Фіскальне забезпечення реалізації соціальної функції держави в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УДК 336.1:304(477)

08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ФІСКАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ

ТРОПІНА

ВАЛЕНТИНА БОРИСІВНА

Київ

2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Соколовська Алла Михайлівна,

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

доктор економічних наук, професор

доктор економічних наук, професор

Захист відбудеться 22.04.2009 р. о на засіданні спеціалізованої вченої ради за адресою:

З дисертацією можна ознайомитися

Автореферат розісланий 20.03.2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. До загальних закономірностей розвитку сучасного суспільства слід віднести об'єктивний процес посилення соціальної орієнтації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини. Як наслідок, у відповідності з новою домінантою соціально-економічних відносин посилюється роль і значення соціальної функції держави. В країнах з перехідною економікою потреба у розробці та реалізації ефективної соціальної політики зростає у зв'язку із значними соціальними втратами, якими супроводжуються процеси суспільної трансформації. Оцінка соціального стану українського суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави, що є наслідком не тільки системної кризи, що супроводжує трансформаційні процеси в Україні та в інших країнах перехідного типу, але й недосконалості державного управління соціальними процесами у суспільстві.

Серед інструментів державного впливу на розвиток суспільства провідна роль належить фіскальним засобам, пов'язаним з використанням державних фінансів для регулювання соціальних процесів у суспільстві. Свою безпосередню реалізацію це знаходить у цілеспрямованому впливі фіскальних відносин практично на усі найважливіші параметри життєдіяльності як соціальних суб'єктів соціуму. Реалізуючи соціальну функцію, держава в процесі перерозподілу фінансових ресурсів створює умови для забезпечення достатнього життєвого рівня людини, необхідного для її відтворення та розвитку, захисту рівноправності та особистої свободи, для захисту особи від негативного впливу навколишнього природного і соціального середовища, а також від соціальних ризиків, пов'язаних з глобалізаційними процесами. Використовуючи фінансові ресурси, держава впливає на формування відповідних пропорцій розвитку продуктивних сил, розподілу факторів виробництва та його результатів для досягнення в країні соціальної злагоди і стабільності як необхідної умови існування та поступального розвитку суспільства.

Соціалізація економічних систем як об'єктивний процес цивілізаційного розвитку, а також суспільна трансформація в Україні суттєво актуалізують питання, пов'язані з формуванням ефективної системи фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави та визначають вагомість і значущість розробки теоретичних засад формування фіскальної системи, адекватної цілям і завданням розбудови в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.

Слід зазначити, що, незважаючи на значну кількість наукових праць у сфері державних фінансів, серед яких найбільш відомими є праці зарубіжних вчених Дж. Б'юкенена, А. Вагнера, К. Ерроу, А. Ігудіна, Дж. М. Кейнса, В. Лебедєва, Е. Ліндала, П. Мальцева, І. Озерова, В. Панскова, А. В. Парето, А. Пігу, М. Порша, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта, М. Сперанського, Дж. Стігліца, В. Танзі, А. Улюкаєва, М. Ходоровича; наукові роботи українських вчених: В. Андрущенка, В. Базилевича, О. Барановського, Й. Бескида, С. Буковинського, С. Булгакової, О. Василика, В. Гейця, В. Глущенка, А. Даниленка, Б. Кваснюка, О. Кириленка, В. Кравченка, А. Крисоватого, М. Крупки, І. Лукінова, І. Луніної, І. Лютого, В. Мельника, В. Опаріна, Ю. Пасічника, Д. Полозенка, С. Слухая, А. Соколовської, В. Суторміної, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та інших; наукові дослідження закономірностей соціалізації економічних систем, зокрема, це роботи Дж. К. Гелбрейта, Ф. Енгельса, Я. Корнаї, В. Леніна, К. Маркса, А. Мюлера-Армака, М. Мюрдаля, В. Ойкена, Г. Плеханова, П. Самуельсона, А. Сміта, Дж. Стігліца, М. Фрідмена, Ф. Хайєка, а також наукові праці Л. Безчасного, О. Бєляєва, О. Білоруса, В. Геєця, А. Гриценка, В. Лагутіна, Е. Лібанової, І. Лукінова, В. Мандибури, С. Мочерного,. Ю. Пахомова, В. Рокочої, В. Савчука, А. Філіпенка, А. Чухна, А. Абалкіна, А. Бузгаліна, С. Валентея, С. Глаз'єва, В. Іноземцева, Е. Кочетова, Р. Нурєєва та інших вчених, на сьогодні комплексні дослідження питань, пов'язаних з використанням фіскальних важелів впливу на соціальні процеси, практично відсутні. У більшості праць українських вчених аналіз фінансових інструментів державного регулювання не виходить за межі економічної системи. Що ж стосується досліджень їх впливу на соціальний розвиток суспільства, то вони обмежуються вивченням окремих його аспектів, найчастіше це - добробут та соціальний захист населення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексних науково-дослідних держбюджетних тем: Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України "Науковий супровід пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства" (реєстраційний номер 0103U007209), "Система податкових пільг в Україні в контексті європейського досвіду та шляхи її удосконалення" (реєстраційний номер 0104U010812); "Стратегія розвитку податкової системи України" (реєстраційний номер 0108U008179); економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень" (реєстраційний номер 0101U006977). Особистий внесок автора у рамках проведених досліджень полягає у поглибленні методологічних засад дослідження фіскальних інструментів реалізації соціальної функції держави, а також у розробці конкретних пропозицій щодо посилення соціальної спрямованості фіскальної системи України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави з визначенням напрямів посилення ролі державних фінансів у вирішенні пріоритетних завдань соціальної політики в умовах трансформації суспільних відносин в Україні

Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлені такі завдання:

? з позицій методології складних систем вдосконалити науковий інструментарій дослідження соціальної функції держави та фіскальних засобів її реалізації;

? дослідити сутність, еволюцію концепцій і взаємозв'язок соціальної функції та соціальної політики держави;

? розкрити сутність та зміст фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави;

? проаналізувати методологічні та методичні підходи щодо визначення системи індикаторів і показників соціодинаміки суспільства;

? з'ясувати соціальні імперативи реформування системи фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави в Україні на сучасному етапі її розвитку;

? дослідити структурні компоненти системи фіскального забезпечення функцій держави - бюджетний та податковий механізми, а також механізм формування, розподілу і використання державних позабюджетних цільових фондів, - у контексті їх впливу на соціальні процеси в Україні;

? оцінити адекватність діючої в Україні фіскальної системи сучасним потребам та стратегічним орієнтирам державної соціальної політики;

? визначити напрями удосконалення системи фіскального забезпечення реалізації соціальної політики держави за умов трансформації суспільних відносин в Україні.

? дослідити роль фіскальної системи держави у забезпеченні соціальної безпеки українського соціуму та його соціальних суб'єктів в умовах глобалізації;

? розробити пропозиції щодо підвищення ефективності фіскальної системи України як засобу державного регулювання соціального розвитку українського суспільства.

Об'єктом дослідження є система фіскального забезпечення функцій держави.

Предметом дослідження є форми і методи фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави в Україні в умовах системної трансформації суспільних відносин.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використані загальнонаукові і спеціальні методи пізнання явищ і процесів у сфері фіскального регулювання соціального розвитку суспільства. Використання системного методу дозволило розкрити сутність соціальної функції держави, зміст і завдання державної соціальної політики, а також місце і роль фіскальної системи у реалізації соціальної функції держави (пп.1.1). Метод єдності історичного і логічного надав можливість прослідкувати еволюцію поглядів на соціальну функцію держави як відбиття закономірного процесу розвитку цивілізації (п.1.1). Для кількісного аналізу базових параметрів стану соціальної безпеки соціального суб'єкта та соціуму, а також ролі фіскального механізму у реалізації соціальної політики держави використані статистичні методи (п. 1.3, 1.4, розділи 3, 4). На основі методу порівняльного аналізу розкрито вплив державних фінансів на стан соціальної безпеки людини і соціуму у розвинених країнах і в трансформаційних суспільствах (розділи: 2, 3, 4, 5).

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти України, що визначають правові засади фіскальної та соціальної політики держави, аналітичні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, дані Міністерства соціальної політики та праці України, Міністерства економіки України, Науково-дослідного інституту при Міністерстві фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України, міжнародних інституцій. У дослідженні використані монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, економічних і політичних оглядів, тижневиків, ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному вирішенні важливої науково-прикладної проблеми - обґрунтуванні теоретико-методологічних засад функціонування системи фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави у суспільстві, що перебуває на етапі системної трансформації. Основні положення дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

? на основі методології складних систем визначено зміст соціальної функції держави у широкому розумінні як її обов'язок щодо забезпечення цілісності та стабільного розвитку суспільства, а також у вузькому розумінні як обов'язок держави щодо формування соціальної безпеки людини. Запропонований концептуальний підхід, на відміну від існуючих, дозволив обґрунтувати провідну роль і системоутворююче призначення соціальної функції держави у ієрархії державних функцій та розкрити зміст соціальної політики як процес реалізації соціальної функції держави в конкретних соціально-економічних умовах розвитку країни;

? визначено зміст фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави як процесу, що охоплює фінансове забезпечення соціальної діяльності держави, а також нагромадження і розширення соціально-регулятивного потенціалу державних фінансів. Встановлено, що фіскальне забезпечення реалізації соціальної функції держави являє собою ієрархічну систему, складовим якої є доходи і видатки державного бюджету, міжбюджетні відносини, державні позабюджетні цільові фонди. Розкрито роль цих складових у реалізації соціальної функції держави, визначено їх структурно-функціональні особливості та напрями посилення соціальної спрямованості в умовах трансформації суспільних відносин (с. 44-46);

? запропоновано систему та розмежовано функціональне призначення індикаторів та показників соціодинаміки суспільства; встановлено, що на відміну від індикаторів, які в основному фіксують увагу на економічних витратах і ресурсах, необхідних для досягнення певної соціальної мети, показники дають уявлення про динаміку соціально-економічних умов життєдіяльності людини і суспільства та характеризують соціальну ефективність цих змін;

? обґрунтовано необхідність і напрями реформування фіскальної системи в Україні з метою зміни співвідношення між участю держави у соціальному захисті і самозахисті громадян на користь останнього з метою розв'язання суперечностей у сфері соціальної політики між державними соціальними зобов'язаннями і неможливістю їх належного фінансового забезпечення, зокрема, шляхом реалізації ідеї соціального підприємництва та оптимізації системи державного обов'язкового соціального страхування.

