Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб) , які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказанні особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує фінансова звітність та фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта, що аналізують: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.

Для того щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жорсткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівництву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати певну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфікованих працівників для реалізації цієї методики на практиці.

Фінансовий аналіз є однією з найважливіших фукцій управління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб`єкта господарювання в ринковій економіці.

Від величини фінансових ресурсів, рівня забезпеченості та раціонального використання їх залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально-економічний розвиток підприємства.

Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги фінансового аналізу. При цьому, як правило, вже незадовільняються констатуванням виличини показників звітності, а розраховують отримати конкретне заключення про дотатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.

В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і фінансовий аналіз виключно в цілях управління підприємством. Задовільнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик, який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити міри впорядковуючого характеру.

В даній дипломній роботі ми розглянемо фінансову звітність підприємства як об`єкт аналізу і аудиту, методику аналізу та аудиту фінансової звітності підприємства, а саме:

- складання фінансової звітності;

- аналіз фінансового стану та результатів його діяльності;

- аудит фінансових результатів та фінансового стану підприємства.

При написанні дипломної роботи мною були використані звітні дані МП “Вікна Люкс”.

1. Фінансова звітність підприємства як об'єкт аналізу і аудиту

1.1 Склад, зміст та структура фінансової звітності

Правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.09.1999 р. № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”(1). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

- створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

- удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Державну політику у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні регулюють Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством. Найбільші повноваження у сфері державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності належать Міністерству фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (надалі П(С) БО, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

На основі даних бухгалтерського обліку всі підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Мета, склад, принципи підготовки фінансової звітності, визнання та розкриття її елементів визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва) включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до фінансових звітів.

Для суб`єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінансової звітності про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

Кожний із цих компонентів фінансової звітності має своє призначення (таблиця 1.1)

Таблиця 1.1 Призначення компонентів фінансової звітності

Компонент звітності	Призначення
Баланс	Надання інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату
Звіт про фінансові результати	Надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати від діяльності підприємства за звітний період
Звіт про власний капітал	Надання інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду
Звіт про рух грошових коштів	Надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду
Примітки до фінансових звітів	Виклад облікової політики та пояснення інформації, наведеної у відповідних фінансових звітах

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Стаття - це елемент фінансового звіту, який відповідає таким критеріям:

- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигід. пов'язаних із цією статтею;

- оцінки статті може бути достовірно визначена.

У Балансі наводяться статті активів, зобов'язань і капіталу власників (власного капіталу) підприємства.

Згідно з П(С) БО 1 активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому.

Отже, об'єкт бухгалтерського обліку вважають активом, якщо він відповідає трьом умовам:

1. Підприємство отримало його внаслідок минулих операцій або подій (придбання, будівництва тощо), оскільки намір підприємства придбати, наприклад, запаси не означає появи активів.

2. Отримані ресурси втілюють майбутні економічні вигоди.

Економічна вигода - це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активу.

Отже, майбутня економічна вигода характеризує потенційну здатність активу сприяти (прямо або непрямо) надходженню до підприємства грошових коштів або їх еквівалентів. Так, реалізація товарів пов'язана з надходженням грошових коштів, а використання продуктивнішого устаткування знижує собівартість продукції, що забезпечує економію грошових коштів (тобто непрямо сприяє їх зростанню).

Що стосується грошових коштів, то вони безпосередньо вигідні підприємству. оскільки забезпечують оборотність усіх інших ресурсів підприємства.

3. Ресурси контролюються підприємством. Такий контроль випливає із права власності на активи або іншого юридичного права (наприклад, використання активу на умовах фінансової оренди), що дає підприємству можливість контролювати майбутні вигоди, які воно очікує одержати від цього активу.

Слід зазначити, що в деяких випадках ресурс може відповідати визначенню активу навіть за відсутності юридичного контролю. Наприклад, зберігаючи в таємниці своє "ноу-хау", підприємство може контролювати вигоди, які очікує одержувати від нього.

Актив відображають (визнають) у Балансі, якщо є ймовірність отримати у

майбутньому економічні вигоди, пов'язані з його використанням, і оцінка активу може бути достовірно визначена.

Майбутні вигоди, втілені в активах, можуть бути отримані різними способами: використанням активу в процесі виробництва продукції, товарів, послуг для реалізації; обміном його на інші активи; погашенням заборгованості або розподілом між власниками.

