Казначейська система виконання бюджетів

Відділення Державного казначейства України узагальнюють інформацію про наявність неоплачених фінансових зобов'язань і подають її за встановленими формами та у визначені терміни відповідним управлінням Державного казначейства, які узагальнюють отримані дані, формують зведену інформацію по території і подають її у встановлені терміни Державному казначейству України.

Держказначейство з метою ефективного управління коштами державного бюджету консолідує інформацію, одержану від територіальних органів ДКУ, про наявність неоплачених фінансових зобов'язань для ухвалення відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядникам коштів.

Рішення (пропозиції) про виділення асигнувань із загального фонду держбюджету в розрізі головних розпорядників ухвалюються на підставі ресурсного балансу на відповідний період, бюджетних призначень і з урахуванням неоплачених фінансових зобов'язань.

Організація роботи органів Державного казначейства у процесі касового виконання державного бюджету за видатками

Затверджені пропозиції про виділення асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі головних розпорядників коштів загальною сумою (за потреби - із зазначенням обсягів за відповідною класифікацією державного бюджету) обліковуються Державним казначейством на рахунках позабалансового обліку в автоматизованому режимі.

На підставі затверджених пропозицій Держказначейство готує в автоматизованому режимі, використовуючи довідники відкритих зведених особових та особових рахунків, розпорядження про виділення бюджетних асигнувань у розрізі головних розпорядників коштів, яке підписують начальники відповідних управлінь і затверджує Голова Державного казначейства України або його заступник.

Виділені бюджетні асигнування зараховуються на зведені особові рахунки та/або особові рахунки головних розпорядників коштів. Виписка з цього рахунка надається головному розпоряднику коштів за результатами попереднього операційного дня. Головні розпорядники наступного робочого дня подають відповідному управлінню Держказначейства розподіли виділених бюджетних асигнувань по територіях у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів на паперових і електронних носіях. Відповідають за несвоєчасне надання розподілу виділених бюджетних асигнувань головні розпорядники.

Отримані розподіли перевіряють в автоматизованому режимі фахівці Державного казначейства на відповідність зазначених у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, включених до розподілу за даними бухгалтерського обліку, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов'язанням і наданій мережі. У разі виявлення розбіжностей розподіл повертається головному розпоряднику на доопрацювання з позначкою про причини відмови в день його подання. Якщо виділення бюджетних асигнувань мають цільове призначення, розподіл повинен ураховувати позначку про їх призначення. Якщо зазначену вище позначку не враховано, розподіл повертається без виконання.

Перевірені розподіли групуються Державним казначейством за територіями і складаються реєстри на виділення бюджетних асигнувань, які засобами електронного зв'язку передаються територіальним управлінням Держказначейства.

На підставі інформації територіальних управлінь про залишки коштів на рахунках, відкритих у відповідних органах Держказначейства, та платіжного календаря відповідної області, а також з метою безумовного проведення передбачених платежів Державним казначейством України на центральному рівні ухвалюється рішення про підкріплення коштами. Порядок підкріплення коштами встановлюється окремим нормативним документом, а сам механізм підкріплення залежить від моделі функціонування єдиного казначейського рахунку.

Управління Державного казначейства на підставі реєстрів готує меморіальні документи про зарахування виділених бюджетних асигнувань на відповідні рахунки розпорядників та/або одержувачів коштів. Органи Держказначейства надають розпорядникам та/або одержувачам бюджетних коштів виписку з відповідного рахунку за результатами попереднього операційного дня. Інші дії щодо перерозподілу виділених бюджетних асигнувань аналогічні операціям, які проводяться на рівні Державного казначейства України.

Облік проведених операцій здійснюється в щоденному режимі. Інформація подається до Державного казначейства України засобами електронної пошти у визначені терміни для формування бази даних.

Перерахування дотацій місцевим бюджетам

Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі перераховують суми дотацій на рахунки фінансових органів, відкритих в органах Держказначейства, для зарахування сум дотацій відповідно до порядку перерахування дотацій Автономній Республіці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським бюджетам з Держбюджету України, встановленого ДКУ. Фінансовим органам в обов'язковому порядку надаються виписки з цих рахунків за результатами попереднього операційного дня.

Органи Державного казначейства на підставі наданих фінансовими органами платіжних доручень перераховують кошти з рахунків, за якими обліковуються дотації, на поточні рахунки, відкриті в установах банків на ім'я установ, підприємств, організацій, що отримують кошти місцевих бюджетів. Підтвердні документи Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, обласними фінансовими управліннями або міськими фінансовими управліннями міст Києва та Севастополя для перерахування коштів і використання дотацій не надаються.

