Економічна ефективність інноваційних процесів на підприємстві

Інноваційна діяльність перебуває у відношеннях динамічної єдності та боротьби протилежностей з процесом поточної виробничої діяльності організації. З одного боку, добре налагоджений виробничий процес моє раціонально підібрані ресурсні складові і опирається нововведенням, оскільки це перешкоджає його стабільності, змушує вдаватися до змін, які не завжди приносять реальні результати. З іншого боку, для підтримання виробничої діяльності організації потрібно забезпечити конкурентоспроможність продукції, що неможливо без інновацій та оновлення. Лише постійна і систематична інноваційна діяльність забезпечує організації ефективність і довгострокове існування. Чим глибше нововведення проникають у використовуванні матеріальні ресурси, тим більша віддача від вкладених у виробництво інвестицій, тим фундаментальніша і триваліша конкурентоспроможність підприємства.

Однак упровадження нового переважно несе у собі елемент ризику. Будь-яка інновація, втручаючись у поточну виробничу діяльність, вносить зміни, які впливають на величину економічних показників - прибутку, собівартості, продуктивності праці, обсягів продукції тощо. Цим зумовлена обережність менеджерів щодо нововведень, їх бажання ретельно обґрунтувати кожну інноваційну пропозицію.

Усвідомлюючи ризики, пов'язані з нововведеннями, ефективні менеджери та власники, ще більший ризик вбачають у відмові від них. Вдала інновація забезпечує новий рівень прибутковості. За деякими розрахунками, прибуток від нового продукту в середньому на 25% вищий, ніж від традиційного. Цей прибуток, у свою чергу, визначає можливості розширення виробничої діяльності організації і є основним джерелом її розвитку.

Інноваційна діяльність підприємства формується в умовах постійної зміни кон'юнктури ринку, попиту на товари (послуги) як з боку реальних, так і потенційних споживачів. Вона повинна будувати свою інноваційну стратегію, виходячи з необхідності адаптуватися до цих змін - розробляти чи використовувати певні підходи до розробки нової продукції та її впровадження на ринкові.

Виходячи з цього, стратегічна мета інноваційної діяльності фірми полягає в реагуванні на зміни ринку, створенні, підтримці і поглибленні своєї конкурентоспроможності.

Інноваційна стратегія має орієнтуватися на освоєння базових інновацій. Тільки такий підхід дозволяє підприємству здійснити перехід до нової технологічної й товарної структур виробництва. Застосування удосконалюючих нововведень здатне "консервувати" фінансові ресурси, послабити перспективи базових інновацій.

Інноваційна стратегія фірми являє собою систему заходів у сфері розробки і виведення на ринок інноваційних продуктів, що мають цільову довгострокову направленість і передбачають інші, більш конкретні форми і методи інноваційної діяльності.

Основні підходи до формування стратегії інноваційної діяльності фірми наступні.

1. Стратегічний план інноваційної діяльності фірми повинен передбачати розробку довгострокових цільових установок і методів їх реалізації.

2. Стратегія інноваційної діяльності повинна бути пов'язана з розробкою головних, вирішальних напрямків діяльності фірми по створенню нової продукції. Відносна деталізація напрямків і форм інноваційної діяльності має місце тільки в межах основних стратегічних установок.

3. Основні довгострокові напрямки діяльності виробляються, виходячи із пріоритету ринкової привабливості нового товару над чисто виробничими. Прийняття рішень про напрямки удосконалення виробництва має здійснюватися на основі ринкових критеріїв, оскільки тільки успіх нового товару на цільовому ринкові вирішує долю виробництва.

4. Фірма повинна прийняти активну програму поведінки на споживчому ринкові. Така програма передбачає розробку і виведення на ринок нових товарів не в міру виникнення потреби в них, а за рахунок витиснення конкурентів і розширення самого ринку. Це має передбачати розробку стратегічних підходів до розширення ринкової частки і підвищення ефективності збуту нового товару. Фірма, що зорієнтована на інноваційну діяльність, повинна вирішувати цілий ряд завдань, що пов'язані з вибором стратегії.

