Аналіз фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

фінанси майновий капітал підприємство

ВСТУП

1. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ?ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСІВ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА РІЗНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЙ БІЗНЕСУ

1.2 ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.3 ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

1.4 СИСТЕМА ФІНАНСОВИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ТА ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКІВ

1.5 ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛІНГ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

2.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЯКІСТЬ АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.2 МАЙНОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

2.3 ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ТА ЛІКВІДНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

2.4 ФІНАНСОВА СТАЛІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ

2.5 ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ

ВиСНОВКИ

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

За останні роки в Україні відбулися і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. Насамперед, це пов'язано з докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, системи оподаткування, кредитування і розрахунків.

Ситуація, яка склалася в економіці, вимагає підготовки висококваліфікованих спеціалістів-фінансистів. Враховуючи сучасні вимоги, підготовка конкурентоздатних фахівців на ринку праці потребує постійного поєднання теоретичного навчання з реаліями господарського життя, що здійснюється шляхом проходження практики.

Метою проходження виробничої фінансово-аналітичної практики є: формування у студента професійних умінь, навичок, здатності самостійно приймати рішення на конкретній ділянці роботи в умовах реальної практичної діяльності підприємств, установ, організацій.

1. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва

1.1 Особливості фінансування суб'єктів підприємництва різних форм організації бізнесу

- ознайомитись з особливостями фінансової діяльності підприємств в залежності від форми власності та організаційної структури;

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержанні прибутку.

Фінансову роботу на підприємствах виконують працівники фінансового відділу, а за його відсутності - працівники бухгалтерії. Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе начальник фінансового відділу (служби), а за їх відсутності - головний бухгалтер.

Розпорядником фінансових ресурсів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, що належать підприємству, є його керівник, який має право першого підпису на всіх грошових та розрахунково-платіжних документах.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;

контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

фінансове прогнозування та планування;

аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

- ознайомитись зі змістом установчих документів (статуту та установчого договору);

У цивільному праві України відомі п'ять видів господарських товариств, в основі створення яких лежить установчий договір: акціонерне товариство, повне і командитне товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю. Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначає Закон України “ Про господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року № 1576-XII.

В силу установчого договору його учасники (засновники юридичної особи) взаємно зобов'язуються у встановленому законом порядку створити нову юридичну особу і надати їй необхідне майно.

За своєю юридичною природою установчий договір підприємсво є багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного характеру. Установчий договір відноситься до групи так званих організаційних договорів.

Предметом установчого договору підприємства є створення приватного підприємсва. Спецефічним в даному аспекті є установчий договір акціонерного товариства відкритого типу, оскільки він укладається між засновниками акціонерного товариства та визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції і перед третіми особами. Такий договір по суті є договором про спільну діяльність і діє до моменту державної реєстрації акціонерного товариства. Учасники договору також мають на меті створення юридичної особи, але даний договір не визначає статус організації, що формується учасниками.

На відміну від цього установчий договір визначає не тільки узгоджену діяльність його учасників ( засновників ), але й правове становище нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих документів.

Зміст установчого договору підприємства визначають ті умови, по яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору - засновники нової юридичної особи - взаємно зобов'язані передати у власність створюваної ними організації встановлені ними ж внески, а також провести узгоджені дії по формуванню господарського товариства до його реєстрації.

В установчому договорі учасники перш за все закріплюють своє волевиявлення на створення юридичної особи і визначають його вид і характер. Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання усіма учасниками (засновниками).

Його наступна реєстрація має юридичне значення не для дійсності самого договору, а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже, до моменту реєстрації установчих документів юридичної особи учасники установчого договору можуть бути взаємно зобов'язані до вчинення певних, узгоджених ними дій.

Серед вищевказаних видів підприємсв повне і командитне товариство є так званими договірними об' єднаннями, оскільки у їх основі лежить договір як угода між учасниками, які зобов'язались один перед одним спільно діяти для досягнення цілей підприємсва. Договір пов'язує кожного учасника персонально із усіма іншими учасниками. Кожний учасник вправі вимагати від іншого належного виконання договору, взятих ним на себе зобов“язань. За загальним правилом, якщо договором не встановлене інше, ведення справ всередині підприємства проводиться за загальною згодою всіх учасників ; у відносинах із третіми особами кожний із учасників вправі діяти від імені товариства і представляти його в цивільному обороті.

