Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до дипломної роботи:

124 с., 27 рис., 25 табл., 8 додатків, 84 джерела.

Об'єкт розробки - оцінка фінансово-економічної діяльності на НПО «Центр забезпечення виробництва».

Мета роботи - вивчення теоретичних основ і економічної сутності фінансового стану підприємства, дослідження сучасних методів проведення даного аналізу, а також розробка шляхів покращення фінансового стану підприємства.

Методи досліджень: аналіз ліквідності та платоспроможності, аналіз фінансової стійкості та ділової активності, аналіз прибутку та рентабельності.

Структура роботи включає чотири розділи.

Перший розділ містить теоретичні основи фінансово-економічного аналізу.

Другий розділ представляє собою ґрунтовне дослідження аналізу фінансово-економічного стану підприємства.

Третій розділ включає обґрунтування концепції заходів, щодо шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства.

В четвертому розділі охарактеризовано умови, в яких здійснювалась робота та наведено основи охорони праці на досліджуваному підприємстві.

Практичне значення роботи ? результати здійснених у дипломній роботі досліджень можуть бути використані підприємствами будівельної промисловості, а також керівниками, які намагаються ґрунтовно підійти до формування ефективної системи управління конкурентоспроможністю продукції.

ЛІКВІДНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ПЛАТОСПРОМЖНІСТЬ, конкурентоспроможність, АКТИВИ, витрати, показники, виробництво, ефективність.

ЗМІСТ

фінансовий підприємство ефективність

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія

1.2 Сутність та завдання фінансового аналізу підприємства

1.3 Порівняльна характеристика основних видів фінансового аналізу підприємства

1.4 Основні підходи до діагностики фінансового стану підприємства

Висновки до розділу І

2. Оцінка показників фінансового стану НПО «Центр забезпечення виробництва»

2.1 Характеристика економічної діяльності підприємства НПО «Центр забезпечення виробництва»

2.2 Специфіка організаційної структури підприємства НПО «Центр забезпечення виробництва»

2.3 Динаміка показників фінансового стану базового підприємства

2.3.1 Характеристика майнового стану підприємства

2.3.2 Ліквідність та платоспроможність підприємства

2.3.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.3.4 Оцінка рентабельності та ділової активності підприємства

Висновки до розділу ІІ

3. Розробка шляхів поліпшення фінансового стану НПО «Центр забезпечення виробництва»

3.1 Напрями підвищення ефективності господарської діяльності НПО «Центр забезпечення виробництва»

3.2 Розрахунок очікуваного економічного ефекту від заходів покращення фінансового стану НПО «Центр забезпечення виробництва»

3.3 Аналіз фінансового стану НПО «Центр забезпечення виробництва» після впровадження заходів щодо його покращення

Висновки до розділу ІІІ

4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

4.1 Оцінка умов виконуваної роботи

4.2 Заходи по створенню безпечних та здорових умов праці

4.3 Характеристика приміщення за вибухо- та пожежною небезпекою

4.4 Протипожежні заходи

4.5 Оцінка стану об'єкта в надзвичайних ситуаціях

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

Додаток Е

Додаток Ж

Додаток З

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена необхідністю ефективного управління діяльністю підприємств в умовах сучасного стану економіки, недосконалістю теоретичного, методичного та законодавчого забезпечення ефективного функціонування підприємств, а також антикризового управління, необхідністю проведення системних досліджень з питань формування цілісної наукової парадигми антикризового управління фінансами підприємств; удосконалення політики держави в галузі оздоровлення реального сектору економіки, що сприятиме підвищенню фінансової безпеки, як окремих вітчизняних підприємств, так і економіки в цілому.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності фінансового стану підприємства, дослідження сучасних методів проведення даного аналізу на підприємствах України, а також розробка шляхів покращення фінансового стану підприємства.

Завданням дипломної роботи є теоретичний опис, а також практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі НПО «Центр забезпечення виробництва», а саме:

- теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства;

- здійснення аналізу фінансового стану НПО «Центр забезпечення виробництва» та розрахунок основних показників фінансового стану досліджуваного підприємства;

- визначення шляхів поліпшення фінансового стану досліджуваного підприємства.

Об'єктом дослідження є система показників фінансового стану підприємства та їх аналіз на прикладі НПО «Центр забезпечення виробництва».

Предметом дослідження є фінансовий стан підприємства, що формується в результаті взаємодії всіх елементів його фінансової системи.

