Економіко-математичне моделювання процесів регіональної соціально-економічної системи



Размещено на http://www.allbest.ru/

Світова практика регулювання регіонального розвитку сильно диференційована в залежності від особливостей і розвиненості національних економік, державного устрою окремих країн, політичних традицій і форм міжнародної інтеграції. Тому головною вимогою і серйозним обмеженням результативних запозичень світового досвіду є адекватність економічної, соціокультурної, національно-етнічної, політичної й інших характеристик України тим державам, чий досвід передбачається використовувати.

Для сучасної регіональної політики Заходу характерні лібералізація, стимулювання більш повного використання економічного потенціалу регіонів. Основним її суб'єктом є територіальні структури (райони і регіони), а головною задачею - підвищення рівня життя населення за рахунок вирівнювання розвитку територій.

У країнах з перехідною економікою поліпшення життєвих умов населення пов'язується з формуванням нового механізму соціально-економічних відносин, що забезпечує проведення ефективної регіональної політики. При цьому більше визнання одержує необхідність переміщення центра ваги цієї політики на окремі галузі, що відповідають ринковим критеріям і конкурентноздатні на внутрішньому й особливо на світовому ринку. Соціально-економічна стабілізація держави і її розвиток усе більш вимагають врахування соціальних регіональних проблем і регіональних факторів. Збалансований розвиток регіону передбачає ефективне державне регулювання.

У структурі державного регулювання регіонального розвитку можна виділити кілька якісно різних напрямків: по-перше, це загальнополітичне регулювання, що знаходиться в руслі державної регіональної політики; по-друге, загальне економіко-правове регулювання, що здійснюється через установлення загальнодержавних правил, процедур, конкретних норм державного і регіонального поділу власності, природних ресурсів, фінансів; по-третє, державна селективна підтримка регіонального розвитку.

Регулювання регіонального розвитку в минулому, основними реалізуючими інструментами якого виступали територіальне планування і розміщення продуктивних сил, здійснювалося без достатнього урахування специфічних чинників, що визначають розвиток і відтворювальну структуру даного регіону. Тобто розглядалися або загальні аспекти організації та методології регіонального планування, або локальні моделі окремих галузей чи територіально - виробничих комплексів.

Для всього вищезазначеного потрібна чітка концепція моделювання розвитку як регіону, так і його галузей. Тому в даній роботі була розроблена концепція моделювання розвитку галузей регіону, використання якої дозволяє вирішувати наступні задачі управління галузевим розвитком регіону:

ь забезпечення послідовного зростання якості життя населення, що полягає в досягненні економікою оптимальної точки рівноваги в залежності від потреб суспільства.

ь покращення інформативної ролі міжгалузевого балансу, який містить ряд показників, що характеризують стан економіки в регіоні. Це дозволяє органам місцевої влади знаходити диспропорції в ретроспективі і в перспективі, аналізувати застарілі проблеми розвитку економіки області і формувати стратегію, та з інформувати про проблеми, які можуть виникнути;

ь створення своєрідних орієнтирів при проведенні інвестиційної політики як для державних, регіональних, так і для приватного сектору, це забезпечить комплексний розвиток регіону, узгодження регіональних потреб з ресурсними можливостями.

РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА КОМПЛЕКСУ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ РЕГІОНУ НА ОСНОВІ МОДЕЛІ ЛЕОНТЬЄВА

Широка різноманітність і різнохарактерність (структурна, функціональна, часова) економічних процесів, що протікають в регіоні, значне число чинників, що впливають на його розвиток і функціонування, обумовлюють необхідність створення системи моделей, що використовуються при моделюванні розвитку галузей регіону.

Формування системи моделей соціально-економічного розвитку регіону, як і більшість нових для України проблем трансформаційного періоду, не має однозначного тлумачення. Необхідно не просто вибирати ту чи іншу вже готову модель розвитку, що відпрацьована у якій-небудь країні чи регіоні, а сформувати свою, досить конкретну конструкцію, яка б синтезувала як теоретичні модельні побудови, викладені у літературних джерелах, так і відображала накопичений досвід урахування особливостей і проблем розвитку даного територіального утворення [42].

При моделюванні розвитку галузей регіону треба дотримуватися ряду принципів [29, 31]:

1. Принцип комплексності моделювання локальних і глобальних процесів в науково-технічному, екологічному і соціально-економічному розвитку регіону. Цей принцип обумовлює необхідність міжгалузевої і міжрегіональної ув'язки галузевих і регіональних планів розвитку з урахуванням прямих, зворотних, безпосередніх і опосередкованих зв'язків між ними.

2. Принцип соціально економічного пріоритету при моделюванні розвитку галузей регіону, на основі якого в регіоні повинні розв'язуватися задачі забезпечення нормальної якості життя населення і визначатися рамки задоволення екологічних замовлень.

3. Принцип відповідності різних аспектів і показників плану соціально-економічного розвитку між собою, а також параметрам науково-технічного прогресу (з урахуванням вимог навколишнього середовища). В плані повинна дотримуватися вимога ресурсозабезпеченості економіки на всіх рівнях і стадіях її розвитку.

4. Принцип результативності моделювання, при якому необхідно співвідносити потреби і можливості економіки при різних гіпотезах розвитку. Оптимальний максимальний (мінімальний) досяжний результат при мінімумі витрат всіх видів ресурсів. В плані розвитку потрібно максимально відобразити політику ресурсозберігання. Таким чином, в планових розробках необхідна єдина эколого-социально-економічна оцінка ефективності розвитку економіки і суспільства.

5. Принцип альтернативності варіантів розвитку галузей регіону, опрацьовуваних за допомогою різних моделей і методів моделювання соціально-економічного стану галузей і регіону при різних гіпотезах розвитку економіки. При цьому із збільшенням горизонту планування повинен бути великим і розкид значень показників.

6. Принцип єдності інвестиційної і структурної політики. Моделі і методи, що використовуються при розробці науково-технічних, екологічних і соціально-економічних планів розвитку повинні бути сумісні, а всі вживані моделі -пов'язані в систему шляхом стиковки їх показників, найважливішими з яких є інвестиційні і результативні показники економічного зростання.

Крізну галузеву і територіальну диференціацію не обхідно проводити по показниках капітальних вкладень, основних фондів і чистої або валової продукції. Це обумовлено тим, що, з одного боку, об'єми інвестицій і функціонуючих основних фондів багато в чому зумовлюють об'єми виробництва умовно чистої продукції, з іншою - сумарні об'єми її є головним джерелом формування ресурсів капітальних вкладень. Прямі і зворотні зв'язки інвестиційних і результативних показників повинні бути відображені в моделях відтворювання основних фондів і суспільного продукту. Зв'язок його з показниками балансу трудових ресурсів через параметри ефективності їх використовування відображено в моделях тільки як обмежувач, бо відтворювання робочої сили в даний час майже не піддається державному регулюванню, а демографічна ситуація в регіоні складається багато в чому спонтанно. Отже, саме об'єм капітальних вкладень з урахуванням їх галузевої, територіальної, відтворювальній і технологічних структур є головним регулюючим параметром імітаційних розрахунків, значною мірою зумовлюючим рівень соціально-економічного розвитку регіону і структуру економіки.

7. Принцип єдності інвестиційної, екологічної і науково-технічної політики зумовлює напрям капітальних вкладень в оновлення виробничого апарату з метою створення високоефективних видів основних фондів, що відповідають сучасним екологічним вимогам. Відповідно до цього принципу при моделюванні пріоритетний розвиток повинні отримати ті галузі інвестиційного комплексу, які відповідають вимогам спеціалізації НТП.

Інвестування НТП важливо пов'язувати також з капітальними вкладеннями в охорону навколишнього середовища. Саме екологічні чинники в Україні, а особливо в Запорізькій області, є нині серйозними обмежувачами нарощування на старій технічній основі виробничого потенціалу, а також стимуляторами гуманного НТП, що обумовлює створення і розвиток технологій, що забезпечують здорові умови праці і життя людей.

В першу чергу повинні фінансуватися екологічно безпечні виробництва, діючі підприємства, що реконструюються, а екологічно обґрунтовані структурні зміни в економіці регіону - інвестиційно регулюватися.

8. Принцип оптимальності розробленого плану розвитку. При моделюванні повинен знайти віддзеркалення прискорений розвиток соціальної сфери. Це торкається пріоритетного інвестування як невиробничого сектора економіки, так і галузей, що випускають продукцію групи “Б” в промисловості, а також сільського господарства і пасажирського транспорту. Проте у зв'язку із зношеністю виробничого апарату в цих і інших галузях потрібен пріоритетний розвиток інвестиційного комплексу. Тому виникає суперечність, дозволити яке можна на основі пошуку оптимальної пропорції між фондами виробничого, невиробничого накопичення і споживання в національному доході, що використовується.

Для моделювання розвитку галузей регіону потрібен комплекс моделей, який виконує всі вищезазначені принципи та дозволяє вирішувати широке коло питань.

В основу моделювання розвитку регіону встановлена схема: прогноз - цілі - основні напрями -план - прогноз. Тобто моделювання розвитку галузей регіону розбивається на чотири блока(стадії). Блоковою побудовою системи моделей досягається зменшення негативних наслідків неповноти і неточності інформації, а також стохастики і невизначеності. Такий підхід забезпечує локалізацію і усунення погрішностей і обурень, що виникають під впливом випадкових чинників. А використання на різних рівнях і для різних режимів моделювання відповідно адекватних моделей різних типів дозволить істотно підвищити адекватність всієї системи моделей регіонального розвитку.

В якості базової моделі використовується балансова модель Леонтьєва („витрати - випуск”)[51]. Різновиди моделі Леонтьєва широко використовують в економічних дослідженнях, аналізі, плануванні. Ці моделі будуються на підставі балансового методу, тобто узгодженні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Якщо описувати економічну систему загалом, то під балансовою моделлю мають на увазі систему рівнянь, кожне з яких виражає балансові співвідношення між виробництвом окремими економічними об'єктами обсягів продукції й сукупною потребою в цій продукції. За такого підходу розглядувана економічна система складається з об'єктів, кожен з яких випускає певний продукт, частина якого споживається ним же та іншими об'єктами, системи, а решта виводиться за межі системи як її кінцева продукція. Балансові моделі на підставі звітних балансів характеризують наявні пропорції, де ресурсна частина завжди дорівнює витратній.

Тому для кожного блока обирається найбільш підходяща модель:

ь прогнозування подальшого розвитку - динамічна модель галузевого розвитку;

ь моделювання та оптимізація розвитку галузей регіону - нелінійна статична модель, оптимізаційні цільові динамічні моделі;

ь планування розвитку регіону - модель оцінки інвестиційної привабливості галузі, динамічна модель галузевого розвитку;

ь механізм здійснення плану розвитку -модель оцінки потенціалу розвитку галузей регіону.

Використання різних моделей у складі єдиного комплексу створює значні переваги, оскільки результати однієї з моделей можуть бути початковими для іншої. При цьому розрахунки, що проводяться по моделях, чергуються з аналізом отриманих результатів і коректуванням початкової інформації.

Комплекс економіко-математичних моделей забезпечує рішення основних планово- економічних задач, які стоять перед нею:

1. Для підготовки програми першочергових заходів щодо розширення виробничих потужностей використовується динамічна модель, яка на попередній стадії розробки перспективного плану розвитку дозволяє визначити проблемні області розвитку галузей регіону;

2. Статична нелінійна модель дозволяє перевірити збалансованість показників в базовому році і усуваються виявлені дисбаланси, здійснюється пошук точки рівноваги розвитку секторів економіки регіону;

3. За допомогою цільової моделі знаходиться оптимальний рівноважний стан для збалансованого розвитку галузей в точці рівноваги секторів, в залежності від ієрархії цілей розвитку регіону, тобто інтегрованого коефіцієнта пріоритетності;

4. Модель інвестування визначає розмір, на який потрібно змінити рівень потенціалу розвитку, щоб швидше прийти к збалансованій економіці регіону;

5. Динамічна модель дозволяє уточнювати основні результуючі показники розвитку галузей регіону планованого періоду (обмеження розвитку окремим періодом 3-5 років) по рокам та розраховувати досяжність точки рівноваги, тобто за скільки років економіка регіону при даному рівні інвестицій досягне рівноважного стану;

6. За допомогою економіко-математичної моделі оцінки потенціалу розвитку розраховуються способи регулювання внутрішніх інвестицій (збільшення чи зменшення).

Таким чином, при спільному режимі їх функціонування окремі моделі доповнюють один одного; при цьому полегшується і швидшає пошук задовільного рішення, підвищується його надійність.

2.1 Інформаційне забезпечення балансових моделей

Основу інформаційного забезпечення балансових моделей в економіці становить матриця коефіцієнтів витрат ресурсів за конкретними напрямами їхнього використання [14]. Балансові моделі будуються як числові матриці --прямокутні таблиці чисел. У зв'язку з цим балансові моделі належать до типу матричних економіко-математичних моделей. У матричних моделях балансовий метод дістає чітке математичне вираження. Отже, матричну структуру мають міжгалузевий і міжрегіональний баланси виробництва та розподілу продукції окремих регіонів, моделі промфінпланів підприємств і фірм тощо. Попри специфіку цих моделей їх об'єднує не лише спільний формальний (математичний) апарат побудови та єдиний алгоритм обчислень, а й аналогічність низки економічних характеристик. Це дає змогу розглядати структуру, зміст і основні залежності матричних моделей на прикладі міжгалузевого балансу та розподілу продукції в народному господарстві. Даний баланс відображає виробництво та розподіл суспільного продукту в галузевому розрізі, міжгалузевих виробничих зв'язків, використання матеріальних і трудових ресурсів, створення й розподіл національного доходу.

Принципова схема міжгалузевого балансу (МГБ) виробництва й розподілу суспільного продукту у вартісному вираженні наведена в таблиці 2.1 [28]. У підґрунтя цієї схеми покладено поділ сукупного продукту на дві частини: проміжний і кінцевий продукт, усе народне господарство подане тут як сукупність галузей (чисті галузі). Кожна з цих галузей фігурує в балансі як виробник і як споживач. Розгляньмо схему МГБ в розрізі його блоків, що мають різний економічний зміст, -- їх заведено називати квадрантами балансу (на схемі квадранти позначені римськими цифрами).

Таблиця 2.1 Принципова схема міжгалузевого балансу (МГБ)

Галузі-виробники	Галузі-споживачі	Кінцевий продукт	Валовий продукт
	1	2	3		n
1	x11	x12	x13	…	x1n	Y1	X1
2	X21	X22	X23	…	x2n	Y2	X2
3	X31	X32	X33	I	x3n	II	X3
n	Xn1	Xn2	Xn3	…	Xnn	Yn	Xn
Амортизація	C1	C2	C3	…	Cn	IV
Оплата праці	v1	v2	v3	III	vn
Чистий дохід	m1	m2	m3	…	mn
Валовий продукт	X1	X2	X3	…	Xn

Перший квадрант МГБ -- це таблиця міжгалузевих потоків. Показники, що містяться на перетині рядків і стовпців, є обсягами міжгалузевих потоків продукції xij, i та j -- відповідно номери галузей виробників і споживачів. Перший квадрант за формою є квадратною матрицею n-го порядку, сума всіх елементів якої дорівнює річному фонду відтворення амортизації засобів виробництва у матеріальній сфері.

У другому квадранті подана кінцева продукція всіх галузей матеріального виробництва, де під кінцевою продукцією мається на увазі продукція, що виходить зі сфери виробництва в кінцеве використання (на споживання та накопичення). У табл. 2.1 цей розділ подано в узагальненому вигляді як один стовпчик величин Уi, у розгорнутій схемі балансу кінцевий продукт кожної галузі можна подати диференційовано за напрямами використання: на особисте споживання населення, суспільне споживання, на накопичення, покриття збитків, експорт тощо.

Третій квадрант МГБ також характеризує національний дохід, але з боку його вартісного складу-- як суму чистої продукції й амортизації; чисту продукцію тлумачать як суму оплати праці та чистого доходу галузей. Обсяг амортизації (Сj) та чистої продукції (vj + mj) деякої галузі називають умовно чистою продукцією цієї галузі й позначають у подальшому через Zj.

Четвертий квадрант відбиває розподіл і використання національного доходу. В результаті перерозподілу створеного національного доходу утворюються скінченні доходи населення, підприємств, держави [3].

Дані четвертого квадранта важливі для відображення в міжгалузевій моделі балансу доходів і витрат населення, джерел фінансування капіталовкладень, поточних витрат невиробничої сфери, для аналізу загальної структури доходів за групами споживачів. Загалом МГБ у межах єдиної моделі об'єднує баланси галузей матеріального виробництва, баланс сукупного суспільного продукту, баланс національного доходу, баланс доходів і витрат населення.

Якщо, як показано в табл. 2.1, позначити валовий продукт j-ї галузі літерою Хj, то можна записати два співвідношення, що відбивають сутність МГБ та є підґрунтям його економіко-математичної моделі [35].

По-перше, розглядаючи схему балансу по стовпчиках, можна зробити висновок, що сума матеріальних витрат будь-якої галузі - споживача та її умовно чистий продукт дорівнює валовій продукції цієї галузі:

(2.1)

По-друге, розглядаючи МГБ по рядках для кожної галузі виробника, бачимо, що валова продукція будь-якої галузі дорівнює сумі матеріальних витрат галузей, які споживають її продукцію, і кінцевої продукції даної галузі:

(2.2)

Підсумовуючи за j систему рівнянь (2.1), дістаємо

Аналогічно, підсумовуючи за і систему рівнянь (2.2), дістаємо

Звідси легко помітити, що

(2.3)

Це рівняння показує, що в міжгалузевому балансі виконується принцип еквівалентності матеріального та вартісного складу національного доходу.

Основу інформаційного забезпечення моделі міжгалузевого балансу становить технологічна матриця, що містить коефіцієнти прямих матеріальних витрат, на виробництво одиниці продукції. Ця матриця є базою економікo - математичної моделі міжгалузевого балансу.

Припускається гіпотеза [15, 30], згідно з якою для виробництва одиниці продукції в j-й галузі необхідна певна кількість витрат проміжної продукції i-ї галузі, що становить aij, і ця величина не залежить від обсягів виробництва в j-й галузі та є досить стабільною величиною в часі. Величини aij називають коефіцієнтами прямих матеріальних витрат та обчислюють таким чином:

(2.4)

Коефіцієнти прямих матеріальних витрат показують, яку кількість продукції і-ї галузі необхідно витратити, якщо враховувати лише прямі витрати, для виробництва одиниці продукції j-ї галузі. З урахуванням формули (2.4.) систему рівнянь балансу (2.2) можна записати у вигляді

(2.5)

Якщо ввести до розгляду матрицю коефіцієнтів прямих матеріальних витраті A=(аij), вектор-стовпчик валової продукції Х та вектор-стовпчик кінцевої продукції У:



то система рівнянь (2.5.) у матричній формі матиме вигляд

Х=АХ+У (2.6)

Систему рівнянь (2.5), чи у матричній формі (2.6.), називають економіко-математичною моделлю міжгалузевого балансу (моделлю Леонтьєва, моделлю «витрати -- випуск»). За допомогою цієї моделі можна виконати три варіанти обчислень [13]:

задаючи в моделі обсяги валової продукції кожної галузі (Хі), можна визначити обсяги кінцевої продукції кожної галузі (Уi):

У=(Е-А)Х, (2.7)

де Е-- одинична матриця n-го порядку;

* задаючи обсяги кінцевої продукції всіх галузей (Уi), можна визначити обсяги валової продукції кожної галузі (Xi):

X=(Е-А)-1У (2.8)

* для низки галузей задаючи обсяги валової продукції, а для решти -- обсяги кінцевої продукції, можна відшукати величини кінцевої та валової продукції всіх галузей.

У формулах (2.7) та (2.8) Е позначає одиничну матрицю n-го порядку, а (Е -А)-1 - матрицю, обернену до матриці (Е -А).

Якщо визначник матриці (Е -А) не дорівнює нулеві, тобто ця матриця не вироджена, тоді існує матриця, обернена до неї. Позначимо цю матрицю через В:

В=(Е-А)-1 (2.9)

Систему рівнянь у матричній формі (11.8) можна записати:

Х=ВУ (2.10)

Елементи матриці В позначатимемо через bij, тоді з матричного рівняння (2.10) для будь-якої i-ї галузі можна отримати співвідношення:

(2.11)

Із співвідношення (2.11) випливає, що валова продукція постає як зважена сума обсягів кінцевої продукції, ваговими коефіцієнтами тут є bij, котрі показують, скільки всього необхідно, виробити валової продукції i-ї галузі для випуску у сферу кінцевого використання одиниці продукції j-ї галузі. На відміну від коефіцієнтів прямих витрат aij, коефіцієнти bij називають коефіцієнтами повних матеріальних витрат, і вони включають у себе як прямі, так і опосередковані витрати всіх порядків. Якщо прямі витрати відбивають кількість засобів виробництва, використаних безпосередньо на виготовлення певних обсягів даного продукту то опосередковані стосуються попередніх стадій виробництва і входять у виробництво продукції не прямо, а через інші (проміжні) засоби виробництва.

Коефіцієнти повних матеріальних витрат bij показують, який обсяг продукції j-ї галузі необхідно виробити, щоб з урахуванням прямих і опосередкованих витрат цієї продукції отримати одиницю кінцевої продукції j-ї галузі.

Коефіцієнти повних матеріальних витрат можна застосовувати, коли необхідно визначити, як вплинуть на валовий випуск певної галузі деякі зміни щодо обсягів випуску кінцевої продукції всіх галузей:

(2.12)

де та -- зміни (прирости) обсягів валової й кінцевої продукції відповідно.

2.2 Моделювання розвитку галузей регіону

2.2.1 Прогнозування розвитку галузей регіону

Динамічність цілей регіону обумовлює необхідність розширення горизонту планування. В системі регіонального планування повинні бути взаємно пов'язаний довгостроковий, середньостроковий і короткостроковий плани [57]. Для цього потрібно з'ясувати за який час економіка досягне точки рівноваги, з даним рівнем інвестицій.

Слід заздалегідь розраховувати можливі структурні зрушення в галузях, щоб мати можливість вчасно відмовитися від застосування тієї чи іншої стратегії і перейти до іншої, яка на той період часу буде більш привабливою. Використання динамічної моделі на попередній стадії розробки перспективного плану дозволяє визначити область, в якій потрібно змінити інвестиції і результуючі показники по рокам.

Динамічні рівняння Леонтьева дозволяють вирішувати значно більше коло задач, чим у статичні. Вони показують , як буде розвиватися процес у динаміці, тому є більш пристосованими для моделювання процесів розвитку.

Для випадку економіки з довільною кількістю секторів динамічні рівняння Леонтьева мають вид [40]:

Величина ах показує витрати, необхідні для підтримки функціонування економічної системи в стабільному режимі. Величина С - це вільні засоби, якими можна розпоряджатися довільно. Коефіцієнт фондомісткості vij (i=1,…n) - час повної окупності інвестицій із сектора номер і у сектор номер j чи обсяг інвестицій із сектора номер і, що необхідний для підтримки одиничної швидкості приросту валової продукції в сектор j.

Тобто динамічна модель для неперервного часу буде мати вигляд:

(2.13)

Де X(t) - вектор обсягів випуску продукції (ВП) по галузях регіону в момент часу t; A - матриця коефіцієнтів прямих витрат; V - матриця коефіцієнтів капіталоємності приростів виробництва; C(t) - вектор-стовпець, що характеризує споживання по галузях регіону в момент часу t.

В дискретном балансе =1 , переходя к пределу при получаем уравнение непрерывного баланса.

Модель динамічного балансу є розвитком статичної балансової моделі. В ній враховано створення нових виробничих фондів, що збільшують виробничі потужності. Кінцеве споживання визначається зовні рамок моделі. Основним формальним обмеженням є лінійний характер технологічної залежності. Ці якості до певної міри огрубіють дійсність, але разом з тим полегшують її практичне використовування.

Перетворюємо рівняння (2.12) до вигляду:

(2.14)

робимо заміну ( - кінцевий випуск) і одержуємо остаточну формулу для розрахунку динаміки об'ємів валового випуску продукції :

(2.15)

Якщо поєднати результати нелінійної моделі з динамічною моделлю можна розрахувати :

2.2.2 Моделювання та оптимізація розвитку галузей регіону

Регіон - це багатоцільова система. Соціально-економічна орієнтація розвитку регіону зумовлює комплекс взаємозв'язаних цілей одного, як правило верхнього, рівня ієрархії цілей.

Глобальна ціль регіонального планування і управління полягає в досягненні ефективної соціально-економічної структури, орієнтованої на інтенсивний тип розвитку.

Тобто моделювання регіону здійснюється на базі цільової орієнтації, причому в сукупність головних цілей включаються територіальні соціально-економічні і екологічні цілі. На основі структури цілей регіонального планування будуються критерії оптимальності планових розрахунків. В давній роботі оптимізується соціальна сфера, а саме розмір споживання та зайнятості населення. За допомогою цільових моделей знаходиться оптимальне рішення, в залежності від ієрархії цілей розвитку регіону, дозволяють уточнювати основні показники планованого періоду.

За допомогою статичної нелінійної моделі перевіряється збалансованість показників в базовому році і усуваються виявлені дисбаланси, тобто здійснюється пошук точки рівноваги розвитку секторів регіональної економіки.

Найчастіше розглядаються лінійні моделі Леонтьева, але сучасна економіка більш складна, тому розглянемо нелінійну статичну модель Леонтьева. Особливо важливим є застосування цих моделей при вивченні перехідних процесів. Рівняння Леонтьева дозволяють прогнозувати наслідки економічних (і політичних) рішень [55].

Однак можливий і випадок квадратичної залежності:

Z=a0+a1x+a2x2 (2.16)

Величина а0 - це постійні витрати. Квадратичний доданок а2х2 показує, що обсяг відрахувань може змінюватися не пропорційно х, а більш складним образом. При а2 >0 відрахування ростуть швидше ніж у лінійному випадку, а при a2<0 - повільніше. Випадок a2<0, викликається недовантаженням виробництва. А випадок а2 >0 типовий для перевантаженого виробництва, коли для виконання нових замовлень необхідні додаткові інвестиції.

Величина у. При постійному коефіцієнті а величина у пропорційна х:

У=ВХ; В=І-А

Більш загальна залежність квадратична:

У0=b0+b1x+b2x2 (2.17)

Постійний доданок b0 описує постійні витрати, що не залежать від валового доходу. Квадратичний доданок b2x2 зв'язаний із прогресивним оподаткуванням, при b2 >0 величина податку росте швидше, ніж обсяг валового продукту.

x - z(x)=y(x) чи x - a0 - a1x - a2x2= b0 + b1x + b2x2

На площині х1, х2. перше із рівнянь відповідає графічно параболі з вертикальною віссю, а друге - параболі з горизонтальною віссю. У залежності від взаємного розташування цих парабол кількість їхніх точок перетинання, що і відповідають рішенням системи рівнянь може бути різною, починаючи від відсутності таких точок і кінчаючи наявністю чотирьох точок перетинання (рис 2.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 2.1 Рівноважні стани розвитку секторів економіки регіону

Коефіцієнти аі та bі знаходять на основі вибірки по валовій та кінцевій продукції методами прогнозної екстраполяції. Ці коефіцієнти використовуються для знаходження точок рівноваги для двохсекторної економіки.

Після знаходження точки рівноваги для двохсекторної економіки, знаходимо рівноважні стани для галузей регіону, які б вдовольняли умову рівноваги для двохсекторної економіки.

Для цього використовують модель максимізації споживання [14], в якій максимізується сумарна функція споживання за плановий період:

(2.20)

Де зіставлення різних споживацьких благ здійснюється за допомогою вектора постійних коефіцієнтів G=(gi)>0, що дорівнює коефіцієнту пріоритетності і-тої галузі. Максимізація цієї функції здійснюється за умов:

(2.21)

Включення умови гарантує «незворотність» капіталовкладень. Оптимізація за умов (2.21) дозволяє знаходити такі траєкторії, які дають більшу величину сумарного споживання в порівнянні з будь-якою екзогенною траєкторією споживання

Дослідження моделі (2.20 - 2.21) з використанням максимуму Понтрягина виявляє такі властивості оптимальних траєкторій:

a) Якщо, то виробництво не збільшується і весь національний дохід споживається:

b) Якщо, то аналогічна ситуація має місце в кінці планового періоду на відрізку, де весь національний дохід також цілком витрачається на споживання:

c) Виробниче накопичення здійснюється на відрізку , проте не гарантується, що для всіх галузей.

Особливість оптимальної траєкторії міжгалузевої моделі полягає також в тому, що в один і той же момент часу різні галузі поводять себе по-різному.

Таким чином, поведінка оптимального рішення істотно залежить від тривалості планового періоду. При достатньо великій величині Т оптимальна траєкторія обов'язково містить стрибкоподібні зміни споживання і накопичення, хоча б по продукції декількох галузей.

Для пом'якшення різких змін оптимальної траєкторії можна використовувати такі прийоми:

a) Розділення споживання на екзогенну і ендогенну визначувану частину і умови безперервного зростання споживання;

b) Введення нижніх і верхніх меж норми виробничого накопичення.

Підключення регулюючих умов до (2.20) зменшує значення цільової функції споживання, та зате забезпечується гладкість динаміки споживання, накопичення і виробництва. Паралельно зменшується сильна залежність оптимальних рішень від тривалості планового періоду і знижується гострота проблеми деформації структури виробництва і розподілу продукції в кінці періоду.

Оптимальний план Х* характеризується такими властивостями:

ь Він єдиний;

ь Якщо Y >0 (чи Y 0 та А - нерозкладна матриця), то Х*>0;

ь Баланси виробництва і розподілу продукції виконуються строго як рівність, тобто залишки кінцевої продукції не виробляються;

ь Оптимальний план Х* залежить від коефіцієнтів цільової функції .

2.2.3 Планування розвитку регіону

Система регіонального планування повинна задовольняти вимогам єдності народногосподарського, галузевого і територіального планування, цільової спрямованості, орієнтації галузевих і місцевих рішень на кінцеву мету регіонального розвитку, взаємозв'язку і спадкоємності прогнозів, перспективних напрямів, програм, довгострокових, п'ятирічних і поточних планів.

Оптимізація регіонального розвитку направлена на вибір якнайкращого варіанту використання ресурсів, масштабів і пропорцій розвитку, структури організації галузевого комплексу, його зовнішніх і внутрішніх зв'язків за умови мінімізації витрат праці і забезпечення певного рівня життя. Для цього служить модель інвестування.

Модель інвестування направлена на вдосконалення фінансового регулювання пов'язане з вирівнюванням міжбюджетних відносин, механізм якого зорієнтований на перерозподіл фінансових коштів з метою вирівнювання економічного розвитку галузей регіону.

Для оцінки внутрішніх можливостей інвестування (потенційних можливостей) розвитку галузей пропонується використовувати категорію “потенціал розвитку” (S), який визначає сукупність інвестиційних ресурсів, що іде на виробниче споживання [4].

При визначенні розмірів зміни потенціалу розвитку (внутрішнього інвестування) доцільно використовувати показник податкоспроможності галузі. Показник податкоспроможності галузі представляє собою рівень рентабельності галузі .

Показник податкоспроможності поряд з показником рівня кінцевого продукту у валовому застосовують у якості індикатора рівня соціально-економічного розвитку галузей.

Отже, обсяги зміни потенціалу розвитку можна розрахувати наступним чином:

Ті = Кпрі * (V -P) * ni , (2.22)

де Ті позитивна чи негативна зміна потенціалу розвитку, яку має одержати чи сплатити і-та галузь;

V відношення частки кінцевого продукту у валовому і-тої галузі до середньої частки кінцевого продукту у валовому по регіону;

P відношення податкоспроможності і-тої галузі до середньої податкоспроможності;

Зміна потенціалу розвитку показує наскільки відсотків від кінцевого продукту треба змінити капіталовкладення щоб отримати більш збалансовану галузеву структуру економіки.

2.3 Економічний механізм здійснення плану розвитку

Вирішення проблем регіонального соціально-економічного розвитку в Україні пов'язане з формуванням економічного механізму здійснення плану розвитку регіону. Однак, в практиці господарювання це ускладнюється внаслідок відсутності ефективного регіонального управління, неврегульованості механізмів взаємодії між регіонами і державою, між регіонами як економічними суб`єктами і юридичними особами [9].

Розв'язання проблем регіонального розвитку залежить від вироблення ефективних організаційно-економічних методів та засобів впровадження державної регіональної політики в сфері фінансового забезпечення раціоналізації систем державного, регіонального управління та місцевого самоврядування, на основі розробки обґрунтування та впровадження економічний механізм регулювання регіонального розвитку.

Економічний механізм регулювання регіонального розвитку - це сукупність організаційно-управлінських та економічних методів, форм, прийомів, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток регіону для забезпечення здійснення плану регіонального розвитку. Останній об'єднує в собі створення передумов для досягнення довготривалої конкурентоспроможності економіки регіонів і стабільного економічного зростання, яке забезпечить зростання добробуту населення.

Формування економічного механізму регулювання регіонального розвитку як інтегральної категорії здійснюється на засадах системного підходу, який дозволяє забезпечити взаємоузгодженість дій та цілей усіх форм економічних відносин. За даних умов можуть бути реалізовані стратегічні цілі розвитку регіонів; можливості ефективного використання їх потенціалу з врахуванням інтересів економічного розвитку як регіонів, так і держави в цілому.

У регулюванні регіонального розвитку визначальна роль відводиться державі щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для здійснення економічний механізм регулювання регіонального розвитку.

Механізм регулювання регіонального розвитку розглядається як поєднання методів нормативного, прямого та опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси [46].

Нормативний вплив здійснюється через систему законів, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України тощо.

До методів прямого економічного регулювання належать: субвенції, дотації, субсидії та пільгові кредити [6].

Прикладами опосередкованого впливу є важелі кредитно-грошової, податкової, амортизаційної, валютної, зовнішньоекономічної політики. В структурно-інвестиційній сфері до ефективних форм опосередкованого економічного регулювання відносить інвестиційний податковий кредит, прискорену амортизацію, урядові гарантії під кредити комерційних банків на інвестиції та інновації, фінансовий та промисловий лізинг.

Адміністративними важелями на регіональному рівні є організаційне забезпечення виконання законодавчо-нормативних актів центральних органів влади та місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.

До складових економічного механізму також відноситься важелі, які за напрямком дії поділяються на стимули (пільги і фінансове заохочення) та санкції (штрафи).

На сучасному етапі трансформаційних процесів в Україні з фінансових механізмів центральне місце займає інвестування, як найважливіший важіль розвитку господарства регіону.

Інвестиції поділяються на внутрішні (за рахунок внутрішніх можливостей інвестування) та зовнішні (за рахунок зовнішніх можливостей інвестування).

Враховуючи те, що проблема інвестицій залишається однією з самих гострих для економіки України, тому у здійсненні структурної перебудови слід перш за все орієнтуватися на внутрішні ресурси та можливості. Для оцінки внутрішніх можливостей інвестування (потенційних можливостей) розвитку галузей використовується потенціал розвитку (S), який визначає сукупність інвестиційних ресурсів, що іде на виробниче споживання, і може бути розрахований за формулою [4]:

 (2.23)

де Пч, А, Д, Н - галузеві показники відповідно чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, дотацій та податкових пільг; k - коефіцієнт, що визначає частку чистого прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва.

Регулювання потенціалом розвитку галузей промисловості має стати провідною ланкою структурної політики держави. Вирішення суто практичних завдань потребує ґрунтовного науково-методичного забезпечення. В процесі дослідження було визначено фактори, які впливають на потенціал розвитку галузей промисловості, та розроблено динамічну економіко-математичну модель щодо його оцінки, яка має такий вигляд:

(2.24)

де Р - обсяг реалізації продукції; Нпр - ставка податку на прибуток; R - рентабельність; Ум, Уз та Уа - відповідно частки матеріальних затрат, витрат на оплату праці та амортизаційних відрахувань в собівартості; Кс - коефіцієнт нарахувань на заробітну плату; Кп1 - понижуючий коефіцієнт до норм амортизації; - розмір податкових пільг на поліпшення основних виробничих фондів (ОВФ) в частках одиниці; Ка - частка ОВФ, що поліпшуються.

Запропонована модель дозволяє дослідити вплив на потенціал розвитку галузей таких основних чинників, як структура витрат, рентабельність виробництва, податок на прибуток, коефіцієнт нарахувань на заробітну плату, що йдуть на соціальні заходи, понижуючий коефіцієнт до норм амортизації тощо. Оскільки наведені чинники можуть змінюватися законодавчо або на рівні господарюючих суб'єктів в залежності від економічної, соціальної і політичної кон'юнктури, динамічна модель дозволяє враховувати ці зміни і визначати оптимальні значення окремих коефіцієнтів для забезпечення необхідних змін в галузевій структурі промислового виробництва.

Значний вплив на формування потенціалу розвитку має податкова та амортизаційна політика держави. Тому необхідно, щоб вони були підпорядковані чіткій системі інвестиційного заохочення, спрямовували б підприємницьку ініціативу на швидке оновлення основного капіталу та пожвавлення інвестиційної ситуації в країні [16].

Проте міра державного втручання у створення потенціалу розвитку не повинна виходити за межі раціонального співвідношення між обсягом нарахованих податків, що йдуть до бюджету, і обсягом власних інвестиційних ресурсів, що йдуть на розвиток галузі. Цю функцію державного регулювання пропонується відслідковувати за допомогою коефіцієнту податкового навантаження (Кн), який розраховується за формулою:

(2.25)

де Пп - податок на прибуток; Всоц - відрахування на соціальні заходи; ПДВ - податок на додану вартість; S - потенціал розвитку.

Необхідно застосування нових принципів та методів податкового регулювання (зміни структури податків, зниження їх фіскальної функції та підвищення регулятивної і стимулюючої функцій), яке повинно базуватись не стільки на отриманні прямого фінансового ефекту від збільшення податкового навантаження, скільки від його загального впливу на соціально-економічний розвиток регіону.

галузь моделювання регіон

Зовнішні інвестиції оцінити важко, але можливо керувати ними за допомогою таких важелів як: пільгові кредити для інвестування в певні галузі, пільги і фінансове заохочення.

В роботі проведено узагальнення світового досвіду структурного регулювання за допомогою інструментів податкової, амортизаційної та кредитної політики.

Отримані висновки дають можливість рекомендувати такий механізм для регулювання структурних змін в умовах трансформаційних процесів сучасної української економіки:

- зменшення потенціалу розвитку пропонується проводити через збільшення податків чи, якщо є податкові пільги, зменшення пільг;

- збільшення потенціалу розвитку пропонується проводити через прискорення амортизації, чи збільшення податкових пільг.

Так як значний вплив на формування потенціалу розвитку має податкова та амортизаційна політика держави, необхідно, щоб вони були підпорядковані чіткій системі інвестиційного заохочення, спрямовували б підприємницьку ініціативу на швидке оновлення основного капіталу та пожвавлення інвестиційної ситуації в країні.

Таким чином, створення системи моделей оптимального розвитку галузей регіону відповідає потребам практики управління розвитком регіону, характеру вимог об'єктивних економічних закономірностей, необхідності комплексного рішення широкого класу задач, пов'язаних з визначенням шляхів найефективнішого функціонування економіки регіону і вибору в кожній ситуації оптимальних з суспільної точки зору рішень.

Основні результати:

Економічне значення проблем регулювання структури промисловості визначається характером трансформаційних процесів, пов'язаних з адаптацією суб'єктів господарювання до ринкових умов і формуванням в Україні ефективної конкурентоспроможної економіки. Це потребує посилення державного впливу на процеси структуроутворення, зокрема підвищення наукової обґрунтованості структурних пріоритетів та розробки методології щодо практичних заходів регулювання промислової структури за допомогою економічних важелів.

Удосконалено методику розробки математичних моделей на основі міжгалузевого балансу, яка полягає у застосуванні комплексу моделей: динамічної моделі; статичної нелінійної моделі; моделі максимізації споживання; моделі інвестування.

Блок прогнозування розвитку дозволяє через систему економічних показників та економіко-математичних моделей враховувати зміни економічної, соціальної кон'юнктури і здійснювати багатоваріантні прогнози розвитку регіону, забезпечуючи прогресивні структурні зрушення.

Блок оптимізації та планування розвитку галузей регіону дозволяє розраховувати рівноважний стан розвитку галузей регіону та визначає оптимальні значення зміни потенціалу розвитку для забезпечення необхідних змін в галузевій структурі, забезпечуючи прогресивні структурні зрушення. Досягнення ефективних структурних пропорцій на регіональному рівні є об'єктивним каталізатором вирішення проблем самодостатності територій, виходу промисловості на зовнішні ринки, усунення “розриву” в рівнях соціально-економічного розвитку галузей регіону.

Розроблений механізм здійснення плану розвитку для регулювання структурних змін в умовах трансформаційних процесів сучасної української економіки. Сутність економічних відносин, які зумовлюють можливості структурного регулювання найбільш повно відбиває категорія “потенціал розвитку” (сукупність власних інвестиційних ресурсів суб'єктів господарювання), який суттєвою мірою залежить від нормативно-правових засад податкової та амортизаційної політики. Державне регулювання нормативів оподаткування, трансферів і амортизаційних відрахувань створює дієві економічні важелі впливу на потенціал розвитку окремих галузей і, відповідно, на процеси структурної перебудови галузей в цілому.

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСУ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ РЕГІОНУ

Для реалізації міжгалузевих моделей розвитку галузей регіону була розроблена інтелектуальна система управління моделюванням розвитку галузей регіону (УМРГР), яка створювалася на основі узагальнення попереднього досвіду використовування окремих міжгалузевих моделей.

Інтелектуальна система УМРГР дозволяє:

1. Зберігати та обробляти великі масиви даних;

2. Проводити розрахунки зведених і аналітичних показників;

3. Здійснювати аналіз особливостей соціально-економічного розвитку регіональної системи;

4. Експертним шляхом формувати цілі розвитку регіону та виділяти пріоритетні галузі виходячи із зведених і аналітичних показників;

5. Проводити розрахунки по міжгалузевих моделях в автономному і сумісному режимах;

6. Моделювати розвиток галузей регіону;

7. Вибирати оптимальну траєкторію розвитку і методи її реалізації ;

8. Формувати показники об'єму і структури кінцевого продукту виходячи із заданих соціально-економічних цілей;

9. Здійснювати оперативне регулювання розвитку галузей регіону;

10. Здійснювати роботу в діалоговому режимі (формування, перегляд, коректування, деякі види перетворення інформації);

11. Здійснювати довідково-інформаційні функції.

Для ефективного виконання перерахованих вище функцій у складі системи є відповідні інформаційні, програмно-математичні, інструктивні і технічні засоби.

Основними частинами інтелектуальної системи є:

1. База даних системи;

2. Блок розрахунку зведено-аналітичних показників;

3. Цільовий блок системи;

4. Банк міжгалузевих моделей;

5. Блок моделювання;

6. Блок контролю;

7. Довідковий блок системи.

База даних забезпечує зберігання інформації і ефективну роботу з нею всієї решти блоків інтелектуальної системи. Інформація ділиться на два види: статистичну(данні по регіону в економічному та в соціальному розрізі) та розраховану системою (блоком розрахунку зведено-аналітичних показників, цільовим блоком та блоком моделювання).

Таким чином база даних виконує важливі інтегруючі функції, дозволяючи зв'язати окремі частини системи МРГР в єдине ціле.

Блок розрахунку зведено-аналітичних показників призначений для розрахунку показників соціально-економічного розвитку економіки регіону і галузей та початкових даних для цільового блоку. Вхідними даними для нього являються статистичні дані з бази даних, а вихідними - аналітичні таблиці.

Цільовий блок системи представляє собою систему прийняття рішень о напрямках розвитку регіону. Цільовий блок системи є інструментом опрацьовування конкретних цілей і приорітетних галузей соціально-економічного розвитку регіону, виходячи з показників соціально-економічного розвитку економіки та коефіціентів важливості, отриманих з експертної системи.

Банк міжгалузевих моделей включає комплекс моделей: статичну нелінійну модель; модель максимізації споживання; модель зниження трудових затрат або забезпечення повної зайнятості; модель поєднання планів розвитку галузей і регіону ; модель з зворотною рекурсією, модель регулювання потенціалу розвитку галузей та модель трансферів. Результати однієї моделі являються початковими для іншої.

Блок моделювання забезпечує рішення основних планово-економічних задач, які стояти перед інтелектуальною системою УМРГР. З його допомогою виходячи із заданих соціально-економічних цілей і пріоритетних галузей визначаються траєкторія розвитку та необхідні об'єм і структура виробництва. Тим самим „зовнішні” соціально-економічні установки зв'язуються з „внутрішніми” показниками міжгалузевих моделей, за допомогою останніх перевіряється можливість реалізації заданих цілей.

Блок контролю (оперативне регулювання) потрібен для контролю за виконанням плану, який здійснюється на основі аналізу соціально-економічного розвитку регіону та розробленого плану розвитку. Якщо в процесі моніторингу виявлено відхилення необхідних показників від планових більш ніж на 10%, здійснюється адаптація та оперативне регулювання плану розвитку галузей регіону.

Схему такої інтелектуальної системи управління розвитку галузей регіону наведено на рис.3.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.1 Схема інтелектуальної системи управління моделюванням розвитку галузей регіону

Інтелектуальна система представлена у вигляді web-сторінки, розробленої за допомогою Active Server Pages (ASP) на технології Intranet. Додатки, засновані на технології Intranet, виконують наступні вимоги, суттєві для сучасного розвитку систем обробки економічної інформації: робота з користувачем в діалоговому режимі, робота з сховищами даних по управлінню даними і їх аналізу [54].

ASP - це серверне середовище для розробки і виконання динамічних інтерактивних web -додатків. Засоби ASP дозволяють об'єднати можливості HTML-сторінок, команд сценаріїв і компонентів COM в інтерактивних web - сторінках і могутніх web -додатках, роблять зручним і легким процес їх створіння і зміни. Для створення ASP - сторінок використовується язик HTML та VBScript. В якості бази даних використовується MS Excel.

3.1 Інформаційне забезпечення та аналіз соціально-економічного розвитку регіону

Робота інтелектуальної системи управління моделюванням розвитку галузей регіону та вищенаведені науково-методичні основи моделювання розвитку галузей на регіональному рівні використані на прикладі Запорізької області, як яскравого представника регіону з важкою промисловістю.

Запорізька область входить у перші чотири індустріальні регіони України. Займаючи 4,5% території держави Запорізька область межує з Дніпропетровською, Херсонською областями, південь омивається більш ніж на 300 км водами Азовського моря [47-50].

Запорізька область - регіон невичерпних можливостей з погляду людського, економічного, наукового, потенціалу. Це дає всі підстави бути упевненими, що область і в майбутньому буде джерелом подальшого розвитку всіх сфер життя незалежної України.

Питома вага області у ВВП України складає 4,2%, а на душу населення - на 5,8 % вище за середню по країні. У структурі економічного потенціалу регіону провідна роль належить промисловості. У державному поділі праці область забезпечує 9% виробництва промислової продукції України.

Запорізька область входить до числа регіонів України, які складають основу її індустріального і аграрного потенціалу.

Займаючи дев'яте місце в Україні за чисельністю населення, область знаходиться на 4-м місці за об'ємом виробництва валової доданої вартості з розрахунку на одного жителя.

Запорізька область входить до числа промислових лідерів країни, займаючи перше місце серед регіонів за об'ємом промислового виробництва з розрахунку на душу населення і одного працюючого в промисловості. Промислове зростання регіону спостерігається вже шостий рік підряд практично у всіх областях господарського життя[45].

В області зосереджені практично всі основні галузі (чи основні види економічної діяльності):

1. Сільське господарство, мисливство та лісове господарство;

2. Промисловість;

3. Будівництво;

4. Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту;

5. Готелі та ресторани;

6. Транспорт і зв'язок;

7. Фінансова діяльність;

8. Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам;

9. Державне управління;

10. Освіта;

11. Охорона здоров'я та соціальна допомога;

...