Норми мовного спілкування. Гарний тон і гарні манери

З огляду на зростання інтересу до порозуміння доречно розглянути систему усталених формул спілкування, що їх у літературі позначають поняттями "етикет мовного спілкування" та "мовний етикет"рМовний етикет -- це складна система знаків, які свідчать про ставлення до іншої людини -- співрозмовника, оцінку його і водночас самого себе, власного становища відносно співрозмовника. "Мова, -- писав Олесь Гончар, -- це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична памґять, найцінніше надбання століть, мова -- це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительна діяльність народу". Людина створила культуру, а культура -- людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови.

Повний етикет -- специфічні національні норми і правила мовної поведінки, застосовувані під час входження співрозмовників у контакт.(Класик української літератури Панас Мирний свого часу наголошував: "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу -- це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування".

Перш ніж вдатися до спілкування, людина має у нього включитися, тобто привернути увагу співрозмовника. Етикет мовного спілкування дає змогу визначитися стосовно співрозмовника і передати йому соціальну інформацію на кшталт: "ми з однієї спільноти", "я доброзичливо налаштований до вас (до тебе)", "я хочу ввійти з вами (з тобою) у контакт".

Кожне суспільство виробляє ритуальні форми поведінки (зокрема й мовної) задля свого існування. Гвід самого дитинства люди засвоюють головні знаки етикету (формули вітання, подяки, вибачення, прощання) і негативно реагують на порушення їх. Дотримання правил (формул) мовного етикету сприяє створенню комфортного мікроклімату спілкування, підвищує настрій людей у колективі. Доречними в цьому плані є слова В.Русанівського: "Мовна культура -- це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних та етикетних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника"^

Етикет мовного спілкування як соціально-лінгвістичне явище детермінований із функціонального боку, в основу його виокремлення покладено спеціалізовані функції.

На комунікативній функції мови ґрунтуються і спеціалізовані функції етикету мовного спілкування: контактна (фактична); чемна (конативна); регулювальна (регулятивна); навіювальна (імперативна); закликувальна (апелятивна). Набір функцій утворює специфічне функціональне поле мовного етикету в мікросистемі комунікативних одиниць. Люди обґєднані у соціальні групи: за віком (діти, молодь, середня й старша генерації), за різновидом занять (робітник, селянин, інтелігент), за освітою, за місцем проживання. Всі вони виражають себе у формулах мовного етикету. Мовний етикет безпосередньо стосується правил вітання, знайомства, прощання, привітання, побажання, подяки, вибачення, прохання, запрошення, ради, пропозиції, розради, співчуття, компліменту, схвалення тощо. "Світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень, який мусить бути організований нашою свідомістю, а це значить в основному -- мовною системою, що зберігається в нашій свідомості", -- зазначав відомий вітчизняний лінгвіст І.Білодід.

Попри поступове зникнення соціальних і загальноосвітніх меж мовного етикету й досі зберігаються відмінності у мові: жаргонні вітання штибу: "чао", "салют", "привіт".

У людей похилого віку: "радий вас привітати", "доброго здоровґя". Людина, потрапляючи в різні умови, набуває також ситуативних ознак (вона може бути пішоходом, пасажиром, батьком, учнем, учителем, гостем, господинею, колегою, другом, покупцем, уболівальником тощо). Офіційна обстановка нерідко вимагає певних форм висловлення, натомість неофіційна передбачає інші (продиктовані, приміром, етикетом сімейних взаємин).

(Етикет мовного спілкування (як і етикет загалом) регулює міжособистісні стосунки людей різного соціального статусу^ Наприклад, учитель -- учень, начальник -- підлеглий, матір --дочка, батько --син. Якщо спілкуються рівні за віком або станом співрозмовники, спілкування є адекватним, якщо вони різняться за соціальним становищем, виникає асиметрична ситуація ("підрівнювання" співрозмовників, підлаш-товування їх один до одного).

Етикет мовного спілкування за одних умов передбачає зниження, а за інших-- піднесення стилю мовлення порівняно з нейтральним, загальновживаним.

Неофіційність спілкування припускає вживання невимушено-розмовних виразів, що рясніють "осколковими" структурами, подеколи у поєднанні з частками на кшталт "Ну, бувай!"; "Бозна-що!"; "Як життя?" тощо.

Офіційне спілкування вимагає стилістично піднесених, синтаксично повних мовних структур, що свідчать про наголос на дотриманні протоколу, про підвищену ввічливість: "Дозвольте подякувати Вам!", "Радий Вас привітати!" тощо.

Існує етикет побутового й ділового спілкування, етикет військовий, дипломатичний, науковий і службовий; етикет листування. Телефонна розмова також потребує особливих форм.

