Фінансовий облік поточних зобов’язань за розрахунками по податках і платежах до бюджету

4.6 Податок з власників транспортних засобів

Кошти, які надійшли від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймах. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.

Платниками податку є підприємства, організації, заклади (юридичні особи) -- власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до законодавства об'єктами оподаткування є:

· автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення);

· колісні трактори; мотоцикли;

· яхти, судна парусні, шлюпки моторні і катери.

Не є об'єктами оподаткування:

· трактори на гусеничному ходу;

· машини і механізми для сільськогосподарських робіт;

· автомобілі швидкої допомоги і пожежні;

· транспортні засоби (підйомні і самохідні), які використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані;

· яхти, судна парусні, спортивні шлюпки.

Базою для нарахування податку є об'єм циліндрів двигуна, потужність електродвигунів і довжина судна.

Податок нараховується за даними про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Плата вноситься перед реєстрацією, перереєстрацією чи технічним оглядом транспортних засобів на період до наступного технічного огляду у валюті України. Розраховується за валютним курсом Національного банку на перший день кварталу, в якому сплачується податок, і залишається незмінною до кінця кварталу.

При стягненні податку на транспортні засоби суб'єктів господарської діяльності існують пільги. Від сплати податку звільнені підприємства автомобільного транспорту загального користування стосовно транспортних засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, у яких законодавчо встановлено тарифи на оплату проїзду. Сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (кількість місць менше 10) в розмірі 50%.

Для підприємств встановлено достатньо високу відповідальність за сплату податку. У випадку заниження податку стягується вся сума заниженого податку і штраф у двократному розмірі від тої ж суми. При відсутності обліку об'єктів оподаткування чи веденні обліку з порушенням встановленого порядку (ненадання, порушення надання розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податку) стягується штраф у розмірі 50% від суми податку, який підлягає сплаті.

Сума податку на транспортні засоби включається в склад валових затрат платників, а отже, зменшує оподаткований прибуток і суму податку на прибуток. Джерелом сплати податку на транспортні засоби є балансовий прибуток, що впливає на розмір чистого прибутку підприємства [40, с. 79-82].

Цей податок зараховується на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету м. Севастополя. Територіальні дорожні фонди 85 % із суми цього податку спрямовують на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, а також сільськогосподарських доріг, а 15 % - до бюджетів місцевого самоврядування на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності і суміщаються з автомобільними дорогами загального користування державного значення[26, с.184-185].

4.7 Плата за воду

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, тобто юридичні і фізичні особи, що використовують водні ресурси або користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Об'єктом збору за використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі з урахуванням обсягів втрат води у системах водопостачання.

Об'єктом для потреб гідроенергетики та водного транспорту є: обсяг води, пропущений через труби гідроелектростанції. Для водного транспорту - це тоннаж-доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних суден, а для пасажирських суден - це місце-доба експлуатації пасажирських суден.

На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, які визначаються у дозволах на поставку води. В межах установленого ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів відноситься на валові витрати підприємства, понаднормове використання - справляється у 5-тикратному розмірі і сплачується за рахунок прибутку. На користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту ліміт не встановлюється і цей збір відноситься на валові витрати виробництва.

Обсяг використаної води визначається платниками самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики подається до органів Державної податкової служби за місцем знаходження платника щоквартально наростаючим підсумком з початку року до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Розрахунок збору за користування водами для потреб водного транспорту подається до органів Державної податкової служби за місцем знаходження платника до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом: півріччя, 9 місяців, рік [27, с. 90-91].

4.8 Екологічний податок

Платниками податку є юридичні особи, фізичні особи - підприємці, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

· викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення;

· скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

· розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;

· утворення радіоактивних відходів;

· тимчасове зберігання радіоактивних відходів протягом понадпроектного терміну.

Суми податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів.



4.9 Облік розрахунків із бюджетом

За кредитом рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами» відображають нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплату, списання тощо.

Проте, враховуючи специфіку робочого Плану рахунків ТОВ «Альянс», можна прослідкувати деякі зміни, порівняно з типовою кореспонденцією рахунків.



