Мале і середнє підприємництво та його роль у формуванні місцевих бюджетів (на прикладі м. Чернігова)

Документом визначаються основні державні та місцеві податки і збори, а також принципи їх адміністрування. У податковому кодексі передбачено розширення кола суб'єктів малого підприємництва-юридичних осіб, які можуть застосовувати спрощену систему оподаткування. Так, нарешті збільшено межу обсягу доходу, отриманого протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, з 1000000 до 2000000 гривень. Такі зміни дозволять продовжувати працювати за спрощеною системою оподаткування найпотужнішим платникам єдиного податку, які в останні 2-3 роки були вимушені у середині року з-за перевищення межі доходу переходити на загальну систему оподаткування.

Суттєві переваги Податковий кодекс вносить у розвиток малих підприємств, особливо з невеликими доходами. Так, по-перше, протягом п'яти років ( на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року) для юридичних осіб, обсяг доходу яких протягом чотирьох послідовних календарних кварталів не перевищує 100 000 гривень, установлюється нульова ставка податку. Крім того, у незалежності від обсягу доходу на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року усі суб'єкти-платники єдиного податку звільнюються від сплати земельного податку та збору за спеціальне використання води. Ще однією перевагою Податкового кодексу є скорочення ставки оподаткування для юридичних осіб з 10 до 6 відсотків бази оподаткування з одночасним врегулюванням сплати платниками єдиного податку страхових внесків до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Наслідком застосування такої ставки є не тільки загальне зниження ставки єдиного податку, а і безпосереднє наповнення місцевих бюджетів, що в свою чергу сприятиме покращенню місцевої соціальної інфраструктури. У результаті річні доходи місцевих бюджетів від надходжень єдиного податку збільшаться майже на 1 млн. грн.

Серед іншого, зниження ставки податку на додану вартість (ПДВ) із 20% до 17% з 1 січня 2014 (із 1 січня 2012 року -- 19%, із 1 січня 2013 року -- 18%). Окрім того, передбачається зниження ставки податку на прибуток підприємств із 25% до 20% з 1 січня 2014 (з 1 січня 2012 року -- 24%, із 1 січня 2013 року -- 22%).

Також відповідно до ч. 3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає встановленим вимогам та реєструється платником єдиного податку в визначеному порядку.

Відповідно до ч. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Отже, при виборі спрощеної системи оподаткування платники податку сплачуватимуть єдиний податок за обраною ставкою замість основних податків (податок на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб, на додану вартість тощо) та зможуть вести спрощений бухгалтерський облік.

З метою введення диференційованої системи ставок єдиного податку, особи, що можуть застосовувати спрощену систему оподаткування поділені законодавцем на шість групи. Критеріями такого більш широкого розподілу є обсяги доходів, види діяльності згідно КВЕД та кількість працюючих осіб.

Отже, у Податковому кодексі України значно розширило коло осіб, що мають право перейти на спрощену систему оподаткування, шляхом збільшення максимально дозволеної кількості найманих працівників та збільшення максимально дозволеного обсягу річного доходу для фізичних та юридичних осіб. Проте було обмежено види підприємницької діяльності, при здійсненні яких можно застосовувати спрощену систему оподаткування. Такі зміни можуть привести до збільшення кількості малих підприємців та позитивно вплине на розвиток малого та середнього бізнесу в галузі соціально-побутового обслуг овування, торгівлі тощо.

Варто відзначити, що ставка єдиного податку для фізичних осіб-підприємців залежно від виду діяльності становила від 20 до 200 гривень на місяць. Тобто, у вартісному розмірі ставки для фізичних осіб-підприємців практично не змінились, проте була зроблена прив'язка до мінімальної заробітної плати, що означає, що фіксована ставка єдиного податку буде з року в рік рости разом із ростом розміру мінімальної зарплати.

Нові правила детально регулюють питання щодо порядку переходу та відмови від спрощеної системи оподаткування, встановлює порядок визначення доходу, порядок застосування ставок єдиного податку отримання свідоцтва платника єдиного податку, порядок сплати єдиного податку та отримання, заміни свідоцтва платника єдиного податку тощ. [60]

Кодекс містить численні локальні зміни, які розширюють права і повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб. Загалом розширення прав податкової служби у кодексі видається надмірним і не завжди обґрунтованим. Значну частину актуальних проблем можна усунути за допомогою "вбудовування" відповідних механізмів у законодавче поле, а не через надання безмежних повноважень контролюючим органам.

Існує осторож, що країна може позбавитися і так дуже невеликого прошарку приватних підприємців, чий внесок в український ВВП знижується з року в рік. Ця цифра мізерна порівняно з аналогічними показниками в країнах ЄС, США, Китаї, де частка малого та середнього бізнесу в ВВП країни перевищую 50%. Економіка Німеччини, котра виробляє 30% ВВП всього ЄС, своїм успіхом зобов'язана саме малому бізнесу, там говорять: Банк може тріснути, а маленька пивоварня завжди знайде свого клієнта. [42]

Проте можно відзначити, що надходження до бюджету м. Чернігів від діяльності суб'єктів малого та середнього підприємницької діяльності після прийняття Податкового кодексу за 2013 рік зросли більш ніж удвічі у порівнянні з 2011 роком, а саме з 64,7 млн. грн.. до 149,9 млн.грн.

Активна участь громадян у процесах державотворення гарантує їх успішність. Особливо цінним для держави є її співробітництво з бізнес-спільнотою, - найбільш талановитим, цілеспрямованим та продуктивним з точки зору ідей прошарком суспільства. Йдеться не лише про те, що саме підприємці, випробуючи ті чи інші регуляторні норми господарського законодавства, - найкраще відчувають проблематику та швидко пропонують ефективні зміни.

Питання системної співпраці бізнесу і влади важливе насамперед тому, що історично бізнес-кола в усіх провідних країнах є основою розвиненого громадянського суспільства (що саме по собі є законослухняним). Воно здатне через свої громадські формування примусити «державну машину» дотримуватися прийнятих нею ж правил і норм. Це особливо актуально у зв'язку з тим, що на жаль, в Україні має місце високий рівень корумпованості вітчизняної бюрократії на тлі її фактичної безкарності. І саме бізнес-спільнота в змозі забезпечити дієвий контроль за чиновницьким апаратом будь-якого рівня.

Можливості впливу бізнесової частини громадськості на прийняття державою рішень, пов'язаних із веденням підприємницької діяльності, посилились завдяки повноваженням роботодавців.

Розпочато перехід від ідеології протистояння до партнерських стосунків на основі взаємної вигоди, що дозволить створити нову якість економічної політики держави: підвищити її дієвість, зменшити втрати, забезпечити виконання якісно нових завдань. Бізнес повинен стати рівноправним партнером побудови ефективної антикризової політики. Для цього потрібні суттєві зміни в системі розробки та прийняття рішень у сфері економічної політики. Насамперед - руйнування „монополії” держави та залучення усіх соціальних партнерів до прийняття рішень, дебюрократизація регуляторної політики, впровадження механізмів відповідальності держави за наслідки рішень та дій в економічній сфері, наближення складових громадянського суспільства до практичного визначення завдань та засобів економічних перетворень. Для цього необхідно вирішити завдання:

- сформувати дієвий механізм громадського контролю з боку представників бізнесу над розробкою, прийняттям та виконанням рішень органів державної влади усіх рівнів, механізм їхнього залучення органами законодавчої та виконавчої влади до вироблення рішень, які знаходяться в рамках відповідної компетенції;

- підтримувати організаційними та інформаційними засобами ведення громадянськими інститутами відкритого національного економічного діалогу з актуальних соціально-економічних проблем, які потребують нагального розв'язання, та з приводу стратегії суспільного розвитку.[52]

Потребує впровадження система навчання підприємців в регіонах щодо їх можливостей по представленню і захисту своїх прав, визначених Законом України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” та Законом України „Про Кабінет Міністрів України”.

Метою державної політики підтримки малого та середнього підприємництва є: створення для позитивних структурних змін в економіці України; сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства; підтримка вітчизняних виробників; формування умов для забезпечення зайнятості населення, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Нова державна політика, щодо малого та середнього підприємництва у сучасних умовах має будуватися на двох важливих складових:

- збереження досягнутих результатів щодо кількісного стану розвитку малого та середнього підприємництва.

- покращення та забезпечення нового рівня якісного стану розвитку малого та середнього підприємництва. [60]

Основні положення державної політики розвитку малого та середнього підприємництва на новий період мають бути сконцентровані навколо проблем збільшення експортного потенціалу та збільшення частки доданої вартості у малому підприємництві:

- збільшення експортної спроможності малого підприємництва;

- спрощення доступу малого підприємництва до сучасних технологій;

- підвищення здатності малого підприємництва конкурувати з імпортом;

- збільшення доступу малого підприємництва до довгострокових кредитів для побудови нових виробництв та послуг, продукція або результати яких використовуються у міжнародній торгівлі;

- збільшення доступу малого підприємництва до інформації про державні, муніципальні або приватні програми (у тому числі нерезидентів) щодо збільшення спроможності малого підприємництва конкурувати на міжнародних ринках;

- адекватного та відповідного представлення інтересів малого підприємництва у двосторонніх та багатосторонніх міжнародних торгівельних переговорах та домовленостях.

Основні виклики, що стоять перед державною політикою щодо розвитку малого підприємництва, пов'язані з протиріччям між існуючими стимулами нереформованої системи державного управління та місцем, яке Україна планує зайняти на світовій арені у найближчому майбутньому.

Пряма фінансова підтримка з боку уряду має становити лише частину загального фінансування, доповнену майновими внесками співвласників малого підприємництва або коштами. Участь держави у цьому має бути обмежена з двох причин:

- широка участь держави створює передумови корупційної поведінки чиновників, відповідальних за надання державного фінансування, а отже, призводить до неефективного розподілу фінансових ресурсів;

- за умови поділу ризиків із урядом підприємці ініціюватимуть більш ризиковані проекти, ніж вони б дозволили собі в іншому випадку.

З метою попередження корупції та зловживань бюджетними коштами фонди підтримки малого підприємництва повинні бути відокремлені від уряду. Діяльність фондів сприяння малого підприємництва повинна бути прозорою та підзвітною тим, хто надає кошти.

Доцільним було б, щоб фінансові ресурси для малого підприємництва надавали фінансові інституції на противагу не фінансовим (бізнес-консалтинговим тощо) проектам. Необхідність такої постановки викликана тим, що:

кредитна діяльність не фінансових організацій породжуватиме конфлікт між їх консалтинговою та контрольною функціями;

не фінансові інституції не мають достатньої кваліфікації для забезпечення вчасного повернення кредитів;

наявність некомерційних кредитів може зашкодити становленню молодої національної системи мікрофінансування. Вільні ресурси не фінансових організацій можуть залучатися через відкриття кредитних ліній для мікрофінансових інституцій для кредитування малого підприємництва. [58]

Окремо, хотілось б звернути увагу на місцевий розвиток та регіональні та місцеві програми сприяння розвитку малого та середнього підприємництва, оскільки вони за своєю специфікою мають місцеву орієнтацію, що проявляється в плануванні діяльності з огляду на потреби та можливості насичення місцевого ринку, обсягів та структури локального попиту.

Враховуючи сучасні умови розвитку господарської самостійності регіонів, мале та середнє підприємництво виступає важливим чинником, що за сприятливих умов його розвитку має вирішальний вплив на процеси оптимізації структури регіональної економіки, зменшення рівня бідності та безробіття в регіоні. Саме тому набуває такої важливості проблема розробки та реалізації механізму взаємодії держави і суб'єктів малого підприємництва.

Головним інструментом державної політики підтримки малого підприємництва на місцях виступають регіональні та місцеві програми його розвитку. [43]

Але, майже в усіх регіонах спостерігається відсутність власної оцінки виконання програми в цілому, що свідчить про формальне відношення місцевої влади до цих питань. Становлення та розвиток малого підприємництва багато в чому стримується через відсутність або недостатню кількість коштів, виділених на його підтримку органами місцевої влади та самоврядування. Варто зауважити, що виконання регіональних програм повною мірою можливе лише за умови стабільності фінансування їх складових.

Державна політика, щодо малого та середнього підприємництва має стояти на позиції, що розвиток малого підприємництва становить завдання національного розвитку і має вирішуватися всіма органами державної влади без винятку, базуватися на принципі не погіршення умов ведення господарської діяльності суб'єктами малого підприємництва, концентруватися навколо проблем збільшення експортного потенціалу малого підприємництва та збільшення його частки у доданій вартості.

Однак, основною складовою механізму стратегічного розвитку малих підприємств має стати орієнтація їх на максимальне використання власних внутрішніх резервів, які в переважній більшості і складають сукупність конкурентних переваг суб'єктів малого та середнього підприємництва.

Отже, всі вищезазначені напрями державної підтримки малого підприємництва в сукупності з ефективно функціонуючою системою управління малих підприємств, яка орієнтована на адаптацію до умов конкурентного середовища, допоможуть їм суттєво покращити свою життєздатність та зайняти вагоме місце в стратегії економічного зростання України.

Слід константувати, що місцеві органи влади в недостатній мірі виконують роль посередників між бізнесом, державою і суспільством. Компетенційні суперечності у діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування створюють додаткові адміністративно-правові бар'єри для підприємців, які в умовах владних конфліктів найчастіше виявляються практично нездоланними, що істотно ускладнює діяльність підприємців і змушує їх вдаватись до незаконних методів (корупція, приховування діяльності тощо).

Актуальним напрямком взаємодії держави і бізнесу залишається соціальне партнерство, в якому, крім влади і бізнесу, приймає участь і сторона яка представляє інтереси працівників.

підприємництво фінансовий фіскальний

Висновки

У даній курсові роботі розглянуто процес формування нормативно-правої бази України з питань малого та середнього підприємництва, його конституційні засади, визначення та роль малого (середнього) підприємства в соціально-економічному розвитку країни, у тому числі на прикладі міста Чернігова. Проведено аналіз стану сектора малого та середнього підприємництва країни, його роль у формуванні економічної (фінансової) складової м. Чернігова. Розкрито характерні проблемні питання цього сектору економіки з боку суб'єктів господарювання, що на їх думку стримує розвиток бізнес-середовища. Надано характеристику основним напрямкам державного управління з підримки малого та середнього підприємництва на усіх адміністративних рівнях.

За результатами дослідження можна дійти наступних висновків та пропозицій:

Становлення первинної нормативної база цієї сфери розпочалось ще за часи роздержавлення власності і процесів її перерозподілу УРСР. Останнє десятиліття було наповнено активними реформаторськими нормативно-правовими актами у частині реєстраційно-дозвільних процедур, надання адміністративних послуг та фіскальної політики. На законодавчому рівні визначено розмежування понять мікро-, мале, середнє підприємництво.

Отже, підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з чистого одержання прибутку. Матеріальну основу підприємницької діяльності становить власність.

Динаміка кількісних та якісних показників сфери малого та середнього підприємництва має стабільний характер на державному та місцевому рівні. Однак, відсутня єдина, узгоджена у періодичному та адміністративному розподілі, систему обліку господарюючих суб'єктів цієї сфери, як результат намагання держави спростити процедуру звітності. Це призводить до уповільнення проведення соціально-економічних аналітичних досліджень.

На сьогодні, мале та середнє підприємництво займає «головну роль» у формуванні економічної та соціальної складової країни та регіонів: формує ринок товарів, робіт, послуг, надає робочі місця та забезпечує формування доходної частини бюджетів усіх рівнів. Набрання чинності нового Податкового Кодексу України за 2 останні роки дозволило збільшити надходження від діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва до місцевого бюджету м. Чернігова більш ніж у двічі.

Слід зазначити, що зростання основних кількісних та якісних показників у загальному рівні розвитку малого та середнього підприємництва є недостатнє з точки зору вимог ринкової економіки, і потребує подальшої підтримки з метою збільшення його внеску для підвищення добробуту населення та підготовки до інтеграції у Європейську економічну систему.

Опитування субєктів малого та середнього підприємництва показали, що незважаючи на позитивні зрушення, підприємництво потерпає від цілої низки негативних чинників, як специфічних для Чернігівського регіону, так і таких, що мають загальний для України характер:

- відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки малого та середнього підприємництва;

- нестача кваліфікованих кадрів, які можуть професійно займатися бізнес-плануванням, прогнозуванням та управлінням фінансовими ресурсами;

- недостатній розвиток та неефективне функціонування інфраструктури підтримки підприємництва;

- низька інноваційна активність;

- необхідність зменшення нарахувань на заробітну плату;

- адміністративне втручання з боку правоохоронних та контролюючих органів у господарську діяльність;

- створення рівних умов для всіх суб'єктів господарювання та державна підтримка підприємств.

Основні причини, що сповільнюють розвиток малого та середнього підприємництва в Україні: незавершено формування законодавчої й інституційної бази розвитку інноваційного підприємництва; відсутність ефективної системи стимулювання та моральної мотивації винахідництва; значна неадекватність між наявними джерелами фінансування та потребами.

Стратегічними напрямами державної політики у цьому секторі економіки залишаються: дерегуляція господарської діяльності, партнерство держави і підприємництва, удосконалення фіскальної політики, забезпечення здорової конкуренції. Крім того, і пошук мотиваційних державних агентів до створення в країні інноваційної економіки.

Державна політика, щодо малого та середнього підприємництва має стояти на позиції, що розвиток цієї сфери становить завдання національного розвитку і має вирішуватися всіма органами державної влади без винятку, базуватися на принципі непогіршення умов ведення господарської діяльності суб'єктами малого та середнього підприємництва.

Одже, одним з основних механізмів щодо вирішення широкого кола проблем малого та середнього підприємництва на державному та місцевому рівні має стати єдина стратегія розвитку, впровадження та реальне виконання відповідних програм на основі максимально ефективного використання наявних власних фінансових, майнових, трудових, інтелектуальних та інших ресурсів.

Результатами ефективності втілення стратегії має стати Загальнодержавну програму розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 роки. Проект відповідного закону, розробленого Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та затвердженого Кабінетом Міністрів України, вже зареєстровано у Верховній Раді України ( реєстр. № 4003 від 21.01.2014).

Слід зазначити, що вперше за всі роки незалежної України запропоновано довгостроковий, стратегічний план заходів з державної підтримки та розвитку малого та середнього підприємництва.

Перелік використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.

3. Податковий кодекс України від 07.10.2010 № 2755-VI.

4. Митний кодекс від 13.03.2012 № 4495 VI.

5. Закон України “Про власність” від 07.02.1991 № 697-ХІІ.

6. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991 № 698-ХІІ.

7. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 № 887-ХІІ.

8. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-ХІІ.

9. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII

10. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні » від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

11. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06. 2000 року № 1775- III.

12. Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» від 2112 2000 року № 2157-Ш».

13. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-ІV.

14. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 N 1058-IV;

15. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09. 2005 № 2806-ІV.

16. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 4.05.2007 № 877-V.

17. Закон України «Про перелік документів дозвільног характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 № 3392-VI.

18. Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

19. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 7.10.2010 N 2591-VI.

20. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» 17.03. 2011 року № 3166-VI.

21. Закон України «Про адміністративні послуги» від 6.09.2012 № 5203-VI.

22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки від 14.05.2008. № 447.

23. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку реєстрації організацій, діяльність яких спрямована на задоволення потреб суб'єктів малого та середнього підприємництва” від 21.05.2009 № 510.

24. Постанова Кабінету Міністрів «Про утворення місцевих та регіональних галузевих рад підприємців» від 21.05.2009 № 518.

25. Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики» від 06.01.2010 № 10.

26. Постанова Кабінету Міністрів «Про утворення громадського комітету з моніторингу виконання законодавства у сфері розвитку та підтримки підприємництва» від 27.01.2010 року № 80.

27. Указ Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 12.05.1998 № 456/98.

28. Указ Президента України «Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва» від 25.05.2000 № 721/2000.

29. Указ Президента України «Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва» від 12.05.2005 № 779/2005.

30. Указ Президента України «Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики» від 1.06.2005 № 901.

31. Указ Президента України «Про Концепцію вдосконалення державного регулювання господарської діяльності» від 03.09.2007 № 816/2007.

32. Указ Президента України « Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 12.03.2012 № 187.

33. Рішення Черніггівської обласної ради «Про обласну Програму розвитку малого і середнього підприємництва на 2013-2014 роки» від 21.12.2012.

34. Рішення Чернігівської міської ради «Про Програму економічного і соціального розвитку м. Чернігова на 2013 рік» від 26.12.2012.

35.Рішення Чернігівської міської ради «Про програму підтримки малого та середнього підприємництва у м. Чернігові на 2013-2014 роки» від 26.12.2012

35. Статистичний щорічник «Чернігівщина - 2012», Чернігів, 2012.

36. Акіліна О.В., Пасічник В.Г. Основи підприємництва (навчально-методичний комплекс). Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури,2006- 176с.

37. Бажал Ю.М. Інноваційний розвиток економіки: моделі, системи управління. Державна політика. К., «Основа», 2005, с. 62.

38. Борейко В.І. Тенденції розвитку малого бізнесу в Україні / В.І. Борейко // Економічний простір №22/2. - 2009. - С. 57-64.

39. Варналій З.С. Державна регуляторна політика у сфері малого підприємництва (Науково-практичне видання) / З.В. Варналій, І.С. Кузнецова - К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. - 104 с.

40. Вовк А.С. Соціально-економічний механізм управління підприємницькою діяльністю на промислових підприємствах: Автореф. дис.канд. екон. наук: 08.06.01 / Приазовський держ. технічний ін. - Маріуполь, 2004. - 20 с.

41. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навчальний посібник. Друге видання, перероблено і доповнено - К.: Кондор, 2005. - 544 с.

42. Гоголь Т.А. Світовий досвід розвитку малого бізнесу та його адаптація в Україні / Т.А. Гоголь // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія «Економічні науки». - 2010. - № 46. - С. 67-72.

43. Дєгтяр О.А. Система державного регулювання розвитку малого підприємництва: теоретико-методологічний аспект // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - № 4. - С. 65-69.

44. Дементьєв В.В., Вишневський В.П. Чому Україна не інноваційна держава// Журнал інституціональних досліджень. - 2010. - 2.- том 2.

45. Маршавін Ю.М. Підприємництво, як фактор розвитку зайнятості населення. - К.: ІПК ДСЗУ, 2004. - 234 с.

46. Костюк О.М. Використання підприємства як економічного механізму господарчої діяльності України / О.М. Костюк // Проблеми системного підходу в економіці. -2010. - №2. -С.87-93.

47. Ластовецький А.С. Організаційно - правові засади регулювання підприємницької діяльності в Україні: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський юридичний ін. - т. - К., 2004. - 220 с.

48. Прокопенко О.В. Малі підприємства України: поточний фінансово-економічний стан / О.В. Прокопенко, Л.Б. Криворучко // Механізм регулювання економіки. -№3(1). -2010. -С. 167-175.

49. Господарське законодавство України: правове регулювання господарських відносин. Збірник нормативних актів/Упорядник Камлик М.І. - К.: Атіка, 2004. - 836 с.

50. Навчально-методичний комплекс з курсу: «Основи економічної теорії» / Уклад.: В.В. Радченко, І.О. Штундер та ін. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - 86 с.

51. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 - 2015рр) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол.: Гальчинський А.С.,Геєць В.М. та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Інстит. екон. прогнозування НАН України, М-во економіки з питань європ. інтегр. України - К.: ІВЦ Держкомстату України. - 2004. - 416С.

52. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь Андрєєв О.В. Бажал Ю.М. Барбелюк О.Б. Барчук І.Г. та ін. - К., Держкомпідприємництва, 2010.

53. Департамент економічного розвитку Чернігоівської облдержадміністрації «Реформування адміністративної системи», Деснянська правда, № 52 (28407) від 26.12.2013, с.4.

54. Державний комітет статистики України

55. Державна служба України з питань реляторної політики та розвитку підприємництва України

56. Інформаційна довідка про розвиток підприємництва за 2012 рік

57. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь за 2010 рік.

58. Український фонд підтримки підприємництва.

59. Матеріали семінару 23.01.2014 Інститутут економічних досліджень та політичних консультацій на тему «Всесвітня торговельна система: сучасна діяльність СОТ та її вплив на бізнес».

60. Науковий журнал «Економічний часопис»

Размещено на Allbest.ru