Аналіз фінансового стану Державного підприємства Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам :

Форма №1 “Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату .

Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди .

Форма №3 “Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства .

Форма №4 “Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду .

“Примітки до звітів” - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності - надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень .

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

участі в капіталі підприємства;

оцінювання якості управління;

оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої забов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

прийняття інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Відбиття у фінансовій звітності підсумків діяльності підприємства за основними напрямками ілюструє мал. 1.3.1.

Разом з формами фінансової звітності впроваджуються План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану рахунків

Основна мета Плану рахунків - надати інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура Плану рахунків погоджена зі структурою “Балансу” і “Звіту про фінансові результати” (табл. 1.3.1).

Мал.1.3.1. Взаємозв'язок видів діяльності підприємства і форм фінансової звітності

Мал.1.3.2 . Класифікація користувачів фінансової звітностіТаким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Класифікацію користувачів фінансової звітності в Україні наведено на мал. 1.3.2 .

За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі - узагальнюючі показники фінансового стану підприємств.

Незважаючи на виняткову важливість фінансового аналізу на основі відносних показників (коефіцієнтів), оцінка діяльності за даними фінансової звітності відбиває минулі дані і показує тогочасний стан справ. Екстраполяція тенденцій у майбутнє пов'язана з великими труднощами і потребує високого професіоналізму.

Таблиця 1.3.1.

Узгодженість Плану рахунків зі структурою фінансової звітності

Клас	План рахунків	Фінансова звітність
	Назва класу
1	Позаоборотні активи	БАЛАНС	Розд. 1 активу
2	Запаси		Розд. 2 активу
3	Кошти, розрахунки та інші активи		Розд. 2 і 3 активу
4	Власний капітал і забезпечення забов'язань		Розд. 1 і 2 пасиву
5	Довгострокові забов'язання		Розд. 3 пасиву
6	Поточні забов'язання		Розд. 4 і 5 пасиву
7	Доходи і результати діяльності		Звіт про фінансові результати
8	Затрати за елементами
9	Витрати діяльності
10	Позабалансові рахунки		Примітки до фінансових звітів

Статистична звітність

Дані зі стандартних обов'язкових форм державної статистичної звітності, що затверджуються Держкомстатом України, можна використовувати для аналізу фінансового стану підприємств народного господарства, дослідження кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні.

Так, форма № 1 “Підприємство”, яка має назву “Обстеження діяльності підприємства (організації) за рік”, містить такі необхідні для фінансового аналізу дані: зміни складу і структури активів підприємства; обсяг виробленої і реалізованої продукції в поточних цінах; витрати на виробництво продукції; структура запасів; валові інвестиції в основний капітал (кошти, спрямовані на придбання, створення та відновлення основних фондів та матеріальних активів).

Форма № 1-Б містить дані про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, форма №1-ПВ - дані про стан заборгованості з виплати заробітної плати.

Форма № 1-п “Річний звіт підприємства (об'єднання) по продукції” містить інформацію про обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у порівнянних і поточних оптових цінах за звітний і попередній роки; про виробництво окремих видів промислової продукції в натуральних одиницях вимірювання та за фактичною вартістю за звітний рік у по-точних оптових цінах.

Форма № 22 “Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства (об'єднання)”, містить дані про основні фінансові результати діяльності підприємств: балансовий прибуток або збиток, виручку від реалізації і собівартість виробленої продукції, додану вартість у поточних цінах відповідного року, про виручку від реалізації продукції в далекому і близькому зарубіжжі та про придбані сировину і матеріали в далекому і близькому зарубіжжі, про іноземні кредити та інвестиції.

Форма № 5-е “Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)” додатково до фінансової звітності форми № 2 містить розшифровку матеріальних та інших витрат.

Дані форм № 1-п, 22, 5-е використовують для факторного аналізу собівартості та прибутку від реалізації.

До аналізу майнового стану підприємства залучаються дані з форми № 1 статистичної звітності “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)”; для аналізу структури джерел фінансування майна підприємства використовують дані форми № 2-Б “Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів за видами цінних паперів про їх наявність та розміщення серед юридичних і фізичних осіб, а також інвесторів інших країн.

Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку

Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відповідних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт); за місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними ознаками (постійні та змінні); за калькуляційними статтями; за економічними елементами; за періодами тощо.

Структуру витрат підприємства за економічними елементами - матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші витрати - відбивають у розділі II “Звіт про фінансові результати”. Ці дані використовують для порівняльного аналізу структури витрат підприємств однієї галузі, а також для аналізу динаміки матеріало- або трудомісткості власного виробництва.

Облік витрат за місцями виникнення дає можливість контролювати формування затрат і відповідальність щодо їх доцільності (перше завдання) та обґрунтовано розподіляти непрямі витрати за носіями витрат (друге завдання).