“Установчий договір приватного підприємства ще називають фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за договором (кожному із учасників) фактично надано більше повноважень, ніж це безпосередньо виражено в договорі, але з умовою, що вони не скористуються надлишками цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами товариства в цілому.

Враховуючи особистий характер договору приватного підприємсва, який виражається в тому, що учасники зобов'язані приймати особисту участь у веденні справ підприємства,а також наділені широкими повноваженнями по здійсненню ними від імені підприємства фактичних і юридичних дій, що в свою чергу, передбачає виникнення особисто - довірчих, товариських відносин, логічно б було передбачити у договорі, що з виходом одного із учасників із складу підприємства, а також його смертю ( реорганізацією, ліквідацією, якщо учасником є юридична особа) товариство припиняється; хоча закон надає сторонам право домовитись про інше. Зміни у складі учасників такому випадку є рівносильними перезаключенню договору і тягнуть за собою реорганізацію товариства.

Спори, які виникають в процесі виконання договору приватного підприємсва повинні вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення спорів між учасниками доцільно допускати лише у випадках, прямо встановлених у договорі, якщо тільки спір не пов'язаний з майновими претензіями учасників один до одного.

Конструкція приватного підприємства розрахована на невелику кількість учасників, в основному фізичних осіб, хоча учасниками товариства можуть бути й юридичні особи. Тому доцільно б було передбачити в договорі, що змішаний склад повних учасників не допускається. Однак в командитних товариствах, де повними учасниками є юридичні особи, вкладниками можуть бути фізичні особи, і навпаки, якщо повними учасниками є громадяни, то вкладниками можуть бути юридичні особи. Закон України “Про господарські товариства“ передбачає ряд інших обов'язкових умов, які повинні бути зазначені в установчому договорі повного товариства.

В установчому договорі приватного підприємства повинні бути зазначені відомості про вид товариства, предмет та цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів підприємства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчого договору та порядок реорганізації та ліквідації підприємсва.

Також обов'язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями підприємства усім своїм майном. Відповідальність повних учасників за зобов'язаннями підприємства носить двоякий характер. Вона є субсидіарною, оскільки наступає тільки у випадку недостатності власних коштів товариства, і солідарною, оскільки розподіляється порівну між усіма учасниками, а кредитор товариства може звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник, який сплатив борги підприємсва, вправі звернутися до інших учасників з вимогою про відшкодування йому сум у розмірі збитків, які припадають на цих учасників. По причині такого характеру відповідальності учасників за боргами підприємсв, одній і тій ж особі заборонено брати участь у якості повного учасника більш, ніж в одному товаристві, але дозволяється брати участь в командитних товариствах в якості вкладників.

Установчий договір приватного підприємсва, як і договір іншого господарського товариства має містити загальні обов'язкові умови, так і відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. Стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх часток у майні підприємсві, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

На відміну від повного та командитного товариств, приватне підприємство є статутнимі. Зміни у складі учасників суттєвим чином змінюють тільки співвідношення розмірів їх часток у майні підприємсві( у повному та командитному товариствах вихід учасників або вступ нових учасників, як правило, і якщо сторони не домовились про інше, тягне за собою ліквідацію або реорганізацію товариства ). Учасники, які вступають в приватні підприємства мають справу не персонально з кожним із засновників, а з товариством у цілому, в особі його представницьких органів. Приватне підприємство не передбачають встановлення між учасниками відносин особистої довіри, оскільки вони є насамперед об'єднаннями капіталів, а не окремих осіб, які не зобов'язані своєю працею приймати участь в діяльності цих об'єднань. Тому поряд із установчим договором, ще одним установчим документом приватного підприємства є статут, який як конституція, закріплює організаційно-правовий статус підприємства, його майнове становище, порядок створення і компетенцію органів управління і контролю, порядок ліквідації та реорганізації, тощо.

Порядок створення приватного підприємства закритого типу складається з таких етапів: підписання установчого договору, скликання і проведення установчих зборів, реєстрація акціонерного товариства закритого типу.

Створення та установчі документи приватного підприємства відкритого типу мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону України “Про господарські товариства“, засновники приватного підприємства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними господарської діяльності по створенню приватного підприємства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції і третіми особами. Для створення приватного підприємства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити приватне підприємство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію. Отже, процес створення Приватного підприємства складається з таких етапів:

1. Укладання установчого договору про спільну діяльність по створенню приватного підприємства.

