Фінансова безпека в Україні. Методологія оцінки та механізми забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Барановський Олександр Іванович

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА В УКРАЇНІ

(МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ТА МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ)

08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ-2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування НАН України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, академік НАН України Геєць Валерій Михайлович, Інститут економічного прогнозування НАН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Василик Остап Дмитрович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту; доктор економічних наук, професор Гриценко Андрій Андрійович, завідувач секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності; доктор економічних наук, професор Даниленко Анатолій Іванович, Інститут економіки НАН України, завідувач відділу фінансово-кредитного регулювання.

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ методології регулювання і прогнозування цін та відділ фінансово-бюджетної і податкової політики, м. Київ.

Захист відбудеться 31 січня 2001 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 в Інституті економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 28 грудня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Якщо у плановій економіці фінансові відносини і взаємозв'язки традиційно відігравали підпорядковану роль щодо завдання формування натурально-речових пропорцій (що відбивалося і на пріоритетах економічної науки), то економічні реформи висунули фінансові питання функціонування народногосподарського комплексу на передній план. А відтак, почали вимагати нового осмислення залежності між економічною політикою і соціально-економічними процесами, зокрема, вплив грошово-кредитної, валютної, податкової, бюджетної, інвестиційної, боргової політики на макроекономічну ситуацію, з'ясування основ фінансової безпеки держави.

Актуальність теми. Фінансова безпека є однією з найважливіших складових економічної безпеки. Без забезпечення фінансової безпеки практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед Україною. Проте на сьогодні в Україні не створено нормативно-правову основу (не розроблені і не прийняті відповідні концепція і стратегія) формування системи фінансової безпеки. В існуючих нормативно-правових актах відсутні механізми реалізації загальнодержавної політики забезпечення безпеки, не окреслені системоутворюючі компоненти її регулювання й контролю, не наводиться класифікація специфічних небезпек, загроз і викликів поряд з потребами, цінностями і інтересами, що ними утискаються, вкрай мало конкретних рекомендацій виконавцям. Нема в них також і кількісних показників безпеки, критеріїв оцінки якості і ефективності діяльності з її підтримання і підвищення. Дається взнаки слабкість експертизи і відсутність оцінки законодавства з точки зору критеріїв фінансової безпеки. Відсутні і чітко визначені національні економічні (не кажучи вже про фінансові) інтереси, не сформовано їх цілісну систему, що дозволяє урядовцям виправдовувати будь-які свої дії необхідністю дотримання національних інтересів у тій чи іншій сфері. Відсутнє навіть загальноприйняте визначення категорії “Фінансова безпека”.

Окрім того, відчувається брак чіткої оцінки наявних і потенційних загроз у фінансово-кредитній сфері України, усталеної системи індикаторів, які б сигналізували про негативний розвиток подій у сфері грошового обігу, бюджетній системі, формуванні інвестиційного клімату, сфері управління внутрішнім та зовнішнім боргом, на вітчизняних валютному, фондовому, банківському, страховому ринках і в галузі довірчого управління майном. Не запроваджено моніторинг об'єктів фінансової безпеки, а також моделювання ситуацій та попередження негативних явищ у цій сфері. Досі цілеспрямовано не готуються фахівці з фінансової безпеки. Все ще не отримали логічного завершення і пропозиції щодо формування безпечного рівня політики в фінансово-кредитній сфері України.

Окремі питання щодо безпеки тієї чи іншої ланки фінансово-кредитної сфери знайшли своє висвітлення в роботах Л.Абалкіна, І.Бінька, Є.Бухвальда, О.Василика, Т.Вахненко, Є.Ведути, А.Гальчинського, В.Гейця, С.Глазьєва, Н.Гловацької, А.Городецького, М.Єрмошенка, Б.Кваснюка, Л.Кистерського, В.Кравченка, Г.Логвиної, І.Лукінова, Ю.Любимцева, В.Мандибури, А.Мороза, В.Мунтіяна, А.Наговіцина, Г.Пастернака-Таранушенко, О.Плотнікова, Г.П'ятаченка, І.Радіонової, А.Ревенка, М.Савлука, К.Самсонова, В.Сенчагова, В.Симоненка, В.Сікори, В.Степаненка, А.Чухна, В.Шлемка та ін.

Зокрема, в роботах цих авторів розглядаються питання визначення сутності категорії фінансової безпеки, наведено перелік окремих загроз та індикаторів фінансової безпеки й деякі підходи до їх класифікації, пропонуються певні напрямки забезпечення фінансової безпеки.

Безпеку грошового обігу через призму співвідношення позабанківського і банківського обігу грошей як індикатора тіньової економіки вперше було розглянуто Ф.Каганом у 1958 р. Певними аспектами боргової безпеки займалися Дж.Бьюкенен, Е.Меаде, Р.Масгрейв, у роботах яких державний борг розглядається як тягар для економічного розвитку; М.Карлберг, що досліджував вплив державних позик на рівень споживання. Формулювання такого специфічного елемента інвестиційної безпеки, як інформаційна ефективність ринку, у своїх працях здійснювали М.Мілер і Ф.Модільяні. За теорією ефективного ринку В.Шарпа, основною причиною того, що потоки міжнародного капіталу оминають ринок певної країни, є його низька інформаційна ефективність (відображення у ринковій вартості активів усієї інформації, доступної на даний час на ринку). С.Рос відкрив теорію арбітражної оцінки активів, яка трактує, що ринок є неефективним внаслідок арбітражу, що унеможливлює використання ринком свого потенціалу через прагнення фахівців з арбітражу отримати максимально високий інвестиційний дохід.