Забезпечення високої конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках вимагає не лише значних змін щодо якості самої продукції, а в першу чергу зміни процесів організації її виробництва та управління ними. Вимоги до умов і змісту трудових процесів швидко змінюються, оскільки старі методи, що в основному передбачали ручне і машинно-ручне виконання операцій, не можуть забезпечити високої якості продукції, а отже, і її конкурентоспроможності в умовах ринку. Крім того, низько кваліфіковані, монотонні та важкі ручні роботи стають непрестижними, непривабливими, а згодом можуть стати і соціально неприйнятними. Все це вимагає здійснення не лише технічних, а й організаційних інноваційних процесів, таких, як впровадження нових методів і форм організації виробництва. Серед них важливе місце належить автоматизації виробничих процесів, що забезпечить значне зростання продуктивності праці. Що ж стосується шкідливих робіт, то сьогодні без автоматизації їх виконання просто неможливе. Тому автоматизація таких робіт - процес необхідний і неминучий. Якщо врахувати, що автоматизація виробництва це одночасно і нові технологічні процеси, то мова йде вже про техніко-організаційні нововведення. У свою чергу, автоматизація виробництва передбачає значне ускладнення технологічних процесів, управління якими в ручному режимі неможливе, оскільки, значно знижуючи оперативність, ручне управління зменшує корисний ефект від автоматизації. Отже, автоматизація виробництва забезпечує найвищу економічну ефективність у випадку, коли автоматизуються не лише технологічні процеси виготовлення продукції, а й процеси управління ними, тоді коли йдеться про впровадження автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП).

Якщо врахувати, що впровадження автоматизованих систем управління технологічними процесами вимагає значних витрат матеріальних і фінансових ресурсів, то постає питання про необхідність автоматизації виробництва відповідно до вимог економіки, а не шляхом вирішення соціальних завдань без огляду на витрати. Якщо будемо здійснювати автоматизацію будь-якою ціною, то вийдемо з цього процесу технічно переозброєними, але зубожілими.

На перший погляд, безперечна перспективність і прогресивність таких інноваційних процесів, як впровадження нових технічних засобів, особливо засобів автоматизації виробничих процесів і управління ними, викликали у свідомості багатьох впевненість у безумовній ефективності їх застосування всюди і завжди. При цьому результативність інноваційної діяльності почала оцінюватись не покращенням результуючих показників виробничо-господарської діяльності підприємства, а кількістю впроваджених автоматизованих систем, в тому числі й автоматизованих систем управління технологічними процесами. Як бачимо, має місце підміна цілей засобами. Насправді ж метою автоматизації є підвищення якості продукції, збільшення її кількості, зниження собівартості і, як результат, збільшення прибутку. Слід пам'ятати, що навіть найпрогресивніша нова техніка, застосована не там, не так і не тоді де, як і коли вона необхідна, дає від'ємний результат і її впровадження тягне за собою лише необґрунтовані витрати, не забезпечуючи належного технічного, економічного чи соціального ефекту. Тому при визначенні ефективності використання АСУ ТП необхідно враховувати внутрішню взаємодію технічних, організаційних, економічних і соціальних чинників у процесі організації виробництва.

Але не зважаючи на всі позитивні наслідки автоматизації виробництва, необхідно враховувати, що інколи затрати на робочу силу будуть більш прийнятні для виробника. На підприємстві ТДВ «К-ПЕМЗ» немає вільних коштів для автоматизації виробництва, тому працівникам доводиться виконувати велику кількість роботи вручну, крім того на заводі встановлені застаріле обладнання, на ремонт якого регулярно йдуть кошти підприємства. Нове обладнання, а також нові технології, дозволили б виготовляти якіснішу продукцію у більшій кількості.

