Удосконалення фінансової роботи в бюджетних установах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

імені Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

Кафедра Фінанси

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Удосконалення фінансової роботи в бюджетних установах

Луганськ - 2013

РЕФЕРАТ

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: організація фінансової роботи КП «Щастинська теплова енергетична компанія»

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: дослідження теоретичних аспектів та розробка рекомендації удосконалення організації фінансової роботи в бюджетних установах

МЕТОДИ: Системний та структурний методи, математично-статистичні методи, графічний метод табличний аналіз.

РЕЗУЛЬТАТИ: Запропоновано у КП «Щастинська теплова енергетична компанія» створення системи взаємодії фахівців фінансово-облікової служби у єдиному електронному просторі, для забезпечення якісної взаємодії фахівців в єдиному електронному просторі і підвищення якості та ефективності фінансово-аналітичної роботи. Розробка та впровадження проекту системи автоматизованого обміну інформацією між відділами КП «Щастинська теплова енергетична компанія» у електронному вигляді коштуватиме 17264 грн. Тривалість проекту 56 днів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: бюджет, бюджетна установа, фінансова робота, фінансова діяльність, кошторис, фінансова служба, аналітична робота, фінансування, фінансові потоків

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
• 1.1 Характеристика діяльності бюджетних установ як об'єкта фінансового управління
• 1.2 Фінансування бюджетних установ
• 1.3 Організація фінансової роботи в бюджетній установі
• Висновки по 1 розділу
• РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ
• 2.1 Характеристика досліджуваної бюджетної установи
• 2.2 Аналіз доходів бюджетної установи
• 2.3 Аналіз видатків бюджетної установи
• Висновки по 2 розділу.
• РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
• 3.1 Шляхи вдосконалення фінансових потоків бюджетної організації
• 3.2 Удосконалення організації фінансової роботи
• Висновки по 3 розділу
• РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
• 4.1 Аналіз нормативно-правової документації, яка діє в області охорони праці
• 4.2 Відповідність приміщення санітарним нормам
• 4.3 Електробезпека на підприємстві
• 4.4 Схема евакуації при виникненні пожежі
• Висновки до 4 розділу
• РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ
• 5.1 Вступ до розділу цивільний захист
• 5.2 Терміни та визначення
• 5.3 Прогнозування та оцінка хімічної обстановки під час аварії на хімічно небезпечному об'єкті з викидом ХНР і розробка комплексу заходів щодо захисту персоналу та відвідувачів КП «Щастинська теплова енергетична компанія»
• 5.3.1 Вихідні дані
• 5.3.2 Характеристика АХНР Хлористий водень
• 5.3.3 Розрахунок глибини та площі зони зараження, тривалості вражаючої дії ХНР та часу підходу зараженого повітря до житлового масиву, на якому знаходиться КП «Щастинська теплова енергетична компанія»
• 5.3.4 Розрахунок кількості та структури вражених
• 5.4 Висновки та пропозиції до розділу ЦЗ
• ВИСНОВОК
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ
• ВСТУП
• В умовах економічної кризи ефективне витрачання бюджетних коштів стає необхідною умовою діяльності бюджетних установ. Нестача бюджетних ресурсів змушує до пошуку шляхів найбільш раціонального та ефективного їх витрачання. У контексті останніх подій та курсу керівництва держави на оптимізацію кількості бюджетних програм питання ефективності їх виконання набувають особливої актуальності.
• Враховуючи це, основним напрямком підвищення ефективності бюджетної політики в Україні є реструктуризація вже наявних ресурсів, з метою спрямування їх на інвестиції в матеріальну базу та людський капітал. Однак щоб ідея спрацювала, треба підвищити самостійність місцевих органів влади, посиливши їхні стимули до переорієнтування бюджетної сфери з утримання інфраструктури на підвищення якості послуг, що надаються громадянам. Тому питання організації фінансової роботи в бюджетних установах є актуальним.
• Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань організації фінансової роботи в бюджетних установах можна назвати праці: Н.Альвіанської, С.Бейлі, Ш.Бланкарта, О.Богачової, Л.Дробозіної, У.Еванса, А.Ігудіна, Л.Павлової, Г.Поляка, В.Родіонової, П.Самуельсона, В.Танзі.
• Проблеми розробки теоретичних основ фінансової роботи у бюджетних установах досліджувались у працях вітчизняних вчених: Й.Бескида, М.Білик, С.Буковинського, С.Булгакової, О.Василика, С.Гасанова, А.Даниленка, М.Долішнього, А.Єпіфанова, Т.Єфименко, В.Зайчикової, О.Кириленко, В.Кравченка, І.Лук'яненко, І.Луніної, В.Опаріна, К.Павлюк, Д.Полозенка, Г.П'ятаченка, І.Сала, С.Слухая, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та інших.
• Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних аспектів та розробка рекомендації удосконалення організації фінансової роботи в бюджетних установах.
• Для досягнення мети у роботі поставлені та вирішені наступні завдання:
• навести характеристику діяльності бюджетних установ, як об'єкта фінансового управління;
• дослідити фінансування бюджетних установ;
• розглянути організацію фінансової роботи в бюджетній установі;
• навести характеристику досліджуваної бюджетної установи;
• провести аналіз доходів бюджетної установи;
• провести аналіз видатків бюджетної установи;
• визначити шляхи вдосконалення фінансових потоків бюджетної організації;
• запропонувати удосконалення організації фінансової роботи.
• Об'єктом дослідження є КП «Щастинська теплова енергетична компанія».
• Предметом дослідження є методи та прийоми організації фінансової роботи в бюджетних установах та її удосконалення.
• У роботі застосовано сукупність методів і підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Системний та структурний методи, математично-статистичні методи, графічний метод табличний аналіз.
• Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні акти з питань реалізації фінансово-бюджетної політики в Україні, матеріали Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України, фінансова звітність КП «Щастинська теплова енергетична компанія», вітчизняна і зарубіжна література з питань регулювання міжбюджетних відносин.
• РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
• 1.1 Характеристика діяльності бюджетних установ як об'єкта фінансового управління
• Згідно з Бюджетним кодексом України, бюджетна установа -- орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими [1].
• Розглянемо особливості українських бюджетних організацій: організація визначена Конституцією України або створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або організаціями самоврядування; повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету або місцевих бюджетів; є неприбутковою; для забезпечення діяльності організації і виконання покладених на неї функцій складається кошторис доходів і витрат. Установи та організації, які діють за рахунок коштів бюджету, для забезпечення своєї діяльності, виконання функцій складають кошторис доходів і витрат (надалі - кошторис) [1]. На сучасному етапі основним документом, регламентуючим питання складання і виконання кошторисів бюджетних організацій, є Порядок складання, розглядання, затвердження і основні вимоги відносно складання кошторисів, доходів і витрат бюджетних установ і організацій, затверджений постановами КМУ від 28.02. 2002 р. № 228. Кошторис бюджетної установи є основним плановим документом. Кошторис складається з двох частин: загального і спеціального фондів. Загальний фонд кошторису включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл витрат. Спеціальний фонд кошторису включає надходження зі спеціального фонду бюджету і розподіл витрат. Спеціальний і загальний фонди кошторису складаються з доходної і витратної частини [15].
• Установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок коштів державного бюджету, надають органам Державного казначейства України та головним розпорядникам бюджетних коштів звітність про виконання кошторисів доходів і витрат, податкову і статистичну звітність. При складанні звітності про виконання кошторисів доходів і витрат бюджетних організацій використовуються наступні документи: Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.06. 99р. № 996- XIV зі змінами і доповненнями [4]; Порядок представлення фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 419 (надалі Порядок № 419); Інструкції про порядок складання у відповідному році звітності. Головні вимоги, відносно порядку складання фінансової звітності, наведено в Порядку № 419. Фінансова звітність із використання бюджетних асигнувань, отриманих з державного бюджету, надається органам Державного казначейства.
• Установи і організації, основна діяльність яких фінансується з бюджету і які знаходяться на казначейському обслуговуванні кошторисів, фінансову звітність погоджують з органами Державного казначейства і надають її органам, до сфери управління яких вони відносяться, тобто, наприклад, для навчального закладу, - це Міністерство освіти і науки України.
• Будь-які установи і організації, отримуючи кошти державного бюджету, надають наступні форми: № 2 мд „ Звіт про виконання кошторису установи”; № 4-1 мд „Звіт про надходження і використання засобів, отриманих як плата за послуги, надаваних бюджетними установами”; № 4-2 мд „Звіт про надходження і використання засобів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ”; № 4-3 мд „Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду”; № 7 мд „Звіт про заборгованість бюджетних установ”; № 8 мд „Звіт про фінансові обов'язки бюджетних установ” [23, c. 125].
• Нормативно-правовими актами класифікацію бюджетних установ не визначено, однак Бюджетним кодексом України від 21.06.2001 №2542-ІІІ [1] передбачені видатки, які здійснюються з Державного бюджету України (рис. 1.1)
• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Рис. 1.1 Класифікація бюджетних установ згідно Бюджетного кодексу
• Колектив вітчизняних авторів (М. Афанасьев, И. Кривогов) класифікують бюджетні установи:
• за функціональною ознакою;
• за ієрархічною системою вертикальних зв'язків [20, с. 129].
• І. Д. Ватуля, М. І. Ватуля, З. М. Левченко досліджують бюджетні установи за галузевою приналежністю та функціями [59, с. 65 ].
• Всі вищезазначені класифікації бюджетних установ є неповними. Використовуючи метод класифікацій, бюджетні установи можна класифікувати за такими ознаками (рис. 1.2.)

• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Рис. 1.2 Запропонована класифікація бюджетних установ
• Таким чином, діяльність бюджетних установ є одним із найважливіших об'єктів державного фінансового аудиту і потребує більш детального дослідження.
• Досліджуючи поняття «діяльність бюджетної установи», слід з'ясувати сутність поняття «діяльність» взагалі.
• Чередніченко Т.В. Мельник, Т. Г. визначає «діяльність» як процес, у ході якого людина творчо перетворює природу як суб'єкт діяльності. Явища природи, які перетворює людина, є об'єктом діяльності [97, с. 114].
• Поняття «діяльність» визначено складовою галузевого стандарту вищої освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 14.10.2004 №476. Відповідно до цього стандарту, діяльність -- це динамічна система взаємодії людини з всесвітом, в якій вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб [12].
• Інтегруючи різноманітні визначення поняття «діяльність», діяльність можна визначити як сукупність дій, які суб'єкт спрямовує на об'єкт з метою досягнення певних цілей. Одним з таких суб'єктів є система управління бюджетною установою.
• Виходячи з мети створення бюджетної установи, можна зробити висновок, що діяльність бюджетної установи -- це сукупність дій системи управління бюджетної установи, спрямованих на використання економічних ресурсів для досягнення соціально-економічних цілей, визначених суспільством.
• Слід зауважити, що кожна бюджетна установа здійснює певну діяльність, яка притаманна саме їй. Наприклад, бюджетна установа сфери освіти здійснює освітню діяльність. Проте всі бюджетні установи здійснюють економічну діяльність, доказом чого є те, що бюджетні установи використовують робочу силу, засоби та предмети праці.
• Класифікатором видів економічної діяльності (затверджений Наказом Держкомстату України від 26.12.2005 №375) та Методологічними положеннями щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства (затверджені Наказом Держкомстату України від 14.12.2006 №607) економічну діяльність визначено як процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів [11].
• Зовсім інше тлумачення економічної діяльності пропонується в Методологічних рекомендаціях з прогнозування показників таблиць «витрати-ви пуск» (міжгалузевого балансу), затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України від 08.12.2005 №483. Економічна діяльність -- це процес об'єднаних дій з метою одержання відповідного набору продукції чи послуг [11].
• В економічно-правових джерелах інформації не існує однакової думки щодо сутності поняття «економічна діяльність». Також у вищезазначених джерелах відсутнє поняття «економічна діяльність бюджетної установи». Тому під економічною діяльністю бюджетної установи пропонується розуміти сукупність дій системи управління, спрямованих на використання робочої сили, засобів і предметів праці, результатом яких є надання необхідних соціально-економічних послуг суспільству. Отже, бюджетна установа є суб'єктом економічної діяльності.
• При дослідженні економічної діяльності бюджетної установи доцільно розглянути поняття «господарської діяльності», яке визначено Господарським кодексом України. Господарська діяльність -- це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
• Слід зауважити, що ст. 2 п. 1 Господарського кодексу України [1] передбачено те, що органи державної влади та місцевого самоврядування як учасники відносин у сфері господарювання можуть бути наділені господарською компетенцією. Також ст. 3 п. 3 Господарського кодексу України визначено, що господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів є діяльність негосподарюючих суб'єктів, яка спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання.
• Згідно з Господарським кодексом України, бюджетні установи в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування мають можливість здійснювати негосподарську діяльність.
• Бюджетним установам теж притаманна звичайна діяльність, тому що вони, як і підприємства, здійснюють свою діяльність відповідно до розпорядчих документів і положень.
• З вищезазначеного випливає, що звичайна економічна діяльність бюджетної установи -- це економічна діяльність, яка здійснюється бюджетною установою відповідно до свого положення (розпорядчих документів), використовуючи при цьому робочу силу, засоби та предмети праці з метою надання необхідних соціально-економічних послуг суспільству.
• Відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 № 1550-ІІІ та Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13.07.2000 №1908-ІІІ органам державної влади та місцевого самоврядування надаються повноваження, які необхідні для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, функціонування національної економіки, захисту конституційного ладу при виникненні «надзвичайного стану» чи «надзвичайної екологічної ситуації» [11].
• Таким чином, окрім звичайної економічної діяльності, бюджетна установа може здійснювати надзвичайну економічну діяльність (НЕД).
• НЕД бюджетної установи пропонується визначати як сукупність дій системи управління бюджетної установи, які непередбачені її положенням (установчими документами), з використанням робочої сили, засобів та предметів праці, результатом яких є надання необхідних соціально-економічних послуг суспільству при надзвичайному стані чи надзвичайній екологічній ситуації.
• Слід зауважити, що нормативними джерелами інформації визначено поняття «операційна діяльність», «фінансова діяльність» та «інвестиційна діяльність».
• Так, згідно з ПСБО 4, операційна діяльність -- це будь-яка основна діяльність підприємства, що приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційними чи фінансовими [17].
• П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» визначає фінансову діяльність як діяльність, що призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [17].
• Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560-ХІІ передбачено, що інвестиційна діяльність -- це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, а інвестиції -- це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [6].
• Зазначені поняття операційної, фінансової та інвестиційної діяльності стосуються лише підприємств що здійснюють виробничо-комерційну діяльність.
• Однак практика підтверджує, що оборотні активи та власний капітал є розділами балансу бюджетної установи. Також у звіті про виконання кошторису міститься інформація щодо поточної діяльності, операцій з розміщення тимчасово вільних коштів на депозитних рахунках банків (при їх наявності), капітальних видатків.
• З метою визначення найбільш суттєвих ризиків виникнення порушень діяльності бюджетної установи постає необхідність класифікації її звичайної економічної діяльності.
• Використовуючи метод класифікацій, пропонується класифікувати звичайну економічну діяльність бюджетної установи на три види [23, с. 19]:
• поточна діяльність;
• фінансова діяльність;
• інвестиційна діяльність.
• Види діяльності бюджетної установи зображені на рис. 1.1.

• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Рис. 1.3 Види діяльності бюджетної установи
• Поточна діяльність бюджетної установи включає операції, які виникають при здійсненні нею поточних видатків:
• операції із заробітною платою та нарахування на неї;
• операції з виплати допомоги і нарахування на неї;
• застосування процедур при закупівлі товарів, робіт і послуг;
• операції, пов'язані з повнотою оприбуткування, станом збереження та використання придбаних необоротних активів і товарно-матеріальних цінностей.
• Інвестиційна діяльність бюджетної установи включає операції, пов'язані з реалізацією капітальних і фінансових інвестицій, а також з виконанням бюджетних програм.
• Фінансова діяльність бюджетної установи включає операції, пов'язані з формуванням, зберіганням і використання фінансових активів бюджетної установи (кошти та дебіторська заборгованість).
• В ході проведеного дослідження встановлено, що діяльність бюджетної установи -- це сукупність дій системи управління бюджетної установи, спрямованих на використання економічних ресурсів для досягнення соціально-економічних цілей, визначених суспільством. Діяльність бюджетної установи включає в себе економічну діяльність, яку можна поділити на звичайну та надзвичайну. З метою підвищення ефективності проведення фінансового аналізу в бюджетних установах звичайну економічну діяльність бюджетної установи запропоновано класифікувати на поточну, фінансову та інвестиційну.
• 1.2 Фінансування бюджетних установ
• Бюджетне фінансування -- це безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів й забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій [27, с. 102].
• Розглядаючи поняття “кошторисне фінансування”, більшість вітчизняних учених трактують його з погляду забезпечення витрат бюджетних установ за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. На нашу думку, зазначений підхід недостатньо повно відображає сучасну практику функціонування таких закладів, оскільки ринкові засади передбачають принципово інші, ніж раніше, підходи до організації фінансового забезпечення діяльності бюджетних установ, що характеризується поєднанням бюджетного фінансування з розвитком послуг і виконанням робіт за договорами з підприємствами та організаціями на платній основі.
• Таблиця 1.1
• Методичні підходи до тлумачення сутності кошторисного фінансування

Автор (джерело)	Визначення
Чередніченко Т.В.[101, с. 200]	Забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління
А. О. Єпіфанов, [93, с. 16]І. І. Дьяконова, І. В. Сало	Фінансування видатків бюджетних установ за рахунок видатків відповідних бюджетів
В. М. Опарін [28, с. 29]	Забезпечення витрат за рахунок зовнішнього фінансування
Ю. В. Пасічник [62, с. 25]	Фінансування бюджетних установ на основі кошторису
Словник бюджетної термінології [79]	Виділення коштів на утримання закладів, установ і організацій, виконання певних програм і реалізацію певних заходів на підставі спеціального фінансового документа - кошторису

• Зміни у фінансовому забезпеченні дозволяють бюджетним установам:
• на власний розсуд використовувати матеріальні та частину фінансових ресурсів, що перебувають в їх розпорядженні. Так, бюджетні заклади отримали право здавати в оренду іншим підприємствам і організаціям будівлі та споруди, транспортні засоби, інші матеріальні цінності;
• надавати послуги на платній основі;
• установлювати ціни на послуги таким чином, щоб вони відповідали завданню самоокупності та самофінансування.
• Тому за своїм змістом кошторисне фінансування охоплює не тільки ті кошти, що надаються з бюджетів, але й ті, які надходять за рахунок проведення господарської діяльності. На наш погляд, під кошторисним фінансуванням слід розуміти покриття витрат бюджетних установ з метою виконання ними функцій та завдань, спрямованих на досягнення суспільних благ за рахунок бюджетного фінансування і позабюджетних коштів, які надходять у результаті надання платних послуг та отримання спонсорської допомоги.
• Отже, потреби бюджетних закладів лише частково задовольняються шляхом безпосереднього надання коштів з бюджету, які утворилися внаслідок перерозподілу валового внутрішнього продукту, за джерелом походження дійсно бюджетні - це кошти загального фонду бюджету.
• Нині зростає роль позабюджетних джерел фінансування в забезпеченні функціонування закладів бюджетної сфери. Позабюджетні надходження грошових коштів і доходів у матеріальній чи нематеріальній формі, які отримує бюджетний заклад, є результатом його самостійної фінансово-господарської діяльності. Основні джерела позабюджетних коштів - це кошти за надання платних (договірних) послуг та спонсорські кошти, які останнім часом широко використовуються. Однією з форм фінансування соціальних проектів і цільових програм бюджетних установ може бути фандрайзинг, що являє собою спеціально організований процес збирання коштів на реалізацію проектів неприбуткових організацій.
• Фінансування бюджетних установ на основі фандрайзингу здійснюється за допомогою таких інструментів [78, с. 101]:
• гранту - добродійного пожертвування (внеску), що надається донорською організацією для реалізації неприбуткового проекту або програми;
• безпроцентної поворотної фінансової допомоги (поворотного гранту), що надається неприбутковій організації для реалізації проектів, які припускають отримання доходів у результаті діяльності щодо проекту. Поворотна фінансова допомога припускає повне або часткове повернення наданого фінансування;
• оплати послуг на договірній основі з приводу проведення семінарів, досліджень для неприбуткової організації фандрайзинговими компаніями.
• Некомерційна діяльність бюджетних установ і організацій не має на меті отримання прибутку і здійснюється в загальнодержавних інтересах для залучення додаткових фінансових ресурсів.
• Основні джерела формування і напрямки використання коштів бюджетних установ подано на рис. 1.4.

• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Рис. 1.4 Джерела формування і напрямки використання коштів бюджетних установ [94, с. 105]
• Реалізація кошторисного фінансування здійснюється на основі принципів плановості, цільового характеру, виділення коштів залежно від фактичних показників, підзвітності.
• Плановість означає, що фінансування відбувається на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис, в якому розраховано й затверджено планові витрати на відповідний плановий період чи відповідні заходи. Для розрахунків планових витрат використовують, як правило, нормативний метод [94, с. 109].
• Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом. При цьому в окремих випадках може надаватися право певного перерозподілу коштів між окремими статтями. Цільове призначення асигнувань дає змогу організації, що здійснює фінансування, контролювати їх раціональне й ефективне використання.
• Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень показників діяльності.
• Підзвітність передбачає звітність організацій та установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед організаціями, котрі фінансують. При цьому встановлено відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування.
• Слід зазначити, що кошторисне фінансування як метод фінансового забезпечення має і переваги, і недоліки. Переваги кошторисного фінансування полягають у тому, що за допомогою даного методу забезпечується відповідність доходної та видаткової частин кошторису, тобто фінансування планових витрат бюджетної установи відбувається в повному обсязі. Окрім того, кошторисне фінансування передбачає чіткий та постійний фінансовий контроль за витрачанням грошових коштів [100, с. 48].
• Одночасно кошторисне фінансування має значні недоліки, пов'язані з тим, що даний метод не передбачає достатніх стимулів для раціонального й ефективного господарювання і взаємозв'язку між рівнем фінансування бюджетної установи та результатами її діяльності. Відповідно здійснюється фінансування лише мережі бюджетних установ, а не наданих ними послуг. До того ж законодавством закріплено зв'язок джерел надходження коштів спеціального фонду з напрямками їх використання, і заклад не може вільно, на власний розсуд розпоряджатися заробленими коштами, тобто фактично відсутня фінансова автономія бюджетних установ.
• Принципи бюджетного фінансування:
• 1) Кожне бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування лише з одного бюджету. Винятком є фінансування незапланованих заходів, пов'язаних з стихійним лихом, епідеміями, ліквідацією втрат від катастроф.
• 2) Фінансування бюджетних установ на основі встановлених економічно і науково обґрунтованих нормативів, що встановлюються для кожної сфери діяльності держави.
• 3) Розподіл установ на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюється в залежності від значущості та підпорядкування. Так, з державного бюджету отримують фінансування національні установи; підприємства, організації та заклади, що підпорядковані міністерствам, державним комітетам та відомствам.
• 4) Згідно з Бюджетним кодексом України [2] розмежування видів видатків між бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її безпосередньо до споживача.
• Фінансування з бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження цих видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їх цільовим призначенням [2].
• З бюджетів сіл, селищ, міст здійснюються видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг і які розташовані найближче до споживачів.
• З бюджетів міст республіканського та обласного значення, а також районних бюджетів здійснюються видатки на фінансування установ та заходів, які забезпечують надання соціальних послуг, гарантованих для всіх громадян України. Видатки на фінансування установ та заходів, які забезпечують соціальні послуги окремих категорій громадян, або фінансування регіональних програм здійснюються з республіканського та обласних бюджетів. Через бюджети міст Києва та Севастополя фінансуються усі три види передбачених груп видатків.
• Суб'єкти видаткових відносин:
• владна сторона - Міністерство фінансів України (складає розпис видатків) і Державне казначейство (дозволяє користуватися бюджетними асигнуваннями);
• посередники - уповноважені банки, де відкрито рахунок бюджетної установи (здійснюють контроль за витрачанням готівки, порядком сплати податків і зборів, порядком списання коштів з рахунку);
• розпорядник бюджетних коштів або безпосередні отримувачі бюджетних коштів;
• Розпорядники бюджетних коштів:
• головні;
• нижчого рівня [102, с. 198].
• Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються Законом про Державний бюджету України шляхом встановлення бюджетних призначень; місцевого бюджету - рішенням про місцевий бюджет.
• Головні розпорядники бюджетних коштів:
• 1) за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їх керівників;
• 2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи, що забезпечують діяльність Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
• 3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад [2].
• У межах встановлених бюджетних призначень головний розпорядник має можливість перерозподіляти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності як на стадії формування проекту бюджету при підготовці бюджетного запиту, так і на стадії виконання бюджету при складанні бюджетного розпису та у процесі поточного виділення коштів.
• Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня - це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня, та діяльність якого координується через нього.
• Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня:
• 1) Розпорядники бюджетних коштів 2-го ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам 3-го ступеня та безпосередньо підпорядкованим одержувачам.
• 2) Розпорядники бюджетних коштів 3-го ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим одержувачам [2].
• Одержувачі бюджетних коштів - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників [102, с. 235].
• По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських та селищних бюджетах фінансування здійснюють відповідні виконавчі комітети органів місцевого самоврядування.
• Після отримання коштів із бюджету на свої рахунки головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів - на рахунки розпорядників нижчого ступеня.
• Здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів проводиться через реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів. Такі рахунки відкриваються для одержання коштів з бюджету, для обліку бюджетних коштів та контролю за їх використанням в органах Державного казначейства на кожний бюджетний рік. Кількість реєстраційних рахунків для розпорядника бюджетних коштів залежить від ступеня деталізації контролю казначейства за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації. По закінченні року рахунки закриваються, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
• Органи Державного казначейства укладають з розпорядниками коштів договори на здійснення розрахунків і обслуговування таких осіб відповідно до встановлених лімітів [81, с. 156].
• Підставою для здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та документи, які підтверджують цільове спрямування коштів (рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, акти виконаних робіт і т.д.).
• Для ефективного використання фінансових ресурсів підприємств, організацій, установ та для управління фінансовими відносинами застосовується фінансово-економічний механізм. Фінансовий механізм як сукупність методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток охоплює дві підсистеми: фінансове забезпечення і фінансове регулювання та систему управління, що ґрунтується на взаємодії фінансових індикаторів та фінансових інструментів.
• Завжди існує потреба в забезпеченні життєдіяльності та відтворенні виробництва. Умовно це можна охарактеризувати як пасивний вплив фінансового забезпечення, тобто покриття повсякденних потреб. До структури фінансового забезпечення входять бюджетне фінансування, джерела фінансування установ, підприємств, проектів, послуг, а також самофінансування, акціонерний капітал, кредитування, безповоротна фінансова допомога.
• Активний вплив фінансового забезпечення на розв'язання конкретних завдань і проблем характеризується регулятивною дією. При цьому вплив відбувається як безпосереднім виділенням достатніх коштів, так і за допомогою конкретної форми фінансового забезпечення. Фінансове регулювання виявляється в двох напрямах. Суть першого полягає в тому, що за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції розподілу доходів юридичних і фізичних осіб, які впливають на їх забезпечення фінансовими ресурсами. Тим самим визначаються їхні фінансові можливості.
• Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень [79].
• Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.02. № 228: кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
• Бюджетне призначення -- повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування [2].
• Кошторис має дві складові:
• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;
• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
• За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (рис. 1.5).

• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Размещено на http://www.allbest.ru/
• Рис. 1.5 Рівні розподілу бюджетних коштів
• Для здійснення програм і заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
• Розпорядники бюджетних коштів -- бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
• Головні розпорядники бюджетних коштів -- бюджетні установи в особі їх керівників, які визначаються відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України [2] та затверджуються Законом про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
• Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня -- розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та діяльність якого координується через нього [79].
• Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.
• Одержувачі бюджетних коштів -- це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників [79].
• Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
• Отже, установи, що утримуються за рахунок коштів бюджетів називаються бюджетними. Сучасні умови економічної кризи, дефіцит бюджетних коштів не могли не позначитись на матеріальному, фінансовому стані цих закладів. І тому мережа їх скорочується, зменшується штатна чисельність у діючих бюджетних організаціях. Одночасно посилюється контроль з боку фінансових органів за економним і цільовим використанням коштів в бюджетних установах, запроваджується режим жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат з метою зменшення бюджетного дефіциту та запобігання фінансовій кризі.
• 1.3 Організація фінансової роботи в бюджетній установі
• Виходячи з визначення, що фінанси підприємств це - сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням і використанням грошових доходів і нагромаджень підприємств, а також контролем за формуванням, розподілом і використанням цих доходів і нагромаджень [73, с. 102]. До фінансового сектора бюджетної установи можна віднести підрозділи бухгалтерії, планово-економічного відділу, відділу праці і зарплати, відділу калькуляції продукції, фінансової служби тощо. Перелічені вище структурні підрозділи мають безпосереднє відношення до фінансів бюджетної установи, до яких належать відносини між установою і бюджетом, із усіх видів надходжень та платежів з бюджету; установою і позабюджетними фондами як щодо внесків всіх видів відрахувань і платежів до них, так і фінансування з них; установою і банками з приводу одержання і повернення кредитів, а також сплати процентів за ними; установою і її постачальниками та споживачами з приводу виконання господарських договорів і зобов'язань; установою і страховими організаціями щодо формування і використання страхових фондів; усередині установи (з приводу розподілу фонду оплати праці; коштів на формування основних та обігових засобів); установою і різними організаціями з приводу інвестування коштів; установою і державою в процесі здійснення діяльності.
• Фінансова робота складається з процедур різного рівня складності та відповідальності. Перший рівень - прийняття фінансових рішень за перспективами розвитку установи і поточній діяльності; залучення коштів та їх використання; проведення фінансової політики. Другий рівень - здійснення фінансових розрахунків; оформлення фінансових документів; складання фінансової звітності тощо. Розглянемо декілька визначень фінансової роботи, які представлені у табл. 1.2.
• Таблиця 1.2
• Поняття фінансової роботи у вітчизняній літературі

Автор	Визначення	Джерело
Шевчук О. В. [95, с. 86]	Фінансова робота - це робота, яка організовується самостійним структурним підрозділом (фінансовим відділом), який виконує визначені функції в системі управління підприємством.	Фінансовий менеджмент [ Текст ] : навчально-методичний посібник / [О. В. Шевчук та ін.] . - Луганськ : Альма-матер, 2008 . - 358 с. .
2. Поддєрьогін А.М. [63, с. 102]	Це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.	Фінансова робота підприємства: Підручник. - 4-те вид., перероб. Та доп. -К.: КНЕУ, 2002. -517 с.
3. Слав'юк Р.А [84, с. 8-9]	Це діяльність з управління фінансами, яка включає планування і організацію фінансів, облік фінансових ресурсів, контроль і аналіз ефективності їх використання, регулювання доходів і видатків, стимулювання кінцевих результатів виробництва.	Фінанси підприємств: Навч. пос.-К.:ЦУЛ, 2002. - 460 с.
4. Партин Г.О., Загородній А.Г. [62, с. 13]	Фінансова робота - це діяльність, спрямована на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, досягнення ним визначених цілей економічного та соціального розвитку. Фінансову роботу на підприємстві здійснюють за такими напрямками: 1) фінансове планування і прогнозування; 2) аналіз і контроль фінансово-господарської діяльності; 3) оперативна (поточна) фінансово-економічна робота	Загородній А.Г., Партин Г.О., Пилипенко Л.М. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Підручник. - 2-ге вид-ня. перероб. і доп. - К.: Знання, 2009. - 422с.
5. Рудницька О.М., Вівчар О.Й. Желєзняк Р.Й.,Цигиль І.Я [73, с. 19]	Фінансова робота - це діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни, що зобов'язує підприємства і посадових осіб дотримуватися режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобов'язань перед державним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншими контрагентами.	Фінанси підприємств.: Навч. пос. - Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2007. - 208 с.

