Прямі податки: становлення та особливості справляння в Україні

Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що утримуються на всіх бюджетних рівнях і під різною назвою, становлять 21,5 % і відрізняються від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного пункту 31.

Також актуально буде розглянути історію становлення, усунення недоліків та сьогодення прямого оподаткування на прикладі зарубіжної країни, на мою думку найбільш доцільно буде взяти досвід Російській Федерації, оскільки наші країни були сформовані в наслідок розпаду однієї держави - СССР.

У 1992-1993 роках більшість російських підприємств не прагнули ухилятися від сплати податків. Нерідко керівництво підприємств не вживало навіть абсолютно законні заходи з метою зниження обсягу виплачуваних податків. З другої половини 1993 року, втративши надію на зниження податкового тягаря, підприємства почали пошук способів ухилення від сплати податків.

1 січня 1994 були підвищені ставки податків. Це стало одним із останніх аргументів для підприємств на користь масової відмови від податкової законно слухняності. Раніше інших від податків стали йти невеликі недержавні підприємства.

Щоб зменшити виплати по податку на прибуток, підприємства намагалися збільшити звітну частку витрат. Найпростішим способом збільшення звітних витрат було збільшення фонду зарплати, для чого багато фірм виписували заробітну плату на безліч "мертвих душ" (осіб, що числилися з списках працівників, але реально не працювали).

Щоб зменшити оподаткування фонду оплати праці, підприємства платили частину грошей своїм працівникам під виглядом повернення медичної страховки через страхові компанії, під виглядом матеріальної допомоги і т. п.

Щоб ухилитися від податку на прибуток фірми реєструвалися в якості малих підприємств, які згідно тодішнім законодавством не платили цей податок протягом перших двох років своєї з моменту реєстрації, а також мали інші податкові пільги. Після закінчення двох років підприємство ліквідувалося і знову реєструвалася вже під новою назвою, отримуючи право на черговий дворічний термін податкових пільг.

Багато фірм користувалося послугами різних громадських організацій, що мали законодавчі привілеї: «церковних організацій», «чорнобильців», «спортсменів», «афганців», «інвалідів» і т. п. Щоб зменшити свої витрати, фірми проводили свої операції ( у тому числі зовнішньоторговельні) не самостійно, а через такі організації.

Приблизно з 1993 року багато фірм почали йти від податків за допомогою широкого використання готівкових грошей для розрахунків зі своїми партнерами. Значна частина цього обороту ховалася від правоохоронних органів, тому в побуті готівкові кошти, що застосовувалися для таких операцій, називали «чорним налом». На готівкових операціях був побудований практично увесь «човниковий» бізнес .

Наслідки масового ухилення від сплати податків в 1990-і роки були двоякими. З одного боку, ідучи від податків, фірми зберігали додатковий фінансові ресурси, які були потрібні для підтримки виробництва, а значить цей процес протидіяв спаду виробництва. Крім того, зменшувалася податкова складова у вартості продукції і фірми могли продавати дешевше. Отже, це зменшувало інфляційну динаміку в економіці і полегшувало проблеми збуту у фірм. З іншого боку, безлад в оподаткуванні підривав стабільність у фінансово-бюджетній сфері економіки Росії, скорочував можливості для державних інвестицій і фінансування бюджетної сфери, знижував ефективність макроекономічних заходів.

У 1990-і роки влада використовували тільки один шлях вирішення проблем оподаткування - посилювання податкових законів і посилення тиску податкових органів на фірми. Однак, кожен раз фірми знаходили нові способи протидії цій політиці та продовжували ухилятися від податків. Це говорить про те, що рівень прямого оподаткування в РФ в 1990-і роки був завищеним і неприйнятним для підприємств.

У 2000-ті роки президентом Росії В. В. Путіним було підписано низку законів, якими були внесені поправки в законодавство: була встановлена плоска шкала прибуткового податку з фізичних осіб в 13%, знижена ставка податку на прибуток до 24% (а потім і до 20%), введена регресивна шкала єдиного соціального податку, скасовані оборотні податки і податок з продажів, загальна кількість податків було скорочено в 3 рази (з 54 до 15). У 2006 році заступник міністра фінансів РФ С. Шаталов заявив, що за період податкової реформи податкове навантаження знизилася з 34-35% до 27,5%, а також відбувся перерозподіл податкового навантаження в нафтовий сектор. Податкова реформа також сприяла збільшення збирання податків і стимулювала економічне зростання.

Податок на доходи фізичних осіб.

У Росії прибутковий податок офіційно називається податок на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Платниками податків податку на доходи фізичних осіб згідно статті 207 НК РФ визнаються фізичні особи, які є податковими резидентами Російської Федерації, а також фізичні особи, які отримують доходи від джерел в Російській Федерації, не є податковими резидентами Російської Федерації.

