Казначейська система виконання бюджетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Казначейська система виконання бюджетів

Суть казначейської системи виконання бюджетів

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету, яка передбачає здійснення органами Державного казначейства України:

? операцій з коштами державного бюджету;

? розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

? контролю за бюджетними повноваженнями під час зарахування надходжень, прийняття зобов'язань, проведення платежів;

? ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного бюджету.

Проте поняття казначейська система виконання бюджету набагато ширше, ніж суто технічне поняття казначейське обслуговування бюджетів, передбачене Бюджетним кодексом України, а перелік функцій, наведений у Кодексі, досить неповний.

Найголовніша характеристика казначейської системи виконання бюджету та її відмінність від банківської системи полягає в тому, що казначейство концентрує в єдиній системі два потоки грошових коштів, які виникають у процесі виконання бюджету, - дохідний і витратний - на єдиному казначейському рахунку. Окрім того, казначейська система передбачає здійснення функцій контролю за цільовим спрямуванням коштів державного бюджету та управління наявними коштами, які консолідуються на єдиному казначейському рахунку.

Тобто створення казначейської системи ґрунтується на:

а) створенні певного органу управління, який централізовано здійснює опрацювання платежів, веде бухгалтерський облік відповідного бюджету, складає фінансову звітність про виконання бюджету;

б) консолідації фінансових ресурсів на єдиному казначейському рахунку в установах Національного банку України;

в) впровадженні найбільш досконалих технологій і контрольних функцій під час здійснення платежів у перебігу виконання бюджету;

г) впровадженні процедур управління готівковими коштами бюджету.

У розгорненішому вигляді казначейське виконання бюджету - це процес, що передбачає дотримання відповідних вимог, основними з яких є:

1) Відкриття рахунків з виконання бюджету в системі органів Державного казначейства на єдиному казначейському рахунку.

2) Проведення процедур попереднього і поточного контролю під час здійснення витрат. казначейський бюджет банківський

3) Здійснення витрат, визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік, у межах реальних надходжень і в терміни, що дають можливість виконати відповідну бюджетну програму та погасити державний борг.

Реалізація цих вимог є запорукою здійснення казначейського обслуговування бюджетів згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Головне призначення казначейської системи - сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджету. Слід зазначити, що це завдання охоплює великий спектр функцій.

По-перше, казначейство виконує в державі функцію "головного бухгалтера". Воно готує фінансові звіти та діє як злагоджений механізм, що концентрує бюджетні кошти в єдиній системі рахунків підпорядкованих структур і створює єдину інформаційну базу з виконання бюджету. Інформація, яку надає казначейство Уряду, дає змогу оцінити ефективність роботи органів державного управління й отримати прозоріше уявлення про економічні наслідки бюджетної політики, провадженої Урядом держави.

По-друге, здійснюючи контроль за всіма операціями, пов'язаними з надходженнями та витратами, казначейство виконує також роль "касира" держави.

Володіючи інформацією, коли і які витрати здійснюватимуться бюджетні установи, казначейство, оперативно управляючи вільними залишками коштів, може вносити пропозиції щодо зменшення залучення обсягів короткострокових запозичень, погашення внутрішньокасових розривів, що сприятиме економії бюджетних коштів, які спрямовуються на погашення державного боргу та на витрати, пов'язані з його обслуговуванням.

Для реалізації функції ефективного управління державними доходами та витратами система Державного казначейства передбачає впровадження та забезпечення функціонування певних казначейських принципів.

Спираючись на багаторічний світовий і вітчизняний досвід функціонування казначейства, можна стверджувати, що казначейська система виконання бюджету набула своєрідних базових принципів:

1) Принцип єдності каси і єдності вимог до бухгалтерського обліку та складання звітності. На прикладі України принцип єдності каси і єдиних вимог до бухгалтерського обліку та складання звітності логічно випливає із визначальної норми бюджетного права про єдність (цілісність) бюджетної системи. Своєю чергою, ця норма забезпечується, згідно з Бюджетним кодексом України, "єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку і звітності".

2) Принцип здійснення платежу з видатків шляхом погашення фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів скарбниками, іншими словами, принцип збалансованості, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету. Зокрема особа, яка приймає зобов'язання за витратами, і особа, яка їх оплачує, не повинні збігатися.

3) Принцип повноти включення в облік і звітність усіх операцій, пов'язаних із надходженнями та здійсненням витрат бюджету.

4) Принцип цільового спрямування бюджетних коштів. Бюджетні кошти спрямовуються казначейством тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Такий підхід дає змогу встановити відповідальних і за цільове направлення, і за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу.

