Закон України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994 р.) визначає: пріоритетні сфери для іноземного інвестування; вимоги до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг; пільги, що надаються інвестиційним проектам у пріоритетних сферах [9, с. 44].

До пріоритетних сфер для іноземного інвестування в Україні віднесено: агропромисловий, лісопромисловий, паливно-енергетичний і металургійний комплекси; машинобудування; медичну, легку, хімічну й нафтохімічну промисловість; зв'язок; транспортну й соціальну інфраструктури.

Вимоги до іноземних інвесторів полягають у такому:

а) іноземні інвестиції мають сприяти створенню нових робочих місць;

б) вони мають бути спрямовані на впровадження сучасних або перспективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

в) вони мають орієнтуватися на найбільш раціональне використання сировинної бази України і сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції;

г) продукція, виготовлена із залученням іноземних інвестицій, має бути конкурентоспроможною на міжнародних ринках.

Іноземним інвестиційним проектам у пріоритетних сферах надаються певні пільги. Основними з них є: застосування норм прискореної амортизації; збільшення періоду звільнення від податку на прибуток і додану вартість; повернення 50% експортного мита на товари виробничого призначення і 100% на деталі, вузли та агрегати, імпортовані за кооперацією; надання кредиту на пільгових умовах; страхування інвестиційних ризиків.

Законом України «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.) чітко визначено різновиди іноземних інвестицій і форми їхнього здійснення в Україні, виписано державні гарантії захисту іноземних інвестицій (ті самі, що й у раніше ухвалених законодавчих актах України). Крім того, у законі зазначено, що іноземними інвесторами в Україні можуть бути:

юридичні особи, створені відповідно до законодавства інших країн;

фізичні особи -- іноземці, які не мають постійного місця проживання в Україні;

іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

4) інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності.

В окремому розділі викладено засади функціонування іноземних інвесторів за концесійними договорами (контрактами), регламентовано порядок виробничої кооперації, спільного виробництва та інших видів спільної інвестиційної діяльності.

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються такі, іноземні інвестиції в статутному фонді яких становлять не менше 10%. Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду вітчизняного підприємства (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладання митом.

Для всіх іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Цілеспрямовані та вміло використані іноземні інвестиції здебільшого є високоефективними як для самого іноземного інвестора, так і для підприємства країни -- одержувача інвестицій. За умови політичної стабільності та сприятливого економічно-інвестиційного клімату іноземний інвестор завжди матиме зиск від вкладення власного капіталу в те чи те місцеве підприємство.

Ефективність іноземних інвестицій характеризується передовсім через розмір дивідендів або дохідність (прибуток на одиницю) від вкладених фінансових коштів і через термін окупності (повернення) останніх. В Україні, наприклад, названі показники реально мають достатньо високі значення і цим самим підтверджують ефективність іноземних інвестицій.

Важливо зазначити, що іноземні інвестиції, залучені вітчизняними підприємствами, активно сприяють освоєнню останніми нових видів продукції, істотному збільшенню її виробництва, вирішенню проблеми неплатежів тощо.

Яскравим прикладом може бути діяльність в Україні швейцарської фірми «Крафт Якобс Сушар», яка свого часу придбала 88% акцій тростянецької шоколадної фабрики «Україна». Швейцарська фірма гарантувала внесення понад 22 млн доларів США довгострокових кредитів.

За рік, що минув після проведення тендера, новим співвласником освоєно 45 нових видів продукції, а обсяг виробництва на фабриці «Україна» збільшився у 1,6 раза. Крім того, коли у зв'язку з неплатежами місцеві підприємства почали відключати від електромережі, іноземний інвестор заплатив за борги всього міста Тро-стянець, аби йому не заважали працювати, і зобов'язався регулярно вносити авансові платежі в сумі 100 тис. доларів США за електроенергію для місцевих споживачів [17, с. 221].

Висновки і пропозиції

Підсумовуючи роботу, можна скаПрАТи наступне:

Нами розглянуто теоретичні аспекти функціонування ринку коштовних паперів, суть яких зводиться до того, що ринок коштовних паперів, будучи складовою частиною фінансового ринку, що інколи виходить за рамки національного, забезпечуючи рух фінансового капіталу, є за своєю суттю джерелом ресурсів для капіталу промислового. Більш того, ринок коштовних паперів сприяє капіталізації фінансових ресурсів.

Коштовні папери - фінансовий інструмент ринку коштовних паперів - виступають в ролі товару особливого роду. Володіючи подвійною природою - майнове право як титул власності і як стосунки позики - коштовні папери є віддзеркаленням реального працюючого капіталу, приносячи їх власникові дохід.

