Оцінка ефективності інвестиційного проекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Підняття ролі України як функціонального співучасника світового господарства може бути при досягненні високої ефективності інвестиційних проектів, що є визначальною причиною зростання економічного потенціалу країни в цілому, і показників діяльності господарюючих суб'єктів, зокрема. Розширене відтворення коштів, відновлення економічного і соціального потенціалу в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки багато в чому залежить від зростання інвестицій в компанії. Обґрунтування інвестиційних проектів - це комплекс методичних і практичних прийомів розробки, розбору та оцінки необхідності реалізації проекту.

Дієва активність компаній в Україні в умовах становлення ринкової економіки вимагає залучення інвестиційних коштів. Інвестиції необхідні компаніям для переходу до стабільної господарської діяльності, для переозброєння, виготовлення, відтворення і розширення основних фондів, виробничої потужності, з урахуванням НТП. Виходячи з цього вивчення теоретичних і практичних проблем в області інвестиційної діяльності є актуальними і необхідними. Важливим етапом складання фінансового плану є розподіл характеристик ефективності прийдешніх інвестицій. Це надзвичайно важлива і непроста робота. Значимість її полягає в тому, що будь-який інвестор, який хоче мати хоча б приблизне уявлення про підсумки, які будуть отримані при реалізації інвестиційного проекту. Учення теорії і практики управління інвестиційної діяльності приурочені до практики майже всіх вчених-економістів С. К. Майерса, Й. Ф. Чарівники, А. Сіка, В. Н. Беренса, П. Хавранек та інших творців. Вітчизняні та зарубіжні експерти І. А. Бланк, І. Т. Балабанов, Т. Бень, І. В. Багряна, А. В. Рокита, А. С. Галушко, А. Б. Идрисов, С. А. Москвін, В. П. Савчук, C. Я. Салига, В. А. Ткаченко, Р. Б. Тян, В. Федоренко.

Але і зараз ця проблема повністю не розкритою, так як виникає необхідність обґрунтування показників ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності і точності. Значні відмінності між прогнозними і фактичними результатами можуть призвести до втрати запланованих заробітків і вкладених капіталів. При обґрунтуванні економічної ефективності інвестиційних проектів обов'язково повинна використовуватися система характеристик, яка передбачає проведення комплексної і послідовної експертизи з урахуванням різних аспектів здійснення інвестицій. У теорії і практиці є кілька способів визначення ефективності інвестиційної діяльності. У вітчизняній економіці і до цих часів зазвичай вживають такі способи розрахунку, як: коефіцієнт виручка / витрати (коефіцієнт ефективності); термін окупності; звичайний заробіток і звичайний відсоток прибутку. Ці способи дозволено використовувати для зіставлення різних інвестиційних проектів, проте вони не є безсторонніми, тому що не передбачають зведення майбутнього ефекту до сьогоднішньої вартості. Те є, для обчислення даних характеристик вживають недисконтовані потоки валютних коштів.

Метою роботи є оцінка та аналіз економічної ефективності інвестиційної діяльності компанії «РІДОН» і обґрунтування напрямків її підвищення.

Для досягнення цієї мети були визначені і прийняті до розгляду наступні завдання:

· розкрити сутність інвестицій, навести характеристику інвестиційного проекту і його етапи;

· визначити сутність інвестиційної діяльності;

· розглянути методику оцінки ефективності інвестиційного проекту;

· дати загальну характеристику результатам діяльності підприємства;

· перевірити дані по інвестиційним проектам різними способами;

· виявити труднощі інвестиційної діяльності в Україні;

· створити систему з кількох способів для достовірної оцінки інвестиційного проекту.

Об'єктом вивчення є економічні відносини, що виникають між підприємством і його контрагентами в процесі втілення інвестиційної діяльності.

Предметом вивчення є інвестиційна активність ТОВ «РІДОН».

Аналітична робота виконуватиметься з підтримкою методів аналізу і синтезу, математичних і статистичних методів, величини структури, динаміки, графічний і табличний спосіб. Даними способами було проведено аналіз показників підприємства та критика привабливості інвестиційних проектів. Ще в роботі застосовані засоби економіко-математичного моделювання, а саме кореляційно-регресивний аналіз і побудова на базі його підсумків аналітичних моделей для визначення кореляційних зв'язків між показниками. Підрахунки виконувались з підтримкою пакета «Аналіз даних» програмного продукту Microsoft Excel.

Інформаційною основою вивчення є підручники, навчальні посібники, статті, автореферати дисертацій та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних експертів, закони України, декрети Кабінету Міністрів України, інструкції, роз'яснювальні листи ДПА, фінансова та бухгалтерська звітність ТОВ «РІДОН».



1. Інвестиційна діяльність на теоретичних засадах підприємства

1.1 Сутність інвестиційної діяльності

В сучасній Україні поняття інвестиції та інвестування увійшли в науковий обіг в результаті реформування економіки на базарний лад. Вітчизняні та зарубіжні економісти розглядають інвестиції як довгострокове включення грошових коштів в різні сфери і галузі економіки, інфраструктуру, громадські програми, охорону навколишнього природного середовища як всередині країни, так і за кордоном з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку.

Термін «інвестиція» походить від лат. «Invest», що означає «вкладати». У широкому значенні цього слова інвестиції представляють собою вкладення грошових коштів з метою його зростання в майбутньому [28]. Таким чином, інвестиції - це те, що відкладається на завтра. Одну їх частину складають споживчі блага, які не вживаються в поточному періоді, вони відкладаються на підвищення запасів, інші - ресурси, які направляються на розширення виробництва. Інвестиціями можуть бути, як валютні кошти, так і акції, цінні папери, пайові внески, рухомі і нерухомі активи, авторські права. З точки зору грошей, інвестиції - це всі види активів (коштів), які вкладаються в економічну активність з метою отримання заробітку, а з точки зору економіки, інвестиції - це витрати на створення, продовження і технічне переозброєння грошових коштів.

У сучасній економічній літературі термін «інвестиції», як правило, трактується, як будь-яке включення коштів, яке може і не призвести ні до зростання грошових коштів, ні до одержання прибутку.