Якщо у підприємства є сумнів щодо можливості отримання майбутніх економічних вигід, актив слід негайно списувати з балансу та відображати у складі витрат поточного періоду у Звіті про фінансові результати.

Іншим критерієм визнання активу є можливість його достовірної оцінки. Навіть за наявності ймовірності отримання майбутніх вигід від активу його не відображають у Балансі, якщо неможливо здійснити його достовірну (обгрунтовану) оцінку.

У разі якщо підприємство має інтелектуальну власність, достовірно оцінити яку немає можливості, вона не може бути включена до складу нематеріальних активів підприємства. Проте якщо інформація про цю власність має суттєве значення, її слід розкривати в Примітках до фінансових звітів.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання означає обов'язок чи відповідальність підприємства діяти певним чином. Воно має юридичну силу (внаслідок укладених контрактів, статутних вимог, законодавчих актів тощо), або є результатом бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію.

Так, внаслідок придбання товарів (сировини, послуг тощо) виникає кредиторська заборгованість постачальникам. Одержання позики банку передбачає прийняття зобов'язання щодо її повернення та сплати відсотків.

Значна частина зобов'язань підприємства нараховується регулярно (як правило, щомісяця) для виконання положень законодавчих актів щодо обов'язкових податків і зборів (заборгованість з податків, страхових внесків тощо) та розрахунків з працівниками. Такі зобов'язання часто називають нарахованими витратами. Отже, одна минула подія - виконана працівниками робота - викликає зобов'язання підприємства сплатити їм належну заробітну плату. Остання, у свою чергу, означає зобов'язання перерахувати частину її до бюджету у вигляді прибуткового податку. Зобов'язання відображають у Балансі, якщо є ймовірність зменшення економічних вигід підприємства у майбутньому внаслідок його виконання, і сума, за якою воно підлягає погашенню, може бути достовірно визначена.

Підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це необов'язково призводить до виникнення зобов'язання в Балансі.

Наприклад, акціонерне товариство маже взяти зобов'язання здійснити нову емісію акцій. Проте таке зобов'язання не означає зменшення будь-яких економічних вигід у майбутньому внаслідок його виконання, тому не відображається в Балансі. У свою чергу, зобов'язання щодо замовлених, але ще не отриманих активів, звичайно не відображається в Балансі замовника.

Проте якщо актив отримано або підприємство уклало невідмовну угоду придбати актив, зобов'язання слід показувати в Балансі, оскільки воно призведе в майбутньому до сплати грошей або надання в оплату інших активів, що втілюють в собі економічну вигоду. Це зумовлено тим, що невідмовність угоди означає невиконання зобов'язання та відповідні штрафні санкції, тобто вибуття коштів з підприємства на користь іншої сторони.

Погашення зобов'язання може бути здійснене у такий спосіб:

- сплатою грошових коштів;

- передаванням інших активів;

- наданням послуг;

- заміною цього зобов'язання іншим;

- перетворенням цього зобов'язання на капітал;

- відмовою кредитора від своїх прав або позбавленням їх.

В останньому випадку погашення зобов'язання не потребує сплати коштів кредитору. Однак зарахування, наприклад, кредиторської заборгованості (унаслідок закінчення терміну позовної давності) до складу прибутку підприємства означає збільшення суми його зобов'язань з податку на прибуток.

Другою умовою визнання зобов'язання як елементу Балансу є можливість його достовірної оцінки.

Звичайно сума, що підлягає сплаті для погашення заборгованості, визначається угодою (контрактом) або розраховується на підставі встановлених правил (ставок, норм, тарифів тощо). Проте у деяких випадках у момент виникнення зобов'язання точно визначити його суму складно. Такі зобов'язання можуть вимірюватися із застосуванням попередніх оцінок.

Згортання статей активів та зобов'язань не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними П(С)БО.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал визнається в Балансі одночасно з визнанням активів чи зобов'язань, які призводять до його змін.

У зв'язку із цим оцінка власного капіталу визначається оцінкою відповідних активів і зобов'язань. Однак це не означає, що загальна сума власного капіталу обов'язково дорівнюватиме ринковій вартості акцій підприємства або сумі, яку можна отримати від реалізації його чистих активів в умовах безперервної діяльності.

Детальна інформація про зміни у статтях власного капіталу, наведених у Балансі підприємства, міститься у Звіті про власний капітал, порядок складання якого визначається П(С) БО 5 (7). Підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

У Звіті про фінансові результати наводяться статті, що відображають доходи, витрати, прибутки та збитки підприємства.

