Економічна ефективність інноваційних процесів на підприємстві

· оцінювання спроможності до інноваційного розвитку;

· вибір інноваційних проектів;

· оцінювання показників інноваційної діяльності;

· виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності;

· оцінювання впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності фірми.

Для комплексного аналізу інноваційної діяльності фірми потрібно використовувати різноманітні джерела інформації: дані спеціальних обстежень, статистичні дані Державного комітету статистики України, звітні дані підприємства, регістри бухгалтерського обліку, первинну документацію підприємства.

Процес комплексного оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства можна здійснювати за етапами, наведеними на рисунку 1.1

Одним із найскладніших етапів оцінювання ефективності інновацій є побудова системи моніторингу зовнішнього оточення фірми, тобто системи постійного спостереження за напрямами й досягненнями науково-технічного прогресу в конкретній та суміжній галузях.



Рис. 1.1 Етапи оцінювання ефективності інновацій на підприємстві

Особливістю підходів до оцінювання ефективності інновацій суб'єктів господарювання різних рівнів, діючих у ринкових умовах, варто вважати різницю в цілях, які вони визначають у своїй діяльності. Так, державні органи влади й управління, що мають регулювати соціально-економічні процеси в державі, виходять із глобальних завдань розвитку суспільства загалом. Держава формує зовнішні умови (інноваційну політику) для господарювання підприємств, стимулюючи зростання національної економіки. В економічній літературі звернено увагу на потребу нових підходів до оцінювання ефективності інновацій в умовах ринкової економіки.

Для оцінювання економічної ефективності інновацій (інноваційних проектів) у вітчизняній практиці використовують систему показників, які широко висвітлюються в літературі. Ці показники відображають співвідношення витрат і отриманих результатів, які будуть одержані від реалізації інновацій.

Ефективність інновацій - це величина, що визначається конкретною здатністю інновацій зберегти певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів із розрахунку на одиницю створених продуктів, технічних систем, структур.

Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному та макроекономічному рівнях. Мікроекономічний рівень - це рівень окремих суб'єктів господарювання, які прагнуть поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довготерміновій перспективі. Макроекономічний рівень - це рівень держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства.

Про ефективність реалізації інновацій свідчать не лише економічні результати. Інновації можуть змінювати й умови праці, зменшувати потребу в поновлюваних ресурсах, створювати можливість виконання тих робіт, які досі були поза межами людських чи технічних можливостей, формувати нові напрями науково-технічного розвитку тощо.

Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість та багатоаспектність. Види ефекту від реалізації інновацій наведено у таблиці 1.1.

З метою врахування цих ефектів, їх відповідно оцінюють. Виділяють науково-технічне, економічне, ресурсне, соціальне та екологічне оцінювання. У процесі науково-технічного оцінювання визначають:

Таблиця 1.1 Види ефекту від реалізації інновацій

· наскільки прийняті технічні рішення відповідають технологічним вимогам в індустріально розвинених країнах, сприяють руху до постіндустріального суспільства;

· який рівень і масштаб новизни інноваційного проекту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелектуальному продукті чи на захищеній патентами інтелектуальній власності;

· наскільки перспективними є закладені в проект технології й технічні засоби;

· на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахована нова продукція.

Зазвичай, для здійснення такого оцінювання інновацію характеризують за кількома істотними параметрами, які цікавлять їхніх користувачів. Всі інші параметри повинні бути в межах наявних стандартів, тобто слугувати обмежувачами в їхньому оцінюванні.

Економічне оцінювання охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Вихідними даними для їхнього визначення є ринкова потреба в інновації(обсяг її продажу протягом розрахункового періоду), прогнозна ціна інновації(з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості)і величина реальних грошових потоків, що визначається сумою поточних витрат, інвестицій, виторгом від продажу тощо.

Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту (результату)від застосування нововведень і витрат на їхнє розроблення, виробництво та споживання. Обсяг ефекту від реалізації інновацій визначається їхньою очікуваною ефективністю, яка виявляється у таких сенсах:

· у продуктивному - поліпшенням якості продукції і розширенням її асортименту;

· у технологічному - підвищенням продуктивності і поліпшенням умов праці;

· у функціональному - підвищенням ефективності управління;

· у соціальному - поліпшенням якості життя.

Ефект від застосування нововведень на рівні конкретного підприємства завжди буде вимірятися економічними показниками, зокрема, обсягом збільшення прибутку, отриманого шляхом економії від зниження собівартості і збільшення виторгу від зростання обсягу реалізації інноваційної продукції завдяки її новій якості.

В економічних розрахунках використовують різні показники економічної ефективності інноваційної діяльності, які поділяють за:

· місцем отримання: локальні, регіональні, галузеві і загальнодержавні;

· метою визначення: абсолютні та порівняльні;

· ступенем збільшення: одноразові й мультиплікаційні;

· часом урахування результатів і витрат: за розрахунковий період і за рік.

Вибір методу оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єктів, якими можуть бути різні типи інновацій:

· засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);

· предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);

· предмети кінцевого споживання;

· технологічні процеси;

· методи організації виробництва, праці та управління;

· інноваційний проект.

Ресурсне оцінювання здійснюють з метою визначення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості(важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ресурсів, особливо тих, які імпортують);визначають її показниками підвищення ефективності їхнього використання(наприклад, підвищення ефективності застосування трудових ресурсів - зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів - зростанням фондовіддачі тощо).

Соціальне оцінювання полягає у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників конкретного підприємства. При цьому варто мати на увазі, що успішна реалізація інноваційних проектів пов'язана з отриманням соціального ефекту не тільки на рівні кожного конкретного підприємства, але і на рівні суспільства.

Екологічне оцінювання враховує вплив інновації на вирішення проблем охорони довкілля, що особливо важливо під час реалізації інноваційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території.

Отже, інновація - це суспільно-технічний економічний процес, що через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих по своїх властивостях виробів, технологій, прибуток і поява яких на ринку може принести доданий прибуток. Інновація охоплює весь спектр видів діяльності - від досліджень і розробок до маркетингу.

