Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій
Теоретичні основи формування фінансових інвестицій. Загальна характеристика цінних паперів, особливості оцінки їх ефективності та реалізації. Важелі підвищення ефективності обігу, державне регулювання та ефективність залучення іноземного капіталу.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.02.2014 |
| Размер файла | 363,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
4
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи формування фінансових інвестицій
1.1 Загальна характеристика цінних паперів
1.2 Особливості оцінки ефективності та реалізації цінних паперів
2. Економічна характеристика об'єкта дослідження
3. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій
3.1 Важелі підвищення ефективності обігу цінних паперів
3.2 Необхідність залучення, види, форми і структура іноземних інвестицій
3.3 Державне регулювання та ефективність залучення іноземних інвестицій
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
інвестиція фінансовий капітал
Український ринок коштовних паперів в даний час є сферою фінансового ринку країни, що бурхливо розвивається. Сьогодні ця частина ринку ще не до кінця сформована з точки зору законодавства, оподаткування і структури.
Як і будь-який інший, ринок коштовних паперів дуже складний по своїй структурі, а тим більше в умовах ринкових стосунків, що розвиваються і удосконалюються.
Українську економіку складно порівнювати з економікою будь-якої іншої країни через сотню різних причин. Але в України може бути скільки завгодно особливих історичних доріг, але від підпорядкування загальним закономірностям їй все одно не піти, тому фінансовий ринок і в Україні, ринок на якому одні гроші і грошові кошти продаються за інших, і коштовні папери є одним з об'єктів цивільних правовідносин.
Ринок коштовних паперів і біржова справа привертають протягом останнього десятиліття пильну увагу, як професійних учасників ринку, так і господарюючих суб'єктів (підприємств) і громадян. Розвиток фондового ринку став основою безпрецедентної в історії зміни суспільного устрою. На первинному ринку коштовних паперів сталися обвальна приватизація і акціонування підприємств. В результаті приватизації суспільство практично розділилося на різні групи - реальні і формальні, ефективні і неефективні, крупні, середні і дрібні власники і малоімущі. Розвиток вторинного ринку коштовних паперів надає можливість стати власником будь-якій фізичній або юридичній особі за допомогою придбання коштовних паперів господарюючих суб'єктів. На фондовому ринку відбувається розділ і переділ власності. З формуванням ринку коштовних паперів розвивається і біржова справа, зростає круг учасників і види біржових операцій.
Проблеми ринку коштовних паперів і його розвитку в умовах ринкової економіки - дуже актуальна тема на сьогоднішній день. Це пояснюється як історією, так і нинішнім положе¬нієм країни в цілому. Основною трудністю ринку коштовних паперів є його бездіяльність протягом довгого періоду, а зараз у зв'язку із становленням економіки нашої країни можна виявити багато проблем, негативних сторін ринку.
Справжній момент можна охарактеризувати як переломний: відбувається зміна пріоритетів. Практично вирішені завдання перехідного періоду: вирішення організаційних питань із створення центрального апарату, створення нормативної бази, ліцензуванню професійних учасників ринку. Встали питання створення систем моніторингу, контролю, розкриття інформації і забезпечення виконання законодавства України по ринку коштовних паперів і захисту прав інвесторів. Необхідно активізувати спільну діяльність законодавчих органів з профільними міністерствами і відомствами по ухваленню нових законів і внесенню необхідних, продиктованих практикою поправок в чинне законодавство.
Ринок коштовних паперів - це все ще формующийся фінансовий ринок, який тісно пов'язаний як з банками, так і з державою і приватними компаніями. І мені цікаво з'ясувати якраз механізм дії ринку і напрямки його розвитку.
Таким чином, завданням своєї курсової роботи я ставлю з'ясування поняття коштовної бума¬ги, характеристики коштовних паперів. Далі, другим завданням є розгляд оцінки ефективності і реалізації коштовних паперів, з'ясувати необхідність залучення, види, форми і структуру іноземних інвестицій, а також як здійснюється державне регулювання і ефективність залучення іноземних інвестицій.
Метою моєї курсової роботи: з'ясувати яким чином формуються і регуліруютя фінансові інвестиції (коштовні папери).
Базою дослідження є Законі Україні, норматівно-інструктівні матеріалі, публікації з періодіки, навчальні посібникі стосовно тими курсової роботі, а також методічні вказівки, які булі надані вікладачем для розв'язання завдання в іншому розділі курсової роботі.
1. Теоретичні основи формування фінансових інвестицій
Основне завдання фінансового ринку - трансформувати фінансові заощадження у виробничі інвестиції. Об'єктивною передумовою формування фінансового ринку є неспівпадання потреб в грошових коштах у підприємств і наявності джерел для їх задоволення. Фінансові кошти є в наявності у їх власників, а інвестиційні потреби виникають у інших суб'єктів ринкових стосунків. Призначення фінансового ринку і полягає в посередництві в русі фінансових ресурсів від їх власників до користувачів (інвесторам).