Доходи - це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Дохід, що виникає в результаті діяльності підприємства, може виступати у вигляді виручки від продажу продукції (товарів або послуг), гонорару, відсотків, орендної плати, дивідендів тощо. До складу доходів включають також доходи від інших операцій (наприклад, продажу основних засобів) та подій (наприлад, прибуток у результаті зростання вартості цінних паперів).

Дохід може супроводжуватися погашенням зобов'язань, якщо, наприклад підприємство відвантажує продукцію, за яку раніше надійшов аванс від покупців.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображається у періоді надходження активу (наприклад, збільшення дебіторської заборгованості в результаті продажу пр дукції) або погашення зобов'язання (надання послуг у рахунок погашення позики), які приводять до збільшення власного капіталу підприємства. Процедури визнання доходу детально розглядаються в П(С)БО 15 "Дохід".

Витрати - це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподіленння власниками).

Витрати звичайно означають споживання ресурсів у процесі діяльності підприємства. До їх складу входять: собівартість реалізованої продукції, нарахована заробітна плата, комунальні платежі, амортизація необоротних активів, тощо. Крім того, до витрат належать втрати від інших операцій (продажу основні засобів) та подій (стихійного лиха).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в періоді вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства.

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Витрати слід негайно відображати у Звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства.

Зіставлення всіх доходів і витрат звітного періоду дає змогу визначити фінансовий результат (прибуток або збиток) діяльності підприємства за звітний період.

У Звіті про рух грошових коштів наведені статті, що відображають грошові потоки, тобто надходження та видаток грошових коштів протягом звітного періоду.

Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість:

- зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства;

- визначати спроможність підприємства виконувати зобов'язання;

- аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій підприємства.

Примітки до фінансових звітів містять сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідними положеннями (стандартами). У свою чергу, керівництво підприємства може включити до Приміток додаткову інформацію, яка є важливою для користувачів фінансової звітності.

Відповідно до П(С)БО 1 Примітки до фінансових звітів за складом поділяються на три компоненти:

- облікова політика;

- інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов`язковою за відповідними положеннями (стандартами);

- інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Усі компоненти фінансової звітності взаємопов'язані, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Наприклад, Баланс відображає фінансовий стан підприємства на певну дату, а Звіт про рух грошових коштів пояснює зміни в одному з важливих компонентів Балансу - грошових коштах та їх еквівалентах, які відбулися між датами балансу.

У свою чергу, Звіт про фінансові результати показує результати діяльності підприємства на певний період, а Звіт про рух грошових коштів характеризує вплив цієї діяльності на грошові потоки підприємства.

Жодний звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію, а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати у комплексі.

Фінансові звіти мають правдиво відображати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки підприємства. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності підприємства є подання інформації у спосіб, який забезпечує якісні характеристики фінансових звітів.

Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що наведена у фінансових звітах. П(С)БО 1 виділяє чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність та зіставність.

Дохідливість - це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення. Однак із цього не випливає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку.

У зв'язку із цим інформація про складні поняття, що є корисною для прийняття економічних рішень, не повинна виключатися зі звітності через складність розуміння її окремими користувачами.

Отже, інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути розрахована на її розуміння та однозначне тлумачення користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Доречність характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. Іншими словами, інформація вважається доречною, якщо вона здатна вплинути на прийняття рішень користувачами та допомогти їм оцінити минулі, поточні та майбутні події.

Доречність інформації визначається її суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

Суттєвою вважається інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства.

Найдостовірніша інформація втрачає сенс, якщо вона надана користувачам із запізненням. Тому фінансові звіти мають бути надані користувачам у строки, що забезпечують їх ефективне використання. Виходячи із цього, згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2000 р. № 419, квартальна фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Інформація, наведена у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати минулої діяльності, а й бути корисною для прогнозування майбутніх прибутків, дивідендів та інших виплат.

Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Зіставність інформації характеризує можливість користувачів порівнювати:

* фінансові звіти підприємства за різні періоди;

* фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

1.2 Характеристика підприємства

МП “Вікна Люкс” зареєстроване в м. Конотоп 01 березня 2001 року, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за № 28268.

МП “Вікна Люкс” внесене до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Види діяльності : (КВЕД)

25.23.0	Виробництво пластмасового обладнання для будівництва
45.21.7	Монтаж і встановлення збірних конструкцій
51.70.0	Інші види оптової торгівлі
45.44.1	Роботи з скління

Має ліцензію Державного Комітету України з будівництва та архітектури на будівельну діяльність.

