Аналіз фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Радикальна реформа господарського механізму, що здійснюється в Україні останнім часом, має на меті підвищення ефективності діяльності як окремих суб'єктів господарювання, так і національного господарства в цілому і передбачає пошук реальних шляхів виходу нашого суспільства з кризового стану.

В умовах дефіциту ресурсів, що склалися в Україні, проблеми ефективного розподілу та використання ресурсів підприємства виходять на одне з перших місць. Основним інструментом для оцінки ефективності використання ресурсів підприємства в умовах нестабільної економіки є оцінка і аналіз фінансового стану суб'єкта господарювання, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити результативність господарсько-фінансової діяльності підприємства та визначити перспективи його розвитку. Від об'єктивності та точності оцінки й оптимізації фінансового стану підприємства залежить якість важливих та відповідальних управлінських рішень, які дають змогу не пристосовуватися до змін на ринку, а активно реагувати та впливати на ринкову ситуацію, що постійно змінюється.

Фінансова діяльність підприємств включає сукупність операцій щодо надходження й витрачання коштів у вартісній оцінці, їх використання у процесі виробництва й реалізації продукції. Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється з метою покращання організації фінансів і підвищення ефективності їх використання. Зміст такого аналізу полягає у вивченні розміщення та використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними обіговими коштами, стану виробничих запасів, власних і запозичених джерел їхнього формування. Велике значення мають також вивчення дисципліни розрахунків з іншими підприємствами, організаціями та державою, використання господарських засобів за призначенням, виявлення шляхів підвищення ефективності витрачання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих або комерційних результатів діяльності, ефективності організації та використання фінансових результатів. Чим вищі показники виробництва й реалізації продукції та нижча собівартість, тим вищі рентабельність і прибуток, тим кращий фінансовий стан підприємства. Разом з тим надійний фінансовий стан, своєчасне та правильне регулювання фінансів у процесі господарської діяльності дозволяє своєчасно і повно виконувати всі господарські операції, зобов'язання щодо оплати праці, здійснювати капітальні вкладення тощо.

Раціональна фінансова діяльність сприяє реалізації основного принципу господарської діяльності - самостійності підприємств. Він передбачає, що вкладені ресурси окупаються прибутком. Потреби у власних фінансових ресурсах для формування та ефективності використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і покращання роботи підприємства повинні задовольнятись у першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності та реалізації продукції (робіт, послуг).

У процесі господарської діяльності часто використовуються не тільки власні кошти підприємств, але й позикові кошти у вигляді банківських кредитів та інших джерел. Обов'язковою умовою при цьому є своєчасне їх повернення за рахунок власних накопичень.

Фінансовий аналіз - істотний елемент фінансового менеджменту та аудиту. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття оптимальних рішень.

Користувачі інформації, зацікавлені у діяльності підприємств, виступають суб'єктами аналізу. Інколи для реалізації цілей фінансового аналізу недостатньо використовувати тільки бухгалтерську звітність. У цьому випадку залучається додаткова інформація.

У ринковій системі стабільність роботи підприємства визначається такими основними факторами: зростаючим обсягом реалізації продукції, нормальною (стабільною) прибутковістю, фінансовою стійкістю. Незважаючи на складну ринкову обстановку, жорстку податкову систему і недостатню державну підтримку, в більшості випадків погіршення становища підприємств пов'язане з неефективною системою управління ними, неекономічним і нетехнологічним виробництвом, слабким обліком ринкових умов господарювання у всіх аспектах (кон'юнктура, ціноутворення, ризики та ін.).

Основними завданнями аналізу фінансового стану є дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства; дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами; об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності; аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів; визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Зробивши у дипломній роботі аналіз та оцінку фінансового стану і ресурсів підприємства, виявивши слабкі міста та недоліки можна обґрунтувати заходи щодо поліпшення використання ресурсів і фінансового стану підприємства, підвищення його стійкості.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Необхідність і значення фінансового аналізу в діяльності підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [33, с. 5].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства потрібно систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення [33, с. 7].

У процесі своєї виробничо-господарської діяльності підприємство використовує такі види ресурсів:

* фінансові;

* матеріальні;

* трудові.

Дослідження економічної суті та призначення кожного виду ресурсів дозволяє помітити, що вони, незважаючи на різну свою природу, форму та характер використання, тісно пов'язані між собою, і низький рівень якості одного виду ресурсів (навіть при ефективному використанні всіх інших) не дає змоги підприємству досягти бажаних результатів. Дійсно, якщо на підприємстві більшість працівників має низьку кваліфікацію, знання, майстерність, то використання якісної сировини та технологічно досконалого обладнання не зменшить кількості бракованої продукції, що, у свою чергу, призведе до зниження обсягів реалізації, а можливо й виникнення збитків. У разі, коли підприємство використовує не тільки морально, а й фізично застаріле обладнання, високопродуктивна праця робітників у поєднанні з якісними матеріалами не змінить тенденції до зниження прибутку. Врешті-решт, якщо продукція виготовляється з низькосортного матеріалу навіть із використанням сучасної технології, попит на неї буде низьким, а діяльність підприємства неефективною.

Отже, можна зробити висновок, що всі види ресурсів, які використовуються підприємством у процесі виробничо-господарської діяльності, являють собою комплексну взаємозалежність та взаємозв'язок складових його економічного потенціалу, що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання економічних вигід у майбутньому.

Серед основних особливостей ресурсів підприємства можна виділити такі:

* ресурси є невід'ємною складовою економічного потенціалу операційної діяльності підприємства;

* структура ресурсів (рис. 1.1) складна, але гнучка та динамічна і тісно взаємопов'язана з процесом виробництва;

* використання будь-яких видів ресурсів відбувається в комплексі та передбачає зміну форми їх прояву та відтворення в процесі фінансово-господарської діяльності;

* забезпеченість підприємства виробничими і фінансовими ресурсами та ефективність їх використання визначають можливості та темпи розвитку підприємства, рівень його ділової активності.

Рис.1.1. Складові фінансово-виробничих ресурсів суб'єкта господарювання

У сучасних умовах, коли перевищується самостійність підприємств у прийнятті та реалізації управлінських рішень, їх економічна та юридична відповідальність за результати господарської діяльності, значно підвищується роль фінансового аналізу, який дає змогу виявляти й використовувати резерви підвищення ефективності виробництва, розробляти оптимальну для підприємства стратегію розвитку, зменшувати невизначеність та ризик, що притаманні підприємницької діяльності. Отже, розробка дійових заходів і дослідження стабільного фінансового стану підприємства неможливі без систематичного проведення глибокого та всебічного аналізу.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу [58, с. 9].

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу (рис. 1.2).

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

множинність об'єктів-користувачів;

різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Місце фінансового аналізу у загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

аналіз абсолютних показників прибутку;

аналіз показників рентабельності;

аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

аналіз ефективності використання залученого капіталу;

економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

аналіз майна (капіталу) підприємства;

аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

оцінка ділової активності підприємства;

аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

аналіз кредитоспроможності підприємства;

оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

аналіз власних фінансових ресурсів;

аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу [58, с. 12]:

горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

трен довий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу. Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу (рис.1.3).

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Класифікація методів фінансового аналізу

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід ще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1.2 Інформаційне забезпечення дослідження

Для оцінки фінансового стану та ступеня використання ресурсів підприємства використовуються певні групи показників:

­ платоспроможність;

­ прибуток підприємства;

­ ділова активність;

­ фінансова стійкість (запас фінансової стійкості).

Під час здійснення виробничо-господарської діяльності перед підприємством постає безліч різноманітних завдань, успішне вирішення яких визначає стабільність та міцність його фінансового стану, що відображає ефективність здійснюваних операцій, фінансову незалежність і платоспроможність.

Основними загальнодоступними джерелами інформації, на підставі якої можна зробити висновки про фінансову сталість та ефективність роботи підприємства, є його фінансова звітність: Баланс (форма №1), Звіт про фінансові результати (форма №2) та Звіт про рух грошових коштів (форма №3).

Баланс - це фінансовий звіт підприємства, що складається на певну дату і в якому відображається інформація про склад господарських ресурсів підприємства та джерел формування цих ресурсів.

