Аналіз фінансового стану підприємства

Таблиця 2.11

Причини зміни власних оборотних коштів, тис. грн

Показник	На початок року	На кінець року	Зміна за рік (+,-)
1. Зміна оборотних коштів
1. Виробничі запаси	8,5	7,3	-1,2
2. МШП	-	-	-
3. Витрата: у незавершеному виробництві	-	-	-
4. Видатки майбутніх періодів	-	-	-
5. Товари	438,3	558,3	+120,0
6. Дебіторська заборгованість	107,1	115,7	+8,6
7. Поточні фінансові інвестиції	-	-	-
8. Грошові кошти	6,8	1,5	-5,3
9. Інші оборотні активи	-	-	-
10. Всього оборотних коштів	560,7	682,8	+122,1
2. Зміна короткострокових зобов'язань
11. Короткострокові кредити	222,0	310,5	+88,5
12. Векселі видані	-	-	-
13. Кредиторська заборгованість	126,9	153,0	+26,1
14. Розрахунки за дивідендами	-	-	-
15. Доходи майбутніх періодів	20,9	22,1	+1,2
16 Фонди споживання	-	-	-
17. Забезпечення майбутніх видатків і платежів	-	-	-
18. Інші пасиви	50,0	50,0	-
19. Разом	419,8	535,6	+115,8
20. Власні оборотні кошти (ряд. 10 - ряд. 19)	140,9	147,2	+6,3

Дані табл. 2.11 свідчать про те, що збільшення частки власних оборотних коштів у їх загальній величині стало наслідком збільшення поточних зобов'язань на 115,8 тис. грн. При цьому відбулося збільшення короткострокових кредитів і позик на 39,86% (88,5 : 222,0 х 100), а також кредиторської заборгованості та інших пасивів на 18,5% [(26,1 + 1,2) : (126,9 + 20,9) х 100)], що значно вище їх допустимої величини (20 - 30%).

Результати аналізу свідчать, що на підприємстві склалась несприятлива система оборотних коштів: частка матеріальних запасів (найменш мобільної частини оборотних активів) становить 82,8% [(7,3 + 558,3) : 682,8 х 100)]. За даний період матеріальні оборотні кошти збільшилися на 118,8 тис. грн (-1,2 + 120,0). Значна питома вага у матеріальних оборотних активах належить товарам - 81,8% (558,3 : 682,8), а лише 1,1% - виробничим запасам.

Фінансова стійкість являє собою такий фінансовий та економічний стан підприємства, за якого платоспроможність зберігає тенденцію до стійкості, тобто постійна у часі, а співвідношення власного і позикового капіталу перебуває у межах, що забезпечують цю платоспроможність [33, c. 101].

Забезпеченість платоспроможності в часі - це процес, який прямо пов'язаний зі зміцненням фінансового стану підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів. Вони розраховуються як співвідношення абсолютних показників активу й пасиву балансу. Аналіз фінансових коефіцієнтів ринкової стійкості полягає у порівнянні їхніх значень з базисними величинами, а також у вивченні їхньої динаміки. Розглядаються такі показники:

1. Коефіцієнт автономії являє собою одну з найважливіших характеристик фінансової стійкості підприємства, його незалежність від позикового капіталу і дорівнює частці джерел коштів у загальному підсумку балансу:

ka = ДB : В, (2.13)

де В - загальний підсумок балансу.

Мінімальне порогове значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5. Нормальне обмеження ka 0,5. Це означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових труднощів у майбутньому.

2. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (kП/B), розраховується за такою формулою:

(2.14)

Взаємозв'язок коефіцієнтів kП/В і ka:

(2.15)

Нормальне обмеження: kП/В ? 1. За допомогою kП/В розраховується співвідношення позикових і власних коштів підприємства, тобто кількість позикових коштів, залучених підприємством на 1 гривню вкладених в активи власних коштів. Нормальним вважається співвідношення 1 : 2, за якого одна третина загального фінансування сформована за рахунок позикових коштів.

3. Коефіцієнт мобільних та іммобілізованих коштів (kМ/І) обчислюється за формулою:

(2. 16)

4. Коефіцієнт маневреності (kМ) визначається за формулою:

kМ = ЕВ / КВ. (2.17)

Він показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться у мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Високе значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризує фінансовий стан підприємства. Оптимальна величина коефіцієнта така: kМ > 0,5.

5. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами обчислюється за формулою:

(2.18)

Нормальне значення цього показника становить: kЗВК > 0,6 - 0,8. Цей коефіцієнт показує забезпеченість запасів і витрат власними оборотними коштами. При цьому слід враховувати, що власними джерелами повинні бути покриті нормативні розміри запасів і витрат. Решту можна покривати короткостроковими позиковими коштами.

