним збором акціонерів. Кошториси використовування фондів, створені затвердженими нормативами, затверджуються Радою акціонерного підприємства.

Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності Цеглового заводу "Фагот"

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення
			абсол.	відн., %
Загальний обсяг виготовленої продукції, тис.тн	6127,0	5187,0	-940,0	84,7
Випуск товарної продукції в діючих цінах, тис.грн.	1449255	1728042,3	278787,2	119,2
Випуск товарної продукції в порівнянних цінах, тис.грн.	1449255	1162833	-286422	80,2
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.	1449255,0	1872046,0	422791,0	129,2
Собівартість реалізованих продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.	1317637	1845338	527701,0	140,0
Валовий прибуток від реалізації, тис.грн.	131618,0	26708,0	-104910,0	20,3
Адміністративні витрати, тис.грн.	33774,0	48374,0	14600,0	143,2
Витрати на збут, тис.грн.	14539,0	17013,0	2474,0	117,0
Прибуток від реалізації продукції (за повною собівартістю), тис.грн.	83305,0	-38679,0	-121984,0	-46,4
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	53523,0	-93456,0	-146979,0	-174,6
Середньооблікова чисельність ПВП, чол., всього, у т.ч.:	7930	7773	-157,0	98,0
Фонд оплати праці ПВП, тис.грн., всього, у т.ч.	346001,8	448377,7	102376,0	129,6
Середньомісячна заробітна плата ПВП, грн.	3636,0	4807,0	1171,0	132,2
Продуктивність праці ПВП, тис.грн./чол.	182,8	149,6	-33,2	81,9
Вартість основних засобів, тис.грн.	2313611	2832536	518925,0	122,4
Фондовіддача, грн.	0,626	0,433	-0,193	69,1

Як можна побачити з наведених даних, в 2010 році більшість показників діяльності погіршилися.

Так обсяг виготовленої продукції зменшився з 6127,3 тис.т в 2009 роцi до 5087 тис.т. у 2010 роцi.

Випуск товарної продукцiї в діючих цінах збільшився, а в порівнянних навпаки - зменшився. Тобто зростання випуску товарної продукції пов'язано тільки зі зростанням її вартості.

Також за рахунок зростання вартості, збільшився чистий доход від реалізації з 1449,3 млн.грн. до 1872,0 млн.грн. або на 29,2%.

В той же час витрати зростали більш швидкими темпами - собівартість реалізованої продукції на 40%, адміністративні витрати - на 43,2% і тільки витрати на збут зросли трохи меншими темпами - на 17%. В цілому випереджаюче зростання витрат над доходами призвело до суцільної збитковості підприємства, зокрема був отриманий збиток від реалізації продукції по загальній собівартості в сумі 38,7 млн.грн. а також отриманий чистий збиток в сумі 93,5 млн.грн.

Однією з причин зростання витрат є зростання витрат на оплату праці. Так загальний фонд оплати праці збільшився 32,1% або на 116,2 млн.грн., а фонд оплати праці ПВП відповідно на 29,6% та 102,4 мл.грн. При цьому продуктивність праці в порівнянних цінах зменшилася 18,1%.

Таке становище є хибним й веде підприємство до неплатоспроможності та збитковості.

Як результати господарської діяльності вплинули на фінансовий стан підприємства розглянемо в наступному розділі.

2.2 Організація системи бухгалтерського обліку підприємства

Господарський облік - це облік господарства, облік господарської діяльності підприємства, товариства, що містить у собі виробництво, реалізацію і розподіл матеріальних благ, необхідних для задоволення потреб у харчах, одязі, житлі тощо.

Будь-яка діяльність, пов'язана з виробництвом, обміном та споживанням матеріальних і нематеріальних цінностей, наданням та використанням послуг, називається господарською діяльністю.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби - будівлі, машини, матеріали, товари, грошові кошти та джерела господарських засобів [29, c. 5].

Поряд з господарськими засобами необхідною умовою господарської діяльності є праця. Затрати праці включаються разом з матеріальними затратами та іншими засобами виробництва до вартості виготовлюваних виробів, уречевлюються в них.

Господарська діяльність складається з господарських процесів, котрі поділяються на господарські операції.

Так, на Цегловому заводі "Фагот" характерні операції із закупівлі сировини та інших матеріалів складають у своїй сукупності процес заготівлі; операції виготовлення із сировини та інших матеріалів виробів утворюють процес виробництва; операції з продажу вироблених виробів належать до складу процесу реалізації.