5) І нарешті, принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Бюджетним кодексом України запроваджується поняття бюджетного правопорушення та встановлюється відповідальність за нього. Цей принцип досить актуальний для роботи в Державному казначействі, оскільки робота в органах казначейства передбачає значну міру відповідальності за виконану роботу у поєднанні з високим фаховим рівнем та обізнаністю з питань і фінансової справи, і банківських процедур та технологій.

У вузькому розумінні термін "касове виконання бюджету" передбачає констатацію факту здійснення запланованих надходжень і витрат відповідно до затверджених планів. У широкому розумінні цей процес виходить за рамки суто технічних операцій і становить складну систему фінансових відносин, пов'язаних із формуванням, забезпеченням, розподілом і використанням централізовано зібраних коштів і на державному рівні, і в межах окремих областей і териториально-адміністативних одиниць, що потребує докладного аналізу його складників, насамперед бюджету за доходами і видатками.

Особливо треба відзначити діяльність Державного казначейства щодо дотримання фінансової дисципліни, що, безумовно, має значний вплив на стан державних фінансів. Розглянемо конкретний аспект - відмова розпорядникам бюджетних коштів різних рівнів в оплаті рахунків. Так, за січень-липень 2003 року працівники органів Державного казначейства України, зареєстрували 27 049 відмов на загальну суму 189 846 тис. грн. Основними причинами відмов були:

? відсутність затверджених кошторисів видатків і планів асигнувань;

? брак або недостатність коштів на відповідних рахунках бюджетних установ чи організацій та/або бюджетних і кошторисних призначень, крім установлених випадків;

? обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами України;

? неподання необхідних підтвердних документів для оплати рахунків;

? недотримання або порушення встановленого порядку використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету;

? відсутність в казначейському обліку прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов'язань;

? неправильне оформлення документів на оплату видатків та/або не підтверджене цільове спрямування коштів;

? неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів.

Порівняно з даними на 1 серпня 2002 року (кількість відмов - 21 719 на суму 141 749 тис. грн.), 2003 року зареєстровано 27 049 відмов на суму 189 846 тис. грн., що свідчить про дієвість поточного контролю органів Державного казначейства України в процесі проведення платежів.

Бюджетна класифікація

Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип єдності бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку і звітності.

На цьому принципі ґрунтується забезпечення цілісності та єдності бюджетної системи як фінансової основи. На таких засадах бюджетна система здатна забезпечити єдність економічного простору країни, фінансової, грошово-кредитної, валютної та податкової систем. Цей принцип спрямований на зміцнення функцій держави у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики шляхом забезпечення її фінансовими ресурсами в процесі реалізації єдиної загальнодержавної бюджетної політики.

Складником забезпечення цілісності бюджетної системи є бюджетна класифікація.

Верховна Рада України 12 липня 1996 року прийняла Постанову за № 327/96-ВР "Про структуру бюджетної класифікації України", яка передбачила необхідність використання всіма учасниками бюджетного процесу єдиної структури функціональної, відомчої та економічної класифікації.

Бюджетна класифікація має велике організаційне значення: створює умови для використання єдиних підходів до аналізу звітних даних і щодо виконання бюджетів, і щодо кошторисів доходів і витрат розпорядників бюджетних коштів. На її підставі здійснюється ідентифікація платежів і, нарешті, вона виконує функцію інтегрування економіки України до світової та досягнення сумірності основних параметрів її розвитку з показниками розвитку інших країн.

Доцільно зазначити, що бюджетна класифікація дає можливість усвідомити діючий бюджетний процес за різними підходами його учасників до обліку операцій, відбиває концептуальні підходи Уряду до бюджетної політики, надає можливість читати та аналізувати основний щорічний законодавчий акт - Закон про Державний бюджет України - та звіт про його виконання.

Під час відкриття в системі Держказначейства рахунків, кожен з яких є складником єдиного казначейського рахунку, та їх кодування одним із найважливіших аналітичних параметрів є символ звітності, що відповідає коду бюджетної класифікації. Тобто бюджетна класифікація - один з основних чинників, які забезпечують функціонування інформаційно-обчислювальної системи єдиного казначейського рахунку.

Структура бюджетної класифікації не є константою. Вона змінюється відповідно до змін у підходах до бюджетної політики. Наприклад, зміни, які передбачаються із запровадженням програмно-цільового методу планування витрат, зазвичай зумовлюють зміни в бюджетній класифікації. Нова структура бюджетної класифікації повинна в основному відповідати міжнародним стандартам.