Одним з ресурсів, мобилизуемых на фінансовому ринку, є банківський кредит. При цьому важливе значення для позичальника має рівень облікового відсотка на позиковий капітал, який визначається попитом і пропозицією, величиною відсотка по депозитах, рівнем інфляції, очікуваннями інвесторів відносно перспектив розвитку економіки. Банківські відсотки диференціюються залежно від розмірів і термінів наданих кредитів, їх обеспеченності, форми кредитування, міри кредитного ризику та ін. Нині інвестори притягають кредит в ті сфери підприємницької діяльності, які дають швидку віддачу.
Інвестиційними є довгострокові кредити до основних фондів підприємства. Незважаючи на переваги в порівнянні з бюджетним фінансуванням, довгостроковий кредит не отримав доки в Україні широкого поширення. Цей пов'язано із загальною економічною нестабільністю, інфляцією, а також високими процентними ставками що перевищують рівень прибутковості багатьох підприємств. Інвестиції нині обмежуються переважно кредитуванням торговельно-закупівельних і посередницьких операцій, рівень прибутковості яких перевищує банківські процентні ставки.
Довгостроковий кредит не набув поширення також із-за великого банківського ризику, нерозвиненості належного страхування, а також із-за фінансової неспроможності багатьох підприємств.
Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і їх інвестування в різні види витрат здійснюються в основному за допомогою звернення на ринку цінних паперів.
Завдяки ринку цінних паперів здійснюється переливання капіталу між галузями і підприємствами, забезпечується фінансування пріоритетних виробничих, науково-технічних і соціальних програм. За допомогою ринку цінних паперів власники дістають можливість брати участь в прибутку комерційних підприємств. Нарешті, ринок цінних паперів дозволяє цивілізованим способом покривати грошовий дефіцит бюджету бо саме на такому ринку мобілізуються вільні грошові кошти юридичних осіб і громадян для фінансування зростаючих державних витрат.
Фінансові активи підприємств є частиною внеборотных активів, що складається з інвестицій в дочірні, залежні і інші суспільства і організації, державні, муніципальні, корпоративні цінні папери, а також власні акції, що викуплені у власних акціонерів і не погашаються в поточному році. Інвестиції в дочірні, залежні і інші суспільства і організації складаються з пакетів акцій або доль в статутних капіталах цих підприємств. Ці фінансові вкладення (інвестиції) пояснюються не лише можливістю отримання вищих прибутків, ніж вкладення у власне виробництво, але і можливістю чинити вплив на управління іншими підприємствами.
Реформування економіки України, перехід на ринкові принципи господарювання посилює актуальність наукових досліджень у сфері грошового обігу. Фінансовий ринок посідає ключове місце в ринковій економіці, як механім, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу. Зазначимо, що сьогоднішній стан вітчізняного ринку цінних паперів, з одного боку, відзеркалює історичні тенденції розвитку, здругого залежить від напрямків розвитку міжнародних фондових ринків. У свою чергу, зміни на світових ринках цінних паперів відбуваються надзвичайно швидко та потребують адекватного регулювання з боку регулюючих структур [3, с. 251].
1.1 Загальна характеристика цінних паперів
Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів. За класифікаційними ознаками види та групи цінних паперів показано на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Класифікація цінних паперів
Акція -- цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у ви гляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства[1, ст. 6].
Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими і простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг останніх фіксується в книзі реєстрації акцій відповідних товариств. До неї вносяться відомості про власника акцій, час їхнього придбання та кількість у кожного акціонера. Щодо акцій на пред'явника, то реєструється лише їхня загальна кількість.
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на першочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Вони можуть випускатися із фіксованим у відсотках від їхньої номінальної вартості розміром щорічного дивіденду. Тоді дивіденди товариство мусить виплачувати в зазначеному розмірі, незалежно від абсолютної величини одержаного прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року буде недостатнім, виплату дивідендів на такі акції треба проводити за рахунок резервного фонду акціонерного товариства.
Випуск усіх видів акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства в разі перетворення останнього на акціонерне товариство. До цього треба додати, що привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.
Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації всіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах. Випускаються облігації двох видів: 1) облігації внутрішньої державної та місцевої позик; 2) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженим обігом [1, ст.6].
Облігації внутрішньої державної і місцевої позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару (послуги), під який (яку) вони випускаються. Облігації, що призначаються для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні мати купонні листки на виплату відсотків.
Рішення про випуск облігацій внугрішньої державної та місцевої позик ухвалюють відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві органи влади, а облігацій підприємств -- емітент з оформленням відповідним протоколом. Підприємства (акціонерні товариства) можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених акцій.
Кошти, одержані від реалізації облігацій позичкового характеру, направляються відповідно до державного та місцевого бюджетів, а також до позабюджетних фондів місцевих адміністрацій. Виплата доходу на придбані облігації здійснюється згідно з умовами їхнього випуску. Проте дохід на облігації цільової позики (безвідсоткові облігації) не виплачується. Власникам таких облігацій надається лише право придбати відповідні товари або послуги, під які випущено цей вид цінних паперів. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації, а коли товар стане дешевшим, власнику виплачується різниця між вартістю облігації та ціною товару [17,с. 458].
Казначейські забов 'язання України -- вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускаються три різновиди казначейських зобов'язань: а) довгострокові -- з терміном чинності від 5 до 10 років; б) середньо-строкові -- від 1 до 5 років; в) короткострокові -- до одного року. Рішення про емісію довго- і середньострокових казначейських зобов'язань ухвалює Кабінет Міністрів, а короткострокових -- Міністерство фінансів України. Ціна продажу казначейських зобов'язань встановлюється залежно від часу їхнього придбання в межах строку чинності. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету [1, ст.12].
Ощадний сертифікат за формою і змістом -- це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку як самого депозиту, так і відсотків на нього [1, ст. 13].
Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний відсоток на визначений термін) або до запитання, іменними та на пред'явника. Іменні ощадні сертифікати обігу не підлягають, їхнє відчуження іншим особам не допускається. Цей вид цінних паперів (як і облігації) фізичні особи можуть придбати тільки за рахунок особистих коштів, а підприємства (організації) -- за рахунок чистого прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні.
Виплата доходу на ощадні сертифікати здійснюється за умови пред'явлення їх для оплати в банк-емітент. Якщо власник ощадного сертифікату вимагає повернення депонованих на певний термін коштів раніше за обумовлений строк, то йому виплачується менший відсоток, що узгоджується з власником у момент внесення і коштів на депозитний рахунок.
Вексель є окремим видом цінних паперів, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють простий і переказний вексель. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власнику векселя після зазначеного строку відповідну суму. Переказний вексель (тратта) -- це письмовий наказ векселедержателя (трасанта), адресований платнику (трасату), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у визначений строк. При цьому трасат стає боржником тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис [1, ст.14].
У процесі обігу вексель передається одним держателем іншому з допомогою передавального напису -- індосаменту. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт і платіж за векселем. Вексельні зобов'язання можуть бути додатково гарантовані за допомогою авалю -- вексельного поручництва. Своєчасна оплата векселя погашає всі вексельні зобов'язання. У разі відмови від платежу векселедержатель може вчинити судовий позов проти акцептанта. Крім того, якщо вексель не акцептовано або не оплачено, він має право вимагати сплати векселя способом регресу (зворотної вимоги) від інших відповідальних осіб (векселедавця, індосанта, аваліста), солідарно зобов'язаних перед векселедержателем.
В Україні донедавна в обігу перебував особливий вид державних цінних паперів, що засвідчував право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації певної частки майна державних підприємств, -- приватизаційні папери (майнові сертифікати). їхню емісію здійснював Національний банк України, а видачу громадянам України організовували місцеві відділення Ощадного банку України. Згідно з чинним законодавством України видані громадянам приватизаційні майнові сертифікати підлягали обміну на акції вітчизняних підприємств, що приватизувалися.
Сукупність різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в Україні, поділяють на три групи. До першої з них належать пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини майна за ліквідації емітента. Друга група охоплює боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емітента. Третю групу становлять похідні цінні папери, механізм обігу яких зв'язаний із пайовими і борговими цінними паперами та іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.
1.2 Особливості оцінки ефективності та реалізації цінних паперів
У процесі оцінки ефективності використання цінних паперів у вітчизняній системі господарювання зазвичай треба враховувати: поточні (опе раційні) витрати, зв'язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів; номінальну і ринкову вартість одиниці певного виду цінних паперів; загальний обсяг емітування цінних паперів та їхню частку в загальній величині фінансових ресурсів підприємства (організації) та інших суб'єктів господарювання; абсолютний (відносний) дохід емітентів і власників тих чи тих видів цінних паперів. Саме з урахуванням названих показників визначаються особливості оцінки ефективності випуску, розміщення й обігу цінних паперів на вітчизняному та міжнародному фондовому ринках [11, с. 352].
У загальному обсязі цінних паперів в Україні за кількістю і вартістю найбільшу частку становлять різноманітні акції підприємств (організацій). Тому правильній оцінці ефективності саме цього виду цінних паперів приділяється найбільша увага з боку емітентів і власників. Загальновживану систему основних показників ефективності випуску та використання акцій, яка відображає певні особливості їхньої аналітичної оцінки.
Капіталізована вартість акцій (К ва) визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства, тобто
(1.1)
де Q-- кількість емітованих акцій;
-- ринкова вартість однієї акції.
Балансова вартість однієї акції () є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства. Вона обчислюється за допомогою формули
(1.2)
де Ка -- балансова вартість акціонерного капіталу;
Р -- розмір страхового (резервного) фонду.
Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій (С) --
це узагальнюючий індикатор, що свідчить про успіх (невдачу) акціонерного товариства, тобто
(1.3)
Прибуток на акцію (Па) уможливлює оцінку величини доходів, що спрямовуються на споживання й нагромадження і припадають на одну акцію. Для цього використовується формула
м (1.4)
де -- сума чистого прибутку;
Впк -- абсолютна сума відсотків за користування позиковими коштами.
Дивідендна віддача акції (Да) характеризує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживання акціонерів, тобто виплату дивідендів у розрахунку на одну акцію за ринковою вартістю:
(1.5)
де d -- розмір нарахованого дивіденду в національній валюті. Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій () дає змогу оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, а^відтак -- розрахувати ступінь захищеності капіталу інвестора. Його величину обчислюють за формулою
(1.6)
де Чак -- вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства);
-- кількість емітованих привілейованих акцій.
