Прямі податки: становлення та особливості справляння в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Факультет економіки та оподаткування

Кафедра податків та оподаткування

Спеціальність «Оподаткування»

Курс __5__ Група _________ Семестр 10

Затверджую

___________________________

В.о. зав. кафедри Мельник П.В.

«____» ___________ 20____ р.

Завдання

для виконання дипломної роботи

студенту ____________________________________________________

(прізвище, імя, по батькові)

Факультет ________________________ Група ______________________

Тема дипломної роботи __________________________________

Затверджено наказом по університету від «____» __________ 20___ р. № ____________

Дипломна робота виконується на матеріалах ____________________

План роботи та терміни виконання розділів

Назва розділів дипломної роботи	Терміни виконання
1. І розділ	«____» ___________ 20___ р.
2. ІІ розділ	«____» ___________ 20___ р.
3. ІІІ розділ	«____» ___________ 20___ р.
4. Доопрацювання роботи з урахуванням зауважень наукового керівника	«____» ___________ 20___ р.

Перелік графічного матеріалу (таблиці, рисунки, схеми) ___________

Термін здачі роботи на рецензію науковому керівнику «___» _______20___ р.

Термін повного завершення, оформлення і подання на кафедру дипломної роботи на захист «___» _______20___ р.

Завдання видав науковий керівник ______________ ________________

(підпис) (дата)

Завдання одержав студент ______________ ________________

(підпис) (дата)

ВІДЗИВ

наукового керівника на дипломну роботу

студента __________________________ групи _________

(прізвище, імя, по батькові)

НА ТЕМУ: __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Обсяг виконаної роботи
Загальна характеристика
Наукове і практичне значення роботи
Оцінка роботи студента

Науковий

керівник ____________________ ________________________________

(підпис) (прізвище, імя, по батькові)

“____ “ _______________20___ р.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра податків та оподаткування

Спеціальність “Оподаткування”

Спеціалізація “Адміністрування податків і платежів”

ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ ДО

ДипломнОЇ роботи

на тему _____________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________

Студент

______________________________

підпис (П.І.Б.)

Науковий керівник

______________________________

підпис П.І.Б., науковий ступінь, вчене звання)

Житомир 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА

ОСОБЛИВОСТЕЙ СПРАВЛЯННЯ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

1.1 Сутність та роль прямого оподаткування економіки України

1.2 Генезис прямого оподаткування

1.3 Механізми справляння прямих податків в Україні

1.4 Нормативно-правова база нарахування та сплати прямих податків

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз обсягів податкових надходжень прямих податків в Україні

2.2 Організація роботи в органах ДПС по справлянню прямих податків

РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Світовий досвід у сфері прямого оподаткування

3.2 Шляхи удосконалення системи прямого оподаткування в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Головним джерелом формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів є податки. Вони віддзеркалюють фінансові відносини між державою і платниками з метою створення централізованого фонду коштів, що перебувають у розпорядженні держави. У Конституції України (ст. 67)[4] закріплено обов'язок кожного громадянина сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів.

Прямі податки належать до найбільш древніх форм оподаткування. Вона є обов'язковим елементом податкової системи держави на всіх етапах розвитку.

Однією з причин нестабільності економіки України є недосконалість податкового законодавства. Високі податки є гальмом ринкових перетворень в країні, оскільки значна частина доходів підприємств поглинається під тиском “податкового пресу”. Це в свою чергу призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб'єктами господарювання або значного заниження оподатковуваних доходів.

Однією з складових податкової системи України є прямі податки, які відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини бюджету.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий принцип оподаткування більшістю економістів вважається найсправедливішим.

Застосування податків, а зокрема прямих є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів із комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи приплив іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий прибуток і прибуток підприємства. За допомогою податків держава одержує у своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати по соціальному забезпеченню, що змінюють розподіл доходів. Система оподаткування визначає кінцевий розподіл доходів в суспільстві.

Питання оподаткування досліджено в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Зокрема його особливості в специфічний період перебудови адміністративно-командного механізму господарювання у ринковий поглиблено вивчали В.Л. Андрущенко, О.Д. Василик, П.В. Мельник, А.М. Соколовська, В.М. Суторміна, В.М. Федосов та ряд інших. Проте вітчизняні вчені здебільшого приділяли увагу непрямому виду оподаткування.

