Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим -- норматив оборотного капіталу.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається за формулою:

А + 0,5Б

К = -------------- (1.3)

А + Б

де А - витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б - наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати - заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, пов'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва, витрати, пов'язані з проведенням гірничих розробок, гірничо-підготовчих, розкривних та інших робіт.

Норматив оборотного капіталу на витрати майбутніх періодів визначається за формулою:

Н = Со + Рп -- Рв (1.4)

де Н - норматив оборотного капіталу на витрати майбутніх періодів;

Со - сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів;

Рп - витрати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами;

Рв - витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в розрахунок потреби в оборотному капіталі на витрати майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

Розрахунок нормативу оборотного капіталу на витрати майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її оплати.

Норматив оборотного капіталу для готової продукції (Н) визначається як добуток норми оборотного капіталу у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю:

Н = 3 * Р, (1.5)

де 3 - одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн.);

Р - норма запасу оборотного капіталу для готової продукції (днів).

Норма запасу оборотного капіталу для готової продукції обчислюється в днях і включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у банк. Час на окремі операції визначається розрахунковим способом.

За великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотного капіталу для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена стосовно норм для груп продукції, які включають не менше 70-80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотного капіталу поширюється на всю готову продукцію на складі.

Сукупний норматив оборотного капіталу підприємства на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби підприємства в оборотному капіталі, розраховують приріст (зменшення) їхнього нормативу в запланованому періоді. Ці дані використовуються під час складання фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу оборотного капіталу мають бути забезпечені відповідні джерела.

1.4 Політика управління оборотним капіталом

Значний обсяг фінансових ресурсів, що проінвестуються в оборотний капітал, різноманіття їх видів і конкретних різновидів, що визначає роль у прискоренні обороту капіталу і забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов, визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням оборотними активами. Комплекс цих задач і механізми їх реалізації одержують відображення в розроблювальній на підприємстві політиці управління оборотними активами.

Політика управління оборотним капіталом являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування.

Політика управління оборотними активами підприємства розробляється за наступними етапами (рис. 1.4).

На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу оборотного капіталу, використовуваного підприємством - темпи зміни середньої його суми в зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотного капіталу у загальній сумі активів підприємства.

На другому етапі аналізу розглядається динаміка складу оборотного капіталу підприємства в розрізі основних його видів - запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових активів. У процесі цього етапу аналізу розраховуються і вивчаються темпи зміни суми кожного із цих видів оборотного капіталу у зіставленні з темпами зміни обсягу виробництва і реалізації продукції; розглядається динаміка питомої ваги основних видів оборотного капіталу у загальній його сумі. Аналіз складу оборотного капіталу підприємства по окремих його видах дозволяє оцінити рівень його ліквідності.

На третьому етапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотного капіталу у загальній його сумі. Цей аналіз проводиться з використанням показників коефіцієнта оборотності і періоду обороту оборотного капіталу. У процесі аналізу встановлюється загальна тривалість і структура операційного, виробничого і фінансового циклів підприємства; досліджуються основні фактори, що визначають тривалість цих циклів.

На четвертому етапі аналізу визначається рентабельність оборотного капіталу, досліджуються визначальні її фактори. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельності оборотного капіталу, а також модель Дюпона, що стосовно до цього виду капіталу має вид:

Рок = Ррп * Оок (1.6)

де Рок - рентабельність оборотного капіталу;

Ррп - рентабельність реалізації продукції;

Оок - оборотність оборотного капіталу.

На п'ятому етапі аналізу розглядається склад основних джерел фінансування оборотного капіталу, динаміка його суми і питомої ваги в загальному обсязі фінансових коштів, інвестованих у цей капітал, визначається рівень фінансового ризику, генерованого сформованою структурою джерел фінансування оборотного капіталу.

Результати проведеного аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності керування оборотним капіталом на підприємстві і виявити основні напрямки його підвищення в майбутньому періоді.