Проте на сьогодні в економічній літературі відсутні комплексне відображення проблеми формування системи фінансової безпеки, усталений понятійний апарат, узагальнюючі оцінки ступеня ризику, реальних збитків, завданих безпеці країни, всебічний перелік індикаторів фінансової безпеки. В існуючих наукових розробках виділяються ті чи інші риси, що визначають систему умов, критеріїв і показників, організаційних форм і механізмів захисту від наявних і потенційних викликів та загроз у цій сфері. Водночас майже відсутній аналіз взаємозв'язку й взаємообумовленості фінансової безпеки та системи національних інтересів. Така ситуація ускладнює виявлення як єдиного методологічного підходу, так і зведення воєдино всіх аспектів проблеми, які у підсумку можна було б викласти у концепції фінансової безпеки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках забезпечення наукового супроводу заходів, спрямованих на підвищення рівня економічної безпеки держави, що передбачено постановою президії Вищої атестаційної комісії України № 4-04/3 від 15 березня 2000 р. В основу дисертаційної роботи покладено результати досліджень, проведених автором у рамках відповідних наукових розробок Інституту економічного прогнозування (ІЕП) НАН України, Національного інституту стратегічних досліджень Ради національної безпеки і оборони України (НІСД РНБОУ), Національного інституту економічних програм (НІЕП) НАН України, Науково-дослідного фінансового інституту (НДФІ) при Міністерстві фінансів України. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною планів науково-дослідних робіт ІЕП НАН України і НІСД РНБОУ, а саме, теми “Політика державних фінансів та її вплив на економічний розвиток” (ІЕП НАН України, номер державної реєстрації 0198U000313) і наукового проекту “Економічна безпека України”, затвердженого секретарем РНБОУ.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних та організаційно-методологічних засад формування системи фінансової безпеки в Україні.

Для досягнення цієї мети в ході підготовки дисертації необхідно було вирішити наступні основні задачі:

з'ясувати місце і роль фінансової безпеки в системі економічної безпеки;

розробити теоретичні основи формування системи фінансової безпеки;

визначити методологічні засади оцінки рівня фінансової безпеки;

здійснити комплексний аналіз грошового обігу та інфляційних процесів в Україні; валютного ринку; бюджетної системи; внутрішньої та зовнішньої заборгованості держави; стану залучення вітчизняних та іноземних інвестицій;

узагальнити позитивний зарубіжний досвід забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери та сформулювати пропозиції щодо можливостей його адаптації та використання в Україні;

визначити основні виклики і загрози фінансовій безпеці;

запропонувати систему індикаторів фінансової безпеки, які можуть використовуватися на різних рівнях управління;

розробити конкретні пропозиції щодо шляхів удосконалення грошово-кредитної і валютної політики в Україні, напрямків поліпшення формування бюджетної системи, покращення управління внутрішньою та зовнішньою заборгованістю держави, можливостей поліпшення інвестиційного клімату, розвитку ринкової інфраструктури фінансово-кредитної сфери.

Об'єктом дослідження є система грошового обігу України, її бюджетна система, інвестиційні процеси, сфера управління внутрішнім та зовнішнім боргом, вітчизняні валютний і фондовий ринки.

Предмет дослідження складають теоретичні та практичні проблеми формування системи фінансової безпеки в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методологічних основ формування системи фінансової безпеки.

Найсуттєвіші результати дослідження, які містять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше розкрито сутність та дано визначення:

категорії “фінансової безпеки” як ступеня захищеності фінансових інтересів; рівня забезпеченості суб'єктів усіх рівнів управління фінансовими ресурсами; стану складових фінансового ринку; якості фінансових інструментів і послуг; стану фінансових потоків в економіці, що дозволяє вважати її одним з найважливіших системоутворюючих елементів економічної безпеки держави;

інфляційної безпеки як рівня насиченості економіки грошима, зростання цін і знецінення національної валюти;

валютної безпеки держави, суб'єктів господарювання, комерційних банків і громадян як ступеня забезпечення їх валютними коштами, що дозволяє вирішувати існуючі у них проблеми;

бюджетної безпеки держави як стану її платоспроможності;

боргової безпеки держави як рівня державної заборгованості;

інвестиційної безпеки держави як ступеня задоволення поточних інвестиційних потреб національної економіки;

інвестиційного клімату як рівня досягнення потенційних можливостей держави і суб'єктів господарювання здійснювати інвестиції;

уточнено основні напрями державної політики національної безпеки України в економічній сфері щодо необхідності включення до їх переліку вимоги підвищення ефективності фінансової системи України;

визначено і обґрунтовано принципи організації системи фінансової безпеки (законність; обґрунтованість; керованість; справедливість і рівноправність; презумпція, що жодні масові та грубі порушення фінансових інтересів (прав) громадян України не залишаться безкарними; наявність і дієвість правоохоронного механізму та механізму розв'язання правових спорів і конфліктів у сфері фінансової безпеки; багатовимірність; комплексність; неподільність; забезпечення балансу фінансових інтересів; взаємна відповідальність; своєчасність та адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних фінансових інтересів; прозорість; еволюційність; наступництво; послідовність (поетапність); необхідність інтеграції; невтручання у внутрішні справи держави; пріоритет договірних (мирних) заходів у вирішенні конфліктів фінансового характеру; сумісність; неподільність і недоступність індивідуальним покупцям ресурсів, що витрачаються на забезпечення фінансової безпеки суспільства в цілому; варіантність (альтернативність); співмірність технічної і соціальної складової фінансової безпеки за безумовного пріоритету останньої; стабільність і надійність; прийнятний ризик);

вперше на основі класифікаційних ознак (характер економіки, стан економіки, відношення до офіційної економіки, мета, спосіб і засоби підтримання, ступінь міцності, соціальні наслідки, ступінь повноти, стан безпеки, характер розповсюдження, форма прояву, стабільність, тривалість періоду дії, мотивація, гарантування, суб'єкт, тип учасників фінансового ринку, економічний зміст, вид фінансових інструментів, рівень фінансування, рівень достатності, фаза відтворення, цільове використання ВВП, система забезпечення управління, охоплення, ступінь усуспільнення, відособленість, реальність, рівень досягнення, національні особливості, ступінь забезпечення) наведена класифікація видів фінансової безпеки;