Методи дослідження. Здійснення дослідження роботи спирається на наукові концепції та теоретичні досягнення вітчизняних вчених. У роботі застосовано цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства: горизонтальний аналіз - в процесі порівняння кожної позиції звітності підприємства з попереднім періодом; вертикальний аналіз - при визначенні структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; трендовий аналіз - при порівнянні кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначенні тренду, тобто основної тенденції динаміки показників (за допомогою тренду, здійснюється перспективний прогнозний аналіз фінансового стану); метод фінансових коефіцієнтів (відносних показників) - при розрахунку відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначенні взаємозв'язків показників; порівняльний аналіз ? при аналізі показників підприємства порівняно з середніми показниками; факторний аналіз - при аналізі впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих (розділених у часі) чи стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження, використовуючи при цьому методи аналізу та синтезу (при прямому факторному аналізі використовується власне метод аналізу, тобто роздроблення результативного показника на складові частини, при зворотному - метод синтезу, коли його окремі елементи з'єднуються у загальний результативний показник).

Інформаційною базою дослідження стали: законодавчі акти України, нормативно-правові акти, наукові праці провідних вітчизняних економістів, публікації з періодичних видань, а також матеріали фінансової звітності підприємства ВАТ «Павлограджитлобуд».

Суб'єктом дослідження є НПО «Центр забезпечення виробництва».

В першому розділі досліджуються теоретичні аспекти фінансового стану підприємства, розглядаються поняття платоспроможності та ліквідності підприємства. Другий розділ роботи присвячено аналізу та оцінці діяльності НПО «Центр забезпечення виробництва», що дозволяє відповісти на питання: наскільки ефективно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.

1. Теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія

Підприємства, здійснюючи свою діяльність, несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результати виробничо-фінансової діяльності. Це зумовлює необхідність ефективного управління підприємством та підтримки його фінансового стану. Існують різні наукові визначення поняття «фінансовий стан підприємства», серед яких можна виділити визначення: А.М. Поддєрьогіна, О.С. Філімоненкова, С.М. Онисько, П.М. Марича, С.З. Мошенського, О. В. Олійника

«Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів» [1].

За визначенням О.С. Філімоненкова: «Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями» [2].

С.М. Онисько та П.М. Марич сформулювали таке визначення: «Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю його фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю [3].

С.З. Мошенський та О.В. Олійник вважають фінансовий стан (потенціал) підприємства однією із складових економічного потенціалу підприємства. Перший повинен забезпечувати вирішення наступних завдань:

1) підтримання здатності відповідати за поточними фінансовими зобов'язаннями - характеристика фінансового стану підприємства з позиції короткострокової перспективи;

2) забезпечення довгострокового фінансування в бажаних обсягах і здатності підтримувати існуючу або бажану структуру капіталу - оцінку фінансового стану підприємства з позиції довгострокової перспективи [4].

Таким чином, фінансовий стан є результатом взаємодії усіх елементів фінансових відносин, що виникають у підприємства в процесі його господарської діяльності, і характеризується як розміщенням і використанням активів, так і джерелами їх формування.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств, оскільки жоден власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) підприємства, які можна виявити тільки на підставі аналізу фінансового стану підприємств. Тому виникає необхідність в систематичному аналізі фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

Кожне підприємство намагається досягти стійкого фінансового стану, тобто забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства. Тому фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення оптимального співвідношення власних, позичених і залучених фінансових ресурсів.

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання з метою раціонального використання їх фінансових ресурсів. Отже, метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості та платоспроможності. Фінансовий стан підприємства необхідно систематично й всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці ? за ряд періодів, дасть змогу визначити негативні тенденції у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка напрямів його розвитку та вивчення його реального фінансового стану; з'ясування можливостей підвищення ефективності функціонування за допомогою проведення раціональної фінансової політики.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий стан являє собою найважливішу характеристику економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі, визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів щодо фінансових та інших відносин.

1.2 Сутність та завдання фінансового аналізу підприємства

Економіка України розвивається за законами ринку, що регулюють економічні відносини між виробниками і споживаючими продукції. Кожний з них має свої економічні інтереси, які можуть не збігатися. Ринок є своєрідним інструментом узгодження інтересів виробництва і споживання і вищою стадією розвитку товарно-грошових відносин. Функціонування ринку веде до становлення ринкової економіки. Її ефективність базується на таких принципах:

- рівність виробників і споживачів продукції перед зовнішніми факторами;

- рівність цін на підставі збалансованості попиту і пропозиції;

- економічне регулювання самостійних дій суб'єктів ринкових відносин;

- використання законодавчої бази для економічного регулювання;

- наявність конкуренції як умови економічного процесу і економічного регулювання.

Ефективна фінансово-господарська діяльність підприємства повинна базуватися на системі найважливіших фінансово-економічних показників. Від їх правильного виробу залежить прийняття управлінських рішень, що стосуються складу, структури і вартості активів, капіталу підприємства, величини власного капіталу, довгострокових і короткострокових позикових коштів, обсягу виручки і прибутку від реалізації і способів їх досягнення.