Мовний етикет реалізується в безпосередньому контакті співрозмовників: якщо одиницею повідомлення є репліка, то одиницею спілкування -- діалогічна єдність, що складається з репліки-стимулу і репліки-реакції. Дотримуючись мовного етикету, людина, що говорить, діє не механічно, а відбирає у мовний акт те, що виявляється найдоречнішим за даної ситуації, найтиповішим для цієї людини з огляду на її вік, рівень освіченості тощо, а також найприйнятнішим для співрозмовника.! Наприклад, репліка "До побачення!" має багато відтінківТ^н"Прощавай!" може означати прощання назавжди; "До вечора!"; "До літа!" -- прощання з указівкою терміну розлуки й нової зустрічі; "Дозвольте відкланятися!" -- стилістично піднесена репліка; "Бувай!", "На все добре!" -- стилістично знижені репліки (доречні стосовно близьких або рівних людей). Репліка-стимул "Вітаю Вас! Як Ваші справи?" містить поряд із привітанням запитання про життя, справи, здоровґя. Типовими для прощання є такі репліки, що завершують спілкування: "Ну, час додому, уже пізно"; "Ну, я піду. Пробачте, що забрала у Вас стільки часу"; "Дякую за чудовий вечір"; "Спасибі за приємну звістку" та ін.

| Мовний етикет стосується безпосереднього спілкування, коли співрозмовники "я" і "ти" зустрічаються "тут" і "зараз"!. В етикеті мовного спілкування відбиваються всі типові граматичні закономірності діалогу з часто вживаними синтаксичними "осколками": "Усього!" (від "Бажаю Вам усього найкращого!"), "До завтра" (від "Прощавай до завтра!" або "Розстаємося до завтра!").

Вияви мовного етикету багатоманітні. Мовлення завжди супроводжується жестами, мімікою, тональністю, які мають певне значення. Ці невербальні засоби спілкування вивчає паралінгвістика. Наприклад, потиск руки супроводжує репліки вітання та прощання, а може й замінити їх. "Вітаю Вас!" можна сказати радо, привітно, тепло, ласкаво, холодно, натягнуто, бундючно, крізь зуби. "Вона привіталася з Олексою зловтішно, із викликом: "Привіт!"ґ"Я відповідатиму їй вільно і, коли з балкона залунає вальс, стану перед нею отак, злегка схиливши голову, і це означатиме: --Дозвольте запросити Вас на вальс" (В.Каверін. "Освітлені вікна" ). Отже, жест як невербальний сигнал може іноді слугувати замінником доволі складної репліки.

Спілкування -- одна з форм людської взаємодії, завдяки якій індивіди духовно формують один одного. Люди не можуть жити без обміну досвідом, трудовими й побутовими навичками, без контактів один з одним, без впливу один на одного. Термін "спілкування" вживають переважно для характеристики міжособистісних стосунків. У процесі спілкування люди не тільки формують свої уявлення про світ, а й досягають порозуміння, знаходять спільну мову. Сталі форми спілкування неминуче повґязані з умовами спілкування людей.

Сталі форми спілкування (стандарти, стереотипи, кліше, шаблони тощо) утворюються в процесі закріплення виражальних засобів відповідно до певної ситуації, типу тексту і різновиду мовної структури (монолог -- діалог, усна -- письмова мова тощо). Йдеться про багаторазову повторюваність, насамперед, як зазначає М.В.Соковкін, у соціальному спілкуванні, де віднорини етикету підтримують неантагоністичні людські контакти.} Найпростіші, нескінченно повторювані комунікативні форми засвоюються з дитинства у процесі виховання, утворюючи життєво важливу частину людських взаємин. \

Під мовним етикетом розуміють мікросистему національно-специфічних сталих форм спілкування, прийнятих і приписуваних суспільством для встановлення контакту, підтримки спілкування в потрібній тональності.

Форми мовного етикету як конкретизацію царини його застосування можна уявити як сукупність ситуацій, що утворюють суму сталих форм спілкування. Так, звернення на "Ви" виражає вищий ступінь поваги до адресата, ніж звернення на "ти". Вибір тієї або іншої форми спілкування повґязаний із цілою низкою обставин, умов, ситуацій мовного етикету. Зокрема, він залежить від ступеня знайомства співрозмовників: "Ви" уживається стосовно незнайомого або малознайомого співрозмовника, "ти" -- щодо добре знайомого.

Під час подальшого знайомства можливі переходи від "Ви" до "ти". Швидкі переходи властиві молоді, котра під час знайомства найчастіше схильна відразу звертатися на "ти". Діти між собою спілкуються тільки на "ти". За тривалого знайомства стосунки можуть і не стати приятельськими, при цьому перехід із "Ви" на "ти" може й не відбутися.

За дружніх стосунків серед людей середнього і старшого покоління, особливо в колах інтелігенції, іноді зберігається звернення на "Ви". У цьому разі з переходом на "ти" повґязується втрата підвищеної поваги, вияв певної фамільярності.

Згаданий вибір залежить також від ситуації: "Ви" відповідає офіційній обстановці, "ти" -- неофіційній.

До незнайомого або малознайомого адресата в офіційній і неофіційній обстановці звертаються на "Ви".

Якщо незнайомий звернувся до вас на "ти", це може свідчити про його фамільярну манеру спілкування або про навмисну демонстрацію зневаги, брутальності.

Під час встановлення контакту важливе місце посідає звернення до співрозмовника, спосіб привернення його уваги (співрозмовники можуть перебувати в контактному або дистанційному спілкуванні). Тут виокремлюють два аспекти: звернення до незнайомого і до знайомого, що визначає різні форми мовного етикету.

Звернення до незнайомого. У цьому випадку припустимий мінімальний діалог, що містить звернення, привернення уваги (у вигляді запитання), інформаційну частину повідомлення, відповідь: "Пробачте, котра година?" -- "Чверть на девґяту". -- "Дякую". -- "Будь ласка".