Таким чином, проблема прямого оподаткування, яке безпосередньо залежить від доходів підприємств чи фізичних осіб, а отже здатне стимулювати їх діяльність, чи навпаки змушувати шукати методів ухилення від сплати податків у наш час є актуальною.

Метою даної дипломної роботи є ознайомлення з теоретичними аспектами становлення та особливостей справляння прямих податків в Україні, здійснення комплексного аналізу податкового навантаження прямих податків в Україні та на основі отриманих результатів визначити і сформулювати проблему, запропонувати шляхи і способи її вирішення, використовуючи світовий досвід і положення сучасної науки. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних наукових і практичних задач:

- визначити основні положення теорій прямого оподаткування;

- з'ясувати головні тенденції еволюції прямих податків;

- обґрунтувати сутність прямого оподаткування шляхом розмежування і порівняння вітчизняних та зарубіжних досвідів;

- з'ясувати технології оподаткування прямих податків в Сполучених Штатах Америки, країнах ЄС та Російській Федерації;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення прямого оподаткування в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.

Об'єкт дослідження - система економічних відносин, які виникають у процесі справляння прямих податків.

Предметом дослідження є теоретичні засади функціонування прямого оподаткування в Україні.

При написанні дипломної роботи широко використовувалися законодавчі і нормативні акти, наукова і періодична література з питань розвитку податкової системи в нашій країні, а також практичні і статистичні матеріали в сфері оподаткування.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків.

Основний зміст роботи викладено на 122 сторінках друкованого тексту. Робота містить 14 таблиць та 17 рисунків. Список використаних літературних джерел налічує 62 найменування. Робота містить 5 додатків.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ СПРАВЛЯННЯ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

1.1 Сутність та роль прямого оподаткування економіки України

До побудови ефективної системи прямого оподаткування держава має підходити особливо виважено, враховуючи при цьому не лише фіскальні інтереси, а й економічне становище платників, стимулюючи їх на реалізацію стратегічної мети розвитку національної економіки.

Перш ніж охарактеризувати сутність прямих податків, необхідно зазначити сутність податків як економічної категорії.

Податки - це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. Саме виникнення держави спричинило появу платежів і внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання державою її функцій. Спочатку ці внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно-грошових відносин відбувся поступовий перехід до грошової форми оподаткування.

Історія податків як джерела доходів державного бюджету не нараховує і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А.Сміт у роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776р.) За його словами “податок - це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати” [41].

Податок являє собою узаконену форму відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності та індивідуальної безоплатності.

Податки встановлюються виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він:

- стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

- має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротній. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

- на відміну від інших обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

- категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

- виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює його платежу.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управління, оборони, соціальної та економічної.

Отже, податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

За економічним змістом податки являють собою фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Загально прийнято, що ці відносини, на відміну від фінансів, мають односторонній характер - від платників до держави. Повернення переплат податків, звісно, не розглядається як зворотній рух, оскільки воно пов'язане не із сутністю розглядуваних відносин, а з характером розрахунків із бюджетом - якби вони були максимально правильними, то переплат взагалі не було б.

Однак жодні відносини не є односторонніми. Адже забезпечення законодавчими органами влади ефективним правовим полем національну систему оподаткування, надання розгалуженої системи пільг, підтримка та сприяння розвиткові вітчизняних підприємств, що приводить до зростання національного багатства і добробуту нації - ці відносини носять двосторонній характер: як від держави платникам податку так і навпаки (наприклад, дотримання фінансової і податкової дисципліни тощо).

Існує розбіжність думок щодо кількості податків. Одні фахівці пропонують введення єдиного податку, інші за диференціацію їх.

Введення єдиного податку, на якій би основі він не ґрунтувався, не відповідає системному підходу до конструювання податкового механізму і входить у суперечність із світовою практикою оподаткування.

Підводячи підсумки щодо суті та призначення податків, хотілося б звернути увагу на проблематику трактування категорії “податок” та його еволюцію. Отже, у світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до трактування цієї категорії.

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов'язковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядається у двох аспектах - цільовому і примусовому. Цей напрям фінансової думки базується на тезі, запропонованої ще Е. Саксом, - послух і примус є необхідними елементами податкової теорії. В теоретичному трактуванні примусовий характер сплати обов'язкових платежів державі в обмін на суспільні блага у фінансовій літературі називають податком за Пігу.

