Облік в бюджетних організаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕКЦІЯ. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА РОЗРАХУНКІВ

ПЛАН

1. Облік грошових коштів

1.1 Облік грошових коштів у касі бюджетної установи

1. Облік грошових коштів

Основним нормативно-правовим забезпеченням порядку ведення обліку грошових коштів у бюджетних установах є:

- План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Міністерством Фінансів України від 31.12.2013 р. №1203;

-Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148;

-Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Держказначейства від 22.06.2012 р. № 758;

-Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Міністерством Фінансів України від 29.12.2015 р. № 1219;

- Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ від 02.04.2014 р. № 372;

-“Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку суб'єктів державного сектору та порядку їх складання”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.06.2017 р. № 604.

Згідно з Порядком бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ від 02.04.2014р. № 372 зі змінами активи бюджетної установи у формі грошових коштів включають:

-готівку в касі;

-грошові кошти на рахунках у банках;

-грошові кошти на рахунках в органах Казначейства;

-інші кошти;

-короткострокові векселі одержані.

Для обліку грошових коштів бюджетних установ застосовуються синтетичні рахунки 22 “Готівкові кошти та їх еквіваленти”; 23 “Грошові кошти на рахунках”; 26 “Поточні фінансові інвестиції та інші фінансові активи”, які об'єднує клас 2 “Фінансові активи” Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Облік операцій з грошовими коштами, як і з іншими активами, в бюджетних установах здійснюється в грошовій одиниці України.

1.1 Облік грошових коштів у касі бюджетної установи

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 зі змінами (далі - Положення № 148), каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів.

Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, в тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є платіжними засобами.

Касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформлюються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Касові операції - операції суб'єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Касир - це посадова особа бюджетної установи, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність і на яку покладено функції щодо здійснення готівкових грошових операцій.

Якщо з вини керівника не було створено належних умов для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то він (керівник) несе за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цій установі, забороняється.

Керівник установи в разі зарахування на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами Положення № 148.

Касир відповідно до законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.

За зміни матеріально відповідальних осіб акт складається в трьох примірниках (для матеріально відповідальної особи, яка здала цінності, матеріально відповідальної особи, яка прийняла цінності, а також бухгалтерії).

Касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами,документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними.Працівник установи для підписання електронного касового документа зобов'язаний використовувати кваліфікований електронний підпис.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковими касовими ордерами (ф. КО-1), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами (ф. КО-2) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особа, уповноважена керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті установи відображають у касовій книзі.

Касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Кожна установа, що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - “Вкладні аркуші касової книги”, залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги “Звіт касира”, - є документами, за якими касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші та другі примірники мають однакові номери.

Установи за умови забезпечення належного зберігання касових документів мають право вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги (“Вкладний аркуш касової книги” та “Звіт касира”), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовому вигляді.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника установи, який на це уповноважений керівником.

Установа може мати у своїй касі готівку в межах установлених лімітів (крім готівки для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсії, стипендії, що зберігаються в касі понад ліміт протягом трьох днів).

Відповідно до положення 148 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня.

Як зазначено у п. 3.8 розд. III Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Держказначейства від 22.06.2012 р. № 758, розрахунок і установлення ліміту каси проводяться бюджетними установами, які обслуговуються в органах Казначейства, самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується керівником установи та головним бухгалтером.

Бюджетна установа на підставі Положення 148 та з урахуванням особливостей діяльності зобов'язана розробити та затвердити внутрішніми розпорядчими документами порядок розрахунку ліміту каси установи.

Ліміт каси установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи.

Узагальнення інформації про наявність і рух коштів у касі бюджетної установи здійснюється на субрахунках 2211 “Готівка у національній валюті” та 2212 “Готівка в іноземній валюті” , що відкриваються до рахунку 22 “Готівкові кошти та їх еквіваленти” Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ від 31.12.2013 р. № 1203.