З погляду міжнародних вимог статистики державних фінансів, бюджетна класифікація - це систематизоване згрупування за однорідними ознаками доходів і видатків бюджету, які розташовані та закодовані у певному порядку. Вона застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетним кодексом України закладено правову норму використання єдиної класифікації доходів і видатків для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Запроваджена в Україні 1998 року нова бюджетна класифікація в цілому відповідала загальноприйнятим міжнародним вимогам і стандартам статистики державних фінансів. Необхідність використання міжнародних стандартів у сфері державних фінансів була обумовлена змінами, пов'язаними з переходом до ринкової економіки. Зміни у формуванні нових принципів фінансової політики, підвищення її ролі у розвитку економіки зумовили потребу перебудови і зміни структури бюджетної класифікації за такими показниками, що були б сумірними з прийнятими у міжнародній статистиці державних фінансів.

На сьогодні діє бюджетна класифікація, затверджена наказом Мінфіну від 27 грудня 2001 року за № 604 зі змінами та доповненнями.

Бюджетна класифікація має такі складники:

а) класифікація доходів бюджету;

б) класифікація видатків (у тому числі кредитування з вирахуванням погашення) бюджету:

? функціональна класифікація;

? економічна класифікація;

? відомча класифікація;

? програмна класифікація;

в) класифікація фінансування бюджету;

г) класифікація боргу.

Запровадження з 1998 року двох нових розділів бюджетної класифікації "Класифікація фінансування бюджету" та "Класифікація боргу" обумовлено тим, що великого значення набувають проблеми залучення позик, забезпечення контролю за змінами сукупних боргових зобов'язань і залишками бюджетних коштів.

Доходи класифікуються за такими розділами:

1) Податкові надходження. Податковими надходженнями є обов'язкові безповоротні платежі в бюджет, а також штрафи і пені за порушення податкового зобов'язання. Вони поділяються на:

? податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

? податки на власність;

? внутрішні податки на товари та послуги;

? податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

? інші податки.

2) Неподаткові надходження. Це добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пені, не пов'язані з податковим законодавством:

? доходи від власності та підприємницької діяльності;

? адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

? надходження від штрафів і фінансових санкцій;

? інші неподаткові надходження.

3) Доходи від операцій з капіталом, які включають надходження від продажу:

? основного капіталу;

? державних запасів товарів;

? землі і нематеріальних активів.

4) Трансферти. Такий вид доходів вперше включено до структури бюджетної класифікації. Він визначається як безповоротні платежі, одержані від інших рівнів державного управління, міжнародних установ для підтримки бюджету або на інші функції, пов'язані з реалізацією функцій держави.

Видатки бюджету класифікуються за:

а) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація);

б) економічною характеристикою операцій (економічна класифікація);

в) ознакою головного розпорядника коштів (відомча класифікація);

г) за бюджетними програмами (програмна класифікація).

Функціональна класифікація видатків дає змогу відстежувати динаміку зміни державних видатків різноманітного функціонального призначення з метою проведення їх аналізу і, таким чином, прогнозувати видатки наступних років. Запровадження з 2002 року нової функціональної класифікації видатків бюджету зумовлено необхідністю увідповіднити її до міжнародних стандартів статистики державних фінансів. Нову класифікацію видатків бюджету розроблено на основі класифікації функцій управління (КФУ),

опублікованої статистичним відділом Організації Об'єднаних Націй. Класифікація має три рівні деталізації: розділи, підрозділи та групи. Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації підрозділів і груп визначають засоби досягнення цих загальних цілей. Наприклад, розділ 09 - "Освіта"; підрозділ 0920 - "Загальна середня освіта"; групи: 0921 - "Загальноосвітні навчальні заклади", 0922 - "Загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати", 0923 - "Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади".

Економічна класифікація видатків деталізує використання коштів за їхніми предметними ознаками - заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг, усі види господарської діяльності, виплати населенню та інші категорії, що надає можливість виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів. Видатки бюджету зведено в єдині економічні категорії, які розподіляються на поточні, капітальні, нерозподілені видатки та на кредитування з вирахуванням погашення. Роз'яснення до застосування економічної класифікації видатків, які відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 27 грудня 2002 року за № 604 надає Державне казначейство України, наведено в додатку 4.2.1.

Додаток 4.2.1. "Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету" - розміщено на лазерному диску.

Поточні видатки - це платежі, призначенням яких не є придбання капітальних активів. Капітальні видатки включають у себе придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів і капітальні трансферти. Склад нерозподілених видатків визначає закон про державний бюджет чи рішення відповідної місцевої ради, до них належать видатки з резервних фондів державного та місцевих бюджетів.

Розділ у межах економічної класифікації "Кредитування з вирахуванням погашення" включає платежі з бюджету, в результаті яких з'являються вимоги до інших фінансових об'єктів, що передбачають обов'язкове повернення коштів. Ці платежі здійснюються на виконання державної економічної політики і не передбачають отримання прибутків чи управління ліквідністю.