Здійснення видатків за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету

На спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять і від вищих та підвідомчих установ, і від будь-яких інших юридичних і фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо. Кошти, що надходять безпосередньо на рахунки розпорядників бюджетних коштів, вважаються доходами спеціального фонду державного бюджету або коштами, призначеними на відновлення касових видатків.

Усі кошти, які надходять готівкою в каси установ, повинні бути зараховані на спеціальні реєстраційні рахунки установ, відкриті в органах Державного казначейства. Під час внесення готівки на ім'я розпорядників або одержувачів бюджетних коштів відправники коштів у розрахункових документах (квитанціях тощо) зазначають номери спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників коштів, відкритих в органах Держказначейства. Зарахування коштів органами ДКУ здійснюється на підставі платіжних доручень на зазначені в них рахунки.

Кошти спеціального фонду державного та місцевих бюджетів, що надійшли як власні надходження установ і субвенції, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без конкретного віднесення до кодів економічної класифікації видатків. Однак здійснення видатків проводиться відповідно до кошторису доходів і видатків за конкретними кодами економічної класифікації видатків з урахуванням довідок про внесення змін до розпису за спеціальним фондом державного бюджету.

Усі інші дії щодо здійснення видатків зі спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів спеціального фонду бюджету проводяться в тому самому порядку, що і здійснення видатків розпорядників коштів загального фонду державного бюджету.

Зі спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження установ, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати перерахування вищим і підвідомчим установам і організаціям коштів, не передбачених кошторисами доходів і видатків. Перерахування таких коштів здійснюється на підставі платіжних доручень, наданих розпорядниками бюджетних коштів, і відображається як отримання або зменшення доходів.

Казначейське обслуговування одержувачів коштів

Одержувачі бюджетних коштів - це підприємства, госпрозрахункові, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи й одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм чи надання послуг безпосередньо через розпорядників.

Кошти державного бюджету, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плану асигнувань відповідного розпорядника коштів. Одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі відповідного розпорядника коштів. На їхнє ім'я в органі Державного казначейства відкриваються відповідні рахунки. Розпорядник виділяє одержувачу бюджетних коштів річні призначення та помісячні плани асигнувань на відповідний період, що відображається в реєстрі змін до зведеного кошторису доходів і видатків і помісячних планів асигнувань розпорядника.

Одержувач подає до органів Державного казначейства план використання бюджетних коштів, затверджений ним і погоджений з розпорядником коштів. Для складання цього документа застосовують назви повної економічної класифікації видатків, але без зазначення їхніх цифрових кодів. Одержувачі бюджетних коштів складають звітність тільки за тим кодом, за яким їм було передбачено кошти відповідним розпорядником бюджетних коштів.

План використання бюджетних коштів - це основний плановий документ, на підставі якого одержувачу перераховуються бюджетні кошти і він має право на їх використання. За відсутності зазначеного документа видатки з рахунку одержувача не здійснюються.

У разі відсутності на відповідній території розпорядника коштів ІІ ступеня одержувач бюджетних коштів, який має свою мережу, за згодою головного розпорядника коштів може бути прирівняний до розпорядника ІІ ступеня. У цьому разі дії одержувача бюджетних коштів за касовим виконанням бюджету за видатками аналогічні діям розпорядника бюджетних коштів ІІ ступеня. Одержувач бюджетних коштів може включати до своєї мережі тільки ті установи та організації, які безпосередньо йому підпорядковані та розташовуються з ним на одній території. За умови розташування одержувача бюджетних коштів на іншій території, він включається до мережі вищого розпорядника коштів.

Якщо підприємство (установа, організація) не є одержувачем коштів бюджету (не включається в мережу розпорядника бюджетних коштів), а відповідно до укладених угод виконало для бюджетної установи (організації) або одержувача відповідні роботи (надало послуги тощо), то оплата виконаних робіт (наданих послуг тощо) здійснюється на підставі рахунків, рахунків-фактур, акта виконаних робіт тощо шляхом перерахування належних коштів на поточний рахунок підприємства (установи, організації), відкритий у банківській установі.

Здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і платежів з рахунків інших клієнтів

Органи Державного казначейства України проводять платежі з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів), відкритих в органах ДКУ відповідно до кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів. Відповідно до покладених завдань, Державне казначейство контролює цільове направлення бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтвердних документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів. Відповідають за цільове використання бюджетних коштів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

Підставою для здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, і підтвердні документи про цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти про результати закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо). Порядок оформлення і подання перелічених вище документів органам Державного казначейства регламентується вимогами до обліку зобов'язань, згідно з якими розпорядник бюджетних коштів як споживач повинен сплатити належну суму виконавцю за умови реалізації цих зобов'язань.