удосконалено:

? методологічні позиції щодо визначення базових категорій соціального порядку: "суспільство", "соціальні відносини", "соціальна сфера", "соціальна безпека", що дозволило реалізувати нові концептуальні підходи до розуміння сутності соціальної функції та соціальної політики держави, а також соціальної природи державних фінансів та механізму їх формування, розподілу і використання у процесі регулювання соціального розвитку суспільства;

? методику побудови системи соціальних індикаторів і показників на основі реалізації системного підходу до визначення їх сукупності; особливістю запропонованої методики є об'єднання даних статистичних органів та результатів соціологічних опитувань на основі застосування відносних показників;

? структурування фіскального механізму як системи організаційно-економічних відносин, пов'язаних з мобілізацією грошових коштів до бюджету та до державних позабюджетних цільових фондів, використанням фінансових ресурсів держави та їх міжбюджетним розподілом з метою забезпечення базових параметрів життєдіяльності соціальної системи;

? наукові підходи до напрями впливу глобалізації на стан соціальної безпеки особи і суспільства в цілому; доведено необхідність посилення ролі фіскального механізму у сфері захисту особи та суспільства від соціальних ризиків, пов'язаних з глобалізацією світогосподарських зв'язків;

дістало подальший розвиток:

? концептуальні засади дослідження фіскальних важелів державного впливу на соціальний розвиток суспільства;

? визначення соціальних детермінант реформування фіскальної системи в Україні;

? методологічні основи дослідження ролі податкової системи у реалізації соціальної стратегії держави;

? дослідження бюджетних форм і методів реалізації соціальної політики держави в умовах трансформації суспільних відносин;

? пропозиції щодо удосконалення податкової системи з метою зростання її соціально-регулятивного потенціалу та підвищення ефективності його використання шляхом розширення податкової бази, перегляду системи податкових пільг, реформування системи адміністрування податків;

? практичні рекомендації щодо підвищення ефективності використання бюджетних форм і методів регулювання соціальних процесів у суспільстві, у першу чергу шляхом раціоналізації і перерозподілу державних видатків та посилення контролю у сфері формування, розподілу і використання бюджетних коштів;

? науково-практичні підходи до оптимізації системи державних позабюджетних фондів соціального страхування у контексті пріоритетних завдань, пов'язаних із забезпеченням захищеності особи від соціальних ризиків. Обґрунтовано доцільність та запропоновані заходи щодо запровадження в Україні єдиного соціального внеску, що розглядається як один з напрямів підвищення ефективності функціонування системи державних фондів соціального страхування;

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, які викладені автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій, які призначені для використання при опрацюванні програм соціально-економічного розвитку України, при підготовці нормативно-правових актів у сфері державних фінансів та з питань соціальної політики держави.

Наукові розробки та пропозиції автора були використані органами законодавчої та виконавчої влади: пропозиції щодо посилення соціальної спрямованості податкових важелів державного впливу на соціальний розвиток суспільства - в процесі розробки проекту Податкового кодексу України, проектів законів України "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про податок на нерухомість", "Про місцеві податки і збори" (довідка від 04.05.06 № 06-10/10-307); пропозиції щодо посилення ролі фіскальної системи у забезпеченні соціальної безпеки особи і суспільства в умовах глобалізації - в процесі доопрацювання та підготовки до розгляду Верховною Радою України проекту Закону України „Про основи національної безпеки", а також в процесі підготовки до видання Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони за сприяння Женевського центру демократичного контролю над збройними силами збірника законодавчих актів та коментарів з питань національної безпеки і оборони у розділі "Соціальний захист військовослужбовців, членів їх сімей - важлива функція української держави" (довідка від 07.03.06 № 06-20/12-234); пропозиції щодо удосконалення системи фінансового забезпечення державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій - в процесі розробки законопроекту "Про внесення змін до Закону України "Про прожитковий мінімум" (законопроект № 8232 від 04.10.05); висновки щодо запровадження в Україні єдиного соціального внеску - при підготовці звіту про науково-дослідну роботу "Науковий супровід пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства" (авторський підрозділ "Аналіз зарубіжного досвіду використання єдиного соціального податку та розробка пропозицій щодо можливостей його використання в Україні"), яка виконувалася в межах наукової тематики Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України (довідка ___); дослідження соціального призначення податкових пільг та пропозиції щодо удосконалення чинної в Україні системи податкових пільг у контексті посилення їх соціальної функції - при підготовці звіту про науково-дослідну роботу "Система податкових пільг в Україні в контексті європейського досвіду та шляхи її удосконалення" (авторський підрозділ "Пільги з податку з доходів фізичних осіб", яка виконувалася в межах наукової тематики Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України (довідка____); пропозиції щодо запровадження альтернативних джерел фінансування державних соціальних програм були враховані Сумською обласною радою при формуванні обласного бюджету на 2008 рік та Програми розвитку малого підприємництва у Сумській області на 2007-2008 роки.