Інноваційний процес - охоплює весь комплекс відносин виробництва та споживання та представляє собою період від зародження ідеї до її комерційної реалізації. Це послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її практичного використання.

Запровадження ефективних інноваційних технологій дає змогу, з одного боку, підприємству отримати конкурентні переваги: покращити конкурентну ситуацію на ринку свого продукту та фінансовий стан, якісно підвищити виробничий потенціал та потенціал персоналу тощо, а з іншого - потребує значного часу та ресурсів. Щоб забезпечити високу ефективність інноваційних заходів, зростає актуальність системного, своєчасного та комплексного аналізу і оцінки інноваційної діяльності підприємства.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.

Способи і методи оцінки ефективності інноваційної діяльності широко описані в економічній літературі. Практично всі вони базуються на співвідношенні ефектів і витрат (коефіцієнт економічної ефективності його зворотна величина - термін окупності додаткових витрат) з подальшим їх порівнянням з нормативною величиною. Але кінцевий результат може досягатися різними шляхами і врахування цього важливе значення при комплексній оцінці інноваційної діяльності, підприємства. Кількість і сукупність показників, котрі до використовувати при комплексній оцінці інноваційної діяльні здебільшого залежать від обсягу виробництва підприємницької структури. З огляду на сказане перед керівництвом підприємства виникає оригінальних завдань, котрі необхідно вирішувати, щоб оцінити інноваційну діяльність. Ось чому при виборі перспективних напрямків діяльності підприємства керівнику слід здійснювати оцінку інноваційних процесів. Різнобічна оцінка є необхідним і водночас дуже важливим завданням. При цьому виникають аспекти, пов'язані між собою, які розглядати окремо. До них належать: по-перше - оцінка науково-інформаційного рівня підприємства, по-друге - оцінка технічного рівня підприємства і, по-третє - оцінка техніко-економічної ефективні інноваційних проектів. Позитивний висновок щодо перших двох аспектів є важливою базою для отримання високих кінцевих результатів.

Проведені дослідження і вивчення досвіду зарубіжних вчених дають змогу зробити висновок про те, що на багатьох підприємствах, котрі ефективно працюють, як джерело інноваційних ідей найактивніше використовують персонал. В Україні працівники підприємства беруть незначну участь у формуванні інноваційних ідей, що видно з табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Структура інформаційних джерел формування інноваційних ідей

конкуренція інноваційний економічний

Це в умовах ринкових відносин є негативним моментом у діяльності підприємства, оскільки саме високий рівень внутрішньої активності забезпечує певні переваги для підприємства. Так, висока частка виконання і впровадження власних науково-дослідних розробок у виробництво може забезпечувати підприємству за його рішенням на певний час чи назавжди монополізм у даній сфері діяльності. Цим і пояснюється важливість даного критерію для оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств.

При використанні даного методу найдоцільнішим є визначення коефіцієнта наукомісткості виробництва, котрий доцільно визначати як співвідношення витрат на науку (інновації) до загальної суми витрат виробництва, тобто за формулою (1.1.):

де Кн - коефіцієнт наукомісткості виробництва; Вн - обсяг витрат на інноваційну діяльність (науку); Вз - загальна сума витрат виробництва.

Крім цього, інноваційну діяльність підприємства можна оцінювати за коефіцієнтом використання власних розробок, який визначають за формулою (1.2.):

де - коефіцієнт використання власних розробок; - кількість упроваджених власних розробок, од.; - загальна кількість власних розробок, од.

Дану формулу можна використовувати для обґрунтування ефективності власних розробок підприємства, тут її користь очевидна. Використання формули дає відповідь на запитання, наскільки високий рівень власного наукового забезпечення інноваційної діяльності. Головну увагу керівники повинні при цьому звертати на якнайшвидшу активізацію винахідницько-раціоналізаторської роботи на підприємстві, що може забезпечити високий рівень даного коефіцієнта.

Іншим аспектом, котрий необхідно враховувати при комплексній оцінці інноваційної діяльності підприємства, є проведення аналізу його технічного рівня. При цьому критерієм оцінки інноваційної діяльності є відповідність існуючої організаційної структури управління і технології (технічне й організаційне забезпечення). До головних показників оцінки інноваційної діяльності згідно з даним критерієм належать:

· коефіцієнт оновлення продукції;

· коефіцієнт оновлення технології;

· частка конкурентоспроможної продукції підприємства.

Для розрахунку коефіцієнта оновлення продукції можна скористатися формулою (1.3.):



де Кон.пр. - коефіцієнт оновлення продукції; Qн - обсяг випуску нової продукції, грн.; Qтов - обсяг випуску товарної продукції, грн.

Важливість розрахунку даного показника для оцінки інноваційної діяльності підприємства пояснюється тим, що на його основі можна зробити висновок про доцільність її фінансування, адже нова продукція, як правило, є конкурентоспроможною і проблем з її збутом немає, особливо за умов, коли високоефективно працює його маркетингова служба.

Оцінювати технічний рівень забезпеченості інноваційної діяльності можна також, використовуючи коефіцієнт оновлення технології, який розраховують за формулою (1.4.):

де Кн.тп. - коефіцієнт оновлення технології; Nн.тп. - кількість впроваджених нових технологічних процесів; Nзаг.тп. - загальна кількість технологічних процесів.

Іншим важливим показником, що характеризує ефективність інноваційної діяльності підприємства, є питома вага конкурентоспроможної продукції, для розрахунку якого пропонуємо використати формулу (1.5.):

де Пксп - питома вага конкурентоспроможної продукції, %; Qскл - обсяг продукції, що наднормово залежується на складах підприємства, грн.

Даний показник може перебувати в межах від 0 до 100%. Якщо цей показник близький до нуля, то це свідчення того, що продукція підприємства неконкурентоспроможна. Рівень конкурентоспроможності продукції зростає в міру наближення до 100 відсотків.

Наступний критерій комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємства - визначення техніко-економічної ефективності інноваційних проектів. Необхідно вказати, що в науковій і методичній літературі проблемі визначення економічної ефективності інноваційних проектів приділяли завжди багато уваги.