Документи приймають органи Державного казначейства від розпорядників бюджетних коштів:

а) за загальним фондом та іншими доходами спеціального фонду - відповідно до зареєстрованих в органах Держказначейства зобов'язань, згідно з кошторисними призначеннями та помісячними планами асигнувань, у межах залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації видатків;

б) за спеціальним фондом (крім інших доходів спеціального фонду) - відповідно до кошторисних призначень та у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків.

Підставою для здійснення видатків одержувачам коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, і підтвердні документи, які приймаються в межах зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов'язань, відповідно до плану використання бюджетних коштів і в межах залишків коштів на рахунку.

Здійснення видатків інших клієнтів органи Держказначейства проводять на підставі платіжних доручень, підготовлених власниками рахунків, що приймаються в межах загального залишку коштів на їх рахунку, без додання підтвердних документів, за винятком деяких напрямів видатків, які визначаються ДКУ та головними розпорядниками бюджетних коштів.

Окремі видатки Міністерства оборони України та інших органів виконавчої влади (за окремими кодами функціональної та економічної класифікації видатків, перелік яких узгоджується з Дер-жавним казначейством України і відповідним органом виконавчої влади), незалежно від суми разового платежу, здійснюються тільки на підставі платіжних доручень. Тобто здійснення видатків, пов'язаних з відомостями, що становлять державну таємницю, проводиться без подання підтвердних документів. Відповідають і контролюють проведення таких операцій розпорядники бюджетних коштів.

Вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях, що подаються органам Держказначейства, аналогічні вимогам, установленим для банків, і визначені Правилами заповнення розрахункових документів на паперових носіях, їхніх реєстрів і заяви на відкриття акредитива (додаток № 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року № 135 зі змінами та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 року за № 368/5559).

Всі операції, проведені органами Державного казначейства, оформляються відповідними документами, що містять інформацію про характер операцій та є підставою для відображення їх в обліку ДКУ.

Орган Державного казначейства за результатами попереднього операційного дня надає розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів чи іншому клієнту виписки про здійснені видатки шляхом проведення платежів з рахунків розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів.

Порядок виплати готівки розпорядникам, одержувачам бюджетних коштів та іншим клієнтам

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, які не можуть бути видані безготівково, розпорядники, одержувачі бюджетних коштів та інші клієнти подають до органів Державного казначейства заявку на видачу готівки в двох примірниках. Один з них, після видачі готівки, повертається розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів чи іншому клієнтові з відповідним відбитком штампа казначея, зберігається як обов'язковий документ і є додатком до бухгалтерських реєстрів, що підтверджують обсяг і цільове направлення бюджетних коштів.

Для отримання заробітної плати та прирівняних до неї платежів розпорядники, одержувачі бюджетних коштів та інші клієнти повинні подавати разом із заявкою на видачу готівки платіжні доручення на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати та нарахованих у фонд оплати праці, податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів або документально підтверджувати їх сплату раніше. У заявках на видачу готівки зазначають суми прибуткового податку з громадян, суми нарахувань до Фонду соціального страхування та суми страхових внесків до Пенсійного фонду, інші податки й обов'язкові платежі, утримані та нараховані у фонд заробітної плати відповідно до чинного законодавства.

Розпорядники, одержувачі бюджетних коштів та інші клієнти відповідають за правильність нарахування заробітної плати та прирівняних до неї платежів, а також за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати і нарахованих у фонд оплати праці, податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів.

Готівка на придбання продуктів харчування та медикаментів розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів видається на підставі заявки, але за наявності на це дозволу головного розпорядника бюджетних коштів. Дозвіл надається у довільній формі. Після отримання матеріальних цінностей, придбаних за готівку, до органів Держказначейства України подаються документи, які підтверджують здійснені видатки та взяття на облік (за потреби) матеріальних цінностей (акт придбання матеріальних цінностей, прибуткова накладна, роздавальна відомість з підписами осіб, які отримали матеріальні цінності, тощо). Ці вимоги не стосуються інших клієнтів.

Підтвердні документи подаються впродовж трьох робочих днів після придбання продуктів харчування, господарських товарів і медикаментів. У разі неподання розпорядниками бюджетних коштів у встановлені терміни документів, органи Держказначейства України припиняють видачу чеків на отримання готівки для придбання продуктів харчування, господарських товарів і медикаментів.

На підставі перевіреної заявки органи Державного казначейства України виписують на уповноважених осіб, зазначених у заявці, грошові чеки на отримання готівки з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів ДКУ за балансовими рахунками групи 257 "Кошти до виплати" Плану рахунків комерційних банків України. На рахунки групи 257 кошти до виплати зараховуються без перерахувань, на підставі узагальнених заявок розпорядників коштів.

Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, під час заповнення яких обов'язково зазначається номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) рахунку, на який повинні бути зараховані кошти. Органи Державного казначейства перераховують зазначені кошти на рахунки їх власників.

Грошові чекові книжки на отримання готівки в установах банків органами ДКУ можуть передаватися розпорядникам, одержувачам бюджетних коштів та іншим клієнтам за умови їх попереднього запису в журналі реєстрації виданих чекових книжок із зазначенням номерів чеків та особи, яка отримала чекову книжку.

У разі застосування системи безготівкової виплати заробітної плати кошти перераховуються (за згодою працівників установ та організацій) на вкладні рахунки (рахунки фізичних осіб, відкриті в установах банків). Обслуговування таких операцій здійснюється в окремому порядку, визначеному відповідним органом ДКУ та погодженому з банком, який обслуговує ці операції. До органів Держказначейства подаються платіжні доручення, до яких додається реєстр з переліком номерів рахунків фізичних осіб.

Для перерахування коштів на рахунки групи 257 "Кошти до виплати" Плану рахунків комерційних банків України або вкладні рахунки, обов'язкові до перерахування, утримання із заробітної плати і прирівняних до неї платежів (прибутковий податок з громадян, збір на обов'язкове пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування тощо) перераховуються органами Держказначейства на підставі платіжних доручень, які подаються розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами.

З метою своєчасного отримання готівки в установах банків органи Державного казначейства готують касові заявки на отримання готівки. Для цього за 55 днів до початку кварталу, що планується, розпорядники, одержувачі бюджетних коштів та інші клієнти подають до органів ДКУ, в яких їм відкрито реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки, касові заявки на отримання готівки, які звіряються з кошторисами доходів і видатків установ та узагальнюються. Зведена касова заявка передається до установ уповноважених банків не пізніше як за 45 днів до початку кварталу або в терміни, визначені угодою між органами казначейства та установами банків, і за формою, встановленою Національним банком України. У разі отримання готівки розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами в різних установах банків касові заявки для отримання готівки складаються та подаються в розрізі банків.

Органи Державного казначейства встановлюють ліміти залишку готівки в касі установам та організаціям, які ними обслуговуються. Ліміт каси впродовж року може бути змінений органом ДКУ в разі письмового звернення установи чи організації.

Відмови у здійсненні видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів

Для забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Держказначейства України в частині виконання державного бюджету за видатками здійснюють:

? попередній контроль - на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, зокрема фінансових;

? поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

Перевірка підтвердних документів на оплату рахунків розпорядників або одержувачів коштів державного бюджету здійснюється в органах Державного казначейства за наявності:

а) зареєстрованих зобов'язань;

б) залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним фондом державного бюджету або залишків коштів за спеціальним фондом держбюджету;

в) відповідності змісту операцій, представлених підтвердними документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначенні платежу.

У разі невиконання однієї з цих вимог орган Держказначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання.

Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть надаватися:

? за відсутності затверджених і взятих на облік кошторисів видатків і планів асигнувань;

? за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках бюджетних установ чи організацій та/або бюджетних і кошторисних призначень, крім установлених випадків;

? у разі обмеження бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами;

? у разі неподання необхідних підтвердних документів для оплати рахунків;

? у разі недотримання або порушення встановленого порядку використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету;

? за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов'язань;

? якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільове направлення коштів;

? у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків і використання бюджетних коштів.

Відмови в оплаті рахунків одержувачів бюджетних коштів можуть надаватися:

? за відсутності затвердженого та погодженого плану використання бюджетних коштів;

? за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках одержувачів, крім установлених випадків;

? у разі обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами;

? у разі неподання необхідних підтвердних документів для оплати рахунків;

? якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільове направлення коштів;

? у разі неподання одержувачами бюджетних коштів фінансової звітності про використання бюджетних коштів;

? за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів прийнятих одержувачами бюджетних коштів зобов'язань.

Органи Державного казначейства України повідомляють своїх клієнтів про відмову в оплаті у письмовій формі.

Особливості казначейського виконання місцевих бюджетів за видатками

Головні розпорядники та розпорядники коштів нижчого рівня в установленому порядку подають на паперових та електронних носіях до органу Державного казначейства України за місцезнаходженням дані про розташування мережі установ та організацій, погоджені з відповідним фінансовим органом за встановленою формою.

Після прийняття місцевих бюджетів фінансові органи в десятиденний термін направляють річний розпис асигнувань місцевих бюджетів і помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів органам Державного казначейства України, які реєструють їх на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку 922 "Бюджетні призначення з місцевих бюджетів" та 927 "Бюджетні призначення з загального фонду місцевого бюджету за помісячним розписом асигнувань".

