Правила пристойності, гарні манери зобовґязують памґятати, що по-справжньому інтелігентною, культурною є не та людина, що автоматично опанувала необхідні навички ввічливості й поштивості, а та, в якої ці навички ввійшли в повсякденне життя.

Коли людина включається в таку гру як застава, треба памґятати, що це забава, можливо, й не з найдотепніших, але якщо ви були учасником її та програли, слід виконувати її умови та правила.

Робити послуги необхідно тільки тоді, коли вас про це просять, позаяк послужливість є чеснотою доти, доки не перетвориться на навґязливість. Зайву ретельність у народі називають "ведмежою послугою". Якщо ви не можете виконати прохання, краще сказати: "На жаль, не можу за це взятися". Неприпустимо обіцяти й не виконати обіцяного.

Віддячити людину за послугу, якщо вона була повґязана з витратою грошей, можна не відразу (це може викликати ніяковість), а краще з нагоди якогось свята. Можна подарувати книгу, картину, платівку. Кращою подякою є лист із повідомленням, що послуга виявилася дуже корисною.

Прохання позичити грошей або якісь речі передбачає негайне встановлення терміну повернення їх. Віддають гроші без конверта.

Позичивши у знайомих якусь річ, варто повернути її вчасно й у тому самому стані, в якому її було отримано. Предмети гардероба позичати не слід.

Небажано просити парадну сукню, телевізор, авто, мотоцикл, фотоапарат, транзистор, рідкісні платівки.

У разі зустрічі у дверях не варто довго умовляти один одного, кому йти першим. Коли вас пропускають уперед, треба проходити без затримки. Зустрічаючи гостя, хазяїн говорить: "Будь ласка, йдіть за мною".

Якщо жінка, яка йде попереду, береться за ручку правої половини дверей і притягає її до себе, то чоловік, що стоїть за нею, перехоплює ручку і притримує двері, жінка проходить, за нею -- чоловік. Ліву половину дверей варто залишити для тих, що йдуть назустріч.

Чоловік може випередити жінку, що піднімається сходами, тільки в тих випадках, коли сходи темні, круті або хибкі, звичайно жінка йде дещо попереду.

Коли на сходах зустрічаються чоловік і жінка, котрі йдуть у різних напрямах, жінка не повинна відходити від перил.

У ліфті слід привітатися з тими, із ким ми вітаємося завжди. Ліфт -- це така сама "громадська територія", як і вулиця або сходи, головний убір можна не знімати.

Правилами етикету передбачено поведінку людей у ситуаціях, коли вони мимоволі, несвідомо припустилися помилки. Наведемо кілька прикладів класичних казусів: познайомитися з кимось удруге; перекинути келих із шампанським; запитати в сусіда за столом: "Ви не знаєте, хто ця балакуча білявка, що сидить навпроти?" Й одержати відповідь: "Це моя дружина"; виявляючи чуйність, запитати в знайомого: "Як почуває себе ваша дружина?" Й почути у відповідь: "Вже рік, як вона померла" або "Ми вже 10 років як розлучені"; розповісти уважним слухачам невдалий анекдот.

Такі обставини надовго можуть залишити в памґяті неприємні спогади. Дрібний казус не вартий того, щоб мучити себе. У таких випадках коротке "вибачте", як правило, розвґязує проблему.

Проте складніше, коли свідомо порушені правила етикету, коли одна особа не приховує своєї ворожості до іншої, а навпаки, усіляко її наголошує; демонстративно не подає руки; наділяє свого супротивника вголос образливими епітетами; повертає листи або подарунки; у неповажному тоні відгукується про когось із близьких співрозмовника. Такі дії можуть призвести до остаточного розриву і припинення знайомства.

Існують правила, виконання яких є обовґязковим: неприпустимо відкривати чужу сумку, заглядати в неї, якщо вона випадково виявиться відкритою. Це стосується і чужих портфелів. Не можна самовільно відкривати і перекладати вміст шухляди чужого столу як удома, так і на роботі; не варто відкривати й заглядати в чужу шафу, буфет, комору.

Успіх у товаристві залежить від багатьох причин і першою чергою від дотримання правил пристойності та ввічливості.

Є чимало людей, котрі скаржаться, що до них погано ставляться навколишні, що їх "не полюбляють" у колективі (у товаристві), та й у сімґї. Вони, очевидно, забувають, що люди ставляться до них так, як вони того заслуговують. Кожному з нас не зайве замислитися: чи не надто часто розповідаємо ми про свої турботи й прикрості або, навпаки, хвалимося успіхами; чи не дуже безапеляційно, голосно, знервовано ми говоримо; чи не надмірно ми любґязні; чи не втомливо послужливі; чи не занадто ми дратівливі; чи не схильні ми до ризикованих визнань.

