Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Соціально-економічні та правові засади функціонування пенсійної системи в україні

1.1 Пенсійне страхування - як основна складова Пенсійного фонду України

1.2 Соціально-правова природа пенсій та її види

1.3 Порядок призначення та нарахування пенсії

Розділ 2. Аналіз діяльності фонду соціального страхування з пенсійного забезпечення

2.1 Джерела формування коштів Пенсійного фонду України

2.2 Аналіз джерел надходжень і видатків та напрямки використання коштів Пенсійного фонду України на прикладі управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево

2.3 Платники та ставки збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

Розділ 3. Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні

3.1 Основні напрямки реформування пенсійної системи

3.2 Формування обов'язкової накопичувальної пенсійної системи

3.3 Проблеми діючої системи пенсійного забезпечення та шляхи її вирішення

Висновки

Список використаної джерел

Вступ

Актуальність теми. Перехід до нової економічної моделі - ринкової економіки, розвантаження Державного бюджету, за рахунок якого раніше виплачувалися пенсії й допомоги, передбачає формування нової системи пенсійного забезпечення.

Найважливішими чинниками розвитку пенсійного забезпечення є рівень розвитку економіки, демографічні та інші соціальні проблеми. Всі ці фактори діють у взаємній обумовленості, і розгляд їх дозволить визначити тенденції розвитку пенсійного забезпечення і передумови формування нової системи, яка відповідає цьому етапові розвитку нашої країни.

Високий рівень роботи пенсійних фондів, кваліфікованість працівників, належне пенсійне забезпечення та стабільне політичне становище в країні є запорукою благоустрою в країні та соціального забезпечення пенсіонерів.

Питання розвитку пенсійного забезпечення завжди було актуальним у працях провідних світових економістів. Зокрема відзначимо дослідження пенсійного забезпечення міжчасової моделі Дж. Стігліца, базові принципи управління реформованих пенсійних систем Ц. Меха. Питанням реформування пенсійної системи приділяється неабияка увага з боку вітчизняних науковців : Н.Калита, Р. Пічкуров , С.Румянцев, О.Ткач та інші.

Мета та завдання роботи. Пенсійне страхування в Україні полягає у виявленні оптимальних, ефективних способів підвищення ефективності діяльності фонду соціального страхування з пенсійного забезпечення.

Завданням дослідження дипломної роботи є вивчення функціонування пенсійної системи України в результаті її реформування, аналіз діяльності пенсійного фонду та рівня захищеності громадян. Зокрема висвітлення таких питань як:

- стан пенсійної системи України;

- пенсійне забезпечення громадян;

- перспективи розвитку пенсійної системи;

- недоліки в діяльності пенсійних фондів;

- шляхи вирішення існуючих проблем пенсійного забезпечення;

- основні цілі реформування пенсійної системи;

- введення в дію системи персоніфікованого обліку та її функціонування.

Об'єкт дослідження - Пенсійний фонд м. Мукачева, а також пенсійна система в цілому та її реформування.

Предметом дослідження виступає безпосередньо організація і методика проведення пенсійної реформи в Україні, зокрема, її вплив на ефективність країни вцілому.

Для досягнення поставленої мети в роботі використані різні методи дослідження. Використання діалектичного методу в аналізі означає, що вивчення пенсійного страхування в Україні повинно проводитись з врахуванням всіх взаємозалежностей. Важливою методологічною рисою аналізу є те, що він здатен не тільки встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, але і надавати їм кількісну характеристику, забезпечувати вимірювання впливу факторів на результати діяльності. Це робить аналіз точним, а висновки і пропозиції обгрунтова ними.

Вивчення і вимірювання причинних зв'язків в аналізі можна здійснювати методами індукції і дедукції, які використовуються в нерозривному поєднанні.

Використання діалектичного методу означає, що кожен економічний процес або явище необхідно розглядати як систему, як сукупність багатьох елементів, пов'язаних між собою. Звідси випливає необхідність системного підходу до вивчення об'єктів дослідження. Системний підхід передбачає максимальну деталізацію досліджуваних явищ і процесів на елементи (власне, аналіз),їх систематизацію і синтез. Деталізація (виділення складових частин) тих чи інших явищ проводиться в тій степені, котра практично необхідна для виявлення найбільш суттєвого і головного в досліджуваному об'єкті.