До них нерідко відносять так звані споживчі інвестиції, то є покупка предметів тривалого користування, які за власним економічним змістом не мають віднесеності до інвестицій. При цьому слід мати на увазі, що інвестування коштів може реалізуватися не тільки в грошовій формі, однак і в формах рухомого і нерухомого багатства, різних фінансових інструментів (цінних паперів), нематеріальних активів.

У Законі України «Про інвестиційну діяльність» [21] інвестиції трактуються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницьких та інших видів діяльності, в результаті якої формується виручка або досягається соціальний результат. Такими цінностями Закон визначає:

· кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

· рухомі і нерухомі активи;

· майнові права, що випливають з авторського права, експеримент і інші інтелектуальні цінності;

· сукупність технічних, технологічних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого експерименту, потрібних для організації такого чи іншого виду виробництва, проте не запатентовані;

· права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а ще іншими майновими правами;

· інші цінності.

Таким чином, приріст грошових коштів за рахунок інвестицій ми можемо назвати дією інвестування. Джерелом приросту грошових коштів та основним мотивом інвестування є отриманий прибуток. Пара процесу - включення капіталів і отримання прибутку - виникають в час певного руху, а тому вкладення грошових активів, а потім і отримання прибутку може існувати почерговим, паралельним або інтервальним [11].

У першому випадку виручка буде отримана негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у іншому отримання прибутку може бути по завершенню процесу інвестування, а також між часом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту .

У сучасній зарубіжній літературі термін «інвестування» нерідко трактується як покупка цінних паперів (акцій, облігацій) [14]. У нашій країні за радянських часів його ідентифікували з терміном «капітальні вкладення». Інвестиції в цьому випадку розглядалися як вкладення у відтворення основних фондів (споруд, оснащення, транспортних засобів). У той же час інвестиції можуть існувати орієнтовані на додаток оборотних коштів, купівля нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).

Капіталовкладення визначають витрати на створення нових, а ще на продовження, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних фондів реального сектору економіки. Капітальні вкладення як фінансова категорія характеризувалася сукупність товарно-грошових відносин, пов'язаних з ходом вартості, підготовки в відтворенні матеріально-технічних компонентів продуктивних сил, то є вони істотно, ніж інвестиції.

Зарубіжні фахівці в дослідженнях економічного змісту інвестицій зважають на такі причини [28]:

а) приріст функціонуючих грошових коштів;

б) придбання додаткового заробітку;

в) відмова від частки поточного споживання на користь очікуваного розширення вживання в майбутньому.

Згідно своєї суті, такі властивості інвестицій все-таки не відкривають в досконалій мірі цю важку економічну категорію. Заслуговують на увагу приписів економістів порівняльного поділу думок інвестиційного продукту та інвестиційних ресурсів відповідно до аспекту можливості їх ролі в освіті та відтворенні грошових коштів.

Вступ в науковий обіг категорій інвестиційних ресурсів дозволяє докладніше оцінити етапи інвестування, і функції інвестицій. Обґрунтованим є і продовження складу інвестиційних ресурсів за рахунок об'єктів інтелектуальної власності.

Інвестування - це процес акумуляції коштів в різноманітній формі (кошти, акції, цінні папери, пайові внески, рухомі і нерухомі активи, авторські права і ін.), перевтілення їх в інвестиційні продукти і ресурси, переведення у виробничу стадію і модифікацію в перетворюючі інноваційні причини - ресурси, а далі в основний капітал [25].

На мій погляд, неправомірно вважати продовженням інвестування приріст капітальної вартості у формі доходу чи іншого ефекту. Даний методологічний стан не суперечить необхідності досконального розрахунку повернення інвестованих коштів, їх ефективності, окупності і т. д. Однак все це гарантується вже виробничими процесами в поєднанні з іншими причинами.

В. Г. Ревазов в ході розгляду знайшов і обґрунтував наступні функції інвестицій у виробничій сфері [16]:

· створення факторних-ресурсів для виробничої стадії відтворення;

· реструктуризація головних ВНЗ сучасного створення;

· освіта новітньої комплексної структури грошових коштів у виробничійстадії;

· структурна перебудова економічних систем;

· ресурсне постачання перекладу економічних систем на інноваційний шлях розвитку;

· функції, пов'язані з рішенням проблем зайнятості, розвитком соціальної сфери та інших ефектів інвестування;

· регулювання пріоритетних напрямків розвитку економіки.

На базі специфіки відтворення різних видів інвестиційних ресурсів в сучасних умовах виникає необхідність уточнення класифікації інвестицій згідно одиничним ознакам. Спроба такої класифікації виконувалася, наприклад у роботах А. Г. Загороднім і Ю. І. Стадницький [13], однак, згідно нашому поняттю, цю класифікацію слід розглянути найбільш ретельно (рис. 1.1).

фінансовий ризик економічний інвестування



Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі ознаки класифікації інвестицій.

Особливого інтересу заслуговує класифікація джерел інвестування. Як видно з рис. 1.2, вони поділяються на зовнішні і внутрішні, а ті в свою чергу складаються з 3-х головних блоків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2 Класифікаційний розгляд джерел фінансування інвестицій

Аналіз цілей, функцій і особливостей відтворення інвестицій дозволяє визначити їх як сукупність засобів різної форми, вкладених для формування комплексної ресурсної бази відтворення продуктів і послуг з метою отримання в кінцевому підсумку економічного, суспільного, науково-технічного та іншого ефекту.

Інвестиції у виробничій сфері стають капіталом лише на стадії виготовлення у відтворювальному процесі, коли настає їх самозростання.

Для регіональної економіки, як і для будь-якого іншого рівня, зміст інвестицій не змінюється. Але інвестування в регіоні як процес володіння своїми особливостями згідно цілісного ряду обставин, пов'язаних зі специфікою джерел інвестування, сукупності їх форм, обмеженості стадій відтворення, що протікають в регіональних структурах.

Оновлена свідомість категорії інвестицій є принциповою теоретико-методологічною базою для розбору стану і організації інвестиційних процесів, головних джерел інвестицій, критеріїв перетворення на причини ресурсів суспільного відтворення, стану і передумов формування справжнього ринку інвестиційних продуктів.