Кореспонденцію рахунків з обліку касових операцій наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Основні бухгалтерські проведення з обліку грошових коштів у касі бюджетної установи

Зміст операції, підстава (первинні документи)	Дебет	Кредит
1	2	3
1. Отримання в касу готівки в національній валюті з реєстраційного рахунку ДКСУ(прибутковий касовий ордер)	2211	2313
2. Отримання в касу готівки в національній валюті з поточних рахунків (прибутковий касовий ордер)	2211	2311
3. Отримання спонсорських, благодійних внесків та іншої гуманітарної допомоги у готівковій формі в національній валюті	2211	7511
4. Отримання спонсорських, благодійних внесків та іншої гуманітарної допомоги у готівковій формі в іноземній валюті	2212	7511
5. Повернення підзвітною особою в касу установи залишку авансу	2211	2116
6. Віднесення на рахунок винних осіб виявлених нестач грошових коштів у касі установи (акт про результати інвентаризації наявних коштів, видатковий касовий ордер)	2115	2211
7. Внесення в касу сум в рахунок погашення нестач, завданих збитків тощо (ПКО)	2211	2115
8. Надійшла в касу плата за навчання у вищих навчальних закладах, за користування гуртожитком (ПКО)	2211	2117
9. Надійшла в касу плата за за телефонні розмови та інші кошти, що відповідно до законодавства зараховуються на відшкодування касових видатків (ПКО)	2211	2117
10. Надійшла в касу плата за харчування працівників за місцем роботи (ПКО)	2211	6414
11. Виплата заробітної плати з каси (ВКО, розрахункова відомість)	6511	2211
12. Виплата з каси стипендій (ВКО, розрахункова відомість)	6512	2211
13. Виплата з каси депонованої заробітної плати	6412	2211
14. Видано під звіт національну або іноземну валюту (видатковий касовий ордер)	2116	2211, 2212
15. Внесено з каси готівкою на поточні, реєстраційні рахунки, інші рахунки в Казначействі (видатковий касовий ордер, об'ява на внесок готівкою)	2311, 2313, 2314	2211

Облік цільового використання готівки ведеться в Картці аналітичного обліку готівкових операцій, форма і порядок заповнення якої встановлені наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку суб'єктів державного сектору та порядку їх складання”від 29.06.2017 р. № 604.

Щоденно на підставі перевіреного Звіту касира для систематизації оборотів за касою за поточний місяць здійснюються записи у накопичувальній відомості за касовими операціями- меморіальний ордер №1.

Якщо в касі установи наявні національна та іноземні валюти, то складаються окремі меморіальні ордери для кожного виду валюти, які нумеруються відповідно № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 та ін.

У кінці місяця в меморіальному ордері № 1 підраховують обороти і визначають залишки на 1-ше число наступного місяця. Підсумкові дані меморіального ордера № 1 мають відповідати даним касової книги.

Дані меморіальних ордерів щомісяця переносяться до книги “Журнал-головна”.

Облік інших грошових коштів

До інших грошових коштів зараховують оборотні активи установи у формі еквівалентів грошових коштів, тобто коштів, що містяться в акредитивах, чекових книжках, в оплачених талонах на бензин (смарт-картках), харчування тощо, оплачених путівках у будинки відпочинку, санаторії, турбази, пансіонати, в повідомленнях на поштові перекази, у поштових та митних марках, поштових конвертах з надрукованими на них марками, в місячних проїзних документах на право проїзду в міському або приміському транспорті, у векселях одержаних т. д. Також до інших коштів належать кошти в дорозі.

Акредитиви можуть застосовуватись установами як за коштами загального, так і спеціального фондів бюджету. Акредитивом називають грошове зобов'язання банку, яке оформлюється на підставі доручення його клієнта на користь клієнта іншого іногороднього банку. Бухгалтерські проведення з облікукоштів в акредитивах подано в табл.1.

Таблиця 1.

Бухгалтерські проведення з облікукоштів в акредитивах

Зміст операції (первинні документи	Дебет	Кредит
1. Виставлений акредитив для розрахунків з постачальниклм	2313	2311, 2313
2. Сплачено на рахунок виставленого акредитиву постачальнику за матеріали, обладнання тощо	2111	2312
3. Повернені на рахунок установи кошти не використаного акредитиву	2311, 2313	2312

Для скорочення термінів розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги) застосовують розрахункові чеки(лімітовані чекові книжки), які використовуються тільки для перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів за товари і послуги і не підлягають сплаті готівкою.

