Аналіз фінансового стану підприємства

Поряд з аналізом структури активів для оцінки фінансового стану підприємства необхідним є аналіз структури пасивів, тобто джерел власних і позикових коштів. Співвідношення цих джерел визначає перспективи розвитку суб'єкта господарювання.

Як уже зазначалося, капітал будь-якого підприємства може бути представлений двома складовими -- власними і позиковими коштами.

Власний капітал складається з двох складових: інвестованого капіталу, тобто капіталу, вкладеного власниками в підприємство, та накопиченого, тобто створеного на підприємстві крім того, що був спочатку авансований власниками. Теоретично величина власного капіталу характеризується показником чистих активів.

Позикові кошти являють собою правові та господарські зобов'язання підприємства перед третіми особами. Величина позикових коштів характеризує можливе майбутнє вилучення коштів підприємства, пов'язане з раніше прийнятими зобов'язаннями.

Залежно від ступеня строковості позикові кошти поділяють на довгострокові та короткострокові.

До довгострокових зобов'язань належать усі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу зі строком його використання більше від одного року.

До короткострокових зобов 'язань відносять усі форми залученого на позиковій основі капіталу зі строком його використання до одного року.

Важливе значення в аналізі структури джерел коштів має оцінка раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Фінансування діючого підприємства за рахунок власного капіталу здійснюється, по-перше, через реінвестування прибутку і, по-друге, через збільшення капіталу підприємства (випуск нових цінних паперів).

Якщо в процесі своєї виробничо-господарської діяльності підприємство в основному орієнтується на власні джерела, це приводить до зміцнення його стабільності та підвищення фінансової незалежності. Для банків та інших інвесторів така ситуація є більш надійною, оскільки виключає фінансовий ризик неповернення боргів. Разом з тим підприємства, що обрали таку стратегію фінансування, мають невисокий рівень дохідності, оскільки ефективність використання позикових коштів у більшості випадків більш висока, ніж власних.

Якщо головним джерелом фінансування на підприємстві є позикові кошти, то виникає загроза різкого зменшення джерел фінансування в наступному періоді, причому як позикових, так і власних. Зменшення позикових коштів може бути обумовлено високим ризиком вкладення, а власних -- їх «проїданням». Отже, збільшення частки позикових коштів посилює фінансову нестійкість підприємства та підвищує ступінь його фінансових ризиків.

При цьому ризик підприємницької діяльності зростає у зв'язку з тим, що зобов'язання мають бути виконані незалежно від конкретних доходів підприємства. Наприклад, угода, що укладається з банком, передбачає жорсткий порядок платежів, які забезпечують повернення суми боргу та відсотків за користування кредитними ресурсами або втрату прав власності на майно, що виступає матеріальним забезпеченням кредитної угоди.

Отже, підприємства в процесі фінансування своєї діяльності мають використовувати всі доступні їм альтернативні джерела коштів (як власні, так і позикові), дотримуючись при цьому певних умов, які дають змогу забезпечити його фінансову надійність. Зокрема, при вирішенні питання про доцільність залучення позикових коштів слід оцінити структуру пасивів на підприємстві, що склалася. Якщо частка боргу в ній значна, то залучення нових позикових коштів є небезпечним, оскільки ризик неплатоспроможності в таких умовах занадто великий.

Отже, усі ці моменти мають бути враховані у фінансовому аналізі при оцінці раціональності структури пасивів .

До основних показників, що характеризують структуру капіталу, відносять коефіцієнт незалежності, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт фінансування. їх розраховують за наведеними нижче формулами.

1. Коефіцієнт незалежності:

(1.10)

де ВК-- класний капітал; УК -- загальний капітал (валюта балансу).

Цей коефіцієнт розраховують як інвестори, так і кредитори підприємства, оскільки він характеризує частку коштів, вкладених власниками в загальну вартість майна підприємства. Теоретично вважається, що якщо коефіцієнт незалежності більший або дорівнює 50 %, то ризик кредиторів мінімальний: продавши половину майна, сформованого за рахунок власних коштів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання. Слід наголосити, що таке положення не може розглядатися як загальне правило. Воно потребує уточнення і врахування специфіки діяльності підприємства, його галузевої незалежності та впливу інших факторів.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості:

(1.11)

де ДПК -- довгострокові позикові кошти.

Значення коефіцієнта відображує частку довгострокових пасивів у складі сукупного капіталу, тобто тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

3. Коефіцієнт фінансування:

(1.12)

де ПК -- позиковий капітал.

Коефіцієнт показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних, а яка -- за рахунок позикових коштів. Ситуація, при якій величина коефіцієнта фінансування менша за одиницю (більша частка майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), може свідчити про загрозу платоспроможності і перешкоджати отриманню кредитів.

Однак слід зауважити, що рекомендовані значення показника недоцільно застосовувати до всіх підприємств. Висновки щодо допустимого для підприємства співвідношення власного та позикового капіталу необхідно робити з урахуванням інших характеристик його діяльності. Рекомендується поряд з результатами розрахунків коефіцієнта фінансування використовувати інформацію про швидкість оборотності активів, рівень постійних витрат, попит на продукцію, налагодженість каналів постачання і збуту.