Відомча класифікація витрат відображає розподіл бюджетних призначень по головних розпорядниках коштів бюджетів. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників коштів. Відомча класифікація видатків має на меті оптимізацію кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудову чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.

Програмна класифікація видатків передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, які є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання. Такий підхід передбачає визначення оцінки ефективності та результативності діяльності державних установ. Це обумовлено тим, що сучасний етап соціально-економічного розвитку держави потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективного використання коштів бюджету. Для досягнення цих цілей в Україні з 2002 року започатковано впровадження програмно-цільового методу складання бюджету.

Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і відбір програм на стадії стратегічного планування. Таку роботу проводить головний розпорядник коштів і в період формування бюджетного запиту та підготовки пропозицій до проекту бюджету обґрунтовує включення відповідної програми на наступний бюджетний рік. На відміну від розділу, підрозділу чи групи функціональної класифікації, яка лише визначає загальну категорію видатків з бюджету, кожна програма має

чітко визначені цілі. Так, коду функціональної класифікації 0732 "Спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади" відповідає кілька програм, таких як "Медична допомога, що надається українською спеціалізованою лікарнею "Охматдит", "Медико-соціальні послуги ветеранам війни та воїнам-інтернаціоналістам", "Утримання та лікування психічно хворих осіб, які потребують особливого нагляду".

Як свідчить досвід закордонних країн, система планування видатків на підставі програм - це система рішень щодо розробки, аналізу, впровадження та розподілу ресурсів. Програмна класифікація видатків у цьому випадку має базуватися на конкретних комплексних програмах з чітко визначеними цілями та завданнями, а механізми та методики оцінки використання бюджетних коштів дадуть змогу оцінювати результативність та ефективність таких програм за встановленими критеріями. Державний бюджет України із застосуванням програмної класифікації видатків державного бюджету вперше було сформовано на 2002 рік. Досвід використання програмно-цільового методу засвідчив, що на даному етапі відсутні критерії визначення ефективності тієї чи іншої програми. За таких умов відстежити переваги програмного бюджетування (підготовки, складання, затвердження та виконання бюджетів) досить складно.

Оскільки програмно-цільовий метод - це, певною мірою, новий спосіб формування бюджету і тому мало хто глибоко обізнаний з цією бюджетною методологією, вважаємо за необхідне докладніше розглянути такий підхід, насамперед пояснити логіку складання бюджету за бюджетними програмами, визначити переваги та труднощі такого методу, описати весь алгоритм побудови бюджетних програм. Особливості та суть програмно-цільового методу складання бюджету наведено в додатку 4.2.2.

Додаток 4.2.2. "Особливості та суть програмно-цільового методу складання бюджету" - розміщено на лазерному диску.

Класифікація фінансування (дефіциту) та боргу бюджету

У зв'язку з переходом на міжнародні стандарти статистики державних фінансів у структурі класифікації бюджету з'явилося два нових розділи, які вперше забезпечили прозорість залучених коштів до бюджету і боргових зобов'язань держави.

Класифікація фінансування бюджету - це згрупування за певними ознаками джерел покриття дефіциту бюджету з метою конкретизації напрямів та обсягів запозичення коштів, а також визначення напрямів ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. До останніх належать платежі з погашення основної суми боргу. Оскільки борг є наслідком накопичених і непогашених запозичень держави, здійснених на покриття бюджетного дефіциту, класифікація боргу аналогічна класифікації фінансування бюджету.

Відповідно до міжнародних вимог статистики державних фінансів класифікація фінансування (боргу) бюджету здійснюється за двома підходами:

а) за типом кредитора, що характеризує кредитора або власника боргового зобов'язання;

б) за типом боргового зобов'язання, що характеризує характер запозичення коштів.

Залежно від терміну розміщення фінансові зобов'язання держави або місцевих рад поділяються на такі види:

? довгострокові (термін розміщення від 5 до 10 років);

? середньострокові (термін розміщення від 1 до 5 років);

? короткострокові (термін розміщення до року).

Особливістю місцевих бюджетів є те, що в них відображаються боргові зобов'язання місцевих рад за встановленою класифікацією для систематизації боргових зобов'язань, визначення суми боргу місцевого бюджету та обсягів фінансових pecypсів, необхідних для його обслуговування.

Класифікація фінансування бюджету за типом кредитора. Джерела покриття дефіциту (фінансування) бюджету поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні джерела - це надходження від сектору державного управління, тобто обсяг запозичень за рахунок eмiciї державних цінних паперів, що здійснює Міністерство фінансів, надходження від органів грошово-кредитного регулювання i банківських установ та інші внутрішні джерела. Зовнішні джерела фінансування групуються за такими ознаками: позики, отримані від міжнародних організацій економічного розвитку, надходження від органів управління іноземних держав, позики, отримані від іноземних комерційних банків, та інші джерела, не віднесені до цих категорій.