У ринкових умовах запорукою виживання і основою стабільного стану підприємства слугує його фінансова стійкість. Вона відображає стан фінансових ресурсів підприємства, при якому є можливість вільно маневрувати коштами, ефективно їх використовувати, забезпечуючи безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, враховуючи витрати на його розширення і оновлення [5].

Фінансовий аналіз є методикою оцінки поточного і перспективного фінансового стану підприємства на підставі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації. Він покликаний виявити сильні і слабкі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану - це глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових ресурсів в єдиному виробничому процесі. Для проведення фінансового аналізу необхідно:

- володіти його інструментарієм;

- мати відповідне інформаційне забезпечення;

- мати в своєму розпорядженні кваліфікований штат аналітиків.

Основною метою фінансового аналізу є отримання певної кількості ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і видатків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому в оцінці поточного фінансового стану підприємства особливу роль відіграє прогноз на найближчу і віддаленішу перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Рух трудових і матеріальних ресурсів на підприємстві супроводжується утворенням і витрачанням коштів. Це свідчить про те, що фінансовий стан господарюючого суб'єкта відображає різні сторони його діяльності.

Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський обумовлює відповідний поділ аналізу господарської діяльності (див. рис. 1.1).

Рисунок 1.1 Види аналізу господарської діяльності підприємства

Зовнішній фінансовий аналіз здійснюється з урахуванням таких параметрів:

- вивчення цін на продукцію, товари і послуги;

- вивчення ставок оподаткування і процентних ставок за банківськими кредитами і депозитами, курсу емісії цінних паперів;

- вивчення діяльності конкурентів на товарному і фінансовому ринках.

При оцінці фінансового стану підприємства та виявленні потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи аналізу фінансового стану підприємства - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Можна назвати шість основних методів аналізу: горизонтальний (часовий), вертикальний (структурний), трендовий, порівняльний, факторний, аналіз відносних показників (коефіцієнтів).

Фінансовий аналіз - це складова загальноекономічного аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаєпов'язаних блоки: зовнішній та внутрішній фінансовий аналіз. Такий розподіл досить умовний і відповідає поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, що є об'єктивною потребою у процесі діяльності підприємства.

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності - операційній (виробничій), інвестиційний та фінансовий, що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою, набрав чинності і в Україні.

Відповідно завдання фінансового аналізу полягає в інформаційному забезпеченні прийняття ефективних рішень за такими напрямами діяльності підприємства:

- операційною - управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова поточна діяльність за рахунок ефективного використання наявних ресурсів;

- інвестиційною - управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимальної величини, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

- фінансовою - управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального обсягу, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов'язаний з використанням зовнішніх позик.

Фінансовий аналіз буде вважається повним за умови охоплення усіх сфер діяльності підприємства. Вважають, що якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки він допомагає визначати найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його діяльності.

У процесі дослідження необхідно враховувати істотний вплив на фінансовий стан підприємства таких зовнішніх факторів, як зміна рівня цін на матеріально - технічні ресурси, тарифів на перевезення вантажів, зміни ставок відсотків за одержані кредити, зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. При цьому необхідно врахувати специфіку галузі, форм власності, виробничу потужність підприємства.

Названі завдання фінансового аналізу діяльності підприємства не вичерпують його змісту. Паралельно вирішується низка взаємопов'язаних аналітичних завдань, критерієм оцінки якості виконання яких є ступінь впливу на прийняття управлінських рішень і досягнення підприємством реальних позитивних результатів у фінансово - господарській діяльності.

Основним принципом вирішення завдань фінансового аналізу є принцип комплексності та системного підходу.

Для досягнення успіху у ринковій боротьби підприємець повинен мати інформації. Про розвиток таких економічних явищ, як попит і пропозиція на засоби виробництва, конкретні товари і послуги, що його підприємство пропонує ринкові, зниження виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), підвищення ефективності використання наявних ресурсів та про інші складові підвищення ефективності своєї діяльності. Системний підхід передбачає вивчення й аналіз будь-якого об'єкта як цілого, як єдиної системи. Економічне явище в цілому не можна дослідити, якщо чітко не сформульовані проблема, мета і критерії оцінки її досягнення, та не визначена система пріоритетів у діяльності підприємства.

Економічна ефективність роботи підприємства як основного об'єкта фінансового аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості його діяльності. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише в межах розвитку на підприємстві об'єктів соціальної сфери - спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоров'я, освіти, культури. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємства не є повним. Йдеться про такі соціальні напрями, як вплив організації та результатів роботи підприємства на створення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень [6].

