Дослідження процесу становлення та розвитку економічного механізму фондового ринку в національному господарстві України

При цьому слід зазначити, що капіталізація розвинених фондових ринків становить близько половини ВВП.

Для розробки концептуальних підходів щодо розвитку фондового ринку доцільно виходити із національних інтересів України у фінансовій сфері.

На думку автора, національні інтереси України у фінансовій сфері потребують створення конкурентоспроможних фінансових та економічних інститутів. Головним їх завданням є накопичення і використання фінансових ресурсів, достатніх для вирішення існуючих національних завдань у країні та за її межами, а також для підтримки зростаючої економіки.

Національною метою в цій сфері є вибір способів досягнення національних інтересів, їхньої підтримки та захисту.

В контексті розвитку світових глобалізаційних процесів національною метою України у фінансовій сфері є:

· розробка й реалізація конкурентоспроможної моделі та стратегії розвитку (на період до 15-20 років) фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, митної, розрахункової, інвестиційної, фондової систем та ціноутворення на регіональному і глобальному фінансових ринках. Зазначене передбачає забезпечення високого потенціалу стійкості до впливів внутрішніх та зовнішніх негативних чинників;

· завершення правової, організаційної, інституційної побудови конкурентоспроможного фондового ринку, інших національних та приватних фінансових інституцій. Це дозволить нейтралізувати руйнівні тенденції, які загрожують цілісності фінансової системи країни та забезпечать детінізацію економічної і фінансової систем;

· налагодження захисних механізмів фінансових суб'єктів господарювання, домогосподарств, підприємств, держави; забезпечення їх фінансовими ресурсами, достатніми для виконання зобов'язань і задоволення їхніх потреб; стабілізація і збалансованість розвитку фінансової системи;

· залучення на керівні посади в урядові, підприємницькі, фінансові установи професійних фахівців, здатних ефективно реалізовувати національні інтереси у фінансовій та економічній сферах;

· ефективна взаємодія фінансової системи України та країн ЄС з іншими регіональними утвореннями і наступна інтеграція України до них із збереженням власних національних інтересів.

На думку автора, основним елементом інституційної структури фондового ринку має бути підприємство з центральною фігурою людини-працівника, людини-власника.

Між підсистемами й організаційними елементами підприємства та фондового ринку повинні діяти усталені взаємозв'язки. Йдеться про інтеграційну співпрацю двох підсистем: продуктивних сил підприємства і фондового ринку та суспільних відносин (економічної власності, юридичних, соціальних) з урахуванням національних та ментальних особливостей.

Таким чином, конкурентоспроможність кожної із підсистем підприємства з акціонерною формою капіталу й інфраструктури фондового ринку України дозволяє їм гармонійно взаємодіяти. Це забезпечить синергетичний ефект щодо капіталізації акцій, підприємств і національного господарства в цілому. В іншому випадку підприємство змушене буде прийняти витратні умови співпраці розвинених фондових ринків.

Як відомо, підприємство - це первинна ланка національного господарства. Автор виходить із того, що акціонерна форма є однією із досконалих форм економічної власності. Це стосується взаємодії її технологічних, техніко-економічних, фінансових та управлінських складових.

Колективні (акціонерні) підприємства поділяються на народні й приватні. Вони засновані одним або кількома власниками.

Народним підприємство стає після викупу засобів виробництва його працівниками. Більшість сучасних підприємств в Україні монопольно-капіталістичні.

З погляду соціально-економічної структури народного господарства (сектори, форми власності, види підприємств) реалізація прав людини-власника в Україні суттєво ускладнена. Особливо це стосується кількісної та якісної сторони реалізації економічної власності.

На думку автора, розгорнута концептуальна характеристика розвитку фондового ринку у системі національного господарства має такий склад (табл. 3.1).

Автором встановлена закономірність: одна одиниця монополізації економіки відповідає 1,5 одиницям тінізації і від 100 до 1000 одиниць недокапіталізації підприємств (табл. 3.1).

У зв'язку з цим в Україні відсутні дієві механізми ефективного перерозподілу капіталів у найбільш перспективній галузі економіки, що спричинено відсутністю конкурентоспроможного фондового ринку України та ефективної інформаційно-комп'ютерної складової в його структурі (табл. 3.2).

Учасники фондового ринку намагаються своєчасно провести якісний фундаментальний і технічний аналіз для прийняття управлінських й інвестиційних рішень.

У зв'язку з цим важливим питанням є програмна синхронізованість комп'ютерних мереж суб'єктів ринку, органів державного регулювання і СРО та інфраструктури ринку. Ефективність виконання ними функцій згідно з вимогами законодавства мінімальна. Інформаційна прозорість і доступність відомостей щодо емітентів, інвесторів, у першу чергу інституціональних, є критично низькими.

Інтерес становлять компанії з інвестиційного управління - як ризикові, так і відкритого типу. Суттєвим досвідом для України може бути функціонування фондового ринку Франції і Великої Британії. Остання розбудувала міжнародний офшорний ринок, що можливо використати при створенні в перспективі в Україні центру фінансової торгівлі країн Балто-Чорноморської смуги, Східної Європи та Кавказу.

Враховуючи ментальні особливості українського народу та нинішнє домінування ринкової економіки в її грабіжницькому варіанті, необхідно використати досвід США зі впровадження твердого регулювання.