Дані обліку за носіями витрат (калькулювання собівартості одиниці продукції, роботи чи послуги) використовують для порівняння ціни продажу і собівартості. Облік за носіями тільки прямих витрат (без розподілу постійних витрат) дає змогу визначити маржинальний дохід на виріб як різницю між ціною реалізації та прямими витратами. Розмір маржинального доходу - істотна інформація для керівництва підприємства. Він показує “внесок” виробу в покриття постійних витрат і, отже, у такому самому обсязі - у прибуток підприємства.

Дані з первинної облікової документації (вибіркові дані)

Невід'ємною умовою бухгалтерського обліку є документальне оформлення кожної господарської операції.

З метою поглибленого аналізу фінансового стану підприємства вибірково, на запит, можна скористатися даними з первинних документів оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунками, наприклад: про часткову або повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; про структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за видами, термінами оплати та носіями; про виконання кредитних угод; про непродуктивні видатки та розкрадання матеріальних цінностей тощо. В Україні залучення первинних даних бухгалтерського обліку передбачено методикою поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій.

Експертні оцінки

Аналізуючи фактичний фінансовий стан підприємств, до експертних оцінок вдаються насамперед з метою отримання даних про відносну значущість того чи іншого аналітичного показника під час розгляду їх сукупності: наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності балансу, класності підприємства як замовника та рейтингового узагальнюючого показника фінансового стану. Проте експертні оцінки використовують переважно для прогнозування фінансового стану підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Висококваліфіковані досвідчені фахівці можуть оцінити ймовірність очікуваних доходів і витрат, ступінь ризику реальних і фінансових інвестицій, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві тощо.

На підставі вищевикладеного я можу зробити такий висновок, що основними джерелами інформації для проведення поглибленого аналізу є:

Форма №1 "Баланс";

Форма №2 "Звіт про фінансові результати";

Форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів";

Форма № 4 "Звіт про власний капітал";

Форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності";

Форма №1-Б "Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість";

Форма №11-ОЗ "Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)";

Форма №1-інновація "Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства";

Форма №1-ПВ "Звіт з праці";

Форма №1-ПВ (умови праці) "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці";

Форма №3-ПВ "Звіт про використання робочого часу" , та інша інформація , необхідна для якісного здійснення аналізу та виявлення резервів виробництва.

ІІ. Аналіз фінансового стану Державного підприємства Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці

2.1 Загальна характеристика діяльності ДП ГІОЦ УЗ

Утворення в серпні 1991 року незалежної Української Держави призвело до необхідності докорінним чином реорганізувати систему керування залізничним транспортом країни. Державна адміністрація залізничного транспорту України, створена у грудні 1991 року, поставила перед залізничниками нові задачі, які до цього ще не вирішувались. Це зокрема, стосувалось і інформаційної галузі залізничного транспорту.

У спадщину від колишнього МШС СРСР Укрзалізниці дісталося досить потужний програмно-апаратний комплекс автоматизованого управління залізничним транспортом. На всіх залізницях функціонували інформаційно-обчислювальні центри, які експлуатували системи АСОУТ, АСУ сортувальними станціями, системи „Експрес -2”.

На ІОЦ працювало багато досвідних фахівців, які здійснювали розробки для всієї мережі залізниць Радянського Союзу.

Головною проблемою, яка на той час існувала в інформаційній галузі Укрзалізниці (як, власне, і у всьому залізничному транспорті України), була суттєва орієнтація на керівні структури МШС СРСР.

Головний обчислювальний центр МШС створювався протягом кількох десятиліть і мав величезний досвід збору, узагальнення та розповсюдження інформації про діяльність залізничного транспорту країни. Існувала так звана „інформаційна вертикаль”, при якій дані зі всіх ІОЦ залізниць Радянського Союзу надходили до ГОЦ МШС СРСР, оброблялись там і потім видавались керівництву МШС та повертались на залізниці. Структури, яка б надавала інформацію Укрзалізниці, на початку 90-х років не існувало. Усвідомлюючи це, керівництво Укрзалізниці почало здійснювати заходи по забезпеченню „інформаційної незалежності” залізничного транспорту України.

Було створено Головне управління зв'язку, енергетики та обчислювальної техніки, у складі якого діяло Управління обчислювальної техніки.

Функції Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці були надані ІОЦ Південно-Західної залізниці. Визначився ряд співробітників ІОЦ, яким було доручено розробку нових систем. Почались роботи по об'єднанню інформаційних потоків (зокрема, статистичної звітності у системі ДІСКОР) на рівні Укрзалізниці.