Свідченням цього є велика кількість розроблених методик визначення економічної ефективності нової техніки. До них належать методики, розроблені ще в умовах директивної економіки. Проте більшість з них містили лише загальні положення з визначення економічної ефективності, що передбачали безпосередній зв'язок економічної ефективності нової техніки з проблемами комплексної оцінки ефективності капітальних вкладень.

Досконалішою була методика, розроблена в 1977 р. Вона передбачала розрахунок порівняльної й абсолютної ефективності нововведень (засобів і предметів праці), давала змогу враховувати при цьому чинник часу. Як критерій порівняльної економічної ефективності впровадження нової техніки в методиці використано мінімум приведених витрат. Відомо, що приведені витрати визначаються за формулою (1.6.):

де Пі - приведені витрати на виробництво продукції, грн./рік; Срі - собівартість річного випуску продукції за і-тим варіантом капіталовкладень, грн./рік; Ен - нормативний коефіцієнт економічної ефективності, 1/рік; - капітальні вкладення за і-тим варіантом, грн.

Однак цю формулу можна використовувати лише тоді, коли всі порівнювані варіанти інновацій передбачають однаковий річний обсяг випуску нової техніки. При порівнянні варіантів, що передбачають різні обсяги виробництва, доцільно здійснювати розрахунок на одиницю продукції. При цьому замість собівартості річного випуску продукції підставляють собівартість одиниці продукції, а замість капіталовкладень - питомі капітальні вкладення (), котрі визначають за формулою (1.7.):

де Nі - річний обсяг випуску продукції по і-тому варіанту, од.

Оцінка ефективності капітальних вкладень за даною методикою визначення приведених витрат відзначається відносною простотою і дає змогу без особливих труднощів встановити ефективність рішень, котрі приймаються. Проте дана методика містить лише головні положення щодо визначення економічного використання нової техніки та раціоналізаторських пропозицій у народному господарстві. До того ж, цьому методу властивий такий недолік, як неврахування зміни вартості грошей у часі.

Про економічну ефективність інновації розмірковують на основі зіставлення ефектів на витратах виробництва та експлуатації. При цьому можливі наступні варіанти (табл. 1.3.).

При першому варіанті інновація є високоефективною і не вимагає додаткових витрат при виробництві. В умовах другого варіанта - нова техніка не є ефективною, оскільки в сумі матимемо збитки. У третьому варіанті для визначення ефективності необхідно додатково розрахувати коефіцієнт економічної ефективності або термін окупності .

Таблиця 1.3. Варіанти економічної ефективності інновацій

При оцінці економічної ефективності інноваційних процесів майже всі показники розраховуються як порівняльні величини. У зв'язку з цим оцінку техніко-економічного рівня новинок доцільно проводити у такій послідовності:

· вибір бази порівняння - аналога;

· проведення порівняльної оцінки;

· формування висновків про техніко-економічний рівень новинки;

· оцінка конкурентоспроможності продукції.

Величина цих показників залежатиме від того, з чим порівнювати, тобто, який виріб вибрано за базу порівняння - аналог. Вибір аналога залежить від мети здійснення порівняння: виявлення технічного рівня нової техніки, наближений розрахунок собівартості на ранніх етапах проектування чи розрахунок економічної ефективності у виробництві та експлуатації. Так, при визначенні технічного рівня за аналог доцільно вибирати вироби, котрі з технологічної точки зору найповніше відповідають специфіці експлуатації, тобто ідентичні за експлуатаційним призначенням і головними технічними параметрами. Крім цього, аналог має бути кращим з впроваджених або розроблених вітчизняних чи зарубіжних зразків техніки, який випускають не більше трьох років. Даний захід забезпечить об'єктивність при оцінці економічної ефективності та дасть змогу уникнути розробки і впровадження у виробництво морально застарілих новинок.

Як бачимо, інноваційні процеси потребують здійснення періодичного контролю їх ефективності на всіх стадіях розробки виробу і просування його на ринку. Через відповідні проміжки часу в кінці кожної стадії проектування необхідно приймати рішення про доцільність продовження розробки. Якщо ж економічна оцінка проекту позитивна, то інноваційний процес продовжується.

Для визначення економічної ефективності інноваційної діяльності в тому випадку, коли сумарний ефект більший за 0, а економічний ефект за рахунок зміни витрат виробництва від'ємний, необхідно додатково розраховувати термін окупності за формулою (2.11.):

або коефіцієнт економічної ефективності за формулою (1.9.):

Якщо розрахований таким чином термін окупності додаткових витрат менший або дорівнює нормативному для галузі використання даних виробів, то інноваційні процеси є ефективними, і навпаки, якщо термін окупності більший від нормативного - неефективні. Коли розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності менший від нормативного, то впровадження нової техніки неефективне; якщо ж розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності більший або дорівнює нормативному, то впровадження нової техніки доцільне.

Далі перейдемо до розгляду методу розрахунку ефектів на витратах виробництва й експлуатації, тобто ефектів у виробника і споживача.

Розрахунок ефекту на витратах виробництва здійснюватимемо за формулою (1.10.):



де Ца, Цн - ціна аналога і нової техніки відповідно, грн.

Розрахунок ціни новинок, котрий необхідно проводити на ранніх етапах проектування (технічної пропозиції, ескізного і технічного проекту), є доволі складним завданням. Тут виникає потреба в розрахунку економічних показників, більшість з яких пов'язані з фінансовими аспектами. Фінансові чинники, що базуються на використанні кошторисно-фінансових показників, відіграють значну роль при оцінці ефективності інноваційних процесів. Однак в окремих випадках, незалежно від того, чи використовуються кількісні методи, є ряд суттєвих проблем, котрі потрібно остаточно вирішувати лише на основі досвіду й інтуїції особи, яка проводить відбір. Тому питання про залучення кваліфікованих кадрів є одним з найважливіших.

Як правило, інноваційна діяльність приводить до поліпшення деяких техніко-експлуатаційних характеристик виробів. Наприклад, у приладобудуванні найчастіше поліпшують такі техніко-експлуатаційні параметри: збільшують надійність і довговічність виробів, зменшують їх масу, габаритні розміри і споживану ними потужність.