Відсутність ефектної зовнішності не заважає успіхові, якщо людина обдарована внутрішньою принадністю, має багатий духовний світ. Практика показує, що великим успіхом у товаристві, як правило, користуються життєлюби, діяльні, сумлінні, доброзичливі, добропорядні, допитливі, уважні, турботливі й чуйні люди з веселою, легкою вдачею. Поруч із такою людиною всі завжди почуваються добре і затишно, легко і приємно.

Великим успіхом у товаристві користуються: жінки інтелектуальні, але не претензійно розумні, дівчата контактні, елегантні, діяльні, гідні поваги, але не зразкові.

Привабливішим є юнак, про якого говорять: серйозний, але не педант; має власні переконання, але поблажливий до чужих слабкостей; розважливий, але емоційний.

Проте найкращі, найблагородніші якості не можуть викликати симпатії, якщо людина позбавлена почуття гумору, особливо стосовно себе. Ще більше заважають діяльному і повнокровному життю так звані комплекси, що змушують людину думати про свою меншовартість, ущербність. У кожної людини є якісь привабливі якості, потрібно тільки памґятати про них, знаходити їх і розвивати.

Добре вихована людина не стомлюватиме навколишніх (особливо сусідів, товаришів по службі) "одкровеннями" про свої позірні або справжні хиби, не скаржитиметься на вік і зріст; комплекцію і колір обличчя; на прізвище й освіту; форму носа і колір волосся; на фінансове становище і місце проживання.

Не користуються прихильністю й люди, занадто вимогливі до себе й особливо до інших. Постійні, непомірні вимоги звичайно дратують навколишніх.

Дівчат часто цікавить питання: "Що думає про мене юнак, із яким я зустрічаюся?" Таку інформацію одержати вкрай важко. А всілякі прикмети можуть бути оманливими. Дівчата нерідко приймають бажане за дійсне.

Краще не знаджуватися з приводу враження, яке ви справляєте, а відсутність позитивних ознак особливої уваги до вашої особи (краще зізнатися собі в цьому одразу) рівнозначна відсутності почуття любові та поваги.

Але молода особа може зробити для себе дуже приємні висновки, якщо юнак, котрого вона любить, ніколи не забуває домовитися про наступну зустріч; не прощається першим.

Ознаки позитивного ставлення дівчини до юнака, що їй симпатичний: вона часто червоніє, легко ображається; отримавши пропозицію погуляти, не страшиться поганої погоди; приходить ошатно вдягненою.

Існує кілька правил поведінки для недосвідчених дівчат:

· не кажіть постійно своєму обранцеві, що без нього нудьгуєте;

· не слід весь час повторювати "Ти вже мене не любиш", у цьому можна таки переконати людину;

· не дорікайте "плаксивим" тоном, намагаючись показати й наголосити, що через нього ви найбідолашніша істота на світі;

· "мучениця" малоприваблива, а нагадування юнакові про його вади лякає і відштовхує його. Краще заплакати, але без ридань;

· не вважайте коханого своєю власністю. Немає нічого обтяжливішого, ніж почуття, що на нього неможливо відповісти;

· не жадайте від обранця вчинків, що суперечать його натурі, його характерові;

· не будьте занадто підозрілою -- це відштовхує. Не вдавайтеся до "розслідування", де ваш обранець був учора;

· не панікуйте, якщо улюблений поки не виявляє прагнення взяти шлюб. Квапливість у таких справах згубна. Будь-яке насильство неприпустиме.

За правилами гарного тону жінка не зобовґязана розповідати чоловікові, з яким має намір поєднати своє життя, про власне минуле. Це її особиста справа.

Щоб припинити сварку, потрібно: нічого не зґясовувати, не пояснювати, не виявляти засмученості, не дратуватися.

Кожна дівчина, жінка мріє про прекрасне й вічне кохання. Та чи існує це вічне кохання? Так, напевно, існує. Але, на жаль, не завжди виглядає саме так, як малює її наша уява, іноді воно потребує великої витримки й терпіння, навіть певних жертв. Тому не варто порівнювати живу людину з якимось ідеальним образом. Він саме тому й прекрасний, що не існує насправді.

Дівчатам імпонує в представниках протилежної статі щиросердна зрілість, серйозні плани на майбутнє, почуття відповідальності -- у таких якостях чоловіка вони вбачають опору. Познайомившись із дівчиною, юнакові не варто допитуватися, чи зустрічається вона в цей час із кимось іншим.

Стосовно кокетки чоловікові варто посісти позицію, здатну позбавити її задоволення спостерігати ваші ревнощі. Але треба памґятати, що поки не обговорювалися ваші плани на майбутнє, жінка має право на кокетство. Жіночі примхи не варто сприймати всерйоз. Краще сказати: "Бачу, що ти сьогодні не в гуморі, давай зустрінемося іншим разом".

Не варто критикувати свою подругу занадто часто. А от компліменти обовґязкові.

Не треба наполягати на чомусь тільки заради того, щоб за тобою залишилося останнє слово. Не варто мучити своїх обранців ревнощами.

Слід регулярно писати листи, якщо доведеться поїхати.

Домовившись про побачення, треба приходити, не за-пізнюючись.

Якщо дівчина дарує чоловікові фотографію, не слід її показувати товаришеві. Серйозні стосунки зобовґязують виявляти до своєї обраниці більше уваги в товаристві, вона має переваги перед іншими: її першу слід привітати, із нею першою танцювати, їй першій подавати пальто.

Чоловікам треба памґятати, що розрив рідко буває остаточним, якщо конфлікт виник уперше. Частіше події обертаються фатальним чином, коли сварки виникають постійно. У таких випадках не варто вже вкотре поновляти стосунки. Мабуть, ви справді погано розумієте один одного.

Якщо виникла випадкова сварка, то чим скоріше наступить примирення, тим краще, тим менше страждає самолюбство того, хто першим протягнув руку.

Ніколи не влаштовуйте жодних "випробувань" своєму другові, щоб зґясувати міру його почуттів. Якщо виникне враження, що до вас ставляться холодно, не виявляйте образи, роздратування, страху.

Правила поведінки на вулиці. Як навчають /a ton де la bon compagnie (правила пристойності, прийняті в цивілізованих суспільствах), культурна людина не може бути чемною в одній ситуації й поводитися по-хамському в інший. Вона не може дозволити собі вийти на вулицю у драному взутті, у брудному костюмі або в замурзаній сукні.

Перш ніж вийти на вулицю, вихована людина має перевірити свої кишені (чи не забула чого-небудь); оглянути головний убір, як він одягнений; переконатися, що волосся зачесане (якщо вона ходить без головного убору); перевірити, чи чисті туфлі, черевики; подивитися, чи добре вигладжені штани.

Коли ви перебуваєте на вулиці, недоречно: поправляти панчохи, зачісуватися, поправляти в одязі те, про що ви могли подбати завчасно; виявляти моторність або крокувати повільно, порушуючи ритм пішоходів; ласувати на ходу морозивом; голосно звати свого знайомого, побачивши його на протилежному боці вулиці; читати на ходу (це кумедно); йти втрьох або вчотирьох у ряд (це можна дозволити собі лише в тому разі, якщо ви нікому не заважаєте); смітити, голосно кричати на дітей, показувати пальцем на перехожих, ходити по газонах; прокладати собі дорогу "силою", часто обертатися, озираючись услід жінкам (це особливо невиховано, коли поруч із чоловіком супутниця); порушувати правила дорожнього руху; завґязувати шнурок на туфлях або одягати плащ, краще відійти вбік; зустрівши знайомого на вулиці, допитуватися, куди він йде, особливо, якщо він не один; безцеремонно дивитися на дуже повних, кремезних людей, інвалідів, глузувати з їхнього зовнішнього вигляду; використовувати скло у вітрині магазину як люстерко. Чоловік зазвичай тримається більш "небезпечного" боку тротуару, тобто йде біля дороги; обходити зустрічних треба з правого боку.

Додержуватися правил етикету на вулиці необхідно для нормування людського співіснування. Ці правила передбачають не тільки ввічливість, а й спостережливість (звільняти дорогу жінці, що йде назустріч, особливо якщо вона з дитиною); допомогу старому, жінці з великою кількістю пакетів при переході вулиці або транспортуванні важкого вантажу; захист жінки (та й не тільки жінки) від злодія.

Добре вихований чоловік завжди пропустить жінку вперед, а в небезпечних місцях запропонує їй руку, допоможе нести важку торбу, валізу, портфель. Проте він виглядає кумедним із дамською парасолькою в руках або сумочкою своєї супутниці. Жінка сама несе знятий плащ або жакет. Чоловік несе закриту парасольку на лівому плечі або в правій руці, як тростину. Не носять парасольку як спис, нею можна мимоволі вколоти людину, що йде за вами.

Отже, виховані люди, перебуваючи на вулиці, не дозволять собі: їсти, свистіти, наспівувати, окликати голосно, вказувати на людей якимось предметом. Дітям можна дозволити дорогою зґїсти морозиво. Якщо треба когось обігнати, доречно сказати: "Дозвольте пройти", "Пропустіть, будь ласка". Нечемно робити гучні зауваження, подавати дотепні репліки на адресу перехожих із приводу їхнього одягу, зросту, ходи, виразу обличчя, кольору волосся тощо.

Цілком доречно звернути увагу незнайомої жінки на те, що в неї відкрилася сумка, або вчасно підказати чоловікові, що в нього випав носовичок. Коли жінка тримає чоловіка під руку, створюється враження більшої інтимності, ніж коли чоловік підтримує жінку. Не кожній жінці це подобається.

5. Гарні манери і правила поведінки у місцях видовищ