Фінансовий облік поточних зобов’язань за розрахунками по податках і платежах до бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕМА. Фінансовий облік поточних зобов'язань за розрахунками по податках і платежах до бюджету



Вступ

Перехід до ринкової економіки - це шлях, яким сьогодні йде Україна, прагнучи увійти до сучасного світового співтовариства на правах рівноправного партнера. Однак успішне входження до європейської цивілізації молодої країни залежить насамперед від побудови збалансованої оптимальної податкової системи ринкового типу, яка є основою нарощування приросту валового внутрішнього продукту, наповнення державного та місцевих бюджетів, поліпшення добробуту в суспільстві, від забезпечення зайнятості населення та зміцнення національної валюти. Саме податки, їх найраціональніше використання, визначають фінансову основу практичного реформування перехідної економіки, є фактором успішного подолання кризових негараздів, підвищення рівня соціального захисту населення. Саме податкова система закладає підвалини економічного благополуччя держави та народу, є центральною ланкою фінансово-економічної доктрини країни та її розвитку. облік податок бюджет фінансовий

Податки - дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Це - обов'язків елемент економічної системи будь-якої держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієспроможною і в кінцевому підсумку - позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Податки на різних етапах історичного розвитку відповідають особливостям самого історичного періоду, зокрема: способу виробництва, формам оподаткування, видам джерел доходів, напрямам витрат тощо.

Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

Як джерело доходів державного бюджету податки не налічують і двохсот років.

Поняття «податок» першим розкрив А. Сміт у роботі «Дослідження про природу та причини багатства народів» (1770)[41]. За його словами, «податок - це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати».

Ґрунтовні дослідження функціонального призначення податків, вияву їх впливу на всі сфери економічного та соціального життя тісно пов'язані з іменами видатних фінансистів минулих століть і сучасності: найперше, представників італійської (Маффео Пантелеоні, Уго Мадзоліні, Джованні Монтемартіні, Енріко Бароне, Франческо Нітті) та шведської шкіл фінансової науки (Кнут Віксель, Ерік Ліндаль), а також видатних теоретиків оподаткування Адольфа Вагнера (Німеччина), І. М. Озерова, Й. М. Кулішера, М. І. Тургенєва (Росія), Джона М. Кейнса (Великобританія), лауреатів Нобелівської премії Поля Самуельсона і Джеймса Б'юкенена, їхніх менш титулованих, але всесвітньо відомих співвітчизників Річарда Масгрейва й Артура Лаффера (США) та ін. Їхній науковий доробок заклав концептуальні основи і став провісником сучасної фіскальної теорії. Економічна сутність податків знайшла відповідне відображення у їх визначеннях (табл. 1).

Таблиця 1 Визначення категорії «податок»

Визначення	Відповідний вчений-економіст
1	2
Примусовий збір, який держава стягує громадян для задоволення своїх грошових потреб.	І. М. Кулішер, М. І. Слуцький, В. М. Твердохлєбов, М. І. Тургенєв та ін. [37]
Примусовий збір, що справляється державною владою з окремих господарюючих осіб для покриття витрат, що здійснюються нею, або для досягнення будь-яких завдань економічної політики без надання платникам його спеціального еквіваленту.	О. О. Соколов [42]
Збір, що встановлюється в односторонньому порядку державою та справляється на підставі законодавчо визначених правил для задоволення суспільних потреб.	І. В. Горський [25]
Форма примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, що реалізують свій податковий обов'язок, в державну чи комунальну власність, який вноситься до бюджету відповідного рівня (або цільовий фонд) на підставі закону (або акта органу місцевого самоврядування) та виступає як обов'язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний та безповоротний платіж.	М. П. Кучерявенко та ін. [30]
Обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж до державних чи місцевих бюджетів у законодавчо встановленому порядку з організацій і фізичних осіб у формі відчуження коштів, що належать їм на правах власності, господарського ведення чи оперативного управління, у цілях фінансового забезпечення діяльності держави і (чи) муніципальних утворень.	Д. Г. Черник та ін. [44]
Законодавчо оформлена, примусова форма отримання державою частки вартості валового внутрішнього продукту, фінансовий гарант виконання державою її суспільних функцій, інструмент регулювання економічного розвитку	П. В. Мельник [33]

У розвитку поглядів на роль держави можна виділити два напрями, які дають змогу краще зрозуміти соціально-економічний та суспільний зміст податків. Перший, проголошував невиробничий характер державних послуг, не тільки відділяв фінансове господарство від державного, а й протиставляв їх. Податок у цій концепції не пов'язаний із задоволенням соціально-економічних потреб суспільства, оскільки обслуговує невиробничі видатки держави. Другий напрям визначав господарську діяльність держави як складову народногосподарської діяльності, як потребу економічного і соціального розвитку.

Для суб'єктів господарювання податок може бути поганий або дуже поганий, оскільки він, навіть і мінімальний, скорочує їхні реальні доходи. Але його сплата є обов'язковою для задоволення суспільних потреб і не залежить від бажання та волі конкретного платника.

Податкова політика існує у суспільстві майже тисячу років, але й досі питання про сплату податків є вкрай важливим як для державної влади, так і для населення, оскільки оподаткування стосується майже кожного члена суспільства, будь-якої родини.[1, с. 3-20]

Мета даної курсової роботи систематизувати, розширити, поглибити і закріпити одержані теоретичні знання про розрахунки з бюджетом по податках і платежах.

Завдання курсової - на основі певної юридичної особи проаналізувати, які види оподаткування застосовуються державою в нашій країні, основи адміністрування податків, визначити обсяги податкових зобов'язань та звітність про надходження платежів.

Суб'єктом дослідження виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» (код ЄДРПОУ 20601983), яке знаходиться за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. С. Палія, 22. Об'єктом - розрахунки даної організації з державним та місцевими бюджетами.

При виконанні роботи були використані методи дослідження, аналізу та систематизації відповідної інформації, які дадуть змогу зробити певні висновки та, можливо, пропозиції по вдосконаленню ведення бухгалтерського обліку на виробництві.

Перед написанням роботи я розглянула велику кількість підручників,законів та інструкцій і зрозуміла, що податкова система в Україні має багато недоліків найголовнішим з яких я вважаю те, що нормативно-правові акти з питань оподаткування є складними та нестабільними, окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі.



1. Сутність та види та функції податків (обов'язкових платежів) до бюджету, значення і завдання їх обліку

1.1 Соціально-економічна сутність податків

Податки - це обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі розподілу та перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

На відміну від практики, в теорії оподаткування існує розмежування категорій «податок» та «збір» (Рис. 1.1.1)

Умови виникнення податків:

1. Утворення держави.

2. Суспільний поділ праці.

3. Формування товарно-грошових відносин.

Податки характеризуються такими ознаками:

1. Відсутністю конкретного еквівалентного обміну.

2. Відсутністю цільового призначення.

3. Вони є тільки атрибутом держави.

Податки мають не тільки економічний, а й суспільно-соціальний характер [26, с.6-7].

Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних платників податку. Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансферних платежів реальний добробут підвищується. Тому, використовуючи податки як інструмент врівноваження соціально добробуту, держава повинна враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів. Цей характер проявляється при обміні податків та суспільні блага та трансферні платежі. Причому цей обмін є нееквівалентним для конкретного платника на макрорівні, але на макрорівні сума сплачених податків та податкових платежів через бюджет повинна перерозподілятися для всієї кількості платників податків і повернутися у вигляді суспільних благ та трансферних платежів (теорія Ліндаля). Цей обмін у фіскальній науці називається «ціни по Ліндалю».

Отже, суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють між усіма громадянами суспільства.

Таким чином, податки відображають складні економічні відносини і тому мають бути адекватними цим відносинам. У противному разі вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції.[28, с. 24-25]

1.2 Види податків та їх класифікація

Еволюція податкових відносин знайшла своє відображення в існуванні різноманітних форм і видів податків. Для з'ясування місця та ролі кожного з них у суспільному виробництві важливою є класифікація, яка здатна сприяти досконалому відображенню специфічних особливостей окремих груп податків.

Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення та займає окреме місце в податковій системі.

Податки можна класифікувати за певними ознаками.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на:

Ш податки на доходи та прибутки - обов'язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства;

Ш податки на споживання - обов'язкові платежі, які справляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;

Ш майнові податки - обов'язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів);

Ш ресурсні платежі або платежі рентного характеру - обов'язкові збори, які справляються в процесі використання ресурсних платежів, які перебувають у державній формі власності.

За формою оподаткування податки поділяються на:

Ш прямі податки - обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);

Ш непрямі податки - обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

За рівнем державних структур, що впроваджують податки, податки поділяються на:

Ш загальнодержавні податки - обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів;

Ш місцеві податки та збори - обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.

За способом встановлення податкових зобов'язань податки поділяють на:

Ш розкладні (розкладкові) податки - обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовувалися на ранній стадії розвитку оподаткування. Їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками - на кожного платника припадала конкретна сума податку. Сьогодні розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;

Ш окладні (квотарні, дольові, кількісні) податки - обов'язкові платежі, які справляються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування. На відміну від розкладних, вони виходять не із потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Дані податки безпосередньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку.

За повнотою прав використання податкових надходжень податки поділяють на:

Ш закріплені - обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

Ш регулюючі - обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний збір).

За суб'єктом оподаткування:

Ш податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);

Ш податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, податок на промисел);

Ш змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів).

За джерелом сплати податки поділяються на:

Ш податки, що включаються у виробничі витрати;

Ш податки, що включаються у виручку від продажу;

Ш податки, що сплачуються з прибутку або доходу;

Ш податки, що сплачуються з фінансового результату;

Ш податки, що сплачуються із заробітної плати.

1.3 Характеристика елементів податку

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

· платники податку - це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами;

· об'єкт оподаткування - майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку;

· база оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання;

· ставка податку - розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування;

· обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів;

· податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

· податковий період - встановлений Податковим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Податковим періодом може бути: календарний рік, календарне півріччя, календарні три квартали, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

· строк та порядок сплати податку - період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

· строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку - платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Податковим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до Податкового Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді[1, с. 1-106].

1.4 Функції податків

Функції податку - це вияви його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей. Податки виконують дві основні функції: фіскальну та розподільчо-регулюючу

Суть фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Фіскальна функція забезпечує об'єктивні умови для утворення матеріальної основи функціонування суспільства. За її допомогою реалізується велика частина суспільного призначення податків, проявляються конкретні форми утворення грошових фондів держави, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об'єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:

1) надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість);

2) стабільність надходження;

3) податки повинні рівномірно надходити на всіх територіальних рівнях.

Отже, держава, будучи учасником розподільчих процесів, примусово відчужує у вигляді податкових вилучень частину вартості створених у суспільстві благ (продукту) для формування своєї казни, що доводить тісний взаємозв'язок між податковими функціями.

Розподільчо-регуююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на макрорівні - впливати на конкретну поведінку платника податків. Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб'єктів господарювання або домогосподарств частки їх доходів, податок може відповідно міняти напрями їх діяльності.

Сьогодні, поряд з переліченими, виокремлюють стимулюючу функцію податків. Однак, податкове стимулювання - один із наслідкових ефектів розполільчо-регулюючого впливу податків на економічну діяльність, а тому стимулюючу дію оподаткування слід розглядати як під функцію регулюючої функції.

По-перше, сам термін «регулювати» означає вносити певний порядок у якусь діяльність, спрямовувати розвиток (чи зміну) чого-небудь у певне русло. керуючись таким тлумаченням, слід вважати, що «регулювання» поєднує в собі і стимулювання, заохочення, прискорення, посилення, спонукання до дії чи до певних змін процесів, явищ, і реверсний вплив - стримування, сповільнення, послаблення, обмеження.

По-друге, заперечення стимулюючої здатності або, навпаки, виокремлення самостійної стимулюючої функції податків значною мірою зумовлені психологічними факторами. Так, депресивність вітчизняної системи оподаткування щодо підприємницької та інвестиційної активності породжує заперечення будь-якої стимулюючої дії податків взагалі. З іншого боку - применшення їхньої значення в директивно-плановій економіці радянського типу і зростання ролі оподаткування на нинішньому етапі соціально-економічного розвитку країни іноді викликають певну гіперболізацію його значимості як стимулятора економічного зростання.

По-третє, говорити про виконання податками окремої стимулюючої функції недоречно через те, що конкретні заходи податкової політики впливають на економіку опосередковано, через процеси розподілу і перерозподілу вартісних пропорцій ВНП. Тому між застосуванням форм податкового заохочення платників податків та виявом результатів їхнього впливу минає певний час. Інколи внаслідок наявності останнього економічна ситуація змінюється настільки, що податкове стимулювання не лише втратить доцільність, а й може стати деструктивним фактором. Крім цього, сам стимулюючий вплив матиме суперечливий характер, викликаючи поряд із позитивними ефектами негативні. Інакше кажучи, економічну реакцію суб'єктів господарювання на зміну податкового механізму спрогнозувати дуже важко, бо вона залежить від низки інших чинників, які можуть впливати на цей механізм, суттєво віддаляючи його від початкового задуму.

Із з'ясування сутності податків та єдності їх функцій випливає важливий у теоретичному плані висновок про те, що специфічне суспільне призначення податків знаходить своє вираження не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їх єдності.

1.5 Значення і завдання обліку розрахунків по податках і платежах до бюджету

Облік зобов'язань - одне з найбільш поширених питань, з якими зустрічаються в ході своєї діяльності бухгалтери-практики. При цьому зобов'язання визначаються як заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов'язання, а також основи відображення зобов'язань у фінансовій звітності визначає П(с)БО 11 «Зобов'язання».

Безперечно, серед усіх зобов'язань підприємства, зобов'язанням щодо розрахунків з бюджетом необхідно приділити особливу увагу, оскільки кожне підприємство має справу зі сплатою різних податків та платежів з моменту свого створення. Так, всі новостворені підприємства з числа резидентів, незалежно від форми власності, повинні у двадцятиденний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням для постановки їх на податковий облік [23, с.222].

Для взяття на облік платників податків юридичні особи подають до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

- заяву за формою № 1- ОПП;

- завірені у нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєння ідентифікаційного коду.

Взяття на облік платників податків - юридичних осіб (філій) здійснюються органом ДПС протягом двох робочих днів після надходження заяви за формою № 1-ОПП за наявності всіх поданих документів.

Після взяття платника податків на облік (перереєстрації) орган ДПС ставить на примірнику статуту платника податків штамп (відмітку) про взяття його на податковий облік за підписом відповідальної особи і видає йому відповідну довідку за формою № 4-ОПП. Одночасно видаються копії довідки для пред'явлення їх до установ банків, де платник податків вирішив відкрити поточні рахунки, а також до інших органів державної влади.

Основними завданнями організації обліку розрахунків за податками і платежами є:

- забезпечення правильного та своєчасного нарахування податків;

- правильне використання синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків;

- вибір облікових регістрів та правильне відображень їх даних у звітності.

У посадовій інструкції відповідного бухгалтера повинно бути передбачено проведення нарахувань та перерахувань податків і зборів у бюджети різних рівнів та відповідальність, яку несе бухгалтер у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з доходів працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податковими й платежами». За кредитом цього рахунку відображають нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податкам, їх сплата, списання, тощо.

У структурі даного рахунку виділено чотири субрахунки [22, с.119].

- 641 «Розрахунки за податками»;

- 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»;

- 643 «Податкові зобов'язання»;

- 644 «Податковий кредит».

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

2) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

3) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до Законів України декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків.

Для того, щоб організувати ефективний облік по розрахунках з бюджетом необхідно керуватись певною нормативно-правовою базою, яка б визначала платників податків, об'єкти оподаткування, ставки податків та терміни їх сплати, тощо. Існування законодавчого врегулювання даних питань є об'єктивною необхідністю, оскільки характерно, що одночасно із появою податків виникли суперечки та непорозуміння стосовно елементів системи оподаткування.

Сьогодні податкам та питанню регулювання засад дохідної частини бюджету присвячена ціла галузь науки - податкове право. Від того, наскільки розвинена дана галузь, значною мірою залежить раціональність та ефективність створеної в країні податкової системи.

В Україні податкове право знаходиться на етапі становлення та розвитку. Як результат - затверджена законами та нормативними актами діюча податкова система не відповідає тим вимогам, які були висунені до неї в умовах ринкового господарювання. Тому, відповідно до поточних потреб в фінансуванні дохідної частини бюджету, приймаються Закони про нові податки, збори та обов'язкові платежі. Окрім того Верховна Рада України, намагаючись виправити недоліки та прорахунки діючої податкової системи, видає ряд актів та законів, які вносять поправки в уже діючі, а іноді навіть суперечать їм. Отож, виходячи з вищесказаного, можна охарактеризувати діюче податкове законодавство як нестабільне, складне та заплутане, як таке, що потребує докорінних змін.

Проте, допоки в України немає реальної можливості здійснити реформу податкової системи, платникам податку необхідно зорієнтуватись в величезній кількості законів та актів, які діють сьогодні.



2. Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліку на підприємстві

2.1 Історія виникнення та розвитку ТОВ «Альянс»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» (ЄДРПОУ 20601983, Додаток А, Б, В) є правонаступником ПП «Альянс» (перереєстрація у 2001 році).