Найпоширенішими формами привернення уваги незнайомого є такі вирази: "Вибачте, будь ласка; пробачте, що потурбував; будьте любґязні (ласкаві); скажіть, будь ласка" . Це -- найпоширеніші форми привернення уваги, котрі звичайно передують запитанню або проханню. Чемним запитанням, супроводжуваним "чарівними" словами "будь ласка", не тільки привертають увагу, а й спонукають співрозмовника до підкреслено чемного поводження.

"Будьте ласкаві (любґязні)" (ця форма мовного етикету є виявом ввічливості, схиляє співрозмовника до любґязності та виявів доброти у відповідь). "Чи не могли б Ви (сказати)..." (ця формула є засобом вираження прохання у вихованих людей. Частки "не", "б" вказують на модальність мовного етикету). "Послухайте! Слухайте!" (це фамільярна форма привернення уваги). "Друзі! Любі друзі! Колеги!" (уживаються як дружнє й довірливе звернення до аудиторії). "Громадянин!

Громадянка!" (вживається в повсякденно-побутовому спілкуванні, а також як офіційне звернення в певних закладах, особливо юридичних). "Громадяни!" (часто застосовують у рекламах, оголошеннях). "Панове! Пані й панове!" (прийнята форма звернення в дипломатичній сфері). "Дівчино! Хлопче!" (стилістично нейтральне звернення до молоді). "Хлопчику! Дівчинко! Хлопці! Школярі!" (звернення до дітей із відтінком конфіденційності). "Донько! Синку!" (ознака просторічно-розмовного стилю з акцентом на пестливості); "Дядьку! Тітко!" (звернення підлітків до дорослих незнайомих людей); "Бабусю! Дідусю!" (звернення дітей і підлітків до людей похилого віку).

Звернення до знайомого. Як звернення до знайомого (із проміжною градацією від дуже добре знайомої, близької людини до малознайомої) найчастіше використовують власні імена і слова на позначення кровних звґязків. За умов спілкування із близькими людьми обмін любґязностями не обовґязковий, застосовують менш строгі форми мовного етикету:

"Маріє! Оксанко! Миколо! Мишко! Мамо! Ненько! Тато! Бабусю! Дідусю! Сину! Синку! Дочко! Доню! Донечко! Онуко! Онучку! Онученько!"

Звернення при листуванні: "Шановний товаришу (секретар, директор тощо)" (офіційне звернення до незнайомого або малознайомого адресата); "Вельмишановний товаришу (ректор, директор, лектор тощо)" (в офіційному зверненні до незнайомої або малознайомої людини); "Високошановний пане (лектор тощо)!" (офіційне звернення, прийняте в дипломатичному середовищі); "Шановний(-а) Валерій Юрійович (Євгенія Валеріївна)!" (чемне звернення, доречне у спілкуванні з добре знайомим адресатом, якого поважають); "Любий(-а)! Рідний(-а)!" (ласкаве звернення до близьких та коханих людей).

Реакція на звернення, розрахована на привернення уваги. В.Васильєв у статті "Загадки німецького характеру" розповідає, що німець, помітивши звернений до нього погляд незнайомої людини, не дозволить собі байдуже відвернутися або тим паче (як це нерідко трапляється у нас) злостиво парирувати ваш погляд. Реакція завжди однакова: "Ви щось хотіли запитати?" "Так, будь ласка" або "Слухаю Вас (тебе)" -- чемні мовні форми, найчастіше вживані у відповідь на звернення "вибачте", "пробачте".

"Я!" -- особовий займенник, уживаний при переклику (у школі, училищі, вузі тощо) поряд зі словом "тут!"

Реакція на прихід. "Чи Ви до мене прийшли? Чи маєте справу до мене? Чи Ви на мене чекаєте? Чи не на мене Ви чекаєте?"

Реакція на стукіт у двері, на бажання ввійти: "Увійдіть! Так! Прошу!" "Зачекайте, будь ласка! Почекайте хвилинку!" "Хвилинку! Одну хвилинку! Одну секунду!..."

Реакція на телефонний дзвоник: "Алло! Так! Слухаю!" "Так, це я" (у відповідь на запитання типу: "Це Валера?"; "Вибачте, хто говорить?" (якщо той, хто слухає, не впізнає співрозмовника); "Ви помилилися. Ви не туди потрапили" (репліка співрозмовникові, що неправильно набрав номер телефону); "Що?" (це нейтральна репліка); "А? Чого тобі? Ну, чого ти хочеш?" (репліки, властиві невихованим людям).

Привітання може супроводжуватися кивком голови і потиском руки. За етикетом першою для рукостискання подає руку жінка, тоді як чоловік першим промовляє вітання. У ритуалі вітання чітко виявляється функція мовного етикету зі встановлення контакту. Сказати "вітаю" означає виявити доброзичливість і повагу, ввічливість стосовно знайомого, з яким ви зустрілися, а іноді й щодо незнайомої людини: "Здрастуйте! Доброго дня! Доброго ранку! Доброго вечора! Доброго здоровґя!" (найуживаніші вітання); "Привіт! Здоров бувай!" (невимушені, поширені серед молоді форми вітання); "Вітаю Вас! Дозвольте Вас привітати! Радий(-а) Вас привітати! Дозвольте привітати!" (офіційні форми, що можуть вживатися як вітання, звернені до аудиторії від чийогось імені).

