Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру. Відповідно до цього класифікатора усі працівники в господарстві за характером виконуваної роботи розподіляються на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти і службовці.

До робітників відносять тих працівників, які безпосередньо зайняті в процесі створення матеріальних благ, а також здійснюють ремонт, переміщення вантажів, транспортування пасажирів, надають матеріальні і побутові послуги.

До керівників відносять працівників, які займають посади керівників підприємств і їх підрозділів, заступників по цих посадах, а також головних спеціалістів.

Спеціалісти - це працівники, які виконують економічні, інженерно - технічні і технологічні роботи.

До категорії службовців відносять працівників, які готують і оформлюють документацію, здійснюють контроль і господарське обслуговування.

Для визначення продуктивності в сільському господарстві розраховують середньорічну кількість працівників, що зайняті в сільськогосподарському виробництві безпосередньо.

В останні роки змінилися раніше існуючі механізм і умови розподілу трудових ресурсів по галузях народного господарства і по сферах виробництва. Під впливом реформування економічних відносин та відносин власності з'явилися нові, в основному негативні тенденції у використанні трудових ресурсів: плинність кадрів, виїзд переважно молодих людей за кордон, тенденція старіння населення, особливо у сільській місцевості, а також депопуляція населення через зниження народжуваності і порівняно високу смертність.

Управління процесом використання трудових ресурсів включає створення умов для скорочення об'єму важких, малопродуктивних операцій, усунення шкідливих робіт, здійснення широкої програми по завершенню механізації і автоматизації виробництва, впровадження заходів раціональної організації праці, виробничих процесів і операцій, стимулювання високоефективної праці, здійснення активної демографічної політики шляхом розробки дієвих заходів по регулюванню міграції, попередженню швидкого старіння населення.

Для ефективного використання трудових ресурсів необхідно раціонально використовувати усі категорії працівників. Тому дуже важливо організувати раціональне управління трудовими ресурсами на підприємстві. Адже саме від ефективного управління персоналом залежать позитивні кінцеві результати діяльності підприємства.

Таблиця 2.10 Аналіз складу, структури і динаміки трудових ресурсів ПрАТ СВФ «Агротон»

Розглянувши склад та структуру трудових ресурсів в динаміці за три роки в ПрАТ СВФ «Агротон», ми бачимо, що у 2008 році, порівняно з 2007, відбулося різке скорочення трудових ресурсів на 68,2% у зв'язку з частковою відмовою підприємства від виробництва продукції рослинництва.

Науково-технічні і соціальні зміни в суспільстві дозволяють реалізувати нові принципи організації трудових ресурсів. Зарубіжні вчені посилено пропагують програму збагачення праці, яка передбачає залучення широкого кола працівників до управління виробництвом, участі в розподілі прибутків компаній і формування "нового" керівника, який би постійно турбувався про потреби своїх підлеглих, надавав їм максимальну автономію і самостійність у роботі, залучав усіх працюючих для спільної участі в роботі по раціоналізації праці, виробництва і управління.

Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи інших суб'єктів господарювання забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці різних категорій персоналу.

Оплата праці - це будь який заробіток, обчислений як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану роботу чи надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залежить від результатів його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата працівників залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірі не вищих за встановлені чинним законодавством. Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства. Зазвичай це премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Практична організація оплати праці базується на державному й договірному регулюванні її абсолютного рівня та механізмі визначення індивідуальної заробітної плати всіх окремих категорій працівників підприємства.

Основними вимірами результатів праці є кількість встановленої продукції належної якості або втрачений робочий час, тобто кількість днів, протягом яких працівник фактично був зайнятий на підприємстві. Такому поділу виміру відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, підрядна та почасова. За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності. За почасової форми оплата праці проводиться за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом. В ПрАТ СВФ «Агротон» діє і та і друга форма оплати праці. З метою ефективного використання робочої сили на засаді активізації творчого потенціалу працівників усіх категорій широкого розвитку набувають колективні форми організації та оплати праці. Використання колективних розцінок заохочує працівників до суміщення професій, взаємозаміни та взаємодопомоги в процесі праці, практично ліквідує поділ робіт на «вигідні» та «невигідні», і, що дуже важливо, значно більше орієнтує на досягнення позитивних кінцевих результатів діяльності підприємства.

Управління ефективністю виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва

Економічний стан підприємств і регіонів значною, а інколи вирішальною мірою залежить від вибору галузей сільського господарства і їх поєднання, тобто від спеціалізації виробництва.

Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Ця форма дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності.

Спеціалізація сільського господарства - це складний процес, що розвивається в різноманітних формах. Залежно від об'єкта спеціалізації розрізняють такі три форми:

· територіальна спеціалізація - це переважно виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території;

· спеціалізація аграрних підприємств ? це переважно виробництво в них відповідного виду продукції, для якого є відносно найкращі природно-кліматичні умови;

· внутрішньогосподарська спеціалізація ? це подальший розвиток спеціалізації підприємства відокремленням виробництва окремих видів продукції або його технологічних стадій на окремих внутрішньогосподарських підрозділах - бригадах, фермах, загонах, ланках, кооперативах.

За технологічним принципом виробництва продукції розрізняють:

· галузеву - це така спеціалізація, за якої певна галузь функціонує в підприємстві за принципом замкнутого циклу виробництва;

· внутрішньогалузеву спеціалізацію, яка означає відокремленість виробництва в межах однієї і тієї самої галузі. Розрізняють два види внутрішньогалузевої спеціалізації: якісно багаторівневу і постадійну. Перша з них здійснюється з метою забезпечення якісного стану функціонування тієї чи іншої галузі. Постадійна спеціалізація - це виділення у самостійні виробництва окремих стадій технологічного циклу галузі.

На спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впливає ряд факторів - природно-кліматичні, економічні, біологічні і соціальні.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, які в них є провідними, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер. Чим більше в господарстві таких галузей, тим як правило, менші їх розміри і нижча концентрація виробництва. Це інколи негативно відбивається на кінцевих результатах господарювання. Щоб врахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей у підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати коефіцієнт спеціалізації (КС).

На основі даної таблиці 2.12 й розрахуємо коефіцієнт спеціалізації:

К_с = 100/ Р_і (2і - 1), де

Р_і - питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %; і - порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду.

Прийнято вважати, що підприємство є багатогалузевим, коли цей коефіцієнт не перевищує 0,20, зі слабким рівнем спеціалізації - при 0,21 - 0,30, з середнім - 0,31 - 0,40, з вище середнім - 0,41 - 0,50, високим - 0,51 - 0,60 і глибоким - понад 0,60.

Таблиця 2.12 Склад і структура товарної продукції ПрАТ СВФ «Агротон»

К_с 2006р. = 100/334,2 = 0,3

К_с 2007р. = 100/373,4 = 0,27

К_с 2008р. = 100/178,3 = 0,56

Таким чином, розрахувавши коефіцієнт спеціалізації, можна зробити наступні висновки, що у 2008 році коефіцієнт спеціалізації збільшився на 107,4% і становить 0,56, що говорить про високий рівень спеціалізації на ПрАТ СВФ «Агротон».

Важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарського підприємства та його підрозділів є зниження собівартості виробництва продукції.

Під собівартістю продукції розуміють витрати на її виробництво, виражені у грошовій формі. Собівартість сільськогосподарської продукції складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва сільськогосподарських угідь, машин, механізмів та інших основних засобів, матеріальних і трудових виробничих ресурсів. Собівартість продукції відображують показниками величини витрат на всю продукцію, на одиницю продукції фізичної ваги, на 1 тис. грн. валової продукції.

Собівартість продукції впливає на підвищення прибутковості кожного підприємства, збільшення виробничого нагромадження, що набуває особливого значення в умовах ринку і посилення внаслідок цього ролі економічних стимулів розвитку сільськогосподарського виробництва.

Ступінь задоволення потреб населення в сільськогосподарській продукції залежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств. До головних з них відносять товарну та валову продукцію.

Товарна продукція ? це кінцевий результат, що виходить за межі підприємства, який представлений частиною валової продукції, що набула товарної форми. Це продукція, що продана заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, працівникам та іншим громадянам.

Проведемо аналіз рівня рентабельності товарної продукції по всім видам діяльності в ПрАТ СВФ «Агротон» в 2007 році (табл. 2.13)

Таблиця 2.13 Рівень рентабельності товарної продукції в ПрАТ СВФ «Агротон» в 2007 році

Розрахувавши рівень рентабельності товарної продукції в ПрАТ СВФ «Агротон», можна сказати, що найбільш рентабельною є така продукція: кукурудза на зерно 194%, соняшник 89,4% та ріпак озимий 121%, взагалі рослинництво у 2007 році було доволі рентабельним 82,5%, чого нажаль не можна сказатии про тваринництво, яке є збитковим на 41,5%.