Виробничі потужності знаходяться в с. Дідівщина, Фастівського району, Київська області, офіс підприємства знаходиться в м. Фастів. На даний момент площа власних виробничих та складських приміщень перевищує 1500 м², офіс в м. Фастів площею близько 30 м² орендується.

Виробнича діяльність розпочалась в 1995 року з виробництва засобів для хімічної завивки волосся «Локон Люкс», на протязі наступних років було налагоджено виробництво серії побутових миючих засобів «Фея» та рідкого мила «Теза». В 2000-х роках було розроблено та розпочато випуск професійних засобів для догляду за усіма видами поверхонь «AWK», засобів для промислової очистки «GIP-очистка», засобів для миття та догляду за транспортними засобами «АТ» та засобів з дезінфікуючим ефектом «ДЕЗ».

На даний момент підприємство виробляє понад 100 найменувань продукції, крім того підприємство потенційно може виробляти ще понад 50 видів продукції згідно власних розробок, які уже погоджено та сертифіковано відповідними законодавчими органами.

Підприємство спеціалізується на виробництві рідких миючих засобів для промислових та побутових потреб, також здійснюється виробництво парфумерно-косметичної продукції. Виробництво пральних порошків не здійснюється.

Види діяльності ТОВ «Альянс» за КВЕД-2010 (Додаток А):

20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування;

20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів;

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Хоча виробництво миючих засобів та парфумерно-косметичної продукції вважається відносно простим, однак на підприємстві здійснюється значна кількість виробничих процесів, зокрема:

• підготовка води;

• процеси виробництва миючих засобів(складання композиції, змішування, розчинення всіх компонентів);

• розфасовка;

• поклейка етикеток;

• складання готової продукції;

• навантаження;

• транспортування.

Крім цього окремо можна виділити процеси пов'язані з лабораторними дослідженнями, розробкою нових товарів, удосконалення існуючих товарів:

• лабораторні випробування нових композиції;

• лабораторні випробування створених нових товарів;

• лабораторні операції контролю (заповнюються у вигляді сертифікатів якості (Додаток Б) та висновків гігієнічної комісії (Додаток Б )).

Третя група процесів об'єднує всі невиробничі процеси на підприємстві:

• стратегічне управління;

• здійснення маркетингової діяльності;

• організація та розвиток продаж;

• бухгалтерський облік;

• здійснення документообігу та листування.

Дане підприємство перш за все спеціалізується на виробництві професійних миючих засобів і здатне забезпечувати стабільно високий рівень якості.

На етапі встановлення підприємство змістило вектор пріоритету своєї діяльності з виробництва парфумерно-косметичної продукції на синтетичні миючі засоби (перш за все для промислового використання). Таким чином цільовим сегментом для підприємства стали клінінгові компанії, великі промислові підприємства, особливо підприємства харчової промисловості, Укрзалізниця і т. д. Потреби даних підприємств, мотиви здійснення покупки значно відрізняються від потреб звичайних громадян (промисловий - індивідуальний ринки). Такі підприємства можуть об'єктивно оцінити якість продукції і вирахувати співвідношення ціна/якість. У даній сфері підприємство досягло високих результатів, однак фокус на промисловому ринку не пройшов даремно, тому конкурентоспроможність на ринку індивідуального маркетингу значно знизилась.

У зв'язку з цим було вирішено розділити діяльність на 3 основних напрямки:

• Професійні засоби для миття та чищення;

• Побутова хімія;

• Косметична продукція (догляд за волоссям та тілом).

«Професійні засоби для миття та чищення» - це група товарів, призначених для чищення та миття різноманітних поверхонь на підприємствах та в побутових цілях. Тут є товари як для ручної чистки, для чистки за допомогою миючих машин та пилососів, так і засоби призначені для комплексного догляду за автомобілями.

«Побутова хімія» - це група товарів для прибирання в домі. Сюди входять серії товарів «Фея» та «Теза». Це великий вибір засобів для миття посуду та поверхонь, очищувач для скла, ванної, туалету тощо.

До групи товарів «Косметична продукція» відносяться шампуні, бальзами, гель для душу, засоби для хімічної завивки, лак для волосся, а також серії рідких мил «Бриз», «Квіткове», крем-мило, мило з дезінфікуючим ефектом, мило для сильно забруднених рук.

2.2 Оцінка фінансового стану ТОВ «Альянс»

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого pозшиpення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності, значно зpостає pоль своєчасного та якiсного аналiзу фiнансового стану пiдпpиємств, оцiнки їхньої лiквiдностi, платоспpоможностi i фiнансової стiйкостi та пошуку шляхiв пiдвищення і змiцнення фiнансової стабiльностi.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцiнка фiнансового стану пiдпpиємств при виникненні piзноманітних фоpм власностi, оскiльки жодний власник не повинен нехтувати потенцiйними можливостями збільшення пpибутку (доходу) фipми, якi можна виявити тiльки на підставі своєчасного й об'єктивного аналiзу фiнансового стану пiдпpиємств.

Систематичний аналiз фiнансового стану пiдпpиємства, його платоспpоможностi, лiквiдностi та фiнансової стiйкостi необхiдний ще й тому, що дохідність будь-якого пiдпpиємства, pозмip його пpибутку багато в чому залежать вiд його платоспpоможностi. Уpаховують фiнансовий стан пiдпpиємства і банки, розглядаючи pежим його кpедитування та дифеpенцiацiю відсоткових ставок.

Фiнансовий стан пiдпpиємства -- це комплексне поняття, яке є pезультатом взаємодiї всiх елементiв системи фiнансових вiдносин пiдпpиємства, визначається сукупнiстю виpобничо-господаpських фактоpiв i хаpактеpизується системою показникiв, що вiдобpажають наявнiсть, pозмiщення i викоpистання фiнансових pесуpсiв.

Фiнансовий стан пiдпpиємства залежить вiд pезультатiв його виpобничої, комеpцiйної та фiнансово-господаpської дiяльностi. Тому на нього впливають усi цi види дiяльностi пiдпpиємства. Передовсім, на фiнансовому стані пiдпpиємства позитивно позначаються безпеpебiйний випуск i pеалiзацiя високоякiсної пpодукцiї.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виpобничих пpоцесiв, погіршення якостi пpодукцiї, тpуднощi з її pеалiзацiєю призводять до зменшення надходження коштiв на pахунки пiдпpиємства, в pезультатi чого погipшується його платоспpоможність.

Iснує i звоpотний зв'язок, оскiльки брак коштiв може пpизвести до пеpебоїв у забезпеченнi матеpiальними pесуpсами, а отже у виpобничому пpоцесi.

Фiнансова дiяльнiсть пiдпpиємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного викоpистання фiнансових pесуpсiв, дотpимання pозpахункової i кpедитної дисциплiни, досягнення pацiонального спiввiдношення власних i залучених коштiв, фiнансової стiйкостi з метою ефективного функцiонування пiдпpиємства.

Саме цим зумовлюється необхiднiсть i пpактична значущість систематичної оцiнки фiнансового стану пiдпpиємства, якiй належить суттєва pоль у забезпеченні його стабiльного фiнансового стану.

Отже, фiнансовий стан -- це одна з найважливіших хаpактеpистик діяльності кожного пiдпpиємства.

Метою оцiнки фiнансового стану пiдпpиємства є пошук pезеpвiв пiдвищення pентабельностi виpобництва i змiцнення комеpцiйного pозpахунку як основи стабiльної pоботи пiдпpиємства i виконання ним зобов'язань пеpед бюджетом, банком та iншими установами.

Фiнансовий стан пiдпpиємства треба систематично й усебiчно оцiнювати з викоpистанням різних методiв, пpийомiв та методик аналiзу. Це уможливить кpитичну оцiнку фiнансових pезультатів дiяльностi пiдпpиємства як у статистиці за певний пеpiод, так i в динамiцi -- за pяд пеpiодiв, дасть змогу визначити «больовi точки» у фiнансовiй дiяльностi та способи ефективнішого викоpистання фiнансових pесуpсiв, їх pацiонального pозмiщення.

Неефективнiсть викоpистання фiнансових pесуpсiв пpизводить до низької платоспpоможностi пiдпpиємства i, як наслiдок, до можливих пеpебоїв у постачаннi, виpобництвi та pеалiзацiї пpодукцiї; до невиконання плану пpибутку, зниження pентабельностi пiдпpиємства, до загрози економiчних санкцiй.

Основними завданнями аналiзу фiнансового стану є:

-- дослiдження pентабельностi та фiнансової стiйкостi пiдпpиємства;

-- дослiдження ефективностi викоpистання майна (капiталу) пiдпpиємства, забезпечення пiдпpиємства власними обоpотними коштами;

-- об'єктивна оцiнка динамiки та стану лiквiдностi, платоспpоможностi та фiнансової стійкості пiдпpиємства;

-- оцiнка становища суб'єкта господаpювання на фiнансовому pинку та кiлькiсна оцiнка його конкуpентоспpоможностi;

-- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

-- визначення ефективностi викоpистання фiнансових pесуpсiв.

Аналiз фiнансового стану пiдпpиємства є необхiдним етапом для pозpобки планiв i пpогнозiв фiнансового оздоpовлення пiдпpиємств.

Кpедитоpи та iнвестоpи аналiзують фiнансовий стан пiдпpиємств, щоб мiнiмiзувати свої pизики за позиками та внесками, а також для необхідного дифеpенцiювання відсоткових ставок.

Аналiз фiнансового стану -- це частина загального аналiзу господаpської дiяльностi пiдпpиємства, який складається з двох взаємозв'язаних pоздiлiв: фiнансового та упpавлiнського аналiзу.

Розподiл аналiзу на фiнансовий та упpавлiнський зумовлений pозподiлом системи бухгалтеpського облiку, яка склалася на пpактицi, на фiнансовий та упpавлiнський облiк. Обидва види аналiзу взаємозв'язанi, мають спiльну iнфоpмацiйну базу.

Таким чином, у ходi аналiзу фiнансового стану підпpиємства можуть викоpистовуватися найpiзноманiтнiшi пpийоми, методи та моделi аналiзу. Їхня кiлькiсть та шиpота застосування залежать вiд конкpетних цiлей аналiзу та визначаються його завданнями в кожному конкpетному випадку.

Отже, необхiднiсть та значення фінансової оцінки зумовленi потpебою систематичного аналiзу та вдосконалення роботи за pинкових вiдносин, пеpеходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні викоpистання фiнансових pесуpсiв.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

звіту про власний капітал (форма № 4);

примітки (форма № 5).

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства.

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто вибирає принципи, методи та процедури обліку в такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансове положення й результати діяльності підприємства та забезпечити порівнянність фінансових звітів[38, с. 282-325].

Для суб'єктів малого підприємництва та представництв іноземних суб'єктів встановлена скорочена за показниками фінансова звітність, їх звіт складається з Балансу (форма № 1-М) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-М).

Бухгалтерський баланс є основною формою фінансової звітності.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, дає можливість визначити ліквідність та оборотність ресурсів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості. За цими даними можна визначити інвестиційну привабливість суб'єкта господарювання, наскільки є надійно і ефективно вкладати у нього інвестиції, придбавати його акції, облігації. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

В активі балансу подано розділи, у яких згруповані ресурси підприємства, що ними воно володіє на звітну дату[32, с. 213-238].

П(с)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м).

На основі активу балансів ТОВ «Альянс» (Додаток В) за 2010 - 2012 рр. можна зробити висновки про майновий стан підприємства, прослідкувати зміни, які відбувалися протягом трьох років, придбання чи, навпаки, зменшення необоротних активів, прослідкувати ріст або спад в реалізації готової продукції тощо.

Актив балансу характеризує засоби підприємства за складом і напрямами використання. За міжнародною термінологією обліку активи, або засоби підприємства - це господарські ресурси, які повинні принести вигоду підприємству. Активи характеризуються трьома основними ознаками, тобто вони повинні:

- забезпечити економічні вигоди;

- контролюватися підприємством;

- бути результатом попередніх подій або операцій.

Активи мають грошову оцінку або можуть бути перетворені в гроші, крім того, активи включають відстрочені платежі, які не є господарськими ресурсами.

Активи балансу поділяються на оборотні й позаоборотні. Оборотні активи - це засоби, використані, продані або спожиті протягом звітного періоду, який, як правило, становить один рік. Позаоборотні активи - це засоби, які використовуються понад один звітний період (рік), вони придбані з метою використання в господарській діяльності і не призначені для продажу протягом року.

Активи включають будівлі, споруди та обладнання, фінансовий лізинг, інвестиції в інші підприємства, довготермінову дебіторську заборгованість; вартість патентів, авторських прав, ноу-хау, торгові знаки та інші нематеріальні активи; ліквідні цінні папери; поточну дебіторську (або комерційну) заборгованість; товарно-матеріальні запаси; наявні кошти і кошти на банківських рахунках, авансові витрати.

З наведеної табл. 2.2.2 видно, що підприємство на протязі трьох років значно збільшило суму балансу з 971,6 тис. грн. до 1681,5 тис. грн. тобто за три роки валюта балансу збільшилась на 709,9 тис. грн. Загальне збільшення валюти можна віднести до позитивного показника в діяльності підприємства.

Збільшення валюти балансу відбулось в основному за рахунок збільшення необоротних активів (основних засобів). Так в 2010 р. на балансі підприємства налічувалось необоротних активів на суму 299,6 тис. грн., а в кінці 2012 р. 684,8 тис. грн. Так, на протязі 2010 - 2012 року на підприємство надійшло необоротних активів на суму 385,2 тис. грн. (54,26 %). Також, значну роль відіграли оборотні активи. В 2010 р. сума оборотних активів підприємства складала 672,0 тис. грн., а в 2012 році вже 993,8 тис. грн. Отже, протягом трьох років відбулося збільшення кількості оборотних активів на 321,8 тис. грн. (45,33 %).

Окрім зазначених чинників необхідно відмітити наступні позитивні зміни:

- зменшення дебіторської заборгованості за товари, роботи послуги на 115,6 тис. грн.;

- значне збільшення грошових коштів в національній валюті на 27,9 тис. грн.

Однак на підприємстві окрім позитивних було зафіксовано негативні чинники, зокрема:

- збільшення витрат майбутніх періодів на 2,9 тис. грн.

З цих рисунків видно, що на протязі двох років структура балансу істотно змінилась. Так, в 2010 році в структурі активу оборотні активи займали в балансі - 69,17 %. В 2012 році ситуація змінилась, в структурі активу оборотні активи зменшили свою частку на 10,07 %, відповідно необоротні активи збільшились на кінець 2012 року на 9,9 % структури. Також, зазнали змін витрати майбутніх періодів, збільшивши свою частку на 0,17 %.

Позитивним показником в діяльності підприємства є наявність суми нерозподіленого прибутку. У цій статті показується прибуток, який залишився у ТОВ «Альянс» після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань. В 2010 році нерозподілений прибуток становив 135,7 тис. грн., в 2012 році він збільшився до 391,5 тис. грн., тобто на 255,8 тис. грн. Такі зміни показують суттєву прибутковість підприємства.

Також позитивним показником в діяльності ТОВ «Альянс» є зменшення поточних зобов'язань. В 2010 р. поточні зобов'язання складали 174,5 тис. грн., а в 2012 р. - 135,5 тис. грн. Тобто, прослідковується зменшення зобов'язань на 39,0 тис. грн., в основному, за рахунок зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 29,0 тис. грн. та поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом на 5,8 тис. грн.

Так з табл. 2.2.3 видно, що на протязі трьох років збільшились:

- заборгованість із страхування на 0,1 тис. грн. ;

- заборгованість із заробітної плати на 3,5 тис. грн.;

- заборгованість з інших поточних зобов'язань на 0,6 тис. грн.

Структура пасиву балансу за 2010 - 2012 роки показує покращення становища на підприємстві. Так в 2012 році вага поточних зобов'язань зменшилася на 9,89 %, а відповідно вага власного капіталу збільшилася на 9,89 %, порівняно з 2010 р.

Виходячи з того, що показник власного капіталу є одним з головних індикаторів платоспроможності підприємства, який визначає фінансову незалежність підприємства та його фінансову стійкість та стабільність, можна зробити висновок про прибутковість ТОВ «Альянс», яка зростає з року в рік.

Взагалі, аналіз балансу ТОВ «Альянс» дає можливість прослідкувати розвиток підприємства протягом трьох років та його задовільний фінансовий стан. Про це говорять наступні фактори:

Ш збільшення валюти балансу за рахунок оборотних та необоротних активів;

Ш зменшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги;

Ш збільшення грошових коштів у національній валюті;

Ш збільшення власного капіталу;

Ш зменшення поточних зобов'язань підприємства.

2.3 Організація бухгалтерського обліку на ТОВ «Альянс»

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства[21].

Структура облікового апарату тісно пов'язана з розподілом обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність і права визначаються службовими характеристиками та посадовими інструкціями.

Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління підприємством. Розподіл обов'язків між конкретними виконавцями є прерогативою головного бухгалтера, якого призначає на посаду і звільняє з посади власник (керівник) підприємства. За функціональними обов'язками працівники, зайняті обліком і звітністю, підпорядковуються головному бухгалтеру і призначаються керівником підприємства за погодженням головного бухгалтера. Він встановлює для кожного облікового працівника службові обов'язки і контролює їх виконання.

...