Класифікація фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання. Фінансові зобов'язання класифікуються за такими видами: облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики й інші державні цінні папери; довгострокові, середньострокові та короткострокові позики і кредити; зміна обсягів готівкових коштів, депозитів i цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю у розрізі внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Класифікація боргу за типом кредитора залежить від типу утримувача боргового зобов'язання: внутрішнього чи зовнішнього. Відповідно розрізняють внутрішній і зовнішній борг. Внутрішній борг складається із заборгованості за позиками, одержаними із сектору державного управління, заборгованості органам грошово-кредитного регулювання та іншим банківським установам, заборгованості іншим фінансовим установам, нефінансовому приватному сектору та домашнім господарствам. Зовнішній борг складається із видів боргових зобов'язань, аналогічних зовнішнім джерелам покриття дефіциту бюджету.

Класифікація боргу за типом боргового зобов'язання відрізняє заборгованість за довгостроковими, середньостроковими зобов'язаннями, короткостроковими зобов'язаннями i векселями (на терміни менше року) та іншими внутрішніми й зовнішніми зобов'язаннями у структурі непогашеного внутрішнього та зовнішнього боргу.

Характеристика рахунків, що відкриваються в органах Держказначейства, та порядок їх відкриття

Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства, відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів, поділяються на бюджетні та небюджетні.

Бюджетні рахунки - це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства для зарахування надходжень, здійснення операцій клієнтів з бюджетними коштами та здійснення операцій, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань, загальнодержавних видатків, а також рахунки для обліку операцій із фінансування бюджетів.

Небюджетні рахунки - рахунки, які відкриваються органами Державного казначейства України у випадках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів.

Своєю чергою, бюджетні рахунки класифікуються таким чином:

1) Бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями) - рахунки для зарахування податкових, неподаткових та інших надходжень, справляння яких передбачено законодавством України, включаючи трансферти, дарунки, гранти та кошти, залучені до бюджетів від розміщення цінних паперів, отриманих кредитів тощо.

2) Бюджетні рахунки для операцій клієнтів за бюджетними коштами - рахунки для здійснення операцій за асигнуваннями, передбаченими на виконання відповідних програм і заходів у державному та місцевих бюджетах, які відкриваються розпорядникам та одержувачам коштів і поділяються на:

? реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядникам бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання загального фонду кошторисів;

? спеціальні реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядникам бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторисів;

? рахунки одержувачів коштів, які відкриваються одержувачам бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків загального та/або спеціального фондів для обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів.

3) Інші бюджетні рахунки - рахунки, які відкриваються за відповідними кодами бюджетної класифікації для здійснення операцій з обслуговування внутрішніх і зовнішніх боргових зобов'язань держави та здійснення загальнодержавних видатків, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

4) Рахунки для обліку операцій з фінансування бюджетів - рахунки, які відкриваються для обліку операцій з фінансування бюджетів, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Бюджетні рахунки відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки згідно з вимогами статті 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. Закриття рахунків загального фонду державного бюджету означає припинення дії бюджетних призначень. За виняткових обставин міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

У разі неприйняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік відкриваються рахунки попереднього бюджетного періоду.

Спеціальні реєстраційні рахунки, на яких зберігаються залишки коштів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їхнього цільового призначення, відкриваються в наступному бюджетному періоді з перенесенням не витрачених у попередньому періоді залишків коштів, які були одержані на виконання відповідних завдань. Державне казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду на кінець бюджетного періоду для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їхнього цільового призначення. Рахунки спеціального фонду відкриваються в наступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені в попередньому бюджетному періоді кошти, які були одержані на виконання відповідних завдань. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені.

Небюджетні рахунки відкриваються органами Державного казначейства України у випадках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів.

Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства затверджено наказом Державного казначейства України від 2 грудня 2002 року за № 221 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 976/7264. Зазначений Порядок регламентує взаємовідносини між органами Держказначейства і клієнтами в процесі відкриття (закриття) рахунків і є обов'язковим до застосування всіма органами Державного казначейства, розпорядниками та одержувачами коштів бюджетів та іншими клієнтами органів Державного казначейства.

Згідно із цим Порядком рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій з виконання бюджетів у системі Державного казначейства, затверджених наказом Держказначейства України від 28 листопада 2000 року за № 119, зі змінами та доповненнями.

Розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів коштів та інших клієнтів здійснюється органами Державного казначейства відповідно до умов договорів між органом Держказначейства і власниками рахунків, які складаються за типовою формою, встановленою Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах ДКУ.