Об'єктом оподаткування (стаття 209 НК РФ) визнається дохід, отриманий платниками податків:

- від джерел в Російській Федерації та (або) від джерел за межами Російської Федерації - для фізичних осіб, які є податковими резидентами Російської Федерації;

- від джерел в Російській Федерації - для фізичних осіб, які не є податковими резидентами Російської Федерації.

При визначенні податкової бази (стаття 210 НК РФ) враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і в натуральній формах, або право на розпорядження якими в нього виникло, а також доходи у вигляді матеріальної вигоди. Якщо з доходу платника податків за його розпорядженням, за рішенням суду чи інших органів виробляються які-небудь утримання, такі відрахування не зменшують податкову базу.

Податкова база визначається окремо по кожному виду доходів, щодо яких встановлено різні податкові ставки. Податковий період регламентується статтею 216 НК РФ і становить календарний рік. Податкові відрахування з податку на доходи на фізичних осіб поділяються на: Стандартні, соціальні, майнові та професійні.

Основна податкова ставка - 13%.

Деякі види доходів оподатковуються за іншими ставками:

1) 35%:

- вартість будь-яких виграшів та призів, отриманих у проведених конкурсах, іграх та інших заходах з метою реклами товарів, робіт і послуг, більше 4000 рублів;

- процентні доходи по внесках в банках в частині перевищення суми, розрахованої виходячи із ставки рефінансування Центрального банку Російської Федерації, збільшеної на 5 пунктів, по карбованцевих внесках і 9 відсотків річних по внесках в іноземній валюті;

- суми економії на відсотках при одержанні платниками податків позикових (кредитних) коштів в частині перевищення певної суми, за винятком доходів у вигляді матеріальної вигоди, отриманої від економії на відсотках за користування кредитами, фактично витраченими на нове будівництво або придбання на житловий будинок, квартири або часток.

2) 9% - доходи від пайової участі в діяльності організацій, отримані у вигляді дивідендів.

3) 15% - для нерезидентів у відношенні дивідендів від пайової участі в діяльності російських організацій.

4) 30% відноситься до податкових нерезидентам Російської Федерації.

Податок на прибуток підприємств.

У Російській Федерації податок діє з 1995 року. Спочатку називався «податок на прибуток підприємств», з 1 січня 2002 року регулюється главою 25 Податкового кодексу РФ і офіційно називається «податок на прибуток організацій».

Базова ставка становить 20% (до 1 січня 2009 року - 24%), з яких 2% зараховується до федерального бюджету, 18% - до бюджетів суб'єктів Російської Федерації.

Земельний податок.

Земельний податок належить до місцевих податків. Платниками податків визнаються організації та фізичні особи, які володіють земельними ділянками на праві власності, праві постійного (безстрокового) користування чи праві довічного успадкованого володіння.

Податком оподатковуються земельні ділянки, розташовані в межах муніципального утворення (міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга), на території якого введено податок.

Податкова база у відношенні кожної земельної ділянки визначається як його кадастрова вартість станом на 1 січня року, що є податковим періодом. Податкова база визначається окремо щодо часток у праві спільної власності на земельну ділянку, щодо яких платниками податків визнаються різні особи або встановлені різні податкові ставки.

Платники податків-організації визначають податкову базу самостійно на підставі відомостей державного кадастру нерухомості про кожній земельній ділянці, що належить їм на праві власності чи праві постійного (безстрокового) користування.

Платники податків - фізичні особи, які є індивідуальними підприємцями, визначають податкову базу самостійно щодо земельних ділянок, які використовуються (призначених для використання) ними в підприємницькій діяльності, на підставі відомостей державного кадастру нерухомості про кожній земельній ділянці, що належить їм на праві власності, праві постійного (безстрокового ) користування чи праві довічного успадкованого володіння.

Податкові ставки встановлюються нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворень (законами міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга) і не можуть перевищувати:

1) 0,3 відсотка від кадастрової вартості у відношенні земельних ділянок:

- віднесених до земель сільськогосподарського призначення або до земель у складі зон сільськогосподарського використання в поселеннях і використовуються для сільськогосподарського виробництва;

- зайнятих житловим фондом та об'єктами інженерної інфраструктури житлово-комунального комплексу (за винятком частки у праві на земельну ділянку, що припадає на об'єкт, що не належить до житлового фонду і до об'єктів інженерної інфраструктури житлово-комунального комплексу) або наданих для житлового будівництва;

- наданих для особистого підсобного господарства, садівництва, городництва чи тваринництва;

2) 1,5 відсотка від кадастрової вартості у відношенні інших земельних ділянок.