Систематизація елементів проводиться на основі вивчення їх взаємозв'язків, взаємодії, взаємозалежностей та підпорядкування. Це дозволяє побудувати приблизну модель досліджуваного об'єкта (системи) ,визначити його головні компоненти, функції, підпорядкування елементів сукупності, розкрити логічно-методологічну схему аналізу, яка відповідає внутрішнім зв'язкам показників.

Узагальнення (синтез) являється важливим методом. При узагальненні результатів аналізу необхідно із множини факторів відділити типічні від випадкових, виділити головні і вирішальні, від яких залежать результати діяльності.

Крім вище перерахованих методів дослідження в дипломній роботі використані також методи економічного і статистичного анлізу.

За сучасних умов в Україні система пенсійного страхування потребує глибокої трансформації в напрямі максимальної відповідності вимогам ринкової економіки. Страхова пенсійна система має базуватися на відносинах найманої праці та різних форм власності, на реальній вартості робочої сили.

Отож, як ми бачимо, для того, щоб дати оцінку стану Пенсійної системи України та проаналізувати зміни, які відбулися в результаті реформування, потрібно визначити ряд чинників, що впливають на діяльність пенсійного забезпечення. Це можуть бути чинники різного характеру:

- політичні;

- економічні;

- соціальні;

- демографічні.

Інформаційною базою для написання даної дипломної роботи становили матеріали періодичних видань, монографії зарубіжних і вітчизняних авторів, законодавчі та нормативні акти, фінансова звітність, статистична звітність щодо стану пенсійного забезпечення в Україні. Зокрема, Журнал „Вісник Пенсійного фонду України”, Закони України: “Про державні пенсії”, „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та інші.

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, бібліографії, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Основний обсяг роботи викладено на 80 сторінок машинного тексту, список використаної літератури налічує 52 джерела.

Розділ 1. Соціально-економічні та правові засади функціонування пенсійної системи в україні

1.1 Пенсійне страхування - як основна складова Пенсійного фонду України

У 1998 році було ухвалено Основи законодавства України про соціальне страхування, які визначають принципи загальні, правові, фінансові й організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні. У цьому документі дано визначення поняття «загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Основами передбачено запровадження в Україні п'яти видів соціального страхування, серед яких і пенсійне страхування.

Цей факт засвідчив не лише появу нової фінансової інституції в державі, а й революційну зміну ідеології функціонування пенсійної системи, яка, в основному , фінансово не спиралася на державний бюджет, а одержала цільові джерела поповнення коштів, власні механізми їх акумуляції та розподілу і головне: залучала інших соціальних партнерів - роботодавців та працівників до фінансової участі у вирішенні питань пенсійного забезпечення.

Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одними з головних чинників суспільного прогресу. Проте, на жаль, реалії життя є такими, що з об'єктивних причин не кожна людина взагалі у змозі реалізувати себе як активний член суспільства, а більшість людей, які впродовж свого життя мали таку можливість, з часом її втрачають. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке будується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних членів.

У різні часи і в різних країнах питання соціального забезпечення вирішувалися по-різному -- розв'язання їх через сімейне утримання непрацездатних, через благодійництво, шляхом утворення різних громадських і професійних об'єднань, покликаних здійснювати відповідну підтримку. Проте ці заходи не мали системного характеру і послідовності, були скоріше окремими спробами вирішення проблеми, а не її комплексним розв'язанням.

Індустріальне суспільство другої половини XIX -- початку XX сторіччя докорінно змінило ситуацію. Соціальне забезпечення стало одним з ключових моментів соціально-трудових відносин, елементом державної політики економічно розвинених країн, предметом регулювання їхніх правових систем .

Одним з найпоширеніших у світі механізмів, за допомогою якого розв'язуються проблеми матеріального забезпечення непрацездатних членів суспільства, є система соціального страхування.

Сутність страхування полягає у формуванні учасниками страхової системи спеціальних (страхових) фондів, за рахунок яких здійснюється відшкодування втрат, пов'язаних з настанням певних подій (страхових ризиків).

Соціальне страхування покликане забезпечити захист людини від соціальних ризиків, тобто ризиків, пов'язаних із суспільною діяльністю людини, її здоров'ям, матеріальним забезпеченням у старості.

Захист від таких видів соціальних ризиків, як повна або часткова втрата працездатності та джерел існування в старості внаслідок інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника є головною метою такого виду соціального страхування, як пенсійне.

З огляду на це головною функцією системи пенсійного страхування є формування у спеціальних страхових фондах фінансових ресурсів, необхідних для задоволення матеріальних і соціальних потреб учасників страхової системи в разі настання зазначених соціальних ризиків.

Відповідно основними завданнями системи пенсійного страхування є:

- створення та забезпечення функціонування страхових інституцій, тобто страхових фондів;

- акумуляція страхових фондах необхідних фінансових ресурсів через цільові платежі - страхові внески страхувальників, тобто осіб, які спрямовують (відкладають) частину власних коштів (доходу) на користь осіб, які потребують захисту від страхових ризиків (застраховані особи);

- забезпечення збереження та відтворення цільового використання коштів страхових фондів;

- розподіл ресурсів страхових фондів між застрахованими особами в разі виникнення страхового ризику у вигляді страхових виплат -- пенсій. Слово «пенсія» походить від латинського «реnsіо», що означає - платіж;

- регулювання відносин між учасниками страхової системи -- страховиком, страхувальниками та застрахованими особами.

Будь-яка страхова пенсійна система як складова соціального страхування є за своїм змістом ринковим механізмом, у якому за допомогою правових і фінансово - економічних механізмів поєднуються інтереси та можливості всіх учасників системи.

Як ринковий механізм, система пенсійного страхування є чутливою до загальних політичних і соціально - економічних процесів, що відбуваються в суспільстві.

У цьому контексті важливою є роль держави в системі пенсійного страхування, зокрема у її правовому регулюванні.

Саме держава визначає принципи побудови, структуру, механізми функціонування страхової пенсійної системи, права та обов'язки її учасників, гарантує їх дотримання.

За участю держави відбувається визначення основних соціально-економічних параметрів системи пенсійного страхування -- розміри страхових внесків і пенсійних виплат, право на їх одержання.

Основним джерелом фінансування загальнообов'язкового державного соціального страхування пенсій став не державний бюджет, як раніше, а страхові внески роботодавців і застрахованих осіб Пенсійного фонду, як самостійної фінансово-банківської системи, яку показано в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Розподіл страхових внесків на загальнообов?язкове державне соціальне страхування ( у відсотках до фонду оплати праці (отриманого доходу), залежно від рівня доходу; а також встановлено підвищені ставки внесків для окремих категорій працівників)

	Соціальне страхування на випадок безробіття	Соціальне страхування у зв?язку з тимчасовою втратою працездатності	Пенсійне страхування	Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві	Разом усі види страхування
Роботодавці	1,9	2,9	32	1,9	38,7
Наймані працівники	0,5	0,5	від 1 до 5*	-	3
Разом	2,4	3,4	34	1,9	41,7

Уперше однією з умов отримання права на трудову пенсію стала сплата страхових внесків до Пенсійного фонду. Було передбачено, що кожному працюючому за місцем роботи щорічно заповнювалася вкладка до трудової книжки з позначкою сплаченої суми страхових внесків у розмірі одного відсотка нарахованого заробітку. Це була своєрідна перехідна форма до запровадження персоніфікованого обліку страхового стажу та сплачених внесків до Пенсійного фонду.

У загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні здійснюються наступні страхові виплати:

- виплата пенсій із солідарної системи пенсійного страхування (пенсії за віком, пенсії за інвалідністю, пенсії у разі втрати годувальника);

- допомога на поховання пенсіонерів.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як складова єдиної системи обов'язкового соціального страхування базується на слідуючих принципах функціонування:

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

- надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

- обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

- солідарності та субсидування;

- державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

- забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування;

- цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Коло осіб, охоплених пенсійним страхуванням, у цілому збігається з колом осіб системи соціального страхування.

