Управління заборгованістю на прикладі СТОВ "Писарівка"

Отже, впровадження в практику діяльності СТОВ «Писарівка» вищевказаних пропозицій сприятиме підвищенню його платоспроможності, покращенню фінансових результатів та підвищення фінансової стійкості.

4.2 Факторинг як метод рефінансування дебіторської заборгованості підприємства

Одним із найважливіших етапів у політиці управління дебіторською заборгованістю є її реструктуризація. Реструктуризація виникає у разі зниження рівня абсолютної платоспроможності, виникнення постійної потреби у залученні додаткових позикових коштів для розрахунків за платежами.

Реструктуризація дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги (товарної дебіторської заборгованості) - це складова процесу реструктуризації активів, а також розглядається як сукупність заходів, спрямованих на підвищення рівня її ліквідності та прибутковості. Достатній рівень ліквідності даного виду дебіторської заборгованості характеризується можливістю своєчасної (відповідно до термінів кредитної угоди) або дострокової трансформації у грошову форму без значних фінансових втрат. Підвищення рівня прибутковості товарної дебіторської заборгованості пов'язане із забезпеченням зростання доходів (збільшення обсягів реалізації, підвищення ціни реалізації, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки) та зменшенням відносних витрат з її обслуговування.

Можемо стверджувати, що процес реструктуризації значно відрізняється від політики управління дебіторською заборгованістю. Після завершення процесу реструктуризації досягаються такі цілі: підвищення рівня надійності товарної дебіторської заборгованості; підвищення рівня абсолютної платоспроможності; термінове залучення коштів для інвестиційних потреб.

Процес реструктуризації проходить поетапно. Розробимо алгоритм даного процесу для СТОВ «Писарівка» (рис. 4.2).

Рис. 4.2 Алгоритм реструктуризації товарної дебіторської заборгованості СТОВ «Писарівка»

Перший етап реструктуризації: власники чи вище керівництво (засновники) підприємства повинні усвідомити та оцінити наявні або можливі проблеми, зрозуміти необхідність їх розв'язання та виявити бажання зробити це за допомогою реструктуризації активів, в тому числі товарної дебіторської заборгованості.

Наступний етап пов'язаний із призначенням відповідальної особи чи керівника групи спеціалістів. Відповідальна особа повинна мати доступ до фінансової роботи на підприємстві.

На третьому етапі проводиться поглиблене дослідження товарної дебіторської заборгованості, тобто, оцінка рівня та складу заборгованості, а також оцінка ефективності інвестованих у неї фінансових ресурсів. Методика аналізу обґрунтована І. О. Бланком [15]та Л. О. Лігоненко [36].

Четвертий етап - це розробка заходів щодо підвищення ліквідності товарної дебіторської заборгованості. Проводиться оцінка застосування методів рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг, форфейтинг та облік векселів.

Аналіз ефективності управління заборгованістю на СТОВ «Писарівка» у 2 розділі дипломної роботи показав, що дебіторський заборгованості у оборотних активів Товариства знаходиться у межах 18,7% у 2010 році та 12,73% у 2012році (табл..2.2).

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості можна віднести: спонтанне фінансування, факторинг, облік векселів або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг [19].

Факторинг - це продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку. На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками [20, с. 65-70]. Цей інструмент на сьогодні ще не набув широкого застосування. Тому, основними методами впливу на дебіторів є переговори з боржниками, припинення відвантаження продукції, зміна процесу оплати наданих послуг чи товарів, застосування штрафних санкцій (нарахування пені) чи вирішенні наявних проблем через судові органи.

Факторинг спрямований на розв'язання таких важливих для постачальників проблем[33, с. 36]:

- недостатність обігових коштів;

- прискорення обіговості коштів;

- нарощування обсягів продажу;

- перетворення дебіторської заборгованості в гроші;

- одержання додаткового фінансування;

- ліквідація касового розриву.

Розглянемо взаємодію між суб'єктами факторингу на рис. 4.3.

Рис. 4.3 Схема роботи факторингу

Позитивні сторони факторингу як інструмента фінансового менеджменту для підприємств полягає у такому:

- факторинг ефективно допомагає розширенню експортних операцій;

- підприємство може залучати нових покупців і запропонувати їм пільгові умови купівлі;

- є можливість закупити товари у своїх постачальників за нижчими цінами через відмову відстрочення платежу з їх боку;

- перетворити продаж з відстроченням платежу в продаж з негайною оплатою;

- факторинг є важливою передумовою забезпечення фінансової стабільності підприємства;

- факторинг істотно підсилює взаємну відповідальність сторін - клієнта та фінансового агента;

- факторинг сприяє ліквідації касових розривів;

- він є важливим елементом у системі страхування бізнесу.

Основними функціями факторингу є:

- здійснення контролю над виданим комерційним кредитом, включаючи одержання виторгу з боржника;

- захист інтересів постачальника шляхом фінансування його поточної діяльності;

- ведення відповідних бухгалтерських операцій;

- захист від кредитних ризиків.

Незважаючи на велику кількість переваг, факторинг не є універсальним виходом при кредитуванні товарних угод,через те, що головний недолік факторингу полягає у тому, що його використання обходиться підприємству дорожче, ніж залучення кредиту[43, с. 27-33].

