Економічна характеристика діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми. Прибуток є основним критерієм ефективності господарської діяльності суб'єктів господарювання, від величини отриманого оподатковуваного прибутку залежить сума надходжень до бюджету у вигляді податку на прибуток підприємства. Прийняття Податкового кодексу України стало визначальним кроком реформування законодавчої бази в частині зближення методик визначення бухгалтерського та податкового прибутку, усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між податковим законодавством та національними стандартами бухгалтерського обліку. Але процес вдосконалення ще триває, що потребує подальших наукових досліджень. Порядок формування прибутку залежить значною мірою від специфіки процесу виробництва та виду діяльності.

Тому доцільним є комплексне дослідження доходів та витрат як визначальних складових визначення прибутку в розрізі видів економічної діяльності та удосконалення організаційно-методичних засад обліку і аналізу формування та використання прибутку для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Дослідженню економічної сутності прибутку, теоретичних і практичних засад його обліку та аналізу, у тому числі на підприємствах різних видів економічної діяльності, присвячено праці відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, серед яких: В. Базилевич, М. Білуха, Ф. Бутинець, С. Голов, В. Головко, Г. Голубнича, Н. Гура, Й. Даньків, Н. Дорош, І. Дрозд, Г. Кіндрацька, Ю. Кузьмінський, Г. Купалова, Л. Ловінська, О. Малишкін, Л. Панасенко, В. Пантелеєв, В. Пархоменко, Г. Савицька, І. Садовська, Є. Свідерський, Н. Селезньова, В. Сердюк, В. Сопко, Ю. Субботович, Н. Ткаченко, М. Чумаченко, В. Швець, В. Шевчук, В. Шелудько, А. Баканов, І. Бланк, М. Ван Бред, Г. Велш, А. Джон, К. Друрі, Б. Нідлз, Е. Хендріксен, А. Шеремет, Д. Шорт та інші.

Разом з тим, існує необхідність комплексного дослідження питань обліково-аналітичного забезпечення формування прибутку в розрізі видів та асортиментних груп продукції з виокремленням особливостей впливу специфіки виробничого процесу підприємств на формування величини прибутку і побудовою облікових моделей формування та використання прибутку, удосконалення методології та організації бухгалтерського обліку в контексті методологічних засад оподаткування прибутку, розробки механізму розрахунку оподатковуваного прибутку шляхом коригуванням бухгалтерського прибутку на постійні та тимчасові податкові різниці, поглибленого аналізу з використанням методів економіко-математичного моделювання.

Необхідність вирішення зазначених питань, теоретичне та практичне значення результатів дослідження як необхідної умови узагальнення теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій з удосконалення обліку та аналізу формування та використання прибутку підвищення прибутковості підприємств обумовили актуальність обраної теми дипломної роботи, її мету, завдання та напрями дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою випускної роботи є узагальнення теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій з удосконалення обліку та аналізу формування та використання прибутку підприємств на прикладі ДПДГ «Степне».

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- проаналізувати визначення категорії прибутку та підходи до його обліку як результату фінансово-господарської діяльності підприємств відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності;

- визначити особливості формування прибутку на підприємстві у розрізі видів продукції та її асортиментних позицій з урахуванням норм технологічного процесу та специфіки виробництва продукції;

- розкрити методику відображення обліку доходів, витрат та прибутку підприємств на рахунках бухгалтерського обліку;

- запропонувати удосконалення організації обліку прибутку підприємств на основі методичного, технічного та організаційного аспектів облікової політики;

- здійснити порівняльний аналіз обліку прибутку за різними методиками відповідно до понесених витрат та отриманих доходів як визначальних факторів його формування та запропонувати механізм формування оподатковуваного прибутку за даними бухгалтерського обліку;

- запропонувати шляхи використання результатів аналізу прибутку та рентабельності в системі управління підприємством з метою їх ефективної діяльності.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є господарські процеси, пов'язані з формуванням та використанням прибутку на підприємстві ДПДГ «Степне». Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних та організаційно-практичних засад обліку і аналізу формування та використання прибутку підприємства.