Необхідно зазначити, що в майбутньому економія на витратах певного експлуатаційного параметра безпосередньо впливатиме на показник конкурентоспроможності продукції.

Інколи нововведення забезпечують поліпшення лише одного з техніко-експлуатаційних параметрів, котрий забезпечує соціальний ефект, наприклад, поліпшуються умови праці і збільшується її безпека, що покращує рівень відтворення робочої сили.

Це може одночасно супроводжуватися економічним ефектом, скажімо за рахунок зростання продуктивності праці, що призводить до зниження собівартості продукції, а це, в свою чергу, збільшує обсяг продажу, що веде до зростання кількості прибутку. Тому, зростання техніко-економічного рівня нововведення значною мірою впливає на його конкурентоспроможність.

2.Аналіз економічної ефективності інноваційних процесів на підприємстві ТДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод»

2.1 Загальні відомості про підприємство ТДВ «К-ПЕМЗ»

конкуренція інноваційний економічний

Повна назва підприємства - Товариство з додатковою відповідальністю «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» (ТДВ «К-ПЕМЗ»).

Юридична адреса підприємства: Україна, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, м. Кам'янець-Подільський, вул. Хмельницьке шосе, 32.

Кам'янець-Подільський електромеханічний завод засновано 4 березня 1959 року та розташовувався в старій частині міста на території колишнього Кармелітського монастиря.

В 1975 році завод переїхав на нову територію, на якій розташований по сьогоднішній день. Завдяки значному зростанню виробничих потужностей і плідній співпраці зі науково-технічними центрами завод освоїв випуск низьковольтної апаратури ширшого профілю та високої якості.

Кам'янець-Подільський електромеханічний завод є одним з провідних підприємств України, яке спеціалізується на виробництві такої продукції, як низьковольтна комутаційна електроапаратура (контактори, пости управління, вимикачі кнопкові, командоапарати, кінцеві вимикачі), опалювальна техніка (побутові опалювальні газові котли та мінікотельні), медична техніка та товари народного споживання.

У розпорядженні заводу є акредитовані лабораторії, в яких проводяться сертифікаційні випробування такої продукції, як низьковольтна електроапаратура, медтехніка, товари народного споживання, металопластикові двері і вікна, проводиться хімічний аналіз речовин, акредитація робочих місць для власних потреб і для сторонніх організацій.

Мета діяльності - здійснення виробничо-господарської, науково-прикладної, дослідно-конструкторської, фінансово-економічної та іншої діяльності для насичення ринку України продукцією, товарами, послугами.

Організаційна структура та структура управління підприємства є досить розгалуженою і представляє собою чітку систему підпорядкованості та взаємодії.

До органів управління підприємством належать: загальні збори засновників (учасників) - генеральний директор. Також, поряд з ними важливу роль відіграє координаційна рада та ревізійна комісія.

Підприємство протягом всього часу своєї діяльності поставляло апаратуру власного виробництва в 56 країн Європи, Азії, Африки. Сьогодні воно повністю забезпечує потреби нашої області та інших регіонів України.

Головними постачальниками заводу в Україні є: СВК м.Дніпропетровськ, «Макрохім» м. Київ, ПП «Козар», ТКП «Стальспецснаб» м. Маріуполь, ПП «Поліпласт» м. Дніпропетровськ.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства в останні роки характеризується зв'язками з підприємствами Росії, Молдови (ООО «Кросно» м. Тирасполь), Польщі (фірма «Pokoj»), Франції (Atlantic Group), Туреччини та ін.

Підприємство ТДВ «К-ПЕМЗ» спеціалізується на виготовленні низьковольтної комутаційної апаратури, товарів народного споживання та медтехніки і є одним з найбільших підприємств в цій галузі в Хмельницькій області. Продукція що виготовляється на ТДВ «К-ПЕМЗ» є якісною і користується попитом на вітчизняному ринку.

ТДВ «К-ПЕМЗ» має велику номенклатуру продукції. Відносно загального обсягу товарної продукції підприємства частка низьковольтна апаратура складає 62%, частка товарів народного споживання - більше 37%, а інші послуги - близько 1%.

В таблиці 2.1. розміщені дані щодо виробництва та реалізації промислової продукції підприємства протягом 2012-2014 років.

Випуск продукції в діючих оптових цінах у 2014 році в порівнянні із попередніми роками зменшився (на 3,6 % у порівнянні із 2012 роком та на 12,3 % у порівнянні із 2013 роком). Враховуючи динаміку років, слід зауважити, що дане підприємство випускає більше низьковольтну продукцію ніж товари народного споживання.

Таблиця 2.1. Виробництво та реалізація промислової продукції

На рисунку 2.1. зображена діаграма виробництва і реалізації промислової продукції на ТДВ «К-ПЕМЗ».

Постачання товарів споживачам здійснюється дочірнім підприємством «Торговий комплекс Кам'янець-Подільського електромеханічого заводу», яке спеціалізується на оптовій торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.



Рис. 2.1. Виробництво та реалізація промислової продукції

Низьковольтове обладнання і товари народного споживання, виготовлені підприємством відповідають вимогам міжнародного стандарту ДСТУ ISO 9001:2009.

Підприємство має спеціалізується на виготовленні такої продукції:

- котли центрального опалення (газові та електричні);

- замки висячі та призначені для встановлення на меблях;

- лічильники електроенергії;

- реле на напругу і контактори;

- комутаційні панелі;

- комплектуючі апаратури для контролю і розподілення електроенергії;

- вмикачі, перемикачі та пости управління;

- апаратура для з'єднання з електричним колом;

- печі, котли для варіння, плити кухонні;

- електричні плити для домашнього використання;

- прилади побутові (кухонні), неелектричні;

- прилади для приготування їжі на газовому паливі;

- електронасос вібраційний, тощо.