У розробці Порядку відкриття рахунків у національній валюті Державне казначейство України, як учасник системи електронних платежів НБУ, намагалося максимально врахувати вимоги Національного банку України, що містяться в Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 року за № 527 (зі змінами), оскільки процедура відкриття рахунків чи то в банках, чи то в органах казначейства має бути аналогічною.

Відкриття рахунків для зарахування надходжень

Для зарахування надходжень державного та місцевих бюджетів Державне казначейство України щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та Бюджетного кодексу України централізовано відкриває бюджетні рахунки. Інформація про відкриті рахунки доводиться до територіальних органів Державного казначейства.

У разі неприйняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік переоформлюються рахунки попереднього бюджетного періоду.

Відділення Державного казначейства на підставі даних, отриманих від органів державної податкової служби, подають управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі - управління Державного казначейства) заяви про відкриття рахунків з переліком видів надходжень державного та місцевих бюджетів, які мобілізуються на відповідній території. Зазначені заяви складаються за кожним видом бюджетів.

На підставі поданих заяв з переліком видів надходжень, що мобілізуються на відповідній території, управління Державного казначейства проводять блокування рахунків за тими видами надходжень, що не мобілізуються на відповідній території. У разі виникнення змін у складі видів надходжень упродовж року, пов'язаних зі змінами в чинному законодавстві, також подаються заяви про відкриття рахунків.

В управліннях Державного казначейства мають бути сформовані особові справи на відділення Державного казначейства, які містять заяву про відкриття рахунків і картку з відбитком печатки та зразками підписів осіб, яким згідно з розпорядчими документами органів Державного казначейства надано право розпорядження рахунками і підписання платіжних та інших розрахункових документів. Така картка має бути засвідчена підписом керівника чи заступника керівника органу Державного казначейства вищого рівня та печаткою. У разі зміни чи доповнення хоча б одного з підписів оформляється нова картка зі зразками підписів на всіх осіб, які мають право першого та другого підписів. У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису подаються тимчасова картка зі зразками підписів тимчасово уповноважених осіб і копія відповідного документа, що підтверджує ці повноваження (наказ, протокол тощо).

Якщо управління (відділи) Державного казначейства України чи обласних управлінь ДКУ, в межах правового регулювання, виступають ініціаторами відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень, вони мають подати управлінню платіжних систем і розрахунків чи розрахунковій палаті службову записку про відкриття рахунку за підписом керівника структурного підрозділу, який ініціює відкриття цього рахунку, з візою Голови Державного казначейства (його заступника) чи начальника відповідного управління Держказначейства. У цьому випадку формуються особові справи на відповідні структурні підрозділи, які містять зазначені службові записки та зразки підписів керівника структурного підрозділу та/або його заступника, яким відповідно до розпорядчих документів надано право розпорядження рахунками і підписання платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документів, завірені Головою Державного казначейства (його заступником) чи начальником відповідного управління Держказначейства.

Державне казначейство України та управління Державного казначейства в обов'язковому порядку інформують заявників, органи державної податкової служби про відкриті рахунки. Іншим органам інформація про відкриті рахунки надається на їхню вимогу.

Відкриття бюджетних рахунків для операцій клієнтів з бюджетними коштами

Розпорядники коштів для відкриття бюджетних рахунків подають до органу Державного казначейства України такі документи:

а) заяву про відкриття рахунків встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера або іншої посадової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності;

б) копію довідки про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, посвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

в) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), посвідчену нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи указами Президента України, нотаріального посвідчення не потребують (установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають);

г) копію документа, що підтверджує взяття клієнта на податковий облік, засвідчену податковим органом, у випадках, передбачених чинним законодавством;

ґ) картку зі зразками підписів осіб у двох примірниках (додаток 6), яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів клієнта надано право розпорядження рахунком і підписання розрахункових документів, посвідчену нотаріально або установою вищого рівня в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки. Зазначена картка оформляється відповідно до вимог розділу 7 Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року за № 527 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 року за № 819/3259. У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису подаються тимчасова картка зі зразками підписів тимчасово уповноважених осіб і копія відповідного документа (наказ, протокол тощо), що підтверджує ці повноваження;

д) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду. У зазначеній довідці в обов'язковому порядку має бути вказаний орган Державного казначейства, в якому відкривається рахунок (уповноважений працівник органу Держказначейства, який приймає документи на відкриття рахунку, зобов'язаний відповідним чином оформити відривну частину довідки та повернути її клієнту для подання до органу Пенсійного фонду);

е) документ, що підтверджує реєстрацію клієнта як платника соціальних страхових внесків, або його копію, посвідчену нотаріально чи органом, що його видав;

є) затверджений кошторис розпорядників бюджетних коштів. У період до затвердження кошторисів (не більше 30 календарних днів з дня затвердження річного розпису призначень і помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету) надається тимчасовий кошторис, затверджений керівником установи.