Основні теоретичні положення наукового дослідження використовуються викладачами кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при підготовці та викладанні курсів лекцій з навчальних дисциплін "Фінанси", "Податкова політика", "Податкова система" "Фінанси підприємств" (довідка від 13.06.08 № 64/056).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто написаною науковою працею. Наукові дослідження, висновки та пропозиції, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, публікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, які напрацьовані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені у дисертації, доповідалися на науково-практичних конференціях, а саме: Науково-практичній конференції "Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України (м. Ірпінь, травень 1998 р.), Науково-практичній конференції "Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України" (м. Ірпінь, 14-15 жовтня 1999 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні" (м. Дніпродзержинськ, 18-19 травня 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Оплата праці: проблеми теорії та практики" (м. Луцьк, 1-2 червня 2000 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Підприємництво в умовах трансформації економіки України (м. Київ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Податкова політика в Україні та її нормативно-правове регулювання", (м. Ірпінь, 1-2 грудня 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку" (м.Хмельницький, 25-27 квітня 2001 р.), Науково-практичній конференції "Реформування фінансової системи: проблеми та шляхи їх вирішення", (м. Луцьк, 23-24 травня 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Теорія і практика ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою" (м. Київ, 27-29 листопада 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-трудові відносини і соціальна політика в сучасних умовах" (м. Донецьк, 17-18 квітня 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" ( м. Луцьк, 30-31 травня 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Изменяющиеся предприятия в изменяющейся политически Европе".(м. Краків, вересня 2001 р і вересень 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи" (м. Львів, 24-25 жовтня 2003 р), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці" (м. Тернопіль, 13-14 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Мотивація інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств на ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС" (м. Хмельницький, 18-21 травня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання" (м. Луцьк, 3-5 червня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України" (м. Київ, 27-29 вересня 2005 р.), Науково-практичній конференції "Реформування системи фінансово-економічної освіти в контексті положень Болонської декларації" (м. Київ, 9 грудня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство" (м. Донецьк, 26-28 квітня 2006 р.), Науково-практичній конференції "Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень" (м. Київ, 23-24 березня 2006 р.), VI-ій Міжнародній науково-практичній конференції "Оподаткування в регіонах: теорія, практика і перспективи розвитку" (м. Донецьк, 24 листопада 2006 р.). IIІ-ій Міжнародній науково-практичній конференції "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики" (м. Київ, 17-18 травня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства" (м. Дніпропетровськ, 23 квітня 2007 р.), Науково-теоретичній конференції "Напрями розвитку фінансової системи України в сучасних умовах" (м. Київ, 23 березня 2007 р.

Публікації. Основні результати досліджень викладені у дисертації, опубліковані у 38 наукових працях загальним обсягом 34,5 д. а., з них: 27 статей обсягом 14 д.а. - у фахових виданнях, 11 публікацій обсягом 3,5 д.а. - у збірниках матеріалів конференцій, 17 д.а. - у монографіях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на ___ сторінках комп'ютерного тексту, що містять ___ рисунків та ___ таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, пов'язаної з фіскальним забезпеченням реалізації соціальної функції держави в Україні на етапі суспільної трансформації. Проаналізовано стан її розробки та значення для соціально-економічного розвитку України, обґрунтовано об'єктивну необхідність дослідження даної теми, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення та зв'язок роботи з науковими програмами, наведено дані про апробацію одержаних наукових результатів дослідження.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади фіскального регулювання соціального розвитку суспільства" - розглянуто еволюцію наукових поглядів на сутність соціальної функції держави, розкрито зміст фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави та визначені його структурні елементи, запропоновано власна концепція формування системи соціальних індикаторів і показників, встановлено соціальні детермінанти реформування системи фіскальних інструментів державного впливу на соціальні процеси у суспільстві.

Відсутність у вітчизняній науці комплексних наукових розробок, пов'язаних з дослідженням сутності, а також форм і методів реалізації соціальної функції держави залишає нерозв'язаною низку завдань, пов'язаних із оптимізацією процесу розбудови України як соціальної держави. Зазначене зумовлює необхідність теоретичного узагальнення та певного переосмислення накопичених наукою поглядів щодо соціального призначення держави та засобів його реалізації, в системі яких чільне місце посідають фіскальні інструменти державного регулювання соціальних процесів у суспільстві.

Вихідними у розумінні сутності соціальної функції держави є базові категорії соціального порядку "суспільство", "соціальні відносини", "соціальна сфера", які на сьогодні не мають однозначного, загальноприйнятого трактування. Базуючись на основних положеннях теорії складних систем, суспільство слід розглядати як певний тип соціальної системи, що складається з різнорідних взаємопов'язаних елементів і підсистем, властивостей і відносин, створеної індивідами на основі механізму зворотного зв'язку, для реалізації екстремальних принципів у життєдіяльності індивідів з метою забезпечення цілісності і розвитку соціальної системи. Сутність соціальних відносин полягає у максимізації позитивних соціальних явища і мінімізації явищ соціально негативних в межах певних обмежень, за рахунок зміни елементів, зв'язків, властивостей і відносин у суспільстві з метою збереження його цілісності і забезпечення розвитку. Основною функцією соціальної сфери є відтворення цілісної сукупності диференційованих суб'єктів у рамках суспільства як єдиної соціальної системи. Вона охоплює умови і спосіб життя членів даного суспільства, де системоутворюючим фактором є соціальні відносини.

