Мале і середнє підприємництво та його роль у формуванні місцевих бюджетів (на прикладі м. Чернігова)

За даними звіту Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність у 2012 - 2013 роках, серед 144 країн, Україна другий рік поспіль покращує свої позиції за індексом глобальної конкурентоспроможності. Так, за цим індексом України піднялася на 9позицій, тим самим перемістилася з 82-го на 73-є місце.

Провідні позиції у рейтингу глобальної конкурентоспроможності займають Швейцарія, Сінгапур та Фінляндія, які складають трійку лідерів. Російська Федерація та Казахстан випереджають Україну, посідаючи відповідно 67 і 51-е місця у загальному рейтингу глобальної конкурентоспроможності.

Покращення позиції України у цьому рейтингу відбулося за рахунок міцних позицій країни за окремими складовими індексу, такими як, високоосвічене населення, значна ємність ринку, які є хорошою основою для подальшого економічного зростання.

Підсумки дослідження складових інвестиційного та інноваційного розвитку України останніх років свідчать про підвищення ролі цілеспрямованої державної політики, орієнтованої на підтримку цілісності інноваційного процесу - від наукової розробки до інвестування масового виробництва. Це сприяло покращенню місця України у міжнародних рейтингах.

У 2012 році також було опубліковано Рейтинг конкурентоспроможності регіонів України, підготовленого Фондом «Ефективне управління».

Згідно цього рейтингу у 2012 році всі регіони поліпшили свої позиції, так само як і Україна у рейтингу глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму.

При цьому розрив між лідерами й аутсайдерами істотно скоротився.

Як і в попередні роки, перше місце в регіональному індексі залишилося за столицею. Київ тримає першість за такими складовими як «інфраструктура», «технологічна готовність», «макроекономічне середовище», «розмір ринку». Другу позицію столиця посідає за «рівнем вищої освіти та професійної підготовки». Не дивлячись на позитивні показники за рейтингом конкурентоспроможності регіонів, Київ займає останнє місце за складовою «ефективність державних інститутів».

«Погані оцінки» відносно «ефективності держінститутів», що отримує Київ поспіль двох років, отримують і інші економічно розвинені регіони України. Ця тенденція пов'язана з завищеними вимогами з боку представників бізнесу до держінститутів України, особливо до Києва. Із економічним зростанням України та із запровадженням бізнесом нових технологій, вимоги до інститутів будуть тільки зростати, а отже вирішення цієї проблеми значно підвищить показники конкурентоспроможності регіонів України.

Друге місце в рейтингу конкурентоспроможності регіонів в Україні в 2012 році зайняла Харківська область, третє - Дніпропетровська область, четверте - Донецька область, п'яте - Київська область.

В п'ятірці «аутсайдерів» залишаються сільськогосподарські регіони: Житомирська, Тернопільська, Чернігівська, Кіровоградська і Херсонська області.

Розрив в оцінках складових рейтингу конкурентоспроможності регіонів спостерігається не тільки між усіма регіонами України, але й усередині кожної окремої області. В Україні немає однозначного лідера за всіма складовими рейтингу конкурентоспроможності регіонів, як немає й однозначного аутсайдера. Наприклад, Київ лідирує за такими складовими як інфраструктура й технологічна готовність, але замикає рейтинг регіонів за складовою інститутів. І навпаки, Чернігівська область, яка посідає 24-е місце в рейтингу і відстає за такими складовими як технологічна готовність, ефективність ринку товарів і рівень розвитку бізнесу, лідирує за ефективністю ринку праці.

За такими складовими конкурентоспроможності регіонів як «інститути» й «ефективність ринку товарів», навіть регіони-лідери рейтингу посідають позиції, нижчі від середньосвітових. Проте, за складовими «ефективності ринку праці», «вищої освіти», «охорони здоров'я та початкової освіти» всі регіони України мають оцінки, вищі від середніх результатів у світі.

Істотне підвищення ефективності та якості функціонування державних інститутів можливе лише за умови запровадження широкомасштабного загальнодержавного проекту з впровадження «електронного уряду» в Україні. Це значно покращить умови ведення бізнесу в Україні, знизить витрати бізнесу на взаємодію із владою та витрати на утримання держапарату. Запровадження проекту «електронний-уряд» сприятиме підвищенню результатів за всіма 12складовими рейтингу конкурентоспроможності регіонів України.

У свою чергу, сфера малого та середнього підприємництва у м. Чернігові займає значну частку у розвитку економіки міста, а саме: 99,9% у загальній кількості підприємств.

Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення становить 87 од., що на 20,1 % більше в порівнянні з минулим роком та значно перевищує середній показник області і залишає обласний центр на правах лідера по цьому показнику, відповідно середніх підприємств - 5 одиниць.

Рисунок 2.6. Динаміка кількості економічно активних малих підприємств по м. Чернігову.

За оперативними даними ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області станом на 01.01.2014 року у місті працює 2402 малих підприємства, 147 - середніх та 20218 фізичних осіб - підприємців. Кількість економно активних малих підприємств зменшилась у порівнянні з 2012 роком на 527 одиниць, а кількість фізичних осіб підприємців зросла на 200 осіб. Такий перетік господарюючих суб'єктів з юридичних осіб (підприємств) у статус фізичних осіб підприємців пов'язаних зі змінами у Податковому кодексі України у частині фіскальної політики до підприємців, які працюють на спрощеній системі оподаткування. Таким чином спостерігається припинення та скасування діяльності підприємств та реєстрація фізичних осі підприємців.