Облік еквівалентів грошових коштів, що містяться в акредитивах, чекових книжках ведуть на субрахунках 2314 “Інші поточні рахунки в Казначействі” та 2312 “Інші поточні рахунки в банках”.

При отриманні паливно-мастильних матеріалів деякі установи застосовують смарт-картки. Порядок відображення в обліку придбання пальних і мастильних матеріалів із застосуванням смарт-картки відрізняється від відображення операцій з придбання цих матеріалів за талонами лише тим, що вартість самої смарт-картки потрібно обліковувати як малоцінні та швидкозношувані предмети.

Оплачені талони на бензин (старт-картки), харчування тощо, оплачені путівки у будинки відпочинку, санаторії, турбази, пансіонати, оплачені проїзні документи класифікуються як грошові документи і обліковуються на субрахунках 2213 “Грошові документи в національній валюті” та 2214 “Грошові документи в іноземній валюті”.

Досить специфічною особливістю в обліку бюджетних установ є облік грошових коштів в дорозі.

Кошти в дорозі - кошти, які перераховані в останні дні місяця на реєстраційні та інші рахунки в Казначействі, а також не розподілені на рахунках в органах Державної казначейської служби України, але будуть зараховані на ці рахунки в наступному місяці.

Саме такі грошові кошти обліковують як кошти в дорозі і відображають їх на субрахунках 2215 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті” або 2216 “Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті”, що відкриваються до рахунку 22 “Грошові кошти та їх еквіваленти” (табл. 2).

Таблиця 2

Бухгалтерські проведення з обліку грошових коштів у дорозі

Зміст господарської операції, підстава (первинні документи)	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
1. Здано у поточному місяці готівку до каси банку, яку на рахунок установи банком в поточному місяці: - зараховано; - не зараховано (ВКО, виписка банку)	2211 2211	2311, 2313 2215
2. Зараховано в поточному місяці банком готівку на рахунок, яку було здано в минулому місяці (виписка банку)	2215	2311, 2313



Кореспонденцію рахунків з обліку інших грошових документів подано в табл. 3.

Таблиця 3

Бухгалтерські проведення з облікуінших грошових документів

Зміст операції, підстава (первинні документи)	Дебет	Кредит
1. Оприбуткування грошових документів (талони на бензин, мазут, харчування, сплачені путівки в будинки відпочинку, санаторії, турбази, поштові марки, марки гербового збору, сплачені проїзні документи тощо)	2213, 2214	2311, 2313
2. Видача в підзвіт бланків суворої звітності(талони на бензин, мазут тощо)	2116	2213
3. На підставі Звіту про використання коштів, отриманих під звіт, з доданими до нього підтвердними документами оприбутковують отримане водієм від АЗС пальне (використані талони)	1514	2116
4. На підставі дорожніх листів автомобіля, одержаних від підзвітних осіб-водіїв, списують витрачене пальне за призначенням:	8013, 8113	1514
5. Одержані путівки від санаторно-курортної установи: - сума вартості без ПДВ - на суму ПДВ, включеного до податкового кредиту	2213 6311	6415 6415
6. Видача санаторно-курортна путівка з частковою (повною) оплатою її вартості готівкою: - на вартість без ПДВ; - на суму ПДВ, включеного до податкового кредиту	2211 2211	2213 6311
7. Списання різниці у вартості путівки, реалізованої з пільгами	8112	2213

Установи мають право отримувати векселі для оформлення грошового боргу за фактично отримані товари, роботи та послуги, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Порядок здійснення операцій з векселями регламентується Законом України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 № 2374-III у поточній редакції від 13.02.2020 р. № 440-IХ.

Вексель - письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає право його власнику через певний строк вимагати відповідну суму у боржника.

Для обліку короткострокових векселів передбачено субрахунки 2514 “Довгострокові векселі одержані” та2612 “Короткострокові векселі одержані”.