Необхідно було створювати і впроваджувати все нові й нові автоматизовані системи, які б давали можливість забезпечувати керування залізничним транспортом країни. Наприкінці 1993 року було прийняте рішення про створення окремої структури, яка б забезпечувала необхідними даними апарат Укрзалізниці та слугувала об'єднанню інформаційних ресурсів залізниць України.

Після створення державної адміністрації залізничного транспорту України, постало надзвичайно важливе завдання побудови єдиної самостійної інформаційної системи керування залізничною галуззю. Виникла необхідність рішення питань інформаційного обліку на міждержавному рівні, координації робіт обчислювальних центрів залізниць України, взаємодії з державними органами влади в інформаційній сфері.

Саме ці завдання було покладено виконати Головному інформаційно-обчислювальному центру Укрзалізниці.

Державне підприємство „Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці” (ДП ГІОЦ УЗ) було створене на підставі наказів Міністерства транспорту України від 12.11.1993 року № 423 та Генерального директора Укрзалізниці від 19.11.1993 року № 73-Ц. Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці знаходиться за адресою: 01030, м. Київ - 030, вул. Івана Франка, 21. Реквізити підприємства: ЕДРПОУ - 21579381, КОАТУУ - 8039100000, СПОДУ - 7214, КВЕД - 72.40.0, Ідентифікаційний код (ІНН): 2157938260. Форма власності: державна. Вид економічної діяльності: основна залізничного транспорту.

Ще деякий час оформлювались статутні документи, і 18 січня 1994 року підприємство було зареєстроване Старокиївською районною державною адміністрацією міста Києва.

На момент створення підприємство налічувало 83 співробітники. Базову структуру центру склало 7 відділів: виробничий, розробок і впровадження, технічного обслуговування, автоматизації графіків руху поїздів, бухгалтерія, фінансово-економічний та поточного утримання і постачання. Їх кістяк склали співробітники, що перейшли з Південно-Західної залізниці, в основному з її інформаційно-обчислювального центру успішно виконують свої виробничі завдання у складі ГІОЦ.

З початку своєї діяльності Головний інформаційно-обчислювальний центр розпочав активну роботу по створенню автоматизованих систем державного рівня. Перш за все необхідно було забезпечити облік розподіл доходів від вантажних перевезень. Адже до початку 1994 року ці функції виконувало ГОЦ МШС РФ. І першим вдалим проектом ГІОЦ стала (спільно з ІОЦ Південної залізниці) розробка та впровадження у 1994 році автоматизованого контролю за всіма транзитними перевезеннями на українських залізницях.

Подальшу історію розвитку ГІОЦ УЗ можна відстежувати, передивляючись штатні розклади підприємства.

У вересні 1994 року був організований відділ мереж передачі даних, що розвиває та обслуговує локальну мережу Укрзалізниці, забезпечує зв'язок ГІОЦ з залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, експлуатує електронну пошту. У жовтні 1994 року створюється сектор інформаційного обслуговування, який на договірній основі надає сьогодні інформацію більш 150 клієнтам вантажних перевезень залізничного транспорту, в той же час забезпечуючи чималий додатковий дохід Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці.

Великим поштовхом до розвитку Головного інформаційно-обчислювального центру стало запровадження в травні 1996 року пономерного обліку та взаєморозрахунків за користування вагонним парком країн СНД та Балтії. За короткий час під керівництвом начальника відділу була розроблена автоматизована система, яка дозволила Укрзалізниці єдиній серед держав Співдружності виконувати самостійні розрахунки за користування вагонами. Саме ця система є одним з чинників, що дозволяє Укрзалізниці постійно відстоювати свої фінансові інтереси. Нині її експлуатацією і подальшим розвитком займається відділ інформаційного забезпечення взаєморозрахунків. Враховуючи призначення ГІОЦ УЗ як підприємства, яке покликане вирішувати специфічні інформаційні задачі залізничного транспорту, у 1997 - 1998 роках були створені відділи автоматизації бухгалтерського обліку та фінансової звітності (нині відділ називається «Фінансові системи») та автоматизації розрахунків плану формування. Тісно співпрацюючи з главками- замовниками, у цих відділах розроблено ряд унікальних систем, що дають можливість встановити чіткий контроль за фінансовою та експлуатаційною дисципліною на залізницях України.

Новою задачею, яка постала перед Головним інформаційно-обчислювальним центром, була централізація інвентарного обліку вантажних вагонів. Під керівництвом заступника начальника центру у 1998 році був розроблений ряд нормативних документів та здійснений збір паспортів вантажних вагонів в єдину центральну картотеку. Підтримкою цієї картотеки в актуальному стані, а також розробкою відповідного програмного забезпечення займається відділ обліку вагонного і контейнерного парків і їх технічного стану. Логічним продовженням цього процесу стала розробка у 1999 - 2001 роках спільно з ІСЦ придніпровської залізниці автоматизованої системи ремонту вагонів по фактично виконаному об'єму робіт (по пробігу). Починаючи з 2002 року відділ проводить роботи по створенню централізованої картотеки власних вантажних вагонів підприємств України.

