10. Процес роздержавлення у вітчизняній економіці: зміст, основні риси, перспективи розвитку.

11. Корпоративний сектор в економіці України.

12. Особливості механізму дії об'єктивних економічних законів.

13. Специфіка дії ринкового механізму.

14. Проблема створення конкурентного середовища в економіці України та шляхи її розв'язання.

15. Монополізація економіки, її переваги та недоліки.

16. Сучасні види монополістичних об'єднань у ринковій економіці.

17. Антимонопольна політика держави у провідних країнах світу.

18. Фінансово--промислові групи: умови виникнення та особливості функціонування.

19. Основні напрями реформування економіки України на сучасному етапі.

20. Порівняльний аналіз ринку досконалої та недосконалої конкуренції.

21. Ринкова економіка як система вільного підприємництва.

22. Розвиток бізнесу у провідних країнах світу.

23. Особливості розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.

24. Роль венчурного бізнесу в ринковій економіці.

25. Формування інноваційної економіки в Україні.

26. Інноваційна діяльність підприємств і форми її прояву.

27. Інноваційний розвиток суспільства на основі інтелектуального капіталу.

28. Проблеми формування інноваційної інфраструктури в Україні.

29. Система державного регулювання інноваційної діяльності.

30. Методологічні аспекти оцінки ефективності інновацій.

31. Діяльність спільних підприємств в економіці України.

32. Перспективи розвитку приватного підприємництва у вітчизняній економіці.

33. Особливості економічного зростання в Україні на сучасному етапі.

34. Шляхи підвищення ефективності виробництва промислової продукції в Україні.

35. Малі підприємства та їх роль у підвищенні ефективності вітчизняного виробництва.

36. Умови підвищення доходності підприємств в Україні.

37. Сучасна НТР та її вплив на розвиток суспільства.

38. Проблеми оптимального використання ресурсної бази виробництва.

39. Особливості сучасного інвестиційного процессу в Україні.

40. Господарський механізм і його роль в управлінні економікою.

41. Форми і методи управління виробництвом.

42. Переваги інноваційного менеджменту на комерційних підприємствах.

43. Проблеми матеріального стимулювання розвитку виробництва в Україні на сучасному етапі.

44. Відносини розподілу та особливості ії використання у ринковій економіці.

45. Види доходів населення у ринковій економіці, особливості їх формування і напрями використання.

46. Сфера послук в економіці України та перспективи її розвитку.

47. Методологічні підходи до оцінки рівня життя населення в Україні.

48. Соціальна політика держави та її пріоритети в сучасних умовах.

49. Проблема зайнятості та шляхи її розв?язання в Україні.

50. Особливості ринку праці у вітчизняній економіці.

51. Розвиток аграрних відносин в економіці України.

52. Ринок землі в Україні: механізм формування в сучасних умовах.

53. Фермерські господарства в Україні та перспективи їх розвитку.

54. Основні напрями інтенсифікації сільського господарства.

55. Реформування земельних відносин в Україні.

56. Корпоративні форми аграрного бізнесу.

57. Інноваційне підприємництво в аграрній сфері.

58. Розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні.

59. Формування експортного агропродовольчого потенціалу країни.

60. Самоорганізація в агропромислових регіональних кластерах.

61. організаційно економічні передумови створення ринку екологічно чистої продукції в Україні.

62. Особливості використання трудових ресурсів в аграрному секторі економіки.

63. Бюджетна підтимка агропромислового виробництва в умовах ринкових перетворень.

64. Проблеми техніко--технологічного забезпечення сільського господарства.

65. Методологічні засади забезпечення продовольчої безпеки країни.

66. Стратегічні пріоритети формування ринку продовольчої продукції в Україні.

67. Міжнародний досвід впровадження систем управління якістю продовольчої продукції.

68. Еколого--економічна оцінка сільськогосподарських земель та проблеми їх раціонального використання.

69. Інвестиційна привабливість сільськогосподарських підприємств.

70. Проблеми забезпечення стійкого розвитку сільських територій.

71. Удосконалення механізму кредитування агропромислових підприємств.

72. Розвитк орендних відносин у сільському господарстві України.

73. Диверсифікіція сільськогосподарського виробництва: соціально--економічний аспект.

74. Вектори стратегічного розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК України.

75. Інноваційні процеси в аграрному секторі економіки України.

76. Особливості функціонування народного господарства України в умовах економічної кризи та шляхи виходу з неї,

77. Види економічних циклів та їх вплив на розвиток капіталістичної економіки.

78. Модифікація циклічних коливань у сучасних умовах та її причини.

79. Сучасні методи антициклічного регулювання економіки.

80. Фінансова система суспільства: механізм формування та функціонування.

81. Проблема створення ефективного фондового ринку в Україні.

82. Податкова політика в Україні, її характерні риси та наслідки.

83. Умови формування бездефіцитного бюджету країни.

84. Сучасні моделі державного регулювання ринкової економіки.

85. Основні форми і методи сучасної регуляторної політики держави у провідних країнах світу.

86. Закономірності та тенденції сучасної еволюції світового господарства.

87. Сучасні центри економічного суперництва у світі.

88. Особливості розвитку країн «третього світу».

89. Постсоціалістичні країни у світовій економіці.

90. Аналіз стану платіжних балансів провідних країн світу.

91. Діяльність міжнародних фінансово--кредитних організацій та їх роль у світовій економіці.

92. Світова валютна система та основні етапи її еволюції.

93. Пріоритети розвитку міжнародного науково--технічного співробітництва.

94. Діяльність Світової організації торгівлі в умовах глобалізації.

95. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами світу.

96. Рейтинг України у світовій економіці.

97. Сучасні форми міжнародної економічної інтеграції та перспективи її розвитку.

98. Особливості функціонування провідних інтеграційних угруповань у світі.