Зміст базових категорій соціального порядку обумовлює необхідність визначати соціальну функцію держави у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні соціальну функцію держави можна розуміти як її обов'язок щодо забезпечення умов для максимізації позитивних і мінімізації негативних соціальних явищ (в рамках певних обмежень) за рахунок зміни елементів, зв'язків, властивостей і відносин у суспільстві з метою забезпечення його цілісності та стабільного розвитку. Соціальну функцію держави у вузькому розумінні слід визначати як її обов'язок щодо формування соціальної безпеки людини, що передбачає забезпечення життєвого рівня особи на рівні державних мінімальних соціальних стандартів і соціальних гарантій, її відтворення, розвитку і всебічної самореалізації особистісного соціального потенціалу людини, захист особи від негативного впливу навколишнього природного і соціального середовища. Відповідно, зміст соціальної політики можна визначити як процес реалізації соціальної функції держави в конкретних соціально-економічних та історичних умовах розвитку країни.

Дослідження сутності соціальної функції держави, проведене в дисертації на основі базових позицій методології складних систем, дозволило автору прийти до висновку про системоутворююче призначення цієї функції у житті суспільства та її провідну роль у ієрархії державних функцій, визначених у відповідності до поділу суспільного життя на соціальну, економічну, політичну та духовну сфери.

В умовах трансформації суспільних відносин пріоритетним напрямом соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки як стану правової, інституційної і фінансової захищеності життєво важливих інтересів особи і суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз, оскільки у трансформаційних суспільствах на етапі переходу до ринкових відносин з'являються додаткові чинники соціального ризику (низький рівень життя людей, бідність, надмірна диференціація доходів населення, недосконалість системи соціального захисту, тощо), що в сукупності з існуючими створюють перешкоди для соціальної безпеки і розвитку суспільства в цілому, окремих соціальних груп та осіб.

Серед інструментів державного регулювання соціального розвитку суспільства визначальне місце посідають фіскальні методи державного регулювання, можливість яких активно впливати на суспільний розвиток закладена в самій суті категорії "державні фінанси" як особливої, специфічної форми економічних відносин, пов'язаної з процесом розподілу (перерозподілу) частини вартості суспільного продукту, утворенням і використанням на цій основі централізованих грошових фондів суспільного призначення.

У загальнотеоретичному і практичному плані фіскальне забезпечення реалізації соціальної функції держави визначено як процес, що охоплює фінансове забезпечення соціальної діяльності держави, а також нагромадження і розширення соціально-регулятивного потенціалу державних фінансів. Призначення фіскальних засобів реалізації соціальної функції держави полягає у забезпеченні визначених соціальною політикою держави певних параметрів життєдіяльності особи та соціальних груп як необхідної умови існування, відтворення і розвитку соціальних суб'єктів та суспільства як соціальної системи в цілому;

За своїм змістом фіскальне забезпечення реалізації соціальної функції держави являє собою ієрархічну систему інструментів, де провідна роль належить бюджетній системі, призначення якої полягає у формуванні і структуруванні державних фінансових ресурсів з метою забезпечення базових параметрів життєдіяльності особи і суспільства. Соціальне призначення підсистеми міжбюджетних відносин полягає у забезпеченні цілісності національного соціуму, соціальної злагоди і стабільності у суспільстві шляхом розподілу суспільних фінансових потоків та суспільних благ за регіонами країни для збалансованого соціально-економічного та культурного розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому. Державні позабюджетні цільові фонди як елемент державних фінансів покликані забезпечити функціонування системи соціального захисту осіб, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства, що дає кожному члену суспільства можливість вільно розвиватися і реалізовувати свої здібності, а також сприяє підтриманню у суспільстві соціальної злагоди та стабільності. Податкова система, крім акумулювання фінансових ресурсів для забезпечення реалізації соціальної функції держави, має суттєвий вплив на активізацію суспільно значимих дій соціальних суб'єктів (Рис. 1).

Рис. 1. Система фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави

Найважливішим елементом системи фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави є доходи зведеного бюджету. Вони формують не лише фінансову основу для виконання покладених на державу функцій, а й виступають засобом перерозподілу фінансових ресурсів у суспільстві на користь тих чи інших груп населення, галузей і територій, тому є одним з найважливіших елементів системи фінансового і, загалом, державного регулювання соціально-економічного розвитку суспільства.

Використання державних фінансів відображає витрати держави на виконання її функцій і має бути підпорядкованим виконанню державою соціальної функції, а саме, забезпеченню умов для існування і відтворення суспільства як соціальної системи. Це означає, що система фіскального забезпечення функцій держави повинна базуватися на принципах соціального детермінізму, який означає обумовленість будь-якого соціального явища або процесу усією (а не тільки одними економічними відносинами) сукупністю суспільних відносин. Попри всю різноманітність видів та напрямів видатків з бюджету у розрізі окремих країн, загальної рисою їх динаміки є поступове і неухильне збільшення державних видатків у структурі ВВП, що підтверджує соціальну природу і соціальне призначення держави та посилення тенденцій соціологізації суспільного життя на сучасному етапі цивілізаційного розвитку.