Рішення Ради і національної безпеки і оборони України від 11 квітня 2000 року та зміни, які вони викликали у залізничній галузі, дали новий поштовх у розвитку інформаційних систем Укрзалізниці. Не залишився обіч цього процесу і Головний інформаційно-обчислювальний центр. З метою сприяння прискоренню розробок автоматизованих систем по вантажним та пасажирським перевезенням були створені відділ координації розробок та впровадження інформаційних систем та відділ координації розробок, впровадження та експлуатації АСК пасажирськими перевезеннями.

Впровадженні в експлуатацію Інтернет та Інтернет - сервери Укрзалізниці (керівник розробок - перший заступник начальника центру), які використовують найсучасніші досягнення світових інформаційних технологій. Наявність у користувачів Укрзалізниці актуальної нормативно-довідкової інформації забезпечує відділ класифікації та кодування. Ретельний контроль за фінансовими надходженнями та їх використанням дозволяють здійснювати Автоматизована система обліку доходних надходжень та стану взаєморозрахунків з клієнтами, АРМи «Договір» та «Ціновий контроль», розроблені відділом інтернет - технологій. Автоматизована система «Кадри» та Автоматизована система контролю виконавської дисципліни, що впроваджуються цим відділом, надають можливість керівництву Укрзалізниці забезпечувати чітку організаційну роботу в апараті .

Захист інформаційних систем від злоякісних програм - вірусів, протидію несанкціонованим втручанням та порушення режиму конфіденційності у роботі обчислювальних комплексів забезпечує сектор захисту інформації. Нові автоматизовані системи, які покликані не тільки фіксувати події, а і надавати замовникові їх аналіз, створює відділ аналітичних систем.

Нова сторінка у діяльності Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці розпочалася після проведення Колегії Міністерства транспорту України від 25.09.2003 року. Згідно рішенням Колегії, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01.10.2003 року № 757, на ГІОЦ УЗ покладені функції з експлуатації та розвитку автоматизованих систем Мінтрансу.

І зараз кожен день, не зважаючи на свята та вихідні, співробітники центру під керівництвом головного інженера створюють інформаційне середовище у будівлі міністерства на проспекті Перемоги,14. Обстеження і розробка єдиної транспортної інформаційної системи супроводжує відділ інформаційно-технологічного супроводу Мінтрансу.

За п'ятнадцять років свого існування ГІОЦ УЗ, без перебільшення, став інформаційним центром Укрзалізниці, безперервна робота якого забезпечує надходження оперативної інформації до її найменших структурних одиниць. Щоденно в автоматизованих системах ГІОЦ УЗ обробляється понад 950 мегабайт інформації, а загальний обсяг інформаційних баз наближається до трьох терабайт (3000 гігабайт). З цією метою на підприємстві функціонують 350 одиниць суперсучасної обчислювальної техніки (від звичайних ПЕОМ до потужних кластерних серверів). ГІОЦ УЗ з'єднаний з шістьма інформаційно-статистичними центрами залізниць України окремими виділеними каналами зв'язку. В рамках „Інфомережі - 21” - з обчислювальними центрами всіх залізничних адміністрацій країн СНД та Балтії. Тривають роботи щодо організації інформаційного обміну із залізницями сусідніх держав Центральної Європи.

Щоденну, щогодинну напружену роботу центру забезпечує злагоджений колектив, що налічує 325 професіоналів своєї справи. Майже 90 % з них мають вищу та середню спеціальну освіту. Підприємство постійно поповнюється молодими спеціалістами - випускниками Державного економіко-технологічного університету транспорту, Національного технічного університету України „КПІ” та інших авторитетних учбових закладів держави. Молодь вчиться у провідних фахівців центру, діляться своїм досвідом ветерани залізничного транспорту.

ГІОЦ УЗ постійно нарощує темпи розвитку інформаційних систем галузі. Керуючись Програмою інформатизації залізничного транспорту України, затвердженою Міністром транспорту України підприємство бере участь у роботах по створенню Автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями, Системи комплексного обслуговування пасажирів „Експрес - УЗМ”, Фінансово-економічної інформаційної системи Укрзалізниці, автоматизованої системи взаєморозрахунків з третіми країнами, автоматизованої системи "Зведена фінансова звітність" та інших автоматизованих систем, які покликані підвищити ефективність роботи залізниць України.