Кам'янець-Подільський електромеханічний завод виготовляє системи автономного теплопостачання житлових і громадських будівель з впровадженням автономних теплогенераторів-топкових до 100 кВт, та окремо розташованих котельних установок потужністю до 900 кВт. Досвід експлуатації цих об'єктів показав високу надійність і безпеку експлуатації цих систем. Витрати енергоресурсів на виробництво 1 Гкал складають 143 кубометра газу і 12 кВт/годин електроенергії, тобто є пряме зниження енергоспоживання більш, ніж на 10%, а з урахуванням відсутності втрати тепла при його транспортуванні і якісного регулювання параметрів в системі опалення і гарячого водопостачання загальна економія енергоресурсів становить 20-25% в порівнянні з традиційними системами теплопостачання.

Газові котли «Оптимагаз» мають високий коефіцієнт корисної дії (до 95%), прості в обслуговуванні і не затрачають багато газу для опалення.

Завод виготовляє також кухонні плити на газовому паливі «Вогник» та електроплити «Мальва» і «Корд».

Всі побутові прилади, виготовлені на ТДВ «К-ПЕМЗ» мають високу якість, прості у використанні та технічному обслуговуванні, і мають низьку ціну, що сприяє їх успішній реалізації на ринку.

Низьковольтове обладнання використовується на підприємствах для електрифікації робочих місць, підключення верстатів та виробничих ліній і користуються високим попитом.

Підприємство ТДВ «К-ПЕМЗ» спеціалізується на виготовленні низьковольтної комутаційної апаратури, товарів народного споживання та медтехніки і є одним з найбільших підприємств в цій галузі в Хмельницькій області. Продукція що виготовляється на ТДВ «К-ПЕМЗ» є якісною і користується попитом на вітчизняному ринку.

Щоб провести аналіз основних фінансово економічних показників підприємства необхідно розглянути дані характеристики основних показників господарської діяльності ТДВ «К-ПЕМЗ» (таблиця 2.2.).

Таблиця 2.2. Характеристика основних показників господарської діяльності ТДВ «К-ПЕМЗ»

Валовий дохід підприємства в 2014 році становить 23585 тис. грн. і перевищує аналогічний показник 2013-го року на 7524 тис. грн. (46,8%). Згідно даних таблиці 2.2., чистий прибуток підприємства зріс, порівняно з 2013 роком на 2004 тис. грн., і становить 1994 тис. грн..

Цей ріст може бути зумовлений зменшенням середньооблікової чисельності працівників на 29 осіб (у 2014 році середньоблікова чисельність працівників становить 160 осіб), а також зменшенням витрат пов'язаних з виробничою діяльністю підприємства.

Продуктивність праці зросла на 32,7% по відношенню до 2013 р. і становить 106,4 тис. грн. на особу. Зросли також такі показники як фондовіддача (2,1 тис. грн.) і коефіцієнт оборотності активів (0,8) по причині збільшення кількості оборотних активів на 1400 тис. грн. (29255 тис. грн.).

Помітно зросла і рентабельність господарської діяльності підприємства, оскільки у 2013 році підприємство мало збиток у розмірі 10000 гривень, рівень рентабельності впав з 3,88% (у 2012 р.) до -0,07%. Проте у 2014 році прибутковість господарської діяльності ТДВ «К-ПЕМЗ» виросла майже на 11%, що свідчить про покращення фінансового положення підприємства. Зміну показника рентабельності підприємства можна побачити на рисунку 2.2.

Можливо на зростання прибутку вплинуло і зменшення чисельності працівників, а також незначні зміни технології виробництва, що дозволили збільшити показники продуктивності праці і фондовіддачі.

Слід відмітити, що підвищення дохідності у 2014 році на 46,8% обумовлене збільшенням кількості виготовленої продукції на 29,3%.

Рис. 2.2 Рентабельність господарської діяльності ТДВ «К-ПЕМЗ» за 2012-2014 рр.

Крім цього слід враховувати також фінансовий результат від операційної діяльності, без врахування податку на прибуток і втрат від участі в капіталі, який зріс з 8 тис. грн. до 2546 тис. грн. (таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3. Фінансові результати ТДВ «К-ПЕМЗ»

На ріст прибутку вплинуло і зменшення матеріальних затрат підприємства на 621 тис. грн.

Для кращого розуміння фінансово-економічного становища ТДВ «К-ПЕМЗ», слід розглянути основні статті звіту про рух грошових коштів за 2014 рік і порівняти з даними за 2013 рік (таблиця 2.4.).

Згідно таблиці 2.4., підприємство отримало грошову позику в 2013 році у розмірі 3050 тисяч гривень і до кінця року погасило заборгованість. Витрати зумовлені виплатою кредиту зменшили прибуток, проте підприємство завдяки правильному інвестуванні позики, змогло підвищити свій дохід у 2014 році, а також продовжити свою діяльність без отримання нових кредитних коштів.

Таблиця 2.4. Основні статті звіту про рух грошових коштів ТДВ «К-ПЕМЗ»

Внаслідок вдалої фінансової політики підприємства вдалося помітно збільшити залишок коштів на кінець 2014 року до 4702 тис.грн., що доволі позитивно вплинуло на прибуток заводу. Для порівняння у 2012 році залишок коштів становив 446 тис. грн., а у 2013 році - 528 тисяч гривень.

Отже, внаслідок зменшення кількості працівників, своєчасній виплаті позик та професійному підході до покращення виробничого процессу та фінансової діяльності, прибутковість підприємства ТДВ «К-ПЕМЗ» вдалось підвищити порівняно з попередніми роками, що дає шанс для залучення інвестицій та модернізації виробництва.

В таблиці 2.8. подані показники оцінки витрат ТДВ «К-ПЕМЗ» за 2012-2014 роки. Проаналізувавши дані, необхідно сказати про те що, сума загальних витрат підприємства у 2013 році порівняно із 2012 роком зменшилась лише на 0,1 %, проте у 2014 році в порівнянні із 2013 роком зменшилась на 15,2 %. Це пов'язано насамперед із скороченням виробництва, а значить із зменшенням реалізації продукції та економією витрат на підприємстві.

На кінець 2014 року, ТДВ «К-ПЕМЗ» планувало скоротити кількість робітників на підприємстві. Згідно із звіту з праці в 2014 році вибуло 36 працівників та прийнято 10 осіб. Також згідно з цього звіту можна проаналізувати використання робочого часу штатних працівників та склад фонду оплати праці та інші виплати.