МП “Вікна Люкс” взяте на облік платників податків у Державній податковій інспекції м.Конотоп і є платником податку на додану вартість за ставкою 20%, податку на прибуток за ставкою 25% .

Підприємство є юридичною особою за законодавством України. Має цивільну правоздатність та дієздатність, може від свого імені виступати в суді, господарському суді та третейському суді, набувати майнових та особистих немайнових прав та обов`язків. МП “Вікна Люкс” є суб`єктом господарювання відповідно до чинного законодавства України.

Має самостійний баланс, діє на засадах повного господарського розрахунку, має розрахунковий і валютний рахунки, фірмову назву, круглу печатку із своїм найменуванням, кутовий штамп та інші штампи, фірмові бланки, товарний знак та виробничу марку продукції та послуг, що випускається або надається.

Підприємство набуло права юридичної особи з моменту державної реєстрації. Для досягнення мети своєї діяльності має право від свого імені укладати угоди, придбавати майно і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у суді.

В своїй діяльності МП “Вікна Люкс” керується чинним законодавством, Статутом, Установчим Договором, а також внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншими локальними нормативними актами.

Учасниками підприємства є фізичні особи - громадяни України. Вони зобов`язані :

додержуватися Статуту підприємства і виконувати рішення Загальних зборів та інших органів управління підприємства;

виконувати свої зобов`язання перед підпрємством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також роботи вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими Статутом;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність підприємства;

Для забезпечення діяльності підприємства створено статутний капітал.

Трудові відносини членів трудового колективу регулюється чинним законодавством України. Самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці та преміювання працівників підприємства. Забезпечує розмір оплати праці найманих працівників не нижче встановленого законодавством мінімуму заробітної плати.

Основними цілями діяльності підприємства є насичення ринку України товарами і послугами високої якості, з метою підвищення добробуту населення, а також одержання прибутку.

У відповідності з основним предметом і цілями діяльності підприємства здійснює:

виробництво вікон, дверей та інших конструкцій із металопластика;

виробництво вікон, дверей та інших конструкцій із алюмінія;

виробництво склопакетів;

монтаж та встановлення збірних конструкцій;

Для виробництва металопластикових конструкцій фірма використовує обладнання німецької фірми “Fimtec”, яке відповідає всім нормам для якісного виготовлення продукції. На виробництві встановлена чітка система контролю на всіх стадіях виробництва конструкцій, від прийому матеріалів до відгрузки готової продукції замовнику.

МП “Вікна Люкс” віднесене до категорій малих підприємств, визначене статтею 2 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 року №887-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результат, яка подається до органів статистики щоквартально.

Нижче розглянемо зміст і форму Фінансового звіту суб”єкта малого підприємництва та порядок заповнення його статей установлений П(С) БО 25 “Фінансова звітність суб”єкта малого підприємництва”. Звіт складається з Балансу (форма №1-м) і Звіту про фінансові результати (форма №2-м) і подається щоквартально.

1.3 Методика складання фінансової звітності підприємства

Баланс суб”єкта малого підприємництва складається на підставі залишків на рахунках класів 1-6 Плану рахунків бухгалтерського обліку (15). Залишки на рахунках перед складанням річного звіту уточнюються за наслідками проведеної інвентаризації та переоцінюються відповідно до вимог П(С)БО й облікової політики даного підприємства.

Баланс суб”єкта малого підприємництва складається на основі залишків відповідних рахунків бухгалтерського обліку (додаток А).

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних засобів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та багато інших показників. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

Бухгалтерський Баланс складається на основі бухгалтерських записів, які підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням Балансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороти за звітний період.

З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок періоду переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду - переносять в Баланси з Головної книги, у якій згруповані дані поточного періоду.

Статті Балансу повинні бути узгодженими та дорівнювати залишкам на аналітичних та синтетичних рахунках у Головній книзі на кінець звітного періоду.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності, є календарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна) складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Статті Балансу згруповані в розділи - три в Активі Балансу та п'ять у Пасиві.

Особливістю Балансу є рівність підсумкових сум Активу та Пасиву, тобто підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

У першому розділі Активу Балансу відображається вартість необоротних активів: нематеріальних активів, основних засобів, капітальних інвестицій, довгострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості.