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи в тижневий термін доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річного розпису асигнувань відповідних місцевих бюджетів і помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів і планів асигнувань розпорядниками бюджетних коштів.

Головні розпорядники впродовж трьох робочих днів після отримання витягу з річного розпису асигнувань з місцевих бюджетів подають органам Держказначейства України, які їх обслуговують, розподіл показників зведених кошторисів і розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня, відповідно до мережі, на паперових та електронних носіях. Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис і план асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів.

Органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відповідністю загальних сум, вказаних у зазначених документах, сумам, зазначеним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів. У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань даним розпису місцевих бюджетів розпорядники повинні зазначені документи увідповіднити до розпису бюджету.

Дані зведених кошторисів і планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів обліковуються органами ДКУ на рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку 912 "Кошторисні призначення з місцевих бюджетів" і 914 "Призначення з місцевого бюджету за планом асигнувань". До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису на відповідний рік.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для прийняття розпорядниками бюджетних коштів зобов'язань на здійснення видатків, передбачених відповідними місцевими бюджетами.

Органи Держказначейства України обліковують зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників коштів місцевих бюджетів, яких вони обслуговують, на рахунках, відкритих за групою рахунків позабалансового обліку 942 "Зобов'язання розпорядників бюджетних коштів за коштами місцевого бюджету".

Відповідно до помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів фінансові органи проводять розподіл коштів загального фонду місцевих бюджетів, зарахованих на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 "Кошти загального фонду місцевого бюджету", з урахуванням зареєстрованих фінансових зобов'язань, та подають органам Державного казначейства України розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників коштів. Розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів затверджує голова місцевого органу виконавчої влади або, за його дорученням, один з його заступників (керівник фінансового органу).

Органи Державного казначейства реєструють такі розпорядження у журналі реєстрації розпоряджень про виділення коштів загального (спеціального) фонду місцевих бюджетів і відповідно до розпорядження зараховують кошти на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті за балансовим рахунком 3531 "Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду місцевого бюджету".

Виписка з особового рахунку надається головному розпоряднику коштів. На її підставі розпорядник коштів готує та подає органу Держказначейства України розподіл виділених бюджетних асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам.

Отриманий розподіл перевіряється органом ДКУ на відповідність зазначених у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам невикористаних бюджетних асигнувань по загальному фонду та зареєстрованим фінансовим зобов'язанням підвідомчих установ у розрізі кодів економічної класифікації.

Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, поданий розподіл в обов'язковому порядку повинен містити примітку про призначення коштів. Якщо примітка не врахована, документи повертаються без виконання. За наявності всіх необхідних показників кошти зараховуються на рахунки підвідомчих установ.

Кошти спеціального фонду місцевого бюджету, зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки", органи Держказначейства України на підставі розпорядження про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників коштів засобами програмного забезпечення направляють на рахунки розпорядників, відкриті за балансовим рахунком 3532 "Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду місцевого бюджету".

На реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників коштів місцевих бюджетів, що перебувають на казначейському обслуговуванні, відкриті в органах ДКУ за групою рахунків балансового обліку 354 "Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів", зараховуються кошти, які надходять і від вищих та підвідомчих установ, і від юридичних і фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення видатків, відновлення касових видатків тощо.

Усі кошти, що надходять готівкою в каси установ (зокрема невикористана готівка), повинні бути зараховані на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників коштів місцевих бюджетів, відкриті в органах ДКУ за групою рахунків балансового обліку 354 "Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів" Плану рахунків.

Оплату видатків розпорядників бюджетних коштів здійснюють органи Держказначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних (аналітичних) рахунків розпорядників бюджетних коштів, відкритих в органах ДКУ за групою рахунків балансового обліку 354 "Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів", шляхом проведення платежів з цих рахунків. Інформація про проведені видатки одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунками бюджетного обліку 7211 "Видатки загального фонду місцевого бюджету" та 7221 "Видатки спеціального фонду місцевого бюджету".

Оплату рахунків розпорядників бюджетних коштів здійснюють лише за наявності в обліку органів Держказначейства їх зобов'язань і фінансових зобов'язань і залишків коштів на рахунках розпорядників коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків.

Підставою для здійснення видатків є платіжні доручення розпорядників коштів, зареєстровані в органах Держказначейства України, зобов'язання та фінансові зобов'язання, які підтверджують цільове спрямування коштів. Органи ДКУ приймають від розпорядників бюджетних коштів платіжні доручення і підтвердні документи на здійснення видатків.

Для забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи ДКУ в частині виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюють:

? попередній контроль - на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, зокрема фінансових;

? поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

Перевірка підтвердних документів на оплату рахунків розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснюється в органах Державного казначейства України за наявності:

а) залишків коштів на відповідних рахунках у розрізі кодів економічної класифікації видатків за коштами загального та/або спеціального фонду місцевих бюджетів;

б) зареєстрованих зобов'язань;

в) відповідності змісту операцій, представлених підтвердними документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначенні платежу.

Вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях, що подаються органам ДКУ, аналогічні вимогам, встановленим для установ банків, і визначені Правилами заповнення розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви на відкриття акредитива (додаток № 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року № 135 (зі змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 25 квітня 2001 року за № 368/5559).

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути прийняті до виконання.

Розрахункові документи, на підставі яких в органах Держказначейства України здійснюється перерахування коштів з одних рахунків на інші, повинні мати дату проведення та підписи посадових осіб органу ДКУ, які оформили та перевірили документ. Документи, що підлягають додатковому контролю, повинні мати підпис виконавця, на якого покладено обов'язок додатково контролювати операції.

На розрахунковому документі, не прийнятому до виконання органом Держказначейства, у день його отримання на звороті робиться запис про причину повернення без виконання за підписами головного бухгалтера (його заступника) і виконавця та з проставленням відбитка штампа органу ДКУ.

Усі операції органів Держказначейства України повинні оформлятися відповідними документами, які містять інформацію про характер операції та є підставою для відображення в обліку.

Розпорядники бюджетних коштів відповідають за правильність оформлення розрахункових документів і достовірність даних у первинних документах, які стануть підставою для проведення органами Державного казначейства України платежу.

Подані розпорядниками бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються на правильність заповнення реквізитів і відповідність підписів і відбитка печатки зразкам.

У разі неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення воно повертається розпоряднику бюджетних коштів з позначкою на звороті про причину повернення, завіреною підписом казначея.

Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть надаватися:

? за відсутності затверджених кошторисів і помісячних планів асигнувань;

? за відсутності або недостатності бюджетних і кошторисних призначень;

? за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках;

? у разі неподання необхідних підтвердних документів для оплати рахунків (рахунків, рахунків-фактур, накладних, товарно-транспортних накладних, трудових угод, договорів на виконання робіт, актів виконаних робіт, звітів про результати закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо);

? у разі недотримання або порушення встановленого порядку використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету;

? за відсутності в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов'язань;

? якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільове направлення коштів;

? у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності.

У разі невиконання однієї із цих вимог органи Держказначейства України відмовляють в оплаті та повертають документи на доопрацювання.

Повернення бюджетних кредитів

Кошти від повернення позик, наданих до набрання чинності Бюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користування ними, відповідно до пункту 3 статті 71 Бюджетного кодексу України зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3153 "Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів".

Інформація про суми коштів від повернення кредитів одночасно відображається на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7232 "Кредитування спеціального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення".

Наприкінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки".

Відсотки, сплачені за користування позиками, наданими до набрання чинності Бюджетним кодексом України, відповідно до пункту 3 статті 71 Бюджетного кодексу України зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3151 "Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки".

Наприкінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки".

Інформація про надходження платежів одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6122 "Доходи спеціального фонду місцевого бюджету, які направляються на спеціальні видатки".

Кошти від повернення бюджетних кредитів, наданих за рішеннями Верховної Ради АРК чи відповідної ради за кодом економічної класифікації 4000 "Кредитування з вирахуванням погашення" з загального фонду місцевих бюджетів, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3143 "Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів повернення бю-джетних кредитів".

Інформація про кошти від повернення кредитів одночасно відображається на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7231 "Кредитування загального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення", тобто відноситься на зменшення видатків відповідного місцевого бюджету.

Наприкінці операційного дня засобами програмного забезпечення на підставі меморіальних документів кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 "Кошти загального фонду місцевих бюджетів".

Кошти від повернення бюджетних кредитів, наданих за рішеннями Верховної Ради АРК чи відповідної ради за кодом економічної класифікації 4000 "Кредитування з вирахуванням погашення" зі спеціального фонду місцевих бюджетів, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3153 "Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів повернення бюджетних кредитів".

Інформація про кошти від повернення кредитів одночасно відображається на відповідному рахунку, відкритому за рахунком бюджетного обліку 7232 "Кредитування спеціального фонду місцевого бюджету за вирахуванням погашення", тобто відноситься на зменшення видатків відповідного місцевого бюджету.

Наприкінці операційного дня засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки".

Впровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів

Статтею 5 Бюджетного кодексу України визначено структуру бюджетної системи України, яка складається з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об`єднань, бюджетів районів у містах, районних, обласних, бюджету Автономної Республіки Крим і Державного бюджету України. Зазначені бюджети є окремими ланками бюджетної системи. Характерною ознакою та перевагою бюджетної системи, закріпленої Бюджетним кодексом, є те, що, на відміну від попередньої системи, трансфертні платежі з державного бюджету розраховуються та надаються обласним бюджетам, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетам районів і містам обласного значення. З прийняттям Бюджетного кодексу районні бюджети, бюджети міст обласного значення та обласні бюджети набули адекватного статусу у відносинах з Державним бюджетом України.

Принциповим є положення статті 78 Бюджетного кодексу щодо казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Це положення дає змогу повною мірою забезпечити дотримання принципів самостійності, субсидіарності, справедливості і неупередженості, на яких ґрунтується бюджетна система України.

Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ланками бюджетної системи відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних місцевих рад формувати та затверджувати відповідні бюджети згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Бюджетний кодекс встановлює нові засади взаємовідносин державного і місцевих бюджетів і відображає новий підхід до питань незалежності і самостійності місцевих бюджетів.

Принцип самостійності означає:

? право законодавчих (представницьких) органів державної влади й органів місцевого самоврядування кожної ланки бюджетної системи самостійно здійснювати бюджетний процес відповідно до засад Бюджетного кодексу;

? стимулювання органів місцевого самоврядування до

? збільшення їхніх доходів, що не враховуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів;

? закріплення права за органами державної влади й органами місцевого самоврядування відповідно до Бюджетного кодексу визначати напрями витрат за рахунок коштів відповідного бюджету;

? неприпустимість вилучення доходів, отриманих додатково у ході виконання рішень про бюджет, сум перевищення доходів над витратами бюджетів і сум економії за витратами бюджету.

Принцип субсидіарності полягає в такому розподілі видатків між державним і місцевими бюджетами та між місцевими бюджетами, який ґрунтується на максимально можливому наближенні суспільних послуг до їхнього безпосереднього споживача. Видаткові повноваження закріплюються за бюджетами з метою децентралізації та з урахуванням того, що вони можуть бути виконані найефективніше на місцях.

Видатки, які потенційно можуть отримувати всі мешканці області, закріплюються за обласними бюджетами. Це видатки на утримання спеціалізованих середніх закладів освіти для учнів з вадами розвитку, середніх шкіл-інтернатів, професійно-технічних училищ, багатопрофільних лікарень обласного значення, спеціалізованих установ соціального захисту для сиріт, інвалідів, літніх громадян тощо. Видатки, які споживають мешканці певного адміністративно-територіального утворення, закріплені за міськими та районними бюджетами. До них належать видатки на утримання загальної середньої освіти, загальної медичної допомоги, включаючи програми санітарної освіти та соціального захисту для соціально не захищених верств населення, а також допомогу людям літнього віку вдома.

З бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим), обласного, районного значення, сіл і селищ фінансуються дошкільна освіта, первинна медична допомога, що надається місцевими клініками і фельдшерсько-акушерськими пунктами та культурно-видовищні заклади. З районних бюджетів утримуються середні школи та районні лікарні, розташовані у містах районного значення.

Бюджетна система України будується також на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Можливість здобуття освіти або доступ до соціальних програм не повинні залежати від місця проживання громадянина. Цей принцип забезпечує рівний доступ громадян країни до основних бюджетних послуг і соціальних гарантій і реалізується через норми, встановлені Бюджетним кодексом у частині визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та дотацій вирівнювання. Такий підхід дає можливість надавати соціальні послуги в кожній адміністративно-територіальній одиниці на порівняно однаковому рівні за наявності єдиних ставок оподаткування та справляння податків.

Дотації вирівнювання місцевих бюджетів і трансферти з державного бюджету сприяють вирівнюванню видаткового потенціалу різних місцевих бюджетів. Програми соціального захисту, пов'язані з наданням грошової допомоги певним категоріям населення на всій території країни, надаватимуться містом чи районом у законодавчо встановлених розмірах, але компенсацію своїх бюджетних видатків вони отримуватимуть шляхом субвенцій з держбюджету. Прикладами трансфертів, що надаватимуться місцевим бюджетам з державного бюджету, є допомога сім'ям з дітьми та компенсація видатків на пільги ветеранам війни і праці.

Показники Державного бюджету України та показники місцевих бюджетів у сукупності складають зведений бюджет України. Показники зведених бюджетів використовуються Державним казначейством, Міністерством фінансів, Кабінетом Міністрів, Верховною Радою України, податковими органами, органами статистики для ухвалення управлінських рішень щодо виконання бюджетів, а також для широкого оприлюднення інформації про використання публічних фінансів.