2. Реєстрація повідомлення про випуск акцій.

3. Повідомлення про намір створити приватне підприємство та проведення підписки на акції. Реєстрація випуску цінних паперів у фінансових оганах.

4. Скликання та проведення установчих зборів. Затвердження установчими зборами статуту товариства.

5. Подання заяви для реєстрації приватного підприємства. Державна реєстрація приватного підприємства.

Закон України “Про господарські товариства“ визначає, що приватні підприємства створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Отже, другим установчим документом для вищезазначених видів приватних підприємств є статут. Співвідношення установчого договору і статуту є таким, що останній по суті можливо розглядати як частину договору - адже він затверджується учасниками ( засновниками ) в якості одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту приватного підприємства може частково перекриватися змістом договору ( або навпаки), наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків та збитків, управління діяльністю створеної ними юридичної особи, виходу із її складу може встановлюватися не тільки в установчому договорі, а також і у статуті. Однак деякі принципові положення про взаємовідносини учасників (засновників), насамперед - їх воля на створення нової організації, можуть бути відображені тільки в договорі про її створення, а ряд конкретних положень, що стосуються статусу цієї організації, наприклад компетенція її органів, - тільки в статуті.

Необхідність існування статуту в даних видах приватних підприємств пояснюється тим, що учасники (засновники), які створюють приватне підприємство, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю можуть і не брати участь у господарській діяльності товариства ( на відміну від повного чи командитного товариства), але маючи право на отримання отримуючи прибуток від результатів роботи товариства - дивіденд. Якщо у повному чи командитному товариствах громадяни (рідше з участю юридичних осіб) об'єднуються з метою спільно вести підприємницьку діяльність, - брати безпосередню участь у справах товариства, створення акціонерного товариства, товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю є скорше об'єднаннями капіталів.

Отже установчий договір у статутних товариствах спрямований на створення нового суб'єкту правовідносин; сам порядок управління, мета і предмет діяльності цього суб'єкту вказується у статуті.

Законом передбачаються обов'язкові відомості, які повинні бути вказані в статуті, в залежності від виду товариства.

Так, загальними обов'язковими умовами, які повинні зазначатися в статуті є вид товариства, найменування та місцезнаходжкення, склад засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Статут приватного підприємства повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купується засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Можна виділити основні розділи, які складають зміст статуту приватного підприємства: загальні положення; мета та предмет діяльності; юридичний статус товариства; засновники товариства; майно товариства; статутний фонд товариства; акції товариства (для акціонерного товариства); порядок розподілу прибутків та збитків; органи управління товариством; - облік та звітність про діяльність; порядок внесення змін до статуту; фонди товариства; відступлення частки в статутному фонді товариства; припинення діяльності товариства; інші умови, в залежності від виду господарського товариства.

Примірний перелік видів діяльності, які можна передбачити в статуті наведено в додатку до даної курсової роботи.

Статут приватного підприємства затверджується зборами засновників (установчими зборами) господарського товариства, прошнуровується, нумерується; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію приватного підприємства.

Підприємство має право вносити зміни та доповнення до статуту, які теж підлягають державній реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих документів оформляються окремими додатками до них або шляхом викладу їх у новій редакції. На титулі додатків до установчих документів органом державної реєстрації робиться відмітка про те, що вказані документи є невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку внесення установчих документів в новій редакції в цілому на їх титулі робиться відповідна відмітка.

У випадку внесення в установчі документи змін та доповнень, пов'язаних із зміною найменування, організаційної форми або форми власності суб'єкта підприємницької діяльності, робиться його перереєстрація у встановленому законом порядку.

- ознайомитись з особливостями організації фінансів та управлінням ними на підприємствах різних форм власності;

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком, справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов'язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

Перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.

У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції.

Акціонерне товариство організується на добровільних засадах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності, інших основних фондів.

Законом України "Про господарські товариства" передбачено можливість реєстрації різних видів товариств. Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідальність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов'язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності та інших законних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту його частку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків.

Товариства з обмеженою відповідальністю створюються у формі кооперативів, колективних та орендних підприємств. Характерним для них є те, що власність товариства - це спільна власність усіх його учасників.