На відміну від розуміння податку як примусу законослухняних платників-виконавців, другий напрям фіскальної теорії визначає податок як громадянський обов'язок. Податок, що сплачується на основі індивідуального вибору і власної оцінки характеру державної діяльності виборцем-податкоплатником, одержав назву “податку Кларка”, від імені американського економіста Едварда Кларка.

Отже, відбувається певна трансформація від розуміння податку як принципово обов'язкового платежу державі до розуміння його як усвідомленої необхідності. Кларк формулює проблему вибору як економічну теорію демократії, де існує згода громадян-виборців оплачувати податками зроблений ними вибір державотворення. Він науково пояснює залежність добробуту податкоплатників від їхньої власної поведінки.

Система оподаткування України за роки незалежності реально відчула на собі необхідність такої трансформації розуміння податку. Адже ні державний примус, ні система контролю за справлянням податків не змогла завадити розвиткові “тіньового” сектору економіки й стрімкого його зростання за останні п'ять років. Звісна річ, що запропоновані у Податковому кодексі зміни щодо зменшення податкового тягаря за рахунок зниження податкових ставок та розширення бази оподаткування дещо сприятимуть виходу національної економіки з “тіні”, однак неабияке значення для бюджету України має формування податкової свідомості та податкової культури громадян. Лише двостороння взаємодія держави і суб'єктів господарювання здатна підвести економіку країни до рівня високорозвинених держав.

Податкова політика держави має бути побудована таким чином, аби податки, які стягуються в державі, з одного боку, не стримували економіку, а з іншого - їх було достатньо для виконання своїх функцій.

Функції податків можна згрупувати у два блоки: основні й додаткові (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основні функції податків*

№ з/п	Функції податків
1.	Основні	фіскальна
		регулююча
		контрольна
2.	Додаткові	розподільна
		стимулююча
		стримуюча
		соціальна
		накопичувальна

*Джерело: [39,с.7]

Основними функціями податків є:

- фіскальна (збирання грошових коштів з фізичних та юридичних осіб для формування фінансових ресурсів держави);

- регулююча (регулювання процесу нагромадження грошових фондів функціонування національного ринку та інше);

- стимулююча (стимулювання прискорення темпів економічного зростання, інвестиційних процесів тощо);

- розподільча (розподіл і перерозподіл доходів між соціальними групами та верствами населення, між сферами і галузями економіки).

Згідно чинного законодавства, ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи (табл. 1.2).

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків може вести справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Таблиця 1.2

Елементи податку згідно ПКУ*

№ з/п	Елемент оподаткування	Зміст	Посилання на ПКУ
1.	Платники податку	фізичні особи (резиденти та нерезиденти України) та юридичні особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів	ст. 15
2.	Об'єкт оподаткування	майно, товари, дохід або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти з наявністю яких у платника виникає податковий обов'язок	ст. 22
3.	База оподаткування	це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання	ст. 23
4.	Ставка податку	розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.	ст. 25
5.	Порядок обчислення	множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів	ст. 29
6.	Податковий період	встановлений період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів	ст. 33
7.	Строк та порядок сплати податку	період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством	ст. 31
8.	Строк та порядок подання звітності	встановлений податковим законодавством строк та порядок подання звітності (податкових декларацій) за базовий звітний (податковий) період	ст. 46

*Джерело: [39,с.8]

Платник податків зобов'язаний:

- стати на облік у контролюючих органах;

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством;

- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовий вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання;

- виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

- забезпечувати збереження документів, пов'язаних із виконанням податкового обов'язку;

- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування, тобто, база оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Одиницею виміру бази оподаткування є конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування. Причому, одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

Ставкою податку визначається розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. А обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку (із застосуванням певних коефіцієнтів).

Строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку і сплати конкретного виду податку, і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Податковим періодом визначається встановлений Податковим кодексом України період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Базовий податковий (звітний) період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. Податковим періодом може бути: календарний рік, квартал, місяць або день.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі в національній валюті України в готівковій або в безготівковій формі.

Податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов'язує сплату ним податку. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків. Виконанням податкового обов'язку - сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом України, і є обов'язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу [1].