Підприємства, діяльність яких характеризується високою оборотністю коштів, зберігатимуть достатньо високу фінансову стійкість навіть тоді, коли частка власного капіталу в структурі джерел буде меншою від половини. Водночас у капіталомістких підприємств з тривалим періодом обороту коштів, що мають значну частку необоротних активів, частка позикових коштів, яка становить 40 % -- 50 %, може бути небезпечною для фінансової стабільності.

Продовжує аналіз структури джерел фінансування оцінка факторів, що впливають на співвідношення власних і позикових коштів і відповідно, на фінансову стійкість підприємства. До числа важливих факторів, що обумовлені внутрішніми умовами роботи суб'єкта господарювання, відносять:

1. Спосіб розміщення джерел коштів в активах підприємства. У цьому проявляється нерозривний зв'язок пасивної та активної частини балансу.

У процесі оцінки цього фактора перевіряють співвідношення:

* необоротних активів і джерел їх формування;

* оборотних активів і джерел їх формування;

* запасів і джерел їх формування.

Перевірка відбувається на основі балансової моделі з урахуванням загального правила забезпечення фінансової стійкості:

НА + ОА = ВК + ДЗ + КЗ, (1.13)

де НА -- необоротні активи; ОА -- оборотні активи; ВК -- власний капітал; ДЗ -- довгострокові зобов'язання; КЗ -- короткострокові зобов'язання.

Відповідно до наведеного правила необоротні активи мають формуватися в основному за рахунок власного капіталу та довгострокових боргових зобов'язань. Якщо підприємство не має позикових коштів, що залучаються на тривалий час, основні засоби та інші необоротні активи слід формувати за рахунок власного капіталу. При цьому частка загальної величини останнього має бути спрямована також на формування оборотного капіталу.

Крім власного оборотного капіталу джерелами покриття поточних активів виступають короткострокові пасиви. Матеріальні запаси мають формуватися за рахунок власних оборотних коштів, короткострокових позикових коштів і кредиторської заборгованості.

Виходячи з викладених передумов, при правильному розміщенні джерел фінансування в майні підприємства маються зберігатися такі рівняння:

а) НА = (ВК - ВОК) + ДЗ; (1.14)

б) ОА = ВОК + КП; (1.15)

де ВОК -- власні оборотні кошти; КП -- короткострокові пасиви. Узагальнюючи викладене вище, можна зробити висновок, що порушення відповідностей, указаних у загальному правилі забезпечення фінансової стійкості, призводить до погіршення фінансового стану підприємства.

2. Структура активів підприємства з позиції їх ліквідності. Підприємства, у яких обсяг активів, що важко реалізуються, у складі оборотних засобів значний, повинні мати більшу частку власного капіталу.

У зв'язку з цим суб'єкти господарювання, у яких обсяг активів, що важко реалізуються, значний, повинні мати більшу частку власного капіталу1.

3. Швидкість одного обороту коштів. Підприємство, швидкість обороту коштів у якого вища, може мати більшу частку позикових джерел у сукупних пасивах без загрози для власної платоспроможності і без збільшення ризику для кредиторів. Підприємство з високою оборотністю капіталу здатне забезпечити приплив грошових коштів у необхідному розмірі та своєчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Тому такі підприємства є більш привабливими для кредиторів та інвесторів.

4. Співвідношення тривалості виробничо-комерційного циклу і строку погашення кредиторської заборгованості. Чим більший період виробничо-комерційний цикл обслуговується капіталом кредитора, тим менша частка власного капіталу може бути у підприємства.

5. Структура витрат підприємства. Відомо, що до складу витрат будь-якого підприємства належать змінні та постійні витрати. До останніх відносять амортизацію, орендну плату, заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу тощо. Чим вищий рівень умовно-постійних витрат у структурі собівартості продукції, тим вищий ризик неплатоспроможності підприємства, якщо з якихось причин його доходи зменшаться. Відповідно, підприємства, у яких частка постійних витрат у загальній їх сумі значна, повинні мати більший обсяг власного капіталу.

У процесі здійснення аналізу власного капіталу визначають частку його окремих складових, а також оцінюють динаміку його складу і структури за останні періоди.

Необхідність окремого розгляду статей власного капіталу пов'язана з тим, що кожна з них є характеристикою правових та інших обмежень здатності підприємства розпоряджатися своїми активами.

Джерелами формування власного капіталу є власні фінансові ресурси, які поділяють на внутрішні та зовнішні.

У складі внутрішніх джерел формування основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Він забезпечує приріст власного капіталу, зростання ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел відіграють амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з високою вартістю власних основних засобів та нематеріальних активів. Однак суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише виступають коштами його реінвестування. Інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу.

У складі зовнішніх джерел формування основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків коштів у статутний капітал) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власного капіталу є надана їм безоплатна фінансова допомога. До інших зовнішніх джерел входять матеріальні та нематеріальні активи, що безплатно передані підприємству та включені до складу його балансу.