Ознайомившись з системою прямого оподаткування на прикладі Російській Федерації можна зробити висновки, що рівень прямого оподаткування в РФ в 1990-і роки був завищеним і неприйнятним для підприємств, проте у 2000-ті роки було підписано низку законів, якими були внесені поправки в законодавство, і за період податкової реформи податкове навантаження знизилася з 34-35% до 27,5%, а також відбувся перерозподіл податкового навантаження в нафтовий сектор. Податкова реформа також сприяла збільшення збирання податків і стимулювала економічне зростання.

Розглянувши систему прямого оподаткування розвинутих країн світу, можна сказати, що в ній переважає податок з доходів фізичних осіб, а податок на прибуток на має такого важливого значення у формуванні дохідної частини бюджету, а у нас - навпаки. Але за низького рівня оплати праці переважної частини населення переважання податку на прибуток над податком з доходів фізичних осіб є закономірністю. Але якщо розглянути це з другої сторони, то це свідчить про надмірний податковий тягар, який покладений на підприємства України, що є неприроднім.

Але перш за все ніж використовувати теоретичну базу і практичний досвід зарубіжних країн, все це має бути переусвідомлено й адаптовано до наших умов. Встановлення високого рівня оподаткування з метою вирішення передусім фіскальних завдань і поповнення бюджету може бути основою податкової стратегії на якийсь час, тому, що це заважає створенню нових підприємницьких структур і призводить до масових банкрутств.

3.2 Шляхи удосконалення системи прямого оподаткування в Україні

Серед численних економічних проблем, які постали перед Україною у період ринкових відносин ведення господарства, чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків. Чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке реформування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі.

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останніх двох десятиріч. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.

Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним важелем реалізації державної економічної політики. В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.

Діюча система прямого оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на підставі багатовікового досвіду. Тому треба проаналізувати відповідність функціонуючої в Україні системи оподаткування існуючим теоретичним принципам.

Застосування першого принципу оподаткування А. Смітта [41] в Україні можна проаналізувати на прикладі податків на споживання (ПДВ, акцизний податок, мито). Ці податки повинні впливати на всі джерела доходів. Але тут слід врахувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони знову ж таки впливають не на всі джерела доходів однаково, а в основному на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І знову ж завдячувати треба саме: нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення, згасає й виробництво.

Стосовно сучасного стану, і зокрема української дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення, яке враховувалось багатьма теоретиками при поясненні цього визначеність - до того, як почнеться період дії того чи іншого податку. А у цьому наша держава допускає значні порушення. Протягом всього періоду незалежності час від часу вводились у дію ставки податків заднім числом. Аналогічна справа з введенням чи скасуванням деяких пільг та інше. Закони в галузі оподаткування спішно приймались, починали діяти, а їх публікація провадилась з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти вже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були зроблені й надходили до виконавців через тижні, а то й через місяці. Все це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що призводить до великих труднощів в роботі фінансового апарату підприємств.

Звертаючись до засад управління податками, визначених свого часу А. Смітом можна зауважити, що ці принципи не завжди ефективно працюють у вітчизняній системі оподаткування. Так, варто пригадати еволюцію податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, часті зміни розмірів ставок мита та акцизів, досить високі тарифи відрахувань у державні цільові фонди соціального спрямування, відсутність стимулюючого впливу при справлянні прибуткового податку з громадян тощо. Не можна назвати простими і доступними для розуміння законодавчі акти щодо цих податків у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Розрахунки цих податків стали заплутаними і незручними як для платників, так і для контролюючих органів.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб'єктами господарювання, але сказати, що податкова система є ефективною і досягає свого функціонального призначення, не можна.

Надмірне підвищення норми прямого оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податкової бази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненні податкової політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових надходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.

Рівень податкової ставки повинен враховувати можливості платника податку, тобто рівень його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки.

Платежі кожного до бюджету мають бути пропорційні його доходам, і винятки для окремих осіб недопустимі. Порушення цього принципу призведе до того, що додаткове податкове навантаження ляже на законослухняних платників податків або на тих, хто має можливості ухилятися від оподаткування.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є не лише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Слід зазначити, що в останні роки у вітчизняній системі оподаткування спостерігається тенденція до збільшення частки прямих податків, що відповідає практиці розвинутих країн. Непрямі податки хоч і зручніші для фіскальних органів з позиції їх стягнення, однак їх сплата лягає тягарем на плечі кінцевого споживача. Тому переваження справедливих прямих податків дасть змогу уникнути таких негативних наслідків, як зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з дешевою продукцією іноземних фірм, тощо.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Найсуттєвішими вадами місцевого оподаткування, є незначна фіскальна роль податків і зборів та відсутність прав у органів місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Річ у тім, що на місцях завжди є свої особливі об'єкти оподаткування, які можуть відчутно наповнити місцеві бюджети, а отже, дати змогу спрямувати додаткові кошти на розв'язання економічних і соціальних проблем регіонів.

Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільний інститут.

Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.

Сплата прямих податків має носити обов'язковий характер. Система штрафів і санкцій, громадська думка у країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів, приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності повинно йти шляхом пошуку найбільш надійних та стабільних джерел сплати податків. Поряд з цим, виходячи з вимог податкової реформи, одним з пріоритетних її напрямів має стати реальне полегшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об'єктів оподаткування.

В даний час прямі податки є одними із визначальних чинників розвитку економічної системи держави, оскільки вони пронизують всі сфери суспільного життя та поєднують в собі реалізацію економічних інтересів усіх суб'єктів національної економіки.

Прямі податки повинні відповідати наступним важливим вимогам, зокрема, повинні:

- не пригнічувати, а розвивати виробництво;

- використовуватися як державний інструмент для регулювання суспільних процесів;

- забезпечити бездефіцитний бюджет держави.

Однак, нажаль, теперішні прямі податки не відповідають жодній із цих вимог. Вони суто фіскальні, тобто односторонньо орієнтовані на здобуток коштів для бюджету і в наслідок цього не забезпечують бюджет необхідними коштами. Податки у суб'єктів господарювання повинні справлятись з прибутку і в межах прибутку. Якщо справляти більше то підприємства не зможуть забезпечити навіть просте беззбиткове виробництво, не говорячи вже про розвиток. В результаті товари навіть при безприбутковій роботі підприємства стають дорожчі імпортних і не знаходять збуту. Підприємства несуть збитки, не відновлюють оборотній капітал, скорочують виробництво, звільняють працівників і припиняють свою діяльність [32].

В результаті виробництво і реальні доходи населення зменшуються, безробіття і ціни ростуть, збільшуються навантаження на бюджет.

Переважання прямих податків і їх значна роль в країнах з ринковою економікою може свідчити не тільки про економічний розвиток країни, а й культуру населення, а особливо податкову культуру. Саме податкова культура впливає на ефективність стягнення податків, масштаби ухиляння від сплати, разом з іншими причинами створює умови для підвищення ролі прямих податків.

Аналіз розвитку податкових систем європейських країн свідчить про зростаючу роль прямого оподаткування, насамперед прибуткового оподаткування доходів громадян. Зростаюча податкова культура і свідомість платників прямих податків дає змогу забезпечувати сталі надходження до бюджету і використовувати податки як інструменти, що стимулюють прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості, рівномірний розвиток територій та ін. Порівняння існуючих систем оподаткування громадян в ЄС і Україні виявляє багато суперечностей, які повинні бути вирішені найближчим часом. Основна ставка податку на доходи фізичних осіб в Україні становить 15 %, а середня ставка в європейських країнах - не менше 30 %. Проте Україна не має можливості застосовувати сьогодні більші ставки податку, оскільки доходи населення надзвичайно низькі, а протягом останніх років зменшуються на декілька процентних пунктів щороку. Удосконалення податкової системи України потребує реформування діючого податку на доходи фізичних осіб [53].

За допомогою змін щодо тактики оподаткування в європейських країнах визначають правила та режими, які спрямовані на підтримку (пільги) чи покарання (штрафи) тієї чи іншої діяльності або операції чи групи платників. Широко розповсюджений тактичний інструмент - звільнення від оподаткування певних категорій платників чи видів діяльності для заохочення інвестицій та найму робочої сили. Досить розповсюдженими формами є зниження бази оподаткування, застосування знижених ставок податку [36].

Досвід країн-учасниць ЄС засвідчив, що зниження верхньої межі оподаткування, по-перше, сприяло зростанню особистих нагромаджень населення, що дало змогу використовувати звільнені від оподаткування кошти на інвестиційні цілі. По-друге, сприяло збільшенню самого споживання, що, звичайно, дало імпульс для розвитку цілих галузей економіки, зменшило запаси товарної маси, вплинуло на зниження рівня цін. Завдяки цьому зменшився рівень інфляції, зміцніла національна валюта [6].

Отже, здійснення послідовної податкової політики з усвідомленням стратегічної мети економічної інтеграції України - приєднання до європейських організацій - сприятиме виходу її економіки з глибокої кризи і забезпечить умови для поступового зростання.

З урахуванням результатів проведених досліджень сформульовано концептуальне бачення подальших перспектив розвитку системи прямого оподаткування, в тому числі з урахуванням необхідності здійснення заходів щодо підвищення фіскального ефективності прямих податків:

1. Доцільно привести мінімальний неоподаткований дохід у відповідність до прожиткового мінімуму, а також провести раціоналізацію переліку видів витрат, які враховуються при оподаткуванні доходів громадян.