Дане підприємство веде господарську роботу за власним та встановленим для нього державним планом.

Господарська діяльність підприємства вимагає планування управління і контролю. Щоб керувати підприємством, необхідно мати відомості пор його господарську діяльність: розміри й склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише завдяки обліку.

Господарський облік виник у процесі матеріального виробництва, який є основою суспільного життя і забезпечує існування підприємства, що вимагає управління та контролю. За для цієї мети й було створено облік.

Для відображення різнобічної діяльності підприємства з метою отримання інформації, яка необхідна для управління та контролю використовують такі види обліку: оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський.

Оперативно-технічний облік у "Фагот" здійснюється в цехах та складах й забезпечує негайне спостереження та реєстрацію визначених і комерційних операцій. За допомогою цього обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід працівників на роботу, рівень температури плавки у печах. Оперативні дані в основному лише фіксуються і не допускаються в цілому по підприємству.

Такий обік на підприємстві ведеться в трудових вимірниках з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці, витраченої на виготовлення продукції. Використовуються ці виміри при нарахуванні заробітної плати працівника підприємства, при визначенні середньообчислюваного складу працівників, рівня продуктивності праці.

Оперативно-технічний облік слугує для оперативного планування й поточного спостереження за розвитком виробництва, виконанням робіт, послуг. За допомогою цього обліку одержують дані по щоденний випуск продукції, щоденне відвантаження і реалізацію продукції, товарів, про витрати сировини та інших матеріальних цінностей, трудові витрати, додержування умов договірних поставок. За допомогою оперативно-технічного обліку контроль явку працівників на підприємство і повернення з нього по закінченні робочого часу, роботу верстатів та машин, їх простій, режим технічного процесу, стан і хід розрахунків підприємства з іншими підприємствами тощо ці дані не документують, а сповіщають усно.

Оперативно-технічним обліком зайняті працівники всіх служб підприємства - виробничої, технічної, бухгалтерської, постачання, праці, кадрів тощо.

Статистичний облік у "Фагот" ведеться з метою вивчення і контролю масових і окремих типових господарських операцій, процесів, явищ. За допомогою статистичного обліку визначають зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, чисельність працюючих за віком, статтю, кваліфікацією тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних процесів і прогнозувати подальший розвиток.

Таким чином, на основі статистичного обліку визначається кількісні й якісні показники роботи нашого підприємства.

Для управління господарською діяльністю в сучасних умовах даних оперативного та статистичного обліку недостатньо. Не обхідний постійний, безперервний, абсолютно достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю господарську діяльність підприємства і який дозволяє на основі узагальнення результатів господарської діяльності приймати конкретні управлінські рішення по її здійсненню. Таким обліком є бухгалтерський.

Бухгалтерський облік - спосіб документального спостереження, відображення й контролю за господарською і фінансовою діяльністю виробників і господарників, а також система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Облік на "Фагот" ведеться у вартісному, натуральному та трудовому вимірниках. Він ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі держаних правових актів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство:

- самостійно обирає ведення бухгалтерського обліку;

- визначає облікову політику підприємства.

Організаційна структура бухгалтерії визначається кількістю і характером структурних підрозділів підприємства (рис.2.1). Розділ службових зобов'язань проводиться по функціональному признаку. За кожною групою робітників в залежності від обсягу робіт прикріплюється ділянка.

Головний бухгалтер підприємства в своєму розпорядженні має двох заступників. До одного із заступників головного бухгалтера прикріплюється: розрахункова група, яка займається нарахуванням заробітної плати; фінансова група, яка здійснює облік розрахунків з дебіторами та кредиторами ведуть облік з постачальниками, підрядниками, покупцями та замовниками.

До другого заступника головного бухгалтера прикріплюється: облік основних засобів - ведуть облік капітального будівництва, облік руху основних засобів; аудиторська група підприємства, яка займається перевіркою ведення бухгалтерського обліку та звітності. Також головному бухгалтеру підкоряється плановий відділ, який складає планові витрати, розраховує планові показники.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення реєстрації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник, який керує підприємством відповідно до законодавства та уставних документів.

Керівник підприємства створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання первинних документів. На період відсутності керівника вся відповідальність покладається на його заступника, який має право першого підпису, незалежно від того, було це відображено в спеціальному акті чи ні.

Рисунок 2.1 - Організаційна структура бухгалтерії

Головний бухгалтер, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь у оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням витрат від нестачі, крадіжками і псуванням активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у підрозділу підприємства.