6. Коефіцієнт майна виробничого призначення. Даний показник відіграє важливу роль у вивченні структури коштів підприємства. Коефіцієнт обчислюється за формулою:

kBM = (F + Z) / B. (2.19)

Нормальним вважається таке обмеження показника: kВ.М > 0,5. Якщо величина цього показника менше нормативної, необхідно залучити довгострокові позикові кошти для збільшення частки майна виробничого призначення.

Окремими значеннями коефіцієнта майна виробничого призначення є показники, які характеризують частку основних і матеріальних оборотних коштів у вартості майна.

kF = F / B, kZ = Z / B. (2.20)

7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів обчислюється за формулою:

(2.21)

Цей коефіцієнт дозволяє оцінити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень.

8. Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку короткострокових зобов'язань підприємства у загальній сумі зобов'язань і визначається за формулою:

(2.22)

9. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат характеризує частку кредиторської заборгованості та інших пасивів у загальній сумі зобов'язань підприємства і розраховується за формулою:

(2.23)

10. Коефіцієнт кредиторської заборгованості характеризує частку кредиторської заборгованості та інших пасивів у загальній сумі зобов'язань підприємства і обчислюється за формулою:

(2.24)

11. Коефіцієнт прогнозування банкрутства характеризує частку чистих оборотних коштів у сумі активів балансу. Він обчислюється за формулою:

(2.25)

Зниження коефіцієнта відбувається за погіршення фінансового стану підприємства [16, c. 327].

У табл. 2.12 наведено показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства.

Таблиця 2.12

Аналіз показників фінансової стійкості

Показник	Нормальні обмеження	На початок року	На кінець року	Зміна за період (+,-)
1	2	3	4	5
1. Майно підприємства		651,2	762,0	+110,8
2. Власні кошти (капітал і резерви)		231,4	226,4	-5,0
3. Позикові кошти, всього		419,8	535,6	+115,8
3.1. Довгострокові кредити		-	-	-
3.2. Довгострокові позики		-	-	-
3.3. Короткострокові кредити		222,0	310,5	+88,5
3.4. Короткострокові позики		-	-	-
3.5. Кредиторська заборгованість та інші пасиви		197,8	225,1	+27,3
4. Необоротні активи		90,5	79,2	-11,3
4.1. Основні засоби		90,5	79,2	-11,3
4.2. Незавершене будівництво		-	-	-
5. Власні оборотні кошти (ряд. 2 + ряд. 3.1. + ряд. 3.2. - ряд. 4)		140,9	147,2	+6,3
6. Запаси		446,8	565,6	+118,8
6.1. Виробничі запаси		8,5	7,3	-1,2
6.2. Товари		438,3	558,3	+120,0
6.3. Незавершеноме виробництво		-	-	-
7. Грошові кошти, розрахунки та інші активи		113,9	117,2	+3,3
8. Коефіцієнт автономії (kA) (ряд. 2 : ряд. 1)	>0,5	0,4	0,3	-0,1
9. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (kП/В) (ряд. 3 : ряд. 2)	<1	1,8	2,4	+0,6
10. Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів (kМ/І) [(ряд. 6 + ряд. 7): ряд. 4]		6,2	8,6	+2,4
11. Коефіцієнт маневреності (kМ) (ряд. 2 + ряд. 3.1+ ряд. 3.2 - ряд. 4) : (ряд. 2 + ряд. 3.1 + ряд. 3.2)	>0,5	0,6	0,65	+0,05
12. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами (kЗВК) [(ряд. 2 + ряд. 3.1 + ряд. 3.2 - ряд. 4) : ряд. 6]	>0,6-0,8	0,3	0,3	-
13. Коефіцієнт майна виробничого призначення (kВ.М) [(ряд. 4.1+ ряд. 4.2 + ряд. 6.1 + ряд. 6.2 + ряд. 6.3) : ряд. 1]	>0,5	0,8	0,8	-
14. Коефіцієнт вартості основних засобів у майні (kF) (ряд. 4.1 : ряд. 1)		0,1	0,1	-
15. Коефіцієнт вартості матеріальних оборотних коштів у майні (kZ) (ряд. 6 : ряд. 1)		0,7	0,7	-
16. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат (kАЗ) [(ряд. 2 -ряд. 4) : (ряд. 2 - ряд. 4 + ряд. 3.1 + ряд. 3.2 + ряд. 3.3 + ряд. 3.4)]	0,6	0,4	0,3	-0,1
17. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (kД) (ряд. 3.1 + ряд. 3.2) : (ряд. 2 + ряд. 3.1 + ряд. 3.2)		-	-	-
18. Коефіцієнт короткострокової заборгованості (kК) [(ряд. 3.3 + ряд. 3.4 + ряд. 3.5) : ряд. 3]		0,5	1,0	+0,5
19. Коефіцієнт кредиторської заборгованості (kКЗ) [(ряд. 3.5 : ряд. 3)]		0,5	0,4	-0,1
20. Коефіцієнт прогнозування банкрутства (kПБ) [(ряд. 6 + ряд. 7 - ряд. 3.3 - ряд. 3.4-ряд. 3.5) : ряд. 1]		0,21	0,19	-0,02