Своєчасні та достовірні статистичні дані про виконання бюджетів усіх рівнів дають змогу:

? відстежувати хід виконання бюджетів та аналізувати їхню динаміку;

? забезпечувати контроль за операціями та управлінням бюджетними коштами;

? аналізувати стан та оцінювати перспективи розвитку фінансово-бюджетної політики.

Необхідно також зауважити, що через місцеві бюджети фінансується більша частина установ освіти, охорони здоров'я, соціальної допомоги, житлово-комунального господарства. Обсяг місцевих бюджетів 2000 року становив близько 10 відсотків ВВП, тому їх виконання для суспільства має важливе значення.

Функцію розподілу коштів місцевого бюджету доти виконували обласні фінансові управління, які передавали трансферти нижчим рівням обласного бюджету. За відсутності контролю над цим процесом значні обсяги коштів залишалися на рівні обласних бюджетів, а місцеві бюджети нижчих рівнів недоотримували достатнього фінансування для виконання своїх функцій.

Треба зазначити, що операції з дотримання планових показників виконання місцевих бюджетів, їх законності, достовірності залишалися не тільки поза увагою суспільства, а й самих місцевих фінансових органів, оскільки звітність з виконання місцевих бюджетів за видатками складалася на підставі даних розпорядників коштів місцевих бюджетів, достовірність яких перевірити своєчасно було неможливо.

Доцільно зазначити, що сума дотацій і субвенцій з державного бюджету щороку чимраз збільшувалася, а середні щоденні залишки коштів місцевих бюджетів упродовж останніх 5-ти років становлять близько 1 млрд. грн. Одна з причин такого становища полягає в тому, що функцію розподілу трансфертів між нижчими бюджетами виконували обласні фінансові управління, які за умов відсутності контролю за цим процесом і його непрозорості залишали на своєму рівні значні обсяги коштів, а нижчі місцеві бюджети своєчасно їх не отримували, що унеможливлювало здійснення ними своїх функцій.

Таким чином, перехід на казначейське обслуговування місцевих бюджетів є перспективним важелем, який можна вважати не тільки важелем внутрішнього розвитку казначейства, а й стратегічним урядовим завданням.

Перші спроби переведення місцевих бюджетів на повнофункціональне казначейське обслуговування засвідчили, що учасники цього процесу суть казначейського обслуговування місцевих бюджетів сприймають по-різному. Для фінансових управлінь та розпорядників бюджетних коштів місцевих бюджетів ця суть полягає у здійсненні органами Держказначейства контрольних функцій, у веденні і складанні фінансової звітності, а для Держказначейства, крім зазначених функцій (і це найголовніше), - у залученні до системи додаткових коштів, які можна використовувати як додаткове джерело за тимчасових касових розривів державного та місцевих бюджетів.

Для органів Держказначейства казначейське обслуговування місцевих бюджетів на сьогодні є суто технічним процесом, оскільки застосовуються такі самі правила, механізми і процедури контролю за здійсненням платежів, як і за виконанням державного бюджету.

Для доказу переваг казначейського обслуговування місцевих бюджетів необхідні були позитивні результати та підтвердження, тому 1999 року як експеримент було запроваджено касове виконання місцевих бюджетів органами Держказначейства у Дніпропетровській і Черкаській областях. На прикладі Дніпропетровської області доведено необхідність запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів. До органів Держказначейства Дніпропетровської області на касове обслуговування переведено 380 місцевих бюджетів. Для проведення видатків відповідно до напрямів, затверджених у бюджетах місцевих рад, розпорядникам коштів (а їх в області майже 6 тис.) відкрито понад 7 тис. реєстраційних і транзитних рахунків у складі єдиного казначейського рахунку. На казначейське обслуговування переведено й спеціальні кошти установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Виконання місцевих бюджетів за доходами та витратами шляхом впровадження розрахунків через систему електронних платежів дало змогу суттєво прискорити проходження платежів на всіх рівнях, починаючи з найнижчої ланки, і, зрештою, поліпшити виконання бюджету загалом. Такий шлях фінансового розвитку місцевих бюджетів України вважається дуже перспективним.

Касове виконання місцевих бюджетів за запропонованою органами казначейства схемою надало можливість для місцевих бюджетів:

1) Щоденно отримувати інформацію про залишки невикористаних асигнувань на рахунках розпорядників коштів, здійснювати аналіз виконання місцевих бюджетів та ухвалювати рішення про подальше виділення коштів на здійснення видатків.

2) Щоденно на рівні області одержувати дані про обсяг доходів, які надходять у розрізі бюджетів і кодів бюджетної класифікації, що дає можливість здійснювати аналіз надходжень за кожним видом доходів та ухвалювати оперативні управлінські рішення.

...