Рисунок 1.4 - Основні етапи формування політики управління оборотним капіталом підприємства

1.5 Коротка організаційно-економічна характеристика ВАТ “Північний ГЗК”

Північний гірничо-збагачувальний комбінат - найбільше гірничо-видобувне підприємство Європи з повним циклом підготовки доменної сировини, що включає видобуток руди, її збагачення та обгрудкування. Сировинною базою комбінату є великі родовища залізистих кварцитів, промислових запасів яких вистачить на 60 років його роботи. Будівництво першої черги комбінату почато в 1960 році з розкриття Першотравневого кар'єру, звідки 20 червня 1962 року був відправлений перший ешелон руди на Центральний ГЗК.

У грудні 1962 року розпочато будівництво збагачувальної фабрики, а через рік, 9 грудня 1963 року, комбінат видав перший концентрат.

До кінця 1965 року була цілком введена в експлуатацію перша черга комбінату потужністю 13,5 млн. тонн сирої руди і 5,9 млн. тонн концентрату в рік.

Одночасно з введенням в експлуатацію й освоєнням першої черги продовжувалося будівництво другої черги на базі Ганівського родовища залізистих кварцитів і розширення Першотравневого кар'єру.

У 1968 році були довершені роботи з розширення Першотравневого кар'єру до продуктивності 17 млн. тонн руди в рік.

У 1972 році було довершене будівництво Ганівського кар'єру продуктивністю 13,5 млн. тонн.

Наступним етапом розвитку “ПівнГЗК” було освоєння виробництва залізорудних окатишів. Перша черга фабрики обгрудкування включала будівництво двох випалювальних машин на імпортному устаткуванні продуктивністю по 2 млн. тонн окатишів у рік кожна, 2-х випалювальних машин вітчизняного виробництва, продуктивністю по 2,3 млн. тонн окатишів у рік і дослідно-промислову установку по виробництву 600 тис. тонн металізованих окатишів у рік.

Протягом 1975-1974 р. будівництво першої черги фабрики обгрудкування було завершено.

У 1975-1980 р. на комбінаті здійснювалося подальше інтенсивне будівництво, у результаті якого в 1976-1979 р. були введені додаткові потужності по видобутку 18 млн. тонн руди, у 1978-1980 р. збагачувальна фабрика №2 потужністю 8,5 млн. тонн концентрату й у 1979-1980 р. фабрика обгрудкування №3 продуктивністю 8 млн. тонн окатишів у рік.

Одночасно з будівництвом промислових об'єктів вводилися в експлуатацію й об'єкти соціально-культурного і побутового призначення.

Комбінат працює на базі двох родовищ залізистих кварцитів Північного району Кривбасу - Першотравневого й Ганівського - відомих ще з кінця минулого століття.

Видобуток руди ведеться відкритим способом з попереднім дробленням рудоскельної маси буровибуховими роботами і вивезенням розкривних порід у зовнішні відвали.

Розкривні породи з верхніх обріїв кар'єрів вивозяться, як правило, залізничним транспортом безпосередньо з вибоїв у відвали.

Розкрив з нижніх обріїв автотранспортом доставляється до перевантажувальних пунктів, де вона перевантажується в залізничний транспорт.

З жовтня 1996 року державний Північний гірничо-збагачувальний комбінат був перетворений у відкрите акціонерне товариство “ПівнГЗК”. Нині комбінат знаходиться в стані приватизації.

2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ У ВАТ “ПІВНІЧНИЙ ГЗК”

2.1 Аналіз фінансового стану ВАТ “Північний ГЗК”

Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства одержують закінчену грошову оцінку в системі показників фінансових результатів. Узагальнено найбільш важливі показники фінансових результатів діяльності підприємства представлені у формі 2 (див. додатки А,Б,В,Г) річної і квартальної бухгалтерської звітності. До них відносять: прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг; від фінансової та інвестиційної діяльності і так далі.

Динаміка фінансових результатів діяльності підприємства ВАТ “ПівнГЗК” за період 1999-2002 р. представлена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка фінансових результатів діяльності підприємства за період 2002 - 2005рр.

У ході аналізу встановлено, що діяльність підприємства за результатами за період 2002-2004 р. збиткова.

Виторг від реалізації продукції постійно знижувався, а собівартість реалізованої продукції, збиток від реалізації, балансовий і чистий збитки неухильно росли. Якщо в 2003 р. у порівнянні з 2002 р. балансовий і чистий збиток зросли відповідно на 94,8% і 77,5% при збільшенні собівартості реалізованої продукції на 11,7% і зниження виторгу на 3,2%, то показники 2004 р. відрізняються від 2002 р. ще більшою контрастністю. Так, темпи зниження виторгу перевищують темпи росту витрат на реалізацію продукції більше, ніж у 2 рази. Збиток від реалізації зріс на 140,8%, балансовий збиток - на 177,6%, чистий збиток - на 124,1%. Дана тенденція негативно характеризує результати роботи підприємства.

Діяльність підприємства у 2005 році значно покращилась. Відзначається ріст виторгу від реалізації готової продукції на 60,1 %, або на 229362 тис. грн., що позначилось на прибутку від реалізації. У порівнянні зі збитками у 2002 році в сумі 52745 тис. грн., підприємством у 2005 році досягнутий прибуток і становить 57187 тис. грн. Це свідчить про стабілізацію діяльності ВАТ “ПівнГЗК”.

Для оцінки рентабельності роботи підприємства використовуються показники, розраховані в таблиці 2.2.

За період 2002 - 2005 рр. діяльність підприємства збиткова, унаслідок чого показники рентабельності мають негативне значення. Аналіз динаміки показників рентабельності підприємства за 2002 - 2004 р. показав, що спостерігається загальне зниження всіх показників рентабельності.

Аналіз рентабельності продажів дозволили зробити висновок про те, що якщо в 2002 р. підприємство мало збиток 20,6 коп. з однієї гривні продажів, то до кінця 2004 р. цей показник досяг вже 50,5 коп.

Аналіз рентабельності основної діяльності дозволив визначити, яку суму збитку має підприємство з кожної гривні витраченої на виробництво продукції (у 2002 р. збиток склав 18,1 коп.. у 2003 р. - 23,9 коп., у 2004 р. - 34,1 коп.).

Таблиця 2.2 - Показники рентабельності діяльності підприємства за період 2002 - 2005 рр.

У 2005 році помітний ріст усіх показників рентабельності, пов'язаний з тим, що підприємство у цьому році отримало балансовий прибуток у сумі 1074 тис. грн. В наслідок цього всі показники рентабельності мають позитивне значення. Аналіз рентабельності продажу свідчить, що з кожної гривні реалізованої продукції підприємство має прибуток - 9,4 коп., а з кожної гривні витраченої на виробництво прибуток склав - 10,33 коп.

Одним з етапів аналізу майна є аналіз виробничого потенціалу, до якого відносяться основні засоби, виробничі запаси, незавершене виробництво. Ці статті складають також реальні активи, що характеризують виробничу потужність підприємства. Виробничий потенціал підприємства аналізується шляхом визначення питомої ваги витрат у виробничий потенціал (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Аналіз зміни виробничого потенціалу підприємства за 2002-2005 рр.

Аналіз наведених у таблиці даних показує, що суттєвих змін у стані виробничого потенціалу підприємства за період з 2002 р. по 2005 р. не відбулося. У аналізованому періоді відзначаються невеликі коливання долі виробничих запасів з 7,1 % на початок 2002 року до 9,6 % на кінець 2005 р. Це негативне явище, тому що виробничі запаси - найбільш неліквідна частина оборотного капіталу. Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового стану - ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність вчасно й у повному обсязі робити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях.

Як свідчать дані таблиці 2.4 рівень основних коефіцієнтів ліквідності підприємства протягом аналізованого періоду був набагато нижче нормативного значення і їхнього значення за 2002-2005 р. мали тенденцію до зниження, за винятком коефіцієнта абсолютної ліквідності, що небагато зріс у 2005 році у зв'язку з збільшенням грошових коштів в національній та іноземній валютах та зниженням рівня поточних зобов'язань.

Таблиця 2.4 - Динаміка показників ліквідності підприємства за 2002-2005 рр.

Аналогічно у 2005 році намітилася тенденція до зростання поточної та швидкої ліквідності за рахунок зменшення загальної суми короткострокових поточних зобов'язань.

На аналізованому підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань за період 2002-2005 рр. нижче, ніж 1:1, що говорить про те, що підприємство не в змозі оплатити рахунки кредиторів.

Більш наочно динаміка ліквідності представлена на рисунку 2.1

Рисунок 2.1 - Динаміка коефіцієнтів, що характеризують платоспроможність

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що за період 2002-2005 р. ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” знаходилось у скрутному фінансовому становищі. На протязі 2002 - 2004 рр. Всі показники фінансово-господарської діяльності мали тенденцію до погіршення. Зростала недостатність власного оборотного капіталу, погіршувались показники платоспроможності та кредитоспроможності. Недостатність власного оборотного капіталу потребувала залучення позичкового капіталу, внаслідок чого питома вага залученого капіталу постійно зростала, та станом на 01.01.2005 р. досягла 77,81 % від загальної суми капіталу проти 23 % станом на 01.01.2002 р. Приріст вартості майна здійснювався за рахунок залученого капіталу. Зростання питомої ваги залученого капіталу з одночасним падінням обсягів виробництва за 2002-2005 рр. мали негативний вплив на загальний фінансовий стан підприємства. Коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності) на протязі всього аналізованого періоду був нижчий за критичну межу (0,2). Такий стан був обумовлений тим, що на протязі 2002-2005 рр. постійно зростала питома вага розрахунків за реалізовану продукцію у виді бартеру, в наслідок чого ціни на виробничі запаси зростали, а отже зростала і собівартість товарної продукції. Готова продукція підприємства ставала здебільш неконкурентоспроможною, тому реалізовувалася за цінами нижчими за фактичну її собівартість. Підсумком такої політики формування власного оборотного капіталу стало нарощування збитків від реалізації продукції на протязі 2002- 2005 рр. від 52745 тис. грн. у 2002 році до 159709 тис. грн. у 2004 році, тобто на 302,8%.

Фінансовий стан підприємства покращився у 2005 році. Отримано прибуток від реалізації готової продукції у сумі 57187 тис. грн. темпи зростання обсягу реалізації перевищували темпи зростання собівартості реалізованої продукції. Намітилися тенденції до зменшення питомої ваги позичкового капіталу у структурі капіталу підприємства та зменшення недостатності власного оборотного капіталу з 463612 тис. грн. станом на 01.01.2005 р. до 403092 тис. грн. станом на 01.01.2006 року, або на 60520 тис. грн., що склало 13 %. Але, враховуючи негативні показники фінансового стану підприємства за попередні періоди, ВАТ “ПівнГЗК” станом на 01.01.2006 року залишалось у кризовому фінансовому становищі.

2.2 Аналіз структури капіталу за джерелами формування

Надходження, придбання, створення майна підприємства здійснюється за рахунок власних і позикових засобів, характеристика співвідношення яких розкриває суть засобів, характеристика співвідношення яких розкриває істоту фінансового положення. Вироблення правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

У зв'язку з цим важливим показниками, що характеризують ринкову стійкість підприємства, є:

коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) чи питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу;

коефіцієнт фінансової залежності (для позикового капіталу);

плече фінансового важеля коефіцієнт фінансового ризику (відношення позикового капіталу до власного).

Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіше стан підприємства.

Таблиця 2.5 - Структура капіталу підприємства за джерелами формування за 2002-2005 рр.

Проаналізувавши структуру зобов'язань підприємства на протягу 2002-2005 р. можемо зробити висновок про те, що для власного капіталу має тенденцію до зниження (у 2003 р. у порівнянні з 2002 на 21%, у 2004 р. у порівнянні 2002 р. на 16%) і на 01.01.2005 р. склала 22,19%.

Якщо в 2002 р. на 1 грн. власних засобів приходилося 45 коп. позикових засобів, то в 2003 р. - 1,12 грн., в 2004 р. - 3,35 грн., а в 2005 р. - 2,92 грн.

Відзначена динаміка змін свідчить про те, що приріст вартості майна профінансований за рахунок позикових джерел, і про те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх інвесторів значно збільшилася і знизилася його ринкова стійкість.

Власний капітал підприємства сформований в основному за рахунок додаткового і статутного капіталу. Дані, приведені у таблиці 2.6 свідчать про зміну в структурі власного капіталу протягом розглянутого періоду. З одночасним збільшенням частки статутного і додаткового капіталу з 26% у 2002 р. до 55% у 2004 р. і з 90% у 2002 р. до 190% у 2004 р. відповідно, відбувається збільшення частки збитків, що має вирішальний вплив на зростання загальної величини власного капіталу.

Таблиця 2.6 - Динаміка структури власного капіталу за 2002-2005 рр.

Слід зазначити, що суми окремих показників на кінець попереднього року не збігаються із сумами показників на початок наступного в наслідок особливостей у методології бухгалтерського обліку і складання звітності підприємства, у зв'язку з приведенням норм бухгалтерського обліку до вимог Міжнародних стандартів.

Суттєвих змін у структурі власного капіталу за 2005 рік не сталося. Зменшилася доля збитків у структурі капіталу, та доля додаткового капіталу. Можна зробити висновок, що збитки підприємства повністю покриваються додатковим капіталом.

Аналіз структури позичкового капіталу (див. табл. 2.7) свідчить, що на протязі 2002 - 2005 рр. У структурі позичкового капіталу відбувалися значні зміни. Просліджується зростання питомої ваги довгострокових зобов'язань з 2,9 % у 1999 році до 29,06 % на кінець 2005 року. Такі зміни обумовлені зростанням питомої ваги відстроченої податкової заборгованості (реструктуризації податкових зобов'язань). Реструктуризація податків дозволяє мобілізувати грошові кошти підприємства та спрямувати їх на фінансування поточної виробничої діяльності.

Таблиця 2.7 - Динаміка структури позичкового капіталу за 2002 - 2005 рр.

Але загальна сума позичкового капіталу має стабільну тенденцію до зростання з 292639 тис. грн. на початок 2002 року до 1078735 тис. грн. на початок 2005 року. У 2005 році цей показник зменшився на 10,2%, або на 109810 тис. грн. За рахунок зменшення поточних зобов'язань по розрахункам з бюджетом, позабюджетним платежам, страхуванню, оплаті праці, іншим поточним зобов'язанням.

Головною ознакою угруповання статей активу балансу вважається їхня ліквідність (швидкість перетворення в готівку). За цією ознакою всі активи балансу підрозділяються на довгострокові і поточні активи.

Засоби підприємства можуть використовуватися в його внутрішньому обороті і за його межами (дебіторська заборгованість, придбання цінних паперів; акцій, облігацій інших підприємств).

Оборотний капітал може знаходитися в сфері виробництва (запаси, незавершене виробництва, витрати майбутніх періодів) і сфері обертання (готова продукція на складах і відвантажена покупцям, засоби в розрахунках, коротко термінові фінансові інвестиції, готівка в касі і на рахунках у банках, товари й ін.).

У процесі аналізу активів підприємства, у першу чергу, вивчимо зміни в їхньому складі і структурі (табл. 2.8).

В 2003 р. у порівнянні з 2002 р. вартість майна зросла на 95937 грн., що складає 7%. Ріст відбувся як за рахунок необоротних (на 22110 тис. грн. чи на 2%), так і за рахунок ...