Облік та аналіз трудових ресурсів на прикладі підприємства Цегловий завод "Фагот"

Кількісні зміни персоналу пов'язані з рухом персоналу. Для вивчення руху робочої сили на підприємстві розраховуються коефіцієнти обороту з приймання , зі звільнення та загального обороту, а також змінюваність та плинність кадрів.

Рисунок 3.1 - Структура персоналу за 2009 р.

Рисунок 3.2 - Структура персоналу за 2010 р.

Коефіцієнт обороту з приймання Кпр - це відношення заново прийнятих працівників до середньооблікової чисельності:

(3.21)

де Чр пр - чисельність заново прийнятих працівників, чол.;

- середньооблікова чисельність працівників, чол.

Коефіцієнт обороту зі звільнення Кзв - це відношення кількості звільнених працівників до середньооблікової чисельності:

(3.22)

де Чрзв - чисельність звільнених працівників, чол.

Коефіцієнт загального обороту Коб обчислюють як відношення кількості заново прийнятих на роботу і тих що вибули до середньооблікової чисельності:

(3.23)

Змінюваність кадрів Кзм обчислюють як відношення меншого із числа прийнятих або звільнених за даний період до середньооблікової чисельності працівників за той же період:

(3.24)

Плинність кадрів Кт - це виражене в відсотках відношення звільнених по власному бажанню та за порушення трудової дисципліни до середньооблікової чисельності працівників за той же період:

(3.25)

яде Чвбпов - чисельність працівників звільнених за власним бажанням, чол.;

Чптдпов - чисельність працівників звільнених за порушення трудової дисципліни, чол.

Дані для вивчення руху персоналу та розраховані коефіцієнти приведені в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10 - Рух персоналу

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення
			+/-	%
Прибуло на підприємство, чол.	1662	1946	284	117,1
Вибуло з підприємства, чол.	1773	1911	138	107,8
у тому числі:
на навчання	39	51	12	130,8
у збройні сили	157	115	-42	73,2
на пенсію та по іншим причинам, передбаченим законом	118	46	-72	39,0
по власному бажанню	1111	1286	175	115,8
за порушення трудової дисципліни	348	413	65	118,7
Середньооблікова чисельність працівників, чол.	8820	8674	-146	98,3
Коефіцієнти обороту:
з приймання	0,188	0,224	0,036	119,1
зі звільнення	0,201	0,220	0,019	109,6
загального обороту	0,389	0,445	0,055	114,2
змінюваності кадрів	0,188	0,220	0,032	116,9
Коефіцієнт плинності, %	16,54	19,59	3,05	Х

Розглядаючи розраховані показники, можна сказати, що плинність кадрів зросла у 2010 році проти 2009 року - всі коефіцієнти руху кадрів зросли. Також збільшився коефіцієнт плинності кадрів з 16,54 до 19,49%.

Необхідно ретельно вивчити причини зростання плинності кадрів у 2010 році та розробити заходи по її зниженню у перспективі і довести до оптимальної величини, так як надмірно висока плинність кадрів негативно позначається на ефективності роботи підприємства.

Нарівні з кількісним забезпеченням вивчається якісний состав робітників, який характеризується статево - віковою та професійно - кваліфікаційною структурами.

Статевовікова структура представлена в таблиці 3.11.

Таблиця 3.11 - Аналіз статево - вікового складу персоналу

Категорії персоналу	2009 р.	2010 р.
	Чоловіки	Жінки	Чоловіки	Жінки
	Кількість, чол.	Середній вік	Кількість, чол.	Середній вік	Кількість, чол.	Середній вік	Кількість, чол.	Середній вік
1 Промислово-виробничий персонал всього,	7417	41,8	513	40,8	7266	42,3	507	39,8
у т.ч.:
Основні робітники	3948	38,4	20	41,2	3907	40,5	14	41,1
Допоміжні робітники	2327	44,9	118	47,5	2310	44,4	81	46,4
Керівники	85	50,5	0	49,5	89	50,3	0	50,5
Фахівці	967	48,1	163	44,3	900	44,3	191	44,2
Технічні виконавці	52	47,5	212	34,4	28	47,1	221	33,4
Учні	38	21,5	0	23,1	32	22,4	0	24,4
2 Непромисловий персонал	180	48,4	710	45,5	202	48,2	699	46,4
Всього:	7597	42,0	1223	43,5	7468	42,4	1206	43,6

Аналізуючи таблицю 3.11 , можна зробити висновок, що чисельність чоловіків більш ніж у 6 разів перевищує чисельність жінок, а середній вік становить 42,4 років для чоловіків, та 43,6 для жінок та збільшився в порівнянні з минулим роком відповідно на 0,4 та 0,1 рік..

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також по ступені використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділі й у цілому по підприємству. Також розглянемо середньозважений баланс робочого часу по всім робітникам - таблиця 3.14.

Таблиця 3.14 - Середньозважений баланс робочого часу робітників

Показник	2009 р.	2010 р.	Відхилення
			абсол.	відносне, %
Календарний, дні	365	366	1,0	100,3
Номінальний (режимний), дні	253	254	1,0	100,4
Явочний, дні	184	177	-6,5	96,5
Середньооблікова чисельність всіх робітників, чол.	6413	6312	-101,0	98,4
Середня тривалість робочого дня, години	6,10	6,08	-0,02	99,5
Загальний корисний фонд робочого часу, тис.год.	7200,5	6803,9	-396,6	94,5
Корисний фонд робочого часу одного робітника, год.	1122,8	1077,9	-44,9	96,0

Як можна побачити з даних таблиці 3.14 середньозважений баланс робочого часу одного робітника шахти склав 1077,9 години, що на 44,9 години менше ніж в 2009 р. Як таке становище вплинуло на продуктивність праці розглянемо при відповідному аналізі.

3.3 Покращення використання трудових ресурсів на підприємстві шляхом впровадження безтарифної системи оплати праці

Основним призначенням безтарифної системи є мотивація ефективної праці кожного індивіду і колективу в цілому.