99. Причини загострення глобальних проблем у світі та шляхи їх розв'язання.

100. Проблема екологізації сучасного виробництва.



ГЛОСАРІЙ

МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Тема 1. Предмет і метод економічної теорії

Абстракція -- визначення найістотніших рис явища, що вивчається, “очищення” предмета аналізу від усього другорядного, випадкового.

Аналіз -- метод наукового дослідження шляхом розкладу цілого на складові частини, визначення його елементів і розгляду окремих його частин.

Виробничі відносини -- відносини між людьми у процесі праці.

Гіпотеза -- наукове припущення, яке потребує перевірки на фактах.

Дедукція -- рух думки від всезагального до одиничного.

Діалектика -- процес пізнання економічних явищ і процесів у їх загальному зв`язку і взаємозалежності, стан безперервного розвитку, коли накопичення кількісних змін призводить до змін якісного стану.

Економічні закони -- внутрішньонеобхідні сталі і суттєві зв'язки між протилежними сторонами, властивостями, ступенями розвитку явищ і процесів економічного життя, при яких відбувається зародження, функціонування і перехід даної суперечності в її більш розвинуті форми. Економічні закони мають об'єктивний характер, виникають, функціонують і розвиваються лише у процесі економічної діяльності людей, у безпосередньому виробництві, розподілі, обміну і споживанні.

Економічні категорії -- абстракція, теоретичний вираз, мисленні форми реально існуючих економічних систем.

Економічні потреби -- це необхідність у життєвих благах, бажання володіти ними і використовувати їх. Вони пов'язані з необхідністю розвитку виробництва, його технологічного рівня.

Економічні структури -- складові економічної системи. Вони можуть бути представлені на рівні підприємства, організації, галузі тощо.

Економічні суперечності -- об'єктивні суперечності, що притаманні економічним явищам і процесам, форма зв'язків і відносин між протилежними сторонами (їх елементами, властивостями, тенденціями) всієї економічної системи та кожного явища або процесу.

Засоби виробництва -- це сукупність засобів і предметів праці.

Засоби праці -- комплекс речей, за допомогою яких людина обробляє предмети праці.

Зміст праці -- поняття, що характеризує взаємодію особистих і речових моментів процесу праці, обсяг і структуру трудових функцій людини, її професійні знання, необхідні виробничі навички.

Індукція -- це рух думки від одиничного до всезагального, від знання меншого ступеня спільності до знання більшого її ступеня.

Макроекономіка --являє собою галузь економічної науки, яка вивчає економіку в цілому.

Матеріальне виробництво -- виробництво матеріальних благ (предметів, цінностей) та надання матеріальних послуг. Це сфера економічної діяльності, в якій створюються матеріальні блага та послуги.

Метод -- шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення у теорії діалектики, у системі економічних законів та категорій. Існують такі загальнонаукові методи: аналіз, синтез, наукова абстракція, гіпотеза, дедукція, індукція, діалектика, історичний та логічний методи.

Мікроекономіка -- це галузь економічної науки, яка вивчає поведінку і взаємодію окремих економічних суб'єктів.

Об'єкт економічної теорії -- це економіка в цілому на макро-- і мікро-- рівнях.

Праця -- людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей.

Предмет економічної теорії -- виробничі відносини між людьми у процесі безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.

Предмети праці -- це комплекс речей, на які спрямована праця людини. До предметів праці відносять все, що піддається відповідній обробці у процесі виробництва, на що фактично спрямована праця людини. Сюди належать природні ресурси і предмети, до яких уже була застосована праця людини і які внаслідок цього стали певною сировиною (метал, кокс, бавовник). У сучасному виробництві предметами праці переважно стають продукти попередньої праці.

Продуктивні сили -- засоби виробництва і люди, які їх застосовують і які мають виробничий досвід, навички праці та відповідні науково--технічні знання. До складу продуктивних сил включаються також наука, методи організації виробництва, освіта та інформація.

Робоча сила -- це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, якими вона володіє і використовує в процесі створення матеріальних і духовних благ.

Синтез -- поєднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле.

Спосіб виробництва -- це поєднання продуктивних сил і виробничих відносин.

Тема 2. Суспільне виробництво, його фактори та результати. Відтворення

Валовий внутрішній продукт(ВВП) -- сукупна вартість кінцевої продукції і послуг, створених у процесі виробництва у державі.

Валовий доход -- загальний доход підприємства від усіх видів господарської діяльності до сплати з нього податків, що входять у ціну продукції.

Валовий національний продукт (ВНП) -- сукупна вартість кінцевої продукції і послуг, що створені у країні та поза її межами.

Валовий прибуток -- це прибуток, одержаний від конкретних видів діяльності до вирахування з нього податку на прибуток.

Валовий продукт -- загальний обсяг виробництва продукції підприємства (країни) у грошовому виразі.

Валовий суспільний продукт -- вартість благ і послуг, створених у сфері матеріального виробництва протягом певного часу, визначених як сума валової продукції галузей всіх сфер.

Валові витрати -- всі види витрат підприємства як платника податків у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, що здійснюються у порядку відшкодування (компенсації) вартості продукції.

Вартість виробництва -- вартість, яка формується на основі виробничих відносин у процесі безпосереднього виробництва і виступає як втілена у продукті абстрактна праця.

Виробництво -- це процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини.

Виробнича кооперація -- це форма тривалих і стійких зв'язків між господарськими незалежними підприємствами, що зайняті спільним виготовленням продукції на основі спеціалізації виробництва.

Виробнича функція -- вираз, який характеризує обсяги виробництва від кількості і якості використаних ресурсів.

Виробничі відносини -- це відносини між людьми в процесі виробництва.

