Аналіз фінансового стану підприємства

- отриманих економічних санкцій (рішення суду, арбітражного суду);

- доходів від списання кредиторської заборгованості;

- субсидій, фінансової допомоги тощо.

Для перевірки операційних витрат аудитор повинен дослідити інформацію, відображену на рахунках 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" і 94 "Інші операційні витрати".

При цьому аудитор повинен впевнитися, що до складу адміністративних витрат віднесені:

- загальні і корпоративні витрати (винагорода директорам, благочинні внески);

- витрати на персонал адміністрації (зарплата, додаткові виплати, навчання);

- витрати на утримання приміщень і обладнання офісу (оренда, амортизація, комунальні послуги, ремонт, страхування);

- податки, збори, обов'язкові платежі;

- витрати зв'язку;

- амортизація нематеріальних активів загального призначення;

- послуги сторонніх організацій (юридичні, аудиторські, консультаційні, медичні);

- інші витрати загальногосподарського призначення,

до складу витрат на збут :

- витрати на утримання підрозділів збуту;

- витрати на рекламу;

- витрати на транспортування продукції споживачам;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- інші витрати, пов'язані з реалізацією продукції,

до складу інших операційних витрат:

- витрати на дослідницьку діяльність;

- собівартість реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів;

- створення резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційних курсових різниць;

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі і втрати від псування цінностей;

- визнані економічні санкції;

- інші витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства.

Після дослідження відповідних первинних документів, реєстрів з обліку операційних витрат аудитор перевіряє правильність їх відображення в Головній книзі та у формі № 2 "Звіт про фінансові результати" (адміністративні витрати--рядок 070, витрати на збут - рядок 080, інші операційні витрати -- рядок 090).

В кінці звітного періоду сальдо рахунків 71, 92, 93 і 94 повинно бути списано на субрахунок 791 "Результат основної діяльності".

При дослідженні фінансових доходів аудитор повинен перевірити дані, відображені на рахунку 72 "Доход від участі в капіталі", а саме прибуток, отриманий від інвестицій в асоційовані дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі та визначається як добуток чистого прибутку звітного періоду асоційованого (більше 25% акцій), дочірнього (під контролем материнської фірми) або спільного підприємства на частку у статутному капіталі такого підприємства.

Цей доход аудитор перевіряє в рядку 110 форми № 2 і повинен впевнитися в одночасному збільшенні суми інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі за рядком 040 форми № 1 "Баланс".

У разі, якщо підприємство отримало збитки, ця сума повинна бути ним віднесена на рахунок 96 "Втрати від участі в капіталі" та в рядок 150 форми № 2 з одночасним зменшенням величини інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі за рядком 040 форми № 1 "Баланс".

Аудитор повинен впевнитися, що на рахунку 73 "Інші фінансові доходи" відображені дивіденди, відсотки, доходи від фінансової оренди та інші доходи від фінансових інвестицій, а на рахунку 95 "Фінансові витрати" відображені проценти за позиками і фінансовою орендою, дисконт і відсотки за випущеними облігаціями та інші витрати, пов'язані з залученням позикового капіталу. Аудитор з'ясовує, що в кінці звітного періоду сальдо рахунків 72, 73, 95 і 96 списано на субрахунок 792 "Результат фінансових операцій".

Для перевірки доходів і витрат від іншої звичайної діяльності аудитор повинен дослідити дані рахунку 74 "Інші доходи":

- доходи від реалізації необоротних активів, майнових комплексів, фінансових інвестицій;

- доходи від неопераційних курсових різниць;

- доходи від безоплатно отриманих активів;

- доходи від переоцінки основних засобів;

і рахунку 97 "Інші витрати":

- собівартість реалізованих необоротних активів, майнових комплексів і фінансових інвестицій;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій;

- списання необоротних активів;

- інші витрати звичайної діяльності.

Аудитор повинен впевнитися, що сальдо рахунків 72 і 97 в кінці звітного періоду списано на субрахунок 793 "Результат від іншої звичайної діяльності".

Аудитор повинен також перевірити доходи і витрати підприємства, які виникли внаслідок надзвичайних подій або були результатом операцій та подій, що відрізнялися від звичайної діяльності (стихійне лихо, аварії, прийняття нових законів, експропріація власності, відшкодування збитків від надзвичайних подій).