Валова продукція є первісним результатом органічного поєднання факторів виробництва та їх взаємодії.

Аналіз показників фінансового стану ПрАТ СВФ «Агротон»

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Головний зміст фінансової діяльності підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування. Адже за наявності фінансових ресурсів можна забезпечити підприємство будь-якими іншими ресурсами в необхідній кількості або бажаній комбінації.

Вирішують ці питання в рамках фінансового аналізу як підсистеми ефективного управління ресурсами, яка є ключовою в загальній системі управління підприємством.

Фінансовий стан визначає результативність діяльності та спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Головною метою фінансового аналізу є своєчасне з'ясування і виправлення недоліків у фінансовій діяльності та виявлення резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства здійснюється на підставі аналізу офіційних документів ? звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал та системи розрахункових показників.

Зробимо аналіз показників фінансового стану ПрАТ СВФ «Агротон» в таблиці 2.14. З таблиці видно, що: коефіцієнт загальної ліквідності, який показує, у скільки разів поточні активи та доходи майбутніх періодів перевищують поточні зобов'язання, становить в 2008 році 1,8.

Таблиця 2.14 Аналіз показників фінансового стану ПрАТ СВФ «Агротон»

Це значення є оптимальним. Чим вищий коефіцієнт, тим привабливіше підприємство для кредиторів.

Коефіцієнт термінової ліквідності становить 1,5. Та визначається як відношення швидколіквідних активів до суми короткострокових зобов'язань. Оптимальною величиною коефіцієнта є 1, критичної - 0,5. Чим вище цей коефіцієнт, тим нижче фінансовий ризик і більше потенційних можливостей для залучення додаткових фінансових коштів.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує що на 1 гривню дебіторської заборгованості приходиться 0,84 грн. кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт мобільності активів становить в 2008 році 0,72. Він показує, яку частину у валюті балансу займають оборотні активи.

Найважнішим показником оцінки фінансового стану підприємства є його автономність. Коефіцієнт автономності становить 0,54. Він з кожним роком зростає, а це значить, що ПрАТ СВФ «Агротон» вже менше підвержене ризику банкрутства. Адже його критичне значення нижче 0,5.

Коефіцієнт фінансового лівериджу з кожним роком зменшується. В 2008 році він становить 0,86 грн. позиченого капіталу, яка приходиться на одиницю власного і це добре.

Коефіцієнт маневрування дорівнює 0,6 та показує здібність підприємства своєчасно здійснювати поточні платежі та задовольняти потреби в ресурсах. Товариство має можливість своєчасно платити поточних зобов'язань.

Коефіцієнт довгострокового фінансового ризику зменшився і в 2008 році становить 0,11. Чим нижче значення цього коефіцієнту, тим вище його привабливість для інвестора.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує в якій мірі підприємство може покрити за рахунок власних засобів поточні зобов'язання та доходи майбутніх періодів. В ПрАТ СВФ «Агротон» він з кожним роком збільшується, а в 2008 році становить 1,34.

Показники рентабельності значно зменшилися. Рентабельність продаж розраховується розподілом операційного прибутку на виторг від реалізації продукції. Вона становить 7,32%.

Рентабельність основного капіталу, визначається розподілом чистого прибутку на основний капітал, становить 25,13%.

Рентабельність основної діяльності, яка визначається розподілом

операційного прибутку на собівартість реалізованої продукції, зменшилась і становить 12,36%.

В цілому про фінансовий стан підприємства в період з 2006 по 2008 можна скаПрАТи, що показники рентабельності значно зменшилися, за рахунок скорочення основного виробництва. Але за цих умов показники фінансової стійкості знаходяться на достатньо високому рівні.

Визначення ймовірності банкрутства ПрАТ СВФ «Агротон»

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів господарської діяльності.

Для оцінки стану підприємства с точки зору його банкрутства розрахуємо індекс Альтмана. Розрахунок даного індексу здійснюється на основі п'яти показників, які являються індикаторами фінансово-економічного стану підприємства: 1) норма прибутку на авансований капітал; 2) віддача авансованого капіталу по товарній продукції; 3) співвідношення власного й позикового капіталу; 4) питома вага власних оборотних коштів в авансованому капіталі; 5) величина реінвестованого прибутку на одиницю вартості авансованого капіталу.

Індекс Альтмана розраховується по формулі:

Z = 3,3К₁ + 1,0К₂ + 0,6К₃ + 1,4К₄ + 1,2К₂

Критичне значення індексу Z, розрахованого Альтманом становить 2,675 саме з ним зрівнюється фактичне значення індексу Z.