Аналіз даних табл. 2.12 свідчить про високу фінансову залежність підприємства. Це підтверджується коефіцієнтами автономії та співвідношення позикових і власних коштів. На частку позикових коштів у загальному майні підприємства припадає на кінець року 70,3% (535,6 : 762,0 х 100). У складі позикових коштів усю питому вагу (100%) мають короткострокові зобов'язання. Коефіцієнт короткострокової заборгованості (kк) на кінець року становить 1,0, у звітному періоді намітилося його збільшення на 0,5 пункти, але відбулося скорочення кредиторської заборгованості на 0,1 пункту, її питома вага у складі короткострокових зобов'язань становить 42,0% [225,1 : (310,5 + 225,1) х 100].

На аналізованому підприємстві висока питома вага майна виробничого призначення. Коефіцієнт майна виробничого призначення (kВ.М) становить 0,8 пункту. Коефіцієнт вартості основних засобів (kF) становив на кінець року 0,1 і не змінився за аналізований період, а також не змінився і коефіцієнт вартості матеріальних оборотних коштів (kz), який на кінець року становить 0,7.

Оцінюючи позитивні моменти господарської діяльності, необхідно зазначити, що підприємство перебуває у кризовому фінансовому стані на 50%. Про це свідчать розрахункові дані за окремими фінансовими коефіцієнтами. Так, коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів (kМ/І) збільшився за аналізований період на 2,4 пункти і становить на кінець року 8,6. Така обставина свідчить про високий рівень маневреності й забезпеченості запасів і витрат власними коштами. Значення цього коефіцієнта вище допустимих меж. Зниження коефіцієнта прогнозування банкрутства (kПБ) на 0,02 пункту у звітному періоді свідчить про ще більше погіршення фінансового стану підприємства.

Таким чином, результати аналізу дозволяють зробити висновок про наявність кризового фінансового стану підприємства. У цій ситуації підприємству необхідно проводити заходи для економічного та фінансового оздоровлення.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові і короткострокові зобов'язання. Підприємство ліквідне, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов'язання. Усі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові кошти, умовно поділяються на такі групи.

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - грошові кошти підприємства і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), суми яких за всіма статтями грошових коштів можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно.

2. Швидко реалізовані активи (А2) - дебіторська заборгованість та інші активи, суми яких для обернення на готівкові кошти вимагають певного часу.

3. Повільно реалізовані активи (А3) - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість за придбаними цінностями. Слід виключити з розрахунків статтю «Видатки майбутніх періодів».

4. Важкореалізовані активи (А4) - активи, призначені для використання у господарській діяльності протягом досить тривалого часу. До цієї групи включаються статті розділу І активу балансу «Основні засоби та інші необоротні активи».

Перші три групи належать до поточних активів підприємства. Вони ліквідніші, ніж решта його майна [33, c. 107].

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати таким чином.

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші поточні зобов'язання, а також позички, не погашені у строк (за даними додатків з бухгалтерського балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити і позикові кошти.

3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити і позикові кошти.

4. Постійні пасиви (П4) - статті І розділу пасиву балансу «Фінансування капітальних вкладень», «Резервний фонд», «Доходи майбутніх періодів».

Короткострокові і довгострокові зобов'язання являють собою зовнішні зобов'язання підприємства.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкові погашення зобов'язань [33, c. 107].

Для визначення ліквідності балансу треба зіставити підсумки за групами активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови:

У табл. 2.13 наведено дані для аналізу ліквідності балансу.

Таблиця 2.13

Аналіз ліквідності балансу, тис. грн

Актив	На початок періоду	На кінець періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок або нестача
						на початок періоду	на кінець періоду
1. Найбільш ліквідні активи	6,8	1,5	1. Найбільш термінові зобов'язання	197,8	225,1	-191,0	-223,6
2. Швидко реалізовані активи	107,1	115,7	2. Короткострокові пасиви	222,0	310,5	-114,9	-194,8
3. Повільно реалізовані активи	446,8	565,6	3. Довгострокові пасиви	-	-	-	-
4. Важко-реалізовані активи	90,5	79,2	4. Постійні пасиви	231,4	226,4	-140,9	-147,2
Баланс	651,2	762,0	Баланс	651,2	762,0	х	х

Виконання перших трьох рівностей свідчить про те, що поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання. У цьому випадку обов'язково виконується остання нерівність, яка свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, дотримання мінімальних умов фінансової стійкості.

У разі невиконання окремих умов з перших трьох нерівностей спостерігається відхилення ліквідності балансу від оптимального варіанта.

З табл. 2.13 видно, що баланс аналізованого підприємства не абсолютно ліквідний як на початок, так і на кінець аналізованого періоду: А1 < П1, А2 < П2, А4 < П4.

Аналіз матеріалів свідчить про те, що підприємству не вистачає грошових коштів для погашення найбільш термінових зобов'язань (на початок періоду 191,0 тис. грн і на кінець періоду 223,6 тис. грн) і навіть швидко реалізованих активів недостатньо.

Зіставлення швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє обчислити поточну ліквідність і платоспроможність. На підприємстві на найближчий час склалося досить важке становище. Для погашення короткострокових боргів слід залучити повільно реалізовані активи.

Якщо ліквідність балансу висока, підприємство має можливість після погашення найбільш термінових зобов'язань використати зміну коштів на прискорення строків розрахунків з банком, постачальниками та іншими структурами.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденції до зміни фінансового стану підприємства. Баланс ліквідності - це одне з джерел інформації для складання фінансового плану.

Для оцінки здатності підприємства виконувати поточні зобов'язання застосовуються показники ліквідності, які дають уявлення не тільки про його платоспроможність на даний момент, але і в разі надзвичайних обставин. Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі ще називається коефіцієнтом поточної ліквідності, або коефіцієнтом загального покриття. Він розраховується таким чином [16, c. 327]:

(2.26)

- на початок року;

- на кінець року.

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами. Для оцінки платоспроможності та задовільної структури балансу встановлено норматив цього показника: kП = 2. Якщо коефіцієнт покриття високий, це можна пов'язати з уповільненням оборотності коштів, вкладених у запаси, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості. Постійне зниження коефіцієнта означає зростання ризику неплатоспроможності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (суворої ліквідності) - це проміжний коефіцієнт покриття, він показує, яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Він розраховується за такою формулою:

(2.27)

- на початок року;

- на кінець року.

Цей показник допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у разі його критичного становища. Рекомендована величина: kШ.Л. = 0,8 1,0.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується за формулою:

(2.28)

- на початок року;

- на кінець року.

Цей коефіцієнт - найжорсткіший критерій платоспроможності, Він показує, яку частину поточної заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Його величина повинна бути не нижче 0,2.

Різні показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес і для різних споживачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини й матеріалів; коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття - для покупців і власників акцій та облігацій підприємства [16, c. 327].

У табл. 2.14 подано дані, розраховані за коефіцієнтом ліквідності.

Таблиця 2.14

Коефіцієнт ліквідності

Показник	На початок року	На кінець року	Рекомендовані показники
Коефіцієнт покриття	1,4	1,27	kП = 2
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,27	0,22	kШ.Л. = 0,8 1,0
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,02	0,002	kА.Л. > 0,2

Як видно з табл. 2.14, на аналізованому підприємстві коефіцієнти ліквідності нижчі рекомендованих.

Схему аналізу показників ліквідності підприємства подано на рис. 2.5.

Дані табл. 2.14 та рис. 2.5 свідчать про те, що підприємство перебуває у кризовому стані. Коефіцієнти ліквідності й покриття значно нижчі нормативної величини. Коефіцієнт покриття знизився за аналізований період на 0,07 пункту. Це зумовлено тим, що темпи зростання поточних зобов'язань випереджають темпи зростання ліквідних коштів.



Рис. 2.5. Аналіз показників ліквідності підприємства

Висновки за розділом 2

Таким чином, проаналізував приватне мале підприємство «Строитель - 1» за 2006 - 2007 роки, можна зробити такі висновки:

1. Аналіз даних свідчить про високу фінансову залежність підприємства. Це підтверджується коефіцієнтами автономії та співвідношення позикових і власних коштів. На частку позикових коштів у загальному майні підприємства припадає на кінець року 70,3%. У складі позикових коштів усю питому вагу (100%) мають короткострокові зобов'язання. Коефіцієнт короткострокової заборгованості (kк) на кінець року становить 1,0, у звітному періоді намітилося його збільшення на 0,5 пункту, але відбулося скорочення кредиторської заборгованості на 0,1 пункту, її питома вага у складі короткострокових зобов'язань становить 42,0%.

2. На аналізованому підприємстві висока питома вага майна виробничого призначення. Коефіцієнт майна виробничого призначення (kВ.М) становить 0,8 пункту. Коефіцієнт вартості основних засобів (kF) становив на кінець року 0,1 і не змінився за аналізований період, а також не змінився і коефіцієнт вартості матеріальних оборотних коштів (kz), який на кінець року становить 0,7.

3. Оцінюючи позитивні моменти господарської діяльності, необхідно зазначити, що підприємство перебуває у кризовому фінансовому стані на 50%. Про це свідчать розрахункові дані за окремими фінансовими коефіцієнтами. Так, коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів (kМ/І) збільшився за аналізований період на 2,4 пункту і становить на кінець року 8,6. Така обставина свідчить про високий рівень маневреності й забезпеченості запасів і витрат власними коштами. Значення цього коефіцієнта вище допустимих меж. Зниження коефіцієнта прогнозування банкрутства (kПБ) на 0,02 пункту у звітному періоді свідчить про ще більше погіршення фінансового стану підприємства.

Отже, для реалізації політики щодо запобігання неспроможності (банкрутства) підприємства і негативних наслідків, пов'язаних із реорганізацією та ліквідацією неплатоспроможного підприємства (коефіцієнта прогнозування банкрутства (kПБ) на кінець року - 0,19), велике значення має пошук практичних шляхів до його фінансового оздоровлення. Такі заходи щодо поліпшення фінансового стану й уникнення загрози банкрутства підприємства буде розглянуто у третьому розділі.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Аналіз стійкості економічного зростання підприємства

Погіршення фінансового стану підприємства супроводжується «проїданням» власного капіталу. Підприємство поступово залазить у борги, і через це падає його фінансова стійкість, тобто фінансова незалежність.

У разі виникнення договірних відносин між підприємствами у них з'являється інтерес до фінансової стійкості одне одного як до критерію надійності партнера. Стійкість економічного зростання дозволяє припустити, що підприємству не загрожує банкрутство. Тому перед керівництвом підприємства стоїть важке завдання - забезпечити стійкі темпи економічного розвитку.

Збільшення обсягів виробництва залежить від зростання майна підприємства, тобто його активів. Приплив додаткових ресурсів можливий за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. До внутрішніх джерел перш за все належить реінвестований прибуток і нарахована амортизація. Додатковий приплив фінансових ресурсів може бути забезпечено за рахунок залучення банківських кредитів, позик, коштів кредиторів. Однак зростання позикових коштів слід розумно обмежити.

Можливості підприємства щодо розширення основної діяльності за рахунок реінвестування власних коштів визначаються за допомогою коефіцієнта стійкості зростання (kСЗ), який обчислюється за формулою [33, c. 121]:

(3.1)

де Рr - чистий прибуток; V - дивіденди, виплачувані акціонерам; РРП - прибуток, спрямований на розвиток виробництва (реінвестований прибуток); ДВ - власний капітал.

Розширену факторну модель для розрахунку коефіцієнта стійкості економічного зростання можна подати таким чином:

(3.2)

або

(3.3)

де kРП - частка прибутку, реінвестована у виробництво; kPN - рентабельність реалізованої продукції; kОБ - оборотність власних оборотних коштів; kВ - забезпеченість власними оборотними коштами; kПЛ - коефіцієнт поточної ліквідності (покриття); kt - частка короткострокових зобов'язань у капіталі підприємства; kФЗ - коефіцієнт фінансової залежності.

Факторний аналіз динаміки коефіцієнта стійкості економічного зростання подано у табл. 3.1.

На аналізованому підприємстві коефіцієнт стійкості економічного зростання у звітному періоді становив 23,2%, а у попередньому періоді - 21,6. Намітилась тенденція збільшення на 1,6 пункти.

Це сталося за рахунок: росту рівня рентабельності реалізованої продукції (4,2%); росту ступеня забезпеченості власними оборотними коштами (2,1%). Не відбулися зміни у фінансовій стратегії підприємства: не змінилося співвідношення позикових і власних коштів у структурі капіталу (коефіцієнт автономії не змінився за аналізований період, хоч його величина і залишилась нижче нормативної 0,02 < 0,5).

Таблиця 3.1

Факторний аналіз стійкості економічного зростання

Показник	Попередній рік, тис. грн	Звітний рік, тис. грн	Зміна (+, -)
			тис. грн	%
1 .Чистий прибуток	130,2	144,1	+13,9	+10,7
2. Дивіденди	-	-	-	-
3. Прибуток, спрямований на розвиток підприємства	130,2	144,1	+13,9	+10,7
4. Виручка від реалізації продукції без ПДВ	991,7	830,9	+160,8	+16,2
5. Середньорічна сума всіх коштів підприємства	700,0	706,6	+6,6	+0,9
6. Середньорічна сума оборотних коштів	601,8	622,0	+20,2	+3,4
7. Середньорічна сума власних коштів	14,2	16,3	+2,1	+14,8
8. Середньорічна сума власних оборотних коштів	204,6	228,9	+24,3	+11,9
9. Середньорічна сума короткострокових зобов'язань	344,5	347,7	+43,2	+9,9
10. Коефіцієнт, який характеризує частку реінвестованого у виробництво прибутку (3:1)	1,0	1,0	-	-
11. Рентабельність (доходність) реалізованої продукції, % (1 : 4 х 100)	13,1	17,3	+4,2	+32,1
12. Оборотність власних коштів, разів (4 : 8)	4,8	3,6	-1,2	-25,0
13. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами (8 : 7)	14,4	14,0	-0,4	-2,8
14. Коефіцієнт автономії (7 : 5)	0,02	0,02	-	-
15. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) (7 : 9)	0,03	0,02	-0,01	-33,3
16. Коефіцієнт, який характеризує частку короткострокових зобов'язань у капіталі підприємства (9 : 5)	0,6	0,7	+0,1	+16,7
17. Коефіцієнт фінансової залежності (5 : 6)	1,2	1,1	-0,1	-8,3
18. Коефіцієнт стійкості економічного зростання, % (3 : 6 х 100)	21,6	+23,2	+1,6	+7,4

Перешкоджали економічному розвитку підприємства: уповільнення оборотності власних коштів (-25,0%) та зниження коефіцієнта поточної ліквідності (-33,3%).

Використання багатофакторної моделі коефіцієнта стійкості економічного зростання дозволяє спрогнозувати темпи розвитку підприємства й оцінити вплив кожного показника-фактора на загальну стійкість економічного зростання.

3.2 Покращення використання активів

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та інше.

Незважаючи на те, що основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, на підприємствах деяких галузей економіки обсяг використовуємих позикових коштів значно перевищує обсяг власного капіталу. У зв'язку з цим управління залученням і ефективним використанням позикових коштів є однією з найважливіших функцій фінансового менеджменту, спрямованої на забезпечення досягнення мети господарської діяльності підприємства.

Ефективність використання активів та капіталу дуже впливає на стан підприємства, дає можливість підвищити його фінансову стійкість.

Для того, щоб визначити ефективне використання активів та капіталу, необхідно розрахувати такі показники:

- рентабельність активів (РА).

, (3.3)

де Пб - балансовий прибуток;

ВАср - середня вартість активів, які беруть участь в основній діяльності підприємства.

Рентабельність продажів (РП).

, (3.4)

де Пб - балансовий прибуток;

Вр - виручка від реалізації.

Оборотність активів (ОА).

, (3.5)

де Вр - виручка від реалізації;

ВАср - середня вартість активів, які беруть участь в основній діяльності підприємства.

Рентабельність реалізації (РР).

, (3.6)

де Пбпр - очікуваний приріст балансового прибутку;

Врпр - приріст виручки від реалізації.

Рентабельність власного капіталу (РВК):

, (3.7)

де Пб - балансовий прибуток;

Вв.к. ср - середня вартість власного капіталу.

Вихідні дані для розрахунку можливості підвищення рентабельності активів приведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Вихідні данні для розрахунку можливості підвищення рентабельності активів

Показники	2007 рік
Середня вартість активів, які беруть участь в основній діяльності підприємства, тис. грн.	706,6
Виручка від реалізації, тис. грн.	991,7
Балансовий прибуток, тис. грн.	144,1

Рентабельність активів розраховано за формулою 3.3.

.

Щоб оцінити фактори, які обумовлюють цей рівень рентабельності, розраховано рентабельність продажів та оборотність активів за формулами 3.4 та 3.5.

;

;

20,3 = 14,5•1,4 .

Після цього можемо визначити підвищення рентабельності активів.

В 2007 р. виручка від реалізації складала 991,7 тис. грн. (дод. А), а у 2006 р. - 830,9 тис. грн. (дод. Б), тобто зростання виручки від реалізації складає: 991,7 - 830,9 = 160,8 тис. грн. або 16,2% . Якщо темпи зростання не зміняться, то слід очікувати виручку від реалізації на рівні 1152,5 тис. грн. (991,7+160,8).

Розрахуємо оборотність активів при незмінній їх вартості та збільшення виручки від реалізації до 1152,5 тис. грн.

Але ріст виручки може викликати необхідність збільшення вартості активів, яка складала у 2006 р. 651,2 тис. грн. (дод. А), а у 2007 р. - 762,0 тис. грн. (дод. Б), тобто приріст вартості активів складає: 762,0 - 651,2 = 110,8 тис. грн. або 17% . Очікувана вартість активів складатиме: 762,0 + 110,8 = 872,8 тис. грн.

Оборотність активів при їх очікуваній вартості складе:

.

Зростання виручки від реалізації спричинило уповільнення оборотності активів. Однак, одночасно з зростанням виручки збільшується балансовий прибуток. В 2006 р. він склав 130,2 тис. грн. (дод. А), а у 2007 р. - 144,1 тис. грн. (дод. Б), тобто приріст балансового прибутку складе: 144,1 - 130,2 = 13,9 тис. грн. або 10,7%. Очікуваний балансовий прибуток складатиме: 144,1 + 13,9 = 158,0 тис. грн.

Розрахуємо рентабельність реалізації за формулою 3.6, вона буде складати.

.

Рентабельність активів:

або

13,7•1,32 = 18,1%

Крім цього визначимо, які джерела фінансування доцільно притягати для покриття додаткової вартості активів - власні чи залучені, якщо проценти по кредиту становлять за річною ставкою 27%.

В зв'язку зі збільшенням масштабів діяльності підприємства необхідно збільшити вартість активів з 762,0 тис. грн. до 872,8 тис. грн. Розширення масштабів діяльності по плановим розрахункам підприємства забезпечить додатковий прибуток в сумі 158,0 тис. грн.

Середня вартість власного капіталу за 2007 рік (дод. Б) становить 228,9 тис. грн. (231,4+226,4/2), балансовий прибуток підприємства - 144,1 тис. грн., ставка податку на прибуток - 25%.

Розрахуємо за формулою 3.7 рентабельність власного капіталу до розширення масштабів діяльності підприємства.

(якщо приймати в розрахунок балансовий прибуток)

або

(за чистим прибутком).

В 2006 році вартість власного капіталу становить 231,4 тис. грн., а в 2007 році - 226,4 тис. грн. (дод. А, Б), тобто убуток вартості власного капіталу складає: 226,4 - 231,4 = -5 тис. грн. або 2,2%, якщо темпи зменешення не зміняться, то слід очікувати вартість власного капіталу на рівні 221,4 тис. грн. Балансовий прибуток складатиме 158,0 тис. грн.

Розрахуємо відповідні показники при розширенні масштабів діяльності підприємства.

(якщо приймати в розрахунок балансовий прибуток)

або

(за чистим прибутком).

При залученні 110,8 тис. грн. (872,8 - 762,0) кредиту без змін власного капіталу середня вартість власного капіталу (дод. Б) становить 228,9 тис. грн. Проценти по кредиту включаються в собівартість. Отже, балансовий прибуток буде становити: 158 - 110,8•0,27 = 128,084 тис. грн.

Таким чином, залучення кредиту на рік недоцільне, тому що сплата процентів по кредиту приведе до значного зменшення балансового прибутку підприємства.

Якщо кредит залучається на півроку, тоді з додаткового прибутку поповнюється власний капітал і, в зв'язку з розширенням масштабів діяльності, збільшується кредиторська заборгованість. В цьому випадку балансовий прибуток буде становити: 158 - 110,8•0,14 = 142,488 тис. грн. Рентабельність власного капіталу буде становити 64,4 % за балансовим прибутком та 48,3% за чистим прибутком.

Таким чином, залучення кредиту на таких умовах також недоцільне, тому що приведе до зниження рентабельності власного капіталу.

Визначимо, які умови повинні бути змінені, щоб при залученні кредиту рентабельність власного капіталу була вище, ніж при збільшенні власного капіталу без залучення кредиту.

При збільшенні додаткового прибутку, якщо проценти за кредитом становитимуть 29,916 тис. грн., то приріст прибутку від розширення масштабів діяльності повинен бути більший цієї суми. Визначимо яким повинен бути приріст прибутку. Приймемо його за х.

Тоді має додержуватися нерівність.