Структура Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці та теперішній час

ГІОЦ - начальник центру;

З-Д - перший заступник начальника центру;

З-1 - заступник начальника центру;

Г- головний інженер ГІОЦ УЗ;

З-Р - заступник начальника центру;

Е - фінансово-економічний відділ;

Ф - бухгалтерія;

К - відділ кадрів;

СЗІ - відділ захисту інформації в автоматизованих системах;

ІНФ - відділ інформаційних послуг;

ФС - відділ експлуатації фінансових систем;

ІНТ - відділ Інтернет технологій;

ІТ - відділ технологічного супроводу інформаційних систем;

ВР - відділ експлуатації автоматизованих систем по вантажних перевезеннях;

ВКП - відділ автоматизованих картотек рухомого складу;

ІЗВ - відділ автоматизації взаєморозрахунків з інозалізницями;

ГР - відділ автоматизації графіків руху;

ЕСР відділ експлуатації систем обліку ресурсів;

ТО - відділ технічного обслуговування;

МПД - відділ експлуатації мереж передачі даних;

Заб - відділ поточного утримання і постачання;

Тех - технічний відділ;

ОМП - відділ експлуатації оперативних моделей перевезень;

ПФ - відділ плану формування;

АС - відділ експлуатації аналітичних систем;

КК - відділ ведення НДІ;

АК - відділ експлуатації систем управління персоналом;

ЦСК - відділ „Центр сертифікації ключів”.

Завдяки високому рівню знань працівниками центру вдалося забезпечити самостійне ведення взаєморозрахунків за користування вагонами та контейнерами з іншими залізничними адміністраціями, інформаційну підтримку обліку та використанню рухомого складу, експлуатаційної, фінансово-бухгалтерської діяльності залізниць України, збереження інформаційної взаємодії і технологічної єдності залізниць держав, що утворилися після розпаду СРСР.

Самовіддана праця, ініціатива та професіоналізм фахівців центру забезпечує оперативну інформаційну підтримку технологічного процесу управління всіх сфер залізничного транспорту на базі сучасних програмно-апаратних комплексів, що сприяє досягненню максимальної ефективності роботи галузі в умовах ринкової економіки.

Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці пропонує майже необмежений спектр послуг з виконання графічних робіт:

високоякісний кольоровий друк великих форматів (до А0 і більше);

виготовлення та друк плакатів, листівок, календарів, фотографій та інше за індивідуальними замовленнями;

підготовка та друк карт-схем залізниць України різного призначення, формату та наповнення, виходячи з потреб замовника;

чорно-біле тиражування великих форматів;

поновлення та покращення зображення на застарілих копіях;

переведення паперових документів в електронний вигляд (створення електронного архіву документів).

Всі роботи виконуються на договірній основі. Ціни гнучкі і визначаються залежно від замовлення.

Ресурси Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці. Загалом в ГІОЦ УЗ експлуатується 45 сервери, та 261 робоча станція. Для вирішення оперативних задач в ГІОЦ УЗ використовуються сервери компанії DELL моделей: DELL PE 6300, DELL PE 4300, DELL PE 2300, DELL PE 2200, DELL PE 2100, компанії IBM: модель IBM S 390, компанії Compaq: сервер DL 580/R.

Операційні системи які використовуються в ГІОЦ УЗ: MS Windows NT 4.0 Server, Linux, MS Windows 2000 Server, OS/2.

СУБД - Oracle, Hytech, Foxpro, My SQL, Interbase.

Система документообігу - Lotus Notes.

2.2 Облікова політика ДП ГІОЦ УЗ

Державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці» Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - ДП «ГІОЦ УЗ») створено на загальнодержавній формі власності відповідно з наказами міністерства транспорту України від 12.11.1993 № 423 та державної адміністрації залізничного транспорту України від 19.11.1999 № 73-Ц, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (орган уповноважений управляти майном) та підпорядковане безпосередньо Державній адміністрації залізничного транспорту України.

ДП «ГІОЦ УЗ» відноситься до основної діяльності залізничного транспорту України, складає та надає фінансову звітність за таким видом діяльності: «Інформаційні послуги».

Загальні положення.

В своїй діяльності Державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці» керується Обліковою політикою затвердженої наказом від 13.08.2007 № 092, яка розроблена на підставі Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, „Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2006 № 1213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.12.2006 за №1363/13237, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Методичних рекомендацій по застосуванню на залізничному транспорті Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності та з метою визначення облікової політики як сукупності принципів, методів і процедур, що забезпечить об'єктивне відображення фінансового стану і результатів господарської діяльності підприємства.

Облікова політика є елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку підприємства. Закріплені в ній принципи та методи відповідно до принципу послідовності мають застосовуватись постійно (із року в рік).

Метою Облікової політики підприємства є розкриття найважливіших положень, які використовуються при веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансових звітів, інформація яких необхідна для прийняття відповідних рішень.