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Види загальнодержавних та місцевих податків і зборів в Україні*

№ з/п	Види податків та зборів
1.	Загальнодержавні (18)	Податки (7)	Податок на прибуток підприємств (ППп)
			Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО)
			Податок на додану вартість (ПДВ)
			Акцизний податок (АП)
			Екологічний податок (ЕП)
			Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП)
			Мито (М)
		Збори (11)	Плата за користування надрами (ПзаКН)
			Плата за землю (ПзаЗ)
			Збір за першу реєстрацію транспортного засобу (ЗзаПРТЗ)
			Збір за спеціальне використання води (ЗзаСВВ)
			Збір за спеціальне використання лісових ресурсів (ЗзаСВЛР)
			Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (ЗнаРВСХ)
			Збір за користування радіочастотним ресурсом України
			Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію
			Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ
			Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродукто-проводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України
			Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні
2.	Місцеві (5)	Податки(2)	Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
			Єдиний податок (ЄП)
		Збори (3)	Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
			Збір за місця для паркування транспортних засобів
			Туристичний збір

*Джерело: [39,с.18]

Податки є основним джерелом формування державних фінансів. На жаль, історія свідчить, що ніхто і ніколи не відчував бажання сплачувати податки, хоч якими малими вони не були. До сьогодні людство не винайшло жодних мотивацій, які б сприяли сплаті податків, крім застосування заходів державного впливу на платників. Причому, неможливо винайти єдину формулу побудови податкової системи, яка б задовольняла усі без винятку держави, навіть на однакових рівнях їх розвитку. Кожна держава повинна шукати свій шлях побудови податкової системи, зумовлений широким спектром історичних, територіальних, національних, економічних та інших особливостей.

Розглянувши загальну суть і призначення податків, ми можемо рухатися далі в розкритті нашої теми. Отже, історія людства виробила різні форми й методи оподаткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків. Класифікація дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їхню роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Усю сукупність обов'язкових платежів податкового характеру можна класифікувати за декількома ознаками (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4

Класифікація податків*

№ з/п	Ознака	Вид податків
1.	За формою оподаткування	прямі податки
		непрямі податки
2.	За економічним змістом об'єкта оподаткування	податки з доходів
		податки на споживання
		податки на майно
3.	За компетенцією органу, який встановлює податок	загальнодержавні податки (збори)
		місцеві податки (збори)
4.	За способом стягнення	розкладні податки
		часткові (окладні)
5.	За видами платників	податки з юридичних осіб
		податки з фізичних осіб
6.	характером використання	загальні податки
		цільові податки
7.	За рівнем надходження	закріплені податки
		регульовані податки
8.	За періодичністю справляння	разові податки
		систематичні податки

*Джерело: [39, с. 9]

В даній роботі буде розглянуто лише одну класифікаційну групу податків за формою оподаткування - прямі податки.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати. Тому незважаючи на справедливість прямих податків податкова система не може обмежуватися лише ними. Це був би однобокий підхід, який згубний для будь-якої системи. Отже, непрямі податки в противагу прямим встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Однак історичний розвиток системи оподаткування привів до поступового розмивання чітких відмінностей між прямими і непрямими податками. Універсальні форми непрямих податків - акцизів, при перенесенні їх стягнення із сфери реалізації в сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування, насамперед чітко визначений об'єкт оподаткування - обсяг обороту чи добавлену вартість. При цьому об'єкти оподаткування частково збігаються: пряма форма - податок на прибуток і непряма форма - податок на додану вартість, частину якої складає той же прибуток. З точки зору платника це майже однакові податки. Тільки податок на додану вартість безпосередньо включається в ціну, а податок на прибуток враховується при встановленні цін тільки опосередковано - через рівень рентабельності (прибутковості) товарів, робіт і послуг. Це свідчить про те, що відмінності між прямими і непрямими податками в сучасних умовах не дуже суттєві. Так чи інакше оподатковуються доходи споживачів - носіїв податків, тільки в одному випадку в прямій формі, а в другому в посередній.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.

Прямі податки поділяються на дві підгрупи: особисті й реальні (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Класифікація прямих податків за ступенем обліку фінансового стану платника податків.