Аудитор шляхом дослідження даних рахунків 75 "Надзвичайні доходи" і 99 "Надзвичайні витрати" та зіставлення залишків по цих рахунках на субрахунку 794 "Результат надзвичайних подій" перевіряє правильність визначення фінансового результату від надзвичайних подій.

Ретельної уваги аудитора заслуговує перевірка виконання підприємством зобов'язань перед бюджетом по податках.

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 17 "Податок на прибуток", затвердженим наказом Мінфіну України від 20.01.2001 р. №353.

Згідно з П(С)БО 17 податок на прибуток є витратами, облік яких ведеться на рахунку 98 "Податок на прибуток".

Поточний податок на прибуток визнається зобов'язанням у сумі, що підлягає сплаті. Перевищення сплаченої суми податку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті, визнається дебіторською заборгованістю.

Сума зобов'язань або дебіторської заборгованості з податку на прибуток за поточний та попередній періоди визначається відповідно до податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що прибуток, який є об'єктом оподаткування (податковий прибуток), відрізняється від прибутку, визначеного за даними бухгалтерського обліку (облікового прибутку), при розрахунку податку на прибуток виникає тимчасова різниця у сумі податку на прибуток. Тому аудитор повинен перевірити правильність відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності тимчасової різниці за допомогою рахунків 17 "Відстрочені податкові активи" (розділ II журналу 3 і рядок 060 форми № 1 "Баланс") та 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" (розділ II журналу 3 і рядок 460 форми № 1 "Баланс") у випадках, якщо податок на обліковий прибуток більше ніж податок на податковий прибуток і якщо податок, що підлягає сплаті до бюджету, вище за обліковий податок.

Міжнародні стандарти обліку передбачають віднесення податку на прибуток до операційних витрат. У зв'язку з цим аудитор повинен перевірити правильність списання витрат з податку на прибуток на субрахунок 791 "Результат основної діяльності".

Ретельній перевірці підлягає своєчасність сплати податку на прибуток до бюджету. По банківських платіжних дорученнях та виписках банку аудитор повинен перевірити терміни сплати податку на прибуток. За порушення податкового законодавства згідно з Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 (зі змінами та доповненнями) накладаються штрафні санкції.

Процедури нарахування штрафних санкцій та пені застосовуються до всіх податків і обов'язкових платежів. Аудитор, у разі необхідності, повинен перевірити правильність нарахування штрафних санкцій.

В процесі аудиту аудитор повинен впевнитися, що після списання всіх витрат (з кредиту рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99) і доходів (з дебету рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75) на рахунок 79 "Фінансові результати" підприємство в кінці звітного періоду списало фінансовий результат в разі отримання прибутку або збитку.

Відповідно до П(С)БО нерозподілений прибуток може використовуватися підприємством лише у напрямах:

- збільшення статутного капіталу;

- створення (поповнення) резервного капіталу;

- виплати учасникам;

- виправлення помилок.

Аудитор повинен перевірити напрями використання прибутку (статутні документи, протоколи зборів акціонерів, протоколи рішень Ради директорів, накази). Особливу увагу при цьому аудитор повинен звернути на чинність використання коштів резервного капіталу (на виплату дивідендів за привілейованими акціями та покриття збитків), перевіривши статутні документи та правильність відображення в обліку відповідних операцій.

Аудитору необхідно оцінити показники чистого прибутку та елементи його утворення шляхом зіставлення відповідних показників попередніх звітних періодів, щоб побачити динаміку та проаналізувати тенденцію змін чистого прибутку. Далі аудитор може розрахувати та проаналізувати позитивний і негативний вплив факторів, що збільшують або зменшують величину прибутку (обсяг реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, ціна на продукцію, структура та асортимент реалізованої продукції тощо).

За результатами аналізу прибутку аудитор розробляє заходи, спрямовані на прискорення реалізації продукції, зниження собівартості, попередження незапланованих понаднормативних втрат, звертаючи особливу увагу на розробку фінансової стратегії підприємства на найближчий період та на перспективу.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), звіту про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв'язків показників, які відображені у звітних формах. Орієнтовна форма кореспонденції показників річного фінансового звіту підприємства подана у додатку Б

3.3 Аудит фінансового стану підприємства

Для розробки фінансової стратегії підприємства доцільно провести аналіз майнового стану, оцінку ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням ресурсів (активів) і джерелами їх утворення (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів). Ці відомості аудитор отримує із форми № 1 "Баланс".