Таблиця 4

Бухгалтерські проведення з облікувекселів

Зміст операції, підстава (первинні документи)	Дебет	Кредит
1. Отримано вексель	2514, 2612	2013, 2111
2. Погашено вексель	2311,2313	2514, 2612

На зазначених субрахунках обліковуються векселі одержані як у національній, так і іноземній валютах, відкриваючи для кожного виду векселів окремі аналітичні рахунки.

Ці субрахунки активні, за дебетом зазначених субрахунків відображаються отримані векселі, а за кредитом - їх погашення.

Аналітичний облік векселів одержаних ведеться у спеціальній відомості за кожним одержаним векселем. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована, завірена підписами керівника й головного бухгалтера та скріплена печаткою установи.

Аналітичний облік операцій з іншими грошовими коштами, ведеться у довільній формі за кожним грошовим документом, кожною сумою, коштами в дорозі. Записи здійснюються в розрізі видів коштів і кодів бюджетної класифікації.

У кінці місяця записи за операціями з грошовими документами і грошовими коштами в дорозі групуються в меморіальному ордері 17. Записи робляться на підставі виписок органів Державного казначейства (установ банків), звітів матеріально відповідальних осіб, регістрів аналітичного обліку, інших документів.

Дані меморіальних ордерів переносяться до книги “Журнал-головна”.



ЛЕКЦІЯ. ОБЛІК І ОПОДАТКУВАННЯ РОЗРАХУНКІВ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

ПЛАН

1. Праця та її особливості в бюджетних установах.

2. Облік чисельності та складу працівників і використання робочого часу.

3. Системи, форми та види оплати праці (самостійне вивчення).

4. Порядок документального оформлення нарахування заробітної плати та утримань із нарахованих сум.

5. Порядок нарахувань та утримань із заробітної плати

6. Синтетичний та аналітичний облік заробітної плати і пов'язаних із нею розрахунків

1. Праця та її особливості в бюджетних установах

У бюджетній сфері процес праці має такі особливості:

- бюджетні установи працюють у режимі п'ятиденного чи шестиденного тижня;

- бюджетні установи та організації, на яких погодинну оплату праці встановлено за рішенням Кабінету Міністрів, для оплати праці застосовують погодинний розмір мінімальної заробітної плати;

- для окремих категорій працівників ведеться сумарний облік відпрацьованого часу;

- результатом виконуваної роботи є часто не річ (продукція), а послуга (діяльність);

- праця має переважно розумовий характер;

- у складі сукупних витрат бюджетних установ на оплату праці припадає від 60 до 85 % усіх витрат;

- у бюджетній сфері досить високий рівень кваліфікації працюючих, а в деяких галузях частка спеціалістів вищої кваліфікації сягає близько 50 % загальної кількості працівників.

Згідно із Законом України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати працівника установи залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці.

Заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства, або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Державним комітетом статистики України 13.01.04 р. № 5.

Основна, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні й компенсаційні виплати становлять фонд оплати праціустанови.

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Згідно п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Станом на 01.11.2020 р. місячна мінімальна зарплата в Україні складає 5000 грн.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

2. Облік чисельності та складу працівників і використання робочого часу

Штатний розпис - це документ, що встановлює для даної установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. У штатному розпису містяться назви посад, чисельність персоналу і оклади по кожній посаді.

Розробляють штатний розпис на основі внутрішніх організаційно-нормативних документів установи (чинна структура і чисельність, положення з оплати праці) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій ДК 003-2010 (назви посад і професій мають відповідати назвам у Класифікаторі). Для бюджетних установ типова форма затверджена наказом Мінфіну вiд 28.01.2002 № 57р. зі змінами та листом Міністерства соціальної політики від 02.10-2018 р. № 18921/0/2 - 18/28.

Загальна чисельність фактично працюючих відповідно до штатного розпису становить їх спискову (штатну) чисельність. У той же час для виконання окремих робіт тимчасово можуть залучатися працівники, що не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою. Таких працівників зараховують до неспискового (позаштатного) складу.

Облік персоналу бюджетних установ ведуть за професіями і спеціальностями. Оскільки бюджетні установи - це різні за своїм призначенням організації, то дуже різноманітний і склад їх працівників (лікарі, вчителі, медсестри, інженери та ін.).