факторний фінансовий прибуток економічний

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічний зміст та послідовність визначення прибутку підприємства

Кінцевою метою і рушійним мотивом підприємницької діяльності є прибуток. У загальному вигляді під прибутком розуміється різниця між доходами і витратами виробництва.

Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом поєднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб?єктів є готова продукція, яка стає товаром за умови її реалізації споживачеві [15].

На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий дохід приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Встановивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції. Коли виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди її одержує. Якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного та соціального розвитку. При витратах, що перевищують виручку, підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить підприємство в досить складне фінансове становище, не виключаючи банкрутство [16, с. 68-74].

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість та акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) [44].

З наведеного визначення випливає, що його походження пов'язане з отриманням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, що складається на підставі попиту і пропозиції. Валовий дохід підприємства - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат - являє собою форму чистої продукції підприємства, включає в себе оплату праці і прибуток.

Трудовий колектив зацікавлений як в підвищенні оплати праці, так і в зростанні прибутку, оскільки останній в умовах конкуренції є джерелом не тільки виживання, а й розширення виробництва, а отже, і зростання добробуту працівників підприємства, їх життєвого рівня. З цього також випливає, що величина прибутку і валового доходу характеризує не що інше, як розмір ефекту, отриманого в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства.

Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарювання, після реалізації продукції. Тільки після продажу, продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно він являє собою різницю між чистою виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань з виручки в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше отримає прибутків, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності слід вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції [3].

Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової і фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання [1].

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції: рис 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Функції прибутку

На величину прибутку, його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства.

Зазначені на рис. 1.2. фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для отримання кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції та вартість витрат і ресурсів, що використовуються у виробництві [4].

Прибуток виконує стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства.

Чим більше підприємство реалізує продукції, тим більше отримає прибутків, тим краще його фінансовий стан.

Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного та соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Фактори, що впливають на зміну прибутку підприємства

Прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм [24, с. 43].

Розрізняють прибуток бухгалтерський та економічний.

Економічний прибуток - це різниця між виручкою і усіма витратами виробництва (зовнішніми і внутрішніми).

У бухгалтерському сенсі прибуток - це різниця між загальним виторгом і зовнішніми витратами.

У бухгалтерській практиці розрізняють і в процесі аналізу господарської діяльності використовуються наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток [6].

Валовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій: рис. 1.3.

Чистий прибуток - прибуток, що залишається у підприємства, обчислюється як різниця між балансовою прибутком і величиною сплачених до бюджету податків з прибутку.

Оподатковуваний прибуток - прибуток, що підлягає оподаткуванню за встановленими ставками.

В процесі управління прибутком підприємства головна роль відводиться формуванню прибутку від операційної діяльності. Операційна діяльність - це основний вид діяльності підприємства [14].

Операційна діяльність є головним компонентом всієї господарської діяльності підприємства, основною метою його функціонування. Відповідно прибуток від операційної діяльності при нормальних умовах функціонування займає найбільшу питому вагу в загальному об'ємі прибутку підприємства.

Господарські операції, що входять в склад операційної діяльності підприємства, носять регулярний характер. Це визначає регулярність формування операційного прибутку в нормальних умовах господарювання підприємства.

Операційній діяльності притаманний операційний ризик. Тому рівень прибутку від операційної діяльності повинен співвідноситися з рівнем операційного ризику.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Структуро-логічна схема факторної системи валового прибутку

Прибуток (збиток) від операційної діяльності розраховується у декілька етапів.

На першому етапі визначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вирахувань з доходу.

На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. В результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.

На третьому етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого операційного прибутку (збитку), який отримується від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційної оренди активів, операційної курсової різниці, отримання штрафів, пені тощо.