Витрати виробництва -- виражені в грошовому вигляді операційні затрати матеріальних, фінансових, трудових і нематеріальних ресурсів на виробництво продукції, їх планують і враховують як собівартість продукції.

Гранична корисність -- це корисність останньої частини блага, яку має у своєму розпорядженні споживач.

Економічні інтереси -- це усвідомлення потреби існування різних суб'єктів господарювання.

Ефективність виробництва -- співвідношення між результатами і витратами, здійсненими для досягнення певних результатів.

Засоби виробництва -- сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ. Є речовим чинником виробництва.

Земля -- специфічний господарський ресурс, цінність якого постійно зростає. Головний засіб виробництва у сільському господарстві, матеріальна передумова процесу праці, один із його важливих факторів.

Капітал -- це вартість, яка приносить додаткову вартість шляхом присвоєння власником засобів виробництва частини неоплаченої праці найманої робочої сили. Це вартість (гроші, земля, засоби виробництва), яка, будучи вкладеною у виробництво спроможна створювати певний доход.

Корисність -- це сукупна корисність усіх благ, що споживаються.

Обмін -- це об'єктивний наслідок суспільного поділу праці, фаза, яка пов'язує виробництво та зумовлений ним розподіл і споживання.

Організація виробництва -- це забезпечення створення процесу виробництва. Застосування комплексу засобів, що забезпечують єдність функціонування усіх його чинників.

Показники економічної ефективності :

1)матеріалоємність виробництва -- питома вага матеріальних витрат у загальних витратах виробництва.

2)продуктивність праці -- визначається кількістю продуктів, виготовлених за одиницю часу або часом, витраченим на виробництво одниці продукції.

3)рентабельність -- характеризує рівень віддачі витрат і ступінь використання засобів у процесі виробництва і реалізації продукції. Обчислюється як відношення прибутку до витрат виробництва.

4)фондовіддача -- обсяг виробництва продукції на одиницю вартості (основних виробничих фондів). Обчислюється як відношення показника результатів виробництва за певний період до середньої вартості основних виробничих фондів за той же період.

5)фондоємність -- вартість основних виробничих фондів, що припадає на одиницю обсягу виробництва продукції. Фондоємність це величина обернена до показника фондовіддачі, свідчить з яким обсягом основних фондів пов'язане виробництво одиниці національного доходу або іншого оберненого показника, що характеризує розмір виробництва. Показник фондоємності є відношенням вартості всіх виробничих фондів до вартості виробленого продукту. Він виражає потребу в основних і оборотних фондах.

6)фондоозброєність -- економічний показник, що характеризує рівень технічної оснащеності праці, величину основних виробничих фондів, які використовує один працівник. Фондоозброєність визначається відношенням середньорічної повної балансової вартості основних виробничих фондів (у порівняльних цінах) до середньорічної чисельності працівників.

Потреби -- це внутрішньо спонукаючі мотиви діяльності людини. Це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їхньої життєдіяльності. Їх класифікують на економічні та соціальні. Економічні пов'язані з необхідністю розвитку виробництва, його технологічного рівня. Соціальні потреби стосуються розвитку духовної сфери -- освіти, науки, культури, мистецтва.

Потреби в самовираженні -- потреби в реалізації своїх потенціальних можливостей і в підвищенні самооцінки особистості.

Процес виробництва -- це процес створення матеріальних і нематеріальних благ.

Розподіл -- ланка зв'язку між виробництвом та споживанням, стадія руху продукту від виробника до споживача.

Споживання -- завершальна ланка, стадія руху продукту -- стадія реалізації споживчої вартості, в якій відбувається задоволення потреб, як людини так і виробництва.

Спосіб виробництва -- це спосіб добування матеріальних благ (засобів виробництва і предметів споживання), необхідних для життя і розвитку суспільства. Складається із продуктивних сил і виробничих відносин.

Стимул -- це осмислення шляхів реалізації економічних інтересів і задоволення відповідних потреб.

Сукупний працівник -- сукупність працівників, які беруть участь у виробництві матеріальних благ і послуг. Це по суті комбінований робочий персонал, необхідний для створення певної споживчої вартості. Сукупний працівник є важливим елементом продуктивних сил суспільства, який характеризує відношення людини до сил природи.

Сукупний суспільний продукт -- сукупність створених матеріальних благ за відповідний період часу. Визначається як сума валової продукції галузей матеріального виробництва: промисловості, сільського лісового господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв'язку, торгівлі і громадського харчування, матеріально--технічного забезпечення, заготівлі сільськогосподарських продуктів, а також інших галузей матеріального виробництва.

Технологічний процес -- сукупність операцій, послідовність дій, спрямованих на виготовлення певного виробу. На нього впливають техніка, робоча сила, предмети праці.

Тема 3. Власність та її форми

Вид власності -- характеризується конкретним способом привласнення майна (благ), його володіння, користування та розпорядження.

Власність -- це багатопланова економічна категорія, яка виражає сукупність суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, психологічних, національних та ін.), що мають пряме й опосередковане відношення до привласнення предметів природи у процесі праці, та привласнення матеріальних і духовних благ через соціально--економічну форму суспільного способу виробництва. Найважливішими підсистемами власності є економічна та юридична власність.

Власність економічна -- система виробничих відносин між людьми (класами, соціальними верствами, групами, окремими індивідами) щодо привласнення різноманітних об'єктів власності (засобів виробництва, предметів споживання, послуг, робочої сили, патентів та ін.).

Власність суспільних організацій -- це власність груп людей, об'єднаних у будь--які суспільні організації, політичні партії, професійні союзи.

Власність юридична -- загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

Денаціоналізація -- передача у приватну власність державної власності, яка створена самою державою чи раніше була націоналізована.