Існують деякі особливості відкриття рахунків для військових частин, установ, підприємств і організацій Збройних сил України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України та інших органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування (надалі - військові частини/установи). Відкриття цих рахунків відбувається на підставі дозволів, виготовлених відповідним чином із захисною сіткою і централізованою нумерацією, які видаються фінансовими органами розпорядників бюджетних коштів вищого рівня. Крім того, картка зі зразками підписів повинна містити зразок відбитка гербової печатки військової частини, установи, підприємства чи організації, якій відкривається рахунок. Зразок відбитка гербової печатки є водночас підтвердженням підписів посадових осіб власника рахунку.

Одержувачі коштів для відкриття рахунків подають до органу Державного казначейства України документи за переліком, передбаченим для розпорядників коштів. Тільки замість затвердженого кошторису подають план використання бюджетних коштів.

Бюджетні рахунки розпорядникам та одержувачам коштів відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду. Днем відкриття рахунків вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунків у розділі "Позначки органу Державного казначейства".

До отримання органами Державного казначейства від власників рахунків повідомлення про взяття рахунку на облік податковим органом у випадках, передбачених чинним законодавством, операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів.

Відкриття інших бюджетних рахунків і рахунків для обліку операцій з фінансування бюджетів

Структурні підрозділи органів Державного казначейства (управління та/або відділи) для відкриття інших бюджетних рахунків подають такі документи:

а) службову записку про відкриття рахунків за підписом керівника структурного підрозділу, який розпоряджається цим рахунком, із візою Голови Державного казначейства (його заступника) чи начальника управління Держказначейства;

б) зразки підписів керівника структурного підрозділу та/або його заступника, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів надано право підпису розпорядчих документів, завірені Головою Державного казначейства України чи начальником управління ДКУ.

Відкриття небюджетних рахунків

Підприємства, установи, організації, яким відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів мають бути відкриті небюджетні рахунки в органах Державного казначейства, подають такі документи:

а) заяву про відкриття рахунків встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера або іншої посадової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку і складання звітності;

б) копію довідки про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, посвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

в) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), посвідчену нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи указами Президента України, нотаріального посвідчення не потребують (установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають);

г) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, посвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крім бюджетних установ та організацій);

ґ) картку зі зразками підписів осіб у двох примірниках, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів клієнта надано право розпорядження рахунком і підписання розрахункових документів, посвідчену нотаріально або установою вищого рівня в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки. Зазначена картка оформляється відповідно до вимог розділу 7 Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року за № 527 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 року за № 819/3259. У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису подаються тимчасова картка зі зразками підписів тимчасово уповноважених осіб і копія відповідного документа, що підтверджує ці повноваження;

д) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду. У зазначеній довідці в обов'язковому порядку має бути вказаний орган Державного казначейства, у якому відкривається рахунок (уповноважений працівник органу Державного казначейства, який приймає документи на відкриття рахунку, зобов'язаний відповідним чином оформити відривну частину довідки та повернути її клієнту для подання до органу Пенсійного фонду);

е) документ, що підтверджує реєстрацію клієнта як платника соціальних страхових внесків, або його копію, посвідчену нотаріально чи органом, що його видав;

є) копію документа, що підтверджує взяття клієнта на податковий облік, посвідчену податковим органом або нотаріально.

У разі відкриття небюджетного рахунку до отримання органами Державного казначейства від власника рахунку повідомлення про взяття рахунку на облік податковим органом, відповідно до чинного законодавства, операції за небюджетним рахунком здійснюються лише із зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками на небюджетному рахунку, відкритому в органах Держказначейства, є дата реєстрації отриманого органом Державного казначейства повідомлення про взяття рахунку на облік податковим органом.

На кожне підприємство, установу чи організацію формується особова справа, що містить перелічені вище документи.

Якщо серед осіб, які мають право першого чи другого підписів, є іноземці або особи без громадянства, що тимчасово перебувають на території України, то зазначені особи зобов'язані додатково подати документи, які підтверджують законність їх перебування на території України. Копії зазначених документів також зберігаються в особовій справі.

В усіх випадках у разі отримання документів на відкриття рахунків органи Державного казначейства здійснюють перевірку поданих документів, зокрема:

а) підписи осіб на заяві про відкриття рахунку мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенням прізвища й ініціалів та ідентифіковані з підписами в картці зі зразками підписів і відбитком печатки;

б) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності має відповідати зразкам, передбаченим у додатку 3 до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року за № 740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" (зі змінами та доповненнями). Для суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані до набрання чинності зазначеною вище Постановою КМУ, свідоцтва про державну реєстрацію мають відповідати зразкам, передбаченим у додатках 3 і 4 до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року за № 276 (зі змінами і доповненнями);

в) посвідчувальні написи нотаріуса на документах визнаються, якщо вони відповідають формам, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 року за № 7/5 "Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчувальних документах", зареєстрованим Міністерством юстиції України 2 березня 1994 року за № 38/247 (зі змінами та доповненнями).

Казначейське обслуговування бюджетів за доходами

Доходи державного бюджету - це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Склад доходів Державного бюджету України встановлюється у главі 5 Бюджетного кодексу (стаття 29). Відповідно до статті 9 Загальних положень Кодексу, складниками доходів Державного бюджету України є: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти, гранти та дарунки (рис. 4.4.1).

Рис. 4.4.1. Складники доходів Державного бюджету України

Податкові надходження - це передбачені податковим законодавством України загальнодержавні і місцеві податки, збори та обов`язкові платежі. У Бюджетному кодексі закріплено, що податкові надходження державного бюджету справляються відповідно до чинного податкового законодавства. На сьогодні це Закон України "Про систему оподаткування", інші спеціальні закони, укази Президента та декрети Кабінету Міністрів України про справляння тих чи інших податків, зборів і обов`язкових платежів. Кодекс окреслює функції бюджетного законодавства в частині закріплення за різними ланками бюджетної системи конкретних джерел надходжень, що утворюються за рахунок податків, зборів та інших обов`язкових платежів, і зарахування цих платежів до бюджетів. Бюджетним законодавством не можуть встановлюватися податки, збори й обов`язкові платежі та порядок їх справляння.

Податкові надходження є вагомим складником Державного бюджету України. 2001 року вони становили 56,4% загальних доходів державного бюджету. Динаміку і структуру доходів Державного бюджету України наведено в таблиці 4.4.1.

Таблиця 4.4.1

Динаміка і структура доходів Державного бюджету України (у відсотках)

	1998	1999	2000	2001
Доходи, всього	100	100	100	100
У тому числі:
Податкові надходження	63,4	71,0	55,0	56,4
Неподаткові надходження	12,8	14,2	28,7	34,5
Доходи від операцій з капіталом	0,3	2,2	0,2	0,9
Державні цільові фонди	20,0	11,4	12,1	1,1
Офіційні трансферти	3,5	1,3	4,0	7,1

Основні засади виконання Державного бюджету України за доходами встановлено статтею 50 Бюджетного кодексу, згідно з якою всі податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в дохід держбюджету з моменту зарахування їх на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Удосконалення методів управління доходами спрямовано на забезпечення найбільш оптимального стану їх обсягів, посилення контролю за своєчасністю і повнотою надходжень коштів до бюджету, гармонізацію міжбюджетних відносин.

Починаючи з 1996 року, фактично з початку діяльності Державного казначейства, за його вимогою, поряд з діючою на той час місячною, було введено щоденну банківську звітність за видами доходів. Ця звітність стала єдиним оперативним джерелом даних про виконання бюджету за доходами. Такий важіль давав змогу банківській системі активно впливати на умови і порядок формування державного кошика, тим самим підтверджуючи відому істину: управляє той, хто володіє інформацією. Тому передача функцій обліку доходів державного бюджету від банківської системи казначейства була питанням не тільки технічним, а й значною мірою і політичним.

У самій схемі проходження коштів держбюджету через банківську систему (рис. 4.4.2) було закладено суттєві затрати часу на рух платежів. Результати дослідження засвідчують, що в кращому разі доходи по ланцюгу "рахунок платника податку - рахунки "Доходи держбюджету" надходили за 3-4 дні, що, на нашу думку, було занадто великою ціною бюджету за надання банками послуг з касового виконання державного бюджету. Окрім того, частина банків затримувала проходження коштів бюджету через фінансові труднощі. Наприкінці 1998 року з'явився ще один фактор, який "стимулював" затримки. Указом Президента України від 7 вересня 1998 року за № 982/98 було скасовано штрафні санкції, передбачені статтею 6 Указу Президента України від 1 травня 1995 року за № 343/95 "Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України", що призвело до збільшення кількості випадків і сум порушень з боку банків.

Враховуючи наведені вище та інші фактори, Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" було передбачено перехід на казначейську систему виконання державного бюджету за доходами.

Слід зазначити, що з моменту прийняття принципового рішення про надання органам казначейства статусу єдиного агента держави з обліку доходів держбюджету існувало кілька схем опрацювання, узагальнення та надання такої інформації. Ми пропонуємо виділяти три основні моделі, які за своєю суттю відповідають трьом схемам касового виконання державного бюджету:

...