Особливості міграції та її вплив на стан ринку праці в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості міграції та її вплив на стан ринку праці в Україні

А.І. Крисіндович



Вступ

Актуальність теми. На сьогоднішній день, за оцінкою Світового Банку, понад 3% населення проживають за межами країни свого походження. Більше 6,5 мільйонів українців навчаються та працюють за кордоном, а Україна стала п'ятою державою у світі за кількістю емігрантів. Трудова міграція стала звичним явищем у сучасному глобалізованому світі. Як показує досвід деяких країн, на жаль, в тому числі й України, нехтування міграційними процесами зумовлює «вимивання» кращої частини працездатного населення, введення країни в систему нелегальної трудової міграції, зниження науково-інтелектуального потенціалу нації. Тому надзвичайно актуальними для України є питання стосовно факторів, що впливають на трудову міграцію та комплексу заходів, які повинні здійснюватись державою для ефективного регулювання міграційних процесів.

Сьогодні ринок праці незбалансований. Незважаючи на позитивну динаміку, кількість привабливих вакансій обмежено. Рівень заробітних плат ще довго не досягне показників 2013 року в доларовому еквіваленті. І оскільки на ринку все ще можна знайти фахівців однакової кваліфікації, але з різними фінансовими запитами, роботодавці користуються можливістю не підвищувати зарплати.

Мета курсової роботи. Визначити зміст трудової міграції, фактори впливу на дане явище, в тому числі вплив рівня заробітної плати,а також дослідити заходи, які впроваджуються урядами країн для вдалого регулювання трудової міграції.

Щоб досягнути мети даної роботи, потрібно виконати ряд основних завдань:

- визначити та проаналізувати причини виникнення міграції трудових ресурсів.

- розглянути стан світового ринку праці та виділити головні тенденції його розвитку.

- охарактеризувати вплив міграційних процесів на рівень життя населення українців.

- визначити фактори які впливають на рівень міграційних процесів в Україні в сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - трудова міграція.

Предмет дослідження - вплив на трудової міграції на ринок праці

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у курсовій роботі завдань був проведений теоретичний аналіз наукової літератури, звітів міжнародних організацій в галузі економіки, міграції, демографії. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися загальнонаукові і специфічні методи дослідження. Для виявлення науково-теоретичних основ міжнародної міграції було використано методи аналізу і синтезу, теоретичного узагальнення, історичний, науково-аналітичний, систематизації та класифікації.

Дослідження актуальних питань міжнародної міграції проведено такими зарубіжними вченими як Аранго Дж., Борхас Дж., Босвелл К., Вейнстейн Е., Вільямсон Дж., Зелінський З., Кастельс С., Кард Д., Коен Дж., Куочі А., Міллер М., Пішке Дж., Тейлор Дж., Філіпс К., Фридман Р., Хазанс М., Хансон Д., Хант Д., Харіс Дж. Р., Хаттон Т., Хьюго Дж., Циммерман К., Чізвік Б. та ін. Вагомий внесок у дослідження міжнародної міграції зробили вітчизняні вчені і науковці з країн СНД: Борщевський В. В., Ваврищук Н. Г., Грущинська Н. М., Драгунова Т. А., Івахнюк І. В., Лапшина І. А., Малиновська О. А., Михайловська О. В., Ольшевська І. П., Присяжнюк Ю. І, П'ятковська О. Р., Рязанцев С. В., Стасюк М. О., Ступницький О. І., Якубовський С. О. та ін.

Курсова робота містить вступ, три розділи, висновки та перелік джерел посилання.



1. Теоретико-методологічні основи міграційних процесів

1.1 Ринок праці та його взаємозв'язок з міграційними процесами

У сучасній економiчнiй лiтературi неможливо знайти однозначне трактування поняття ринку праці, як i ринку взагалі. Існує багато визначень і трактувань ринку праці.

Одними з найбільш розповсюджуваних і найбільш використовуваних є такі:

? це соціально-економічна категорія, яка характеризує відносини людей, що проявляються в процесі найму, оцінки виконуваних робіт, звільнення працівників та встановлення розмірів оплати за використану робочу силу в залежності від певних факторів.

? інститут взаємодії споживачів робочої сили, тобто роботодавців.

? система трудових відносин, що відбиває рівень соціального розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між суб'єктами і посередниками.

Поняття «ринок праці» та «ринок робочої сили» вiдрiзняються одне вiд одного тому, що робоча сила являє собою потенцiйну здатнiсть до працi, а праця - функцiонуючу здатнiсть. Відповідно до цієї думки поняття «ринок робочої сили» дещо ширше, тому що воно охоплює вiдносини не тiльки щодо зайнятих, а й щодо незайнятих членiв суспiльства, якi активно шукають роботу, тобто охоплює зайнятих і безробiтних. Поняття «ринок трудових ресурсів» уявляється ще більш широким, тому що характеризує трудові ресурси суспільства. Отже, згідно з цією думкою, ринок робочої сили розширює горизонти соцiально-трудових вiдносин до масштабiв економiчно активного населення i в вузькому розумiннi поняття «ринок робочої сили» можна використовувати для характеристики вiдносин стосовно безробiтних.

Таким чином, категорію «ринок праці» неможливо розглядати поза контекстом процесу відтворення здібностей людини до праці й умов її економічної життєдіяльності. При цьому відтворення розглядають не в вузькому сенсі як процес «створення, відновлення та подальшого розвитку трудових здібностей людини, її фізичного та духовного творчого потенціалу», а як багатофункціональну, багаторівневу систему, що визначає конкретноісторичну форму економічної життєдіяльності людини і відповідну їй сукупність соціально-економічних відносин. На користь такого широкого трактування говорять особливості процесу відтворення робочої сили, який кількісно і якісно складніший, ніж процес відтворення речових елементів продуктивних сил, таблиця 1.1.