Таблиця 3.1. Концептуальна характеристика розвитку фондового ринку України

Соціально-економічний інститут	Стан який визначає розвиток фондового ринку
	поточний	оптимальний
І. Права на об'єкти власності	Права на об'єкти власності. Людина-працівник, людина-власник, інформаційний працівник у промисловості, сільському господарстві, науці, на фондових ринках	Кілька відсотків	Кілька десятків відсотків
	Окремі індивіди: володіння власністю	Кілька відсотків	Кілька десятків відсотків
ІІ. Система відносин по привласненню об'єктів власності між: а) індивідами, групами працівників, групами населення, в державі	Класи: робітники, селяни, інтелігенція	Кілька відсотків	Кілька десятків відсотків
	Власники ФПГ і ТНК	Більша частина	Кілька десятків відсотків
	Прошарки: чиновники	Більше десяти відсотків	Кілька відсотків
	пенсіонери	кілька відсотків	Кілька десятків відсотків
- доходи сімей і витрати		Основний дохід - зарплата, 80% з якої витрачається на їжу.	Надходження: зарплата, підприємницький дохід від власності (рента), дивіденди, державні трансферні платежі, доходи від індивідуальних господарств, із них ? 20% на їжу
б) підприємствами	ФПГ і ТНК	Більше половини відсотків	Кілька десятків відсотків
	Корпорації	Десяток відсотків	Кілька десятків відсотків
	Приватні підприємці	Десяток відсотків	Кілька десятків відсотків
	Державні компанії	Більше десяти відсотків	Кілька десятків відсотків
	Неприбуткові організації	Кілька відсотків	Кілька відсотків
	Споживчі кооперації	Кілька відсотків	Кілька відсотків

Таблиця 3.2. Інформаційна система забезпечення ефективного і прозорого фондового ринку України

Фактор	Реально	Необхідно (виходячи з досвіду передових країн)
Інформаційна прозорість	Локальна для ФПГ	Максимально повна (близька до оптимальної)
Доступність до ринку фізичних осіб (міноритарних акціонерів)	Критично мінімальна	Вільна й ефективна
Інформаційна прозорість держрегулятора	Локальна для інсайдерів	Максимально повна (близька до оптимальної)
Інформаційна ефективність інформаційних агенцій	Низька, висока оплата за послуги	Максимальна
Програмна узгодженість інфраструктури фондового ринку з державними регуляторами	Відсутня	Максимально необхідна
Програмна узгодженість систем інформаційної інфраструктури фондового ринку і фінансових посередників	Відсутня	Максимально необхідна
Дієвість інформаційної моделі фондового ринку	Загрозливо мінімальна, недієва	Максимально прозора й конкурентна
Можливість проведення фундаментального та технічного аналізу цінних паперів фондового ринку	Фактично відсутня, мінімально можлива (до 20%).	Повна
Фінансовий ресурс для створення дієвої інформаційно-комп'ютерної системи фондового ринку	На кілька порядків менший від потреби	600 млн. євро.
Терміни створення дієвої інформаційно-комп'ютерної системи	15-20 років	3-4 роки
Завершення інформаційно-комп'ютерної інтеграції національного фондового ринку до глобальних та регіональних	15-20 років	4-5 років на базі національних інтересів України
Геофінансова рента від розбудови конкурентоспроможної інформаційно-комп'ютерної складової фондового ринку як фінансового центру країн Балто-Чорноморської смуги, Східної Європи та Кавказу	Отримують фондові ринки ЄС, США, інших країн; ФПГ, ТНК України, Російської Федерації та ін.	Кілька відсотків від капіталізації цінних паперів України

Виходячи з вищезазначеного, український фондовий ринок потребує: розробки моделі регулятивної інфраструктури ринку; біржового та позабіржового індексів; розвитку вторинного та третинного ринку цінних паперів; створення системи автоматичного котування національної асоціації інвестиційних дилерів (за аналогією NASDAQ).

Особливу увагу слід звернути на забезпечення якості міжнародних платежів. Важливим є використання досвіду оплати міжбанківських клірингових розрахунків SWIFT (Всесвітня спілка міжбанківських фінансових телекомунікаційних мереж), діяльності корпорації з клірингу цінних паперів NSCC та DTC - депозитарних трастових компаній. Ключовим елементом структури останніх є інвестиційні банки з торгівлі цінними паперами, а також інвестиційні компанії.

Рушійною силою господарського розвитку є прагнення особистості реалізувати свої економічні інтереси. У зв'язку з цим Україні необхідне масштабне залучення населення у фінансово-економічну діяльність, спрямовану на забезпечення національних інтересів в цій сфері.

Гнучкість приватної власності обумовила виникнення корпоративної форми і забезпечила дієвість фондових ринків у розвинутих країнах світу.

Як вже відзначалось, в Україні спостерігається консервування приватної власності на шкоду акціонерної. Цим стримуються суспільні процеси і розвиток фондового ринку. Власність, засоби виробництва і набутий капітал привласнюються приватними власниками. Поглиблюється відчуження робочої сили.

3.2 Пріоритетні напрями вдосконалення структур фондового ринку

Пріоритетні шляхи реалізації стратегічних напрямів вдосконалення механізму фондового ринку у системі національного господарства - це способи забезпечення трансформації системи інститутів, у першу чергу прав суб'єктів щодо об'єктів власності на користь людини-працівника, людини-власника, для досягнення конкурентоспроможного стану підприємств з акціонерною формою власності та інфраструктури фондового ринку.

