Фінансовий аналіз діяльності підприємства
Ознайомлення з фінансовим станом підприємства, аналізом фінансової незалежності, сталості і платоспроможності підприємства, а також визначенням ймовірності банкрутства. Характеристика ліквідності активу підприємства та розрахунок суми оборотних коштів.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | отчет по практике |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.03.2014 |
| Размер файла | 147,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Крім цього підприємство має стосунки із такими централізованими позабюджетними фондами, як Фонд соціального страхування. Пенсійний фонд, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Державний інноваційний фонд, та інші.
Ці фонди сприяють розвитку соціального захисту населення, гарантують кожному працюючому рівень заробітної плати, гарантію фінансового забезпечення.
Відповідно з Законом України “Про систему оподаткування” з підприємств, залежно від виду діяльності, стягуються такі податки:
а) загальнодержавні податки та інші обов`язкові платежі;
б) місцеві податки та збори.
До загальнодержавних відносяться наступні податки та інші обов`язкові платежі:
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств і організацій;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухомість;
8) плата за землю;
9) рентні платежі;
10)податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів;
11)податок на промисел ;
12)збір на геолого-розвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету;
13)збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14)збір за забруднення навколишнього середовища;
15)відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних шляхів;
16)збір до соціальних фондів;
17)збір до Пенсійного фонду України;
18)збір до Державного інноваційного фонду;
19)фіксований сільськогосподарський податок;
20)плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Загальнодержавні податки та інші обов`язкові платежі встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України.
Порядок зарахування загальнодержавних податків і інших платежів до Державного бюджету України, бюджет республіки Крим, бюджети місцевого самоврядування та державні цільові фонди визначаються згідно законодавства України.
Оподаткування прибутку проводиться відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» за такою спрощеною формулою:
Об'єкт оподаткування = Валовий дохід - Валові витрати - Амортизаційні відрахування.
Валовий дохід - це загальна сума доходу податківця від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) на протязі звітного періоду у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Порядок визначення об'єкту оподаткування:
ВД => скоригований ВД (це ВД за винятком податків) => ВВ => АВ=>ОП
Склад валових доходів:
Загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг, доходи від реалізації цінних паперів;
Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій по наданню фінансових послуг тощо;
Дохід від спільної діяльності у вигляді дивідендів отриманих від нерезидентів;
Доходи, які не враховані в розрахунку валового доходу попередніх періодів;
Дохід від інших джерел та від позареалізаційних операцій.
Валові витрати - це сума будь-яких витрат податківця у грошовій та матеріальній або нематеріальній формі.
До складу валових витрат відносяться:
Прямі витрати;
Витрати подвійного призначення (спецодяг, взуття тощо);
Витрати, які пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків по довгостроковим зобов'язанням;
Оплата праці.
4. Податкова звітність: види, порядок складання та строки подання
Питанню податкової звітності у Податковому кодексі присвячена Глава 2 Розділу ІІ. Нас цікавлять лише деякі її статті, що стосуються складанню та поданню податкових декларації до податкових органів.
Податкова декларація може подаватися одним із наступних способів:
Особисто платником податків або уповноваженою на це особою.
Надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
Засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Великі та середні підприємства подають податкові декларації виключно у електронній формі.
Відправити декларацію поштою необхідно не пізніше, як за десять днів до закінчення граничного строку подання. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення з вини оператора поштового зв'язку платник податків не несе відповідальності за несвоєчасне подання податкової декларації. В цьому разі необхідно протягом п'яти днів з дня отримання повідомлення про втрату поштового відправлення надати декларацію до податкового органу (поштою або особисто) разом із повідомленням про втрату. Незалежно від того, потрапила декларація до податкового органу чи ні, необхідно сплатити суму податкового зобов'язання протягом визначених строків.
У разі відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, що була надіслана поштою, платнику податків надається письмове повідомлення про відмову із зазначенням причин протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Платник податків може подати податкову декларацію особисто. При цьому посадова особа органу податкової служби перевіряє наявність обов'язкових реквізитів на податковій декларації, інші показники при прийнятті перевірці не підлягають, та робить відмітку про прийняття на примірнику платника.
У разі відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, що була подана особисто, платнику податків надається письмове повідомлення про відмову із зазначенням причин протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
У випадку подання декларації особисто, скоріше за все, така письмова відмова у прийнятті буде надаватися платнику податків одразу, адже інспектор перевіряє наявність обов'язкових реквізитів безпосередньо при поданні.
Опис форматів (стандартів), структура електронних документів, що забезпечує подання електронної звітності до автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності», повинні розміщуватися та підтримуватися в актуальному стані на безоплатній для користувачів основі на загальнодоступних інформаційних ресурсах Міністерства фінансів України та тих органів державної влади, до яких обов'язковість подання звітності встановлена законодавством.
У разі подання податкової звітності електронною поштою підтвердженням про прийняття є квитанція про отримання податкової декларації. У разі відмови податкового органу від прийняття податкової декларації, що була надіслана засобами електронного зв'язку платнику надається письмова відмова протягом п'яти днів з дати отримання.
Згідно п.48.3, п.48.4 ст.48 податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
Ъ тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
Ъ звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
Ъ звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
Ъ повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
Ъ код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
Ъ реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
Ъ місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
Ъ найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
Ъ дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
Ъ ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;
Ъ підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках додаються наступні обов'язкові реквізити:
відмітка про звітування за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності;
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Податкова декларація вважається прийнятою:
У разі відсутності письмової відмови у прийнятті декларації у встановлений строк.
У разі наявності підтвердження про прийняття декларації. Для подання поштою це поштове повідомлення про вручення. Для подання електронною поштою це квитанція про прийняття. Для особистого подання це відмітка (штамп) органу податкової службу про прийняття на другому примірнику податкової декларації.
Податкова декларація вважається неподаною:
Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку та заповнена з порушенням або відсутністю обов'язкових реквізитів, вважається неподаною.
Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
5. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства
Главою 11 ПКУ встановлено відповідальність платників за порушення податкового законодавства.
Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:
- фінансова;
- адміністративна;
- кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.
У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
Неподання платником податків - фізичною особою декларації чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу, -тягнуть за собою накладення на платника податків - фізичну особу штрафу у розмірі 25 відсотків від різниці між заниженою сумою податкового зобов'язання і сумою, визначеною податковим органом.
Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.
Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Несплата (неперерахування) платником податків - фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавчим актом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб - платників єдиного податку, визначених законодавчим актом.
У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Неподання або подання податкової інформації банками чи іншими фінансовими установами з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, органам державної податкової служби - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень.
Ті самі дії, вчинені протягом року після застосування штрафу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.
Остання документальна перевірка на Товаристві проводилася 28.03.2012 р., і в ході неї не було знайдено порушень податкового законодавства.
6. Податкове планування на підприємстві
Мінімізація та оптимізація оподаткування є різними поняттями, хоча в широкому сенсі під оптимізацією оподаткування слід розуміти мету податкового планування. Оскільки саме ця мета визначає необхідність податкового планування взагалі, пропонуємо під оптимізацією оподаткування розуміти діяльність, спрямовану на отримання сукупності знань правових аспектів тієї чи іншої господарської операції, необхідних для розуміння того скільки, коли і яких податків у результаті здійснення операції слід платити. І все це заради досягнення мети податкового планування - оптимізації сум сплачуваних податків. Що стосується мінімізації оподаткування, то тут можна відійти від її сприйняття як критерію оптимізації оподаткування, залишаючи за мінімізацією роль елемента податкового планування підприємства.
Отже, не претендуючи на істину в останній інстанції, наведемо визначення даних понять.
Під оптимізацією оподаткування автор розуміє низку заходів, спрямованих на використання і врахування юридичних особливостей тих або інших операцій з метою попередження виникнення небажаного об'єкта оподаткування.
Під мінімізацією оподаткування слід розуміти низку заходів, спрямованих на використання юридичних особливостей тих або інших операцій з метою зменшення бази оподаткування.
Розглядаючи ситуацію, що склалася на Товаристві у зв'язку з намаганням здійснювати продаж запчастин до автомобілів, актуальним є розгляд умов договору купівлі-продажу, умов поставок та реалізації товарів. Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами даного договору є:
1. Предмет договору: умова про предмет договору є істотною для всіх без винятків видів договорів, що прямо передбачено в ч. 1 ст. 638 ЦКУ;
2. Ціна договору: умова про ціну договору є істотною умовою договору купівлі-продажу, оскільки цей договір є відшкодувальним договором. Згідно зі ст. 691 ЦКУ, умова про ціну договору може бути виражена такими способами:
а) ціна може бути встановлена прямо в договорі купівлі продажу (наприклад, у договорі може бути вказано: “Ціна товару за даним Договором складає 100 грн.”);
б) ціна договору може визначатися, виходячи з умов договору, тобто в договорі вказується ціна у вигляді певного алгоритму, що дозволяє “вийти” на цифру, виражену в грошових одиницях. Наприклад: “Сторони дійшли згоди про те, що ціна товару визначається на дату передачі товару, виходячи з офіційно затверджених Продавцем цін, що вказуються в його Каталозі товарів. Підтвердженням офіційного затвердження ціни є Каталог товарів Продавця з підписом уповноваженої особи і печаткою, який додається до накладної на передачу товару”;
с) як ціна товару, так і порядок її визначення можуть взагалі не вказуватись у договорі купівлі-продажу. Згідно зі ст. 691 ЦКУ, за відсутності в договорі купівлі-продажу ціни товару або порядку її визначення ціна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари на момент укладення договору;
3. Термін виконання зобов'язань за договором: відповідно до ст. 663 ЦКУ, продавець зобов'язаний передати товар покупцю в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей термін, - відповідно до положень ст. 530 ЦКУ. Згідно зі ст. 530 ЦКУ, якщо в зобов'язанні встановлений термін (момент) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін (момент). Якщо термін (момент) виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник має виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Як було вказано вище, зобов'язанням продавця за договором купівлі-продажу є передача товару. Відповідно до ст. 664 ЦКУ, вказаний обов'язок продавця вважається виконаним:
а) якщо продавець має доставити товар покупцю: в момент вручення товару покупцю;
б) якщо продавець має передати товар покупцю за місцезнаходженням товару: в момент надання товару в розпорядження покупця;
в) якщо в договорі не вказано жодного із згаданих вище двох випадків: у момент здачі товару перевізнику або організації зв'язку для доставки покупцю.
Можна спробувати обґрунтувати, що передача товару в розумінні ст. 664 ЦКУ не є моментом відвантаження товарів у розумінні податкового кодексу. І таке обґрунтування виглядатиме досить переконливим. Проте важко буде заперечити податковому інспектору, який вирішить раптом стверджувати, що момент відвантаження товару в розумінні Податкового кодексу означає момент саме переходу права власності на товар. Інакше важко було б обґрунтувати списаний з балансу покупця і прийнятий тут же на зберігання ним самим товар, як товар нереалізований, сума якого не підлягає включенню до складу валового доходу (чи, наприклад, обґрунтувати невключення до складу валового доходу вартості переданого покупцю об'єкта нерухомості тільки тому, що оплата за нього не надійшла, відсутністю саме факту відвантаження даного об'єкта).
Отже, цілком логічно стверджувати, що відвантажений у розумінні ПКУ товар, відповідно до ст. 655 ЦКУ, є товаром, переданим у власність покупця.
Згідно з ч. 2 ст. 664 ЦКУ, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо в строк, встановлений договором, він готовий до передачі покупцю в належному місці, і покупець поінформований про це. Таким чином, у даному випадку продавцю досить буде поінформувати покупця, і зобов'язання з передачі товару вважатиметься виконаним. Отже, з погляду контролюючих органів, цей товар вважатиметься відвантаженим, і за цим фактом потрібно буде збільшити валовий дохід.
Враховуючи викладене, для оптимізації оподаткування і попередження конфліктних ситуацій з контролюючими органами в даному випадку:
- продавцю необхідно інформувати покупця так, щоб потім у разі потреби не можна було довести факт такого інформування (наприклад, для цього можна скористатися телефонограмою);
- враховуючи, що діяльність підприємства пов'язана не тільки з його оподаткуванням, але й з іншими правовідносинами (у сфері цивільного права), слід зазначити, що запропонований у попередньому пункті варіант поведінки підходить тільки для відносин між добросовісними партнерами по бізнесу. Інакше можна, уникнувши проблем з податковими органами, потрапити в не менш серйозну ситуацію з недобросовісним контрагентом, що скористався цим фактом для перекладення своєї провини за нездійснену операцію на продавця. Щоб виключити і такий варіант негативного розвитку ситуації, слід скористатися ст. 334 ЦКУ: право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, законодавець надає право сторонам договору купівлі-продажу самостійно встановити в договорі момент переходу права власності на товар. Отже, якщо в договорі купівлі-продажу вказати, що право власності на товар переходить за фактом фактичної передачі товару покупцю, можна буде стверджувати, що валовий дохід у продавця виникає саме в цей момент, а не в момент повідомлення покупця про готовність до відвантаження;
- слід обов'язково враховувати викладене в попередніх двох пунктах з тим, щоб правильно скласти договір купівлі-продажу в частині виконання зобов'язань продавцем, а також передбачити необхідні для оптимізації оподаткування умови договору. В будь-якому разі, не варто ставитися байдуже до тексту договору купівлі-продажу, складеного не дуже досвідченим співробітником фірми.
Наступним моментом, який необхідно враховувати як для оптимізації, так і для мінімізації оподаткування, є випадок, коли продавець з тих чи інших причин відмовляється передати вже проданий товар, або приналежності до нього (наприклад, коли право власності на товар перейшло до фактичної його передачі, а на момент передачі продавець “передумав” передавати товар).
Згідно зі ст. 665 ЦКУ, в разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцю вимоги відповідно до ст. 620 ЦКУ. Відповідно до цієї статті, в разі невиконання продавцем обов'язку передати покупцю у власність річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право витребувати цю річ у продавця і вимагати її передачі відповідно до умов зобов'язання. Покупець втрачає право на витребування у продавця речі, визначеної індивідуальними ознаками, у випадку, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.
Якщо річ, визначена індивідуальними ознаками, ще не передана покупцю, переважне право на її отримання має той із кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а якщо це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред'явив позов. Стаття 666 ЦКУ передбачає, що якщо продавець не передає покупцю приналежність товару й документи, які стосуються товару і які підлягають передачі разом із ним відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний термін для їх передачі. Згідно зі ст. 186 ЦКУ, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею загальним призначенням, є її приналежністю. Приналежність має слідувати за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 666 ЦКУ передбачає, що якщо приналежність товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений термін, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу і повернути товар продавцю.
Як бачимо, в такому разі ЦКУ звільняє покупця від розірвання договору купівлі-продажу в судовому порядку. Це покупець може зробити в односторонньому порядку, не звертаючись до суду. Проте, з огляду на оподаткування, слід врахувати, що покупцю це може бути вигідно в одному податковому періоді, й не вигідно - в іншому. В будь-якому випадку розірвання договору в односторонньому порядку в розумінні статей 665 і 663 тягне за собою припинення операції, що відбулася з огляду на ЦКУ в певній частині, а з огляду на податкове законодавство - повністю. Адже валові витрати й податковий кредит покупця виникли за фактом оприбутковування товару (першої події), і не будуть змінені при здійсненні оплати (другої події). Звичайно ж, якщо товар постачається не на умовах попередньої оплати, що є в такому разі першою подією.
У випадку розірвання договору купівлі-продажу й повернення покупцем товару продавцю покупець фактично відмовляється від права власності на даний товар. Право зробити це в односторонньому порядку йому надає законодавець відповідно до згаданих вище статей 665 і 666 ЦКУ. При цьому факт здійснення передоплати в даному випадку має значення лише у відносинах, указаних в ст. 665 ЦКУ. У відносинах, коли товар поставлений, і покупець вирішив його повернути (ст. 666 ЦКУ), здійснена за нього передоплата значення не має, оскільки тепер вона перетворюється на суму, що підлягає поверненню продавцем покупцю у зв'язку з розірванням договору. Оскільки дана сума сплачених грошей втрачає свій статус передоплати за товар, то у валових витратах, а відтак і в податковому кредиті, ця сума не зазначається.
Таким чином, покупець, повідомивши продавця про свою відмову від договору купівлі-продажу або про повернення товару, поставленого без приналежності, бере на себе обов'язок здійснити перерахунок витрат згідно з розділом 5 ПКУ.
Враховуючи викладене, для оптимізації оподаткування покупець має відобразити у своєму податковому обліку результати перерахунку валових витрат і податкового кредиту в разі відмови від договору й отримання товару, від передачі якого відмовився продавець, або повернення товару, поставленого без приналежності. А для мінімізації оподаткування покупець має вибрати “потрібний” період, коли йому найзручніше з огляду на вже наявний об'єкт оподаткування, відмовитися від договору купівлі-продажу, за яким проведена передоплата або отримано право власності на товар, а також повідомити продавця про повернення йому товару, одержаного без приналежності.
Наступний момент, важливий для оптимізації і мінімізації оподаткування, пов'язаний зі зберіганням проданого товару продавцем (вірніше, з обов'язком продавця таке зберігання здійснити).
Згідно зі ст. 334 ЦКУ, право власності в набувальника майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому передачею майна вважається вручення його набувальнику або перевізнику, організації зв'язку тощо для відправки, пересилки набувальнику майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передачі майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно.
Згідно зі ст. 667 ЦКУ, якщо право власності переходить до покупця раніше передачі товару, а сторони договору можуть про це домовитися, то продавець зобов'язаний до передачі зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю, якщо інше не встановлене договором.
Таким чином, на практиці можуть траплятися випадки, коли право власності на предмет купівлі-продажу переходить до фактичної його передачі продавцем покупцю. Такий випадок може випливати із закону (наприклад, ст. 664 ЦКУ в частині повідомлення покупця про те, що товар готовий до відвантаження) або з договору (наприклад, сторони домовилися про те, що право власності на товар переходить до покупця в момент отримання оплати продавцем даного товару). В даному випадку, зберігаючи вже чужий товар, продавець може нести витрати:
- у вигляді власних витрат на опалювання, охорону, прибирання складського приміщення або його оренду;
- а також у вигляді оплати вартості послуг зі зберігання, що надаються продавцю третьою особою.
В будь-якому з указаних випадків нести такі витрати є обов'язком продавця. Проте слід мати на увазі, що сторони договору купівлі-продажу можуть домовитися про те, чи буде покупець в подальшому відшкодовувати ці витрати.
Якщо так, то з метою оптимізації оподаткування продавець має не забути виключити ці витрати з власних валових витрат і податкового кредиту, оскільки витрати зі зберігання товару покупця, пов'язані з господарською діяльністю останнього, про що свідчить факт прийняття покупцем на себе зобов'язання ці витрати відшкодувати. Якщо ж сторони домовилися про безоплатне зберігання продавцем товару покупця, то вказані витрати продавець має право віднести на збільшення власних валових витрат і податкового кредиту, оскільки цей його обов'язок випливає із закону і прямо пов'язаний з його господарською діяльністю.
Не слід забувати про те, що якщо покупцем є пов'язана особа, то податковий інспектор при перевірці може спробувати вартість понесених продавцем витрат, пов'язаних зі зберіганням товару покупця, включити до доходу продавця на підставі Податкового кодексу.
З огляду на мінімізацію оподаткування, використовувати схему зберігання товару покупця, що став власністю, можна тоді, коли покупець формально не є пов'язаною особою, але реально перебуває в “близьких” відносинах із продавцем. У цьому випадку моментом отримання товару покупцем у продавця можна регулювати розмір витрат продавця і покупця, пов'язаних із зберіганням даного товару, а також пропорції, в яких такі витрати нестиме відповідно та чи інша сторона договору купівлі-продажу. Оскільки такі витрати прямо впливатимуть на об'єкт оподаткування податком на прибуток і ПДВ, то можливість управляти розміром цих витрат дозволить платнику податків мінімізувати розмір своїх податків.
Наступним моментом, що впливає на кількість і правильність сплачуваних податків при здійсненні договору купівлі-продажу, є порушення умов даного договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару, тари та упаковки, в якій він передається покупцю.
Згідно зі ст. 670 ЦКУ, у випадку, якщо продавець передав покупцю меншу кількість товару, ніж встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передачі належної кількості товару, або відмовитися від переданого товару і його оплати, а якщо товар вже сплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Якщо продавець передав покупцю більшу кількість товару, ніж встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавцю. Якщо в розумний термін після отримання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.
Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний сплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Стаття 671 ЦКУ передбачає, що якщо за договором купівлі-продажу передачі підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцю товар в асортименті, узгодженому сторонами.
Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або не був визначений у порядку, прописаному в договорі, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає передачі покупцю в асортименті, продавець має право передати покупцю товар в асортименті, виходячи з потреб останнього (які були відомі продавцю на момент укладення договору), або відмовитися від договору.
Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його ухвалення і оплати, а якщо він вже сплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо ж продавець передав покупцю частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, ст. 672 надає покупцю право, на його вибір:
- прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, й відмовитися від решти товару;
- відмовитися від усього товару;
- вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, встановленому договором;
- прийняти весь товар.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення покупцем вимоги про заміну цього товару, покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже сплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний термін після його отримання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний сплатити його за ціною, узгодженою з продавцем. Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо узгодження ціни в розумний термін, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.
Згідно зі ст. 678 ЦКУ, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця на свій вибір:
- пропорційного зменшення ціни;
- безкоштовного усунення недоліків товару в розумний термін;
- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У випадку істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або витратами часу, недоліків, що виявилися неодноразово або з'явилися знову після їх усунення) покупець має право на свій вибір:
- відмовитися від договору й вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
- вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виробником, вимоги щодо заміни, безкоштовного усунення недоліків товару й відшкодування збитків можуть бути пред'явлені продавцю або виробнику товару.
Згідно зі ст. 682 ЦКУ, продавець зобов'язаний передати покупцю товар, який відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. При цьому слід мати на увазі, що якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцю певний набір товару в комплекті (комплект товару), зобов'язання вважається виконаним з моменту передачі продавцем усього товару, включеного в комплект.
У разі передачі некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця на свій вибір:
- пропорційного зменшення ціни;
- доукомплектування товару в розумний термін.
Якщо продавець у розумний термін не доукомплектував товар, покупець має право:
- вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;
- відмовитися від договору й вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Згідно зі ст. 685 ЦКУ, продавець зобов'язаний передати покупцю товар у тарі і (або) в упаковці, якщо інше не встановлене договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Якщо продавець передав покупцю товар без тари і (або) упаковки або в неналежних тарі і (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передачі товару в належних тарі і (або) упаковці або заміни неналежних тари і (або) упаковки, якщо інше не витікає із суті зобов'язання або характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, аналогічні вимогам, що випливають із передачі товару неналежної якості (зокрема, повернути такий товар і вимагати повернення сплачених сум).
В усіх перерахованих вище випадках законодавець передбачає серед прав покупця, що виникають у разі порушення умов договору купівлі-продажу, право відмовитися від прийняття товару й вимагати повернення сплаченої за товар суми. На питаннях відмови покупця від товару (або його частини), переданого з порушенням умов договору купівлі-продажу, ми вже зупинялися, коли йшлося про порушення такої умови передачі товару, як передача товару без його приналежності або документів.
У випадках порушення умов передачі товару належної якості, комплектності, кількості, асортименту, умов щодо тари й упаковки, для оптимізації оподаткування покупець має відобразити у своєму податковому обліку результати перерахунку валових витрат і податкового кредиту в разі повернення товару, переданого з порушенням указаних умов договору купівлі-продажу.
Для мінімізації оподаткування покупець має вибрати “потрібний” період, коли йому найзручніше з огляду на вже наявний об'єкт оподаткування повідомити продавця про повернення йому товару, одержаного з порушенням умов договору купівлі-продажу.
Зупинимося також на інших випадках порушення умов договору купівлі-продажу. Так, у разі передачі товару в кількості більшій, ніж це обумовлено договором купівлі-продажу, вартість товару, що перевищує необхідну кількість, до валових витрат і податкового кредиту покупця не включається. Покупець має право на валові витрати й податковий кредит лише в сумі, обумовленій договором. Що до надлишків, то покупець має спочатку визначити, чи потрібні вони йому. Якщо потрібні, і продавець у розумний термін після повідомлення його покупцем про надлишки товару такими надлишками не розпорядився, то покупець має право прийняти даний товар. Таке прийняття товару має бути оформлено відповідним розпорядженням (наказом) керівника або іншої особи, що має право укладати угоди від імені покупця. На момент прийняття такого рішення щодо зайвого товару в покупця і виникають валові витрати, а також податковий кредит відносно надлишків.
Оскільки законодавець термін для ухвалення такого рішення називає розумним, не позначаючи його конкретними часовими межами, то визначення такого терміну самостійно сторонами (продавцем у вигляді направлення листа про розпорядження надлишками, або покупцем у вигляді ухвалення рішення про прийняття надлишків) буде тим чинником, за допомогою якого можна мінімізувати об'єкт оподаткування.
Що ж до оптимізації, то в даному випадку покупець має пам'ятати, що оприбутковування товару в кількості, що перевищує договірну, з віднесенням усієї вартості одержаного товару, включаючи надлишки, до складу валових витрат і податкового кредиту, може спричинити проблеми з податковою службою.
Чинником, який прямо впливає на об'єкт оподаткування при укладенні практично будь-якої угоди, в тому числі й договору купівлі-продажу, є позовна давність. Закінчення терміну позовної давності є підставою для збільшення валового доходу боржника і валових витрат кредитора. Згідно зі ст. 681 ЦКУ, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність обчислюється з дня виявлення недоліків у межах термінів, встановлених ст. 680 ЦКУ, а якщо на товар встановлений гарантійний термін (термін придатності), то з дня виявлення недоліків у межах гарантійного терміну (терміну придатності).
Новий ЦКУ, на відміну від попереднього, містить визначення поняття “передоплата”. Згідно зі ст. 693 ЦКУ, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю сплатити товар до його передачі продавцем (попередня оплата), покупець зобов'язаний здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий термін не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦКУ. Згідно з цією статтею, якщо термін здійснення покупцем передоплати не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, продавець має право вимагати здійснення передоплати в будь-який час. Покупець у такому разі зобов'язаний здійснити передоплату в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.
Якщо продавець, який одержав суму передоплати за товар, не передав цей товар у встановлений термін, покупець має право вимагати передачі сплаченого товару або повернення суми передоплати.
Таким чином, для мінімізації оподаткування необхідно “правильно” вибрати момент вимоги повернення передоплати, оскільки саме з такою вимогою пов'язаний обов'язок покупця провести перерахунок валових витрат і податкового кредиту, передбачений п. 5.10 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Для оптимізації оподаткування необхідно відобразити в податковому обліку вимогу повернення передоплати, вірніше, її правові наслідки, що впливають на розмір об'єкта оподаткування.
Згідно зі ст. 694 ЦКУ, договір купівлі-продажу може передбачати продаж товару в кредит, з відстрочкою або розстрочкою платежу.
Особливістю, що впливає на об'єкт оподаткування в даному випадку, є право продавця в разі прострочення покупцем оплати товару, проданого в кредит (ст. 694 ЦКУ) або з розстрочкою оплати (ст. 695 ЦКУ), вимагати повернення неоплаченого товару.
На момент заявлення такої вимоги покупцю доведеться здійснити перерахунок своїх валових витрат і податкового кредиту, право на які виникло в нього у зв'язку з придбанням такого товару. Зробити це доведеться в тому податковому періоді, в якому продавець заявить таку вимогу.
Продавець, навпаки, отримає право зменшити свій об'єкт оподаткування і здійснити перерахунок свого валового доходу й податкового зобов'язання у зв'язку зі своєю власною вимогою повернути йому неоплачений товар.
Отже, для оптимізації оподаткування покупець має пам'ятати про те, що, одержавши вимогу продавця про повернення йому неоплаченого товару, отриманого покупцем у кредит або з розстрочкою платежу, покупець зобов'язаний перерахувати свої валові витрати й податковий кредит.
Для мінімізації оподаткування продавцю слід обрати зручний момент для заявлення відповідної вимоги про повернення несвоєчасно сплаченого товару, проданого в кредит або з розстрочкою платежу.
Згідно зі ст. 697 ЦКУ, договір може встановлювати, що право власності на переданий покупцю товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому випадку покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з призначення і властивостей товару.
Якщо покупець при укладенні такого договору прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.
Для мінімізації оподаткування слід мати на увазі, що в даному випадку право на валові витрати й податковий кредит перейде до оплати товару лише до того покупця, який зможе довести податковому органу, що під оприбутковуванням слід розуміти не отримання права власності на товар, а фактичне отримання товару.
Таким чином, оприбуткованим таке майно вважати не можна, а без оприбутковування немає і валових витрат.
Список використаної літератури
1. Про власність: Закон України від 2жовтня 1992року
2. Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування»: Закон України 77/97-ВР от 18.02.97р.
3. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991року
4. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України №283/97-ВР від 22.05.97
5. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1992року
6. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991року
7. Анализ хозяйственной деятельности / Под ред. Г.В. Савицкая. - М.: ИСЗ, 1998.-320с.
8. Аналіз фінансового стану підприємства / Під ред. В.В. Ковальова. - М.: Центр економіки і маркетинга, 2009. - 192с.
9. Астринский Д. Наноян В. Экономический анализ финансового состояния предприятия//Экономист. - 2000. - №12. - с.55 - 59.
10. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. -М.: Финансы и статистика, 1999. - 256 с.
11. Бендиков М.А. Совершенствование диагностики финансового состояния промышленного предприятия // Менеджмент в России и зарубежом. - 2001. - №5. -с. 81-83.
12. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. 2005. - № 6 - с. 53 - 60.
13. Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства//Економіст. - 2001. - №11. - с. 40-43.
14. Дворецкая А.Е. Организация управления финансами на предприятии. // Менеджмент в России и зарубежом. - 2008. - №4. - с. 97-103.
15. Довідник директора підприємства / Під ред. М.Г. Лапусти. - М.: «Інфра-М», 1998.- 162с.
16. Економіка підприємств України. Навчальний посібник / Під ред. В.В. Бойко. - Дніпропетровськ: Пороги, 1997. - 95с.
17. Економіка підприємства / Під ред. В.П. Грузинова. - М.: Фінанси і статистика, 2008. - 256с.
18. Економіка підприємства. Посібник для вузів / Під ред. В.Я. Горфинкеля. -М.: Банки і биржі, ЮНИТИ, 1996. - 139с.
19. Кэмпбэл Р. Макконэл, Стенли Л. Брю Экономикс: Принципы, проблемы и политика, Киев: 2012.
20. Климко Г. Н., Нестеренко В. П., Каніщенко Л. О. основи економічної теорії: політекономічний аспект, К.: Вища школа знань, 1997.
21. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 768 стр.
22. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 512 стр.
23. Котляр М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів // Фінанси України. - 2005. - № 1. - с.113.
24. Крамаренко Г.А. Финансовый анализ. Учебное пособие. - Днепропетровск: ДАУБП. 2005.- 152с,
25. Кручок С.І. Оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. 2002.-№8-с. 41 -47.
26. Макарчук І.М. Платоспроможність і ліквідність аграрних підприємств // Фінанси України. - 2005. - № 4. - с. 120-126.
27. Мараховська К.А. Регулювання відновлення платоспроможності або банкрутства підприємств та напрями його вдосконалення // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - № 12 (43). - с. 57-60.
28. Методика фінансового аналізу / Під ред. А.Д. Шеремет. - М.: «Інфра-М», 2009.-208с.
29. Міністерство праці та соціальної політики України, науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин: Рекомендації щодо визначення заробітної плати в залежності від особистого внеску працівника в кінцевий результат роботи підприємства, К.: 1999.
30. Мочерний С. В., Єрохин С. А., Каніщенко Л. О., Синишин І. М., Устенко О.А., Основи економічної теорії, К.: Видавничий центр Академія, 1998.
31. Моцак О.В. Ліквідність як елемент фінансового управління діяльністю підприємства // Фінанси України. - 2003. - № 10. с. 62-65.
32. Н. Грегори Мэнкью Экономикс: Принципы, Санкт-Петербург: 1999.
33. Ніколенко Ю. В., Діденко М. М., Шегда А. В. Основи економічної теорії, К.: Либідь, 2012.
34. Основи фінансового аналізу / Під ред. Н.А. Русак. - Минськ.: ТОВ «Меркаванне», 2005. - 196с.
35. Основи фінансового аналізу / Під ред. Н.П. Кондракова. - М.: Главбух, 1998.- 112с.
36. Основи фінансового аналізу / Під ред. Н.П. Кондракова. - М.: Главбух, 1998.- 112с.
37. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств // Фінанси України. -2001. - №11. -с.55-61.
38. Ремньова Л.М. Управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства як складова його фінансового менеджменту // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 2 (32). - с. 87-95
39. Стратегія і управління фінансами / Під ред. Й.А. Бланк. - К.: МП «ИТЕМ» -«АДЕФ-Україна», 1996. - 534с.
40. Техника фінансового аналізу / Під ред. Єрик Хелферт . - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.-250с.
41. Управління фінансовою діяльностю підприємства / Під ред. Б. Коласс. - М.: Фінанси. ЮНИТИ, 2009. - 300с.
42. Финансовое положение предприятия (оценка, анализ, планирование). Под ред. А.В. Чуписа. - Сумы: Издательство "Университетская книга", 2001. - 332с.
Додаток А
Баланс на 31 грудня 2013 року
|
Актив |
Код рядка |
За 2009 рік |
За 2012 рік |
За 2013 рік |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
І. Необоротні активи |
|||||
|
Нематеріальні активи: |
|||||
|
Залишкова вартість |
010 |
11,2 |
15,8 |
37,4 |
|
|
Первісна вартість |
011 |
13,3 |
24,0 |
52,8 |
|
|
Знос |
012 |
2,1 |
8,2 |
15,4 |
|
|
Незавершене будівництво ... |
Подобные документы
Фінансова стійкість підприємства у процесі господарювання. Аналіз активів, пасивів підприємства та їх прибутковості. Абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства. Аналіз ймовірності банкрутства.
курсовая работа [121,0 K], добавлен 21.02.2009Аналіз структури активів та капіталів, показників фінансової стійкості підприємства. Аналіз оборотності оборотних коштів, ліквідності балансу і платоспроможності виробництва. Оцінка зміни основних показників рентабельності діяльності підприємства.
контрольная работа [54,8 K], добавлен 01.12.2013Аналіз динаміки структури майна підприємства. Оцінка власного капіталу підприємства. Визначення типу фінансової стійкості підприємства. Аналіз ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємства, грошових потоків за видами діяльності.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 22.12.2013Характеристика діяльності підприємства, аналіз структури його майна, оцінка власного та позикового капіталу. Вивчення типу фінансової стійкості підприємства, ліквідності та платоспроможності, ділової активності, грошових потоків. Діагностика банкрутства.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 20.01.2015Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства ТОВ "Заря". Дослідження діяльності усіх структурних підрозділів підприємства. Аналіз фінансового стану, ліквідності та платоспроможності підприємства. Аналіз можливого банкрутства.
контрольная работа [88,9 K], добавлен 18.01.2011Сутність ліквідності підприємства та її значення для оцінки фінансового стану. Методологія дослідження ліквідності балансу підприємства. Забезпечення фінансування в необхідних обсягах. Структура оборотних активів. Швидкість обороту коштів підприємства.
курсовая работа [188,7 K], добавлен 09.05.2012Оцінка показників фінансової діяльності підприємства. Оцінка ймовірності банкрутства. Аналіз системи управління попередження банкрутства підприємства та шляхи її вдосконалення. Розрахунок збитків внаслідок надзвичайної ситуації (вибуху) на заводі.
дипломная работа [965,5 K], добавлен 17.04.2013Порядок розробки та класифікація інвестиційних проектів. Оцінка фінансових ресурсів підприємства, аналіз його ліквідності та платоспроможності. Дослідження ймовірності банкрутства підприємства. Розробка заходів щодо покращення його фінансового стану.
дипломная работа [195,7 K], добавлен 20.12.2013Суть, види банкрутства і проблеми неплатоспроможності в економічній системі України, методи їх діагностики. Аналіз фінансової стійкості і оцінка ризику ймовірності банкрутства ТОВ "Трансінвестсервіс". Шляхи оптимізації діяльності даного підприємства.
курсовая работа [120,4 K], добавлен 21.11.2010Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства, показники фінансової стійкості. Техніко-економічна характеристика заводу. Аналіз складу та структури джерел коштів, активу балансу. Оцінка платоспроможності, ліквідності та рентабельності.
курсовая работа [219,7 K], добавлен 31.05.2013Характеристика галузі діяльності підприємства, його майна і джерел коштів. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості підприємства. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції і зростання прибутку для покращення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [176,9 K], добавлен 25.10.2011Поняття та причини банкрутства підприємства. Аналіз фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності фірми. Оцінка імовірності банкрутства, особливості антикризисного управління. Процедура визнання підприємства банкрутом за законодавством України.
курсовая работа [321,8 K], добавлен 15.12.2014Характеристика підприємства ВАТ "Галактон", історія створення та розвитку, напрямки діяльності та особливості організаційної структури. Структурно-динамічний аналіз коштів підприємства за ступенем ліквідності, їх джерел, показників платоспроможності.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 18.09.2010Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування. Аналіз активу балансу. Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства. Аналіз власних джерел. Аналіз позикових джерел. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [100,9 K], добавлен 21.07.2008Експрес-аналіз фінансового стану підприємства ВАТ "Радсад": майна та капіталу підприємства, фінансової стійкості та ліквідності підприємства, грошових потоків та прогнозування ймовірності банкрутства, ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [55,6 K], добавлен 24.04.2008Оцінка фінансової стійкості, рентабельності, ділової активності, формування капіталу підприємства ВАТ "Азот", його ліквідності та платоспроможності. Аналіз складу майна, фінансових коефіцієнтів, формування і розміщення коштів в активах підприємства.
курсовая работа [914,1 K], добавлен 21.03.2011Аналіз структури і динаміки статей активу і пасиву балансу підприємства. Структура майна та джерела його фінансування. Аналіз ліквідності, платоспроможності, прибутковості і рентабельності підприємства. Аналіз грошових потоків та ринкової активності.
курсовая работа [132,0 K], добавлен 30.03.2012Оцінка ймовірності банкрутства підприємства за моделлю Е. Альтмана, його переваги та недоліки. Вивчення прогнозування як напрямку покращення фінансового стану підприємства. Аналіз та характеристика ймовірності банкрутства українських підприємств.
статья [21,9 K], добавлен 07.02.2018Загальна модель і система показників фінансового стану. Аналіз інвестиційної діяльності, майна підприємства, його грошових потоків, капіталу і ділової активності. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Прогнозування можливого банкрутства.
курсовая работа [126,0 K], добавлен 24.03.2011Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011