5. Відображення інформації про поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом у фінансовій звітності

5.1 Поняття звітності

Звітність - завершальний результат фінансового, виробничого, податкового та статистичного обліку. Вона призначена для використання зовнішніми і внутрішніми користувачами.

Держава використовує звітність для контролю за вірністю та своєчасністю розрахунків по податкам, зборам, обов'язковим платежам. Показники звітності використовуються для моніторингу господарсько-фінансової діяльності підприємств. На підприємствах звітність використовують для контролю за виконанням планів, аналізу господарської діяльності, формування стратегічних планів. Від якості складання звітності залежить якість прийняття рішень тактичного і стратегічного плану, ефективність функціонування підприємства і держави в цілому.

Звітність підприємства поділяється на фінансову, податкову, статистичну.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Статистична звітність - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Податкова звітність - сукупність дій платника податку по складанню, веденню і поданню документів. Які містять інформацію про результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксують процес обчислення податку, а також суму, яка має бути сплачена до бюджету. Податкова звітність складається платником податків самостійно і подається до податкових органів за результатами звітного періоду у встановлені законодавством терміни[31].

Терміни подання податкової звітності встановлюються для кожного податку окремо. Першим днем представлення звітності вважається день, наступний за днем закінчення звітного періоду. У випадках, коли останній день подання звітності є вихідним або святковим, днем подання звітності вважається перший робочий день, що слідкує за вихідним (святковим).

Виділяють дві групи податкових документів:

1. Розрахунково-декларативна документація - документи, у яких фіксуються податкові розрахунки й суми податків. По кожному податку існує єдиний розрахунковий документ, що представляється платником податків у податковий орган у встановлений законодавством строк. У розрахунково-декларативних документах указуються строки подання звітності, база оподатковування, податкові пільги, розмір податкового окладу.

2. Довідкова документація - документи, що містять довідкові відомості, що деталізують дані для обчислення податків, що розшифровують або обґрунтовують податкові розрахунки. Подібна документація ділиться на: документи, необхідні для обчислення податків; документи довідкового характеру, що не впливають на вирахування сум податків [30].

3. Облікова документація -- це документи, що являють собою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизуються в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупованих документів визначається сума податків, що підлягає внесенню у відповідні фонди.

4. Податкові повідомлення -- документи, які направляють податкові органи платникам. Вони містять відомості про терміни та суми податку, що підлягає сплаті. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» суму податку, зазначену в податковому повідомленні, яка підлягає сплаті, обчислює не самостійно платник податків, а податковий орган.

5.2 Податкова декларація. Порядок та терміни подання податкової звітності

Податкова декларація - це документ, який подає платник податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку чи збору (обов'язкового платежу). Виходячи з цього, будь-який документ, що подається до податкового органу і призначений для нарахування та сплати обов'язкових платежів у певні фонди, є декларацією незалежно від того, яку назву має такий документ: розрахунок, довідка, звіт тощо. Отже, податкова декларація має характер податкового розрахунку, відповідно до якого платник податків самостійно обчислює суму податку і несе обов'язок щодо своєчасної його сплати (Додаток Е).

Традиційно податкова декларація як форма податкової звітності відповідає такому порядку сплати податку, за якого обов'язок з його сплати покладається безпосередньо на платника. Податкову декларацію подають до податкового органу за місцем обліку платника у двох примірниках, один з яких повертається платнику з позначкою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути засвідчений. Податкові декларації приймають контролюючі органи без попередньої перевірки зазначених у них даних. Форму податкової декларації (розрахунку) встановлює центральний (керівний) орган контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. Затверджені форми податкових декларацій мають нормативно-правовий характер, що означає обов'язковість їх дотримання як для платника податків, так і для податкових органів.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю -- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу чи календарному півріччю -- протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року -- протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) -- до 1 квітня року, наступного за звітним.