Вартість факторингового обслуговування висока через комплексний характер послуг фактора й підвищених ризиків у випадку безобігового факторингу. Вона складається з:

- відсотка за користування кредитом (вище ринкової ставки за кредитами відповідної терміновості на два-три відсоткових пункти);

- плата за обслуговування: стягується як відсоток від суми рахунку-фактури зазвичай у межах 0,5 - 3 % від суми перевідступлених рахунків;

- при безобіговому факторингу - спеціальні надбавки за ризик у розмірі 0,2 - 0,5 % від суми кредитування.

Форфейтинг полягає у трансформації комерційного кредиту в банківський кредит. У цьому випадку продаж боргу, оформленого обіговими документами (перевідним векселем або перевідним акредитивом), здійснюється на умовах відмови (або форфейтингу) банку від регресу вимог на кредитора (продавця продукції) у разі, якщо боржник (покупець) виявився неплатоспроможним [20, с.65-70]. Але для того, щоб зменшити ризик можливих втрат при неповерненні частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт). Величина цього дисконту і виступає ціною рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфейтингу.

За час існування факторингу в Україні було виділено ряд переваг та можливостей, які він надає поряд з іншими інструментами рефінансування:

? гарантована відсутність іммобілізації оборотних коштів у дебіторську заборгованість;

? відсутність застави;

? прискорення оборотності коштів;

? розширення клієнтської бази та встановлення стабільних відносин з покупцями, які матимуть можливість закупати товар з відстрочкою оплати;

? можливість здійснювати оптові закупки за більш вигідними цінами та підтримувати розширений асортимент продукції;

? поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

? зміцнення ринкової позиції;

Ефективність факторингової операції для СТОВ «Писарівка» можна визначити шляхом порівняння фактичного рівня витрат за факторинговою операцією із середнім розміром відсоткової ставки короткострокового банківського кредиту [19, с. 343-344]. У нашому випадку розмір дебіторської заборгованості, інкасацію якої можна здійснювати за допомогою факторингових операцій становить у 2012 році 3736 тис. грн. Припустимо, що підприємство продає банку право на її стягнення на таких умовах:

- комісійна плата за здійснення факторингової операції стягується банком у розмірі 2% від суми заборгованості;

- банк надає підприємству кредит у формі попередньої оплати його боргових вимог у розмірі 80% від суми заборгованості (3736*0,8=2988,8 тис.грн);

- процентна ставка за кредит, що надається банком, складає 18% річних;

- середній рівень процентної ставки на ринку грошей складає 23,5% (за даними Національного банку України).

Виходячи з цих даних в першу чергу визначимо додаткові витрати підприємства на здійснення факторингової операції. До їх складу входять:

а) комісійна плата = 3736 * 0,02= 74,72 тис.грн;

б) плата за користування кредитом = 3736*0,8*0,18=537,98 тис.грн..

У такому випадку загальна сума витрат на здійснення факторингової операції становитиме 612,7 тис. грн (74,72+537,98). Враховуючи розраховану суму додаткових витрат визначимо їх рівень відносно додатково отриманих грошових активів. Він складає:

612,7/(3736*0,8)*100= 20,5%

Зіставляючи отриманий показник з середнім рівнем процентної ставки на ринку грошей ми бачимо, що здійснення факторингової операції для СТОВ «Писарівка» з середньорічною ставкою 20,5% є вигіднішим, ніж отримання фінансового кредиту на період оплати боргу споживачами послуг під 23,5%. Вигода становить 3%

На нашу думку, зазначені вище методи рефінансування сприяють більш ефективному управлінню дебіторської заборгованості, оскільки підприємство має можливість повернути кошти в строк та в більшому об'ємі.

Висновки до розділу 4

Розглянуто принципи формування політики ефективного управління дебіторською заборгованістю підприємства, яка представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства і включає такі елементи:

- аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді;

- формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців;

- формування параметрів, згідно з обраним типом кредитної політики;

- формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту;

- формування процедури інкасації дебіторської заборгованості;

- забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

- побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

У ході проведеного дослідження було розглянуто сутність методу АВС - аналізу при управлінні дебіторською заборгованістю і рекомендовано його застосування на СТОВ «Писарівка». Це дає змогу об'єднати боржників за цільовими групами та дозволяє застосовувати однакові методи стягнення дебіторської заборгованості і, відповідно, підвищити ефективність роботи, яка виявиться у скороченні величини дебіторської заборгованості та підвищенні величини грошових коштів підприємства.

Для СТОВ «Писарівка» запропоновано алгоритм проведення реструктуризації дебіторської заборгованості, так як воно майже в 4 разі більше ніж кредиторська.

Найбільш прогресивними формами оптимізації дебіторської заборгованості на сучасному етапі управління заборгованістю є факторинг та форфейтинг.

Визначено ефективність факторингової операції для СТОВ «Писарівка» шляхом порівняння фактичного рівня витрат за факторинговою операцією із середнім розміром відсоткової ставки короткострокового банківського кредиту. Вигода становить 3%.

Ці методи рефінансування сприяють більш ефективному управлінню дебіторської заборгованості для Товариства, оскільки підприємство має можливість повернути кошти в строк та в більшому об'ємі.

РОЗДІЛ 5. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОГО СТАНУ ОХОРОНИ ПРАЦІ В СТОВ «ПИСАРІВКА»

5.1 Нормативно-правове забезпечення охорони праці у сільськогосподарському підприємстві

У країнах світу, залежно від економічного розвитку та політичного стану, існують закони на нормативні документи, які повністю або частково, захищають людину від небезпечних та шкідливих умов праці, забезпечують охорону її здоров'я.