Організація товариств з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших форм проведення приватизації, що дає змогу створити значну кількість невеликих підприємств з небагатьма учасниками, причому не вдаючися до акціонування.

Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.

- ознайомитись з порядком виходу, прийому в члени товариства (публічного акціонерного товариства, приватного акціонерного товариства, повного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо);

1) Порядок вступу та виходу до Товариства з обмеженою відповідальністю:

Учасник Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.

За домовленістю між Учасником та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається Учасникові без виплати винагороди.

2) Порядок вступу та виходу до ПрАТ:

Акціонери Товариства мають право:

брати участь в управлінні справами Товариства;

одержувати частку прибутку від діяльності Товариства і дочірніх закладів;

одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітності та іншої документацією;

на переваги при одержанні продукції і послуг, виробленої і наданих Товариством;

вийти в установленому порядку в Товариства.

При виході акціонера з Товариства йому виплачується частина вартості активів Товариства на момент виходу, що пропорційні частці акцій.належних такому акціонеру. Частина вартості активів на момент виходу з метою збереження від інфляції переводиться по курсу Національного банку України на момент виходу акціонера з Товариства в умовні долари США. Виплата коштів акціонеру, що вибув, після затвердження Зборами квартального балансу та звіту про фінансово-господарські результати роботи Товариства здійснюється в національній валюті України по курсу Національного банку України на момент оплати коштів. Акціонеру, що вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного Товариством в господарському році, до моменту виходу акціонера із складу Товариства. Майно, передане акціонером Товариству у користування, повертається акціонеру при його виході із Товариства в натуральній формі без додаткової винагороди за користування таким майном.

У випадку реорганізації або ліквідації Акціонера - юридичної особи, до складу акціонерів Товариства за згодою Зборів можуть вступити правонаступники реорганізованого або ліквідованого акціонера - юридичної особи.

При відмові правонаступників від вступу до Товариства або відмови Зборів від прийняття до складу Товариства правонаступника останньому виплачується вартість акцій, що належали реорганізованому або ліквідованому акціонеру. У випадку, коли учасником, що вибув, було передано Товариству майно у користування, правонаступникам повертається таке майно в натуральній формі. При відмові правонаступників від отримання майна в натуральній формі Збори акціонерів мають право прийняти рішення про виплату вартості цього майна за станом на день реорганізації або ліквідації акціонера - юридичної особи."

3) Порядок вступу та виходу до Відкритого акціонерного товариства:

Учасник Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.

За домовленістю між Учасником та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається Учасникові без виплати винагороди.

4) Порядок вступу та виходу до повного товариства:

Учасник повного товариства має право передати свою частку або її частину іншим учасникам товариства або третім особам тільки за згодою всіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі до останньої переходять всі права та обов'язки, що належали учасникові, який вибув (згідно ст. 69).

При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників.

Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами.

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в установчому договорі.

Згідно ст. 70 “Про заборону учасникам повного товариства конкурувати з повним товариством”:

Оскільки всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю, вони не мають права від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У разі порушення цієї вимоги, учасник товариства зобов'язаний компенсувати збитки, заподіяні товариству.

Законодавством (ст. 71 Закону України "Про господарські товариства") встановлено особливий порядок виходу учасника з повного товариства. Якщо товариство було створено на невизначений строк, його учасник може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніше як за 3 місяці. Вихід з товариства, створеного на визначений строк, можливий лише з поважних причин та з попередженням не пізніше як за 6 місяців. Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, сплачується вартість його частини прибутку, одержаної товариством у цьому році.

Згідно ст. 72 учасника повного товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому установчими документами.

Як уже зазначалося, учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Механізм такої відповідальності конкретизовано у ст. 74 Закону України "Про господарські товариства": якщо при ліквідації повного товариства виявиться нестача наявного майна для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Важливим є те, що учасник товариства відповідає за борги останнього незалежно від того, чи виникли вони після або до його вступу до товариства.

Якщо борги товариства повністю сплатить один з учасників, він має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

- вивчити організацію фінансово-економічної роботи, склад і функції фінансового апарату, схематично побудувати організаційну структуру фінансової служби підприємства.