Облікова політика змінюється, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Організація бухгалтерського обліку

Підприємство своїм наказом встановлює порядок організації бухгалтерського обліку, в якому визначається:

перелік посадових осіб, які ведуть облік (чисельність, структура облікового апарату, його підпорядкованість і розміщення);

перелік посадових осіб, які мають право підписувати первинні документи на здійснення господарських операцій, пов'язаних з відпуском (втрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, нематеріальних активів та іншого майна;

графік документообігу, який повинен забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначити мінімальний термін його знаходження в підрозділі;

як ведеться облік ( за допомогою яких рахунків, субрахунків, документів, форм обліку, які регістри обліку використовуються, яка техніка ведення обліку та технологія обробки облікової інформації);

інші особливості організації роботи та ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, покладається на начальника підприємства відповідно до законодавства та установчих документів.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покладається на бухгалтерію на чолі з головним бухгалтером. Бухгалтерія є окремим підрозділом апарату управління і підпорядкована безпосередньо начальнику підприємства.

Обов'язки головного бухгалтера визначаються відповідно до вимог п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Конкретні обов'язки, права та відповідальність кожного працівника бухгалтерії встановлюється посадовими інструкціями, які затверджуються керівником підприємства.

Бухгалтерський облік господарських операцій з 01.01.2000 здійснюється у відповідності з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій залізничного транспорту України (далі - План рахунків), затвердженим наказом Укрзалізниці від 19.01.2000 № 17-Ц, який розроблений відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.

Нові рахунки (рахунки другого і третього порядку) можуть вводитися до Плану рахунків Укрзалізницею з відповідним клопотанням підприємства щодо бухгалтерського обліку специфічних для підприємства операцій.

Рахунки класів 0-7, 9 є обов'язковими для застосування підприємством, а рахунки класу 8 «Витрати з елементами» не використовуються. Фінансовий результат від діяльності підприємством визначається щорічно на рахунку 79 „Фінансові результати”.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи, створені засобами обчислювальної техніки на машино читаних носіях інформації, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості, і повинні бути записані на паперовому носії, виготовлені і розмічені за вимогами відповідного стандарту і закодовані, згідно із затвердженою системою кодифікації.

Підприємство самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних обирають форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Облікові регістри повинні мати повну назву, період реєстрації господарських операцій, посаду, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь в їх складанні.

У разі складання та зберігання регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації, забезпечується виготовлення копій на паперових носіях.

Для організації обліку необоротних активів на підприємстві наказом керівника створюється постійно діюча комісія.

Склад постійно діючої комісії та обов'язки, які на неї покладаються, визначаються відповідно до Примірного положення про постійно діючу комісію по організації обліку необоротних активів, затвердженого наказом Укрзалізниці від 03.07.2000 № 254-Ц (із змінами та доповненнями).

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємство проводить інвентаризацію відповідно до статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69.

Інвентаризація активів і зобов'язань проводиться щорічно перед складанням річної звітності, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з чинним законодавством України, у наступні строки:

станом на 01 жовтня - інвентаризація виробничих запасів;

станом на 01 листопада - інвентаризація необоротних активів;

станом на 01 грудня - інвентаризація інших активів та зобов'язань балансу.

Склад постійно діючої інвентаризаційної комісії та положення про її повноваження затверджується наказом по підприємству.

Інвентаризація каси проводиться не рідше одного разу на місяць відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України від 15.12.2004 № 637. Для проведення раптової перевірки каси наказом по підприємству створюється комісія.

Особливості складання та подання фінансової звітності

Підприємство веде бухгалтерський облік, складає та подає фінансову звітність у такому обсязі:

- річна: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності «Інформація по сегментам», копія розпорядчого документа про установлення або змінення облікової політики підприємства;

- проміжна (квартальна): Баланс, Звіт про фінансові результати.

Крім зазначеного складу фінансової звітності, складається та подається форма № 14 - зал. «Звіт про доходи і витрати з основних видів економічної діяльності залізничного транспорту України» (квартальна, річна).

Для формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання у додатку до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» пріоритетним видом сегмента визначається господарський сегмент.

Підприємство складає звітність за таким господарським видом сегменту: «Інформаційні послуги».

Підприємство складає самостійний баланс.

Виправлення помилок у бухгалтерському обліку та внесення змін до фінансової звітності здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

Виправлення помилок минулих років відображається в Балансі (форма №1) за звітний рік шляхом коригування на початок звітного року нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), а також статей активів, зобов'язань, власного капіталу, які змінилися внаслідок виправлення помилок. Також здійснюється коригування статей фінансової звітності (активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат тощо) того року, на який виправлені помилки вплинули.