Головний бухгалтер зобов'язаний забезпечити повний облік надходження грошових коштів, основних, а також своєчасно відобразити в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з їхнім рухом, забезпечити достовірну бухгалтерську звітність. Він має право встановлювати службові зобов'язання для підкорюючих йому робітників, перебувати від керівників бригад, цехів застосування заходів щодо росту ефективності використовуваних державних коштів.

Головний бухгалтер несе відповідальність за неправильне ведення бухгалтерського обліку, за несвоєчасне і неправильні операції по розвитку та іншим рахункам в бланках, за недостовірну бухгалтерську звітність, за порушення правил і положень, регламентованих фінансово-господарською діяльністю.

Одним із важливих документів, забезпечуючи правильність організації і ведення бухгалтерського обліку на "Фагот", повинен бути наказ „про облікову політику підприємства. Господарські операції та оцінка майна, виконання зобов'язань і достовірність даних бухгалтерського обліку відображаються по журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку з застосуванням комп'ютерної техніки. Аналітичний облік основних засобів організовують з застосуванням інвентарних карток.

Ведення обліку доходів організовують стосовно П(С)БО 15 „доходи”, облік визначають стосовно П(С)БО 16 „витрати”.

Нарахування зносу малоцінних необоротних активів проводиться по прямолінійному методу. Вибуття запасів організовують по методу середньозваженої собівартості. На підприємстві ведеться податковий облік і звітність стосовно закону україни "про оподаткування прибутку підприємства".

Інвентаризацію каси проводять поквартально, а інвентаризацію майна, коштів, розрахунків раз в кінці року перед складанням річної фінансової звітності, оплату праці працівників проводять стосовно з заключеним колективним договором, затвердженим штатним розкладом підприємства.

Відповідальність за достовірність облікових даних, повноту відображених господарських операцій, правильність і своєчасне представлення фінансової, податкової звітності несе головний бухгалтер.

2.3 Облік трудових ресурсів та оплати праці

При вiдображеннi в бухгалтерському облiку господарських операцiй i подiй застосовуються норми вiдповiдних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, затверджених Мiнiстерством фiнансiв України/

За вiдсутностi необхiдних норм П(С) БО застосовувуються аналогiчнi норми системи мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi МСБУ-МСФО (IAS-IFRS) на пiдставi того, що нацiональнi П(С) БО не можуть суперечити МСБУ-МСФО (IAS-IFRS).

На підприємстві застосовується робочий План рахункiв, розроблений на пiдставi Плану рахункiв бухгалтерського облiку затверджений Наказом Мiнфiну України вiд 30.11.1999г. № 291, з використанням рахункiв першого, другого i третього порядку.

Для окремих операцій встановлена межа iстотностi:

окремих об'єктiв облiку, що вiдносяться до активiв, зобов'язань i власного капiталу пiдприємства - 5 % пiдсумку всiх активiв, всiх зобов'язань i власного капiталу вiдповiдно;

окремих видiв доходiв i витрат - 2 % чистому прибутку (збитку) пiдприємства;

проведення переоцiнки або зменшення корисностi об'єктiв основних засобiв застосовувати вiдхилення залишкової вартостi вiд їх справедливої вартостi, у розмiрi 10 % такого вiдхилення;

визначення подiбних активiв - рiзниця мiж справедливою вартiстю об'єктiв обмiну не повинна перевищувати 10 %;

статей фiнансової звiтностi - 500 грн.

До еквiвалентiв грошових коштiв вiдносяться високолiквiднi фiнансовi iнвестицiї строком до 3 мiсяцiв, якi вiльно конвертуються в певнi суми грошових коштiв i характеризуються незначним ризиком змiни вартостi.

Основними засобами визнаються матерiальнi активи, якi пiдприємство утримує в цiлях використання їх в процесi виробництва або постачання товарiв, надання послуг, передачi в оренду iншим особам або для здiйснення адмiнiстративних i соцiально-культурних функцiй, очiкуваний термiн корисного використання (експлуатацiї) яких бiльш за один рiк (або операцiйного циклу, якщо вiн бiльше року).

Критерiєм вiднесення об'єкту основних засобiв до iнвестицiйної нерухомостi рахується використання його в цiлях отримання орендних платежiв i/або збiльшення власного капiталу в розмiрi, що перевищує 50% площ об'єкту.

Амортизацiя основних засобiв, об'єктiв iнвестицiйної нерухомостi i iнших необоротних матерiальних активiв (окрiм малоцiнних необоротних матерiальних активiв i бiблiотечних фондiв) нараховується по прямолiнiйному методу.