Очевидно, що для реалізації інноваційних процесів необхідні значні інвестиційні ресурси. Досвід свідчить, що переконати інвестора, а в майбутньому і споживача можна лише через обґрунтування переваг нововведення перед конкурентами шляхом забезпечення вищої якості (кращих експлуатаційних параметрів) або переваг в ціні. Водночас підвищення якості вимагає і відповідних витрат, інколи навіть значних. Переваги в ціні досягаються шляхом зниження собівартості вдосконаленої продукції.

Обмін даними, які враховують витрати на створення нових виробів, доцільно було б здійснювати за допомогою електронних засобів, що вимагає розвитку сучасних інформаційних комунікацій. Користь від цього більш ніж очевидна. Це дасть змогу розробникам, що спільно працюють над вирішенням певного завдання, швидко обмінюватися інформацією і значно зменшить час на вибір оптимальних технічних рішень, а також, базуючись на прогнозах, здійснювати вибір найефективніших інноваційних проектів. Це, в свою чергу, дасть змогу підвищити швидкість впровадження нововведень шляхом відкидання з їх загальної кількості безперспективних.

З метою активізації інноваційної діяльності підприємства виникає необхідність персоналізації повноважень і встановлення відповідальності посадових осіб, а також організації належного інформаційного забезпечення. На підставі аналізу типових функцій і завдань потрібно створити на підприємстві інноваційно-інформаційні центри.

Інноваційно-інформаційний центр (ІІЦ) є тим підрозділом, котрий може створити умови для вирощування та безперешкодного проходження ідей через різні інстанції організації. Інноваційні проекти базуються на ідеях, що виникають з різних джерел, зокрема їх генераторами можуть бути: науково-дослідницький персонал, працівники відділу маркетингу, споживачі, а також виробничий персонал - робітники і службовці.

Зрозуміло, що тільки прогресивні ідеї інноваційних проектів заслуговують подальшого вивчення, тому при їх розробці важливе місце має економічне обґрунтування підприємницьких задумів. У зв'язку з цим при інноваційно-інформаційних центрах запропоновано створити групу економічних досліджень та аналізу інноваційних проектів. Хоч кожний проект має свої особливості, на фазу відкриття витрачається значно менше часу, ніж на його перевірку та підготовку до впровадження.

Інноваційний процес ефективний лише тоді, коли його здійснення передбачає взаємодію різних підрозділів підприємства. Якщо ідея, яка міститься в інноваційному проекті, пройшла економічне обґрунтування, тобто враховані всі запити, що ґрунтуються на спостереженнях маркетологів, то можна вважати, що керівництво підприємства не сумніватиметься у збуті продукції і сміливо починатиме її масове виробництво.

У ринковому середовищі фінансування інноваційних процесів можна здійснювати за рахунок власних джерел, а саме: амортизаційних відрахувань, які забезпечують просте відтворення основних фондів, прибутку як засобу розширеного відтворення, залучених вільних коштів громадян, одержаних шляхом випуску акцій, а також за рахунок залучення кредитних ресурсів. В умовах розвалу виробництва і зубожіння суспільства, характерних перехідному періоду, інвестиційна діяльність підприємств обмежується нестачею власних коштів і неможливістю отримання середньо- і довготермінових банківських кредитів. Тому в подібних ситуаціях для оновлення виробничого потенціалу слід використовувати амортизаційні відрахування.

Проте на підприємстві ТДВ «К-ПЕМЗ» більшість коштів з амортизаційного фонду використовуються для ремонту машин і обладнання, що також перешкоджає використовувати ці кошти на інновації. Розробка плану використання амортизаційних коштів сприяла би появі коштів на інноваційні процеси.

Використання маркетингу в інноваційній діяльності повинно бути спрямоване насамперед на поліпшення конкурентних позицій підприємства на ринку. Розмір ефекту від реалізації даного задуму, досягається шляхом забезпечення оперативності вибору перспективних ідей. Отже, можна стверджувати, що в умовах ринкового способу господарювання маркетингове забезпечення інноваційної діяльності підприємства мусить бути спрямоване на:

- вивчення потреб ринку - побажань споживачів;

- формування системи маркетингових комунікацій;

- надання консультативних послуг щодо нововведень;

- організацію робіт з реклами

Відсутність інноваційного напрямку в маркетинговій діяльності зменшує її ефективність.