Завдяки цьому будуть створені умови для доступних, прозорих, ліквідних і прибуткових торгів цінними паперами згідно зі світовими стандартами на користь особистості. Це суттєво збільшить об'єм фінансового ресурсу для потреб індивіда, підприємств, району, галузі і національного господарства в цілому (табл. 3.2).

Перешкодою для приходу вітчизняного й іноземного капіталу в економіку України є системні порушення прав інвесторів, зокрема: при проведенні загальних зборів акціонерів; прийнятті статутних норм, які обмежують їх права та інтереси; під час здійснення емісій через несвоєчасне та неповне розкриття інформації емітентами; під час банкрутства, реорганізації або ліквідації об'єктів інвестування; щодо порядку та термінів виплати дивідендів.

Нерідко емітенти створюють фактично власних реєстраторів, зменшуючи витрати і монополізуючи контроль за процесом.

Для збереження реєстрів ДКЦПФР необхідно вдосконалити процедуру їх передачі у депозитарій і передбачити контроль за її додержанням.

Електронна перереєстрація обліку в системі реєстру номінальних утримувачів депозитарних установ сприятиме прозорості відносин між реєстраторами, депозитаріями і зберігачами.

Слід враховувати, що для створення економічного інтеграційного угруповання кількох країн необхідні певні інфраструктурні, економічні, соціально-культурні та політико-правові умови. З погляду останнього суттєве значення має гармонійність політичних устроїв та базового законодавства. Особлива роль належить інфраструктурі та соціально-культурним аспектам. Визначальним критерієм економічних аспектів інтеграції є зрілість ринкових відносин, зокрема національних ринків товарів, послуг, капіталу та праці; глибини та перспективи розвитку економічних взаємозв'язків; рівень розвитку країн та величина їхніх ресурсних і технологічних потенціалів.

Актуальним для України залишається приведення до вимог ЄС процедури банкрутства. Важливим є підвищення ефективності судових процесів та усунення розбіжностей в оподаткуванні, впровадженні корпоративного управління і вимогах по лістингу цінних паперів.

На думку автора, удосконалення інфраструктури фондового ринку України відповідно до сучасних вимог потребує залучення фінансового ресурсу у розмірі 600-800 мільйонів євро.

Розв'язання основних проблем у фінансовій сфері і на національному фондовому ринку потребує вжиття низки заходів.

Зокрема, задля захисту прав акціонерів, у першу чергу міноритарних, необхідно прискорити прийняття законів України „Про акціонерні товариства”, „Про цінні папери і фондовий ринок” та змін до законів „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Доцільно через центральні та регіональні ЗМІ організувати систематичне, повне і доступне інформування суспільства про права акціонерів та способи їх захисту.

Забезпечити прозорість ринку цінних паперів можливо шляхом доступу всіх його учасників до достовірної інформації про цінні папери та їх емітентів (за умови прийняття вищезазначених законів).

Для створення цілісного ринку необхідні єдині національна фондова біржа, місце котирування цінних паперів, єдиний центральний депозитарій, кліринговий банк (на сьогоднішній момент він відсутній). Це можливо забезпечити при прийнятті закону „Про національну депозитарну систему”. При цьому слід врахувати Програму розвитку національної депозитарної системи на 2007-2010 рр., затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 1707 від 21 грудня 2006 року.

Для забезпечення централізації необхідні ефективне державне регулювання цілісної системи обігу цінних паперів та дієвий контроль на базі прийняття вищезазначених законів.

Важливими є розробка та впровадження Кабінетом Міністрів України нормативних документів для дооцінки всього майна підприємств за їх ринковою ціною, що забезпечить виведення акцій цих підприємств на новий рівень котирування.

Для підвищення потенціалу капіталізації фондового ринку необхідне впровадження нових видів цінних паперів - деривативів, корпоративних і муніципальних облігацій. З метою захисту інвесторів доцільне прийняття закону України „Про похідні цінні папери”.

Пріоритетними заходами при розробці і реалізації законодавчих заходів повинні стати: створення умов для злиття компаній торговців з метою зниження їхніх фінансових ризиків, особливо за фінансово-економічної кризи; результативність нагляду за фінансовим станом професійних учасників ринку цінних паперів; заохочення емісій акцій і корпоративних боргових цінних паперів підприємствами, які розробили інноваційні та інвестиційні проекти; зацікавлення торговців цінними паперами в наданні послуг міноритатним акціонерам і дрібним інвесторам.

Для цього необхідно використати методи і моделі, які вже протягом тривалого часу функціонують на розвинених світових фондових ринках.

За таких умов організований фондовий ринок повинен розвиватися шляхом суттєвого переважання обсягів організованої торгівлі над неорганізованою та позабіржовою з активним використанням міжбіржових і міжсистемних мереж фондової торгівлі.

Функціонування та подальший розвиток неорганізованого позабіржового фондового ринку мають реальну перспективу з використанням Інтернет-технологій.

Важливим завданням удосконалення механізмів фондового ринку є розбудова національної депозитарної системи, що повинна базуватись на впровадженні стратегії автоматизації.