Фінансова робота ПП ”Медснаб” здійснюється за такими основними напрямками: фінансове прогнозування та планування; аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності; оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

1.2 Формування власного капіталу підприємства

- проаналізувати склад, джерела формування власних фінансових ресурсів і рівень забезпечення ними господарської діяльності підприємства;

Проаналізуємо склад, джерела формування власних фінансових ресурсів ПП “Медснаб”за даними у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Показники джерел формування капіталу у ПП ”Медснаб” за 2010-2012 рр

Джерела фінансивих ресурсів	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+,-)
	тис. грн.	пит. вага,%	тис. грн.	пит. вага,%	тис. грн.	пит. вага,%	2011 р. від 2010 р.	2012 р. від 2011 р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Джерела формуваня капіталу - всього	1333024,0	100,0	1681676,0	100,0	1557257,0	100,0	+348652,0	-124419,0
Власний капітал	20396,0	1,5	22503,0	1,3	27318,0	1,8	+2107,0	+4815,0
Зобов'язання	1216261,0	91,2	1571081,0	93,4	1449273,0	93,1	+354820,0	-121808,0
Забезпечення наступних витрат	54007,0	4,1	-	-	-	-	-54007,0	-
Поточні зобов'язання	1162254,0	87,2	1571081,0	93,4	1449273,0	93,1	+408827,0	-121808,0
Кредиторська заборогованість	1159813,0	87,2	1569627,0	93,3	1420554,0	91,2	+409814,0	-149073,0
Доходи майбутніх періодів	96367,0	7,2	88092,0	5,2	80666,0	5,2	-8275,0	-7426,0

Дані табл. 1.1 засвідчили, що у структурі пасивів у 2012 році 93,1 % займали зобов'язання.

У 2010-2012 рр. позиковий капітал підприємства представлений поточними зобов'язаннями. За період, що аналізується поточні зобов'язання у 2011 році порівняно, з 2010 зросли на 408827 тис.грн., а у 2012 році, порівняно з 2011, навпаки, знизились на 121808 тис.грн. Серед них, сума кредиторської заборгованості зросла у 2011 році, порівняно з 2010 - на 409814 тис.грн., а у 2012 році, порівняно з 2011. навпаки, знизилась - на 149073 тис.грн. Короткострокові кредити банків - відсутні.

За даними балансу зростання вартості капіталу на 348652тис.грн. у 2011 році порівняно з 2010, а у порівнянні 2012 року, з 2011, напаки, зниження - на 124419 тис.грн., відбулося за рахунок зростання іншого додаткового капіталу.

- проаналізувати джерела формування статутного капіталу підприємства;

Проаналізуємо джерела формування статутного капіталу ПП “Медснаб” за даними у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Показники джерел формування статутного капіталу ПП ”Медснаб” за 2010-2012 рр

Джерела фінансивих ресурсів	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+,-)
	тис. грн.	пит. вага,%	тис. грн.	пит. вага,%	тис. грн.	пит. вага,%	2011 р. від 2010 р.	2012 р. від 2011 р.
Власні	20396,0	1,5	22503,0	1,3	27318,0	1,8	+2107,0	+4815,0
Довгостроко-ві	-	-	-	-	-	-	-	-
Короткостро-кові	-	-	-	-	-	-	-	-
Разом	20396,0	1,5	22503,0	1,3	27318,0	1,8	+2107,0	+4815,0

Як бачимо з даних табл. 1.2 підприємства має лише власні кошти.

- ознайомитись з порядком формування та напрямками використання прибутку;

Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку. Слід зазначити, що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо - прибуток від надзвичайних подій.

Якщо в результаті настання надзвичайних подій у діяльності підприємства виникли втрати, то їх суму (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати") записують у Звіті про фінансові результати зменшеною на суму податку на прибуток унаслідок збитків від надзвичайних подій. На цю ж суму зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства.

На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків, - чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо.

Напрями використання чистого прибутку підприємство переважно визначає самостійно. Суму прибутку підприємства, що залишається після його розподілу, називають нерозподіленим прибутком. Нерозподілений прибуток обліковують на окремому бухгалтерському рахунку і його суму записують у бухгалтерському балансі.

В економічній літературі виділяють поняття балансового прибутку підприємства.

Суму балансового прибутку раніше записували в бухгалтерському балансі. Однак після затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 "Баланс" у бухгалтерському балансі підприємства записують суму нерозподіленого прибутку.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому - до погіршання їхнього фінансового стану.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.

Розгляньмо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою через визначення нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування);

амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура та визначений підприємством строк їх корисного використання.

У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року і пізніших доповненнях до нього не згадується категорія "собівартість", бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не варто робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, вкорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим резервом збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат. Для цього необхідно знати: повний перелік витрат, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності у прийнятті рішень з формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 16 «Витрати»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на: адміністративні витрати, витрати на збут; інші операційні витрати.

- ознайомитись з документами, що регламентують формування власних фінансових ресурсів підприємства;

Документи, що регламентують формування власних фінансових ресурсів ПП ”Медснаб”: П(С)БО № 2 форма 1 "Баланс", (С)БО № 5 форма 4 "Звіт про власний капітал", П (С)БО 11 "Зобов'язання".

- ознайомитись з особливостями формування та використання фондів фінансових ресурсів.

Джерелом поповнення власних фінансових ресурсів є амортизація. Однак, у сучасних умовах господарювання вона втратила реальну можливість впливати на підвищення результатів господарської діяльності підприємницьких структур, через відсутність чіткої амортизаційної політики в державі, яка не сприяє накопиченню достатніх коштів для повного відтворення основних виробничих фондів. Амортизація відображає лише ступінь зносу основних фондів. Кошти амортизаційного фонду, за цільовим призначенням, використовуються лише підприємствами державної форми власності. Підприємства недержавних форм власності здійснюють відтворення основних засобів за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати обов'язкових платежів.

Формування та використання фінансових ресурсів здійснюється на двох рівнях: державному та на рівні підприємств. Фінанси підприємницьких структур, як важлива складова фінансової системи держави, займають приоритетне становище, оскільки обслуговують процес створення, розподілу, перерозподілу та кінцевого споживання валового внутрішнього продукту. Серед основних факторів впливу на формування фінансових ресурсів підприємств виділяють види діяльності та організаційно - правові форми господарювання, що обумовлюють особливості їх використання. Зі зміною форм власності розширюються джерела формування фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності через мобілізацію коштів на фондовому ринку, шляхом випуску цінних паперів. Така ситуація зумовлює більш ефективне використання фінансових ресурсів, що проявляється у виникненні зобов'язань перед інвесторами з приводу виплати доходів.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє їх збалансованість і визначення оптимальної структури їхніх джерел. Проте як свідчить практика їх структура постійно змінюється під впливом різноманітних факторів, а саме зростання питомої ваги коштів залучених із зовнішніх джерел, і в першу чергу, частки кредиторської заборгованості, яка спричиняє систему неплатежів та приводить до зниження інвестиційних можливостей підприємницьких структур. Загалом, слід уникати як неконтрольованої кредиторської заборгованості, що призводить до погіршення платоспроможності підприємств, так і надлишкових власних фінансових ресурсів, що можуть сповільнювати виробничий розвиток через надмірне резервування накопичень і відволікання їх із виробничого процесу. Тому, як доведено у наукових дослідженнях, встановлення оптимального співвідношення фінансових ресурсів впливає на вирішення питання підвищення ринкової вартості підприємства і залежить від показників - чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу прибутку на дивіденди.

1.3 Дивідендна політика підприємства

У ПП “Медснаб” не здійснюється дивідендна політика.

1.4 Фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів

- проаналізувати і дати оцінку джерел позикових коштів;

Показники позикового капіталу за джерелами формування, наведено у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Показники позикового капіталу за джерелами формування у ПП ”Медснаб” за 2010-2012 рр

Джерела фінансивих ресурсів	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+,-)
	тис. грн.	пит. вага,%	тис. грн.	пит. вага,%	тис. грн.	пит. вага,%	2011 р. від 2010 р.	2012 р. від 2011 р.
Джерела формуваня капіталу - всього	1333024,0	100,0	1681676,0	100,0	1557257,0	100,0	+348652,0	-124419,0
Власний капітал	20396,0	1,5	22503,0	1,3	27318,0	1,8	+2107,0	+4815,0
Зобов'язання	1216261,0	91,2	1571081,0	93,4	1449273,0	93,1	+354820,0	-121808,0
Забезпечення наступних витрат	54007,0	4,1	-	-	-	-	-54007,0	-
Поточні зобов'язання	1162254,0	87,2	1571081,0	93,4	1449273,0	93,1	+408827,0	-121808,0
Кредиторська заборогованість	1159813,0	87,2	1569627,0	93,3	1420554,0	91,2	+409814,0	-149073,0
Доходи майбутніх періодів	96367,0	7,2	88092,0	5,2	80666,0	5,2	-8275,0	-7426,0

Дані табл. 1.2 засвідчили, що у структурі пасивів у 2012 році 93,1 % займали зобов'язання.