На початковому етапі визначаються загальні цілі підприємства. Їх формування здійснюється на основі аналізу впливу ринкових чинників на формування стратегічного попиту. Виходячи з цього, підприємство розробляє свою маркетингову стратегію шляхом вибору її на альтернативній основі. Створення маркетингової стратегії підприємства передбачає її розробку у сфері цін, реклами, комунікацій і, що найголовніше, інновацій.

Зрозуміло, що ефективна маркетингова діяльність має враховувати стратегію у сфері ціноутворення, що вимагає проведення досліджень рівня цін не лише на аналогічну продукцію, а й на альтернативні варіанти. Слід зазначити, що в основному маркетингові дослідження машинобудівні підприємства регіону здійснюють у даному напрямку. У зв'язку з цим виникає необхідність вдосконалення цінової стратегії відповідно до точки зору життєвого циклу товарів.

Цей захід передбачає відпрацювання політики ціноутворення у трьох аспектах:

- на стадії впровадження нового товару на ринок в залежності від мети підприємство повинно обґрунтовувати доцільність встановлення максимально високої чи максимально низької ціни;

- на стадії дозрівання у зв'язку з неминучістю загострення цінової конкуренції на ринку політику ціноутворення необхідно коректувати;

- на стадії зростання для підприємства дуже важливо вибрати момент для зниження ціни.

Використання ресурсів підприємством також потребує нового підходу, адже ефективна переробка ресурсів на виробництві дасть змогу зменшити витрати і як наслідок підвищити прибутковість підприємства. При цьому звісно слід розглядати не тільки сировину і матеріали, але й енергоресурси, робочу силу тощо. Ефективне використання праці підвищить такий показник як продуктивність праці, що дозволить зменшити кількість персоналу і знизити затрати на заробітну плату. Звісно це призведе до зменшення собівартості продукції і підвищить прибутковість підприємства.

Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

- зменшення обсягів незавершеного виробництва;

- удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

- прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);

- зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Щодо аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

Інноваційна політика в кадровій роботі підприємства - це комплекс організаційно-економічних заходів, що забезпечують відтворення людських ресурсів. Тому на кожному підприємстві необхідно мати конкретну науково обґрунтовану інноваційну кадрову політику. Керівництво підприємства повинне виробляти систему певних нормативно-управлінських документів, що включають основні напрями, форми і методи вдосконалення людських ресурсів, вдосконалення інноваційного компоненту людського капіталу.

В умовах реалізації інноваційної політики підприємства економічно доцільно при оцінці окремих працівників використовувати такий критерій як готовність до інноваційної діяльності, що включає здібності до інноваційної самоосвіти і саморозвитку, гнучкість і сприйнятливість до нововведень, інноваційну компетентність.

Рівень об'єктивності розуміння керівництвом економічних функцій людського капіталу в інноваційному технологічному процесі безпосередньо залежить від правильності тлумачення поняття “інновація”. По-перше, інновація - це нові дослідження і розробки, які в основному потребують фінансування. По-друге, - це процес суспільного, технічного і економічного розвитку. У суспільства, що розвивається, і у окремих громадян з'являються нові потреби, що визначають необхідність і напрями проведення досліджень, розробок і впровадження їх у виробництво і в повсякденне життя. Це, у свою чергу, обумовлює безперервність науково-технічного прогресу для забезпечення нової якості життя відповідно до сучасного стану цивілізації. Відбувається вдосконалення техніки і технологій. Технічний і технологічний розвиток можливий на шляхах оптимізації економічних процесів. У сучасних умовах економіка для забезпечення нової якості життя зазнає істотні зміни, стаючи інноваційною. Все це створює передумови для впровадження наукових розробок в структуру виробництва і відповідних технологій. Створюються принципово нові і модернізовані конкурентоспроможні технології, товари і послуги, що задовольняють потреби суспільства і громадян. Об'єкти, що задовольняють потреби будь-кого, мають підвищений попит і, отже, приносять додатковий прибуток. Інноваційний технологічний розвиток і функціонування інноваційної економіки стає можливим на основі упроваджених принципово нових форм організації праці і управлінських технологій. Тому організація праці і технології управління, а також кадрова робота підприємства теж повинні бути наповнені інноваційним змістом унаслідок оптимального функціонування інноваційної складової людського капіталу менеджерів різного рівня в управлінській структурі.

При наймі співробітників на роботу доцільно орієнтуватися на результати інноваційно-кадрового маркетингу, який проводиться безперервно спеціально виділеним персоналом. Для цього виробляється наукова концепція, що включає комплексну систему аналізу попиту і пропозиції на ринку праці, пов'язаних з появою перспективних професій. На цій основі формується банк даних про потреби в кадрах і наявних пропозицій. З урахуванням вимог до посадових функцій, передбачених новими професіями, виробляється політика підприємства по вдосконаленню інноваційного компоненту людського капіталу працівників. Ці професії носять явно виражену інноваційну спрямованість. Функціональні посадові дії таких фахівців можуть використовуватися як прототип при формуванні стратегії управління інноваційною активністю працівників з використанням повчальних функцій змісту посадових інструкцій.

Ефективна кадрова політика забезпечує високий рівень використання інноваційного потенціалу підприємства в умовах трансформацій. Результати аналізу досвіду трансформаційних процесів низки українських підприємств, досвіду інно­ваційної та кадрової політики дозволяють стверджувати, що ці підсистеми можуть бути складовими ефективної системи управління підприємством. Така система спрямована на зміцнення ринкових позицій, підвищення конкурентоспроможності підприємств. Вона забезпечує ефективне використання різних напрямів трансформацій в умовах рин­кової економіки з урахуванням високих темпів науково-технічного розвитку, інно­ваційного та кадрового потенціалів підприємств.

Слід також виділити ще одну причину низької рентабельності ТДВ «К-ПЕМЗ» - це відсутність нової продукції. Підприємство впроваджує у виробництво нову продукцію тільки в період кризи, коли потрібні радикальні зміни, для підтримання позицій на ринку, і незначного підвищення доходу. Сьогодні ТДВ «К-ПЕМЗ» виготовляє застарілу продукцію, яка має не значний попит через відносно низьку якість, порівняно із аналогами на ринку. Через певний період часу, незважаючи на низьку ціну, підприємство може втратити споживачів. Тому просто необхідно впроваджувати на виробництво нову продукцію, яка би відповідала потребам ринку в наш час. Зрозуміло, що для цього необхідні додаткові інвестиції. Єдиним виходом з цієї ситуації є розробка стратегії спрямованої на впровадження інноваційних процесів на виробництві, розробка маркетингової політики збуту, товарної політики, розробки стратегічного і тактичного планування щодо збільшення конкуренто-спроможності підприємства.

Висновок

конкуренція інноваційний економічний

Під час написання дипломної роботи було виконано наступні завдання:

Навчились розрізняти поняття «інновації» та «інноваційні процеси», а також ознайомитись з їх структурою і класифікацією.

Інновації - це знову створені (застосовані) і (або) удосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно - технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які істотно поліпшують структуру і якість виробництва й (або) соціальну сферу.

Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу матеріального виробництва й експлуатації. Він є системою етапів, стадій та видів робіт, і тому має складну структуру.

Інноваційний процес - це не тільки складний, але і взаємопов'язаний процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади, устаткування, організація виробництва).

Існує п'ять основних типів інновацій:

1) виробництво невідомого споживачам нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;

2) впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід до комерційного використання продукції;

3) освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни, незважаючи на те, існував цей ринок раніше чи ні;

4) залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно від того, існували ці джерела раніше чи ні;

5) впровадження нових організаційних форм.