Вирази, що їх вживають після вітання

"Дуже радий(-а) Вас бачити! Як добре, що я зустрівша) Вас (тебе)! Як Вам живеться? Як Ваші справи?" (доволі поширені вирази);

"Як життя? Як живеш? Як успіхи? Що нового? Що чутно?..." (адресовані зазвичай добре знайомим людям, Друзям);

"Як поживаєте?" (вживається переважно людьми старшого покоління).

Відповіді на запитання про життя, здоровґя, справи

"Добре. Прекрасно. Чудово. Усе гаразд. Непогано" (найуживаніші вирази мовного етикету);

"Не можу поскаржитися. Поскаржитися не можна. Поскаржитися нема на що. Не скаржуся" (частіше вживається людьми старшого покоління); "Нормально" (приятельський, невимушений вираз); "Нічого. Так собі. Ні добре, ні погано" (також часто вживані вирази);

"Як Вам сказати? Не знаю, що й сказати. Начебто нічого (непогано, добре). Здається, нічого (непогано)" (широко вживані вирази);

"Усе по-старому. Нічого нового. Нічого особливого" (найчастіші відповіді на запитання "Що нового?");

"Погано. Кепсько" (часто вживані вирази);

"Кепські (мої) справи" (найчастіше такі слова можна почути у відповідь на запитання "Як справи?");

"Кепсько. Краще не запитуй. Гірше не вигадаєш. Гірше нікуди" (невимушені вирази мовного етикету).

Вирази мовного етикету, що вживаються при несподіваній зустрічі, приході гостя, відвідувача тощо

"Яка несподіванка!" (найуживаніший вираз мовного етикету);

"Яка приємна несподіванка! Давно ми з Вами не зустрічалися. Сто років не бачив(-ла) тебе (Вас)! Кого я бачу! Яка зустріч! Яка приємна зустріч! Не сподівав-ся(-лася) Вас (тебе) зустріти! Не думав(-ла) Вас (тебе) зустріти! Як Ви сюди потрапили?" (найчастіше вживані вирази);

"Хто б міг подумати, що зустріну тебе (Вас)!; Не думав, не гадав зустріти Вас (тебе); Кого-кого, але тебе не очікував(-ла) зустріти (побачити)" (невимушені вирази мовного етикету);

"Яким вітром? Щось Вас (тебе) давно не видно? Де ти пропадав(-ла)?" (приятельські, фамільярні форми, що вживаються після тривалої відсутності співрозмовника);

"Що трапилося? Чому Ви прийшли? Чому Ви прийшли так рано?" (із відтінком занепокоєння, якщо люди добре знають один одного);

"Про вовка промовка" (фамільярна форма мовного етикету, вживана серед близьких людей);

"Що привело Вас до мене (сюди)? Що змусило Вас прийти? Чим можу служити?" (офіційні форми мовного етикету).

Вирази мовного етикету, що вживаються в разі очікуваної зустрічі, приходу тощо

"Добре, що Ви прийшли. Я радий(-а), що Ви (ти) прийшли (-ла, -ов)" (вимовляють слідом за вітанням із відтінком схвалення);

"Ну, от і я!" (невимушена форма мовного етикету. Говорить відвідувач, якщо добре знає, що його чекають);

"Ну, от і ти (Ви)! То ти прийшов (прийшла)!" (невимушений вираз мовного етикету. Говорить той, що очікує. При запізненні той, що прийшов, може сказати: "Краще пізно, ніж ніколи").

Вітання в листі. Листи часто починаються безпосередньо зі звернення, без вітання, особливо офіційні.

Знайомство. Із множини варіантів знайомства людей одні будуть безумовно правильними, інші -- припустимими.

У разі знайомства двох жінок різного віку заведено, звертаючись до старшої, сказати: "Дозвольте Вам представити ..." й назвати імґя, прізвище молодшої, після чого назвати жінку старшого віку й авторитетнішу. У цьому випадку вік і авторитет мають явну перевагу.

За правилами етикету зазвичай представляють чоловіка -- жінці, молодшого -- старшому, підлеглого -- керівникові (начальникові).

Якщо необхідно познайомити родичів або людей рівних за становищем, краще першою представити більш близьку собі людину, наприклад, дружину, сина, дочку своєму знайомому (знайомій) словами: "моя дружина", "моя дочка", "мій син". Коли відбувається знайомство з матірґю і батьком, то всіх знайомих представляють батькам, а не навпаки. Представляючи своїх знайомих, доречно додати, наприклад: "Мій друг Петренко -- вчитель, а це Попов -- мій університетський товариш".

Якщо ви не впевнені у своїй памґяті щодо малознайомих прізвищ, боїтеся їх переплутати й потрапити в комічну ситуацію, то краще запропонувати співрозмовникам: "Знайомтеся, будь ласка". І покластися на їхню ініціативу і кмітливість.

Проте гарна памґять на прізвища часто допомагає в житті. Для людини, прізвище якої ви не забули і швидко назвали через багато років, це має бути втішним. Але якщо ви все таки забули його, то краще зізнатися: "Вибачте, будь ласка, забув Ваше прізвище". За такої ситуації непогано розрядити обстановку якимось доречним жартом.

Якщо ви не розчули чиєсь прізвище або імґя під час знайомства, краще сказати: "Перепрошую, я погано розчув Ваше імґя".