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства аудитор може згрупувати статті балансу в специфічні групи за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву):

Актив :

1. Іммобілізовані активи.

2. Мобілізовані активи:

- запаси;

- дебіторська заборгованість;

- грошові кошти і поточні фінансові інвестиції.

Пасив :

1. Власний капітал.

2. Забезпечення наступних витрат і платежів.

3. Залучений капітал:

- довготермінові зобов'язання;

- короткотермінові кредити і позики;

- кредиторська заборгованість.

З аналітичного балансу аудитор може безпосередньо отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства:

- загальну вартість майна (підсумок балансу);

- вартість необоротних (іммобілізованих) активів (І розділ активу);

- вартість мобільних оборотних активів (підсумок II і Ш розділів активу);

- величину власного капіталу (І розділ пасиву);

- забезпечення наступних витрат і платежів (II розділ пасиву); - величину залучених коштів (підсумок III і IV розділів пасиву);

- величину власних коштів в обороті (різниці підсумків І розділу пасиву і І розділу активу).

Економічний потенціал підприємства можна охарактеризувати як з позицій майнового стану, так і з позицій фінансового стану. Так нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть призвести до погіршення фінансового стану і навпаки.

Стійкість фінансового стану підприємства значною мірою залежить від доцільності і правильності вкладень фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються. Інформацію про зміни в структурі активів і їх джерел, а також про динаміку таких змін аудитор може одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу балансу та звіту про фінансові результати.

Вертикальний аналіз показує структуру активів підприємства та власного капіталу і зобов'язань. При цьому розраховується питома вага статей балансу на початок і кінець періоду валюти балансу.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в розрахунку відносних темпів зростання (зменшення) показників балансу.

Важливими показниками, що характеризують фінансовий стан підприємства є ліквідність і платоспроможність.

Ліквідність - це показник, який характеризує здатність виконувати свої зобов'язання шляхом перетворення цінностей у грошові кошти або їх абсолютно ліквідний еквівалент. Ліквідність характеризується, з одного боку, часом, необхідним для перетворення активів у гроші, з іншого - вартістю, ціною, за якою можуть бути продані ці активи.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття пасивів його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Ліквідність підприємства - це наявність у нього оборотних активів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткотермінових зобов'язань, хоч би й з порушенням термінів погашення, передбачених угодами.

Платоспроможність - це наявність на підприємстві засобів (грошових коштів і їх еквівалентів), достатніх для сплати боргів за всіма короткотерміновими зобов'язаннями і одночасно безперебійного функціонування виробництва. Платоспроможність - це певний стан підприємства, який гарантує його фінансову стійкість. Основними ознаками платоспроможності є:

- наявність достатньої кількості коштів на рахунках в банку;

- відсутність простроченої кредиторської заборгованості та короткотермінових позик, не погашених у термін.

Зовнішнім індикатором ліквідності балансу є безперебійність платежів. Якщо в дні чергових розрахунків підприємство може мобілізувати необхідні грошові кошти - або в результаті реалізації продукції, або внаслідок використання вільного кредиту, не вдаючись при цьому до будь-яких надзвичайних заходів на зразок термінового розпродажу продукції за низькими цінами, то баланс цього підприємства може вважатися ліквідним. Підприємство, баланс якого ліквідний, завжди здатне розрахуватися за своїми зобов'язаннями, іншими словами, воно перебуває в платіжній готовності.

Ліквідність балансу - один із показників стійкого фінансового стану підприємства. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні ресурсів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності і розташованих у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

Залежно від рівня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи доцільно розподілити за такими групами:

А1 - найбільш ліквідні активи (грошові кошти та поточні фінансові інвестиції);

А2 - активи, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, отримані векселі);

АЗ - активи, що реалізуються повільно (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція);

А4 - активи, що важко реалізуються (необоротні активи, витрати майбутніх періодів).