Якщо в процесі аналізу ці і подібні соціальні явища ігноруються, тобто виносяться за межі фінансово - господарської діяльності, визначення її ефективності набуває однобокого характеру.

Виконання завдань фінансового аналізу повинно ґрунтуватися на дотриманні принципу науковості і оперативності. Перший з них передбачає використання у процесі аналізу знань і досягнень економічної теорії, статистики, математики, інших відповідних галузей сфери підприємництва.

Принцип оперативності полягає у тому, що фінансовий аналіз повинен здійснюватися у таких обсягах і тоді, коли виникає потреба виявити причини недоліків у роботі підприємств та розробити шляхи підвищення її ефективності. Тільки за таких умов результати аналізу можуть бути враховані при прийнятті управлінських рішень та дати певний соціально ? економічний ефект [7].

Враховуючи, що фінансовий аналіз включає оцінку фінансового стану підприємства та результатів його діяльності, систему завдань фінансового аналізу можна поділити на дві основні блоки (див. рис. 1.2).

Рисунок 1.2 Завдання фінансового аналізу

Перелік завдань може змінюватися залежно від мети аналізу та інтересів користувачів.

Залежно від мети і характеру завдань складається програма фінансового аналізу, у якій визначаються види аналізу, методичні прийоми вирішення завдань, формується система аналітичних показників, розробляються алгоритми перетворення первинної економічної інформації, обґрунтовуються критерії оцінки вихідних даних.

Завдання фінансового аналізу вважаються вирішеними, якщо реалізація заходів, розроблених за їх результатами, призвела до досягнення поставленої мети. Размещено на Allbest.ru

Суть аналізу проявляється через його принципи, функції, роль в управлінні та його завданні. Основними принципами аналізу є об'єктивність, науковість, системний підхід, комплектність, оперативність, дієвість, соціально-економічний підхід. Фінансовий аналіз є важливою функцією управління виробництвом. Його організація залежить від умов виконання цієї функції, розміщення системи, що вивчається. Процес управління охоплює добір інформації про об'єкт, вивчення її та прийняття рішень на основі проведення аналізу. Фінансовий аналіз як одна із функцій управління займає місце між функціями збору інформації і функціями прийняття рішень (планування, регулювання, контроль).

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий аналіз є методикою оцінки поточного і перспективного фінансового стану підприємства на підставі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації. Він покликаний виявити сильні і слабкі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану - це глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових ресурсів в єдиному виробничому процесі.

1.3 Порівняльна характеристика основних видів фінансового аналізу підприємства

Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку, це засіб накопичення, трансформації й використання інформації фінансового характеру. Цілю фінансового аналізує всебічна оцінка фінансового стану підприємства, резервів його діяльності та ділової активності задля пошуку резервів підвищення рентабельності, виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства.

Основний зміст внутрішнього фінансового аналізу такий самий, як і зовнішнього, проте в ньому використовують як джерело інформації оперативні дані системного бухгалтерського обліку, нормативну і планову інформацію. Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.

Внутрішній аналіз включає: аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку, оцінку ефективності господарської діяльності [6].

Особливостями внутрішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація результатів аналізу на прийняття управлінських рішень;

- використання всіх необхідних джерел інформації;

- відсутність регламентації аналізу;

- комплексність аналізу, всебічність дослідження діяльності підприємства;

- інтеграція обліку, планування, аналізу і прийняття рішень;

- закритість результатів з метою збереження комерційної таємниці.

Серед внутрішніх користувачів інформаційних ресурсів фінансового аналізу господарюючих суб'єктів, які виконують функції менеджменту і безпосередньо зацікавлені в їх ефективній діяльності, слід виділити: власників, виконавчі органи управління і трудовий колектив підприємства.

На відміну від внутрішнього фінансового аналізу, зовнішній аналіз здійснюють аналітики, які є сторонніми особами для підприємства, і тому не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Такий аналіз більш формалізований і менш деталізований.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- значна чисельність суб'єктів аналізу користувачів інформації про діяльність підприємства;

- різноманітність цілей та інтересів суб'єктів аналізу;

- наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

- орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;

- обмеженість завдань аналізу;

- максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу є:

1) аналіз показників прибутку;

2) аналіз показників рентабельності;

3) аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства.

4) аналіз ефективності використання позикового капіталу;

5) економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.

За обсягом аналітичного дослідження розрізняють:

- повний фінансовий аналіз проводять з метою вивчення усіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;

- тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства, оптимальність залучення фінансових ресурсів з окремих джерел, стан фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу тощо.

Залежно від періоду проведення виділяють попередній, поточний, прогнозний, трендовий, порівняльний види аналізу.

Попередній фінансовий аналіз пов'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій підприємства. Наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності отримання банківського кредиту.

Поточний (оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується невеликим періодом часу (місяць, квартал).

Прогнозний (ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за певний перспективний або звітний період (місяць, квартал, рік). Він дає змогу глибше та повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства порівняно з попереднім та поточним аналізом, оскільки ґрунтується на звітних матеріалах, а також спрогнозувати діяльність підприємства на перспективу [8].

Трендовий аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану. При трендовому аналізі порівнюються фінансові показники підприємства за балансом (форма №1), звітом про фінансові результати (форма №2), звітом про рух грошових коштів (форма №3); звітом про власний капітал (форма №4) за ряд попередніх періодів (3 - 5 років).

Порівняльний аналіз полягає в порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням із показниками попереднього періоду.

Для того, щоб величини, які порівнюються, були зіставні та якісно однорідні, потрібно забезпечити:

- порівнянність календарних періодів часу при вивченні динаміки показників;

- єдність оцінки (нейтралізація цінового чинника);

- єдність кількісних і структурних чинників.

Сферами застосування порівняльного аналізу є:

- Порівняльний аналіз із середньогалузевими показниками

- Порівняльних аналіз із показниками у конкурентів

Вертикальний аналіз спрямований на визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Найпоширенішими є такі форми вертикального аналізу:

1) вертикальний (структурний) аналіз активів. У процесі цього аналізу визначають співвідношення (чистку) оборотних та необоротних активів; склад оборотних і необоротних активів, які використовують, склад активів підприємства за ступенем їх ліквідності, склад інвестиційного портфеля тощо;

2) вертикальний (структурний) аналіз капіталу передбачає визначення частки власного та позикового капіталу, склад власного і позикового капіталу, які використовують, за видами та склад позикового капіталу за строковістю зобов'язань тощо;

3) вертикальний (структурний) аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють усі грошові потоки по оперативній (виробничій), фінансовій та інвестиційній діяльності. Кожен із цих видів грошових потоків, у свою чергу, може бути більш глибоко структурований за окремими складовими.

Горизонтальний аналіз передбачає порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Він дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності.

Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:

- порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду;

- порівняння фінансових показників звітного періоду з показ-никами за планом;

- порівняння фінансових показників за низку минулих періодів.

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських чинників і характеризується системою моделей, методів, прийомів і показників, що відображують наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Під фінансовим станом підприємства розуміють спроможність підприємства фінансувати свою діяльність [9].

Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективного використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані певного підприємства. Згідно з цим результати фінансового аналізу дають відповіді на запитання, які найважливіші засоби слід застосовувати для поліпшення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності. Необхідності оцінки фінансового стану підприємства - оцінка є необхідною умовою для нормального функціонування. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств [10].

Оцінка є необхідною передумовою для ведення діяльності підприємства усіх форм власності, таким чином, можна зробити висновок, що оцінка є необхідною для основних користувачів (інвестори, власники, керівництво підприємства, банки, постачальники та інші кредитори, працівники підприємства, органи державного управління, юридичні та фізичні особи), яких цікавить фінансово-господарська діяльність вітчизняних та зарубіжних підприємств.

Для проведення всебічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства використовується баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітності, дані статистичної звітності, оперативні дані, бізнес-план.

1.4 Основні підходи до діагностики фінансового стану підприємства

За ринкових відносин істотного розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємства.

Також ринкові умови вимагають від підприємств збільшення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі втілення досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання, активізації потенціалу підприємства та інше. Щоб забезпечити стійкість та розвиток підприємства в сучасних умовах управлінському персоналу необхідно реально оцінювати фінансовий стан як свого підприємства, так і конкурентів.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства дає змогу менеджеру оцінити дохідність будь-якого об'єкта. Проведений аналіз фінансового стану підприємства дає змогу кредиторам та інвесторам мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також необхідне диференціювання відсоткових ставок.

Аналіз економічної літератури свідчить про наявність різноманітних тлумачень сутності фінансового стану та визначень фінансової стійкості, також немає єдиного погляду щодо груп

Термін «діагностика» походить від грецького «diagnфstikьs» - здатний розпізнавати. Розглядають його як вчення про методи і принципи розпізнавання проблемних ситуацій (хвороб у медицині, поломок у пристроях, незадовільних результатах функціонування економічних об'єктів) і постановки діагнозу. Іншими словами, діагностика передбачає розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками; дослідження стану об'єкта; формування уявлення про об'єкт.

Щодо економічних об'єктів, то сьогодні в науковій літературі можна знайти різні підходи до визначення діагностики. Досі не вироблено єдиної концепції, не визначено її змісту і функцій, різноманіття панує у методичному апараті.

Аналіз літературних джерел з проблеми діагностики стану підприємства дозволяє зробити висновок про те, що існує безліч різних підходів до визначення сутності діагностики.

Вчені О.В. Раєвнєва і С.О. Степуріна вказують, що термін «діагностика» означає розпізнавання стану об'єкта, в тому числі й економічного, що відповідає традиційній термінології економічного аналізу.

Незважаючи на істотну багатоваріантність змісту терміну «діагностика», більшість авторів трактують її як розпізнавання стану об'єкта, що досліджується, як у ретроспективному, так і перспективному періодах. [11].

Науковець О.Є. Найденко визначає, що діагностика - це комплекс заходів по оцінці стратегічного потенціалу підприємства. Результатом діагностики має бути діагноз - визначення та описання поточного і перспективного стану підприємства, його основних проблем та шляхів їх вирішення. Також автор зазначає, що центральним питанням у діагностиці є становлення симптомів ускладнень чи можливостей, а виявлення симптомів допомагає визначити основні проблеми [12].

Отже, можна узагальнити трактування поняття «діагностика» різних авторів наступним чином: діагностика - це здатність розпізнавати стан та встановлювати діагноз обраного об'єкта по певним параметрам у будь-якому часі (минулий, теперішній, майбутній).

Наступним етапом буде розглядання поняття діагностики фінансового стану підприємства.

О.А. Сметанюк в пропонує наступне визначення поняття діагностики фінансового стану підприємства: «Під діагностикою фінансового стану підприємства розуміється ідентифікація стану об'єкта через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, направлених на виявлення домінантних факторів такого стану, симптомів та причин виникнення проблеми або можливих ускладнень, оцінку можливостей підприємства реалізувати стратегічні і тактичні цілі, підготовку необхідної інформаційної бази для прийняття рішення» [13].

Таке поняття як «фінансова діагностика» є синонімом поняття «діагностика фінансового стану», вважає С. В. Приймак [10].

Отже, вчений вважає, що «фінансова діагностика - це процес ідентифікації якості фінансового стану підприємства та визначення чинників, які впливають на його фінансові параметри». Авторка не повністю розкрив сутність поняття. Так, діагностика ідентифікує якість фінансового стану, але вона не тільки визначає чинники, які впливають на фінансові параметри підприємства, а і виявляє причини, що зумовили зміну тих чи інших параметрів.

Діагностика фінансового стану підприємства забезпечує комплексне виявлення, аналіз, ліквідування та прогнозування проблем підприємств з метою забезпечення прийняття випереджуючих управлінських рішень, спрямованих на досягнення його стратегічних та тактичних цілей. Саме знання принципів, методів, функцій та видів діагностики дозволяє точно поставити діагноз та виявити причини будь-яких негативних або позитивних показників та тенденцій. Саме вміння діагностування фінансового стану дозволяє підприємству підтримувати стійкий його розвиток.

Основними завданнями діагностики фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними обіговими коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий стан об'єкта інвестування на сучасному етапі розвитку економічних відносин є найважливішою характеристикою надійності, стійкості й ділової активності підприємства. Лише за умови його стабільності можливо здійснювати активну інвестиційну й інноваційну діяльність, випускати конкурентоздатну продукцію, динамічно розвиватися й посідали лідерське становище в галузі.

Діагностика не є чимось новим у розвитку економіки вітчизняних підприємств. Від визначення і оцінки стану функціонування суб'єктів економічного процесу залежить розроблення комплексу профілактичних заходів, рекомендацій і процедур, спрямованих на поліпшення цього стану або попередження несприятливих для його функціонування ситуацій і подій у невизначеному ринковому середовищі. Тобто економічна діагностика повинна виступати як обґрунтована та достовірна процедура, від якої залежить подальший напрям дій суб'єкта господарювання. Будь-який невірно зроблений діагностичний висновок може звести нанівець усі зусилля і сподівання підприємства на ринку в пошуку стабільності чи кращих перспектив розвитку [10].

Висновки до І розділу

Під фінансовим станом підприємства слід розуміти рівень його забезпеченості відповідним обсягам фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Перелік завдань фінансового аналізу підприємства може змінюватися відповідно до мети аналізу та інтересів користувачів.

Залежно від мети і характеру завдань складається програма фінансового аналізу, у якій визначаються види аналізу, методичні прийоми вирішення завдань, формується система аналітичних показників, розробляються алгоритми перетворення первинної економічної інформації, обґрунтовуються критерії оцінки вихідних даних.

Завдання фінансового аналізу вважаються вирішеними, якщо реалізація заходів, розроблених за їх результатами, призвела до досягнення поставленої мети. Основною метою фінансового аналізу є отримання певної кількості ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і видатків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Під діагностикою фінансового стану підприємства розуміється ідентифікація стану об'єкта через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, направлених на виявлення домінантних факторів такого стану, симптомів та причин виникнення проблеми або можливих ускладнень, оцінку можливостей підприємства реалізувати стратегічні і тактичні цілі, підготовку необхідної інформаційної бази для прийняття рішення.

2. Аналіз та оцінка показників фінансового стану НПО «Центр забезпечення виробництва»

2.1 Характеристика економічної діяльності підприємства НПО «Центр забезпечення виробництва»

Підприємство знаходиться у м. Павлоград, на вул. Тітова 27,45. У 1995 р., у ході приватизації на виробничій базі колишніх державних підприємств «Павлоградзалізобетон» і «Домобудівний Комбінат» починає працювати ВАТ «Павлограджитлобуд».

У 1999 році була створена ініціативна група фахівців, які займаються розробкою, впровадженням, виробництвом і просуванням на вітчизняний ринок сухих будівельних сумішей. Створена НВО «Центр забезпечення виробництва», під якою виробляють сухі будівельні суміші та столярні вироби.

01.03.2000 року ? розпочато перший випуск сухих будівельних сумішей під НВО «Центр забезпечення виробництва».

2000 р. ? по проекту та на обладнанні фірми RAFIZ побудований новий завод будівельних сумішей продуктивністю 50 000 тон на рік.

Зараз підприємство ВАТ «Павлограджитлобуд» ? одне з провідних українських підприємств у галузі виробництва будматеріалів. В асортименті підприємства понад 200 найменувань продукції. НВО «Центр забезпечення виробництва» ? чи не єдина в країні торгова марка, яка носить суто українське ім'я. Размещено на Allbest.ru

НВО «Центр забезпечення виробництва» ? є складовою нової соціальної ідеї, нового корпоративного іміджу підприємства: «ВІДБУДУЄМО УКРАЇНУ!»

Структура керівництва підприємства показана на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 Структура керівництва підприємства

Основні техніко-економічні показники діяльності НВО «Центр забезпечення виробництва» за 2008-2012 роки представлені в таблиці 2.1.

Як видно з таблиці, власний капітал НВО «Центр забезпечення виробництва» у 2008 році складав 2033122,1 тис. грн. За рахунок чистого прибутку, отриманого за звітній період власний капітал зріс на відповідну суму і став складати 1807144,7 тис. грн. Відповідно до вище викладеного, власний капітал на кінець 2012 року став складати 1807144,7 тис. грн. За п'ять звітних періодів не відбувалося ніяких змін у статутному капіталі, тобто як на початок 2008 року так і на кінець 2012 року він складає 1182,5 тис. грн.

За рахунок отримання за 2008 рік чистого доходу від реалізації у розмірі 127654,7 тис. грн., при значеній собівартості 30678,7 тис. грн., валовий прибуток підприємства складав 96976 тис. грн. В результаті фінансової діяльності за 2009-2011 роки валовий прибуток збільшився до 212543,2 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення чистого доходу від реалізації до 127654,7 тис. грн., при збільшенні собівартості реалізованої продукції до 30678,7 тис. грн. На кінець 2012року валовий прибуток підприємства складав 212543,2тис. грн. Він був сформований в результаті отримання чистого доходу від реалізації у розмірі 785248,9тис. грн. при собівартості реалізованої продукції у 572705,7 тис. грн.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники діяльності НВО «Центр забезпечення виробництва» за 2010-2012 роки

№	Показники	Роки
		2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.
1.	Статутний капітал, тис. грн.	1182,5	1182,5	1182,5	1182,5	1182,5
2.	Власний капітал, тис. грн.	503700,4	903572,4	1529422	1755399	1807145
3.	Чистий доход від реалізації, тис. грн.	127654,7	392624,5	807278,4	956962,6	785248,9
4.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	30678,7	286352,9	562056,2	582085,4	572705,7
5.	Валовий прибуток, тис. грн.	96976	106271,6	245222,2	374877,2	212543,2
6.	Капіталовіддача	0,53	1,07	1,27	1,45	2,15
7.	Рівень витрат на одну гривню реалізованої продукції	0,21	0,41	0,77	0,89	0,83
8.	Рентабельність реалізації, %	3,4	6,83	23,46	10,82	17,17

Показник капіталовіддачі на кінець 2008 року дорівнював 0,53. За наступні чотири звітні періоди він збільшився до 2,15. Збільшення цього показника у динаміці відбувалося на рахунок того, що сукупний капітал підприємства зменшувався інтенсивніше ніж чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

На кінець 2008 року рівень собівартості на одну гривню реалізованої продукції складав 0,21 грн. За період з 2009 по 2011 рік рівень собівартості зріс, а за 2012 рік зменшився. За рахунок зменшення (збільшення) рівня собівартості продукції відповідно збільшується (зменшується) валовий прибуток підприємства.

Значення показників рентабельності реалізації знаходяться на дуже низькому рівні. На кінець 2008 року вона дорівнювала 3,4%, за 2009 рік відбулося збільшення до 6,83%, наприкінці 2010 року знову рентабельність зросла, до 23,46 %, а за 2011 рік зменшилася до 10,82%, потім знову за 2012 рік підвищилася до 17,17%. Збільшення (зменшення) рентабельності реалізації відбувається за рахунок двох факторів: збільшення (зменшення) валового прибутку підприємства та збільшення (зменшення) чистого доходу від реалізації продукції. Тобто рентабельність реалізації залежить від збільшення (зменшення) собівартості реалізованої продукції.

2.2 Специфіка організаційної структури підприємства

Почнемо з такого рівня декомпозиції організаційного устрою підприємства, який дозволяє ідентифікувати конкретний логістичний ланцюг і конкретну сукупність логістичних операцій від певного або певних постачальників до певного будівельного об'єкту, а саме, до певних операцій чи робіт, час та логічна послідовність виконання яких визначена календарно-сітьовим графіком будівництва об'єкту (рис. 2.2).

Представлена схема дозволяє з достатнім ступенем деталізації ідентифікувати в натуральному та вартісному вираженні входи й виходи кожного учасника логістичного ланцюгу підприємства від постачальника будівельних матеріалів та виробів до кінцевого споживача ? замовника. Тим самим, з'являється можливість управління ланцюгом постачань НПО «Центр забезпечення виробництва» через управління цими входами й виходами, використовуючи кібернетичний підхід. Звичайно, управляти будь-яким об'єктом чи системою можна, якщо визначені конкретні показники, які є індикаторами ефективного чи неефективного управління. Визначивши ці показники на якісному рівні та обчисливши їх кількісні значення, можна робити висновки щодо якості управління певними ланцюгами постачань та визначати, як результати цього управління впливають на ефективність підприємства взагалі. Оскільки ефективність підприємства є результуючою ефективності процесів, потрібен адекватний критерій, який відображає ефективність як процесів та операцій, з яких вони складаються, так і ефективність підприємства як кібернетичної системи. Під кібернетичною системою, за загальновідомим визначенням, розуміється множина взаємопов'язаних об'єктів, що є елементами системи, здатними сприймати, запам'ятовувати і переробляти інформацію, а також обмінюватися інформацією.

Рисунок 2.2 Принципова схема руху матеріальних та інформаційно-фінансових потоків будівельного підприємства

Використовуючи метод дедукції та декомпозиційний метод вирішення оптимізаційних задач, ідентифікуємо вхідні ресурси та вихідні цільові продукти на загальному та на детальних рівнях діяльності будівельного підприємства з виробництва товарної будівельної продукції.

Входи й виходи на самому загальному рівні діяльності НПО «Центр забезпечення виробництва» можна представити так (рис. 2.3).

Рисунок 2.3 Вхідні ресурси та вихідні продукти НПО «Центр забезпечення виробництва»

Таким чином, вхідні ресурси та вихідні продукти можна виразити в вартісній формі, якщо відома вартість та кількість ресурсів і договірна ціна об'єкту. Звичайно, також відомий і плановий термін зведення об'єкту, тобто, ми повинні знати три величини. Можливо вводити в розрахунки оптимістичні, песимістичні та найбільш вірогідні вартісні оцінки вхідних ресурсів, вихідних продуктів, термінів зведення об'єкту та розглядати, відповідно, оптимістичний, песимістичний чи найбільш вірогідний сценарій ходу будівництва об'єкту.

Отже, викладений підхід до ідентифікації входів та виходів будівельного підприємства може бути використаний на будь-якому рівні декомпозиції організаційної структури та бізнес-процесів будівельного підприємства аж до найдетальнішого, - рівня конкретної логістичної операції.

Наприклад, логістичні потоки, які формують входи й виходи окремого логістичного ланцюга можна представити так (рис.2.4).

Рисунок 2.4 Логістичні потоки, які формують входи й виходи операцій окремого логістичного ланцюга при будівництві конкретного об'єкту

Таким чином, спираючись на схему логістичних потоків, наведену на рис. 2.4, можна ідентифікувати відповідальних, входи, виходи і терміни кожної операції в конкретному логістичному ланцюзі.

...