Охорона праці - це діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Закон України «Про охорону праці» [4] визначає основні напрямки по реалізації конституційного права на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулюють при участі відповідних державних органів відносини між власником підприємства, чи установи організації, чи органом і роботодавцем з питань зовнішнього середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Загальний нагляд за додержанням норм охорони праці покладено на прокуратуру, спеціальний - на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також державні й відомчі спеціалізовані інспекції.

Регулювання охорони праці в Україні здійснюється: Конституцією України; Законом України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року № 229 - IV [4]; Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань» від 08.07.2010 р. № 2-3 [5]; Кодексом законів про працю; нормативними актами міністерств, відомств та локальними нормативними актами.

Система охорони праці (СОП) є складовою частиною управління підприємством. Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, лікувально-профілактичних та санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини у процесі праці. У СОП є об'єкти а органи управління, які виконують покладені на них функції[4].

Об'єкт управління - це діяльність служб та підрозділів підприємства щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях, на підприємстві в цілому.

Органи управління: роботодавець - на підприємстві в цілому; у відділах - керівники відповідних підрозділів.

Правовий інститут охорони праці в сільському господарстві має комплексний характер, для нього є характерним поєднання загальних норм трудового законодавства щодо встановлення мінімальних гарантій у сфері охорони праці для всіх працюючих та спеціальних правових норм аграрного законодавства, які дозволяють враховувати галузеву специфіку охорони праці осіб, зайнятих у сільському господарстві. Внаслідок цього для вищевказаного правового інституту спостерігається певне поєднання основних засад охорони праці в цілому та спеціальних принципів охорони праці в сільському господарстві.

На сьогодні законодавець закріпив принципи державної політики в галузі охорони праці в ст. 4 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. Принципи, на яких базується державна політика в аграрному секторі економіки в питаннях охорони праці і профілактики виробничого травматизму вміщені до п. 4 Наказу Міністерства аграрної політики України «Про Концепцію з організації охорони праці в аграрному секторі економіки в нових умовах господарювання» від 15 вересня 2000 р. № 182. Виходячи з того, що охорона праці в сільському господарстві є складовою частиною охорони праці вцілому, можна було б очікувати, що останній з наведених нормативних актів мав би закріпити специфічні принципи охорони праці саме в сільському господарстві на базі визначених в Законі України «Про охорону праці» загальних засад здійснення охорони праці в державі. Проте насправді спостерігається дещо інша ситуація. Порівнюючи принципи, наведені в «Концепції з організації охорони праці в аграрному секторі економіки в нових умовах господарювання», з принципами охорони праці, закріпленими в Законі України «Про охорону праці», спостерігаємо дублювання переважної більшості загальних засад здійснення охорони праці в переліку принципів охорони праці в аграрному секторі. Так, тотожними в обох нормативних актах є такі принципи: комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі міжнародних стандартів, національних, державних та галузевих програм з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; використання економічних методів управління охороною праці; організації навчання керівників і працівників підприємств з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян у вирішенні проблем охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці; співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками при прийнятті рішень з охорони праці; міжнародного співробітництва в питаннях охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Крім наведених Закон України «Про охорону праці» в ст. 4 називає ще такі принципи: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану.

У «Концепції з організації охорони праці в аграрному секторі економіки в нових умовах господарювання» закріплено ще такі принципи державної політики у сфері охорони праці як: 1) удосконалення системи управління охороною праці в аграрному секторі економіки та 2) сприяння місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у створенні на добровільних засадах недержавних формувань з охорони праці для кваліфікованого професійного обслуговування підприємств, у складі яких відсутні посади відповідних спеціалістів з питань охорони праці; обстеження робочих місць на предмет відповідності їх вимогам безпеки і гігієни праці, надання рекомендацій щодо усунення недоліків з питань охороні праці, допомога у розробці поточних і перспективних планів поліпшення стану охорони праці; консультативного обслуговування власників та спеціалістів підприємств з питань охорони праці; організації своєчасного забезпечення підприємств законодавчими та нормативно-правовими актами з питань охорони праці; кваліфікованої допомоги в організації забезпечення засобами захисту працюючих; отримання дозволу від органів нагляду за охороною праці на початку роботи підприємства; вирішення спірних питань між працівниками та органами влади з питань охорони праці.

Тобто з восьми принципів державної політики в галузі охорони праці в аграрному секторі економіки шість автоматично перенесено з Закону України «Про охорону праці», а два останніх не в повній мірі відображають специфіку охорони праці в сільському господарстві. Вважаємо таку позицію законодавця недоцільною, оскільки перелічені в ст. 4 Закону України «Про охорону праці» принципи в будь-якому разі є і загальними принципами охорони праці в сільському господарстві, а тому окреме їх закріплення в такому статусі є зайвим. Якщо ж говорити про інституційні принципи охорони праці в сільському господарстві, то вони не є тотожними з принципами охорони праці взагалі і потребують уточнення і конкретизації.

5.2 Стан охорони праці в СТОВ «Писарівка»

Відділ охорони праці СТОВ «Писарівка» створено відповідно до Закону України «Про охорону праці» [4] з метою організації та виконання ряду правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійних захворювань та аварій в процесі праці.

На підприємстві створений спеціальний кабінет з охорони праці, який забезпечений нормативно-технічною документацією, інструкціями, стандартами, підручниками, методичними вказівками з охорони праці, наочними посібниками, демонстраційними матеріалами.