Для молоді цілком припустимо при знайомстві називати тільки імґя..

Як поводиться той, кого представляють? Не подає першим руку, терпляче чекає, коли назвуть його прізвище. Подає руку той, кому його представляють.

Вас представили. Як триматися далі? Якщо той, хто знайомить вас, уже назвав ваше прізвище, то повторювати його, подаючи руку, не обовґязково. Глибокий уклін, пишномовність, голосні фрази зайві.

Вам представили людину. Ви кажете їй: "Дуже приємно; Радий із Вами познайомитися" (але якщо так говорить молода людина, звертаючись до особи похилого віку, -- це безтактність, фамільярність).

Першою подає руку жінка -- чоловікові, старший -- молодшому, начальник -- підлеглому.

Представлення може бути й письмовим

"Шановний пане Проценко! Подавець цього листа --Олег Петровський із Києва, їде до Москви на два місяці, де буде проходити стажування. Це мій співробітник.

Буду Вам дуже вдячний, якщо Ви тепло приймете його й усіляко сприятиме йому під час перебування у Вашому місті. Він великий театрал і аматор музики.

Заздалегідь дякую за любґязність і шлю дружнє вітання. Ваш В.Петров".

Іноді трапляється, що ваш знайомий, до якого ви радісно йдете назустріч, забув вас і дивиться на вас із подивом чи переляком, тож краще не допитуватися: "Ви що, мене забули?" або "Ви мене не впізнаєте?". Такі запитання ставлять людину в ніякове становище. Можна ненавґязливо зауважити: "Ми зустрічалися в Баку". Така підказка допоможе вашому знайомому пригадати вас.

Не варто представляти людину на вулиці, на ходу. Для чоловіка непристойно зупиняти знайому жінку на вулиці. Винятком може бути лише невідкладна справа. Жінка може зупинитися сама, щоб обмінятися кількома словами зі знайомим чоловіком.

Коли когось представляють, усі мають стояти. Якщо у громадських місцях зустрічаються люди, уже знайомі один з одним, вони обмінюються вітаннями.

Знайомство без посередника

"Я хочу з Вами (із тобою) познайомитися! Давайте познайомимося! Будемо знайомі. Я хотів(-ла) би з Вами познайомитися. Давайте знайомитися" (ця форма мовного етикету вживається перед представленням за іменами (прізвищами));

"Привіт, Петре!" (фамільярний вираз);

"Давай (із тобою) познайомимося" (звернення до дітей);

"Дозвольте познайомитися; Дозвольте представитися (офіційні вирази мовного етикету, після цієї фрази йде представлення: "Я Іванов(-а), інженер Іванов");

"Ваше прізвище, імґя та по батькові?" (запитання анкетного характеру);

"Як Вас (тебе) звуть? (форма на "ти" можлива тільки стосовно дітей).

Знайомство з допомогою посередника

"Знайомтеся! Познайомтеся (будь ласка)! Познайомтеся (із моїм другом)" (посередник пропонує познайомитися і називає імґя та по батькові, прізвище, а іноді й професію тощо; ті, кого знайомлять, називають один одному імґя, по батькові, прізвище);

"Дозвольте Вас познайомити.., Дозвольте Вам представити... Це Неля Миколаївна (про яку я Вам ка-зав(-ла)..." (залежить від ступеня офіційності обстановки та віку тих, що говорять, імґя та по батькові вживається слідом за представленням. Приятельське: "Прошу любити та поважати!" як форма мовного етикету припустиме переважно серед людей середнього і старшого покоління).

Відповіді при знайомстві: "Дуже приємно! Мені дуже приємно з Вами познайомитися. Я радий (дуже радий) із Вами познайомитися. Я щасливий(-а) із Вами познайомитися. Ми вже знайомі. Я вас десь бачив(-ла), зустрічав(-ла). Я про Вас чув(-ла). Ви мене не впізнаєте?"

Запрошення. Запрошення є яскраво вираженою спонукальною мовною дією: до кого запросити; куди запросити; навіщо запросити. У запрошенні виражається різний ступінь увічливості:

"Я запрошую Вас (тебе)..." (цей вираз передує обставині, вираженій інфінітивом "поснідати", "піти в кіно", "виступити на раді" тощо). "Я хочу запросити Вас (тебе)... Я хотів(-ла) би запросити Вас (тебе)... Мені хотілося б запросити Вас (тебе)..." (найуживаніші вирази мовного етикету, в яких умовний спосіб модального дієслова наголошує некатегоричність, мґякість запрошення. Безособова форма модального дієслова "хотілося б" посилює некатегоричність, нерішучість запрошення);

"Чи можу я запросити Вас? Чи можна мені запросити Вас?" (мґякі, некатегоричні вирази);

"Дозвольте мені запросити Вас... Дозволю собі запросити Вас..." (офіційний, дещо пишномовний вираз мовного етикету; вживається людьми старшого віку).

Прохання, порада і пропозиція. У виразах, що означають прохання, пораду, пропозицію що-небудь зробити, міститься спонукання до дії, що обґєднує ці ситуації мовного етикету. Тому важко буває відокремити прохання від поради або пропозиції. Прохання, порада і пропозиція висловлюються часто у формах наказового способу дієслів:

"Я прошу Вас (тебе)...; Я раджу...; Я пропоную... зробити це" (найуживаніша ввічлива форма мовного етикету); / "Я просив(-ла) би...; Я порадив(-ла) би...; Я запропонувавша) би... не гомоніти тощо" (умовний спосіб наголошує некатегоричність прохання, поради, пропозиції. Чемний вираз мовного етикету); / "Будь ласка... Будьте ласкаві... Будьте любґязні... Якщо Вам не важко.... зателефонуйте" (чемне звернення); "Зроби (-іть)... Напиши(-іть)... Принеси(-іть)" (наказовий спосіб дієслова є основною формою вираження прохання, поради та пропозиції); / "Будь другом, зателефонуй" (дієслово у формі наказового способу виражає приятельське звернення); "Я хочу Вас просити... зробити це; Я хотів би Вас попросити..." (вирази мовного етикету, що супроводжуються словами: "вибачте", "пробачте"); "Хочу порадитися з Вами (попросити Вас)... чи не погодитеся Ви зробити..." (питальна конструкція наголошує наполегливе прохання, пораду, пропозицію); / "Прохання... не палити, дотримуватися тиші" тощо (офіційна категорична, частіше вживана в оголошеннях, форма мовного етикету)".

Згода у відповідь на прохання, запрошення. У відповідь на запрошення згода як форма мовного етикету супроводжується словами подяки ("дякую", "добре").

Часто у відповідь на коректне і чемне прохання (на зразок: "Якщо Вам (тобі) не важко, принесіть(-си) мені книгу, будь ласка") лунає відповідь:

"Добре";

"Гаразд..." (виражає згоду в невимушеній формі);

"Зараз. Цієї миті" (означає згоду зробити щось негайно);

"Зроблю, напишу, принесу" тощо (часто супроводжуються словами "добре", "гаразд": "Добре, зроблю...; Гаразд, напишу...; Добре, принесу...");

"Я не заперечую... ; Я не проти...; Я готовий...; Я за!...; Згоден...; Так...; Звісно..." (невимушений вираз мовного етикету);

"З великим задоволенням...; З радістю...; Охоче..." (вирази мовного етикету з відтінком бажання);

"Обовґязково...; Не сумнівайтеся...; Не тривожтеся...; Які можуть бути сумніви!" (у відповідь на прохання обовґязково зробити щось (на зразок: "Не забудь(-те) у середу принести мені цю книгу".

Відмова у відповідь на прохання, запрошення

"Я не можу...; Ні, я не можу...; Я ніяк не можу...; На жаль, я не можу" (ввічлива, вихована людина відповість: "Вибачте, я не можу..." з відтінком жалю);

"Не хочеться...; Щось мені не хочеться" (невимушена відмова);

"Мені не під силу...; Я не в змозі...; Не в моїх силах допомогти" (у відповідь на прохання про допомогу);

"Я не можу погодитися...; Я маю відмовитися...; Я зму-шена(-ий) Вам відмовити" (відмова з відтінком офіційності).

Непевна відповідь (значення непевності надають цим виразам вступні слова):

"Можливо...; Мабуть...; Напевно...; Не знаю, чи зможу я...; Можливо...; Очевидно...; Найімовірніше...; Навряд чи...";

"Боюся...; Побоююся...; Думаю, що не зможу (буду зайнятий тощо)";

"Я подумаю...; Треба подумати (подивитися)...; Я одразу не можу відповісти (вирішити, погодитися)...; Я не обіцяю...; Нічого не можу поки що обіцяти...; Я постараюся... (вирішити, допомогти, прийти тощо)".

Згода з чиєюсь думкою і позитивна відповідь на запитання виражається у формі, що містить: позитивну відповідь (на запитання: "Ви (ти) зробили (зробив) звіт?" -- "Так, звісно...; Безумовно..."); підтвердження слушності думки співрозмовника ("Слушно...; Правильно...; Проти цього нічого не скажеш..."); категоричне підтвердження слушності думки співрозмовника ("Ви праві...; Ви абсолютно (цілком) праві...; А як же інакше?...; Інакше й бути не може!").

Незгода з чиєюсь думкою і негативна відповідь на запитання виражається у формі, що містить: незгоду з думкою співрозмовника ("Неправильно...; Неслушно...; Це цілком (абсолютно) хибно...; Ви неправі..,; Ви цілком (абсолютно, зовсім) неправі"); цілковиту незгоду з думкою співрозмовника ("Я (цілком, абсолютно, зовсім) не згоден із Вами...; З Вами не можна (неможливо) погодитися...; Хіба можна з Вами погодитися!?"); чемну, офіційно виражену незгоду з думкою співрозмовника ("Я дозволю собі не погодитися з Вами...; Дозвольте Вам заперечити..." тощо).

Вибачення. Ситуація вибачення -- це складний морально-психологічний стан, повґязаний зі спокутою провини за якийсь вчинок. У цій ситуації неодмінно присутній відтінок покаяння, прохання. Вчинок може бути великим або незначним, що вимагає і різних виразів мовного етикету.

Наприклад, за невеличкий вчинок доречне вибачення без пояснення причин, бо вони очевидні (штовхнув, зачепив когось, наступив на ногу, не пропустив уперед тощо). Суто етичний зміст виражається у стилістично нейтральній формі:

"Пробачте, будь ласка!";

"Вибачте, що потурбував (за несподіваний прихід, за запізнення, за те, що так рано телефоную...)"