Відмінність між ними полягає у співвідношенні платника й об'єкта оподаткування. При особистих первинним явищем виступає платник, а вторинним - об'єкт оподаткування. При реальних, навпаки, первинною основою є об'єкт оподаткування, а платник - вторинне явище. Для держави не має значення, хто буде сплачувати ці податки, головне - забезпечити їх повне надходження згідно з обсягом об'єкта оподаткування.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок.

Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний податок, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, екологічний податок, фіксований сільськогосподарський податок.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Податок на прибуток підприємств відіграє велику роль у фінансовому регулюванні економіки. Регулюючий механізм цього податку реалізується через диференціацію ставок і пільгове оподаткування. По-перше, розмежовуючи прибуткове оподаткування юридичних і фізичних осіб і встановлюючи для них різний рівень ставок, держава підтримує певні пропорції між фондом споживання і фондом нагромадження. Ці пропорції є одними з найважливіших у регулюванні економіки. По-друге, встановлюючи пільгове оподаткування (понижені ставки або повне звільнення) для окремих галузей і регіонів, держава стимулює відповідний перелив капіталу і веде певну структурну політику. По-третє, держава може встановлювати пільгове оподаткування тих напрямів формування і використання доходів, у яких заінтересоване суспільство. Регулююча функція податків найбільш притаманна саме цьому податку, пов'язаному з використанням доходів юридичних і фізичних осіб. Жоден інший податок не може забезпечити такий вплив на інтереси суб'єктів розподільних відносин у суспільстві. Саме з огляду на це, незважаючи на всі труднощі у стягненні цього податку, він використовується практично у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні.

Податок на доходи фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України.

Єдиний податок - це спрощена система звітності та оподаткування, яка може застосовуватися субєктами підприємницької діяльності: юридичними та фізичними особами-підприємцями.

Податок на земелю - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Податок на земелю відіграє відчутну роль у суспільстві й у фінансовій та податковій політиці. За відсутності суттєвих недоліків він має значні переваги як у фіскальному, так і в регулюючому планах. По-перше, при стягненні податку на землю майже не існує можливості ухилення від сплати. Земельну ділянку неможливо сховати. Як об'єкт оподаткування вона порівняно легко піддається чіткому обліку. По-друге, в даному податку досить чітко реалізується принцип соціальної справедливості. При варіанті сплати пропорційно до розміру ділянки і родючості ґрунтів кожен платить залежно від того природного потенціалу, яким він володіє. Результати ж господарювання не впливають на суми податку, і тому існує прямий стимул працювати якомога краще. По-третє, податок на землю є засобом вилучення диференційної земельної ренти, що надає усім платникам рівні можливості. По-четверте, цей податок виступає важливим економічним інструментом у руках держави. Насамперед, з одного боку, він сприяє ефективному використанню основного природного багатства. Сама платність і механізм цієї платності змушують землевласника чи землекористувача отримувати доход від землі. Безплатне землекористування ніколи не було ефективним, про це свідчить, зокрема, недавній досвід планового господарювання з переданням землі колгоспам. З іншого боку, він є інструментом регулювання розміщення продуктивних сил на території країни. Встановлюючи диференційовані ставки не тільки залежно від родючості ґрунтів, а й від місця знаходження земельної ділянки, держава регулює розподіл суспільного капіталу. Для регіонів, які потребують додаткового розвитку, встановлюються пільгові понижені ставки або застосовується звільнення від оплати земельного податку. Навпаки, в індустріально перенасичених регіонах необхідно вдаватися до підвищених ставок.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - обовязковий місцевий податок, який стягується з фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Фіксований сільськогосподарський податок - податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Розглянувши сутнісну характеристику прямих податків, ми можемо виділити їхні основні переваги та недоліки.

Перевагами прямого оподаткування є те, що вони:

- надають можливості безпосередньо впливу на економічні процеси, стимулюючи чи де стимулюючи тенденції розвитку;

- забезпечують можливість більш точного прогнозування податкових надходжень;

- здійснюють розподіл податкового тягаря більш рівномірно порівняно із системою непрямого оподаткування.

В свою чергу, недоліками прямого оподаткування є те, що:

- податкові надходження залежать від ринкової кон'юнктури, оскільки в моменти зниження ділової активності чи наявності негативних господарських тенденцій доходи платників істотно знижуються;

- характерна нерегулярність фіскальних надходжень, оскільки вони вносяться платниками нерівномірно, а через певні проміжки часу;

- механізм фіскального адміністрування вимагає ведення досить складної системи обліку й звітності, а також створення системи спеціальних контрольно-аналітичних процедур, що призводить до підвищення затрат на їх справляння;

- платники мають більше можливостей до ухилення від оподаткування, як законними, так і незаконними шляхами, що потребує створення відповідного репресивного апарату.

Прямі податки відіграють важливу роль у формуванні Зведеного бюджету України.

Домінуюча позиція в системі прямого оподаткування належить особистим податкам: податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб; їх фіскальне значення виглядає таким чином: 93,5 % - частка в системі прямого оподаткування; 41,3 % - частка у податкових доходах бюджету; 31,5% - частка в сукупних доходах бюджету.

Таким чином, фіскальна функція прямих особистих прибуткових податків на сьогоднішній день в Україні є більш-менш ефективною. Фіскальна вага податку на прибуток підприємств і податку з доходів фізичних осіб у бюджетних доходах держави є приблизно однаковою. Їх фіскальне значення в бюджетних доходах становить близько 1/3 бюджетних доходів держави. Натомість, украй низьку фіскальну роль відіграють прямі реальні податки. З поміж їх загальної сукупності найбільше значення має податок на землю, частка якого в бюджетних доходах всього в межах 1,5 %, у податкових доходах бюджету - до 2 %, у системі прямих податків - до 5 %.

Саме сьогодні Україна і перебуває на стадії реформування податкової системи, головним завданням якої є створення умов для економічного розвитку, і на цій основі забезпечення задоволення державних та соціальних потреб. Треба підкреслити, що податки - це плата за цивілізацію, і справлятися вони повинні цивілізовано.

1.2 Генезис прямого оподаткування

В країнах з розвинутою ринковою економікою податки використовуються як ефективне знаряддя державного регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві. На сьогодні податки є безальтернативним джерелом формування доходів бюджету держави та багатофункціональним інструментом перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному та галузевому аспектах. Податки впливають на розміщення ресурсів, заохочення до бізнесу, інвестиційної активності, мотивацію до праці, визначають рівень забезпечення суспільними благами та є еластичним важелем анти циклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

Прямі податки в тій формі, в якій ми з ними стикаємось в сучасних умовах, склалися відносно недавно, хоча основні елементи механізму оподаткування зароджувались ще в давнині.

Перехід від натурального господарства до грошового, зародження і формування держави стали головними причинами появи податків.

Податки є невід'ємною частиною економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток та зміна форми державного устрою завжди супроводжується реформуванням податкової системи.

У Пятикнижжі Мойсея сказано: і будь-яка десятина землі з сімені землі і з плодів дерева належить Господу.

Отже, початкова ставки податку становить 10% від усіх одержаних доходів.

З розвитком держави виникла «світська» десятина, яка стягувалася на користь можновладних князів поруч із десятиною церковної.

У найдавніші часі Єгипті стягувався поземельний податок, причому він досяг складного розвитку та вирізнявся високої точністю. За часів Страбона в Єгипті існували два нілометри, з яких проводилися контролю над рівнем води, які лежали основу розрахунку майбутнього податку. За XII століть до Різдва у Китаї, Вавилоні, Персії вже відомий поголовний, чи подушний, податок.

У Стародавню Грецію в VII--IV ст. до Р.Х. представники знаті, закладаючи основи держави, запровадили податки з доходів в раз мері однією десятою чи однієї двадцятої частини доходів.

У стародавньому світі була і серйозна протидія оподаткуванню. У Афінах, наприклад, вважалося, що вільний громадянин особливий тим, що не мусить сплачувати податків. Особисті податки вважалися такими які мають у собі печатку рабства, і пояснюються деякі повноправні громадяни вважали їх принизливими собі. Неохоче визнавали й податки з майна.

Жителі Афін готові були вносити добровільні пожертви, а данину вони воліли отримувати з переможених ворогів, і навіть із своїх союзників. Колись стояли великі витрати, то рада чи народні збори міста встановлювали відсоткові відрахування з доходів.

Комунальні ж податки із тих, хто мешкав поза Римом, робилися регулярно.

І так було, наприклад, в Сицилії, коли вона 227 р. до Р.Х. стала провінцією Риму. У цілому римську скарбницю провінції, зазвичай, платили менше, ніж своїм колишнім володарям. У цих римських провінціях, як Іспанія, та Македонія, важливим джерелом доходів стали десятинні податки з рудних і соляних копалень.

Відомості про землеволодіння в Іудеї, наприклад, утримуючи в собі:

- найменування окремого подвір'я, якої громаді вона від носиться у якому угіддя перебуває, хто є його двома найближчими сусідами;

- кількість орних угідь, які можна засіяно протягом найближчих десяти років;

- скільки дільниці є виноградних лоз;

- скільки землі й скільки дерев налічують оливкові плантації;

- скільки полів буде скошено протягом найближчих десяти років;

- скільки приблизно землі відводиться під пасовища;

- скільки землі посідає лісові угіддя, здатні давати ділову деревину;

Власник землі зобов'язаний був оцінити все сам.

Кожен житель провінції мусив платити єдиний всім подушний податок. При імператорі Диоклетиані (239--313) встановлюється промисловий податок.

Широко практикувалися в Візантії надзвичайні податки: для будівництва флоту, утримання військових контингентів тощо.

Слід зазначити, що велика кількість податків зовсім на призвело до фінансового процвітання Візантійської імперії. Навпаки, наслідком надмірного податкового навантаження стало скорочення податкової бази, а далі пішли фінансові кризи, які послабляли міць держави.

Спочатку вся держава складалася з міста Риму та прилеглої до нього місцевості. Витрати із управління містом й державою були мінімальними, оскільки обрані магістрати виконували обов'язки безоплатно , часом вкладаючи кошти. Однак у військовий час громадяни Риму оподатковувалися відповідно за своїм статком.

Визначення податку (ценз) проводилося кожних п'ять років обраними чиновниками-цензорами. Громадяни Риму складали цензорам клятвену заяву про свій майновий і сімейний стан. Як кажуть, ще тоді формувались основи декларації про доходи.

Виникнення податків на початковому етапі розвитку людської цивілізації пов'язане з найпершими людськими потребами, які могли задовольнятися через усуспільнену діяльність. Окремі риси сучасної державності зародилися у Давньому Римі.

Основними податками у Стародавньому Римі був земельний та подушний, оподатковувався товарний оборот та спадщина. Необхідність сплати податкових зобов'язань у грошовій формі стимулювала розвиток товарно-грошових відносин, що поглиблювало процес поділу праці.

Багато давньоримських традицій перейшли до Візантії, де у VI ст. н.е. вже існував 21 регулярний податок, серед яких земельний, подушний, податки на оснащення армії, на рекрутів, мита. Широко використовувалися і тимчасові податки на будівництво флоту, утримання найманої армії та ін. Проте посилення податкового тягаря підірвало фінансову базу і призвело до падіння Імперії.

До середини ХVII ст. податки вважалися необхідним злом, до якого доводилось вдаватися тимчасово, за особливих умов, при скрутному становищі держави, коли інших способів покриття видатків не виявлялося.

Маються на увазі доходи від доменів, казенних підприємств, регалій, різноманітні мита (у т.ч. судове). Ще у ХVIIІ ст. деякі англійські економісти-теоретики до звичайних та значущих доходів держави відносили не податки, а доходи від доменів і лісів, конфіскації майна, від прав на окремі об'єкти (загублених тварин, на майно, що залишилось після загибелі кораблів). До іншої групи відносилися так звані екстраординарні доходи - різні види податків та мита.

У східних слов'ян відправною точкою в оподаткуванні також були добровільна допомога і данина, що збиралася з підкорених племен. Населення «підносило» князю, що приймав владу, «дари» і «поклони». З часом ці відносини перетворюються в обов'язкові і такі, що мають періодичний характер сплати.

Найдавнішими податками були мита та винні акцизи. У середині ХVIІ ст. вводиться єдине мито з торгових операцій у розмірі 10 грошей (5 коп. з карбованця обороту). Система управління податками того часу відзначалась складністю та невизначеністю. Більшість прямих податків надходили до Наказу великого приходу, місцеві до територіальних наказів, царські землі оподатковувалися Наказом великого палацу, міські промисли - Наказом великої скарбниці, церковні та монастирські землі - Казенним патріаршим наказом. Крім того, збором податків і мит займались друкарський, стрілецький, ямський і посольський накази.

Новий період у формуванні податкової системи Росії розпочав Петро І. Ведення війн, велике будівництво, державні реформи потребували додаткових фінансових ресурсів, а отже, й нових об'єктів оподаткування.

В цей час вводиться гербовий збір, подушний збір з візників, податки з постоялих дворів, печей, човнів, кавунів, горіхів, продажу харчів, а також на бороди, вуса та інші.

В Україні Запорозьке військо також мало свою систему оподаткування. Це було мито, що накладалося на шинки та купців за провіз товару, «мостове» - за провіз товару через річки, плата за охорону та конвоювання, «димовий податок» - на так званих «сиднів», тобто жонатих козаків і посполитих, які селилися біля Січі і вважалися підданими коша), «військовий оклад» - грошовий податок з посполитих). Ці податки використовувались на потреби церкви і, переважно, військової організації.

Зв'язок податків з необхідністю утримувати армію відобразився на теорії оподаткування. Спочатку вона формує уявлення про податки як засіб, до якого вдаються у разі небезпеки. Вони трактуються як плата, що вноситься кожним на захист країни.

Отже, у розвитку форм і методів оподаткування можна виділити три основних етапи. На початковому етапі - від Стародавнього світу до Середньовіччя держава не розглядає податки як основне джерело доходів і не має фінансового апарату для збору податків. Податки вводяться не системно, збір їх доручається місту або громаді. На другому етапі (XVI - початок XIХ ст.) у ряді країн виникає мережа фінансових установ, і держава бере частину функцій на себе. Вона встановлює ставки, базу оподаткування, слідкує за збором податків. На третьому, сучасному, етапі держава встановлює і збирає податки, визначає правила оподаткування, відносини між центральною і місцевою владою. Відповідно, податки пройшли довгий шлях від тимчасового екстраординарного засобу до постійного джерела доходів держави.

А ось прямі податки в тій формі, в якій ми з ними стикаємось в сучасних умовах, склалися відносно недавно, хоча основні елементи механізму оподаткування зароджувались ще в давнині.

Перехід від натурального господарства до грошового, зародження і формування держави стали головними причинами появи податків.

Податки є невід'ємною частиною економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток та зміна форми державного устрою завжди супроводжується реформуванням податкової системи.

Слід зазначити, що саме виникнення прямих податків стало первинним етапом в розвитку податкових зборів та формування податкової системи. Так, уже в стародавній Греції діяв оброк на комуни, в Римській імперії стягувалися податки на майно. Ферпасіан (9-79 р.н.е.) ввів податок на громадські туалети. Існуванням цього податку докоряв імператору його син Тітус, на що Ферпасіан відповідав відомою до наших днів фразою: "Гроші не пахнуть". У Київській Русі основним доходом влади (9-12ст.) була данина (натуральна рента). Сплачувалась данина натурою: медом воском, цінними хутрами, а в більшості зерном і сіном. Така данина називалась "дякло". Починаючи із середини 15ст. на українських землях під владою Польщі та Литви стала поширюватись відробітна рента. До кінця 15ст. була встановлена норма барщини - один день на тиждень, а в першій половині 16ст. - два дні на тиждень.

Сама назва "податок" визначалась згідно сучасних соціальних і економічних умов, які склалися в тих чи інших країнах, тому вона неодноразово змінювалась.

В Древньому Єгипті та інших ранніх державах податки стягувались у вигляді плати за користування землею, яка була власністю керівника держави, в ранніх феодальних державах податки часто виступали у вигляді подарунків феодалам, в Англії в середині століття податок так і називали "gift" - дарунок. У нас в Україні слово податки походить від слова - подати, що означає подати, віддати на утримання державі. Податки, як обов'язкові внески громадян, для утримання влади, виникають з поділом суспільства на класи і появою держави.

В рабовласницькому суспільстві і при ранньому феодалізмі в умовах панування натурального господарства податки мали форму натуральних зборів.

Одним із самих древніх об'єктів оподаткування виступала земля, тому із самих перших прямих податків були подушний і поземельний податок.

В нашій країні за часів Київської Русі вперше подушні податки були введені при правлінні Ярослава Мудрого - це були: винні збори, збори з рибної ловлі, вуликів, лазень, домовини, водопоїв, з весіль з представниками іншої віри, за носіння старомосковського одягу. З розвитком продуктивних сил, форм власності економічна диференціація населення не стоїть на місті, а поступово змінюється.

...