Оцінка ефективності інвестиційного проекту

У більшості розвинених країн світу для фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств вживається венчурний капітал в той час, як в Україні цей інструмент залишається на початковому етапі впровадження, не маючи навіть достатньої законодавчої бази.

Венчурне фінансування на базі венчурного капіталу, як підсумок звикання господарської системи до потреб активізації інноваційного процесу, передбачає пайову участь інвесторів венчурного капіталу в капіталі венчурної компанії шляхом придбання акцій через варатни, опціони або через конвертовані цінні папери [3].

Суть венчурного фінансування міститься в пайовій участі венчурних інвесторів в капіталі компанії, яка реалізує інноваційний проект, і надання коштів безповоротно, без відсотків, гарантій або завдатку на довготривалий період. При цьому пріоритетність венчурного фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності гарантує єдина ціль, як інвесторів, так і власників компанії - дієве запровадження і здійснення інноваційного проекту згідно відповідним отриманням очікуваного найвищої прибутку.

Крім такого, на міжнародному фінансовому ринку діють і інвестиційні фонди, основний капітал яких є одним з широко використовуваних в світі джерел фінансування інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств.

Так, в Україні з 1998 р. працює інвестиційний фонд EVU Management Ltd., зроблений з метою досягнення довготривалого приросту грошових коштів, профінансований в диверсифікований портфель компаній, що працюють на теренах Україні. При цьому, фінансуються переважно молоді і фінансово стійкі компанії з професійним менеджментом в багатообіцяючих галузях економіки [35]. Проаналізована мною компанія в процесі втілення інвестиційної діяльності використовує переважно особистий і позиковий капітал (рис. 3. 1).



Рис. 3.1 Фінансування джерелами інвестиційної діяльності ТОВ «РІДОН»

Як видно з рис. 3.1 , в початковий період аналізу компаніязалучала позичковий капітал. Кошти інвесторів мали незначну частку, інші джерела фінансування займали також незначну частку. У переломний і посткризовий період домінуючими є особисті кошти, залучення яких є дорогим, але зараз іншого виходу для компанії не має.

Отже, беручи до уваги світовий досвід інноваційно-функціональних успішних підприємств, для постачання стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підкреслюємо необхідність втілення наступних етапів:

1) На рівні компанії:

a) удосконалити інструмент стратегічного планування діяльності і формування фінансово-інвестиційної стратегії; створити теорію управління інноваційно-інвестиційним розвитком компанії;

b) максимально застосовувати сервіси, виставлені на сучасному фінансовому ринку, підключаючи використання коштів венчурних і інвестиційних фондів, ф'ючерсних контрактів, дієве реінвестування, банківське кредитування, операції з цінними паперами і т. д.;

c) збільшити сферу застосування різних форм кредитування, підключаючи лізинг, факторинг і інші інноваційні форми фінансування в практиці компаній.

2) На рівні країни:

a) на законодавчому рівні відзначити страхування ризиків при реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, як одиничний розряд діяльності страхових компаній;

b) розкрити основні положення венчурного фінансування в Україні шляхом прийняття відповідного нормативно-правового акту;

c) взяти в пріоритетне спрямування державної політики заходи згідно здешевлення кредитних ресурсів для впровадження інновацій;

d) спровокувати комерційні банки, наприклад, методом вигідного рефінансування при наданні пільгових кредитів компаніям для реалізації інноваційно-інвестиційних проектів;

e) збільшувати і удосконалювати інноваційну інфраструктуру і ін.

Зупинка на більш дієвому методі інвестування настає з точного визначення можливих варіантів. Інші проекти по черзі порівнюються один з одним і вибирається найкращий з їх з точки зору прибутковості, надійності і безпеки.

При прийнятті інвестиційного рішення доцільно знайти, куди якомога рентабельніше вкласти основний капітал: у виробництво, цінні папери, покупку продуктів для перепродажу, нерухомість або у валюту.

Справжній процес прийняття управлінських рішень залучає широку кількість інформаційних та безліч грошових розрахунків, які знаходять відображення в інвестиційних планах компаній.

Ефективність інвестицій залежить від ступеня знецінення заробітків в результаті інфляції. Інфляція, яка характеризується такими показниками як ступінь інфляції і індекс інфляції, завжди повинна враховуватися при інвестиційних операціях.

Прийняття рішень про необхідність вкладення інвестиційних коштів має гуртуватися на відповідних економіко-математичних моделях, в Україні в даний момент їх мало. Рекомендую створити нову структурну модель, що дозволить вибудувати ефективну систему допомоги прийняття інвестиційних рішень, спрямованих на ефективне створення інвестиційних проектів і ймовірності чіткої їх оцінки і, як підсумок, на підставі узагальненого показника, прийняття кінцевого рішення про необхідність реалізації того або іншого альтернативного варіанту. Є численні методи аналізу проектів, однак ці способи не містять суворого обґрунтованих правил, які пояснюються зокрема тим, що опрацьовані до цих часів способи базуються на досить абстрактних концепціях, які важко виявити кількісно. Згідно нашому поняттю проблеми оцінки інвестиційних проектів ще тривалий час будуть актуальними. Найчастіше тільки при оцінці інвестиційного проекту з'являються наступні проблеми:

1) Невідповідність зовнішніх умов. Невідповідність прогнозованих на період реалізації проекту макроекономічних дій і умов; невідповідність прибутковості проекту середньо-ринкової прибутковості ринку, звичайний процентній ставці; невідповідність запланованих обсягів продажів ємності відповідного місцевого ринку; відсутність уваги до інфляції при плануванні ресурсного постачання, витрат виготовлення; невідповідність договірних відносин між співучасниками проекту їх юридичним статусам і правами власності; поверхневі обробки угод інвестора з співучасниками проекту.

2) Внутрішні суперечності проекту. Невідповідність заробітків проекту потребам у засобах, зокрема для погашення позик; неузгодженість термінів повернення кредиту та періоду окупності проекту; недооцінка величини витрат, пов'язаних з експлуатацією оснащення; недооцінка потреби в умовно незмінних витратах і не дотримуватися запланованого кошторису; недостатність експерименту і кваліфікації персоналу, зокрема менеджерів проекту.

3) Недосконала організація при управлінні проектом. Невміння створювати відмінну дієву систему мотивації персоналу; невміння вищих керівників проекту простежувати процес реалізації проекту, і не розуміти проектних подробиць; поганий підбір персоналу, несумісність людей для роботи в одній команді проекту; відсутність налагодженого оперативного моніторингу; відсутність оперативної системи інформування, підготовка рішень та їх прийняття.

4) Недоліки планування. Відсутній обліку інфляційних процесів і помилки в прогнозуванні цінової ситуації на ринку продукції проекту та ресурсів для нього; дуже оптимістичний відбір ставки, зведення прийдешніх валютних потоків до сучасних умов; неврахування якогось фактору, поступово перетворюється в істотні причини ризику; помилки в оцінці перспектив ринку і виборі рекламної стратегії; помилки в прогнозуванні динаміки ділової активності в економіці країни.

З метою виявлення слабких боків в управлінні інвестиційної діяльності підприємства мною було побудовано кореляційно-регресійну модель, яка вказує на залежність між рентабельністю інвестиційної діяльності, питомою вагою позиково-грошових коштів, ціною позиково-грошових коштів і рівня інфляції. Вихідні дані для побудови моделі наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Вихідні дані для побудови кореляційно-регресійної моделі

Окупність інвестиційної діяльності	Питома вага позикового капіталу	Вартість позикового капіталу	Інфляційний темп
11	35	32	15
13	40	30	18
15	35	31	19
17	32	28	20
19	30	27	21
21	30	27	18
23	29	26	19
24	28	25	20
25	27	24	21
27	26	23	18

Аналіз залежності та розрахунок параметрів моделі здійснювався за допомогою MS Excel, програмного додатку «Аналіз даних».

Результати кореляційно-регресійного аналізу представлені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Результати регресійного аналізу

Регресійна статистика
Множинний R	0,982883
R-квадрат	0,966059
Нормований R-квадрат	0,949088
Стандартна похибка	1,218578
Спостереження	10

Створена модель 3.1 є достовірною і важливою, про що свідчать значення коефіцієнтів кореляції і детермінації, а ще сенс аспекту Фішера. Розрахунковий сенс аспекту Фішера 56,925, що перевершує табличне значення для даної чисельної спостережень.

(3.1)

Характеристики моделі свідчать, що при збільшенні питомої ваги позикових грошових коштів на 1%, відбудеться зменшення рентабельності інвестиційної діяльності на 0,31%. Підвищення вартості позиково-грошових коштів на 1% знизить прибутковість інвестиційної діяльності на 1,38%. Порівняно нейтральним можемо вважати інфляцію - підвищення інфляції на 1% може зменшити прибутковість інвестиційної діяльності на 0,056%. Виходячи з отриманих результатів компанії потрібно виконувати пошук інших джерел фінансування. На даний момент найбільш прийнятним і справжнім варіантом є залучення інвесторів на умовах співфінансування.



3.2 Напрямки по вдосконаленню інвестиційної діяльністю проектів

Дослідження показують, що в залежності від того, який аспект ефективності обрала організації на ринку, висновки можуть бути діаметрально протилежні.

Дійсно, стосовно критеріїв PP та ARR, вони абсолютно незалежні один від одного, і оскільки вони можуть вводити різні пороги для даних, ймовірність виникнення протиріччя між ними далека від усунення.

Зв'язок між аспектами, коли використовується при знижених оцінках, є кількісно важчим. Зокрема, важливу роль відіграє той факт, що це єдиний проект або інвестиційний портфель, в якому можуть існувати як незалежні, так і взаємовиключні проекти.

Окремим проектом є окремий варіант портфеля незалежних проектів. У цьому випадку аспекти NPV, Pl i IRR надають таку саму пораду щодо того, чи приймати чи ігнорувати проект. Іншими словами, проект, прийнятний для першого з цих критеріїв, буде прийнятним і відповідно до інших. Фактором такої "одностайності" є те, що між показниками NPV, Pl, IRR та CC є тривіальне співвідношення, а саме:

якщо NPV>0, то одночасно IRR>CC i Pl>1;

якщо NPV<0, то одночасно IRR<CC i Pl<1;

якщо NPV=0, то одночасно IRR=C i Pl =1.

Результати завершених досліджень показують, що може бути різниця в орієнтації проектів на основі пріоритету вибору, залежно від застосовуваного аспекту. Для прийняття остаточного рішення необхідні додаткові формальні чи неформальні аспекти. У той же час необхідно ще раз підкреслити: методи, що базуються на зниженнях оцінки, є теоретично життєздатними, оскільки вони враховують часовий компонент грошових потоків. У той же час вони є найбільш трудомісткими з точки зору розрахунку.

Таким чином, основний висновок полягає в тому, що з усіх розглянутих критеріях, аспекти NPV, IRR i Pl є більш перспективними для прийняття інвестиційних рішень. Незважаючи на взаємозв'язок між цими показниками при оцінці інших інвестиційних проектів, проблема вибору аспекту все ще залишається.

При прийнятті рішення слід дотримуватися таких рішень:

а) вибирати варіант із величезною NPV, оскільки цей показник характеризує можливий підйом економічного потенціалу організації;

б) можна визначити коефіцієнти IRR для характеристик зростання капітальних інвестицій та доходів; тоді якщо IRR> CC, вартість зростання є обґрунтованою та доцільно буде прийняти проект з великими капіталовкладеннями.

Проведені дослідження показали, що у разі невідповідності слід відзначити використання аспекту NPV. Основними аргументами на користь цього аспекту є 2:

а) NPV дає ймовірну оцінку збільшення вартості організації у випадку прийняття проекту; цей аспект ідеально відповідає основній меті діяльності управлінського персоналу, це зміцнення економічного потенціалу компанії, більше тільки, ринкова оцінка грошей власників;

б) NPV має властивість аддитивності, що дає можливість виразити значення показника NPV для різних проектів і використовувати сукупну вартість для оптимізації інвестиційного портфеля.

Рекомендація щодо переваги аспекту NPV виражається переважно ученими, які, захищаючи цю думку, виходять з основних цілей, поставлених будь-якою організацією - максимізації добробуту її власників.

Ми розглянемо ситуацію та дамо інтерпретацію деяких примітних особливостей аспекту IRR. Як показали результати численних обстежень згідно з практикою прийняття рішень у сфері інвестиційної політики на ринку, аспекти NPV i IRR є більш поширеними. Але є ймовірні ситуації, коли ці аспекти суперечать один одному, наприклад, при оцінці інших проектів.

Що стосується показника IRR, то він має декілька функцій, деякі з яких ускладнюють його аналіз, а іноді і унеможливлюють. У той же час, інші особливості аспекту IRR дають підстави зробити висновок, що це необхідно застосувати разом із аспектом NPV.

Порівняльні характеристики оцінки інвестиційних проектів дозволяють зробити наступні висновки:

1) У порівняльному аналізі інших проектів, аспекту IRR дозволяється застосовувати його досить довільно. Отже, якщо аспект IRR для двох проектів показав, що його значення для проекту "A" більше, ніж для проекту "B", то частіше лише проект "A" в певному сенсі можна вважати перспективним, оскільки це дозволяє створювати більшу гнучкість у варіаціях джерел фінансових інвестицій, вартість яких може суттєво відрізнятися. Але таке овердрафтування є умовним.

2. Існує певне заперечення між аспектами NPV i IRR. Те саме правило не може застосовуватися до обох критеріїв: чим більше, тим краще. У порівнянні з IRR це правило не завжди працює. Крім того, при аналізі багатьох інвестиційних проектів традиційного типу, відносно більша вартість IRR відіграє особливу роль. Факт полягає в тому, що база для аналізу інвестиційних проектів базується на прогнозних оцінках, які за своєю природою постійно стохастичні, і тому висновки щодо таких оцінок пов'язані з певним ризиком.

Основним недоліком аспекту NPV є те, що це безумовний показник, який може дати інформацію про так званий "резерв збереження проекту".

Інформація про збереження проекту забезпечується аспектами IRR i Pl. Отже, при інших рівних умовах, чим більше IRR в порівнянні з грошовими коштами проекту, тим більше запасу збереження. Що стосується аспекту Pl, то тут правило наступне: чим більше значення Pl у порівнянні з капіталом проекту, тим більше запасу. Іншими словами, з точки зору ризику, можна дозволити пов'язати 2 проекти з аспектами IRR i Pl, однак це неможливо відповідно до аспекту NPV.

Дослідження показують, що незаперечна орієнтація на аспект NPV не завжди виправдана. Висока вартість самого NPV не повинна працювати як єдиний і вирішальний аргумент у прийнятті інвестиційних рішень, оскільки, по-перше, вона визначається масштабом проекту, по-друге, вона може існувати з досить високим ризиком. Отже, велика величина NPV не обов'язково вказує на необхідність прийняття проектом, особливого ступеня ризику, притаманній цій величині NPV, навпаки, висока вартість IRR у багатьох випадках вказує на наявність певної межі збереження відносно цього проекту

3. Оскільки залежність NPV від ставки дисконту r нелінійна, значення NPV може значно залежати від r, тоді як ступінь цієї залежності відрізняється і може існувати за визначенням динамічної частини грошового потоку.

4. Для проектів класичного характеру аспект IRR відображає лише максимальний ступінь витрат, який може бути пов'язаний з оціненим проектом. Зокрема, якщо ціна на інвестиції в інші проекти не така, що означає IRR, то їх вибір може здійснюватися лише за підтримки додаткових критеріїв. Більше того, аспект IRR не дозволяє розглянути ситуацію, коли змінюється вартість грошей.

5. Одним із важливих недоліків критерію IRR є те, що, на відміну від критерію NPV, він не має властивості аддитивності:

NPV (A + B) = NPV (A + NPV (B),

але

IRR (A + B) IRR (A) + IRR (B).

6. У принципі не можна виключити ситуацію, в якій аспект IRR не має нічого подібного. Це може існувати в тому випадку, коли немає підстав для застосування при оцінці постійного грошового капіталу. Якщо джерелами фінансування є банківські позики з фіксованою відсотковою ставкою, вартість грошей не змінюється, але проект фінансується в основному з різних джерел, а потім середньозважена вартість фондів компанії використовується для оцінки, значення з яких може різнитися суттєво, зокрема, від загальної економічної ситуації, поточного прибутку тощо.

7. Аспект IRR - абсолютно непридатний для аналізу нестандартних інвестиційних потоків. У цьому випадку з'являються як множинні значення IRR, так і суперечливість економічної інтерпретації, тобто відображається співвідношення між показником IRR та ціною грошей. Можливі ситуації, коли IRR не має позитивного значення.

Ефективний маркетинг є основним параметром успішного бізнесу. Однією з головних причин невдач є відсутність свідомості про ринок та кон'юнктуру ринку.

Дуже часто цей розділ являє собою ключову перешкоду для бізнесменів, які розробляють інвестиційний проект. Тут потрібно поставити рекламні можливості продуктів. Компанія зобов'язана показати, що вона розуміє ринок та вимоги ринку до цього продукту.

Отже, визначивши основні проблеми оцінки сили інвестиційних проектів, ми бачимо, що існує відсутність єдиної певної системи оцінки, що ускладнює прийняття інвестиційного рішення.

Перехід до нової моделі розвитку української економіки пояснює незвичайну актуальність наукових досліджень щодо формування нових підходів до управління інвестиційною ефективністю промислових підприємств, особливо для тих, хто перебував у цій ситуації.

Сучасні методи оцінки інвестиційних проектів, як правило, спрямовані на укладення місцевих питань щодо визначення їх ефективності без створення єдиного механізму забезпечення сили під впливом "управління ризиками". У той же час існуючі розробки вимагають більш глибокого розгляду ступеню ризику при обчисленні інвестицій, подальшому розвитку в напрямку формування цілісної системи постачання сили, вдосконалення методологічних підходів до визначення інвестицій проекту, процесу управління ризиками та оптимізація і її наслідки, що є необхідною умовою для створення інтегрованого ефективного економічного механізму для забезпечення сили інвестиційного проекту. Концепція ймовірностей стосується стаціонарного випадкового процесу. Розташування економічної вартості за попередній період може не тільки змінюватися, але також бути непередбачуваним (наприклад, через політичний скандал, який може статися в будь-який час). Визначення ризику в арифметиці та економіці має різні значення. Неможливо охопити всі фактори, які впливають на інвестиційний процес: можливість результату постійно суб'єктивна. Таким чином, ймовірність є лише ступенем переконання, яке обумовлене знаннями та експериментами. У економіці є кілька процесів, які дозволено вважати випадковими в математичному сенсі. Щоб оцінити можливість ризику у визначенні, який нам потрібен, нам потрібно знайти діапазон розташування значень, в яких будуть застосовані результати. Однак для залучення цього методу необхідно вивчати всі причини і причинно-наслідкові зв'язки. Якщо ми проведемо такий аналіз, ризик втрачається. Ризиком в економіці є концепція здійснення будь-яких негативних наслідків за відсутності достовірних даних. Таким чином, математичний апарат теорії ймовірностей не може замінити аналіз факторів та факторів ризику.

Аналіз причинно-наслідкових зв'язків невизначеності та їх подальшої ліквідації є найбільш продуктивним у боротьбі з ризиком, ніж спроба її представити за номером. Порівнюючи 2 проекти з точки зору ризику, оцінюється їх живучість до різних негативних змін, а не математична можливість більшості конфігурацій.

Більшість способів оцінки стійкості визначаються не як поведінка проекту, коли він вступає в контакт з негативними факторами, але і в якому фінансовому становищі вона зараз. Таким чином, завдання оцінки сили проекту не повинно полягати у кількісному вираженні уявлень про ризики, а на аналізі його конфігурацій під впливом негативних факторів, на пошук усунення невизначеності та на залучення заходів для підвищення довіри. Впровадження цього методу дає переваги в аналізі ризиків, оскільки він розширює можливості для прийняття проектних рішень, виділяє проекти та описує їхні інвестиційні можливості, визначає нюанси проекту, які потребують подальшого розгляду, та керує процесом збору інформації: сприяє ранжируванню проектів з урахуванням інтересів та потреб інвестора; заохочує детальний перегляд характеристик; зменшує упередженість у оцінці; підвищує ефективність експертних оцінок; заповнює «розрив зв'язку» між аналітиком і розривом зв'язку; формує основу для оцінки прогнозів; надає необхідну інформацію для ефективного розподілу ризиків між учасниками проекту; дозволяє визначити проблеми, пов'язані з ліквідністю та погашенням боргів тощо.

На даний момент українські менеджери, як правило, покладаються на інтуїцію, престиж чи експерименти попередників. Лише невелика частина менеджерів здатна оцінити ризик за допомогою економічних та математичних методів. Тому існує потреба в розробці методу оцінки надійності інвестиційних проектів, які можуть бути використані на підприємствах промисловості та на основі наявних аналітичних методів аналізу та програмного забезпечення. Головне в даному випадку це не складність розрахунків, а правильне формування та вибір системи показників.

У попередньому підрозділі 3.1. ми розглянули 4 основні проблеми оцінки інвестиційних проектів. Тож давайте розглянемо, що ми можемо поліпшити в таких ситуаціях.

1) Невідповідність зовнішніх умов. У процесі роботи над проектом необхідно оцінити його відповідність зовнішнім умовам, насамперед макроекономічним параметрам, прогнозованим для періоду реалізації проекту. Комплекс такої макроекономічної оцінки може включати показники фінансової стабільності, ситуацію на внутрішньому ринку у вигляді прогнозованого зростання або зниження ВВП, зміни характеристик української податкової системи, позиції банківської системи та грошей ринку. Тому макроекономічні прогнози повинні відображатися в проекті щодо механізмів обліку грошових потоків та вибору облікової ставки для приведення грошових потоків до рівних умов.

2) Внутрішні протиріччя проекту. Особливий інтерес слід приділяти оцінці рівня ризику проекту, тобто реалізації варіантів розрахунку рентабельності проекту за різних зовнішніх та внутрішніх умов реалізації проекту. Бізнес-план проекту повинен містити спеціальний розділ, в якому аналізується ризик та створені заходи, які компенсують зменшення кількості кризових подій під час реалізації проекту. Необхідно оцінити чутливість проекту за найважливішими факторами, а також перевірити живучість проекту за цими факторами.

3) Неадекватна організація управління проектами. Враховуючи ймовірний незадовільного стану компанії, на складі якої планується реалізувати проект, необхідно провести багатосторонній аудит компанії та поставити бізнес-якості свого директората.

4) Недоліки планування. Важливою для комерційної вартості проекту в умовах ринку України є ступінь реклами та розробка грошових коштів проекту.

Важливо дотримуватися принципів формування інвестиційного портфеля з урахуванням ризику.

Інвестиційний портфель має безліч об'єктів реального та монетарного інвестування, які призначені для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегії.

Основною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації розробленої інвестиційної стратегії шляхом вибору найбільш ефективних та безпечних інвестиційних проектів та фінансових операцій.

Система цілей формування інвестиційних проектів включає:

1. Сприйняття високим темпам зростання готівки.

2. Сприйняття високому темпу зростання поточного доходу.

3. Сприйняття оптимальному ступеню ризику.

4. Допомога в достатній мірі ліквідності інвестиційного портфеля.

Враховуючи певний проблемний характер встановлених цілей, будь-яка компанія повинна знайти свою пріоритетність. Тому при інвестуванні рекомендується дотримуватися наступних критеріїв, набутих практикою.

Принцип грошового співвідношення термінів вказує на придбання та введення коштів, повинен виникнути своєчасно, а капітальні вкладення з тривалим терміном окупності повинні фінансуватися за рахунок довгострокових позикових коштів.

Принцип збалансування ризиків - особливо ризиковані інвестиції рекомендується фінансувати за рахунок власних коштів (чистий прибуток та амортизаційні відрахування).

Правило граничної прибутковості - бажано вибрати такі капітальні вкладення, які забезпечать інвесторам найбільшу дохідність.

Чистий прибуток від цього вкладення коштів повинен перевищувати його вартість з коштів на банківському депозиту. Рентабельність інвестицій завжди повинна перевищувати індекс інфляції. Прибутковість конкретного інвестиційного проекту з урахуванням фактору часу постійно перевищує рентабельність інших проектів. Прибутковість активів компанії після інвестиції в проект зростає і в будь-якому разі перевищує середню процентну ставку за позиковими коштами.

Проект розглядається і повинен відповідати ключовій стратегії поведінки компанії на ринку товарів та послуг з точки зору формування розумного асортименту структури виробництва, періоду окупності витрат, наявності фінансових джерел для покриття виробничих витрат та забезпечення стабільності надходжень від реалізації проекту.

Інвестування в ці проекти - це тривалий процес. Тому, оцінюючи їх, ви повинні враховувати:

а) ризик проекту;

б) тимчасова ціна фондів;

в) привабливість проекту у порівнянні з іншими варіантами інвестування грошей.

Застосовуючи ці критерії на практиці, інвестор може дати обґрунтований висновок, що відповідає його стратегічним цілям.

Найважливішим кроком у процесі прийняття інвестиційних рішень є критика ефективності реальних інвестицій.Від правильності та об'єктивності такої оцінки залежить час від часу повернення вкладених коштів та види розвитку компанії.

Ми розглянемо важливі причини та методологічні підходи, які використовуються в міжнародній практиці для оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

Першим з таких принципів є критика повернення вкладених грошових ресурсів на основі показника грошового потоку, який утворюється внаслідок прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації проекту.

Індикатор грошових потоків може бути використаний для оцінки проектів з диференціацією за окремі роки роботи об'єкта або як середній річний.

Другим принципом оцінки є обов'язкове зменшення поточної вартості, як вкладених грошових ресурсів, так і суми грошових потоків. Це пов'язано з тим, що інвестиційний процес не здійснюється негайно, однак здійснюється низка кроків, які відображені у бізнес-плані інвестиційного проекту.

Аналогічно, сума руху грошових коштів повинна зберігатися у поточній вартості.

Третім принципом оцінки є вибір диференційованого проекту у процесі дисконтування грошових потоків для різних інвестиційних проектів.

Сума доходу від інвестицій формується на підставі наступних причин:

а) середня поточна ставка дисконту;

б) рівень інфляції;

в) премії за низьку ліквідність інвестицій;

г) премії інвестиційного ризику.

З огляду на ці фактори, при порівнянні проектів з різним рівнем ризику, для дисконтування слід використовувати різні процентні ставки. Більше, ніж ціна відсотка, традиційно використовується у проектах з високим рівнем ризику. Аналогічно, якщо порівнювати два або більше проектів з різними періодами спільного інвестування, то найвища процентна ставка повинна використовуватись для проекту з найдовшим періодом виконання.

Четвертий принцип оцінки полягає в тому, що різні варіанти використання процентної ставки для дисконтування вибираються на основі цілей оцінки. Щоб визначити різні показники ефективності проектів, як-от дисконтна ставка, ми можемо вибрати:

* середня депозитна або кредитна ставка за гривневими або кредитами в іноземній валюті;

* індивідуальна норма рентабельності інвестицій з урахуванням темпів інфляції, рівня ризику та ліквідності інвестицій;

* норма прибутку на муніципальні цінні папери;

* інша норма прибутку на інші подібні проекти;

* норма прибутку на поточну прибутковості компанії.

Основною вимогою для інвестиційного портфелю компанії є його баланс. Це означає, що необхідно мати проекти, які нині або найближчим часом наддадуть компанії грошові кошти, а також перспективні проекти, які дадуть відповідь у формі прибутку в майбутньому. Доцільно відразу інвестувати кошти від старіючих видів до найбільш інноваційних.

Дуже часто на практиці компанії, вибираючи прибутковий проект, зустрічаються з браком іноземної валюти для її реалізації. У цьому випадку доцільно проводити додаткові розрахунки з урахуванням залучення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

Залучення коштів для реалізації проекту часто збільшує прибутковість особистих грошових ресурсів, викладених у ньому. Але це спостерігається в тому випадку, якщо рентабельність інвестицій перевищує "позичкову ціну".

Щоб прийняти інформоване інвестиційне рішення, ми повинні відповісти на кілька ключових питань.

1. Які причини стримують зростання ефективності інвестицій?

2. Яка сила їхнього впливу на виробничу та комерційну діяльність підприємства?

3. Якою є їх реальна життєва сила, враховуючи фактор часу?

4. Які нові чинники можуть перешкоджати інвестиціям у майбутньому?

5. Наскільки надійним є захист компанії від несприятливих факторів?

6. Яка ефективність інвестицій залежить від змін у економічній ситуації?

На сьогодні великі капіталомісткі проекти мають, як правило, низькі показники рентабельності та довгий термін окупності. Тому їх треба фінансувати з більшою мірою за рахунок муніципального бюджету. Ті області підприємницької діяльності, які забезпечують швидке повернення у вигляді прибутку або мають більш високий оборот вкладених коштів, доцільно виділити за рахунок особистих коштів інвесторів (виробництво споживчих товарів, торгівля тощо).

Для визначення оптимальної структури фінансування компанії ми проаналізували фінансовий вплив за формулою 3.2.

(3.2)

де, (ЕР - СРСВ) - диференціал;

ПК/ВК - плече ЕФВ;

ЕР -рентабельність активів;

СРСВ - середня розрахункова ставка відсотка (фінансові витрати на 1 грн. позикових коштів у відсотках);

ПК - позикові кошти, які несуть проценти;

ВК - власні кошти.

Найважливішими критеріями є:

1. Якщо нові кредити приносять підприємству збільшення рівня ЕФЛ, це є економічно ефективним. Проте при цьому необхідно стежити за станом диференціала.

2. Ризик кредитора виражається через значення диференціала: чим більше він, ризик зменшується, і навпаки.

3. Фінансовий професійний менеджер у будь-якому випадку посилить вплив фінансового важеля та почне узгоджувати його в залежності від диференціала.

4. Диференціал не може бути негативним.

5. Результат грошового кредитного плеча повинен бути рівним 1/3. . . 1/2 рівень економічної прибутковості активів.

Чим більше фінансові важелі, тим більший фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством:

* ризик неповернення кредиту з відсотками для кредитора;

* ризик падіння дивідендів та ціни на акції для інвестора.

Обчислюємо розмір впливу фінансового важеля на 2015 та 2016 роки та аналізуємо, як воно змінилося протягом двох звітних років, результати наведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Динаміка змін коефіцієнта ефекту фінансового левериджу

Показник	2015	2016	Відхилення, %
Маржинальний прибуток	528	636	-17,0
Середня вартість активів	110 466,00	76 560,25	44,29
Економічна рентабельність активів	0,0048	0,0083	-42,17
Відношення позикового капіталу до власного капіталу, %	93,86	67,32	39,42
Ефект фінансового левериджу	0,34	0,42	-19,05

Результат фінансового важеля на кінець 2016 року має позитивне значення 34%. Найбільший вплив зробив розмір кредитного плеча фінансового важеля.

Практика показує, що чим більша питома вага залучених коштів у загальній сумі фондів компанії, тим більше прибутку вона отримує за основний капітал. Якщо нові втілення приносять підприємству збільшення рівня впливу фінансового важеля, то такий варіант здійснення є економічно ефективним. Результат використання грошового кредиту в 2016 році зменшився на 19,05% порівняно з 2015 роком, але його рівень залишається досить високим. Однак при цьому треба уважно стежити за станом диференціала: при збільшенні кредитного плеча фінансового важеля кредитор схильний компенсувати збільшення власного ризику шляхом підвищення ціни кредиту. Як зазначено у параграфі 3.1, збільшення вартості позикових коштів негативно впливає на прибутковість інвестиційної діяльності. Тому компанія повинна контролювати динаміку вартості позикових коштів та вибрати найбільш відповідний. Ризик кредитора виражається величиною диференціала: чим більше диференціал, тим нижче ризик і навпаки. До 2016 р. цей диференціал був невеликим, але мав позитивне значення через відсутність процентних кредитів у компанії. Дуже важливу роль для оптимальної структури готівки відіграє взаємозалежність між коефіцієнтами рентабельності власних коштів та коефіцієнтом фінансової стабільності підприємства.

Розрахуємо, яким співвідношенням запозичених та власних коштів є сенс показника рентабельності персональних грошових ресурсів, які відобразимо в таблиці 3.4:

Таблиця 3.4 Залежність рентабельності капіталу від розміру власного та позикового капіталу

Показник	50:50	55:45	60:40	65:35	70:30	75:25	90:10
Особистий капітал	65 976,50	59 378,85	52 781,20	46 183,55	39 585,90	32 988,25	13 195,3
Позиковий капітал	65 976,50	72 574,15	79 171,80	85 769,45	92 367,10	98 964,75	118 757,7
Коефіцієнт автономії підприємства	0,9	0,81	0,72	0,63	0,54	0,45	0,18
Рентабельність власного капіталу, %	14,7	15,2	15,8	16,7	17,8	19,4	25,23

Отже, для нашої компанії привілеєм є запозичені кошти ніж свої. Після аналізу ми виявили, що з співвідношенням запозичених коштів у особистому 90:10 прибутковість грошових коштів є найбільшою. Тому, якщо найближчим часом чистий дохід компанії не зростатиме, недостатньо буде збільшити частку особистого капіталу для фінансування інвестиційної діяльності. Але це лише за умови, що ціна залучених коштів не перевищить 20%.

Вибираючи інвестиційну стратегію, компанія повинна враховувати життєвий цикл продукту на ринку. На першому етапі фінансування від продажів зростає дуже повільно, оскільки розмір продажів невеликий. Ринок починає ознайомлюватись з продуктом. На другому етапі (збільшення) спостерігається стрімке зростання продажів і прибутку. На третьому етапі (зрілості) фінанси від продаж залишаються на незмінному рівні, оскільки можливості для залучення нових клієнтів вичерпані. Дохід за цей період досягає максимального значення. На четвертому етапі життєвого циклу продажі падають, а дохід переходить до нуля. Продукт повинен бути вилучений для виготовлення та замінено на інноваційний.

Особливо важливим аспектом управління інвестиційними проектами є аналіз чутливості самого інвестиційного проекту. Мета аналізу - визначення ступеня впливу окремих причин на фінансових результатів інвестиційного проекту. Його набір інструментів дозволяє визначити потенційний вплив ризику на ефективність проекту.