У другому розділі Активу відображається вартість оборотних активів. Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До них належать запаси, векселі одержані, поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи та інші операції, поточні фінансові інвестиції та грошові кошти.

У третьому розділі Активу відображають вартість витрат майбутніх періодів - витрати, які мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до подальших звітних періодів,

У першому розділі Пасиву розміщується інформація про власний капітал підприємства: статутний фонд, додатковий капітал, нерозподілений прибуток тощо.

У другому розділі Пасиву відображається вартість сформованих резервів на забезпечення наступних витрат та платежів, а саме: на виплату відпусток, додаткових пенсій, гарантійних зобов'язань тощо, а також отримані цільові фінансування та надходження.

У третьому розділі Пасиву наводяться дані про довгострокові зобов'язання - зобов'язання, які не будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До них належать: довгострокові кредити банків, отримані позикові кошти, заборгованість за виданими довгостроковими векселями та випущеними облігаціями тощо.

У четвертому розділі Пасиву відображається інформація про зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До поточних зобов'язань належать короткострокові кредити банків та позики, короткострокові векселі видані, кредиторська заборгованість з постачальниками та за іншими розрахунками тощо.

У п'ятому розділі Пасиву відображаються доходи майбутніх періодів - доходи, які отримані протягом поточного або попередніх звітних та будуть визнані в майбутніх звітних періодах.

Розглянемо техніку заповнення розділу І Звіту про фінансові результати, яка наведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Техніка заповнення розділу І Звіту про фінансові результати

Стаття	Код рядка	Підстава для заповнення
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	Кт70
Непрямі податки та інші вирахування з доходу	020	Дт70-Кт64 Дт791-Кт704
Чистий дохід(виручка) від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг) (010-020)	035	Різниця рядків 010 та 020 або Дт70 -Кт791
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	Дт791-Кт23,26,28,80-84,90
Інші операційні доходи	060
Інші операційні витрати	090	Дт71-Кт791
		Дт791-Кт80-84,91,92
Інші звичайні доходи	130	Дт72,73,74-Кт792
Інші звичайні витрати	160	Дт79-Кт85
Надзвичайні: доходи витрати	200 205	Дт75-Кт79 Дт79-Кт85
Податок на прибуток	210	Дт79-Кт82,84 для єдин.п-ку Дт79-Кт98 Для платників податку на прибуток
Чистий фінансовий результат (032-040+060-090+130-160+200-205-210) Прибуток збиток	220 225	Дт79-Кт441 Дт442-Кт79

У розділі ІІ Звіту про фінансові результати “Елементи операційних витрат” наводиться сума відповідних елементів операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду. Заповнюється на підставі оборотів за рахунками 80-84, 91,92 за звітний період.

Розглянемо техніку заповнення розділу ІІ Звіту про фінансові результати, яка наведена в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 Техніка заповнення розділу ІІ Звіту про фінансові результати

Стаття	Код рядка	Підстава для заповнення
Матеріальні затрати	230	Обороти за рахунком 80
Витрати на оплату праці	240	Обороти за рахунком 81
Відрахування на соціальні заходи	250	Обороти за рахунком 82
Амортизація	260	Обороти за рахунком 83
Інші операційні витрати	270	Обороти за рахунком 84,91,92
Разом	280	Підсумок за рахунками 230-270

Розділ II цього Звіту надає змогу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економічними елементами та використовується для складання Звіту про рух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого прибутку на не грошові статті зокрема на суму амортизації).

Доходи і витрати включаються до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи і витрати визнаються тоді, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Отже, МП “Вікна Люкс” складає дві форми звітності, решта форм наведена в додатках, а саме:

Додаток В “Звіт про рух грошових коштів”. Метою складання Звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства.

Форма і зміст Звіту визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”.

Зміст містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних інвестицій. Рух коштів відображається у Звіті за трьома видами діяльності - операційною, інвестиційною та фінансовою.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною та фінансовою.

Прикладами руху грошових коштів унаслідок операційної діяльності є такі:

- надходження коштів від реалізації продукції (робіт,послуг);

- надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензія, тощо);

- платежі постачальникам;

- виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Прикладами руху коштів унаслідок інвестиційної діяльності є:

- платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальниї активів;

- надання позик іншим підприємствам;

- надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди,відсотки).

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та складу власного і позикового капіталу.