Залежно від виконуваних функцій персонал бюджетних установ поділяється так:

- основні працівники (персонал основної діяльності), на яких покладено виконання головних функцій у відповідній бюджетній установі (педагогічний персонал, професорсько-викладацький склад, лікарі та ін.);

- адміністративно-управлінський персонал, який забезпечує керівництво та раціональне функціонування установи (керівник установи, керівники відділів, заступники керівників тощо);

- допоміжний обслуговуючий персонал, який виконує функції обслуговування працівників перших двох категорій і сприяє кращому виконанню функцій установи в цілому (середній медперсонал, навчально-допоміжний персонал тощо);

? молодший обслуговуючий персонал (прибиральниці, санітарки тощо).

Працівники, що обіймають посади в державних органах влади та їх апараті, державні службовці. Під час прийняття на роботу вони складають присягу державного службовця, їм присвоюється відповідний ранг (з 1 по 15) у межах установленої категорії (з 1 по 7).

Оперативний облік наявності та складу персоналу установи веде відділ кадрів на підставі первинних документів типових форм, затверджених наказом Державного комітету статистики України ”Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці” від 05.12.08 р. № 489 із змінами.

Основним джерелом інформації про використання робочого часу є дані табельного обліку, які відображено в табелі обліку використання робочого часу.

Табель обліку використання робочого часу (форма П-5) (далі -табель) - поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу установи з відмітками навпроти кожного прізвища про використання працівником робочого часу протягом облікового

періоду.

Установами на вибір застосовуються два способи ведення табелів:

1) суцільна реєстрація, коли записуються всі виходи і невиходи на роботу;

2) вибіркова реєстрація, коли відмічають тільки відхилення від нормального робочого режиму.

Нормальна тривалість робочого часу згідно з Кодексом законів про працю (далі - КЗпП) не може перевищувати 40 годин на тиждень, але для деяких категорій працівників бюджетної сфери законодавчо встановлено скорочену тривалість робочого часу (викладачі, вчителі, лікарі та ін.),

3. Системи, форми та види оплати праці

Форми й системи заробітної плати - це спосіб установлення залежності між кількістю і якістю праці, тобто між мірою праці та її оплатою.

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про оплату праці” організація оплати праці в установах має здійснюватися на підставі:

- законодавчих та інших нормативних актів;

- генеральної угоди на державному рівні;

- галузевих, регіональних угод;

- колективних договорів;

- трудових договорів.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що включає:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- схеми посадових окладів;

- тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці - використовується для розподілу робіт залежно від їхньої складності, а працівників - залежно від їхньої кваліфікації і за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка -це сукупність розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими диференціюють заробітну плату працівників.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на підставі:

- тарифної ставки працівника першого розряду, що встановлюється в розмірі, який перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифна ставка -це розмір оплати праці працівників за одиницю часу. З метою єдиного, на рівні держави, підходу до заробітної плати, розробляються тарифно-кваліфікаційні довідники, в яких наводяться кваліфікаційні характеристики робіт кожного розряду та вимоги, які пред'являються в межах даного розряду до професійних знань і трудових навичок працівника.

Кодексом законів про працю та Законом України “Про оплату праці” встановлено, що тарифна ставка працівника першого розряду має перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в погодинній, відрядній або іншій системах оплати праці. Оплата може здійснюватися за результатами індивідуальних і колективних робіт (рис.1).

Погодинною називається така форма оплати, коли основний заробіток працівника нараховується за встановленою погодинною тарифною ставкою або окладом за фактично відпрацьований час, тобто основний заробіток залежить від кваліфікаційного рівня працівника й відпрацьованого часу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Види оплати праці

Погодиннаформа оплати праці є домінантною в бюджетних установах. Вона має два різновиди: штатно-окладна і погодинна.

За штатно-окладної системи оплати праці кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно зі штатним розписом, посадою, освітою, науковим ступенем, вченим званням, категорією тощо.

Погодинна оплата праці передбачає наявність погодинних ставок. Сума оплати праці залежить від кількості відпрацьованих годин і визначається множенням відпрацьованих годин на погодинну ставку.

Погодинна оплата праці може застосовуватися у вигляді простої погодинної або погодинно-преміальної.

За простої погодинної оплати сума заробітку визначається лише кількістю відпрацьованого часу та погодинною ставкою або окладом.

За погодинно-преміальної оплати, крім заробітку за ставкою чи окладом, виплачується премія за досягнення відповідних якісних та кількісних показників діяльності. Преміювання здійснюється в межах витрат на оплату праці, передбачених кошторисом установи.

За відрядної оплати праці основний заробіток працівника залежить від розцінки, встановленої на одиницю виконуваної роботи або виготовленої продукції (вираженої у виробничих операціях: штуках, кілограмах, кубічних метрах, бригадо-комплектах тощо).

Відрядна форма оплати праці за методом нарахування заробітної плати може бути прямою відрядною, відрядно-прогресивною, відрядно-преміальною, акордною, опосередковано-відрядною. За об'єктом нарахування вона може бути індивідуальною й колективною.

Основою прямої відрядної форми оплати праці є відрядна розцінка, котру визначають діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу). Заробіток працівника за прямою відрядною оплатою праці визначають множенням розцінки на кількість виробленої прийнятої придатної продукції.

Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає зростання відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом установленого робочого дня, зміни.

Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників.

Акордну форму оплати праці застосовують, коли виконавцю (виконавцям) заробітну плату нараховують за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі.

Опосередковано-відрядну форму оплати праці застосовують для допоміжних працівників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежність від результатів праці працівників, яких вони обслуговують. Так, наприклад, для налагоджувальників верстатів, працю яких неможливо виміряти в будь-яких одиницях виробітку, встановлюють розцінки за операціями, що виконують працівники-верстатники, які працюють за верстатами.

Також у бюджетних установах має місце суміщення професій (посад), тобто виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи з іншої професії (посади). Доплати за суміщення професій (посад) максимальними розмірами не обмежуються і визначаються керівником установи, виходячи з отриманої економії за ставками і окладами суміщуваних працівників. Доплата за суміщення включається в середній заробіток у всіх випадках його обчислення. Прикладом суміщення посад у вищих навчальних закладах є виконання професором (доцентом) обов'язків декана факультету.

Поряд із суміщенням професій (посад) може застосовуватися сумісництво, тобто виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації. Оплата праці при роботі за сумісництвом провадиться згідно з обсягом фактично виконаної роботи і не враховується при підрахунку середнього заробітку (за деякими винятками згідно з чинним законодавством).

У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення. Оплата праці за ці дні проводиться:

а) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

б) працівникам на погодинних або денних ставках - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

в) працівникам на місячних окладах - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий чи неробочий день проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася в обсягах, що перевищують місячну норму.

Основна форма оплати праці в митних установах - погодинна. Основою організації оплати праці на митницях є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики.

4. Порядок документального оформлення нарахування заробітної плати та утримань із нарахованих сум

Розрахунково-платіжні відомості є основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з працівниками і службовцями. Вони містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утримання із заробітної плати і суми, що належать видачі на руки.

Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей слугують:

- табель використання робочого часу (для нарахування заробітної плати та всіх інших оплат, в основу яких покладено час - доплати за роботу в нічний і понаднормовий час, оплата простоїв, за час непрацездатності тощо);

- накопичувальні картки виробітку і заробітної плати (для працівників-відрядників);

- довідки-розрахунки бухгалтерії (за наказами на відпустку, відрядження, листом тимчасової непрацездатності тощо);

- рішення судових органів (на утримання за виконавчими листами);

- заяви працівників на різні види перерахувань;

- платіжні відомості (на раніше виданий аванс за першу половину місяця) тощо.

Бланки типових форм затверджено відповідно до наказу Державного комітету статистики України “Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці”від 05.12.08 р. № 489зі змінами, а саме для бюджетних установ запроваджено типові форми первинної облікової документації, а саме:

№ П-1 “Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу”;

№ П-3 “Наказ (розпорядження) про надання відпустки”;

№ П-4 “Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)”;

№ П-5 “Табель обліку використання робочого часу”;

№ П-6 “Розрахунково-платіжна відомість працівника”;

№ П-7 “Розрахунково-платіжна відомість (зведена)”.

Складанням цих документів оформлюється прийняття на роботу, переміщення по установі, надання відпустки, звільнення.

Ураховуючи те, що в бюджетних установах виплата заробітної плати здійснюється двічі на місяць (аванс та заробітна плата), табель складається теж двічі на місяць. Відповідальність за точність наведених даних покладається на табельників чи інших відповідальних осіб.

Бюджетні установи замість розрахунково-платіжних відомостей(форма П-6) як єдиних документів можуть складати окремо розрахункові відомості, які містять повний розрахунок належної заробітної плати і утримань з неї, і окремо - платіжні відомості, які використовуються тільки для виплати заробітної плати.

За погодинної форми оплати праці основним документом є табель, а також розрахунково-платіжні відомості, довідки бухгалтерії тощо.

За відрядної форми оплати праці використовують такі первинні документи: наряди на відрядну роботу, маршрутні листи (карти), рапорт про виробіток, відомість обліку виробітку тощо.

Розвиток нових технологій відкрив можливість поширення банківських послуг за допомогою пластикових карток і банкоматів. У бюджетних установах практикують виплату заробітної плати працівникам через банкомати, використовуючи насамперед дебетові пластикові картки, прикладом яких можуть бути Master Card, VІZА Еlесtrоn.

З 2004 р. між бюджетними та банківськими установами укладаються генеральні зарплатні договори щодо переказу бюджетним установам заробітної плати та інших коштів, які належать співробітникам установ, на спеціальні карткові рахунки. Тобто установа перераховує платіжними дорученнями на рахунок банку кошти (аванс, відпускні, заробітна плата), пересилає електронною системою “Клієнт-Банк” платіжну відомість з належною кожному співробітнику сумою.

5. Порядок нарахувань та утримань із заробітної плати

Нарахування заробітної плати працівникам бюджетної установи - це розрахунок заробітку за місяць з урахуванням посадового окладу, різних доплат і надбавок, премій, допомоги, оплати відпусток за мінусом відрахувань.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних документів з фактично відпрацьованого часу, наказів, документів про присвоєння звань тощо.

Крім основної оплати за виконану роботу або відпрацьований час, працівники бюджетних установ можуть отримувати різні доплати, надбавки, передбачені законодавством. Право на їх установлення надано керівнику бюджетної установи, вони не повинні перевищувати меж обсягів заробітної плати, передбачених кошторисом.

Системи доплат і надбавок, різні за своєю економічною сутністю та розмірами, встановлюються:

- за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

- за суміщення професій (посад);

- за розширення зон обслуговування чи збільшення обсягів робіт;

? за високі досягнення в праці;

- за виконання особливо важливої роботи;

- за складність, напруженість у роботі;

- за роботу у святкові та неробочі дні;

- за роботу в нічний час;

- за сумісництво;

- за вислугу років.

Питома вага серед працівників бюджетних установ належить категорії державних службовців, що мають свої особливості з оплати праці.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за стаж держслужби (вислугу років) виплачується державним службовцям відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2016 р. № 229 щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби в таких розмірах, поданих у табл.3.1.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення в праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки й доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення державним службовцям посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших гарантій, пільг і компенсацій.

Конкретні розміри надбавок і доплат установлюються працівникам залежно від стажу роботи і результатів діяльності, виходячи з виконуваних ними функцій, визначених у посадових інструкціях. Розмір надбавки працівникам бюджетних організацій, в яких протягом календарного місяця виникло право на її підвищення, змінюється з дня набуття такого права.

У бюджетних установах порядок нарахування заробітної плати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткових відпусток працівників, що мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюються Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, зі змінами.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати здійснюється, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із нарахованої заробітної плати працівників здійснюються обов'язкові та добровільні утримання.

До обов'язкових утримань належать:

- податок з доходу фізичних осіб (ПДФО);

- військовий збір.

За письмовою згодою працівника (на підставі поданої заяви) можуть здійснюватися такі утримання з нарахованої заробітної плати:

- профспілкові внески;

- суми нестач матеріальних цінностей та грошових коштів;

- за товари, придбані в кредит;

- погашення отриманої позики;

- невикористані підзвітні суми;

- відрахування на індивідуальне соціальне страхування;

- інші утримання.

Оподаткування доходів працівників здійснюється на підставі розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI (далі - ПКУ).

Платниками податку з доходів фізичних осіб є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

Обов'язок з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб покладається на організацію, установу, що виплачує заробітну плату і визначається як податковий агент.

Об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (до складу якого відносять доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані (виплачені) працівникові за умовами трудового або цивільно-правового договору).

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року. При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними ПКУ.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлено згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), (4.1)

де К - коефіцієнт;

Сп (далі - ПКУ) ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або підзвіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

У загальному випадку при нарахуванні доходу у вигляді заробітної плати базу обкладення ПДФО визначаємо за такою формулою:

БО = ЗП - ПСП (за її наявності),

де БО - база обкладення ПДФО;

ЗП - заробітна плата, що нараховується платнику податку.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Роботодавець, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи визначену ставку податку.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (заробітної плати) єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Під терміном “граничний термін сплати до бюджету податку” розуміються строки сплати податку.

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться роботодавцем.

Податкові пільги.

Податкова соціальна пільга (далі - ПСП) - це сума, на яку можна зменшити загальний місячний оподатковуваний дохід, отриманий платником податків від одного роботодавця у вигляді заробітної плати.

До інших доходів (наприклад, до доходу у вигляді додаткового блага) ПСП не застосовують.

Також не застосовують ПСП до:

- заробітної плати, яку працівник отримує протягом звітного податкового місяця одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету. Саме тому не застосовують ПСП, зокрема, до середнього заробітку мобілізованих працівників;

Користуватись правом на ПСП працівники можуть, тільки якщо сума зарплати, нарахованої їм за звітний місяць, не перевищить суми, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 і округленого до найближчих 10 грн. (п.п. 169.4.1 ПКУ).

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

З 1 січня 2011 р. надано чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. № 2464-VI зі змінами (далі-Закон).

Відповідно до зазначеного Закону з 1 січня 2011 р. в Україні запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- установи, організації, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу з тимчасової непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

3) інші категорії осіб.

У більшості бюджетних установ виплата заробітної плати здійснюється двічі на місяць:

- за першу половину місяця - аванс у розмірі 50 % заробітку за мінусом сум податків, належних до утримання в установленному порядку;

- за другу половину місяця - фактичний місячний заробіток за вирахуванням авансу й утримань.

Витрати на заробітну плату штатного та нештатного складу відображаються по коду КЕКВ 2111 “Заробітна плата”.

Вимоги щодо правильного оформлення листка непрацездатності для надання його в установу.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 р. № 1105-XIV зі змінами єдиною підставою для призначення і наступної виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Порядок заповнення даного документа визначає Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності (далі - ЛН), затверджена наказом МОЗ України, Мінпраці, Фонду соцстрахування з ТВП, Фонду соцстраху від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція 532).

6. Синтетичний та аналітичний облік заробітної плати і пов'язаних із нею розрахунків

Для обліку розрахунків з працівниками за всіма видами оплати праці і допомоги за тимчасовою непрацездатністю у плані рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено пасивний cубрахунок 6511 “Розрахунки із заробітної плати”, що відкривається до синтетичного рахунка 65 “Розрахунки з оплати праці”.

На субрахунку 6511“Розрахунки із заробітної плати” ведеться облік розрахунків з працівниками, що перебувають і не перебувають у штаті бюджетної установи, за всіма видами заробітної плати, преміями, допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

За кредитом субрахунку 6511 “Розрахунки із заробітної плати” відображаються суми нарахованої працівникам заробітної плати, матеріальної допомоги, премій, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю тощо, за дебетом - виплата заробітної плати, матеріальної допомоги, премій, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівникам, утримання з них, перерахування за призначенням утриманих із заробітної плати сум.

...