При аналізі чутливості, інвестиційні аспекти визначаються для широкого кола початкових умов. Виділені найбільш важливі показники проекту, виявлено регулярність зміни фінансових результатів від динаміки кожної з характеристик. Під час вивчення чутливості капітального проекту, доцільно розглянути наступні характеристики:

а) обсяг продажів;

б) вартість товару;

в) рівень інфляції;

г) необхідну суму капітальних вкладень;

е) потреба у оборотному капіталі;

е) змінні витрати;

г) постійні витрати;

д) процентна ставка за банківськими позиками тощо.

Ці параметри не можуть бути змінені за допомогою управлінських та інвестиційних рішень.

У процесі аналізу чутливості спочатку визначається "базовий" варіант, в якому всі досліджувані причини враховуються за їх початковими показниками. Тільки після цього сенс першої досліджуваної причини змінюється в певний інтервал зі стабільними значеннями інших характеристик. У той же час критика чутливості проекту виникає з найважливіших причин, які підходять до песимістичних та оптимістичних сценаріїв. Тільки після цього відбувається вплив змін окремих характеристик на ступінь ефективності проекту. Крім того, аналіз чутливості є основою для прийняття рішень проекту. Так, наприклад, якщо ціна виявилася критичною причиною, це дозволило зміцнити маркетингову програму або перевірити сторону витрат проекту з метою зниження її ціни. Якщо чисельний аналіз ризиків проекту є досконалим, це покаже свою високу чутливість до змін у випуску продукції, тоді слід шукати інтереси для заходів щодо підвищення продуктивності праці, навчання персоналу управління тощо.

За підтримки аналізу чутливості, що базується на певних даних, дозволяється визначати пріоритетні причини з точки зору ризику та створити більш ефективну стратегію реалізації інвестиційного проекту.

Підкреслюємо, що, незважаючи на всі переваги методу аналізу чутливості проекту: неупередженості, простоти розрахунків, їх репрезентативності, цей метод є серйозним недоліком - однофакторним. Він спрямований лише на конфігурацію 1-го фактору проекту, що призводить до неврахування здатності спілкування між окремими причинами або недооцінювання їх співвідношення.

Тому на практиці доцільно використовувати інший метод аналізу сценаріїв. Вона з'єднує облік одночасної конфігурації з ряду причин, які впливають на ступінь ризику проекту. Таким чином, визначається одночасна конфігурація всіх основних змінних проекту, що описують її грошові потоки. Основною перевагою даного методу є той факт, що відхилення параметрів розраховуються з урахуванням їх взаємозв'язків.



Висновки

Оглянувши теоретичні основи інвестицій, ми приходимо до висновку, що розподіл думок інвестиційних продуктів та інвестиційних ресурсів відповідно до аспекту можливостей їхньої ролі у формуванні та відтворенні грошових коштів є обов'язковим, так як термін «інвестиційний ресурс» дозволяє детальніше розглянути етапи інвестицій та функції інвестицій.

Ознайомившись з інвестиційним проектом та його циклами, ми побачили, що інвестиційний проект є важкою розробкою, в якій представлена ??найбільша кількість відомостей про джерела вкладень коштів, враховуючи всі зовнішні та внутрішні причини впливу, величину очікуваного грошового поступу та строки реалізації проекту. Тому я раджу взяти в штат компанії аналітика для роботи, як з оцінкою інвестиційних проектів, так і для контролю за фінансовими показниками підприємства.

Оглядаючи різні способи оцінки інвестиційних проектів, можна визначити, що один з вибраних способів не може бути застосований для оцінки всіх проектів, так як характеризує тільки один показник проекту, який є раціональним. Деякі методи мають недоліки в математичному рівні, тому для оцінки проектів потрібне використання декількох способів, яке дозволить реально оцінити необхідність інвестування того чи іншого проекту.

4. Я рекомендую:

а) при оцінці декількох проектів, знайти чи є дані проекти взаємовиключними, і з'ясування чи може бути використання проекту, повторно в майбутньому.

б) Якщо проекти мають різні рівні інвестицій, то нам потрібен метод IRR (MIRR).

в) при співставленні методів IRR і MIRR, треба знайти адекватність IRR. Якщо IRR неадекватний, тоді застосовуйте MIRR.

г) побудувати графік залежності NPV від ставки дисконтування та визначити при цьому ставку дисконтування NPV та IRR, які покажуть протиріччя. Проаналізувати вірогідність створення такої ситуації.

д) Особливий інтерес слід звернути на показник IRR у випадку, якщо він має значно більшу величину ринкової ставки дисконтування. Визначити вірогідність реінвестування за ставкою IRR.

Опираючись на ці загальні поради, можна, уникнути помилок, оцінити дохідність та ризики запропонованого проекту.

Аналізуючи грошові дані ТОВ «РІДОН», я зробив наступні висновки, що компанія ще в 2013 році була в достатньо кризовому становищі, але вже до кінця 2016 р. Показники підприємства значно покращилися, що свідчить про стабілізаційну позицію компанії. Аналізуючи динаміку матеріально-технічної бази компанії, можна розгледіти, щоїї об'єми дуже швидко ростуть, що описує подальше існування компанії. Я пропоную залучити надійного інвестора для розробки та реалізації найбільш масштабних і доходних проектів.

Аналіз структури фінансування інвестиційних проектів показав, що збільшення частини запозичених коштів та зростання її вартості негативно впливають на прибуток інвестиційної діяльності. Але в результаті недоцільності інших джерел фінансування, обмеженість пропозицій по співфінансуванню компанії, у майбутньому буде застосовуватися кредитний капітал. На підставі аналізу ефекту фінансової логіки ми з'ясували, що для компанії бездоганне фінансування відбувається за рахунок заборгованості до 90% за умови, що вартість заборгованості не перевищить 20%.

Оглядаючи головні труднощі у прийнятті інвестиційних рішень, ми бачимо, що не має єдиної системи оцінки інвестиційних проектів. Також слід відмітити, що проект оцінюється різними способами, що вказує на різні результати. Приймаючи до уваги кваліфікацію нашого підприємства, необхідно вести дослідження місцевості, де буде проводитися будівництво, реконструкція або ремонт. Так що ділянка під будівництво нового будинку в центрі міста дозволяє отримати величезний прибуток з введеною в експлуатацію спорудою, ніж будівництво на найвіддаленішому від центру області.

Отже, перед прийняттям того чи іншого інвестиційного проекту принципово потрібно розібрати його, як можна більш точно, визначити мінімальну виручку з нього, за умови приходу ризикованої ситуації та при необхідності залучити співрозмовника для постачання відповідної реалізації проекту.



Перелік використаної літератури

1. Анискин Ю.П. Управлениеинвестициями : [учебноепособие] / Анискин Ю.П. - М.: ИКФ Омега-Л, 2002. - 167 с.

2. Антонов А.В. Розвиток наукової думки з питань інвестиційної діяльності. Економіка: проблеми теорії і практики. - 2002. -С.73-80.

1. Аптекар С. Оцінка ефективності інвестиційних проектів / С. Аптекар // Економіка України. - 2007. - № 1. - С. 42-49.

2. Борщ Л. Інвестування: теорія і практика: Навчальний посібник / Борщ Л.І. - К.: Знання, 2010. - 470 с.

3. Бочаров В.В. Инвестиции: Учебник для вузов / Бочаров В.В. - СПб.: Питер, 2011. - 384 с. 6. Боярко І. М., Гриценко Л. Л. Інвестиційний аналіз: Навчальний посібник / Боярко І. М., Гриценко Л. Л. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 400 с.

4. Верба В.А. Проектний аналіз: підручник/ В.А. Верба, О.А. Загородніх. - К. КНЕУ, 2000. - 322 с.

5. Гоголев О.Д., Паєнтко Т.В. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях: навч. посіб. - 3-тє вид. - К.: Комп'ютерпрес, 2010. - 318 с.

6. Грабовецький Б. Є. Методи експертних оцінок : теорія, методологія, напрямки використання : монографія / Б. Є. Грабовецький ; Він. нац. техн. ун-т. - Вінниця, 2010. - 171 с.

7. Гончаренко О. М. Управління ризиками в процесі реалізації інвестиційного проекту / О. М. Гончаренко // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2009. - № 36. - С. 41-45.

8. Дука А. I. Теорія та практика інвестиційної дія- льності. Інвестування. К.: Каравелла, 2007.

9. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И.Волкова. - М. ИНФРА-М, 2002.-601 с.

10. Загородній А. Г., Стадницький Ю. І. Менеджмент реальних інвестицій: Навч. посіб. - К.: Знання, КОО, 2000. - 209 с.

11. Зянько В. В. Основи мікроекономіки : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / В. В. Зянько. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - К. : Вид. дім “Слово”, 2009. - 344 с.

12. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В. Г. Федоренка. - К.: МАУП, 2000.

13. Iнвестицiї на пiдприємствi: формування, використання, ефективнiсть / Сiдун, В.А. / / Економiкапiдприємства : Навч. посiбник / Сiдун, В.А., Пономарьова, Ю.В.. - К., 2003.

14. Інвестування: Теорія і практика: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. Рекомендовано МОН / Борщ Л.М., Герасимова С.В. - К., 2009. - 685 с.

15. Колтинюк Б.А. Інвестиційні проекти: підручник для вузів. - 2 вид., перепрац., і доп. - Спб.: Видавництво Михайлова В.А., 2002. - 622 с.

16. Ковалев В. В. Введение в финансовый менеджмент.- М.: Финансы и статистика, 2000. - 768 с.

17. Кількісні методи експертного оцінювання : наук.-метод. розробка / уклад. : В. П. Новосад, Р. Г. Селіверстов, І. І. Артим. - К. : НАДУ, 2009. - 36 с.

18. Карлберг Конрад. Бизнес-анализ с помощью Excel 2000. - М.: Издательскийдом «Вильямс», 2000. - 480 с.

19. Кричевский Н. А. Страхованиеинвестиций : учеб. пособие. - М. : «Дашков и Ко», 2005. - 256 с.

20. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч.посібник для студентів вищих навч. закладів. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: ЦУЛ, 2004. - 376 с.

21. Мойсеєнко І. П. Інвестування Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 490 с.

22. Методика проведення державної експертизи інвестиційних проектів, затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.03.2013 № 243.

23. Орлик О.В. Оцінка та вибір раціонального варіанту використання інвестиційних засобів //Вісник соціально-економічних досліджень: Зб.наук.пр. /ОДЕУ. - Одеса, 2004. - Вип.18. - С.289-295.

24. Пікус Р.В. Управління інвестиційними ризиками // Фінанси України. - 2001. - №11. - с. 105 - 109.

25. Стефанович Є.А. Інвестиційна діяльність як економічне явище/ Є. Стефанович// Економіка і держава. - 2010. - №11. - С. 60 - 64.

26. Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навч. посібник для студентів ВНЗ. 2-ге вид. - К.: Каравела, 2006. - 320 с.

27. Шевцова А.Я.Інвестиційне забезпечення діяльності підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Я.А. Шевцова; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. - Луганськ, 2003. - 18 с.: рис. - укp.

28. Череп А.В. Інвестознавство: Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 398 с.

29. Федорченко В.Г. та ін. Страховий та інвестиційний менеджмент - К.: МАУП,2002. - 341 c.

30. Харів П.С. Економіка підприємства: Збірник задач і тестів: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2001. - 301 с.



Додаток

Коефіцієнт загальної ліквідності - дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яку частину поточних зобов'язань компанія спроможна погасити.

Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства. Формула розрахунку:

Коефіцієнт швидкої ліквідності - показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості:

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно).

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Кмвк) показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка -- капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу:

де: Вк-- власний капітал;

Зк-- залучений капітал;

На-- необоротні активи.

Размещено на Allbest.ur

...