Прикладами руху коштів унаслідок фінансової діяльності є такі:

- випуск власного капіталу (акцій);

- отримання позик та їх погашення;

- випуск акцій власної емісії;

- виплата дивідендів.

До Звіту не включаються не грошові операції. Це операції, що не потребують використання грошових коштів або їх еквівалент (бартерні операції, надходження основних засобів на умовах фінансової оренди, перетворення зобов'язань на власний капітал.

Додатку Г “Звіт про власний капітал”, де розкривається інформація про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Зміст і форму Звіту про власний капітал, а також вимоги до розкриття інформації про власний капітал визначені П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал” (7). Цей стандарт поширюється на підприємства, організації та інші юридичні особи усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ. Особливості складання консолідованого Звіту про власний капітал визначається П(С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність”. Звіт про власний капітал доповнює інформацію про фінансовий стан підприємства та зміни між датами балансу, яка надана в інших звітах: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів. Ця інформація є корисною як для власників підприємства, так і для інших користувачів фінансових звітів.

Процес складання Звіту про власний капітал можна поділити на кілька етапів відповідно до видів власного капіталу. Структура Звіту про власний капітал передбачає відображення кожного виду капіталу в окремій колонці.

Першим етапом є підготовка та збір інформації для складання Звіту про власний капітал. Зазначена інформація отримується з наступних джерел:

- Баланс та аналітична інформація до нього;

- Звіт про фінансові результати;

- Установчі документи та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій;

- Інші.

Техніка складання Звіту полягає в поступовому заповненні колонок, які відображають види власного капіталу. Ці колонки кореспондують з першим розділом Пасиву Балансу. Особливості заповнення Звіту полягає у тому, що зміна одного виду капіталу одночасно призводить до зміни іншого. Тобто показники Звіту відображаються із знаками додається(+) та вилучається(-). Алгебраїчна сума, що відображається початковий залишок (сальдо) з урахуванням змін по кожному виду власного капіталу (тобто по кожній колонці), повинна дорівнювати залишку на кінець періоду (сальдо), що відображено в балансі.

Додатку Д “Примітки до річної фінансової звітності”. Вони потрібні, щоб надати користувачам детальнішу аналітичну інформацію стосовно окремих статей звітності, а також додаткову інформацію для поглибленого розкриття фінансової і господарської політики підприємства.

2. Методика аналізу фінансової звітності підприємства

2.1 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонуваня підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його стійкий фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І, навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використанння. Головна мета фінансової діяльності- вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Для того, щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Таким чином, головна мета аналізу полягає в своєчасному виявленні і попередженні недоліків у фінансовій діяльності, а також полягає у знаходженні резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячі із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, направлених на більш ефективне використання ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, власниками, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Джерами інформації для проведення аналізу є :

- баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №1);

- звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2);

- звіт про рух грошових коштів (форма №3);

- звіт про власний капітал (форма №4);

- примітки до річної фінансової звітності (форма №5).

Аналіз фінансової звітності складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов'язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу розглядаємо:

платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

збереження коштів, причини зміни їх величини на протязі періоду, що аналізується;

виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

стан запасів і джерел їх утворення;

розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

забезпеченість обігових коштів;

збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченність і повернення суд і займів в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків вияняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниженя обіговості обігових коштів, детально вивчається стан товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перлік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники Балансу та Звіту про рух грошових коштів.

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що може призвести до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

- збитки минулих років

- збитки звітного року

- довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк

- короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк

- розрахунки з кридиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк

Для того, щоб аналіз валюти балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей. Така оцінка дається з допомогою горизонтального і вертикального аналізів.

Розглянемо горизонтальний аналіз валюти балансу (таблиця 2.1), у процесі якого виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам.