(найуживаніші вирази, поширені серед інтелігентних людей);

"Я повинен(-на)...; Я хочу...; Дозвольте принести Вам свої вибачення..." (вирази мовного етикету, частіше вживані з відтінком офіційності);

"Якщо Ви можете, пробачте...; не ображайтеся тощо" (чемна форма вираження з відтінком сумніву);

"Не гнівайтеся на мене...; Не ображайтеся, що я...; Я не хотів Вас скривдити...; Я винуватий перед Вами, що заподіяв Вам стільки турбот (занепокоєння тощо)" (форма вираження, часто вживана разом зі словами "вибачте", "пробачте").

Вибачення за посередництва іншої людини. Наприклад: "Вибачтеся за мене перед Марією Нилівною" тощо.

Скарга. "Я погано (кепсько) себе почуваю. Я занеду-жав(-ла), втомився(-лася), засмучений(-а), стурбований(-а); Я в розпачі (не в настрої, не в дусі); Мені не таланить; Мені погано, холодно, спекотно; У мене негаразди, ускладнення, біда; нещастя, перевтома, нездужання, лихоманка тощо; У мене немає бажання (настрою) що-небудь робити тощо; Мене не люблять, не розуміють...; Мені прикро; Я лютий; Я не знаю, що робити (чим зарадити, як вчинити, як повестися, як дати собі раду, як вийти з цього становища)" тощо.

Розрада, співчуття, як і комплімент, схвалення, належать до таких мовних дій, метою яких є бажання підбадьорити співрозмовника. Вираз, що означає бажання дати розраду, висловити співчуття, зґявляється як друга репліка діалогічної єдності у відповідь на скаргу співрозмовника. Наведемо форми висловлення співчуття, доречні в разі великого нещастя, горя:

"Я Вам співчуваю. Мені дуже шкода, що так трапилося. Дозвольте висловити моє співчуття. Я Вас розумію" (у цих формах мовного етикету виражається співчуття з відтінком офіційності);

"Заспокойтеся. Не хвилюйтеся. Не турбуйтеся. Не засмучуйтеся. Не горюйте. Потерпіть. Забудьте. Не думайте про це. Не згадуйте того, що трапилося. Візьміть себе в руки. Не падайте духом. Не втрачайте витримки. Викиньте все з голови. Не приймайте це близько до серця. Не піддавайтеся настрою. Не звертайте уваги на це. Не переймайтеся. Не треба хвилюватися, тривожитися, здаватися, втрачати витримку, падати духом тощо. Треба не думати про це. Треба викинути це з голови тощо" (у цих виразах мовного етикету виявляється співчуття разом із порадами);

"Усе буде гаразд. Всяке трапляється в житті. Все минеться. Нічого не вдієш. Нічим тут не зарадиш. Ви не винуваті. Це не ваша провина тощо" (у цих формах мовного етикету виражається розрада із запевненням, схваленням і співчуттям);

"Я Вам щиро співчуваю. Я висловлюю Вам співчуття. Дозвольте висловити моє глибоке (найщиріше) співчуття з приводу Вашого нещастя. Вам моє найщиріше (глибоке) співчуття. Я вболіваю разом із Вами. Я поділяю (розумію) вашу глибоку скорботу (горе, нещастя, сум). Я вражений Вашим горем. Тримайтеся мужньо!" (узвичаєні форми вираження співчуття).

Комплімент, схвалення, як і співчуття, -- це різновид мовних дій, що підбадьорюють співрозмовника, створюють у нього гарний настрій. І схвалення, і комплімент реалізуються у вільно побудованих, стереотипних фразах мовного етикету:

"Ви прекрасні, чарівні, розумні. Ви добре, молодо виглядаєте. Ви гарна людина (спеціаліст, лектор, керівник, господар тощо). Ви добре (чудово) граєте на гітарі (співаєте тощо). Ви гостинний(-а) хазяїн (хазяйка). Ви розумні, добрі, чуйні тощо. Ви не змінюєтеся, не старішаєте. Час щадить Вас (не бере). У Вас (тебе) гарна посмішка (волосся, фігура, очі, руки, постава тощо). У Вас гарний (здоровий, свіжий) вигляд. У Вас гарний (прекрасний, тонкий) смак. У Вас гарний, мґякий, поступливий характер. У Вас гострий (тонкий, критичний) розум. У Вас є гарне відчуття гумору. З Вами цікаво (приємно) спілкуватися, розмовляти, говорити, мати справу, зустрічатися тощо.

Відповіді на компліменти: "Дякую. Спасибі за комплімент. Це тільки комплімент. Ви мені лестите. Те саме маю сказати про Вас. Я радий(-а), що Вам сподобалося..." тощо.

Несхвалення, дорікання звичайно припустимі з боку близьких людей (нерідко виходять за межі сфери чемного поводження співрозмовників, близькі до порушень норм і правил мовного етикету у вузькому розумінні):

"Ви погано виглядаєте. Ви дуже сильно змінилися (постарішали, поповнішали, схуднули, погладшали...). Ви забагато говорите, курите. Ви такий невихований. У Вас поганий вигляд, поганий колір обличчя, непоступливий, кепський характер, поганий смак. У Вас немає почуття гумору. З Вами важко розмовляти (жити, працювати, спілкуватися, мати справу) тощо. З Вашим характером нелегко (важко) жити. Недобре (неправильно) так вчиняти, поводитися, говорити. Навіщо Ви зробили (сказали, вчинили) так? Ви підвели мене, поставили мене у складне (ніякове) становище. Ви скривдили, засмутили мене. Як Ви можете (могли, насмілилися) так вчинити! Як Вам не соромно так поводитися, робити, говорити? Я ображаюся на Вас. Я засмучений Вашою поведінкою".

Виправдання (у відповідь на дорікання):

"Я не хотів Вас скривдити. Я випадково це зробив. Я постараюся виправитися..." (виправдання з відтінком вибачення й усвідомлення своєї провини);

"Мені прикро (неприємно), що так сталося. Не гнівайтеся (не ображайтеся). Ні, це ви не праві. Це Ви винуваті, а не я" (виправдання із запереченням);

"Не розумію (не знаю), за що Ви мене лаєте. За що Ви мені дорікаєте. Не можу зрозуміти, в чому річ" (виправдання зі здивуванням);

"Яка досада! Яка прикрість!" (виправдання з відтінком досади за свою помилку).

Привітання. У поздоровленнях, як і в побажаннях, яскраво виявляються ввічливість і коректність людини. Вітають звичайно зі святом або з удалим завершенням (іноді початком) якоїсь справи:

"Щиро, від усієї душі, від усього серця... вітаю з днем народження (із Новим роком) тощо" (найуживаніші поздоровлення);

"Дозвольте привітати Вас із днем народження тощо" (поздоровлення з відтінком офіційності).

Побажання. У вираженні мовного етикету можна вирізнити такі форми:

"Щиро (від усієї душі, від усього серця) бажаю Вам щастя (успіхів, здоровґя, якнайшвидшого видужання тощо) або: не хворіти (скласти іспит, завершити написання книги)" тощо;

"Щасти Вам у дорозі! Нехворій(-те). Видужуй(-те). Міцного Вам здоровґя! Довгих років життя!";

"Щирі (теплі, гарячі, найкращі) побажання. Дозвольте побажати Вам успіхів (щастя тощо)" (зазвичай вживають у листах, із відтінком офіційності).

Побажання-тости. "За Ваше здоровґя (успіхи)! За свято! За щастя! За господиню дома! За гостей! За Вас, Євгенія Василівна! За молодих! Я пропоную тост за... Я хочу запропонувати тост за... Мені хотілося б запропонувати тост за ... Випґємо за... Я піднімаю келих за..."

Подяка. В одиницях мовного етикету, використовуваних у ситуації подяки, найяскравіше виявляється функція ввічливості:

"Спасибі Вам... Велике спасибі... Дякую... Дуже вдячний... за допомогу (підтримку, книгу, пораду тощо). Я Вам вдячний за те, що... Я Вам (дуже, щиро, глибоко, надзвичайно) вдячний за допомогу, за привітання..." (найуживаніші форми);

"Я Вам дуже зобовґязаний(-а) за те, що... У мене немає слів (мені бракує слів), щоб віддячити Вам, висловити Вам мою вдячність за те, що..." (подяка за надані значні послуги);

"Ви не уявляєте... Якби Ви знали, наскільки я Вам вдячний (зобовґязаний)... Моя вдячність не знає меж..." (емоційне, піднесене вираження подяки);

"Я хочу... Мені хотілося б... Я маю... Дозвольте подякувати Вам..., висловити Вам подяку за те, що... Завжди до Ваших послуг" (із відтінком офіційності, у відповідь на незначну послугу);

"Ви дуже любґязні (уважні). Я зворушений(-а) Вашою увагою (любґязністю). Ваша любґязність (увага) мене дуже зобовґязує). Це дуже мило з Вашого боку... Ви мене виручили..." (подяка з компліментами);

"Заздалегідь дякую Вас. Подякуйте за мене Євгена, Валерія Юрійовича тощо" (подяка за майбутні послуги і вираження подяки через іншу особу).

Прощання -- фінальна форма спілкування в мовному етикеті:

"До побачення! Прощавай(-те)! На все добре! До зустрічі! До завтра! До вечора! До свята! До літа (до зими тощо)!" (найуживаніші форми мовного етикету. Часто використовуються в листах. Можуть вживатися і зі значенням прощання на тривалий термін. З відтінком побажання);

"Добраніч! Доброї ночі! Щасливо! Я не прощаюся з Вами. Ми ще побачимося. Цілую. Обіймаю" (приятельське, невимушене, часто вживається при прощанні під час телефонної розмови або в листі до близьких людей).

Прохання при прощанні:

"Пишіть (напишіть). Не забувайте писати. Дайте про себе знати" (при прощанні з тими, хто їде); "Передайте привіт чоловікові (дружині, тещі) тощо. Поцілуйте дітей, онуків тощо" (серед близьких людей); "Не згадуйте лихом!" (невимушені форми мовного етикету).

Побажання при прощанні

"Бажаю Вам (тобі) добре відпочити (гарного відпочинку). Бажаю Вам успіхів (талану, щастя, щасливої, доброї дороги)" (побажання тому, хто відґїжджає);

"Бажаю Вам (тобі) усього доброго (приємної подорожі, вдалої поїздки). На все добре" (побажання з відтінком офіційності);

"Щасливо залишатися. Не хворійте. Будьте щасливі" (той, хто відґїжджає, адресує тим, хто залишається).

2. Культура одягу й етикет гостинності