Рисунок 2.7. Динаміка кількості фізичних осіб-підприємців по м. Чернігову.

За підсумками 2013 року надходження від діяльності суб'єктів малого підприємництва до місцевого бюджету становили 149,9 млн. грн., що на 15% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року, а надходження від діяльності суб'єктів середнього підприємництва до місцевого бюджету становили 98,5 млн. грн. Позитивна тенденція росту показника має зберегтись і до кінця року.

Обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) малими підприємствами за підсумками 2012 року становив 4215,1 млн. грн., що на 747,9 млн. грн. більше ніж у 2011 році, а обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) середніми підприємствами - 7290,9 млн. грн.



Рисунок 2.8. Обсяги надходжень до місцевого бюджету по м. Чернігову.

Рисунок 2.9. Динаміка надходжень до місцевого бюджету від діяльності суб'єктів малого підприємництва по м. Чернігову

Рисунок 2.10. Надходження до місцевого бюджету від діяльності суб'єктів середнього підприємництва по м. Чернігову у 2013 році

Рисунок 2.11. Динаміка обягів реалізованої продукції (робіт, послуг) малими підприємствами по м. Чернігову

Частка продукції середніх підприємств у загальних обсягах реалізованої продукції (робіт, послу) по місту становить 53,2%, а малих підприємств - 30,7%. Кількість найманих працівників на малих підприємствах становить 16448 осіб. Їх частка у загальній кількості найманих працівників у місті становить 33,4%. Кількість осіб, що перебуває у трудових відносинах з фізичними особами - підприємцями становить 4630 осіб, що на 5% менше у порівнянні з аналогічним періодом. Всього у сфері малого та середнього підприємництва зайнято 67,6 тис. осіб.

Рисунок 2.12. Динаміка чисельності зайнятих у сфері малого та середнього підприємництва по м. Чернігову

Спостерігається тенденція зменшення кількості збиткових підприємств: за останніми даними їх кількість зменшилося на 3 % .

Рисунок 2.13. Розподіл суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб за видами діяльності по м. Чернігову

Як і в минулі роки виробнича сфера, в якій потрібен значний фінансовий капітал, залишається непростою для підприємців. У ній зайнято 9,7 % з числа юридичних осіб підприємців та відповідно 6,2 % фізичних осіб підприємців. А в суб'єктів середнього підприємництва спостерігається майже рівний розподіл за видами господарської діяльності.

Рисунок 2.14. Розподіл суб'єктів середнього підприємництва-юридичнх осіб за видами діяльності по м. Чернігову

Рисунок 2.15. Розподіл суб'єктів малого підприємництва-юридичних осіб за видами діяльності по м. Чернігову

Галузева структура, що склалась за останні роки, практично залишається незмінною.

Такий розподіл - це наслідок того, що у більшості випадків юридичні особи - підприємці створюються і реєструються без достатніх матеріальних ресурсів. Брак власних коштів, відсутність земельних ділянок для розміщення власного майна та обладнання, досить громіздкі дозвільні процедури віддаляють початок діяльності малих та середніх підприємств виробничої сфери після їх державної реєстрації. Також цим пояснюється значне перевищення кількості зареєстрованих суб'єктів підприємництва - юридичних осіб над кількістю звітних про свою господарську діяльність (економічно активних).

Спрощення доступу їх до ресурсного забезпечення майном міської громади - це той вектор на якому слід зосередити дії органів місцевого самоврядування. Одним із заходів у цьому напрямку вже не один рік є передача в оренду суб'єктам господарської діяльності нерухомого майна за пільговим коефіцієнтом 0,7.

Коливанню кількісних зазначених показників з початку 2011 року передувало скасування діяльності та державної реєстрації підприємців, які не здійснювали господарську діяльність, а тому очікування введення в дію деяких засад Податкового Кодексу України (у частині спрощеної системи оподаткування) спонукало їх до цих дій. Сьогодні вже можна побачити перші результати від впровадження Податкового кодексу України та початку «пенсійної реформи». До негативних наслідків для сектору малого та середнього підприємництва вони не призвели.

У свою чергу, структурні процеси, які відбувалися в сфері підприємництва в останні роки були наповнені післяреєстраційними діями щодо зміни форми статусу юридичної особи на статус фізичної особи - підприємця, через більш сприятливі умови для ведення господарської діяльності. Ця форма господарювання приваблює більш доступною процедурою реєстрації, меншим податковим навантаженням та відсутністю звітування перед органами статистики. Простота, мінімальність витрат на оформлення процедур обліку та звітності у цієї категорії підприємців дає можливість залучати до роботи вагому частину працездатного населення і розвивати власну справу. [35]

Спрощення реєстраційно-дозвільних процедурта надання адміністративних послуг не залишається поза увагою. У місті Чернігові вже рік працює Центр надання адміністративних послуг.

Однією з головних задач Центру адміністративних послуг є надання якісних адміністративних послуг жителям міста та суб'єктам господарської діяльності за принципом «єдиного вікна».

Заходи з підготовки та розширення потенціалу малого (середнього) підприємництва та адаптації незайнятого населення до умов ринкової економіки реалізуються у більшій частині міським центром зайнятості. Серед таких зокрема: виплата одноразової допомоги з безробіття для започаткування підприємницької діяльності, виплата дотацій підприємствам, що забезпечують працевлаштування безробітних, профорієнтаційні семінари, організація курсів «Підприємець - початківець», проведення ярмарків вакансій.

У місті працює розвинена мережа об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва, що покращує самоорганізацію малого бізнесу та сприяє його становленню і розвитку. Разом з тим формування цієї інфраструктури відстає від темпів розвитку малого та середнього підприємництва, а якість, рівень та асортимент послуг не завжди відповідає потребам підприємців. Крім того, перестали бути економічно-активними бізнес-інкубатор та бізнес-центр, відсутній міський фонд підтримки підприємництва. Діяльність громадських об`єднань підприємців та їх профспілкових організацій мають розрізнений характер. Розвиток цього сектору також залишається одним з головних векторів спільної діяльності місцевої влади та громадських організацій та об'єднань підприємців.

Для Чернігова нагальними завданнями у сфері підтримки та розвитку сектора малого підприємництва є збільшення кількісних показників виробничої сфери, створення нових робочих місць, підвищення прибутковості підприємства та заробітної плати працівників.

В умовах впровадження соціально орієнтованої ринкової економіки, відносини місцевої влади та суб'єктів малого підприємництва мають особливо актуальний характер і повинні бути зорієнтовані на поступовий перехід від державного регулювання підприємницької діяльності до її регулювання на засадах соціального партнерства, створення атмосфери взаємної довіри.

Слід зазначити, що зростання основних кількісних та якісних показників у загальному рівні розвитку малого та середнього підприємництва у м. Чернігові, є недостатнє, з точки зору вимог ринкової економіки, і потребує подальшої підтримки з метою збільшення його внеску для підвищення добробуту населення та підготовки до інтеграції у Європейську економічну систему. Обласний центр залишається лідером регіону у цій сфері економіки. Однак, згідно з аналітичними дослідженнями Держпідприємнцтва України рейтингові оцінки області у частині підтримки та розвитку малого та середнього підприємництва залишає регіон у групі аутсайдерів.

Головним інструментом комплексної реалізації державної політики з розвитку та підтримки малого і середнього підприємництва на місцях залишаються відповідні програми.

На сьогодні, у м. Чернігові діє Програма підтримки малого та середнього підприємництва на 2013-2014 роки, затверджена рішенням Чернігівської міської ради від 26 грудня 2012 року (далі - Програма).

Основною метою Програми є:

в соціальному аспекті: зміцнення соціально-економічних позицій середнього класу суспільства, сприяння поліпшенню рівня життя жителів територіальної громади міста з наближенням до європейських стандартів якості життя, формування демократичних інститутів громадянського суспільства;

в економічному аспекті: максимальне наближення до рівня країн з розвиненою економікою.

До складу Програми включено наступні підпрограми:

- підпрограма реалізації регуляторної політики та надання адміністративних послуг;

- підпрограма фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки, розвитку туристичної галузі;

- підпрограма ресурсної та інформаційної підтримки, удосконалення інфраструктури підтримки підприємництва;

- підпрограма підготовки та розширення кадрового потенціалу малого та середнього підприємництва

Завдання Програми

- реалізація єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва;

- покращення якості адміністративних послуг;

- поліпшення інвестиційного клімату та стимулювання розвитку технологій;

- забезпечення відкритості та прозорості надання фінансових, матеріально-технічних ресурсів територіальної громади;

- сприяння формуванню сучасної розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва;

- систематизація інформаційного забезпечення підприємців;

- сприяння розвитку підприємницької ініціативи соціально-вразливих категорій громадян;

- впровадження системи підготовки та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності.

Виходячи із нагальних проблем підприємництва, пріоритетними сферами розвитку та підтримки сектора малого та середнього підприємництва у м. Чернігові на період 2013-2014 роки - визначено:

- використання місцевої сировини та відходів від виробництва;

- бізнес-проекти, які стосуються туристичної галузі в місті;

- розробка та впровадження у виробництво новітніх технологій;

- впровадження інформаційних технологій;

- покращення екологічного, санітарного та естетичного стану;

- створення мережі обґєктів для активного відпочинку.

Про ефективність виконання Програми, реалізації її головних завдань можна говорити, в першу чергу, за умови фінансового забезпечення реалізації запланових заходів. Наприклад, на виконання заходів Програми у 2013 році було виділено 80,0 тис.грн. коштів міського бюджету, що становить 12% від загальної потреби на виконання її заходів. Ця тенденція спостерігається вже не перший рік і спрацьовує як стримуючий фактор. У свою чергу п.3 Указу Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 12.05.1998 № 456/98 органам державної влади та місцевого самоврядування рекомендовано виділяти для підтримки малого підприємництва кошти у розмірі не менш як 0,5 відсотка річних доходів відповідних бюджетів. Орієнтовно пом. Чернігову ця сума складає у середньому 3,0 млн. грн. щороку. При цьому, що надходження до місцевого бюджету від діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва за підсумками бюджетного року вище у десятки разів.

Виходячи з аналізу соціально-економічного стану м. Чернігова, нагальними питаннями у сфері підтримки та розвитку сектора підприємництва є створення сприятливих інвестиційних умов для розвитку виробничої сфери, формування розвинутої інфраструктури підприємництва на загальнодержавному і місцевому рівнях, конкурентного середовища, створення нових робочих місць та стимулювання, сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності, зменшення безробіття, удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики . [34]

У свою чергу, слід звернути увагу на різні проблемні акценти у господарській діяльності вже діючих та підприємців - початківців. Перші, у більшості випадків долають адміністративні перепони та «фінансовий голод», тоді як інші потребують, у першу чергу, інформаційно-консультаційної підтримки як розпочати власну справу. У даній ситуації необхідна адресна допомога кожній групі.

До основних економічних інструментів детінізації і декриміналізації підприємницького середовища доцільно віднести: зниження рівня оподаткування фізичних осіб; адміністративне усунення факторів, що стримують конкуренцію у сфері виробництва і збуту продукції; спрощення процедури створення і реєстрації підприємств; удосконалення системи оподаткування юридичних осіб та методів податкового обліку; запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності; поширення практики застосування кримінальної відповідальності за корупцію; залучення до реалізації стратегії легалізації представників міжнародних організацій що спеціалізуються на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства.

Є доцільним виділити наступні основні напрями формування системи забезпечення безпеки економічної системи і її стабільного функціонування:

1.Удосконалення державно-правового регулювання підприємницької діяльності й відносин щодо її охорони.

2. Удосконалення діяльності державних правоохоронних органів.

3. Судовий захист прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів.

4. Страхування комерційних ризиків.

5. Розвиток приватної охоронно-детективної діяльності, підготовка кадрів і розробка програм економічної безпеки.

6. Інформаційно-аналітичне забезпечення підприємницької діяльності, управління інвестиційними й комерційними ризиками.

Крім того, не останнім фактором у формування культури ведення бізнесу та налагодження діалогу між бізнесом та владою є розуміння ролі партнерства в сфері соціальної відповідальності бізнесу. Кожен із суб'єктів цих процесів має своє бачення у першопричинах та непорозуміннях при здійсненні господарської діяльності та соціального боргу. [57]

Таблиця 2.2

Суб'єкти співпраці	Проблеми співпраці
Підприємства	- недостатність фінансових, трудових ресурсів; - недовіра до бізнесу з боку громадських організацій і органів влади; - недобросовісна конкуренція; - корупція; - втручання органів влади; - нечесне ведення бізнесу, нерозуміння соціальної відповідальності колегами по бізнесу
Органи державної влади	- розрізненість інтересів; - недостатньо налагоджений механізм партнерства у сфері соціальної відповідальності; - проблеми незаконних дій бізнесу; - правова безграмотність споживачів; -недовіра до органів влади; - порушення механізму виконання прийнятих рішень; - недостатня роль профспілок; - недотримання представниками бізнесу принципів соціальної відповідальності; - низький рівень життя
Організації споживачів	- небажання бізнесу розглядати скарги споживачів і громадських організацій; - низький рівень знань з питань прав споживачів; - недовіра з боку органів влади; - невиконання зобов'язань; - низька якість продукції
Громадські організації	- різне розуміння соціальної відповідальності громадськими організаціями і органами державної влади; - низький професійний рівень представників громадських організацій; - слабкий інтерес до тематики соціальної відповідальності у дослідницьких інституцій; - недостатній рівень співпраці з бізнесом; - небажання бізнесу допомагати громадським організаціям, недооцінка органами влади громадських організацій у можливості вирішити соціальні проблеми; - боротьба за лідерство між групами зацікавлених сторін; - корумпованість органів влади, монополія влади на прийняття рішень; - низька соціальна активність громади; - часткова конкуренція між громадськими організаціями; - відсутність ринкових традицій соціальної відповідальності; - наявність великого майнового розшарування населення; - низький рівень мотивації бізнесу до впровадження політики соціальної відповідальності
Профспілки	- недовіра до органів влади та підприємств; - невиконання бізнесом соціальних зобов'язань перед своїми працівникам; - недотримання органами державної влади нормативно-законодавчих актів і Генеральної угоди; - невиконання громадськими організаціями взятих на себе зобов'язань; - низький рівень соціальної орієнтованості бізнесу; - відстороненість від вирішення соціальних проблем малого бізнесу; - проблеми спільного відстоювання інтересів перед органами влади

Крім того, за матеріалами Інституту економічних досліджень та політичних консультацій представники бізнесу з різних регіонів України вважають неостаннім фактором у господарській діяльності неформальні зв'язки для успіху свого бізнесу. Нажаль, за останні 5 років цей показник зріс доволі високими темпами особливо у 2012-2013 роках. Результати дослідження наведено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Важливість неформальних зв'язків з органами влади для здійснення господарської діяльності, (% від опитаних респондентів)

Назва державного органу влади	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Упраління Міндоходів	17,2	18,2	29,3	22,7	48,6	44,7
Органи МВС	16,2	17,2	25,1	19,6	40,5	39,5
Міська/районна рада	15,5	17,2	27,0	20,7	38,1	36,9
Обласна влада	12,7	14,3	26,1	21,4	36,0	38,7
Центральна влада	13,1	14,4	24,7	19,8	33,5	38,9
Загалом	18,5	20,4	29,5	27,4	52,2	49,7

За підсусками проведено аналізу підприємці висловили своє бачення виходу із ситуації, що склалась. [59]

Результативність співпраці із владою залежить від активності представників громадськості зі здійсненням впливу на органи державної влади. При органах виконавчої влади створюються Громадські ради, які інформують органи виконавчої влади про громадянську позицію стосовно вирішення тих чи інших проблем.



Рисунок 2.16. Першочергові дії, що необхідні для покращення умов ведення бізнесу.

Протягом останніх 5 років зроблено ряд важливих кроків для реалізації конституційних прав громадян щодо їх участі в прийнятті управлінських рішень. До них відносяться:

- організація роботи громадських рад при органах державної виконавчої влади;

- створення системи галузевих рад підприємців, які координуються Радою підприємців при Кабінеті Міністрів України;

- впровадження «гарячих ліній» як на рівні Уряду, так і на рівні окремих міністерств і відомств;

- проведення тематичних розширених засідань Уряду за участі зацікавленої громадськості.

Опитування початківців та вже діючих субєктів малого та середнього підприємництва показали, що незважаючи на позитивні зрушення, підприємництво в місті потерпає від цілої низки негативних чинників, як специфічних для Чернігівського регіону, так і таких, що мають загальний для України характер:

- відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

- недостатній рівень освіти підприємців з питань сучасних методів та форм господарювання;

- нестача кваліфікованих кадрів у малому підприємництві, які можуть професійно займатися бізнес-плануванням, прогнозуванням та управлінням фінансовими ресурсами;

- недостатній розвиток та неефективне функціонування інфраструктури підтримки підприємництва;

- низька інноваційна активність малого бізнесу;

- складність та тривалість процедур отримання документів дозвільного характеру для започаткування та здійснення господарської діяльності;

- суперечливість і неповнота чинних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність субєктів підприємництва.

3. Вектори державного регулювання та фіскальної політики сприяння розвитку підприємництва на місцевому рівні

Розвиток малого та середнього підприємництва - складний динамічний процес, що знаходиться у залежності від впливу організаційних, економічних, правових, соціально-культурних умов тощо.

Підтримка підприємництва досить часто ототожнюється зі створенням сприятливого економічного середовища для малого та середнього бізнесу. Проте, з точки зору основ управління, створення таких умов належить до стимулювання і регулювання економічних процесів.

Цей процес можна окреслити як надання допомоги - фінансової, інформаційної, правової і т.п. - субєктам малого та середнього підприємництва. Найчастіше така підтримка потрібна на початкових етапах діяльності малого підприємства.

Розбіжності в поняттях стимулювання розвитку і підтримка підприємництва не означають їх взаємовиключення - навпаки, малий бізнес найефективніше проявляє себе в тих країнах, де їхня підтримка тісно узгоджена зі стимулюванням розвитку. Оскільки характер підтримки багатоплановий, а надання допомоги може бути здійснено з боку різних організацій, установ - як державних, так і недержавних - ефективна підтримка підприємництва повинна мати системний характер.

Сутність функціонування системи розвитку і підтримки підприємництва полягає в орієнтації розвитку малого та середнього бізнесу в тих напрямах, які відповідають інтересам соціально-економічного розвитку міста, підвищенні ефективності діяльності підприємницьких структур з урахуванням існуючого природно-ресурсного, економічного та кадрового потенціалів.

Місцеві органи влади мають певні економічні важелі для регулювання і підтримки підприємницької діяльності, це зокрема :

- здача в оренду, концесію тощо комунального майна, землі та інші ресурси на певних умовах;

- фінансування у формі фінансового кредиту найбільш ефективних підприємницьких проектів соціального спрямування, визначених за результатами конкурсів та найбільш ефективних інноваційних підприємницьких проектів з пріоритетних видів діяльності;

- сприяння безробітним в організації підприємницької діяльності;

- висвітлення у місцевих засобах масової інформації питань розвитку малого підприємництва;

- створення умов для активізації жіночого та молодіжного підприємництва;

- підвищення доступності систем навчання (надання профорієнтаційних послуг та організація профнавчання безробітних за професіями, орієнтованими на підприємницьку діяльність) тощо.

На думку фахівців Держпідприємництва України, основними проблемами та перешкодами, що існують на шляху розвитку малого та середнього підприємництва є:

1. Обмеженість доступу суб'єктів господарювання до фінансових ресурсів. Необхідним є належне державне кредитування, державна гарантія комерційного кредитування, створення умов для раціонального банківського кредитування, розвиток кредитування за рахунок кредитних спілок тощо.

2. Відсутність законодавчо встановленого механізму звільнення від сплати податків та загальнообов'язкових платежів на визначений короткотерміновий період для новостворених суб'єктів малого підприємництва.

3. Недостатня державна інформаційна підтримка щодо започаткування і ведення власної справи. Необхідним є організація та проведення тренінгів, круглих столів, семінарів, навчальних програм тощо стосовно започаткування і ведення власної справи, впровадження нових методів управління господарською діяльністю, спілкування з контролюючими органами тощо.

Задля покращення загального бізнес-клімату в державі є поліпшення сфер державного регулювання господарської діяльності, які враховуються при здійсненні оцінки в Рейтингу «Doing Business», а саме:

- зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів підприємництва;

- спрощення порядку подання податкової звітності;

- спрощення порядку заповнення податкових декларацій та процедури їх подання;

- зменшення періодичності подання податкової звітності і сплати податків;

- поступове зменшення ставок податку;

- скорочення часових витрат на адміністрування податків;

- перехід на електронну форму подачі звітності до Пенсійного фонду України.

Потребують вирішення проблеми, що виникають під час провадження господарської діяльності. Для вирішення цих проблем необхідно здійснити наступні заходи:

- спрощення процедури оформлення прав на земельні ділянки (внесення змін до актів законодавства, організація роботи територіальних органів Держземагентства, які безпосередньо здійснюють реєстраційні процедури, належне кадрове та матеріально-технічне забезпечення їх роботи);

- ефективне проведення реформи у галузі безпечності та якості харчових продуктів з урахуванням аналізу практики країн Європейського Союзу;

- запровадження ефективних та послідовних реформ щодо розвитку агропромислового сектору, пріоритетами яких мають бути:

а) фінансова, інформаційна, організаційна підтримка виробників сільськогосподарської продукції, в тому числі розвиток малого та середнього підприємництва в цій галузі;

б) орієнтація на оновлення інфраструктури сільськогосподарського виробництва з метою здешевлення вартості продукції та зменшення часових і матеріальних затрат на її виробництво;

в) спрощення процедур експорту сільськогосподарської продукції та заохочення виробників до експорту сільськогосподарської продукції (у разі необхідності державна підтримка щодо укладання міжнародних угод про співробітництво, наприклад, з країнами Євросоюзу);

г) роз'яснення положень частини другої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та розроблення проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо інформування споживачів про товари (роботи, послуги)), яким передбачити розмежування вимог щодо порядку і форм розміщення інформації в залежності від категорії товару (продовольчий чи непродовольчий), визначити чіткі вимоги до маркування дати його виробництва та врегулювати питання розміщення інформації про товар в залежності від технічної можливості розміщення такої інформації на самому товарі;

д) розроблення загальнонаціональної програми легалізація виплати заробітної плати в Україні, якою передбачити методи заохочення добросовісних роботодавців (зменшення кількості перевірок шляхом віднесення їх господарської діяльності до суб'єктів господарювання з низьким ступенем ризику тощо); зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці суб'єктів господарювання; спрощення адміністративної процедури подання звітності та сплати зборів до Пенсійного фонду України (запровадження електронної системи звітності поряд із паперовою); встановлення дієвих механізмів контролю за виплатою заробітної плати. Тобто, використання принципу партнерства влади і бізнесу, який передбачає, з боку держави, зменшення фінансового і адміністративного тиску на суб'єктів господарювання, з боку суб'єктів господарювання - забезпечення легалізації заробітної плати.

Стратегічним напрямком поступального розвитку України є соціально-економічне відродження регіонів. На сучасному етапі позитивні зміни можуть бути досягнуті лише на основі зосередження діяльності міністерств і відомств не стільки на галузевому, скільки на вирішенні проблем територіального розвитку; надання пріоритетності регіональним аспектам; переміщення центру ваги з державного рівня на регіональний і місцевий.

Ключовою проблемою розвитку регіонів є їхня вкрай низька конкурентоспроможність, яка обумовлена незадовільним станом виробничої та соціальної інфраструктури, низьким рівнем пристосування робочої сили до сучасних умов, недостатньою підтримкою розвитку підприємництва, відсутністю інноваційної спроможності підприємств, деградацією навколишнього природного середовища, неефективним використанням наявних ресурсів, низьким рівнем інноваційно-інвестиційної активності тощо.

Серед найважливіших стратегічних пріоритетів сталого розвитку України на короткостроковий та довгостроковий період можна виділити формування сприятливого підприємницького й інвестиційного середовища.

Інтеграційний вибір України обумовлює нові задачі в сфері державної політики підтримки підприємництва, де ключовим завданням є перехід до якісного зростання, підвищення конкурентоспроможності на основі інноваційної моделі розвитку, збільшення продуктивності праці на малих та середніх підприємствах, підвищення їх внеску в розвиток національної економіки, забезпечення продуктивної зайнятості шляхом створення нових економічно доцільних робочих місць.

Державні пріоритети щодо розвитку підприємництва базуються на:

- впровадженні принципів Європейської хартії для малих підприємств;

- аналізі стану реалізації Законів України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, „Про загальні засади контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності”, „Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва”, „Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” та інших актів законодавства щодо підтримки бізнесу;

- позиції громадських об'єднань підприємців, науковців, міжнародних експертів, зверненнях суб'єктів господарювання з найболючіших проблем ведення підприємницької діяльності.[51]

Стратегічними пріоритетами у сфері розвитку підприємництва є:

1. У сфері вдосконалення системи державного управління:

- збалансування повноважень Верховної Ради, Президента та Уряду України щодо здійснення ними державної політики як необхідної передумови належного здійснення влади всіма органами і посадовими особами;

- забезпечення гарантій недоторканності приватної власності; розроблення та прийняття нової сучасної редакції Закону України «Про власність»;

- завершення реформування судової системи з метою покращення захисту від порушень чинного законодавства з боку як держави, так і суб'єктів підприємництва; запровадження інституту мирових суддів, а також інституту незалежної кримінологічної (антикорупційної) експертизи актів виконавчої і судової влади, прокуратури і місцевого самоврядування;

- встановлення суворого контролю за виконанням антикорупційних програм і рішень в усіх ланках державного апарату, створення надійного організаційно-правового, фінансового забезпечення діяльності правоохоронних органів і судів, проведення ревізії нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України;

- забезпечення максимальної прозорості та дієвості процесу боротьби з рейдерськими атаками, внесення змін до чинного законодавства з метою унеможливлення отримання рейдерами „законного підґрунтя” для організації атак на суб'єктів господарювання;

- реформування законодавства України про місцеве самоврядування з метою чіткого визначення повноважень органів місцевого самоврядування, механізмів здійснення цих повноважень та відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування;

- впровадження механізмів відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за наслідки їхніх рішень та дій в економічній сфері, невиправдане втручання в діяльність бізнесу та приватних осіб;

- встановлення стандартів на надання державних послуг (вартість державних послуг не повинна перевищувати витрат, пов'язаних з наданням таких послуг) шляхом прийняття відповідних законодавчих актів;

2.У сфері партнерства держави і підприємництва:

- нормативно-правове врегулювання механізму контролю з боку всеукраїнських об'єднань роботодавців і підприємців, об'єднань підприємців та громадських об'єднань над розробкою, прийняттям та виконанням рішень органів державної влади усіх рівнів, обов'язкового систематичного залучення цих об'єднань органами законодавчої та виконавчої влади до вироблення рішень, які знаходяться в рамках їхньої компетенції; прийняття Закону України «Про державно-приватне партнерство»;

- запровадження державного контролю за неухильним дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення інформаційної відкритості органів державної влади та органів місцевого самоврядування; забезпечення доступності інформації про поточне виконання бюджетів усіх рівнів та проведення публічного діалогу при складанні бюджету на наступні періоди;

- розширення саморегулювання бізнесу; делегування окремих повноважень органів державної влади саморегулюючим організаціям у підприємницькому секторі;

- створення нормативно-правової бази для реалізації механізму цивілізованого лобіювання бізнесом власних інтересів, в т.ч. прийняття Закону України «Про лобізм» та «Про саморегулівні організації підприємців»;

- формування позитивного іміджу малого та середнього підприємництва серед населення України;

3.У сфері регуляторної політики:

- здійснення ефективного контролю держави за безумовним дотриманням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог національного законодавства про регуляторну політику (задля недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

- підтримка єдиного правового поля та забезпечення прозорих умов у сферах дозвільної системи та ліцензування;

- збереження діючої системи державної реєстрації суб'єктів господарювання, а саме: ведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації;[30]

4. У сфері фіскальної політики:

- спрощення процедур адміністрування і сплати податків та зборів; розробка простих та зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків та держави - на їх адміністрування;

- зближення податкового та бухгалтерського обліку;

- поетапне зниження податкового навантаження на суб'єктів малого і середнього підприємництва;

- адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;

- підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі інноваційно-інвестиційних преференцій; запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами;

- автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

5. У сфері забезпечення конкуренції:

- створення якомога повного і внутрішньо узгодженого законодавчого забезпечення підприємництва, пристосованого до вимог Світової організації торгівлі та законодавства Європейського Союзу;

- забезпечення рівних умов діяльності на ринку для всіх представників вітчизняного бізнесу та іноземних компаній, надання рівних можливостей доступу до заохочувальних інструментів державної економічної політики, які відповідатимуть міжнародним економіко-правовим нормам і стандартам, запровадження прямої відповідальності за цільовий характер використання коштів, отриманих згідно цих інструментів;

- системне здійснення активної конкурентної політики, спрямованої на формування конкурентного середовища, сприятливого для розвитку, протидію зловживанням монопольним становищем, атакам на ринок у вигляді цінового, соціального, екологічного та інших видів демпінгу, використанню інших форм недобросовісної конкуренції;

- надання політико-правової підтримки українським підприємствам на зовнішніх ринках, сприяння формуванню позитивного іміджу українських компаній за кордоном, просуванню експорту, пошуку торгових партнерів, заохочення розвитку прикордонних економічних відносин.

- забезпечення захисту внутрішнього ринку від припливу недоброякісної, небезпечної імпортної продукції, використання цінового демпінгу тощо, поєднання поступового зниження рівня тарифного захисту з використанням протягом визначеного обмеженого часу захисних засобів для перспективних, соціально значущих, важливих для національної безпеки галузей;

6. У сфері активізації інноваційної діяльності малих та середніх підприємств:

- удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності через узгодження вітчизняної нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності з міжнародними стандартами;

- сприяння розвитку малих та середніх вітчизняних інноваційних підприємств, що забезпечить поширення інноваційного підприємництва, розгортання в його середовищі економічної конкуренції;

- формування інноваційної культури суспільства: підтримка наукових видавництв, наукових та науково-популярних видань, розширення освітніх програм, підвищення рівня навчального і наукового процесу.

Метою економічної стратегії держави в перехідній економіці на першому етапі має бути побудова розвиненої стійкої ринкової економіки - механізму, який здатен замінити державне адміністрування в економіці. У зв'язку з тим, що будь-які економічні процеси так чи інакше виявляються через дії економічних суб'єктів, економічна стратегія держави спрямовується, прямо чи опосередковано, на вплив на діяльність цих суб'єктів і формується в розрахунку на їхню раціональну реакцію. [52]

Отже, зміна системи економічної координації в перехідній економіці виводить на перший план забезпечення здатності приватних економічних суб'єктів розробляти та здійснювати власні економічні ефективні стратегії.

Формування механізму стратегічного розвитку малого підприємництва в Україні передбачає в першу чергу оцінку рівня економічного розвитку країни та визначення впливу макроекономічної ситуації, тобто економічної політики держави, фактичних результатів господарювання, пропорцій, які сформувалися між окремими галузями економіки, між попитом і пропозицією на фінансові, матеріально-технічні, трудові ресурси, між цінами, доходами і добробутом населення, на ефективність функціонування підприємницьких організацій.

Для розробки механізму стратегічного розвитку малих та середніх підприємств в Україні можна виділити чотири етапи дослідження внеску малого підприємництва в економіку країни:

- аграрна економіка;

- індустріальна економіка;

- зріла індустріальна економіка;

- економіка послуг та високих технологій.

Потрібно звернути увагу на дві основні тенденції:

- сфера підприємницької діяльності розширюється в міру економічного розвитку;

- зі зростанням рівня розвитку економіки великої ваги набуває інноваційна діяльність та діяльність, спрямована на запозичання, дифузію нововведень на їх ранніх стадіях.

Крім того, слід зазначити, що:

- інноваційне підприємництво потребує розвитку комплексної інфраструктури, яка відсутня в аграрній економіці;

- інформація та знання є важливими факторами, що сприяють формуванню та управлінню малими підприємствами в менш розвинених країнах;

- соціальна стратифікація є головною перешкодою процесу формування і управління малим бізнесом в малорозвинених країнах. [41]

Для подальшого розвитку країни вирішальним стає залучення інновацій з більш передових країн. При цьому завдання малих підприємств полягає в тому, щоб більш ефективно використати наявні ресурси за рахунок організаційних нововведень і нових способів поєднання засобів виробництва. В індустріальних країнах більш важливим для підприємців стає виявлення та задоволення нових потреб. Для успішної конкуренції, навіть на внутрішніх ринках, все більшої ваги набуває запозичення інновацій. [42]

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що підприємницький процес розпочинається в менш розвинутих країнах з формування малого бізнесу, проте в міру подальшого розвитку спрямовується на інноваційне та високотехнологічне підприємництво.

Для розв'язання існуючих проблем, які на теперішній час перешкоджають ефективному функціонуванню малих підприємств і тим більше стоять на заваді їх стратегічного розвитку, потрібна зміна ідеології розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, яка тяжіє до державної детально-регульованої моделі.

Таблиця 3.1. Вигоди і недоліки для існуючої системи державного управління в Україні від малого та середнього підприємництва

Вигоди	Недоліки
Створення нових робочих місць без бюджетного фінансування	Економічна самостійність суб'єктів, яка зменшує залежність від держави
Зменшення соціальної напруги в суспільстві	Поява самоповаги у суб'єктів (базується на їх незалежності)
Бюджетні надходження (усіх рівнів)	Вимоги прозорості влади
Розвиток економіки, який повною мірою є похідним від соціального значення малого підприємництва	Вимоги посилання відповідальності влади

Сасма по собі фіскальна політика втілює в собі усі специфічні проблеми податків, оскільки вона формує довгострокові орієнтири розвитку податкової системи, впливає на ефективність функціонування податкових інструментів з метою сприяння досягненню цілей соціально-економічного розвитку держави.

Головна ціль податкової політики має полягати у ефективному застосуванні елементів системи оподаткування, виходячи зі стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку України, а саме:

1) випереджувальне економічне зростання;

2) якісний соціальний розвиток;

3) інвестиційно-інноваційна модель розвитку;

4) інтеграція до ЄС.

Стратегічною ціллю податкової політики є створення в Україні стабільної податкової системи, що забезпечувала б достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки країни, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.

Розв'язання зазначених проблем має відбуватися через послідовну реалізацію стратегічних цілей реформування податкової системи України, а саме:

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;

- легалізація тіньового сектору;

- активізація інвестиційних процесів в економіці;

- розробка простих та зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання;

- скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків та держави - на їх адміністрування;

- адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;

- забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;

- запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

- автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій.

Виходячи з розуміння сутності проблем та стратегічних цілей реформування податкової системи України, виникла необхідність удосконалення податкової системи України за такими напрямами.

1. Підвищення ефективності системи адміністрування податків через реалізацію проекту модернізації податкової служби, автоматизацію процесів обліку та аналізу податкових даних, створення інтегрованої на усіх рівнях адміністрування архітектури баз даних податкової звітності, поступову зміну філософії адміністрування податків (тотальний контроль за сплатою податків та їхній збір необхідно змінити на моніторинг цього процесу та систематизацію і накопичення інформації в розрізі платників податків).

2. Удосконалення законодавчого забезпечення системи оподаткування, що має на меті:

- усунення існуючих суперечностей та колізій податкового законодавства;

- лібералізацію податкової політики;

- підвищення відповідальності щодо виконання норм та положень законодавства усіх суб`єктів податкових правовідносин;

- поступову адаптацію норм податкового права України до податкового законодавства Європейського Союзу;

- створення нових об`єктів оподаткування у відповідності до існуючих соціально-економічних умов, рівня розвитку економічних відносин;

- скасування неефективних місцевих податків і зборів, а саме комунального податку; збору за видачу ордера на квартиру; збору за участь у бігах на іподромі; збору за виграш на бігах на іподромі; збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі; збору за право використання місцевої символіки; збору за право проведення кіно- і телезйомок; збору за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збору з власників собак, як таких, що не забезпечують достатній рівень надходжень до місцевих бюджетів.

3. Детінізація економіки та боротьба з корупцією в системі адміністрування податків шляхом створення податкових умов щодо легалізації тіньового сектору економіки, встановлення в якості кримінального покарання за ухилення від сплати податків обов'язкового застосування обмеження дієздатності особи щодо її участі у підприємницькій діяльності, участі у створенні та адміністративному керівництві суб'єктами господарської діяльності, посилення кримінальної відповідальності за корупцію в системі органів державної влади.

4. Реформування спрощеної системи оподаткування через удосконалення процедур реєстрації та обліку платників, усунення можливостей щодо мінімізації податкових платежів, нейтралізацію ефекту податкової дискримінації.

5. Реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом поступового зменшення навантаження на фонд оплати праці за рахунок активізації реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, запровадження єдиного соціального внеску, накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та соціального медичного страхування шляхом перетворення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України.[60]

Прийняття Податкового кодексу 02 грудня 2010 року було покликано вирішити нагальні питання щодо удосконалення податкової системи: врегулювати відносини, що виникають у процесі встановлення та зміни податків та зборів в Україні, запровадити однакові «правила гри» для платників податків, і, таким чином, добитися підвищення рівня добровільної сплати податків та збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів. [3]

Проте після його оприлюднення, велика кількість підприємців залишилася зовсім незадоволеною. Тому сьогодні досить актуальне визначення не тільки недоліків, а й переваг прийнятого нового Податкового кодексу.

...