Про запровадження інструктажу роблять запис у спеціальному журналі реєстру інструктажів з питань охорони праці, а також у документі про прийом працівника на роботу. Інструктаж проводиться з одним або групою робітників у кабінеті охорони праці або в спеціально обладнаному приміщенні з використанням сучасних технічних засобів навчання, наочних посібників. Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктаж проводить безпосередньо керівник структурного підрозділу. Всі інструктажі реєструються в спеціальних журналах. Вони повинні бути пронумеровані і завірені печаткою. Керівник структурного підрозділу зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на робочому місці.

Усі працівники в СТОВ «Писарівка» згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до пункту 1.4 Типового положення «Про службу охорони праці» [4], СОП створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві працює в середньому 260 осіб, отже, штат служби охорони праці складає один чоловік з інженерно-технічною освітою.

Далі наведемо таблицю 5.1, в якій наведено перелік нормативно - правових актів, що повинні бути на підприємстві.

Таблиця 5.1

Нормативно-правова база з питань ОПБНС (станом на 2012 р.)

№ п.п.	Нормативно-правові акти	Відмітка про наявність	Відмітка про відповідність чинному законодавству	Висновки / Коментарі
1	Програма (текст) вступного інструктажу з охорони праці та тексти інструктажу на робочих місцях	+	Відповідає	Форма зберігання - друкована, застаріла
2	Положення про систему управління охороною праці (СУОП) [41]:	+	Відповідає	Відповідає нормам чинного законодавства
2.1	Перелік робіт з підвищеною небезпекою	+	Відповідає
3	Колективний договір для малих підприємств	+	Відповідає	Оформлено на основі чинного законодавства
4	Закон України «Про охорону праці»	+	Відповідає

Отже, за наведеною таблицею можемо зробити висновок про те, що на СТОВ «Писарівка» існують недоліки з нормативно-правовою базою. Керівництву слід більш відповідально ставитися до покращення стану даного питання. На підприємстві не зовсім виконуються положення цих документів.

Витрати, пов'язані з охороною праці, можна поділити на доцільні, частково доцільні і недоцільні. Фінансування охорони праці на СТОВ «Писарівка», згідно до ст. 19 3акону України «Про охорону праці» [4], не здійснюється керівником підприємства.

Дотримання санітарно-гігієнічних норм робочого місця в офісі є дуже важливим, як для співробітників, що працюють на такому робочому місці, так і для посадових осіб, на яких покладено відповідальність за охорону праці. Чинним законодавством України встановлено нагляд і контроль за дотриманням вимог законодавства, що регулює санітарно - гігієнічні норми робочого місця, а також відповідальність за його порушення.

Об'єктом дослідження є приміщення економічного відділу СТОВ «Писарівка». Приміщення розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі. Поблизу не має виробничого приміщення з підвищеним рівнем вібрації, шуму. Поблизу немає високих дерев, які закривали б небосхил, зменшуючи природну освітленість.

Загальна площа приміщення 34м2, висота - 3м, приміщення має 4 вікна. Кількість працюючих в приміщенні 5 осіб. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 34 : 5 = 6,8 (м2/чол.) робочої площі. Можна зробити висновок, що нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею дотримано, оскільки норматив складає 6 (м2/чол.), якщо використовуються комп'ютери. Система опалення, вентиляції та світла штучна. За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих . План приміщення наведений на рис. 5.1.

1 - вікна; 2 - робочі столи з комп'ютерами; 3 - шафа; 4 - двері

Рис. 5.1 - План приміщення економічного відділу СТОВ «Писарівка»

У приміщенні розташовано 5 комп'ютерів. Напруга джерела живлення комп'ютерів у приміщенні - 220 Вт. Також розміщено 5 письмових столів, шафа для зберігання документів, відповідно до їх функціонального призначення.

Щодо технологічної оснащеності робочого місця, то воно відповідає вимогам нормативно-правових актів, що регулюють питання охорони праці під час користування офісною технікою. Робочі місця розташовані на відстані 1м від стіни з вікном. Прохід між рядами робочих місць - 1м. Кожного дня проводиться вологе прибирання. У приміщенні знаходиться дві медичні аптечки першої допомоги.

Приміщення обладнане витяжною вентиляцією. Батареї опалення, водопровідні труби захищені діелектричними щитками від випадкового дотику.

На підприємстві штучне освітлення, яке обладнане системою загального рівномірного освітлення. Застосовують лампи накалювання, потужністю 100 Вт, кількість ламп у світильнику - 2 шт. Світильники розташовані з одного боку від екрана монітору. Мінімальна освітлюваність лампи розжарювання за нормами Еmin=100лк.

Наступним етапом буде розрахунок загального освітлення приміщення. Отже, коефіцієнт використання світлового потоку розраховується за формулою:

F = (E*S*K*Z) / (n*N) (5.1)

Де, Е - норма освітленості, лк;

S - площа приміщення, м;

К - коефіцієнт запасу, К = 1,3…1,5 (менші значення для ламп розжарювання більші - для газорозрядних ламп);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення змінюється в межах 1,1….1,5 (у середньому 1,2);

n - коефіцієнт використання освітлювальної установки;

N - число ламп

Отже, F = (100*34*1,6*1,1) / (0,54*2) = 5540,7

Для визначення коефіцієнта необхідно розрахувати індекс приміщення:

i = (a*b) / Hc*(a+b) (5.2)

де, a,b - відповідно довжина та ширина приміщення, м;

Нс - висота розміщення світильника над освітлювальною поверхнею, м.

Отже, і = (3*11,3) / 2,4*(11,3+3) = 0,99.