Розрахуємо індекс Альтмана для ПрАТ СВФ «Агротон» в таблиці 2.15

Таблиця 2.15 Розрахунок індексу Альтмана

З таблиці 2.15 видно, що індекс Альтмана більше 2,675 і становить 3,4, а це значить що в майбутньому банкрутство підприємству не загрожує при умові, що будуть розроблятися та прийматися необхідні міри по укріпленню його фінансового та економічного стану.

Визначення типу розвитку ПрАТ СВФ «Агротон»

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможними можуть бути лише ті підприємств, які досягають високого рівня ефективності виробництва. В сільському господарстві ця проблема може бути вирішена завдяки переходу на інтенсивний тип розвитку економіки. Розглянемо основні показники рівня інтенсивності та ефективності інтенсифікації.

Як бачимо з таблиці 2.16: в ПрАТ СВФ «Агротон» в 2008 році, порівняно з 2007, сума авансованого капіталу скоротилася на 15,95%, площа сільськогосподарських угідь ? на 88,5%, чисельність працівників ? на 70,7%, основні фонди ? на 10%, ПрАТрати праці ? на 76,9%, виробничі ПрАТрати ? на 92%. Собівартість продукції зросла на 18,23%, а за рахунок цього зросла й виручка від реалізації на 19,2%. В цих умовах валова продукція скоротилася на 96,5%, а чиста продукція ? на 99%.

Все це звісно сильно позначилося на показниках рівня інтенсивності. Майже всі вони значно зменшилися, особливо чиста продукція, яка зменшилася майже на 90%. Тільки прибуток підприємства збільшився по всіх показниках.

Рівень рентабельності товарної продукції в ПрАТ СВФ «Агротон» також збільшився на 2,8%.

В загалі під інтенсивністю слід розуміти концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь, що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі та підвищення ефективності використання вкладених ресурсів.

Таблиця 2.16 Основні показники рівня інтенсивності та ефективності інтенсифікації в ПрАТ СВФ «Агротон»

Тому якщо приріст продукції одержують лише завдяки підвищенню ефективності використання авансованого капіталу, в підприємстві сформувався інтенсивний тип розвитку, який є найефективнішим серед типів відтворення.

Екстенсивний тип розвитку має місце тоді, коли підприємства отримують приріст продукції лише за рахунок приросту ресурсів.

Тепер визначимо частку приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17 Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва

Розглянувши таблицю 2.22 можна зробити висновки, що на підприємстві «Агротон» інтенсивний тип розвитку, тому що є приріст товарної продукції. Питома вага інтенсивного фактора становить 200,35%, а питома вага екстенсивного фактора ?100,35%.

Аналіз використання авансованого капіталу

Категорія авансованого капіталу підприємства є однією з найважливіших у системі економічних категорій ринкової економіки. Дослідження авансованого капіталу з точки зору його об'єктивного виміру, принципів і джерел формування та раціонального використання є однією з найактуальніших проблем, вирішення якої дає змогу істотно підвищити ефективність виробництва, обґрунтовано визначити її рівень, всебічно проаналізувати його з метою виявлення резервів подальшого збільшення маси прибутку на кожну одиницю вартості ресурсів.

Зараз розглянемо структуру авансованого капіталу в розрізі активів та джерел їх утворення згідно з активом балансу річних звітів ПрАТ СВФ «Агротон».

Таблиця 2.18 Структура авансованого капіталу в розрізі активів та джерел їх формування в ПрАТ СВФ «Агротон»

З таблиці видно, що в 2008 році, порівняно з 2007, оборотні виробничі фонди збільшилися на 4,3%, а фонди обігу зменшилися на 15,8%. Взагалі оборотні активи зменшилися на 11,2%.

Необоротні активи також зменшилися на 26,3%.

Власний капітал збільшився на 24,2%, а поточні зобов'язання зменшилися на 42,4%. Це позитивно впливає на економіку підприємства.

Далі розглянемо структуру авансового капіталу ПрАТ СВФ «Агротон» більш детальніше, а саме по ступені ліквідності (таблиця 2.19).

Таблиця 2.19 Структура авансованого капіталу по ступені ліквідності в ПрАТ СВФ «Агротон»

Таблиця показує, що всього ліквідні активи, абсолютно ліквідні активи та повільно реалізуємі активи на кінець 2008 року збільшилися на 157,5%, 94,8% та 0,25% відповідно. Тільки важко реалізуємі активи зменшилися на 55,6%. Всь...