• Отже, фінансова робота - це система економічних заходів визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств, контролю за їх цільовим та ефективним використанням.
• Умовно фінансову роботу на підприємстві можна згрупувати за такими напрямками: фінансове планування; оперативна фінансова робота (робота з постачальниками стосовно розрахунків за сировину, матеріали, паливо, тощо; з покупцями щодо розрахунків за реалізовану продукцію; забезпечення своєчасної сплати податків і податкових платежів, погашення банківських кредитів і сплати відсотків; своєчасних виплат заробітної плати тощо); контрольно-аналітична робота [73, с. 102].
• Виходячи із наведених вище визначень та напрямків фінансової роботи фінансова служба в установі повинна виконувати наступні функції:
• здійснювати необхідні розрахунки, на основі яких вносить пропозиції керівництву установи щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між підрозділами і функціональними службами;
• розробляти поточні й оперативні фінансові плани кошториси та інші планові фінансові документи, вишукувати резерви нагромадження фінансових ресурсів для забезпечення потреб установи в коштах на фінансування, капітальних вкладень, соціальних потреб;
• здійснювати контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами і установою загалом, а також контролювати цільове використання фінансових ресурсів установи;
• організовувати оперативний контроль за надходженням грошових коштів, за своєчасним розв'язанням претензій у сфері розрахунків з постачальниками і споживачами;
• забезпечувати роботу щодо виконання фінансових зобов'язань установи перед бюджетом, своєчасне внесення податків та інших (неподаткових) платежів перед бюджетними фондами, банками, постачальниками, робітниками та службовцями;
• разом з іншими функціональними підрозділами комплексно аналізувати господарську діяльність установи і її структурних підрозділів з метою виявлення причин невиконання кошторису.
• Проте аналіз стану організації фінансової роботи в установах показує, що такі твердження мало відповідають реальній дійсності, оскільки розподіл наявних фінансових ресурсів між підрозділами і функціональними службами, зазвичай, здійснюється у внутрішньому документі установи - кошторисі, який традиційно здійснює планово-економічний відділ, або головний бухгалтер, шляхом збалансування очікуваних вхідних грошових потоків з видатковими потребами окремих підрозділів.
• Функція контролю за виконанням показників кошторису підрозділами і установою загалом та контролю за використанням фінансових ресурсів на не цільові витрати, зазвичай, здійснює головний бухгалтер установи, або уповноважений на це бухгалтер [78, с. 89].
• Аналогічно функція виконання фінансових зобов'язань підприємства перед бюджетом, своєчасне внесення податків та інших (неподаткових) платежів перед бюджетними фондами, банками, постачальниками, робітниками та службовцями покладається на бухгалтера установи.
• Функцію з організації оперативного контролю за надходженням грошових коштів від реалізації продукції (робіт, послуг) зазвичай виконує бухгалтер, а функцію контролю за своєчасним розв'язанням претензій у сфері розрахунків з постачальниками і споживачами зазвичай покладають на юрисконсульта або особу зі спеціальною юридичною освітою, здатною вести претензійно-позовну роботу установи.
• Таким чином, всі перелічені вище функцій, що в літературі приписують фінансистам на практиці є функціями бухгалтерії та юрисконсульта. За фінансистами на установи залишаються функції комплексного аналізу господарської діяльності і її структурних підрозділів з метою виявлення причин невиконання кошторису, що не є регулярним видом діяльності, а лише періодичним по мірі формування бухгалтерами фінансової звітності, яка є основним джерелом інформації для аналізу. Отож, актуальним залишається визначення оптимального співвідношення між посадовими обов'язками бухгалтера установи та фінансиста [94, с. 59].
• Ряд періодичних джерел вказують на значну перевантаженість і високі кваліфікаційні вимоги до бухгалтерів установи. Згідно із кваліфікаційним довідником (на основі Класифікатора професій) бухгалтер виконує наступні функції: веде облік необоротних активів, запасів, коштів, рахунків та інших активів, власного капіталу, зобов'язань, доходів та витрат за прийнятою на формою бухгалтерського обліку з дотриманням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні ", та з урахуванням особливостей діяльності і технології оброблення даних; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну; становить на підставі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності установи, підписує її та подає у встановлені строки користувачам; здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про результати діяльності та рух грошових коштів установи; за погодженням із власником підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, здійснює розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань; здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; бере участь у виконанні інвентаризаційної роботи, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів; організовує роботу з підготовки пропозицій: визначення облікової політики, внесення змін до вибраної облікової політики; розроблення системи і форм внутрішньогосподарського обліку та правил документообігу, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності і контролю господарських операцій; поліпшення системи інформаційного забезпечення управління та шляхів проходження обробленої інформації до виконавців та інших [95, с. 102].
• Щоб фінансист установи міг провести комплексний аналіз фінансового стану та виконання кошторису, бухгалтер повинен надати йому відповідну інформацію. А бухгалтеру потрібно вибрати інформацію, посортувати, укласти в певні, потрібні аналітику форми, що лише збільшує трудомісткість робіт бухгалтера, оскільки підготовча робота щодо відбору необхідної інформації часто є більш трудомісткою, ніж аналітична робота зібраної інформації. Аналітична робота фінансиста в установі повинна бути пристосована до часових циклів роботи бухгалтерів (квартальний звіт, річний звіт тощо), або у будь-який потрібний фінансисту момент, бухгалтер повинен відкласти бухгалтерську роботу і зайнятись підготовкою необхідної інформації. Також відкритими залишаються питання оформлення трудових відносин з фінансистом, оскільки Класифікатор професій не передбачає такої професії. Отже, виходячи із перелічених вище проблем, доцільно:
...