Граничні терміни подання податкової декларації можуть бути продовжені за рішенням керівника податкового органу (чи його заступника) за письмовим запитом платника податків лише у випадках, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

1) перебував за межами України;

2) був у плаванні на морських судах за межами України у складі команди (екіпажу) таких суден;

3) перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

4) мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

5) був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг або інших елементів податкових баз, які раніше були відбиті у податкових деклараціях чи розрахунках з окремих податків або зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлено законами з питань оподаткування.

Платник податків має право вибрати один з таких порядків подання податкової декларації:

а) особисто (з відміткою про дату подання на копії декларації);

б) пересиланням (датою подання декларації вважатимуть дату відправлення рекомендованого листа). У такому разі платник податків повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації надіслати її на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку в порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації;

в) в електронному вигляді, що означає: податковий орган зобов'язаний прийняти податкову звітність за дотримання відповідних умов.

Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації або податкові розрахунки), встановлені податковим органом, повинні відповідати нормам і змісту певного податку або збору. Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, яка встановлена податковим органом, збільшує або зменшує суму податку всупереч нормам закону щодо цього обов'язкового платежу. Такий звіт за іншою формою подається разом з поясненням мотивів його складання.

Податковий орган зобов'язаний прийняти декларацію, при цьому факт прийняття цього документу засвідчується поміткою на копії декларації. Цей момент є особливо важливим, оскільки виконання обов'язку щодо податкової звітності має чітко визначені часові межі, і платник повинен подати податкову декларацію у встановлений законодавством строк. Податкова декларація містить такі обов'язкові відомості:

1) ідентифікаційний код платника податку;

2) повне найменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;

3) період, за який подається декларація, чи дата, за станом на яку подається декларація;

4) дату подання до податкового органу податкової декларації;

5) розмір бази оподаткування;

6) суму і розмір витрат і пільг;

7) суму, що не оподатковується податком;

8) ставку оподаткування;

9) суму податку, що підлягає сплаті.

Декларацію підписує платник податків або його представник у межах своїх повноважень.

Податкову декларацію подає платник податків щодо кожного податку окремо за місцем його обліку у встановлений строк.

Платник податків не несе обов'язку щодо подання податкової декларації, якщо обов'язок з обчислення і сплати податків або зборів покладається на податковий орган, податкового агента або податкового представника.

Якщо платник податків після подання податкової декларації за минулі звітні періоди до податкового органу самостійно знайшов будь-яку помилку чи описку, що могло вплинути або вплинуло на визначення суми податку як у бік завищення, так і заниження, то він має право подати нову податкову декларацію з виправленими показниками разом із заявою про це. Дата подання нової (уточненої) податкової декларації має бути належним чином зафіксована, оскільки цей момент визначає механізм застосування певних санкцій. Виявлення невідповідності відомостей, зазначених у декларації, в ході податкової перевірки позбавляє платника податків права на подання уточненої (виправленої) декларації.

Несвоєчасне подання податкової декларації до податкового органу тягне за собою застосування фінансових санкцій, а саме: накладення штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне неподання або затримку, і як доповнення до цього накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 відсотків суми нарахованого податку і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окрім того, у разі неподання чи несвоєчасного подання податкової декларації платником, з першого робочого дня, наступного за граничним строком її подання, у податкового органу виникає право на податкову заставу, і податковий орган самостійно нараховує суму податку, що має бути сплачено[21].

5.3 Види податкових декларацій

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства

Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Декларація про прибуток підприємства складають із заголовної, 2-х основних частин і додатків (Додаток Е).

В першій основній частини декларації відображається сума валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань. Шляхом вирахування з валового доходу валових витрат та амортизаційних відрахувань визначається сума об'єкта оподаткування. Потім визначається нарахована сума податку, яка зменшується на суму різних вирахувань (вартість торгових патентів, суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів). Після зменшення податкового зобов'язання звітного періоду на суму нарахованого податку за попередній податковий період та на суму надмірно сплаченого податку попередніх податкових періодів (переплати), яку платник бажає направити в рахунок майбутніх платежів з податку на прибуток, визначається сума податку до сплати.

У другій основній частині декларації відображаються додаткові показники: суми податків, які стягуються з нерезидентів, з фрахту, авансові внески, нараховані на суму дивідендів, сума штрафу, самостійно нарахованого в зв'язку з виправленням помилок.