Сучасна правова держава розподіляє завдання та функції між різними рівнями влади, що є необхідною об'єктивною передумовою ефективного функціонування її як інституту організації суспільного життя. Держава як суб'єкт соціальної політики має розробляти лише загальну філософію, основні принципи такої політики, стратегічні напрямки діяльності регіонів з регулювання процесів соціального буття, здійснювати координаційну діяльність у цій сфері, визначаючи в основному пріоритети серед найкардинальніших, глобальних проблем соціального розвитку. На локальному рівні основним суб'єктом здійснення соціальної політики має стати регіон, що реалізує таку політику за допомогою вільної творчої самоорганізації, саморегуляції місцевого соціального потенціалу Місцеві органи влади здатні ефективно реалізовувати більшість завдань соціальної політики держави, оскільки можуть у цьому процесі враховувати різноманітні конкретні соціально-економічні особливості, культурно-історичні традиції регіону, місцевості. Зазначене робить соціальну політику більш гнучкою, динамічною, адекватнішою потребам суспільної практики, соціального буття. Отже невід'ємним елементом фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави є система міжбюджетного розподілу і перерозподілу державних фінансових ресурсів, а обґрунтованість i стабільність міжбюджетних відносин є необхідною умовою успішної соціальної політики в країні.

Державні позабюджетні цільові фондів як елемент фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави покликані забезпечити функціонування системи соціального захисту осіб, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства, що дає можливість кожному члену суспільства можливість вільно розвиватися і реалізовувати свої здібності, а також сприяє підтриманню у суспільстві соціальної злагоди та стабільності.

Одним із основних інструментів вирішення багатьох соціальних проблем є оподаткування, яке виступає як важливий соціальний інститут, завдяки якому відбувається функціонування соціального організму країни, оскільки у цьому випадку воно є певною формою організації суспільної діяльності у фінансовій та господарчій сферах функціонування суспільства, що знаходить свій вираз у суспільних відносинах перерозподілу обмежених ресурсів соціуму, через які здійснюється регулювання економічними, політичними, соціальними, культурологічними процесами суспільства. В такому разі оподаткування сприяє виробленню достатньої кількості суспільних благ і загалом забезпеченню соціально-економічних адаптаційних засад життєдіяльності соціального організму.

Найважливішою характеристикою системи є її стан, який визначається сукупністю значень, характерних для даної системи величин, які називаються параметрами стану. Оскільки існування соціуму характеризується різноманітністю та різноплановістю, то для повної оцінки стану соціальної системи сукупна система характеристик, показників і параметрів, що у своїй єдності спроможні відобразити стан соціуму та напрями його розвитку. Таким критеріям відповідає система індикаторів та показників стану і розвитку соціальних процесів ? об'єктів соціальної політики, що можуть використовуватися в процесі моніторингу її реалізації. Якщо індикатори в основному фіксують увагу на економічних витратах і ресурсах, необхідних для досягнення певної соціальної мети, то показники дають уявлення про динаміку соціально-економічних умов життєдіяльності людини та характеризують соціальну ефективність цих змін. Системний підхід до формування сукупності соціальних індикаторів і показників дозволяє узгодити соціальні цілі і соціальні процеси, які повинні забезпечити їх досягнення, та соціальні показники, за якими можна контролювати ступінь наближення чи відхилення соціальних процесів від встановлених параметрів стану соціальної системи на певному історичному етапі її розвитку, а отже, визначати ефективність системи фіскального забезпечення реалізації соціально-економічної політики держави;

Проведений в дисертаційній роботі аналіз показників та індикаторів, які характеризують стан соціальної сфери українського суспільства на сучасному етапі його розвитку, свідчить про те, що швидкі темпи економічного зростання в Україні не знаходять належного втілення у поліпшення якості життя та розвитку людського потенціалу нації. Залишається надто низькою для виконання своїх функцій заробітна плата. Зберігається низька ефективність соціальних видатків, що знижує легітимність соціальної політики у сприйнятті платників податків. Наслідком неефективності соціальної політики є стійке погіршення демографічної ситуації в країні. Негативний процес природного скорочення відбувається на тлі загальної втрати відтворення та деформації вікового складу населення, чисельність якого у репродуктивному віці скорочується. Незадовільним є стан здоров'я населення України , що є наслідком несприятливих умов життєдіяльності, низького рівня життя, зниження можливостей отримання достатніх та якісних соціальних послуг, незорієнтованості соціального управління на профілактику виробничих та побутових ризиків, поширення серед населення нездорового способу життя та погіршення екологічного стану в країні. Розповсюдження набула неправова поведінка. Нормою стає порушення соціального та трудового законодавства, нереалізованість державних соціальних гарантій, невиконання положень колдоговорів та угод, незабезпечення гарантій зайнятості. Посилення диференціації доходів, регіональної диференціації, розбалансованість ринку праці, системна криза охорони здоров'я та освіти призводять до зростання соціальної напруженості в суспільстві. Спостерігається відсутність не лише системності та послідовності дій щодо реформування соціальної сфери, але й стратегічного осмислення ролі та функцій соціальної політики в українському суспільстві. Накопичені в Україні соціальні проблеми за своєю гостротою та вагомістю наслідків набувають характеру загроз національній безпеці в соціальній сфері. Необхідність розв'язання зазначених проблем і загалом логіка розвитку процесів суспільного реформування в Україні потребує докорінної зміни підходів держави до проблем соціального розвитку країни. Соціальна політика повинна перетворитися на основний фактор соціально-економічного розвитку суспільства, стати невід'ємною та дієвою частиною стратегії національної консолідації. Відтак актуальності набуває побудова оптимальної моделі соціальної політики у контексті сучасних реалій українського суспільства. Вихідною умовою вирішення цього завдання є підвищення ефективності та посилення дієвості фіскальної системи як інструменту реалізації соціальної функції держави.