Про сутність інвестиційної діяльності в українському законодавстві є певна кількість підходів до її визначення [14, 21, 31].

У процесі аналізу необхідно враховувати такі особливості інвестиційної діяльності:

· обмеженість грошових ресурсів;

· ймовірність вибору інших проектів;

· істотний вплив фактора ризику.

Як зазначалося, за об'єктом вкладень інвестиції поділяються на грошові і справжні. У процесі і розвитку фондового ринку менеджери українських компаній все більше уваги приділяють саме грошовій формі інвестування, в результаті чого створюється портфель цінних паперів, то є сукупність всіх придбаних підприємством цінних паперів, паїв та вкладень в інші фірми, які здійснені за рахунок коштів та знаходяться в розпорядженні підприємства, з метою отримання вигоди у вигляді відсотків, дивідендів, заробітків від перепродажу та інших прямих і непрямих заробітків. Список цінних паперів, що є в зверненні на конкретному ринку, регламентується чинним законодавством будь-якої країни, в Україні - це Закон України «Про цінні папери і фондову біржу». Істотна чисельність цінних паперів в обігу, їх велика кількість, зокрема таких як прибутковість і ризик, критерії емісії, обіг та оподаткування, мультифункціональність портфелю цінних паперів, - істотно ускладнюють процес його формування і управління.

Для зовнішніх згідно відношенню до підприємства суб'єктів завдання розбору міститься в оцінці інвестиційної привабливості цієї компанії. В такому випадку об'єктом розбору є до цього тільки справжні інвестиції, які дають можливість створити прогнози порівняно з прийдешньою діяльністю підприємства. В процесі розбору компанії, як об'єкта інвестування можливих акціонерів поблизу с доходністю і рентабельністю, цікавлять і такі характеристики, як обсяги та ефективність капітальних вкладень, що виконуються. Аналіз динаміки реальних інвестицій з урахуванням темпів інфляції дозволяє зробити висновки порівняної інвестиційної активності компанії. Аналіз структури інвестицій робить оцінки перспективності напрямів їх вкладення. Об'єктами такого аналізу можуть бути [26]:

· виробнича конструкція капітальних вкладень компанії, яка характеризує види його прийдешньої галузевої диверсифікації;

· технологічна конструкція капітальних вкладень - відповідність витрат на будівельно-монтажні роботи і на придбання обладнання, машин, приладів;

· відтворює конструкція капітальних вкладень: відповідність між вкладеннями в нове будівництво, на продовження діючих потужностей, в технічне переозброєння і реконструкцію.

Аналіз даних якостей діяльності підприємства робить оцінки перспектив його розвитку і стабільності.

Для внутрішніх суб'єктів розбору, важливим завданням є обґрунтування і відбір більш дієвої спрямованості інвестування коштів. На початковому етапі аналізується необхідність вкладення коштів в справжні і грошові інвестиції. Залежно від підсумків розбору обирають один із напрямків проведення інвестиційних операцій або визначають найкращу їх хитро сплетінність. Спосіб аналізу прибутковості і ризику інвестиційних операцій залежить від специфіки об'єктів вивчення, тобто це виробничі проекти, або фінансові інструменти. Як правило, будь-яке завдання можна розв'язати декількома способами. Тому в процесі розбору стоїть завдання вибору раціонального проекту посеред кількох можливих варіантів капітальних вкладень або вибору таких цінних паперів, які буквально підходили б потребам компанії.

Після того, як вибір зроблено і здійснення інвестиційного проекту почалася, або були придбані певні цінні папери, завдання розбору полягає у виявленні можливих відхилень від запланованого сценарію та в обґрунтуванні коригувальних управлінських рішень. На цьому кроці аналіз характеризується як експлуатація.

Після завершення інвестиційної операції потрібно перевірити її фактичну ефективність і виявити причини відхилень від запланованого або очікуваного ефекту. Підсумки такого аналізу допоможуть підприємству в майбутньому правильно розцінювати свої здібності і сприймати аргументовані управлінські рішення. Отже, в процесі розбору інвестиційної діяльності компанії використовуються всі види розбору: підготовчий, експлуатаційний, ретроспективний.

1.2 Сутність інвестиційного проекту і його етапи

У міжнародній практиці чин розвитку компанії представляється у вигляді бізнес-плану, що згідно суттєвості, є структурованим описом проекту розвитку компанії. Якщо проект пов'язаний із залученням інвестицій, то він носить назву «інвестиційний проект» [15, 27]. Традиційно будь-який новітній проект компанії в тій чи іншій мірі пов'язаний із залученням нових інвестицій. У більш загальному розумінні проект - це особливо оформлений припис про зміну діяльності підприємства, який уособлює певну мету.

Проекти прийнято ділити на тактичні та стратегічні. До крайніх відносяться проекти, що передбачають зміну форми власності (створення орендного підприємства, акціонерного товариства, особистої компанії, сукупної компанії і т. д.) або кардинальних змін характеру виробництва (випуск нової продукції, перехід до цілком автоматизованого виробництва і т. п.). Тактичні проекти зазвичай пов'язані зі зміною розмірів продукції, що випускається, підвищенням якості продукції, модернізацією устаткування.

Для вітчизняної практика це не є новим. Його характерна властивість до колишніх пір містилася в тому, що основні напрями розвитку компанії, як правило, визначалися до вищого по відношенню до підприємства та його рівнів керування економічною галуззю. У нових економічних умовах починань, в особі його власників і верховного складу управління зобов'язане саме клопотати про власну майбутню долю, вирішуючи самостійно всі стратегічні і тактичні питання. Така активність в області інвестиційного проектування повинна існувати певним чином організовано.

Громадська процедура впорядкування інвестиційної діяльності компанії відповідно до відношення до конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу, який має наступні етапи [1].

1) Формулювання проекту, на даному етапі верхнього складу управління компанії досліджує поточний стан компанії і визначає найбільш пріоритетні спрямованості його подальшого розвитку. Підсумок даного розбору втілюється в образі бізнес ідеї, яка орієнтована на укладення найбільш важливих для компанії завдань. Уже на цьому етапі потрібно володіти більш-менш переконливою аргументацією щодо здійсненності ідеї. Можлива поява декількох ідей подальшого розвитку компанії. Якщо всі вони в подібній мірі є корисними і здійсненими, то синхронно розробляється кілька інвестиційних проектів з тим, щоб вибрати найбільш сприйнятливий напрямок на завершальній стадії розробки.

2) Розробка проекту після такого, як бізнес ідея проекту пройшла перше випробування, потрібно вдосконалювати її по такого моменту, коли можна відзначити висновок - позитивний або негативний. На цьому кроці потрібно поступово уточнювати та поліпшувати план проекту у всіх його напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному і т. д. Дуже необхідними на даному етапі є розшук і збір вихідної інформації для вирішення окремих завдань проекту. Потрібно усвідомлювати, що від ступеню достовірності попередньої інформації і правильності інтерпретації даних, що виникають в процесі проектного розбору, залежить успіх реалізації проекту.

3) Критика проекту. Перед початком реалізації проекту його кваліфікована критика - надзвичайно бажаний крок життєвого циклу проекту. Якщо фінансування проекту здійснюється в основному за рахунок стратегічного інвестора (кредитного або прямого), то інвестор сам проводить експертизу, наприклад з підтримкою якихось впливових консалтингових компаній, вважаючи за краще витратити певну суму на підготовку проектів, ніж втратити величезну частку власних коштів в процесі виконання проекту. Якщо початок плану є реалізацією інвестиційного проекту в більшій мірі за рахунок особистих коштів, то критика проекту ще дужче бажана для визначення правильності основних положень проекту.

4) Втілення проекту. Стадія охоплює дане формування бізнес-ідеї по таким моментам, коли проект цілком вводиться в експлуатацію. До неї відносяться відслідковування всіх видів діяльності згідно з мірою їх виконання і контроль з боку регулюючих органів всередині країни або іноземного або українського інвестора. Дана стадія підключає ще одну частину реалізації проекту. Її результат завдання, складається в перевірці достатності грошових потоків, що генеруються проектом, для покриття інвестиції і постачання бажаної віддачі на вкладені кошти.

5) Оцінка результатів проводиться, як по завершенні проекту в цілому, так і в процесі його виконання. Головна мішень цього виду діяльності міститься в отриманні справжнього зворотного зв'язку між закладеними в проект ідеями і ступенем їх фактичного виконання. Підсумки аналогічного зіставлення формують неоціненний досвід розробників проекту, дозволяючи застосовувати його при розробці і здійсненні інших проектів.

Нижче ми розглянемо крок розробки проекту, коли бізнес-ідея проекту вже сформульована. При проведенні експертизи проекту потрібно застосовувати описаний матеріал, тому що сутність експертизи міститься в перевірці правильності того, що складає зміст розробленого інвестиційного проекту.

В даний час для України актуальним засобом залучення інвестора є варіант створення сукупної компанії у формі акціонерного товариства з роллю української сторони і закордонного партнера. У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, що намагається зацікавити ймовірного інвестора. Успіх прийняття інвестиційного проекту стане значно залежати від ступеня задоволення вимог закордонного інвестора, який мають всі шанси відрізнятися від прийнятих. В даному випадку крок розробки інвестиційного проекту може передувати стадіям підготовки інвестиційних пропозицій (або інвестиційного меморандуму). В цей акт включаються докладні відомості про реципієнта, підсумки його діяльності в минулому, надається стратегія і тактика поведінки на ринку. Після згоди можливим інвестором інвестиційний проект детально розробляється з урахуванням зауважень і побажань інвестора. Така методика організації робіт дозволяє зберігати прагнення реципієнта.

Практика проектного розбору дозволяє узагальнити досвід розробки проектів і зарахувати типові проекти. Нижче наведені основні типи інвестиційних проектів, які зустрічаються в зарубіжній практиці:

1) Зміна зношеного обладнання, як природний процес продовження існуючого бізнесу в постійних масштабах. Природно аналогічного роду проекти не вимагають довгих і важких процедур обґрунтування і прийняття рішень. Багато-альтернативність може виникати в разі, коли є деяка кількісних типів аналогічного обладнання і потрібно довести переваги 1-го з них.

2) Зміна оснащення виконується з метою зниження поточних виробничих витрат. Ціль схожих проектів - впровадження найбільш новітнього обладнання в обмін працюючого, однак порівняно найменш дієвого, морально застаріло. Цей тип проектів припускає детальний аналіз вигідності кожного одиничного проекту, так як найбільш абсолютне в технічному значенні оснащення ще не є безсумнівним найбільш рентабельним з грошової точки зору.

3) Підвищення випуску продукції і / або продовження на ринку послуг. Цей тип проектів вимагає серйозного рішення, яке традиційно приймається верхнім рівнем управління компанії. Більш докладно потрібно розбирати комерційну реалізацію проекту з обґрунтуванням розширення ринкової ніші, а ще фінансову ефективність проекту, з'ясовуючи, чи призведе збільшення обсягу реалізації до відповідного зростання прибутку.

Для кращого управління інвестиційної діяльності потрібно створити особливих інвестиційних відділів фірми, то є відбір професіоналів даної сфери для організованої роботи з розробкою інвестиційних проектів, проведення інвестування та контролю за ним.

Значні інвестиційні ресурси дійсно витрачаються традиційно після розробки і затвердження конкретного інвестиційного проекту компанії або організації, під яким розуміють встановлений комплекс документів порівняльного змісту і критерій реалізації відповідних заходів для досягнення поставленої мети.

При цьому здійснення передбачених інвестиційним проектом заходів, має обов'язково віддати позитивний народногосподарський або соціальний результат від реалізованих інвестицій.

Розробка і здійснення інвестиційного проекту виробничого спрямування охоплює встановлений проміжок часу від походження відповідної ідеї щодо практичної реалізації [33].

Цей проміжок часу називають циклом інвестиційного проекту. Він підключає 3 фази:

1) Передінвестиційна.

Передінвестиційна фаза інвестиційного проекту в більшій мірі складається з 3-х стадій: аналітичної, проектної та оціночної.

1-ша стадія передбачає узагальнення інформації про необхідність інвестування в певний предмет, здатності можливих інвесторів, положення постачання цього об'єкту персоналом відповідної кваліфікації, особисті матеріальні ресурси об'єкту. Ключовою метою даної стадії є залучення інтересу до інвестиційного приписи.

