Основи мікроекономіки

Розподіл доходів, який відбувається через механізм ціноутворення на ресурсному ринку, перебуває в полі зору політичної боротьби і є об'єктом зацікавлення громадської думки.

Ринок ресурсів - це ринок, на якому внаслідок взаємодії попиту і пропозиції формуються ціни на працю, капітал і природні ресурси у вигляді заробітної плати, процента і ренти. Ринок виробничих ресурсів існує у двох формах: 1) ринок виробничих ресурсів в умовах досконалої конкуренції та 2) ринок виробничих ресурсів в умовах недосконалої конкуренції. Особливістю ринку ресурсів за досконалої конкуренції є те, що ні покупець, ні продавець не можуть впливати на ціни факторів виробництва, в той час як на ресурсному ринку за недосконалої конкуренції або покупець, або продавець можуть впливати на ціни факторів виробництва.

13.2 Попит на ресурси відповідно до теорії граничної продуктивності

Припустимо, що фірма набуває певний ресурс на конкурентному ринку і продає власний продукт на конкурентному ринку. Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс буде залежати від: 1) продуктивності ресурсу при створенні блага і 2) ринкової вартості, або ціни, блага, виробленого за допомогою цього ресурсу.

Звідси граничний фізичний продукт ресурсу визначається як зростання обсягу виробництва внаслідок збільшення застосування деякого ресурсу, тоді як кількість усіх інших ресурсів залишається незмінним.

Оскільки попит на ресурси є похідним, виробник повинен знати, який дохід він може отримати від продажу продукції, виробленої за допомогою додаткових ресурсів, а також граничний фізичний продукт ресурсу. Зміна доходу, отриманого внаслідок продажу додаткового продукту, виробленого внаслідок споживання одної одиниці ресурсу, називають граничним продуктом у грошовому виразі, або граничною дохідністю ресурсу (MRP). Тобто це - приріст загального виторгу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного вхідного фактора. Витрати на придбання кожної додаткової одиниці ресурсу називають граничними витратами на ресурси (MRC).

Для максимізації прибутку фірма повинна використовувати додаткові одиниці будь-якого ресурсу доти, доки кожна наступна одиниця дає більший приріст загального виторгу фірми, ніж приріст її загальних витрат. Отже, можна сформулювати правило використання ресурсів: фірма буде мати прибуток при застосуванні додаткових одиниць ресурсу до тієї точки, в якій граничний продукт у грошовому виразі цього ресурсу дорівнює граничними витратами на ресурс, тобто MRP = MRC.

В умовах досконалої конкуренції крива MRP є кривою попиту на ресурс. Положення цієї кривої залежить від граничної продуктивності ресурсу і ціни продукту. За умов чистої конкуренції ціна продукту постійна; отже, зниження граничної продуктивності - єдина причина того, що крива попиту на ресурс є спадною.

Нисхідний характер кривої попиту на виробничі ресурси завжди спричиняє її перетин з кривою граничних витрат, а точка перетину вказує на оптимальний обсяг застосовуваного фірмою ресурсу.

Рис. 13.1. Крива попиту на ресурси за досконалої конкуренції

Ступінь нисхідного нахилу кривої попиту на виробничі ресурси залежить від цінової еластичності попиту на фактори виробництва. На величину цінової еластичності попиту на ресурси впливають такі чинники:

1. Цінова еластичність попиту на продукт.

2. Коефіцієнт зниження граничного продукту ресурсу.

3. Взаємозамінність ресурсів.

4. Частка ресурсу у загальних виробничих витратах.

5. Еластичність пропозиції інших ресурсів.

Тепер перейдемо від цінової еластичності попиту на ресурс, яка зводиться до змін в обсязі попиту, до динаміки самого попиту. Зміна ціни ресурсу за інших рівних умов зумовлює переміщення вздовж кривої попиту на ресурси. Але крім ціни даного ресурсу на попит ресурсів впливають ще й інші чинники, які спричиняють зрушення усієї кривої попиту на ресурс. Зміни у попиті на ресурс, тобто переміщення усієї кривої попиту, визначається такими чинниками:

· Зміною у попиті на продукт.

· Зміною продуктивності.

· Цінами і обсягами інших ресурсів.

Якщо ресурси взаємозаміннюють один одного, як, наприклад, праця і капіталу, то зміни у попиті на них будуть визначатися співвідношенням ефекту заміщення та ефекту обсягу виробництва. Ефект заміщення означає, що фірма буде купувати більше того ресурсу, відносна ціна якого знизилася, і навпаки, використовувати менше ресурсу, відносна ціна якого зросла. Отже, зниження ціни капіталу збільшить відносну ціну праці і зменшить попит на працю. Ефект обсягу виробництва існує тоді, коли зміна ціни фактора змінить витрати виробництва і обсяг продукції, що максимізує прибуток, у тому ж напрямі. Зниження ціни на капітал знизить витрати виробництва, збільшить обсяг виробництва, який максимізує прибуток, і збільшить попит на працю.

13.3 Галузевий і ринковий попит на ресурс

Галузевий попит на ресурс - це сума обсягів попиту на виробничі ресурси з боку окремих фірм у галузі за кожної можливої ціни на них. Кожна фірма у галузі може придбати більше деякого ресурсу, наприклад, праці, і наростити обсяги виробництва, не впливаючи на ціну. Якщо всі фірми галузі придбають більше послуг праці, то зросте пропозиція благ, внаслідок чого відбудеться зниження їх ціни, що, своєю чергою, спричинить переміщення кривих доходу від граничного продукту ресурсу у кожній фірмі галузі вниз.

Галузевий попит на виробничі ресурси пов'язаний з ринковим попитом на виробничі ресурси. Ринковий попит на виробничі ресурси - це сума обсягів попиту на ресурс усіх галузей за будь-якої ціни на нього. Цінова еластичність ринкового попиту пов'язана з ціновою еластичністю попиту у кожній із галузей, які формують ринок.

13.4 Галузева і ринкова пропозиція ресурсів

Визначальним чинником функціонування економіки є праця. Рішення про обсяг пропозиції праці визначається цілим рядом чинників, основними з яких є: ціна праці, тобто заробітна плата, та демографічні чинники. Пропозиція праці - це кількість годин, які люди готові відпрацювати для отримання доходу.

Пропозиція землі та інших природних ресурсів визначається геологічними умовами і не може суттєво змінитися, хоч якість таких ресурсів можна покращити.

Пропозиція капіталу спричинена інвестиціями попереднього періоду, здійснюваними фірмами, домогосподарствами та урядами. В короткотерміновому періоді запас капіталу, як і землі, фіксований, проте в довготерміновому пропозиція капіталу еластична за доходами і процентними ставками.

Коли ринок ресурсів досконало конкурентний, фірма може придбати будь-який обсяг цього ресурсу за фіксованою ціною. Крива пропозиції ресурсу для фірми абсолютно еластична. Оскільки фірма займає лише незначну частку ринку ресурсу, вона може купити будь-яку кількість ресурсу, не впливаючи на його ціну.

Для більшості ресурсів у довготривалому періоді пропозиція перебуває у прямій залежності від цін на ресурси, а крива пропозиції має позитивний нахил. Винятком є пропозиція землі, яка не залежить від ціни, тому крива її пропозиції є вертикальною лінією. У тих випадках, коли дохід від ресурсу зростає, крива пропозиції може стати спадною.

Рис. 13.2. Крива пропозиції ресурсу

З графіка видно, що на відрізку кривої нижче від точки А пропозиція прямо залежить від цін на ресурси і з підвищенням цін на них має висхідний нахил. На відрізку АВ крива пропозиції абсолютно нееластична і має вертикальний характер. Це - ресурси з фіксованою пропозицією, наприклад, земля. Вище від точки В крива пропозиції вигинається вліво. Це випадки, коли підвищення ціни ресурсу зумовлює значне зростання доходів їх власників, наприклад, у випадках з робочою силою.

Ринкова пропозиція ресурсу визначається як сума обсягів пропозиції усіх ресурсів за кожного можливого рівня їх ціни. Крива ринкової пропозиції ресурсу, як правило, похило прямує догори, оскільки ресурси переважно виробляються за зростаючих граничних витрат.

13.5 Визначення оптимального співвідношення ресурсів

У довгостроковому періоді фірми можуть змінювати кількість усіх вхідних ресурсів, тому важливо встановити, яке поєднання ресурсів вибере фірма, якщо всі вони будуть змінними.

Відповідно до теорії граничної продуктивності застосовуються два правила

1. Правило мінімізації витрат.

Для того, щоб виробити будь-який обсяг продукції за такого співвідношення ресурсів, що забезпечують найнижчі витрати, остання гривня, витрачений на кожен ресурс, повинна дати однаковий граничний продукт. Тобто витрати на будь-який обсяг продукції мінімізуються, якщо граничний продукт на гривню вартості кожного застосовуваного ресурсу є однаковим. За наявності двох ресурсів - праці і капіталу - загальні витрати мінімізуються, коли

(13.1)

Іншими словами, мінімізація витрат передбачає пропорційне співвідношення граничних продуктів і цін усіх використовуваних ресурсів. Фірмі, яка поєднує ресурси, порушуючи правило найнижчих витрат, властива Х-неефективність.

2. Правило максимізації прибутку.

Якщо фірма залучає ресурси на конкурентних ринках, вона досягає співвідношення ресурсів, що максимізує прибуток, тоді, коли кожен використовуваний вхідний фактор залучається до тієї точки, в якій його ціна дорівнює його граничному продуктові у грошовому виразі: Р_L = MRP_L, Р_C = MRP_C. Поділивши обидві частини кожного рівняння на відповідні ціни, отримаємо:

 = = 1 (13.2)

Такий підхід до ціноутворення на ресурси передбачає, що кожна одиниця кожного ресурсу отримує «винагороду», яка залежить від внеску цієї одиниці у дохід фірми. Припущення про те, що ресурси отримують винагороду відповідно до їх граничної продуктивності, відоме як теорія граничної продуктивності розподілу.

Якщо всі ринки - і товарів, і ресурсів - є досконало конкурентними, теорія граничної продуктивності передбачає, що гранична дохідність ресурсу дорівнює добутку ціни продукції та величини граничного фізичного продукту. У такій економіці винагорода, яку отримує кожна одиниця кожного ресурсу, дорівнює вартості граничного продукту, а економічна справедливість є однією з істотних ознак конкурентної ринкової системи. Оскільки теорія граничної продуктивності однаково застосовна і до праці, і до капіталу, і до землі, то розподіл усіх доходів можна розглядати як справедливий.

14. Використання ресурсів

14.1 Особливості ринку праці. Заробітна плата

Праця, на відміну від інших факторів виробництва, має унікальні особливості. Головна з них полягає в тому, що праця невіддільна від людини і передбачає присутність її власника на робочому місці (фізичну чи віртуальну) та необхідність врахування соціального та політичного аспекту.

Ринок праці - це сфера взаємовідносин продавців і покупців трудових послуг. Він охоплює як безробітних, так і зайнятих, усю сукупність робочої сили, а тому і весь спектр трудових відносин - проблеми оплати праці, умов праці, трудової мотивації, підготовки і перепідготовки кадрів, стабілізації зайнятості та ін.

Найбільш істотними особливостями ринку праці є:

1. У сучасних умовах ринок праці набуває форми ринку людського капіталу. Людський капітал - це капітал у вигляді розумових здібностей, отриманий внаслідок навчання чи/і практичного досвіду. Це - особлива форма капіталу, невіддільна від його власника, у створення якого потрібні інвестиції. Людський капітал відзначається найменшою, практично нульовою, ліквідністю, тобто здатністю перетворюватися у грошову форму. З цієї причини для інвестицій у людський капітал практично не існує ринку капіталу.

2. Велика насиченість ринку праці інституційними елементами: системою трудового законодавства, службами державного регулювання зайнятості, профспілками, державними програмами у сфері зайнятості та ін.

3. Важливість негрошових аспектів угод на ринку праці, спричинена змінами у структурі суспільних потреб у напрямку задоволення соціальних потреб та потреб самореалізації особистості.

Ці та інші особливості ринку праці проявляються через ціну ресурсу, яка встановлюється на ньому, тобто через заробітну плату. Заробітна плата - це ціна праці і, одночасно, основний вид доходу більшості родин. Вона повинна не лише задовольняти потреби продавця робочої сили, а й членів його сім'ї.

14.2 Ринок землі і природних ресурсів. Економічна рента

Загалом економічна рента - це будь-який дохід, віднесений до виробничих затрат, який перевищує його альтернативну вартість. У вужчому значенні економічна рента - це дохід, отриманий за посередництвом будь-якого виробничого ресурсу, пропозиція якого строго обмежена. Фіксована кількість ресурсів відрізняє рентні платежі від інших видів доходів. Такими ресурсами із обмеженою пропозицією є земля та інші природні ресурси.

Рис. 14.1. Визначення земельної ренти

Фіксований характер пропозиції землі та інших природних ресурсів означає, що попит - єдиний реальний чинник, що визначає земельну ренту, оскільки пропозиція є пасивною. У такому випадку крива попиту для споживачів є кривою граничного продукту, вираженого у грошовій формі.

Крива пропозиції неземельних ресурсів висхідна, а це означає, що ціни, які платять за такі ресурси, виконують спонукальну функцію. Висока ціна стимулює збільшення пропозиції, а низька ціна спонукає до її зменшення.

Однак інша ситуація із землею. Рента не виконує ніякої стимулюючої функції, бо сукупна пропозиція землі незмінна. Ренту можна було б скасувати, і це ніяк не позначилося б на виробничому потенціалі економіки. З цієї причини економісти розглядають ренту як надлишок, тобто як плату, яка не потрібна в тому розумінні, що вона не забезпечує наявність землі в економіці.

14.3 Ринок капіталу і процентна ставка

Капітал є виробничим ресурсом тривалого використання. Під капіталом прийнято розуміти всі засоби виробництва, створені людьми з метою збільшення виробництва товарів та послуг. Останнім часом отримала загальне визнання ідея про те, що капіталом є будь-який актив, фізичний чи людський, який володіє здатністю генерувати потік доходів.

Капітал створюється за рахунок заощаджень, які збільшують можливості споживання у майбутніх періодах внаслідок відносного скорочення поточного споживання.

Розрізняють дві основні форми капіталу:

- фізичний капітал, який являє собою запас виробничих ресурсів, необхідних для виробництва різноманітних благ (машини, інструменти, будівлі, споруди, засоби пересування, запаси сировини);

- людський капітал.

Виділяють дві основні форми виробничого капіталу - основний та оборотний.

Капітал являє собою деякий однорідний фонд, тобто фонд - це величина капіталу в даний момент часу.

Дохід від капіталу може набувати форми прибутку або процентної ставки.

Процентна ставка - це ціна, яку платять за використання грошей. Тобто, процентна ставка - це кількість грошей, яку потрібно заплатити за використання одної гривні упродовж року. Слід взяти до уваги, що гроші не є економічним ресурсом. Гроші самі не здатні виробляти товари або послуги. Підприємці купують можливість застосування грошей. Використовуючи грошовий капітал, керівники підприємств купують фізичні капітальні блага. Процент звичайно розглядають як відсоток від кількості позичених грошей, а не як абсолютну величину.

Загальний попит на гроші містить попит на гроші для операцій і попит на гроші як на активи. Операційний попит перебуває в прямій залежності від рівня номінального ВВП, тоді як попит на активи - в оберненій залежності від процентної ставки. Крива загального попиту на гроші, що характеризує залежність від процентної ставки, спадна.

Рис. 14.2. Визначення процентної ставки

Пропозиція грошей є вертикальною лінією за припущення, що керівна кредитно-грошова установа встановлює певний обсяг грошової маси (пропозиція грошей) незалежно від ставки процента. В точці перетину кривої попиту на гроші і кривої пропозиції грошей визначають рівноважну ставку процента.

В аналізі ролі процентної ставки в ухваленні інвестиційних рішень припускається, що немає інфляції. Проте якщо інфляція, то слід розрізняти грошову, або номінальну, процентну ставку, і реальну процентну ставку. Номінальна процентна ставка - це ставка процента, що виражена у грошових одиницях поточної вартості. Реальна процентна ставка - це ставка процента, що виражена у грошових одиницях, скоригованих на інфляцію. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній мінус рівень інфляції.

Саме реальна, а не номінальна ставка має критично важливе значення при ухваленні інвестиційних рішень.

Хоч задля простоти економісти нерідко оперують однією процентною ставкою, фактично в економіці існує ціла низка процентних ставок. Причинами такого широкого діапазону коливання процентних ставок є:

Ризик.

Тривалість, або строк, на який надають позику, також впливає на процентну ставку.

Розмір позики.

Оподаткування.

Вади ринку, спричинені розміщенням фірми чи її можливостями.

14.4 Економічний прибуток

Як і у випадку з рентою, економісти тлумачать прибуток у вужчому розумінні, ніж бухгалтери. Для бухгалтера «прибуток» - це те, що залишається від загального виторгу фірми після сплати окремим особам та іншим фірмам вартості матеріалів, капіталу і праці, які отримала фірма. Для економіста таке тлумачення прибутку надто широке і, отже, двозначне. Складність, з позиції економіста, полягає тому, що бухгалтерське тлумачення прибутку враховує лише явні витрати, тобто платежі фірми зовнішнім постачальникам. Це тлумачення залишає поза увагою неявні витрати, тобто платежі за аналогічні ресурси, якими володіє сама фірма і які вона використовує. Іншими словами, бухгалтерське тлумачення прибутку не враховує неявні витрати на заробітну плату, ренту і процент. Економічний, або чистий, прибуток - це те, що залишається після вирахування усіх альтернативних витрат - і явних, і неявних витрат на заробітну плату, ренту, процент та нормальний прибуток - із загального виторгу фірми. Економічний прибуток може бути або додатною величиною, або від'ємною величиною (збитки).

Економіст розглядає прибуток як віддачу на дуже специфічний вид людського ресурсу - підприємницькі здібності. Підприємець виконує такі функції: 1) виявляє ініціативу, щоб поєднати ресурси у виробництві товару або послуги; 2) ухвалює основні нешаблонні рішення в управлінні фірмою; 3) запроваджує нововведення у формі нових продуктів або технологічних процесів; 4) несе відповідальність за економічний ризик, пов'язаний з цими функціями.

Частину віддачі на зусилля підприємця називають нормальним прибутком. Це мінімальний дохід, або платня, що потрібні для утримання підприємця у певній конкретній сфері виробництва. Виплата цього нормального прибутку є витратами. Проте відомо, що загальний виторг фірми може перевищувати її загальні витрати. Цей надлишок, який не є витратами, бо він перевищує нормальний прибуток, потрібний для утримання підприємця в галузі, - привласнює підприємець. Підприємець є претендентом на цей надлишок.

Інновація пов'язана з ініціативою підприємця. Ділові підприємства свідомо запроваджують нові методи виробництва і розподілу, щоб знизити витрати виробництва й освіти нові види продукції з метою збільшення надходжень. Підприємець свідомо намагається змінити співвідношення витрат і виторгу, щоб отримати більший прибуток. Однак невизначеність знову змінює ситуацію. Незважаючи на постійні дослідження ринку, виробництво нових продуктів або модифікація наявних можуть виявитися економічно невиправданими.

Размещено на Allbest.ru