Баланс має форму таблиці, що складається з двох частин. Ліва частина називається активом. У ній міститься інформація про господарські ресурси, які контролюються підприємством. У правій частині балансу - пасиві - відображаються дані про склад джерел формування господарських ресурсів підприємства.

Таким чином, цей звіт містить інформацію, на підставі якої можна дати комплексну оцінку структури та стану господарських ресурсів підприємства, його фінансової незалежності, ліквідності (платоспроможності), ступеня ризику залучення зовнішніх джерел фінансування діяльності підприємства тощо [5, с.355].

В активі балансу відображається розміщення господарських засобів підприємства в: оборотні активи; необоротні активи; витрати майбутніх періодів.

До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також господарські ресурси підприємства, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців із дати складання балансу.

Усі ресурси підприємства, які не є оборотними, класифікуються як необоротні активи. До складу необоротних активів підприємства належать нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість.

У розділі активу балансу «Витрати майбутніх періодів» відображаються витрати, понесені підприємством у звітному періоді, але які належать до наступних періодів.

Підсумок балансу відображає балансову вартість усіх ресурсів (активів), що контролюються підприємством.

У пасиві балансу подано інформацію про склад джерел формування ресурсів підприємства. За структурою пасив балансу складається з таких розділів: власний капітал; забезпечення наступних витрат і платежів; довгострокові зобов'язання; поточні зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Власний капітал є основою для початку та розвитку господарської діяльності будь-якого підприємства. Розмір власного капіталу та співвідношення його величини із обсягом залучених зовнішніх джерел фінансування характеризують ступінь самостійності та фінансової незалежності підприємства від зовнішнього фінансування [5, с.364]. До складу власного капіталу підприємства належать: статутний капітал; пайовий капітал; додатковий вкладений капітал; інший додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (непокритий збиток); неоплачений капітал; вилучений капітал.

У розділі пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів» відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

Третій і четвертий розділ пасиву містять інформацію про зобов'язання підприємства, тобто його заборгованість перед іншими юридичними та фізичними особами, яка виникла у результаті минулих подій. Під час її погашення зменшується обсяг ресурсів підприємства, тому розмір прийнятих підприємством зобов'язань та їх співвідношення з власним капіталом свідчить про ступінь ризику втрати підприємством фінансової незалежності. Зобов'язання відносять до зовнішніх джерел фінансування діяльності підприємства [5, с.366].

Розрізняють поточні та довгострокові зобов'язання. Зобов'язання підприємства класифікуються як поточні, якщо вони мають бути погашені протягом операційного циклу підприємства, дванадцяти місяців з дати складання балансу.

Усі інші зобов'язання підприємства є довгостроковими. До складу довгострокових зобов'язань підприємства відносять: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

До розділу «Доходи майбутніх періодів» включають суми доходів, отриманих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних періодів [5, с.368].

Підсумок пасиву балансу відображає загальну суму джерел коштів фінансування діяльності підприємства.

Звіт про фінансові результати містить інформацію про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Він складається з трьох розділів: І - Фінансові результати, ІІ - Елементи операційних витрат, ІІІ - Розрахунок показників прибутковості акцій.

Перший розділ звіту містить дані про доходи і витрати підприємства, пов'язані з його операційною та іншою діяльністю, а також фінансові результати, одержані підприємством від його звичайної та надзвичайної діяльності.

Якщо протягом звітного періоду мала місце надзвичайна діяльність, то фінансові результати від звичайної діяльності коригуються на отримані доходи (або понесені збитки) від надзвичайної діяльності [5, с.370].

У другому розділі Звіту про фінансові результати надається інформація про операційні витрати підприємства (на виробництво, управління, збут, інші операції) в розрізі економічних елементів: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Третій розділ Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства. В ньому відображають показники ефективності (прибутковості) використання підприємством ресурсів, наданих власниками його простих акцій.

Діяльність підприємства супроводжується рухом його грошових коштів. Рух грошових коштів - це надходження та вибуття грошових коштів підприємства та їх еквівалентів [5, с.371].

Відображається рух цих коштів у Звіті про рух грошових коштів. Він містить дані про джерела формування та напрями використання грошових коштів. Ця інформація обов'язково враховується під час прийняття важливих рішень на підприємстві, оскільки більшість рішень керівництва підприємства пов'язана з використанням грошових коштів.

Для забезпечення фінансової стабільності і розвитку підприємства необхідно враховувати усі потоки грошових коштів від будь-якої його діяльності. Під час кожного з видів діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) підприємство функціонує у певному середовищі, в якому співпрацює з суб'єктами, що мають прямий вплив на нього [5, с.374].

Під час кожного з видів діяльності підприємства виникає певний рух грошових коштів. Так, операційна діяльність пов'язана з такими потоками грошових коштів, як: надходження грошових коштів від продажу продукції, товарів, робіт, послуг; від надання майна підприємства в оренду; витрачення грошових коштів під час платежів постачальникам за сировину, товари, послуги; при виплаті заробітної плати працівникам підприємства; грошові надходження та платежі страховій компанії у вигляді страхових внесків та страхового відшкодування тощо.

Прикладом руху грошових коштів від інвестиційної діяльності є: грошові платежі, пов'язані з придбанням основних засобів, нематеріальних та інших довгострокових активів; грошові платежі для придбання корпоративних або боргових цінних паперів інших підприємств та паїв участі у суспільних підприємствах тощо.

Рух грошових коштів від фінансової діяльності виникає, коли мають місце: грошові надходження від емісії власних акцій або інших пайових інструментів підприємства; грошові виплати власникам під час викупу підприємством акцій; грошові надходження від випуску облігацій та довгострокових кредитів; грошові виплати для погашення отриманих позик тощо.

Сам звіт про рух грошових коштів має форму таблиці, в якій потоки грошових коштів розподілено за трьома напрямами діяльності підприємства: операційною, інвестиційною та фінансовою [5, с.375].

Показником звітності, на підставі якого можна зробити висновки про ефективність управління підприємством у цілому, є чистий рух грошових коштів за звітний період. Він обчислюється як різниця між надходженнями і витратами грошових коштів від усіх видів діяльності.

Таким чином, Звіт про рух грошових коштів - це звіт про зміни фінансового стану підприємства, побудований на основі методу потоку грошових коштів. Він дає змогу оцінити очікувані надходження та витрачення грошових коштів, достатність грошових потоків від операційної діяльності, зробити висновки про ефективність та обґрунтованість проведення підприємством інвестиційної діяльності, оцінити необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Слід зазначити, що у світовій практиці застосовується дуже багато різноманітних показників, за допомогою яких здійснюється оцінка фінансового стану та ефективності діяльності підприємства.

1.3 Фінансові ресурси та фінансовий стан

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів [57, с. 31].

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства. Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

В процесі оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства використовуються такі показники.

Оцінка ліквідності та платоспроможності.

Величина власного капітану (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття “оборотні кошти” та “власні оборотні кошти”. Перший показник характеризує активи підприємства ( II та III розділи активу балансу). Другий - джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів [52, с. 290].

Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Отже, цей показник розраховується:

Грошові кошти

Маневреність грошових коштів = (1.1)

Власний капітал

Коефіцієнт покриття загальний, який розраховується за формулою:

Коефіцієнт покриття загальний = (Грошові кошти + ДЗ) / Кпк, (1.2)

де ДЗ - дебіторська заборгованість,

Кпк - короткострокові позикові кошти.

Цей показник характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40 % і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника - 1. Однак ця оцінка також досить умовна [52, с. 291].

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткостроковим-зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2, який можна розрахувати за такою формулою:

Грошові кошти

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = (1.3)

Поточні зобов'язання

Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким. Отже, цей показник розраховується:

Дпз

Коефіцієнт покриття запасів = (1.4)

З

де Дпз - стабільні джерела покриття запасів,

З - запаси.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

1.4 Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства

Ресурси підприємства, як уже зазначалося, поділяють на три групи: матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Розглянемо методику аналізу і систему оціночних показників для кожного виду ресурсів.

Основним засобам належать, як правило, основна частка в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового аналізу.

Раціональність і повноту використання основних виробничих засобів характеризує економічний ефект, отриманий за той чи інший період у вигляді певного обсягу та якості продукції.

Економічна ефективність використання основних засобів визначається відношенням економічного ефекту до затрат, пов'язаних із їх формуванням. За економічний ефект при визначенні фондовіддачі приймають вартість річного випуску (реалізації) продукції, а при розрахунку рентабельності основних засобів -- прибуток.

В якості витрат використовується середньорічна вартість основних виробничих засобів.

Для повної характеристики ефективності використання основних засобів приймають систему показників, які поділяють на узагальнюючі та конкретні. До узагальнюючих показників належать фондовіддача, фондомісткість, рентабельність засобів, питомі капітальні вкладення на одну грошову одиницю приросту продукції, відносна економія основних виробничих засобів, коефіцієнт використання виробничих потужностей.

Конкретні показники використовують для характеристики окремих видів машин, обладнання, виробничої площі. Наприклад, середній випуск продукції в натуральному вираженні на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м2 виробничої площі.

Перелік узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів та формули їх розрахунку наведено в табл. 1.1.

У процесі аналізу вивчають динаміку перелічених показників, виконання завдань щодо досягнення запланованого їх рівня, здійснюють міжгосподарські порівняння.

Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача.

Фондовіддача характеризує обсяг виробництва (реалізації) продукції, яка припадає на одну грошову одиницю середньорічної вартості основних засобів. За інших однакових умов зростання показника в динаміці слід розглядати як позитивну тенденцію.

З метою більш поглибленого аналізу та виявлення ефективності використання різних груп основних засобів показник фондовіддачі розраховують по всіх основних засобах, засобах виробничого призначення, активній їх частині. Порівняння темпів зміни фондовіддачі по різних групах основних засобів дає можливість визначити перспективні напрями вдосконалення їх структури.

Таблиця 1.1

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Показник	Формула розрахунку	Позначення в алгоритмах
Фондовіддача (Фв)	Фв=Vв:ОФ	Vв -- обсяг виробництва (реалізації) продукції; ОФ -- середньорічна вартість основних засобів
Фондомісткість (Фм)	Фм=ОФ:Vв
Рентабельність основних засобів (Рф)	Рф=Пр:ОФ	Пр -- сума прибутку
Рівень капітальних вкладень на 1 грн приросту продукції (KB)	КВ=КВ3:ДVв	КВ3 -- сума капітальних вкладень, що забезпечує приріст продукції; ДVв -- приріст обсягу виробництва продукції
Відносна економія основних виробничих засобів (Еф)	Еф=ОФ1-ОФ0*Кр	ОФ0 (ОФ1) -- середньорічна вартість основних виробничих засобів у базисному та звітному році; Кр -- індекс зростання обсягу виробництва продукції у звітному році відносно базисного
Коефіцієнт використання виробничих потужностей (Квп)	Кв.п. = Vв : ВП	ВП -- середньорічна виробнича потужність підприємства

При розрахунку показників фондовіддачі вихідні дані приводять у порівнянний вид. Обсяг продукції коригують на зміни цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів -- на їх переоцінку. На зміни рівня фондовіддачі впливає низка факторів (рис. 1.4).



Рис. 1.4. Фактори, що визначають рівень фондовіддачі

Необхідною умовою виробництва продукції, зниження її собівартості, збільшення прибутку та рентабельності є раціональне використання матеріальних ресурсів.

Дослідження ефективності використання матеріальних ресурсів у практиці аналітичної роботи здійснюється через систему показників та моделювання їх взаємозв'язку. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів поділяють на загальні і окремі.

До загальних показників належать матеріаловіддача, матеріаломісткість продукції, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягів виробництва і матеріальних витрат, частка матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Окремі показники ефективності використання матеріальних ресурсів використовують для характеристики ефективності споживання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також для оцінки матеріаломісткості окремих виробів.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції VB на суму матеріальних витрат MB

MB = VB / МВ (1.5)

Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної грошової одиниці спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії тощо).

Матеріаломісткість продукції -- показник, зворотний матеріаловіддачі, указує, скільки матеріальних витрат припадає на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягів виробництва та матеріальних витрат визначають відношенням індекса товарної продукції КVв до індексу матеріальних витрат Км.в:

К = КVв / Км.в (1.6)

де КVв = Vв1 / Vв0 > Vв1 (Vв0) - обсяг виробництва товарної продукції відповідно в звітному та базисному періодах; Км в = МВ1 / Мв0 > МВ1(МВ0) -- матеріальні витрати у звітному та базисному періодах.

Цей показник характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває фактори її зростання.

Частка матеріальних витрат у собівартості продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виготовленої продукції УВ

У = МВ / УВ (1.7)

Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат -- це відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг виробленої продукції. Він відображує, наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрат порівняно із встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більший за одиницю, це свідчить про перевитрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менший за одиницю, матеріальні ресурси використовувались більш економно.

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку та причини змін (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Структурно-логічна схема факторного аналізу матеріаломісткості

Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, насамперед залежить від обсягів продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу, обсяг товарної продукції у вартісному виразі Vв змінюється за рахунок кількості виготовленої продукції q, її структури Ст і рівня цін р. Сума матеріальних витрат MB також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрат матеріалів на одиницю продукції м' та вартості матеріалів в.

Інтенсифікація суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності та якості продукції передбачають максимальний розвиток господарської ініціативи трудових колективів підприємств. Основним завданням аналізу використання трудових ресурсів на підприємстві є те, щоб виявити всі фактори, які перешкоджають зростанню продуктивності праці, призводять до втрат робочого часу, у зв'язку з чим знижується заробітна плата персоналу.

Для оцінки рівня продуктивності праці використовують систему загальних, окремих і допоміжних показників.

До загальних показників відносять середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток продукції одним робітником, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вираженні. Окремі показники -- це витрати часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткість продукції-) або випуск продукції в натуральному вираженні за один людино-день або людино-годину. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним робітником. Його величина залежить не тільки від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня (рис. 1.6).



Рис. 1.6. Взаємозв'язок факторів, які визначають середньорічний виробіток продукції робітником підприємства

Середньорічний виробіток продукції одним працівником визначають за формулою

РВ = ПВ *Д*Т*ГВ, (1.8)

Де Пв - частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу;

Д - дні, відпрацьовані одним робітником за рік;

Т - середня тривалість робочого дня, годин;

ГВ - середньогодинний виробіток робітника, грн.

Розрахунок впливу наведених факторів на зміни рівня середньорічного виробітку промислово-виробничого потенціалу виконують способом ланцюгових підстановок, або абсолютних різниць.

Аналогічно аналізують зміни середньорічного виробітку робітника, які залежать від кількості відпрацьованих днів одним робітникам за рік, середньої тривалості робочого дня і середньо-годинного виробітку .

Крім того, для більш поглибленого аналізу оцінюються і зміни середньогодинного виробітку як фактора, від якого залежить рівень середньогодинного і середньорічного виробітку робітників. У цьому зв'язку рекомендується використовувати методику, розроблену Н. А. Русак2, згідно з якою величина цього показника залежить від факторів, пов'язаних із зміною трудомісткості продукції та вартісної її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, невиробничі витрати часу у зв'язку з браком та його виправленням. До другої групи входять фактори, пов'язані зі зміною обсягів виробництва продукції у вартісній оцінці у зв'язку зі зміною структури продукції та рівня кооперованих поставок.

Велике значення для оцінки ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві в умовах ринкової економіки має показник рентабельності персоналу (відношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу).

Оскільки прибуток залежить від рентабельності продажу, коефіцієнта оборотності капіталу та суми функціонуючого капіталу, факторну модель цього показника можна подати так:

(1.9)

де Пр -- прибуток від реалізації продукції;

ЧР -- середньоспискова чисельність робітників;

VB -- виручка від реалізації продукції;

К -- середньорічна сума капіталу;

ТП -- вартість випуску товарної продукції в діючих цінах;

Пр / Vв -- рентабельність продажу;

Vв / К - оборотність капіталу;

К / ЧР - капіталоозброєність праці;

Vв / ТП - частка виручки у вартості випущеної продукції;

ТП / ЧР - середньорічний виробіток продукції одним робітником у діючих цінах.

По першій моделі, використовуючи метод ланцюгових підстановок або абсолютних різниць, можна визначити вплив зміни рівня рентабельності продажу, коефіцієнта оборотності капіталу та капіталоозброєності праці на рентабельність персоналу.

Друга модель дає змогу встановити зміни прибутку на одного робітника за рахунок рівня рентабельності продажу, частки виручки у загальному обсязі виробленої продукції та продуктивності праці.

Ефективність діяльності підприємства в умовах ринкової економіки визначає його спроможність до фінансового виживання, залучення джерел фінансування та їх прибуткове використання. Значною мірою вона може бути охарактеризована показниками ефективності використання фінансових ресурсів, перетворювальною формою яких є капітал.

До узагальнювальних показників його використання, які широко застосовують у зарубіжній і вітчизняній практиці, належать показники прибутковості капіталу, показники оборотності власного капіталу, показники оборотності основного і оборотного капіталу.

Оскільки капітал постійно перебуває в русі, всі його три частини (грошова, виробнича та товарна) здійснюють кругообіг. Безперервний рух капіталу у сферах виробництва й обігу, послідовне повторення стадій кругообігу перетворюють його в оборот капіталу.

У зв'язку з тим, що різні частини капіталу обертаються з різною швидкістю, майно підприємства поділяють на майно довгострокового користування, яке перебуває в обороті більш як один рік, і майно, яке використовується протягом одного циклу і повністю переносить свою вартість на знов створену продукцію. Таке майно перебуває в обороті не більше від одного року. Іншими словами, весь капітал підприємства поділяється на основний і оборотний.

Чим більше співвідношення між основним і оборотним капіталом на користь останнього, чим коротші виробничі цикли, тим швидше може обертатись капітал. Враховуючи те, що прискорення оборотності капіталу має позитивний і безпосередній вплив на розмір фінансового результату, питання раціонального його розміщення в активах підприємства належить до переліку основних управлінських завдань, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства.

За джерелами формування капітал поділяють на власний і позиковий.

Власний капітал підприємства визначається вартістю його чистих активів, яку розраховують як різницю між вартістю майна підприємства та його зобов'язаннями. Власний капітал складається зі статутного, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку.

Позиковий капітал -- це частка вартості майна підприємства, сформованого за рахунок зобов'язань, які в майбутньому мають бути погашені. До складу позикового капіталу входять довгота короткострокові зобов'язання. Структуру капіталу підприємства подано на рис. 1.7.



Рис. 1.7. Структура капіталу підприємства

Власний капітал є основою незалежності підприємства. Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування. Проте потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємств тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках у банку, а в інші періоди їх буде бракувати. Крім того, у цьому зв'язку варто взяти до уваги рівень цін на фінансові ресурси. Якщо він невисокий, а підприємство може забезпечувати більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж сплачує за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

Однак поповнюючи сукупний капітал за рахунок кредитних ресурсів, потрібно не тільки враховувати вартість, а й напрями їх розміщення. Від того, в які види активів мають інвестуватися позикові кошти, залежить вибір тривалості їх залучення: на короткостроковій чи довгостроковій основі.

Якщо для формування поточних активів підприємство як джерела фінансування обирає не короткострокові, а довгострокові кредити, це призводить до збільшення фінансових витрат, пов'язаних з обслуговуванням боргу, а отже, до зменшення прибутку, зниження ефективності діяльності. Якщо ж виникає потреба у створенні додаткових або удосконаленні наявних основних засобів і підприємство (при недостатній величині власних коштів) обирає менш дорогі -- короткострокові кредити чи позики, це призводить або до невиконання цих обов'язків, або до небезпечного вилучення коштів з обороту. Головною причиною настання негативної для підприємства ситуації є незбігання строків погашення заборгованості з періодом отримання віддачі на вкладений у необоротні активи капітал.

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного та позикового капіталу, раціональне його розміщення в активах підприємства, багато в чому залежить його фінансовий стан.

...