Слід зауважити, що оцінку складу та структури власного капіталу підприємства слід здійснювати в динаміці за низку років, щоб виявити основні тенденції змін. Так, зростання величини власного капіталу, пов'язане із збільшенням обсягів виробництва, свідчить про розширення виробничої та комерційної діяльності підприємства. Це зміцнює економічну самостійність та фінансову стійкість і відповідно підвищує надійність підприємства як партнера.

Якщо поряд зі збільшенням величини власного капіталу відбувається падіння обсягів виробництва і реалізації продукції, то така тенденція обумовлена інформаційними процесами, що підвищує ризик потенційних партнерів.

Окремо розглядають динаміку і структуру позикового капіталу. Позиковий капітал, який використовують суб'єкти господарювання, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов'язань. Такі фінансові зобов'язання в сучасній господарській практиці за строковістю погашення диференціюються так:

1) довгострокові фінансові зобов'язання, до яких належать усі форми функціонуючого на підприємстві капіталу зі строком його використання більш як один рік. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банку та довгострокові позикові кошти;

2) короткострокові фінансові зобов'язання, до яких відносять усі форми позикового капіталу зі строком його використання до одного року. Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банку, короткострокові позикові кошти, різні форми кредиторської заборгованості, а також інші короткострокові фінансові зобов'язання.

Наявність у складі джерел фінансування довгострокових позикових коштів (при певних умовах) розглядається як позитивне явище, оскільки дає змогу підприємству користуватися позиковими коштами тривалий час. Проте при вирішенні питання про доцільність залучення довгострокових зобов'язань до процесу фінансування виробничо-господарської діяльності суб'єкта господарювання рекомендують ураховувати загальне правило фінансової стійкості, здатність підприємства генерувати грошові кошти, необхідні для покриття існуючих зобов'язань, дохідність діяльності тощо.

Залучення позикових коштів у оборот підприємства -- явище нормальне. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану за умови, що вони не відволікаються з обороту на тривалий час і своєчасно повертаються. У противному разі може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому підсумку призведе до сплати штрафів та погіршення фінансового стану. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, дату, умови виникнення кредиторської заборгованості, строки її погашення, наявність та причини виникнення простроченої кредиторської заборгованості, визначити період прострочення та суму сплачених за це штрафів. Окремо вивчають середню тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства, її розраховують за формулою

. (1.16)

де Д-- кількість днів досліджуваного періоду; КрЗ -- середні залишки кредиторської заборгованості; С/В -- повна собівартість виробництва.

Враховуючи те, що кредиторська заборгованість є джерелом покриття дебіторської заборгованості, у процесі аналізу рекомендується порівнювати величину дебіторської та кредиторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість. Якщо кредиторська заборгованість значно (наприклад, у 2 рази) перевищує дебіторську, то фінансовий стан підприємства вважається нестабільним.

Отже, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості. Цей момент дуже важливий, по-перше, для зовнішніх користувачів інформації при вивченні ступеня фінансового ризику; по-друге, для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів та розробці фінансової стратегії.

Коефіцієнти рентабельності капіталу характеризують його здатність генерувати необхідний прибуток у процесі господарського використання та визначають загальну ефективність формування капіталу підприємства. Для здійснення оцінки використовують такі основні показники:

1) коефіцієнт рентабельності інвестованого капіталу;

2) коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

Перший показник характеризує рівень валового прибутку, що генерується сукупним капіталом підприємства. Його розраховують за формулою

(1.17)

де ВП -- загальна сума валового прибутку; УК -- величина інвестованого (загального) капіталу.

Другий показник характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство і визначається за формулою

 (1.18)

де ЧП -- загальна величина чистого прибутку; ВК -- величина власного капіталу.

Неважко помітити, що рентабельність власного капіталу та рентабельність сукупного капіталу тісно пов'язані між собою:

(1.19)

Такий взаємозв'язок відображує залежність між ступенем фінансового ризику та прибутковістю власного капіталу. Очевидно, що в міру зниження рентабельності сукупного капіталу підприємство має збільшувати ступінь фінансового ризику, щоб забезпечити бажаний рівень дохідності власного капіталу.

Вивчення подібних залежностей має велику доказову силу для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки ступеня важливості використання ним фінансових важелів для поліпшення результатів своєї діяльності. З цієї залежності випливає, що за інших рівних умов віддача власного капіталу підвищується при збільшенні частки позикових коштів у складі сукупного капіталу.

Однак безмежно збільшувати суму позикового капіталу підприємство не може, оскільки діють певні обмеження у виді коефіцієнта поточної ліквідності та коефіцієнта забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, які слід обов'язково врахувати при заміщенні частки власного капіталу позиковим.

Досягти збільшення рентабельності власного капіталу можна також за рахунок змін у структурі майна. Для цього слід: знизити величину необоротних активів, що дасть змогу збільшити величину поточних активів, а отже, короткострокових пасивів.