Вимоги щодо організації та конструкції робочих місць на СТОВ «Писарівка», то вони забезпечують підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: по-перше, ступні ніг на підлозі, стегна - в горизонтальній площині, передпліччя - вертикально, лікті під кутом 80 градусів до вертикальної площини, зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20 град. відносно горизонтальної площини, нахил голови - 15 - 20 град. відносно вертикальної площини; по-друге, користування ПК - є основним видом діяльності, а отже його периферійні пристрої (принтер, сканер) розташовано на основному робочому місці з лівого боку; по-третє, висота робочої поверхні столу для ПК становить 715мм, ширина - 1000мм; по-четверте, робоче сидіння користувача ПК - стілець, поверхня стільця напівм'яка з неслизьким покриттям; по-п'яте, монітор розташовано на оптимальній відстані 700мм від очей користувача, а клавіатура - на відстані 600мм, розташування монітору забезпечує зручність зорового спостереження.

Рівень шуму та вібрації на робочих місцях, що працюють з ПК, визначаються відповідно до ДсанПіН 3.3.2-007-98. Для забезпечення нормованих рівнів шуму у виробничих приміщеннях та на робочих місцях застосовуються шумопоглинальні засоби, вибір яких обґрунтовується спеціальними інженерно-акустичними розрахунками.

Досліджуваний об'єкт - економічний відділ СТОВ «Писарівка» по вибуховій та пожежній безпеці відноситься до категорії В (робота з не пальними речовинами і матеріалами в холодному стані). Можлива причина пожежі в приміщенні - порушення правил техніки безпеки, несправність електроприладів. Існує охоронно-пожежна сигналізація. У випадку пожежі можна також зв'язатися з пожежною охороною.

Щодо класу робочих зон приміщень з вибухової та пожежної безпеки, то відділ належить: за вибухонебезпечною робочою зоною приміщень належить до класу В - IІа, тобто вибухонебезпечна концентрація пилу та волокон може утворюватися лише у наслідок аварії або несправності; за пожежонебезпечною робочою зоною приміщення - до класу П - ІІа, тобто у робочих зонах приміщень є тверді горючі речовини або матеріали, які не здатні переходити у зважений стан.

За ступенем вогнестійкості будівель та споруд (ДБН В.1.1-7-2002), то економічний відділ належить до 2 ступеня, тобто допускається використовувати незахищені сталеві конструкції.

У разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, державні інспектори з пожежного нагляду мають право припиняти чи забороняти роботу підприємства. За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду застосовуються штрафні санкції.

Висновки до розділу 5

Охорона праці - це діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Регулювання охорони праці в Україні здійснюється: Конституцією України; Законом України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року № 229 - IV [26]; Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань» від 08.07.2010 р. № 2-3 [25]; Кодексом законів про працю; нормативними актами міністерств, відомств та локальними нормативними актами.

На СТОВ «Писарівка» створений спеціальний кабінет з охорони праці, який забезпечений нормативно-технічною документацією, інструкціями, стандартами, підручниками, методичними вказівками з охорони праці, наочними посібниками, демонстраційними матеріалами.

В економічному відділі робочі місця оснащені відповідно вимогам нормативно-правових актів, що регулюють питання охорони праці.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дебіторська та кредиторська заборгованість є природними складовими бухгалтерського балансу організації. Вони виникають в результаті не спів падання дати появи зобов'язань з датою платежів по них. На фінансовий стан організації впливають як розміри балансових залишків дебіторської та кредиторської заборгованості, так і період оборотності кожної з них [25, c. 124].

Виручка від продажів є єдиним засобом для погашення всіх видів кредиторської заборгованості. Надходження грошових коштів від продажів визначає можливості організації по погашенню боргів кредиторам. Як правило, велика частина дебіторської заборгованості формується як борги покупців. Встановлення з покупцями таких договірних відносин, які забезпечують своєчасне і достатнє надходження коштів для здійснення платежів кредиторам - головне завдання управління рухом дебіторської заборгованості.

Управління рухом кредиторської заборгованості - це встановлення таких договірних взаємовідносин з постачальниками, які ставлять терміни та розміри платежів організації останнім у залежність від надходження грошових коштів від покупців.

Отже, практично мова йде про одночасне управлінні рухом як дебіторської,так і кредиторської заборгованості. Практичне здійснення такого управління передбачає наявність інформації про реальний стан дебіторської та кредиторської заборгованості та їх оборотності. Мова йде про оцінку руху дебіторської та кредиторської заборгованості в даному періоді. Тому в якості вихідних даних для такої оцінки повинні бути прийняті борги, що відносяться саме до цього періоду. Іншими словами, з балансових залишків дебіторської та кредиторської заборгованості треба виключати довгострокову і прострочену, тобто ті елементи боргів,перетворення яких у грошові кошти відносяться до інших тимчасових періодах. Що залишилася після цього частина дебіторської та кредиторської заборгованості є основа для оцінки періодичності надходження боргів покупців, достатнього погашення кредиторської заборгованості, а також балансових залишків дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець періоду за умови їх оборотності в Відповідно з договірними умовами або встановленим порядком розрахунків.

Метою даної науково-дослідної роботи було вивчення методичної бази управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на прикладі СТОВ «Писарівка», та розробка заходів з удосконалення управління зобов'язаннями підприємства.

В результаті дослідження було виявлено, що метою створення та діяльності СТОВ «Писарівка» є максимальне задоволення потреб населення, держави, підприємств, установ та організацій в товарах, роботах та послугах шляхом виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівельною діяльністю, створення нових робочих місць та отримання систематичного прибутку.