Коефіцієнт ліквідності акцій () характеризує реальну можливість продажу (розміщення) акцій того чи того емітента (акціонерного товариства). Його розраховують як співвідношення загального обсягу пропонування акцій (У) і реального обсягу продажу акцій (), тобто
(1.7)
Коефіцієнт "пропонування-попиту" () -- це співвідношення цін пропонування і попиту стосовно акцій; обчислюється за формулою
(1.8)
де , -- відповідно ціна пропонування акцій і попиту на акції.
Коефіцієнт обігу акцій (Ко6) дає змогу визначити обсяг обігу акцій конкретного емітента і є різновидом показника ліквідності. Його можна розрахувати з формули
(1.9)
Крім названих показників, економічну ефективність використання акцій, випущених емітентом, опосередковано можуть характеризувати відносні обсяги зростання продажу продукції, що виготовляється, та отриманого чистого прибутку стосовно операційних витрат на випуск і розміщення всіх видів акцій за певний проміжок часу. До того ж емітовані та придбані акції для їхніх власників служать добрим спонукальним мотивом до ліпшої праці, оскільки розмір періодично нараховуваних дивідендів на акції прямо залежить від загальної суми отриманого чистого прибутку [12, с. 129].
Кілька показників характеризують ефективність випуску і придбання облігацій підприємств та інших суб'єктів господарювання. Основні з них такі: 1) прямий дохід на облігацію; 2) конверсійна премія; 3) коефіцієнт конверсії.
Прямий дохід на облігацію (До) визначає залежність відносної величини доходу на облігацію від норми відсотка та ринкової вартості облігації. Цей показник обчислюється за формулою
(1.10)
де -- норма відсотка прямого доходу на облігацію;
Он, Оп -- відповідно номінальна й ринкова вартість облігації.
Конверсійна премія (П) характеризує величину вигод (збитків) інвестора від конвертації облігацій в акції та обчислюється відповідно за формулою
(1.11)
де -- ринкова вартість акції на момент випуску конвертованих облігацій;
Ок -- ціна конверсії, тобто ціна, за яку облігація може бути конвертованою в акцію.
Коефіцієнт конверсії () показує кількість акцій, що їх можна одержати в обмін на конвертовану облігацію. Для його обчислення використовується формула
/ (1.12)
де Онк -- номінальна вартість конвертованої облігації.
За визначення ефективності випуску (реалізації) і використання в системі господарювання інших видів цінних паперів (казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів, векселів, приватизаційних майнових сертифікатів) застосовуються майже ті самі методичні засади, тобто зіставляються операційні витрати (ціни) та результати (економічні наслідки) для емітентів і власників. Основним показником рівня ефективності таких цінних паперів служить фінансовий дохід їхніх власників у вигляді певного річного відсотка від загальної суми внесених (депонованих) власних грошових коштів або матеріальних цінностей згідно з чинним законодавством України.
Приватизаційні майнові сертифікати, отримані дорослим населенням в установах Ощадного банку України, мають забезпечити відповідний дохід їхнім власникам лише у майбутньому (внаслідок обміну їх на акції підприємств, котрі перетворюються на відкриті акціонерні товариства) [17, с. 186].
2. Економічна характеристика об'єкта дослідження
Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їхня роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона є головним засобом виробництва. Роль землі в сільському виробництві визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість - родючість. Завдяки цій властивості земля активно впливає на процес сільськогосподарського виробництва. Родючість визначається здатністю ґрунту нагромаджувати й утримувати вологу та забезпечувати нею рослини, нагромаджувати й трансформувати поживні речовини в доступній для рослин формі, а також забезпечувати доступ кисню в зону кореневої системи рослин, тобто здійснювати аерацію. Проте ці визначальні для родючості ґрунту фактори ніколи не бувають однаковими і мають різне співвідношення між собою, що безпосередньо позначається і на рівні родючості.
Земля як продукт природи не має вартості, не переносить її, як звичайні засоби праці, на продукцію, в створенні якої вони брали участь. У процесі виробництва земля, за правильного її використання, підвищує свою родючість, а тому є вічним засобом виробництва. Однак вона обмежена в просторі і штучно не відновлюється. Як матеріальну основу розвитку сільськогосподарського виробництва землю не можна замінити жодними іншими засобами праці.
Крім того, в сільському господарстві земля є і предметом праці. В процесі обробітку землю піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не руйнував структуру ґрунту, зберігав його властивості, створював умови для підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за якістю землях не однаковий, то це призводить і до не однакової віддачі вкладених у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку тих підприємств, що опинилися в гірших природних умовах.
Водночас діючі механізми управління земельними ресурсами та регулювання земельних відносин, інфраструктура ринку землі, ціноутворення та платежі за землю законодавством України ще не врегульовані. Про це констатується в Указі Президента України № 1643/2006 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2006 "Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель".
Тому вдосконалення системи управління земельними ресурсами має надзвичайно важливе значення саме тепер, коли набувають розвитку ринкові відносини в усіх галузях економіки.
Проте, позитивне зміщення управління земельними ресурсами в незалежній Україні в сторону ринкового не сприяло належному підвищенню рівня використання земель. Більше того, в останні роки, через несистемність і недосконалість законодавчо-нормативної бази та зниження рівня професійності управління, земельні відносини набули загрозливих форм.
Саме тому охорона земельних ресурсів є необхідною, основоположною умовою забезпечення їх ефективного використання. Вона включає до себе систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання землі, запобігання необґрунтованому вилученню її із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
У загальному вигляді, управління земельними ресурсами, яке представлене плануванням, регулюванням, організацією та контролем за землею, необхідне для створення і забезпечення функціонування системи земельних відносин і землекористування, що дає змогу найбільшою мірою задовольняти потреби суспільства, які пов'язані з використанням землі.
Розглянемо земельні ресурси ПрАТ СВФ «Агротон», а саме структуру посівних площ в динаміці за три роки в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 Динаміка структури посівних площ в ПрАТ СВФ «Агротон»
|
Показники |
2006 р. |
2007 р. |
2008 р. |
Відхилення, % 2007р. від 2006 р. |
||||
|
га |
% |
га |
% |
га |
% |
|||
|
Зернові та зернобобові - всього |
12683 |
36,05 |
12894 |
33,81 |
- |
- |
101,66 |
|
|
- пшениця |
9659 |
27,46 |
4278 |
11,22 |
- |
- |
44,3 |
|
|
- жито |
- |
- |
253 |
0,66 |
- |
- |
- |
|
|
- кукурудза та зерно |
554 |
1,58 |
1684 |
4,42 |
- |
- |
303,97 |
|
|
- ячмінь |
2038 |
5,79 |
5230 |
13,71 |
- |
- |
256,62 |
|
|
- горох |
322 |
0,92 |
398 |
1,04 |
- |
- |
123,6 |
|
|
- овес |
40 |
0,11 |
496 |
1,3 |
- |
- |
1240 |
|
|
- інші зернові |
- |
- |
555 |
1,46 |
- |
- |
- |
|
|
Соняшник |
9301 |
26,44 |
12124 |
31,79 |
- |
- |
130,35 |
|
|
Соя |
- |
- |
86 |
0,23 |
- |
- |
- |
|
|
Ріпак озимий |
579 |
1,65 |
140 |
0,36 |
- |
- |
24,18 |
|
|
Всього посівів |
35176 |
100 |
38138 |
100 |
4500 |
100 |
108,4 |
|
|
Всього ріллі |
33079 |
х |
32053 |
х |
4500 |
х |
96,9 |
|
|
Пар |
2097 |
х |
6085 |
х |
- |
х |
290,2 |
Процентне відношення окремих видів сільськогосподарських угідь до їхньої загальної площі визначає структуру сільськогосподарських угідь. У зв'язку з тим, що у 2008 році майже всі землі ПрАТ СВФ «Агротон» були переведені до активів ще одного підприємства групи «Агротон» ПП «Агро» міста Луганська, розглянемо динаміку посівних площ ПрАТ СВФ «Агротон» у 2006-2007 роках. З наведеної таблиці 2.1 ми бачимо, що загальна площа посівів у 2007 році, порівняно з 2006, збільшилася на 2962 га. Це відбулося за рахунок збільшення площі посівів кукурудзи на зерно на 203,97%, ячменя на 156,62%, гороха на 23,6%, овса на 1140%, соняшника на 30,35%. Незважаючи на скорочення площі посівів пшениці на 55,7% та ріпака озимого на 75,82%. Також ми бачимо, що у 2007 році виділяється 253 га посівної площі під жито, 555 га під інші зернові та 86 га під сою. В загалі площа посівів збільшилася на 8,4%.
Тепер розглянемо натуральні показники використання землі ПрАТ СВФ «Агротон» в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 Ефективність використання землі (натуральні показники)
|
Показники |
Роки |
Відхилен- ня,% |
|||
|
2006 |
2007 |
2008 |
|||
|
1. Урожайність культур, ц/га - зернові та зернобобові всього |
45,11 |
27,14 |
- |
60,16 |
|
|
- пшениця |
51,45 |
33,78 |
- |
65,66 |
|
|
- жито |
- |
29,6 |
- |
- |
|
|
- кукурудза на зерно |
59,10 |
28,56 |
- |
48,32 |
|
|
- ячмінь |
19,26 |
22,56 |
- |
117,13 |
|
|
- горох |
17,16 |
23,08 |
- |
134,5 |
|
|
- овес |
88,95 |
28,58 |
- |
32,13 |
|
|
- інші зернові |
- |
15,40 |
- |
- |
|
|
Соняшник |
18,17 |
18,77 |
- |
103,3 |
|
|
Соя |
- |
6,8 |
- |
- |
|
|
Ріпак озимий |
18,76 |
20,21 |
- |
107,73 |
|
|
2. Виробництво зерна на 100 га ріллі, ц. |
1729,72 |
1091,98 |
- |
63,13 |
|
|
3. Виробництво на 100 га с.-г. угідь, ц. продукції скотарства: - молока |
106,71 |
112,52 |
149,71 |
105,45 |
|
|
- приросту живої ваги ВРХ |
10,51 |
14,75 |
27,62 |
140,34 |
|
|
4. Виробництво продукції свинарства на 100 га ріллі, ц. |
4,25 |
0,65 |
0,066 |
15,34 |
Таким чином, розрахував натуральні показники використання землі в ПрАТ СВФ «Агротон» ми бачимо, що у 2007 році порівняно з 2006, урожайність зернових зменшилась на 39,84%, а соняшника та ріпака озимого збільшилася на 3,3% та 7,73% відповідно. Виробництво зерна на 100 га ріллі скоротилося на 36,87% це відбулося за рахунок скорочення загальної площі сільськогосподарських угідь на 3244 га та ріллі на 1026 га. Виробництво продукції свинарства на 100 га ріллі також скоротилося на 84,66%, це говорить про те, що ПРАТ СВФ «Агротон» концентрує свої виробничі сили на виробництві продукції скотарства, зокрема молока та приросту живої ваги ВРХ, виробництво на 100 га сільськогосподарських угідь яких збільшилося на 5,45% та 40,34% відповідно, а в 2008 році ще на 33,05% та 87,25% відповідно.
