Інформаційна безпека в підприємницькій діяльності

- приносити до приміщення в якому проводиться зустріч (нарада, перемовини) фото-, відео-, аудіоапаратуру, комп'ютери, радіоприймачі, мобільні телефони, інші засоби і користуватись ними;

- робити виписки з документів, які використовуються у ході спілкування, незалежно від того чи мають вони гриф конфіденційності чи ні;

- обговорювати питання, що винесені для конфіденційного спілкування поза межами спеціально визначеного місця;

- надавати інформацію про тему, зміст та рішення зустрічі (наради, перемовин) іншим особам;

Всі учасники при висловлюванні своїх думок не мають права розкривати конфіденційні відомості поза межі, які визначено під час підготовки зустрічі (наради, перемовин). Процес спілкування може документуватись одним із його учасників або секретарем. Документи, складені за результатами спілкування, в т. ч. і протоколи зустрічі (наради, перемовин) в яких містяться відомості конфіденційного характеру повинні мати відповідний гриф і обліковуються в установленому порядку.

Певні особливості щодо захисту інформації у конфіденційній діяльності суб'єктів підприємництва існують у взаємовідносинах з відвідувачами їх установ. Під відвідувачами тут можна розуміти: осіб, яким необхідно вирішити певні ділові чи особисті питання з керівництвом або менеджерами установ; осіб, разом з якими, уповноважені особи суб'єкта підприємництва виробляють (обговорюють) певні питання виробничої, комерційної чи іншої діяльності; осіб, які здійснюють контрольні та інші функції державних органів.

Враховуючи різноманітність питань з якими приходять відвідувачі, різноплановість їх повноважень і функцій, а також потенційну наявність загроз інформації суб'єкта підприємництва, яку вони з собою несуть, роботу з відвідувачами доцільно централізувати на рівні установи. Всю роботу з відвідувачами проводить секретар-референт установ, який забезпечує виконання відвідувачами їх завдань в межах установи. З метою оптимізації роботи з відвідувачами та забезпечення ефективного захисту інформації доцільно провести чітку їх класифікацію. Зокрема всіх відвідувачів можна класифікувати наступним чином:

- особи, що не є штатними працівниками установи суб'єкта підприємництва, але які входять до складу дорадчих органів управління, є його акціонерами;

- представники державних органів та установ;

- представники установ та організацій з якими суб'єкт підприємництва підтримує ділові стосунки;

- клієнти, споживачі;

- представники ЗМІ, іноземці, приватні особи

Зазначені особи можуть нести в собі загрози інформації суб'єкта підприємництва як цілеспрямовані, так і побічні, через випадкове ознайомлення з інформацією суб'єкта. Відвідування установ суб'єктів підприємництва має бути підпорядковано певному регламенту, основними положеннями якого мають бути: узгодження можливості і умов прийому відвідувачів керівником та менеджерами установи; ідентифікація і реєстрація відвідувачів; вирішення питань, з якими звертаються відвідувачі секретарем-референтом; організація прийому відвідувачів керівником установи та її менеджерами; організація дій відвідувачів після вирішення їх питань. Заходи захисту інформації суб'єктів підприємництва у роботі з відвідувачами подано у Додатку 5.

Щоденна кількість відвідувачів повинна відповідати можливостям установи (час, навантаження на менеджерів, трудомісткість питань, що

Рис. 6.5. Захист конфіденційних відомостей при участі суб'єкта підприємництва у виставках, ярмарках, рекламі продукції

мають вирішуватись). Складні і довготривалі питання обговорюються у першу чергу. Кожному відвідувачу має бути виділено певний час (проміжок часу) на вирішення їх питань, відвідування керівництва установи чи її менеджерів. Всі особи, що приймають відвідувачів мають бути ознайомлені та знати правила захисту інформації суб'єкта підприємництва у роботі з відвідувачами, порядок вирішення їх питань.

Важливе місце у системі захисту інформації суб'єкта підприємництва повинно бути відведено заходам, які проводяться при участі суб'єктів у виставках, ярмарках та при рекламі продукції. Основні правила, якими тут має керуватись суб'єкт показані на Рис. 6.5.

Таким чином, комерційна діяльність суб'єктів підприємництва та їх ділові стосунки обумовлюють особливі умови функціонування їх інформації. З одного боку інформація забезпечує необхідний рівень довіри до суб'єктів з боку їх партнерів, контрагентів, споживачів, клієнтів, державних органів, а з другого, неконтрольоване і безпідставне її оприлюднення може шкодити діловій репутації, іміджу, економічній діяльності суб'єктів. За таких умов має бути знайдено оптимальний варіант використання інформації та запроваджена адекватна система її захисту, адаптована до динамічних умов комерційної діяльності і ділового життя суб'єктів підприємництва.

7. Інформаційне забезпечення підприємницької діяльності

У сучасному бізнесі інформація стала самим дорогим і ліквідним товаром, який дозволяє отримувати величезні прибутки тим суб'єктам, які вирвались вперед в інформаційних перегонах. Характерною рисою їх діяльності є швидкий розвиток нової парадигми управління -- менеджмент, заснований на знаннях. Сьогоднішня ситуація в підприємництві, яка характеризується ускладненням комерційних схем, умов укладання угод, використанням складних комплексних продуктів, посиленням конкуренції суб'єктів ринку вимагає якраз такого підходу до управління сучасним бізнесом. Особливо це стосується таких ринків як енергетичний, фінансових послуг, хімічної продукції та деякі інші. Суб'єкти великого та середнього бізнесу стали потужними структурами, зі складним господарством та розгалуженими управлінськими зв'язками. Фінансові потоки, рух капіталів і товарів, управління ресурсами та персоналом стає все більш складним завданням, що пов'язано із зростанням обсягів звітності і документообігу, збільшенням швидкості інформаційних потоків, які з використанням сучасних інформаційних технологій вимагають самого високого рівня управління підприємницькою діяльністю. Якраз потреба в такому рівні управління і формує головну проблему сьогодення в управлінській діяльності. За сучасних умов органи управління потребують не просто знань, а конкретних і об'єктивних знань. Простого інформування уже недостатньо. Жоден з органів управління сьогодні не в змозі вести самостійно обробку всього масиву інформації, який поступає до нього, вибирати необхідні йому знання. Більш того, органи управління, як правило, не є компетентними в технологіях обробки інформації. До того ж, управлінська діяльність вимагає все більшої децентралізації, залишаючи за центральними органами лише стратегічні рішення. Потоки інформації, які надходять до них мають бути скороченими і поділеними з врахуванням проміжних ланок, яким має бути делеговано право управління поточною діяльністю суб'єктів підприємництва, а це в свою чергу буде вимагати і розподілу в інформаційному забезпеченні. Для забезпечення стратегічного управління діяльністю суб'єктів підприємництва їх центральні органи мають отримувати інформацію переважно прогностичного характеру, яка дозволяє оцінити варіанти рішень, планів, сценаріїв розвитку, реалізації майбутніх проектів, а також відслідковувати тенденції змін на ринку_.