??Керівництво господарства активно запроваджує інноваційні технології утримання худоби, використовуючи приклади та досвід закордонних виробників молока. Щороку господарство здійснює реконструкцію та ремонт тваринницьких приміщень за новітніми методами.

Значну увагу в господарстві приділяють роботі з людьми - безпосередніми виконавцями технології виробництва молока. Адже високі показники стали можливими завдяки чітко налагодженій організації праці всіх ланок.

Отже, оптимізація технологічних процесів утримання й вирощування тварин, мінімізація витрат кормовиробництва та добре мотивовані фахівці - все це сприяло одержанню високорентабельної продукції в СТОВ "Писарівка".

Аналіз динаміки показників економічної діяльності показав що на протязі аналізованого періоду дохід від реалізації зростає. Так з 2010 по 2012 рік він зріс на 13188 тис.грн.., з них на 1850 тис.грн.. за 2012 рік. Але при цьому валовий прибуток зменшився на 2074 тис.грн.. Найбільший розмір даного показника становив 9015 тис.грн. у 2011 році, тобто зменшення валового прибутку у 2012 році в порівнянні з попереднім роком становить 4849 тис.грн.. На зниження прибутку від реалізації вплинуло зростання собівартості реалізованих товарів, робіт та послуг. Так зростання собівартості з 2010 по 2012 рік становить 12883 тис.грн., а з 2011 по 2012 рік - 6396 тис.грн. Отже, фінансово-господарська діяльність підприємства є прибутковою але на сьогоднішній день спостерігається динаміка до її зниження.

Аналіз заборгованості СТОВ «Писарівка» показав що в продовж 2010 - 2012 років рівень дебіторської заборгованості перевищує кредиторську заборгованість. Так в 2010 році співвідношення дебіторської заборгованості над кредиторською становить 3,97, а в 2012 - 2,71. Це означає що лише за рахунок швидко ліквідних активі Товариство може розрахуватися зі своїми поточними зобов'язаннями.

Дебіторська заборгованість СТОВ «Писарівка» складається з заборгованості за товари (послуги) та за розрахунками з бюджетом. З вище зазначених складових найбільшу частку займають розрахунки з бюджетом - 58,97% у 2010 році, а в 2012 році - 61,67% , хоча сума залишилась у розмірі 2304 тис. грн..

Кредиторська заборгованість у Товаристві поділяється на 6 складових. Структура їх значно змінюється у кожному з трьох аналізуємий років. Так у 2010 році найбільша частка припадала на інші поточні зобов'язання і становила 32,49%, а от у наступі роки не перевищувала 1%(0,91% та 0,36% відповідно) та 30,76% - кредиторська заборгованість за товари та послуги. В 2011 році кредиторська заборгованість розподілилась більш рівномірно - близько 20% між п'ятьма складовими. В 2012 році найбільша частка припадає на розрахунки з учасниками - 41,84% та з бюджетом - 26,47%.

Отже, сучасний стан розрахунків з дебіторами та кредиторами ефективно управляється керівництвом Товариства. Це підтверджується тим що СТОВ «Писарівка» не має дебіторської заборгованості у сумнівних боргах, а кредиторська заборгованість в середньому менше дебіторської приблизно у 3 рази. Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства. Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стабільності підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.

За результатами розрахунків показників оборотності можна сказати, що СТОВ «Писарівка» за період 2010 - 2012 роки збільшила як оборотність дебіторської так кредиторської заборгованості. А саме у 2010 році кількість оборотів дебіторської заборгованості становила 4,91 раза на рік або 73 дні. У 2012 році - 8,02 раза або скоротилась до 45 днів.

Оборотність кредиторської заборгованості також підвищилась з 19,5 до 21,7 рази, але при порівнянні 2012 з 2011 роком оборотність знизилася на 10,6 раза. Тобто за період 2010 - 2012 років кількість днів погашення кредиторської заборгованості скоротилась майже на 2 дні, а 2011 - 2012 роки зросла на 5,5 дня. Загалом розрахунки з кредиторами відбуваються майже в 3 рази швидше ніж інкасація дебіторської заборгованості. Отже, Товариство здійснює ефективне управління заборгованістю як з кредиторами так і з дебіторами.

Своєчасний оперативний та безперервний контроль за суворим виконанням договірних зобов'язань постачальниками та покупцями вирішується за умови використання автоматизованих комп'ютерних систем які на якісно більш високому рівні формують результатну інформацію. На сьогоднішній день найпоширенішими є інтегровані бухгалтерські системи прикладом яких є “1С: Підприємство 7.7. Бухгалтерський облік для України”.

Типова конфігурація програми “1С: Підприємство 7.7. Бухгалтерський облік для України” дає змогу вести аналітичний облік та аналіз взаєморозрахунків з постачальниками в розрізі угод, для цього використовують документ “Договор”.

З метою управління дебіторською заборгованістю можна використати можливості табличного редактора MS EXCEL. За даними звітності в EXCEL формуються діаграми, які відображують стан сумнівної та безнадійної заборгованості а також показують тенденції змін у майбутньому.

Розглянуто принципи формування політики ефективного управління дебіторською заборгованістю підприємства, яка представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства і включає такі елементи:

- аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді;

- формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців;

- формування параметрів, згідно з обраним типом кредитної політики;

- формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту;

- формування процедури інкасації дебіторської заборгованості;

- забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

- побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Для СТОВ «Писарівка» запропоновано алгоритм проведення реструктуризації дебіторської заборгованості, так як воно майже в 4 разі більше ніж кредиторська.

Найбільш прогресивними формами оптимізації дебіторської заборгованості на сучасному етапі управління заборгованістю є факторинг та форфейтинг. Ці методи рефінансування сприяють більш ефективному управлінню дебіторської заборгованості для Товариства, оскільки підприємство має можливість повернути кошти в строк та в більшому об'ємі.

Регулювання охорони праці в Україні здійснюється: Конституцією України; Законом України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року № 229 - IV [26]; Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань» від 08.07.2010 р. № 2-3 [25]; Кодексом законів про працю; нормативними актами міністерств, відомств та локальними нормативними актами.

На СТОВ «Писарівка» створений спеціальний кабінет з охорони праці, який забезпечений нормативно-технічною документацією, інструкціями, стандартами, підручниками, методичними вказівками з охорони праці, наочними посібниками, демонстраційними матеріалами.

В економічному відділі робочі місця оснащені відповідно вимогам нормативно-правових актів, що регулюють питання охорони праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України вiд 28 січня 1996 року № 254к-96-ВР

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV

3. Закон України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року. http://zakon.nau.ua/doc

4. Законом України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року № 229 - IV

5. Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань» від 08.07.2010 р. № 2-3

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість“ затверджене наказом Міністерства фінансів України 8 жовтні 1999 року №237.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" від 31.01.2000 за № 20

8. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000: Пер. з англ./ За ред. С.Ф.Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000. - 1272 с.

9. Багров В.П., Багрова І.В. Економічний аналіз: Навч. посіб. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -160 с.

10. Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. - 2 изд., доп. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 566 с.

11. Баліцька В.В. Борги підприємств України : проблеми не розв'язуються / В.В. Баліцька // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №2. С. 49-59.

12. Береза С.Л. Побудова облікової політики відображення грошових активів та дебіторської заборгованості// Вісник ЖДТУ.-2007. - №1(23). -с.35

13. Бескота Г. М., Лищенко О. Г. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління підприємством./Бескота Г. М., Лишенко О. Г.//Держава та регіони. - 2009. - № 1. - С. 114 - 117.

14. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств.// Фінанси України. - 2003. - №12. - С.24-36.

15. Бланк И. А. Финансовый менеджмент : учеб. курс / И. А. Бланк. - [2-е изд.]. - К. : Эльга, Ника-Центр, 2006. - 656 с.

16. Бондаренко О.С. Методика управління портфелем дебіторської заборгованості // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №4. - С. 17-23.

17. БуханцеваМ. Визначення та облік резерву сумнівних боргів // Вісник податкової служби України. - 2004. - №21. - С.60-63.

18. Воробйова І. А., Лисицина А. О. Механізм розвитку управління заборгованістю // Економіка та управління підприємством. Збірник наукових праць №2. 2011. - с. 136 - 142.

19. Гангал Л. С. Основні проблеми та шляхи вдосконалення обліку дебіторської заборгованості [Текст]// Ел ресурс http://www.rusnauka.com/18_EN_2009/Economics/48184.doc.htm

20. Ґудзь О.Є. Дебіторська та кредиторська заборгованість в системі управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств / Ґудзь О.Є. // Облік і фінанси АПК. - 2007. - № 2. - С. 65-70

21. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2004. -230 с.

22. Єрмоленко В.М. Аграрне право як самостійна галузь права України // Аграрне право України : підручник / Єрмоленко В.М., Гафурова О.В., Гребенюк М.В. та ін.; за ред. В.М. Єрмоленка. - К : Юрінком Інтер, 2010. - С. 43-65., с. 51

23. Економічний аналіз / за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир, 2003. - 724 с.

24. Економічний аналіз: Навч. посібник/ Під.ред. Чумаченка М. Г. - К., 2003. - 592 с.

25. Іванюта, П.В. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті [Текст]: навчальний посібник / П.В. Іванюта; Мін-во освіти і науки України, Держ. комітет статистики України, Держ. академія статистики, обліку та аудиту, Полтавська філія. - К.: ЦУЛ, 2007. - 180 с.

26. Івашкевич В.Б., Семенова І.М. Облік і аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості. - М.: Изд-во В«Бухгалтерський облікВ», 2005. - 192 с.

27. INPOS. ? Консультаційно-аналітичні та інформаційні послуги у сфері освіти, бізнесу та науково-методичної діяльності.: [Електр.рес.]. - Режим доступу: http://inpos.com.ua/

28. Коблянська О.І. Методологічні аспекти обліку та аудиту дебіторської заборговаості // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - №77-78. - С.28-34.

29. Косова Т. Д. Організація і методика економічного аналізу. Навч. посіб./ Косова Т. Д., Сухарев П. М., Ващенко Л. О. та ін. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 528 с.

30. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: навчальний посібник.-Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, „Інтелект-Захід”, 2002.-228 с.

31. Кияшко О. М. необхідність облікового забезпечення управління дебіторською заборгованістю підприємства./Кияшко О. М.//Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 3. - С. 190 - 196.

32. Коблянська О.І. Методологічні аспекти обліку та аудиту дебіторської заборговаості // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - №77-78. - С.28-34.

33. Конторщикова О. Управління дебіторською заборгованістю на підприємстві // Вісник законодавства України. - 2002. - №27. - С.36-37.

34. Костюченко В. Облік дебіторської заборгованості // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №7. - С.2-9; №8. - С.25-35.

35. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування./ Г.О. Крамаренко. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 224 с.

36. Лігоненко, Л. О. Управління дебіторською заборгованістю підприємства [Текст] : навч. посіб. / Л. О. Лігоненко, Н. М. Новікова. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. - 275 с.

37. Матицина Н.О. Основні засади регулювання розрахункових відносин через управління дебіторською заборгованістю // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - №12. - С.38-42.

38. Матицина Н. Дебіторська заборгованість: нові облікові підходи // Економіст, 2007. - №11. - С.50-52.

39. Мельник П.В., Філоненко М.М., Гацька Л.П., Кошарська Н.Е. Менеджмент: Навч. посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 154 с.

40. Менеджмент організацій: Навч. Посібник / Нємцов В.Д., Довгань Л..Є., Сініок Г.Ф. - К.: ТОВ «УВПК «Екс об», 2000. - 392 с.

41. Менеджмент: методы и приемы: Пер. с 3-го англ. изд. / Майкл Армстронг, Джефф Ланкастер, Дональд Уотерс, Девид Йорк - К.: Знання - Пресс, 2006. - 876 с.

42. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту: пер. З англ..-М.: „Дело”, 2000.-704 с.

43. Некрасенко Л.А Шляхи оптимізації дебіторської заборгованості підприємств // Економічний простір. - 2008. - №12/2. - С. 27 - 33.

44. Нікбахт В. Фінанси [Текст] / В. Нікбахт, А. Гропеллі. - К. : Вік ; Глобус,2004. - 418 с.

45. Основи інформаційних систем: Навчальний посібник / За ред. проф. В.Ф. Ситника. - К.: КНЕУ, 2007. -252 с.

46. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. - 8-е изд./ Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Донелли Д.Х. - мл.- М.: ИНФРА - М, 2000. - ХХVI , 662 с.

47. Основи менеджменту / за науковою редакцією проф. В.Г. Федоренка - К.: Алерта, 2007. - 420 с.

48. Петрович Й.М., Захарчин Г.М, Кіндрацька Г.І. та ін. Економіка підприємства: Навчальний підручник /під заг. ред. Петровича Й.М. -Львів: «Магнолія Плюс», 2006. - 580с.

49. Петрович Й.М., Захарчин Г.М., Буняк С.О. Організація виробництва (практикум): Навчальний посібник з грифом МОН, Центр навчальної літератури, Київ, 2005. - 336с.

50. Пістун І.П. Охорона праці (людський чинник). Навчальний посібник / І.П. Пістун, 1.1. Кельман, Є.К. Вільховський - Львів, Афіша, 2008. - 304 с., с. 8

51. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н., Комарницький І.М. Економіка праці. Навчальний підручник -Львів: Вид-во НУ “ЛП”, Ужгород ПАТЕНТ, 2001. - 339 с.

52. Практика менеджмента: Пер. с англ./ Друкер Питер - М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. - 398 с.

53. Пушкар Р. М., Тарнавська Н. П. Менеджмент: теорія та практика. Підручник.-2-ге вид.,перероб. і доп.-Тернопіль: Карт-бланш, 2003.- 490 с.

54. Попазова О.В. Тенденції змін дебіторської та кредиторської за боргова-ностей на сільськогосподарських підприємствах України. / О.В. Попазова // Агросвіт. - 2008. - №7. - С.40 -44.

55. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент: Навч. метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.М.Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Н.Ю. Калач та ін. - К.: КНЕУ, 2001. - 294 с.

56. Сазонець І.Л., Кайбулаєва М.А., БобирьО.І. Управління заборгованістю на підприємстві: економетричний аспект [Текст]: Ел.ресурс http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=72

57. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.4-тое изд., перераб.и доп. - Минск: ООО “Новое знание”, 2001. - 782 с.

58. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 486 с.

59. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навчальний посібник / Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. - 2-е вид.доп. і перероб. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2003. - 352 с.

60. Фінансовий менеджмент [Текст] : навч. посіб. ; за ред. проф. Г. Г. Кірейцева. -К. : КНЕУ 2002. - 496 с.

61. Фінанси підприємств [Текст] : підручник ; за наук. ред. проф. A. M. Подерьогіна. - 3-е вид., перероб. та доп. - К. : КНЕУ, 2002. - 385 с.Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз, підручник - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 566 с.

62. Черняк, О.І. Системи обробки економічної інформації [Текст]: підручник / О. І. Черняк, А.В. Ставицький, Г.О. Чорноус. - К.: Знання, 2006. - 447 с.

63. Чигринська О.С., Власюк Т.М. Теорія економічного аналізу: Навч. посіб. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -232 с.

64. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: [Навчальний посібник] - 2-ге вид. / М.Г. Чумаченко. - К.: КНЕУ, 2003. - 556 с.

65. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 212 с.

66. Шквір, В.Д. Інформаційні системи і технології в обліку [Текст]: практикум / В.Д. Шквір, А.Г. Загородній, О.С. Височай. - К.: Знання, 2006. - 429 с.

67. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / [Дж. К. Ван Хорн ; пер. с англ. / гл. ред. серии Я. В. Соколов]. - М. : «Финансы и статистика», 2006. - 803 с.

68. Глушков В.М. Кибернетика [Електронний ресурс]. / В.М. Глушков. // Большая Советская Энциклопедия. - Режим доступу: http://bse.sci-lib.com/article060914.htm

Размещено на Allbest.ru

...