Тепер розглянемо вартісні показники використання землі ПрАТ СВФ «Агротон» в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Ефективність використання землі (вартісні показники)
|
Показники |
Роки |
Відхиленя, % 2007р. від 2006 |
|||
|
2006 |
2007 |
2008 |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
1. Виробництво валової продукції в порівнянних цінах розраховуючи на 100 га с.-г. угідь, тис грн.: - всього по господарству |
116,4 |
112,9 |
34,04 |
97,02 |
|
|
- по тваринництву |
21,46 |
22,08 |
34,04 |
102,9 |
|
|
2. Виробництво валової продукції в порівнянних цінах розраховуючи на 100 га ріллі, тис грн.: - по рослинництву |
121,09 |
110,4 |
- |
91,2 |
|
|
3. Товарна продукція в поточних цінах реалізації розраховуючи на 100 га с.-г. угідь, тис грн.: - всього по господарству |
69,09 |
67,03 |
138,81 |
97,02 |
|
|
- по тваринництву |
15,22 |
15,34 |
138,81 |
100,8 |
|
|
4. Товарна продукція в поточних цінах реалізації розраховуючи на 100 га ріллі, тис грн.: - по рослинництву |
68,71 |
62,81 |
- |
91,4 |
|
|
5. Виробництво на 100 га с.-г. угідь, тис грн.: - чистої продукції |
39,12 |
54,39 |
4,28 |
139,03 |
|
|
- прибутку (операційного) |
33,31 |
39,43 |
192,7 |
118,4 |
Таким чином, розрахував вартісні показники використання землі, можна зробити наступні висновки: у 2007 році, порівняно з 2006, виробництво валової продукції в порівняних цінах, розраховуючи на 100 га сільськогосподарських угідь скоротилося всього по господарству на 2,98%, за рахунок скорочення виробництва валової продукції в порівняних цінах в рослинництві на 4672,3 тис.грн. Товарна продукція в поточних цінах реалізації, розраховуючи на 100 га сільськогосподарських угідь також скоротилась на 3%, за рахунок скорочення товарної продукції в рослинництві на 2596 тис. грн. Виробництво на 100 га сільськогосподарських угідь чистої продукції та прибутку збільшилося на 39,03% та 18,37% відповідно, це відбулося за рахунок збільшення чистої продукції на 4686,23 тис.грн.
Аналіз управління основними засобами підприємства
Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення -- п'яти) факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва -- знаряддя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання в сільському господарстві.
Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва. Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди (основний і оборотний капітал).
Основні виробничі фонди представлені знаряддями праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму. Спожита вартість знарядь праці закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, вартість є в постійному русі, причому частина її переноситься на знову створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах виробництва до завершення строку їхньої служби.
Оборотні фонди представлені предметами праці. Вони беруть участь у процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьому натурально-речову форму і повністю передають свою вартість на заново створюваний продукт. Характер їх обороту докорінно відрізняється від характеру обороту основних фондів, що безпосередньо позначається на формуванні витрат, які включаються в собівартість продукції.
Розглянемо структуру основних виробничих фондів основного виду діяльності в ПрАТ СВФ «Агротон» за 3 роки (таблиця 2.4).
Таблиця 2.4 Структура основних виробничих фондів основного виду діяльності
|
Назва засобів |
Розмір, тис. грн. |
Структура, % |
Відхилен- ня, % |
|||||
|
2006 |
2007 |
2008 |
2006 |
2007 |
2008 |
|||
|
Будинки, споруди та передавальні пристрої |
9217,6 |
12700,6 |
8345,8 |
28,04 |
32,91 |
24,02 |
65,71 |
|
|
Машини та обладнання |
17706 |
19102,4 |
19246 |
53,86 |
49,5 |
55,38 |
100,75 |
|
|
Транспортні засоби |
3762,2 |
4308,8 |
5470,6 |
11,45 |
11,17 |
15,74 |
126,96 |
|
|
Інструменти, прилади, інвентар (меблі) |
301,4 |
503,8 |
502,1 |
0,92 |
1,31 |
1,45 |
99,66 |
|
|
Робоча і продуктова худоба |
1708,7 |
1729,3 |
886,3 |
5,2 |
4,48 |
2,55 |
51,25 |
|
|
Інші основні засоби |
175,8 |
243,8 |
299,95 |
0,54 |
0,63 |
0,86 |
123,03 |
|
|
Разом основних засобів |
32871 |
38589 |
34751 |
100 |
100 |
100 |
90,05 |
Ми бачимо, що в структурі основних виробничих фондів ПрАТ СВФ «Агротон» відбулися деякі зміни: в 2008 році, порівняно з 2007, сума вартості основних засобів зменшилася на 9,95%, це відбулося за рахунок скорочення, перш за все, робочої та продуктивної худоби на 48,75%, будівель, споруд та передавальних пристроїв на 34,29%; інструментів, приладів, інвентаря на 0,34%, незважаючи на збільшення суми вартості транспортних засобів на 26,96%, машин та обладнання на 0,75% та інших основних засобів на 23,03%.
Розглянемо детальніше внаслідок чого це сталося (таблиця 2.5). Розрахувавши показники розміру, руху і стану основних фондів в ПрАТ СВФ «Агротон», ми бачимо, що у 2008 році, порівняно з 2007, коефіцієнт росту основних фондів зменшився на 29,9%, це відбулося за рахунок зменшення наявності основних засобів на кінець року на 25,5%; показник вибуття основних фондів збільшився на 1034,4%, частково він покривається показником оновленням фондів, який також збільшився на 125,9%, показник зносу в середньому збільшився на 72,4%, а показник придатності зменшився в середньому на 80,3%.
Таблиця 2.5 Показники розміру, руху і стану основних фондів
|
Показники |
Роки |
Відхилення, % |
|||
|
2006 |
2007 |
2008 |
|||
|
Наявність на початок року, тис. грн. |
28392,7 |
37350,2 |
39826,8 |
106,6 |
|
|
Надійшло, тис. грн. |
10013,8 |
2477,8 |
4168,3 |
168,2 |
|
|
Вибуття основних засобів, тис. грн. |
1056,3 |
1185,1 |
14321,2 |
1208,4 |
|
|
Наявність на кінець року, тис. грн. |
37350,2 |
39826,8 |
29673,9 |
74,5 |
|
|
Сума зносу: а) на початок року, тис. грн. |
4150,9 |
5844,2 |
10881,3 |
186,2 |
|
|
б) на кінець року, тис. грн. |
5844,2 |
10881,3 |
13641,7 |
125,4 |
|
|
Коефіцієнт росту основних фондів |
1,32 |
1,07 |
0,75 |
70,1 |
|
|
Показники: а) оновлення фондів,% |
26,81 |
6,22 |
14,05 |
225,9 |
|
|
б) вибуття,% |
3,72 |
3,17 |
35,96 |
1134,4 |
|
|
в) зносу: - на початок року,% |
14,62 |
15,65 |
27,32 |
174,6 |
|
|
- на кінець року,% |
15,65 |
27,32 |
45,97 |
168,3 |
|
|
г) придатності: на початок року,% |
85,38 |
84,35 |
72,68 |
86,17 |
|
|
на кінець року,% |
84,35 |
72,68 |
54,03 |
74,3 |
Ефективність використання основних виробничих фондів та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежать від характеру руху цих фондів як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих фондів визначається за допомогою низки показників.
Проаналізуємо показники забезпеченості і ефективності використання основних виробничих фондів (таблиця 2.6).
Фондозабезпеченість розраховується як відношення вартості основних фондів до площі сільськогосподарських угідь. В 2008 році, порівняно з 2007, цей показник збільшився на 679,8%, це відбулося за рахунок різкого скорочення площі сільськогосподарських угідь з 38946 га до 4500га, на 88,5%. Фондоозброєність - це вартість основних виробничих фондів з розрахунку на одного працівника. В 2008 році цей показник збільшився на 207,36%.
Таблиця 2.6 Показники забезпеченості і ефективності використання основних виробничих фондів
|
Показники |
Роки |
Відхилення, % |
|||
|
2006 |
2007 |
2008 |
|||
|
Вихідні данні: |
|||||
|
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн. |
32871,2 |
38588,7 |
34750,5 |
90,05 |
|
|
Площа сільськогосподарських угідь, га |
42190 |
38946 |
4500 |
11,55 |
|
|
Чисельність працівників, чол. |
1145 |
1280 |
375 |
29,3 |
|
|
Валова продукція в порівняних цінах, тис.грн. |
49110,6 |
43981,9 |
1531,7 |
3,48 |
|
|
Чистий прибуток, тис.грн. |
8912,4 |
11372,4 |
5429,7 |
47,7 |
|
|
Показники: |
|||||
|
Фондозабезпеченість, тис. грн. |
0,78 |
0,99 |
7,72 |
779,8 |
|
|
Фондоозброєність, тис. грн. |
28,7 |
30,15 |
92,67 |
307,36 |
|
|
Фондовіддача, грн. |
1,49 |
1,13 |
0,04 |
3,54 |
|
|
Фондомісткість, грн. |
0,68 |
0,88 |
22,69 |
2578,4 |
|
|
Рентабельність основних засобів, % |
27,11 |
29,47 |
15,63 |
53,04 |
Це трапилося внаслідок різкого скорочення середньорічної кількості працівників ПрАТ СВФ «Агротон» з 1280 чол. до 375 чол., на 70,7%.
Фондовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. вартості основних виробничих фондів. Цей показник зменшився на 96,5%. Це відбулося за рахунок сильного скорочення виробництва валової продукції на 96,5%.
Фондомісткість - це зворотний показник фондовіддачі. Він указує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції, вона збільшилась майже в 25 разів, у зв'язку зі скороченням валової продукції на 96,5%.
Рентабельність основних засобів зменшилася на 46,96%, за рахунок зменшення чистого прибутку на 52,3%.
Кращих результатів досягають ті підприємства, які своєчасно технічно переозброюють виробництво, замість застарілої, впроваджують нову техніку, більш продуктивну й економічну. Особливе значення для поліпшення використання основних виробничих фондів і підвищення ефективності виробництва має застосування нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, утримання худоби і переробки сільськогосподарської сировини. Необхідно поглиблювати спеціалізацію і комбінування виробництва, впроваджувати прогресивні форми організації й оплати праці, підвищувати кваліфікацію кадрів та їх відповідальність за раціональне використання закріпленої за ними техніки.
Аналіз оборотного капіталу та його складу
У процесі сільськогосподарського виробництва важливу роль відіграє оборотний капітал як один з найважливіших факторів, що значно впливає на формування собівартості продукції. Оборотні фонди -- це грошовий вираз предметів праці, що знаходяться на стадії виробничих запасів і незавершеного виробництва, які беруть участь лише в одному циклі виробництва і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт. Оборотні фонди з економічного погляду є авансованою вартістю на стадії виробництва. Але водночас частина авансованої підприємствами вартості перебуває і на товарній та грошовій стадіях. Ці кошти називають фондами обігу. Їх основна функція - обслуговувати процес виробництва.
Оборотні фонди за своєю функціональною роллю в процесі виробництва істотно різняться між собою. Відповідно до вказаної ознаки виділяють такі їх групи:
Виробничі запаси -- це предмети праці, які не вступили ще в стадію виробничого споживання, в аграрних підприємствах вони бувають сільськогосподарського і промислового походження.
До виробничих запасів сільськогосподарського походження відносять корми, насіння і посадковий матеріал, підстилку, сільськогосподарську сировину для промислової переробки, дорослу птицю.
Виробничі запаси промислового походження представлені в аграрних підприємствах мінеральними добривами, отрутохімікатами, нафтопродуктами і твердим паливом, запасними частинами, малоцінними і швидкозношуваними предметами, що використовуються протягом не більше одного року, будівельними матеріалами для поточного ремонту , а також тарою, основними та допоміжними матеріалами, напівфабрикатами.
Тварини на вирощуванні і відгодівлі -- це оборотні активи, що представлені вартістю дорослих тварин на нагулі, молодняка на вирощуванні, вибракуваних з основного стада дорослих тварин для реалізації, а також вартістю птиці, звірів, кролів.
Незавершене виробництво -- це та частина оборотних фондів, яка вже виробничо спожита, але готової продукції ще не одержано. Тобто, ці оборотні фонди знаходяться на стадії виробництва, а їх величина залежить від масштабів виробництва і виробничого напрямку підприємства, рівня його спеціалізації на головній галузі.
В аграрних підприємствах незавершене виробництво поділяють на такі види: у рослинництві, тваринництві, у переробних виробництвах і в підсобних виробництвах. Незавершене виробництво в рослинництві представлене витратами на лущення стерні і підняття зябу, вартістю внесених восени добрив і витратами на їх доставку та внесення в ґрунт під урожай майбутнього року, витратами на насіння і посів озимих, на снігозатримання тощо. У тваринництві цей вид оборотних фондів представлений витратами по незакінченій інкубації яєць, вартістю перехідних запасів меду у вуликах. У підсобних виробництвах -- незакінченим ремонтом техніки, незакінченим випалюванням цегли і т. ін.
Другою важливою складовою оборотного капіталу є фонди обігу. Вони не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, а лише обслуговують його, будучи водночас результатом цього виробництва. До фондів обігу включають готову продукцію, товари, одержані векселі, дебіторську заборгованість за розрахунками та іншу поточну дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти в національній і іноземній валюті, інші оборотні активи.
Розглянемо оборотний капітал ПрАТ СВФ «Агротон».
Таблиця 2.7 Розмір та структура оборотних фондів підприємства
|
Показники |
2006 рік |
2007 рік |
2008 рік |
Відхилен- ня, % |
||||
|
тис.грн. |
% |
тис.грн. |
% |
тис.грн. |
% |
|||
|
Виробничі запаси |
5305,5 |
7,4 |
4771,1 |
6,9 |
10976,9 |
18 |
230,1 |
|
|
Тварини на відрощуванні |
3796,9 |
5,3 |
4850,5 |
7,1 |
2591,5 |
4,25 |
53,4 |
|
|
Незавершене виробництво |
6099,9 |
8,5 |
6089,7 |
8,9 |
2813,2 |
4,6 |
46,2 |
|
|
Разом оборотних виробничих фондів |
15202,4 |
- |
15711,3 |
- |
16381,6 |
- |
104,3 |
|
|
Готова продукція. |
18837,6 |
26 |
24179,4 |
35 |
13663,9 |
22,4 |
56,5 |
|
|
Товари |
7,6 |
0,01 |
7,2 |
0,01 |
6,75 |
0,01 |
93,75 |
|