У 2010-2012 рр. позиковий капітал підприємства представлений поточними зобов'язаннями. За період, що аналізується поточні зобов'язання у 2011 році порівняно, з 2010 зросли на 408827 тис.грн., а у 2012 році, порівняно з 2011, навпаки, знизились на 121808 тис.грн. Серед них, сума кредиторської заборгованості зросла у 2011 році, порівняно з 2010 - на 409814 тис.грн., а у 2012 році, порівняно з 2011. навпаки, знизилась - на 149073 тис.грн. Короткострокові кредити банків - відсутні.

За даними балансу зростання вартості капіталу на 348652тис.грн. у 2011 році порівняно з 2010, а у порівнянні 2012 року, з 2011, напаки, зниження - на 124419 тис.грн., відбулося за рахунок зростання іншого додаткового капіталу.

- оцінити кредитоспроможність підприємства.

Кредитоспроможність ПП ”Медснаб” оцінимо, за даними у табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Інтегрований рейтинговий показник фінансового стану ПП ”Медснаб” на 2012 р

Назва показника	Теоретичне значення показника	Вагоме значення показника	Розрахункове значення показника	З урахуванням вагомості
1	2	3	4	5
І група - Попередня оцінка позичальника. Вагомий коефіцієнт - 2 ...

Подобные документы

• Фінансова діяльність суб’єкта підприємництва

  Майновий стан підприємства ПрАТ "Полтавський лікеро-горілчаний завод" та джерела його формування. Дивідендна політика, платоспроможність, фінансова сталість та ефективність використання капіталу. Організація та якість аналітичної роботи на підприємстві.
  
  отчет по практике [414,7 K], добавлен 10.02.2013
  

• Організація та методологія управління фінансовими ресурсами підприємства

  Сутність, джерела формування і ефективність використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансової діяльності ТОВ "ФОЗЗІ-Н", оцінка використання фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація структури капіталу. Джерела зростання прибутку підприємства.
  
  дипломная работа [793,6 K], добавлен 21.01.2011
  

• Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення

  Дослідження фінансового стану підприємства, як економічної категорії та об’єкту управління. Майновий стан підприємства та методика його оцінки. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності. Фінансова стійкість підприємства, оцінка ділової активності.
  
  дипломная работа [296,3 K], добавлен 16.08.2010
  

• Аналіз фінансового стану підприємства ВАТ "Азот"

  Оцінка фінансової стійкості, рентабельності, ділової активності, формування капіталу підприємства ВАТ "Азот", його ліквідності та платоспроможності. Аналіз складу майна, фінансових коефіцієнтів, формування і розміщення коштів в активах підприємства.
  
  курсовая работа [914,1 K], добавлен 21.03.2011
  

• Аналіз фінансового стану підприємства

  Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. Особливості фінансування підприємств різних форм власності. Формування власного капіталу, самофінансування та дивідендна політика підприємства. Фінансування підприємства за рахунок запозичених джерел.
  
  отчет по практике [681,1 K], добавлен 16.04.2011
  

• Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

  Поняття фінансового стану підприємства та його показники. Фінансова стійкість підприємства, її типи та основні показники. Методи аналізу фінансового стану Бродівського держлісгоспу. Методика виконання факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.
  
  курсовая работа [106,9 K], добавлен 14.12.2014
  

• Система моніторингу фінансового стану підприємства

  Сутність фінансового стану підприємства та елементи, що його визначають. Оцінка майнового стану ВАТ "Завод МГТ" та динаміка його зміни. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства. Управління дебіторською заборгованістю, структурою капіталу.
  
  курсовая работа [284,9 K], добавлен 13.05.2011
  

• Розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства

  Джерела фінансових ресурсів та їх використання для організації процесів розширеного відтворення капіталу підприємства. Напрямки розміщення фінансових ресурсів підприємства в активи. Шляхи удосконалення формування фінансових ресурсів в ТОВ "Гідротехніка".
  