У другому розділі - " Доходи бюджету у забезпеченні соціальної функції держави в Україні " - проаналізовано роль оподаткування у досягненні соціальної справедливості, висвітлена роль непрямих податків у реалізації соціальної функції держави, розкрито соціально-регулятивний потенціал прямих податків в Україні.

Соціальна стабільність і соціальний мир як умова існування, відтворення і розвитку соціальної системи можливі тільки за умови досягнення соціальної справедливості у суспільстві, суттєвим фактором забезпечення якої є податкова політика держави, оскільки вона може істотно впливати на базові умови реалізації цього важливого принципу сталого розвитку соціуму. У практиці оподаткування принцип соціальної справедливості повинен реалізовуватися при виконанні податками як своїх фіскальних функцій, так і регулювальних. В той же час проведені дослідження свідчать про те, що на сьогодні в Україні система оподаткування, попри усі намагання, не тільки не сприяє реалізації принципу соціальної справедливості, а скоріше навпаки, стає антисоціальною, пригнічуючи виробництво та посилюючи соціальну нерівність у суспільстві, що обумовлює необхідність подальших теоретичних досліджень та удосконалення практики оподаткування у контексті забезпечення необхідних умов для досягнення у суспільстві канонів соціальної справедливості. Основою реалізації принципу соціальної справедливості є встановлені орієнтири соціальної політики, які виступають первинним явищем, а податкова політика - вторинним. Саме такий характер залежності визначає діалектику взаємозв'язку податкової та соціальної політики, їх паритетність у реалізації загальних завдань соціально-економічної стратегії. Цілком об'єктивно, що неправильний вибір соціальних орієнтирів відповідно зумовлює недостатній рівень соціальної справедливості податкової політики.

Надзвичайно важливим моментом у контексті питань, пов'язаних з проблемами досягнення соціальної справедливості у суспільстві, є вплив податків на "тіньовий" сектор економіки. Податковий тягар в Україні розподілений дуже нерівномірно, що, з одного боку, не може негативно не позначатися на рішенні окремих підприємств і громадян приймати участь у фінансуванні державних витрат, а, з іншого боку, стимулює подальше поширення сфери дії різних способів ухилення від податків. Тому "детінізація" економіки має важливе соціальне значення - встановлення більш рівномірного податкового тиску на різні соціальні верстви населення.

Важливу роль в системі фіскальних важелів державного впливу на соціальні процеси відіграють непрямі податки. Перш за все це знаходить свій прояв у опосередкованій ( (через реалізацію фіскальної функції) їх дії на соціодинаміку суспільства. Суттєвою є роль непрямих податків у забезпеченні стабільності соціального-економічного розвитку суспільства, оскільки нарівні з податками, надходження від яких прямо залежить від величини валового внутрішнього продукту (прогресивними прибутковими податками, податками на прибуток підприємств, внесками на соціальне страхування), непрямі податки входять до вбудованих стабілізаторів. Непрямі податки здійснюють прямий вплив на темпи соціально-економічного зростання через механізм сплати ПДВ, специфічних акцизів та мита, які є надбавкою до ціни товару, опосередковано впливаючи таким чином на рівень добробуту населення країни в цілому. Використовуючи непрямі податки, держава отримує можливість регулювати рівень доходів населення, а отже рівень платоспроможного попиту населення. До того ж, диференціюючи податкові ставки, держава може здійснювати більш-менш рівномірний розподіл податкового навантаження на різні соціальні верстви населення, створювати умови для забезпечення державних соціальних гарантій, тим самим реалізуючи принцип соціальної справедливості в системі суспільного устрою.

В системі непрямих податків найбільш вагомим з погляду виконання фіскальних і регулюючих функцій виступає податок на додану вартість, про що свідчить активізація у другій половині ХХ ст. його широкого застосування в країнах з розвинутою ринковою економікою. В більшості сучасних податкових систем ПДВ є одним з основних видів доходів держави. У зв'язку з тим, що базою ПДВ є кінцеві споживчі витрати, цей податок впливає на поведінку всіх домогосподарств, а також суб'єктів господарювання, змінюючи їх поведінку порівняно з умовами без оподаткування. Стягнення ПДВ пригнічує попит на товари та послуги, тобто негативно впливає на споживання. До загальновідомих недоліків ПДВ належить і те, що його стягнення порушує принцип горизонтальної справедливості оподаткування. Використання єдиної (стандартної) ставки робить ПДВ регресивним відносно доходів. В країнах ринкової економіки завдяки диференціації податкових ставок на товари, різні за критерієм соціальної значущості, податок на додану вартість досить успішно виконує соціально-економічну функцію, забезпечуючи свого роду "соціальну справедливість" в розподілі податкового навантаження між різними за рівнем доходів та споживання верствами населення. В Україні висока та фактично єдина ставка ПДВ забезпечує досить значну ефективність фіскальної функції цього виду податку, проте водночас фактично не забезпечує реалізацію його соціально-економічної (передусім соціальної та регулюючої) функції. Відсутність в Україні такої форми податкової пільги, як диференціація ставок ПДВ, стала причиною більш широкого використання іншої її форми - звільнення від податку оборотів з реалізації. Водночас можна стверджувати, що система пільг з ПДВ в країнах ЄС характеризується більшою соціальною спрямованістю, ніж в Україні. Практика застосування пільг по ПДВ в нашій країні не відповідає ні природі ПДВ як податку на споживання, ні завданням щодо забезпечення соціально-економічної захищеності населення України в умовах суспільної трансформації та підвищення рівня соціальних ризиків, що її супроводжують.

