Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства

Таким чином, важливою задачею в частині управління оборотним капіталом є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю та рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотного капіталу.

На ВАТ “ПівнГЗК” структура оборотного капіталу наступна: оборотні виробничі фонди - 36,7 %, фонди обертання - 63,7 %. Це - ненормальне співвідношення для промислових підприємств.

У виробничих фондах: виробничі запаси - 95,8 %, незавершене виробництво - 4,2 %. Частка виробничих запасів, на мій погляд, занадто велика, це може привести до низької оборотності засобів, утраті підприємством частини виторгу.

У фондах обертання: готова продукція - 11,5 %; кошти в розрахунках і на рахунках - 88,5 %. Значна питома вага продукції відвантаженої, але не оплаченої, - 87,4 %. Таке співвідношення свідчить про те, що у підприємства існують складності з оплатою своєї продукції. До того ж, кількість грошових коштів недостатня для підтримки нормальної платоспроможності.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власного та позичкового оборотного капіталу, тому що від цього прямо залежить його фінансова стійкість і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

У сучасних умовах вкрай важливо правильно визначати потребу в оборотному капіталі. Оборотний капітал підприємства повинен бути розподілений по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обороту кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.

Як відомо, критерієм ефективності управління оборотним капіталом служить фактор часу. Чим довше оборотний капітал перебуває в одній і тій же формі (грошовій чи товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність його використання, і навпаки. У нашому випадку оборотність оборотного капіталу дещо зросла у 2001 році, що свідчить про поліпшення управління оборотним капіталом.

Однак підприємству не слід зупинятися на досягнутому, необхідно продовжувати процеси підвищення ефективності керування оборотним капіталом.

3.2 Шляхи поліпшення в управлінні оборотним капіталом

Основними напрямками роботи ВАТ “ПівнГЗК” з метою поліпшення оборотним капіталом є:

1) в області управління джерелами оборотного капіталу:

а) вживання заходів, що до повернення у розпорядження підприємства суми дебіторської заборгованості;

б) припинення реалізації продукції неплатоспроможним замовникам;

в) визначення обсягу залучених коштів і облік ефективності їх використання за допомогою будь-яких методів;

г) скорочення управлінських, усунення непродуктивних витрат, інтенсифікація методів виробництва;

д) визначення обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва;

е) визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до нормативного значення;

ж) з метою поліпшення структури оборотного капіталу та виявлення резервів провести інвентаризацію виробничих запасів у розрізі окремих їх видів для виявлення неліквідних запасів та тих що не використовуються у виробничому процесі;

2) на стадії створення виробничих запасів:

а) впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

б) пошук постачальників сировини, виробничих запасів, які максимально наближені до підприємства;

в) широке використання прямих тривалих зв'язків;

г) здійснювання контролю за ціноутворенням виробничих запасів та впровадження заходів до зниження цін на виробничі запаси;

3) на стадії незавершеного виробництва:

а) прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної);

б) удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

в) удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів.

4) на стадії обертання:

а) удосконалювання системи розрахунків;

б) збільшення обсягу реалізованої продукції внаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках;

в) ретельна та своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами;

г) встановити нормативні значення коефіцієнтів оберненості оборотного капіталу і окремих його видів та щомісяця проводити аналіз стану оборотності оборотного капіталу у порівнянні з нормативними показниками з метою прийняття рішень з поліпшення управління оборотним капіталом.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотного капіталу, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів.

ВАТ “Північний ГЗК” необхідно розробити заходи по зниженню питомих витрат сировини, матеріалів, палива що забезпечить виробництву великі економічні вигоди. Це, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.

Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів робить позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

При управлінні оборотним капіталом важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

3.3 Оцінка ефективності пропозицій з поліпшення використання оборотного капіталу підприємства

Поліпшення використання оборотного капіталу підприємства і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних товарно-матеріальних цінностей;

3) скорочення терміну оборотності дебіторської заборгованості;

4) збільшення терміну оборотності кредиторської заборгованості.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів - це різниця між потребою в оборотних коштах підприємства, розрахованою на підставі планової чи фактичної оборотності звітного року і сумою оборотних коштів, з я кою виконано виробничу програму наступного за звітним року. Інакше кажучи, відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді , коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з такою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Виходячи з даних, наведених у табл.3.1, можна розрахувати ефективність використання оборотних коштів.

Таблиця 3.1 - Розрахунок ефективності обороту оборотних коштів

Абсолютне вивільнення оборотних коштів у 2005р. фактично проти минулого (2004р.) року стало на 44232 тис. грн. (326922 - 282690 = +44232), хоча у плані закладалося 45522 тис. грн. (326922 - 281400).