Таблиця 1.1 - Порівняльна характеристика відтворення робочої сили

Ознака	Відтворення засобів виробництва	Відтворення робочої сили
Роль суб'єкта відтворення в процесі виробництва	засоби виробництва - пасивна частина продуктивних сил	людина - активний суб'єкт суспільного виробництва
Сфери здійснення	відбувається виключно у сфері матеріального виробництва	здійснюється у всіх сферах людської діяльності (скрізь, де присутня сама людина): матеріальній, освітній, культурній, науковій, соціальній, сімейній, політичній та ін.
Протікання в часі	відбувається тільки в робочий час	здійснюється в робочий і вільний час, тобто охоплює весь період життєдіяльності людини
Зв'язок зі споживанням як стадією суспільного виробництва	відтворення засобів виробництва охоплює лише виробниче споживання	здійснюється не лише в процесі виробничого, але й особистого споживання. Від характеру, рівня і структури особистого споживання залежить якість відтворення людини як працівника
Фактори впливу	здійснюється під впливом об'єктивних факторів і не пов'язане із соціальною підсистемою національної економіки	визначається суб'єктивними факторами - індивідуальним інтересом, мотивацією, соціальною активністю працівника, похідними від рівня життя, які пов'язані із соціальною підсистемою економіки
Зміна якісних параметрів суб'єкта відтворення	зміна здійснюється лише за умови вибуття речового фактора та заміни новим	зміна може відбуватись без вибуття самого носія робочої сили (людини) за рахунок її внутрішньої мобільності: підвищення кваліфікації, перенавчання, зростання трудової активності тощо.

За іншою думкою, економiчно прийнятним і рiвнозначним слiд вважати використання двох термiнiв -- ринок робочої сили та ринок працi, оскiльки вони тiсно поєднанi, взаємно доповнюються, переходячи в процесi ринкових вiдносин з одного в інший [1, с. 13].

Цiкавою є думка про те, що в сучаснiй ринковiй економiцi вже замало говорити про ринок працi лише як про ринок живої працi. Згідно з цією думкою, 6 існують вагомi докази включення до ринку працi також i ринку робочих мiсць, тому що реально i постiйно iснують попит на них та їхня пропозицiя. Такий висновок можна зробити на підставi мiркування про те, що господарство пiдприємця, який водночас є i роботодавцем, об'єднує працю багатьох працiвникiв так, що кожен з них закрiплюється за певним робочим мiсцем, а всi робочi мiсця пов'язані мiж собою технологiєю та внутрiшньофiрмовою кооперацiєю. Тому пiдприємець, купуючи робочу силу, водночас пропонує працiвникові трудитися на певному робочому мiсцi. У свою чергу, i працiвник, продаючи свою робочу силу, створює попит на певне робоче мiсце. Отже, угода купiвлi-продажу робочої сили вiдбудеться лише тодi, коли робоче мiсце вiдповiдає вимогам працiвника, i навпаки. Усе це означає, що найманий працiвник і роботодавець-пiдприємець однаковою мiрою виступають на ринку працi як власники: працiвник як власник товару «робоча сила», а роботодавецьпiдприємець як власник свого господарства i всiх робочих мiсць в цьому господарствi, а також тих грошей, якi вiн сплачує працiвниковi. Отже, згідно з цiєю думкою, ринок працi охоплює ринок робочої сили та ринок робочих мiсць [2, с. 293].

Міжнародний або світовий ринок праці -- це система відносин, що виникають з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту, які склалися через нерівномірність кількісного та якісного розміщення робочої сили по країнах світу та розбіжності в національних підходах до її відтворення.

Робоча сила є одним з найрухоміших факторів виробництва, він досить чутливо реагує на зміни в нормі його прибутковості, а за умов бурхливого розвитку транспортних послуг та мереж, комунікаційних технологій ця рухливість стає ще більшою. Виникнення міжнародних відносин на ринку праці пов'язане з рухливістю капіталу, з яким робоча сила пов'язана техніко--економічними зв'язками. Підвищення мобільності капіталу в світовому масштабі означає, що він виявляє попит на робочу силу не лише країни свого базування, але й на іноземну робочу силу, як специфічного сегменту ринку праці, що характеризується більш високою внутрішньою нормою віддачі в процесі виробництва.

Таким чином, світовий ринок праці є невід'ємною функціональною частиною світового ринку, в якому існують відносини щодо міжнародного обміну фактором виробництва - робочої сили, яка має властивість переміщуватися по світу в пошуку більш привабливих умов її продажу.

Рушійною силою, причиною виникнення світового ринку праці є нерівність умов її продажу в різних країнах, а в сучасних умовах розвитку міжнародних економічних відносин, справедливо буде сказати - у різних учасників міжнародних економічних відносин (країнах, інтеграційних об'єднаннях, транснаціональних корпораціях). Оскільки товар робоча сила є невід'ємним від свого власника - людини, то відносини обміну робочої сили на міжнародному ринку праці пронизують всі фази відтворення робочої сили (формування, розподіл, обмін та відновлення), а отже формують складні відносини між учасниками світового ринку щодо умов формування, розподілу, використання та відтворення робочої сили, що фактично означає, що предметом переговорів між роботодавцем та найманим працівником стають умови не тільки здійснення трудової діяльності (заробітна плата, умови праці), але й умови проживання людини, навчання (загального та професійного), доступ до систем медичного обслуговування та соціального захисту.

Переміщення робочої сили різними вченими трактується по-різному. Неокласична економічна школа (Дж. Харрис, M. Тодаро, O. Старк, Р. Коген) пояснює міжнародну трудову міграцію нерівністю економічного розвитку країн, зокрема, різницею в рівнях оплати праці, що визначає рух робочої сили з країн з низьким рівнем оплати праці в країни з більш високою заробітною платою. Таким чином забезпечується саморегулююча функція світового ринку праці. Із економічним зростанням та посиленням еміграції в країнах виїзду поступово зменшується розрив в рівнях заробітної плати та скорочуються стимули для міграції. [3, с. 16].

Теорія людського капіталу (Дж. Беккер, Л. С'ястад, Г. Кларк) розглядає причини міграції робочої сили на мікрорівні. Рішення людини про міграцію, так само як і рішення про отримання освіти, кваліфікації, представники цієї наукової школи вважають засобом інвестицій в його «людський капітал», якщо вигоди від міграції перевищують витрати на переїзд та проживання в країні виїзду.

Якщо здійснити спробу поєднати дві теорії міжнародної трудової міграції - неокласичну та теорію людського капіталу, і розглядати робочу силу як капітал людини, який потребує найбільшої окупності, то стає зрозумілим, що рух робочої сили відбувається в країни, де людський капітал буде мати найбільшу внутрішню віддачу, чи іншими словами, де найвищою буде норма прибутку (заробітна плата, та нематеріальні зиски - кращий рівень життя, надбання практичного досвіду, долучення до іншого більш продуктивного способу життя, співвіднесені до витрат та ризиків (матеріальних та психологічних) міграції. Таким чином, різниця у заробітній платі як нормі окупності людського капіталу є рушійної силою міграції.