Виправлення помилок минулих років оформлюється в місяці виявлення помилки Бухгалтерською довідкою.

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Це здійснюється шляхом складання нових звітів, на які виправлені помилки вплинули, з поміткою «Виправлений»:

- Балансу (ф. №1), Звіту про рух грошових коштів (ф. №3), Звіту про власний капітал (ф. №4) за відповідний рік (роки), до яких мають відношення ці помилки;

- Звіту про фінансові результати (ф. №2) за відповідні періоди попереднього року (років), до яких мають відношення ці помилки.

При виправленні помилок минулих років необхідно оформити у вигляді пояснювальної записки примітки до річної фінансової звітності, в якій необхідно указати зміст і суму помилки, статті фінансової звітності минулих періодів, які були відкориговані з метою повторного подання порівняльної інформації.

Підприємство разом з фінансовою звітністю поточного року подає «виправлені» звіти за рік, що передує звітному року:

- у складі проміжної фінансової звітності - Баланс (форма №1) за рік, Звіт про фінансові результати (форма №2) за відповідний період та за рік;

- у складі річної фінансової звітності - Баланс (форма №1), звіт про фінансові результати (форма №2) за рік, Звіт про рух грошових коштів (форма №3), Звіт про власний капітал (форма №4).

Бухгалтерський облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів

Основними засобами визнаються матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких у господарській діяльності більше одного року і вартістю понад 1000 грн. (стосовно основних засобів, введених в експлуатацію після запровадження П(С)БО).

Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Основні засоби придбані (створені) зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Безоплатно отримані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за їх справедливою вартістю на дату отримання.

При введенні основних засобів в експлуатацію комісією обов'язково визначається ліквідаційна вартість та встановлюється строк корисного використання кожного об'єкта основних засобів про що зазначається в акті приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типової форми № ОЗ-1).

Об'єкт основних засобів переоцінюється, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу та за умови врахування результатів переоцінки у фінансовому плані підприємства.

У разі переоцінки об'єкта основних засобів, на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи (підгрупи) основних засобів, до якої належить об'єкт. При цьому групою (підгрупою) основних засобів вважається сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об'єктів основних засобів.

Переоцінка основних засобів тієї групи (підгрупи), об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

При виявленні під час інвентаризації придатних для використання об'єктів основних засобів, залишкова вартість яких у бухгалтерському обліку дорівнює нулю, постійно діючою інвентаризаційною комісією оформлюється пропозиція щодо визначення їх справедливої та ліквідаційної вартості. Після затвердження керівником протоколу результатів інвентаризації такі пропозиції набувають розпорядчого характеру для обов'язкового проведення дооцінки об'єкту основних засобів з нульовою залишковою вартістю, що відповідає критеріям активу.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи.

При нарахуванні амортизації до оцінених об'єктів основних засобів застосовується альтернативний метод зменшення додаткового капіталу. Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів щокварталу у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об'єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об'єкта, що відображений у складі додаткового капіталу. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об'єкта, що включені до складу нерозподіленого прибутку, обов'язково заносяться до регістрів аналітичного обліку основних засобів.

Очікувані строки корисного використання (експлуатації) основних засобів підприємств залізничного транспорту встановлюються Укрзалізницею.

Підприємство для визначення суми амортизаційних відрахувань встановлює строки корисного використання (експлуатації) основних засобів відповідно до наказу Укрзалізниці від 29.12.2000 № 625-Ц.

На інші необоротні матеріальні активи, крім малоцінних необоротних матеріальних активів, очікувані строки корисного використання (експлуатації) встановлюється постійно діючою комісією по організації обліку необоротних активів.

Строки корисного використання малоцінних необоротних активів встановлюється згідно з наказом Укрзалізниці від 14.07.2003 № 172-Ц.

Матеріальні цінності, отримані при ліквідації об'єкта основних засобів, оприбутковується з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів за економічно обґрунтованою ціною визначеною комісією.

У складі малоцінних необоротних матеріальних активів обліковуються предмети, термін корисного використання яких більший за 1 рік і вартістю від 50 грн. до 1000 грн. включно, та спецодяг і взуття, термін корисного використання яких більший за рік і вартістю від 50 грн. і більше.

Передача в експлуатацію малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку капітальних інвестицій на підприємствах залізничного транспорту, затверджених наказом Укрзалізниці від 26.12.2003 № 661-ЦЗ.

Об'єктом амортизації основних засобів є первісна або переоцінена вартість, зменшена на їх ліквідаційну вартість.

Амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Річна (місячна) сума амортизації після зміни залишкової вартості об'єкта основних засобів в результаті їх переоцінки, часткової ліквідації, модернізації, модифікації, добудови дообладнання, реконструкції тощо, зміни строку корисного використання (експлуатації) визначається виходячи відповідно із нової залишкової вартості та нового строку корисного використання (експлуатації) з місяця, наступного за місяцем таких змін.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується в першому місяці використання об'єкта у розмірі 100% його вартості.