2. Потребують подальшого удосконалення процедури адміністрування прямих податків. Необхідно вжити заходів з оптимізації системи обліку доходів і витрат суб'єктів підприємництва, а також забезпечити стабільність відповідних нормативних документів.

3. Слід посилити стимулюючий вплив податку на прибуток підприємств на розвиток високотехнологічних виробництв. Одним з елементів вирішення цього завдання має стати запровадження прискореної «податкової» амортизації, суть якої полягає у використанні підвищених коефіцієнтів амортизації залежно від строків експлуатації обладнання, що призводить до розриву між податковою та економічною амортизацією та відповідного зменшення обсягів прибутку, який оподатковується.

4. З метою посилення позитивного впливу оподаткування на розвиток інвестиційної та інноваційної діяльності у промисловості необхідно розробити й запровадити дієвий механізм надання суттєвих пільг промисловим підприємствам, які впроваджують інвестиції і інновації на пріоритетних напрямах і реалізують конкурентоспроможну продукцію (встановлення податкових канікул тощо), використовувати позитивний зарубіжний досвід податкових пільг (інноваційні податкові кредити, податкове стимулювання ризику при купівлі нових технологій, прискорена амортизація, звільнення від оподаткування прибутку тощо), запровадити механізм постійного моніторингу ефективності податкових пільг, наданих підприємствам, які займаються інвестиційною та інноваційною діяльністю на пріоритетних напрямах.

Система прямого оподаткування має бути побудована так, аби збільшення виробництва призводило до зниження податкового навантаження на одиницю продукції, а збільшення доходів бюджету відбувалося не за рахунок збільшення кількості податків і ставок оподаткування, а за рахунок збільшення бази оподаткування (доходу або прибутку) у платників. Сума оподатковуваного прибутку повинна зменшуватися на суми, спрямовані на реінвестування, тобто придбання основних засобів за рахунок частини отриманого прибутку.

Наприкінці, необхідно особливу увагу зосередити на оподаткуванні доходів фізичних осіб, адже саме вони є найбільшим джерелом фіскального навантаження. В даній проблематиці центральне місце займає потреба кардинального перегляду «політики доходів» держави через якісну, максимально наближену до реальності трансформацію системи державних соціальних гарантій та стандартів (реальних мінімальних рівнів прожиткової межі й заробітної плати, неоподатковуваного мінімуму), що одночасно дозволить підвищити рівень доходів громадян та розширити податкову базу. За цієї умови можливим постане й запровадження прогресивної шкали оподаткування високих (надвисоких) доходів заможних фізичних осіб.

Враховуючи сучасні темпи й тенденції економічного розвитку країни, доцільним було б зниження ставки з податку на доходи фізичних осіб до попереднього рівня, а можливо й навіть до межі 10 %. Це реально здійснити через механізм «фіскальної компенсації» - зменшення податку з доходів фізичних осіб за допомо­гою підвищення податкових надходжень до бюджету за рахунок інших податків. Втілення вказаних заходів дозволить ефективно стимулювати попит і споживання, що напряму приведе до зростання обсягів непрямих податків у бюджетних доходах, а також посилиться ймовірність впровадження майнового оподаткування, оскільки в підсумку джерело сплати всіх податків одне й те ж саме - доходи населення, а при незмінній економічній ситуації рівень податкового навантаження не тільки збільшиться, але й для більшості платників постане непосильним, різко знижуючи їх споживчу й фіскальну платоспроможність.

Отже, подальше удосконалення адміністрування системи прямого оподаткування слід здійснювати за такими напрямками:

- оптимізація системи обліку доходів і витрат суб'єктів підприємництва;

- забезпечення стабільності нормативних вимог до адміністрування прямих податків;

- запровадження податку на нерухомість (майно) і закріплення його за місцевими бюджетами;

- удосконалення системи пільгового оподаткування шляхом її спрямованості на стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів;

- розробка порядку звітності та контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів, отриманих завдяки пільговому оподаткуванню, з правом стягнення їх до бюджету в разі неефективного або нецільового використання тощо;

- оптимізація порядку амортизації основних засобів, у тому числі удосконалення механізму прискореної податкової амортизації.

ВИСНОВКИ

На онові дослідження теоретичних основ прямого оподаткування можна зробити наступні висновки:

1. Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Основними функціями податків є: фіскальна, регулююча, стимулююча та розподільча.