Таблиця 2.8 Показники оцінки витрат

Згідно із таблиці 2.9. де вказується використання робочого часу штатних працівників, фонд робочого часу складає 305165 людино-годин, відповідно відпрацьований час складає 219407 людино-годин (71,9 %), а невідпрацьований час складає 85758 людино-годин (28,1 %).

Таблиця 2.9. Використання робочого часу штатних працівників

Крім цього, на підприємстві встановлені премії, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати, матеріальна допомога та оплата за невідпрацьований час.

Таблиця 2.10. Склад основних фондів

Аналізуючи склад основних фондів згідно таблиці 2.10., очевидно, що найбільшу частку від всіх основних засобів складають будівлі, споруди та передавальні пристрої (51,5%) та машини і обладнання (36,9%).

Отже при аналізі основних показників господарської діяльності ТДВ «К-ПЕМЗ», можна зробити висновок, що загальний економічний стан підприємства зазнає покращення порівняно з попередніми роками.

2.2 Економічна ефективність інноваційних процесів на підприємстві ТДВ «К-ПЕМЗ»

Оскільки ТДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» спеціалізується на виготовленні низьковольтової продукції і медтехніки, необхідним є оновлення засобів праці для збільшення якості і надійності виробів.

На підприємстві є акредитовані лабораторії, в яких проводяться сертифікаційні випробування такої продукції, як низьковольтна електроапаратура, медтехніка, товари народного споживання, металопластикові двері і вікна, проводиться хімічний аналіз речовин, акредитація робочих місць для власних потреб і для сторонніх організацій. Лабораторії дозволяють проводити на підприємстві науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи для випробування та вдосконалення продукції що виробляється, а також створення нових зразків. Дослідження проводяться як для особистих потреб підприємства так і на замовлення інших підприємств та організацій.

Перейдемо безпосередньо до оцінки ефективності інноваційної діяльності а саме до оцінки науково-інформаційного рівня забезпеченості підприємства.

При використанні даного методу найдоцільнішим є визначення коефіцієнта наукомісткості виробництва, котрий доцільно визначати як співвідношення витрат на науку (інновації) до загальної суми витрат виробництва, тобто за формулою (1.1.).

Згідно з даними таблиці 2.3. загальні витрати підприємства (Вз) на 2014 рік становлять 15978 тис. грн.. Витрати на інноваційну діяльність (Вн) становлять 1274 тис. грн..

При обчисленні отримаємо наступний результат :



Отже коефіцієнт наукомісткості на підприємстві становить 0,08 або іншими словами частка витрат на інноваційну діяльність складає 8% від загальних витрат на підприємство, що безумовно свідчить про дуже низьку здатність підприємства до самостійних наукових досліджень, розробки нових більш ефективних технологій по виробництву та організації господарської діяльності.

З отриманих результатів можна зробити висновок, що коефіцієнт наукомісткості на підприємстві ТДВ «К-ПЕМЗ» є досить низьким, тобто затрати на дослідження та наукові розробки є не значними по відношенню до загальних витрат на виробництво.

Слід також зазначити, що згідно з «Примітками до річної фінансової звітності» ТДВ «К-ПЕМЗ» (форма №5) за 2014 рік в розділі ІІ «Основні засоби» (табл. 2.11.), на поліпшення та придбання основних засобів на підприємстві за рік, використано 113 тис. грн., з них 63 тис. грн. - на машини та обладнання.

Таблиця 2.11. Основні засоби ТДВ «К-ПЕМЗ» (2014 р.)

Якщо порівняти ці затрати з вартістю машин та обладнання на кінець року - 15905 тис. грн., можна зробити висновок, що технічне оснащення на підприємстві є застарілим і потребує заміни на нове і більш ефективне.

Зрозуміло, що за таких обставин немає і належного розвитку технології виробництва, адже маючи застаріле обладнання неможливо суттєво покращити процес виробництва і успішно конкурувати на ринку товарів і послуг.

Розглянемо наступні данні таблиці 2.12., де вказана сума використаних амортизаційних відрахувань.

Використання амортизаційних відрахувань за рік становить 443 тис. грн., з них на будівництво об'єктів 298 тис. грн. (67,3 %), придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів 141 тис. грн.(31,8 %) та придбання (створення) нематеріальних активів 4 тис. грн.(0,9 %).

Таблиця 2.12. Використання амортизаційних відрахувань

Іншим важливим показником, що характеризує ефективність інноваційної діяльності підприємства, є питома вага конкурентоспроможної продукції, для розрахунку якого потрібно використати формулу 1.5..

,

Даний показник може перебувати в межах від 0 до 100%. Якщо цей показник близький до нуля, то це свідчення того, що продукція підприємства неконкурентоспроможна. Рівень конкурентоспроможності продукції зростає в міру наближення до 100 відсотків. У випадку з підприємством ТДВ «К-ПЕМЗ» показник становить 90,7%, що свідчить про високу конкурентоспроможність підприємства.

Для аналізу рівня інновацій на підприємстві необхідно звернути увагу і на якість його продукції і порівняти ціни з товарами аналогами на ринку. Для прикладу можна зробити порівняння котла КС-Г-В-10-ES («Оптимагаз») від підприємства ТДВ «К-ПЕМЗ» і АТОН АОГВМ - 12,5ЕВ житомирської компанії «АТЕМ». Технічна характеристика і ціна зображена в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13. Технічна характеристика котлів КС-Г-В-10-ES («Оптимагаз») від підприємства ТДВ «К-ПЕМЗ» і АТОН АОГВМ - 12,5ЕВ

Котел КС-Г-В-10-ES («Оптимагаз»), виробництва ТДВ «К-ПЕМЗ» має номінальну потужність 10 кВт. Коефіцієнт корисної дії становить 91%, а максимальні затрати газу при опаленні рівні 1,12 м3/год. Працює на природному газі низького та середнього тиску, легкий в обслуговуванні, компактний котел КС-Г-В-10-ES призначений для опалення приміщень з площею до 100 м2. Ціна на котел становить 2700 гривень.