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

При досягненні залишкової вартості об'єкта основних засобів ліквідаційної вартості цей об'єкт вважається повністю за амортизованим і у разі його непридатності для подальшого використання підлягає списанню.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів

Нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю.

При придбанні (створенні) нематеріального активу постійно діючою комісією підприємства по організації обліку необоротних активів визначається строк корисного використання, але не більше 20 років.

Амортизація нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання нематеріального активу.

Ліквідаційна вартість нематеріальних активів для цілей амортизації прирівнюється до нуля.

За справедливою вартість на дату балансу переоцінюються ті нематеріальні активи, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Якщо підприємством проведена переоцінена об'єктів групи нематеріальних активів, надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Застосовується альтернативний метод зменшення додаткового капіталу при нарахуванні амортизації до оцінених об'єктів нематеріальних активів аналогічно до порядку цієї Облікової політики.

Бухгалтерський облік запасів

Одиницею бухгалтерського обліку запасів визначається їх найменування. Облік запасів ведеться у натуральному та грошовому вимірниках.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Транспортно - заготівельні витрати включають до собівартості придбаних запасів.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом ФІФО, за яким оцінка запасів базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

При відпуску у виробництво чи іншому вибутті старопридатних запасів, що були оприбутковані при ліквідації, ремонті або іншому поліпшенні основних засобів, оцінка здійснюється за методом та у спосіб щомісячної середньо зниженої собівартості, за яким оцінка вибуття запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

При передачі в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів, що використовуються протягом не більше одного року, або нормального операційного циклу, їх вартість виключається із складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і матеріально - відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання та обліковуються на позабалансовому субрахунку 073 «Перелік списаних малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк корисного використання яких не більше 1-го року». З оперативного обліку малоцінні та швидкозношувані предмети, які вийшли з ладу, списуються відповідно до актів, складених комісією та затверджених керівником підприємства.

Запаси, які зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісну очікувану економічну вигоду, відображаються за чистою реалізаційною вартістю, яку визначає постійно діюча інвентаризаційна комісія. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретно винних осіб відображаються на відповідному позабалансовому субрахунку. Списання проводиться відповідно до розпорядчого документу по підприємству.

Строки корисного використання малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатації встановлюється згідно з наказом Укрзалізниці від 14.07.2003 № 172-Ц.

Аналітичний облік запасів здійснюється відповідно до Класифікатора матеріально - технічних ресурсів, які використовуються на залізничному транспорті України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 20.12.2001 № 716-Ц.

Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості

Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості ведеться за первісною вартістю окремо за кожним дебітором, а також за класифікаційними групами.

Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення в наступному порядку:

1 група - до 30 днів з дати виникнення;

2 група - з 30-го по 60 день з дати виникнення;

3 група - з 61 дня по 90 день з дати виникнення;

4 група - з 91 дня до 1 року з дати виникнення;

5 група - 1 рік і більше з дати виникнення.

Дебіторська заборгованість включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто після вирахування із первісної вартості дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів створюється підприємством на поточну дебіторську заборгованість за реалізовану продукцію (товару, роботи, послуги) та іншу поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення дебітором. За сумами такої дебіторської заборгованості необхідно обов'язково вживати заходів досудового чи судового врегулювання спорів відповідно до умов договорів щодо їх стягнення.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, за яким величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Бухгалтерський облік резерву сумнівних боргів ведеться за кожним дебітором.

Дебіторська заборгованість, яка віднесена до 5 групи класифікації (крім інших випадків, передбачених угодою) є сумнівною і на таку дебіторську заборгованість створюється резерв сумнівних боргів.

Якщо дебіторська заборгованість відповідає будь - якій з ознак, наведеній в п.1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ця дебіторська заборгованість визнається безнадійною і підлягає списанню за рахунок резерву сумнівних боргів.

Строк загальної позовної давності встановлюється відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України і складає три роки.

Постійне проведення внутрішніх розрахунків між підприємствами - юридичними особами та підтвердження боргу шляхом складання Акту звірки з підприємствами за цими розрахунками є діями, що свідчать про визнання боргу і відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України є підставою для перебігу строку позовної давності.

Списання безнадійної дебіторської заборгованості проводиться при наявності розпорядчого документу по підприємству.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої не створювався резерв сумнівних боргів, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Сума списаної дебіторської заборгованості обліковується на позабалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.

Облік доходів та витрат, фінансових результатів

На підприємстві дохід складається із доходів від надання інформаційних послуг.

...