Необхідно відзначити, що прямі податки це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів. В роботі розглянуто такі основні прямі податки:

- податок на доходи фізичних осіб,

- податок на прибуток підприємств,

- податок на землю,

- екологічний податок.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні згідно якого існує 18 загальнодержавних та 5 місцевих податків та зборів. За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Прямі податки в свою чергу поділяються на дві підгрупи: особисті (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, єдиний податок) й реальні (податок на землю, податок на нерухоме майно, екологічний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

2. У розвитку форм і методів оподаткування можна виділити три основних етапи. На початковому етапі - від Стародавнього світу до Середньовіччя держава не розглядає податки як основне джерело доходів і не має фінансового апарату для збору податків. Податки вводяться не системно, збір їх доручається місту або громаді. На другому етапі (XVI - початок XIХ ст.) у ряді країн виникає мережа фінансових установ, і держава бере частину функцій на себе. Вона встановлює ставки, базу оподаткування, слідкує за збором податків. На третьому, сучасному, етапі держава встановлює і збирає податки, визначає правила оподаткування, відносини між центральною і місцевою владою. Відповідно, податки пройшли довгий шлях від тимчасового екстраординарного засобу до постійного джерела доходів держави.

Отже, прямі податки виникли ще на початковому етапі формування податкової системи. Вони були першими зборами, які починали стягувати правителі держав. З самого початку такі податки стягувалися в основному з землі та з майна і, як правило, в натуральній формі.

3. Розділ III Податкового кодексу України присвячено механізму стягнення податку на прибуток підприємств.

Стаття 10 Прикінцевих положень цього документа встановлює такі ставки податку на прибуток підприємств:

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

- з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

а) прибуток з джерелом надходження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів збиткового періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

б) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Основним податком, який сплачує більшість населення України, є податок з доходів фізичних осіб. Механізм справляння цього податку регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати. Стягнення плати за землю регулюється Земельним кодексом України та розділом XIII Податкового кодексу України.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (як фізичні, так і юридичні особи).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Ставки податку на земельні ділянки диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із встановлених ставок, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок.

4. Податкове законодавство відносно прямих податків України складається з: Конституції України; Податкового Кодексу та Земельного кодексу України; Закону України "Про оренду землі"; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового та Земельного кодексів; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим Кодексом, та .

Ознайомившись з основними нормативно-правовими документами, які стосуються прямих податків ми можемо зробити висновки, що вони значною мірою відповідають основним засадам та принципам на яких ґрунтується податкове законодавство України. Проте є ряд принципів, на які хотілося б звернути увагу це: соціальна справедливість та нейтральність оподаткування. Відносно соціальної справедливості, то на мою думку податки установленні завищено відносно до платоспроможності платників податків.

В процесі підготовки дипломної роботи ми дійшли висновків, що система прямого оподаткування в Україні є досить ліберальною відносно платників податків. Можна сказати, що податок в якомусь значенні лише плата за послуги, надані державою. Податкові відносини в суспільстві можуть існувати і розвиватися тільки на базі прийняття і повного дотримання відповідних законів.

5. Проведений в дипломному дослідженні аналіз показує, що питома вага прямих податків в Державному бюджеті України у 2009-2011 роках поступово підвищується з рівня 35,1% у 2009 році до 40,3% у 2011 році. В той же час йде збільшення питомої ваги непрямих податків в Державному бюджеті України у 2009-2011 роках з рівня 43,0% у 2009 році до рівня 44,5% у 2011 році, в основному за рахунок інших джерел доходів.

Спільний аналіз динаміки абсолютних рівнів прямих податків та їх динаміки базового темпу росту в державному бюджеті дає наступну діагностику вагомості та структури прямих податків в Державному бюджеті України у 2009-2011 роках:

- основну частку в прямих податках займає податок на прибуток з підприємств, при цьому ця частка поступово збільшується з рівня 15,9% у 2009 році до рівня 16,5% у 2011 році;

- абсолютне зростання податку на прибуток підприємств в Державному бюджеті характеризується рівнями 32,6 млрд. грн. у 2009 році та 54,7 млрд. грн. у 2011 році;

- базовий темп росту податку на прибуток за 2009-2011 роки становить 168,1%, що вище базового темпу плати за користування надрами 8,7%;

- ланцюговий темп росту податку на прибуток підприємств з рівня бюджету 2010 року 27,7% поступово збільшується до рівня приросту 40,4% у 2011 році.

6. Структура Державної податкової служби України включає три основних ієрархічні рівні:

- Державна податкова Служба України (ДПС);

- Державна податкова Служба в АРК, містах Києві та Севастополі;

- Державні податкові Інспекції в районах, містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах.

ДПС України складається з 24 департаментів та управлінь.

Справлянням прямих податків зокрема податку на прибуток підприємств, здійснює відділ адміністрування податку на прибуток юридичних осіб. Адміністрування та контроль за справлянням податку на доходи фізичних осіб здійснюється Управління оподаткування фізичних осіб, а саме є відділ адміністрування податків з фізичних осіб. Адмініструванням та контроль та справлянням податку на землю займається Управління оподаткування юридичних осіб, а саме відділ адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів.