Для визначення відносного вивільнення оборотних коштів, що його заплановано в обсязі реалізації у 2005 році, необхідно розрахувати:

а) потребу в оборотних коштах, що планувалася у 2005 р., виходячи з оборотності 2004р.:

тис.грн.;

б) потребу в оборотних коштах у 2005р., виходячи з фактичного об'єму реалізації та оборотності 2004р.

тис.грн..;

в)потребу в оборотних коштах на фактичний обсяг реалізації продукції у 2005 р., виходячи з планової оборотності:

тис. грн.

Отже, відносне вивільнення оборотних коштів, що заплановане в обсязі реалізації на 2005 р. у сумі 268709,1 тис. грн. (550109,1 - 28140,9 = 268709,1) фактично становило 272676,4 тис. грн. (555366,4 - 282690 = 272676,4).

Дані таблиці 3.1 свідчать, що під час обороту коштів вивільняється певна частина коштів, яку обчислюють множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обороту. У нашому прикладі за рахунок такого прискорення часу обертання з обороту вивільняється 19722,5 тис. грн. (5976,5х3,3).

Прискорення обороту оборотного капіталу дозволяє визволити значні суми, а саме 19722,5 тис. грн. за рік. Таким чином можна збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а кошти, що звільнилися, використовувати відповідно до потреб підприємства.

Для скорочення терміну обороту дебіторської заборгованості та запобігання виникненню безнадійних боргів, підприємству необхідно ретельно аналізувати: заборгованість за строками її виникнення, фінансовий стан дебіторів, виконання укладених ними угод з погляду дотримання платіжної дисципліни.

ВИСНОВКИ

оборотний капітал підприємство ліквідність

У системі мір, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотного капіталу. Проблема поліпшення використання оборотного капіталу стала ще більш актуальною в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо - фінансової діяльності. Оскільки фінансовий стан підприємств знаходиться в прямої залежності від стану оборотного капіталу і припускає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодування витрат власними засобами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотного капіталу - організації його руху з мінімально можливою сумою для одержання найбільшого економічного ефекту.

Ефективність використання оборотного капіталу характеризується системою економічних показників, насамперед оборотністю оборотного капіталу.

Під оборотністю оборотного капіталу розуміється тривалість одного повного кругообігу засобів з моменту перетворення оборотного капіталу у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг засобів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

Оборотність оборотного капіталу неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузей економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотного капіталу і інших факторів.

При прискоренні оборотності оборотного капіталу з обороту вивільняються матеріальні ресурси і джерела їхнього утворення, при уповільненні - в оборот утягують додаткові засоби.

Ефективність використання оборотного капіталу залежить від багатьох факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх факторів можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови одержання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, фінансованих з бюджету. Ці й інші фактори визначають рамки, у яких підприємство може маніпулювати внутрішніми факторами раціонального руху оборотного капіталу.

Значні резерви підвищення ефективності використання оборотного капіталу криються безпосередньо в самім підприємстві. У сфері виробництва це відноситься насамперед до виробничих запасів. Будучи однією зі складових частин оборотного капіталу, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час, виробничі запаси представляють ту частину засобів виробництва, що тимчасово не бере участь у виробничому процесі.

Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотного капіталу. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалюванню нормування; поліпшенню організації постачання, у тому числі шляхом установлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їхнього виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

Скорочення часу перебування оборотного капіталу у незавершеному виробництві досягається шляхом удосконалювання організації виробництва, поліпшення застосовуваних техніки і технології, удосконалювання використання основних фондів, насамперед їхньої активної частини, економії по всіх статтях оборотного капіталу.

Перебування оборотного капіталу у сфері обертання не сприяє створенню нового продукту. Зайве відволікання їх у сферу обертання - негативне явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотного капіталу у цю сферу є раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.

Прискорення обороту оборотного капіталу дозволяє визволити значні суми, і таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а засоби, що вивільнилися, використовувати відповідно до потреб підприємства.

У даній роботі на підставі сучасних літературних джерел було освітлене поняття оборотного капіталу підприємства, розкрита його економічна сутність, склад і структура.

З використанням наявних даних був проведений аналіз складу і структури оборотного капіталу ВАТ “Північний ГЗК”. Аналіз даних підприємства показав, що суттєвих змін у стані виробничого потенціалу за період з 2002-2005рр. не відбулося, доля виробничих запасів коливається з 7,1% у 2002 році до 9,6 на кінець 2005р. Це негативне явище, тому що виробничі запаси - найбільш неліквідна частина оборотного капіталу.

Рівень основних коефіцієнтів ліквідності за 2002-2005рр. був набагато нижче нормативного, у 2005 році коефіцієнт абсолютної ліквідності небагато зріс у зв'язку з збільшенням грошових коштів, та зниженням рівня поточних зобов'язань.

Недостатність власного оборотного капіталу потребувала залучення позичкового капіталу, внаслідок питома вага залученого капіталу зросла, на 1.01.2005 досягла 77,81% від загальної суми капіталу проти 23% станом на 1.01.2002 р. Приріст вартості майна здійснювався за рахунок залученого капіталу. Зростання питомої ваги залученого капіталу з одночасним падінням обсягів виробництва за 2002-2004рр. мали негативний вплив на загальний фінансовий стан підприємства.

Підсумком такої політики формування власного оборотного капіталу стало нарощування збитків протягом 2002-2004 рр. від 52745 тис. грн. до 159709 тис. грн., тобто на 302,8%. Фінансовий стан покращився у 2005 році. Отримано прибуток від реалізації продукції в сумі 57187 тис. грн. Темпи зростання обсягу реалізації перевищили темпи зростання собівартості готової продукції. Намітилися тенденції до зменшення питомої ваги позичкового капіталу у структурі капіталу підприємства та зменшення недостатності власного оборотного капіталу з 463612 тис. грн. станом на 1.01.2005р. до 403092 тис. грн. на 1.01.200р., або на 60520 тис. грн., що склало 13 %.

Найбільшу долю у структурі оборотного капіталу за аналізований період займають дебіторська заборгованість (60,4% на 1.01.2003 р., та 52,5% на 1.01.2006 р.), та запаси (40,9% на кінець 2002 р., та 43,5% на кінець 2005 р.).

Коефіцієнт обертання оборотного капіталу за період 2002-2004 рр. мав тенденцію до зменшення з 1,63 до 0,96, що свідчить про зниження ділової активності підприємства, але на кінець 2005 р. коефіцієнт піднявся на 2,02, тому що зросли обсяги реалізації готової продукції та водночас зменшилася сума мобільних коштів.

Таким чином, важливою задачею в частині управління оборотним капіталом є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю та рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотного капіталу, також оптимальне співвідношення власного та позичкового оборотного капіталу. Від цього залежить фінансова стійкість і незалежність підприємства, можливість отримати нові кредити.

Також є можливі шляхи прискорення оборотності оборотного капіталу, підвищення економії його використання в частині оборотних фондів:

а) вживання заходів щодо повернення дебіторської заборгованості, припинення реалізації продукції неплатоспроможним замовникам;

б) прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок збільшення обсягу виробництва, реалізації непотрібних товарно-матеріальних цінностей;

в) скорочення управлінських, усунення непродуктивних витрат, інтенсифікація методів виробництва;

г) визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до нормативного значення;

д) пошук постачальників сировини, виробничих запасів, які максимально наближені до підприємства;

є) прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки та технології);

ж) збільшення обсягу реалізованої продукції внаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках;

з) зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика, 1994.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента - К.: “Ника-Центр” “Эльга”, 1999.

3. Бланк И.А. Управление активами - К.: “Ника-Центр” “Эльга”, 2000.

4. Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 1997.

5. Шегда А.В. Менеджмент. - К.: “Знання”, 2002.

6. Білорус О.Г., Панченко Є.Г. Менеджмент: конкурентноздатність і ефективність. - К.: “Знання”, 1996.

7. Жданов С.А. Основы теории экономического управления предприятием: Учебник. - М.: ФИНПРЕСС, 2000.

8. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб`єктів господарювання: Монографія, К.:, 2001.

9. Іваненко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності: К.:, 2001.

10. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1996.

11. Піддерьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник. К.: 1999.

12. Терьохін В.І. Фінансове управління фірмою. К.: Світ, 1998 р.

13. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИП "Экоперспектива", 1998.

14. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа предприятия. - М.: Инфра, 1996.

15. Абрамов А. Е. Основы анализа финансовой, хозяйственной и инвестиционной деятельности предприятия в 2-х ч. - М.: Экономика и финансы АКДИ, 1994-1996 .

16. Баканов М. И. Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 1994.

17. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Финансы и статистика, 1995.

18. Моляков Д. С. Финансы предприятий отраслей народного хозяйства. - М.: Финансы и статистика, 1996.

19. Справочник финансиста предприятия. - М.: ИНФРА-М, 1996.

20. Холт Роберт Н. Основы финансового менеджмента. - Пер. с англ. - М.: Дело, 1993.

21. Хеддерик К. Финансово-экономический анализ деятельности предприятий. - М.: Финансы и статистика, 1996.

22. Золоторев А.И. Эфективное использование оборотных средств. /-/Экономика Украины; - 1998. №10.

23. Кондратьев О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. // Фінанси України, - 1996. № 11.

24. Сугоняко О.А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення// - Фінанси України , - 1997. №3.

25. Сопко В.В. Методика определения финансового состояния предприятия по данным баланса.// Бухгалтерский учет и аудит, - 1995. №12.

Размещено на Allbest.ru