уточнено вимоги до стратегії забезпечення фінансової безпеки (базування на об'єктивних закономірностях розвитку фінансових відносин; визначення мети і завдань системи забезпечення фінансової безпеки; розробка і послідовне здійснення заходів щодо закріплення та розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин; чітке визначення об'єктів, сил, засобів і способів забезпечення фінансової безпеки) та її структурні елементи (характеристика внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці на всіх рівнях їх виникнення; визначення критеріїв і параметрів, які характеризують національні інтереси в усьому розмаїтті фінансових відносин; формування фінансової, грошово-кредитної, валютної, бюджетної, податкової, митної, інвестиційної, розрахункової, цінової, банківської політики, а також інституційних перетворень і необхідних механізмів, що усувають або пом'якшують вплив факторів, що підривають фінансову стійкість (стабільність) особи, домашнього господарства, верств населення, господарюючих суб'єктів, регіону, галузі, сектора економіки, ринку, держави і суспільства в цілому; вибір пріоритетів у реалізації завдань досягнення необхідного рівня фінансової безпеки; здійснення системи конкретних заходів, спрямованих на реалізацію намічених цілей, яка включає способи гарантування певного рівня фінансової безпеки), а також функції Президента України, Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони України, органів виконавчої влади, НБУ щодо забезпечення належного рівня фінансової безпеки;

проаналізовано фактичний стан виконання вимог, що висуваються до системи забезпечення фінансової безпеки з точки зору наявності концепції забезпечення фінансової безпеки України; законності функціонування такої системи; визначення стратегії і тактики забезпечення фінансової безпеки; спрямованості цієї системи на захист інтересів громадян, господарюючих суб'єктів, регіонів, галузей господарського комплексу, держави; сталості і ефективності функціонування; формалізації процесу формування концепції і стратегії фінансової безпеки; наявності відповідного сценарію; створення інформаційної бази для об'єктивного і всебічного моніторингу; наявності належної координації зусиль усіх суб'єктів фінансової безпеки; забезпечення прозорості функціонування системи фінансової безпеки; наявності кваліфікованих кадрів для дотримання фінансової безпеки; відповідності окремих кроків Уряду і НБУ стратегічним цілям; реальності вимог, що висуваються до окремих елементів системи;

уточнено класифікацію загроз фінансовій безпеці (з огляду на відношення до об'єкта (суб'єкта), реальність, стійкість, тривалість, термін дії, стадію, характер впливу, зумовленість, ступінь небезпеки, значущість, масштаби впливу, ставлення до загроз, спрямування, вид, повторюваність, вірогідність, характер зіткнення, ступінь реалізації), їх перелік, а також основні наслідки реалізації цих загроз; визначено суперечності в економіці та фінансово-кредитній сфері, що провокують існуючі та потенційні загрози; уточнено перелік загроз безпеці грошового обігу, валютній, бюджетній, борговій та інвестиційній безпеці;

вперше визначено принципи, на яких повинна будуватися оцінка рівня фінансової безпеки; запропоновано схему оцінки рівня фінансової безпеки;

уточнено перелік індикаторів фінансової безпеки шляхом виділення індикаторів фінансової безпеки громадян, домашніх господарств, підприємств, організацій і установ, галузі, регіонів, банківської системи, фондового ринку, держави;

уточнено класифікацію різновидів грошово-кредитної політики за наступними класифікаційними ознаками: вид, тип, підпорядкованість, тривалість, форма, охоплення, орієнтація, динамізм, співвідношення з економічним розвитком;

визначено і обґрунтовано чинники безпеки грошового обігу, валютної, бюджетної, боргової та інвестиційної безпеки, що забезпечують або унеможливлюють дотримання належного рівня безпеки на грошовому, валютному, борговому, інвестиційному ринках і в бюджетній системі;

визначено специфічні особливості сучасного етапу формування боргових зобов'язань.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці конкретних рекомендацій щодо стратегії і тактики забезпечення фінансової безпеки. Запропоновані дисертантом ідеї, методологічні підходи, методичний інструментарій застосовувалися для підготовки документів аналітичного, прогностичного, концептуального, програмного характеру, спрямованих на вирішення нагальних проблем вітчизняної фінансово-кредитної сфери. Визначені у дисертації підходи до оцінки рівнів безпеки грошового обігу, валютної, бюджетної, боргової та інвестиційної безпеки, пропозиції щодо визначення критеріїв формування й реалізації дієвої грошово-кредитної політики, основних принципів валютної політики держави, вимог до формування боргової політики, вдосконалення бюджетної системи, поліпшення інвестиційного клімату можуть бути використані органами законодавчої і виконавчої влади, суб'єктами господарювання, науковими установами при формуванні системи забезпечення фінансової безпеки в Україні. Понятійний апарат і характеристики, що містяться в дисертації, можуть використовуватися при викладанні курсів “Фінанси”, “Фінансовий менеджмент”, “Гроші та кредит”, “Бюджетна система”, “Банківська справа”, “Страхова справа” та інших у вищих навчальних закладах України.

Розділ автора “Безпека фінансового сектора економіки” є складовою частиною “ Концепції економічної безпеки України” (Київ, 1998), підготовленої ІЕП НАН України.

Роботу автора “Науково-технологічна безпека України через призму досвіду нових індустріальних держав” передано для практичного використання апарату Ради національної безпеки при Президенті України (акт здачі-приймання роботи від 14 квітня 1993 року).

Напрацювання дисертанта щодо сутності та методології оцінки різних аспектів економічної безпеки знайшли своє відображення в аналітичній доповіді “Проблеми економічної безпеки в Україні”, підготовленій Українським центром економічних і політичних досліджень (Київ,1997).

Результати досліджень дисертанта у галузі фінансової безпеки держави і підприємств використані в розробці НІСД РНБОУ наукового проекту “Економічна безпека України”, а також при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів до вищих органів державної влади (довідка НІСД РНБОУ від 7 вересня 1999 року № 293/187). Авторську характеристику бюджетної безпеки використано у підготовлених секретаріатом Верховної Ради України інформаційно-аналітичних матеріалах до питання визначення змісту поняття “економічна безпека країни”, оцінки її структурних складових та напрямів забезпечення (№ 25/4-93 від 16 вересня 1997 року) (Дослідницькі роботи та аналітичні матеріали, підготовлені в період роботи 8 сесії Верховної Ради України (частина перша). - К., 1998. - С.16-20).

Пропозиції з питань державного регулювання розвитку економічної науки використані в НІЕП НАН України в процесі виконання досліджень по плановій роботі “Розробка концепції державного стимулювання розвитку економічної науки по забезпеченню реалізації соціально-економічних реформ в Україні”. Матеріали роботи передані замовнику - Адміністрації Президента України - для використання (довідка НІЕП НАН України від 5.12.94 № 205/01).

Результати наукового дослідження автора відображені в розділах “Форми державної підтримки підприємств України в умовах перехідної економіки”, “Вплив політики державних фінансів на формування фінансових ресурсів комерційних банків” теми “Політика державних фінансів та її вплив на економічний розвиток”.

Розділ автора “Чинники та стан бюджетної безпеки” включено до наукової доповіді “Формування бюджету України та бюджетно-податкова політика у 1999-2001 рр.”, розділ “Формування фінансових ресурсів банків та їх використання для цілей економічного розвитку” - до наукової доповіді “Економічна політика і прогноз розвитку економіки України до 2005 року”, а авторські оцінки фінансового реформування і очікування щодо зміни ситуації в фінансовому секторі економіки, загострення проблем у формуванні та обігу фінансових ресурсів у банківській системі і в зростанні банківського капіталу, пропозиції щодо поліпшення ситуації в банківському секторі - до наукової доповіді “Економіка України в 2000 році (перспективи розвитку та питання поточної економічної політики)”, підготовлених ІЕП НАН України і направлених Президенту України, Прем'єр-міністру України, Міністру фінансів України, Міністру економіки України, комітетам Верховної Ради України з питань бюджету, з питань фінансів і банківської діяльності, з питань економічної політики, управління народним господарством, власності і інвестицій (супровідні листи №№ 135-14, 135-15, 135-17 від 11.01.2000, № 135-36 від 19.01.2000, № 135-541 від 18.09.2000, №№ 135-612, 135-613, 135-614, 135-615 від 14.10.2000).

Підготовлені дисертантом аналітичні записки “Фактори, що обумовлюють податкову заборгованість та заборгованість по інших обов'язкових платежах суб'єктів господарювання перед Державним і місцевими бюджетами”, “Проблеми і перспективи розвитку ринку місцевих позик в Україні”, “Зарубіжний досвід законодавчого регулювання оборонного бюджету” схвалені Вченою радою НДФІ при Мінфіні України і направлені до Міністерства фінансів України для їх подальшого використання у практичній роботі (довідка НДФІ при Мінфіні України від 4.12.2000 № 25/444).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичних і організаційно-методологічних засад формування системи фінансової безпеки в Україні. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у роботах, що опубліковані у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Одержані результати досліджень доповідалися на 13 конференціях, семінарах, круглих столах, у тому числі: науково-практичній конференції “Проблеми становлення Української національної соціально-економічної моделі” (Львів, 1993), міжнародній конференції “Військово-економічні аспекти безпеки та конверсії в Україні” (Київ, 1995), українсько-російській науково-практичній конференції “Регіональна політика розвитку підприємництва в Україні і проблеми інвестицій” (Київ, 1995), міжнародній науковій конференції “Економічна безпека держави та енергетика в її забезпеченні” (Київ, 1998), міжнародній конференції “Річниця з набуття чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом: досягнення та перспективи” (Київ, 1999); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансово-грошової політики і трансформація економіки України” (Київ, 2000); міжнародному семінарі “Бюджетна політика” (Київ, 2000); семінарі “Економічна безпека бізнесу” (Київ, 1997); науковому семінарі з міжнародною участю “Промислово-фінансові групи у паливно-енергетичному комплексі і економічна безпека держави” (Курахово, 1999); міжнародному семінарі “Бюджетна реформа” (Київ, 2000); семінарі “Муніципальні позики в Україні: осмислення досвіду” (Київ, 2000); засіданнях “круглих столів” “Актуальні проблеми економічної безпеки в Україні” (Київ, 1997), “Безпека економічних трансформацій” (Київ, 1998), “Тіньова економіка: стан та шляхи трансформації” (Київ, 1998).

Публікації. Найсуттєвіші теоретичні і практичні результати дослідження, методологічні розробки, висновки і пропозиції автора відображені в 48 публікаціях, у тому числі індивідуальній (38,7 др. арк.) і 2 колективних монографіях (безпосередньо автору належить 15,3 др. арк.), 2 наукових доповідях, 43 статтях у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Роботу викладено на 518 сторінках машинописного тексту, що містить 48 таблиць, які займають 31 стор., 42 рисунки - 14, список використаних джерел з 433 найменувань - 35, 21 додаток - 53 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Основи теорії фінансової безпеки” на основі комплексного підходу визначені місце і роль фінансової безпеки в системі економічної безпеки, розкриті теоретичні основи формування системи фінансової безпеки, з'ясовані загрози фінансовій безпеці, окреслені методологічні засади оцінки рівня фінансової безпеки, запропоновані індикатори фінансової безпеки для різних рівнів управління.

Виходячи із значущості фінансової складової соціально-економічного розвитку держави, до основних напрямів державної політики національної безпеки України в економічній сфері, визначених Концепцією (основами державної політики) національної безпеки України, схваленою Верховною Радою України 16 січня 1997 р., запропоновано додати підвищення ефективності фінансової системи на основі підтримання державних витрат у відповідності з наявними ресурсами і бюджетними асигнуваннями при дотриманні таких пріоритетів, як цільове інвестування у сферу наукоємного і високотехнологічного виробництва, проведення дієвої грошово-кредитної, валютної, антиінфляційної політики, стимулювання іноземних інвестицій у виробничу сферу, оптимізація управління державним боргом.

Доведено, що увага, яка приділяється сьогодні фінансовій безпеці, не випадкова. У ході дисертаційного дослідження визначено, що зростаюча значущість формування системи фінансової безпеки в Україні зумовлена негативною динамікою розвитку процесів у соціально-економічній сфері, зокрема, розладом системи державних фінансів та фінансів господарюючих суб'єктів, що останніми роками все більш посилюється і проявляється в хронічному невиконанні бюджетів усіх рівнів, втраті державою внутрішньої та зовнішньої кредитоспроможності, а також посиленні безвладдя в розрахунковій сфері й загостренні платіжної кризи, пануванні негрошових відносин у формальній економіці, кризі банківської системи та фондового ринку, падінні реальної заробітної плати, великому обсязі заборгованості із заробітної плати, стипендій, різного роду допомог, втраті довіри населення до фінансових інститутів, “втечі” вітчизняного капіталу за кордон, “відмиванні” “брудних” грошей тощо.

З'ясовано, що навіть за розрахунками, що потребують уточнення, Україна останніми роками постійно відчуває нестачу фінансових ресурсів, незважаючи на тенденцію щодо її зменшення. У результаті дослідження визначені чинники дестабілізації державних і корпоративних фінансів, а також фінансів домашніх господарств.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що проблема фінансової безпеки стає системною: вона торкається і зв'язує воєдино окремі країни, регіони, господарюючих суб'єктів, політику, економіку, фінанси тощо.

Визначено, що труднощі створення дієвої системи фінансової безпеки в Україні зумовлені необхідністю одночасної розробки складних теоретичних і вирішення практичних питань. По-перше, на відміну від адміністративно-командної економіки, за якої економічна безпека в цілому і фінансова, зокрема, забезпечувалися вертикально побудованими методами тотального централізованого управління, процеси забезпечення безпеки в ринкових умовах розпорошуються по багатьох суб'єктах і напрямках діяльності, які мають власні, часто - протилежні інтереси, не притаманні попередній системі. За нових умов починає переважати горизонтально побудована розпорошена система безпеки. При цьому найважливішим стає завдання теоретичного обґрунтування і розробки методів практичної реалізації цих проблем з урахуванням створення нових або зваженої адаптації раніше створених структур адекватно до нових функцій безпеки і пошук ресурсів, необхідних для їх виконання. По-друге, для побудови справді системи, а не штучного об'єднання окремих розрізнених елементів, необхідно, передусім, чітко визначитися з предметом захисту, після чого з'ясувати вже його конкретні методи та засоби.

Встановлено, що на фінансовій безпеці України не може не позначатися і глобалізація фінансових процесів, яка посилюється у світовому співтоваристві.

Науковий пошук дав можливість довести, що поняття фінансової безпеки настільки широке, як власне і тлумачення фінансів як системи економічних відносин, що виникають у процесі створення та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. А відтак, фінансова безпека являє собою надзвичайно складну багаторівневу систему, утворену рядом підсистем, кожна з яких має власну структуру і логіку розвитку. Складність, комплексність самого явища фінансової безпеки робить можливим у понятійному плані давати його лише завдяки системному методу, в узагальнюючому вигляді з можливим виділенням найважливіших елементів цієї системи у конкретному виразі. Значущість же найбільш обґрунтованого формулювання категорії “фінансова безпека” зумовлена тим, що, виходячи зі змісту, який у неї вкладається, і повинні формуватися усі елементи повноцінної системи фінансової безпеки.

На нашу думку, фінансова безпека - це:

важлива складова частина економічної безпеки держави, що базується на незалежності, ефективності і конкурентоспроможності фінансово-кредитної сфери України, яка відображається через систему критеріїв і показників її стану, що характеризують збалансованість фінансів, достатню ліквідність активів і наявність необхідних грошових і золотовалютних резервів;

ступінь захищеності фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин;

рівень забезпеченості громадянина, домашнього господарства, верств населення, підприємства, організації, установи, регіону, галузі, сектора економіки, ринку, держави, суспільства, міждержавних утворень, світового співтовариства фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання існуючих зобов`язань;

стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, розрахункової, інвестиційної, митно-тарифної та фондової систем, а також системи ціноутворення, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю відвернути зовнішню фінансову експансію, забезпечити фінансову стійкість (стабільність), ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання;

стан фінансових потоків в економіці, що характеризується збалансованістю і наявністю апробованих механізмів регулювання і саморегулювання;

якість фінансових інструментів і послуг, що запобігає негативному впливу можливих прорахунків і прямих зловживань на фінансовий стан наявних і потенційних клієнтів, а також гарантує (у разі потреби) повернення вкладених коштів.

Наведено різновиди фінансових інтересів і потреб, які необхідно враховувати при характеристиці фінансової безпеки, визначені чинники стійкості фінансової системи держави.

Доведено, що при розгляді фінансової безпеки логічно виділяти макро- і мікроекономічний, зовнішній і внутрішній аспекти, рівні системи фінансування. Зазначено, що фінансова безпека охоплює: фінансову безпеку окремого громадянина, домашніх господарств, населення в цілому, підприємців, підприємств, організацій, установ та їх асоціацій, галузей господарського комплексу, регіонів, окремих секторів економіки, держави (у свою чергу фінансова безпека держави складається з таких складових, як монетарна, бюджетна, валютна, інвестиційна, інфляційна, цінова, курсова та боргова безпека) та різноманітних міждержавних утворень, світового співтовариства в цілому; складових фінансового ринку (грошовий, валютний, фондовий, позичкових капіталів), а також окремих фінансових інструментів (банківських депозитів, кредитів, акцій, облігацій, векселів тощо); учасників фінансового ринку (емітентів, торговців, посередників, покупців тощо); розрахункових систем; секторів економіки (державного та недержавного).

У ході дослідження встановлено, що фінансову безпеку будь-якої держави визначає її фінансова незалежність, ступінь розвитку ринку капіталів, коло інвесторів, міра відкритості внутрішнього ринку, розмаїття фінансових інструментів; обсяг і вартість запозичення, залежність від конкретного джерела, збалансованість структури запозичень по строках і валютах, ступінь ризиків ринкових коливань, гарантованість розміщення конкретних фінансових інструментів, наявність інформації про емітентів та кредитних історій; схильність населення до операцій з фондовими цінностями, концентрація інтелектуальних ресурсів, задіяних у розвитку фінансового ринку; характер фінансово-кредитної політики, соціально-економічна і політична стабільність, організація нормального обміну фінансовими ресурсами між галузями, регіонами, країнами.

На основі критичного аналізу підходів до створення системи фінансової безпеки дисертантом обґрунтовані принципи формування такої системи. Доведено, що фінансова безпека є надзвичайно складною багаторівневою системою, яку утворює низка своєрідних і самоцінних підсистем, що мають власну структуру і логіку розвитку.

Обґрунтовано, що формування системи фінансової безпеки має відбуватися на основі розробки відповідної наукової теорії, концепції, стратегії та тактики, проведення адекватної політики, наявності необхідних інститутів, застосування засобів, способів і методів її забезпечення. Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі та завдання забезпечення безпеки, шляхи та методи їх досягнення, які б адекватно відбивали роль фінансів у сучасному соціально-економічному розвитку України. Її зміст повинен координувати загальнодержавні дії в галузі забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, господарюючих суб`єктів, галузей, секторів економіки, а також на національному, регіональному та глобальному рівнях.

Заснована на Концепції фінансової безпеки політика фінансової безпеки повинна містити: створення законодавчої бази в сфері фінансової безпеки; план дій виконавчої влади, спрямованих на удосконалення структури відповідних державних органів; програму і план реалізації правозастосовуваної практики в сфері фінансової безпеки.

Стратегія забезпечення фінансової безпеки має ґрунтуватися на об'єктивних закономірностях розвитку фінансових відносин, визначати мету і завдання всієї системи забезпечення фінансової безпеки, орієнтуватися на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі і перспективні цілі даної стратегії та механізми їх реалізації. Стратегія фінансової безпеки має включати: характеристику внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці на всіх рівнях їх виникнення; визначення критеріїв і параметрів, які характеризують національні інтереси у всьому розмаїтті фінансових відносин; формування фінансової, грошово-кредитної, валютної, бюджетної, податкової, митної, інвестиційної, розрахункової, цінової, банківської політики, а також інституційних перетворень і необхідних механізмів, що усувають або пом'якшують вплив факторів, що підривають фінансову стійкість (стабільність) особи, домашнього господарства, верств населення, господарюючих суб`єктів, регіону, галузі, сектора економіки, ринку, держави, суспільства в цілому; систему конкретних заходів, спрямованих на реалізацію намічених цілей, яка включає способи гарантування певного рівня фінансової безпеки.

У ході дослідження визначено пріоритети України в галузі фінансової безпеки, основні завдання і технологію її забезпечення, функції Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, міністерств і відомств, Національного банку України, органів судової влади і прокуратури у цій сфері. Запропоновано схему організації діяльності держави по забезпеченню фінансової безпеки.

Доведено, що формування системи фінансової безпеки повинно включати поряд з обґрунтуванням окремих її складових, їх класифікацію за різними ознаками, визначення місця і ролі цих елементів у забезпеченні національної безпеки. Визначено класифікаційні ознаки, які доцільно покласти в основу класифікації видів фінансової безпеки.

З огляду на здійснений аналіз практичної реалізації вимог до формування системи забезпечення фінансової безпеки зроблено висновок, що на сьогодні стан формування подібної системи ще не відповідає необхідним вимогам.

Наведено класифікацію загроз, визначені основні виклики, внутрішні і зовнішні загрози фінансовій безпеці, суттєві глибинні протиріччя в національній економіці в цілому і фінансово-кредитній сфері, зокрема.

При розгляді методологічних засад оцінки рівня фінансової безпеки наголошується на необхідності базування такої оцінки на наступних принципах: адекватність оціночних параметрів сутності процесів, що є предметом аналізу; комплексність (врахування усіх факторів, що впливають на ту чи іншу небезпеку чи загрозу. Автономне дослідження небезпек і загроз фінансовій безпеці за окремими показниками, індикаторами і вимірами є недостатнім. Ось чому виникає потреба комплексного відображення ознак, індикаторів і вимірів стосовно кожної конкретної небезпеки і загрози фінансовим інтересам); виділення головних елементів наявних або потенційних небезпек і загроз; послідовність оціночних заходів; можливість вжиття необхідних запобіжних, упереджувальних, профілактичних або корегуючих заходів щодо виявлених чи потенційно можливих небезпек і загроз. Запропоновано схему оцінки рівня фінансової безпеки.

На основі критичного аналізу запропонованих нормативними документами та окремими фахівцями індикаторів економічної безпеки уточнено перелік індикаторів фінансової безпеки шляхом виділення індикаторів фінансової безпеки громадян, домашніх господарств, підприємств, організацій і установ, галузі, регіонів, банківської системи, фондового ринку, держави.

Другий розділ “Вимір безпеки фінансово-кредитної сфери” присвячено розкриттю суті, генезису і особливостям оцінки безпеки грошового обігу та інфляційних процесів, а також валютної, бюджетної, боргової та інвестиційної безпеки. Кожна із зазначених складових фінансової безпеки держави розглядається як складна, динамічна сукупність зовнішніх і внутрішніх чинників, що зумовлюють певний рівень безпеки вітчизняних грошового, валютного і боргового ринків, бюджетної системи та інвестиційної сфери.

З огляду на той факт, що значущість грошово-кредитної політики у життєдіяльності держави зумовлена необхідністю уникнення фінансових шоків і перекосів у реальному секторі економіки, зниженні темпів інфляції, забезпеченні стабільних темпів економічного розвитку та стійкості фінансової системи, протидії широким коливанням обмінного курсу національної валюти, у дисертації запропонована класифікація різновидів грошово-кредитної політики, які обумовлюють порядок визначення напрямів такої політики та їх реалізації.

На підставі проведеного дослідження доведено, що чинниками безпеки грошового обігу є: 1) зміст, складові і пріоритети, характер розробки основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням, надання цьому дуже важливому документу законного статусу; 2) характер взаємозв'язку і взаємообумовленості монетарної та фіскальної політики; 3) наявність (відсутність) стимулів (обмежень) грошово-кредитної політики; 4) наявність (відсутність) замкненого циклу обігу національної грошової одиниці; 5) структура грошової маси і кредитної емісії, система контролю динаміки грошової маси, практика стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему; 6) застосування в обігові грошових сурогатів; 7) курс національної валюти; 8) існуюча в державі кредитна і відсоткова політика; 9) організація захисту економічних інтересів суб'єктів грошово-кредитного ринку.

У ході дослідження визначені загрози безпеці грошового обігу: зростання неплатежів; слабкий рівень регулювання цін у природних монополіях, цінові диспропорції; погіршення структури платіжних засобів; штучне обмеження грошової маси в обігу; рух доларових потоків всередині країни; збільшення питомої частки позабанківського грошового обігу.

Запропоновано визначати стан грошового ринку за допомогою низки специфічних індикаторів: рівень монетизації; грошовий мультиплікатор (відношення грошового агрегату М2 в національній валюті до грошової бази); співвідношення між темпами зростання грошової маси і споживчих цін; середньорічні темпи приросту грошової маси; величина номінальної і реальної облікової ставки; ставки по гривневих і валютних депозитах; ставки по операціях SWAP; кредитні і депозитні ставки на міжбанківському ринку; міжнародні міжбанківські кредитні ставки; показник грошового надлишку; показник дюрації; швидкість обігу грошей.

На основі здійсненого аналізу негативних наслідків розвитку інфляційних процесів і можливих шляхів зниження їх рівня доведено, що проведення антиінфляційної політики має підпорядковуватися досягненню стану інфляційної безпеки, тобто таких рівнів насиченості економіки грошовою масою, зростання цін споживчого ринку і знецінення національної валюти, які не впливали б руйнівно на соціально-економічні процеси в державі, а стимулювали б розвиток виробництва і споживання.

Визначено, що комплексний аналіз розвитку інфляційних процесів повинен включати порівняння індексу споживчих цін з індексом відпускних цін промислових виробників. Окрім того, одним із показників інфляційної безпеки є співвідношення темпів інфляції і темпів зростання номінальної заробітної плати.

У результаті здійсненого аналізу встановлено, що в Україні відсутні: стале валютне законодавство, чітка національна валютна система, належний обсяг і склад валютних резервів, нормальний валютний паритет, умови конвертованості, продумана валютна політика, дієвий валютний контроль, обґрунтоване курсоутворення. Обґрунтовано необхідність дотримання валютної безпеки.

На нашу думку, валютна безпека держави - це ступінь забезпеченості її валютними коштами, достатній для додержання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов'язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці; стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи і максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках.

Валютна безпека суб'єктів господарювання - це оптимально можливий за умов існуючих нормативно-правової бази, валютної стратегії і політики держави, механізму валютного регулювання, інфраструктури валютного ринку рівень забезпеченості валютними коштами, достатній для розрахунків з бюджетною системою, своїми контрагентами, а також власного споживання (соціально-економічного розвитку) та накопичення з урахуванням досягнення валютної ефективності (оптимального рівня валютних витрат і виручки).

Валютна безпека комерційних банків - це оптимальне співвідношення вимог (заявок) і зобов'язань комерційного банку в іноземній валюті (між величиною зобов'язань за проданою валютою і обсягом вимог, між обсягом вимог за купленою валютою і обсягом зобов'язань).

Валютна безпека громадян - це стан, за якого їх валютні надходження та заощадження перевищують особисті витрати іноземної валюти.

Визначено, що чинниками, які визначають рівень валютної безпеки в Україні, є: валютна стратегія, чинна валютна політика, стандартизація валютного обігу, зняття обмежень на конвертованість гривні за поточними операціями, наявність (відсутність) валютної заборгованості (боргів держави і господарюючих суб'єктів країни в іноземній валюті) та її розмір, рівень ліцензування здійснення валютних операцій, організація валютного контролю в країні. Дана характеристика наслідкам введення конвертації гривні.

З'ясовано, що валютній безпеці України загрожують: внутрішня втеча іноземної валюти; масове правомірне вивезення нерезидентами і неправомірне вивезення резидентами валютних коштів за межі країни; “відмивання брудних грошей” на території нашої держави; неповернення в Україну іноземної валюти у визначені чинним законодавством строки; зростання валютної заборгованості держави і вітчизняних господарюючих суб'єктів; порушення інструкцій НБУ по роботі з валютними коштами; проведення незаконних валютних операцій; порушення у переведенні безготівкових коштів в іноземній валюті у готівку; розвиток кризових явищ на світовому валютному ринку; можливість запровадження валютної блокади; недостатній рівень офіційних валютних резервів; наявність валютних ризиків; фальшування іноземної валюти.

У ході дослідження встановлено, що рівень валютної безпеки визначається: обсягом валютного ринку, загальним обсягом і структурою валютних надходжень, ступенем доларизації національної економіки, номінальним і реальним курсом національної валюти, показником її девальвації (ревальвації), відхиленням обмінного курсу валюти і показником відхилення розподілу іноземної валюти, доларовою відсотковою ставкою, вартістю підтримання одного пункту курсу національної валюти, наявністю достатніх валютних резервів, покриттям резервами середньомісячного імпорту, щоденним обсягом обігу іноземної валюти, рівнем наповненості вартості національної валюти резервами в іноземній валюті, купівельною спроможністю іноземної валюти, співвідношенням вартості національної валюти і паритету купівельної спроможності, різницею ставок по цінних паперах одного типу (емітованих в іноземній і національній валюті), межею коливань валютних курсів.

Обґрунтовано необхідність прискіпливої уваги до бюджетної безпеки держави. Під цим терміном, на нашу думку, слід розуміти стан забезпечення платоспроможності (рівень бюджетного потенціалу) держави щодо виконання нею своїх функцій з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та доцільності, законності й ефективності використання бюджетних коштів на всіх рівнях.

На підставі проведеного дослідження доведено, що бюджетна безпека держави зумовлюється: 1) величиною її бюджету; 2) ступенем його збалансованості; 3) діючою в країні бюджетною системою; 4) чинною правовою базою, професіоналізмом і ретельністю розробки й процедурою розгляду та затвердження бюджету; 5) масштабами бюджетного фінансування; 6) певною бюджетною класифікацією; 7) наявністю чи відсутністю бюджетних резервів; 8) системою бюджетного обліку; 9) своєчасністю прийняття бюджету; 10) характером касового виконання бюджету і використання тимчасово вільних залишків коштів державного і місцевих бюджетів комерційними банками; 11) станом бюджетних розрахунків; 12) масштабами податкових пільг; 13) рівнем девальвації національної валюти; 14) наявністю чи відсутністю жорстких бюджетних обмежень; 15) бюджетною дисципліною. Визначено загрози бюджетній безпеці.

Оцінка рівнів бюджетної безпеки, на наш погляд, має провадитися з використанням таких індикаторів: досягнутий на певну дату розмір доходів бюджету (розмір реальних доходів з урахуванням індекса-дефлятора), рівень перерозподілу ВВП через бюджет, питома вага доходів бюджету у зведеному балансі фінансових ресурсів України, рівень бюджетного дефіциту (профіциту), розмір прихованого бюджетного дефіциту, показник монетизації бюджетного дефіциту, обсяг бюджетних депозитів, частка негрошових розрахунків і питома вага взаємозаліків у структурі доходів держбюджету, співвідношення зайнятих на державній службі та в бюджетних організаціях, середньодушовий рівень її бюджетної забезпеченості за рахунок власних джерел доходів, необхідна частка доходу територіального бюджету у сукупному обсязі трансфертів, бюджетний норматив на душу населення, кількість дотаційних регіонів.

Встановлено, що специфічними особливостями сучасного етапу формування боргових зобов'язань є: нівелювання між внутрішнім і зовнішнім боргом; посилення взаємозв'язку державних зобов'язань і зобов'язань господарюючих суб'єктів; перекладання боргових зобов'язань по кредитах, залучених під гарантії Уряду, з господарюючих суб'єктів на державу; нездатність вітчизняного фондового ринку України суттєво впливати на формування ринку державних внутрішніх і зовнішніх запозичень.

З'ясовано, що якщо зовнішні державні запозичення знаходяться у рамках загальноприйнятих у світі безпечних меж, вони (за інших рівних умов) не становлять загрози борговій, а відтак - і фінансовій безпеці держави в цілому, а в разі ж, коли загальний обсяг зовнішнього державного боргу, темпи його зростання вступають у суперечність з такими макроекономічними показниками, як темпи економічного зростання, розмір бюджетного дефіциту, рівень інфляції, офіційний валютний курс, рівень зайнятості, відбувається розбалансування всієї економічної системи з неминучим падінням рівня боргової (фінансової) безпеки.

Виявлено, що серед проблем, які існують у справі залучення та використання коштів, що утворюють зовнішній борг, основними є: інституціональна неспроможність цілої низки державних структур ефективно працювати з міжнародними фінансовими організаціями; відсутність досвіду, низький рівень відповідальності і виконавської дисципліни з боку української сторони; некомплексне і непослідовне відображення зовнішніх запозичень у національних економічних програмах; відсутність належної координації дій і низька ефективність в реалізації окремих проектів із залученням іноземних кредитів з боку вітчизняних міністерств і відомств; недоліки у підготовці конкретних проектів, у тому числі в частині формування складу учасників переговорного процесу, узгодження офіційної позиції, її обґрунтування детальними розрахунками та оцінками наслідків; відсутність наполегливості органів виконавчої влади у вирішенні питань законодавчого характеру щодо зовнішніх запозичень. З огляду на виявлені проблеми і недоліки у сфері державного запозичення доведено, що управління державним боргом необхідно будувати з урахуванням обов'язкового дотримання боргової безпеки держави.