В Україні відсутні дієві фінансові механізми швидкого впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Недостатнім є фінансування фундаментальних досліджень у пріоритетних сферах науки та впровадження сучасних досягнень з високим ступенем ризику. Дослідження застосовування оптимальних схем фінансування впроваджень досягнень науково-технічного прогресу стало особливо актуальним для України на початку науково-технічної революції у 60-70 роки XX століття. Особливої значимості воно набуло після 1985 (початок реформ) та 1991 років. Як відомо, обмеження до 1% ВВП державного фінансування наукового потенціалу призвело до втрат половини молодих наукових кадрів, докторів та кандидатів наук. Вони виїхали за кордон. Зазначене спричинило закриття і перепрофілювання значної кількості науково-дослідних інститутів, у першу чергу оборонно-промислового комплексу України.

Провідні країни світу для збереження ключових позицій у наукових дослідженнях і впровадженні сучасних досягнень науково-технічного прогресу системно розробляють і реалізують низку стратегій стосовно випереджаючого розвитку на 25-30 років. Особливо це характерно для США, які володіють майже половиною ринку сучасних технологій. Вони розвивають конкурсну систему державного фінансування на основі реальних конкурентних переваг виконавців. Особлива увага приділяється розвитку інфраструктури фінансового ринку (фондовий ринок, банківський сектор) та залученню професіоналів з інших країн. Здійснюється реальний захист інтелектуальної власності.

Критерієм ефективності цих системних дій є рівень конкурентоспроможності країни, галузі, компаній, учених, фахівців та фінансові показники їхньої діяльності. Таким чином, реалізується модель жорстко регульованого ринку людських та фінансових ресурсів при реальному захисті інтелектуальних, приватних і майнових прав.

Економіки країн, у яких сформована і функціонує інформаційна модель розвитку (США, Фінляндія, Сінгапур та інші), стали успішними завдяки впровадженню сучасних фінансових схем та ефективній їх діяльності, в першу чергу так званих венчурних фондів на базі розвинених фондових ринків.

Венчурні фонди працюють у високих зонах ризику. Від впровадження ноу-хау вони мають норму прибутку до 150-200%. Значний ефект отримується від впровадження двох із десяти розробок.

Венчурні капітали регулюються державою через компанії управління активами (КУА). Їх статутний фонд становить близько 0,5 млн. дол. США. На ефективному ринку цінних паперів розміщуються придбані інвесторами імітовані названими компаніями цінні папери. Характерно, що отриманий від діяльності фонду прибуток звільняється від оподаткування.

В Україні функціонують майже три сотні венчурних фондів. Норма прибутковості деяких з них перевищує 50%. Їхня діяльність по впровадженню вітчизняних ноу-хау викликає певний інтерес окремих провідних американських венчурних фондів. Але в даний час стратегічного ефекту від діяльності венчурних фондів як Україна, так і галузі та навіть підприємства (крім окремих проектів) не відчули. Особливо це помітно на прикладі високотехнологічних галузей оборонно-промислового комплексу. Основна причина полягає в тому, що в Україні протягом більш як десяти років не вжито суттєвих заходів.

Не були розроблені і реалізовані сучасна конкурентоспроможна модель розвитку оборонно-промислового комплексу й відповідна інфраструктура фондового ринку України. Це не дає змоги інвесторам здійснювати своєчасний фундаментальний і технічний аналіз та прогнозування ціни на основі динаміки ринку у попередні періоди, а також приймати рішення стосовно дій на фондовому ринку. Капіталізація економіки, в першу чергу військово-промислового комплексу, не зазнала суттєвих змін у бік зростання. Недооціненим на кілька сотень мільярдів доларів порівняно з ринковим рівнем залишається ВПК через нерозвинутий фондовий ринок. Відсутнє впровадження ринкових механізмів у державне управління, насамперед у сфері науково-технічних розробок, а також забезпечення належного реального захисту прав інтелектуальної власності.

Оборонно-промисловий комплекс України постійно перебуває в умовах конкурентних викликів на макро- і мікрорівнях. Він не зміг досягти належного рівня ефективності на основі максимального використання людського капіталу, на який спроможна ця сфера. При цьому ОПК має конкурентний потенціал на національному, субрегіональному, регіональному і глобальному рівнях.

Для виходу із зазначеної ситуації необхідно визначити проблеми мікрорівня окремого підприємства. Це дозволить виявити системні законодавчі, урядові, відомчі, фінансові, юридичні, корпоративні перепони і розробити дієву стратегію конкурентного розвитку кожного підприємства і галузі на період до 15-20 років.

На наш погляд, створенню умов на макро- і мікрорівнях для розробки і реалізації конкурентоспроможної моделі розвитку оборонно-промислового комплексу сприятиме відродження духу змагальності людського капіталу. Це можливо на базі ефективного підприємницького і державного менеджменту. Останній повинен спиратися на вимоги економіки знань.

Нині у світі реалізується модель постіндустріального розвитку - економіка знань. У ній основним виробничим ресурсом є інформація, знання. Основною продуктивною силою виступає наука. Економіка України, зокрема ОПК, також потребують впровадження цієї моделі.

У зв'язку з цим актуальним є аналіз та впровадження досвіду успішних країн (США, Фінляндії та Південної Кореї), які вже розвиваються за цією моделлю. Адаптування зазначеного досвіду до умов України може бути основою нової стратегії розвитку. Це стане можливим, коли національна еліта прискорить формулювання національної ідеї та національних інтересів, зокрема в ОПК, що дозволить згуртувати соціальний і економічний капітали на досягнення конкурентоспроможного стану країни.

Як зазначалось вище, оборонно-промисловий комплекс провідних країн базується на моделі швидкого притоку в галузь знань, а також якісних фінансового і людського капіталів. Створені умови, при яких державні, недержавні, промислові, наукові, громадські структури зацікавлені в максимально ефективній співпраці з підприємствами оборонно-промислового комплексу. Політичні партії отримують підтримку на виборах, якщо пропонують пакет лобістських дій на користь високотехнологічних галузей, у тому числі ОПК. При цьому дотримується загальновизнана вимога - просування високотехнологічного товару на зовнішній ринок через внутрішній.

В Україні ж ситуація протилежна. Абсолютна більшість сучасних розробок ОПК України хронічно недофінансується. Цей показник у сім разів менший, ніж передбачає Державна програма розвитку ОПК. Крім цього, він у сорок разів нижчий порівняно із закладеним у Державній програмі з переозброєння армії (за матеріалами слухань Комітету оборони та безпеки Верховної Ради України 15.11.2008 р). Більше того, Державна програма розвитку оборонно-промислового комплексу (до 2010 року) була прийнята раніше за Державну програму переозброєння Збройних сил України (до 2011 року). Таким чином, реальні потреби української армії в сучасних високотехнологічних озброєннях, у тому числі стосовно модернізації наявних зразків техніки, не враховані достатньою мірою в першій державній програмі.

Відсутнє належне законодавче поле для забезпечення достатнього державного механізму управління функціонуванням кожного підприємства й ОПК в цілому. Це суттєво утруднює створення сприятливого конкурентного середовища на макро- і мікрорівнях у цій сфері.

Критеріями ефективного законодавчого та урядового забезпечення ОПК є фінансові показники економічної діяльності його підприємств та рівень захищеності від монополізму. Існуючі інституційні регулятори ринку не дозволяють підприємствам реалізувати власну позицію. Маються на увазі недосконале законодавство стосовно оборонно-промислового комплексу, умов оподаткування, належного оформлення митних документів, процедури проведення тендерів та інші питання, які блокують розвиток ОПК.

Закладаючи у програму розвитку озброєнь неприпустимо низький рівень фінансування, КМУ, ФДМУ, ДКЦПФР, профільні міністерства навіть не передбачають використання механізмів фондового ринку і впровадження сучасних корпоративних підходів у галузі.

Особливо тривожним є низький рівень обізнаності всіх учасників державного і підприємницького управління на підприємствах ОПК та Міноборони щодо оптимальних способів акціонування окремих підприємств, максимального стимулювання працюючих на цих підприємствах. Це стосується також створення умов для використання сучасних схем венчурного фінансування високоризикових, але перспективних науково-дослідних розробок.

Оскільки загальноприйнята світова практика використання сучасних фінансових механізмів через фондовий ринок в Україні не діє, постає питання про роль і відповідальність Міністерства фінансів України, Національного банку України, ДКЦПФР, Фонду держмайна України, Держфінпослуг, Мінпромполітики України як регуляторів середовища на макро- і мікрорівнях.

Сьогодні актуальності набула розробка оптимальних схем діяльності підприємств ОПК, в яких необхідно закласти фінансові механізми залучення до виконання державних програм з розвитку галузі та для участі у здійсненні НДДКР в установах НАН України, галузевих інститутах, ВНЗ, промислових структурах.

Основна проблема полягає в ефективній координації діяльності цих установ, організацій і закладів щодо розв'язання проблем і задоволення першочергових потреб Збройних сил України, ОПК, міністерств і відомств, НКАУ та інших споживачів.

Підприємства ОПК повинні мати ефективну державну стратегію з визначенням їхнього місця на ринку високих технологій та озброєнь на поточний момент і перспективу.

На нашу думку, держава повинна скористатися досвідом Фінляндії, а саме взяти на себе зобов'язання з консолідації політичної еліти навколо майбутнього конкурентоспроможного розвитку країни. Це забезпечить створення ефективних механізмів реагування на різні ситуації та систему якісної освіти. Здійснення структурної диверсифікації експорту на користь наукомісткої продукції стане результатом реальних економічних реформ. Це стосується демонополізації економіки, а також реформування фондового ринку.

На цій основі необхідне створення галузі венчурного фінансування, суттєве збільшення бюджетних асигнувань на науку і НДВКР. Особливо важливим є формування механізмів для комерціалізації, інноваційної діяльності, насамперед на базі забезпечення патентної діяльності. Такий пакет заходів у Фінляндії сприяв розвитку внутрішньої конкуренції, лібералізації руху капіталів і створенню інтелектуальної складової капіталу.

Суть реформування ОПК України полягає в створенні фінансових механізмів надходження інвестицій для акумулювання інтелектуального ресурсу.

Зазначені проблеми відносяться до першочергових завдань. Для їх успішного розв'язання Кабінету Міністрів України необхідно реалізувати стратегію випереджаючого розвитку держави на основі формування моделі інформаційного суспільства, в якій закласти реальні механізми впровадження сучасних досягнень науково-технічного прогресу. Інформаційна модель суспільства повинна передбачати внесок сектору інформаційних технологій до 60-65% ВВП.

Розв'язання системних проблем діяльності оборонно-промислового комплексу і забезпечення своєчасної розробки та реалізації стратегії його конкурентного розвитку потребують вжиття конкретних заходів на рівні Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, РНБОУ, ДКЦПФР.

Для підвищення статусу і реалізації потенціалу ОПК Кабінету Міністрів України доцільно:

· розглянути можливість створення в ОПК не менше 5-6 конкурентоспроможних фінансово-промислових груп з перспективою їх подальшого переростання у ТНК світового рівня; створити не менше 10 фінансових холдингів у сфері ВПК як фундаменту для майбутніх ФПГ і ТНК;

· для збереження провідних позицій по окремих розробках ОПК скласти перелік найбільш значимих і перспективних досліджень і створити умови для їх швидкого впровадження;

· для підвищення ролі молоді у здійсненні соціально-економічних перетворень доцільно розробити і реалізувати програму щорічного стажування у провідних вищих навчальних закладах світу до кількох тисяч студентів для ОПК і до 100 тисяч для України.

Разом з тим слід визначити загалом проблемні особливості функціонування економічного механізму розвинутого вторинного фондового ринку.

Зокрема, для індивіда - це збереження ризиків знесцінення акцій у зв'язку з погіршенням економічної кон'юнктури, особливо в період фінансово-економічних криз; посилення економічного контролю власників контрольного і крупних пакетів акцій над міноритарними акціонерами та непоодиноке ігнорування їхніх прав. Реальною і суттєвою є втрата заощаджень акціонерів через банкрутство підприємств. Наявні ризики можливо знизити за рахунок внесків акцій до фінансових інститутів через гарантування їх надійності державою. Реальним є підпадання під економічний примус викупу нерентабельного акціонерного підприємства по завищеній ціні.

Для підприємств характерним є утримання економічного контролю над ними з боку власників контрольного пакета акцій, а саме ТНК і ФПГ через систему так званої участі.

Галузі відчувають посилений економічний контроль з боку власників контрольних пакетів акцій.

ТНК і ФПГ посилять фінансову владу над підприємствами за рахунок придбання контрольного пакета акцій. Вони використовують акції як засіб підкупу представників різних гілок влади, здійснюють примус до придбання міноритерними акціонерами нерентабельного власного підприємства або його філій по завищеній ціні.

Фінансові посередники створюють систему залежності і контролю - так звану систему участі - над компаніями. Це забезпечує утримання фінансової влади. Вони дещо підвищують захист заощаджень акціонерів у випадку банкрутства акціонерів.

Національне господарство відчуває реальний контроль ТНК, ФПГ і корпорацій через систему участі над капіталом фірм, який суттєво перевищує їх власний. Останні утримуються найбільш багатими особами та фінансовими інститутами які здійснюють нарощування економічного контролю над великою масою акціонерів через механізм вільного продажу акцій. При цьому вживаються несвоєчасні заходи щодо недопущення ігнорування власниками прав міноритарних акціонерів. Дещо підвищується надійність економічної системи під час криз за рахунок законодавчого гарантування вкладів дрібних акціонерів у фінансових інститутах.

Співвідношення позитивних і проблемних особливостей функціонування економічного механізму розвинутого вторинного ринку цінних паперів вказує на його перспективність і конкурентоспроможність акціонерної форми власності.

Автор розділяє оцінки Скічка О., що наслідками політичних змін, які нещодавно відбулись у нашій державі, є створення передумов для стабілізації соціально-економічної ситуації в країні та відновлення реформ.

Оптимальна реалізація напрямів і шляхів удосконалення економічного механізму фондового ринку в системі національного господарства по розбудові його конкурентоспроможної моделі можлива при впровадженні системних дій. Це стосується створення дієвого державного регулятора, здатного розбудувати конкурентоспроможну інфраструктуру фондового ринку та адаптувати вимоги міжнародних регуляторів на користь національних інтересів України. Необхідні демонополізація економічної і фінансової систем та їх детінізація. Існує потреба у створенні умов для розвитку акціонерної форми капіталу (корпоративної власності), яка має поглинути більшу частину загального обсягу виробництва. Необхідно забезпечити володіння в закритих і відкритих акціонерних товариствах засобів виробництва людиною-працівником, людиною-власником. Основою є впровадження принципів корпоративного управління в діяльність підприємств. Важливо забезпечити ефективність інституційних інвесторів - страхових компаній, пенсійних фондів та інших.

Критеріями конкурентоспроможності інфраструктури фондового ринку є швидкість впровадження науково-технічного прогресу і зростання продуктивності праці. Це забезпечує отримання доданої вартості за рахунок використання інформаційних технологій, надбань наукового-технічного прогресу. Зазначене створює умови для виведення на ринок інформаційного працівника - контролера і споживача інформації - власника.

В ході дослідження встановлено, що на ринках в Україні через монополізацію і тінізацію не була здійснена організаційно-економічна структуризація. Вона повинна забезпечити поділ на ринки замовлень і готової продукції. Це створить умови для повноцінного функціонування бірж, встановить прямі зв'язки між виробниками й споживачами. Учасники ринку отримають можливість працювати на засадах сучасного маркетингу.

Перспективна власність на акції в Україні через винагороду і ризик стають фундаментом монополії влади. При цьому монополізація відзначається високим рівнем ренти і дисперсії цін на регіональному і глобальному рівнях. У цих умовах ФПГ і ТНК, підпорядковуючи національні інтереси корпоративним, системно працюють над мінімізацією ризиків та максимізацією прибутків.

Національні ж інтереси України потребують, щоб у фінансовій сфері замість монопольного інвестиційного портфеля був сформований портфель перспективний. Критерієм перспективності слугують витрати на одиницю виробленого товару, в яких враховується вартість ресурсів. Отже, ефективний портфель - це максимальний прибуток при мінімальному ризику. Перспективний портфель - це ефективний портфель, який передбачає реалізацію національних інтересів при мінімальному ризику.

Національні інтереси України у фінансовій сфері потребують створення конкурентоспроможних фінансових та економічних інститутів для накопичення і використання фінансових ресурсів. Вони повинні бути достатніми для вирішення існуючих національних проблем у країні та за її межами, а також забезпечувати підтримку економіки.

Україні потрібні сучасна економічна матриця - економіка знань - і конкурентоспроможна модель фондового ринку з дієвою структурою інституцій у сфері обігу цінних паперів. Це стосується біржового і позабіржового ринків, національного депозитарію, інвесторів (державних, приватних, іноземних), інвестиційних фондів та компаній, високоефективної Державної комісії з цінних паперів та інших державних регуляторів.

Доведено, що конкурентоспроможний фондовий ринок України буде здатний залучати кошти, які сьогодні виводяться з країни в офшори. Для цього в Україні доцільно створити змішану модель економічної системи, в якій домінують корпоративно-групові цінності на базі індивідуально-конкурентної поведінки. Її потрібно спрямувати на молоде покоління та соціально-ринкову форму, яка позитивно сприймається різними верствами населення.

Наведено структуру вдосконалення механізму регулювання організаційно-економічних відносин та відносин власності фондового ринку на основі ефективної діяльності державних регуляторних структур та забезпечення прав власності. Це надасть можливість отримувати додану вартість від генерування знань у власній країні, а не за її межами за рахунок реалізації ефективних фінансових (венчурних) схем по швидкій комерціалізації знань через інвестування у наукомісткі галузі.

Висновки

фондовий рентний облігація біржа

В Україні відсутні ринкові механізми вільного і регульованого перерозподілу капіталів у найбільш ефективні галузі економіки. Однією із причин цього є неконкурентоспроможність фондового ринку України та інформаційно-комп'ютерної складової в його структурі.

Глобальні фінансові центри (Grid Finance) вже найближчим часом завершать розробку та організацію технології універсальної обробки фінансових даних, у тому числі й для фондових ринків. У зв'язку з цим реформування інформаційно-комп'ютерної складової фондового ринку на базі Grid-технологій має бути прискорене. Необхідно завершити третій етап інформатизації фондового ринку об'єднанням користувачів Інтернету в єдиний простір та створити вільний доступ до інформації, оскільки населення України не може використовувати механізми фондового ринку через відсутність інформаційного забезпечення.

Основним завданням інформаційної складової фондового ринку є ефективне спільне функціонування в економіці України інформаційних та грошових потоків. У зв'язку з цим виникає потреба у розробці концепції інформаційних систем прогнозування і створення інформаційної бази даних про фінансовий ринок. Крім того, потрібно ввести кримінальну відповідальність за комп'ютерні злочини у сфері фондового ринку, розробити й прийняти закон України „Про охорону комп'ютерних програм і баз даних”, ввести оцінку вартості нематеріальних активів та створити державне управління авторських прав.

Розв'язання основних проблем, які існують у фінансовій сфері і на національному фондовому ринку, потребує здійснення заходів стосовно: захисту прав акціонерів, прозорості ринку цінних паперів, цілісності, централізації.

При переході на принципи корпоративного управління для забезпечення умов по капіталізації акцій та інших цінних паперів, необхідно створити масштабний доступ громадян і інвесторів до масивів інформації вітчизняних установ України та зарубіжних (а саме банків даних Кабінету Міністрів України, Держкомстату України, ДКЦПФР та інших підприємств, організацій); можливості обробки великої кількості даних (зокрема, для моделювання реагування ціни акцій); умови для швидкісного комплексного аналізу та обміну інформацією в режимі он-лайн. Особливо це важливо для реалізації корпоративних проектів з підвищення капіталізації цінних паперів.

У зв'язку з цим доцільно врахувати позитивний досвід США за проектом Теrа-Grid щодо створення розподільної інфраструктури для високопродуктивних обчислень. Grid-комп'ютинг виконує роль стимулятора і важливого ресурсу для перетворення економіки країни у найбільш конкурентну економіку знань.

Розвиток фондового ринку в Україні блокує велика частка операцій з кредитними ресурсами, кредиторської заборгованості і непрозорість приватизаційного процесу. Це підтверджується в ході порівняльного аналізу реформування фондових ринків країн ЄС, Південної Кореї та України.

Таким чином, на фондовому ринку України закріпилась монопольна влада власників вітчизняних та закордонних ФПГ, а відсутність конкуренції виключає у його учасників ринкову поведінку та потребу в його розвитку.

В ході дослідження встановлено, що на ринках в Україні через монополізацію і тінізацію не була здійснена організаційно-економічна структуризація. Вона повинна забезпечити поділ на ринки замовлень і готової продукції. Це створить умови для повноцінного функціонування бірж, встановить прямі зв'язки між виробниками й споживачами. Учасники ринку отримають можливість працювати на засадах сучасного маркетингу.

Фінансовий ринок є життєво важливим фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток фінансового ринку має стати ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримуватиме корпоративні ініціативи, забезпечуватиме фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання - фінансовий ринок буде істотно впливати на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.

Основним сегментов фінансового ринку є фондовий ринок, який сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмежує монополізм.

Головна мета фондового ринку України в майбутньому - це створення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів, який буде регульований державою і інтегрований в світові фондові ринки.

На сьогодні існують певні проблеми формування та розвитку українського фондового ринку, серед яких найбільш вагомі такі: відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій та не сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів; відсутність досвіду використання систем угод і обліку прав власності; відсутність єдиної платіжної і фондової системи, що призводить до зниження надходжень закордонних портфельних інвестицій; стагнація ринку цінних паперів внаслідок невисокої рентабельності капіталовкладень у цінні папери українських корпорацій та високі податки; відсутність в Україні практики формування депозитарного обліку; наявність великої кількості законодавчих та нормативних документів, які регулюють питання цінних паперів і прав власності, і відсутність порядку їх застосування.

Перспективна власність на акції в Україні через винагороду і ризик стають фундаментом монополії влади. При цьому монополізація відзначається високим рівнем ренти і дисперсії цін на регіональному і глобальному рівнях. У цих умовах ФПГ і ТНК, підпорядковуючи національні інтереси корпоративним, системно працюють над мінімізацією ризиків та максимізацією прибутків.

Національні ж інтереси України потребують, щоб у фінансовій сфері замість монопольного інвестиційного портфеля був сформований портфель перспективний. Критерієм перспективності слугують витрати на одиницю виробленого товару, в яких враховується вартість ресурсів.

Отже, ефективний портфель - це максимальний прибуток при мінімальному ризику. Перспективний портфель - це ефективний портфель, який передбачає реалізацію національних інтересів при мінімальному ризику.

В Україні необхідно сформувати перспективну структуру портфеля у сфері промислового виробництва з різними рівнями ризику.

Національні інтереси України у фінансовій сфері потребують створення конкурентоспроможних фінансових та економічних інститутів для накопичення і використання фінансових ресурсів. Вони повинні бути достатніми для вирішення існуючих національних проблем у країні та за її межами, а також забезпечувати підтримку економіки.

Україні потрібні сучасна економічна матриця - економіка знань - і конкурентоспроможна модель фондового ринку з дієвою структурою інституцій у сфері обігу цінних паперів. Це стосується біржового і позабіржового ринків, національного депозитарію, інвесторів (державних, приватних, іноземних), інвестиційних фондів та компаній, високоефективної Державної комісії з цінних паперів та інших державних регуляторів.

Фондовий ринок потребує оптимального державного регулювання на мікро-, мезо- і макрорівнях, що забезпечить синергетичний ефект від залучення громадян до участі у діяльності фондового ринку. В першу чергу необхідно ввести інформаційного працівника у розвинену інформаційну мережу.

Доведено, що конкурентоспроможний фондовий ринок України буде здатний залучати кошти, які сьогодні виводяться з країни в офшори. Для цього в Україні доцільно створити змішану модель економічної системи, в якій домінують корпоративно-групові цінності на базі індивідуально-конкурентної поведінки. Її потрібно спрямувати на молоде покоління та соціально-ринкову форму, яка позитивно сприймається різними верствами населення.

Для забезпечення ефективності фондового ринку України автором розроблена концептуальна характеристика його діяльності, інституційне забезпечення стратегічних напрямів та пріоритетних шляхів удосконалення механізму розвитку фондового ринку в національному господарстві.

Наведено структуру вдосконалення механізму регулювання організаційно-економічних відносин та відносин власності фондового ринку на основі ефективної діяльності державних регуляторних структур та забезпечення прав власності. Це надасть можливість отримувати додану вартість від генерування знань у власній країні, а не за її межами за рахунок реалізації ефективних фінансових (венчурних) схем по швидкій комерціалізації знань через інвестування у наукомісткі галузі.

Література

1. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики. Расчет согласия. Границы свободы / Дж. Бьюкенен; пер. с англ. - М.: Таурус Альфа, 1997. - 560с.

2. Бучаев Я.Г. Системное моделирование фондового рынка: проблемы и методы / Я.Г. Бучаев. - М.: Эдиториал УРСС, 2003. - 304с.

3. Шарп У.Ф. Инвестиции: / У.Ф. Шарп, Г.Дж. Александер, Д.В. Бэйли; пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 1028с.

4. Мозговий О.М. Фондовий ринок: навч. посібник / О.М. Мозговий. - К.: КНЕУ, 1999. - 315с.

5. Норд Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норд; пер. з англ. - К.: Основи, 2000. - 198с.

6. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Дж. Сондерс, В. Вонг; пер. с англ. - 2-е европ. изд. - К.; М.; СПб.: Издат. дом „Вильямс”, 1998. - 1056с.

7. Глен Габбард. Гроші, фінансова система та економіка / Габбард Глен; пер. з англ. - К.: КНЕУ, 2004. - 889с.

8. Хайек Ф.А. Частные деньги / Ф.А. Хайек. - Тверь: Институт национальной модели экономики, 1996. - 230с.

9. Тьюлз Р. Фондовый рынок / Ричард Дж. Тьюлз, Эдуард С. Брэдли, Тэд М. Тьюлз; пер. с англ. А.М. Волкова, А.В. Щедрина. - 6-е изд. - К.: ИНФРА-М, 1997. - VIII + 648с.

10. Фишер С. Экономика / С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензи; пер. с англ. - М.: Дело, 2002. - 864с.

11. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури; пер. с англ. - М.: Дело, 1997. - 704с.

Размещено на Allbest.ru

...