  дипломная работа [3,8 M], добавлен 07.07.2010
  

• Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення

  Визначення фінансового стану підприємства та його оцінка. Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об’єкт управління. Майновий стан підприємства та методика його оцінки. Аналіз та оцінка показників фінансового стану УМГ "Прикарпаттрансгаз".
  
  дипломная работа [316,0 K], добавлен 26.08.2010
  

• Аналіз фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства на прикладі ВАТ "ПМК-68"

  Загальна організаційно-економічна характеристика ВАТ "ПМК-68". Аналіз фінансових результатів, майна та джерел коштів підприємства. Шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства та заходи щодо оптимізації фінансових результатів його діяльності.
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 11.01.2013
  

• Аналіз фінансового стану ТОВ "Інтерагроінвест"

  Виробничо-економічні умови підприємства, ефективність їх використання. Забезпеченість виробничими ресурсами. Організація фінансів підприємства. Шляхи удосконалення організації фінансів та підвищення економічної ефективності діяльності підприємства.
  
  отчет по практике [112,0 K], добавлен 11.09.2014
  

• Аналіз фінансових ресурсів підприємства

  Теоретичні аспекти формування фінансових ресурсів підприємства. Показники формування, використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз фінансового положення, фінансової стійкості та ліквідності, грошових потоків, ділової активності ВАТ "ДніпроАЗОТ".
  
  курсовая работа [762,4 K], добавлен 22.09.2010
  

• Ефективність формування і використання фінансових ресурсів державного підприємства

  Особливості управління та ефективність формування і використання фінансових ресурсів на державному підприємстві. Аналіз управління фінансами ПДЛП "Полтаваоблагроліс", рекомендації по удосконаленню напрямків формування та використання фінансових ресурсів.
  
  курсовая работа [44,5 K], добавлен 20.02.2010
  

• Розвиток фінансових ресурсів підприємства

  Фінансові ресурси підприємства. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємства. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. Джерела ресурсного забезпечення підприємства. Регулювання інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності проектів
  
  реферат [29,0 K], добавлен 31.05.2004
  

• Аналіз фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства на прикладі КП "Костопількомуненергія"

  Характеристика галузі діяльності підприємства, його майна і джерел коштів. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості підприємства. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції і зростання прибутку для покращення фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [176,9 K], добавлен 25.10.2011
  

• Оцінка фінансового стану підприємства і заходи для оздоровлення фінансового положення

  Поняття фінансового стану та фінансових ресурсів на підприємстві. Організаційно–економічна характеристика підприємства КП "Макіївтепломережі". Методологія і інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану і фінансових результатів на підприємстві.
  
  курсовая работа [112,1 K], добавлен 22.02.2013
  

• Загальна характеристика фінансів підприємства

  Сутність фінансів підприємства, їх функції та джерела утворення. Процес формування та розподілу грошових фондів. Особливості застосування різних форм розрахунків. Класифікація доходів, шляхи використання прибутку. Характеристика системи оподаткування.
  
  шпаргалка [136,6 K], добавлен 14.09.2011
  

• Джерела формування фінансових ресурсів підприємства в умовах ринкової економіки

  Економічна сутність фінансових ресурсів підприємства, їх склад та структура, джерела. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Гранд Маркет", оцінка його фінансово-економічного стану. Шляхи вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів.
  
  курсовая работа [791,1 K], добавлен 24.07.2011
  

• Фінансова діяльність підприємства

  Прогнозування, планування фінансових результатів на підприємстві, аналіз його грошових розрахунків. Управління основним та оборотним капіталом. Оцінка фінансового стану підприємства та перспективи його зміцнення. Фінансове планування діяльності.
  
  отчет по практике [3,9 M], добавлен 13.05.2014
  

• Аналіз фінансового стану підприємства

  Характеристика майнового стану на прикладі ЗАТ "Полісся" та джерел його формування. Аналіз балансу, виробничого потенціалу, прибутку та рентабельності підприємства. Ліквідність, фінансова стійкість, ділова активність, власний капітал підприємства.
  
  курсовая работа [165,8 K], добавлен 11.02.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам