Норми мовного спілкування. Гарний тон і гарні манери

Варто знати, що чорний колір старить людину. І не тільки тому, що це колір жалоби, а й тому, що на чорному тлі вияс-кравлюються зморшки (вони менше помітні, якщо обличчя освітлене знизу: саме цим визначається ефект білого комірця, білої блузи, білої чоловічої сорочки). Лампи денного світла мало кому додають свіжості. Жінці не варто вдягатися суто з метою справити враження на приятельку. Треба обовґязково зважати й на близького чоловіка. Цілком виправданим буде прагнення жінки вдягатися так, щоб передусім подобатися саме йому. Ігноруючи смаки й оцінки чоловіка, жінка поводиться недипломатично. Зрештою це призводить до того, що вона перестає подобатися. Чоловік, своєю чергою, має цінувати прагнення своєї подруги виглядати нарядно й сучасно, а отже, бути уважним -- помічати нову зачіску або сукню, не забувати з цього приводу зробити комплімент.

Етикет і мода схожі тим, що вони стосуються зовнішніх форм поведінки, але різняться за термінами дії та соціальним резонансом: мода динамічніша за етикет, вільніша, етикет найчастіше ставить за обовґязок людини дотримуватися моди, натомість остання нерідко порушує етикет.

Етикет гостинності. Звичай гостинності -- найдавніший зі збережених із давнини ритуалів.

Що ви думаєте з приводу гостинності? Чому і навіщо люди ходять або приїжджають у гості один до одного?

Гостинність є не тільки одним із засобів неформального спілкування людей, а й формою захисту людини, що потребує притулку, тепла і турботи, виявом співчуття, співпереживання, милосердя, розуміння і порозуміння.

Порушення законів гостинності як із боку хазяїна дому, що відмовився прийняти людину, котра прохає про захисток і нічліг, так і з боку гостей, що образили своїм недостойним поводженням святість його оселі, що їх зігріла, за всіх часів вважалося найтяжчим порушенням моралі й моральності, каралося суспільним осудом, презирством до того, хто не захотів дотриматися звичаїв і традицій предків.

Звичай гостинності, грунтований на принципах і нормах загальнолюдської моралі й моральності, за наших часів істотно змінився у своєму церемоніальному, ритуальному плані, втім, значення свого не втратив. У гості один до одного люди йдуть і приїжджають навіть із далеких країн не тільки за особливим викликом, запрошенням, а й тоді, коли відчувають цілком природну потребу завітати до друзів, рідних, близьких.

Умовно оселі можна розподілити на відкриті й закриті. До відкритих належать ті, де гості бувають якщо не щодня, то раз на тиждень обовґязково. Приходять сюди й у справах і без діла: поспілкуватися, обговорити наболілі питання, порадитися, поділитися радістю або сумом, просто випити кави або чаю, дізнатися де що робиться, що нового у світі. І тут не постає питання, як краще прийняти гостя: пригощають його тим, що є в домі, влаштовують на нічліг, виходячи з наявних можливостей, часом гість самостійно обслуговує себе, якщо господарі зайняті й не можуть приділити йому достатньої уваги.

У тих випадках, коли у відкритому домі готується урочистий прийом із приводу знаменної події або дати, трудність найчастіше полягає в тому, що визначити заздалегідь точну кількість гостей майже неможливо: можуть прийти не клика-ними, не очікуваними, але бажаними всі друзі родини. У таких домах, як то кажуть, усе не за правилами, але чомусь саме вони приваблюють особливою відкритістю, теплом, доброзичливістю і сердечністю.

Буває й таке, що ви прийдете у відкритий дім без подарунка і квітів, проте нікому не спаде на думку погано про вас думати, але якщо вам поталанить знайти що-небудь дуже цікаве й дефіцитне, ви обовґязково понесете такий гостинець саме в цей дім. Як правило, про жоден етикет тут не думають, він тут природний, усе йде цілком відповідно до заведеного порядку й усталених звичаїв і традицій.

У закритих домах гості бувають не дуже часто. У таких домах переважно збираються з приводу якихось урочистих днів, ювілеїв, круглих дат. Приймають у закритих домах далеко не всіх, а лише тих, кого заздалегідь запрошено, тому склад гостей і форму запрошення тут обмірковують вельми грунтовно.

Приймають гостей у різних країнах і в різних народів по-різному. Так, у Середній Азії запрошують на плов, у Сибіру -- на пельмені, на Волзі -- на юшку, в Україні -- на борщ і вареники, на Кавказі -- на шашлик. У різних країнах існують специфічні частування і звичаї гостинності, що відбивають їхній спосіб життя, звичаї, традиції. Навіть запрошення на чай і ритуал чаювання в усіх народів різні. Ясна річ, усі правила етикету всіх часів і народів не засвоїти, та якщо виявити до хазяїв достатню увагу й інтерес, можна легко адаптуватися в будь-якій ситуації.

Особливу царину міжнародного ритуалу становлять дипломатичні прийоми як різновид спілкування. З огляду на конкретні умови й обстановку, дипломатичні прийоми передбачають такі церемоніали, як келих шампанського, сніданок, ленч, чай, журфікс (фр. jour fixe -- певний день тижня для прийому гостей), коктейль, а ля фуршет, обід, вечерю на честь прибулого гостя. мовний спілкування поведінка правило

Існують прийоми з відповідними програмами: перегляд кінофільму, музичні й літературні вечори, зустрічі для ігор, товариські зустрічі й вечори дружби, що також супроводжуються легким частуванням і відповідними напоями.

Головною умовою будь-якої гостинності є взаємна ввічливість і доброзичливість гостей і хазяїв, тому з боку й тих, й інших потрібні певні зусилля, щоб принести один одному максимальне задоволення, причому задоволення не тільки й не стільки від їжі та напоїв, скільки від змістовного й цікавого спілкування, взаємної уваги та порозуміння. Досягти цього можна за умови, якщо заздалегідь налаштувати себе на оптимістичний лад стосовно зустрічі з цікавими, приємними та шановними людьми,

Готуючись до прийому гостей, бажано прибрати дім, продумати програму зустрічі й форму частування, узгодити свої бажання і можливості. Не завадить також заздалегідь подбати про власний зовнішній вигляд. Святковість обстановки певною мірою залежить від нарядності приміщення, що досягається за допомогою живих квітів, від ошатності й охайності господарів, котрі зустрічають гостей із посмішкою. Чи здороватися за руку, чи цілуватися залежить від характеру відносин, що склалися раніше, близькості й тривалості дружніх стосунків.

Інтелігентні люди знають, що приходити в гості належить у призначений час або з дуже невеликим запізненням і в максимально охайному й ошатному вигляді. Прийти в дім із квітами -- це завжди добре. Тим, хто прийшов раніше, можна запропонувати подивитися часописи, художні альбоми, послухати музику, а також безалкогольні напої, соки, коктейлі. Якщо ж гості -- старі знайомі, то жінки можуть запропонувати хазяйці свою допомогу. Проте змушувати гостя чистити картоплю або цибулю не варто. Найтрудомісткішу роботу господарі зазвичай виконують самі.

У ситуації, коли гості, що зібралися на свято, не знайомі між собою, господарі мають представити їх один одному. Можна, звісно, й самому назвати себе, якщо господарі з якихось причин не зробили цього.

Перебуваючи у гостях, не слід привертати до себе занадто велику увагу, хоч би якою "великою" і "знатною" людиною ви себе вважали. Вміння слухати інших гостей і не зловживати їхньою увагою -- неабияка чеснота кожного.

Якщо гостей запрошують до святкового столу, то насамперед розсаджують жінок так, щоб їм було зручно і щоб було кому їм услуговувати. Господарям не слід забувати про серветки, їх звичайно кладуть на коліна, щоб зберегти від прикрих випадків костюм або сукню, а паперові залишають біля столового прибору. За столом не варто розмовляти, не проковтнувши попередньо їжу. Виховані люди не дозволяють собі розповідати старі й вульгарні анекдоти, намагаючись у такий спосіб розважити присутніх.

Можна заздалегідь підготувати якусь кумедну історію, якої ніхто не знає.

Якщо відомо, що під час застілля вам доведеться вийти до телефону, варто сісти так, щоб якнайменше турбувати сусідів. Хазяйці належить сидіти в такому місці, щоб будь-якої миті можна було вільно вийти й повернутися до столу, не привертаючи до себе особливої уваги гостей.

Коли під час вечірки заплановано перегляд аматорських фільмів, слайдів, прослуховування музичних і літературних творів, то організувати це бажано заздалегідь і не змішувати духовну їжу з тілесною, розділивши їх у часі. Наприкінці вечірки виховані люди не забувають любґязно попрощатися з господарями й подякувати їм за гостинність.

Візит у гості. Як уже зазначалося, ходять у гості та приймають у себе гостей із різних причин: щоб поспілкуватися, порадитися, відсвяткувати якусь подію. І це природно. Люди пізнають один одного не заради пустопорожньої цікавості. До цього спонукає їх саме життя. Результати такого пізнання -- річ надзвичайно важлива.

Гостинність -- це привітний прийом. Проте завжди люди, що забігають один до одного на вогник, ділилися на кликаних і некликаних гостей. Кликаним гостям усі раді. Некликані -- це ті, що приходять невчасно, порушують усі ваші плани, а також ті, кого ви просто не хотіли б бачити в себе вдома. Що тут можна вдіяти?

Існує чимало перевірених, випробуваних способів позбутися некликаного відвідувача. І ваше сумління при цьому може бути цілком спокійне: хто зґявився без запрошення, не має ні на що сподіватися.

За правилами етикету, ходити в гості без спеціального запрошення або, принаймні, без попередження неприпустимо. Виняток може становити тільки одне: якщо ви з огляду на сталі стосунки можете ходити один до одного без жодних церемоній, як то кажуть "запросто". Але якщо вам необхідно зайти до когось у справах, то варто попередити, що ваш візит буде діловим, на гостинність ви не розраховуєте й засиджуватися не збираєтеся.

Французька приказка говорить: "Зґявляйся з візитами без попередження, якщо хочеш, щоб про тебе погано думали". Несподіваний візит завжди спричинює занепокоєння. Візит без попередження припустимий лише у випадках крайньої потреби. Не варто обманюватися ввічливістю хазяїв. Але якщо ви вже прийшли, то краще зайти, поговорити й дуже швидко попрощатися, не приймаючи запрошення залишитися на сніданок (обід або вечерю).

Необхідно помічати дрібні деталі в поведінці господарів, які можуть красномовно засвідчити, що гість прийшов невчасно. Спостережлива людина, яка вміє дивитися і бачити, помітить крім особливо наочної міміки масу характерних моментів: хазяїн присів на край стільця; хазяйка неспокійно поглядає вбік кухні; теребить каблучку на пальці; несвідомо пристукує ногою; господарі дозволяють вам говорити, але на сказане майже не реагують; не ставлять жодних запитань; не шукають теми для розмови (хіба що зауважують, що вкрай "затуркані"); хазяїн гасить наполовину викурену сигарету й одразу бере наступну; коли гість починає прощатися, господарі помітно пожвавлюються і виявляють особливу сердечність.

Якщо ви двічі постукали або подзвонили у двері, але вам ніхто не відчиняє, не варто наполягати далі, краще спокійно підіть, не перевіряючи, чи насправді хазяїв немає удома.

Якщо вас запросили в гості, безтактно відповідати: "Дякую, якось завітаю". Це неввічливо. Буде краще, подякувавши, запитати: "Коли буде зручніше зайти до вас?" Пообіцявши, неодмінно попередньо зателефонуйте. Не заведено забігати навіть на хвилинку в ті часи, коли обідають або вечеряють.

Виховані люди не спізнюються, якщо домовилися зібратися на якийсь певний час. Найгірше, якщо ви взагалі не прийшли, коли на вас чекали. Мало того, що ви зіпсували приятелям настрій, ви ще змусили їх дарма змінити свої плани. Якщо це повториться ще раз, стосунки між вами можуть зіпсуватися. Якщо ви спізнюєтеся або взагалі не можете прийти, сповістіть про це заздалегідь.

Правила пристойності та ввічливості вимагають після першого візиту надіслати відповідне запрошення впродовж тижня, у крайньому разі в найближчі два-три місяці. Якщо немає умов для прийому гостей у своїй квартирі, можна, наприклад, запросити їх у ресторан, кафе, театр, а якщо у вас є авто, -- на пікнік.

Сказане не стосується юнака, котрий часто буває в домі своєї приятельки. Але він має бодай іноді принести квіти її матері, допомогти в чомусь її батькові.

У сімґї часом виникають розбіжності стосовно того, чи може хтось із подружжя прийняти запрошення й піти в гості без іншого (найчастіше таке трапляється серед товаришів по службі).

Таке запрошення припустиме, тим паче, що воно може бути одноразовим. Але якщо це трапляється часто, то можна відмовитися, пояснивши: "Цей вечір я маю присвятити сімґї" (це буде сигналом, що занадто часті запрошення одного з подружжя небажані).

Спізнюватися на обід, на звану вечерю більш як на 10 хвилин непристойно. Ще гірше -- достроковий прихід. Тому краще приходити у призначений час.

Що принести в дім, куди нас запросили? Якщо це не торжество з нагоди дня народження, цілком доречно нічого не приносити. Можна принести солодощі дітям, а господині -- квіти.

Що робити жінці, якщо в гості вона прийшла із сумкою? Краще залишити її на туалетному столику. За стіл потрібно сідати без сумки, бо на колінах вона заважатиме, а якщо її прилаштувати на спинці стільця, може впасти. Якщо гостя не бажає розставатися із сумкою, можна поставити її на підлогу біля свого стільця.

Якщо за вечерею зустрічаються 4-6 осіб, варто почекати, коли господарі вкажуть кожному його місце. На багатолюдній вечері можна сісти за власним вибором.

Приймаючи запрошення, нетактовно запитувати: "А хто ще буде?" Якщо хазяїн визнає за необхідне, він сам скаже. Якщо в гостях присутня неприємна для вас людина, не помітити її, не привітатися з нею означатиме бути нечемним до хазяїв.

Як поводитися в гостях? Прийшовши в гості, інтелігентна людина не ввійде в дім (квартиру) із запаленою сигаретою; не буде старанно і довго витирати ноги в передпокої -- це роблять на сходовій площадці або в коридорі перед входом у квартиру, спочатку привітає хазяйку і хазяїна дому, а вже потім злегка поклониться незнайомим їй людям. Якщо вам відчинять двері не господарі, а хтось незнайомий, ви маєте привітатися з ним і запитати хазяїна або хазяйку: "Доброго дня, чи вдома Микола Миколайович?" Або: "Добрий вечір! Чи можу я бачити Марію Миколаївну?" Якщо в передпокої опинилося кілька людей, то чоловік, входячи в кімнату, має пропустити жінку (жінок), старших, а потім входити сам (хазяїн входить останнім). Чемна людина не сяде за стіл, поки не дістане запрошення (за правилами етикету першою за стіл сідає господиня); не дозволить собі засиджуватися в гостях; не помічатиме порушень правил етикету з боку господарів -- помилка може трапитися з кожним; жодним чином не виявить, якщо її щось засмутило, навіщо псувати настрій гостям; не дозволить собі безцеремонності (наприклад, вимагати якісь напої, улюблені страви чи музику); про свої смаки говоритиме тільки тоді, коли запитають, і не сперечатиметься, якщо її смаки не збігаються зі смаками хазяїв або гостей; не припуститься у дискусії (спорі) нетактовних виразів на кшталт: "Це нікуди не годиться, бо це погано".

Переїхавши в інше місто, область, людина має влучно вибрати час для візиту, щоби відвідати знайомих, родичів, а також колег, із якими працюватиме. Найкраще завітати в суботу або в першій половині дня в неділю, домовившись попередньо по телефону.

Якщо знайомий зволікає із візитом у відповідь, не слід надавати цьому великого значення. Темп і ритм нашого життя не завжди вможливлюють чітке дотримання всіх формальностей.

Зазвичай у домах, де вам доводиться часто бувати, ви почуваєтеся невимушено. Проте вихована людина й у цьому випадку намагатиметься дотримуватися узвичаєних правил поведінки. Добре, якщо правила етикету і гарного тону входять у звичку, стають другою натурою.

Як не треба поводитися. Не слід у гостях курити, а якщо вже закортіло закурити, то тільки з дозволу присутніх жінок. Перебуваючи у гостях, не заведено: весь час розглядати себе в дзеркалі; оцінювати квартиру (особливо робити критичні зауваження); випитувати, що скільки коштувало, де куплено; знімати з поличок прикраси, щоб розглянути їх з усіх боків; розважати товариство, демонструючи своїх дітей (коли вони запрошені разом із вами); приводити приятеля, котрого ви зустріли на вулиці (добре виховані люди не дозволять спровокувати себе на випадковий візит, охоче на це йдуть люди малоцікаві); пропонувати гроші, якщо щось розбив або зіпсував (краще потім купити таку саму річ замість розбитої); неприпустимо "заради жарту" кепкувати над своєю "половиною", наївно вважаючи, що це доставляє всім задоволення; робити голосні зауваження на кшталт: "Облиш огірки -- за твоєї печінки..."; говорити про вік, про зовнішній вигляд, характер дружини або чоловіка; займати увагу гостей своїми дієтичними проблемами; відмовлятися від гарячої страви із словами: "Спасибі, поки що ні" (це змусить хазяйку спеціально для вас тримати гарячу страву на столі або підігрівати її); звертатися із проханням до хазяйки (якщо ви не дуже близькі приятелі) дати рецепт приготування тої чи тої страви (це може бути її кулінарною таємницею); йти відразу після вечері (хазяйка весь час була зайнята, а тепер вона зможе взяти участь у загальній розмові -- це її священне право); пропонувати господарям увімкнути телевізор; крутити ручки телевізора, якщо він налаштований на певну програму (якщо навіть вона вам не до душі); критикувати чіткість зображення або висувати претензії господарям, що співачка без смаку одягнена, погано співає -- це не їхня провина; заявляти, що вам програма набридла, коли інші її із задоволенням дивляться, або виказувати бажання додивитися фільм, коли гості починають прощатися; сидячи за столом, увесь час повертати голову вбік телевізора або невідривно дивитися на екран; хистуватися "знатністю" своїх друзів або знайомих; називати при знайомстві зменшувальними іменами або прізвиськами навіть наймолодших гостей, щоб не образити їх; перетворювати бесіду на лайку; не відповісти на поставлене вам запитання; не привітатися у відповідь на вітання; розмовляючи з кимось, дивитися у вікно або кудись іще; у колі гостей погано відзиватися про відсутніх знайомих (про присутніх навряд чи хто наважиться говорити таке); припускатися образ і наклепів (грецький мудрець Фалес радив: "Людину, котра нашіптує наклеп на інших, виганяти з дому..."); говорити за столом непристойності, розповідати непристойні анекдоти, струшувати попіл у тарілку, класти кістки на скатертину; виявляти надмірну фамільярність стосовно сусідів за столом; забувати подякувати за привітність, гостинність, увагу, турботу тощо; говорити тільки про себе. "Насамперед, -- писав синові англійський лорд Честерфілд, -- позбудься звички говорити про себе і не дозволяй собі займати своїх співрозмовників власними турботами або якимись особистими справами; хоч би якими цікавими вони були для тебе, усім іншим слухати про них стомливо і нудно... Ніколи не навґязуй свою думку голосно і з пристрастю, навіть якщо в душі ти переконаний у своїй правоті й твердо знаєш, що інакше й бути не може, -- вислови її скромно і спокійно, позаяк це єдиний спосіб переконати; якщо ж тобі не вдасться зробити це, спробуй просто перевести розмову на іншу тему і скажи весело: "Навряд чи нам удасться переконати один одного, до того ж у цьому немає потреби, тому краще поговоримо про що-небудь інше".

За правилами гарного тону, збираючись у гості, слід памґятати таке:

· костюм або сукня мають бути ошатними, святковими, але зовнішній лиск швидко тьмяніє, якщо немає внутрішньої культури (ми вправі очікувати любґязного ставлення, якщо тільки самі є чемними, привітними, тактовними, делікатними, уважними й шанобливими);

· гості в дім мірою можливості приходять із квітами, але зовсім не обовґязково, щоб букет був великий і дорогий. Дарувати квіти завжди приємно -- так само, як і одержувати їх у подарунок;

· якщо один із супутників висловив бажання іти, інший приєднується до цього рішення без коментарів. Усілякі суперечки з цього приводу мають відбуватися без свідків;

· від гарячої страви відмовитися можна, але тільки цілком точно;

· якщо від їжі не заведено відмовлятися, то від спиртного--цілком припустимо (краще не пояснюючи причини);

· у гостях доречно похвалити бодай одну зі страв (це свого роду комплімент господині);

· якщо хазяйка дає зрозуміти, що вечерю закінчено, усі слухняно переходять в інше приміщення або просто закінчують вечерю;

· у разі необхідності піти раніше ввічливість зобовґязує гостя, прощаючись із хазяйкою, коротко назвати причину такого поводження. Якщо товариство багаточи-сельне, можна ні з ким, крім хазяїв, не прощатися, а піти непомітно. Це повсюдно називають "піти по-англійському", крім самої Англії. В Англії таке правило називають "піти по-французькому". Спочатку слід, ясна річ, попрощатися, а потім уже вдягатися. Йдучи, гості дякують за приємний вечір. Хазяйка зазвичай відповідає: "І вам спасибі -- за увагу, за те, що завітали до нас";

· щоб відвідати хворого(-у), варто заздалегідь дізнатися у родичів про стан його (її) здоровґя, чи бажає хворий(-а) бачити відвідувачів. Є люди, котрі не полюбляють, коли їх відвідують у лікарні, й навіть засмучуються від цього. Відвідувати хворого можуть лише близькі родичі;

· нетактовно випитувати у хворого подробиці його недуги, а також плакати, зітхати, стверджувати, що він погано або, навпаки, добре виглядає;

· сідати юнакові, котрий вперше приходить у дім батьків коханої дівчини, краще на стілець, а не на канапу або в крісло, хіба що йому це запропонували, але й тут виключена надто фамільярна, вільна поза. Якщо хтось із хазяїв, навстоячки, пригощає його цукерками, юнак має підвестися. Добре вихований юнак у кімнаті не палитиме. Він не розглядає кімнату. Не пґє чай з ложечки.

Дівчині під час першого візиту в дім батьків юнака належить, привітавшися, поводитися природно, не теребити носовичок або сумочку, не заплітати в кіски китиці скатертини. Більше відповідати на запитання і тільки пізніше що-небудь розповісти самій. Частування потрібно приймати не відмовляючись, їсти все, що запропонують, довго не засиджуватися; / гостям, що приїжджають до друзів у курортне або дачне місце з інших міст, варто подбати про подарунок, а іноді й фінансувати похід у кіно, до кавґярні, на екскурсію. Після відґїзду треба обовґязково вислати листа із подякою; / заїжджати до знайомого з ночівлею без попередження можна тільки за умови найтісніших дружніх стосунків, Зайшовши в чужому місті до знайомого, не слід за кілька годин заявляти про своє бажання переночувати. Якщо становище безвихідне, про це належить переговорити на початку візиту. Переночувавши, вранці грунтовно постіль не прибирають, а лише, склавши, прикривають її ковдрою.

Прийом гостей. Стародавні форми етикету передбачали складну церемонію прийому гостей, і чим глибшою ставала соціальна нерівність, тим дедалі складнішою виявлялася ця церемонія.

Гостей не треба приймати занадто пишно. У Польщі жартома кажуть: "Убити б того, хто вигадав бути хазяїном удома -- краще завжди бути гостем".

Сучасні форми етикету стали набагато простішими й при-роднішими, а поширені нині норми й правила гостинності пропонують нам цілком розумні поради. Наприклад, господарям рекомендується, привітно приймаючи гостей, піклуватися не стільки про їжу як таку, скільки про духовну атмосферу -- про організацію цікавого спілкування.

За колишніх часів гостинність перетворювалася на суцільне лихо. Уявіть собі, що у ваш дім приїжджає знайомий (приятель, сусіда, близький родич) із цілим почтом (зі своїми знайомими, приятелями, слугами). І за законами гостинності ви були зобовґязані нагодувати, напоїти, обдарити усіх подарунками, умовити залишитися ще на день, на два... Така навала гостей доводила людей до повного розорення.

За наших днів така гостинність пішла в минуле. Наука про культуру поведінки виробила такі правила:

· якщо хочете когось запросити в гості, попередьте його за три-чотири дні до призначеного терміну;

· виховані люди не скажуть: "Приходьте якось", тобто взагалі не приходьте, бо невідомо, коли ви будете вдома. Треба точно зазначити мету запрошення: вечеря, обід, чай, кава тощо;

· якщо людина сказала вам: "Я завтра годині о третій забіжу до вас!", можете вважати, що о третій годині на обід у вас буде гість;

· запрошувати належить таку кількість гостей, щоб вони не заважали один одному;

· господарі мають бути однаково уважними, чемними й привітними до всіх гостей;

· хазяїн не повинен залишати гостей одних, якщо ж має

· відлучитися, слід вибачитися перед ними;

· на звані вечері (обіди) гості приходять у святковому одязі. До початку вечері (обіду) хазяїн має стежити, щоб ніхто не залишався на самоті;

· місця за столом мають бути розподілені заздалегідь, щоб ніхто не виявився без місця;

· за круглим столом хазяїн і хазяйка сідають один проти одного;

· за столом місця справа і зліва від хазяйки вважаються почесними;

· не слід більш як двічі пропонувати якусь страву;

· інтелігентні люди не помітять розбиту склянку, перекинутий келих. Ніяка річ у світі не коштує того, щоб через неї псувати стосунки;

· іноді чоловік або дружина починають дорікати своїй "половині" за розбитий келих, за незграбність -- отут необхідний такт хазяйки та хазяїна, щоб запобігти скандалові або сімейній сварці.

Гостинність не терпить догм і канонів. Людина -- жива істота, вона може порушити будь-яке правило або винайти нове, але за однієї умови -- щоб це було зручно всім і кожному.

Приготування до прийому гостей, мабуть, треба починати з розподілу обовґязків між членами сімґї. Продумати і скласти програму вечора з друзями.

Правила етикету та гарного тону, ввічливість і гостинність зобовґязують хазяїв:

· зустрічати гостей у передпокої у святковому вбранні та з посмішкою; памґятати, що гостинність -- це цікаво проведений час (танці, співи, бесіди, ігри, музиціювання, читання віршів тощо), а не багате частування;

· якщо ваші гості незнайомі, слід одразу ж представити їх один одному, чітко і ясно вимовляючи імена, щоб їх могли запамґятати всі присутні;

· чоловіка представляють жінці, молодшого -- старшому (ті, кому представляють нових людей, подають їм руку і називають своє імґя, або імґя та по батькові, або тільки прізвище);

· під час знайомства можна називати стан, титули і звання, щоб визначити коло інтересів при спілкуванні;

· не слід водночас запрошувати людей, котрі не полюбляють один одного;

· pнайомих із дітьми краще запрошувати в дім, де теж є малята;

· утретє не варто запрошувати людину, котра двічі не відповіла на ваше запрошення;

· треба знайти спільну цікаву тему для розмови, не за-торкуючи питань, що можуть бути неприємними комусь із гостей;

· слід намагатися дотримуватися порядку подання страв: спочатку овочеві салати, рибні закуски, потім мґясо, печеня, десерт і чай (кава); / запрошуючи на чай, поставте блюдо з бутербродами (не всі полюбляють солодке, а від бутерброда з чаєм ніхто не відмовиться). До чаю можна подати лимон (зі шкіркою) або ром;

· назвавши точний час (за 10 днів або за тиждень), можна додати, що запрошуєте на млинці, для перегляду слайдів або з нагоди захисту диплома. Причину не називають, якщо гостей запрошують із нагоди дня народження -- передбачається, що гості самі здогадаються. У цьому випадку кажуть просто: "Приходьте, буде кілька людей". Якщо гості виявляться нездогадливими і почнуть запитувати, можна уточнити: "Винуватиця -- Анфіса"; запрошувати належить письмово, по телефону, особисто. Якщо молоді запрошують людей старшого віку й до того ж уперше, ввічливіше запросити їх особисто, у крайньому разі -- письмово; / слід памґятати, що джерелом непорозумінь іноді буває прийом знайомих групами у різні дні. Причин тут багато: або не дозволяють квартирні умови, а гостей багато, або ви прагнете зібрати людей близьких один одному за інтересами. Це природно. Проте гості можуть вбачати в цьому інше: поділ на кращих і гірших. Тому господарям варто повідомляти про це знайомих і запропонувати прийти іншим разом, пославшися на те, що в ці дні будуть товариші по роботі; / двері гостям відчиняє хазяїн, хазяйка виходить у передпокій у винятковому випадку, коли приходить особливо почесний гість (мати, батько чоловіка). Хазяїн допомагає гостям зняти пальто (плащ) і вводить у кімнату. Хазяйка, якщо вона сиділа, підводиться; у будь-якому разі не рекомендується пропонувати гостям тапочки. Це суперечить гостинності та свідчить про поганий смак. Жінка приходить ошатно вдягнена, із зачіскою (домашні тапочки псують вигляд і настрій). Та й чоловік теж хоче виглядати чепурним. Гості у капцях мимоволі починають говорити про перебої із гарячою водою або ціни на петрушку;

· приймаючи гостей, господарі також мають бути в туфлях. Хазяїн -- у чистій сорочці, при краватці й у піджаку. Хазяйка з доброю зачіскою, охайно вдягнена (виходячи з кухні, щоб привітатися з прибулими, знімає фартух). Жінки, котрі залишають губну помаду на чужій щоці із поцілунком, виявляють дурний тон. Помаду не можна залишати на чарках і склянках;

· знання того, що гості "вміють спізнюватися", затримуватися на годину чи дві, не дає господарям права піти з дому (винятком є той випадок, коли домовляються із певністю, що, зачекавши півгодини, можна вважати себе вільним);

· некликаного гостя, котрий зґявився без запрошення, розважає хазяїн. Хазяйка може спокійно піти, щоб опорядитися. Якщо в домі тільки хазяйка, вона теж може лишити гостя на 2-3 хвилини. Необовґязково перевдягатися від голови до ніг. Чим більше природності, тим краще. Спокійно треба поставитися до безладдя в кімнаті: не виправдуватися, не прибирати в гарячковому темпі. Вимкнути пилосос, пральну машину, зняти зі стільця, на якому сидить гість, сорочку чоловіка. Розкладене гаптування, прання, прибирання -- справи життєві й можуть трапитися в кожному домі.

У деяких випадках до приходу гостей можна все розставити на столі. Якщо гості запрошені на каву, можна їх одразу посадити за стіл. Якщо передбачається вечеря, краще прийняти гостей в іншому місці, а коли всі зберуться, познайомляться, поговорять -- можна запрошувати до столу. Каву можна організувати подвійно: подавати тільки каву з печивом, тортом (це буде проста чашка кави з приводу зустрічі, наприклад, трьох приятельок) або каву із закусками. У будь-якому випадку можна пригощати відразу, щойно прийдуть перші гості (інші приєднуються). До кави подають невеличкі бутерброди. До них можна також подати сухе вино, наливку, вермут, після бутербродів -- солодощі, а до кави -- лікер, коньяк. Можна поставити фрукти. Для довідки: батьківщиною кави вважають Ефіопію. В Європі вона була відома як лікарський засіб при лікуванні нежиті. У Росії перші згадки про каву належать до середини XVII ст., коли у 1665 році придворний лікар Самюель Колліна прописав цареві Олексію Михайловичу вживати каву. Петро І увів звичай пити каву на асамблеях. Після війни 1812 року кава набула особливого поширення у дворянських родинах. Пити каву вважалося ознакою гарного тону.

Міцні напої слід неодмінно подавати із бутербродами. Втім, можна й узагалі обійтися без алкоголю. Запрошуючи на каву, доречно мати чай для тих, хто віддає перевагу саме йому. Стіл можна покрити кольоровою скатертиною або використовувати серветки. Зі столових наборів знадобляться ножі й виделки, десертні тарілки (після бутербродів, до солодкого їх змінюють). Солодке їдять ложечкою, поданою для кави; але якщо в домашньому вжитку є десертні ножі й виделки, краще подати їх. Приємніше пити каву і чай із тонких чашок, хоча припустимі й склянки.

Гарячу вечерю подають за півгодини або трохи більше від моменту приходу перших гостей. Чи варто чекати спізнілих? Це залежить від стану страви в духовці. Принаймні заведено попри все максимум через годину подавати печеню. Для урочистої вечері необхідна біла скатертина. Блюдо подають гостеві з лівого боку (так йому зручніше). Можна поставити блюдо на стіл, щоб гості самі передавали його один одному. Напої наливають праворуч від гостя. Корисно памґятати, що класична вечеря передбачає такі елементи: закуски, основну гарячу страву, десерт, каву (чай). Закуски можуть бути холодними та змішаними: оселедець, шинка, сардини, салат тощо. Може бути одна основна закуска, наприклад рулет, заливна риба, домашній паштет. Закуска може бути гарячою: спагетті, гриби тощо. Після закуски тарілки та столові набори змінюють (особливо якщо була риба). Класичні гарячі страви -- ростбіф, тушкована птиця, мґясо з овочами або салатом. Як гарячу страву можна подати й рибу, варений окіст.

Десерт можна приготувати гарячий (солодке суфле, шарлотка -- одразу з духовки або з мікрохвильової печі) або холодний (узвар, торт, пироги з фруктами, морозиво). До десерту слід подати десертні тарілки, змінити столові набори та скатертину. Зі столу прибирають усе, що ставилося до гарячої частини вечері. Після десерту подають каву або чай. Якщо на десерт має бути торт, то його можна подати разом із кавою.

За бажання вечерю можна врізноманітнити й доповнити (між холодними закусками й основною стравою) гарячою рибною стравою -- у разі, якщо основна страва -- мґясна. Можливі також два десерти: гаряча солодка страва й морозиво або торт і морозиво. До сиру можна подати сухе червоне вино або пиво (сири подають між останньою стравою і десертом). До закусок подають сильно охолоджену горілку (коньяк ніколи не охолоджують, до того ж його подають винятково до кави, як і лікер). До риби, птиці (індички, курчат), телятини пропонують біле сухе або напівсухе вино; до качки, гусака -- червоне сухе вино; до яловичини, свинини, баранини, дичини -- червоне сухе вино.

Якщо гості в день народження принесли торт, цукерки, фрукти, вони зґявляються на столі у відповідний момент, навіть якщо дублюють приготоване господарями. Хазяйці слід сидіти "на чолі" столу; почесне місце там, де зручніше. Хазяїн сидить навпроти хазяйки, розважаючи гостей. Гостей саджають у такий спосіб: чоловік -- жінка -- чоловік (якщо жінок більше, ніж чоловіків, останніх у жодному разі не саджають один біля одного, а розташовують між жінками). Чоловіка і дружину саджають окремо, а закоханих (наречену і нареченого) -- разом.

Належить зауважити, що єдина страва стає зараз модною формою прийому. Можна запрошувати гостей на млинці, картопляні оладки, солянку, пельмені, тушковану капусту з мґясом чи будь-яку іншу страву, яку добре готує хазяйка. У такому разі подають лише ту єдину страву, а після неї -- чай або каву. Це не надто клопітно і зазвичай усіх влаштовує.

Із приходом гостей належить вимкнути радіо, телевізор і цілком присвятити себе гостям. Хазяйці не слід весь час перебувати на кухні; із приходом гостей їй варто посидіти за столом разом з усіма і певний час після вечері присвятити гостям, залишивши миття посуду "на потім". При гостях неввічливо вести тривалі розмови по телефону (в таких випадках краще вибачитися і попросити зателефонувати пізніше).

Будь-яка страва стає смачнішою, якщо її супроводжує гостинність. Не потрібно наполягати, щоб гості пили. Всякий тиск у цьому плані свідчить про погане виховання і дурний смак. Не варто доливати в чарку, в якій ще залишається спиртне. Господарям належить бути дипломатами, помґякшувати конфлікти, що виникають серед гостей, згладжувати чиюсь безтактність, чемно нагадувати про пристойність тим, хто забувається, стежити за тим, щоб анекдоти, що їх розповідають у товаристві, не шокували присутніх, поговорити з кожним, особливу увагу приділяючи тим, хто ще недостатньо призвичаївся в домі.

Хазяїн не має давати дружині зайвих доручень на кшталт "прочини вікно" (він сам може виконати "своє доручення"), а тим паче не слід говорити "принеси стілець". А от чемно нагадати дружині про те, що необхідно подати ще салат, буде цілком доречним. Чоловікові зовсім неприпустимо критикувати страви, приготовані дружиною (навіть якщо їй справді щось не вдалося, добре вихований чоловік цього не підкреслюватиме); тільки сама хазяйка може самокритично зазначити, що смаженина жорсткувата або пиріг не пропікся. Безтактно робити дружині зауваження на зразок: "У нас завжди таке безладдя", або попереджати гостей, що вечеря запізнюється, бо в цьому домі ніколи нічого не буває вчасно. Не варто змушувати гостя захоплюватися незвичайними якостями кішки або собаки, наполегливо пропонувати йому прослухати платівку або переглянути слайди.

Приймаючи гостей у новій квартирі, неодмінно познайомте їх із плануванням. Нічого не вдієш -- із цим слід миритися. Прощаючись із гостем, варто вийти в передпокій. Хазяїну потрібно подбати про те (особливо в нічний час), чи всі жінки мають супутників. Якщо частина гостей пішла, їх не обговорюють із рештою, адже їм природно може спасти на думку, що їх спіткає така сама доля.

Як дати зрозуміти, що гості засиділися, а господарі вже втомилися? Взимку добре спрацьовує відкрита кватирка або прочинені двері на балкон -- це мобілізує. Можна делікатно нагадати, що завтра -- важкий день. А гостеві, що прийшов без запрошення, можна, позіхнувши, сказати: "Вибач, але день був важкий, а завтра потрібно рано прокидатися". Якщо ж і це не діє, залишається підвестися і дружньо сказати: "На жаль, тобі вже потрібно йти". Якщо до вас прийшла безцеремонна і настирлива людина, що зґявляється часто і завжди недоречно, припустиме порушення правил гостинності. Можна, наприклад, сказати їй: "Вибач, дружина погано себе почуває" або "На жаль, ми саме зібралися в кіно".

3. Кому і що дарувати

Подарунки дарують до дня народження, річниці весілля, на 8-ме Березня, 14 лютого (День Святого Валентина), Новий рік, після повернення із закордонної подорожі, відрядження, коли ви йдете в гості туди, де є діти. Завжди доречний букет квітів для хазяйки дому.

Подарунок цінний не вартістю, а як знак уваги, дружби, захопленості, любові. Як такий він є елементом увічливості. Але при цьому треба памґятати одне правило: бажання зробити приємне завжди цінніше за бажання вразити будь-кого своєю щедрістю. Існує й інше правило: не треба дарувати те, що вам не подобається в надії, що це сподобається тому, кому ви це даруєте.

У давніх довідниках, посібниках, підручниках гарного тону особливо старанно розробляли розділ, присвячений весіллям. Перша річниця вважалася "паперовим" весіллям; друга -- "фарфоровим"; пґятнадцята -- "бронзовим"; двадцята -- "кришталевим"; двадцять пґята -- "срібним"; пґятдесята -- "золотим". Що дарувати в таких випадках? Етикет передбачає кілька обовґязкових правил:

· не треба дарувати дорогих речей. Подарунки, що вам явно не по кишені, поставлять у незручне становище того, кому ви їх даруєте; / не варто відбуватися й якоюсь дрібницею: ви можете

· зажити слави скнари;

· неетично дарувати гроші, це схоже на подачку і може

· серйозно образити;

· добре, коли подарунок несподіваний. Але цей сюрприз має бути приємною несподіванкою, що відповідає смакові того, кому він призначений. Поганий подарунок гірше, ніж відсутність його взагалі;

· якщо має бути новосілля, найкраще домовитися з іншими запрошеними (якщо ви їх, звичайно, добре знаєте) й гуртом купити необхідне (телевізор, холодильник, пральну машину тощо);

· треба, щоб подарунок був вчасним;

· якщо передбачається терміновий відґїзд, подарунок можна вручити напередодні ювілею;

· якщо ваш подарунок спізнився, обовґязково в письмовій формі поясніть причину й вибачтеся.

Вибирають подарунок залежно від того, кому його дарують, -- знайомому, родичеві чи другові. Дружині можна вибрати подарунок разом із нею, із матірґю, із дочкою. Чим далі кровність --тим складніше вибір подарунка. Якщо дружина може чоловікові подарувати светр, сорочку, краватку, рукавички, шарф, то дальнім родичам дарувати предмети туалету не можна.

Усі подарунки поділяються на два види: сувенірні (книга, гаманець, ручка, брелок та інші дрібні предмети) й цінні (ваза, сервіз, скатертина із серветками, ручні й кишенькові годинники, художні й кустарні вироби тощо). Універсальним подарунком є квіти. їх можна підносити кому завгодно і коли завгодно. Але не заведено приходити із квітами на великий званий обід, бенкет, прийом, влаштовуваний у ресторані. До подарунка, якщо він готується до певної дати (Новий рік, 8 Березня), рекомендується прикласти листівку, гілочку мімози, мініатюрний прапорець тощо. Гарний звичай -- дарувати книги, але при цьому необхідно знати, яка книга може порадувати. Ніколи не даруйте книги невідомого вам змісту. Ніколи не надписуйте книгу: це право належить тільки її авторові. Можна у книгу вкласти листівку.

Як дарувати і як приймати подарунки? Питання це є конче важливим. Здається дивним, але чимало людей не вміють дарувати й, особливо, приймати подарунки, що ображає дарувальників. Отже, вручати подарунок слід без зайвої афектації, примхливості, скромно, просто і з гідністю.

Адже річ не у подарунку, а у вашій увазі, у ставленні до того, кого ви вітаєте;

· не заведено лишати в подарунку касовий чек;

· не варто вказувати хазяїну або хазяйці, куди поставити подарунок, вони самі розберуться, що до чого, а тим паче не слід говорити: "А книга ця, знаєте, яка цінна і рідкісна, --усе місто оббігав. Насилу дістав"; не заведено вручати квіти в папері. Квіти тримають у лівій руці, права -- вільна;

· будь-який подарунок, піднесений людині, належить розгорнути, а не відкласти недбало убік;

· не варто штучно радіти й голосно коментувати кожен подарунок: "Ах, яка принада! Чудово! Чарівно! Як я вам вдячна!" тощо;

· виховані люди, приймаючи подарунки, поводяться рівно, намагаючись якомога привітніше (але без зайвих ¦ емоцій) привітати кожного гостя і подякувати йому. І дорогий, і скромний подарунок приймають з однаковою сердечністю;

· коли для подарунків пристосований спеціальний столик, то їх слід розкласти на ньому. Якщо столика немає, то подарунки відносять кудись. Не варто відразу ж розставляти їх по всій кімнаті або квартирі: одні можуть бути вдало поставлені, інші не зовсім;

· не рекомендується одразу пускати подарунки в діло (йдеться про речі на кшталт електроміксера -- вони можуть не працювати, і це може засмутити й зробити дарувальника мішенню для жартів). Наступного дня несправний прилад можна обміняти в магазині, адресу якого можна дізнатися в дипломатичний спосіб, наприклад: "Моя сусідка хоче придбати таку саму річ, де ви її купили?";

· подаровані квіти неодмінно ставлять у вазу, відкласти їх кудись не можна;

· якщо гість особливо приємний господині й вона хоче висловити йому свою вдячність, вона може з його букета вийняти одну квітку і прикріпити її до сукні. Але при чоловікові або нареченому цього робити не слід -- можна зневажити їхні почуття;

· якщо хтось прийшов без подарунка, його слід привітати так само, як і тих, хто зґявився з подарунками. Виявіть такт, щоб гість не відчув своєї хиби;

· може трапитися, що двоє або троє гостей принесли однакові подарунки. В жодному разі вони не мають помітити вашої іронії або невдоволення. Постарайтеся сховати всі подарунки-близнюки; не засмучуйтеся, якщо подарунок прийшовся вам не до смаку. Гість не винуватий, якщо його вибір невдалий;

· якщо ви не можете прийняти принесений подарунок (причин буває багато), не можна відбутися однією заявою: "Ні, я не можу цього прийняти!" або "Ні, боронь Боже, лишіть краще собі!". Такі заяви -- шлях до скандалу. Треба обовґязково подякувати за увагу і відмовити аргументовано, із найменшими моральними втратами, пояснивши причину відмови;

· якщо ви з будь-ким посварилися, то не спокутуйте своєї провини подарунком: спочатку треба попросити пробачення або ліквідувати причину, через яку відбулася сварка, а вже потім думати про доречність подарунка;

· якщо впродовж року є можливість робити невеличкі подарунки комусь, то краще це робити до різних дат, ніж дарувати один дорогий подарунок на рік;

· ніколи не варто відкладати придбання подарунка на останній день. Краще купити його завчасно, тоді його оригінальність і доречність будуть гарантовані.

Незважаючи на те, що гостинність -- річ свята, вона також має певні межі. Проживаючи в одному будинку, люди, як правило, вітають один одного при зустрічі на сходових площадках, у підґїздах, навіть якщо вони не дуже знайомі. Сусіди живуть за певними правилами, головне з яких -- якнайменше заважати іншим. Це означає: забороняти дітям пустувати; не дозволяти їм гомоніти під вікнами; не лишати у своїй квартирі собаку, що виє годинами; не вмикати голосно радіо, не лаятися з домашніми, не вправлятися занадто часто у грі на трубі.

Перш ніж робити ремонт, святкувати день народження тощо, потрібно попередити про це сусідів, вони знатимуть, що відбувається і коли приблизно припиниться. Це заспокоює і не так негативно сприймається.

Якщо сусіди дозволяють вам користуватися своїм телефоном, турбувати їх треба у найневідкладніших випадках. По-сусідському люди звертаються з усякими проханнями: позичають праску, пилосос тощо. Етикет вимагає своєчасно повернути позичене. Якщо прохання про предмети вжитку дуже часті й переступають межу дозволеного, можна сказати: "На жаль, не можу, мій пилосос зіпсований".

Не слід брехати на тему, хто й звідки бере гроші, або пильно розглядати, що сусіда (сусідка) несе в сітці з магазина (базару). Не прикрашає сусідів і звичка поглядати у відкриті двері на площадку і виявляти пильний інтерес -- хто з ким, хто до кого, чому, навіщо. Приватне життя навколишніх не слугує темою розмов вихованих, інтелігентних людей.

Важко буває уникнути незадоволення стосовно того, що за стіною голосно ввімкнений магнітофон або хтось навчається грати на роялі. Жоден закон таких дій не забороняє, проте поговорити про це із сусідами можна (вони можуть повісити на стіну що-небудь звуковбирне). Не варто голосно стукати по підлозі або просто ходити у вуличному взутті (інтелігентним людям не важко ходити вдома у капцях, що водночас полегшує прибирання квартири).

У спільних квартирах обовґязковим є ходіння навшпиньках і розмови напівпошепки, щоб у результаті дрібних сутичок не виникла "воєнна" ситуація у місцях загального користування -- передпокої, кухні, ванній тощо. Обовґязкова обачність у виразах, домашньому одязі, у поведінці. Давня мудрість говорить: "Будь-яке існування -- це співіснування". Чим більше поступок людина зробить сама, тим більше їх вона дочекається від інших.

Якщо ви прийняли квартиранта, він теж має право на спокійне життя. Його кімната (нехай тимчасова) оплачена.

Господарям і їхнім дітям не варто входити до нього, не постукавши, цікавитися тим, куди він ходить, звідки повертається, хто йому пере сорочки, кого він приймає, що їсть. Це все елементарно, але іноді не завадить нагадати.

Своєю чергою, квартирант зобовґязаний бережно поводитися з майном хазяїв, пристосуватися до звичаїв, що існують у домі. Він може користуватися будильником, але так, щоб не тривожити весь дім. Ходіння вранці та ввечері в трусах не прийнятне -- для цього існують халат, піжама. Не варто розкидати свої речі по квартирі, готувати їжу з різким, неприємним для навколишніх запахом тощо. Краще всі ці важливі дрібниці обумовити при найманні кімнати.

Інтелігентні люди, що живуть під одним дахом, привітають один одного при зустрічі; якнайменше заважають один одному; чистять взуття й одяг у передпокої або на балконі; миють за собою ванну, раковину; тихо зачиняють за собою вхідні двері; витирають ноги, входячи у квартиру, не лишають після себе безладдя; дотримуються таємниці листування; не завжди бажають іншому смачного, але після їжі завжди кажуть "дякую".

4. Правила поведінки у громадських місцях

Гарні манери -- це вміння красиво ходити, не розмахуючи руками, триматися прямо; вміння красиво сидіти (жінка, коли вона сидить на низькому кріслі, канапі або стільці, ноги тримає вкупі, коліна стулені, обидві гомілки нахилені в один бік. При цьому вона може одну ступню закласти за іншу); вміння сісти в машину: жінка не "крокує" в неї, а лише, присівши на край сидіння, втягує всередину ноги, виходити з машини належить, навпаки, спершися ногами на асфальт; під час бесіди не слід тримати руки в кишенях штанів (кишені -- для носовичка); під час розмови бажано утримуватися від енергійних жестів перед обличчям співрозмовника, не варто стукати кулаком по столу -- це не аргумент у суперечці. Всі жести мають бути стриманими й доцільними.

З погляду гарного тону: не варто сидіти, розвалившись у кріслі або на канапі, відкидати голову на подушки, розгойдуватися на стільці; сидіти на самому краєчку стільця, крісла, канапи; погойдувати колінами під час розмови; тримаючи ногу на нозі, не слід нею розгойдувати або обіймати коліно руками; на підлокітник крісла неприпустимо сідати ніде, а в гостях особливо; позіхати в товаристві непристойно; кашляючи або чхаючи, належить відвернутися від співрозмовника і прикрити рот рукою або носовичком; у разі потреби висякати носа треба зробити це тихо, не привертаючи уваги мало-естетичними звуками; якщо зненацька почалася гикавка, необхідно негайно вирушити у ванну кімнату і зробити таке: міцно затиснути ніс рукою і маленькими ковтками зі склянки випити трохи холодної води, не вдихаючи повітря, після цього зітхнути -- гикавка має вщухнути. Гикавка трапляється часом як реакція на алкогольні напої.

Порушення правил етикету часто призводить до того, що ми позбавляємо навколишніх задоволення від спілкування з нами через свої дурні звички. Тому непогано було б нагадати таке: руки намагайтеся тримати у спокої, не смикайте, будь ласка, краватку, ґудзики, рукав партнера; на виставках не кидайтеся помацати твори мистецтва й інші експонати; жінці бажано не "грати" своєю каблучкою, намистом, замком сумки, не накручувати на палець пасмо волосся тощо; не жонглювати запальничкою, не крутити на пальці низку з ключами -- усе це дратує співрозмовника; облиште вашу чашку, не дзенькайте нею. Не погладжуйте свій живіт; негарно повертатися спиною до співрозмовника; не личить у товаристві куйовдити волосся на потилиці, намагаючись зосередитися; недобре "стріляти" суглобами пальців або клацати ними; постійно щось "мурмотіти". Ця звичка набридає товаришам по службі, а про домашніх годі й говорити; розмовляючи, намагайтеся не знизувати плечима. Часом ми навіть не усвідомлюємо того, наскільки такий жест може здаватися образливим для співрозмовника; не варто закінчувати своє висловлення вибухом сміху. Цей вияв знервованості справляє негативне враження.

Норми етикету і правила ввічливості мають кілька заповідей, про які слід памґятати постійно. Неввічливо, негарно: показувати пальцем, особливо на людину; розрізати сторінки часопису або книги гребінцем; слинити палець, коли перегортаєш сторінки книг, часописів, газет; використовувати ніготь мізинця як зубочистку; чистити черевики об штанину; часто позирати на годинник під час розмови з жінкою; підсмикувати штани; жінці в присутності сторонніх поправляти панчохи; ляскати дверми.

...