Наявність суттєвих відмінностей у забезпеченні реалізації фіскальних та соціально-економічних функцій держави зумовлює доцільність поряд з універсальними застосування й специфічних акцизів. Цей вид податків є відносно соціально справедливим. Соціальна спрямованість регулюючого впливу акцизного оподаткування охоплює: рівень платоспроможного попиту в сегментах підакцизних груп товарів; зміну структури витрат громадянина та вплив її на рівень загальної платоспроможності; рівень зайнятості у сферах виробництва та збуту підакцизних товарів; рівень споживання шкідливих для здоров'я людини та екологічного стану навколишнього середовища товарів. Аналізуючи акцизи в системі інструментів державного регулювання соціально-економічних процесів в Україні, слід зазначити, що цьому виду податку на споживання (поряд з ПДВ) відводиться суттєва роль у формуванні дохідної частини зведеного бюджету та в регулюванні відповідних сегментів споживчого ринку. Така тенденція є об'єктивною реакцією на труднощі перехідного періоду, коли податки на споживання стають основою бюджетної системи. Щодо існуючих пільг з акцизного оподаткування, то аналіз практики їх застосування в Україні свідчить про те, що, як і з ПДВ, звільнення (повне або часткове) від оподаткування акцизним збором здійснюється з порушенням принципу соціальної справедливості, що знаходить свій прояв, зокрема, у застосуванні галузевих пільг. Надання акцизних пільг, по суті, не супроводжується ретельним аналізом співвідношення витрат і вигод. Непрозорість механізму звільнень від оподаткування створює умови для зловживань і корупції. Все це підриває стабільність податкової системи, а отже, суттєво знижує потенційні можливості фіскальної системи у регулюванні соціальних процесів в країні.

Певний вплив на соціальні процеси у суспільстві має мито. Через встановлення ефективного рівня оподаткування ввізним та вивізним митом держава стимулює економіку країни до орієнтації на експорт (підтримання низького, порівняно зі світовим, рівня цін), що сприяє зростанню відкритості країни як соціальної системи, а це - необхідна умова ї розвитку будь-якої складної системи. Крім того, стимулювання експорту забезпечує зайнятість у експортоорієнтованих галузях та стабільність національної грошової одиниці як важливих чинників стійкого соціального розвитку суспільства. Мито також відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні зовнішньої політики держави, виконуючи тим самим функцію захисту національної соціальної системи від зовнішнього середовища у тих випадках, коли останнє може нести загрозу цілісності і стабільному розвиткові країни.

Вагомим фінансовим регулятором соціально-економічних процесів виступають прямі податки. Вони є не тільки суттєвим джерелом доходів бюджету, але й важливим інструментом державного регулювання доходів платників, інвестицій, нагромадження капіталу, ділової активності, сукупного споживання та інших важливих чинників цілісності, стабільності та розвитку суспільства. Оскільки нарівні з іншими податками, надходження яких залежить від величини валового внутрішнього продукту, прямі податки входять до вбудованих стабілізаторів, вони відіграють суттєву роль у забезпеченні соціально-економічної стабільності у суспільстві. Для системи оподаткування в Україні характерною є тенденція до зниження еластичності як прямих податків, так і всієї податкової системи. Подібні явища свідчать про те, що в умовах перехідної економіки прямі податки не в змозі виконувати роль вбудованих бюджетних стабілізаторів у зв'язку з нестабільністю політичної і економічної ситуації.

В Україні в системі оподаткування юридичних осіб найвагомішим є податок на прибуток підприємств. У регулюванні соціального розвитку українського суспільства важливе місце займають пільги з цього податку, основною вадою системи яких в Україні є переважання в ній часткових пільг, тобто таких, що які надаються окремим суб'єктами господарювання, галузям, територіям, що свідчить про ігнорування принципу соціальної справедливості у оподаткуванні та невідповідності податкової системи стратегічним завданням соціально-економічного розвитку українського суспільства.

В системі особистого оподаткування найважливішим є податок з доходів фізичних осіб. Поряд з податком на прибуток юридичних осіб, в розвинутих країнах особистий прибутковий податок, який крім важливого фіскального значення, є засобом перерозподілу доходів та регулювання соціальної напруженості в суспільстві, тим самим виступаючи найважливішим важелем регулювання соціальної сфери за допомогою державних фінансів. Чинні в нинішній час підходи до оподаткування доходів фізичних осіб в Україні з 2004 року ґрунтуються на пропорційності обкладання. Разом з тим відомо, що прогресивне оподаткування - це один з найбільш вагомих інструментів регулювання диференціації доходів населення, рівень якої за період реформування економіки України постійно має тенденцію до зростання і на сьогодні вона не подолана. У такій ситуації доцільно було б відновлення на якісно нових засадах прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб.