Податкова система України
Розвиток теорії оподаткування. Функції, класифікація, елементи системи оподаткування. Принципи побудови та функціонування оптимальної податкової системи. Структура податкової системи України, її становлення та розвиток. Питома вага окремих видів податків.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.03.2015 |
| Размер файла | 294,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки
Кваліфікаційна робота
Податкова система в Україні
зі спеціальності: 6.050100 - економічна теорія
Майба Віталій Васильович
Науковий керівник
ст. викл. Сотула О.В.
Черкаси - 2004
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні аспекти оподаткування
- 1.1 Розвиток теорії оподаткування
- 1.2 Функції, класифікація та елементи системи оподаткування
- 1.3 Принципи побудови та функціонування оптимальної податкової системи
- Розділ 2. Характеристика податкової системи України
- 2.1 Структура податкової системи України, її становлення та розвиток
- 2.2 Питома вага окремих видів податків у складі Зведеного бюджету України
- 2.3 Форми оподаткування в Україні
- 2.4 Податки у системі відтворення національної економіки
- Розділ 3. Реформування податкової системи України
- 3.1 Шляхи вдосконалення та напрямки реформ у податковій системі України
Вступ
Актуальність теми. Актуальність обраної теми полягає в тому, що в умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться саме податковій системі. Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини.
Серед економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку, важливе місце приділяється податкам. В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовує податкову політику як визначений регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом керування економікою в умовах ринку.
Застосування податків є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців, підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно - правової форми. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємства. Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який вона акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.
У фінансовій літературі розкриття сутності і суспільного призначення податків, їх функцій, дослідження податкової системи в цілому, міститься у працях таких авторів: А. Лаффера, А. Сміта, О.Д. Василика, В.М. Федосова, О.Д. Данілова, В. Фліссака, О.Р. Романенка, Б. Губського, М. Азарова, А.М. Соколовської, О.М. Тимченко, С.В. Каламбет, О.І. Сотніченка, В.В. Піхоцького, В.І. Поповича, В.В. Сотніченка, В.І. Дедедкаєва, Г.М. Нестеренка та у працях багатьох інших дослідників, котрі здійснюють як теоретичні дослідження, так і дають практичні рекомендації щодо побудови системи оподаткування.
Але, поряд з цим, на шляху становлення та розвитку економіки України, застосування системи оподаткування, котра базується на досягненнях "традиційної" науки (мається на увазі класична, неокласична та кейнсіанська доктрини), на наш погляд є не доцільним. Потрібно створити таку концепцію побудови системи оподаткування, котра б відповідала всім вимогам економіки на етапі становлення та мала практичні результати.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи досить тісно пов'язана з науковими планами і програмами кафедри економічної теорії та міжнародної економіки. Дослідження, що здійснюється у цій кваліфікаційній роботі знаходиться у контексті науково-дослідної роботи кафедри за темою: "Соціально - економічні наслідки ринкової трансформації економіки України".
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження - є здійснення глибокого комплексного аналізу теоретичних основ оподаткування, будови податкової системи в цілому та окремо всіх її складових елементів, визначення основних закономірностей розвитку та напрямків вдосконалення податкової системи України.
Для здійснення поставленої перед нами мети, досліджуючи дану тему, потрібно виконати наступні завдання:
розглянути теоретичні принципи оподаткування;
дослідити структуру податкової системи України, її елементи та етапи становлення;
визначити роль та значення окремих видів податків у структурі наповнення Зведеного бюджету України;
проаналізувати проблеми і зробити підсумки економічних перетворень та змін у податковій системі України на сучасному етапі;
вказати основні шляхи вдосконалення та напрямки реформ у податковій системі України.
Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є теоретичні основи оподаткування та прикладні аспекти функціонування і розвитку податкової системи України. Предметом роботи є економічні відносини з приводу сплати податків, що склалися у державі, у їх динаміці та розвитку
Методологічні основи дослідження. При дослідженні даної теми було використано такі загальнонаукові та специфічні методи: діалектичного матеріалізму, наукової абстракції, економіко-статистичні, метод порівняння, аналізу і синтезу та ін. При написанні роботи були опрацьовані та використані такі джерела: наукові статті, монографії, Закони України та статистичні дані.
Практичне значення одержаних результатів дослідження податкової системи України полягає у тому, що вони визначають основні етапи становлення та розвитку, шляхи вдосконалення структури системи оподаткування, містять пропозиції щодо вдосконалення податкової системи, та можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін.
Структура та обсяг роботи. Структура кваліфікаційної роботи обумовлена узгодженим планом та логікою дослідження. Вона складається з вступу, основної частини, яка містить три розділи і дев'ять підпунктів, висновків, списку використаної літератури, шести рисунків, чотирьох формул та двох таблиць.
податкова система україна податок
Розділ 1. Теоретичні аспекти оподаткування
1.1 Розвиток теорії оподаткування
В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими фінансовими регуляторами є насамперед податки, які забезпечують вилучення і перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.
Історія цивілізації свідчить, що податки - це найбільш пізня форма державних доходів. Первісно податки називались "auxibia" (допомога) і мали тимчасовий характер. Вважалося, що податки суперечать недоторканності приватної власності, і їх введення допускалося лише в надзвичайних випадках як екстраординарне джерело державних доходів.
Сьогодні ми не можемо уявити собі державу без податків. Об'єктивною реальністю є те, що, з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, а з іншого, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво.
Економічну категорію "податок" слід розглядати в таких аспектах: за економічною сутністю, за формою прояву, з організаційно-правового боку.
Економічна сутність податків виявляється в грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні потреби характеризує односторонній рух вартості (від платника податку до держави) без еквівалентного обміну.
Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою. Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.
З організаційно-правового боку податок - це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки [15, 76].
Теорія оподаткування почала формуватись в останню третину XVIII ст. Чи не вперше науково обгрунтовану характеристику податків дали представники англійської класичної політекономії Адам Сміт та Давид Рікардо.А. Сміта часто називають фундатором наукової теорії податків. Він одним із перших у своїй праці "Багатство націй" ("Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776р.) чітко сформулював основні принципи оподаткування. Суть цих принципів полягає у наступному:
— піддані держави мусять брати участь у її підтримці відповідно до своєї платіжної спроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони користуються під заступництвом держави;
— податок, який кожний платник платить, має бути чітко визначеним, а не довільним;
— податки повинні стягуватись у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, що його сплачує;
— кожний податок має бути так побудований, щоб він брав із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави.
Ці чотири постулати стали класичними, їх глибинність і обгрунтованість і досі ніхто не оскаржує.
Дуже актуальним положенням, обгрунтованим А. Смітом, є те, що до платників податків не варто застосовувати репресій, оскільки це може завдати шкоди розвитку промисловості, а держава втрачає вигоду, яку могла б мати від розширення бази оподаткування завдяки додатковим інвестиціям. Він наголошував, що держава повинна створювати такі податкові умови для капіталу, щоб він не тікав із країни. Капітал, - писав А. Сміт, - обробляє землю, дає роботу. "Податок, що призводить до відпливу капіталу з будь-якої країни, веде, таким чином, до зникнення усіх джерел доходів власника й суспільства. Внаслідок перенесення капіталу в іншу країну неминуче зменшуються більшою чи меншою мірою не лише прибуток із нього, а й земельна рента і заробітна плата".А. Сміт, дотримуючись теорії про непродуктивність державних послуг, усе-таки вважав податок справедливою ціною за сплату послуг державі.
Щодо англійської класичної політекономії, то ше одним із найвідоміших її представників, який багато уваги приділяв фінансовій науці в цілому і податкам зокрема, був Д. Рікардо. На думку Д. Рікардо, "податки становлять ту частину продукту землі та праці країни, яка надходить у розпорядження уряду: вони завжди сплачуються або з капіталу, або з доходу країни". Він визначив особливості і завдання податків і довів, що податкове регулювання повинно заохочувати нагромадження та розширення виробництва.
Досить вагомий внесок у розвиток природи податків зробив А. Вагнер. Він один із перших до суто фіскального призначення податків додає і регулятивну спрямованість цих платежів, заявивши, що податки стягуються державою частково для покриття державних видатків, частково - для змін у розподіленні суспільного продукту.
У першій половині XIX ст. послідовник А. Сміта швейцарський економіст Ж. Сімонд де Сісмонді (1773-1842) формулює теорію податку як плату за "насолоди": суспільний порядок, правосуддя, захист власності, охорона здоров'я, освіта, охорона території, зовнішня безпека. Отже, у Ж. Сісмонді в обґрунтування податку покладена теорія обміну між державою та фізичною або юридичною особою. Цю точку зору поділяв і соціаліст-економіст П. Прудон (1809-1865), який заявляв, що податок є обміном.
Досить детально розробив "податкову теорію послуг" англійський учений Джон Стюарт Мілль (1806-1873), згідно з якою кожна людина повинна віддати державі частину свого доходу за отримувану від неї підтримку. Тобто, сплачуючи податки, громадяни натомість отримують від держави безплатні блага та послуги. Дж.С. Мілль пов'язав податки з державними витратами, наголошуючи на суворій залежності між ними [29, 98].
Подальшого розвитку теорія податків набула в поглядах представників кейнсіанської школи. Джон Мейнард Кейнс розробив принципово нову теорію податків, спрямовану на державне регулювання економіки за умов ринкових відносин. Податки Дж. Кейнс розглядає як "вбудовані механізми гнучкості", що амортизують кризові явища і рівномірно розподіляють податковий тягар залежно від доходів. Ідеї Дж. Кейнса дали початок новим методам теоретичного дослідження, що вписувались у концепцію "ефективного попиту". Це дало змогу вмонтувати рух податків у рух макроекономічних показників.
У 70-ті роки XX ст. розвиток виробничих відносин і процесу розширеного відтворення в країнах з ринковою економікою характеризується різким підвищенням нестабільності, сповільненням темпів економічного зростання, збільшенням резервної армії праці, зростанням бюджетного дефіциту та державного боргу. У зв'язку з цими явищами практичні рекомендації державного втручання набувають нового змісту. На зміну кейнсіанським методам регулювання приходить неокласична теорія і практика державного втручання [30, 99].
Теорії неокласиків стали основою податкової політики США та Великобританії, а потім і більшості країн із розвинутою ринковою економікою. Головний аргумент неокласичної школи стосовно податкової сфери - податки на прибуток підривають можливості нагромадження заощаджень та інвестицій, тобто негативно впливають на економічне зростання.
Досить популярною в США стала податкова концепція економіста А. Лаффера. Він обґрунтував пряму залежність між прогресивністю оподаткування, доходами бюджету й оподатковуваною частиною національного виробництва. На думку А. Лаффера, зниження податкових ставок може сприяти ліквідації бюджетного дефіциту, зменшенню державного боргу.
З'ясовуючи сутність податків, слід відзначити внесок у теорію податків основоположника російської фінансової науки І.Х. Озерова. У своїй фундаментальній праці "Основи фінансової науки" він зазначає, що "податки - це обов'язкові платежі, які сплачуються підданими держави для виконання покладених на неї функцій".
Російський економіст М.І. Тургенев, вивчаючи природу податків, також вважав їх жертвою на загальну користь. Ідея примусового характеру податку, встановленого державою без будь-якої залежності від волі платника, набула подальшого розвитку в теорії колективних потреб.
Розроблена і сформульована неокласиками, ця теорія була повністю прийнята кейнсіанцями і неокейнсіанцями з поправкою на "суспільні потреби" замість "колективних". Податки визначаються як примусові внески окремих господарств або приватних осіб для покриття суспільних витрат держави. При цьому наголошується на тому, що податками слід вважати примусові збори на користь держави або общини без будь-якого еквівалента з боку держави.
У радянській Росії 20-х років такі представники фінансової науки, як А. Буковецький, А. Соколов, П.В. Мікеладзе, дотримувалися теорії колективних потреб. Цю теорію як основу визначення податку західна економічна наука використовує і наприкінці XX ст., внісши відповідні корективи. Лауреат Нобелівської премії в галузі неокласичного синтезу П. Самуельсон у підручнику "Економіка" підтверджує примусовий характер оподаткування і відсутність прямого зв'язку між вигодою громадянина і податками, які він сплачує.
Сучасна теорія оподаткування розвивається у межах економіки суспільного вибору. Видатний її представник Дж.М. Б'юкенен у своїй роботі "Державні фінанси в умовах демократії" розглядає податки як прямі витрати громадян за надані урядом послуги, тому метод їхнього стягнення, зазначає Дж. Б'юкенен, може суттєво вплинути на ставлення громадян до розширення чи скорочення обсягу надання послуг.
Автор вийшов за межі "традиційної" науки (мається на увазі класична, неокласична, кейнсіанська доктрини), яка розглядає податки й поведінку індивіда у приватній сфері діяльності, розширивши дослідження поведінки в суспільно-громадській сфері.
У цілому управління справами суспільства з боку органів державної влади вважається діяльністю, яка породжує суспільну корисність у формі суспільних благ. На відміну від ринкових, суспільні блага мають як економічну, так і політичну природу. Оподаткування виконує роль фіскального ціноутворення на суспільні блага, а платники податків виступають як їхні споживачі, заявляючи про свій попит через законодавчо-політичні процедури.
Надання суспільних благ аналізується як фінансово-економічний процес із накладеними на нього політичними обмеженнями або як політичний процес за наявних фіскально-бюджетних можливостей.
1.2 Функції, класифікація та елементи системи оподаткування
Податки є основним і найважливішим джерелом доходів країни. Податкова система, що існує в країні, затверджується законом, і головне її завдання - забезпечити уряду необхідний рівень доходу для виконання його функцій.
Оволодіння основами податкової теорії вимагає чіткого й точного розуміння податкової термінології, тобто понять, які заведено називати елементами податку. До таких понять належать: об'єкт податку, або податкова база, суб'єкт (платник) податку, джерело податку, одиниця оподаткування, ставка податку, податкова квота [29, 105].
Об'єкт податку вказує на те, що саме оподатковується (дохід, земля, транспортний засіб тощо). Назва податку майже завжди походить від об'єкта оподаткування. У фіскальній термінології об'єкт оподаткування ще називають податковою базою.
Об'єктами оподаткування є:
доходи (прибуток);
додана вартість продукції (робіт, послуг);
вартість продукції (робіт, послуг), утому числі митна, або її натуральні показники;
спеціальне використання природних ресурсів;
майно юридичних і фізичних осіб;
інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
Право встановлення ставок податків та зборів надане Верховній Раді України, Верховній Раді АР Крим, сільським селищним та міським радам [28,37].
Суб'єкти оподаткування - це особи (юридичні або фізичні), на яких покладено обов'язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюджету. Платника податку треба відрізняти від справжнього носія податку (кінцевого споживача) - особи, на яку податок припадає наприкінці усіх процесів перекладання.
Джерелом податку - називають дохід, з якого платник сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати стосунку до об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доходу їх власникам). Податок може сплачуватись із доходу (незалежно від джерел його отримання), або капіталу (майна), коли для покриття податку доводиться витрачати його частку.
Одиницею оподаткування (або масштабом вимірювання) - є одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування.
Ставка податку - це законодавче встановлена величина податку на одиницю виміру бази оподаткування.
Існують два підходи до встановлення податкових ставок - універсальний та диференційований.
За універсального встановлюється єдина для всіх платників ставка, за диференційованого - кілька. Диференціація ставок може відбуватися у двох напрямах. Перший - у розрізі платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників. Другий - у розрізі різних характеристик і оцінок об'єкта оподаткування.
За способом побудови ставки податку поділяються на тверді та процентні.
Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.
Процентні ставки встановлюються щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вимір. Процентні ставки можуть бути: пропорційними, прогресивними, регресивними та змішаними.
Пропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру об'єкта оподаткування.
Прогресивні - це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об'єкта оподаткування.
Регресивні ставки на відміну від прогресивних зменшуються в міру зростання об'єкта оподаткування. У практиці оподаткування прогресивні і регресивні ставки можуть застосовуватись як окремо, так і в поєднанні - у вигляді прогресивно-регресивної і регресивно-прогресивної шкали ставок.
Податкова квота - частка податку в доході платника. Вона характеризує рівень оподаткування і може бути як в абсолютному, так і у відносному вимірах. У податковій справі податкові квоти законодавче не встановлюються [29, 106].
Краще з'ясувати сутність податків і їх вплив на економіку завдяки класифікації їх за певними ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, за способом стягнення, залежно від порядку зарахування.
За формою оподаткування - всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі, або опосередковані.
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Коли об'єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності. Прикладом цього можуть бути податки на прибуток підприємств, доходи громадян, на землю, майно тощо. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визнається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухиляння від сплати. Тому, незважаючи на справедливість прямих податків, податкова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобокий підхід, згубний для будь-якої системи.
За непрямого оподаткування об'єктом є не дохід, а витрати, оскільки податок сплачується під час купівлі товару.
Непрямі податки - встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються найнесправедливішими, фіскальними. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито [29, 107].
За економічним змістом об'єкта оподаткування - податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання та майно.
Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання сплачуються не під час отримання доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз - під час купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.
Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків:
у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень;
введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами влади;
упровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь яких обмежень з боку центральної влади [18, 158].
За способом стягнення податки бувають: розкладні та квотарні, або окладні.
Розкладні податки - це історична форма справляння податків. Вона відповідала низькій податковій техніці. Механізм оподаткування був таким: спочатку уряд визначав загальну суму податкових надходжень, яка необхідна була для фінансового забезпечення функціонування держави, потім ця сума розподілялась між адміністративними одиницями залежно від обраного масштабу. Пізніше уряд адміністративної одиниці доводив до кожного платника відповідну суму нарахованого податку.
За квотарних, або окладних, податків для кожного платника нарахована до сплати сума податку визначається залежно від обсягу податкової бази, або об'єкта оподаткування, і ставок (квот) податку.
Залежно від порядку зарахування податки поділяють на регульовані та закріплені (директивні). Регульовані податки - це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи. В основному як регульовані виступають загальнодержавні податки. Закріплені або директивні податки - це податки, які повною мірою надходять до певного бюджету. Директивними можуть бути як загальнодержавні, так і місцеві податки.
Розрізняють три способи утримання податків: біля джерела отримання доходу, на підставі декларації та на підставі платіжного доручення.
Перший спосіб - використовується в процесі стягнення податків і зборів із заробітної плати і доходів громадян від здійснення трудових обов'язків.
Другий спосіб - стягнення податків на підставі декларації передбачає надання платниками даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування. При цьому існують значні можливості для ухилення від сплати податків.
Стягнення податків на підставі платіжного доручення здійснюється лише у випадках, коли платник має сплатити суму нарахованих йому відповідними органами податків (наприклад, розрахунок сум земельного податку в сільській місцевості здійснюється фахівцями сільських Рад народних депутатів). В окремих випадках платник надає цим органам декларацію про фактичні чи прогнозовані розміри об'єкта оподаткування [29, 109].
Для з'ясування сутності та суспільного призначення податків необхідно дослідити функції, які вони виконують. Саме в функціях, проявляється соціально-економічна сутність податків, як економічної категорії.
А от стосовно функцій податків у фінансовій літературі існують різні точки зору. Так О.Д. Василик у своєму підручнику "Теорія фінансів" стверджує, що податки виконують фіскальну і стимулюючу функції. Автори підручника "Податкова система України" за редакцією В.М. Федосова висловлюють думку, що в сучасних умовах податкам притаманні дві функції - фіскальна і регулювальна. Деякі економісти наділяють податки такими ж функціями, які виконують фінанси, тобто розподільною і контрольною. Тож, загалом, можна виділити такі основні функції: фіскальну, розподільну, регулюючу та стимулюючу.
Фіскальна функція є досить важливою у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Тобто за допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Тобто за допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій [17, 14].
Розподільна функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу. За допомогою розподільної функції здійснюється формування дохідної частини бюджету з подальшим направленням цих доходів на фінансування різноманітних заходів, пов'язаних з реалізацією державою своїх функцій. З допомогою контрольної функції оцінюється ефективність кожного податку і податкової системи в цілому.
Сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Через податки, власне, держава регулює процеси виробництва та споживання в суспільстві. Наприклад, відомо, що більшість цілей економічної політики досягається в економічно розвинутих країнах цілеспрямованим стимулюванням капіталовкладень. Саме від масштабів оновлення і розширення основного капіталу залежать в основному темпи зростання виробництва, стан кон'юнктури ринку, зайнятість, попит, національна конкурентоспроможність. Провідною формою забезпечення інвестиційних потреб суб'єктів господарювання протягом останніх років є самофінансування, частка якого в капіталовкладеннях коливається від 55 до 85 %. Такі масштаби самофінансування стали можливими лише завдяки державній податковій політиці і, зокрема, прискореному амортизаційному списанню основного капіталу. Надаючи право прискореної амортизації держава тимчасово втрачає доходи, проте у підприємства накопичуються ресурси для модернізації та технічного переоснащення виробництва, що в кінцевому підсумку забезпечує його розширення, збільшення прибутків і, відповідно, доходів бюджету [17,136].
Через стимулюючу функцію податків держава впливає на процес відтворення, стимулюючи його розвиток, посилюючи нагромадження капіталу, розширюючи платоспроможний попит населення, створюючи додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримуючи рівень зайнятості. У процесі реалізації цієї функції стимулюючий вплив на суспільне виробництво забезпечується через диференціацію податкових ставок і встановлення різних пільг, преференцій та ін [29 104].
У законодавчих актах України передбачені такі види податкових пільг:
— неоподатковуваний мінімум об'єкта;
— вилучення із оподаткування певних елементів об'єкта;
— звільнення від сплати податків окремих осіб або категорій платників;
— зниження податкових ставок;
— цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити (відстрочення справляння податку) та ін.
Преференції встановлюються у вигляді інвестиційного податкового кредиту і цільової податкової пільги для фінансування інвестиційних, та інноваційних затрат. Податковий кредит, як і будь-який інший кредит, надається на умовах повернення і платності, оформляється відповідним договором між підприємством і податковим органом. Цільова податкова пільга на відміну від інвестиційного податкового кредиту може надаватися будь-якому підприємству місцевими органами виконавчої влади, але в межах суми податкових платежів у місцевий бюджет. Порядок і умови надання ті самі, що й у податкового кредиту [29, 14].
Використання податку як фінансового регулятора дуже складна справа, оскільки регулювальна функція податків є обов'язковим явищем, а міра впливу податків залежить від податкової політики, що є явищем досить суб'єктивним. На наш погляд, податкові відносини поєднують у собі водночас фіскальні та розподільно-стимулюючі ознаки. Тому специфічне суспільне призначення податків визначається не існуванням кожної функції окремо, а лише завдяки їх єдності.
1.3 Принципи побудови та функціонування оптимальної податкової системи
На сучасному етапі розвитку фінансова система України має певні здобутки, що дозволяють елементам її нормально функціонувати. Проте існує і велика кількість проблем, які потрібно вирішувати і тим самим вдосконалювати податкову систему держави.
Побудова оподаткування ґрунтується на тому, що будь-якому податку, крім чисто фіскального характеру, притаманні ще й інші, зовнішні соціально-економічні ефекти. Тим самим держава, суб'єктивно проводячи процес оподаткування, може регулювати проходження економічних і соціальних процесів у потрібній траєкторії без урахування поглядів і побажань податкоплатників. Демократичне суспільство, що зробило вибір у бік соціально орієнтованої ринкової економіки, має знаходити рівновагу між примусом і самооподаткуванням, тягарем оподаткування. В умовах переходу до ринкової економіки податки повинні використовуватись не тільки як джерело одержання доходів бюджету, а й як важливий інструмент фінансового регулювання економіки. Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і практичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в соціально орієнтованій державі [14, 38].
За інтерпретацією Парето, оптимальною вважається всяка дія, яка приносить користь принаймні одній особі, не погіршуючи грошово-майнового стану чи добробуту когось іншого. Критерій фіскальної достатності зводиться до того, що, проводячи податкову політику, необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка є оптимально бажаною, виходячи з проголошеної економічної доктрини. Досліджуючи значення даного критерію, простежується чітка пропорційна залежність між нормою оподаткування і величиною податкових надходжень: чим вища норма оподаткування, тим вищі розміри податкових надходжень. Дану залежність можна виразити формулою:
У = А1 ЧТЧ В (1.1) [14, 38].
За допомогою графіка залежність між величиною податкових надходжень (Пн) і рівнем оподаткування в державі відображається наступним чином:
Рис. 1. Залежність між величиною податкових надходжень та рівнем оподаткуванням [14, 38].
де Y - загальна величина податкових надходжень;
А, - коефіцієнт регресії, який характеризує рівень залежності податкових надходжень від норми оподаткування, причому А, < 1;
Т - рівень оподаткування в державі;
В - величина ВВП.
При нульовому рівні оподаткування податкові надходження до бюджету будуть відсутні. При збільшенні норми оподаткування вони збільшуватимуться, хоча темпи їх зростання будуть повільнішими, ніж темпи зростання норми оподаткування. Однак цей процес повинен відбуватися не хаотично та спонтанно, а відповідно до критеріїв економічної ефективності та соціальної справедливості.
Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується за допомогою аналізу величини чистого доходу (прибутку) суб'єкта господарювання. Формула основного показника фінансово-господарської діяльності має вигляд:
де ЧД - величина чистого доходу;
ЗП - заробітна плата;
Н - нарахування на зарплату;
П - податки і податкові платежі;
Д - величина доходу.
На підставі цього математичну функцію залежності критерію економічної ефективності від рівня оподаткування можна виразити формулою:
ЧД = ВД - ВД Ч А2: Т (1.3) [14, 39].
де ЧД - величина чистого доходу;
А2 - коефіцієнт залежності чистого доходу від рівня оподаткування;
Т - рівень оподаткування;
ВД - величина валових доходів.
Причому А2: Т - > 1, якщо Т - > 100%.
Графік залежності має наступний вигляд (Рис.2.):
Рис. 2. Залежність між рівнем оподаткування та величиною доходу [14, 39].
Із графічного зображення видно, якщо рівень оподаткування в країні прямує до 100 %, то величина чистого доходу по гіперболічній кривій прямує до 0. Суть критерію соціальної справедливості щодо встановлення рівня оподаткування необхідно розуміти в двох аспектах: скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків та податкових платежів; повернення частини номінальних доходів до конкретних платників, перерозподілених за допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров'я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі) [14, 42]. Стабільність податкової політики передбачає незмінність правового регламентування справляння податків та зборів протягом певного податкового періоду. За допомогою даного критерію досягається два позитивних явища: суб'єкти господарювання внаслідок існування стабільного законодавства, що регламентує податкові взаємовідносини з державою, в змозі правильно вибрати напрями фінансової стратегії й отримати заплановані прибутки; поліпшується податкова робота як платників податків, так і органів державної податкової адміністрації. Виходячи з вибраної соціально-економічної доктрини держави, в країні повинен формуватись середній рівень оподаткування, тобто та частина внутрішнього валового продукту, що перерозподіляється через бюджет за допомогою податків та податкових платежів шляхом побудови конкретної податкової системи. Проявом на практиці соціально-економічної доктрини держави виступає прогнозована величина видатків бюджетів. Саме дана прогнозована (але не в якому разі не запланована) величина і є визначальною базою для встановлення норми оподаткування в державі. У бюджетному плануванні, зокрема при плануванні податкових надходжень, повинна простежуватися чітка послідовність:
Коли ретельно проаналізувати норму оподаткування, наприклад, у скандинавських країнах і Сполучених Штатах Америки, то можна зробити висновок, що норма оподаткування в скандинавських країнах майже вдвічі перевищує цей показник у США. Проте суттєвого впливу на економічний прогрес і середньорічні величини приросту валового внутрішнього продукту (щорічно приріст ВВП у Швеції, як і в США коливається від 3 до 6%) норма оподаткування не справляє. Політика соціального захисту у скандинавських країнах спонукає до підвищення норми оподаткування. Однак таке підвищення ґрунтується на граничній корисності обов'язкових платежів і втрата соціального добробуту конкретного громадянина-податкоплатника при обміні "податки - блага" зводиться до мінімуму. Водночас необхідно констатувати і той факт, що не завжди підвищення норми оподаткування в країні приводить до збільшення величини податкових надходжень до казни держави. При аналізі оптимальної норми оподаткування поширення набула теорія відомого американського економіста Артура Лаффера. Крива Лаффера, яка є наріжним каменем даної теорії, ґрунтується на спостереженні, що коли висота податкових ставок досягає певного критичного рівня (То), подальше підвищення норми оподаткування спричинює не збільшення, а навпаки, зменшення податкових надходжень:
Рис. 3. Крива Лаффера [19, 97]. Пн - податкові надходження; Т - ставка податку, або норма оподаткування; То - оптимальна норма оподаткування.
Зв'язок між висотою оподаткування і податковими надходженнями залежить від початкової бази, тобто об'єкта оподаткування. Тому Лаффер досліджував даний зв'язок за допомогою показника еластичності податкової бази, який вимірюється як відношення процентної зміни величини об'єкта оподаткування до процентної зміни норми оподаткування, тобто податкових ставок, які застосовуються до даного об'єкта (бази) податку [14, 45].
На величину податкових надходжень впливає і таке явище, як ухилення від сплати податків. Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а отже, і скорочення податкової бази.
Рис. 4. Скорочення податкової бази внаслідок ухиляння від сплати податків [14, 39].
В - податкова база; Т - норма оподаткування.
Відкриття Лаффера саме і полягає в тому, що у міру зростання податків, тобто норми оподаткування, податкова база стає більш еластичною, що і зумовлює, починаючи з певного рівня висоти оподаткування, зменшення надходжень до бюджету за рахунок скорочення податкової бази і ухиляння від сплати податків.
У соціальне орієнтованій державі ринкового типу значна увага приділяється ефективності використання податкових надходжень
Ціною суспільних благ у соціально орієнтованій ринковій державі виступають податки. Ефективність податкових взаємовідносин держави та суб'єктів доцільно досліджувати через коефіцієнт співвідношення сум податкових платежів і фінансованих державою сум суспільних благ та трансфертних платежів:
Кс = (1.4) [14, 47].
де Кс - коефіцієнт співвідношення;
СБТП - суспільні блага і трансфертні платежі;
Пн - податкові надходження.
Соціально орієнтоване ринкове господарство взагалі передбачає наявність високого показника централізації валового внутрішнього продукту в руках держави, а отже, і високий рівень оподаткування. Однак конкретного платника цікавить не скільки рівень оподаткування, скільки сумарна величина суспільного добробуту, яка проявляється через граничну корисність сплачених податків та податкових платежів.
Якщо коефіцієнт співвідношення СБ і ТП та сум сплачених податків і податкових платежів не опускається нижче 80%, то можна говорити, що високий рівень оподаткування виправдовує себе, і гранична корисність вилучених державою обов'язкових зборів з фізичних і юридичних осіб не порушується. Наприклад, у Швеції рівень оподаткування досягає 57% від ВВП, але коефіцієнт співвідношення Кс близький до 86%. Тому суттєвого впливу на темпи економічного розвитку та соціальний добробут громадян високий рівень оподаткування не справляє, оскільки податки сплачують з максимальною граничною корисністю - 86% і з мінімальною суспільною жертвою - 14% [14, 47].
В Україні коефіцієнт Кс не перевищує 26%. Це свідчить про те, що ефективність використання податкових надходжень в Україні у 3,3 раза нижча, ніж у Швеції. Для того щоб забезпечити такий рівень фінансованих державою суспільних благ в Україні, як у Швеції, нам необхідно за діючого коефіцієнта Кс більш як утричі збільшити рівень оподаткування. Безумовно, це не реально зробити як з практичної, так і з теоретичної точок зору.
Тому, на нашу думку, при реформуванні і реорганізації податкової системи України та її трансформації у соціально орієнтоване ринкове господарство доцільно більше уваги звертати не на сам рівень оподаткування в державі, а на ефективність використання податкових надходжень за умов граничної корисності таких платежів для конкретних платників податків.
Висновки до розділу 1
Визначення економічної природи й суті податків, як основи будь - якої податкової системи, пройшло у фінансовій науці досить складний шлях. Так, спочатку податки розглядались як подарунок урядові, потім були формою виконання прохання уряду, надання допомоги, пожертвою, потім вже як виконання обов'язку і насамкінець - обов'язковим внеском, визначеним урядом чи встановленим парламентом за допомогою відповідного закону.
Отже, підсумовуючи багатовіковий досвід дослідження місця й ролі податків у суспільстві представниками різних наукових шкіл, можна зробити такі висновки про те, що:
— податки розглядаються як обов'язкові платежі, що використовуються для фінансування суспільних благ і послуг;
— є дієвим засобом фінансової політики держави для впливу на розташування ресурсів, перерозподіл багатства, суспільний вибір громадян у демократичному суспільстві.
Сьогодні податки є безальтернативним за вагомістю джерелом формування доходів бюджету держави та багатофункціональним інструментом перерозподілу ВВП з метою соціального забезпечення громадян і досягнення стійкого економічного зростання. Податки затверджуються на законодавчому рівні, тому є демократичними за способом встановлення і обов'язковими за процедурою сплати.
Соціально-економічна сутність податків проявляється в їх функціях: фіскальній, розподільній, регулюючій та стимулюючій.
Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства.
Сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.
Через стимулюючу функцію податків держава впливає на процес відтворення, стимулюючи його розвиток, посилюючи нагромадження капіталу.
Розподільна функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу.
Податки існують у суспільстві майже тисячу років, але й досі питання їхньої сплати лишаються вкрай важливими як для державної влади, так і для населення, оскільки оподаткування стосується майже кожного члена суспільства, будь-якої родини. У цьому контексті не можна не згадати крилатих слів американського політика Б. Франкліна (1706-1790): "У світі не можна уникнути двох речей: смерті й податків". Надвисокі податки ведуть до зубожіння населення, згортання господарської діяльності, перешкоджають економічному зростанню і процвітанню країни, непосильні податки стали причиною багатьох соціальних конфліктів, занепаду цілих цивілізацій.
Тож, при побудові ефективної податкової системи необхідно врахувати те, що важливим моментом є здатність податкової системи, виконуючи вказані функції, бути джерелом надходжень до бюджету країни, адже необхідно враховувати той факт, що не завжди підвищення норми оподаткування призводить до збільшення величини податкових надходжень до казни держави.
Тому головним питанням у процесі розбудови податкової системи є визначення того оптимального рівня оподаткування, який відповідав би соціально-економічним інтересам держави і був прийнятний для суб'єктів господарювання й населення.
Розділ 2. Характеристика податкової системи України
2.1 Структура податкової системи України, її становлення та розвиток
Основою фінансової системи в кожній країні є податкова система, базою для створення якої є обсяги бюджетних видатків.
Податкова система - це сукупність встановлених в країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані між собою, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість [5, 89].
Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення, постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов'язань.
Кожна держава в світі енергійно використовує свою податкову систему для регулювання ринку та грошового обігу.
Організація оподаткування - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення загальної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи зниженню господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, в розвитку продуктивних сил, справляє значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави [26, 58].
У руках одних податки можуть бути знаряддям та інструментом стабілізації й економічного процвітання в державі, а в інших - засобом нестабільності і економічного саморуйнування. Тому, думаючи про формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види і форми оподаткування, державницькі структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян виборців [10, 76].
Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку становить систему оподаткування.
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких відповідно до законів України покладені обов'язки сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Об'єктами оподатковування є доходи (прибуток, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, чи її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб і інші об'єкти, визначені законами України про оподатковування [2, 5].
Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових-платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік у державному податковому органі, і в триденний термін повідомляють про це державний податковий орган [18, 169].
Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.
В Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), місцеві податки і збори [18, 170].
Податки, збори та обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними та міськими радами.
У випадках, коли податки, збори та обов'язкові платежі встановлюютьcя Верховною Радою України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги в оподаткуванні в межах сум, які надходять до їх бюджетів.
Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, за виключенням мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування.
Мито стягується на підставі рішень уряду про застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів, прийнятих на базі діючого законодавства України.
Податки, збори та інші обов'язкові платежі, стягнення яких не передбачене Законом України від 18 лютого 1997 року №'77/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування", крім визначених Законом України від 18 вересня 1991 року № 1562-ХІІ "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" із змінами і доповненнями, сплаті не підлягають [26, 32].
Зміни та доповнення до податкового законодавства відносно пільг, ставок податків, зборів і платежів, механізму їх сплати можуть вноситись не пізніше, ніж за шість місяців до наступного бюджетного року та набирають чинності з початку нового бюджетного року.
...Подобные документы
Сутність та розвиток податкової системи. Характеристика видів загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Податкова служба як складова податкової системи. Розвиток податкової системи, податковий кодекс. Вдосконалення роботи податкової системи.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 23.11.2008Поняття, види та економічні функції податків, їх ставки. Основні принципи побудови, особливості та значення податкової системи України. Сутність державної податкової політики, важливі умови її ефективного функціонування. Головні принципи оподаткування.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 08.05.2009Ознаки, призначення, функції та економічна сутність податків. Структура та принципи побудови податкової системи. Досвід формування податкових систем в ринкових країнах світу. Реформування податкової системи України та оптимізація системи оподаткування.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 10.07.2010Податки – усі обов’язкові платежі держави для забезпечення фінансування її видатків. Структура і функції податкових надходжень в Україні. Елементи системи оподаткування та принципи побудови податкової системи. Регулювання економіки за допомогою податків.
контрольная работа [114,4 K], добавлен 17.11.2010Сутність, структура та принципи побудови податкової системи, її ефективне функціонування. Загальнодержавні та місцеві податки і збори України. Основні вимоги щодо оптимальної побудови податкової системи. Податкові доходи Державного бюджету на 2013 рік.
курсовая работа [79,5 K], добавлен 05.05.2015Розвиток, становлення податкової системи України, її функціонування та вдосконалення. Підрозділи державної податкової служби. Історія формування податкової системи України. Роль податків у державному регулюванні економіки, їх надходження до бюджету.
курсовая работа [479,5 K], добавлен 08.01.2016Сутність і класифікація податків, їх різновиди та значення в формуванні бюджетів всіх рівнів. Характеристика податкової системи та політики України. Особливості податку на прибуток підприємств, акцизного збору та ін. Спрощені системи оподаткування.
курс лекций [489,8 K], добавлен 06.12.2009Теоретичні та організаційні основи податкової системи України на сучасному етапі. Сутність податкової системи, принципи оподаткування. Приклади нарахування та заповнення податкової звітності. Приклад заповнення декларації про доходи фізичних осіб.
курсовая работа [3,7 M], добавлен 27.04.2009Порівняльний аналіз різних редакцій Закону України "Про систему оподаткування" та Проекту "Податкового кодексу". Основні принципи побудови, складові та недоліки сучасної податкової системи України. Шляхи реформування української податкової системи.
реферат [45,5 K], добавлен 17.08.2011Поняття, функції і класифікація податків. Суть принципів оподаткування. Значення та роль податкової системи у складі державних доходів. Вплив податків на фінансово-економічний розвиток України та членів ЄС. Сучасна податкова політика розвинутих країн.
курсовая работа [120,3 K], добавлен 16.01.2011Сутність та характерні ознаки податків і зборів. Функції, види податків і зборів та їх характеристика. Проблеми, перспективи реформування, необхідність проведення податкової системи України. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.
курсовая работа [51,5 K], добавлен 15.02.2010Загальна характеристика головних ознак згубності діючої системи оподаткування для потреб української держави і суспільства. Аналіз шляхів удосконалення податкової системи України. Склад податкової системи відповідно до проекту Податкового Кодексу України.
контрольная работа [39,4 K], добавлен 23.02.2010Формування податкової системи України, її історії, принципів побудови та складу. Вивчення та оцінка сучасного стану податкової системи держави: її структури та динаміки основних бюджетоутворюючих податків, аналіз тенденцій та перспектив розвитку.
курсовая работа [348,7 K], добавлен 21.11.2013Історичні аспекти розвитку податкової системи. Структура системи оподаткування. Нововведення до податкової системи України. Особливості справляння прямих, непрямих податків. Децентралізація податкових повноважень як головний пріоритет в бюджетній реформі.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 29.05.2015Етапи та особливості становлення податкової системи України, її вплив на розвиток держави. Недоліки та проблеми функціонування податкової системи, напрями удосконалення в контексті прийняття Податкового Кодексу. Огляд податкових пільг у країнах Європи.
курсовая работа [71,4 K], добавлен 25.11.2011Еволюція системи оподаткування з часів існування Київської Русі; її функції та роль в механізмі регулювання економіки. Аналіз структури сучасної податкової системи України та розробка рекомендацій щодо її реформування з урахуванням світового досвіду.
курсовая работа [324,6 K], добавлен 14.03.2011Дослідження сутності та видів податків, податкової системи та політики країни. Аналіз функцій та завдань податкової служби України. Характеристика податку на доходи фізичних осіб, на прибуток підприємств. Особливості земельного та майнового оподаткування.
курс лекций [112,6 K], добавлен 27.04.2010Історичні аспекти розвитку податкової системи. Податкова система як основа економічної системи. Актуальні проблеми співвідношення прямих і непрямих податків. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 16.05.2010Історичні аспекти розвитку податкової системи. Сутнiсть податкiв, їх мiсце в економiчнiй системi суспiльства. Система оподаткування підприємств. Види податків: податок на додану вартість (ПДВ); акцизний збір; мито. Прибуткове оподаткування підприємств.
курсовая работа [178,8 K], добавлен 28.05.2010Сутність, структура та основні принципи побудови податкової системи. Загальнодержавні та місцеві податки і збори України, практика та проблематика їх ефективного функціонування. Перспективи розбудови та шляхи вдосконалення податкової системи у державі.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 10.09.2013
