Управління активами і пасивами комерційного банку

Повертаючись до з'ясування сутності та змісту УАП, зауважимо, що трактування УАП тільки як методів чи окремих прийомів, на нашу думку, суттєво і безпідставно звужує сферу застосування інтегрованого підходу до управління банківськими фінансами. Ґрунтуючись на теоретичних засадах та методологічних принципах системного аналізу, уважаємо найдоцільнішим розглядати управління активами і пасивами як узагальнюючу методологічну концепцію, згідно з якою формується, образно кажучи, філософія управління сучасним банком.

Сутність концепції УАП полягає в скоординованому управлінні фінансами банку, коли через узгодження управлінських рішень та досягнення певних пропорцій між активними і пасивними операціями досягається кілька цілей: підвищення прибутку, зниження ризиків, аналіз і контроль за ліквідністю, управління спредом тощо. У такому трактуванні концентровано відображається внутрішня єдність усіх аспектів фінансової діяльності банку, коли будь-які цілі такої діяльності, наприклад, зниження ризику чи підвищення прибутків, будь-яку фінансову операцію банку не можна реалізовувати та аналізувати ізольовано, оскільки вони є елементами інтегрованої системи.

Отже, основна ідея концепції УАП -- це розуміння нерозривної єдності активів, зобов'язань і капіталу банку та пріоритетної ролі сукупного портфеля (балансу) в одержанні високого прибутку за прийнятного рівня ризику. Беручи загалом, можна стверджувати, що методологія УАП включає не лише концептуальні засади, а й систему економічних категорій, аналітичні показники та інструменти, техніку і методику аналізу, стратегію і тактику управління, котрі ґрунтуються на засадничій ідеї спільного регулювання фінансових потоків і об'єднують управління банківськими портфелями в один узгоджений процес. Методологічні засади УАП реалізуються через сукупність методів фінансового управління банком, таких як структурне балансування, управління гепом, управління ліквідністю, валютний метчинг, управління дюрацією, імунізація балансу, хеджування, страхування, управління спредом та ін.

Важливо й те, що інтегрований підхід охоплює практично всі сфери фінансового управління банком: стратегічне та середньо- строкове планування, оперативне управління, включаючи аналіз та контроль, управління прибутком та ризиками, формування аналітичного інструментарію. Узагальнюючи сказане, можемо стверджувати, що саме методологія інтегрованого управління активами і пасивами дає реальні можливості для розв'язання проблеми оптимізації співвідношення між прибутковістю і ризиком, яка в сучасній банківській справі є, по суті, наріжним каменем усього процесу управління банком.

Аналізуючи розвиток теорії та практики управління сучасним банком, слід визнати, що нині методологія УАП тільки починає формуватися. Як зазначалося, навіть у міжнародній банківській справі під управлінням активами і пасивами нерідко розуміють лише окремі методи чи прийоми управління фінансовими потоками. У найліпшому разі, трактування УАП обмежується рівнем загальної ідеї скоординованого регулювання банківського балансу. Можливо, що окремі міжнародні банки вже досягай необхідного рівня інтеграції процесу прийняття управлінських рішень та створили власний комплексний інструментарій аналізу й управління фінансовими потоками. Але вони зовсім не поспішають поділитися своїми досягненнями, оскільки такі технології забезпечують значні конкурентні переваги. Безперечно, дається взнаки і складність самої проблеми. З цього приводу економісти зазначають: «...важко створити інтегровану теорію банківської фірми, яка одночасно охоплювала б управління ліквідністю, вибір портфеля активів, політику ціноутворення і фізичний процес виробництва». Отже, методологія УАП ще потребує осмислення, узагальнення і, головно, формування адекватного аналітичного інструментарію.

У цьому зв'язку зазначимо, що проблеми управління активами і пасивами банку найповніше висвітлено в дослідженнях Дж. Сінкі, хоча і не з усіма його твердженнями ми можемо погодитися. Заслуговує на увагу запропонований ним тристадійний підхід до управління банківським балансом. На першій стадії реалізується загальний підхід до управління активами, зобов'язаннями та капіталом банку в цілому, фуга стадія потребує «координації різних специфічних функцій», до яких належать: в активі банку -- управління станом резервів, ліквідністю, інвестиціями, кредитами, реальним основним капіталом; у пасиві -- управління зобов'язаннями за резервами, загальне управління пасивами чи зобов'язаннями за позиками, управління довгостроковою заборгованістю та капіталом.

Досягнення поставлених банком економічних цілей передбачається на третій стадії управління балансом. Тут Дж. Сінкі виокремлює шість стратегій: управління спредом або гепом, ліквідністю, капіталом, податками, позабалансовою діяльністю та контроль за накладними витратами. При цьому, однак, залишається нез'ясованим принцип відбору цих стратегій. Автор лише констатує: «Узявши за мету максимізацію цінності власного капіталу банку, ми одержимо шість можливих стратегічних напрямів досягнення цієї мети», причому, у наведеному ним переліку стратегій бракує стратегії управління доходами, хоча саме вони є базою формування прибутку та збільшення ринкової цінності банку.

Певні заперечення можна висунути і щодо формулювання окремих стратегій. Так, управління податками, хоч і є важливим, але розглядати його окрему стратегію навряд чи доцільно, аджеподатки -- це одна зі статей видатків банку, а тому ними можна управляти в процесі контролю витрат. Водночас такі стратегії, як управління ліквідністю та капіталом, включено як до другої, так і до третьої стадії управління. Можна припустити, що на другій стадії мається на увазі управління готівковими коштами для підтримування ліквідності, але в будь-якому разі всі проблеми, пов'язані з ліквідністю, доцільніше розглядати в межах однієї стратегії.

Про слабкість методологічної бази свідчить і те, що ці шість стратегій одночасно розглядаються і як напрями досягнення загальної мети (максимізація цінності) діяльності банку, і як складові управління активами і пасивами. У цьому не було б суперечності, якби УАП трактувалося як загальна концепція управління фінансами, але, на думку Дж. Сінкі: «Мета управління активами і пасивами -- звести до мінімуму як коротко-, так і довгострокові наслідки відсоткового ризику». На наш погляд, такий підхід є надто обмеженим: відсотковий ризик хоч і є одним з найсутгєвіших чинників, особливо в діяльності великих міжнародних банків, але він далеко не єдиний. Дж. Маршалл з цього приводу пише: «Метод управління активами і пасивами може застосовуватися до всіх форм цінового ризику... Найліпше розвинуто методи управління активами і пасивами щодо управління відсотковим ризиком. В економічній літературі питанням управління іншими видами ризиків за допомогою таких методів приділяється мало уваги, хоч метод управління активами і пасивами може застосовуватися і часто застосовується для управління валютним ризиком, ризиком зміни товарних цін і цін на акції».

Отже, між запропонованим нами та наявними нині підходами до трактування УАП існують принципові відмінності. Суть їх полягає в розгляді УАП не як окремих методів чи підходів до управління певним видом ризику, а як загальної методологічної концепції, що формує інтегрований підхід до управління фінансами банку, дає можливість оптимізувати співвідношення «прибуток -- ризик» і в такий спосіб наблизитися до створення оптимального банківського процесора. Аналіз переваг інтегрованого управління активами і пасивами дає вагомі підстави стверджувати, що впровадження його в практику роботи банківських установ є надійним способом підвищення ефективності їхньої діяльності. Але результат буде досягнуто лише тоді, коли теоретичні положення буде доведено до рівня конкретних методик, методів та прийомів, які забезпечуватимуть можливість прийняття відповідних рішень.”

1.3 Банківські ризики і методи їхнього регулювання

Будь-який вид діяльності неминуче пов'язаний з визначеним ризиком, що може привести до збитків. Банк зазвичай зіштовхується з різними його видами. В умовах переходу до ринкової економіки підсилюється значення правильної оцінки ризику, що приймає на себе банк при здійсненні різних операцій. Під ризиком прийнято розуміти імовірність, а точніше погрозу втрати банком своїх ресурсів, недоотримання доходів чи отримання додаткових витрат у результаті здійснення визначених фінансових операцій. [15]

Ризик можна описати кількісно, використовуючи категорію "утрати". Цей підхід є базою для розвитку теорії ризику. Але банки можуть і повинні свідомо брати на себе визначені ризики. Прийняття на себе ризиків за відповідну винагороду традиційно відноситься до сфери діяльності банків. Аналіз, оцінка і керування різноманітними і всі частіше виникаючими ризиками є складовою частиною господарської політики кредитних інститутів. Звідси і необхідність ефективного ризикового менеджменту, що відповідав би вимогам національних і міжнародного фінансових ринків.

Усю сукупність найбільш важливих ризиків можна розподілити на п'ять категорій: [17]

кредитний ризик (ризик неплатежу по позичках);

ризик ліквідності;

ризик, пов'язаний зі зміною процентних ставок;

операційний (ринковий ризик);

ризик, пов'язаний з капіталом, чи ризик неплатоспроможності.

Серед усіх видів ризиків, з якими зіштовхуються банки, напевно найбільшу увагу приділяють ризику процентних ставок, оскільки зміна рівня процентних ставок може негативно впливати на доходи і вартість банківських активів, пасивів і капіталу.

Зміни рівня процентних ставок на ринку можуть нанести втрату прибутковості банку, збільшуючи його витрати фінансування, зменшуючи надходження по активах, скорочуючи вартість інвестицій акціонерів (чисту вартість чи власний капітал). Останнім часом у періоди коливань процентних ставок банкіри змушені діяти в абсолютно новому і більш непередбаченому середовищу.

Значні коливання процентних ставок останнім часом суттєво змінювали рівні витрат, прибутки і вартість активів банку. Для багатьох з тих, хто звик інвестувати в кредити і цінні папери з фіксованими ставками, одержання коштів від короткострокових депозитів з плаваючим відсотком, часто було згубно, оскільки сприяло значному прискоренню банкрутства банку. Банкіри почали активно вишукуваати способи захисту своїх портфелів активів і пасивів, а також прибутку від впливу змін кредитних ставок. Багато банків на сьогодення реалізують стратегію управління активами і пасивами під керівництвом спеціальних комітетів. Подібні комітети не тільки вибирають стратегію для боротьби з ризиком змін процентних ставок, але також займаються короткостроковим і довгостроковим плануванням, вибирають заходи для захисту від ризику неліквідності, організують контроль за якістю видаваних кредитів, витратами і податковими зобов'язаннями.

Ціль захисних мір проти ризику процентних ставок - захист прибутку банку (чистого доходу після виплати податків і інших витрат) від негативних впливів їхніх змін. Не так уже важливо, у якім напрямку змінюються ставки, головне, щоб прибуток залишався стабільним.

Для досягнення цієї мети менеджери банку повинні концентрувати свою увагу на тих складових портфеля, що найбільше чуттєві до зміни процентних ставок. У рамках активної частини портфеля - це зазвичай кредити й інвестиції в цінні папери, а в рамках пасивної частини - це депозити і позики на грошовому ринку. Для того, щоб захистити прибуток банку від негативного впливу зміни процентних ставок, його керівництво повинно прагнути до підтримки на фіксованому рівні чистої процентної маржі (ЧПМ), що обчислюється в такий спосіб.: [14]

У випадку, якщо процентні ставки по зобов'язаннях банку ростуть швидше, ніж доход по кредитах і цінних паперах, значення ЧПМ буде скорочуватись з негативними наслідками для прибутку. Якщо процентні ставки знижуються і викликають більш швидке зменшення доходу по кредитам і цінним паперам у порівнянні зі скороченням процентних витрат по запозичених засобах, то ЧМП банку теж скоротиться. У цьому випадку менеджери банку повинні шукати можливі шляхи зниження ризику значного росту витрат запозичення в порівнянні з процентними доходами, що загрожує величині ЧПМ.

Найбільш популярна стратегія хеджування ризику процентних ставок, що використовують банки сьогодні, називається управління дисбалансами (GAP). Ця стратегія вимагає проведення аналізу термінів дії і можливостей зміни цін, пов'язаних з активами, що приносять процентний доход, банку, депозитами і позиками на грошовому ринку.

У процесі управління активами та зобов'язаннями з метою встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи -- чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін. Для визначення чутливості весь часовий горизонт, протягом якого банк застосовує збалансований підхід до управління активами та зобов'язаннями, поділяють на ряд періодів. Тривалість таких часових інтервалів вибирається довільно, наприклад згідно з прогнозованими моментами зміни відсоткових ставок на ринку (здебільшого 90 днів). Структура балансу вважається фіксованою в межах кожного інтервалу, що дозволяє керувати співвідношеннями обсягів різних видів активів і зобов'язань, елімінуючи вплив такого параметра, як час.

Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо має такі характеристики:

дата перегляду плаваючої відсоткової ставки міститься в зафіксованому інтервалі часу;

строк погашення настає в цьому інтервалі;

термін проміжної або часткової виплати основної суми міститься в розглядуваному інтервалі;

зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов'язання, можлива або очікується протягом цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.

До нечутливих активів та зобов'язань відносять такі, доходи та видатки за якими протягом аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку.

Геп (GАР -- розрив, дисбаланс) визначається як різниця між величиною чутливих активів ЧА у грошовому вираженні та величиною чутливих зобов'язань ЧЗ у грошовому вираженні: GАР=ЧА-ЧЗ [18]

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов'язання (ЧА > ЧЗ), або від'ємним, якщо чутливі зобов'язання перевищують чутливі активи (ЧА < ЧЗ). Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов'язання рівні між собою, означає нульовий геп. При нульовому гепі маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, відсотковий ризик -- мінімальним, проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок стає неможливим. І додатний і від'ємний геп дають потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

Головна ідея методу управління гепом полягає в тому, що розмір та вид (додатний або від'ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок згідно з таким правилом:

якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;

якщо геп від'ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа зменшуватиметься, а з їх зниженням -- збільшуватиметься.

Це означає, що не так вже й важливо, в якому напрямі змінюються ставки. Головне -- щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який принесе підвищений прибуток.

Проте потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться неправильним або не справдиться, то це може призвести до зниження маржі і навіть до збитків. За наявності гепу ймовірність фінансових втрат така сама, як і ймовірність одержати додаткові прибутки.

Геп -- це міра відсоткового ризику, на який наражається банк протягом зафіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, додатний чи від'ємний геп має банк, чим більший розмір (абсолютна величина) гепу, тим вищий рівень відсоткового ризику приймає на себе банк і тим більше змінюється маржа. Збільшення чи зменшення маржі залежить від знака гепу («плюс» чи «мінус»), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки на ринку.

Темпи зниження показників прибутковості залежать як від величини зміни відсоткових ставок, так і від розміру гепу. Якщо прогнозується зниження ставок, то менеджментові банку необхідно змінити структуру балансу І перейти від додатного гепу до нульового, завдяки чому вдасться звести до мінімуму відсотковий ризик. Перехід від нульового до від'ємного гепу в разі зниження ставок забезпечить підвищення рівня прибутковості, але супроводжуватиметься підвищеним ризиком.

Головне завдання менеджменту банку під час управління гепом -- досягти відповідності між видом гепу та прогнозом зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Отже, необхідною умовою використання зазначеного підходу до управління банком є наявність надійного прогнозу (або можливість одержати такий прогноз) та передбачуваність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад через нестабільність економічної ситуації, менеджментові банку безпечніше застосувати стратегію нульового гепу, значно знизивши завдяки цьому відсотковий ризик.

Показники гепу легко розрахувати, якщо відомі характеристики потоку грошових коштів кожного фінансового інструмента, використовуваного при формуванні активів та зобов'язань банку. Геп дозволяв контролювати розмір відсоткового ризику протягом розглядуваного проміжку часу, а також оцінювати можливі зміни маржі банку.

Метод кумулятивного ГЕПу. [18] Розрахунок кумулятивного гепу дає змогу не лише аналізувати співвідношення чутливих активів і зобов'язань у певний момент часу (статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Для цього в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний період (часовий горизонт), зіставляються чутливі активи та зобов'язання й обчислюється розмір гепу. Алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з періодів являє собою кумулятивний (нагромаджений) геп. Отже, кумулятивний геп -- це різниця між загальним обсягом чутливих активів і зобов'язань, які протягом часового горизонту можуть бути переоцінені.

Кумулятивний геп -- інтегральний показник, що відбиває ступінь ризику відсоткових ставок, на який наражається банк протягом розглянутого часового горизонту. Банк може управляти цим ризиком, установлюючи ліміт гепу як максимально допустимий його розмір та приводячи структуру чутливих активів і зобов'язань у відповідність з установленим лімітом. При оцінюванні ризику відсоткових ставок обчислюється коефіцієнт гепу як відношення чутливих активів до чутливих зобов'язань: h = ЧА : ЧЗ

Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, то це означає, що геп додатний, якщо менший -- то геп від'ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, то геп нульовий.

Але ні абсолютна величина кумулятивного гепу, ні коефіцієнт гепу не дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни відсоткової ставки. Тому наступним кроком у застосуванні методу є обчислення індексу відсоткового ризику.

Індекс відсоткового ризику ІВР дорівнює відношенню кумулятивного гепу kGAP в кожному з періодів до розміру працюючих активів ПА і виражається у відсотках: ІВР=kGAP / ПА * 100.

Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (якщо геп додатний) чи пасивів (якщо геп від'ємний) наражається на ризик зміни відсоткової ставки і може змінити свою вартість, а отже, вплинути на загальний прибуток банку. Установлюючи ліміт індексу відсоткового ризику, банк обмежує рівень ризику відсоткової ставки, який він вважає за доцільне на себе взяти.

Інший напрямок використання методу кумулятивного гепу полягає в тому, щоб наближено обчислити, як очікувані коливання відсоткових ставок вплинуть на рівень маржі банку. Абсолютна величина зміни маржі (прибутку) визначається базовим співвідношенням: П r * kGAP

Здебільшого при розрахунках зміни рівнів відсоткових ставок подаються в базисних пунктах. Узявши до уваги при обчисленнях знак «+» чи «-» показників r та kGAP, можна визначити напрям зміни прибутку. Додатне значення r вкаже на збільшення прибутку і буде результатом підвищення ставок при додатному гепІ або зниження ставок при від'ємному гепі. Від'ємне значення г означатиме зниження процентного прибутку банку, зумовлене підвищенням ставок при від'ємному гепі або їх зниженням при додатному гепі.

Розділ 2. Управління ліквідністю в АБ „Аллонж”

2.1 Характеристика фінансового стану та результатів діяльності банківської установи

Акціонерний банк (АБ) "Аллонж" був створений рішенням загальних зборів акціонерів банку 02 жовтня 1992 року і зареєстрований НБУ 29 січня 1993 року (реєстраційний № 148).

Юридична адреса банку: 01023, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 5.

Акціонерами банку являються комерційні і виробничі підприємства України і фізичні особи (серед них ВАТ "Зовнішньоторговельне об'єднання "Продекспорт", ЗАТ ВІФ "Перший Український Фонд Приватизації", ЗАТ "Торвекс" і інші).

Предмет діяльності банку - виконання розрахунково-касового, кредитного й іншого видів банківського обслуговування. Банк проводить банківські операції відповідно до ліцензії НБУ № 181 від 08 січня 2002 року.

Зареєстрований і оплачений статутний фонд Банку складає 50.000.000 гривень.

Банк надає своїм клієнтам широкий спектр електронних систем обслуговування, що дозволяють проводити платежі й одержувати всю інформацію про рух коштів з будь-якого місця України - системи "Клієнт-Банк", "Мобільний банкинг", "Телебанкінг" і інші.

Основа фінансової політики АБ "Аллонж" - надійність і висока якість наданих послуг . У своїй діяльності АБ "Аллонж" керується статутом банку, законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарчі товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", нормативними актами Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Міністерства фінансів України й інших законодавчих актів України.

Існує два шляхи розвитку банку.

Перший - це створення широкої мережі регіональних управлінь, філій, відділень, представництв. Він супроводжується значними витратами на розгортання і утримання такої мережі, довгим ланцюжком погоджень будь-яких питань, слабкою керованістю. Як наслідок - клієнт такого банку несе додаткові ризики, не одержує оперативне і якісне обслуговування, платить по високих тарифах.

І другий шлях - безфіліальний банк, що використовує для обслуговування своїх клієнтів усі переваги сучасних банківських технологій. Порівняно низькі витрати на утримання банку і відсутність багатьох ризиків дозволяють такому банку надавати своїм клієнтам послуги високої якості по низьких тарифах; менеджери середньої і вищої ланки доступні будь-якому клієнту, що дозволяє оперативно вирішувати будь-які виникаючі питання; компактна структура такого банку дозволяє йому легко адаптуватися до постійно мінливих умов.

АБ "Аллонж" розвивається по другому шляху і надає своїм клієнтам широкий спектр електронних систем обслуговування.

Система "Клієнт-Банк" дозволяє клієнту керувати усіма своїми рахунками, одержувати електронні виписки по всіх рахунках, курси валют і т.д. - як і більшість аналогічних систем інших банків. Однак Система "Клієнт-Банк" АБ „Аллонж” має ряд значних переваг:

працює цілодобово без вихідних;

має багатоканальний цифровий телефонний номер;

може бути встановлена в декількох копіях у різних офісах клієнта;

працює в режимі реального часу (клієнт бачить платіжні документи відразу в момент їхнього приходу в банк і відслідковує їхнє проходження усередині банку; кошти, що надійшли клієнт може відразу ж використовувати; банк технічно не може затримати чи спотворити інформацію про платежі).

Система "Мобільний банкинг" дозволяє клієнту щогодини одержувати на свій мобільний телефон (чи кілька телефонів) і\чи на свою адресу електронної пошти інформацію про стан свого рахунка.

Система "Телебанкінг" дозволяє клієнту, подзвонивши зі свого телефону (у т.ч. факсу, мобільного телефону) з тональним набором на телефонний номер 246-63-89, одержати інформацію про стан свого поточного рахунка, а також сум платежів, що надійшли на рахунок і списаних з рахунка за поточний день. Подзвонивши з факсу, клієнт також одержує можливість одержати виписку по всіх проведених платежах за поточний день. Доступ до рахунків визначається паролем, що вводить клієнт із клавіатури свого телефону. Система "Телебанкінг" працює цілодобово.

Акціонерний банк "Аллонж" надає своїм клієнтам широкий спектр сучасних банківських послуг. Політика Банку спрямована на максимальне задоволення запитів і вимог вітчизняних і закордонних корпоративних клієнтів.

Послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню. За бажанням клієнта обслуговування проводиться через систему "Клієнт-Банк", що дозволяє клієнту передавати платіжні документи й одержувати виписки з рахунків безпосередньо зі свого робочого місця, здійснювати операції по поточних рахунках протягом усього банківського дня. При цьому гарантується конфіденційність і вірогідність інформації, що забезпечується шляхом застосування механізмів шифрування даних і накладення (зняття) електронного підпису. Завдяки системі електронних платежів доставка платіжних документів на території України забезпечується банком протягом одного операційного дня.

Операційний день банку починається в 9:00 і закінчується в 17.45.

Банк проводить готівкові і безготівкові платежі як за рахунок засобів клієнтів, так і на кредитній основі. Банк відкриває й обслуговує поточні рахунки в національній і іноземній валютах для юридичних осіб, проводить операції по списанню і зарахуванню коштів, касове обслуговування клієнтів, а також, за бажанням клієнта, попередньо готує розмінні гроші для наступної доставки торговим і іншим організаціям.

Платежі в іноземних валютах проводяться за допомогою телексних і SWіFTових розпоряджень.

Послуги в області кредитування й інвестиційних проектів. Банк кредитує своїх позичальників під заставу нерухомості, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей позичальника, що знаходяться на відповідальному збереженні в банку, в обороті позичальника, під розрахункові документи. Найбільш надійним клієнтам даються бланкові (без забезпечення) кредити, можливість кредитування в режимі кредитної лінії в обсязі, що не перевищує встановлений ліміт (величину кредитної лінії).

Позичальник одержує можливість користатися кредитом і погашати його відповідно до досягнутої з Банком домовленості.

Банк разом з акціонерами, що мають досвід роботи на інвестиційному ринку, надає послуги вітчизняним і закордонним клієнтам по участі в спільних інвестиційних проектах, їхньому фінансовому супроводу і пошуку партнерів-учасників (інвесторів).

Послуги в сфері депозитів. Банк активно проводить операції по залученню вільних засобів юридичних осіб. Банк пропонує термін розміщення від одного тижня до одного року. Банк розміщає залучені засоби у високонадійні і рентабельні операції.

Клієнту пропонується можливість розміщення засобів із правом часткової їхньої витрати за графіком.

Послуги в області міжнародних розрахунків. Обслуговування зовнішньоекономічних угод складається в посередництві банку у фінансових розрахунках між експортерами й імпортерами.

У цій області послуг АБ "Аллонж":

відкриває й обслуговує валютні рахунки,

здійснює перекази валютних засобів відповідно до чинного законодавства,

працює з акредитивами,

платить відсотки по залишку засобів на рахунку клієнта,

Здійснюючи операції по переказу коштів клієнта на території країни і зарубіжжя, АБ "Аллонж" надає сервісні послуги, що містять у собі ведення переписки. Банк здійснює покупку і продаж вільно конвертованих і деяких "м'яких" валют у готівковій і безготівковій формі з мінімальними комісійними, забезпечує прискорені платежі.

Українськими банками-кореспондентами АБ "Аллонж" є такі банки: "Аваль", "Надра", "Ва-банк", "Мрія", "Укрексімбанк", "Український кредитний банк", "Мт-банк", "Індекс Банк", "Діамант", "Кредит-Дніпро", "Промислово-фінансовий банк", "Український промисловий банк".

Іноземними банками-кореспондентами АБ "Аллонж" є такі банки: Deutsche Bank Trust Company Amerіcas NY, NY USA (USA), Dresdner Bank (Німеччина),The Bank of Tokyo-Mіtsubіshі Ltd. (Японія), ОАО "Альфа-Банк" (Росія), КБ "Молдова-Агроіндбанк" (Молдова).

Неторгові операції і послуги. АБ "Аллонж" виконує неторгові операції (операції, що не зв'язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, з експортом, імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу).

Банк надає наступні послуги:

купівля-продаж готівкових коштів за безготівкові гривні,

виплата готівкових коштів із кредитних карток (EURO-CARD, MASTERCARD, VІSA),

продаж дорожніх чеків Thomas Cook, Amerіcan Express,

обмін старих, зношених купюр американських доларів на нові,

видача валюти,

продаж готівкової ВКВ юридичним особам на командировочні витрати за безготівкові гривні.

Консультаційно-правові послуги. АБ "Аллонж" дає своїм клієнтам різноманітні сервісні, консультаційні та інші послуги:

надання допомоги підприємствам, організаціям, фірмам, на їхнє прохання, в організації обліку, складанні звітності, заповненні розрахункових документів,

розміщення реклами клієнтів у банку,

по застосуванню законодавства, нормативних документів,

по питанням зовнішньоекономічної діяльності,

консультації по складанню ділових і офіційних паперів,

організація і проведення економічного навчання клієнтів правилам проведення банківських операцій і аналізу господарсько-фінансової діяльності,

аудиторські послуги, що здійснюються за бажанням клієнтів чи інших організацій з питань, що входять у компетенцію комерційного банку, надання матеріалів Асоціації українських банків і інших інформаційно-аналітичних фірм по каналах зв'язку і системам телекомунікацій.

Перекази фізичних осіб. Банк здійснює виплату переказів у ВКВ, що надходять фізичним особам - резидентам і нерезидентам.

Місія банку полягає в залученні широких верств інвесторів, включаючи підприємства та населення, до процесу інвестування української економіки.

Основною метою діяльності банку є зростання вартості банку, шляхом досягнення стабільної прибутковості. Для досягнення цієї мети перед банком стоїть основне завдання - досягнення стабільної і динамічної прибутковості.

Для того, щоб мати уявлення про фінансовий стан банку проаналізуємо його діяльність за останні три роки. Судячи по аналізу активів і пасивів балансу в 2000 році поточний прибуток банку склав 505833 грн., проте в 2002 році сума прибутку зменшилась на 236759 грн. і становила 269074 грн., зменшення прибутку виникло в наслідок збільшення відрахувань в банківські резерви на покриття ризиків та втрат, а також погашення іншої кредиторської заборгованості.

Аналіз таблиці Додатку 1 показує, що залишки грошових коштів по рахунках ЛОРО збільшилися на 9938751 грн., а по рахунках НОСТРО на 10045846 грн.

Кредитна заборгованість клієнтів у 2002 р. порівнюючи з 2000 р. зменшилася на 12017925 грн. Це можна пояснити тим , що термін повернення кредитів припав на грудень 2002 р. і до кінця року вони були погашені.Проте викликає занепокоєння збільшення збільшення пролонгованих кредитів юридичним особам на 7407664 грн.

Основні засоби, ТМЦ та нематеріальні активи у 2000 р. становили 1706248 грн., у 2002 р.- 2487020 грн. Збільшилися вони в основному за рахунок проведення в 2002 р. переоцінки основних засобів та нематеріальних активів.

Також слід відзначити, що на 1021971 грн. збільшились нараховані доходи до отримання. Було повністю оплачено статутний капітал банку.

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обовязкові економічні нормативи (табл. 2.1) :

мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків, які створюються та вже діють (Н1);

норматив платоспроможності (Н2) ;

норматив ліквідності банку (Н3,Н4,Н5,Н6);

максимальний розмір ризику на одного позичальника ( Н7);

максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н8);

норматив інвестиційної діяльності (Н9);

Таблиця 2.1 - Обов'язкові економічні нормативи.

Показники	Методика розрахунку	Показники АБ „Аллонж”
		2000	2001	2002
Норматив платоспроможності	Н2=ВК: А х 100%	26.7	26.2	6.3
Норматив миттєвої ліквідності	Н3=Ккр+К:Рn+Пк	33.1	20.3	26.7
Норматив загальної ліквідності	Н4=А:З х 100%	73.6	120.7	106.7
Норматив співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку	Н5=Ва:Ра х 100%	21.9	85.3	81.0
Норматив інвестиційної діяльності	Н9=Кін:Вк+б.р.191+192+193+825	4.1	4.7	10.0

Оціночні показники діяльності (табл. 2.2):

мінімальний розмір власних коштів банку (П1);

достатність капіталу банку (П2);

покриття прогнозних збитків власними коштами банку (П3);

максимальний розмір кредитів , гарантій та поручительств , наданих інсайдерам (П4);

максимальний розмір залучених грошових вкладів (депозитів) фізичних осіб (П5);

максимальний розмір наданих міжбанківських позик (П6);

рефінансування (П4);

Аналізуючи діяльність АБ „Аллонж” зокрема в розрізі економічних нормативів за період 200-2002р.р, можна зробити наступні висновки:

1. Норматив платоспроможності (Н2), який розраховується як співвідношення власних коштів (капіталу ) банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику

Н2=ВК:А х 100% , де

Н2 -норматив платоспроможності ;

ВК -власний капітал банку;

А -активи банку ;

Так, згідно проведеного аналізу норматив платоспроможності у 2000 р. становив - 26,7 %, у 2001 р.-26,2% , а у 2002р.-6,3% що є нижче нормативного значення (8%).

2. Норматив миттєвої ліквідності (Н3) розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рn) і поточних зобовязань (Пр).

Н3=(Ккр+К):(Рn+Пр) , де

Ккр - кошти на рахунках;

К - кошти в касі;

Рn - розрахункові зобов`язання;

Пр - поточні зобов`язання;

Характеризуючи цей норматив на прикладі АБ „Аллонж” можна сказати, що в період з 2000 р. по 2002 р. процентне співвідношення суми коштів на кореспондуючих рахунках та в касі відносно до розрахункових та поточних зобовязанях поліпшило своє значення і дорівнює 26,7%, що перевищує нормативне значення 6,7%.

3.Норматив загальної ліквідності, який розраховується як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобов'язань банку (З)

Н4 = А:З х 100%

Значення загальної ліквідності в 2002р. поліпшилось порівняно з 2000 р., що свідчить про те, що сума загальних активів збільшилась.

4. Норматив співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Н5 = Ва : Ра х 100%

Нормативне значення співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку становить межу не менше 20%, дане нормативне співвідношення станом на 01.01.2002р. становить - 81.0%, що позитивно характеризує ведення банківської діяльності в АБ „Аллонж”.

5. Норматив інвестиційної діяльності характеризує використання власних коштів банку для придбання часток (акцій, цінних паперів) акціонерних товариств, підприємств та недержавних боргових зобов'язань.

Цей норматив встановлюється у формі відсоткового співвідношення між розміром коштів, комерційного банку і розраховується за формулою:

Н9 = Кін.:( Вк + б.р. 191 + 192 + 193 + 825) х 100% , де

Кін - кошти комерційного банку, які інвестуються на придбання часток (акцій, цінних паперів) акціонерних товариств, підприємств, недержавних боргових зобов'язань ( 191+192+193+825+186+187+189+190 ) ;

Вк - власні кошти банку;

Норматив інвестиційної діяльності з кожним роком зростає і у 2002 році він становить - 10% , що відповідає нормативним значенням за якими дане співвідношення не повинне перевищувати 25% розміру власних коштів банку.

Показник достатності капіталу банку розраховується як співвідношення власних і залучених коштів банку. Цей показник визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків.Цей показник станом на 1 січня 2003 року становив - 6.7% , що є відповідно позитивним значенням порівняно з нормативними вимогами (не менше 5%).

Показник максимального розміру кредитів, гарантій та доручень наданих інвестором розраховується за формулою:

П4 = Рп : Вк х 100% , де

Рп - сукупний розмір наданих банком позик ( у т. ч. і міжбанківських ) , доручень врахованих векселів та 100% суми позабалансових вимог у відношенні до всіх інсайдерів комерційного банку ;

Вк - власні кошти банку;

Даний показник в АБ „Аллонж” за досліджений період знаходиться в межах нормативного значення яке не повинно перевищувати 5%.

Показник максимального розміру залучення грошових вкладів (депозитів) фізичних осіб встановлюються як співвідношення сукупного розміру грошових вкладів (депозитів) фізчних осіб до розміру власних коштів комерційного банку.

Максимальний розмір залучених грошових вкладів в АБ „Аллонж” за досліджуваний період значно зріс і становить - 637.0% , що свідчить про високу репутаційну оцінку та довіру до банку з боку клієнтів (фізичних осіб).

Максимальний розмір наданих міжбанківських позик, який розраховується як співвідношення загальної суми отриманих комерційним банком міжбанківських позик до загальної суми залучених централізованих коштів, становить -175.8% (2002р.), що відповідає нормативним значенням даного показника ( не більше 200% ) .

Показник рефінансування характеризується свіввідношенням загальної суми отриманих комерційним банком міжбанківських позик та загальної суми залучених централізованих коштів до власного капіталу банку. Провівши аналіз показника рефінансування в банку ми бачимо, що він у 2002 р. становив-72.0%, а це свідчить про те, що він знаходиться в межах нормативного значення .

Таблиця 2.2 - Оціночні показники АБ „Аллонж”.

Показники	Методика розрахунку	2000р.	2001р.	2002р.
Достатність капіталу банку	П2=ВК:ЗКх100%	22.0	20.7	6.7
Максимальний розмір залучення грошових вкладів фізичних осіб	П5 = сукупний розмір грошових вкладів фіз.осіб : власні кошти банку П5=Дг:Вк	118.0	190.6	637.0
Максимальний розмір наданих міжбанківських позик	П6=МБн:Вк х100%	24.0	77.0	175.8
Рефінансування	П7=Мбо+Цк:Вк х 100%	102.6	53.3	72.0

Проаналізувавши баланс за 2002 р. можна зробити такі висновки, що у даному звітному періоді найбільшу питому вагу в доходах банку мали відсоткові доходи за кредитами суб`єктами господарської діяльності (27,0% - короткотермінові; 22,0% - довготермінові).

2.2 Методи управління ліквідністю в АБ „Аллонж”

Система управління ліквідністю банка представляє собою сукупність підрозділів, документообігу і заходів. Система управління ліквідністю є життєво важливою ланкою діяльності банку. У випадку виникнення ситуації, коли ресурси (матеріально-технічні, людські і т.п.) банку обмежені, підтримка нормального функціонування даної системи є пріоритетною задачею.

В АБ “Аллонж” управлінням ліквідністю займається управління казначейських та торгових операцій (УКТО). УКТО приймає управлінські рішення, щодо ефективного управління ліквідністю, на основі даних:

про рух коштів за попередній робочий день, у тому числі про найбільші вкладення й інших операцій банку;

про платіжну позицію на даний операційний день, що включають передбачувані рухи коштів у касі банку та по рахунках клієнтів;

найбільші залишки на рахунках клієнтів, у випадку наявності таких - інші зобов'язання банку до запитання;

про залучені і розміщені банком МБК, и так само про інші ліквідні активи;

прогноз списань і надходжень.

Для прийняття управлінського рішення начальнику УКТО відповідні підрозділи надають наступні дані:

Відділ кредитування:

відомості про плановий обсяг надання кредитів;

відомості про всі планові списання і зовнішні надходження ресурсів;

планове погашення кредитів і відсотків у перспективі в гривні та в іноземній валюті;

відомість про дострокове погашення кредитів;

Операційне управління:

відомість про наміри клієнтів, щодо рухів коштів по їхніх рахунках.

Управління по роботі з цінними паперами:

дані про всі списання і надходження коштів по цінних паперах у гривнях і іноземній валюті в поточний і наступний робочі дні;

інформацію про списання, що очікуються, і надходження по цінних паперах у майбутньому в гривні та в іноземній валюті.

Відділ біржових операцій та дилінгу:

дані про усі списання і надходження у валюті;

інформацію про списання, що очікуються, і надходженнях у валюті в майбутньому.

Бухгалтерія:

інформацію про всі банківські (у т.ч. податкові) платежі.

дані про підкріплення оборотної каси і здачі готівкових коштів до НБУ;

інформацію по рахунках “ностро”;

інформацію по рахунках “лоро”;

інформація про клієнтські платежі, за винятком міжбанківських платежів.

Відповідно до положення про УКТО, УКТО в АБ «Аллонж» створено з метою в тому числі:

управління банківськими ризиками;

забезпечення ліквідності та платоспроможності банку;

забезпечення прибутковості операцій банку.

Одними з основних завдань УКТО є:

визначення вартості ресурсів, що використовуються для проведення активних операцій банку.

визначення дохідності вкладень банку.

Організація системи управління ризиками шляхом:

встановлення лімітів і нормативів за видами активів, пасивів і операцій з врахуванням галузевих, регіональних та інших ризиків, а також контролю за їх дотриманням;

розробки та впровадження методик по управлінню ризиками, положень про діяльність органів, що пов`язані з управлінням ризиками, порядків виконання робіт та проведення операцій;

розробки рекомендованих граничних умов і планових завдань по активно-пасивних операціях, варіантів можливих рішень;

проведення моніторингу управління активами та пасивами в режимі реального часу;

зміни встановлених нормативів і лімітів за результатами проведеного аналізу і моніторингу.

Комітет по управлінню активами і пасивами АБ "Аллонж" координує роботу основних структурних підрозділів банку з питань управління активами і пасивами для виконання стратегічних завдань, оперативного прийняття рішень щодо ліквідності та фінансової стійкості банку, здійснення контролю за їх виконанням.

Комітет по управлінню активами і пасивами виконує такі функції:

Розглядає найбільш важливі питання діяльності банку стосовно його активно-пасивних операцій та вносить пропозиції Правлінню банку щодо:

регламенту проведення активних і пасивних операцій;

планування основних фінансових потоків (календар платежів банку);

стратегії банку щодо присутності на ринку банківських послуг;

проектів нормативних документів з питань управління активами і пасивами банку.

Визначає оптимальну структуру активів і пасивів банку щодо ліквідності, валютних, процентних ризиків:

затверджує методологію та політику управління ліквідністю банку;

визначає політику банку щодо управління банківськими ризиками та порядок її реалізації;

затверджує структуру активних вкладень банку, погоджену за обсягами і строками із структурою пасивів банку;

затверджує ліміти або завдання по залученню ресурсів;

визначає тактику роботи управління об`єднаного дилінгу на міжбанківському ринку ресурсів;

Визначає процентну політику банку по активно-пасивних операціях:

розглядає пропозиції щодо змін у процентних ставках по пасивних і активних операціях (за поданням відповідних служб), подає їх Правлінню банку для затвердження;

визначає рівень процентної маржі та рівень мінімальних ставок по кредитно-інвестиційному портфелю;

Заслуховує звіти окремих структурних підрозділів банку, філій (дирекцій) з питань здійснення активно-пасивних операцій та приймає відповідні рішення.

В процесі управління ліквідністю одним з головних етапів є регулювання та контроль. Регулювання ліквідності комерційного банку може бути зовнішнім та внутрішнім. Як правило, ліквідність регулюється за допомогою зовнішніх, встановлених НБУ, нормативів ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної (Н5), та короткострокової ліквідності (Н6) та контролюється за допомогою внутрібанківських методів, серед яких найпоширенішим став аналіз активів і пасивів за строками погашення.

Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів. Визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковується за поточними рахунками. Нормативне значення Н4 має бути не менше ніж 20 %.

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно). Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж: 30%, з 01.07.2002 - 35%, з 01.01.2003 - 40%.

Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року. Нормативне значення нормативу н6 має бути не менше ніж 20%.

Контроль за дотриманням банками встановлених нормативів ліквідності здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку щодня та щомісяця на постійній основі.

Внутрішнє регулювання ліквідності здійснюється Казначейством банку та службою внутрішнього аудиту. Казначейство виконує такі функції:

у частині управління ліквідністю

визначення якісної структури активів і пасивів;

визначення співвідношення «твердих» і «мінливих» пасивів, високоліквідних і низьколіквідних активів;

визначення пріоритетів у розподілі ресурсів по активних операціях;

розподіл ресурсів за видами активних операцій;

визначення оптимальної структури активів і пасивів для забезпечення платоспроможності банку;

виявлення критичних позицій у ліквідності банку;

оперативне коригування структури активів і пасивів;

визначення рекомендованого граничного залишку коштів на кореспондентських рахунках для дотримання банком миттєвої ліквідності, оптимального залишку готівки у касі банку.

Отже, аналіз ліквідності банку пов'язаний із щоденними спостереженнями за ліквідною позицією банку, дотримання його установами й банком у цілому вимог НБУ до нормативів ліквідності, з вивченням динаміки коефіцієнтів, що поглиблюють аналітичні оцінки. Загалом, це дає змогу контролювати дію факторів внутрішнього середовища й послаблювати негативний вплив зовнішніх факторів на ліквідність банку в поточному періоді та на перспективу.

У процесі аналізу ліквідності балансу комерційного банку ставиться завдання визначення фактичної ліквідності, відповідність її нормативам, виявлення чинників, що викликали відхилення фактичного значення коефіцієнтів ліквідності від установлених Національним банком. Тепер проаналізуємо виконання банком обов'язкових нормативів ліквідності НБУ таких як Н5, Н6 та Н7 2002 рік.

Таблиця 2.3 - Виконання нормативів ліквідності АБ "Аллонж" у 2002 році.

Нормативи	Н4	Надлишок, рази	Н5	Надлишок, рази	Н6	Надлишок, рази
Норм. значення	20		30;35		20
01.01.2002	77,12	3.9	41.13	1.4	37.54	1.9
01.02.2002	77.19	3.9	40.93	1.4	33.91	1.7
01.03.2002	79.38	4.0	35.67	1.2	33.37	1.7
01.04.2002	80.78	4.0	35.52	1.2	31.17	1.6
01.05.2002	75.59	3.8	59.00	2.0	33.80	1.7
01.06.2002	79.87	4.0	45.03	1.5	29.37	1.5
01.07.2002	74.87	3.7	44.12	1.3	26.75	1.4
01.08.2002	59.21	3.0	43.03	1.2	23.80	1.2
01.09.2002	69.71	3.5	37.01	1.1	25.63	1.3
01.10.2002	76.70	3.8	53.65	1.5	36.85	1.8
01.11.2002	82.15	4.1	41.40	1.2	28.35	1.4
01.12.2002	76.76	3.8	56.63	1.6	32.69	1.6

У 2002 році, як видно з табл. 2.3 всі нормативи ліквідності виконувалися.

Коррахунок в НБУ формується за рахунок короткострокових міжбанківських кредитів. Для банку вигідніше розміщувати на коррахунку міжбанківські кредити ніж тверді пасиви, які банк повністю вкладає в кредити. Так як банк є активним учасником міжбанківського ринку, має відкриті ліміти, тому для нього не проблема залучати кошти на міжбанківському ринку.

Крім нормативів і коефіцієнтів, у банку щоденно аналізують стан ліквідної позиції. Вона передбачає порівняння залучених і розміщених коштів за строками.

Аналіз активів і зобов'язань за періодами, які залишилися до дати погашення, дає найкращу основу для оцінювання ліквідності банку. Але терміни погашення можуть бути виражені у вигляді періоду, що залишився до дати погашення за умовами договору або до фактичної дати терміну погашення. Як правило, фактична дата погашення настає після дати, обумовленої в договорі. Період, протягом якого передбачається настання терміну погашення за цими активами, як правило, приймається за строк, упродовж якого активи можна реалізувати.

Аналіз активів і зобов'язань за термінами погашення, що базуються на першопочатковий даті погашення, проводиться з метою надання керівництву банку інформації про його фінансову та ділову стратегію.

Аналітичне вивчення активів і зобов'язань банку шляхом групування їх за термінами погашення, що базуються на періоді, який залишився до наступної дати, впродовж котрого можуть змінитися процентні ставки, проводиться з метою віддзеркалення ймовірного ризику за активами, пов'язаного зі зміною процентних ставок.

Запровадження в українських банках системи аналітичного обліку та звітності дає можливість оцінити ліквідність банку за строками погашення активів і зобов'язань у названих вище напрямках.

З метою узгодження термінів погашення активів та зобов'язань і в такий спосіб оцінювання ліквідної позиції банку менеджери, як правило, будують аналітичну таблицю.

Залучені і розміщені кошти групуються у ній за видами. Так, надходження коштів, приміром депозиту, заноситься в позицію на дату чи період його повернення. Подібно вчиняють із розміщеними коштами. При видачі позики її сума записується в позицію на дату її погашення. Отже, кожна операція банку із залучення чи розміщення коштів віддзеркалюється в позиції ліквідності. Внаслідок цього на кожен наступний день, тиждень, місяць менеджер банку має інформацію про співвідношення вимог і зобов'язань, що підлягають погашенню. Якщо сума зобов'язань більша за суму вимог, то спостерігається нестача ліквідності, а якщо навпаки, то в наявності надлишок ліквідних коштів.

Ця таблиця зводить всі грошові потоки, пов'язані з поверненням активів до запитання та пасивів банку. При цьому для її побудови необхідно скласти уявлення про те, у які терміни будуть затребувані пасиви банку, що не мають конкретних термінів повернення. До таких пасивів традиційно відносяться залишки на розрахункових і поточних рахунках клієнтів банку, депозити до запитання й аналогічні джерела коштів.

...