Водночас, проміжні ланки управління мають отримувати інформацію, що характеризує сучасну ситуацію суб'єкта підприємництва, стан його діяльності, в тому числі і по окремих напрямках. Безумовно, що ефективним такий підхід до управління діяльністю будь-якого суб'єкта, може бути лише за умов потужного інформаційного забезпечення. Сучасне підприємство, банк не може не тільки ефективно, а взагалі ніяк розвиватись не здійснюючи інформаційного забезпечення своєї діяльності. Тобто, сучасна ситуація в бізнес-діяльності обумовлює декілька висновків:

- для забезпечення ефективної діяльності і розвитку підприємництва поряд з фінансовими, матеріальними, кадровими конче потрібні ще і інформаційні ресурси;

- формуванням таких ресурсів мають займатись досить компетентні фахівці, професіонали в галузі інформаційних технологій і аналітичної роботи;

- робота, пов'язана з формуванням зазначених ресурсів має складати на підприємстві, у банку окремий вид їх діяльності. Водночас, інформаційний ресурс є важливою компонентою їх економіки, складовою виробничої та комерційної діяльності.

7.1 Інформаційний ресурс суб'єктів підприємництва і його характеристики

Даючи характеристику інформаційному ресурсу суб'єктів підприємництва слід зазначити, що він являє собою сукупність інформації, яка знаходиться у власності чи розпорядженні кожного з них і використовується ними для забезпечення їх діяльності.

Структуру інформаційного ресурсу з точки зору його змісту складає правова інформація (нормативно-правові документи суб'єктів підприємництва, інші правові документи та матеріали); комерційна інформація (характеристика ринку та його суб'єктів, умови комерційної діяльності); ділова інформація (ділові зв'язки, партнери, взаємовідносини з ними та інша інформація, яка може бути використана в ділових стосунках); інформація про персонал (відомості, що містяться в особових справах працівників); інформація про ринки (аналітичні характеристики ринків, сфер економіки, в яких працює та планує працювати суб'єкт підприємництва); інформація про сферу діяльності (технології виробництва, методи забезпечення діяльності суб'єкта підприємництва, плани розвитку); інші види інформації (статистична, про клієнтів, наукова, про забезпечення безпеки і т. і.).

Таким чином, інформаційні ресурси, як сукупність інформації мають певні особливості щодо їх існування. На відміну від інших видів ресурсів, які існують в певній матеріальній формі, інформаційні ресурси представлені трьома категоріями: документами на паперових і електронних носіях, зразками продукції та інтелектом (знаннями) працівників суб'єктів підприємництва.

Важливою особливістю інформаційних ресурсів є їх багатофункціональність, вони можуть нести освітню, аналітичну, комерційну, інформуючу, маскуючу функції та функцію впливу. Така багатофункціональність інформаційних ресурсів обумовлює різнонаправлене їх використання. Зокрема, інформаційні ресурси суб'єктів підприємництва можуть використовуватись для:

- формування знань працівників суб'єкта підприємництва, необхідних для забезпечення своєї професійної діяльності;

- створення нормативно-правових документів суб'єктів підприємництва, що регулюють окремі види їх діяльності та поведінку на ринку;

- формування управлінських та виробничих рішень;

- розробки нових продуктів та послуг;

- формування іміджу суб'єктів підприємництва на ринку, забезпечення інформаційного впливу в їх інформаційному середовищі;

- проведення наукових та інших досліджень, необхідних для забезпечення діяльності суб'єктів підприємництва;

- забезпечення безпеки діяльності суб'єктів підприємництва, ефективного проведення фінансових, комерційних, господарських та інших операцій;

- проведення інформаційно-аналітичних досліджень клієнтів, партнерів, контрагентів;

- формування перспектив розвитку суб'єктів підприємництва

Враховуючи важливість інформаційного ресурсу та особливу роль, яку він виконує в діяльності суб'єктів підприємництва постає питання про умови та зміст роботи по його формуванню. Як говорилось вище, інформаційний ресурс є результатом роботи підприємства, банку по інформаційному забезпеченню їх діяльності. Тобто, формування інформаційного ресурсу має здійснюватись шляхом проведення роботи по його інформаційному забезпеченню. В свою чергу структуру інформаційного забезпечення складають такі види інформаційної діяльності як маркетингові дослідження, інформаційно-аналітична робота і комерційна розвідка.

Організовуючи інформаційне забезпечення діяльності суб'єктів підприємництва та формування їх інформаційного ресурсу не можна не враховувати властивості інформації, які роблять її особливим видом бізнес-ресурсу. Інформація виступає як форма існування знань, за допомогою неї подаються кількісні та якісні характеристики об'єктів, подій, процесів, вона є змістом різного роду документів, ідей, інтелектуальних продуктів. Інформація є відповідним видом впливу (реклама, пропаганда, управлінські та виробничі рішення, імідж). Крім того, інформація може виступати формою комерції як товар, а також одним із видів інтелектуальної зброї. Таким чином, різноманітність властивостей інформації вимагає від суб'єктів підприємництва вести інформаційну роботу в різних сферах інформаційного середовища, з різними категоріями суб'єктів. Разом з тим, інформація в інформаційному середовищі знаходиться в диверсифікованому вигляді. Окремі інформаційні характеристики знаходяться у різних носіїв, надавались в середовище через різні канали, протягом тривалого часу, знаходяться у різноманітному вигляді (відкриті повідомлення, чутки, дезінформація, витік відомостей обмеженого доступу і т. і.). Досліджуючи характер існування інформації в інформаційному середовищі науковці та фахівці-аналітики приходять до висновку про наявність тенденції до збільшення відкритої інформації в характеристиках певних об'єктів, подій, процесів. Якщо раніше із відкритих джерел можна було отримати до 80 % необхідної інформації, то на даний час обсяг цінної інформації яка отримується із відкритих джерел зріс до 95 % [56]. Причинами виникнення зазначеної тенденції є стрімко зростаюча кількість користувачів мережі Інтернет і можливості оперативно подати в ній будь-яку інформацію; розвиток комп'ютерних засобів обробки та аналізу інформації; необхідність підвищення відкритості бізнес-діяльності для досягнення успіху в конкурентному змаганні.

Крім того, сьогодні досить помітна ще одна тенденція - швидке оновлення інформації в інформаційному середовищі, що унеможливлює організацію інформаційної роботи суб'єкта лише в одній якійсь формі: маркетингових досліджень, інформаційно-аналітичної роботи чи комерційної розвідки.

За таких умов організація інформаційного забезпечення діяльності суб'єктів підприємництва має носити комплексний характер і здійснюватись у різних сферах інформаційного середовища. Крім того, інформаційне забезпечення має відповідати наступним вимогам:

- законності -- здійснюватись в межах чинного законодавства;

- безперервності -- інформаційні ресурси для забезпечення їх високої якості мають постійно оновлюватись;

- активності -- сили, задіяні в інформаційному забезпеченні повинні постійно прагнути до отримання інформації;

- високої технічної оснащеності -- інформаційна робота повинна спиратись на сучасні комп'ютерні засоби та технології збору і обробки інформації;

- компетентності -- особи, які виконують завдання інформаційного забезпечення мають бути професіоналами у своїй галузі, здатними на високому професійному рівні виконувати свої обов'язки.

Водночас організація інформаційного забезпечення, незважаючи на єдину мету здійснюється окремо по кожному з видів забезпечення: маркетингових досліджень, інформаційно-аналітичної роботи і комерційної розвідки. Враховуючи, що організація маркетингових досліджень не є предметом безпеки, основну увагу тут буде приділено інформаційно-аналітичній роботі та комерційній розвідці.

У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на особливості вітчизняного досвіду інформаційного забезпечення підприємницької діяльності. Ситуація має суттєві відмінності залежно від категорії суб'єктів бізнесу. Так, у великому бізнесі його власники зазвичай приймають стратегічні рішення орієнтуючись на загальнополітичну та загальноекономічну ситуацію в країні, використовуючи інформацію про розстановку бізнес-суб'єктів на ринку, їх інформаційний ресурс складається із власного досвіду та власного бажання, результатів оцінки ситуації, зв'язків у певних колах, а також інформації, що є доступною для них у державних структурах. Безпосередня робота з інформаційного забезпечення починається на етапі реалізації прийнятого рішення, коли зусилля суб'єктів підприємництва спрямовуються на отримання інформації, необхідної для вибору варіанту виконання рішення та способів конкретних дій. Зазвичай інформаційний ресурс, яким користуються власники великого бізнесу є недоступним для їх суб'єктів підприємництва, що нерідко обумовлює конфлікти між власниками і керівниками суб'єктів або ж формує досить агресивну поведінку вказаних суб'єктів на ринку. інформація комерційний підприємницький

Середній бізнес, як правило, попередньо потребує інформації для вироблення подібних рішень і рідко коли останні приймаються без суттєвого інформаційного забезпечення. Реалізація прийнятих рішень базується на тих же інформаційних ресурсах, що використовуються при прийнятті рішень і додатковій інформації, яка конкретизує варіанти і способи дій суб'єктів підприємництва.

Малий бізнес у інформаційному плані забезпечує свою діяльність і розвиток використовуючи власний досвід і поточну інформацію, яка зазвичай і складає його інформаційний ресурс.

Важливу роль інформаційний ресурс займає у виробленні інформаційних продуктів. Сучасні суб'єкти підприємництва здійснюють свою діяльність не лише на економічних ринках, а і ще в інформаційному середовищі. Тому інформаційні продукти, то не тільки товар, а під ними можна розуміти різного роду інформаційні та інтелектуальні матеріали, що супроводжують та забезпечують економічну діяльність суб'єктів підприємництва. Тобто, інформаційні продукти притаманні практично всім суб'єктам, які здійснюють свою діяльність на будь-якому ринку. Інформаційними продуктами можуть виступати технології виробництва, комерційної діяльності та взаємовідносин, результати маркетингових, соціологічних та інших досліджень, пропозиції, проекти, аналітичні матеріали. Більш того, інформаційні продукти як інформаційні характеристики суб'єктів підприємництва чи їх діяльності можуть носити віртуальний характер, поширюючись у інформаційному просторі досить динамічно. Аналізуючи роль інформаційних ресурсів в діяльності суб'єктів підприємництва можна говорити, що рівень їх досконалості суттєво впливає на ефективність бізнесу суб'єктів, оскільки інформаційні ресурси:

- забезпечують об'єктивне бачення менеджментом суб'єкта підприємництва процесів, які відбуваються на ринку і у взаємовідносинах з іншими суб'єктами та організаціями, дають можливість приймати ефективні рішення;

- сприяють розробці більш якісних проектів та програм діяльності суб'єктів підприємництва, конкретно адаптованих до особливостей ситуації чи регіону, формуванню ефективних взаємовідносин та поведінки на ринку, який має динамічний розвиток;

- утворюють передумови для підтримання необхідного рівня конкурентоспроможності суб'єктів підприємництва на ринку, результативної протидії актам недобросовісної конкуренції;

- забезпечують пізнавальні потреби споживачів, клієнтів, контрагентів, партнерів у необхідних їм послугах, товарах, роботах чи взаємовідносинах;

- формують необхідні бази даних, як інформаційний капітал суб'єктів підприємництва, здатний забезпечувати їх глобальні та локальні перспективи розвитку.