Розглянули теоретико-методологічні основи оцінки економічної ефективності інноваційних процесів на підприємстві.

· Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість та багатоаспектність.

Вибір методу оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єктів, якими можуть бути різні типи інновацій:

· засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);

· предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);

· предмети кінцевого споживання;

· технологічні процеси;

· методи організації виробництва, праці та управління;

· інноваційний проект.

Визначили способи оцінювання економічної ефективності інноваційних процесів на підприємстві.

Ефективність інновацій - це величина, що визначається конкретною здатністю інновацій зберегти певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів із розрахунку на одиницю створених продуктів, технічних систем, структур.

Вибір методу оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єктів, якими можуть бути різні типи інновацій:

· засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);

· предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);

· предмети кінцевого споживання;

· технологічні процеси;

· методи організації виробництва, праці та управління;

· інноваційний проект.

Різнобічна оцінка є необхідним і водночас дуже важливим завданням. При цьому виникають аспекти, пов'язані між собою, які розглядати окремо. До них належать: по-перше - оцінка науково-інформаційного рівня підприємства, по-друге - оцінка технічного рівня підприємства і, по-третє - оцінка техніко-економічної ефективні інноваційних проектів. Позитивний висновок щодо перших двох аспектів є важливою базою для отримання високих кінцевих результатів.

Проаналізувати ефективність інноваційних процесів на ТДВ «К-ПЕМЗ».

Кам'янець-Подільський електромеханічний завод є одним з провідних підприємств України, яке спеціалізується на виробництві такої продукції, як низьковольтна комутаційна електроапаратура (контактори, пости управління, вимикачі кнопкові, командоапарати, кінцеві вимикачі), опалювальна техніка (побутові опалювальні газові котли та мінікотельні), медична техніка та товари народного споживання.

Мета діяльності - здійснення виробничо-господарської, науково-прикладної, дослідно-конструкторської, фінансово-економічної та іншої діяльності для насичення ринку України продукцією, товарами, послугами.

Підприємство ТДВ «К-ПЕМЗ» спеціалізується на виготовленні низьковольтної комутаційної апаратури, товарів народного споживання та медтехніки і є одним з найбільших підприємств в цій галузі в Хмельницькій області. Продукція що виготовляється на ТДВ «К-ПЕМЗ» є якісною і користується попитом на вітчизняному ринку.

Оскільки ТДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» спеціалізується на виготовленні низьковольтової продукції і медтехніки, необхідним є оновлення засобів праці для збільшення якості і надійності виробів.

Розглянули шляхи підвищення економічної ефективності інноваційних процесів на ТДВ «К-ПЕМЗ».

Головною проблемою впровадження інновацій на підприємстві є відсутність інтересу інвесторів у вкладенні коштів для розвитку підприємства. Причиною байдужості є низька рентабельність підприємства, а також відсутність належної оптимізації витрат на виробництво продукції.

Крім того, поступово згасає попит на продукцію, яку випускає ТДВ «К-ПЕМЗ» через наявність більш якісних та дешевих аналогів як на вітчизняному так і на зарубіжному ринках. Також слід зауважити, що велика кількість продукції є застарілою і тому не приваблює потенційних покупців.

Вплив на господарську діяльність ТДВ «К-ПЕМЗ» також має перехід економіки України, внаслідок розпаду СРСР, з планової на перехідний тип. Цей перехід розпочав новий етап господарської діяльності підприємства, під час якого з'явилась реальна конкурентна боротьба за місце на ринку. Нові підприємства, орієнтовані на інтереси споживача почали активно витісняти старих гравців на ринку товарів та послуг.

Для вирішення цих та інших проблем необхідно залучення інвесторів, а також поступова модернізація та автоматизація виробничого процесу, зміна технологій, нова маркетингова політика та вдосконалення стрвтегічного і тактичного планування на підприємстві.

Список використаних джерел

Размещено на Allbest.ru