Державна власність -- це майно органів влади й управління, оборонні об'єкти, підприємства, це комунальна власність і власність державних підприємств. Основні розпорядчі і управлінські функції над об'єктами власності належать загальнодержавним інститутам. Це великі підприємства, енергосистеми, системи зв'язку, трубопроводи, автомобільні, залізничні майстерні, структури Національного Банку, воєнне виробництво, національні заповідники.

Колективна власність -- це cукупність економічних відносин, які складаються з приводу привласнення колективних умов і результатів виробництва.

Корпоративна форма власності -- включає в себе такі переваги як виробнича гнучкість, здатність акумулювати капітальні ресурси і кошти будь--якої приналежності.

Пайова власність -- об'єднана приватна власність, де право контролю об'єкта належить групі. Ці суб'єкти називаються співвласниками або пайовиками, кожному з них належить окрема доля власності.

Приватна власність -- характеризується тим, що основні чинники виробництва і вироблений продукт належать приватним особам. Приватна власність може бути трудовою і нетрудовою.

Приватизація -- перетворення державної форми власності на інші форми і види через продаж, передання або поєднання їх. Форми приватизації державного майна: продаж об'єктів на аукціоні; на фондовій біржі; викуп зданого в оренду майна; безоплатна передача окремих підприємств; ліквідація підприємства на біржах або аукціонах.

Роздержавлення -- перетворення державних підприємств на такі, що засновані на інших формах власності, перехід від державно--директивного управління виробництвом до його регулювання переважно на основі ринкових механізмів.

Форма власності -- стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що обумовілює сутність та механізм поєднання особи із засобами виробництва. В Україні є три форми власності: приватна, державна і колективна.

Тема 4. Товарне виробництво

Абстрактна праця -- є суспільною формою витрат фізичних та розумових сил людини, загальною категорією товарного виробництва. Це праця товаровиробника, що характеризується витратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці в умовах товарного виробництва.

Вартість -- економічна категорія, що виражає уречевлену у товарі суспільну працю, відносини між товаровиробниками. Вона виявляється при обміні товарів.

Двоїстий характер праці -- означає, що з одного боку вона виступає як конкретна праця, що створює певну споживну вартість, а з другого як абстрактна праця, що створює вартість товару.

Закон вартості -- це закон, що регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільно необхідного робочого часу.

Індивідуальний робочий час -- час, витрачений працівником на виготовлення певного товару.

Інтенсивність праці -- це її напруженість, яка визначається витратами робочої сили за одиницю часу.

Конкретна праця -- це суспільна праця, що витрачається в особливо доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці, характеризується своєрідною метою і створює специфічну споживчу вартість. Це історична форма корисної та цілеспрямованої праці в умовах існування товарного виробництва.

Мінова вартість -- це властивість товару обмінюватись, пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.

Натуральне господарство -- така форма економічної діяльності, при якій продукт, що виробляється, призначений для задоволення внутрішньогосподарських потреб і з сфери виробництва безпосередньо переходить у сферу споживання.

Праця -- це форма реалізації робочої сили людини як сукупності фізичних і духовних властивостей, що дозволяють їй брати участь у виробничому процесі.

Продуктивність праці -- це кількість продукції, виробленої за одиницю робочого часу.

Проста праця -- це праця, яка не потребує певної освіти та кваліфікації.

Складна праця -- це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю; в свою чергу передбачає потребу у здобутті освіти.

Споживча вартість -- означає корисність речі як предмету споживання, наявність у неї властивостей і якостей, що дозволяють задовольняти людські потреби.

Суперечність товарного виробництва -- антагонізми між приватною і суспільною працею.

Суспільно необхідний робочий час -- є мірилом вартості товару тому, що являє собою час, який потрібний для виготовлення будь--якої споживчої вартості за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в цьому суспільстві рівні вміння та інтенсивності праці.

Суспільно--нормальні робочі умови -- це умови, при яких виробляється найбільша кількість товарів, які є найбільш типовими для даного суспільства.

Товар -- 1) будь--який продукт виробничо--економічної діяльності в матеріально--речовій формі; 2) об'єкт купівлі--продажу, ринкових відносин між продавцями і покупцями.

Товарне виробництво -- така форма економічної діяльності, при якій продукт, що виробляється, призначений для обміну.

Тема 5. Гроші та їх функції. Грошовий обіг

Безготівкові гроші -- гроші, грошові засоби на банківських рахунках, що використовуються для оплати, взаємних розрахунків за допомогою перерахунку з одного рахунку на інший.

Біметалізм -- використання двох благородних металів (частіше всього срібла і золота) для чеканки монет, що застосовуються в якості грошей.

Валюта -- 1) Грошова одиниця країни (наприклад, гривня України, долар США); 2) Грошові знаки іноземних держав, а також кредитні кошти обігу і платежу (векселі, чеки), які використовуються в міжнародних розрахунках. Валюти поділяються на такі, що конвертуються -- вільно обмінюються на інші валюти; що частково конвертуються і не конвертуються.

Валютна система -- сукупність валют, правил і норм їх використання і взаємного обміну, застосування як платіжних засобів, а також грошово--кредитних відносин, пов'язаних їз застосуванням валюти.

Валютний курс -- ціна грошової одиниці однієї країни, що виражена в грошових одиницях іншої країни.

Валютний паритет -- тверде, офіційно встановлене співвідношення обміну однієї валюти на іншу.

Відкрита інфляція -- це інфляція, яка відбувається за рахунок підвищення цін споживчих товарів і виробничих ресурсів.

Галопуюча інфляція -- інфляція у вигляді стрибкоподібного зростання цін, темп зростання цін сягає 10--100 відсотків на рік.

Гіперінфляція -- інфляція з дуже високим темпом зростання цін, річні темпи приросту цін перевищують 100 відсотків на рік.

Готівка -- 1) грошові засоби в їх першопочатковій форми, у вигляді паперових грошей і монет, грошових знаків; 2) перехідний залишок грошових засобів підприємства, фінансові засоби, призначені для витрат, але не витрачені.