На четвертому етапі визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності як різниця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністративних витрат і витрат на збут [21, с. 261-267].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4 Схема формування різних видів операційного прибутку підприємства

Формування прибутку від операційної діяльності перебуває під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Основними шляхами збільшення операційного прибутку є нарощування обсягів виробництва, зниження собівартості реалізованої продукції, розумна асортиментна політика, підвищення якості продукції.

Серед факторів впливу на операційний прибуток чільне місце належить витратам на виробництво і реалізацію продукції.

З урахуванням послідовності здійснення операційної діяльності, її циклічності, особливостей формування доходів і затрат, а також інших факторів, процес формування різних видів операційного прибутку може бути представлений в наступному вигляді: рис. 1.4.

1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку формування та використання прибутку підприємства

Облік формування та розподілу прибутку на українських підприємствах має досить таки широку нормативну базу. До основних нормативно-правових документів, що регламентують формування та розподіл прибутку відносяться:

1) Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV з останніми змінами 27.03.2014 р.

2) Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV з останніми змінами 10.04.2014 р.

3) Закон України «Про господарські товариства» вiд 19.09.1991 № 1576-XII зі змінами вiд 10.10.2013 р.

4) Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 27.03.2014 р. № 719-ХVIII остання редакцiя вiд 3.04.2014 р.

5) Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 р. № 73, з останніми змінами 8.02.2014 р.

6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, з останніми змінами від 27.06.2013 р.

7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 38, з останніми змінами від 26.07.2013 р.

8) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. № 353, з останніми змінами 27.06.2013 р.

9) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

10) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов?язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

11) Статут підприємства та установчий договір.

Притримуючись порядку сили чинності нормативних документів, почнемо їх аналіз з Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Даний нормативний документ, в основному, регулює розподіл прибутку різних видів товариств. Так, стаття 123 ЦКУ регламетує розподіл прибутку та збитків повного товариства, і відповідно до неї прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається. Пункт четрвертий статті 165 говорить, що прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу. Стаття 1139 ЦКУ регламентує розподіл прибутку простого підприємства та визначає, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною [66].

Більше нормативної інформації по формуванню та розподілу прибутку містить Господарський кодекс України (далі - ГКУ). Пункт 2 стаття 3 ГКУ, що регулює господарську діяльність та господарські відносини визначає прибуток основною метою підприємництва.

Пункт 5 статті 87 ГКУ визначає порядок формування прибутку товариства і говорить, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов?язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Трохи інше трактування прибутку знаходиться в статті 142 ГКУ. Дана стаття визначає, що прибуток (доход) суб?єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб?єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб?єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об?єкта оподаткування.

Порядок використання прибутку (доходу) суб?єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього ГКУ, де вказано, що державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов?язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати праці), резервний фонд, інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.

Пункт 6 статті 191 ГКУ встановлює, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов?язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону [17].

Безоплатне вилучення прибутку (доходу) передбачає собою стаття 240 ГКУ, де вказано, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Відповідно до статті 253 прибуток (доход), незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення статей 29, 30 і 32 ГКУ, стягується за рішенням суду до Державного бюджету України [17].

Стаття 14 Закону України «Про господарські товариства» регламентує створення резервного фонду У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

Стаття 15 цього ж закону встановлює, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти до кредитних банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

В статті 37 вказується, що порядок, строки та напрямки розподілу прибутку регламентуються статутом підприємства. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов?язань по викупу акцій строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Стаття 41, що регламентує правовий статус загальних зборів товариства як вищого органу акціонерного товариства визначає, що до їх компетенції належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків [28].

Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» визначаються розміри відрахувань у різноманітні фонди державними комерційними підприємствами.

Порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності. У 2014 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Державні унітарні підприємства та їх об?єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток. [29].

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов'язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності [56].