Система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні має дворівневу структуру, як це показано на рис.1.1:

- І рівень -- солідарна система ;

- II рівень -- обов'язкова накопичувальна система ;

Рис. 1.1. Структура системи пенсійного страхування в Україні

За своєю соціальною та економічною природою зазначені складові системи мають суттєві відмінності, але їх поєднання в межах єдиного державного обов'язкового пенсійного механізму передбачає наявність певних загальних принципів, яким вони підпорядковані, а саме:

- законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- обов'язкове страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, та також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності;

- право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

- зацікавленість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

- рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат і виконання обов'язків зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);

- солідарність і субсидування в солідарній системі;

- фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів та коштів цільових фондів;

- спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для оплати договорів страхування довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

- державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності;

- обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій і наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- цільове й ефективне використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Другий рівень пенсійної системи буде запроваджено лише за певних умов, визначених Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

1.2 Соціально-правова природа пенсій та її види

Задеклароване Конституцією та Законами України право на пенсію, яке нині сприймається як належне з історичної точки зору, вважається відносно новим атрибутом організації взаємин у суспільстві.

Для реалізації задекларованого Конституцією права на пенсію держава має створити механізм перерозподілу частини доходу особи від більш продуктивного до менш продуктивного періоду її життя, і зветься такий механізм пенсійною системою.

Одночасно з набуттям чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були ухвалені відповідні рішення уряду, спрямовані на підвищення рівня пенсійного забезпечення пенсіонерів, пенсія яких за новим пенсійним законодавством не збільшилася.

Вищезгаданим пенсіонерам, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» та від 11.03.2004 р. № 312 «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» з 1 січня 2004 року було підвищено пенсії на 12%.

З цього моменту вперше забезпечено виконання норми статті 46 Конституції України, яка передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановлено законодавством.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія -- це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим законом.

Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються та виплачуються:

- пенсії за віком;

- по інвалідності;

- у разі втрати годувальника.

При цьому законом визначено, що особа має право лише на один вид пенсії, який призначається за її вибором.

Крім того, зазначеним законом передбачено, що пенсійне забезпечення окремих категорій осіб може здійснюватися за іншими актами законодавства, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а саме:

- Закон «Про пенсійне забезпечення»;

- Закон «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»;

- Закон «Про державну службу»;

- Закон «Про Національний банк України»;

- Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

- Закон «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»;

- Закон «Про зайнятість населення».

- Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до зазначених вище законів та цього закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Процедури призначення і перерахунку пенсій складні. Діюча пенсійна система регулюється понад 20 законодавчими актами та чималою кількістю нормативних документів.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюватиметься їм у порядку, встановленому цим Законом, з досягненням пенсійного віку та за наявності трудового стажу, визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення ».

Виплата соціальних пенсій, призначених до 1 січня 2004 року, проводилась Пенсійним фондом за рахунок коштів державного бюджету. Призначення соціальних пенсій до 1 січня 2005 року також здійснювалась Пенсійним фондом, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», а після цієї дати, тобто з набуттям чинності Законом України «Про соціальну допомогу», -- органами Міністерства праці та соціальної політики України на підставі цього закону.

З 1 серпня 2004 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2004 р. № 943 «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення» тим пенсіонерам, розмір пенсії яких не досягає рівня прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, було встановлено надбавки до пенсій у розмірі до 30 грн. А з1вересня 2004 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 р. №1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» особам, розмір пенсії яких з урахуванням надбавок, підвищень, доплат та індексації не досягає прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, піднято щомісячну державну адресну допомогу до прожиткового мінімуму.

У результаті цих заходів середній розмір пенсійної виплати з 1 вересня 2004 року збільшився до 311 грн. проти 139,45 грн. на 1 січня 2003 р.

Починаючи з 2005 року, як визначено в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проводиться щорічне підвищення пенсій не менше ніж на 20% зростання реальної середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком та їх індексація.

У рамках солідарної пенсійної системи законодавчо запроваджено різноманітні форми підтримки непрацездатних осіб - пенсіонерів, в чому і полягає природа солідарної пенсійної системи. Функціонує вона в режимі забезпечення поточних виплат. Така підтримка передбачає певний рівень часткового перерозподілу пенсійних коштів на користь:

- осіб, які працювали у шкідливих і тяжких умовах - підвищений розмір пенсії за рахунок пільгового врахування стажу роботи в таких умовах, набутого до 1 січня 2004 року, а також право на достроковий вихід на пенсію. Водночас законодавчо встановлено механізм спочатку часткового, а потім повного відшкодування таких витрат за рахунок коштів роботодавців;

- осіб, які працювали на педагогічній роботі, в окремих медичних закладах, соціальних працівників, артистів і спортсменів, які мають право на пенсію за вислугу років (до досягнення загальновстановленого пенсійного віку);

- хворих на гіпофізарний нанізм (ліліпутів) та диспропорційних карликів, інвалідів зору І групи, жінок, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, які мають право на дострокову пенсію;

- осіб, які мали низькі заробітки, але за наявності певного стажу мають право на мінімальну пенсію;

- осіб, які не мали можливості набути достатньо великого страхового стажу (мали низькі заробітки, перебували у відпустці по догляду за дитиною, доглядали за інвалідом І групи тощо) і мають право на мінімальну пенсію та надбавки до пенсії;

- осіб, які проживають у гірських населених пунктах, є донорами крові тощо.

Упродовж останніх десяти років значно посилилась тенденція до розширення кола осіб, що мають право на дострокову пенсію за професійною ознакою. Станом на сьогоднішній час два мільйони сьогоднішніх пенсіонерів вийшли на пенсію на 5 - 20 років раніше загального пенсійного віку. Середній вік виходу на пенсію за вислугу років серед чоловіків становить 51,5 року, а серед жінок - 48 років. Середня тривалість життя пенсіонерів і одержання пенсій наближається до середньої тривалості їх офіційної трудової діяльності та сплати пенсійних внесків. За таких умов неможливо оптимізувати співвідношення розмірів заробітної плати, пенсійних внесків і пенсій.

Кошти солідарної системи спрямовуються також на фінансування соціальних послуг -- допомоги на поховання пенсіонера.

Принципово важливим механізмом, запровадженим у солідарній системі пенсійного страхування, є розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Завдяки цьому механізму пенсії, призначені за спеціальними правилами, відмінними від визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фінансуються з двох джерел:

а)із солідарної системи (Пенсійним фондом) -- у розмірі страхової пенсії;

б)із Державного бюджету України -- різниця між розміром пенсії, призначеної за спеціальною пенсійною програмою, та розміром страхової пенсії.

З державного бюджету фінансуються і зазначені вище надбавки до пенсій, а також надбавки та пенсії, призначені особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Зазначені механізми «очищають» солідарну систему від невластивих для неї виплат, даючи змогу використовувати її інфраструктуру для обслуговування цих виплат. Це особлива риса солідарної системи в умовах перехідного періоду, коли окремі елементи старої пенсійної системи, що мають виражену природу соціальних пільг, ще не трансформовано в окрему систему державної соціальної та цільової грошової допомоги.

На презентації звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду за 2008 рік представникам громадськості та засобам масової інформації Голова правління Пенсійного фонду України Олексій Зарудний заявив, що купівельну спроможність пенсій, які були підвищені у 2008 році буде збережено. Проводиться робота з тими законодавчими актами, що набули чинності, і, якщо будуть прийняті нові законодавчі акти, де буде прописано підвищення пенсій, безумовно їх буде виконано. Будуть проводитись і відповідні перерахунки пенсій.

Коефіцієнт, визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» вже закріплений. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 №1036, цей коефіцієнт буде застосовуватись і в 2009 році.

Всі ресурси, які є в Пенсійному фонді України, спрямовуються саме на виплату пенсій. На сьогодні нема зовсім ніяких резервів, ніяких рахунків: усі гроші, які надходять до Фонду, відразу ж ідуть на виплату пенсій. На сьогоднішній день своєчасно виплачуються пенсії, проводяться перерахунки пенсій.

Таким чином, солідарна система є ключовим елементом системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, здатним забезпечити задоволення базових вимог щодо заміщення заробітку пенсією, а остаточним результатом пенсійної системи має бути забезпечення належного рівня життя населення похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями та сприяння економічному зростанню.

1.3 Порядок призначення та нарахування пенсії

Умовами призначення пенсії за віком у солідарній системі пенсійного страхування є: досягнення пенсійного віку особою, яка звертається за пенсією, та наявність у цієї особи відповідного страхового стажу.

Право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають застраховані особи, які досягли пенсійного віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років. На призначення пенсії особа має право за умови наявності страхового стажу: у чоловіків -- 25 років, а у жінок -- 20 років.

Стаття 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вимагає, щоб особа, яка звертається за призначенням пенсії за віком, мала не менше ніж п'ять років страхового стажу.

При відсутності вказаного, статтею 46 Конституції України визначено право особи на отримання виплат, які є основним джерелом існування та забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тому передбачено, що, в разі якщо сукупність пенсійних виплат, доплат, надбавок і підвищень до них та інших доходів не досягає розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги.

Громадяни мають право одержати із Пенсійного фонду пенсії:

- за віком (в тому числі на пільгових умовах та за вислугу років);

по інвалідності;

у разі втрати годувальника.

Передбачено право більш пізнього виходу на пенсію та відмови від отримання пенсії під час роботи (за умови сплати внесків до Пенсійного фонду). Завдяки цьому призначена після звільнення з роботи пенсія підвищується на певний відсоток за шкалою залежно від кількості років відкладеного виходу на пенсію (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення часу її призначення

Кількість років відкладеного виходу на пенсію за віком		Підвищення розміру пенсії (у відсотках)
1		3,00
2		6,71
3		11,83
4		18,54
5		27,07
6		36,46
7		46,85
8		58,43
9		71,19
10		85,32

Для призначення пенсії громадянином або через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації подається до управління Пенсійного фонду заява (Додаток А) про призначення пенсії.

Заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. У разі, якщо особа, якій призначається пенсія, є неповнолітньою або недієздатною, заява подається батьками або опікунами за місцем їх проживання .

Заяви осіб про призначення пенсії реєструються в журналі реєстрації, а особі, яка подає документи, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в трьохмісячний термін з дня прийняття заяви.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії (Додаток Б), відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від фізичних осіб, підприємств, установ та організацій, дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі;

г) видає пам'ятку пенсіонеру (Додаток В), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення пенсії.

Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера.

Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання пенсіонерів строком 75 років.

Документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення пенсії із інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинена робота на час звернення за пенсією чи продовжується.

Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення.

У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Вони мають бути подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів. Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, пенсія за згодою особи призначається за наявними документами. У подальшому при надходженні додаткових документів пенсія перераховується.

До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

а) довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику. За документ, що засвідчує відсутність у заявника ідентифікаційного номера для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні державні органи та мають відмітку у паспорті, береться копія сторінки паспорта з відміткою про те, що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;

б) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій. За період роботи, починаючи з 01.01.2004р. відділ персоніфікованого обліку органу, що призначає пенсію додає довідку із бази даних системи персоніфікованого обліку.

в) довідка про заробітну плату особи (Додаток Д) за період страхового стажу, а починаючи з 01.07.2000р. індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком Ж;

г) документи про місце проживання особи;

д) документи, які засвідчують особливий статус особи:

е) посвідчення учасника бойових дій;

є) довідка медико-соціальної експертної комісії про визнання особи інвалідом унаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку;

ж) висновок МСЕК щодо причинного зв'язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, одержаними при виконанні обов'язків військової служби або захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку ;

з) довідка МСЕК про визнання особи інвалідом по зору I групи - сліпим;

и) документи закладу охорони здоров'я про наявність відповідного захворювання: гіпофізарного нанізму (ліліпути), диспропорційні карлики ;

і) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

ї) документи про народження та виховання дитини до чотирнадцятирічного віку;

й) документи про народження дитини та виховання її до восьмирічного, з 01.01.2006 - шестирічного віку чи про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом .

Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання та вік.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Якщо особа, яка претендує на призначення пенсії є працюючою, то вона подає заяву на оформлення документів про призначення пенсії до відділу кадрів свого підприємства. В дальнійшому посадова особа підприємства у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, яка оформляється на пенсію, про що особа ставить свій підпис в поданні, і подає до Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або за місцем проживання особи. Для забезпечення повноти відомостей про застраховану особу, якій призначається пенсія, подається комплект первинної звітності страхувальника до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за період після останнього звіту до дати подання заяви про призначення пенсії включно. У необхідних випадках надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково.

Одним із важливих чинників у визначенні права на пенсію та її розміру, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість "трудового стажу" є - страховий стаж.

Страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій ніж: мінімальний страховий внесок.

Обчислення страхового стажу проводиться в місяцях, які враховують в одинарному розмірі. Тобто жодних пільг щодо обчислення стажу за роботу після 1 січня 2004 року не існує.

Водночас Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.

При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набуття чинності зазначеним законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Коефіцієнт страхового стажу визначається за формулою

См х Вс

Кс = ------------------- (1.1)

100% х 12

де См -- сума місяців страхового стажу; Вс -- величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

За період участі тільки в солідарній системі Вс дорівнюватиме 1%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 0,8%.

Цей коефіцієнт розраховується з округленням до п'яти знаків після коми. Кс з урахуванням періодів роботи до 1 січня 2004 року не може перевищувати 0,75, а з урахуванням періодів підземної роботи, роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці (список № 1) -- 0,85. Для особи, яка братиме участь у солідарній і накопичувальній системах, визначатимуть один показник як суму двох коефіцієнтів: за участь тільки в солідарній системі та за період участі в обох системах.

Тобто, поки останньої ще немає, формула доволі проста:

Кс = См / (100 х 12) (1.2)

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є можливість зараховувати до страхового стажу не повністю відпрацьовані місяці як повні, але тільки за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених внесків буде меншою, цей місяць зараховується як повний за умови відповідної доплати. Якщо ж останньої не буде, то період зараховується до страхового стажу пропорційно до сплати внесків за формулою

ТП = Св / В (1.3)

де ТП -- тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу;

Св -- сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць; В -- мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

У Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 1 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Тобто стаж враховується так, як вимагає Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Період обчислення пенсій за віком. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» запроваджено новий підхід до нарахування пенсій. В результаті збільшується період роботи, який враховуватимуть при обчисленні заробітної плати: до уваги приймаються будь-які 60 місяців страхового стажу працівника поспіль, протягом його трудової діяльності, а також весь період після 1 липня 2000 року. В останньому випадку інформація береться із системи персоніфікованого обліку.

З 1 липня 2003 року мінімальна пенсія за віком дорівнювала 50 грн., а з урахуванням цільової грошової допомоги пенсіонер одержував не менше ніж 91 грн. 80 коп. Новий Закон поставив мінімальний розмір пенсійної виплати у залежність від наявного страхового стажу.

Чоловіки, зі стажем 25 років (для жінок - на 5 років менше) можуть претендувати на 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. Якщо особа має менший страховий стаж, мінімальну пенсію встановлюватимуть пропорційно до наявного страхового стажу.

На виконання вимог норм законодавства було ухвалено Постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» від 18 вересня 2004 р. № 1215, якою передбачено встановлення з 1 вересня 2004 р. адресної допомоги до пенсії до рівня прожиткового мінімуму особам, які мають повний трудовий стаж і розмір пенсій яких з урахуванням надбавок, підвищень, доплат та індексації не досягає такого рівня для осіб, які втратили працездатність.

Для осіб, які мають неповний страховий стаж, необхідний для призначення мінімальної пенсії за віком (25 років для чоловіків та 20 років для жінок), розмір такої допомоги не перевищує 152 грн.

Законом не визначено максимального розміру пенсійних виплат на відміну від того, що було в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (150 грн.), однак при обчисленні коефіцієнту заробітної плати до заробітку для обчислення пенсії враховуються:

суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;

суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Порядок обчислення пенсії за віком. Пенсія залежить від:

а) тривалості роботи (її виражатиме спеціальний коефіцієнт страхового стажу)

б) заробітку.

Заробіток, в свою чергу, визначається виходячи із середньої заробітної плати по Україні за рік, що передує призначенню пенсії. Її збільшують на спеціальний коефіцієнт (він залежить від заробітку з якого сплачені страхові внески і середньої заробітної плати за кожний місяць страхового стажу).

Вищезгаданий розрахунок може виявитися невигідним тим особам, чиї доходи до 2004 року є занадто малими. Але вони можуть скористатися спеціальною нормою. Тоді частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до 01.01.04, визначиться за Законом України "Про пенсійне забезпечення", а іншу частину - за новими правилами. При цьому для першого періоду зберігатимуться всі обмеження щодо максимального розміру пенсії, які є в названому законі.

Дані про одержаний за розрахунковий період дохід спеціалісти Пенсійного фонду одержать із системи обліку персоніфікованих відомостей. Для періодів, коли ця система ще не працювала, джерелом інформації є довідки про заробітну плату.

До розрахунку потраплять, як доходи одержані після 1 січня 2004 року (із яких сплачувалися пенсійні платежі з урахуванням певних обмежень), так і доходи отримані застрахованою особою до 1 січня (у межах сум, на які нараховувався збір на пенсійне страхування).

Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії включаються:

Суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після 1 січня 2004 року, з яких були фактично обчислені та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсій не страхування в межах установленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу).

Суми виплат (доходу), отриманих застрахованою особою до 1 січня 2004 року, у межах сум, на які згідно із законодавством, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Протягом останніх років існували обмеження:

з 1 липня 1998 року - 1000 грн. на місяць у розрахунку на одного працюючого - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1064;

з 1 березня 2001 року -- 1600 грн. на місяць у розрахунку на одного працюючого -- відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 року № 225;

з 1 травня 2002 року -- 2200 грн. на місяць у розрахунку на одного працюючого -- відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 494;

зі червня 2003 року -- 2660 грн. на місяць у розрахунку на одного працюючого -- відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року №605.

За періоди до липня 1998 року, тобто до часу, коли вперше запроваджено обмеження, зарплата враховується у межах сум, які відповідно до чинного раніше законодавства включалися до зарплати, з якої обчислювали пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», і які не перевищують 5,6 розміру середньої зарплати в Україні на день отримання заробітку (доходу).

3) Суми зарплати (доходу), визначені, виходячи зі здійсненої застрахованою особою доплати до мінімального страхового внеску, передбаченою Законом «Про загальнообов'яз-кове державне пенсійне страхування».

Для обчислення розміру пенсії враховується зарплата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв і за весь період страхового стажу з 1 липня 2000 року. У ситуаціях, коли страховий стаж буде меншим за цей період, враховується зарплата (дохід) за фактичний страховий стаж.

І ще одна суттєва норма. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховуватиметься заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців поспіль за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10% тривалості страхового стажу

Зарплату (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року необхідно підтвердити довідкою, виданою на підставі документів про нараховану зарплату (дохід), а за період страхового стажу 1 липня 2000 року -- даними системи персоніфікованого обліку. Якщо особа отримувала високу зарплату в період з 1 липня 2000 року, однак пенсійний збір (внески) сплачувала з частини отримуваного заробітку, то для розрахунку пенсії буде враховано тільки ту зарплату, з якої сплачено страхові внески та яку зафіксовано у системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.

Зарплата, на підставі якої обчислюють пенсію, визначається за такою формулою:

Зп = Зс х (Ск / К) (1.4)

де Зс -- середня зарплата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск -- сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + КзЗ + ... + Кзn).

Коефіцієнти (Кз) визначають таким чином: зарплату (дохід) застрахованої особи ділять на середню зарплату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який обчислюють коефіцієнт. При цьому, якщо застрахована особа подала для обчислення пенсії дані про зарплату (дохід) за період до 1 січня 1992 р., то під час визначення коефіцієнта середню заробітну плату за рік (квартал) у відповідному періоді вважають щомісячною середньою зарплатою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу);

К -- кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зарплати (доходу).

...