Висновки за розділом І

1. В умовах дефіциту ресурсів, що склалися в Україні, проблеми ефективного розподілу та використання ресурсів підприємства виходять на одне з перших місць. Основним інструментом для оцінки ефективності використання ресурсів підприємства в умовах нестабільної економіки є оцінка і аналіз фінансового стану суб'єкта господарювання, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити результативність господарсько-фінансової діяльності підприємства та визначити перспективи його розвитку.

2. Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.

3. У процесі своєї виробничо-господарської діяльності підприємство використовує такі види ресурсів: фінансові; матеріальні; трудові. Всі види ресурсів, які використовуються підприємством у процесі виробничо-господарської діяльності, являють собою комплексну взаємозалежність та взаємозв'язок складових його економічного потенціалу, що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання економічних вигід у майбутньому.

4. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

5. Інформаційною базою для проведення фінансового аналізу на підприємстві є дані бухгалтерського балансу та звітів про фінансові результати, рух грошових коштів, про власний капітал, а також оперативні дані підприємства.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ Й АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАЗОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна характеристика підприємства

Для проведення дослідження за базове прийняте приватне мале підприємство «Строитель - 1», зареєстрованого у Краматорському виконкомі від 06.03.1995 р. № 55 р, код ЄДРПОУ 23033083.

Підприємство створено з метою отримання прибутку шляхом задоволення потреб фізичних та юридичних осіб всіх форм власності у виробленій продукції та товарах, послугах та роботах, які визначені предметом діяльності товариства.

Основними видами діяльності підприємства є:

будівництво;

ремонтні, проектно-будівельні, налагоджувальні роботи;

надання послуг в сфері побутового обслуговування (ремонт побутової, обчислювальної та медичної техніки, засобів зв'язку, промислового, будівельного та транспортного обладнання);

виробництво будівельних матеріалів;

здійснення оптової та роздрібної торгівлі непродовольчими товарами;

обладнання, художнє та дизайнерське оформлення приміщень для соціальних, виробничих та представницьких нужд;

Вказані в цьому пункті види діяльності можуть здійснюватися також у зовнішньоекономічній діяльності відповідно до законодавства України. На види діяльності, що підлягають ліцензуванню, підприємство придбає ліцензію.

Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи та інші реквізити.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність в затвердженому законодавством України порядку. Ведіння бухгалтерського обліку покладається на бухгалтера по наказу директора. Підсумки господарської діяльності підприємства відображаються у річному звіті та балансі. Річний звіт по операціям підприємства та баланс складаються в строки, передбаченні чинним законодавством України.

Підприємство та його посадові особи несуть встановлену законодавством відповідальність за достовірність даних у річному звіті та балансі.

Підприємство є власником: майна; продукції, виробленої підприємством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна, набутого в результаті діяльності, що не суперечить законодавству. Джерелом формування майна є:

грошові та матеріальні внески власника;

доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності:

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

придбання майна іншого підприємства, організації;

інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Приватне мале підприємство «Строитель - 1» має відокремлене майно, а саме: машини, устаткування, транспортні засоби, технологічні розробки, інше майно.

Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з попиту на вироблену ним продукцію, роботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства.

Підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі. Підприємство самостійно встановлює форми, системи, розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.

Метою діяльності підприємства є отримання прибутку для реалізації економічних і соціальних інтересів членів трудового колективу шляхом найбільш ефективного використання майна, що належить їм, засобів в процесі їх спільної виробничої, комерційної, посередницької і іншої діяльності, а також впровадження нових технологій, залучення вітчизняних і іноземних інвестицій для насичення ринку продукцією.

Соціальні та трудові права працівникам підприємства гарантуються чинним законодавством. Працівники підприємства підлягають соціальному забезпеченню у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних ним витрат, а також витрат на оплату праці. Чистий прибуток, одержаний після покриття вказаних витрат, а також розрахунків з кредиторами, державним і місцевим бюджетами, залишається в повному розпорядженні підприємства.

2.2 Аналіз динаміки, складу і структури активів і пасивів балансу

фінансовий аналіз баланс ресурс

В умовах ринкової економіки аналіз фінансового стану призначено для управління фінансовими потоками підприємства та оцінки фінансової стійкості його ділових партнерів. Він включає елементи, спільні як для зовнішнього, так і для внутрішнього аналізу.

Для точної і повної характеристики фінансового стану підприємства і тенденції його розвитку необхідна система фінансових показників. При цьому важливо, щоб кожний з цих показників відбивав найсуттєвіші сторони фінансового стану.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням коштів (активів) та джерелами їх формування (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів). Ці дані подано у балансі підприємства. Для виконання аналітичних досліджень та оцінок структури активу і пасиву балансу його статті підлягають групуванню.

Усі показники порівняльного аналітичного балансу рекомендується поділяти на три групи:

показники структури балансу;

показники динаміки балансу;

показники структурної динаміки балансу.

Порівнюючи структурні зміни в активі і пасиві балансу, можна визначити, через які джерела в основному був приплив нових коштів і в які активи ці кошти переважно вкладались.

Під час аналізу структури балансу визначається питома вага кожної групи активу й пасиву у загальному підсумку балансу. Тут необхідно враховувати взаємозв'язок між групами на основі їхнього функціонального призначення.

Так, при наявності фінансового зв'язку між групами активу й пасиву балансу передбачається здійснення фінансування таким чином: короткострокові позикові джерела спрямовують на поповнення мобільних активів, а довгострокові - на придбання нерухомого майна і капітальні вкладення.

Аналіз фінансового стану підприємства починають з вивчення складу і структури майна за даними балансу. У його складі виділяються оборотні (мобільні) та необоротні (іммобілізовані) кошти. Вивчається динаміка структури майна.

Аналіз динаміки складу і структури майна дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна створює певні можливості для основної виробничої та фінансової діяльності і впливає на оборотність сукупних активів. Приклад аналітичного розрахунку наведено в табл. 2.1.

Показники структурної динаміки відображають частку кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Таблиця 2.1

Аналіз складу і структури майна підприємства

Розміщення майна	На початок року	На кінець року	Зміна за рік (+,-)	% до зміни підсумку активу балансу
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн	% до початку року
Іммобілізовані кошти (необоротні активи) Нематеріальні активи	-	-	-	-	-	-	-
Основні засоби	90,5	13,8	79,2	10,4	-11,3	-12,5	-10,2
Незавершене будівництво	-	-	-	-	-	-	-
Довгострокові фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Інші необоротні активи	-	-	-	-	-	-	-
Разом	90,5	13,8	79,2	10,4	-11,3	-12,5	-10,2
Мобільні кошти (оборотні активи) Запаси і витрати	446,8	68,6	565,6	74,2	+118,8	+26,6	+107,2
Дебіторська заборгованість	107,1	16,4	115,7	15,2	+8,6	+8,0	+7,8
Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	6,8	1,0	1,5	0,2	-5,3	-77,9	-4,8
Інші оборотні активи	-	-	-	-	-	-	-
Разом	560,7	86,1	682,8	89,6	+122,1	+21,8	+110,2
Збитки	-	-	-	-	-	-	-
Всього	651,2	100,00	762,0	100,00	+110,8	+17,0	100,00

Як видно з табл. 2.1, загальна вартість майна підприємства збільшилась за звітний період на 110,8 тис. грн, або на 17,0%. У складі майна іммобілізовані кошти зменшились за аналізований період на 11,3 тис.грн., або на 12,5%. В основному це відбулося за рахунок зменшення основних засобів на 11,3 тис. грн (12,5%). Темп приросту іммобілізованих коштів виявився у 0,1 рази (10,2% : 110,2%) нижчим, ніж мобільних коштів. Становище, яке склалося на підприємстві, формує тенденцію до сповільнення оборотності всієї сукупності активів підприємства і створює несприятливі умови для його фінансової діяльності.

Мобільні (оборотні) кошти за аналізований період збільшились на 122,1 тис. грн (21,8%). Однак їхня питома вага у вартості активів підприємства теж збільшилась на 3,5 % (89,6% - 86,1%) і становить на кінець року 89,6%. Це зумовлено відставанням темпів приросту всієї сукупності активів з темпами приросту мобільних активів. Найсуттєвіше зросла їхня найменш мобільна частина - запаси і витрати - на 118 800 грн (26,6%). Їхня питома вага на кінець звітного періоду становила 74,2%, тобто майже 80% всього майна.

Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення зменшились на 5,3 тис. грн (77,9%). Їхня питома вага зменшилась на 0,8 пункту (0,2% - 1,0%). Трохи збільшилась дебіторська заборгованість - на 8,6 тис. грн (8,0%), а її питома вага знизилась на (15,2% - 16,4%) 1,2 пункту (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура майна підприємства

Аналіз показників структурної динаміки свідчить про появу несприятливої тенденції. З рис. 2.1 випливає, що спад майна на 10,2% було забезпечено за рахунок спаду основних засобів. Це говорить про те, що знижується ділова активність підприємства.

Важливий етап аналізу фінансового стану підприємства - порівняння темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів (наприклад, виручки або прибутку від реалізації продукції). Порівняння темпів приросту оформлюється у вигляді таблиці (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Порівняльний аналіз динаміки активів і фінансових результатів

Показник, грн	Звітний рік	Базисний рік	Темпи приросту, %
Обсяг реалізації продукції	830 900	991 700	-16,2
Величина активів підприємства	762 000	651 200	+17,0
Прибуток	68 900	340 500	-79,8

Якщо темпи приросту обсягу і прибутку більші за темпи приросту активів, то у звітному періоді використання активів підприємства було ефективнішим, ніж у попередній період. Якщо темпи приросту прибутку більші за темпи приросту активів, а темпи приросту обсягів менші, то підвищення ефективності використання активів відбувалося тільки за рахунок зростання цін на продукцію. Якщо темпи приросту фінансових результатів (обсягів чи прибутку) менші за темпи приросту активів, це свідчить про зниження ефективності діяльності підприємства.