Заробіток кожного окремого працівника залежить від чотирьох факторів:

кінцевих результатів колективної діяльності;

встановленого робітнику коефіцієнта (паю в колективному заробітку);

відпрацьованого часу;

особистого відношення кожного робітника до загальної справи.

Місячний особистий заробіток при безтарифній системі оплати праці (ЗПі) розраховують за формулою:

, (3.41)

де ЗПі - розмір заробітної плати і-го працівника, грн.;

n - загальна чисельність працівників підприємства, чол.;

Кі - коефіцієнт, що показує, у скільки разів оплата праці даного і-го працівника вище мінімальної;

Ті - кількість робочого часу відпрацьованого і-м працівником у період за який проводиться оплата, годин;

ФОП - фонд оплати праці, грн.

Дана формула показує, яку частку єдиного фонду оплати праці повинен одержати конкретний робітник відповідно до його кваліфікаційного рівня і якості праці. Причому співвідношення в оплаті праці робітників різних категорій (Кі) не повинні бути "крапковими". Їх доцільно встановлювати у вигляді "вилок" з досить широким діапазоном, що дозволить більш активно стимулювати творчу, ефективну працю, відповідальне відношення робітників до своїх обов'язків на виробництві. Конкретні розміри співвідношень у заданому їхньому інтервалі відповідно до розробленого механізму можуть визначити ради бригад, трудових колективів, безпосередньо господарські керівники з обліком конкретного, фактичного трудового внеску робітників у кінцеві результати роботи підприємства і його виробничих підрозділів. Тим самим створюються умови для того, щоб в оплаті праці враховувалися не тільки кваліфікація робітників, їхні потенційні можливості, але й реальний трудовий внесок.

Формула також показує пряму залежність рівня оплати праці робітника не тільки від ступеня реалізації його потенційних здібностей і трудового внеску, але й від результатів роботи трудового колективу в цілому. При такій моделі організації заробітної плати вже матеріально невигідно "відсиджуватися" на роботі й чекати закінчення зміни. Тим самим на практиці може забезпечуватися органічне сполучення колективного й особистого інтересу, інтересу підприємства й кожного робітника.

Звичайно, при цьому необхідно враховувати інтенсивність праці, виконання норм і встановлених завдань, фактично відпрацьований час і інші умови, які нескладно передбачити. З обліком сказаного можна розробити сітку співвідношень в оплаті праці робітників і використовувати її при організації заробітної плати.

Цією формулою можна користуватися за умов, що кожний член колективу відпрацював однакову кількість робочого часу. В господарчій практиці така ситуація малоймовірна: хтось знаходиться у відпустці, інший - у командировці, третій захворів. Тому до базової формули слід додати виправний коефіцієнт Кv, який повинен враховувати різницю в кількості робочого часу, відпрацьованого за місяць різними робітниками даного колективу. Цей коефіцієнт відпрацьованого часу конкретним робітником розраховується за формулою:

, (3.42)

де Tt - фактично відпрацьований за місяць час, годин;

Tp - плановий фонд робочого часу за місяць, годин.

Коефіцієнт відпрацьованого часу буде рівнятися одиниці, якщо робітник відпрацював повний робочий місяць; він буде менше одиниці у того, у кого були невиходи на роботу з різних причин; буде перевищувати одиницю у того, хто відпрацював повний місяць і мав надурочні часи.

Розрив між крайніми співвідношеннями в оплаті праці першої й останньої із кваліфікаційних груп робітників повинен бути достатнім для стимулювання праці різної складності й у той же час не допускати необґрунтовано високої диференціації в оплаті праці.

Реалізація запропонованої концепції організації оплати праці може дозволити значно скоротити масштаб і діапазон застосування різного виду премій, доплат і надбавок або відмовитися від них повністю. Це обумовлено тим, що показники, які стимулюються в цей час механізмом премій, доплат і надбавок, можуть бути враховані в запропонованому варіанті в організації заробітної плати правильним застосуванням "вилок" співвідношень в оплаті праці різної якості. Крім того, у запропонованій моделі організації оплати праці єдиний ФОП розподіляється між робітниками практично без залишку, тому не буде постійного джерела для виплати премій, доплат і надбавок.

Скорочення числа всіляких премій, доплат і надбавок, повне виключення їх з організації заробітної плати значно спростить механізм оплати праці, зробить його більше зрозумілим і доступним для робітників.

Впровадження безтарифної оплати праці можна провести в чотири етапи.

Перший етап - видання наказу по підприємству про підготовку до переходу на нову модель оплати праці, де викладаються основні причини необхідності в перетворенні організації заробітної плати, суть і достоїнства вибраної системи стимулювання, головні заходи, які необхідно реалізувати, із вказівкою строків і відповідальних за їхнє виконання; затверджується склад комісії із проведення підготовчої роботи.

Другий етап - розробка положення про безтарифну модель заробітної плати на підприємстві, сітки співвідношень в оплаті праці різної якості, інших нормативних документів.

Особливу увагу треба приділити створенню сітки співвідношень в оплаті праці різної якості як основи організації даної моделі й матеріалів, що доповнюють її суть. Від цього багато в чому буде залежати ефективність впроваджуваної моделі, сприйнятливість її до кількості, якості й результатів праці робітників, а виходить, до здатності зацікавлювати їх у тім, щоб високопродуктивно трудитися, повністю реалізовувати на своєму робочому місці інтелектуальний і фізичний потенціал. Досконалість і обґрунтованість сітки в значній мірі визначить повноту реалізації принципу соціальної справедливості при розподілі зароблених коштів між робітниками, надійність їхньої соціальної захищеності в умовах ринкової економіки.

При розробці сітки вирішуються наступні завдання:

виділення найбільш узагальнюючих і характерних для підприємства категорій працівників (робітники, фахівці, керівники виробничих підрозділів, служб і відділів, їхні заступники, керівник і заступники керівника підприємства);

визначення числа кваліфікаційних груп працівників і розмірів відповідних їм співвідношень в оплаті праці різної якості;

обґрунтування критеріїв, вимог, умов для віднесення конкретних категорій працівників до відповідних кваліфікаційних груп і розмірів співвідношень в оплаті праці різної якості (наприклад, кваліфікаційні вимоги, професійні знання, трудові навички, посадові обов'язки).

Вирішуючи ці завдання, треба, звичайно, ураховувати в першу чергу особливості й специфіку підприємства. Можна використовувати деякі нормативні документи нині діючої тарифної системи: тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні сітки, схеми посадових окладів і ін.

При диференціації працівників розглянутого підприємства по кваліфікаційних групах специфіка підприємства може виразиться , зокрема, у тім, що пріоритет віддається робітникам, фахівцям і керівникам основних цехів, які безпосередньо надають послуги. Крім того, при розробці сітки співвідношень в оплаті праці необхідно враховувати сформовані пропорції розмірів заробітків між різними категоріями працівників. У цих цілях приймається в увагу діючий штатний розклад з відповідними тарифними ставками й посадовими окладами працівників підприємства.

Особливу увагу треба приділити вибору крайніх співвідношень сітки, щоб визначити розрив між мінімальною й максимальною оплатою праці на підприємстві, а також діапазон "вилок", що впливає на міру диференціації розмірів заробітної плати різних кваліфікаційних груп працівників. Це вимагає зваженого підходу й наукового обґрунтування, від якого буде залежати не тільки дієвість організації оплати праці, але й стан мікроклімату в колективі.

Слід зазначити, що дотепер немає досить докладних наукових, розробок і рекомендацій із установлення оптимальних співвідношень в оплаті праці різних категорій й кваліфікаційних груп. Подібні пропорції визначаються, як правило, "на око", без глибоких обґрунтувань пропонованих рішень.

Третій етап - видання наказу про перехід на нову модель оплати праці, затвердження розробленого положення по безтарифній системі заробітної плати й сітці співвідношень, складу атестаційної комісії. Комісія з обліком пропозиції, що надійшли від виробничих підрозділів й на підставі положення про нову модель, затверджує кожному працівникові підприємства конкретні співвідношення в оплаті праці кожної якості.

Четвертий етап - аналізується ефективність організації оплати праці. Через певний час після впровадження моделі (наприклад, через квартал або півріччя). На основі спостережень, обстежень, бесід із працівниками, соціологічних і експертних опитувань доцільно дати попередню оцінку дієвості нововведення в системі організації матеріального стимулювання. При цьому важливо виявити недоробки й резерви в організації моделі, внести відповідальні корективи.

Як було показано в попередньому підрозділі впровадження безтарифної оплати праці на підприємстві повинно включати:

видання наказу на підприємстві про підготовку до переходу на нову модель оплати праці;

визначення середньої погодинної оплати праці для кожного працівника підприємства;

визначення мінімальної погодинної ставки й розрахунок кваліфікаційних коефіцієнтів для кожного працівника;

визначення "вилок" співвідношень в оплаті праці різної якості (працівників різних кваліфікаційних груп підприємства);

розробка макета штатного розкладу;

проведення атестаційної комісії для встановлення базового коефіцієнта кваліфікаційного рівня для кожного працівника;

затвердження штатного розкладу;

видання наказу про перехід на нову модель оплати праці, розробка положення про безтарифну систему заробітної плати, його затвердження;

розробка навчальної програми для працівників підприємства, проведення "класів" по вивченню концепції безтарифної моделі оплати праці й практичних методик розрахунку заробітної плати;

аналіз ефективності нової організації оплати праці, розробка якщо необхідно додаткових заходів.

Отже впровадження безтарифної оплати праці починається з видання наказу на підприємстві про підготовку до переходу на нову модель оплати праці, де викладаються основні причини переходу на безтарифну систему оплати праці, головні заходи, які необхідно провести, із вказівкою строків і відповідальних за їхнє виконання, затверджується склад комісії із проведення підготовчої роботи.

На другому етапі необхідно визначити кваліфікаційний коефіцієнт для кожного працівника. За основу була взята Єдина тарифна сітка застосовувана на підприємстві. Так як на заводі на даний момент існує розвинена система доплат і заохочувань, то всі вони повинні враховуватися при визначенні якості праці.

За основу прийнята середня заробітна плата за січень місяць 2010, але тому що з моменту визначення коефіцієнтів до впровадження безтарифної системи оплати праці на підприємстві передбачається строк у три-чотири місяці, то всі зміни повинні враховуватися при підрахуванні остаточного коефіцієнта.

Для визначення коефіцієнта кваліфікаційного рівня працівника враховуються наступні основні виплати: оплата по тарифних ставках (відрядним розцінкам) - для робітників і оплата по посадових окладах - для фахівців, професіоналів, керівників, а також окремих робітників, для яких установлені оклади замість тарифних ставок; премії за основні результати діяльності, виплачені працівникам по діючих системах преміювання; надбавки за роботу в багатозмінному режимі (якщо працівники систематично працюють позмінно); доплати за сполучення професій, розширення зон обслуговування й аналогічні їм виплати; доплати за підвищену інтенсивність праці; доплати за керівництво бригадою; доплати за умови праці (якщо вони не включені в тарифні ставки й розцінки й ураховуються окремо).

Всі інші виплати - оплата за вислугу років, оплата понаднормованих робіт, оплата простою й браку не з вини працівника, доплати за відхилення від умов роботи, передбачених технологічним процесом і аналогічні їм виплати - не враховуються при обчисленні коефіцієнта кваліфікаційного рівня. Так само не враховуються оплати за керівництво практикою й за тимчасове сполучення обов'язків.

Для робітників оплата праці яких провадилася по відрядній і погодинній формі при розрахунку використовувалася годинна ставка оплати праці.

Для службовців і робітників, яким установлений посадовий оклад, величину окладу необхідно попередньо поділити на 168,25 годин - середньорічний місячний фонд робочого часу, для одержання середньої погодинної оплати праці.

Подібний розрахунок був проведений по всіх підрозділах підприємства. Він дозволив визначити, що середня заробітна плата працівника з найнижчим рівнем оплати праці на підприємстві становить 4,73 грн. за годину роботи. Працівникам, що мають таку погодинну оплату, привласнюємо кваліфікаційний коефіцієнт рівний одиниці.

Визначимо розрахункові коефіцієнти кваліфікаційного рівня для кожного працівника за формулою:

, (3.43)

де ЗПсер. - середня заробітна плата працівника за період часу, грн.;

ЗПmin. - середня заробітна плата працівника з найнижчим рівнем оплати праці на підприємстві (4,73) грн. за годину роботи.

Наступний етап - розробка розгорнутої сітки співвідношень в оплаті праці працівників різних кваліфікаційних груп підприємства. Тобто визначаються найбільш характерні кваліфікаційні групи й розраховується "вилка" кваліфікаційних коефіцієнтів для кожної групи - таблиця 3.21.

Таблиця 3.21 - Кваліфікаційні коефіцієнти по групам працівників

Найменування професій, посад	Діапазон кваліфікаційних коефіцієнтів
Директор	8,63-9,62
Головний інженер	5,9-8,27
Головний механік	5,65-8,02
Інспектор кадрів	2,78-4,19
Інженери	2,23-4,6
Інженер з оснащення	2,12-4,49
Головний бухгалтер	5,90-8,27
Бухгалтер - касир	3,40-5,33
Бухгалтер	2,39-4,32
Виконроб	3,75-4,81
Старший виконроб	3,8-5,38
Водії	3,00-6,00
Машиністи автомобільних кранів	3,5-5,16
Машиніст АГП	3,28-5,41
Машиністи гусеничних кранів	3,75-5,41
Фактурщик	2,99-4,65
Формувальник	2,93-4,59
Вантажник	2,83-4,49
Оператор конвеєру	3,35-5,37
Розподільник робіт	1,30-3,38
Прибиральниця службових приміщень	1,37-3,45
Охорона	1,0-3,08
Прибиральниця	1,2-3,28
Зав. складом	1,0-3,08

Потім розробляється макет штатного розкладу з діапазоном "вилок" оплати праці для всіх штатних одиниць підприємства.

Всі працівники підприємства проходять атестаційну комісію й кожному привласнюється базовий кваліфікаційний коефіцієнт.

По всіх підрозділах підприємства роздаються опитні аркуші, з метою виявлення критеріїв дооцінки трудового внеску працівників. На підставі опитних аркушів для кожного підрозділу розробляється й затверджується система критеріїв, підвищувальний і понижувальний базовий коефіцієнт кваліфікаційного рівня працівників даного підрозділу.

Наприклад, для фахівців які зайняті чисто інженерною працею, система критеріїв наведена в таблиці 3.22.

Таблиця 3.22 - Система дооцінки трудового внеску фахівців

Основні показники, що підвищують базовий коефіцієнт	Основні показники, що знижують базовий коефіцієнт
Високий рівень виконання виробничого завдання	Неякісне виконання виробничих завдань
Терміновість виконання позапланових завдань	Порушення правил техніки безпеки
Творчий підхід до виконання завдань	Порушення трудової й виробничої дисципліни
Ініціативність, виявлена при виконанні робіт	Несвоєчасне виконання приписанні: контролюючих органів, наказів, розпоряджень

Критерії дооцінки трудового внеску робочих основних цехів представлені в таблиці 3.23.

Дооцінку трудового внеску працівника можуть проводити у відділах заводоуправління й цехах для цехових фахівців - начальник відділу.

Наступним етапом впровадження безтарифної оплати праці є видання наказу про впровадження безтарифної моделі оплати праці.

Таблиця 3.23 - Система критеріїв дооцінки трудового внеску робітників

Основні показники, що підвищують базовий коефіцієнт	Основні показники, що знижують базовий коефіцієнт
Виконання змінних й місячних завдань в заданому обсязі	Не виконання змінних й місячних завдань в заданому обсязі
Відсутність збоїв технологічного режиму	Порушення правил техніки безпеки
Виконання функції відсутнього працівника	Порушення трудової й виробничої дисципліни
Стаж роботи в даній посаді понад 5-ти років	Не дотримання технологічних режимів роботи установки

Як уже було показано дуже важливо донести до кожного робітника основи нової організації праці. Для цього необхідно провести класи економічного навчання.

Останнім етапом впровадження безтарифної оплати праці є аналіз ефективності організації оплати праці по безтарифній моделі. На підставі проведеного аналізу розробляються додаткові заходи щодо вдосконалювання безтарифної організації оплати праці з обліком перших результатів її використання на практиці й вивчення думки працівників підприємства про ефективність даної моделі.

Впровадження безтарифної системи оплати праці повино підвищити продуктивність праці (виробіток) на підприємстві.

Для заводу "Фагот" значення виробітку на одного працюючого у 2010 році склало 175,2 тис.грн.

На підставі досвіду підприємств, які впроваджували безтарифну модель стимулювання працівників ми знаємо, що виробіток на одного працюючого збільшується на 7%. Припустимо, що на заводі "Фагот" величина виробітку теж збільшиться, значить в майбутньому значення виробітку буде складати 187,5 тис.грн. на одного працюючого.

Розрахуємо приріст обсягу виробництва (ВП), ураховуючи збільшення виробітку і незмінну чисельність працівників:

ВП п= (Впл - Вф,) * Ч , (3.44)

де Вф, Впл - відповідно фактичний і плановий виробіток, грн.

ВП=(187,5 - 175,2)] * 54 = 664,2 тис.грн.

Визначемо додатковий прибуток (Пд), який підприємство отримає від збільшення виробництва:

Пд = ВП *(1- СПф/РПф), (3.45)

де РПф, СПф - відповідно фактичні реалізація послуг та їх собівартість, тис.грн.

Пд = 664,2 * (1 - 8152 / 9392) = 87,7 тис.грн., (3.46)

Тобто за рахунок впровадження безтарифної системи підприємство збільшить продуктивність праці, за рахунок чого отримає додатковий прибуток в сумі 87,7 тис.грн.

Вищенаведені розрахунки дають підставу вважати запропоновані методи економічно доцільними до впровадження.

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці й навколишнього середовища

Охорона праці - це система законодавчих актів,соціально-економічних, технічних, гігієнічних, лікувально-профілактичних, організаційних заходів, що забезпечують безпеку для життя й здоров'я працівників підприємства.

Відповідно до Конституції України [19] та закону України "Про охорону праці"[20] на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються здорові та безпечні умови праці.

Чинність Закону поширюється на всі підприємства в Україні, незалежно від форм власності і видів діяльності; на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Згідно статті 15 Закону України "Про охорону праці" відповідальність за створення безпечних умов праці на підприємстві покладена на роботодавця [20]. У даній роботі розглядається організація й охорона праці у відділі бухгалтерії АТВТ "УМР Донбасводбуд" Відділ бухгалтерії з обліку заробітної плати має розмір 2м*3м*2,5м, площею 6м2, об'ємом 15 м3. Обслуговування приладів розраховано на 1 робоче місце оператора ЕОМ [21].

Таким чином, відділ бухгалтерії відповідає санітарним нормам проектування промислових підприємств.

Управління охороною праці на підприємстві - це підготовка, прийняття і реалізація рішень по збереженню здоров'я та життя професіонала в процесі його виробничої діяльності. Об'єктом управління охороною праці є діяльність підрозділів підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках і на підприємстві в цілому.

4.2 Перелік шкідливих і небезпечних виробничих факторів

Відповідно до класифікації небезпечних і шкідливих виробничих факторів за ГОСТ 12.0.003-74 у таблиці 4.1 наведено перелік цих факторів, впливові яких можуть піддаватися працівники підприємства.

Таблиця 4.1-Небезпечні і шкідливі фактори у виробничому приміщенні

Найменування небезпечних факторів	Джерело утворення фактора	Характер впливу на людину	Нормована величина
I. Фізичні
1.Підвищена електрична напруга, 220В	Електрична мережа й електроапаратура	Поразка електричним струмом	I = 0.6 мА
3.Недолік штучного освітлення	Неправильне планування штучної системи освітлення	Стомлення зорового аналізатора	Emin = 300лк
4.Електромагнітне поле 50 Гц	Комутація у вимірювальній мережі електроапаратури	Стомлюваність, головний біль, запаморочення, сонливість	Напруженість електричного поля, E < 5 кВ/м, Напруженість магнітного поля H< 8 кА/м
5. Шум	Освітлювальні і вентиляційні системи, принтер	Загальне стомлення	L(A) < 50 дБА
6.Рентгенівське випромінювання	Комп'ютер	Порушення обміну речовин	На відстані 5 см. від екрана рівень випромінювання < 100 мкР/ година
7.Ультразвукове випромінювання	Комп'ютер	Порушення обміну речовин	Щільність потоку ультрафіолетово го випроміню-вання 10 Ут/кв.м
II. Хімічні
8.Виробничий загальний пил	Статична електрика, накопичена на діелектричних поверхнях	Роздратування слизуватої оболонки носоглотки	ПДК 4 мг/кв.м
III. Нервово - психологічні перевантаження
9.Розумове навантаження	Відповідальність, складність виробничого завдання		Зниження реакції на звук і світло на 40 - 50%.
10.Перевантажен-ня зорового аналізатора	Комп"ютер	Стомлення зорового аналізатора,погіршення зору

4.3 Промислова санітарія

Розділ розроблений відповідно до робочого місця бухгалтера.

На працівників відділу кадрів впливають такі шкідливі і небезпечні фактори виробничого середовища як електромагнітні випромінення, електростатичне поле ПЕОМ, виробничий шум, рентгенівське випромінення, наявність у повітрі приміщень пилу, озону, оксидів озону і аероіонізації.

4.3.1 Метеорологічні умови

Підприємство має у розпорядженні приміщення, що використовується під офіс, де був зроблений ремонт і часткова реконструкція, після цього приміщення було обстежено представниками пожежної охорони й СЕС м. Донецька на відповідність нормативним актам.

Мікрокліматичні умови відповідають припустимим нормам і стандартам для офісних приміщень згідно ГОСТ 12.1. 005-88 ССБТ [22]. Відхилень від норм у ході обстеження виявлено не було.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія робіт	Пора року	Температура, °С	Відносна вологість, %	Рухливість повітря, м/с
Легка 1б	Холодна	22-24	40-60 40-60	0,1 0,1
	Тепла	23-25

4.3.2 Система опалення та вентиляції

Для забезпечення відповідним нормам мікроклімату в приміщеннях використовуються різні засоби залежно від пори року згідно СНиП 2.04. 05-92:

1) узимку приміщення опалюються за допомогою центральної опалювальної системи. Забезпечення всіх вимог по установці й експлуатації опалювальної системи за договором покладено на вищевказане підприємство. Використання системи опалення приводить до зниження вологості повітря;

2) улітку замість опалювальних систем використовуються системи охолодження й примусової вентиляції. Найбільш ефективними показують себе так звані "спліт-системи". У загальному випадку їхнє використання приводить до підвищення вологості повітря в приміщеннях.

Поза залежністю від сезонності використовується природна система постійної витяжної вентиляції в приміщеннях, призначена для санітарно-гігієнічних цілей.

4.3.3 Виробниче освітлення

Для нормального функціонування зорового аналізатора необхідно забезпечити нормальне освітлення. Правильну світлопередачу створюють природне освітлення та штучні джерела світла із спектральною характеристикою, близької до природного освітлення, котре нормується санітарними нормами й правилами СНиП 11-4-79 [24].

Проведемо перевірочний розрахунок площі світлових прорізів у приміщенні природним світлом.

Необхідну сумарну площу вікон Sо, що забезпечує нормовані значення коефіцієнта природної освітленості, залежно від площі підлоги приміщення приблизно визначають за формулою:

,(4.1)

деок - світлова характеристика вікон, що враховує відношення довжини приміщення до його глибини й висоту від рівня робочої поверхні до верху вікна, ок=9,5;

Кз - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в процесі експлуатації застелення, Кз=1,2;

- площа підлоги приміщення, ;

Kзд - коефіцієнт, який враховує затемнення вікон будівлями, що розташовані навпроти, Kзд=1;

- загальний коефіцієнт світлопропускання, визначається за формулою:

,(4.2)

де- коефіцієнт, що враховує втрати світла у світлопропускаючому матеріалі, =0,8;

- коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконних рамах, =0,65;

- коефіцієнт, що враховує втрати світла у тримальних конструкціях,=0,8;

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях,

=1;



r1 - коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при боковому освітленні завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення і підстилкового шару, який прилягає до будівлі, r1=2,4;

eн - нормоване значення КПО у відсотках з урахуванням характеру зорової роботи, виду освітлення й світлового клімату в районі розташування будинку.

,(4.3)

де еІІІ - значення КПО з урахуванням характеру зорової роботи й виду освітлення (для будинків, розташованих у Ш поясі світлового клімату),

%; еІІІ=2%;

m - коефіцієнт світлового клімату, m=0,9 (IV світловий пояс);

с- коефіцієнт сонячності клімату, с=0,95 (азимут 315-45°)

Числові значення перерахованих вище коефіцієнтів наведено у СНиП П-4-79.

Фактичне значення сумарної площі вікон Sф=3 м2 більше So=1,17м2, тому у світлий час доби природне освітлення не потрібно доповнювати штучним.

4.3.4 Виробничий шум

Відповідно до ГОСТ 12.1. 003-83*ССБТ [25] припустимий рівень звуку в адміністративних приміщеннях не повинен перевищувати 65 дБА.

Назаводі "Фагот" фактичні рівні шуму не перевищують нормативних значень. В офісі основним джерелом шуму є проїжджа частина вулиці, на яку виходить вікно офісу. Найбільша інтенсивність руху автотранспорту доводиться на денний час. Для зниження шуму усередині приміщень були використані шумопоглинальні панелі, а також шумо- і теплоізоляційні вікна. Крім того, застосування систем охолодження в літній період рятує від необхідності відкривати вікна для провітрювання, що також знижує рівень шуму в приміщенні.

4.3.5 Випромінення від екрану ПЕОМ

Установлений в офісі ПЕОМ має у своєму складі 1 кольоровий відео монітор Samsung 77E, який виконано відповідно до міжнародних стандартів радіаційного захисту TCO'99. Основним джерелом електромагнітного випромінювання, в приміщенні є електронно-променева трубка (ЕПТ) монітора. Згідно ДНАОП 0.00-0.31-99 [26] потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання трубки в будь-якому місці перед екраном на відстані 5 см від його поверхні не повинна перевищувати 100 мкР/г. Захист користувачів ЕВМ від ЕМВ та рентгенівського випромінювання забеспечюється за допомоги екранів зі спеціального затемненого скла.

Згідно з ГОСТ 12.1.045-84 [27] дозволений рівень напруги електростатичних полів повинен бути не більше 20 кВ. В приміщеннях для попередження виникнення статичної електрики та захисту від неї повинні бути нейтралізатори та зволожувачі повітря, підлога повинна мати антистатичне покриття, а також необхідно робити заземлення екранів дисплею.

ЕМІ та статична електрика призводить до іонізації повітря, в результаті якої відбувається утворення позитивних іонів, котрі вважаються несприятливими для здоров'я людини (іони потрапляють разом с повітрям в дихальні шляхи та викликають затруднення). Згідно з [26] норма вмісту легких аеронів обох знаків повинна складати від 1500 до 5000 в 1см3 повітря. Засобами за зниженням кількості іонів в повітрі є зволоження повітря та провітрення приміщення.

Згідно з дійсними рекомендаціями час безперервної роботи з екраном не повинна перевищувати 4 години, тривалість перерви для відпочинку повинна складати від 5 до 15 хвилини.

Сумарний час роботи - до 50% протягом зміни. Перерви повинні бути 10-15 хвилин кожну хвилину роботи.

Тривалість перерви призводять до порушення робочої установки, розладу динамічного стереотипу. Загальна перерва через 4 години. додаткова перерва через 3 години та за 2 години до скінчення роботи.

4.4 Електробезпека

Основну небезпеку, для працюючих у відділі, надає підвищена напруга електричної мережі та електроприлади, в тому числі - ПЕОМ.

ПЕОМ є однофазовим користувачем електроенергії, яка живиться від поперемінної напруги 220 В та частотою 50 Гц, від мережі із заземленою нейтраллю. За способом захисту людини від ураження електричним струмом ЕВМ повинно відповідати першому класу захисту згідно ГОСТ 12.2.007.0-75[28].Захист від випадкового доторкання к струмоведучими частинами, котрі забезпечують конструктивні, схемно-конструктивні та експлуатаційні заходи захисту.

За ступеню ураження електричним струмом приміщення відноситься до приміщень без підвищеною небезпеки, згідно з ПУЕ [29].

ПЕОМ відноситься до електропристріїв закритого типу виконання (струмоведучі частини знаходяться в кожухах) з дійсною напругою до 1000 В. Згідно ГОСТ 14255-69 [30] ступінь захисту персоналу від доторкання з струмоведучими частинами всередині захисного корпусу та від потрапляння води всередину корпусу відповідає ІР-44.

Схемно-конструктивні засоби електробезпеки забезпечують безпеку доторкання людини до металевих не струмоведучих частин електричних апаратів при випадковому пробої ізоляції та виникнення електричного потенціалу на них. У якості схемно-конструктивного засобу безпеки використовується занулення - навмисне з'єднання частин ПК, які в нормальних умовах не знаходяться під напругою, з нульовим робочим проводом.

Експлуатаційними заходами електробезпеки є дотримання правил техніки безпеки при роботі з високою напругою та наступних засобів обережності:

не підключати та не відкривати розєми кабелів при включеній напруги мережі;

технічне обладнання та ремонтні роботи проводити тільки при вимкненому живленні мережі.

Працівник, який поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний та первісний інструктаж з техніки безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем з додержання заходів техніки безпеки при роботі з ПЕОМ.

4.5 Пожежна безпека

Приміщення площею 6 м2, в якому виконувалась робота, розташоване на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі.

За категорією вибухо- та пожежної безпеки згідно ОНТП-86 [31] дане приміщення відноситься до категорії В - пожеженебезпечне із-за твердих згоряємих матеріалів (робочі столи, бумага, ізоляція та ін.). Виходячи з категорії пожежної небезпеки та поверховності будівлі, ступінь вогнестійкості будівлі ІІ згідно ДБН В 1.1-2002[32] та СНиП 2.09.02-85 [33].

Можливими наслідками пожеж в приміщенні є несправність електропроводки та електроприладів, коротке замикання в мережі, зберігання легкозапальних матеріалів (бумаги), блискавка та ін. В якості профілактичних засобів по запобіганню наслідків пожеж використовується постійний контроль за станом електричної проводки та з єднальних проводів, зберігання бумаги в сейфах та незгоряемих шафах.

Згідно ГОСТ 12.1.004-91[34] пожежна небезпека здійснюється системами попередження пожежі, пожежного захисту та організаційно-технічними заходи(таблиця 4.4).

В системі попередження пожежі передбачені наступні заходи:

контроль та профілактика ізоляції;

наявність плавких запобіжників в приладах;

захист від блискавки будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-ІІа, враховуючи кількість грозових годин за рік -20 годин, встановлюється ІІІ категорія захисту від блискавки [35];

вибір ступеня захисту оболонок комп'ютеру згідно з класом пожежонебезпечної зони приміщення П-ІІ [32] не нижче ІР-44 для електропристріїв та ІР-23 для світильників.

Системою пожежного захисту передбачені наступні заходи:

система автоматичної пожежної сигналізації оснащена димовими сигналізаторами;

приміщення оснащено вуглець кислотними вогнегасниками - ВВК-2;

для успішної евакуації персоналу двері приміщення мають наступні розміри:

-ширина не менш 1,5м;

-висота не менш 2,0м;

- ширина коридору 1,8м.

Робоче приміщення повинно мати два виходи. Відстань від найбільш віддаленого робочого місця не повинно перевищувати 100м.

Таблиця 4.4 - Перелік первісних засобів пожежегасіння, обов'язкових у відділі кадрів

Площа, м2	Первісні засоби пожежегасіння	Кількість, шт.	Вогнегасний ефект
6	Вуглекислотні вогнегасники ВВК-2	1	Розбавлення повітря вуглекислим газом та зниження в ньому складу кисню до концентрації, при котрій припиняється горіння. Вогнегасний ефект вказаним газом обумовлюється втратами тепла та зниження теплового ефекту реакції припинення доступу кисню до палаючих елементів

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій та плакатів, засобів наочної агітації. Обов'язковим є наявність плану евакуації.

4.6 Охорона навколишнього середовища

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" був прийнятий 25 червня 1991 року.

Обсяг і якість споживаної в технологічному процесі води та склад стічних вод, що відводяться у відкриті водойми, залежить від технології виробництва, виду продукції, що випускається, рівня технічного оснащення підприємства. Очищення стічних вод від механічних домішок здійснюється методами: проціджування, відстоювання, фільтрування, від оліємістких домішок - відставанням, флотацією, фільтруванням, обробкою спеціальними реагентами.

Очищення стічних вод ведеться у дві стадії: стічні води очищають у локальних очисних спорудженнях від домішок, найбільш характерних для даного типу технологічного процесу, і далі здійснюється доочищення загального стоку підприємства.

Промислові відходи діляться на тверді й рідкі. Основними напрямками ліквідації й переробки твердих відходів є вивіз і поховання на полігонах, спалювання, складування і зберігання на території промислового підприємства до нової технологічної переробки. Завод "Фагот" ліквідація побутових відходів здійснюється комунальними службами шляхом вивезення їх на договірній основі.

економічний фінансовий трудовий оплата

5. Цивільна оборона

Цивільна оборона України - це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Враховуючи необхідність проведення державних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій, у лютому 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про цивільну оборону України", а в березні 1999р. Постановою Верховної Ради України до цього Закону внесено доповнення. Згідно із Законом кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та має право на надання гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організації незалежно від форм власності й підпорядкування. Як гарант цього права держава створила систему цивільної оборони.

Проблема застосування зброї масового ураження в воєнний час або звичайних засобів ураження та ліквідації їх наслідків для України є однією з найактуальніших.

В даному розділі розглянута тема "Ліквідація наслідків ядерного вибуху у надзвичайних ситуаціях воєнного часу".

Надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих ядучих речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Територія, на якій під впливом вражаючих факторів ядерного вибуху виникли руйнування будівель і споруд, пожежі, радіоактивне забруднення місцевості й ураження людей і тварин, називається осередком ядерного ураження.

Осередок ядерного ураження характеризується: кількістю уражених; розмірами площі ураження; зонами зараження з різними рівнями радіації; зонами пожеж, затоплень, руйнувань і пошкоджень будівель та споруд; частковим руйнуванням, пошкодженням або завалом захисних споруд.

Поразка людей та тварин із осередку може бути від ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації і радіоактивного забруднення, а також від дії вторинних факторів ураження [36].

Ударна хвиля - це область різкого стискування середовища, яке у вигляді сферичного шару розповсюджується в усі сторони від місця вибуху з швидкістю, яка перевищує швидкість звуку. Хвиля утворюється за рахунок величезної енергії, яка виділяється у зоні реакції, де виключно висока температура, а тиск досягає мільярдів атмосфер.