За останнє десятиліття ринок коштовних паперів в Україні інтенсивно розвивався. Проте очолююче місце на нім, як це ні прикро звучить, до цих пір залишаються державні коштовні папери: частково завдяки неписьменної політики уряду відносно приватизації, частково - в питаннях формування і витрачання бюджету.

Розглянувши всі вищезгадані проблеми, що виникли у мене в процесі роботи, я можу зробити ряд виводів.

По-перше, поява ринку коштовних паперів з'явилася пізнішим, ніж поява об'єкту його торгів, а причинами виникнення коштовних паперів стали розвиток продуктивних сил і активної міжнародної торгівлі, не даремно першими акціонерними суспільствами були торгівельні компанії. По-друге, на сучасному етапі розвитку суспільства недоцільно називати коштовні папери фіктивним капіталом (в усякому разі, це можна скаПрАТи про акції і облігації приватних компаній), тому що вони замінюють собою реальний грошовий капітал. По-третє, сьогодні можна виділити безліч видів і різновидів коштовних паперів, таких як акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, державні зобов'язання та інші. По-четверте, ринок коштовних паперів займає проміжне місце серед ринків капіталу і грошових ринків, на ньому можна і заробити капітал і його туди вкласти. По-п'яте, ринок коштовних паперів виконує ряд функцій, серед яких найважливішими є функція перерозподілу капіталів і функція страхування риски вкладення капіталу. По-шосте, на ринку коштовних паперів діють економічні закони, такі як: закон попиту і пропозиції, закон грошового звернення і закон конкуренція, яка, хоч і з деякими особливостями, але виконують свої функції. В-седьмих, ринок коштовних паперів схильний до регулювання, як з боку держави, так і з боку самостійних організацій професійних учасників ринку коштовних паперів. По восьме, біржа є джерелом реалізації ринку коштовних паперів на практиці, де стикаються продавці (емітенти) і інвестори, які здійснюють взаємовигідні операції за допомогою професійних учасників ринку і оперуючи різними специфічними функціями ринку, наприклад хеджування.

Я думаю, що в найближчому майбутньому стануться значні зміни на українському ринку коштовних паперів. У 1990-1992 роках пройшов етап його зародження. Зараз проходить другий етап становлення, значного кількісного розширення українського ринку коштовних паперів, що супроводиться певними якісними змінами. Думається, що незабаром український ринок коштовних паперів впритул наблизиться до західних стандартів.

З розглянутого матеріалу я зробила вивід, що український ринок коштовних паперів розвивається більш менш динамічно. Досвідчені західні професіонали високо оцінюють потенціал українського ринку, і я сподіваюся, що політична і економічна стабільність дозволить Україні в найближчому майбутньому стати одним з найбільших фінансових центрів світу.

Виходячи з показників, які ми отримали в другому розділі, можна зробити такі висновки.

Виконавши глибокий аналіз господарської діяльності ПрАТ СВФ «Агротон», можна зробити наступні висновки, що у 2008 році, порівняно з 2007, коефіцієнт спеціалізації збільшився на 107,4% і становить 0,56, що говорить про високий рівень спеціалізації даного підприємства, найбільш істотних змін зазнали: площа сільськогосподарських угідь, яка зменшилася на 88,5%, чисельність працівників, яка знизилася на 70,7%, собівартість 1 ц молока підвищилася на 89,62%. У зв'язку зі зменшенням площі угідь та чисельності працівників, фондозабезпеченість та фондоозброєність збільшилися на 679,8% та 207,36% відповідно. Прибуток зменшився на 52,3%. Таким чином ми бачимо, що керівництво підприємства вирішило значно скоротити виробництво сільськогосподарської продукції, а саме виробництво продукції рослинництва.

Але ці дії керівництва цілком виправдані, адже більшість фінансових показників покращилася: коефіцієнт загальної ліквідності, який показує, у скільки разів поточні активи та доходи майбутніх періодів перевищують поточні зобов'язання, становить в 2008 році 1,8. Це значення є оптимальним. Чим вищий коефіцієнт, тим привабливіше підприємство для кредиторів.

Коефіцієнт термінової ліквідності становить 1,5. Оптимальною величиною коефіцієнта є 1, критичної - 0,5. Чим вище цей коефіцієнт, тим нижче фінансовий ризик і більше потенційних можливостей для залучення додаткових фінансових коштів.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує що на 1 гривню дебіторської заборгованості приходиться 0,84 грн. кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт мобільності активів становить в 2008 році 0,72. Він показує, яку частину у валюті балансу займають оборотні активи.

Найважнішим показником оцінки фінансового стану підприємства є його автономність. Коефіцієнт автономності становить 0,54. Він з кожним роком зростає, а це значить, що ПрАТ СВФ «Агротон» вже менше підвержене ризику банкрутства. Адже його критичне значення нижче 0,5.

Коефіцієнт фінансового лівериджу з кожним роком зменшується. В 2008 році він становить 0,86 грн. позиченого капіталу, яка приходиться на одиницю власного і це добре.

Коефіцієнт довгострокового фінансового ризику зменшується з кожним роком і в 2008 році становить 0,11. Чим нижче значення цього коефіцієнту, тим вище його привабливість для інвестора.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує в якій мірі підприємство може покрити за рахунок власних засобів поточні зобов'язання та доходи майбутніх періодів. В ПрАТ СВФ «Агротон» він з кожним роком збільшується, а в 2008 році становить 1,34.

В цілому про фінансовий стан підприємства в період з 2006 по 2008 можна сказати, що показники рентабельності значно зменшилися, за рахунок скорочення основного виробництва. Але за цих умов показники фінансової стійкості знаходяться на достатньо високому рівні.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 року;1201-ХІІ.

2. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. Для самост. Вивчення дисципліни. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2007. - 287с.

3. Андрійчук В. Г.: Економіка аграрних підприємств: Підручник.-2-ге вид., доп. і перероблене./ В. Г. Андрійчук.- К.: КНЕУ, 2006.- 624 с.

4. Баринов Э.А., Хмыз О.В. Рынки: валютные и ценных бумаг.- М.: Экзамен, 2007.

5. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. - М.: ИНФРА-М, 2007.

6. Галанов В.А., Басов А.И. Рынок ценных бумаг.- М.: Финансы и статистика, 2007.

7. Грузинов В. П. и др.: Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. Проф. В. П. Грузинова.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2006.-535с.

8. Гриньова В.М., Колода В.О. Фінанси підприємств: Навч.посіб. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424с.

9. Макаровська Т. П. Економіка підприємства. -- К.: МАУП, 2007.

10. Новая законодательная основа рынка ценных бумаг [Текст] / С. Кириллов // Налоги и бухгалтерский учёт.-2007.- №35.-с. 44-49.

11. Онисько С. М., Марич П. М. Фінанси підприємств. Підручник

12. для студентів вищих закладів освіти. - Львів: «Магнолія Плюс». - 2007.

13. Петрович Й. М., Кіт А.Ф., Кулішов В.В. та ін., Економіка підприємства: Підручник-За загальною редакцією Й.М. Петровича. - Львів: "Магнолія плюс", - 2007. - 680 с.

14. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи [Текст] /В. Р. Данькевич // Фінанси України: журнал.- 2008.-№8.-с.96

15. Стандарты для рынка ценных бумаг. [Текст] / Нурредин Юс; // Депозитариум.-М. 2008.- №5.-с. 30-31.

16. Черевко Г. В., Горбонос Ф. В., Іваницька Г. Б., Павленчик Н. Ф.: Економіка підприємств: Навчальний посібник / За ред. Г. В. Черевка.- Львів: Апріорі, 2006.-384 с.

17. Ценные бумаги [Текст] / В. Прокопенко, Н. Харитонова // Всё о бухгалтерском учёте. Киев, 2008.-№102.- с. 10-17

18. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е вид. - К.: Каравела, 2007. - 508 с.

19. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші - К.: КНЕУ, 2000. - 267с.

20. Економіка підприємства / П. П. Руснак, В. Г. Андрійчук, А. А. Ільєнко та ін.; За ред. П. П. Руснака.- Біла Церква, 2003.-528с.

21. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. П. П. Табургака и В. М. Тумина. Ростов н/Д: «Феникс», 2008.-320 с.

22. Экономика предприятия: Учебное пособие / Под общ. Ред. д.э.н., проф. Л. Г. Мельника.- Сумы: ИТД «Университетская книга», 2007.-632с.

23. Экономика предприятия и отрасли промышленности. Серия «Учебники, учебные пособия», 4-е изд., перераб доп. - Ростов м/Д: «Феникс», 2007.- 544 с.

24. Экономика предприятий и отраслей АПК: Учебник / Под ред. П. В. Лещиловского, Л. Ф. Догиля, В. С. Тонковича. - Мн.: БГЭУ, 2007:- 575 с.

25. Экономіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Прокопивного.- вид. 2-ге, перераб. Та доп.-К.: КНЕУ, 2006.- 528с.

26. Т.В. Яркина. Основы экономики предприятия. М.:Финансы и кредит, 2007 г.

Размещено на Allbest.ru