Готівковий розрахунок -- оплата товарів і послуг зі сторони покупця готівкою одразу після продажу, передачі або надання продавцем документів на отримання цих товарів покупцю.

Гроші -- особливий вид універсального товару, що використовується в якості загального еквівалента, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. Гроші являють собою товар, що виконує функції засобу обміну, платежів, вимірювання вартості, накопичення багатства і світових грошей.

Грошова одиниця -- законодавчо встановлений грошовий знак, що служить загальним еквівалентом цін усіх товарів.

Грошова реформа -- це глибоке перетворення грошової системи держави, що проводиться державою у зв'язку із розладом грошового обороту і в цілях зміцнення національної валюти, стабілізації грошової одиниці.

Грошова система -- функціонування грошей у державі, що інтегрує карбування монет, емісію грошей, монетарні резерви, узаконені платіжні засоби, регулювання купівельної спроможності монет і паперових грошей.

Грошові агрегати -- види грошей і грошових засобів, що відрізняються один від одного ступенем ліквідності, тобто можливістю швидкого перетворення у готівку, показники структури грошової маси. В різних країнах виділяються грошові агрегати різного складу. Найчастіше використовуються агрегати МО (готівка), М1 (готівка, чеки, вклади до запитання), М2 (готівка, чеки, вклади до запитання і невеликі термінові вклади), М3 (готівка, чеки, будь--які вклади), б (готівка, чеки, вклади, цінні папери).

“Грошовий голод” -- одне з явищ, характерних для грошово--кредитних криз, що виражається у нестачі готівки.

Грошовий обіг -- процес перманентного руху грошей, капітальні вкладення, оплата праці, реалізація товарів і послуг, платежі населення тощо.

Грошовий ринок -- один із різновидів ринку купівлі--продажу товарів у вигляді грошових засобів, частина ринку позичкових капіталів.

Грошовий стандарт -- цінність або матеріал (метал), що приймаються за загальною згодою за основу грошової системи однієї чи ряду держав. Виділяють: металічний стандарт, золотий, золотозлитковий, золотодевізний, золотовалютний.

Девальвація -- означає зниження обмінного курсу (ціни) грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої.

Дезінфляція -- це одночасне скорочення темпів безробіття та інфляції.

Дефляція -- це вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції з метою зменшення платоспроможного попиту населення через фінансові і грошово--кредитні механізми.

Емісія -- випуск в обіг грошей та цінних паперів.

Закон грошового обігу -- закон, згідно з яким кількість грошових одиниць, яка необхідна для забезпечення товарно--грошового обігу, прямопропорційна кількості товарів і послуг, їхній ціні та оберненопропорційна швидкості обігу грошей.

Золотий запас -- резервний фонд золота в злитках і монетах, що належить центральному емісійному банку.

Інфляційні очікування -- передбачувані рівні інфляції, на основі яких виробники і споживачі, продавці та покупці формують свою майбутню грошову і цінову політику, оцінюють доходи, витрати, прибуток, кредити.

Інфляція -- знецінення грошей, яке проявляється у формі зростання цін на товари і послуги, не обумовлені підвищенням їх якості. Інфляція пов'язана з переповненням каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою за відсутності адекватного збільшення товарної пропозиції.

Інфляція витрат (спіраль “зарплата--ціни”) -- це загальне підвищення цін в економіці, яке неминуче призводить до падіння реальних доходів населення.

Конвертована валюта -- це національна грошова одиниця, що має здатність вільно (через купівлю--продаж) обмінюватись на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей, тобто вільно використовуватися у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.

Масштаб цін -- суто технічна функція грошей. Вона являє собою законодавчу фіксацію кількості (за масою) монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею.

Механізм адаптивних інфляційних очікувань -- полягає в тому, що, по--перше, споживачі, твердо повіривши в незмінність тенденції до підвищення цін, скорочують заощадження, нагнітають поточний попит і таким чином самі провокують чергове подорожчання товарів і послуг. По--друге, дефіцит заощаджень, який виникає в результаті першої акції, негативно відбивається на розмірах кредитних ресурсів, що перешкоджає зростанню капіталовкладень і виробництва.

Міра вартості -- функція грошей, яка полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається у грошах, і за її допомогою порівнюються вартості різних товарів.

Монометалізм -- грошова система, в якій один метал слугує загальним еквівалентом і основою грошового обігу.

Нуліфікація -- означає такий різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними.

Паперові гроші -- грошові знаки, надруковані на спеціальному папері, яким держава надає роль і силу офіційних грошей.

Повзуча інфляція -- проявляється у тривалому поступовому зростанні цін, коли її темп не перевищує 10 відсотків річного зростання цін.

Ревалоризація -- це повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам.

Ревальвація -- означає підвищення обмінного курсу (ціни) грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої.

Стагфляція -- це одночасне зростання безробіття та інфляції.

Стримувана (прихована) інфляція -- виникає внаслідок товарного дефіциту, що супроводжуються прагненням державних органів утримати ціни на попередньому рівні.

Темп інфляції -- розмір знецінення (зниження купівельної спроможності) грошей у визначений період; визначається у відсотках до їхнього номіналу на початок даного періоду.

Чеки -- письмові розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату певній особі зазначеної у ньому суми грошей.

МОДУЛЬ 2. РИНОК ЯК ПІДСИСТЕМА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Тема 6. Ринок та механізм його функціонування. Конкуренція та монополія в ринковій економіці

Демонополізація -- це усунення державної чи іншої монополії одного чи кількох виробників продукції, що диктують свої умови споживачам і монополізують ринки збуту. Реалізується шляхом розукрупнення підприємств з відокремленням самостійних виробництв і створенням на їх основі дрібних приватних, сімейних і кооперативних фірм з метою забезпечення реальної конкуренції між товаровиробниками. Державна політика демонополізації полягає також у прийнятті антимонопольних, антитрестовських законів, що обмежують можливості концентрації виробництва окремих видів продукції, товарів, послуг і зосередження управління в одних руках.

Демпінг -- це використання певною фірмою для своїх товарів дуже низької ціни (бросової ціни, яка нижче собівартості), з метою витіснення конкурентів з ринку.

Державне регулювання ринку -- втручання держави у функціонування ринку, що реалізується за допомогою окремих економічних заходів, соціально--економічної, валютно--фінансової, структурно--інвестиційної і науково--технічної політики з метою локального та тривалого впливу на розвиток суспільного виробництва та вирішення соціальних проблем шляхом використання різноманітних важелів ( цільових програм з ресурсним забезпеченням, податків і митних тарифів, держзнаків, субсидій, кредитів, гарантій, цінових впливів, штрафів, санкцій, інформаційно--маркетингового сприяння).

Диверсифікація -- це концентрація капіталу в нових сферах, спрямована на організацію виробництва нових видів товарів або розширення їх асортименту, внаслідок чого виникає перевага фірми в даній сфері ринку.

Еволюційний перехід до ринку грунтується на поетапному впровадженні ринкових відносин. Природне формування ринкової економіки, наприклад, у США, відбувалось 150 років, в Англії -- 350 років.

Жорстке регулювання переходу до ринку базується на державному регулюванні цін на найважливіші товари і прибутків населення. Стимулюється підприємництво, тимчасово “заморожуються” соціальні гарантії тощо. Ця модель вимагає сильних дій і компетентного уряду. Держава здійснює керівний вплив на основні напрями розвитку господарства (Німеччина, Японія, Італія та інші країни.).

Закон попиту -- при зниженні ціни на товари попит на них зростає, і, навпаки, чим вища ціна товару, тим менший обсяг попиту.

Закон пропозиції -- чим вища ціна товару, тим у більшій мірі зростає його пропозиція з боку продавця, і навпаки.

Картель -- це: 1) угода між конкуруючими продавцями з метою підняття ціни і обмеження обсягу пропозиції; 2) форма змови між великими підприємствами про умови продажу, строки платежу, сфери збуту, квоти у виробництві, встановлення цін і розподіл прибутків між окремими підприємствами.

Конкуренція -- це суперництво між виробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва та реалізації продукції. Це також потужний економічний важіль стимулювання виробництва та поліпшення якості продукції, одна з об'єктивних умов функціонування світових ринків.

Конкуренція досконала (чиста) -- це економічне змагання, яке відбувається в умовах великої кількості продавців--конкурентів, коли окремий продавець не може встановити ціну вище ринкової, в цьому випадку ціни формуються під впливом попиту і пропозиції, немає необхідності у контролі за цінами з боку держави.

Конкуренція недосконала -- це ринкова ситуація, коли підприємство чи об'єднання підприємств, виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.

Конкуренція нецінова -- це конкуренція, основними методами боротьби з конкурентами якої є: підвищення якості продукції; використання технічних новацій, які становлять комерційну таємницю; використання реклами, за допомогою якої можна створити у покупців думку про особливі якості товару, хоча споживча вартість даного товару може залишатися без змін.

Конкуренція нечесна -- це діяльність господарського суб'єкту, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого положення на ринку шляхом обману споживачів (покупців), партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів.

Конкуренція цінова -- це конкуренція, в якій основним методом боротьби з конкурентами є ціна. Перемагає той, хто зможе досягти зниження індивідуальної вартості товару нижче ринкової ціни.

Консорціум -- 1) Тимчасове договірне об'єднання підприємств і організацій, товариств, утворене для вирішення конкретних задач і проблем, здійснення крупних проектів: інвестиційних, науково--технічних, економічних. 2) Угода між банками і промисловими фірмами для спільного проведення фінансових операцій.

Концерн -- це велика багатогалузева корпорація.

Кооперація -- 1) Об'єднання зусиль, співробітництво, форма організації спільної праці для досягнення спільних цілей (виробнича, сільськогосподарська, споживча, промислова, посередницька, кредитна, по наданню послуг). 2) Спеціальна організаційна структура підприємства, організації на колективній (кооперативній) власності на засоби виробництва, внесках, вільному або дольовому розподілі доходів між членами кооперативу.

Модель “шокової терапії” пов'язана з одночасним введенням у дію всіх атрибутів ринку та раптовим переведенням економіки на ринкові рейки. На першому етапі це веде до високої інфляції, безробіття і падіння виробництва. Такий шлях соціально небезпечний, особливо коли “шок” є, а “терапії” немає.

Монополістична конкуренція існує в умовах, де на ринку присутні багато продавців і покупців, проте покупка і продаж товарів здійснюється вже не по однаковій ціні, діє широкий діапазон цін, споживач орієнтується на ціни і попит, які склалися на ринку.

Монополія -- 1) виключне право виробництва, торгівлі, реалізації визначених видів продукції, товарів, послуг, що належить одній особі, визначеній групі осіб, підприємству, галузі, державі. 2) Крупні фірми, які зосереджують у своїх руках більшу частину виробництва і ринків збуту будь--якого товару з метою встановлення контролю у тих чи інших галузях господарства, придушення конкурентів та отримання максимального прибутку.

Об'єкти ринкових відносин -- це власне те, що купується і продається на ринку (засоби виробництва, товари вжитку, послуги, житло, інформація, наукові ідеї, робоча сила, цінні папери, валюта, капітал, золото та ін.).

Олігополія -- це конкуренція, при якій на ринку панує лише декілька фірм, які виробляють товари або надають послуги.

Попит -- це така кількість товару, яку покупець здатен купити, це платоспроможна потреба населення. Він визначає кількість продукту, який споживач бажає і в змозі купити за певну ціну за певний проміжок часу.

Пропозиція -- це сукупність товарів і послуг, які є на ринку або можуть бути на нього поставлені. Це та кількість продукту, яку виробник бажає і в змозі виробити і продати за певною ціною протягом певного періоду.

Ринкова ціна -- це домінуюча в конкретному центрі торгівлі у відповідному часовому просторі ціна на товар (послуги, роботи), що виплачується за нього в процесі купівлі--продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво та реалізацію.

Ринок -- це така сфера, де суспільна оцінка товару відбувається за допомогою ціни. Ринок виконує роль механізму, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією.

Синдикат -- це форма монополістичних об'єднань, що ставить за мету усунення конкуренції між його учасниками у сфері збуту і закупівлі товарів. Його члени зберігають виробничу і втрачають комерційну самостійність.

Суб'єкти ринкових відносин -- це всі учасники суспільного виробництва (державні, колективні, приватні, кооперативні організації, держави, громадяни, фірми, установи та ін.)

Трест -- акціонерне товариство, в якому підприємства, що вступають до нього, втрачають не тільки комерційну, але й виробничу самостійність, перетворюються в акціонерів тресту.

Фінансова олігархія -- капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.

Фінансові групи -- об'єднання фінансових і нефінансових монополій (олігополій) на основі системи участі, особистої унії та інших зв'язків, у тому числі родинних.

Ціна рівноваги -- це точка перетину кривої попиту і кривої пропозиції, тобто ціна,при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції.

Цінова еластичність попиту -- це кількісні зміни величини попиту по відношенню до зміни цін. Вона розраховується як відношення відсотку зміни попиту до відсотка зміни цін.

Цінова еластичність пропозиції -- вимірюється процентом зміни величини пропозиції внаслідок зміни ціни товару на 1 %.

Тема 7. Ринкова інфраструктура

Акредитив -- 1) Вид банківського рахунку, який дає контрагенту можливість отримати на умовах, що зазначені в акредитивному дорученні, платіж за товари, роботи, послуги при виконанні зобов'язання; 2) Іменний цінний папір, що стверджує право особи, на ім'я якої виписано, отримати в банку суму, зазначену в папері.

Активні операції -- це операції, які банки проводять з метою прибуткового розміщення залучених коштів.

Акцепт -- 1) Згода на підписання зобов'язання у відповідності з пропозицією другої сторони; 2) Прийняття платником по переказному векселю зобов'язання оплатити вексель в термін, який наступить і зазначений в ньому; 3) Згода банка гарантувати виплату суми, що зазначена у переказному векселі.

Акція -- цінний папір, який свідчить про внесення відповідного паю в капітал акціонерного товариства і який дає право отримання частки прибутку у вигляді дивіденду. Акції купують шляхом їх оплати в гривнях, іноземних валютах або шляхом надання іншого майна у власність чи в користування акціонерного товариства. Є акції прості й привілейовані, іменні і на пред'явника.

Банк -- це фінансове підприємство, яке нагромаджує власні і залучені грошові кошти, надає їх в тимчасове користування у вигляді кредитів (позичок), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами. Державний(в Україні -- Національний), банк регулює грошовий обіг країни, включаючи емісію (випуск) нових грошей і цінних паперів. Функціонують такі види банків: міжнародні, національні, державні, місцеві, комерційні, кооперативні, інвестиційні, емісійні, іпотечні і ощадні.

Банківський прибуток -- це різниця між процентами на вкладений капітал і виплатою процентів за позикою.

Банкноти -- це грошові знаки, які випускаються в обіг центральним емісійним банком, основний вид паперових грошей. Банкноти випускаються в обіг у відповідності з потребами держави, населення, народного господарства. Банкноти мають бути забезпечені золотом та іншими активами державного банку, а також всією державною власністю.

Біржа -- форма постійно функціонуючого ринку, на якому здійснюється купівля--продаж цінних паперів (фондова), валюти (валютна біржа), продукції, товарів, що продають по стандартах і зразках (товарна біржа), наймання робітників (біржа праці), і формуються ринкові ціни (курси) на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції. Біржа -- основна ринкова організаційна структура, що опосереднює, регулює, формує вільні товарно--грошові і товарообмінні відносини.

Біржові котирування -- це ціни за контрактами купівлі--продажу, що укладаються на товар стандартної якості в офіційні часи роботи біржі протягом дня.

Бони -- 1) Боргові зобов'язання, що випускаються державою, окремими установами і організаціями; 2) Паперово--грошові знаки дрібної вартості, що випускаються тимчасово в обіг як розмінні гроші.

Брокер -- посередник при укладанні угод, який спеціалізується на певних видах товарів і послуг, діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримує від них спеціальну винагороду.

Валютна біржа -- установа, в якій здійснюються акти купівлі--продажу іноземної валюти і формуються поточні курси валют (валютні котирування) на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Валютні операції -- угоди по купівлі та продажу іноземних банкнот, казначейських білетів і монет, платіжних документів, а також операції із золотом; здійснюються в основному центральними та комерційними банками. Найбільш поширений вид -- купівля та продаж платіжних документів, за допомогою яких здійснюються в безготівковому порядку розрахунки по експорту та імпорту товарів, капіталів, послуг.

Ваучер -- державний цінний папір, який забезпечує право громадянина на участь у приватизації державного майна.

Вексель -- вид цінних паперів, грошове зобов'язання. Безумовний та беззаперечний борговий документ суворо встановленої законом форми, у вигляді зобов'язання, яке видається позичальником кредитору і надає останньому право вимагати у позичальника термінової сплати суми грошей, зазначеної у векселі. Розрізняють вексель простий, переказний, комерційний, банківський, казначейський.

Витрати обігу -- витрати підприємства сфери обігу, пов'язані з реалізацією продукції.

Депозит -- 1) Грошові кошти чи цінні папери, що кладуть для збереження або спеціально вносять в кредитні установи (банки, ощадбанки) та надають право на одержання депозитного відсотку; 2) Грошова сума (чи цінні папери), яку вносить боржник в судові установи для передачі кредитору.

Дивіденд -- це доход, який одержує власник акції; являє собою частину прибутку акціонерного товариства, яка щорічно розподіляється між власниками акцій після сплати відповідних податків.

Дилер -- особа, чи фірма, яка здійснює біржове чи торговельне посередництво за свій рахунок.

Дисконт -- 1) Облік векселю; 2) Обліковий відсоток -- відсоток, що стягується банками при обліку векселів; 3) У біржових і валютних угодах -- знижка з ціни товару, валюти.

Дисконтна політика -- політика підвищення чи зниження облікових ставок, що проводиться центральними емісійними банками з метою впливу на попит і пропозицію позичкових капіталів, стан платіжного балансу та валютні курси.

Довірчі операції банків -- операції банків по управлінню майном і виконанню інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи.

Інкасо -- банківська операція, при посередництві якої банк за дорученням свого клієнта одержує кошти, що йому належать, на підставі грошових, товарних і розрахункових документів.

Інфраструктура -- це складова частина загального устрою економічного життя, галузі виробництва та сфери діяльності, які мають залежний, допоміжний характер по відношенню до основного виробництва і забезпечують нормальне функціонування основних виробничих елементів. До інфраструктури належать: транспорт, зв'язок, освіта та професійне навчання, житло, комунальне господарство та інші елементи «зовнішнього» устрою виробничо--економічних і соціальних систем.

Іпотека -- 1) Застава нерухомого майна (землі, споруд тощо) для одержання позики; 2) Іпотечна позика -- грошова позика, яка видається банком під заставу нерухомого майна; 3) Боргове свідоцтво про заставу нерухомості, яке видається банком позичальнику.

Казначейські зобов'язання держави -- вид державних цінних паперів, що розміщуються на добровільній основі серед населення і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів в бюджет і мають право на одержання фіксованого доходу на весь термін володіння цінним паперами. Випускають такі види казначейських зобов'язань: довгострокові -- від 5 до 10 років, середньострокові -- від 1 до 5 років, короткострокові -- до одного року.

Кліринг -- це система безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань; в країні кліринг являє собою систему безготівкових розрахунків між банками, в міжнародних розрахунках кліринг здійснюється у формі угод між країнами про погашення заборгованості одна одній, випливаючої із зовнішньоторгових операцій, шляхом заліку взаємних вимог (без виплати золотом або переводу іноземної валюти).

Комерційний банк -- підприємство, яке здійснює розрахункові операції, надає різноманітні послуги, та грошові позики іншим підприємствам.

Контрольний пакет акцій -- це кількість акцій, достатня для повного контролю за діяльністю акціонерного товариства і складає більше половини загальної вартості випущених акцій.

Кредит -- 1) Форма мобілізації державою, територіальними органами, підприємствами недостатніх їм грошових засобів для послідуючого використання на умовах повернення, дотримання визначеного терміну і виплати відсотків; 2) Надання в борг банком, або іншим кредитором грошей під визначені проценти.

Кредитор -- позикодавець (організація, підприємство або окрема особа), який надає кредит.

Курс акцій -- це ціна, по якій котируються та продаються акції на фондовій біржі, вираження в їх абсолютній грошовій вартості або у відношенні відпускної і номінальної вартості.

Лізинг -- одна з форм кредитування експорту товарів довготермінового користування. Це довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд. Дає можливість орендодавцю отримувати доход від терміново невикористаного обладнання, а орендатору -- починати або розширювати виробництво зі значно меншими початковими капіталами.

Маклер -- це окрема особа або фірма, що займається посередницькою діяльністю на фондових, товарних і валютних біржах і отримуює винагороду у формі визначеного процента із суми угоди.

Облігація -- це вид цінних паперів (боргове зобов'язання), по якій її власнику виплачується щорічний доход, розмір якого заздалегідь встановлений у формі визначеного проценту до номінальної вартості облігації.

Опціон -- стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах в майбутньому, із фіксацією ціни на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Ощадний сертифікат -- це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує права власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним. Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Доход за ощадними сертифікатами виплачується за пред'явленням їх для оплати в банк, що їх випустив.

Позика -- це особлива форма займу, виражена в передачі матеріальних або грошових цінностей з відстрочкою повернення еквіваленту і виплатою відсотку.

Позиковий процент -- це плата позичальника кредитору за користування позиченими грошима або матеріальними цінностями.

Товарна біржа -- це форма товарного ринку, на якому реалізація товарів виконується за зразками і стандартами при заздалегідь встановлених розмірах мінімальних партій, на якому формуються ринкові ціни у відповідності з фактичними співвідношеннями попиту і пропозиції.

Торги -- це змагальна форма закупки, при якій в інтересах покупця оголошується конкурс серед продавців на продаж товару з відповідними техніко--економічними характеристиками.

Торговий капітал -- капітал, який забезпечує рух продукту від виробника до споживача.

Трансакція -- це банківська операція, переведення грошових коштів (в тому числі за кордон) для будь--яких цілей.

Трансферт -- 1) Це переведення іноземної валюти або золота із однієї країни в іншу; 2) Передача права володіння іменними цінними паперами однієї особи іншій; 3) Поняття, яке використовується в системі національних рахунків для характеристики передачі ресурсів, головним чином в грошовій формі без відповідного відновлення або компенсації. Трансферт носить односторонній характер і не викликає руху зустрічного еквівалента.

...