Нова економічна теорія міграції (O. Старк, E. Тейлор, П. Арнольд) заснована на мікроекономічному функціональному аналізі та виходить з того, що рішення про міграцію приймається не окремими індивідами, а колективно членами домогосподарств чи родин. При цьому за мету відправлення на роботу за кордон членів родини приймається не тільки максимізація очікуваного доходу, але й мінімізація ризиків, пов'язаних із недостатнім розвитком в своїй країні ринків праці, страхування, кредитування. Підіймаючись на макрорівень, представники цієї теорії підкреслюють зв'язок міжнародної трудової міграції з рівнем економічного розвитку: успішний економічний розвиток може виступати не стільки гальмом, скільки стимулом міжнародної трудової міграції, оскільки несе в собі додаткові стимули капіталовкладень в місцеву економіку. Відлунням цієї теорії є теорія сімейної міграції (Дж. Борджас, Дж. Минсер), яка вважає, що дорослі члени родини можуть по-різному оцінювати дивіденди від міграції. Оптимальна стратегія сімейної пари залежить від ступеня кореляції переваг від міграції, які бачать чоловік та дружина. Ця теорія поєднує економічний, соціальний та психологічний підходи до пояснення міграції.

Існування постійного попиту на іноземну робочу силу, що існує в розвинених країнах, пояснюється деякими вченими (M. Пьює, A. Портес, Л. Бах) сегментуванням ринку праці на первинний та вторинний сектор. Якщо робочі місця в первинному секторі забезпечують стабільну роботу та високу оплату праці для національної робочої сили, то вторинний сектор пропонує низьку оплату, відсутність гарантій збереження зайнятості, досить невеликі можливості професійного зростання, що відштовхує національну робочу силу та породжує структурний попит на трудящих-мігрантів [4, с. 251].

Деякі вчені (Е. Плетньов, Дж. Джонсон) пояснюють існування міжнародної трудової міграції через формування світового ринку праці. Він, не маючи чітко визначених територіальних (географічних) меж, формується та функціонує в результаті експорту та імпорту робочої сили. При цьому міжнародна міграція трудових ресурсів визначається не тільки попитом та пропозицією робочої сили в тих чи інших регіонах світу та відмінностями у рівнях заробітної плати, але й світовою динамікою в політичних, демографічних та суспільних процесах [3, c. 20].

Згідно з теорією глобальних систем чи світового господарства (С. Сассен, И.М. Петрас) міграція частіше за все виникає поміж колишніми метрополіями та їх колоніями, чому сприяють історичні, культурні, мовні, адміністративні, економічні зв'язки між ними. Прихильники цієї теорії стверджують, що проникаючи в регіони (країни), що розвиваються, зростаючий світовий ринок діє як каталізатор. Процес міграції пов'язується з розвитком світової транспортної мережі, засобів зв'язку, які сприяють пересуванню людей [3, c.23].

Прихильник теорії «процвітання» чи технологічного розвитку Дж. Саймон вважає зростання населення благом для розвитку як національному, так і на глобальному рівнях. Міграційний приріст несе в собі істотний позитивний заряд для економічного та демографічного розвитку країни-реципієнта. Цінність того, що виробляють, споживають та сплачують у вигляді податків іммігранти, а також 10 тимчасові трудові мігранти, значно переважає вартість соціальних послуг, якими вони користуються. Згідно з теорією «тяжіння - виштовхування» (Г. Джером, И. Ли, А. Левіс) міграція розглядається як функція відносної привабливості країн в'їзду і виїзду, а наявність перешкод, що виникають зі збільшенням відстані між цими країнами - в якості обмежень міграційних процесів [3, с.8].

Дослідження процесів інтенсифікації міграції дозволило розробити теорію міграційних мереж (Д. Мессі, A. Симмонс), згідно з якої в країнах в'їзду та виїзду формується «міграційна мережа», початок якої прокладають «мігранти першопроходці», полегшують процес міграції для наступних хвиль мігрантів. В результаті по досягненню певного критичного числа, соціальна міграційна структура автономно підтримує міграційний процес [3, с. 164].

Підсумовуючи основні теорії міжнародної трудової міграції, можна відзначити, що частина з них описує причини виникнення та існування міждержавних переміщень людей на макрорівні (неокласична теорія, теорія сегментованого ринку праці) та на мікрорівні (теорія людського капіталу, нова економічна теорія міграції, теорія сімейної міграції); частина концепцій (теорія міграційних мереж, теорія міграційних систем, теорія світових систем) описує чинники інтенсифікації процесів міжнародної трудової міграції; частина теорій (теорія світового ринку праці, теорія технологічного розвитку) розглядає наслідки трудової міграції і через них визначає причини міждержавної міграції.

На мій погляд, при визначенні причин існування міжнародної трудової міграції, необхідно чітко виокремити передумови виникнення, причини існування та чинники інтенсифікації міграційних процесів на різних етапах розвитку світової економіки. Це дозволить обґрунтовано підійти до визначення поняття світового ринку праці.

Передумовами виникнення такого явища як міжнародна трудова міграція наведено в таблиці 1.2.

Чинники міжнародної трудової міграції, що спричиняють посилення впливу як передумов, так і причин міграції, та інтенсифікують чи уповільнюють процеси міграції, на нашу думку, можна поділити на три основні групи:

1) об'єктивно-історичні чинники;

2) економічні чинники;

3) інституціонально-політичні чинники.

Таблиця 1.2 - Передумови виникнення міжнародної трудової міграції

Порядковий номер передумови	Сутність
1	особиста та економічна свобода людини, яка дозволяє йому вільно обирати род занять, професію, місце роботи, місце проживання
2	існування об'єктивної нерівності економічного розвитку різних країн і народів, асинхронність економічного циклу в різних країнах
3	існування об'єктивної нерівності культурно-соціального та демографічного розвитку різних народів та націй
4	міжнародне переміщення інших факторів виробництва, особливо капіталу в його фізичній та грошовій формах, з яким робоча сила має взаємозв'язки як взаємодоповнення, так і взаємозамінності

Для економіки країн-реципієнтів робочої сили чи інтеграційних об'єднань, які проводять політику активного використання іноземної робочої сили, трудова імміграція виявляється вигідною через:

? створення додаткових можливостей зростання економіки;

? отримання країною-реципієнтом (інтеграційним об'єднанням-реципієнтом) чистого доходу від використання людського капіталу, створеного в іншій країні;

? створення робочих місць для місцевої робочої сили, яка пересувається на кращі робочі місця, статуси зайнятості;

? сприяння зниженню чи не зростанню цін на товари та послуги і, таким чином, зменшення інфляції;

? вигідну участь в державних фінансах (сприяння збільшенню дохідної частини бюджету більше, ніж зростанню видаткової).

До можливих негативних наслідків імміграції можна віднести підвищений ризик міжетнічних та міжрелігійних конфліктів в країні, що приймає іноземну робочу силу.

Більш неоднозначним є вплив трудової міграції на країни, що віддають робочу силу. Вважається, що частковий відтік робочої сили сприяє зниженню безробіття; працівники-мігранти здобувають за час роботи в більш розвинених країнах новий професійних досвід, підвищують кваліфікацію, долучаються до сучасних технологій виробництва та менеджменту; грошові перекази мігрантів на батьківщину є важливим джерелом валютних надходжень в країну і сприяють підвищенню рівня життя сімей мігрантів.

В цілому, співвідношення виграшів та витрат від експорту робочої сили в значній мірі визначається масштабами країни, рівня її економічного розвитку, чисельності та темпами зростання населення, здійснюваної державою міграційної політики. Фактична відсутність практики прямого відшкодування країною-реципієнтом країні-донору використання частини її людського потенціалу означає переважно негативні наслідки міграції для країн-донорів та позитивні - для країн-реципієнтів робочої сили, що виявляється в посиленні нерівності в світі, що прогресує.

Таким чином, основним елементом механізму світового ринку праці на макрорівні є міжнародна трудова міграція, яка означає переміщення робочої сили з однієї країни і в іншу з метою працевлаштування. Проте необхідно відзначити, що явище міжнародної трудової міграції породжує необхідність в координації, погодженні й зближенні соціальної політики різних країн, які мають неоднаковий досвід та законодавство в соціальній сфері. Таке регулювання багатонаціональних соціальних структур відбувається у багатьох напрямах.

Головні серед них:

? умови праці, способи найму і звільнення працівників;

? оплата праці, зокрема системи додаткових виплат;

? надання відпусток, вільних від роботи днів, тривалість робочого дня;

? соціальне страхування; ? надання різних пільг, у тому числі матеріального забезпечення, відпочинку і т.д. [5, с. 211]

Таким чином, відносини з приводу узгодження попиту на закордонну робочу силу та її пропозиції призводять до формування світового ринку праці, який в структурі світового ринку є одним з визначальних функціональних ринків, який визначає розвиток міжнародного поділу праці і надає характерних рис світовій економіці. Основним товаром цього функціонального ринку є міжнародна робоча сила як фактор світового виробництва. Разом зі спеціалізованими товарними ринками (наприклад, продовольчим ринком, ринком електроніки, ринком нафти, газу, товарів споживання та ін.) та іншими функціональними ринками - капіталу, представленого ринками техніки та технологій, інвестицій, міжнародного кредиту, і ринком землі (природних ресурсів) він формує зміст та структуру світового ринку.

Основними тенденціями розвитку міжнародного ринку праці є його глобалізація, посилення міграційних процесів, розширення використання міжнародних трудових норм тощо.

Глобалізація ринку праці, яка являє собою формування єдиного механізму узгодження попиту та пропозиції робочої сили незалежно від країни проживання тієї чи іншої людини, розвивається на фоні глобалізації економіки. Причини пожвавлення цього процесу такі: формування системи міжнародного поділу праці, розвиток світової інфраструктури та світової валютної системи; міжнародна міграція населення; стрімке зростання світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій; швидкі технологічні зміни.

Які фактори впливали на українців, чим вони керувались, обираючи далекий шлях, який багатьох із них вже не повернув на батьківщину, намагались з'ясувати багато дослідників, науковців. Називались різні причини еміграційного руху чи навіть «еміграційної гарячки».

У формуванні міжнародного ринку праці втілилися такі характерні тенденції сучасного етапу розвитку людської цивілізації, як посилення соціальної орієнтації світової економіки, демократизація трудових відносин, інтернаціоналізація вимог до відтворення робочої сили, стандартизація умов життя і праці людей у різних частинах планети, розвиток та вдосконалення особистості на основі загальнолюдських цінностей. Крім того, об'єднання національних ринків праці в один - світовий - істотно позначається на макроекономічній політиці окремих держав у галузі праці та соціально-трудових відносин, знімаючи обмеження, спричинені національними особливостями, та надаючи їй більш універсального характеру. Розвиток міжнародного ринку праці матеріалізується у зростанні масштабів та інтенсивності міжнародних міграційних процесів, які набувають дедалі глобальнішого характеру, залучаючи населення абсолютної більшості країн світу. Поглиблення науково-технологічної революції, кардинальні зміни на політичній карті світу, структурні трансформації в міжнародній економіці зумовили появу нових рис і особливостей міжнародної трудової міграції, модифікацію її закономірностей і тенденцій. Ці зміни стосуються напрямків міжнародних міграційних потоків, обсягів та географії переселенських рухів, професійно-кваліфікаційного складу мігрантів, їхньої ролі в економічних процесах.

1.2 Теоретичні аспекти міжнародної трудової міграції

Міграція це таке явище яке виникло давно, як і сама людина. Прийнято вважати, що вперше визначення «міграція» з'явилось в 1885-1889 рр. Це поняття ввів англійський учений Є. Равенштейн, розуміючи під ним постійну або тимчасову зміну місця проживання.

Походження терміну «міграція» можна зустріти в латинській мові. Сам термін походить від слова «migration», що перекладається як «переміщення». Процес при якому працездатне населення переїжджає через якийсь певні міркування економічного характеру називають міграцією робочої сили. В сучасному світі можна зустріти такі два напрямки міграції, як зовнішню і внутрішню міграцію. Зовнішня міграція призводить до зміни чисельності населення в країнах з яких емігрують і відповідно іммігрують. Внутрішня міграція зумовлена переміщенням трудових ресурсів між областями чи навіть регіонами, при тому сама чисельність населення у країні не змінюється [6, с. 23].