Для адміністрування прямих податків характерні наступні процедури або напрями управлінської діяльності в оподаткуванні:

- Облікова робота;

- Масово-розяснювальна робота;

Контрольно-перевірочна робота.

Основна стратегічна функція Державної податкової служби щодо організації справляння прямих податків - контроль за правильністю і своєчасністю надходження податкових коштів, боротьба з порушниками податкового законодавства

7. Прямі податки відіграють надзвичайно важливу та велику роль в ринковій економіці, саме в умовах ринкової економіки прямі податки реалізують себе на всі 100%. Країни які пішли цим шляхом ставлять на перше місце саме прямі податки а непрямі, оскільки якщо в країні переважають останні то це свідчить про її низький економічний розвиток, загальне зубожіння населення та низьку податкову культуру.

Однією з характеристик сучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції - непрямі, які становлять 67,9%. Італія і Німеччина мають досить урівноважену структуру.

Рівень прямого оподаткування в Російській Федерації в 1990-і роки був завищеним і неприйнятним для підприємств, проте у 2000-ті роки було підписано низку законів, якими були внесені поправки в законодавство, і за період податкової реформи податкове навантаження знизилася з 34-35% до 27,5%, а також відбувся перерозподіл податкового навантаження в нафтовий сектор. Податкова реформа також сприяла збільшення збирання податків і стимулювала економічне зростання.

Розглянувши систему прямого оподаткування розвинутих країн світу, можна сказати, що в ній переважає податок з доходів фізичних осіб, а податок на прибуток на має такого важливого значення у формуванні дохідної частини бюджету, а у нас - навпаки. Але за низького рівня оплати праці переважної частини населення переважання податку на прибуток над податком з доходів фізичних осіб є закономірністю. Але якщо розглянути це з другої сторони, то це свідчить про надмірний податковий тягар, який покладений на підприємства України, що є неприроднім.

8. Заходи щодо удосконалення системи прямого оподаткування в Україні:

1) Щодо податку на прибуток підприємств то він недостатньою мірою виконує регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим.

2) Важливим також є вирішення проблеми неоподаткованого мінімуму прибутку в абсолютній величині для вилучення його з податкової бази всіх без виключення підприємств, що створить переваги для розвитку малих та середніх підприємств, що підвищить їх конкурентну здатність, створить певні перепони на шляху надмірної концентрації виробництва і його монополізації.

3) Що стосується податку на доходи фізичних осіб, необхідні й суттєві структурні зміни в економіці на макро- і мікрорівнях, які б забезпечили збільшення частки доходів громадян у структурі національного доходу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

4. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

5. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

6. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

7. Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

8. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 04.11.11 № 4014-VI, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

9. Наказ Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №759 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

10. Наказ ДПС України від 21.12.2012 № 1171 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році ", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

11. Наказ Міністерства фінансів України від 21.12.11 № 1685 "Про затвердження форми Звіту про використання платниками податку на прибуток підприємств вивільнених коштів", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

12. Наказ Міністерства фінансів України від 27.12.11 №1742 "Про затвердження форми Довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію)" , [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

13. Наказ ДПС України від 21.12.2012 №1179 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації стосовно особливостей справляння екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти ", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

14. Наказ Міністерства фінансів України від 25.12.12 № 1408 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

15. Наказ ДПС України від 05.007.12 № 580 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з питань формування витрат, понесених до 01.01.2012 за операціями з підприємцями - платниками єдиного податку", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

16. Наказ Міністерства фінансів України від 21.12.11 № 1688 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку ", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

17. Наказ ДПА України 24.12.2010 № 1016 "Про затвердження форми Податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

18. Постанова КМ України від 15.02.12 №98 "Питання переходу платників податку на прибуток підприємств, який оподатковується за нульовою ставкою відповідно до пункту 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, до подання спрощеної податкової декларації", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

19. Постанова КМ України від 17.03.11 №303 "Про затвердження переліку професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вуглебудівних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби і до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу яких не включається вартість такого вугілля", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

20. Постанова КМ України від 02.04.02 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

21. Азаров М.Я., Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Монографія. - К.: Комп'ютерпрес, 2004. - 240 с.

22. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Комп'ютер прес, 2004. - 300 с.

23. Бандурка О. М., Понікаров В. Д., Попова С. М. Податкове право. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 312 с.

24. Бечко П. К., Лиса Н. В. Податковий менеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. К. Бечко, Н. В. Лиса -- К.: Центр учбової літера тури, 2009. -- 288 с.

25. Бурденко І.М. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки / І.М. Бурденко, О.В. Кравченко // Економіка, фінанси, право. - 2004. - № 7. - С. 3-9.

26. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2011 рік / [Щербина І. Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В. В., Самчинська І. В. та. ін]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», УЗДЮ. - К. : 2011. - 96 с.

27. Вергелес Т. Держава в трансформаційній економіці: теорії та реалії // Світ фінансів. - 2009. - № 1 (18).

28. Вишнєвський В., Вєткін А. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб'єкта // Економіка України. - 2004. - № 1.

29. Демиденко Л.М., Субботович Ю.Л. Податкова система: Навч. Посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 184 с.

30. Дєєва Н. М., Редіна Н. І., Дулік Т. О. та ін. Оподаткування в Україні: Навч. посіб. / За ред. Н. І. Редіної. -- К.: Центр учбової літ., 2009. -- 544 с.

31. Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн ( порівняльний аналіз) // Фінанси України . - 2008. - №6. - с. 75 - 82.

32. Загородиш А. Г. Податки та податкове планування підприємницької діяльності: монографія / А. Г. Загородиш, А. В. Єлисєєв. - Львів: Центр Бізнес-Сервісу, 2009. - 152 с.

33. Ільєнко Р.В. Концептуальні засади податкового стимулювання розвитку виробничої сфери// Актуальні проблеми економіки.- 2009.- №7. - С. 223-228.

34. Ісаншина Г.Ю.Податковий менеджмент: Навч. посіб. - Краматорськ: ДДМА, 2003. -160с.

35. Касьяненко М.М., Гринюк М.В., Цимбал П.В.Організація роботи та управління органами державної податкової служби України: Навч. посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 229 с.

36. Кошелева Г. Пільги в країнах ЄС і система соціального забезпечення у США // Соціальний захист. - 2005. - № 5. - С. 41-44.

37. Куценко Т. Ф. Бюджетно-податкова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 256 с.

38. Лащак В.В. Удосконалення системи прямого оподаткування в Україні // Фінанси України.- 2004.- №11. - С. 26-32.

39. Лебедзевич Я.В. Податкова система : навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни / Я.В. Лебедзевич. - Житомир : ЖДТУ, 2012. -- 272 с.

40. Левицька С.О., Лебедзевич Я.В., Осадча О.О.Звітність підприємств: Підручник. - Острог: НУ “Острозька академія”, 2012. - 230 с.

41. Левочкин С.О. Податкова структура в Україні та шляхи її вдосконалення // Економіка України.-1999.-№8.

42. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 224 с.

43. Литвиненко Я. В., Якушик І. Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2004. -- 208 с.

44. Лютий І. О. , Демиденко Л. М., Романюк М. В. та ін. Податкова система: навч. посіб. для студ. вищ. навч. Закл. -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 456 с.

45. Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. Податковий менеджмент: Навч. пос. -- К.: Центр учбової літератури, 2008. --328 с.

46. Мазур І.І., М.В. Романюк, В.Б. Тропіна, З.С. Варналій та інші Податкова політика України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2011. - 505 с.

47. Мельник В.М. Обмежувальна та стимулювальна роль податків / В.М. Мельник // Фінанси України. - 2006. - № 1. - С. 31-37.

48. Офіційний веб-сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.me.gov.ua.

49. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

50. Офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.

51. Офіційний веб-сайт Державного казначейства України, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://treasury.gov.ua.

52. Офіційний веб-сайт Спілки податкових консультантів України , [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.taxadvisers.org.ua.

53. Офіційний веб-сайт Державної податкової служби України, [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sts.gov.ua.

54. Податковий менеджмент: Конспект лекцій. Частина 1. Для студентів спеціальності 8.030504 «Фінанси і кредит» рівня підготовки «Магістр» / викладач О. В. Зайцев, - Суми: Вид-во СумДУ, 2010. - 225 с.;

55. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. - К., Держкомпідприємництво, 2008. - 226 с.

56. Реформування бюджетної системи України на інноваційних засадах монографія / колектив авторів [заг. редакція Ф. О. Ярошенка]. -- К. Міністерство фінансів України, 2010. -- 544 с.

57. Романюк М.В. Вплив бюджетно-податкової політики держави на фіскальну ефективність податкової системи України / М.В. Романюк, Т.А. Коляда // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Економіка). - 2007. - № 91. - С. 39-41.

58. Смірнова О. М. Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід / О. М. Смірнова // Науковий вісник Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України: збірник наукових праць. - Вип. 7-8: Формування ринкових відносин в України. - К., 2010. - С. 47-52.

59. Соколовська А. М. Система податкових пільг в Україні у контексті європейського досвіду : монографія -К. : НДФІ, 2006. - 320 с.

60. Соколовська А. Теоретичні засади визначення податкового навантаження і рівня оподаткування економіки // Економіка Украї¬ни. - 2006. - № 7.

61. Сунцова О. О.Місцеві фінанси: навч. посіб.-К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 488 с.

...