2-а стадія охоплює:

а) попереднє обґрунтування;

б) запасні вивчення;

в) техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту. На кроці багатофункціональних вивчень виконується детальне опрацювання конкретних якостей проекту. Ці вивчення для великомасштабних інвестиційних пропозицій проводяться обов'язково згідно з наступними напрямками:

· передбачення попиту на продукти, які будуть виготовлятися з урахуванням очікуваного проникнення на ринок;

· виявлення ступеню доступності потрібної сировини і матеріалів, проведення потрібних лабораторно-експериментальних випробувань;

· дослідження місця розміщення виготовлення

· критика економічного і техногенного впливу об'єкта виготовлення на навколишнє середовище;

· вивчення масштабів виготовлення з урахуванням інших технологій, інвестиційних ресурсів, виробничих витрат і очікуваних цін на продукцію;

· підбір набору технологічного оснащення з урахуванням чисельності та здібностей постачальників і розмірів інвестиційних ресурсів на іншій базі.

Крок техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту приймається, як висновок про наявність технічних, екологічних, економічних і комерційних передумов для його практичної реалізації, які виконуються згідно схеми, зображеної в таблиці 1.1.

На 3-ій стадія передінвестиційної фази проекту представляє, юридичними особами, які готові допомогти ідеї проекту, усі його технічні, організаційні і фінансові нюанси, що отримують кінцевий висновок про інвестування.

Таблиця 1.1

Обґрунтування техніко-економічних аспектів інвестиційного проекту

Розподіл техніко-економічних аспектів	Структура розділу
1. Основний задум проекту	1.1. Задум проекту 1.2. Спонсори проекту 1.3. Основніхарактеристики проекту
2. Аналіз ринку і стратегії маркетингу	2.1. Загальноекономічний аналіз 2.2. Аналіз ринку 2.3. Основний напрямок проектної стратегії 2.4. Основніаспекти маркетингу 2.5. Доходи і витрати маркетингу
3. Матеріали, сировина та комплектуючі вироби	3.1. Специфікація потреби в матеріалах, сировині і комплектуючих 3.2. Доступність матеріальних ресурсів 3.3. Стратегія поставок, витрати на комплектуючі та матеріальні вироби
4. Навколишнє середовище і місцезнаходження	4.1. Аналіз навколишнього середовища та місцезнаходження 4.2. Остаточний вибір розміщення об'єкта та оцінка витрат
5. Інженерно-технологічна частина проекту	5.1. Виробнича потужність та виробнича програма 5.2. Вибір технології, детальний план та інженерні основи проекту 5.3. Будівельно-монтажні роботи, вибір обладнання
6. Накладні та організаційні витрати	6.1. Організація та управління об'єктом 6.2. Організація проектування 6.3. Накладні витрати
7. Ресурси персоналу	7.1. Потреба в окремих видах персоналу 7.2. Оцінка витрат на його утримання
8. Планувальний процесстворення проекту	8.1. Цілі та етапи процесу реалізації проекту 8.2. Календарний графік реалізації проекту 8.3. Розрахунки загальних витрат
9. Аналіз фінансової складової та оцінка ефективності інвестування	9.1. Цілі і завдання фінансового аналізу 9.2. Аналіз потрібних витрат на реалізацію проекту 9.3. Методи економічної оцінки інвестиційного проекту 9.4. Фінансування проекту 9.5. Фінансові та економічні показники діяльності підприємства

2) Фактично інвестиційна.

Інвестиційна фаза циклу інвестиційного проекту зазвичай охоплює такі види робіт [30]:

· створення юридичного, грошового і організаційного базису;

· деталізоване конструювання та контрактація;

· будівництво;

· виробничий маркетинг;

· організація і проведення навчання експлуатаційного персоналу для знову споруджувані компанії;

· введення в експлуатацію знову побудованої компанії або іншого виробничого об'єкту.

Після проведення необхідних досліджень, що виступають передумовою при прийнятті інвестиційного рішення, складається бізнес-план - дуже компактний за змістом і звичайний згідно форми акту, в ньому викладені основні спрямування інвестиційного проекту і його головні технічні і фінансово-економічні характеристики.

Чисельність розділів і деталізація бізнес-плану інвестиційного проекту залежать від його масштабності й конкретної сфери діяльності.

Такий бізнес-план створюється як база для отримання грошової допомоги від можливих інвесторів. Його вживають ще в комерційних банках для формування особистого кредитно-інвестиційного портфелу і наступного надання кредитів підприємцям, компаніям і організаціям, які спроектували і подали бізнес-плани інвестиційних проектів.

Важливим елементом бізнес-плану і інвестиційного проекту в цілому є фінансовий план, який складається на 3-5 років відповідно до певної схеми проекту (рис. 1.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.3 Інвестиційний проект з його основними розділами фінансового плану

3) Виробнича

Введення в експлуатацію та правило господарської діяльності підприємства або організації після практичної реалізації проектних рішень.

До інвестиційних витрат проекту відносять інвестиції, що забезпечують його підготовку і реалізацію. Інвестиційні витрати можна виокримети на капітальні та поточні.

Капітальні витрати включають витрати на:

1) передінвестиційні і попередні роботи;

2) оренда та присвоєння земельної ділянки;

3) будівлі та споруди, будівельно-монтажні роботи;

4) інфраструктура;

5) технологія і оснащення;

6) пусконалагоджувальні роботи.

До складу поточних витрати вступають витрати на підготовку експлуатації співробітників, накладні витрати та оборотні кошти.

Отже, ми розглянули думку інвестиційного проекту, його види та етапи, а ще думку про бізнес-план і фінансовий план для інвестиційного проекту.

1.3 Методи фінансової оцінки ефективності інвестиційних проектів

Для потенційних інвесторів і суб'єктів господарювання дуже принципово володіти результатами аналізу всіх видів діяльності підприємства і насамперед інвестиційними та фінансовими. На базі бухгалтерської та фінансової звітності суб'єктів господарювання, розбору існуючих методів проведення фінансового аналізу і експерименту роботи компаній пропонується система показників для оцінки інвестиційного потенціалу компанії. До цього тільки це входять наявні форм звітності. У світовій практиці відомо велика чисельність характеристик, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства. Я вважаю що, слід оцінити інвестиційний потенціал компанії по даним формам звітності (ф.-1, ф.-2, ф.-3) в динаміці за ряд років з урахуванням змін як правило на кінець року або в цілому за рік. Крім такого, коефіцієнтний аналіз дозволить визначити зв'язок між різними формами фінансової звітності. Спосіб становить 2 кроку оцінки інвестиційного потенціалу компанії.

1-ий крок - це проведення аналізу інвестиційної діяльності відповідно по наступним групам характеристик [20, 30, 33]:

1) Показники фінансової стійкості і структури грошових коштів. Однією з важливих характеристик фінансового становища підприємства є стабільність його діяльності від позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана, до цього тільки, з загальною грошовою структурою компанії, щаблем його залежності від інвесторів і кредиторів, а тому принципово поставити найкращу відповідність особистих і позикових грошових коштів компаній.

Коефіцієнт фінансової автономії (К) характеризує частку власних коштів компанії в загальній сумі коштів, авансованих в його активність:

(1.1)

Коефіцієнт фінансової залежності (К) є зворотним до попереднього показника:

(1.2)

Коефіцієнт фінансового ризику (К) вказує співвідношення залучених коштів і особистих грошових коштів, вказує скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю особистих.

(1.3)

Коефіцієнт зосередженості залучених грошових коштів (К) показує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, авансованих в діяльність підприємства:

(1.4)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень (К). Логіка розрахунку цього показника заснована на припущенні, що довготривалі позики використовуються для фінансування покупки основних засобів та інших капітальних вкладень. Він вказує, яка частка головних засобів та інших необоротних активів профінансована за рахунок зовнішніх інвесторів.

(1.5)

Коефіцієнт структури залученого капіталу (Кзк) показує частку довгострокових зобов'язань (ДЗ) у залучених коштах:

(1.6)

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел (К ):

(1.7)

1) Показники рентабельності грошових коштів. Прибутковість - це показник, що описує економічну ефективність, що асоціює набутий результат з витратами або ресурсами, які вживаються для досягнення цього ефекту. Пропонується вважати 2 показники: прибутковість спільного і особистого капіталу.

Рентабельність сукупного капіталу (Рск):

(1.8)

Цей показник становить значний інтерес в основному для інвесторів.

Прибутковість особистих грошових коштів (Р) вказує, яку виручка приносить будь-яка інвестована власниками грошових коштів валютна одиниця:

(1.9)

2) Характеристики справжніх і грошових інвестицій. Це характеристики бухгалтерської та грошової форми звітності. Слід врахувати, що ф.№1 охоплює характеристики на початок і кінець звітного року, ф.№2 - це характеристики в цілому за рік, ф.№3 - надходження і витрати по трьом видам діяльності підприємства в цілому за рік.

Для формування досконалої картини про ефективність інвестиційної діяльності неодмінно виконують оцінку необхідності здійснення інвестицій. До основних показників необхідності інвестиційної діяльності відносяться:

1) Період окупності інвестицій.

Період окупності визначається як період, необхідний для повернення початкових інвестицій шляхом накопичення чистих справжніх валютних потоків, отриманих за проектом. Якщо допустити, що щорічні фінанси інвестиційного проекту рівні, то період окупності може існувати, як фактична витрата за проектом до заробітків від інвестиційного проекту.

Спосіб окупності має, як мінімум 5 недоліків:

· не враховуються фінанси за часом окупності;

· не враховується вартість грошей у часі;

· не розпізнає проекти з різними початковими інвестиціями.

· забезпечуючи вимірювання ступеня ліквідності проекту, він не дозволяє оцінити позицію фірми в цілому з точки зору ліквідності.

· ігнорується ціна фондів для допомоги інвестицій навіть в період окупності.

2) Дисконтований період окупності.

Деякі грошові аналітики замість обчислення періоду окупності інвестицій, вибирають визначенням терміну, в рух якого чиста теперішня вартість (ЧТВ) перетворюється з негативної в позитивну. Такі підрахунки дають можливість відшукати точку беззбитковості проекту або дисконтований період окупності. Якщо проект генерує позитивні грошові потоки після цієї точки окупності, то ЧТВ проекту стане позитивним.

Завдяки умовам рівності щорічних грошових потоків спосіб дисконтованого періоду окупності має обмежене впровадження і показуючи певні недоліки аспекту періоду окупності, до цього тільки вказується залежність застосовного періоду окупності від життєвого циклу інвестиційного проекту і вартості грошей у часі.

Будь-який інвестиційний проект слід сприймати, коли нинішня ціну валютних надходжень перевершує поточну ціну інвестицій.

При зростанні життєвого циклу проекту найбільший придатний період окупності ще зростає (при фіксованій ставці дисконту).

3) Середня ставка прибутковості (ССП) інвестицій.

Основною ідеєю визначення норми прибутковості інвестицій є зіставлення чистого прибутку, очікуваних від проекту, з параметрами інвестування. Самим поширеним способом оцінки норми прибутковості інвестиційних проектів є метод визначення середньої ставки прибутковості проекту. Цей спосіб оцінки необхідності інвестування один з найстаріших.

Середня ціна прибутковості проекту однакова по відношенню до середньої величини річних прийдешніх чистих заробітків від інвестицій до п'ятдесяти відсотків суми початкових інвестицій.

До недоліків цього способу слід віднести наступні:

· не враховується ціна грошей у часі;

· ігноруються амортизаційні відрахування, як джерело валютного потоку від інвестицій;

· вживаються балансові прибутки, а не валютні потоки;

Хоча спосіб ССП простий для осмислення і роботи, його не радять використовувати в якості головного для фінансового аналізу.

4) Чиста теперішня вартість (ЧТВ) інвестиційного проекту.

Чиста теперішня вартість інвестиційного проекту - це різниця між сумою реальних вартостей грошових потоків від інвестицій в будь-який період часу і поточної ціні самих інвестицій.

Якщо ЧТВ > 0, то це означає, що норма прибутковості проекту перевищує необхідну ставку прибутковості інвестицій. Якщо ЧТВ = 0, то норма прибутковості проекту буквально підходить потрібній ставці, якщо ж ЧТВ<0, то прибутковість проекту очікується меншою за потрібну ставку. Тому згідно аспекту ЧТВ можуть існувати обрані лише ті проекти, які мають ГТС 0.

Крім такого, при позитивному сенсі суми ЧТВ проект збільшує на цю суму ринкову вартість інвестуючої компанії.

Головним моментом цього методу є те, яку потрібно обрати ставкудля розрахунку ЧТВ прибутковості інвестицій. Пунктуальність прогнозу грошових потоків проекту впливає на підбір потрібної ставки, тому використання методу ЧТВ, ще залежить від точності даних прогнозів. Якщо ціна дисконту вживається в ціні грошових коштів компанії, то виникають питання, пов'язані з розрахунком цього показника.

При зростанні позикових відсотків і темпів інфляції - ставки дисконту ростуть. В умовах зростання позикових процентних ставок зростають ще й витрати на фінансування проектів, тому в цей період валютні потоки від проектів зобов'язані дисконтуватися згідно вищим ставкам, ніж в періоди зниження величини позикових відсотків.

Розмір облікових ставок залежить ще і від тривалості інвестиційного проекту [28]. Чим більш тривалий термін інвестиції, тим більше ризик не завершення проекту. Тому, при інших рівних умовах, довготривалі проекти необхідно дисконтувати по більш високим ставкам, ніж короткострокові.

5) Графік ЧТВ.

Нагадаємо, що ключовою проблемою моделі ЧТВ є визначення потрібної ставки прибутковості проекту для дисконтуванням його валютних потоків. Корисним підходом, що дозволяє полегшити відбір даної ставки, є побудова графіка ЧТВ проекту.

Графік ЧТВ являє собою функцію ЧТВ від величини необхідної ставки прибутковості. Графік ЧТВ вказує, до якої величини потрібної ставки (ставки дисконту) проект може існувати і бути привабливим для компанії.



Рис. 1.4 Графічне відображення показника чистої теперішньої вартості

На деякі компоненти графіка ЧВ слід звернути увагу:

1) Графік має негативний нахил. Це типово для графіків інвестиційних проектів, які мають один або більше валютних інвестиційних потоків на початку функціонування проекту, за яким прямує постійний валютний потік надходжень від інвестицій до кінця терміну існування проекту.

2. Графік ЧТВ перетинає вертикальну вісь в точці А, в якому місці сума грошового потоку недисконтована, так як k = 0. Точка В є проміжною точкою, в якій певною величиною ставки дисконту підходить розмір ЧТВ. У точці С графік перетинає горизонтальної осі, в якій ЧТВ = 0. Ціна дисконту, відповідно точки С, іменується внутрішньою ставкою дохідності (ВСП) проекту.

Однак крім традиційних інвестиційних валютних потоків є ще валютні потоки позичкового типу, то є такі, коли за позитивними з точки зору позичальника виникають негативні. Графік ЧТВ валютних потоків цього типу стане позитивний нахил, то є з зростання ставки дисконту, яка виростає із ЧТВ.

6) Індекс прибутковості (ІП) інвестиційного проекту (ІПІП).

ІПІП - це відношення приведеної вартості валютних надходжень від проекту після оподаткування до сьогоднішньої вартості інвестицій.

ІП - це мірка прибутковості проекту на $ 1 інвестицій. Якщо ІП> 1, то проект, що розглядається володіє позитивною чистою теперішню ціною.

Індекс може бути застосований для ранжирування проектів з різними потоками валютних коштів і тривалістю в часі. Однак якщо проекти ранжувати по ІП, то може виникнути ситуація коли, габарити проектів ігноруються.

7. Внутрішня ставка прибутковості (ВСП) інвестиційного проекту.

За визначенням ВСП - це ціна, яка досягається в разі, коли нинішня ціна прийдешніх валютних потоків від інвестицій після оподаткування однакова приведена вартості фактично інвестицій.

Для того, щоб зробити вибір по проекту, слід порівняти ВСП з потрібною ставкою прибутковості. Якщо крайня є не в належні мірі ВСП, то проект приймається. Під час ранжування проектів згідно аспекту ВСП перевага віддається тому, який володіє найбільшою ВСП.

Коли в проектах є простір для змін символів валютних потоків під час існування проектів, то є потік інвестицій, який надходить не лише біля витоків з наступними постійними валютними надходженнями від інвестицій, то може бути більше однієї ВСП. Можуть бути і такі проекти, які зовсім не мають ВСП.

Порівняємо застосування моделей ЧТВ, IП і ВСП для аналізу інвестиційних проектів.

При оцінці одного незалежного проекту всі 3 способи дисконтованих грошових потоків - ЧТВ, IП і ВСП - узгоджуються між собою при визначенні його привабливості. Однак при цьому слід дотримуватися 2 умов:

1) повинен оцінюватися лише один проект, чиї валютні потоки не з'єднані з іншими проектами;

2) проект повинен володіти потоки інвестицій в 1-і роки його існування, а потім - постійний потік валютних надходжень до кінця терміну існування проекту.

Якщо проект має позитивне значення ЧТВ, то він може бути схвалений згідно потрібної ставки прибутковості k. ВСП цього проекту зобов'язана існувати більш-однакова k для того, щоб обрати проект по цьому аспекту.

Позитивне значення ЧТВ показує на перевищення валютних надходжень від інвестицій над величиною початкових інвестицій. При цьому ІП діятиме на постійній основі більш одиниці.

Тому якщо один із способів описується претендентом для відбору інвестиційного проекту, який відповідає названим рисам, то всі інші способи підтвердять цей висновок. Коли будь-який зі способів визначить, що проект неприйнятний, то всі 3 способи дадуть подібну оцінку.

Але при ранжируванні інших проектів можуть виникати конфлікти в залежності від того, який спосіб оцінки - ЧТВ, IП або ВСП буде вживатися.

Між 3-ма способами розрахунку дисконтованих грошових потоків є 2 головні відмінності:

1) безумовне і умовне обмірювання привабливості проектів;

2) намір про реінвестування грошових потоків від інвестицій.

Модель ЧТВ дає безумовний підсумок цінності проекту, то є вказання суми, на яку дисконтовані валютні надходження проекту перевершують дисконтовані інвестиції. Спосіб ІП обчислює відповідність названих величин, а спосіб ВСП описує процентну ставку.

Всі моделі дисконтованих грошових потоків (ДГП) спочатку мають на увазі, що валютні надходження проектів рефінансуються для отримання норми прибутковості інвестицій, однаковою ставкою дисконту. Намір про реінвестування діє для будь-якого валютного надходження проекту з моменту його походження і по самий кінець існування.

У моделях ЧТВ та ІП передбачається, що валютні надходження проекту реінвестуються за потрібною ставкою прибутковості компанії, а в моделі ВСП - згідно внутрішньої ставки дохідності.

Для ілюстрації,про намір реінвестування вводиться думка остаточної вартості проекту. Остаточна ціна проекту - це ціна, яка стане акумулюватися до кінця періоду функціонування проекту, якщо його валютні надходження були реінвестовані для отримання певної ставки прибутковості в період між надходженням валютних потоків від інвестицій і остаточним терміном існування проекту.

8. Модифікована внутрішня ставка прибутковості (МВСП).

МВСП - це облікова ціна, при якій нинішня ціна витрат проекту однакова з його остаточною вартістю, в якому місці останнявизначається, як сума майбутніх вартостей валютних надходжень, дисконтованих під ціну грошових коштів компанії.

МВСП володіє значними переваги перед звичайною ВСП. По-перше МВСП має ставку реінвестування на рівні вартості грошових коштів, дає найбільш вірну оцінку справжньої прибутковості проекту, ніж реінвестування валютних надходжень за ВСП. По-друге МВСП вирішує проблему мультиплікації ВСП.

Оглянемо методи аналізу інвестиційних проектів в умовах ризику, попередньо з'ясувавши суть ризику.

Ризик - це небезпека, можливість зазнати збитку чи шкоди [4].

Ризик - це можливість втрати чи недоотримання прибутків [12].

Ризик відрізняється від невизначеності тим, що може існувати виміряно.

Фірма, яка сприймає інвестиційне рішення, може опинитися в умовах ризиків або невизначеності. В умовах визначеності компанія знає завчасно всіх характеристик, які можуть вплинути на рішення.

Оглянемо види ризиків, з якими може зустрітися фінансовий менеджер.

Хоча види ризику взаємопов'язані між собою, і незважаючи на це, їх визначення має необхідність у фінансовому плануванні, прийнятті рішень та управлінні.

Торговий ризик пов'язаний з мінливістю чистого операційного доходу. Торговий ризик вимірюють рівнем операційного ліверіджу.

Грошовий ризик - це мінливість у прибутках, яка пов'язана з функціонуванням фінансової структури компанії і необхідністю виконання обіцянок по цінним паперах з фіксованим заробітком.

Грошовий ризик вимірюється рівнем грошового ліверіджу.

Портфельний ризик - це мінливість у прибутках, яка пов'язана з ступенем ефективності диверсифікації, якої компанія досягла у власних операціях, і її портфелем активів. Ризик зменшують методом прийняття інвестиційних проектів і купівлі активів, що мають низьку або негативну кореляцію з її поточними операціями.

Катастрофічний ризик - це мінливість у прибутках, яка пов'язана з подіями за межами сфери контролю та ролі компанії. До таких подій належать експропріація, значні зміни в цінностях споживачів, енергетична криза і тому подібне.

Інвестиційний ризик - це мінливість у прибутках, яка пов'язана з коливаннями в валютних надходженнях від інвестицій і в самих потоках інвестицій прийнятих інвестиційних проектів. Цей ризик асоціюється з помилками в прогнозах ринкової привабливості продуктів, прийдешніх технологічних змінах, заходів взаємозалежності валютних потоків, конфігурацій витрат згідно проектам і іншими ризикам.

Інвестиційні небезпеки згідно сфер прояви можуть бути економічними, політичними, соціальними, екологічними та іншими.

Народногосподарський ризик пов'язаний з можливими змінами в економіці. Так як інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона більшою мірою схильна до економічного ризику.

Суспільно-політичний ризик пов'язаний з різними видами прояву адміністративних обмежень в умовах конфігурації державою власного політичного курсу.

Ризик пов'язаний з можливістю походження страйків, втілення під дією працівників компаній - реципієнтів інвестицій незапланованих соціальних програм.

Природоохоронний ризик пов'язаний з можливістю походження екологічних катастроф, стихійних лих, які можуть викликати прямі або непрямі збитки об'єктам інвестування.

Решта видів ризиків - рекет, викрадення багатства, викривлення інформації з боку інвестиційних і господарських партнерів.

Інвестиційні ризики згідно форми інвестування поділяються на небезпеку реального інвестування і небезпеки грошового інвестування.

Ризик реального інвестування пов'язаний з поганим розташуванням об'єкта інвестування, що призводить до, збоїв у поставках будівельних матеріалів та обладнання, значним зростанням цін на інвестиційні продукти, що утримує введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижує виручку в час його експлуатації.

Ризик грошового інвестування пов'язаний з непродуманим обранням фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами і навіть банкрутством окремих емітентів, непередбаченими змінами в умовах інвестування або прямим обманом інвесторів.

Ризики згідно джерел походження поділяються на систематичні і несистематичні. Систематичний ризик визначається конфігурацією кроків економічного циклу, кон'юнктурних циклів інвестиційного ринку, конфігурацією в податковому законодавстві та іншими причинами, інвестор не в змозі впливати на них при виборі об'єктів інвестування. Несистематичний ризик притаманний певному об'єкту інвестування або діяльності певного інвестора. Він може з'явитися в результаті некваліфікованого управління компанією - об'єктом інвестування, зміцненням конкуренції в певних секторах інвестиційного ринку, нераціональної структуру капіталовкладень, небажаних наслідків, яких можна було б запобігти або уникнути їх у разі ефективного управління інвестиційним процесом.

Розподіл ризиків інвестиційного ринку в систематичній або несистематичній є важливим принципом в теорії дієвого інвестиційного портфеля.

...