Міграція робочої сили охоплює увесь світ: як його розвинуту частину, так і відсталу периферію. У ХХІ столітті вона відіграє все більшу роль у розвитку суспільства і перетворюється на глобальний процес, який охоплює практично всі регіони, країни та континенти, а також різні соціальні верстви.

Міграція - це процес переселення, тобто просторового пересування, переміщення населення [7, с.246]. Виділяють такі основні причини міграції: політичні, екологічні (вимушені переселення із забрудненої території), сімейнопобутові (возз'єднання родин), релігійні, етнонаціональні, соціально-економічні або трудові (в пошуках заробітків). Саме трудова міграція є основним видом світової міграції в ХХІ столітті.

Суть терміна «трудова міграція» визначають як переміщення особи з метою тимчасового працевлаштування, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня трудова міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць України (внутрішня трудова міграція) [7, с. 247].

Слід зазначити, що залежно від терміну переміщення трудова міграція поділяється на такі види:

- постійна міграція - це виїзд (в'їзд) населення на постійне місце проживання;

- тимчасова міграція - це робота протягом певного обмеженого часу з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну.

Тимчасові міграції поділяються на: маятникові, циклічні та епізодичні. Маятникова міграція - це щоденні поїздки від місця проживання на місце роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах чи країнах. Циклічна або сезонна міграція - це переміщення населення з метою пошуку роботи на певний час, сезон, із поверненням на попереднє місце проживання після його закінчення. Епізодична міграція являє собою поїздки, які здійснюються нерегулярно. Наприклад, ділові, рекреаційні, культурні і т.д. Вирізняють також вимушену міграцію, вона може бути спричинена виїздом за кордон чи переїздом у інший регіон країни у зв'язку з учиненням щодо людини чи її сім'ї неправомірних дій та насилля.

Характеризуючи трудову міграцію за юридичними засадами розрізняють:

- організовану міграцію - переміщення населення згідно з національним законодавством (наприклад, за візовим режимом);

- нелегальну міграцію - самовільне переміщення населення всупереч законодавству.

Трудову міграцію також розділяють за якісним рівнем: міграція робочої сили низької кваліфікації, міграція робочої сили високої кваліфікації та міграція вчених. Саме «відплив інтелекту» є однією з головних проблем міжнародної міграції. Види міжнародної трудової міграції за напрямками руху наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Види міжнародної трудової міграції за напрямками руху

Вид міграції	Сутність
Еміграція	виїзд працездатного населення країни за її межі
Імміграція	в'їзд працездатного населення до країни з-за її меж
Рееміграція	повернення емігрантів на батьківщину

Різниця між потоками імміграції та еміграції називається міграційним сальдо і показує обсяг чистої міграції, а сума цих потоків показує обсяг валової міграції.

Сучасна трудова міграція має свої характерні особливості, які спричинені глобалізацією світової економіки, розвитком інтеграційних процесів та науково-технічним прогресом. Серед них слід виділити:

- стрімке зростання масштабів міграції, перевищення темпів зростання числа мігрантів темпів зростання кількості населення. Так у 1960р. населення Землі становило 3 млрд. осіб, а число мігрантів - 3,2 млн. осіб, у 2000р. населення Землі збільшилось вдвічі (до 6 млрд. осіб), а число мігрантів - у 39 разів, у 2016 р. населення Землі становило 7,4 млрд. осіб, а число мігрантів становило вже 244 млн. осіб [8, с. 414];

- розширення географії трудової міграції та формування нових центрів залучення робочої сили;

- зростання частки тимчасової трудової міграції;

- «Відплив інтелекту». Лише з України за період 1991-2008 рр. виїхали понад 12 тис. кандидатів та докторів наук, третина яких на момент виїзду була у віці до 40 років [9, c.106-107];

- збільшення частки жінок серед загальної кількості усіх трудових мігрантів;

- зростання масштабів нелегальної трудової міграції.

Панівна більшість міжнародної міграції залишається сконцентрованою у декількох країнах. 75% усіх світових мігрантів зосереджено у 12% усіх країн світу. Традиційні країни імміграції: Австралія, Канада, Нова Зеландія, Сполучені Штати Америки. Нові країни призначення мігрантів: Ірландія, Італія, Норвегія, Португалія.

1.3 Заробітна плата як основний економічний фактор трудової міграції

В процесі міграції робочої сили для кожної країни беззаперечно лежать свої особливі чинники, проте для цього процесу характерні і спільні причини. Одним з таких виступає провідний економічний фактор - заробітна плата.

Відповідно до неокласичної теорії саме різниця рівнів заробітної плати спричиняє відмінність у економічному розвитку країн та у попиті на робочу силу.

Саме тому здійснюється переміщення робочої сила із країн з низьким рівнем заробітної плати, до країн, де рівень оплати праці є вищим [8, c. 235]. Так у книзі «Теорія заробітної плати», яка вважається однією з перших наукових праць, що теоретично обґрунтовують чинники трудової міграції, Дж. Хікc розглядаючи міжнародну міграцію на мікрорівні, на рівні рішень, що приймає індивід, вважає саме відмінність в оплаті праці між країнами найвагомішою причиною трудової міграції [10, c. 417].

На основі теорії Хікса було розроблено сучасніші теорії, наведені в таблиці 1.4.

Якщо знайти роботу в країні важко, рівень заробітної плати низький та відсутні можливості для самореалізації для великих груп населення, то очевидно, що кількість емігрантів із такої країни буде велика.

І навпаки, якщо переважна більшість населення може знайти роботу в країні з прийнятним для себе рівнем заробітної плати, якщо існують умови для професійного і кар'єрного зростання, то навряд чи в такій країні буде багато трудових емігрантів.

міжнародний міграція прибутковість трудовий

Таблиця 1.4 - Сучасні теорії щодо мотивів мігрантів.

Засновник теорії	Сутність теорії
Харріс-Торадо	На прийняття мігрантом рішень впливає дохід, який мігрант сподівається отримати в іншій країні або регіоні
Боркхас	Потенційний мігрант приймає рішення щодо міграції оцінюючи не лише різницю отримуваної та очікуваної заробітної плати, але й різноманітні витрати на міграцію

Слід зауважити, що економічні чинники міжнародної трудової міграції не є єдиними факторами впливу, проте здебільшого вони є головними.

Висновки до розділу 1

Аналіз історичних етапів розвитку міжнародної міграції робочої сили і її ролі у міжнародних економічних відносинах дозволив виявити, що міжнародна міграція відіграє значну роль у формуванні трудових ресурсів приймаючих країн і несе позитивний ефект для країн походження мігрантів. Під впливом процесів у світовій економіці причини міграції змінюються з часом, у сучасних реаліях світової економіки виявляються нові риси міграції, чому сприяє широкий спектр явищ, що охоплюють різні сторони глобальних економічних процесів. До ХХ ст. міграції населення сприяли відкритість кордонів для товарів і капіталу, географічні відкриття, низькі тарифи, ліберальна міграційна політика приймаючих країн та ін. В ХХ столітті причинами посилення міграції стали глобалізація, Перша і Друга світові війни, Велика Депресія, міграційна політика залучення трудових ресурсів країн, які потребували додаткової робочої сили та ін. На початку ХХІ ст. мобільність населення обумовлюється такими чинниками як наявність політичної стабільності, різниця в рівні доходів у країнах походження і приймаючих державах, потреба у використанні більш дешевої праці підприємцями приймаючих країн, екологічні проблеми, зміни валютного курсу та стан поточного рахунку платіжного балансу, вартість кредитних ресурсів.

Отже, міжнародна трудова міграція - це просторове переміщення трудових ресурсів з однієї країни в іншу терміном який складає більше одного року з метою кращого рівня життя. Це явище по своїй природі є досить суперечливим, адже основною метою політики зайнятості в державі є зменшення масштабів та наслідків які виникли при міграції, при тому потрібно в максимальному обсязі використовувати всі позитивні аспекти.



2. Аналіз динаміки міграційних процесів

2.1 Міграційні потоки в Україні та їх вплив на національний ринок

Одним із важливих елементів глобальної економічної системи, на яку перетворився світ наприкінці другого тисячоліття, є міжнародний ринок праці, який виставляє свої критерії стосовно якості трудових ресурсів, розвитку нових форм зайнятості, гнучкістю та стабільністю робочої сили. Міжнародний ринок праці, який об'єднує понад 1,3 млрд працездатного населення світу, потребує формування регулятивного та координаційного механізмів з узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, їх перерозподілу між різними країнами, регіонами, ланками світового господарства та ефективного використання, розширює можливості обміну знаннями, інформацією і досвідом між народами.

Міграція населення зумовлена економічними, політичними, етнічними та релігійними чинниками. Протягом усієї історії людства вона відігравала визначну роль у суспільному розвитку. Масштаби та напрями міграційних процесів в якійсь мірі свідчать про стан соціального та економічного розвитку країни. Але з іншого боку, процес міграції і сам певною мірою впливає на розвиток країни. За різними оцінками експертів, за межами України на сьогоднішній день знаходиться від 2,5 до 7 млн. осіб працездатного віку. Масовий виїзд громадян України закордон, особливо жінок, супроводжується зниженням показників народжуваності, соціальним сирітством, підвищуванням захворюваності внаслідок виснажливої праці за кордоном. За таких умов постає потреба у глибинному дослідженні основних напрямів зовнішньої трудової міграції, чинників, які спонукають громадян України до неї, а також наслідків трудової міграції [11, с. 23].

Першим, і на мою думку, одним із найбільш загрозливих наслідків міграції є різке зменшення економічно активного населення України.

За даними МОМ приріст населення (у середньому у %, 2000-2017 рр.): -0,9 % скорочується щорічно,тобто населення України зменшується на 530 000 осіб. Також до негативних наслідків трудової міграції можна віднести: депопуляцію населення каїни; погіршення якості виховання дітей в родинах трудових мігрантів (соціальне сирітство або проблема ще одного втраченого покоління), розпад сімей; відтік кращого трудового потенціалу України; злочинність і корупція; політичний аспект; трудові мігранти переважно зайняті на роботах, що мало сприяють підвищенню їх кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньої продуктивної діяльності на батьківщині.

У сучасну епоху, міграція почалася з розпадом Радянського Союзу і встановленням незалежності України. Основні чинники української масової трудової міграції, насамперед, мають економічний характер, що перетворює міграцію у механізм виживання у процесі боротьби з бідністю або уникнення безробіття. Результати опитування ДССУ 2012 року показують, що 79% українських трудових мігрантів отримували низьку заробітну платню в Україні, що стало головною причиною їхньої міграції [12]. Майже кожен десятий трудовий мігрант (11%) покинув країну через неможливість знайти роботу відповідно до своєї кваліфікації. Через низьку якість життя в Україні ще 4% трудових мігрантів обрали іншу країну для свого проживання та працевлаштування. Незадовільні умови проживання досить часто асоціюються з втратою надії на краще майбутнє на батьківщині [13, с. 14]. Серед інших причин, можна відзначити такі соціальні фактори: низькі можливості для самозайнятості та професійного розвитку, бажання поліпшити навички та продовжити кар'єру за кордоном, сімейні причини, доступ до послуг охорони здоров'я, вразливість людей до корупції та злочинності, відсутність безпеки тощо. Геополітичні заворушення і відсутність безпеки в Україні могли спричинити пожвавлення міграції з України.

Серед інших чинників, що спричинили трудову міграцію, можна відзначити такі: вищі стандарти життя, розвиток демократії, культурна та мовні подібності, соціальні мережі за кордоном. Результати опитування підтверджують, що безробіття і неповна зайнятість продовжують залишатися ключовими чинниками, які сприяють міграції з України - Рисунок 2.1.

Рисунок 2.1 - Відсоток осіб, що мають намір мігрувати в найближчі два роки

Значне збільшення обсягу міграційних потоків сталося ще близько 2010 року і ще раз - у 2014 році. Можливим поясненням стрімкого росту міграції у 2010 році є відтерміновані наслідки впливу глобальної економічної кризи 2008 року на економіку України. У 2014 році економіка різко погіршилася значною мірою через геостратегічні заворушення в східних регіонах країни, в результаті чого відбулося падіння ВВП на 5,3%, на додаток до інших негативних соціально-економічних чинників. Дане збільшення обсягів довгострокових міграційних потоків вплинули на макроекономічні показники.

483 000 осіб, або 1,3% загального населення (Виключаючи населення Луганської, Донецької областей та Автономної Республіки Крим) здійснює довгострокову міжнародну міграцію з різними цілями (рисунок 2.2), але, в основному, з метою працевлаштування. В цілому, українські довгострокові трудові мігранти оволоділи різноманітними професіями та походять з міської місцевості (53%) та сільської місцевості (47%).

Рисунок 2.2 - Мета перебування за кордоном

1,1% загальної чисельності населення або 423 800 осіб є довгостроковими трудовими мігрантами. Це впливає на 3,2% домогосподарств в Україні. Очікується, що поточна сумарна кількість трудових мігрантів збільшиться в найближчі 12 місяців на 28% або близько 117 300 осіб.

Як і короткострокові трудові мігранти, довгострокові трудові мігранти, переважно походять з міських населених пунктів (53%), аніж із сільських районів, і в найближчому майбутньому ця тенденція буде зростати (до 69% трудових мігрантів, будуть походити з міських населених пунктів). Цей висновок відрізняється від міграційного профілю в Молдові, де 68% довгострокових трудових мігрантів походять з сільської місцевості.

Дві третини довгострокових трудових мігрантів становлять чоловіки, що є аналогічним для профілю внутрішніх трудових мігрантів та короткострокових трудових мігрантів. Тим не менше, прогнозується, що частка жінок, які здійснюють довгострокову трудову міграцію збільшиться з 34% до 42%.

Висока заробітна платня і загальні економічні показники в країнах призначення є найсильнішими стимулами (факторами тяжіння) для міграції. За даними опитування Дельфі, у 2018 році, чистий дохід населення в Україні був майже в три рази нижчий, ніж у Російській Федерації, Чеській Республіці та Польщі та приблизно в десять разів нижчий, ніж в Італії та Іспанії. З іншого боку, результати опитування трудових мігрантів показують, що середній дохід українського довгострокового трудового мігранта за кордоном становив 1 550 доларів США у 2018 році, що було в чотири рази вище, ніж рівень середньої заробітної платні в Україні. На відміну від короткострокової трудової міграції, де основною країною призначення є Російська Федерація, довгострокові міграційні потоки спрямовані на чотири основні напрями, такі як Польща, Російська Федерація, Чехія та Італія, на частку яких припадає 75% даної категорії трудових мігрантів, таблиця 2.1.

Таблиця 2.1 - Розподіл довгострокових трудових мігрантів за країнами призначення

Країни призначення	Населення	Частка
Польща	95300	22,5%
Російська Федерація	81400	19,2%
Чеська Республіка	77500	18,3%
Італія	66500	15,7%
Німеччина	13600	3,2%
Португалія	11400	2,7%
Республіка Білорусь	10600	2,5%
США	8500	2,0%
Іспанія	8500	2,0%
Словаччина	7200	1,7%
Угорщина	5100	1,2%
Греція	3800	0,9%
Ізраїль	3400	0,8%
Франція	3000	0,7%
Великобританія	3000	0,7%
Бельгія	2100	0,5%
Румунія	1700	0,4%
Об'єднанні Арабські Емірати	1300	0,3%
Данія	1300	0,3%
Інша країна	3400	0,8%
Без відповіді	15300	3,6%



З іншого боку, країни ЄС є основними країнами призначення, на які припадає майже три чверті всіх довгострокових трудових мігрантів з України.

Українські трудові мігранти, які вибирають Польщу і Російську Федерацію, роблять це, в першу чергу, через великі ринки праці в цих країнах, відносну свободу пересування, низьку загальну вартість міграції, історичні зв'язки, існування у цих країнах мережі трудових мігрантів, друзів і родичів, а також через соціально-культурну близькість.

У період з 2014 по 2019 роки відбувалося помітне зростання кількості українських трудових мігрантів до країн ЄС, від близько 59% до 86% всіх трудових мігрантів. Збільшення обсягу міграції до країн СНД, в основному до Російської Федерації, швидше за все, можна пояснити скороченням розриву в доходах і заощадженнях домогосподарств із трудовими мігрантами у країнах ЄС та СНД відповідно (для отримання додаткової інформації по цій темі дивіться Розділ «Основні фінансові характеристики»).

Також, можна сказати, що результати опитування вказують на таке: рівень привабливості Російської Федерації, Польщі, Чехії та Італії знижується, в той час як рівень привабливості Канади, Республіки Білорусь, США і Німеччини значним чином підвищується.

Так само, відбувається переорієнтація довгострокових трудових мігрантів у напрямку ринків праці Північної Америки та СНД від країн ЄС. Що стосується країн СНД, напевно, можна пояснити дану переорієнтацію тим, що високий відсоток людей зі східних та центральних регіонів, у порівнянні з відсотком поточних трудових мігрантів з цих регіонів, заявили про свій намір стати довгостроковими трудовими мігрантами. Поглиблений аналіз підтверджує, що дві третини всіх людей, які заявили про свій намір мігрувати до країн СНД (Російської Федерації та Республіки Білорусь) походять зі східних та центральних регіонів.

Аналізуючи дані, які є в наявності, виявляється, що сьогодні конфлікт в Україні лише незначним чином впливає на міграцію та пошук притулку в країнах Європейського Союзу. Враховуючи величезні масштаби внутрішнього переміщення населення, кількість українців, які подали заявки на отримання статусу біженця в країнах ЄС (близько 20 000 осіб у 2018 році, в основному, в Польщі, Німеччині та Швеції) є досить незначною.

Неврегульована міграція (за підрахуванням кількості незаконних перетинів кордону) на кордонах країн ЄС з Україною зросла, але все ще вважається відносно низькою (кілька тисяч осіб щороку), і вважається незрівнянно малою у порівнянні з ситуацією в Південній Європі (більше 1 мільйона осіб прибули до ЄС через Середземне море в 2015 році).

Введення біометричних паспортів збільшило шанси України на отримання дозволу на безвізовий режим з країнами ЄС у найближчому майбутньому. Тим не менш, ЄС ніколи не скасовував візи для держави, на території якої триває збройний конфлікт.

Велика кількість внутрішньо переміщених осіб, скрутне економічне становище та збройний конфлікт - всі ці чинники, швидше всього, стануть причиною зростання обсягу зовнішньої міграції українців. Тим не менше, міграція спостерігається, в основному, до Польщі, і стосується переважно мешканців Західної України.

На додаток до кількості довгострокових трудових мігрантів, приблизно 25 400 українських громадян отримують освіту за кордоном. Переважна більшість з них походять з міських районів (69%), особливо з великих міст (а саме, з міст із населенням більше ніж 100 000 осіб), що відрізняється від ситуації у Молдові, де більшість студентів походять з сільської місцевості.

Міжнародні студенти, так само як трудові мігранти, також демонструють відсутність гендерного балансу, а саме, кількість чоловіків переважає кількість жінок у співвідношенні 2 до 1.

З погляду регіонального розподілу, на відміну від тенденцій трудової міграції, міжнародні студенти більш рівномірно розподілені між п'ятьма регіонами України. Тим не менше, західний регіон продовжує переважати за кількістю студентів, а саме 35% усіх студентів походять з цього регіону.

Три чверті цієї категорії - у віці 18-29 років, і решта 21% - у віці від 30 до 44 років. Такий розподіл можна пояснити тим, що українці виїжджають за кордон для отримання університетських та аспірантських ступенів або з метою підвищення своєї кваліфікації.

Польща є найбільш популярною країною серед українських студентів. На відміну від трудової міграції, Канада і США вважаються найбільш популярними країнами призначення для українських студентів.

Особи, які виїжджають за кордон з метою возз'єднання сім'ї, відносяться до ще однієї цікавої категорії довгострокових мігрантів. До цього часу сім'ї українських трудових мігрантів підтримували дуже низький рівень возз'єднання сімей в країнах призначення, в порівнянні з іншими країнами з аналогічними історіями міграції. Згідно з результатами опитування, приблизно 18 200 осіб виїхали з країни в 2014 році із метою возз'єднання родини. Це становить 4,2% всіх довгострокових трудових мігрантів на той час.

На відміну від загальної картини трудової міграції, категорію мігрантів, які виїжджають з метою возз'єднання сім'ї, очолюють особи, які походять з міських районів (81%), особливо з великих міст. У той час як сільські райони є місцем походження 48% усіх довгострокових трудових мігрантів, лише 19% мігрантів, які виїхали для возз'єднання сім'ї за кордон у 2014 році, походили з сільських районів.



Рисунок 2.3 - Віковий профіль міжнародних трудових мігрантів, що мігрують з метою возз'єднання сім'ї

Рисунок 2.3 показує, що майже один із 10 українців, які виїхали за кордон для возз'єднання сім'ї, були у віці 45 років і старші. Це може вказувати на об'єднання поколінь, а саме батьків зі своїми дітьми працездатного віку в країнах призначення. Це б узгоджувалося із традицією, коли бабусі й дідусі зазвичай піклуються про своїх онуків, а батьки працюють. Що стосується країн призначення, ситуація із возз'єднанням сімей демонструє загальні тенденції міграції: рівень возз'єднання родин вищий у країнах ЄС, ніж у країнах СНД.

Потік міжнародної трудової міграції на короткотерміновий період становить 1% від загальної чисельності населення данного регіону країни (45%). Найнижча ймовірність зустріти короткострокового трудового мігранта - в центральних і північних районах (у три рази нижче, ніж у західному регіоні). Ця тенденція буде продовжувати існувати, і буде зростати: більша кількість осіб із міських районів (68%) та з західного регіону (55%) заявили про намір здійснювати короткострокову міжнародну трудову міграцію.

Двоє з трьох короткострокових трудових мігрантів, як правило, перебувають у віці 18-44 років. У порівнянні з Молдовою, старші люди (45-64 років), швидше за все, будуть здійснювати короткострокову трудову міграцію. Але серед потенційних трудових мігрантів очікується, що наймолодша група населення (віком 18-29 років) буде відігравати провідну роль серед представників цього типу міжнародної міграції - 38% у майбутньому у порівнянні з 23% на даний час.

Під час опитування, респонденти назвали Російську Федерацію як найбільш привабливу, з точки зору міграції, країну призначення для короткострокових трудових мігрантів (47% або близько 124 000 осіб обрали цю країну для міграції). Ще 17% мігрували в Польщу і 10% - в Чеську Республіку. Таким чином, ці три країни приваблюють майже три чверті всього потоку короткострокових трудових мігрантів з України.

Досліджуючи короткострокову перспективу на майбутнє, стає очевидно, що привабливість Російської Федерації як країни призначення для короткострокових трудових мігрантів буде зменшуватися (з 47% на даний час до 12% у найближчі 12 місяців), у той час як Польща та Чеська Республіка ставатимуть набагато більш привабливими (32% і 19%, відповідно).

Формується чітка переорієнтація трудових мігрантів на ринки праці ЄС та Північної Америки. Певною мірою, на це можуть впливати поточні геостратегічні заворушення в Україні, а також останні зміни у російському трудовому законодавстві, у статусі іноземних громадян та адміністративних заходах, що регулюють притоки мігрантів. Українські трудові мігранти дедалі частіше повертаються на батьківщину з метою постійного проживання, у порівнянні, наприклад, з трудовими мігрантами Молдови. 144 400 міжнародних довгострокових трудових мігрантів або 39% довгострокових трудових мігрантів. Ця тенденція спостерігалася до тих пір, поки не почалися останні геостратегічні заворушення в країні. Однак, ця ситуація може змінитися з урахуванням високого очікуваного рівня потенційних трудових мігрантів відносно їх поточної кількості.

Зворотні трудові мігранти становлять 0,4% загального населення України, і ця міграція впливає на 0,9% усіх домогосподарств в Україні.

Профіль зворотних трудових мігрантів відображає загальний міграційний профіль щодо статі, місця проживання та регіонального розподілу: більшість чоловіків (67%), які повернулися, походили із міських населених пунктів (59%) та західного регіону країни (57%). Тим не менше, при більш глибинному аналізі на регіональному рівні, трудові мігранти, які були родом з півночі країни (36% - частка мігрантів, які повернулися,) та зі сходу (27% - частка мігрантів, які повернулися), швидше за все, поверталися на батьківщину з метою постійного проживання, у той час як ймовірність повернення на батьківщину трудових мігрантів з заходу (19% - частка мігрантів, які повернулися) та півдня (13% - частка мігрантів, які повернулися) була значно меншою.

...