Таблиця 2.1 Горизонтальний аналіз балансу

Показник	На 31.12.2004р.	На 31.12.2005р.	Відхилення (+,-) тис.грн.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
АКТИВИ
1. Необоротні активи:
1.1. Основні засоби (залишкова вартість)	19,5	100	16,9	86,7	-2,6
2. Оборотні активи:
2.1. Виробничі запаси	3,4	100	0,9	26,5	-23,1
2.2.Готова продукція	1252,3	100	807,5	64,5	-444,8
2.2.Дебіторська заборгованість	1264,0	100	411,4	32,5	-852,6
2.3.Грошові кошти та їх еквіваленти	11,3	100	24,8	219,5	13,5
2.4. Інші оборотні активи	133,8	100	0,8	0,6	-133
Усього за розділом 2	2664,8	100	1245,4	46,7	-1419,4
3. Витрати майбутніх періодів	0,4	100	0,7	175	0,3
БАЛАНС	2684,7	100	1263,0	47,0	-1421,7
ПАСИВ
1. Власний капітал:
1.1. Статутний капітал	12,0	100	12,0	100	-
1.2. Резервний капітал	1,9	100	3,0	157,9	1,1
1.3. Нерозподілений прибуток	36,8	100	288,2	783,1	251,4
Усього за розділом 1	50,7	100	303,2	596,0	252,5
2. Поточні зобовязання:
2.1. Кредиторська заборгованість	1704,1	100	136,8	8,0	-1567,3
2.2. Інші поточні зобов»язання	929,9	100	823,0	88,5	-106,9
Усього за розділом 2	2634,0	100	959,8	36,4	-1674,2
БАЛАНС	2684,7	100	1263,0	47,0	-1421,7

На підприємстві валюта балансу зменшилась на 47 % і становила на кінець звітного року 1263 тис.грн. Позитивним моментом є зменшення дебіторської заборгованості на 852,6 тис.грн., зменшення кредиторської заборгованості на 1567,3 тис.грн., а також збільшення грошових коштів та їх еквівалентів. Негативним є зменшення інших оборотних активів на 133 тис.грн.

Варіантом горизонтального аналізу є трендовий аналіз, який базується на розрахунках відносних відхилень показників кілька років від рівня базисного року, для якого всі показники приймаються за 100%. Трендовий аналіз широко використовується в прогнозуванні.

Велике значення для оцінювання фінансового стану підприємства має вертикальний аналіз. Він використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у валюті балансу. Розглянемо вертикальний аналіз балансу на прикладі МП “Вікна Люкс” (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 Вертикальний аналіз балансу

	На 31. 12 2004р.	На 31. 12. 2005р.	Відхилення (+,-) тис.грн.
Показник	тис. грн.	питома вага, %	тис.грн.	питома вага, %
АКТИВ
1. Необоротні активи:
1.1.Основні засоби (залишкова вартість)	19,5	0,7	16,9	1,3	0,6
Усього за розділом 1	19,5	0,7	16,9	1,3	0,6
2. Оборотні активи:
2.1. Виробничі запаси	3,4	0,1	0,9	0,1	-
2.2.Готова продукція	1252,3	46,6	807,5	63,9	17,3
2.2.Дебіторська заборгованість	1264,0	47,1	411,4	32,5	-14,6
2.3.Грошові кошти та їх еквіваленти	11,3	0,4	24,8	2,0	1,6
2.4. Інші оборотні активи	133,8	5,0	0,8	0,1	-4,9
Усього за розділом 2	2664,8	99,2	1245,4	98,6	-0,6
3. Витрати майбутніх періодів:	0,4	-	0,7	0,1	-0,1
БАЛАНС	2684,7	100	1263,0	100	Х
ПАСИВ
1. Власний капітал:
1.1. Статутний капітал	12,0	0,4	12,0	1,0	0,6
1.2. Резервний капітал	1,9	0,1	3,0	0,2	0,1
1.3. Нерозподілений прибуток	36,8	1,4	288,2	22,8	21,4
Усього за розділом 1	50,7	1,9	303,2	24,0	22,1
2. Поточні зобов'язання:
2.1. Кредиторська заборгованість	1704,1	63,5	136,8	10,8	-52,7
2.2. Інші поточні зобов`язання	929,9	34,6	823,0	65,2	30,6
Усього за розділом 2	2634,0	98,1	959,8	76,0	22,1
БАЛАНС	2684,7	100	1263,0	100	Х

З даних таблиці видно, що значну питому вагу в загальному капіталі підприємства мають оборотні активи - 99,2 % на початок року і 98,6 % на кінець року. Позитивно впливає на фінансове становище підприємства зменшення частки дебіторської заборгованості з 47,1 % до 32,6 %, оскільки свідчить про зменшення боргів юридичних і фізичних осіб перед підприємством.

Аналізуючи структуру пасиву балансу, можемо сказати, що позитивний момент фінансової стійкості підприємства є зростання частки власного капіталу. На початок звітного року - 1,9%, на кінець звітного року - 24%. Зменшення кредиторської заборгованості з 93,2% до 10,8%.

Інформація, яка наводиться в пасиві, дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, постійного і змінного капіталу, розмір залучених в ...