Амортизація малоцiнних необоротних матерiальних активiв i бiблiотечних фондiв проводиться у розмiрi 100 % їх вартостi в першому мiсяцi використання таких об'єктiв.

Для оцiнки вибуття запасiв застосовуються наступнi методи:

при вiдпустцi у виробництво, продажi, безвiдплатнiй передачi i iншому вибуттi - по методу ФIФО;

якi продаються в роздрiб i громадському харчуваннi - по цiнах продажiв.

Величину резерву сумнiвних боргiв обчислюється по методу застосування абсолютної суми сумнiвної заборгованостi вiдповiдно до П(С) БО №10 "Дебiторська заборгованiсть".

Створюється забезпечення на виплату вiдпусток працiвникам пiдприємства, визначаючи його величину множенням фактично нарахованої працiвникам заробiтної плати i коефiцiєнта, обчисленого вiдношенням рiчної планової суми на оплату вiдпусток до загального рiчного планового фонду оплати працi.

Сума доходу вiдображається в бухгалтерському облiку вiдповiдно до П(С) БО №15 "Дохiд".

Оцiнку ступеня завершеностi операцiй за поданням послуг здiйснюється шляхом вивчення виконаної роботи; при цьому в бухгалтерському облiку доходи повиннi вiдбиватися в звiтному перiодi пiсля оформлення акту про виконання робiт (наданнi послуг), застосовувати спосiб вивчення виконаної роботи, за винятком випадкiв, коли дохiд вiд надання послуг не може бути достовiрно визначений.

Витрати відображаються в бухгалтерському облiку вiдповiдно до П(С) БО №16 "Витрати".

Прийнято як базу розподiлу змiнних i постiйних розподiлених загальновиробничих витрат величину прямих витрат, що включаються у виробничу собiвартiсть продукцiї (робiт, послуг).

Для обліку трудових ресурсів на підприємстві наказом Міністерства статистики України № 144 від 22.05.1996 р. затверджено наступні типові форми з обліку особового складу працівників підприємства:

П-1 "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу";

П-2 "Особова картка";

П-3 "Алфавітна картка";

П-4 "Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи";

П-5 "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу ';

П-6 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки";

П-7 "Список №про надання відпустки";

П-8 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)".

Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу" (форма № П-1), який заповнюється у відділі кадрів.

Завізований начальником відділу кадрів або особою, відповідальною за прийняття на роботу, проект наказу (розпорядження) в необхідних випадках є направленням на переговори і пропуском в цех (відділ) для ознайомлення з умовами роботи.

Керівник структурного підрозділу - начальник (майстер) цеху (відділу) робить висновок про можливість зарахування: на зворотній стороні проекту наказу (розпорядження) вказується, ким може бути прийнятий на роботу той. хто наймається, по якому розряду чи з яким окладом і тривалість строку випробування.

Згода працівника з умовами праці, результати переговорів, в разі необхідності медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежному мінімуму та інші відмітки проставляються на зворотній стороні форми.

Проект наказу (розпорядження) про прийом на роботу працівника, якому встановлюють оклад, візується у відповідній службі підприємства (організації) для підтвердження вакантної посади і окладу, що встановлюються за штатним розписом.

Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) оголошується працівнику під розписку.

На підставі підписаного наказу (розпорядження) про прийом на роботу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку форма № П-2 "Особова картка", робить відповідні записи у трудовій книжці; бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи аналогічний йому документ.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

На великих підприємствах з метою полегшення роботи з картотекою, де це доцільно, на кожного працівника відкривається додатково "Алфавітна картка" (форма № П-3) Картотека алфавітних карток ведеться по підприємству в цілому і картки в ній розкладаються в алфавітному порядку.

При оформленні переведення працівника із одного цеху (відділу, дільниці) в інший застосовується "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу" (форма № П-5). Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії

Наказ (розпорядження) візує начальник цеху (відділу, дільниці) попереднього і нового місця роботи та підписує керівник підприємства (організації).

На підставі наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2, трудовій книжці та інших документах.

На зворотній стороні форми робляться відмітки про нездані майново-матеріальні та інші цінності, що рахуються за працівником на попередньому місці роботи.

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинними законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток застосовується "Наказ (розпорядження) про надання відпустки" (форма № П-6), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу. дільниці) та керівником підприємства (організації)

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2 працівника, а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку. При наданні відпустки без оплати поруч із зазначенням кількості днів відпустки зазначається "без оплати".

Відпустки для групи працівників доцільно оформлювати за допомогою форми "Список про надання відпустки" (форма № П-7)

Відмітки про здачу інструменту, спецодягу та іншого господарського інвентарю на період відпустки працівника в списку про надання відпустки не робляться.

Відділ кадрів на основі списку про надання відпустки відмічає в особовій картці працівника дані про відпустку, а розрахунковий відділ бухгалтерії робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку.

При звільненні працівників, за винятком тих, які звільняються вищестоящим органом, оформляється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)" (форма № П-8). Один екземпляр залишається у відділі кадрів, а другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації)

У розділі "Довідка про нездані майново-матеріальні та інші цінності" робляться відмітки про нездані цінності, що рахуються за працівником.

На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником.

На виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики Міністерства статистики України № 144 від 22.05.1996 р. наступні типові форми первинного обліку використання робочого часу:

П-12 „Табель обліку використання робочою часу га розрахунку заробітної плати”:

П-13 „Табель обліку використання робочою часу”;

П-14 „Табель обліку використання робочою часу”;

П-15 ”Список осіб, які працювали в надурочний час”;

П-І6 ”Листок обліку простоїв”.

Для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленою режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці використовують "Табель обліку використаний робочого часу та розрахунку заробітної плати" (форма № 11-12), який складається в одному примірнику уповноваженою на те особою та після відповідного оформлення передасться в бухгалтерію.

Відмітки у табелі про причини неявок на роботу, чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час чи інші відхилення від нормальних умов роботи повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листок непрацездатності і т. п.).

Форма № П-13 "Табель обліку використання робочою часу" застосовується в умовах автоматизованої системи управління підприємством.

Бланк табеля форми № П-13 з заздалегідь заповненими окремими реквізитами може бути створений за допомогою засобів обчислювальної техніки. До таких реквізитів відносяться: цех (відділ), бригада, прізвище, ім'я, по батькові, професія (посада), табельний номер і т.д., тобто дані, що є у довідниках умовно-постійної інформації. В цьому випадку форма табеля змінюється відповідно до прийнятої технології обробки даних.

Разом з тим така форма повинна забезпечувати можливість відображати у ній облік використання робочого часу.

Типова форма № П-13, пристосована до різних умов організації виробництва, може бути доповнена необхідними даними, наприклад, для вугільної, гірничорудної та інших галузей промисловості, з метою контролю за знаходженням робітників на роботі під землею, доцільно включити показники часу спуску в шахту та підйому з неї.

Для обліку використання робочого часу працівників з твердим місячним окладом чи ставкою використовують типову форму № П-14 "Табель обліку використання робочого часу".

Для забезпечення обліку використання робочого часу у вказаних документах застосовуються умовні позначення, приклали яких вмішуються в табелях, зокрема:

ВШ -- вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі;

X -- тимчасова непрацездатність та відпустки по догляду за хворим по карантину, оформлені листками непрацездатності;

К -- відрядження службові;

В -- відпустка (основна щорічна);

ПЦ -- цілозмінні простої не з вини працюючого;

ПР -- прогули та інші неявки з поважних причин і т. ін.

Табель ведеться на протязі місяця керівником або обліковцем конкретного підрозділу, а в кінці місяця із підписами вказаних осіб передається до бухгалтерії.

Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядною оплатою праці дані табеля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.

Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та оплата роботи в надурочний час використовується "Список осіб, які працювали в надурочний час" (форма № П-15), який заповнюється майстром або іншими посадовими особами, які відповідальні за облік робочого часу, та передається в бухгалтерію.

Облік часу простоїв здійснюється на підставі "Листка обліку простоїв" (форма № П-16). Аркуш обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовується для запису в табелі.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за відрядною формою оплати праці, у первинних виробничих підрозділах використовують "Наряд на відрядну роботу (для бригади)". Наряд виписують строком до одного місяця в одному екземплярі. В ньому на протязі місяця поряд із обсягами виконаних бригадою робіт, на зворотній стороні щоденно відмічається також кількість відпрацьованого часу кожним працівником бригади.

По факту виконання завдання або закінчення календарного місяця визначається загальна сума заробітку, яка належить бригаді за виконані роботи. Заробіток кожного працівника визначається, виходячи із його кваліфікаційного розряду та кількості відпрацьованого ним часу.

Заробітна плата працівників бригади у розрахунку на 1 розрядо-годину розраховується діленням загальної заробітної плати на загальну кількість розрядо-годин по підрозділу. Множенням заробітної плати у розрахунку на 1 розрядо-годину на кількість розрядо-годин конкретного працівника визначають розмір його заробітної плати.

При нарахуванні оплати праці працівникам бригади можна також використовувати й інший варіант розрахунку, згідно з яким відпрацьований час кожного працівника множиться на його годинну тарифну ставку і таким чином визначається заробіток працівника по тарифу. Співвідношенням нарахованої по бригаді суми заробітної плати до суми заробітку працівників по тарифу визначається співвідношення у процентах загального відрядного заробітку до тарифного. Враховуючи даний процент, визначають заробіток кожного працівника.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати працівників -- відрядників використовується також "Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)", який відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний місяць.

Для нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів використовується "Подорожній лист вантажного автомобіля", зокрема: типова форма № 1 (міжнародна) і типова форма № 2 -- в межах України. Подорожній лист виписується у розрахунку на кожен день (при далеких рейсах у розрахунку на один рейс). Для нарахування оплати праці водіям легкових автомобілів використовуються "Подорожній лист службового легкового автомобіля" (типова форма № 3).

Враховуючи особливості окремих галузей економіки, відповідним галузевим міністерствам надано право запроваджувати також інші спеціалізовані форми первинних документів по обліку праці та її оплати.

Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати, як правило, відрізняються одна від одної на суму проведених утримань із оплати праці.

Утримання із заробітної плати можуть бути:

1) обов'язкові - ті, які можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду страхування на випадок безробіття, а також утримання за рішенням суду на користь юридичних та фізичних осіб);

2) утримання, які здійснюються за ініціативою підприємства (для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або на господарські потреби; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже отримав відпустку; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству та ін.).

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, -- з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) здійснюється на рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці"

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має такі субрахунки:

661 „Розрахунки за заробітною платою”;

662 „Розрахунки з депонентами”.

За кредитом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом - виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" та кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Наказом Міністерства статистики України № 144 від 22.05.1996 р. були затверджені і введені в дію з липня 1996 р. типові форми з обліку розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі:

П-49 "Розрахунково-платіжна відомість";

П-50 "Розрахункова відомість ;

П-51 "Розрахункова відомість";

П-52 "Розрахунок заробітної плати";

П-53 "Платіжна відомість";

П-54 "Особовий рахунок".

П-54а "Особовий рахунок";

П-55 "Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати";

П-56 "Накопичувальна картка обліку заробітної плати".

Для розрахунку та видачі заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих застосовується "Розрахунково-платіжна відомість" (форма № П-49), яка складається в одному екземплярі. Дані із відомості щомісяця накопичуються у "Особовому рахунку" кожного працівника (типова форма № П-54).

Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованою часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводиться розрахунок всіх утримань із заробітної плати і визначається сума, що належить до видачі.

При спрощеній формі бухгалтерського обліку розрахунок заробітної плати (проведення нарахування заробітної плати і здійснення утримань з неї) зазначається у розділі II Відомості 3-М.

Для розрахунку заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих застосовується також "Розрахункова відомість" (форма № П-51), яка складається в одному екземплярі в бухгалтерії. Дані із відомості щомісяця накопичуються у "Особовому рахунку" кожного працівника (типова форма № П-54).

Для обліку видачі заробітної плати із каси підприємства за умов використання розрахункової відомості застосовують документ "Платіжна відомість" (форма № П-53).

На титульному листі форми вказується загальна сума виданої і депонованої заробітної плати. При необхідності в графі „Примітка” вказуються дані пред'явленого документа.

При заповненні платіжної відомості після останнього запису необхідно зробити підсумковий рядок для загальної суми по відомості. Підсумкові рядки можуть бути введені також в кінці кожної сторінки.

При складанні документа за допомогою засобів обчислювальної техніки форма може друкуватись без рядків.

Типову форму документа "Платіжна відомість" наведено у зразку.

Форма П-54 "Особовий рахунок" застосовується для запису за кожний місяць протягом року всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати працівника на підставі первинних документів по обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованою час і документів на різні види оплат

При необхідності можна у кожній графі "Особового рахунку" зробити підсумковий рядок.

На підставі даних особового рахунку складається розрахунково-платіжна відомість форми № П-49.

Форма № П-54а "Особовий рахунок" застосовується при обробці облікових даних за допомогою засобів обчислювальної техніки і вміщує тільки умовно-постійні реквізити про працівника. Дані по розрахунку заробітної плати вкладаються щомісячно в особовий рахунок у вигляді машинограми.

...