Податкова декларація з податку на додану вартість

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний період без зростаючого підсумку (Додаток Е).

Звітний (податковий) період подання декларації складає один календарний місяць чи один календарний квартал.

Ведуть податкову декларацію на основі реєстру отриманих та виданих податкових накладних платники ПДВ.

Декларація має вступну частину та 4 розділи.

У вступній частині першої сторінки у спеціальному полі зазначається тип декларації, вказується за який податковий період подається декларація, повна назва платника податку, його ідентифікаційний код, індивідуальний податковий номер платника та номер свідоцтва платника ПДВ, адреса та телефон платника податку.

Розділ 1 «Податкові зобов'язання» - відображаються об'єми поставок, які оподатковуються за ставкою 20,0 процентів; операції, що звільнені від оподаткування та ті, що не є об'єктом оподаткування. Також відображаються об'єми ввезених в звітному періоді на митну територію України товарів, за якими сплата ввізного ПДВ була відстрочена шляхом оформлення векселя, сума послуг, отриманих від нерезидентів на митній території України. В цьому розділі визначається сума податкових зобов'язань платника податку за звітний період.

Розділ 2 «Податковий кредит» - відображаються об'єми придбаних з ПДВ чи без ПДВ на митній території України чи ввезених (пересланих) з-за кордону товарів, основних фондів і нематеріальних активів. В цьому розділі визначається сума податкового кредиту платника податку за звітний період.

Розділ 3 «Розрахунки з бюджетом за звітний період» - розраховується різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, а також визначаються напрямки відшкодування, якщо сума податкового кредиту є більшою за суму податкових зобов'язань (грошовими коштами на поточний рахунок, в рахунок майбутніх платежів з ПДВ, в рахунок інших податків, які зараховуються до Державного бюджету).

Розділ 4 «Результати розрахунків з ПДВ» - заповнюється податковим органом і містить відомості про проведення даних з нарахуванням або відшкодуванням податку в особовому рахунку платника та відмітку про проведення перевірки.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з нього податку

Форму № 1-ДФ (Додаток Е) необхідно підготувати у двох примірниках, один з яких залишиться у податковій. Інший, після проставляння на ньому штампу та підпису податкового інспектора, повернуть. Цей екземпляр необхідно неодмінно зберегти.

Суму нарахованого податку з доходу фізичної особи відображено в графі 4а.

В графі 4 зазначається сума податку, що була фактично перерахована до бюджету на дату подання податкового розрахунку.

Всі суми у цих графах відображаються у грошовій формі у національній валюті, у гривнях з копійками.

Остання дев'ята графа заповнюється тільки для «нового звітного» та «уточнюючого» податкового розрахунків. «Нуль» ставиться, якщо рядок треба ввести, «одиниця» - якщо рядок треба вилучити[10, 15].

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів

Рядок 8 «Загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього (р. 3 + р. 5 + р. 6 - р. 7)»відображається сума єдиного внеску, що визначається шляхом додавання даних зазначених у рядках 3, 5, 6 за мінусом даних рядка 7(Додаток Е).

Зазначена сума підлягає сплаті на рахунки органів Пенсійного фонду України відкриті в органах Державної казначейської служби України[12]

Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)

Порядок справляння плати за землю регулюється Розділом XIII Податкового кодексу «Плата за землю». Плата за землю складається з земельного податку, який сплачують власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, та орендної плати за землю, яку сплачують землекористувачі.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Форма податкової декларації з плати землю затверджена Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1015 «Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» (Додаток Е). Податкова декларація з плати за землю складається з:

1. Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Основна таблиця.

2. »Відомості про наявні земельні ділянки (Додаток 1 до Податкової декларації з плати за землю)».

3. «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок (Додаток 2 до Податкової декларації з плати за землю)».

Сума нарахованого земельного податку відображається в рядку 5, а нарахована орендна плата - в рядку 13[14].

Розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів

Згідно з п. 239.2 ст. 239 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ. Сума збору зазначається в колонці 8 (Додаток Е).

До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію[19].

Податкова декларація збору за спеціальне використання води

Форма податкової декларації збору за спеціальне використання води затверджена Наказом ДПАУ від 24.12.2010 № 1009 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за спеціальне використання води» (Додаток Е).

Збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів. Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів. Сума збору зазначається в колонці 9[16].

Податкова декларація екологічного податку

Декларація екологічного податку заповнюється відповідно до форми передбаченої наказом Державної Податкової Адміністрації України «про затвердження форми податкової декларації екологічного податку» від 24.12.2010 (Додаток Е).

Декларація складається з 4 сторінок.

Перша сторінка призначена для отримання інформації про платника податку.

Дані сторінок 2, 3, 4 заповнюються для встановлення обсягу викидів та встановлення плати податку на даний обсяг.

Всі дані заповнюються лише з зазначенням відомостей щодо звітного періоду.

Сума нарахованого податкового зобов'язання з екологічного податку зазначається в гр. 1.1. В додатку 1 проводиться розрахунок суми податку[18].



6. Напрями вдосконалення обліку поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом

Однією з основних проблем, які виникають у підприємства щодо організації податкового обліку, є відсутність інформаційних зв'язків між керівними й збутовими ланками підприємства, з одного боку, і між ланкою, що веде податковий облік, з іншого. Досить часто перші ланки приймають рішення без урахування міркувань другої ланки і без прорахунку податкових наслідків цих рішень. До головного бухгалтера найчастіше лише доводиться інформація про проведені підприємством операції. Коли ж надалі виявляється, що деякі операції призвели до різкого збільшення суми податків або взагалі були заборонені, між керівництвом і бухгалтерією виникають конфліктні ситуації. Безумовно, у такій ситуації про належну організацію податкового обліку не йдеться.

Останнім часом досить поширеним став порядок, коли підприємство для ведення податкового обліку наймає сторонніх фахівців. При цьому часто головний бухгалтер звільняється, реєструється як підприємець-платник єдиного податку, укладає договір зі своїм підприємством на надання послуг з ведення податкового й бухгалтерського обліку й надає ці послуги вже як сторонній фахівець.

У такий спосіб вирішуються одночасно дві проблеми: по-перше, підприємство заощаджує на податкових нарахуваннях на заробітну плату, по-друге, головний бухгалтер намагається підстрахувати себе на випадок можливого притягнення до кримінальної відповідальності у разі ухилення від сплати податків.

Щодо залучення сторонніх фірм для ведення податкового обліку можна зазначити таке. Якщо ці відносини мають епізодичний характер, тобто фірми залучаються періодично для складання звітів, то керівництво підприємства в повному обсязі несе відповідальність за повне й своєчасне подання документів для складання звітності. Тобто, якщо керівництво не представить вчасно документи, то відповідальним буде саме воно. Водночас за такої форми організації податкового обліку існує небезпека того, що сторонній фахівець не розбереться у специфіці відносин підприємства із клієнтами й неправильно відобразить в податковому обліку операції підприємства. Крім того, за відсутності фінансового радника, яким найчастіше є на підприємстві бухгалтер, якщо його вчасно інформують про заплановані на підприємстві операції, керівництво підприємства, здійснивши відповідну операцію, тільки після її завершення може дізнатися про несприятливі податкові наслідки, які виникли в результаті, тобто в той момент, коли що-небудь змінити вже неможливо.

Також слід зазначити, що фахівцю зі сторонньої фірми звичайно властиве байдуже ставлення до фінансового стану фірми, тому застосовувати які-небудь схеми оптимізації він навряд чи буде, якщо це не передбачено в договорі. Водночас бухгалтер, який є працівником фірми, більшою мірою зацікавлений у фінансовому процвітанні фірми.

Позитивним аспектом залучення сторонніх фірм є те, що свіжий сторонній погляд часто дає змогу приймати нестандартні рішення[29].

Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є правильна розстановка кадрів на окремих ділянках облікового процесу, встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка як найбільше відповідала б конкретним умовам роботи підприємства.

Основою удосконалення бухгалтерського обліку є підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва. Вони повинні володіти певним рівнем знань в галузі планування, фінансування, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання обліково-економічної інформації.



Висновки та пропозиції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» діє на підставі Статуту та установчого договору.

Метою підприємства є одержання прибутку від господарської діяльності в інтересах підприємства. Веде свою діяльність згідно із Законами України «Про підприємство» і «Про підприємництво».

Бухгалтерській облік на підприємстві організований згідно «Положення про організацію бухгалтерського обліку в Україні» за журнально-ордерною схемою.

У наш час - час прогресивної комп'ютеризації - підприємство використовує комп'ютерну форму обліку, що значно полегшує роботу бухгалтера і зменшує випадки сплати санкцій і пені за неправильно здійснений облік, дозволяє вчасно подавати звітність до певних установ.

Підприємство сплачує 7 податків, згідно з чинним законодавством України у відповідні строки і у необхідних сумах.

Основними формами первинних документів для обліку розрахунків по податках, зборах і платежах є: податкова накладна, товаротранспортна накладна, платіжне доручення, податкові декларації і розрахунки податків. Порівняно з іншими підприємствами дане не веде книгу обліку придбання товарів і книгу обліку продажу товарів. Всі первинні документи ведуться з дотриманням встановлених вимог до оформлення і змісту.

Існує тісний взаємозв'язок між бухгалтерською службою та керівництвом, який дає змогу досягти точності в даних обліку та своєчасності подання звітів до контролюючих органів.

Основним недоліком, на мою думку, є недостатність кадрів в бухгалтерській службі. Потрібен працівник, який відповідав би за контроль необхідних підприємству дозволів (наприклад на викиди, спеціальне водокористування, медогляд працівників тощо) та порядком їх створення, в разі закінчення строку дії.

Аналітичний облік розрахунків за податками і платежами підприємство веде за їх видами. Облік платежів веде окремо по кожному податку.

Облік розрахунків за податками і платежами організований таким чином, що за кожний із них окремо можемо мати дані про нараховані і сплачені суми, заборгованість на кінець періоду. Реєстри аналітичного і синтетичного обліку відповідають своєму призначенню, дозволяють оперативно і без помилок узагальнити інформацію, отриману з первинних документів.

На підприємстві ведеться бухгалтерська і податкова звітність, що подається до податкової інспекції і інших органів у відповідні строки і за певною формою згідно з чинним законодавством.

Під час виконання курсової роботи були розширені і закріплені теоретичні знання ведення бухгалтерського обліку на практиці. Робота над курсовою роботою дала можливість досконало вивчити порядок нарахування і сплати податків, їх первинний, аналітичний і синтетичний облік, а також порядок подання звітності по податках. Опрацювання широкого кола нормативних законодавчих актів дало можливість відслідкувати останні зміни, що сталися в системі оподаткування, що дасть змогу уникати допущення помилок і прорахунків при подальшій роботі на підприємстві.



Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України від 02.12.10 № 2755-VI [Електронний ресурс]Україна. Міністерство доходів і зборів України. - Джерело доступу: http://minrd.gov.ua

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 627 від 27.06.2013 [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://buhgalter911.com

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 627 від 27.06.2013 [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://buhgalter911.com

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 627 від 27.06.2013 [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://buhgalter911.com

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 627 від 27.06.2013 [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://buhgalter911.com

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 627 від 27.06.2013 [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://buhgalter911.com

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 627 від 27.06.2013 [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://buhgalter911.com

8. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.03 № 851-IV [Електронний ресурс]/ Україна. Верховна Рада. - Джерело доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

9. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]/Україна. Верховна Рада. - Джерело доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

10. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників [...]: Наказ України від 24.12.2010 № 1020 [Електронний ресурс]/ Україна. ДПС. - Джерело доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

11. Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення: Наказ Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340/ [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

12. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI [Електронний ресурс]/ Україна. Верховна Рада. - Джерело доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

13. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 № 889-IV [Електронний ресурс]/ Україна. Верховна Рада. - Джерело доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

14. Бланк податкової декларації з плати за землю. Земельний податок та орендна плата: Блог про бухгалтерський облік, оподаткування та звітність в Україні[Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://byhgalter.com

15. Заповнення звіту за формою 1-ДФ. Інструкція заповнення та порядок подання: Блог про бухгалтерський облік, оподаткування та звітність в Україні[Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://byhgalter.com

16. Збір за спеціальне використання води: стаття[Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://uk.wikipedia.org

17. Податок на прибуток: нові правила та нова декларація/ Дебет-Кредит/ [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://dtkt.com.ua

18. Порядок заповнення декларації екологічного податку: сервіс прямих консультацій в області консалтингу, бізнес-консультування, права і оподаткування[Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://www.protorg.com

19. Розрахунок збору за першу реєстрацію транспортних засобів: Державна податкова адміністрація України [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://tc.nusta.com.ua

20. Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни./ Г.М.Азаренкова, Т.М.Журавель, Р.М. Михайленко. - К.: Знання-Прес, 2009. - 299 с.

21. Бех Г.В.Податкове право: Навч. посіб. / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, Д.А. Кобильнік та ін./ За ред. проф. М.П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 400 с.

22. Бутинець Ф. Ф.Бухгалтерський фінансовий облік / Під ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. - Житомир: ПП „Рута”, 2000. - 608с.

23. Бутинець Ф. Ф. Організація бухгалтерського обліку: навчальний посібник / Ф. Ф. Бутинець, О. В, Олійник, М. М, Шигун, С. М. Шулепова. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 576с.

24. Бухгалтерські помилки та їх види: реферат./ [Електронний ресурс]. - Джерело доступу: http://ua-referat.com

25. Горский И. В. Налоги: История и современность. В кн.: Налоговое планирование для руководителя и бухгалтера. Т 1. - М.: Финансы, 1997. - 344 с.

26. Довгалюк В. І. Податкова система: навчальний посібник/В. І. Довгалюк, Ю. Ю. Ярмоленко. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 360 с.

27. Демиденко Л.М. Податкова система/ Л.М.Демиденко, Ю.Л. Субботович. -Навч. посібник - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 184 с.

28. Іванов Ю. Б. Податкова система: підруч./Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий, О. М. Десятнюк. - К.: Атіка, 2006. - 920 с.

29. Іванов Ю.Б. Податковий менеджмент/ Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима, В.В.Карпова. - Підручник. -- К.: Знання, 2008. - 525 с.

30. Кучерявенко Н. П. Основы налогового права. - Х.: Легас, 2003. - 384 с.

31. Лень В.С.Бухгалтерська звітність./ В.С. Лень, В.В. Гливенко, М.П. Бочок, Л.П. Іванов. - Підручник за редакцією Леня В.С. - Чернігів: ЧДТУ, 2002. - 359 с.

32. Ловінська Л. Г. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 370 с.

33. Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. - 364 с.

34. Наказ про облікову політику /Баланс. - 2012 р. - № 4.

35. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005 р. - 503 с.

36. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. - 6-те вид., перероб. і допов. - К. : Алерта, 2011. - 1042 с.

37. Пашков А. И. История русской экономической мысли. В 3-х т. Т 1. - М.: Государственное издательство политической литературы, 1955. - 700 с.

38. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: підруч./ А. М. Поддєрьогін, Л. Д. Буряк, Г. Г. Нам та ін./ Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 460 с., іл.

39. Практична бухгалтерія - Школа бухгалтера: безготівкові розрахунки/Дебет-Кредит. - 2000 р. - № 42.

40. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. -- Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. -- 460 с.

41. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - Кн. 5. - М.: Соцэкгиз, 1992. - 782 с.

42. Соколов А. А. Теория налогов. - М.: ООО «ЮрИнфоР - Пресс», 2003. - 506 с.

43. Спецвипуск. Первинні документи - фундамент бухгалтерського та податкового обліку /Баланс. - 29 серпня 2013 р. - № 68-69 - с. 20-88

44. Черника Д. Г. Налоги. Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 444 с.

45. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: підруч. -- К.: Знання, 2004. -- 447 с.

Размещено на Allbest.ru

...