Для порівняння візьмемо газовий котел АТОН АОГВМ - 12,5ЕВ житомирської компанії «АТЕМ». Котел працює на природному газ і низького та середнього тиску, розрахований на опалення приміщень площею до 125 м2. Коефіцієнт корисної дії становить 90%, а максимальна кількість спожитого газу - 1,39 м3/год. Потужність АТОН АОГВМ - 12,5ЕВ становить 12,5 кВт, а його ціна - 3051 гривня.

Порівнюючи технічні характеристики газових котлів, можна зробити висновок, що «Оптимагаз» дешевший і економніший від АТОН АОГВМ - 12,5ЕВ, але має меншу номінальну потужність і здатен опалювати меншу площу. Крім того, у компанії «АТЕМ» краще розвинуті маркетингові стратегії, і за допомогою політики збуту, кількість реалізованої продукції помітно зростає.

На підприємстві ТДВ «К-ПЕМЗ» увага акцентується на виробництво якісної продукції, проте завдяки новим маркетинговим рішенням можна було б розширити коло споживачів.

3.Шляхи підвищення економічної ефективності інноваційних процесів на підприємстві ТДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод»

У процесі оцінювання інноваційної діяльності ТДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» було виявлено низку проблем, які гальмують інноваційну активність підприємства.

Можна виділити таку низку проблем, що гальмують розвиток інновацій на підприємствах України:

- високі відсоткові ставки по кредитах; відсутність інформації про впровадження інноваційних технологій; малий досвід інноваційної діяльності;

- значна суперечність законодавства, що регламентує інноваційний процес в Україні;

- бюрократія на державному рівні; відсутність реальної державної підтримки;

- масова еміграція кваліфікованої робочої сили;

- відсутність механізму трансферу технологій;

- недосконалість методики з оцінювання ефективності інноваційних проектів;

- нерозвиненість інститутів венчурного бізнесу;

- нераціональне використання наявних ресурсів підприємства.

Головною проблемою впровадження інновацій на підприємстві є відсутність інтересу інвесторів у вкладенні коштів для розвитку підприємства. Причиною байдужості є низька рентабельність підприємства, а також відсутність належної оптимізації витрат на виробництво продукції.

Крім того, поступово згасає попит на продукцію, яку випускає ТДВ «К-ПЕМЗ» через наявність більш якісних та дешевих аналогів як на вітчизняному так і на зарубіжному ринках. Також слід зауважити, що велика кількість продукції є застарілою і тому не приваблює потенційних покупців.

Значна частина виробничого процесу залишається незмінною впродовж декількох десятиліть, адже на завод оснащений великою кількістю старої техніки, яка постійно потребує ремонту, а для покупки нової необхідна велика кількість грошей, а враховуючи прибутковість підприємства, термін окупності нового обладнання затягнеться на досить довгий час.

Організація виробництва, кадрова політика та стратегічне планування підприємства відповідає засадам планової економіки, яка існувала за радянських часів. Щоб збільшити ефективність кадрової політики необхідно створити зв'язки із стратегією виживання підприємства, це надало б кадровій політиці підприємства гнучкість та індивідуальний підхід до кожного працівника.

Також слід враховувати такі недоліки кадрового планування як: відсутність чіткого планування персоналу і недостатнє планування потреб підприємства у персоналі.

Щоб поліпшити становище кадрового планування на підприємстві варто звернути увагу на оцінку персоналу а також підвищення заробітної плати кращим працівникам. При наймі на роботу звертати увагу на освіту і кваліфікацію які повинні відповідати сучасним вимогам.

Сьогодні ТДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» зіткнувся з низкою проблем, які перешкоджають успішній господарській діяльності підприємства. З них відсутність інвестицій, низька прибутковість, висока собівартість продукції, високі податкові ставки, зниження попиту на товари і послуги, необхідність впровадження інновацій, тощо.

Вплив на господарську діяльність ТДВ «К-ПЕМЗ» також має перехід економіки України, внаслідок розпаду СРСР, з планової на перехідний тип. Цей перехід розпочав новий етап господарської діяльності підприємства, під час якого з'явилась реальна конкурентна боротьба за місце на ринку. Нові підприємства, орієнтовані на інтереси споживача почали активно витісняти старих гравців на ринку товарів та послуг.

За весь період своєї господарської діяльності ТДВ «К-ПЕМЗ» не було інноваційно розвинутим підприємством. Активне впровадження нових технологій на виробництві розпочиналось у кризових періодах, коли поставало питання про існування самого підприємства та збереження його позиції на ринку. Проте навіть в такій ситуації процес інновації не був злагодженим і чітко спланованим. Це і стало причиною теперішнього становища підприємства.

На час виникнення і розвитку виробництва, а особливо на початку 70-х років минулого століття, ТДВ «К-ПЕМЗ» мало передові технології та було одним із провідних підприємств по виготовленні електроприладів, медтехніки а також товарів народного вжитку.

У кризовий період розпаду СРСР багато підприємств припиняли свою діяльність по причині відсутності фінансування і збитковості. Доводилось самотужки освоювати різні технології виробництва, іноді й напівкустарним методом, лишень аби закрити ту чи іншу позицію, без котрої виріб не може бути поставлений на ринок. підприємство змушено було так працювати, аби бути постійно на плаву.

Завдяки впровадженню нових технологій і виходу на нові ринки збуту ТДВ «К-ПЕМЗ» пережило кризовий період і зуміло зберегти свої ринкові позиції. На сьогодні основним профілем підприємства залишається випуск низьковольтної комутаційної апаратури, товарів народного вжитку і медтехніки. У зв'язку із нестабільною ситуацією на нафто-газовому ринку зріс попит на електрообладнання. Підприємство може запропонувати клієнтам електроплити, газові плити, електродуховки, газові та електричні опалювальні котли, електронасоси, електрокаміни, різні вимикачі, пуско-зарядні пристрої, акумуляційні водонагрівачі.

Окрім цього, підприємство надає низку інших послуг, зокрема, проведення сертифікаційних випробувань медичної техніки, вікон, дверей в акредитованій лабораторії. Підприємство виконує замовлення на виготовлення штампів, пресформ, літформ за кресленнями замовника, має власну міні-друкарню та швейний цех.