На аналізованому підприємстві спостерігається падіння обсягів продажу продукції на 16,2% (830 900 : 991 700 х 100 % - 100%), темпи зростання активів збільшилися на 17,0%, а темпи зростання прибутку зменшилися на 79,8%. Це свідчить про зниження ефективності роботи підприємства.

Загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, який розраховується за формулою:

 (2.1)

де F - іммобілізовані кошти (необоротні активи); Ra + Z - мобільні кошти (оборотні активи): Ra - грошові кошти, розрахунки та інші активи; Z - запаси і витрати.

У ході внутрішнього аналізу структури активів необхідно з'ясувати причини різкої зміни коефіцієнта з а аналізований період. У табл. 2.3 подано аналіз структури активів і значення коефіцієнта співвідношення оборотних та необоротних активів.

Таблиця 2.3

Аналіз структури активів

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	% до зміни загальної величини активів
Необоротні активи	90,5	13,9	79,2	10,4	-11,3	-12,5	-10,2
Оборотні активи	560,7	86,1	682,8	89,6	+122,1	+21,8	+110,2
Разом	651,2	100	762,0	100	+110,8	17,0	100
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів	6,2	x	8,6	x	+2,4	x	x

Як видно з табл. 2.3, велику питому вагу в структурі мають оборотні активи (на кінець року 89,6%). У ході аналізу даних останньої графи з'ясовується вид майна, на збільшення якого найбільшою мірою було спрямовано приріст джерел коштів підприємства. У нашому прикладі на зменшення необоротних активів було спрямовано 10,2% приросту джерел коштів підприємства, що призвело до підвищення на 2,4 пункти коефіцієнта співвідношення оборотних та необоротних активів.

Важлива характеристика структури коштів підприємства - коефіцієнт майна виробничого призначення, який розраховується за формулою:

(2.2)

де kМВ - коефіцієнт майна виробничого призначення; ВОВФ - вартість основних виробничих фондів; ВНБ - вартість незавершеного будівництва; ВВЗ - вартість виробничих запасів; ВНВ - вартість незавершеного виробництва.

Нормальне значення цього коефіцієнта для промислових підприємств: kМВ 0,5. Уразі зниження цього показника нижче критичних розмірів необхідне поповнення власного капіталу або залучення довгострокових позикових коштів для збільшення майна виробничого призначення [33, с. 65].

Таким чином, в активах балансу відображається виробничий потенціал, який необхідний для ведення основної діяльності підприємства і створює умови для інвестиційної діяльності.

Після загальної оцінки динаміки складу і структури активів підприємства необхідно детально вивчити стан, рух і причини зміни кожного виду майна.

Аналіз стану основних засобів і необоротних активів підприємства:

Матеріально-технічна основа процесу виробництва на будь-якому підприємстві - це основні виробничі фонди. В умовах ринкової економіки початкове формування основних фондів їхнє функціонування і розширене відтворення здійснюються за безпосередньої участі фінансів, за допомогою яких утворюються і використовуються грошові фонди цільового призначення, що опосередковують придбання, експлуатацію та відновлення засобів праці [33, с. 66].

На підприємстві з метою вивчення стану основних засобів за даними обліку і звітності обчислюються коефіцієнти зносу (kЗ) і придатності (kП), які характеризують відповідно частку зношеної частини основних засобів [33, c. 66]:

(2.3)

де З - знос основних засобів; F - первісна (відновна) вартість основних засобів.

kП = 1 - kЗ . (2.4)

Ці показники обчислюються на початок і на кінець року (періоду). Збільшення коефіцієнта зносу означає погіршення стану основних засобів.

Важливе значення для оцінки стану засобів праці мають показники руху основних засобів: коефіцієнти оновлення (kОН) і вибуття (kВИБ):

(2.5)

. (2.6)

де F - вартість основних засобів, що надійшли за звітний період; -F - вартість вибулих основних засобів за звітний період; Fкp, Fпp - первісна (відновна) вартість основних засобів на початок і кінець року.

У табл. 2.4 наведено дані, що характеризують стан основних засобів на підприємстві. Дані таблиці показують, що технічний стан основних фондів досить сприятливий для забезпечення основної діяльності, коефіцієнт придатності на кінець року становить близько 60%. Оновлення основних фондів здійснюється високими темпами.

Таблиця 2.4

Характеристика стану основних засобів підприємства

Показник	На початок року	На кінець року
	тис. грн	%	тис. грн	%
Первісна вартість основних засобів	141,5	х	132,3	х
Знос основних засобів	51,0	х	53,1	х
Коефіцієнт зносу	х	36,0	х	40,1
Коефіцієнт придатності	х	64,0	х	59,9

Більш конкретний аналіз структури необоротних активів і її зміни подано в табл. 2.5. У ході аналізу виявляються статті активів, за якими здійснено найбільший вклад у приріст загальної величини збільшеного виду активу.

На підставі даних табл. 2.5 визначається тип стратегії підприємства стосовно довгострокових вкладень. Висока питома вага нематеріальних активів у складі іммобілізованих коштів і високий ступінь їхнього приросту за аналізований період свідчать про інноваційний характер стратегій підприємства (тобто має місце орієнтація на вкладення в інтелектуальну власність). Наявність нематеріальних активів свідчить про вкладення капіталу в ліцензії, патенти та іншу інтелектуальну власність, що характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну. Така стратегія сприяє зміцненню економіки підприємства та його фінансового стану.

Таблиця 2.6

Аналіз структури необоротних активів

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення (+,-)
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	% до зміни загальної величини активів
Нематеріальні активи	-	-	-	-	-	-	-
Основні засоби	90,5	100	79,2	100	-11,3	-12,5	100
Незавершене будівництво	-	-	-	-	-	-	-
Довгострокові фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Інші необоротні активи	-	-	-	-	-	-	-
Разом необоротних активів	90,5	100	79,2	100	-11,3	0	100

Аналогічні високі показники довгострокових фінансових вкладень відображають інвестиційну стратегію розвитку підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчити обсяг і склад портфеля цінних паперів, їхню динаміку і ступінь ліквідності. На рис. 2.2 подано структуру необоротних активів підприємства.

В аналізованому прикладі (рис. 2.2) маємо ситуацію, коли найбільша частина необоротних активів припадає на основні засоби (100% на кінець року). Все це характеризує орієнтацію на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності підприємства.

Рис. 2.2. Структура необоротних активів підприємства

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на його рахунках у банку).

Особливу увагу при вивченні стану і структури оборотних активів підприємства приділяють аналізові стану запасів і витрат, аналізові стану розрахунків з дебіторами та аналізові руху грошових коштів.

За даними табл. 2.6 проводиться аналіз структури й динаміки оборотних активів. За різної ефективності використання оборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку - як факт зниження ділової активності та відповідного збільшення періоду обороту коштів.

Як випливає з табл. 2.6, найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів підприємства мають запаси (82,8% на кінець року). На статтю «Розрахунки з дебіторами» припадає 17,0% і на грошові кошти - 0,2%. Загальне збільшення підсумку оборотних активів становило за аналізований період 21,8%. Причому найбільша зміна в загальному відхиленні припадає на запаси (майже 100%).

Таблиця 2. 6

Аналіз структури оборотних активів підприємства

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	% до зміни загальної величини оборотних активів
Запаси і витрати	446,8	79,7	565,6	82,8	+118,8	+26,6	+97,3
Розрахунки з дебіторами	107,1	19,1	115,7	17,0	+8,6	+8,0	+7,0
Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	6,8	1,2	1,5	0,2	-5,3	-77,9	-4,3
Інші оборотні кошти	-	-	-	-	-	-
Разом оборотних активів	560,7	100	682,8	100	+122,1	+21,8	100

Для подальшої деталізації загальної картини зміни структури активів щодо кожного збільшеного елемента оборотних коштів має бути зроблено відповідний аналіз динаміки структури оборотних активів підприємства (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка структури оборотних активів

Під час вивчення величини і структури запасів основну увагу слід приділити виявленню тенденції зміни таких елементів: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція й товари.

У процесі аналізу стану запасів і витрат необхідно: по-перше, встановити забезпеченість підприємства нормальними перехідними запасами сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції й товарів; по-друге, виявити зміни і непотрібні запаси.

Для характеристики стану запасів і витрат необхідно порівняти фактичні залишки за аналізований період з нормативом, розрахованим на підприємстві.

Таблиця 2.7

Аналіз стану запасів і витрат

Матеріальні оборотні кошти	Фактичні залишки на початок року	Фактичні залишки на кінець року	Норматив на кінець року	Відхилення (+.-) від минулого року	Відхилення (+,-) від нормативу
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	в абс. вираженні (тис. грн.)	За структурою. %	в абс. вираженні (тис. грн.)	За структурою, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Виробничі запаси	8,5	1,9	7,3	1,3	7,1	1,3	-1,2	-0,6	+0,2	0
МШП(за залишковою вартістю)
	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Незавершене виробництво	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Видатки майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Готова продукція	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Товари	438,3	98,1	558,3	98,7	550,0	98,7	+120,0	+0,6	+8,3	0
Разом	446,8	100,0	565,6	100,0	557,1	100,0	+118,8	0	+8,5	0

Аналіз даних оцінки стану запасів і витрат (табл. 2.8) свідчить про те, що величина товарно-матеріальних цінностей за звітний період зросла на 118,8 тис. грн. Збільшення залишків запасів відбулося тільки за товари на 120 тис. грн, або на 0,6%, за винятком залишків виробничих запасів. Їхня величина за аналізований період знизилась на 1,2 тис. грн, або на 0,6%.

Порівнюючи дані аналізу з нормативними показниками, можна констатувати, що залишки запасів за аналізований період зросли на 8,5 тис. грн. При цьому виробничі запаси збільшились на 0,2 тис. грн, а товари - на 8,3 тис. грн. Однак частка залишків товарів в структурі запасів і витрат не зминалася.

Для дослідження динаміки запасів у взаємозв'язку зі зміною обсягів виробництва, цін і масштабів споживання окремих видів товарно-матеріальних цінностей доцільно визначити відносний рівень запасу в днях, який обчислюється за такою формулою [33, c. 71]:

(2.7)

де ЗП - запаси в днях; ЗЛ - залишок на дату балансу, на відповідні статті матеріальних оборотних коштів; D - число днів у звітному періоді; ОВ - оборот з видатку окремого виду коштів за звітний період.

Розрахований рівень запасу в днях з відповідного виду матеріальних оборотних коштів порівнюється з нормативом і даними за попередній період. Потім виявляються відхилення та їхні причини.

Для оцінки структури запасів товарно-матеріальних цінностей розраховується коефіцієнт накопичення:

(2.8)

де kН - коефіцієнт накопичення; ВЗ - виробничі запаси; МШП - малоцінні і швидкозношувані предмети; НВ - незавершене виробництво; ГП - готова продукція; Т - товари.

Коефіцієнт накопичення характеризує мобільність запасів і витрат, і при оптимальному варіанті він повинен бути менше 1. Дане співвідношення справедливе у тому разі, коли продукція підприємства конкурентоздатна і користується попитом. На підприємстві, яке вивчається, коефіцієнти накопичення запасів становлять:

на початок року - 0,02 = ;

на кінець року - 0,01 = ;

Розрахункові дані підтверджують значне зниження оптимального значення коефіцієнта накопичення, що може свідчити про сприятливу структуру запасів підприємства, виправдане зростання залишків незавершеного виробництва.

Джерела фінансування господарської діяльності (пасиви підприємства) складаються з власного капіталу і резервів, довгострокових позикових коштів, короткострокових позикових коштів та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела коштів поділяються на власні і позикові. У табл. 2.8 наведено склад і структуру джерел коштів підприємства. Вихідні дані беруться з форми № 1.

Таблиця 2.8

Склад і структура джерел коштів підприємства

Джерела коштів	На початок періоду (року)	На кінець періоду (року)	Зміна за звітний період (+, -)	%до зміни підсумку пасиву балансу
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до початку року
1	2	3	4	5	6	7	8
Власний капітал (капітал і резерви)
Статутний капітал	16,3	2,5	16,3	2,1	-	-	-
Додатковий капітал	4,1	0,6	4,1	0,5	-	-	-
Резервний капітал	80,8	12,4	61,9	8,1	-18,9	-23,4	-4,3
Нерозподілений прибуток	130,2	20,0	144,1	18,9	+13,9	+10,7	-1,1
Разом	231,4	35,5	226,4	29,7	-5,0	-2,2	-4,5
Короткострокові кредити	222,0	34,1	310,5	40,7	+88,5	+39,9	+79,9
Кредиторська заборгованість	126,9	19,5	153,0	20,1	+26,6	+20,6	+23,5
Забезпечення майбутніх видатків і платежів	20,9	3,2	22,1	2,9	+1,2	+5,7	+1,1
Інші короткострокові пасиви	50,0	7,7	50,0	6,6	-	-	-
Разом	419,8	64,5	535,6	70,3	+115,8	+27,6	+104,5
Всього	651,2	100	762,0	100	+110,8	+17,0	100

Дані табл. 2.8 свідчать про зростання вартості майна за звітний період на 110,8 тис. грн. (17,0%). Це зумовлено в основному зростанням позикових коштів на 115,8 тис. грн (27,6%), їхня частка в загальному обсязі коштів збільшилась на 5,8 пункти (70,3% - 64,5%).

Власні кошти підприємства знизилися на 5,0 nbc/uhy? Але при цьому пыдприэмство пыдвищило суму отриманого прибутку на 13,9 тис. грн.

Однак на аналізованому підприємстві спостерігається падіння обсягів виробництва продукції. У цьому випадку виявлена тенденція обумовлена інфляційними процесами.

У складі позикових коштів найбільше зростання спостерігається за короткостроковими кредитами банків і позиками - на 88,5 тис. грн (39,9%). Кредиторська заборгованість збільшилася на 26,1 тис. грн (20,6%). Її питома вага збільшилася на 0,6 пункту. Ці суми перекриваються збільшенням грошових коштів і легкореалізованих цінних паперів. Таку тенденцію можна оцінити як позитивний фактор. На рис. 2.4 подано структуру пасивів підприємства.

Рис. 2.4. Структура пасивів підприємства

Як видно з цього рисунка, 70,3% всього приросту фінансування було забезпечено за рахунок приросту позикових коштів.

Структуру пасивів характеризують такі коефіцієнти [33, c. 84]:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності або концентрації власного капіталу)

або (2.9)

ka = 231,4 : 651,2 = 0,4 - на початок року;

ka = 226,4 : 762,0 = 0,3 - на кінець року.

Означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними коштами. Зменшення цього коефіцієнта на 0,1 свідчить про зниження фінансової незалежності.

2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів:

(2.10)

kПВ = 419,8 : 231,4 = 1,8 - на початок року;

kПВ = 535,6 : 226,4 = 2,4 - на кінець року.

Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від залученого капіталу (kСЗС < 1). У нашому випадку kПВк > kПВп,...