П(С)БО 15 «Дохід» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Зокрема статті 5 - 11 регламентують визнання та класифікацію доходів. Так, згідно статті 10 Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

Оцінка доходів регламентується статтями 21 - 24 П(С)БО 15: дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів. Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом [61].

П(С)БО 16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності та критерії визнання витрат. Основні положення вказаного П(С)БО детально будуть розглянуті в наступному розділі [62].

П(С)БО 17 «Податок на прибуток» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності [63].

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов?язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов?язань і господарських операцій підприємств і організацій узагальнюють інформацію про бухгалтерські рахунки, що використовуються для узагальнення інформації про формування та розподіл прибутку та використання цих рахунків у кореспонденції з іншими [59].

Виходячи з вище проаналізованих нормативно-правових документів, ми прийшли до висновку, що основним документом, на підприємстві є його статут. Для прикладу використаємо статті 5.5 - 5.7 Статуту ДПДГ «Степне».

«…Товариство розподіляє чистий прибуток, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розрахунків з бюджетом, кредиторами, сплати відсотків за кредит та виплат по зобов'язаннях Товариства у відповідності з Установчим договором від 14.12.2011 року.

Для забезпечення виробничого ризику та виконання своїх зобов'язань, покриття непередбачених витрат та втрат, погашенні заборгованості Товариства у випадку його ліквідації, Товариство формує резервний (страховий) фонд у розмірі 25 % від Статутного капіталу. Формування резервного фонду здійснюється шляхом щорічних відрахувань до нього в розмірі 5 % чистого прибутку щорічно.

Використання коштів резервного фонду проводиться за Рішенням правління з відновленням його розміру в наступних періодах…».

Підсумовуючи всю проаналізовану нормативно-правову базу, що регулює питання обліку та аналізу формування та розподілу прибутку, можна зробити висновок, що на даний момент в Україні діє досить розмите і нечітке законодавство з даного питання, яке потребує стабілізації та доопрацювання певних напрямків.

1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства

Державне підприємство «Дослідне господарство «Степне» Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України» (далі ДПДГ «Степне») розміщене в с. Степне Полтавського району Полтавської області. Підприємство є державною власністю і входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. При здійсненні господарської діяльності Підприємство керується Конституцією України, чинними законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства агарної політики України, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами контролю, а також Статутом (додаток А).

Підприємство створено з метою виробництва зернових та технічних культур, елітного насіння, овочівництва, садівництва, вирощування племінної худоби, переробки та реалізації продукції, зовнішньоекономічної діяльності та іншої діяльності з метою отримання прибутку.

ДПДГ «Степне» самостійно організовує роботу з питань статутного спрямування, здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку. Підприємство здійснює підприємницьку діяльність, формує програми діяльності, вибирає постачальників та споживачів продукції, робіт та послуг, встановлює ціни відповідно до законодавства.

Важливим напрямом загальної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання є аналіз його майнового стану за інформацією бухгалтерського обліку.

Проведемо досконалий фінансово-господарський аналіз господарства на основі фінансової звітності за останні три роки (додатки Б, В, Г).

Таблиця 1.1 Горизонтальний і вертикальний аналіз майна ДПДГ «Степне»