Ударна хвиля може нанести незахищеним людям і тваринам значні травми, контузії або навіть може призвести до їх загибелі. Безпосередня поразка ударною хвилею виникає внаслідок дії надлишкового тиску та швидкісного напору повітря. Непряму поразку люди і тварини можуть отримати внаслідок ударів уламками зруйнованих будівель або уламків скла, каміння та інших предметів що летять із великою швидкістю.

Світлове випромінювання - сукупність видимого світла та близьких до нього по спектру ультрафіолетових та інфрачервоних променів. Джерело світлового випромінювання - область вибуху, що світиться і яка складається з нагрітих до високої температури речовин ядерного боєприпасу, повітря та ґрунту. Температура цієї області протягом певного часу порівняно з температурою сонця (8000 - 10000 оС).

Світлове випромінювання при безпосередній дії викликає опіки відкритих частин тіла, тимчасове осліплення та опіки сітківки очей. Можливі вторинні опіки, які виникають від полум'я палаючих будівель, споруд рослинності, палаючої або тліючої одежі. Незалежно від причин виникнення, опіки розділяють за важкістю травмування організму.

Проникаюча радіація - це один з вражаючих факторів ядерної зброї, який являє собою гама-випромінювання та потік нейтронів, що випромінюються в навколишнє середовище з зони ядерного вибуху. Крім гама-випромінювання і потоку нейтронів випромінюються ще альфа- та бета-частки, але оскільки вони мають невелику довжину вільного пробігу, їх дію на людей та інші предмети не враховують. Час дії проникаючої радіації не перевищує 10-5 сек. із моменту вибуху.

При дії проникаючої радіації у людей та тварин може виникати променева хвороба. Ступінь ураження залежить від експозиційної дози випромінювання, часу, за який ця доза отримана, площі опромінення тіла, загального стану організму.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) - це магнітні поля, які виникають при взаємодії альфа-випромінювання з атомами і молекулами навколишнього середовища та передають останнім імпульси енергії.

Електромагнітний імпульс безпосередньо на людину не діє. Приймачами ЕМІ є тіла які проводять електричний струм: повітряні та підземні лінії зв'язку, електромережі, трубопроводи та інші металеві конструкції.

Радіоактивне зараження - це забруднення території продуктами ядерного вибуху. Воно виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин (РВ) з хмари ядерного вибуху. Основне джерело радіоактивності при ядерних вибухах: продукти ділення речовин, які складають ядерне пальне (200 радіоактивних ізотопів, 36 хімічних елементів): наведена активність, яка виникає при дії проникаючої радіації на деякі хімічні елементи у складі ґрунту (натрій, кремній та інші); деяка частина ядерного пального що не бере участі в реакції ділення.

Вражаючою дією на людей, тварин і рослин продуктів ядерного вибуху на сліді радіоактивної хмари є: випромінювання, яке викликає загальне зовнішнє опромінення; частини, які викликають при зовнішній дії ураження шкіри, а потрапляючи в середину організму - ураження внутрішніх органів; частини, які викликають небезпеку, потрапляючи всередину організму.

При ядерному вибуху радіонукліди піднімаються в атмосферу і переносяться у вигляді аерозолів на значну відстань. Потім вони випадають разом з пилом і дощем на місцевість, утворюючи обширні зони радіоактивного забруднення, які є небезпечними для людей і навколишнього середовища. Ступінь радіаційної небезпеки для населення визначається кількістю і складом радіонуклідів, викинутих у зовнішнє середовище, відстанню від місця аварії до населеного пункту, метеоумов і пори року в час аварії.

Забезпечення дій формувань при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) включає: розвідку, радіаційний захист, матеріальне, технічне та медичне забезпечення.

Розвідка - основний вид забезпечення дій формувань. Вона організовується та ведеться з метою своєчасного добування даних про обстановку для прийняття рішення і успішного проведення РІНР в осередках ураження.

Якщо стався вибух на радіаційному об'єкті, з викидом радіоактивних отруйних речовин, значними руйнуваннями або після застосування противником зброї масового знищення, розвідка визначає: характер руйнувань; вид зараження;

рівень радіації, тип і концентрацію отруйних речовин, а також види бактеріологічних засобів; стан доріг (маршрутів) та дорожніх споруд; район, місце, час та вид застосованої зброїв разі нападу противника.

Крім цього розвідка визначає: обхідні шляхи зон зараження та перепон;

місця знаходження найбільшого числа уражених; розшукує заваленні захисні споруди і визначає стан людей, що в них знаходяться; встановлює місця пошкоджень на комунально-енергетичних мережах; веде безперервне спостереження за зміною обстановки в місцях (районах) дій сил ЦО.

Розвідка ведеться за маршрутом руху сил. Встановлюється наявність та ступінь зараження маршруту, визначається характер руйнування дороги, мостів і інших споруд. Встановлюються місця і характер пожеж, напрямок їх розповсюдження. При виявленні зараження зону позначають спеціальними знаками.

В осередку ураження розвідка визначає рівні радіації, наявність отруйних речовин, місця, де роботи виконуються тільки в захисному одязі. Відшукують захисні споруди, визначають стан людей, що в них знаходяться і можливі способи надання їм допомоги. Виявляють характер і ступень руйнувань будинків та споруд, завалів вулиць і умови використання інженерної техніки. Здійснюють постійний контроль за зміною радіаційної обстановки.

Забезпечення радіаційного захисту організовується та проводиться з метою не допустити ураження формувань і забезпечити виконання поставлених завдань. Основними заходами радіаційного захисту є: організація розвідки; чіткі дії за сигналами оповіщення; максимальне використання захисних властивостей місцевості, інженерне обладнання району розташування формувань; здійснення постійного контролю за зараженістю повітря та місцевості; забезпечення безпеки формувань при діях в зонах завалів, руйнувань, пожеж, зараження, затоплення; ведення профілактичних заходів (застосування радіопроекторів, антидотів); забезпечення засобами індивідуального захис...