Сьогодні для нормального господарювання, на ТДВ «К-ПЕМЗ» необхідно збільшити фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, впровадження інновацій, випуск нових товарів, пошук нових ринків збуту, тощо.

Щоб виконати ці та інші завдання необхідно задіяти додаткові кошти. Для залучення інвестицій потрібно вдосконалити систему стратегічного планування на підприємстві, а також внести зміни в організацію виробництва.

Тривалий час об'єктом управління у виробничих організаціях були стабільний виробничий процес, стабільна виробничо-технічна база, відносно стійка номенклатура продукції з високим ступенем стандартизації. Інноваційний процес мав короткостроковий локальний характер і реалізувався силами спеціалістів і керівників із залученням ресурсів та методів, сформованих для стабільних процесів. Однак нові економічні умови вимагають інтенсивної інноваційної діяльності, підвищення уваги до ефективності та організування процесу досліджень і розроблень, організацій нововведень на всіх стадіях життєвого циклу продукції, зниження інноваційних ризиків, скорочення термінів упровадження новацій.

Здатність підприємства «вбирати» інновації підвищує його шанси у конкурентній боротьбі і створює суттєві різнопланові переваги. Інноваційні завдання полягають у зниженні витрат виробництва, поліпшенні якості продукції або послуг, виведені на ринок нового товару, формуванні нової стратегії збуту, яка сприяє підвищенню інтересу споживачів до нового товару. Залучення чи створення інновацій мають бути цілеспрямованими, щоб сформувати конкурентні переваги на тому сегменті ринку, де працює фірма. Основними завданнями у межах управління продуктовими інноваціями є:

· дослідження ринку для нових продуктів (потреби та переваги споживачів, місткість ринку, вибір його цільових сегментів, стратегії просування товару до споживача);

· прогнозування характеру і стадій життєвого циклу нового продукту;

· визначення способів продажу нового продукту;

· дослідження кон'юнктури ринку ресурсів;

· знаходження субпідрядників на освоєння виробництва і постачання комплектуючих виробів, обладнання;

· опрацювання можливих варіантів кооперацій з конкурентами щодо розроблення і освоєння технічно складного чи ризикованого продукту;

· здійснення комплексного аналізу витрат, прогнозування ціни, обсягів виробництва і продажу нового продукту;

· оцінювання ефективності інноваційного проекту;

· аналіз ризиків, визначення методів їх мінімізації і страхування;

· вибір організаційної форми створення, освоєння і розміщення на ринку нового продукту;

· дослідження доцільності і планування адекватних форм передавання технологій в процесі створення, освоєння, розміщення на ринку і підтримки необхідного обсягу продажу нового продукту.

З огляду на масштабність і різноплановість зазначених завдань управління інноваційною діяльністю охоплює стратегічні і оперативні аспекти.

Стратегічне управління інноваційною діяльністю полягає у прогнозуванні глобальних змін в економічній ситуації та пошуку і реалізації масштабних інноваційних проектів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування і розвитку організацій у тривалій перспективі.

Стратегічна інноватики має своїми завданнями визначення основних напрямів науково-технічної і виробничої діяльності організації у сферах розроблення і впровадження нової продукції; вдосконалення і модифікацію продукції, яку виготовляю підприємство; зняття з виробництва застарілої продукції; залучення у виробничу діяльність нових ресурсів і нових технологій, освоєння нових методів організації виробництва та праці, тощо.

Реалізація цих завдань передбачає:

· формування інноваційної стратегії організації в контексті її загальної стратегії;

· розроблення концептуальних засад і принципів формування інноваційної політики, адекватної інноваційній стратегії;

· розроблення планів і програм інноваційної діяльності;

· обґрунтування і вибір масштабних інноваційних проектів, що розширюють чи диверсифікують діяльність організації;

· визначення джерел ресурсного забезпечення реалізацій інноваційних програм і проектів;

· формування організаційної структури, чутливої і сприятливої до інноваційних змін.

Оперативне управління інноваційною діяльністю. Сутність його полягає у складанні календарних планів-графіків виконання робіт і контролюванні їх виконання; вивченні економічних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних факторів, що впливають на здатність організацій здійснювати інноваційну діяльність; розробленні ефективних організаційно-економічних форм організування інноваційної діяльності.

Оперативне календарне планування конкретизує виробничі завдання у просторі і часі, даючи змогу менеджерів середнього і нижчого рівнів ставити перед підлеглими чіткі цілі та завдання, забезпечуючи їх необхідними матеріалами та інформаційними ресурсами, координувати їхні дії відповідно до загальних термінів реалізації проекту, розробляти коригуючі заходи у разі відхилення від запланованого графіка робіт.

Важливим завданням керівництва вважають стимулювання позитивного сприйняття інноваційних змін усіма працівниками організацій з метою уникнення прихованого опору частини працівників. Йдеться про розроблення механізму стимулювання творчого пошуку, винахідництва, ініціювання дослідницьких проектів щодо перспективних напрямів діяльності організації.

Тому оперативне управління інноваційною діяльністю організації передбачає розроблення системи стимулювання з метою заохочення ініціативи, участі в інноваційних змінах, обговоренні проблем, що виникають у процесі впровадження новацій, тощо. Це завдання слід розв'язувати з огляду на мотиваційні преференції персоналу фірми, соціально-психологічні фактори, що супроводжують творчу працю, дієвість та ефективність певних організаційно-управлінських прийомів впливу на персонал з метою підвищення його зацікавленості в організаційних змінах. Ефективна система стимулювання інноваційної діяльності забезпечує зміщення акцентів у системі мотивацій персоналу: від простої соціалізації і прагнення задовольнити матеріальні інтереси - до реалізації власних здібностей через участь у проекті, здобуття визнання завдяки його успішному впровадженні тощо. Активне залучення до інноваційної діяльності працівників організацій підвищує потенціал її розвитку, створює нові інноваційні можливості, оскільки впровадження нових ідей здійснюється не під тиском вищого керівництва, а на основі розуміння важливості ї за безпосередньої участі у генеруванні ідей та створенні новинок всього персоналу.

...