Види активів (майна)	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Зміни (+, -)
	сума, тис. грн	у % до підсм-ку	сума, тис. грн	у % до підсум-ку	сума, тис. грн	у % до підсум-ку	суми, тис грн	пито-мої ваги, пунк-тів	у %
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Майно - всього	48444	100	50027	100	50657	100	2213	-	+4,5
1.Необоротні активи	42083	86,8	40881	81,7	40015	79,0	-2068	-7,8	-4,9
1.1.Основні засоби	12786	26,3	11669	23,3	10587	20,9	-2199	-5,4	-17,1
2.Оборотні активи	6361	13,1	9146	18,3	10642	21,0	4281	+7,9	+67,3
2.1.Запаси	2831	5,8	5395	10,8	6116	12,1	3285	+6,3	зб в 1,5 рази
2.1.1.Виробничі запаси	1695	3,4	3553	7,1	3860	7,6	2165	+4,2	зб в 1,5 рази
2.1.2. Незавершене виробництво	723	1,4	773	1,5	1143	2,3	420	+0,9	+58,1
2.1.3.Готова продукція і товари	413	0,8	1069	2,1	1113	2,2	700	+1,4	зб в 1,5 рази
2.2. Поточні біологічні активи	2121	4,3	2342	4,7	3129	6,2	1008	+1,9	+47,5
2.3.Поточна дебіторська заборгованість	1288	2,7	1374	2,7	1349	2,7	61	+0,1	+4,7
2.4. Гроші та їх еквіваленти фін. інвестиції	121	0,2	35	0,1	48	0,1	-73	-1,0	-60,3

Результати горизонтального і вертикального аналізу майна ДПДГ «Степне» свідчать про наявність як позитивних, так і негативних тенденцій у майновому стані підприємства за інформацією активу балансу.

У звітному році порівняно з базовим вартість майна збільшилася на 2213 тис. грн, або 4,5 % , що свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства. Оборотні активи зросли на 4281 тис. грн (67,3 %), а необоротні активи зменшилися на 2068 тис. грн (4,9 %). Частка необоротних активів у структурі майна зменшилася з 86,8 % у базовому році до 79,0 % у звітному, а оборотних активів збільшилася з 13,1 до 21,0 %. Така динаміка вказує на зростання оборотності активів.

Необоротні активи представлені насамперед основними засобами, вартість яких зменшилася на 2199 тис. грн, або 17,1 %. Також зменшилася частка основного капіталу в майні з 26,3 до 20,9 % у звітному році.

Виробничі запаси збільшилися у 1,5 рази, що зумовило зростання частки виробничих запасів у майні з 3,4 % у базовому році до 7,6 % у звітному році. Така тенденція є свідченням нарощування виробничого потенціалу підприємства.

Частка готової продукції і товарів у майні практично також зросла на у 1,5 рази, що свідчить про ефективність маркетингової політики підприємства.

Поточна дебіторська заборгованість збільшилася на 61 тис. грн, або 4,7 %. У структурі майна не змінилася частка поточної дебіторської заборгованості і складає у звітному році 2,7 % , цей показник свідчить про погіршення стану розрахунків з дебіторами.

Структурному аналізу передує загальне оцінювання динаміки активів організації, яке здійснюють способом зіставлення темпів приросту активів з темпами фінансових результатів (наприклад, виручки або валового прибутку від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг). Зіставлення темпів приросту ДПДГ «Степне» наведено у вигляді таблиці (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Аналіз складу, структури та динаміки активів балансу ДПДГ «Степне»

Види майна (активів)	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Зміни (+,-)
	сума, тис. грн	у % до підсумку	сума, тис. грн	у % до підсумку	сума, тис. грн	у % до підсумку	сума, тис. грн	частки в. п.	у %
За характером участі в, господарському процесі та швидкості обороту
Необоротні	42083	86,9	40881	81,7	40015	79,0	-2068	-7,9	-4,9
Оборотні	6361	13,1	9146	18,3	10642	21,0	4281	+7,9	+67,3
Усього	48444	100	50027	100	50657	100	2213	-	+4,6
За формою функціонування
Матеріальні	19464	40,1	21047	42,1	21689	42,8	2225	+2,7	+11,4
Нематеріальні	27571	57,0	27571	55,1	27571	54,4	-	-2,6	-
Фінансові	1409	2,8	1409	2,8	1397	2,8	-12	-	-0,9
Усього	48444	100	50027	100	50657	100	2213	-	+4,6
За чутливістю до інфляційних процесів
Монетарні	1415	6,8	1409	6,3	1397	6,1	-18	-0,7	-1,3
Немонетарні	19464	93,2	21047	93,7	21689	93,9	2225	+0,7	+11,4
Усього	20879	100	22456	100	23086	100	2207	-	+10,6
За рівнем ліквідності
Високо-ліквідні	127	0,3	35	0,1	48	0,1	-79	-0,2	-62,2
Середньо-ліквідні	1288	2,6	1374	2,7	1349	2,7	61	+0,1	+4,7
Низьколіквідні	4952	10,2	7737	15,5	9245	18,3	4293	+8,1	+86,7
Важколіквідні	42083	86,9	40881	81,7	40015	79,0	-2068	-7,9	-4,9
Усього	48450	100	50027	100	50657	100	2207	-	+4,6

За результатами аналізу складу, структури та динаміки активів балансу ДПДГ «Степне» можна сказати що, у структурі майна за характером участі в господарському процесі та швидкості обороту, переважають необоротні активи (79,0 % на кінець звітного року). Оборотні активи у складі майна становлять (21,0 %), темп приросту оборотних активів на кінець звітного періоду складає (67,3 %), а по необоротних активах навпаки простежується негативна тенденція, темп приросту зменшився на (4,9 %).

За формою функціонування матеріальні активи зросли на 2225 тис. грн (11,4 %), фінансові активи ? зменшилися на 12 тис. грн (0,9 %), а нематеріальні активи залишилися без змін. У результаті частка матеріальних активів збільшилася з 40,0 % у базовому році до 42,8 % у звітному, частка нематеріальних активів зменшилася з 57,0 % до 54,4 %, тобто на 2,6 %, а частка фінансових активів залишилася без змін.

За ознакою чутливості до інфляційних процесів монетарні активи зменшилися на 18 тис. грн (1,3 %), а немонетарні активи збільшилися на 2225 тис. грн (11,4 %). Підсумком такої динаміки стало підвищення частки немонетарних активів у майні з 93,2 до 93,9 % і, відповідно, зниження частки монетарних активів з 6,8 до 6,1 %.

У структурі активів за ознакою рівня ліквідності на кінець звітного року важколіквідні активи 79,0 %, низьколіквідні ? 18,3 %, середньоліквідні 2,7 % і високоліквідні ? 0,1 %. Частка середньоліквідних і низьколіквідних активів у звітному році збільшилася відповідно 0,1 і 8,1 відсоткового пункту. Високоліквідні і важколіквідні активи зменшилися на 0,2 і 7,9 % у звітному році.

Таблиця 1.3 Горизонтальний і вертикальний аналіз джерел формування капіталу ДПДГ «Степне» за 2011 2013 рр. (станом на кінець року)

Вид пасивів (джерел формування капіталу)	2011 р	2012 р.	2013 р.	Зміни (+,-)
	сума, тис. грн	у % до підсум-ку	сума, тис. грн	у % до підсум-ку	сума, тис. грн	у % до підсум-ку	суми, тис. грн	частки, в. п.	у %
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Джерела формування капіталу	48444	100	50027	100	50657	100	2213	-	+4,6
1. Власний капітал	47582	98,2	49248	98,4	49624	98,0	2042	-0,2	4,3
1.1. Зареєстрований (пайовий) капітал	10978	22,7	10978	21,9	10978	21,7	-	-1	-
2. Зобов'язання і забезпечення	862	1,8	779	1,6	1033	2,0	171	+0,2	+19,8
2.1. Поточні зобов?язання і забезпечення	862	1,8	779	1,6	1033	2,0	171	+0,2	+19,8
2.2. Поточна кредиторська заборгованість	834	1,7	776	1,6	1026	2,0	192	+0,3	+23,0

Результати горизонтального і вертикального аналізу джерел формування капіталу ДПДГ «Степне» свідчать про наявність як позитивних, так і негативних ознак і тенденцій у майновому стані підприємства за інформацією пасиву балансу. Позитивними характеристиками є те, що у звітному році порівняно з базовим роком вартість джерел формування капіталу збільшилася на 2313 тис. грн, або 4,6 %. Власний капітал зріс на 2042 тис. грн (4,2 %). А частка власного капіталу в джерелах формування капіталу зменшилася з 98,2 % у базовому році до 98,0 % у звітному.

У балансі не міститься сум за так званими негативними статтями пасиву: непокритий збиток, неоплачений капітал, вилучений капітал.

Водночас наявні негативні характеристики майнового стану за даними пасиву балансу. Серед джерел формування капіталу зросла кредиторська заборгованість (на 192 тис. грн, або 23,0 %). Підвищення частки кредиторської заборгованості у джерелах формування капіталу з 1,7 % у базовому році до 2,0 % у звітному році (на 0,3 відсоткового пункту) свідчить про погіршення стану розрахунків підприємства з кредиторами.

Таблиця 1.4 Аналіз складу, структури та динаміки пасивів балансу ДПДГ «Степне»

Види джерел формування капіталу (пасивів)	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Зміни (+,-)
	сума, тис. грн	у % до підсумку	сума, тис. грн	у % до підсумку	сума, тис. грн	у % до підсумку	сума, тис. грн.	частки, в. п.	у %
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9
За характером формування (власністю)
Власний капітал	47582	98.3	49248	98,4	49624	98,0	2042	- 0,3	+4,3
Позиковий капітал	834	1.7	779	1,6	1033	2,0	199	+0,3	+23,9
Усього	48416	100	50027	100	50657	100	2241	-	+4,6
За рівнем відповідальності власного капіталу
Зареєстрований (пайовий) капітал	10978	23	10978	22,3	10978	22,1	-	- 0,9	-
Додатковий капітал	36604	77	38270	77,7	38646	77,9	2042	+0,9	+5,6
Усього	47582	100	49248	100	49624	100	2042	-	+4,3
За тривалістю використання
Постійний капітал	47582	98.3	49248	98,4	49624	98,0	2042	- 0,3	+4,3
Змінний капітал	834	1.7	779	1,6	1033	2,0	199	+0,3	+23,9
Усього	48416	100	50027	100	50657	100	2241	-	+4,6
За періодом погашення зобов?язань
Поточні зобов?язання і забезпечення	834	100	779	100	1033	100	199	-	+23,9
Усього	834	100	779	100	1033	100	199	-	+23,9
За терміновістю сплати зобов?зань
Найбільш термінові зобов?язання	834	100	776	99,6	1026	99,3	192	- 0,7	+23
Короткострокові зобов?язання і забезпечення	-	-	3	0,4	7	0,7	7	+0,7	-
Усього	834	100	779	100	1033	100	199	-	+23,9

За результатами аналізу складу, структури та динаміки пасивів балансу ДПДГ «Степне» бачимо що, у структурі пасивів за характером формування (власністю) частка власного капіталу зменшилася з 98,3 до 98,0 %, а позикового капіталу відповідно збільшилася з 1,7 до 2,0 %.

За рівнем відповідальності власного капіталу зросла частка додаткового капіталу з 77,0 до 77,9 % у результаті збільшення резервного капіталу.

За тривалістю використання постійний і змінний капітал у звітному році збільшився, постійний капітал на 2042 тис. грн, що становить 4,3 %, а змінний відповідно на 199 тис. грн, або 23,9 %.

За періодом погашення поточні зобов'язання збільшилися на 199 тис. грн, що становить 23,9 %. Довгострокових зобов'язань у підприємства за досліджуваний період не виникало.

У структурі зобов'язань за ознакою терміновості сплати частка найбільш термінових зобов'язань знизилася з 100 до 99,3 %, а короткострокових збільшилася на 0,7 % у звітному році.

Таблиця 1.5 Аналіз ліквідності балансу ДПДГ «Степне» (станом на кінець року) тис. грн

Група	Вид оборотних активів	Роки	Група	Вид зобов?язань і забезпечень	Роки	Надлишок (+) або нестача ( - ) платіжних засобів (А-П)
		2011	2012	2013			2011	2012	2013	2011	2012	2013
А	1	2	3	4	П	1	2	3	4	5	6	7
А1	Високо-ліквідні	127	35	48	П1	Найбільш- термінові	824	776	1026	-697	-741	-978
А2	Середньо-ліквідні	1288	1374	1349	П2	Коротко-строкові	-	3	7	+1288	+1371	+1342
А3	Низько-ліквідні	4952	7737	9245	П3	Довго-строкові	-	-	-	+4952	+7737	+9245
	Усього	6367	9146	10642		Усього	824	779	1033	+5543	+8367	+9609

За даними таблиці у базовому році нестача високоліквідних оборотних активів для покриття найбільш термінових зобов?язань становила 697 тис. грн, а у звітному році ця сума зросла до 978 тис. грн. За середньо і низьколіквідними оборотними активами спостерігається надлишок платіжних засобів із тенденцією до збільшення. У цілому за оборотними активами надлишок платіжних засобів для покриття поточних зобов?язань збільшився на 1242 тис. грн, або 14,9 %. Таким чином, баланс не є абсолютно ліквідним у зв?язку з нестачею високоліквідних оборотних активів, але в цілому динаміка ліквідності балансу є позитивною.

Для комплексної оцінки динаміки ліквідності балансу в цілому визначимо загальний показник ліквідності (ЗПЛ) за формулою:

ЗПЛ =, (1.1)

де А і П підсумки відповідних груп активів і пасивів;

і частка відповідних груп активів і пасивів у їх загальному підсумку, %:

, (1.2)

, (1.3)

Отже, за даними табл. 1.5 необхідно визначити частку відповідних груп активів і пасивів у їх загальному підсумку, а потім за формулою 1.1 проведемо розрахунок значень загального показника ліквідності станом на кінець трьох років. Збільшення ЗПЛ буде свідчити про позитивну динаміку ліквідності балансу, і навпаки.

Базовий рік:

Звітний рік:

Збільшення загального показника ліквідності з 4,992 у базовому році до 8,052 у звітному підтверджує висновок про позитивну динаміку рівня ліквідності балансу в цілому.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність сплатити свої короткострокові зобов'язання.

Ліквідним вважають підприємство, яке здатне виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи поточні активи. Ліквідність водночас характеризує платоспроможність підприємства в межах часу, який визначають поточні зобовязання.

Таблиця 1.6 Показники оцінювання ліквідності та платоспроможності ДПДГ «Степне» (станом на кінець року)

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р	Відхилення ( +, - )
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,145	0,041	0,050	-0,095
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,697	1,853	1,440	-0,297
Коефіцієнт загальної ліквідності	7,627	11,741	10,300	+2,673
Коефіцієнт платоспроможності	0,145	0,042	0,050	-0,095
Коефіцієнт поточної ліквідності	2,185	11,744	10,300	+8,115
Коефіцієнт покриття запасів	1,160	1,182	1,150	-0,01

За даними таблиці 1.6 значення коефіцієнта абсолютної ліквідності збільшився з 0,14 до 0,05. Це означає, що рівень покриття поточних зобов'язань високоліквідними оборотними активами в базовому році становив 14,5 % , а у звітному збільшився до 5,0 %. Порівняння цього показника з нормативним значенням (0,2, або 20 %) свідчить про недостатню грошову платоспроможність підприємства.

Фактичні значення коефіцієнта швидкої ліквідності зменшився на 1,697 перевищуює нормативні значення ( відповідно 0,7), що свідчить про негативну динаміку розрахункової та майнової платоспроможності підприємства.

Серед допоміжних відносних показників оцінювання ліквідності та платоспроможності підприємства коефіцієнт платоспроможності станом на кінець базового року не відповідав нормативному значенню ( 10,30 проти 0,1), що підтверджує попередній висновок про недостатн...