,

х >15000, тобто приріст прибутку повинен бути не 13,9 тис. грн., а більш 15 тис. грн. При цих умовах перевагу віддають використанню кредиту, а не збільшування власного капіталу.

Визначимо якою повинна бути ставка процентів за кредитом, щоб його використання було більш вигіднішим, ніж збільшення власного капіталу, тобто отримання кредиту за більш низькою ставкою, ніж 27% річних.

,

х < 48%, тобто річна ставка процентів по кредиту не повинна перевищувати 48 %.

Якщо ні одне з умов, розрахованих вище, не виповнювати, підприємству недоцільно залучати кредитні ресурси. Єдиний спосіб збільшити джерела фінансування - ріст власного капіталу. Але в нашому випадку підприємству вигідно залучати кредитні ресурси.

Таблиця 3.3

Показники ефективного використання активів та капіталу

Показники	2007 рік	Прогноз на 2008 рік	Приріст (зменшення)
Середня вартість активів, тис. грн.	706,6	872,8	+110,8
Виручка від реалізації, тис. грн.	991,7	1152,5	+160,8
Балансовий прибуток, тис. грн.	144,1	158,0	+13,9
Рентабельність активів (РА), %	20,4	18,1	-2,3
Рентабельність продажів (РП), %	14,5	13,7	-0,8
Оборотність активів (ОА)	1,4	1,32	-0,08
Середня вартість власного капіталу, тис. грн.	228,9	221,4	-7,5
Рентабельність власного капіталу:
- за балансовим прибутком, %	63	71,4	+8,4
- за чистим прибутком, %	47,2	53,5	+6,3

Як свідчать дані табл. 3.3, зростання виручки від реалізації спричинило уповільнення оборотності активів на 0,08 оборотів, рентабельності продажу на 8% і рентабельності активів на 2,3%. Однак, водночас зі зростанням виручки збільшується балансовий прибуток на 13,9 тис. грн.

До розширення масштабів діяльності підприємства рентабельність власного капіталу складала 63% (за балансовим прибутком) та 47,2% (за чистим прибутком). Якщо підприємство стане залучати кошти на розширення за річною ставкою 27%, то рентабельність власного капіталу буде становити 64,4% (за балансовим прибутком) та 48,3% (за чистим прибутком).

Таким чином, залучення кредиту на таких умовах доцільне, тому що приведе до збільшення рентабельності власного капіталу за балансовим прибутком на 1,4%, за чистим прибутком - на 0,9%. Але ще вигіднішим буде залучення додатково власного капіталу, за рахунок якого рентабельність власного капіталу за балансовим прибутком зросте на 8,4%, за чистим - 6,3%.

Висновки за розділом 3

Збільшення обсягів виробництва залежить від зростання майна підприємства, тобто його активів. Приплив додаткових ресурсів можливий за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. До внутрішніх джерел перш за все належить реінвестований прибуток і нарахована амортизація. Додатковий приплив фінансових ресурсів може бути забезпечено за рахунок залучення банківських кредитів, позик, коштів кредиторів. Однак зростання позикових коштів слід розумно обмежити.

Можливості підприємства щодо розширення основної діяльності за рахунок реінвестування власних коштів визначаються за допомогою коефіцієнта стійкості зростання.

На аналізованому підприємстві коефіцієнт стійкості економічного зростання у звітному періоді становив 23,2%, а у попередньому періоді - 21,6. Намітилась тенденція збільшення на 1,6 пункти.

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та інше.

Незважаючи на те, що основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, на підприємствах деяких галузей економіки обсяг використовуємих позикових коштів значно перевищує обсяг власного капіталу. У зв'язку з цим управління залученням і ефективним використанням позикових коштів є однією з найважливіших функцій фінансового менеджменту, спрямованої на забезпечення досягнення мети господарської діяльності підприємства.

До розширення масштабів діяльності підприємства рентабельність власного капіталу складала 63% (за балансовим прибутком) та 47,2% (за чистим прибутком). Якщо підприємство стане залучати кошти на розширення за річною ставкою 27%, то рентабельність власного капіталу буде становити 64,4% (за балансовим прибутком) та 48,3% (за чистим прибутком).

Таким чином, залучення кредиту на таких умовах доцільне, тому що приведе до збільшення рентабельності власного капіталу за балансовим прибутком на 1,4%, за чистим прибутком - на 0,9%. Але ще вигіднішим буде залучення додатково власного капіталу, за рахунок якого рентабельність власного капіталу за балансовим прибутком зросте на 8,4%, за чистим - 6,3%.

Размещено на Allbest.ru

...