Аналіз показників ефективності господарської діяльності СВК ім. Щорса Білоцерківського району Київської області

- перевірка вірогідності даних бухгалтерського обліку операцій з оплати праці.

Вирішення кожного з поставлених завдань потребує від перевіряючого розгляду певного кола питань.

Ще до початку роботи, з метою вибору оптимальної методики перевірки, аудитори повинні чітко знати, які документи будуть основними джерелами контролю.

Основними джерелами аудиту розрахунків з оплати праці можуть бути:

· накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення);

· листки по обліку кадрів;

· особисті картки працівників;

· табелі обліку робочого часу;

· наряди на відрядні роботи;

· рапорти про вироблення;

· складська документація про оприбуткування продукції;

· акти приймання виконаних робіт;

· розрахункові й платіжні відомості;

· касові документи;

· відомості нарахувань й утримань по окремих групах працівників;

· відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати;

· журнал-ордер №5;

· головна книга й баланс;

· готова продукція на складі.

Аудиторська перевірка нарахування оплати праці здійснюється за такими напрямками:

формування та використання фонду оплати праці;

розрахунки з оплати праці.

Аудит обґрунтованості визначення, формування та використання фонду оплати праці включає:

· дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праці;

· вибір раціональних форм оплати праці;

· своєчасне впровадження прогресивних розцінок;

· обґрунтованість розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах;

· доцільність впровадження контрактної форми оплати праці;

· структуру джерел формування фонду оплати праці;

· ефективність використання фонду оплати праці та правильність відображення його у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

· наявність та правильність оформлення документів та регістрів обліку, на підставі яких нараховувалась заробітна плата;

· правильність нарахування оплати праці готівкою та в натуральній формі.

На початковому етапі аудиторської перевірки з'ясовується правильність записів в особистих справах працівників, наявності трудових книжок, штатного розкладу, правильності використання тарифних сіток, ставок, розцінок та надбавок при обчисленні заробітної плати; оформлення документів, на підставі яких нараховувалася заробітна плата (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, контрактів, розрахунково-платіжних відомостей, відповідних записів у обліку).

При перевірці обгрунтованості, визначення фонду оплати праці, перш за все, аудитором з'ясовується дотримання підприємством законодавчих та нормативних актів з нарахування заробітної плати, а також використання внутрішньогосподарських документів з оплати праці.

Аудитором аналізується доцільність і прогресивність форм і систем оплати праці. Під час аудиторської перевірки встановлюється правильність посадових окладів і ставок з погляду віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці. Дотримання відповідності посадових окладів і ставок встановлюють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом, нормативами за групами підприємств та розмірами реалізації продукції.

Метою аудиторської перевірки обгрунтованості визначення фонду оплати праці є виявлення резервів скорочення витрат на оплату праці та раціональність використання коштів.

Аудит розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах повинен здійснюватися на основі прогнозних обсягів робіт, нормативів затрат часу, затверджених підприємством, а також посадових окладів, тарифних ставок, положень з оплати праці. Аудитору слід пам'ятати, що правильність застосування тарифних ставок потрібно перевіряти при погодинній оплаті праці, виконання кількісних і якісних показників роботи, норм і розцінок - при відрядній. Аудитору ретельно слід перевірити табель обліку використання робочого часу.

При його перевірці особливу увагу слід звернути на наявність вигаданих (підставних) осіб, яким нараховують заробітну плату.

Насамперед звертається увага на належне заповнення табелів обліку робочого часу на предмет наявності повного списку працівників окремого підрозділу підприємства, табельного номера кожного співробітника. У табелі повинні бути відзначені також усі явки, неявки, запізнення, понаднормовий час, час простоїв і т.д.

Додаткову інформацію про простої можна одержати в листках про простої, а кількість понаднормових робіт перевіряється в листках на доплату.

Вивчення первинної документації з обліку робочого часу й системи внутрішнього контролю над дотриманням графіка робочого дня дає підстави перевіряючому робити висновки про відношення адміністрації підприємства до раціонального використання робочого часу й об'єктивності даних, про відпрацьований час, які надаються в бухгалтерію як база для нарахування заробітної плати робітникам-погодинникам.

Особи, які виконують перевірку первинної документації, повинні бути надто уважні, оскільки в таких документах здійснюються початкові розрахунки заробітку працівників.

Насамперед, проводиться вибірковий контроль відповідності застосовуваних розцінок розряду робітника-відрядника. Потім вивчається дотримання нормативів робочого часу, що повинен бути витрачений на виготовлення одиниці виробу.

У нарядах на відрядні роботи й інші первинні документи з обліку вироблення одночасно відображаються розцінки, кількість виготовленої продукції і заробіток кожного працівника, тому аудитору необхідно самостійно розраховувати суму заробітку окремих робітників і підсумковий заробіток у рамках одного документа.

Дані про вироблення в нарядах, рапортах, маршрутних картках порівнюються з даними прибуткових документів на складі за той самий часовий період. Якщо виявлено розбіжності між складськими документами й первинними даними про вироблення, то робиться висновок про ймовірність приписок, незаконних виплат заробітної плати і, як наслідок, заниження оподатковуваного прибутку.

Контрольні дії, проведені в ході вирішення першого завдання, дають аудиторам підставу судити про те, наскільки близькі до дійсності дані первинного обліку вироблення на підприємстві за період, що обраний для перевірки. Значні розбіжності найчастіше приводять аудиторів до ухвалення рішення про перехід від вибіркової перевірки до суцільного способу контролю.

Завдяки повному охопленню міжревізійного періоду можна визначити величину збитку, нанесеного підприємству. Для цього може бути організоване проведення позапланової тематичної перевірки розрахунків з оплати праці.

Аудитори повинні перевірити дотримання на підприємстві всіх умов, за якими можна судити про обгрунтованість нарахувань по заробітній платі і, як наслідок, законність цих операцій.

Контролери вивчають наявність належним чином заповнених табелів, нарядів, рапортів, маршрутних карт, які містять інформацію про відпрацьований час і виготовлену продукцію по підрозділах і категоріях працюючих. Розкриттю порушень сприяє хронологічна перевірка документації про нарахування заробітної плати й первинних документів, у яких відбито дані про вироблення або відпрацьований час.

З ініціативи аудитора здійснюються разові перевірки реальності виконання робіт, по яких нарахована й виплачена заробітна плата в періоді, що перевіряється. Із цією метою проводиться візуальний огляд і контрольні обмірювання будівельних робіт, звірення кількості продукції, виготовленої в цехах і оприбуткованої на складі за день. За допомогою такого контролю аудитори часто розкривають факти завищення кількості виготовленої продукції (виконаного обсягу робіт) або, у деяких випадках повну відсутність результатів праці працівників підприємства.

Одним з варіантів необґрунтованого нарахування зарплати виступає використання в розрахунковому відділі завищених окладів або розцінок при вирахуванні сум оплати праці працюючих. Джерелами аудиту, які дозволяють виявити невідповідність установлених на підприємстві окладів і розцінок є: штатний розклад, тарифно-кваліфікаційні довідники, відомості нарахування заробітної плати.

З метою правильності визначення фонду оплати праці аудитору слід перевірити включення до нього різних доплат: за стаж роботи, звання мастера, клас кваліфікації, суміщення професій, персональних надбавок, якість виконаних робіт тощо.

Важливим етапом аудиту є перевірка дотримання підприємством інструкції про кошти, що відносяться до фонду оплати праці та джерел формування фонду, а також правильності відображення їх у обліку та фінансовій звітності.

При подальшій перевірці необхідно аудитору з'ясувати правомірність відображення в обліку та звітності наданих працівникам пільгових виплат; додаткових відпусток понад ті, що передбачені законодавством; надбавок до пенсій; надання матеріальної допомоги; дивідендів, процентів на акції.

Контроль обґрунтованості нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності допускає вивчення документів, що свідчать про хворобу працівника. Аудитори перевіряють наявність листків про тимчасову непрацездатність і порівнюють строки хвороби конкретних працівників зі строками нарахування допомоги.

Обґрунтованість нарахування заробітної плати працівникам за час чергової відпустки контролюється за допомогою вивчення розпорядницьких документів про надання відпустки конкретним особам, оцінок відділу кадрів в особистих картках працівника.

Аудиторська перевірка обґрунтованості визначення фонду оплати праці обумовила необхідність з'ясування його використання згідно з обсягом виконаних робіт.

Аудиторську перевірку використання фонду оплати праці потрібно здійснювати не лише в цілому на підприємстві, а й за категоріями працівників та виробничими підрозділами.

2.7 Облік, аналіз і аудит власного капіталу

Гарантією захищеності прав власників підприємств виступає власний капітал, зокрема його зареєстрована частина - статутний капітал. В Положенні (стандартів) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Можна стверджувати, що в момент створення підприємства його власний капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і оцінюється за вартістю майна підприємства. Тому на стартовому етапі основна облікова модель набуває такого вигляду: А=К. Саме так трактується початковий статутний капітал П(С)БО 2 «Баланс», в статті 37 якого написано, що статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників до капіталу підприємства. Зобов?язання мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників стосовно всіх активів, а тому в реформованих сільськогосподарських підприємствах навіть в стартовий період їх роботи власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і зобов'язаннями:

К = А - З.

Водночас власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь - якого підприємства, один із найістотніших

і найважливіших показників, оскільки виконує функції визначення:

1) частки приватного підприємця або кожного партнера товариства в активах підприємства;

2) ступеня впливу на діяльність підприємства;

3) ступеня впливу на розподіл прибутку або збитків;

4) ступеня фінансування ризикових інвестицій;

5) частки при розподілі майна в результаті ліквідації підприємства.

Джерелами утворення власного капіталу є :

внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів;

накопичення сум нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві;

конвертування підприємств;

дооцінка необоротних активів;

одержання активів у формі дарчого капіталу.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстра. Облік коштів статутного капіталу ведеться на рахунку 40 «Статутний капітал».

Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько - фінансової діяльності.

Резервний капітал призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Облік неоплаченого капіталу ведеться на рахунку 46 «Неоплачений капітал». Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Складання Звіту про власний капітал регламентується П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». Його складають підприємства усіх форм власності. Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Метою аудиту операцій з власним капіталом є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання власного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації інформації в зведених документах та облікових реєстрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення стану власного капіталу у звітності підприємства.

Предметом аудиту операцій з власним капіталом є господарські процеси, які пов'язані із формуванням складових власного капіталу, обліком прибутків та збитків, створенням резервів, а також операції, що призводять до зміни їх розміру.

Аудит на підприємстві розпочинається із перевірки законності створення підприємства, правильності визначення розміру статутного капіталу, правильності розподілу капіталу на акції, номіналу акції.

За підсумками звітних періодів аудитор повинен перевірити правильність розрахунку дивідендів, платіжні відомості, на їх виплату та поштові перекази. При цьому він повинен переконатися у правильності розрахунку та своєчасності сплати податків на прибуток при виплаті дивідендів.

При перевірці формування пайового капіталу аудитор має перевірити повноту оприбуткування внесків у спеціальній відомості і своєчасність оформлення прибуткових документів. Необхідно також перевірити правильність розрахунку відрахувань від прибутку і законність їх виплат пайовикам.

Вивчаючи формування резервного капіталу, аудитор має перевірити дотримання вимог законодавства щодо його розміру та щорічне наповнення, правильність його наповнення.

При аудиті нерозподілених прибутків (непокритих збитків) необхідно перевірити правильність їх визначення, використання та відображення у фінансовій звітності.

Завершальним етапом аудиту є узагальнення виявлених відхилень в обліку власного капіталу порівняно з чинними нормативними положеннями і обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.

2.8 Облік, аналіз і аудит фінансових результатів

Фінансові результати СВК ім. Щорса характеризуються системою взаємопов'язаних абсолютних показників. До них відносяться:

- Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

- Затрати на виробництво;

- Комерційні витрати;

- Прибуток (результат) від реалізації продукції (робіт, послуг);

- Інші позареалізаційні доходи;

- Чистий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядженні товариства);

- Рентабельність.

Звіт про фінансові результати є найважливішою формою вираження ділової активності підприємства. Це величина поточного фінансового результату - прибутки, що отримуються від реалізації продукції та фінансової діяльності підприємства.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції в діючих цінах без податку на додану вартість і акцизів і витратами на його виробництво і реалізацію, та комерційних витрат.

Забезпеченість фінансовими ресурсами оцінюють за фінансовим станом підприємства, що свідчить про здатність останнього наявними і швидко ліквідними засобами здійснити успішні виконання планів (програм, проектів) з усіх видів діяльності та своєчасно виконувати при цьому зобов'язання по платежах.

Фінансові ресурси є основним видом ресурсів в умовах ринкової економіки. Фінансовий стан підприємства визначається фінансами, під якими розуміють систему відносин суб'єктів ринку та їх спроможність фінансувати свою діяльність по стану на певну дату для нормального виробничого процесу, розширеного відтворення, розв'язання соціальних проблем.

У процесі постачальницької, збутової, виробничої і фінансової діяльності відбувається безперервний кругообіг капіталу, змінюється структура засобів та джерел їх формування, потреба у фінансових ресурсів , як наслідок - фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної діяльності. Він може бути стійкий і нестійкий (передкризовий) і кризовий.

Стійкий фінансовий стан справляє позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і видатків грошових ресурсів, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна ціль фінансової діяльності - вирішити де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства , який гарантує його постійну платоспроможність.

При виникненні договірних відносин між підприємствами з'являється взаємний інтерес до фінансової стійкості партнерів як критерії їх надійності. Особливого значення набуває аналіз фінансової стійкості при оцінці кредитоспроможності підприємства, у випадку надання їм кредитів, позик, проведення великих інвестиційних проектів та інше.

Наскільки прибуткова діяльність підприємства показують коефіцієнти рентабельності. За певних умов саме рентабельність капіталу є фактором, який здійснює безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства. Фінансовий стан в основному визначається його фінансами, під якими в економічній теорії розуміють систему відносин, що проявляються у грошовій формі та за допомогою яких створюються і використовуються резерви коштів для нормального виробничого процесу, розширеного відтворення, розв'язання соціальних проблем, створення загальних фондів фінансових ресурсів тощо.

Основними джерелами інформації для оцінки фінансового стану підприємства є річний звіт підприємства і в першу чергу баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства, дані бухгалтерського обліку.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності СВК ім. Щорса є прибуток.

Чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, внесків, передбачених законодавством України, податків та інших платежів до бюджету, відрахувань в галузеві інвестиційні фонди залишається в повному його розпорядженні.

Прибуток направляється на розвиток виробництва, соціальний розвиток, матеріальне заохочення та інші цілі. Для цього підприємство може створювати фонд розвитку виробництва, споживання, резервний та інші фонди. Розміри відрахувань для формування цих фондів визначаються чинним законодавством України та органом управління майном.

2.9 Аналіз і аудит фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Фінансовий стан СВК ім. Щорса має важливе значення для його економіки і залежить передусім від процесу виробництва. Успішне виконання і перевиконання виробничої програми підприємства є основою його міцного фінансового стану. Задовільний фінансовий стан підприємства забезпечує заходи капітального ремонту основних засобів. Все це зумовлює надходження коштів від реалізації, зміцнює фінансовий і економічний стан підприємства.

Узагальненим критерієм роботи кожного господарства є прибутковість (рентабельність). Це означає, що його надходження від реалізації не тільки покривають собівартість продукції, а й утворюють надлишок порівняно з витратами.

Рентабельність визначають за абсолютною сумою прибутку, яка залежить від розмірів товарної продукції, її собівартості і середньої ціни реалізації. Щоб обчислити собівартість певного виду продукції, галузі чи господарства в цілому, від суми надходження треба відняти суму матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції, додати інші доходи і відняти інші витрати господарства.

Рентабельність характеризують її рівнем, під яким розуміють процентне відношення суми прибутку одержаного від реалізації продукції до повної її собівартості. Основними факторами, що зумовили прибутковість продукції тваринництва є висока якість виробленої продукції, висока продуктивність тварин та відповідні умови утримання тварин. Збитки від вирощування та утримання молодняка великої рогатої худоби на відгодівлі пов'язані з високою виробничою собівартістю, великими строками утримання, низькими закупівельними цінами.

Економічна суть прибутку - відшкодування цінами додаткові витрати на виробництво продукції високої якості. Ціни на продукцію високої якості повинні виступати стимулятором її виробництва, забезпечувати більший прибуток на одиницю витрат в порівнянні з виробництвом продукції гіршої якості.

Для оцінки фінансового потенціалу підприємства вивчають величину і динаміку джерел надходження коштів підприємства та їх використання, оборотність поточних активів, фінансову стабільність, ефективність використання майна тощо.

Одним з інструментів з'ясування конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, яка відображає фінансові відносини суб'єкта ринку і його можливість фінансувати свою діяльність по стану на відповідну дату. В процесі виробничої, збутової і фінансової діяльності здійснюється безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, потреба в фінансових ресурсах, і як наслідок, - фінансовий стан підприємства.

Таблиця 2.1. Показники фінансового стану СВК ім. Щорса за 2008-2010 рр.

Показники	Один. виміру	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010р. у % до 2008р.
Основні засоби	тис. грн.	9677	9737,7	12206,6	126,14
Коефіцієнт зносу основних засобів	К зн.	51,6	52,37	47,5	92,05
Статутний капітал	тис. грн.	Х	Х	Х	Х
Додатковий капітал	тис. грн.	836	835,6	835,6	99,95
Дебіторська заборгованість	тис. грн.	1344	1054	1850,9	137,72
Кредиторська заборгованість	тис. грн.	728	566,3	1226,7	168,5
Чистий прибуток	тис. грн.	2473	3361,8	2683	108,49
Виручка від реалізації	тис. грн.	12527	12858,1	14282	114,01
Повна собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	10343	10618,4	12686,1	122,65
Рентабельність продажу	Р пр.	0,2	0,26	0,2	100
Коефіцієнт автономії	К авт.>0,5	0,61	0,67	0,7	114,75
Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття )	1-0,5	11,47	16,4	8,1	70,62
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0;	0,78	0,53	0,42	54,11
Чистий оборотний капітал	тис. грн.>0	7619	8698,4	8667,6	113,76
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0	0,68	0,6	0,5	73,53
Коефіцієнт фінансування	<1; зменшення	0,63	0,47	0,44	69,84

Аналізуючи таблицю фінансового стану підприємства можна сказати, що вартість основних засобів збільшилась, порівнюючи 2010 рік з 2008 роком на 26,14 %, коефіцієнт фінансування зменшився на 30,16% - це позитивне значення, чистий оборотний капітал збільшився на 13,76%, коефіцієнт автономії збільшився на 14,75% та ін. Оновлення основних засобів протягом досліджуваних років постійно відбувалось, також нараховувалися амортизаційні відрахування на підтримання та поліпшення основних засобів. Статутний капітал залишився без змін. В СВК ім. Щорса чистий прибуток в порівнянні 2010 року з 2008 роком збільшився на 8,49 %. Станом на 01.01.2011 р. сума дебіторської заборгованості підприємства складала 1850,9 тис. грн. В умовах інфляції для міцного фінансового стану підприємства краще, щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську. З наведеної таблиці можна стверджувати, що перераховані показники свідчать про фінансову стійкість СВК ім. Щорса, рентабельність виробничо-господарської діяльності кооперативу, ефективність менеджменту, ділову активність, репутацію підприємства, фінансову дисципліну тощо.

2.10 Узагальнення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства

Внутрішньогосподарський контроль (внутрішній аудит) є елементом економічного контролю, який, як правило, здійснюється самим підприємством. Головними функціями служби внутрішнього контролю підприємства є:

- контроль за формуванням витрат за місцем їх виникнення, основними технологічними процесами та окремими видами діяльності підприємства;

- виявлення відхилень від затверджених кошторисів і нормативів, аналіз їх причин, встановлення осіб, винних у цьому;

- пошук внутрішніх резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- контроль за дотриманням податкового законодавства; проведення перевірок діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів підприємства;

- складання та надання висновків і звітів під час проведення перевірок, забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства.

Такий контроль на великих підприємствах має здійснюватися повсякденно спеціалізованим відділом, окрім бухгалтерії та головного бухгалтера. У невеликих фірмах обов'язки внутрішнього контролю покладаються на ревізійну комісію, яка призначається засновниками. З метою проведення внутрішнього контролю можна також залучати професіональних аудиторів зі спеціалізованих фірм.

Об'єктом внутрішнього контролю (аудиту) мають бути: система бухгалтерського обліку підприємства, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними обіговими контактами, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління підприємством, якість роботи економічних служб, оподаткування, нормування організація виробництва, виконавча дисципліна тощо.

Під час перевірки організації внутрішнього контролю зовнішній аудитор перш за все повинен проаналізувати права внутрішніх контролерів на підприємстві. Як правило, служба внутрішнього контролю має такі права:

- отримувати усно або письмово від керівників підрозділу, який перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов'язані з діяльністю цього підрозділу;

- визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються співробітниками підприємства, згідно з вимогами чинного законодавства України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями керівників органів підприємства, які визначають політику та стратегію його діяльності, процедуру прийняття і реалізації рішень, організацію обліку та звітності;

- перевіряти розрахунково-касові документи, контракти підприємства, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а, в разі необхідності, наявність у структурному підрозділі товарно-матеріальних цінностей;

- надсилати документацію третім особам, суб'єктам підприємницької діяльності з питань відповідності чинному законодавству господарських та фінансових операцій, які проводяться підприємством;

- залучати, у разі необхідності, співробітників інших структурних підрозділів підприємства для виконання завдань, поставлених перед службою внутрішнього контролю (аудиту);

- мати безперешкодний доступ до виробничих, складських, торгових та інших приміщень підрозділу, а також у приміщення, що використовуються з метою зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних носіях;

- з дозволу керівництва підприємства знімати копії з одержаних документів, копії файлів, копії будь-яких записів, що зберігаються в локальних обчислювальних мережах і автономних комп'ютерних системах, а також розшифровувати ці записи;

- за виявлення грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадання коштів та майна, допущених працівниками підрозділів, рекомендувати керівникові підприємства усунути їх від виконання службових обов'язків. Під час організації внутрішнього контролю повинні бути чітко визначені та розподілені обов'язки окремих працівників для перевірки різних напрямків звітності, а також встановлені межі їхніх повноважень згідно з покладеними обов'язками. Не можна припускати, щоб одна особа контролювала всю операцію з початку до кінця. Аудитор має також перевірити наявність проведення керівником служби внутрішнього контролю (аудиту) постійної ротації внутрішніх контролерів з метою запобігання зловживань. Не допускається, щоб один і той же контролер проводив перевірку одного підрозділу підприємства двічі підряд.

Служба внутрішнього контролю (аудиту) повинна:

- проводити постійний аналіз виробництва та фінансової діяльності підприємства, повноти та надійності ведення бухгалтерського та податкового обліку, оперативного та адміністративного контролю;

- забезпечувати постійний контроль за дотриманням робітниками підприємства встановленого графіку документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень - згідно з покладеними на них обов'язками;

- розглядати факти порушень робітниками чинного законодавства, нормативно-правових документів, які регулюють і визначають стратегію діяльності підприємства;

- рекомендувати керівникові підприємства вживати заходи для недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, інших чинних нормативно-правових актів;

- розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращення системи внутрішнього аудиту та здійснювати контроль за їх використанням і виконанням;

- забезпечувати документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, дані керівникові підприємства.

Найважливішою формою внутрішнього контролю (аудиту) є інвентаризація майна, коштів і розрахунків. Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій, аудитор має встановити: чи правильно визначений склад постійно діючої комісії і чи затверджений він наказом керівника підприємства; чи встановлений порядок створення робочих інвентаризаційних комісій і чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю аудитор визначає, зіставляючи дати проведення контрольних дій за планом і час фактичного здійснення перевірок, зазначених у актах. Кількість проведених ревізій визначається за поданими актами. При цьому аудиторові слід з'ясувати, чи розглядаються керівництвом підприємства і трудовим колективом висновки ревізій та перевірок.

У висновках має бути заявлено про недоліки, порушення та зловживання, що характеризують проведення відповідних господарських операцій. Акцентується увага на позитивному досвіді роботи підрозділу, який можна використати на інших дільницях. Необхідно також викласти причини, особливо організаційного характеру, які створили умови для порушень і зловживань, та подати свої пропозиції щодо їх усунення.

Таким чином, уся система внутрішнього контролю (аудиту) має забезпечити послідовну та ефективну роботу підприємства, збереження власності, своєчасне та повне відображення господарських та фінансових операцій у бухгалтерському обліку.

Оцінюючи ефективність внутрішнього контролю (аудиту), зовнішній аудитор має з'ясувати такі питання:

- ступінь незалежності внутрішніх контролерів від впливу керівництва підприємства;

- масштаби, глибину та напрямки проведення перевірок;

- компетентність робітників служби внутрішнього контролю (аудиту) - їх професійну підготовку, досвід, навички роботи (наприклад з комп'ютерами), участь у професійних організаціях;

- якість звітів та актів внутрішнього контролю.

Аудитор також повинен відзначити у своєму висновку ті ділянки підприємства, де внутрішній контроль перебуває на низькому рівні.

Однак зовнішньому аудиторові слід завжди пам'ятати, що система внутрішнього аудиту (контролю) не може дати абсолютних гарантій достовірності звітності підприємств з таких причин: - ніхто не може поручитися за відсутність корисливих мотивів у працівників внутрішнього контролю (аудиту);

- керівництво підприємства дуже часто ігнорує контроль, який воно само ж встановило;

- можливий тиск на працівників служби внутрішнього контролю як усередині підприємства, так і зовні;

- можливі помилки та недоліки в записах і підрахунках у результаті втоми чи неуважності працівників внутрішнього контролю.

Але використовуючи інформацію внутрішнього контролю, аудитор може значно скоротити обсяг своєї роботи (без особливої шкоди для її якості), особливо щодо перевірки первинних документів та організації системи обліку на підприємстві. У відповідності із Законом України „Про аудиторську діяльність" аудитор має провести перевірку бухгалтерської річної звітності суб'єкту господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації і її підтвердження або не підтвердження. Основні принципи, за якими складається аудиторський висновок, викладені в ННА №26 „Аудиторський висновок". Він складається у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути наступні розділи:

заголовок;

вступ;

масштаб перевірки;

висновок аудитора про фінансову діяльність;

дата аудиторського висновку;

адреса аудиторської фірми;

підпис аудиторського висновку.

Висновок може бути:

позитивним,

умовно позитивним,

негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора видати такий висновок, який відрізняється від позитивного.

Висновки

сільськогосподарський кооператив прибуток собівартість

Об'єктом дослідження виступає СВК ім. Щорса Білоцерківського району Київської області. За результатами дослідження зроблені наступні висновки.

Оцінюючи господарську діяльність СВК ім. Щорса на основі річних бухгалтерських звітів можна сказати, що його фінансова діяльність починаючи від його заснування, формування статутного фонду, і наступні взаємовідносини з контрагентами, державою, банками, а також усередині кооперативу з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базуються на формуванні і рухові його фінансових ресурсів, тобто його капіталу, а саме, на їх ефективному використанні. Незважаючи на об'єктивні складні економічні умови господарювання, сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Щорса с. Яблунівка Білоцерківського району, Київської області протягом 2008-2010 рр. не зменшив, а навпаки, нарощує виробництво конкурентоздатної продукції, підтримує інтенсивне використання земель та ведення тваринницької галузі.

1. Урожайність цукрового буряка у 2010р. склала 511,6 ц/га, озимої пшениці - 42,51 ц/га, ячменю - 32,75 ц/га, кормові коренеплоди і баштанні кормові - 307,4 ц/га.

2. В господарстві стабільно забезпечується належний матеріальний і культурний добробут працівників, що стимулює високопродуктивну працю всього колективу. Так у 2010році збільшились витрати на оплату праці 255,7 тис. грн.

3. Високі виробничо-економічні показники досягнуті завдяки здібностям талановитого організатора виробництва - керівника підприємства Якимця Миколи Миколайовича, який пройшов велику школу від керівника сільських підрозділів різного рівня до керівника (з 1996 р.) господарства ім. Щорса. В даний час тут відпрацьована система організації і управління виробництвом, в основу якої покладено створення міцного працьовитого колективу. Особлива увага підбору та вихованню керівників виробничих підрозділів та спеціалістів, злагодженій їх роботі. Основні методи управління орієнтують на дотримання високого рівня трудової технологічної та виконавчої дисципліни кожним зокрема працівником і всім колективом.

4. В господарстві вже до 90-х років, тобто до початку реформування економічного ладу, була створена досить міцна матеріально-технічна база. В послідуючий період за рахунок дбайливого ставлення до техніки, систематичного проведення доглядів та ремонтів, належного її зберігання вдалося підтримувати стан ресурсів на доброму рівні.

В господарстві систематично вишукували можливості оновлення машинно-тракторного парку. Так, в 2004 р. було придбано комбайн ДОН 1500Б, два трактори класу 1,4 МТЗ-82, танк-охолоджувач для молока; в 2005 році придбано два плуги оборотні (п'ятикорпусні, виробник - Польща), два трактори Т-70 СМ, комбайн ДОН 1500 Б, гноєрозкидач, чотири трактори класу 1,4 МТЗ-82, міні комбікормовий цех; в 2006 р. було придбано 4 трактори класу 1,4 МТЗ-82, один комбайн ДОН 1500Б, встановлено та введено в експлуатацію зернову сушарку американського виробництва, сівалку „Мультикорн”, установку для пастеризації молока, верстат поперечно стругальний, три нові кабіни на КАМАЗ та ін. В той же час до експлуатації техніки пред'являють жорсткі вимоги.

5. Скорочення по кожній операції, в кожній ділянці витрат за рахунок контролю за їх використанням, запровадженням внутрігосподарського розрахунку дозволило при значному підвищенні цін на всі ресурси стримувати зростання собівартості. Тобто, економія витрат та підвищення продуктивності дозволили господарству отримувати доходи.

6. Створивши ще до 1991 р. досить сильну економічну базу, маючи стабільний управлінський колектив, господарство практично не користувалося кредитами банків, не мало боргів, що дозволило включити в дію ефективні матеріальні стимули для працівників, безпосередньо зайнятих у виробництві.

7. Постійне застосування матеріального стимулювання працівників всіх підрозділів забезпечило високу дисципліну і належну організацію праці. Виплата заробітної плати проводиться регулярно, заборгованості немає.

Література

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.03 р. №3125.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року “996-XIV. - бухгалтерський облік і аудит №9, 1999 р.

3. Закон України « Про оплату праці» від 24,03,2002 р. №108 (зі змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (із доповненнями та змінами).

5. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року

№168/97-ВР.

6. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.01 р. №887

7. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.03 р. №335 (із змінами і доповненнями).

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1-25.

9. Положення про оплату праці працівників філії ім. Мічуріна ЗАТ «Зернопродукт МХП» на 2009р.

10. Положення про філію ім. Мічуріна ЗАТ «Зернопродукт МХП» від 01.11.08р.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”: Наказ Міністерства України від 31.12.2000 р. №318

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 „Виплати працівникам”: Наказ Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. №601

13. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291.

14. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. №29.

15. Інструкція з використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291.

16. Аудит і аудиторська діяльність / За ред. Шатковської Л.С. - К.: Урожай, 2002. - 256с.

17. Балашова Р.С. Методичні та практичні аспекти удосконалення облікової політики підприємства / Економіст. - 2001. - №9. - с. 54-57.

18. Барабаш Н.С. Аналіз господарської діяльності.- К: КНЕУ, 2005. - 396с.

19. Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств / К.: КНЕУ, 2003. - 628с.

20. Білик М.Д., Полятикіна Л.І. Основи аудиту / - Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2000. - 296с.

21. Бортник Т.І. Оплата праці і результати господарювання / Економіка АПК. - 2001. №3. - с. 78-82.

22. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. / 3-е видання Перероб. і допов.- Житомир ПП «Рута» , 2001р. -512с.

23. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів вузів / видавництво 2-е доп. і перероб.: ЖІТІ,2000, - 640с.

24. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах / за ред. М.Ф. Огійчука. - К.: Вища школа, 2004. - 799с.

25. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутинця Ф.Ф. - Житомир: ЖІТІ, 2000 р. - 608с.

Размещено на Allbest.ru

...