За своїм призначенням інформаційний ресурс суб'єктів підприємництва може мати наступну структуру: пізнавальний, виробничий, організаційний, спеціальний, допоміжний. Пізнавальну частину ресурсу складає інформація, яка характеризує суб'єкт підприємництва як комерційну організацію. Дає уявлення про можливості та результати (показники) його діяльності, продукцію, послуги, роботи; інформацію для внутрішнього користування про технології, проекти, партнерів, клієнтів, контрагентів, особливості поведінки на ринку, взаємовідносини з іншими суб'єктами; інформацію про персонал, перспективні розробки, шляхи розвитку, характеристики окремих суб'єктів, подій; ситуації.

Інформація щодо виробництва включає дані про технології, які використовуються у ході вироблення товарів, характеризують правила, умови, порядок надання послуг, виконання робіт, підходи до формування їх вартості, фінансову діяльність суб'єкта підприємництва, іншу виробничу інформацію призначену для внутрішнього використання.

Організаційна інформація характеризує нормативно-правову складову діяльності суб'єкта підприємництва, зміст договорів, протоколів перемовин, рішень щодо організації діяльності суб'єкта, взаємовідносин з іншими суб'єктами, сюди ж слід віднести інформацію про управління його діяльністю.

Спеціальна інформація складає дані про безпеку суб'єкта підприємництва, його конфіденційні звязки, відомості з досьє осіб щодо яких має зацікавленість суб'єкт підприємництва, зміст картотек, інтегрованих баз даних.

Допоміжна інформація - матеріали, що будь-яким чином характеризують сферу діяльності та взаємовідносин суб'єкта підприємництва, яка отримується з локального та глобального інформаційного середовища.

Важливе місце у структурі інформаційного ресурсу займає т. з. ділова інформація на яку зазвичай виникає найбільший попит у провідних менеджерів суб'єктів підприємництва. До такої інформації може бути віднесено макроекономічні показники сфери (галузі) діяльності, ринку; фінансові та біржові відомості; комерційна інформація про власну діяльність та діяльність інших суб'єктів, які утворюють чи можуть утворювати конкуренцію суб'єкту підприємництва; статистичні дані всіх рівнів; інформація про ділові зв'язки.

Слід звернути увагу і на те, що інформаційний ресурс є джерелом інформації не лише безпосередньо для самих суб'єктів підприємництва, а і для зовнішніх користувачів. Насамперед, це можуть бути кредитори, інвестори, партнери, державні органи інші суб'єкти. Тобто, інформаційний ресурс є досить структурованим за різним призначенням і доступом до інформації. Утворення такого ресурсу вимагає значної роботи. І тому не дивно, що значна частина суб'єктів підприємництва формуванню якісного, структурованого за різними ознаками інформаційного ресурсу не придає суттєвої уваги, залишаючись у сучасному інформаційному просторі недостатньо інформаційно озброєними.

7.2 Інформаційно-аналітична робота в діяльності суб'єктів підприємництва

Інформаційно-аналітична робота (ІАР) розуміється як діяльність пов'язана зі збором і обробкою відкритої інформації, формуванням відповідних інформаційних документів та наданням їх керівництву суб'єкта підприємництва. Тобто ІАР -- це насамперед діяльність в середовищі відкритої інформації, причому діяльність пов'язана зі збором інформації, її обробкою та формуванням відповідних інформаційних документів. Кінцевим етапом ІАР є інформування керівництва суб'єктів підприємництва. Структуру ІАР подано на Рис. 7.1.

Основним в організації ІАР є визначення сфер інформаційної уваги, об'єктів і джерел інформації, так як це дозволяє більш конкретизувати і спрямувати дану роботу, концентрувати зусилля суб'єктів підприємництва на найбільш важливих її напрямках. Справа в тому, що інформаційне середовище підприємницької діяльності є досить глобальним, неоднорідним, обсяги інформації в ньому є такими, що не дають можливості без ефективної організаційної роботи здійснювати інформаційне забезпечення суб'єктів підприємництва. За таких умов зазначені суб'єкти змушені сегментувати сфери інформаційного середовища в яких у наступному будуть виконувати необхідну їм інформаційну діяльність.

Таким чином, сфера інформаційної уваги суб'єкта підприємництва являє собою сегмент інформаційного середовища, в якому він забезпечує стратегічні, тактичні та оперативні інформаційні інтереси і завдання. Враховуючи специфіку діяльності суб'єктів підприємництва та структуру їх інформаційного середовища, сфера інформаційної уваги може включати: сферу інтересів, яка може бути представлена інформацією про об'єкти, регіони, галузі економіки, до яких прагне проникнути суб'єкт у майбутньому, події, які характеризують відповідні ринки; сферу впливу, яка характеризується інформацією про події, об'єкти, що можуть здійснювати вплив на поточну діяльність суб'єкта; сферу безпосередньої діяльності -- інформацію про об'єкти та події, які характеризують або впливають на проведення тієї чи іншої операції, що здійснюється суб'єктом на даний час.

Як правило, суб'єкти підприємництва забезпечують роботу у всіх сферах інформаційної уваги і використовують інформацію: сфери інтересів -- як стратегічну для прийняття рішень щодо довгострокових угод, договорів, планування перспектив розвитку; сфери впливу -- як тактичну для прийняття рішень щодо співробітництва з партнерами, інвестування (вкладання) коштів в нові проекти, протидії недобросовісній конкуренції, визначення поведінки на ринку в той чи інший проміжок часу; сфери безпосередньої інформаційної діяльності -- як оперативну для прийняття рішень щодо безпосереднього здійснення конкретної операції, укладання конкретної угоди.

Основними факторами, які безпосередньо обумовлюють визначення сфер інформаційної уваги можуть бути: сфери і галузі економіки, бізнесу, в яких здійснює свою діяльність суб'єкт підприємництва, плани його розвитку; стан конкуренції на ринку, агресивність конкурентної боротьби, наявність, види, небезпечність загроз діяльності суб'єкта та особливості поточної діяльності; необхідність формування (підтримання) позитивного іміджу

Рис. 7.1. Структура інформаційно-аналітичної роботи суб'єкта підприємництва

суб'єкта в його інформаційному середовищі; інтереси суб'єкта та особливості його поведінки на ринку.

Звичайно, що інформація у сферах інформаційної уваги суб'єктів підприємництва, як і взагалі в інформаційному їх середовищі існує не взагалі, а зосереджена в певних місцях, які прийнято називати об'єктами інформації. У даному випадку під об'єктом інформації доцільно розуміти установу, організацію, виробництво, захід, в яких зосереджена необхідна суб'єктам підприємництва інформація. Тобто об'єктами інформації для кожного суб'єкта підприємництва можна вважати інших суб'єктів, установи засобів масової інформації, установи, організації клієнтів, контрагентів, партнерів, громадські та політичні організації, органи влади та їх установи, науково-дослідні установи, правоохоронні органи і судові установи, детективні та охоронні агентства і організації, рекламні агентства, з'їзди, конференції, виставки, презентації і т. і.

Зосереджена на вказаних об'єктах інформація знаходиться на відповідних носіях, якими в свою чергу можуть бути працівники зазначених вище установ і організацій, а також самого суб'єкта підприємництва, продукція засобів масової інформації, документи, рекламні продукти, аудіо- та відео матеріали, комп'ютерна техніка і електронні носії інформації, продукція, виставкові експозиції, наукові навчальні чи інші видання та ін.

Таким чином, організовуючи ІАР суб'єкти підприємництва мають визначатись не тільки із сферами інформаційної уваги, а і з об'єктами інформації, та її джерелами, які з об'єктів та джерел мають представляти для них найбільший інтерес. Водночас, важливим залишається завдання отримання інформації. Як правило, служби безпеки суб'єктів підприємництва для отримання інформації з відкритих джерел формують так звані інформаційні канали, по яких інформація і потрапляє до суб'єктів. Під інформаційним каналом зазвичай розуміють сукупність джерел інформації, засобів та методів їх подання до споживачів інформаційних продуктів. Перелік та характеристика інформаційних каналів представлені на Рис. 7.2.

Рис. 7.2. Інформаційні канали ІАР суб'єктів підприємництва

Враховуючи відкритий характер інформації, яка, як було вже вказано вище, використовується в ІАР, інформаційні канали носять також легальний характер і формуються на добровільних взаємовідносинах суб'єктів підприємництва з постачальниками інформації. Серед найбільш поширених на даний час каналів отримання інформації, які використовуються суб'єктами підприємництва можна вказати наступні:

- укладання договорів на інформаційне співробітництво із спеціалізованими підприємствами, в основі діяльності яких знаходиться надання інформаційних послуг;

- підписка на періодичні видання друкованих засобів інформації та організація прийому радіо- та телепередач спеціальним підрозділом суб'єкта підприємництва;

- робота з персоналом суб'єктів підприємництва, організація періодичного проведення соціально-психологічних досліджень в установах суб'єктів;

- створення (участь) громадських організацій і отримання інформації через громадську діяльність останніх;

- взаємообмін інформацією з іншими суб'єктами та установами, правоохоронними та іншими органами;

- замовлення інформаційних продуктів через науково-дослідні установи, інформаційні та рекламні агентства;

- робота на ринку праці, формування «Кадрового резерву»;

- формування інституту аналітиків в установах суб'єктів підприємництва;

- отримання інформації та експертних висновків по запитах суб'єктів від державних та інших установ і організацій;

- збір чуток.

Використовуючи наявні інформаційні канали суб'єкти підприємництва зосереджують увагу переважно на двох формах збору інформації: інформаційному аудиті і інформаційному моніторингу.

Інформаційний аудит -- це інформаційне обстеження сфери інформаційної уваги чи певних об'єктів з метою отримання, вивчення і оцінки необхідної суб'єкту підприємництва інформації. Основними технологіями інформаційного аудиту є: пошук та вивчення інформації про конкретну подію, факт, особу безпосередньо на самому об'єкті; пошук та вивчення інформації про конкретний об'єкт через його зв'язки (ділові, комерційні, організаційні та ін.); пошук та вивчення інформації про конкретний об'єкт шляхом спеціального обстеження його інформаційного середовища. Зміст операцій по кожній з технологій подано в Додатку 6.

Інформаційний моніторинг -- це контроль надходження інформації в інформаційне середовище суб'єкта підприємництва з метою виявлення важливої та цінної інформації і її використання для забезпечення його діяльності.

Технологіями, які використовуються в ході інформаційного моніторингу є: контроль інформації, яка надходить в інформаційне середовище суб'єкта підприємництва за визначеними ознаками та індикаторами; контроль інформації, яка надходить в інформаційне середовище суб'єкта по визначених джерелах; суцільний контроль інформації, яка з'являється в інформаційному середовищі суб'єкта. Зміст операцій по кожній із технологій подається в Додатку 7.

Основним методом збору інформації в діяльності суб'єктів підприємництва є: систематизація інформації, яка надходить до суб'єктів підприємництва від їх клієнтів, споживачів, контрагентів, інших суб'єктів. Ретельне вивчення інформації отриманої від зазначених джерел про їх стан та діяльність, зв'язки, історію, є досить важливим моментом у зборі інформації та формуванні інформаційного ресурсу.

Надання інформаційних запитів до відповідних установ і організацій та отримання відповіді на них є також важливим методом збору інформації, саме таким способом збирається найбільш достовірна та цінна інформація. Інформаційна взаємодія суб'єкта підприємництва з різними суб'єктами як державними, так і недержавними також дає досить позитивні результати у зборі необхідної інформації.

Робота з рекламними та пропагандистськими матеріалами, різного роду оголошеннями, також вважається одним із методів збору інформації. По рекламному оголошенню наприклад можна оцінити фінансове становище суб'єкта, кількість офісів і адресу їх розташування. Регіон розташування впливає на орендну плату. Якщо скажімо офісів два і більше, розташовані вони в різних районах міста, то можна думати, що суб'єкт розвивається досить успішно і його фінансове становище може бути стабільним. Про фінансові можливості суб'єкта може говорити і кількість телефонів в офісі суб'єкта, чим їх більше тим пристойним може бути його фінансовий стан.

Періодичне опитування, що проводиться суб'єктами підприємництва у їх сегменті ринку є також суттєвим моментом методики збору інформації. Ну і звичайно це постійна робота з друкованими засобами інформації. Відкрита преса традиційно є найбільш ємним і популярним інформаційним каналом. Головне, це системний підхід до аналізу матеріалів преси, що на жаль не досить полюбляють робити служби безпеки вітчизняних суб'єктів підприємництва. Водночас іноземні фахівці вказують, що якраз системний аналіз матеріалів преси дозволяє отримати практично всі необхідні їм відомості. Преса дає уявлення про ситуацію не просто в цифрах і фактах, а на зрозумілій читачу мові, хай навіть на рівні чуток, пліток чи певного відчуття, що дозволяє зв'язати всі ці складові в цілісну картину, яка характеризує події, тенденції, поведінку ринку чи окремих його суб'єктів. Матеріали засобів масової інформації дозволяють зіставити, уточнити і доповнити новими відомостями інформацію, отриману з інших джерел, формувати нові напрямки для поточної роботи по збору інформації.

Інформація, яка зібрана суб'єктом підприємництва в процесі формування інформаційного ресурсу являє собою відомості, що потребують подальшої обробки. Структура процесу аналітичної обробки інформації і вказана на Рис. 7.3.

Рис. 7.3. Структура та алгоритм процесу аналітичної обробки інформації.

У ході накопичення інформації здійснюється формування обсягів інформації, достатніх для проведення аналітичної оцінки подій чи певних об'єктів. Обсяги інформації формуються з різних джерел незалежно від часу її виявлення та достовірності.

При узагальненні інформації на основі однорідних ознак, загальних характеристик, властивостей здійснюється поєднання фактів, подій, повідомлень, формування загального поняття чи загальних положень.

Класифікація подій, фактів, об'єктів, узагальнених понять і положень, виявлення закономірності у їх виникненні, розвитку та функціонуванні -- проводиться у ході систематизації інформації.

У ході аналізу інформації здійснюється вивчення подій, фактів по окремих елементах, виявляються зв'язки між ними. Водночас синтез інформації передбачає вивчення тих же подій, фактів, об'єктів у їх взаємозв'язку, взаємовідносинах між собою та іншими явищами, умовами, об'єктами.

При побудові гіпотез здійснюється формування припущень щодо причин, умов та розвитку подій, фактів, об'єктів, залежно від ситуації, що складається на ринку та можливих рішень, що їх може прийняти керівництво суб'єкта підприємництва.

На основі сформованих гіпотез здійснюється вироблення кінцевого підсумку обробки інформації у вигляді одного або декількох можливих варіантів, що характеризують стан ситуації (об'єкта) та перспективи її (його) розвитку.

У ході обробки інформації, яка характеризує об'єкт, що певним чином може загрожувати суб'єкту підприємництва, існує певний алгоритм аналітичної оцінки такого об'єкта. Спочатку визначається існуючий (економічний, юридичний, соціальний) стан об'єкта, закономірності і тенденції його розвитку. У наступному здійснюється вивчення його можливостей, потенціалу, реальність та напрямки загроз, які можуть надходити від нього, і далі прогнозуються наміри об'єкта, вірогідність негативних його дій стосовно суб'єкта підприємництва, в тому числі за терміном, місцем і обсягом, наслідки, які можуть настати для субєкта в результаті реалізації зазначених загроз.

Сформовані висновки та пропозиції надаються керівництву та іншим особам у вигляді інформаційних документів. На даний час за досвідом підприємницької діяльності серед інформаційних документів існують:

- інформаційні повідомлення -- надання інформації, особливо важливого значення у вигляді усного чи письмового викладення;

- інформаційні доповіді -- комплексне і всебічне викладення проблеми з використанням всієї наявної по ній інформації;

- інформаційні довідки -- опис окремих характеристик конкретних подій або об'єктів;

- інформаційні огляди -- опис основних інформаційних повідомлень за визначений період у формі резюме з класифікацією по рубриках;

- інформаційні зведення -- опис загальної картини існуючих подій;

- інформаційні прогнози -- короткий огляд подій, фактів, викладення висновків за їх наслідками і можливому розвитку ситуації з відповідним обґрунтуванням.

Аналітичні та інші матеріали, документи, що складають інформаційний ресурс зберігаються у справах поточного та архівного зберігання. Окремі матеріали та документи зберігаються у вигляді досьє. Досьє являє собою всебічну характеристику певних об'єктів з детальним їх описом та підтверджуючими матеріалами. Як правило, досьє створюються щодо найбільш важливих об'єктів (фізичні та юридичні особи), які можуть становити загрозу суб'єкту підприємництва або створити йому суттєву конкуренцію.

На всі об'єкти, до яких суб'єкт підприємництва має (чи мав в минулому) певний інтерес складається картотека, в якій містяться загальні їх характеристики, як правило, статистичні дані.

Зазвичай суб'єкти підприємництва створюють електронні бази даних куди надається інформація про різні сфери їх діяльності та інтересів, клієнтів, партнерів, кредиторів, контрагентів, а також персонал. Звичайно, що і електронні бази даних, і досьє та картотеки, а також поточні та архівні справи відповідним чином захищаються від несанкціонованого доступу до них.

Стратегія управління діяльністю суб'єкта підприємництва повинна завжди інтегрувати у собі нову інформацію про поточну ситуацію, тільки за таких умов ми можемо не допускати упущеної вигоди. Разом з тим, досвід показує, що інформація і розуміння суті справи не є синонімами. Щоб інформація була корисною ми маємо правильно визначати суть проблеми, яку прагнемо вирішити. Виходити слід з того, що інформація про необхідний нам об'єкт, подію, ситуацію може мати різну конструкцію, яка вибудовується кожним хто так чи інакше має справу з даним об'єктом (подією, ситуацією) чи інформацію про нього. Тому за всіх умов, здійснюючи інформаційне супроводження підприємницької діяльності ми маємо досить грамотно підійти до визначення того, яка саме інформація нам потрібна. Такий підхід сформує наше відношення до необхідної нам інформації чи її джерел, а з цим і зумовить нашу увагу до неї. Тоді, оволодівши увагою до необхідної нам інформації ми не пропустимо її з поміж великої кількості відомостей або так званого інформаційного шуму яким багате будь-яке інформаційне середовище. При такому підході робота по збору необхідних для інформаційного забезпечення діяльності суб'єктів підприємництва відомостей стає більш ефективною, значно скорочується час та знижується ризик «потонути» у великій кількості може бути важливої, але не цінної інформації. Тобто, потреба у інформації визначається метою, на досягнення якої спрямовує свої зусилля суб'єкт підприємництва на кожному із етапів своєї діяльності. Причому ця мета може носити як стратегічний характер (визначення напряму, сфери, результату діяльності), так і тактичний (вибір шляхів, супутників, обсягів ресурсів) та оперативний (вибір, розробка способів діяльності) характер.

Визначаючи важливість інформації, необхідної для прийняття стратегічних рішень, іноземні фахівці стверджують, що такі рішення прямо впливають на долю підприємств, їх розвиток і життєздатність. Оточення підприємств постійно змінюється, швидкість таких змін збільшується. Від того кількість стратегічних рішень також зростає, їх наслідки все складніше прогнозувати, а ціна помилок постійно стає все більш масштабною [57]. Звідси стратегічні потреби в інформації включають в себе будь-які відомості, які здатні забезпечити довгостроковий вплив на діяльність суб'єктів підприємництва. Це можуть бути відомості про сферу діяльності, ступінь її розвитку, технології, що використовуються у даній сфері, коньюктуру ринку, можливості та перспективи її зміни. Враховуючи, що новий суб'єкт підприємництва рідко може бути єдиним у даній сфері діяльності чи на певному ринку, безумовно на нього будуть впливати (безпосередньо чи опосередковано) конкуренти, в результаті чого це може відбиватись на досягненні його стратегічної мети. У цьому випадку інформація про конкурентів, їх можливості, здатність змінити ситуацію у галузі та на ринку, осіб, що лобіюють інтереси конкурентів також буде належати до стратегічної. З метою забезпечення стратегічного планування необхідною буде інформація про можливість змін у правовому полі, здатних впливати на формування чи зміну стратегічної мети суб'єктів підприємництва. Доречними будуть і відомості про можливості сировинної бази, транспортної інфраструктури регіону, фінансову ємність ринку. Враховуючи особливості вітчизняних реалій до стратегічної слід віднести інформацію про внутрішньополітичну ситуацію в країні та можливості її кардинальних змін.

Структура інформації, необхідної для прийняття стратегічних рішень, зазвичай включає в себе: інформацію про розвиток галузі, в якій здійснює діяльність суб'єкт підприємництва в конкретному регіоні чи в країні в цілому, позицію керівництва регіону (країни) щодо подальшого розвитку галузі, роль і місце в ньому суб'єктів підприємництва, соціальну оцінку рівня та перспектив розвитку галузі, можливості державної підтримки галузі. Важливою буде інформація про продукцію, яка культивується у галузі (товари, послуги, роботи), попит на неї з боку населення, місцевих громад, наявність державних замовлень на даний час чи на майбутнє. Слід також звернути увагу на тенденції, які панують у галузі, динаміку та причини їх змін. Технологічна інформація - насамперед інформація про джерела та обсяги сировини, її можливу вартість та способи доставки до суб'єктів виробництва, наявність суб'єктів, здатних виступати партнерами у виробленні допоміжних матеріалів, без яких досягнення стратегічної мети буде неможливим чи значно ускладненим. Крім того, технологічна інформація має містити відомості про існуючі технології виробництва, ступінь їх досконалості та відповідності сучасним умовам, можливість опанування ними у визначенні терміни. Комерційну інформацію складають відомості про коньюктуру ринку, його основних суб'єктів, взаємовідносини та рівень монополізації ринку, особливості реалізації продукції та умови формування прибутку. Соціально-кадрова інформація має містити відомості про соціальну ситуацію, основні соціальні групи, впливові громадські об'єднання, наявність кваліфікованих фахівців для роботи у структурах суб'єкта підприємництва, характеристики криміногенної ситуації. Звичайно, що у залежності від специфіки діяльності суб'єктів підприємництва структура стратегічної інформації може бути доповнена іншими відомостями або дещо змінена.

Доцільність такого структурування стратегічної інформації пояснюється необхідністю поглянути за межі звичайної сфери діяльності суб'єктів підприємництва, тобто туди де знаходяться найбільш сприятливі або найбільш небезпечні фактори, які можуть впливати на формування стратегічного рішення. Чим більш віддалена за часом стратегічна мета суб'єкта підприємництва тим більш широкою має бути точка зору осіб, що приймають стратегічні рішення.

Тактика діяльності суб'єктів підприємництва визначає характер їх поведінки на ринку: що, з ким, як? Відповіді на такі питання формуються за допомогою т. з. тактичної інформації. Остання має забезпечити два види потреб: вибір найбільш оптимального варіанту виконання визначених для досягнення стратегічної мети завдань і контроль умов в яких здійснюється виконання таких завдань.

У першому випадку необхідно виробити варіанти дій, які можливі за даних умов (що, в якому обсязі і коли виконати, де і за яку ціну придбати сировину, кого, на який термін і для виконання яких робіт залучити для виробництва продукції, від кого і яку отримати підтримку (згоду), через кого і кому забезпечити реалізацію продукції). Для вибору та оптимізації варіантів потрібно буде отримати інформацію, яка необхідним обсягом характеризує кожну із складових обраних варіантів. На базі такої інформації і буде прийматись остаточне рішення.

У другому випадку необхідно мати постійну інформацію про поведінку суб'єктів ринку (в першу чергу потенційних і реальних конкурентів), контрагентів, партнерів, позицію місцевих чи центральних органів влади щодо розвитку галузі, ролі суб'єктів підприємництва (в т.ч. і конкретних) у ньому, зміни (можливі зміни) політичної та правової ситуації, коньюктури ринку. Тобто, у інформаційній роботі на тактичному рівні мають бути присутні як інформаційний аудит (для першого випадку), так і інформаційний моніторинг (для другого випадку). Суб'єкти підприємництва мають бути готові до інформаційного супроводження своєї діяльності саме за такими формами інформаційної роботи. З точки зору забезпечення перспектив діяльності та враховуючи обмежені проміжки часу виконання кожного із таких завдань важливе місце будуть займати прогнози розвитку ринкової ситуації та поведінки окремих суб'єктів ринку.

Головним тут буде розуміння взаємозв'язків і тенденцій, що існують як у галузі в цілому, так і в конкретному регіоні чи на ринку. Тут у нагоді може стати досвід суб'єктів підприємництва, напрацьований ними попередньо. За таких умов інформаційне супроводження їх діяльності буде базуватись не лише на отриманні нової інформації, а і на узагальненні тих даних, що були отримані у минулому, аналізі нової інформації у сукупності таких даних.

Оперативний рівень інформаційного забезпечення діяльності суб'єктів підприємництва передбачає зосередження зусиль на виявленні загроз конкретним операціям, які проводять суб'єкти в даний час. Інформаційні потреби тут зазвичай полягають у отриманні інформаційних характеристик щодо потенційних чи реальних клієнтів, контрагентів, партнерів для забезпечення найбільш оптимального їх вибору і мінімізації загроз співпраці з ними; інформаційних ознак, що можуть вказувати на загрозливі зміни ринкової ситуації чи взаємовідносин на ринку, поведінки клієнтів, контрагентів, партнерів; інформації про загострення політичної чи соціальної ситуації, виникнення різного роду конфліктів у оточенні суб'єктів підприємництва, екологічні та техногенні загрози. Зазвичай інформація збирається з оточення суб'єктів підприємництва (клієнти, контрагенти, підрядники, система торгівлі, партнери, кредитори, інвестори і т. і.), які, як показує практика, є потенційним джерелом досить небезпечних загроз для суб'єктів підприємництва. В той же час, слід пам'ятати, що інформація може бути цінною лише тоді коли вона може бути використана в діяльності суб'єктів підприємництва. Особливо це стосується оперативного рівня, де діяльність суб'єктів є досить динамічною і інформація може швидко старіти.

На основі отриманої інформації фахівці радять формувати наступні бази даних: конкуренція (вся інформація по наявних і потенційних конкурентах), ринки (будь-яка ринкова інформація), технології (виробництво, реалізація, використання продукції), законодавство (правові норми, які забезпечують регулювання діяльності суб'єктів підприємництва, формують умови їх контролю), ресурси (інформація про джерела, умови поставки та якість всіх видів ресурсів), загальні тенденції (політична, економічна, соціальна та інша інформація) [57].

Важливим моментом у інформаційному забезпеченні діяльності суб'єктів підприємництва є збір інформації і аналітична робота з нею. Тут слід мати на увазі те, що будь яка інформація, яка характеризує певний об'єкт, ситуацію чи подію як би вона не була утаємничена, може бути доступною. Як показує практика, у всі види діяльності залучено досить багато фізичних чи юридичних осіб, самі ситуації та події відбуваються та утворюються також не без їх участі, щодо об'єктів, ситуацій, подій, висловлюються різного роду оцінки, думки, точки зору. Тобто, все, що відбувається у суспільному житті не залишається поза участю або хоча б увагою значної кількості громадян, засобів інформації, державних установ, що робить неможливим збереження у абсолютній таємниці будь-якої інформації, особливо коли до неї проявляється активна зацікавленість. Як правило, інформація про певні ситуації, події, поведінку суб'єктів з'являється в інформаційному просторі у вигляді чуток, що є ознакою витоку інформації і можливості її отримання. Крім того, підприємницька діяльність багата великою кількістю контактів: перемовини, обмін, поставки, купівля-продаж, розрахунки, інвестиції та кредити, прийом на роботу працівників та інших стосунків. Всі такі контакти залишають інформаційні сліди у вигляді актів, угод, контрактів, рекламної продукції, фінансових документів, які зазвичай не носять конфіденційного характеру. Враховуючи наявність значного обсягу інформації, яка перебуває у інформаційному просторі суб'єктів підприємництва та постійну її зміну, питання інформаційного забезпечення суб'єктів буде полягати у досить досконалій організації збору інформації і її ефективній обробці. Тут можна скористатись хоча і давньою, але від того не менш дієвою методикою 4к+1, яка включає 4 обов'язкові і один випадковий канал інформації [22, 57]. Перший канал має умовну назву текст. З цього каналу збирається спеціальна інформація необхідна для організації виробничого процесу. Це можливість отримання інформації з спеціалізованих по сферах діяльності періодичних видань, публікацій у різних загальних чи наукових виданнях, збірниках праць, банків (баз) даних, оглядів, звітів і т. і.. По даному каналу може бути отримано до 30-40% необхідної інформації.

Другий канал - фірма - являє собою знання всіх працівників суб'єкта підприємництва, які у ході виконання своїх обов'язків підтримують контакти з клієнтами, контрагентами, представниками державних установ, іншими особами і отримують від них відповідну інформацію. Пам'ятаючи про такий канал, доцільно, щоб підрозділ безпеки суб'єкта підприємництва ознайомив працівників з необхідними правилами ділового спілкування, елементами психотехнічної комунікації з тим, що їх взаємовідносини з особами, які співпрацюють з суб'єктами бізнесу були більш продуктивними з т. з. отримання інформації. Фахівці вказують, що з цього каналу може бути отримано до 60% інформації про конкурентів, ринок, ресурси, 15% - про технології, 15% - про документи, 10% - про тенденції та напрямки розвитку галузі чи окремих її суб'єктів.

Наступний канал має назву консультант. Інформація з такого каналу може отримуватись через експертів, з матеріалів їх роботи, від суб'єктів, які досліджують ринок або окремі його сегменти, осіб, що виконують аналітичну або дослідницьку роботу на ринку. Сюди ж можна віднести інформацію, яка подається у ході конференцій, семінарів, на виставках. Суб'єкти підприємництва можуть організовувати власні інформаційно-аналітичні лабораторії, замовляти аналітичні чи інші матеріали у спеціалізованих підприємств, або наймати на умовах аутсортингу певних фахівців-консультантів. З такого каналу може бути отримано - 10-15% інформації, але така інформація буде найбільш об'єктивною.

Четвертий канал - бесіда. Інформація отримується з різного роду зустрічей, перемовин, візитів, брифінгів, просто розмов, тобто будь-якого спілкування, в т. ч. і засобами зв'язку (електронного звязку). Головне правильно побудувати розмову, зацікавити співрозмовника у наданні інформації, пояснень, аргументів, обґрунтувань, доказів. Ємність такого каналу - 5-6% необхідної інформації. Слід пам'ятати, що крім безпосереднього отримання інформації тут формується відповідний контакт, який може бути використаний у майбутньому.