Пасиви доцільно згрупувати за рівнем терміновості їх оплати:

П1 - найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість за товари, поточна заборгованість за розрахунками);

П2 - короткотермінові пасиви (короткострокові кредити, видані векселі);

ПЗ - довгострокові пасиви (довгострокові зобов'язання);

П4 - постійні пасиви (власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, доходи майбутніх періодів).

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених груп за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

А1 > П1

А2 > П2

АЗ > ПЗ

А4 < П4

Більш детальним є аналіз платоспроможності за допомогою фінансових коефіцієнтів. Для оцінки платоспроможності підприємства використовуються наступні коефіцієнти:

коефіцієнт покриття (Кп) розраховується діленням оборотних активів підприємства на суму його поточних зобов'язань;

проміжний коефіцієнт платоспроможності (Кпп) визначається шляхом ділення суми коштів, короткотермінових фінансових вкладень, дебіторської заборгованості на суму поточних зобов'язань;

коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) розраховується шляхом ділення суми коштів підприємства і короткотермінових фінансових вкладень на суму поточних зобов'язань.

До недоліків цих коефіцієнтів слід віднести:

1. Всі три коефіцієнти є статистичними, бо розраховуються на основі балансу, який характеризує стан підприємства на певну дату. Тому виникає необхідність їх аналізу за декілька періодів.

2. Коефіцієнти не дають реальної картини стану ліквідності і платоспроможності, бо існує можливість завищення величин показників у результаті включення до складу поточних активів неліквідних запасів, неліквідної дебіторської заборгованості.

3. В сучасних умовах в Україні відсутні орієнтовані (нормативні) величини зазначених коефіцієнтів, розраховані на основі глибокого аналізу стану підприємств різних галузевих структур, а рівень коефіцієнтів західних країн не відповідає вітчизняній практиці.

Таким чином, аудитору при проведенні аналізу фінансового стану підприємства необхідно враховувати, чи, принаймні, зробити ряд логічних уточнень:

по-перше, при розрахунку Кпп усе майно підприємства повинно оцінюватися не за балансовою, а за ринковою вартістю;

по-друге, при оцінці платоспроможності акціонерних товариств необхідно враховувати здатність покриття зовнішніх зобов'язань усім майном підприємства. Сьогодні до найбільш ліквідних активів українських підприємств належить, наприклад, нерухомість, яка за міжнародними стандартами майже неліквідна;

по-третє, нормативні величини платоспроможності мають бути диференційованими за групами підприємств з врахуванням галузевої специфіки.

В умовах ринкових відносин, коли діяльність і розвиток підприємств здійснюються за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок запозичених коштів. Дуже важливу аналітичну характеристику набуває фінансова стійкість підприємства.

Для характеристики фінансової стійкості використовуються наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт автономії характеризує питому вагу власного капіталу в загальній суму коштів, авансованих в його діяльність.

Вважається, що оптимальним значенням коефіцієнта автономії є величина - 0,6;

- коефіцієнт фінансової залежності є оберненим коефіцієнту автономії. Значення коефіцієнта 1,66 є свідченням фінансової стійкості підприємства;

- коефіцієнт маневреності власного капіталу визначається як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу і характеризує мобільність власного капіталу, можливість швидкої заміни умов господарювання та ринкового середовища. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу і галузевої належності підприємства. Він показує, яка частка власного капіталу вкладена в поточну діяльність, а яка капіталізована;

- коефіцієнт інвестування характеризує частку джерел власних коштів підприємства в покритті необоротних активів. Оптимальним вважається значення 1;

- коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів показує, скільки копійок залучених коштів припадає на 1 гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства.

Якщо в результаті перевірки аудитор виявив, що фінансовий та майновий стан підприємства такий, що існують серйозні сумніви щодо можливості цього суб'єкта продовжувати діяльність і виконувати свої зобов'язання протягом, як мінімум, 12 місяців, наступних за звітним періодом, то судження аудитора про достовірність фінансової звітності має висловлювати цей сумнів.

Проведення комплексного фінансового аналізу потребує наявності в штаті аудиторської фірми висококваліфікованих спеціалістів цього профілю. Крім того, проведення комплексного аналізу з урахуванням індивідуальних і галузевих особливостей клієнта призводить до подорожчання послуг, внаслідок чого ряд клієнтів будуть просто неспроможні їх собі дозволити.

Тому оцінювання фінансового стану клієнта на найближчу перспективу аудитор може провести шляхом здійснення експрес-аналізу.

Для аналізу стійкості економічного зростання рекомендується використовувати показник темпу зростання власного капіталу, який визначається як відношення одержаного нерозподіленого чистого прибутку до величини власного капіталу. Саме цей показник можна вважати ключовим з наступних причин.

Відомо, що збільшення масштабів діяльності підприємства досягається за рахунок як власних, так і залучених коштів. Але зростання залучених коштів без адекватного збільшення власного капіталу призведе до зниження фінансової стійкості і, тим самим, до припинення функціонування. Можливості для фінансування через додаткові емісії не безмежні, вони можуть призвести до втрати контролю над підприємством. Таким чином, зростання власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку є найбільш надійним джерелом забезпечення економічного розвитку.

Зростання цього показника залежить від ряду факторів: реінвестування прибутку, рентабельності реалізації, оборотності власних оборотних активів, забезпеченості власними оборотними активами, коефіцієнта покриття, співвідношення залученого і власного капіталу. Вплив цих чинників простежується при аналізі моделі стійкості зростання:

ТР=РП/ЧП х ЧП/ДР х ДР/ВО х ВО/ОА х ОА/КЗ

де ТР -- темп зростання власного капіталу;

РП -- реінвестований прибуток;

ЧП -- чистий прибуток;

ДР -- доход від реалізації;

ВО -- власні оборотні активи;

ОА -- оборотні активи;

КЗ -- короткотермінова заборгованість;

ВК -- власний капітал.

Усі зазначені вище чинники відбивають найважливіші показники фінансово-господарської діяльності підприємства і зростання цих показників свідчить про стабільне зростання стійкості підприємства. Виняток становить лише зростання співвідношення КЗ/ВК. Як відзначалося, збільшення залучених коштів хоч і сприяє збільшенню темпів зростання підприємства, проте надмірне збільшення віддачі власного капіталу за рахунок зростання цього показника призводить до зниження фінансової стійкості.

Оскільки вищезазначені показники найбільшою мірою характеризують фінансовий стан підприємства, то саме на їх основі аудитор як завершення аналізу дає оцінку фінансового стану клієнта.

Висновки

Дипломна робота була присвячена вивченню методичних аспектів аналізу та аудиту фінансової звітності МП “Вікна Люкс”. Розглянуті такі питання, як склад, зміст та структура фінансової звітності та методика її складання, проаналізований фінансовий стан та фінансові результати підприємства. Розглянули методику проведення аудиту фінансових результатів та фінансового стану підприємства.

При проведенні аналізу фінансового стану підприємства можна зробити висновок, що на протязі звітного періоду на підприємстві відбулось зменшення дебіторської заборгованості на 852,6 тис. грн, зменшення кредиторської заборгованості на 1567,3 тис. грн, що в цілому суттєво впливає на структуру балансу, а саме зменшення валюти балансу на кінець звітного року.

Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з заборгованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очікування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.

При аналізі фінансових результатів підприємства можна зробити висновки, що підприємство у своїй діяльності за 2005 рік має високі позитивні показники. Так, порівнюючи з результатом фінансової діяльності підприємства за 2004 рік, що мало збиток 26,8 тис. грн. установлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 5653,9 тис. грн, при витратах на виробництво цієї продукції на 4354,9 грн. і чистий прибуток становить 251,4 тис. грн. Таким чином, прибуток зріс за досліджуваний період завдяки зростанню виручки від реалізації і зниженню затрат на виробництво цієї продукції.

Використовуючи вибрану мною методику аналізу у другому розділі дипломної роботи приведене її практичне застосування. В результаті проведеного аналізу зроблено ряд висновків.

Як показав аналіз фінансового стану МП “Вікна Люкс” за останні роки має тенденцію до поліпшення ряду наступних показників:

- платоспроможності;

- ліквідності балансу;

- оборотності оборотних коштів.

При відсутності внутрішнього контролю на підприємстві можна запропонувати придбати додаток до діючої на підприємстві програми “1-С бухгалтерія” з метою проведення аналізу і аудиту діяльності підприємства.

В теперішній час існують дуже багато розробок і методичних вказівок різних авторів по проведенню аналізу фінансового стану підприємства.

Єдиної методики для проведення такого аналізу поки ще не розроблено, тому мною в процесі аналізу використані найбільш приємні розробки для аналізу фінансового стану МП “Вікна Люкс”

Таким чином проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу розробити висновки та пропозиції по поліпшенню фінансового стану підприємства, але ці висновки і розрахунки показників не завжди можуть бути співставлені з подібним аналізом по іншим підприємствам. Через це у мене виникла така рекомендація:

- по-перше - розробити єдину методику аналізу фінансового стану підприємства;

- по-друге - скласти спеціальне програмне забезпечення для проведення компютерізованого аналізу фінансового стану. Подібну програму слід розробити для проведення внутрішнього аудиту.

Запровадження в життя цих рекомендацій дасть змогу підприємству проводити фінансовий аналіз та аудит в стислі строки та використовувати їх результати для обгрунтовання ефективних управлінських рішеннь.

З викладеного вище можна зробити висновок, що підприємство використовує з повною віддачею всі ресурси, які є у його розпорядження, як розумові так і матеріальні.

Література

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Затверджено Верховною Радою України 16.07.99 №996-ХІV.

Закон України "Про аудиторську діяльність". N 3126 - XII від 22. 04. 93 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Баланс”. Затверджено наказом Мінфіну України 31.03.99 №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Затверджено наказом Мінфіну України 31.03.99 №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Затверджено наказом Мінфіну України 31.03.99 №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Затверджено наказом Мінфіну України 31.03.99 №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”. Затверджено наказом Мінфіну України 31.03.99 №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”. Затверджено наказом Мінфіну України 31.03.99 №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 “Консолідована звітність”. Затверджено наказом Мінфіну України 07.07.99 №163.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”.

Положення про сертифікацію аудиторів. Затверджено Аудиторською палатою України 27.11.97р. №60/5.

Порядок подання фінансової звітності. Затверджено постановою КМУ від 28.02.00 №419.

Наказ Держкомстату України від 26.07.99 №269 “Про затвердження річних форм державної статистичної звітності щодо промислової діяльності підприємств і організацій”.

Наказ Держкомстату України від 26.07.99 №270 “Про затвердження поточний форм державної статистичної звітності щодо промислової діяльності підприємств і організацій”.

Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник.-К.: “Лібра”, 1999.

С.Ф.Голов, О.Г.Величко, С.А.Голубєва Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні.-Д.: ТОВ “Баланс-Клуб”, 2001.

Л.А.Лахтіонова Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств.-К.: КНЕУ, 2004.

Л.М.Чернелецький, Н.І.Беренда Аудит. Навчальний посібник.-К.: “Міленіум”, 2002.

В. Сопко Бухгалтерський облік у підприємстві.-К.: 1995. 266 с.

П. Бабич Бухгалтерський облік на малих підприємствах .- К.: 1995. 221с.

С. Ткаченко Основи бухгалтерського обліку - К.: 1996. 311с.

В.П. Завгородній Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту. - К.: 1998. 768 с.

М.Г. Твердохліб, О.Д. Шарапов Організація інформування керівників. -К.: 1997. 197 с.

П.Я. Попович Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник.-Л.: 1998.

Г.К. Кірейцева Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій.-К.: ЦУЛ, 2002.

М.І. Ковальчук Економічний аналіз у сільському господарстві: Навч.-метод.посібник для самост. вивч. дисципліни . - К.: КНЕУ, 2002.

Є.В. Мних, П.Ю. Буряк Економічний аналіз на промисловому підприємстві: Навчальний посібник. -Л.: Світ, 1998.

А.Д. Шеремет, Р.С. Суйфулин Методика финансового анализа. - М.:ИНФРА, 2001.

О.М. Царенко Економічний аналіз діяльності підприємства аграрно-промистлового комплексу: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1998.

Ю.С. Цал-Цалко Фінансова звітність підприємств та її аналіз: Навчальний посібник.- 2-е вид., перероб. І доп. - К.: ЦУЛ, 2002.

Размещено на Allbest.ru

...